tag:blogger.com,1999:blog-88372356408324691172024-02-25T10:41:34.818-08:00КАТЕХИТИКА-VIUnknownnoreply@blogger.comBlogger33125tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-64336080816720277902019-02-25T01:35:00.000-08:002019-02-25T02:16:36.956-08:00Декларація Dominus Iesus – «Господь Ісус»<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: x-large;"><span style="color: red;"><b>Dominus Iesus – «Господь Ісус»</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcsE0Z6sOCToiecnzFb9ZH3J3XNQDucTSVlZ7tkVAfOhjYi6vAV64AOB8d9N17rk0iWKwscwlj2dgAyTK6P0yoKIodVIgTAWAqcSwo4hCwaj13WnKiqFS0fC1RADsBrP-EXUZLSLqNjwI/s1600/Dominus_Iesus_covers-01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="603" data-original-width="366" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgcsE0Z6sOCToiecnzFb9ZH3J3XNQDucTSVlZ7tkVAfOhjYi6vAV64AOB8d9N17rk0iWKwscwlj2dgAyTK6P0yoKIodVIgTAWAqcSwo4hCwaj13WnKiqFS0fC1RADsBrP-EXUZLSLqNjwI/s1600/Dominus_Iesus_covers-01.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><span style="color: #cc0000;"><b>Декларація про єдину спасительну місію Ісуса Христа і Церкви</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhywMO3J7J7MCjGekIf_AyLdSPvInoSXlIxuIkrqcOwn6U__yY4koAa1Rjsm6evfWZcLTYIk7Y9l8xT7kooCb8qkmhUXsQiVxF57lvz5wmM9BH4AMcgxuwqjtQLf_xOpe0FkiCZu54n6s/s1600/Dominus_Iesus_covers-001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="432" data-original-width="395" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhhywMO3J7J7MCjGekIf_AyLdSPvInoSXlIxuIkrqcOwn6U__yY4koAa1Rjsm6evfWZcLTYIk7Y9l8xT7kooCb8qkmhUXsQiVxF57lvz5wmM9BH4AMcgxuwqjtQLf_xOpe0FkiCZu54n6s/s1600/Dominus_Iesus_covers-001.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вступ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
1. Господь Ісус перед Вознесінням на Небеса заповів Своїм учням послання – проповідувати Благу Звістку всьому світові та хрестити народи: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений» (Мк. 16, 15–16); «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав. Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 18–20; Пор: Лк. 24, 46–48; Ів. 17, 20, 21; Ді. 1, 8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вселенська місія Церкви народилася з цього наказу Ісуса Христа і протягом століть здійснюється сповіщенням Таїнства Бога Отця, Сина і Святого Духа і Таїнства Воплочення Сина заради спасіння всього людства. Ось фундаментальний зміст християнського Вірую: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками, Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він ради нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і стався Чоловіком; і був розп'ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес у третій день згідно з Писанням, і вознісся на небо і сидить праворуч Отця. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, а Його Царству не буде кінця. І в Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця і Сина ісходить; що з Отцем і Сином рівнопоклоняємий і рівнославимий; що говорив через пророків. І в Єдину, Святу, Вселенську й Апостольську Церкву. Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів. Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку»[1].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Упродовж століть Церква вірно проповідувала і свідчила Ісусову Євангелію. А все ж наприкінці другого тисячоліття ця місія ще далека від свого завершення[2]. Тому слова святого Павла про місіонерське служіння кожного християнина у наші дні є актуальними більше, аніж коли-небудь дотепер: «Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок, і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії!» (1 Кор. 9, 16). Цим пояснюється пильна увага Вчительського Уряду Церкви до заохочення і підтримки євангелізаційної місії Церкви, особливо стосовно різних релігійних традицій світу[3].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо цінностей, про які свідчать ці традиції і які вони пропонують людству, йдеться в Декларації Другого Ватиканського Собору про ставлення Церкви до нехристиянських релігій: «Католицька Церква не відкидає нічого з того, що є істинним і святим у цих релігіях. Вона з щирою повагою розглядає ті способи дій і життя, ті правила і вчення, які, хоча і значно відрізняються від того, чого Вона дотримується і чого навчає, все ж таки нерідко кидають промінь істини, який просвітлює усіх людей»[4]. Згідно з цим, у своєму служінні сповіщення Ісуса Христа, Який є «Дорога, Істина і Життя» (Ів. 14, 6), Церква дбає, щоб міжрелігійний діалог відбувався не замість «missio ad gentes» (послання народам), а йшов паралельно заради «таїнства єдності», з якого зрозуміло, що «усі чоловіки і жінки, які є спасенні, беруть участь в тому самому Таїнстві спасіння в Ісусі Христі через Його Духа, хоча й у інакший спосіб»[5]. Міжрелігійний діалог, який є частиною євангелізаційної місії Церкви[6], потребує розуміння, взаємопізнання та взаємозбагачення у послусі Істині та повазі до свободи[7].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. У здійсненні та теоретичному поглибленні християнської віри з іншими релігійними переданнями виникають нові запитання, відповіді на які потрібно дати, йдучи новими шляхами дослідження, подаючи пропозиції і сміливіші способи дії, а все це вимагає клопіткої діяльності та здатності до розрізнення. У цьому дослідженні ця Декларація прагне нагадати єпископам, теологам і всім вірним деякі обов’язкові доктринальні речі, які покликані допомогти богословським пошукам знайти рішення, які би були узгоджені з правдами віри і відповідали потребам сучасної культури.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Стиль цієї Декларації відповідає її призначенню, яке полягає не в тому, щоб методично витлумачити проблематику, що стосується унікальності та універсальності спасенного Таїнства Ісуса Христа і Церкви; Декларація також не покликана вирішити богословські питання, про які ведеться дискусія. Мета цього документу – пригадати католицьке віровчення з цих проблем, одночасно вказуючи на щораз глибші фундаментальні труднощі та рішуче викриваючи помилкові та двозначні погляди. Тому ця Декларація є продовженням попередніх документів, які належать до Вчення Церкви, щоби з її допомогою явити істину, яка становить частину віровчення Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
4. Місіонерському благовіщенню Церкви, властивому Їй від початку, сьогодні протидіють релятивістські теорії, які виправдовують релігійний плюралізм не тільки «de facto», але й «de iure». Як наслідок, подібні теорії прагнуть спростувати Істину: остаточний і повний характер Об’явлення Ісуса Христа, природу християнської віри порівняно до вірувань, властивих іншим релігіям, богонатхнення Книг Святого Письма, унікальність і універсальність спасенного Таїнства Ісуса Христа, універсальність спасительного посередництва Церкви, нероздільність, хоча і з певним розрізненням, між Царством Божим, Царством Христовим і Церквою, присутність у Католицькій Церкві єдиної Церкви Христової.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коріння подібних поглядів слід шукати в певних філософських і богословських припущеннях, що перешкоджають пізнанню та прийняттю відкритої нам Істини. Слід вказати на деякі з них: переконання в тому, що Божественна Істина непізнавана і не може бути явлена навіть Християнським Одкровенням; релятивістське ставлення до Істини, яке виражається в погляді, що те, що істинно для одних людей, не є таким для інших; радикальне протиставлення західного менталітету, заснованого на логіці, і східного мислення, яке надихається символізмом; суб'єктивізм тих, хто, вважаючи розум єдиним джерелом пізнання, «поступово позбавляється здатності сходити до вищої реальності та вже не намагається шукати істинний сенс існування»[8]; труднощі у розумінні та прийнятті остаточного характеру есхатологічних подій в людській історії; метафізичне позбавлення значення історичного Воплочення Предвічного Слова, яке зводиться, в ліпшому випадку, до трактування втручання Бога в історію; еклектизм мислення тих, хто у своїх богословських пошуках приймає різні погляди, не звертаючи уваги на філософський і релігійний контекст і не зважаючи на те, наскільки можливо їх узгодити і систематизувати, ні на те, наскільки вони сумісні з християнською істиною; і нарешті, тенденція читати і тлумачити Святе Письмо, не беручи до уваги ні Передання, ні Вчення Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На ґрунті перерахованих припущень, які висувають і як безапеляційні твердження, і як гіпотези, виникають різні псевдобогословські вчення, в яких християнське Об’явлення, а також Таїнство Ісуса Христа і Церкви втрачають характер абсолютної спасенної універсальної істини, або на них кидають тінь сумніву і проголошують їх непевними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>I. Повнота і остаточність Об’явлення Ісуса Христа</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. Як відповідь на цей релятивістський менталітет, який набуває щораз більшого поширення, насамперед треба ще раз підтвердити остаточний і повний характер Об’явлення Ісуса Христа. Дійсно, потрібно твердо вірити в те, що в Таїнстві Ісуса Христа, Воплоченого Сина Божого, Який є «Дорога, Істина і Життя» (Ів. 14, 6) явлена повнота Божественної Істини: «Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити» (Мт. 11, 27); «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той об’явив» (Ів. 1, 18); «У Ньому бо враз з людською природою живе вся повнота Божества, і ви причасні в тій Його повноті» (Кол. 2, 9–10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вірний Слову Божому II Ватиканський Собор вчить: «Але внутрішня істина як про Бога, так і про спасіння людини, сяє нам через Об’явлення у Христі, Який одночасно і Посередник, і Повнота всього Об’явлення»[9]. І далі наголошує: «Отже, Ісус Христос, Воплочене Слово, посланий як «Людина людям» «говорить слова Божі» (Пор. Ів. 3, 34) і звершує діло спасіння, яке Отець дав Йому виконати (Пор. Ів. 5, 36; 17, 4). Тому Він, в Якому кожен бачить Отця (Пор. Ів. 14, 9), всією Своєю присутністю, всім, чим Він являє Себе, словами і ділами, знаменнями і чудесами, особливо ж смертю Своєю і славним Своїм Воскресінням з мертвих; і нарешті, засланням Духа Істини, завершує в усій повноті Об’явлення і підтверджує його Божественним свідченням <...>. Отак християнське доморядництво, як новий і остаточний завіт, ніколи не перейде, і вже не можна очікувати нового загального об’явлення до появи в славі Господа нашого Ісуса Христа (Пор. 1 Тим. 6, 14; Тит 2, 13)»[10].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Енцикліка Redemptoris missio пригадує Церкві службу проповідування Євангелії як повноти Істини: «В остаточному характері Слова Свого Об’явлення, Бог найбільш повно дав нам пізнати Себе: Він відкрив людству істину про Себе, і це Об’явлення Бога – основна причина, через яку Церква за своєю природою є місіонерською. Вона не може не проповідувати Євангелію – повноту Істини, в якій Бог дарував нам дізнатися про Себе Самого»[11]. Тому тільки Об’явлення Ісуса Христа «вносить в нашу історію універсальну і досконалу істину, яка спонукає людський дух ніколи не зупинятися»[12].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Вірі Церкви суперечать тези про обмежений, неповний і недосконалий характер Об’явлення Ісуса Христа, яке нібито є лише доповненням до інших релігій. Вважають, що причиною виникнення подібних висновків є твердження, що Істина про Бога не може бути явлена з усією притаманною їй повнотою жодній з відомих історії релігій, а також християнству, і навіть Самим Ісусом Христом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Така позиція рішуче суперечить переліченим постулатам Віри, згідно з якими в Ісусі Христі дароване повне та інтегральне Об’явлення Божого спасенного Таїнства. Тому слова, діла й уся історична подія Ісуса, хоча означені обмеженістю, яка притаманна людській реальності, але вони мають своїм суб’єктом Божественну Особу Утіловленого Слова «правдивого Бога і правдивого чоловіка»[13]. Тому вони у собі мають кінцевість і повноту Об’явлення Божих шляхів спасіння, хоча глибина Божого Таїнства залишається у собі трансцендентною і невичерпною. Істина про Бога, виражена людською мовою, не втрачає своєї суті та не піддається обмеженню. Тому віра вимагає визнання, що Слово, яке Утіловилося, у повноті Свого Таїнства від Утіловлення до Прославлення, партиципуюче, але реальне джерело і повнота усякого Божого спасенного Об’явлення людському родові[14]; і що Святий Дух, який є Христовим Духом, водитиме апостолів, а через них і всю Церкву «у повноту істини» (Ів. 16, 13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. Достойною відповіддю на Божественне Об’явлення є «послух вірі» (Рим. 16, 26; Пор. Рим. 1, 5; 2 Кор. 10, 5–6), яким людина вільно віддає себе повністю Богові, виявляючи «повне підпорядкування розуму і волі Богові, що відкриває Себе, і добровільно приймаючи дане Ним Об’явлення»[15]. Віра – дар благодаті: «А щоб могти повірити, нам потрібна Божа милість, яка випереджає і допомагає, та внутрішня допомога Святого Духа, щоб серце зрушити і навернути до Бога, відкриваючи очі душі, і дати всім приємність згоди і віри в істині»[16].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Послух вірі передбачає прийняття істини Об’явлення Христового, яка гарантована Богом, який Сам є Істина[17]: «Віра означає, перш за все, що людина особисто пристає до Бога; одночасно і невіддільно вона є добровільною згодою з усією богооткровенною Істиною»[18]. Тому віра – «дар Божий» і «Ним дарована надприродна чеснота»[19], що дарує взаємне «приставання»: до Бога, Який відкриває Істину, і до відкриваючої Ним Істини, з переконанням погоджуючись з Тим, Хто її відкриває. Тому «ми не повинні вірити ні в кого іншого, крім Бога Отця, Сина і Святого Духа»[20].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, треба чітко розрізняти віру, як богословську чесноту, і вірування інших релігій. Віра – це прийняття за допомогою благодаті об’явленої істини, яка «дозволяє увійти всередину таїнства і зробити її доступною для розуму»[21]. А вірування в інших релігіях – це увесь досвід і все розуміння, які складають скарбницю людської мудрості та людського релігійного натхнення, які людина у своєму пошуку істини винайшла і здійснила щодо Божественного і Абсолютного[22].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У роздумах наших сучасників цю відмінність не завжди враховують і з богословською вірою, що означає прийняття Істини, відкритої Богом, Єдиним в Трьох Особах, нерідко ототожнюють вірування інших релігій, які представляють духовний досвід, набутий під час пошуку абсолютної істини, однак, позбавлений згоди з Богом, Який Себе об’являє. Це – одна з причин тенденції применшити і практично скасувати відмінності між християнством та іншими релігіями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. Треба також розглянути гіпотези про богонатхнення сакральних текстів, які вшановують в інших релігіях. Безумовно, необхідно визнати, що завдяки деяким присутнім у них елементам вони дійсно можуть бути знаряддям, за допомогою якого безліч людей упродовж століть живили і зберігали духовний досвід Божественного. Тому Другий Ватиканський Собор, говорячи про звичаї, обряди та вчення інших релігій, зазначає, що вони, «хоча і значно відрізняються від того, чого Вона (Церква) дотримується і чого навчає, кидають, все ж таки, нерідко, промінь Істини, який просвітлює усіх людей»[23].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передання Церкви вважає богонатхненними текстами тільки канонічні книги Старого та Нового Завіту, оскільки вони натхненні Святим Духом[24]. Услід за Переданням Догматична конституція Другого Ватиканського Собору Про Божественне Одкровення стверджує: «Бо всі книги як Старого, так і Нового Завіту, з усіма їхніми частинами, Свята Мати Церква по вірі апостолів вважає священними і канонічними, оскільки, написані під натхненням Святого Духа (Пор. Ів. 20, 31; 2 Тим. 3, 16; 2 Пт. 1, 19–21; 3, 15–16), вони мають за автора Самого Бога і як такі були передані Церкві»[25]. Ці книги «твердо, вірно і безпомилково навчають істині, яку Бог заради нашого спасіння побажав зберегти через Святе Письмо»[26].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, Бог, Який бажає у Христі прикликати до Себе всі народи і відкрити їм повноту Свого Об’явлення і Любові, «у різні способи появляє свою присутність не тільки окремим особам, але і народам через їхні духовні багатства, які найперше виражаються через їхні релігійні вірування, хоча ці вірування і мають у собі прогалини, недоліки й помилки»[27]. Тому сакральні книги інших релігій, які спрямовують і живлять існування своїх адептів, отримують у Христовому Таїнстві насінини добра і благодаті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>II. Воплочене Слово і Святий Дух у ділі Спасіння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. У сучасній богословській думці Ісуса з Назарeту часто показують як особливу, цільну історичну особистість, Божественного Об’явителя, але не як такого, Який доповнює інших об’явителів і спасителів. Згідно з цим переконанням, безконечне, абсолютне найбільше Таїнство Бога було об’явлене людству в різні способи і в багатьох історичних особистостях, а Ісус з Назарету був би лише одним із них. Тобто Він би для деяких був тільки одним із облич Слова, яке Він набув у часі, щоб об’явити Своє спасіння людству.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для того, щоб, з одного боку, виправдати універсальність християнського спасіння, а з іншого – факт релігійного плюралізму, запропоновано дві ікономії спасіння: ікономія Предвічного Слова, яка має силу також поза Церквою і не співвідноситься з Нею, та ікономія Воплоченого Слова. Перша повинна була б мати більшу універсальність у порівнянні з другою, обмеженою тільки християнами, хоча в ній присутність Бога мала би бути повнішою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Ці твердження глибоко суперечать християнському віровченню. Слід твердо вірити у твердження, що Ісус Назарянин, Син Марії, – Єдинородний Син Божий, Слово Отця. Слово, яке «було спочатку у Бога» (Ів. 1, 2), воно ж «стало плоттю» (Ів. 1, 14). В Ісусі Христі, Синові Бога Живого (Пор. Мт. 16, 16) «живе вся повнота Божества» (Кол. 2, 9). Він – «Єдинородний Син, що в лоні Отця» (Ів. 1, 18), Улюблений Син, «в Якому ми маємо відкуплення: Уся повнота перебувала в Ньому і щоб через Нього примирити з собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю Його хреста» (Кол. 1, 13–14; 19–20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вірний Святому Письму, Перший Нікейський Собор, відкидаючи обмежуючі помилкові тлумачення, урочисто проголосив віру в «Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого перед усіма віками, Бога від Бога, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, нествореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він ради нас, людей, і нашого ради спасіння, зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і стався Чоловіком; <...> і страждав, воскрес у третій день; вознісся на небо <...> Знову прийде зі славою судити живих і мертвих»[28]. Слідом за вченням Отців Церкви, Халкедонський Собор проголосив «Одного і Того ж Сина, Господа нашого Ісуса Христа, Його ж досконалого в Божественному і досконалого в Людському. Його ж воістину Бога і воістину Чоловіка, єдиносущного Отцю за Божеством, єдиносущного нам за людськістю, родженого від Отця перед усіма віками як Бог і в ці останні дні заради нас і нашого спасіння від Марії Діви, Матері Божої як людина»[29].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Другий Ватиканський Собор наголошує, що Христос «новий Адам», «образ Бога невидимого» (Кол. 1, 15), Він же – і досконала людина, що повернув синам Адама подобу Божу, спотворену первородним гріхом. <...> Агнець невинний, котрий добровільно пролив Свою кров, чим заслужив нам життя, і в Ньому Бог примирив нас із Собою і один з одним і визволив нас від рабства диявола і гріха, так що кожен з нас може сказати разом з апостолом: Син Божий полюбив мене і віддав Себе за мене» (див. Гал. 2, 20)[30].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У зв’язку з цим Іван Павло II виразно заявив: «Суперечить християнській вірі думка, що існує якась розбіжність між Словом і Ісусом Христом: Ісус – Воплочене Слово – єдина і неподільна особистість: Христос – не хто інший як Ісус Назарянин, Він – Слово Боже, що стало людиною заради спасіння всіх. Відкриваючи для себе і цінуючи внесок кожного народу – головним чином, в скарбницю духовності, яку Бог дарував кожному народові, – ми не можемо відокремити ці дари від Ісуса Христа, Який стоїть в центрі Божого плану спасіння»[31].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Католицькій вірі суперечить і спроба внести розділення між спасенною дією Слова як такого і Слова Воплоченого. Через Воплочення всі спасенні діяння Слова Божого завжди творяться в єдності з Його людською природою, яка Ним прийнята в ім'я спасіння людства. Єдиним, хто діє в двох природах, – людській та Божественній, – є та єдина Особа Слова[32].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також несумісними з католицьким віровченням є теорії, які вважають, що після Воплочення спасенна дія Слова як така, як і в Його Божественності, виявляється «на додаток до ...» або «крім» людськості Христа. Отже, у такий спосіб ці теорії противляться науці Церкви, яка Слову як такому в Його Божественності, приписує спасенну діяльність, яка би здійснювалась без участі Христової людської природи і без Утіловлення[33].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. Треба також твердо вірити у віровчення про єдність ікономії спасіння, яку хотів Бог, в Трійці Єдиний; її джерелом і центром є Воплочене Слово, посередник божественної благодаті у створенні світу і ділі відкуплення (пор. Кол. 1, 15–20). Він у Собі все рекапітулює (пор. Еф. 1, 10), Він «став для нас мудрістю від Бога, і оправданням, і освяченням, і відкупленням» (1 Кор. 1, 30). Дійсно, таємниця Христа має особливу внутрішню єдність, яка простягається від одвічного вибору в Бозі аж до парузії: «Він (Отець) вибрав нас у Ньому перед заснуванням світу, щоб ми були святі та непорочні перед Ним в любові» (Еф. 1, 11); «Бо яких Він передбачив, тих наперед призначив, щоби були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав, а яких покликав, тих оправдав, яких же оправдав, тих і прославив» (Рим. 8, 29–30).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Учительський Уряд Церкви, вірний Божественному Об’явленню, з усією твердістю черговий раз заявляє, що Ісус Христос – Універсальний Посередник і Відкупитель: «Слово Боже, через Яке все сталося, Само стало плоттю, щоб Христос, як Досконала Людина, всіх спас і все очолив Собою. Господь <...> – Той, Кого Отець воскресив з мертвих, підніс і посадив праворуч Себе, поставивши Його Суддею над живими і мертвими»[34]. Це спасительне посередництво включає також унікальність відкупительної жертви Христа, Вічного Первосвященика (пор. Євр. 6, 20; 9, 11; 10, 12–14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. Деякі висувають гіпотезу, що характер ікономії спасіння Святого Духа універсальніший, ніж характер ікономії Воплоченого, Розп'ятого і Воскреслого Слова. Цей погляд суперечить католицькій вірі, згідно з якою спасительне Воплочення Слова є тринітарною подією. У Новому Завіті показано, що таїнство Ісуса, Воплоченого Слова – простір присутності Святого Духа, і є началом вилиття Духа на людство, як в епоху Месії (пор. Ді. 2, 32–36; Ів. 7, 39; 20, 22; 1 Кор. 15, 45), так і в часах, які передують Його входженню в історію (1 Кор. 10, 4; 1 Пт. 1, 10–12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Другий Ватиканський Собор пригадав вірі Церкви цю фундаментальну істину. Роз'яснюючи Задум Отця стосовно спасіння роду людського, Собор вказує на тісну пов'язаність таїнства Христа з таїнством Святого Духа вже від самих початків[35]. Усе діло вибудовування Церкви Її Главою, Ісусом Христом, упродовж століть розглядають як діяння, яке Він чинить у єдності зі Святим Духом[36].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також спасенна дія Ісуса Христа, в єдності і за посередництвом Святого Духа, простягається за видимі межі Церкви до всього людства. Говорячи про Пасхальне Таїнство, в якому Христос вже зараз у життєвий спосіб в Дусі з’єднує віруючого зі Собою і дарує йому надію воскресіння, Собор твердить: «Це залишається в силі не тільки для вірних Христові, а й для всіх людей доброї волі, в серцях яких незримо діє благодать. Оскільки Христос помер за всіх, і так як вище покликання людини в дійсності одне, тобто Боже, ми повинні твердо вірити, що Святий Дух дає всім можливість долучитися до цієї пасхальної таємниці у відомий Богові спосіб»[37].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виразна, отже, пов’язаність спасительного Таїнства Утіловленого Слова і Духа, Який здійснює спасительний вплив Утіловленого Сина у житті усіх людей, яких Бог покликав до однієї єдиної цілі, без огляду на те, чи вони жили до історичного моменту Утіловлення Слова, чи після Його сходження в історію – в усіх них Дух Отця, Якого Син Чоловічий дає в повноті (див. Ів. 3, 34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому сьогоднішній Учительський Уряд Церкви постійно і чітко підтверджує істину про одну-єдину божественну ікономію спасіння: «Присутність і дія Духа впливає не тільки на окремих людей, але і на суспільство, історію, народи, культури і релігії. <...> Воскреслий Христос «силою Свого Духа вже діє у серцях людей». <...> Цей самий Дух сіє «насінини Слова», які можна знайти в різних обрядах і культурах, вирощуючи їх, щоб вони дозріли у Христі»[38]. Визнаючи роль Духа в історії спасіння у всьому Всесвіті та у всій історії людського роду[39], Учительський Уряд Церкви наголошує: «Один і Той самий Дух діяв у Воплоченні, людському житті, смерті й воскресінні Ісуса і тепер діє в історії Церкви. Тому Він – не «замінник» Христа і не можна вважати, що Дух заповнює деяку надуману порожнечу між Христом і Словом. У чому б Святий Дух не переконував людські серця, історії народів, культури, релігії, – все це готує їх до Євангелії і не може не стосуватися Христа. Слово воплотилося завдяки дії Святого Духа, «щоб, володіючи досконалою людськістю, Воно змогло спасти людей і вмістити все в Собі»«[40].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На закінчення треба сказати, що дія Святого Духа відбувається не поза дією Христа і не паралельно до неї. Існує єдина Божа ікономія спасіння Бога, в Трійці Святій Єдиного, яка реалізована у таїнстві Воплочення, смерті та Воскресінні Сина Божого за сприяння Святого Духа, яка у своїй спасенній вартості поширюється на все людство і Всесвіт: «Люди можуть увійти в спілкування з Богом тільки через Христа під дією Святого Духа»[41].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>III. Єдиність і вселенськість спасаючої таємниці Ісуса Христа</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. Поширеною є також теза, яка заперечує спасительну унікальність і універсальність Таїнства Ісуса Христа. Ця теза не має жодного біблійного підґрунтя. Треба твердо вірити в те, що невід'ємною частиною віри Церкви є істина про Ісуса Христа, Сина Божого, Господа і Єдиного Спасителя, Який Своїм Воплоченням, Смертю і Воскресінням здійснив історію спасіння, яка в Ньому має своє осердя і свою повноту .</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це чітко підтверджується свідченням Нового Завіту: Отець послав сина – Спасителя світу» (1 Ів. 4, 14); «Ось Агнець Божий, який бере гріх світу» (Ів. 1, 29). У промові перед синедріоном Петро, підтверджуючи, що зцілення кульгавого від народження чоловіка відбулося в Ім'я Христове (Пор. Ді. 3, 1–8), урочисто заявляє: «Бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді. 4, 12). Святий Павло додає до цього, що Ісус Христос – «Господь усіх», «суддя живих і мертвих» і тому «кожен, хто вірує в Нього, через Його ім’я одержує відпущення гріхів» (Ді. 10, 36; 42; 43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостол Павло, звертаючись до спільноти в Коринті, пише: «Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, – для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через якого – усе, і ми через Нього «(1 Кор. 8, 5–6). Апостол Іван твердить: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти» (Ів. 3, 16–17). У Новому Завіті Божа воля, щоб усі люди спаслися, тісно пов'язується тільки з Посередництвом Христа: «Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди. Один бо Бог, один також і Посередник між Богом та людьми – Чоловік Ісус Христос, що дав Себе Самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу». (1 Тим. 2, 4–6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цій свідомості про унікальність і універсальність дару спасіння, яке Бог дав тільки через Ісуса Христа в Святому Дусі (Пор. Еф. 1, 3–14), засноване свідчення перших християн юдеям, доводячи їм, що здійснення спасіння – вище Закону. З тією ж упевненістю вони протистояли поганському світу, який сподівався на спасіння через численних богів – «спасителів». Цю спадщину віри знову сьогодні пропонує Учительський Уряд Церкви: «Церква ж вірує в те, що Христос, який помер і воскрес за всіх (див. 2 Кор. 5, 15), через Духа Свого подає людині світло і силу, щоб вона змогла відповісти на своє верховне покликання. Нема іншого імені під небом, даного людям, що ним би мали вони спастися (див. Ді. 4, 12). Подібно вірує Вона в те, що ключ, осередок і ціль всієї людської історії міститься у Її Господі та Вчителі»[42].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Також потрібно твердо вірити в істину Католицької віри, – що універсальний спасительний задум Бога, в Тройці Святій Єдиного, дарований раз і назавжди і здійснений в Таїнстві Воплочення, Смерті та Воскресінні Сина Божого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пам'ятаючи про цю правду віри, сучасне богослов’я, розмірковуючи про існування інших релігій і про їхню роль в Божому Замислі спасіння, покликане дослідити, як діячі та позитивні елементи інших релігій включені в Божий Задум спасіння. У цьому завданні богословське дослідження має широке поле діяльності під проводом Учительського Уряду Церкви. Другий Ватиканський Собор постановив, що «унікальне посередництво Спасителя не виключає, але провокує створіння до різноманітної співдії, що черпає з одного джерела»[43]. Треба глибше дослідити зміст співдії посередництву Христа, але ці дослідження завжди мусять узгоджуватися з принципом унікальності Христа як єдиного посередника: хоча не виключені різні форми і ступені участі в посередництві, вони набувають значення і цінності тільки з Христового посередництва, тому їх не можна розуміти як паралельні або додаткові до нього»[44].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, припущення про те, що існує спасенна Божа дія поза єдиним посередництвом Христа, суперечить Католицькій вірі та християнству в цілому.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. Нерідко пропонують, щоб богослів’я уникало використання виразів «унікальність», «універсальність» і «абсолютність», які створюють враження зайвого перебільшення значення і цінності події спасіння в Ісусі Христі щодо інших релігій. Насправді цей термінологічний ряд точно передає зміст Об’явлення, тому що відображає розвиток джерел віри. Від самого початку спільнота віруючих розпізнала в Ісусі таку спасенну силу, яку лише Він, Син Божий, що став людиною, Розп'ятий і Воскреслий, отримав як послання від Отця і у силі Духа Святого явив Об’явлення (Пор. Мт. 11, 27) і Божественне життя (Пор. Ів. 1, 12; 5, 25–26; 17, 2) для всього людства і кожної людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому смислі можна і треба сказати, що Ісус Христос має унікальне, видатне, притаманне тільки Йому Одному значення і цінність, виняткове й абсолютне для всього роду людського і його історії. Ісус воістину Слово Боже, що стало людиною заради спасіння всіх людей. Сповідуючи віру в це, Другий Ватиканський Собор вчить: «Слово Боже, через Яке все сталося, Само стало плоттю, щоб Христос, як Досконала Людина, всіх спас і все очолив Собою. Господь – це ціль людської історії, кінцева точка, до якої спрямовуються сподівання історії та цивілізації, осередок роду людського, радість всіх сердець і повнота їхніх бажань. Він – Той, Кого Отець воскресив з мертвих, підніс і посадив праворуч Себе, поставивши Його Суддею над живими і мертвими»[45].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Саме ця винятковість Христа дарує Йому досконалу і вселенську значимість, завдяки якій, належачи до людської історії, Він є її центром і сенсом: «Я – Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній» (Одк. 22, 13)»[46].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІV. Унікальність і єдність Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. Господь Ісус, єдиний Спаситель, заснував не просто спільноту учнів, а встановив Церкву як Таїнство спасіння: Він Сам в Церкві та Церква – в Ньому (Пор. Ів. 15, 1; Гал. 3, 28; Еф. 4, 15–16; Ді. 9, 5). Тому повнота Христового Таїнства спасіння також належить Церкві, невіддільній від Її Господа. Ісус Христос постійно присутній в Церкві та продовжує діло спасіння в Ній і через Неї (Пор. Кол. 1, 24–27)[47], бо Вона – Його Тіло (Пор. 1 Кор. 12, 12–13; 27; Кол. 1, 18)[48]. Подібно до того, як голова і члени живого тіла не схожі, але й невіддільні один від одного, Христос і Церква не можуть бути змішані або розділені, являючи світові у всій своїй повноті єдиного Христа[49]. Те ж саме виражено в Новому Завіті – за допомогою ототожнення Церкви з Нареченою Христовою (Пор. 2 Кор. 11, 2; Еф 5, 25–29; Одк. 21, 29)[50].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виходячи з унікальності і універсальності спасенного посередництва Ісуса Христа, треба твердо вірити в правду католицької віри про унікальність заснованої Ним Церкви. Оскільки є один Христос, то існує одне Тіло Христове і одна Наречена Господня: «Єдина Католицька і Апостольська Церква»[51]. Окрім цього, обітниця Господа ніколи не залишати Свою Церкву (Пор. Мт. 16, 18; 28, 20) і провадити Її Своїм Духом (Пор. Ів. 16, 13) згідно з Католицькою вірою значить, що унікальність та єдність Церкви, а також всього, що стосується Її цілісності, ніколи не зникне[52].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Католики мусять вірити, що існує історична безперервність, вкорінена в апостольській спадкоємності[53], Церкви, заснованої Христом, і Католицької Церкви: «Це і є єдина Церква Христова <...>, яку Спаситель наш після Свого Воскресіння доручив пасти Петрові (Пор. Ів. 21, 17) і йому ж, як і іншим апостолам, довірив Її поширення і управління (Пор. Мт. 28, 18) і назавжди поставив її як «стовп і утвердження істини» (1 Тим. 3, 15). Ця Церква, встановлена і влаштована в цім світі як спільнота, перебуває («subsistet in») в Католицькій Церкві, якою керує наступник Петра і єпископи, які перебувають у єдності з ним»[54]. Виразом «subsistet in» («перебуває в») Другий Ватиканський Собор прагнув врівноважити два доктринальних висловлювання: з одного боку, що Церква Христова, незважаючи на розділення, які існують між християнами, перебуває в повноті лише в Католицькій Церкві, з іншого боку – те, що «поза її огорожею також можна зустріти безліч крупинок святості та правди»[55], тобто в Церквах і церковних спільнотах, які не перебувають у досконалій єдності з Католицькою Церквою[56]. Однак, беручи це до уваги, потрібно стверджувати, що «сила їхня виходить від тієї повноти благодаті та правди, яка довірена Католицькій Церкві»[57].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
17. Тобто існує одна-єдина Церква Христова, яка перебуває в Католицькій Церкві, якою керує Наступник св. Петра і єпископи, які перебувають у єдності з ним[58]. Церкви, які не перебувають у досконалій єдності з Католицькою Церквою, залишаючись об'єднаними з нею міцними зв'язками – апостольською сукцесією і дійсним Таїнством Євхаристії – є справжніми помісними Церквами[59]. Тому Церква Христова перебуває і діє також і в цих Церквах, навіть якщо їм не вистачає повного сопричастя з Католицькою Церквою, оскільки вони не приймають католицького Вчення про примат, який, з волі Божої, Єпископ Риму об’єктивно має і вершить у всій Церкві[60].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, церковні спільноти, які не зберегли справжнього Єпископату, а також істинної та досконалої сутності Таїнства Євхаристії[61], не є Церквами в істинному значенні цього слова, а все ж люди, хрещені в таких спільнотах, є притіловлені Христу через хрещення і перебувають у певному, хоча й недосконалому, спілкуванні з Церквою[62]. Хрещення само собою спрямовує до інтегрального зростання в Христі через повне ісповідування віри, Євхаристію і повну єдність з Церквою[63].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Тому християни не можуть собі уявляти, що Церква Христа є ніщо інше, як якийсь збір – розділений, але все-таки в якийсь спосіб єдиний – Церков і церковних спільнот; також у жодному разі не можна вважати, що в наш час Церква Христова правдиво більше ніде не існує, а що Вона є лише ціллю, до якої мусять стриміти усі церкви і спільноти»[64]. Властиво «елементи цієї вже встановленої Церкви існують у повноті в Католицькій Церкві, а фрагментами в інших спільнотах»[65]. «Отже, хоча ми і віримо, що ці Церкви і відокремлені від нас спільноти мають певний брак, проте вони не без значення і ваги в Таїнстві спасіння. Бо Дух Христа не відмовляється користуватися ними як засобами для спасіння, сила яких виходить від тієї повноти благодаті та правди, яка ввірена Католицькій Церкві»[66].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Брак єдності християн, безумовно, ранить Церкву; не в тому сенсі, що Вона була позбавленою своєї єдності, але «в тому, що поділ перешкоджає досконалій реалізації Її універсальності в історії»[67].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>V. Церква, Царство Боже і Царство Христове</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18. Посланням Церкви є, щоб Вона «звіщала і будувала Христове і Боже Царство, його встановила у всіх народах і поставила паросток і початок цього Царства на землі»[68]. З одного боку, Церква є «таїнством або знаком і знаряддям найтіснішого з’єднання з Богом і єдності усього людського роду.[69] Вона, отже, знак і знаряддя Царства і покликана звістити й встановити його. З іншого боку, Церква є «народ, зібраний у єдності Отця і Сина і Святого Духа».[70] Вона є « Христовим Царством, вже присутнім у таїнстві»[71] і є його насінням і початком. Боже Царство, направду, має есхатологічний вимір; воно є реальністю, яка присутня в часі, але його повне здійснення настане щойно після завершення або сповнення історії[72].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Значення словосполучень «Царство Небесне», «Царство Боже» і «Царство Христа» та їхній зв'язок з Церквою в Святому Письмі і в творах Отців Церкви, а також у документах Учительського Уряду Церкви, не завжди однозначне, оскільки Церква – таємниця, і не може бути повністю охоплена людським розумом. Можуть існувати різні богословські тлумачення цих термінів. Однак жодне з можливих пояснень не може заперечувати або якось скасовувати тісний зв'язок між Христом, Царством і Церквою. Направду, «Царство Боже, про яке ми знаємо з Об'явлення, «не може бути відокремлене від Христа або від Церкви… Якщо Царство відокремлене від Ісуса, то воно вже не є Царством Божим, яке Він об’явив. Результат цього – спотворення значення «Царства», яке так є під ризиком бути перетвореним в суто людське або ідеологічне творіння чи спотворення особистості Христа – Господа, Який в такому випадку не є Той, кому все є підпорядковане (1 Кор. 15, 27). Відповідно, не може відокремлюватися Царство від Церкви. Воістину, Церква не є сама собі ціллю, бо служить дорогою до Царства Божого – насінням, знаменням і знаряддям якого Вона є. І якщо Церква й різниться від Христа і Царства, Вона з ними нерозривно пов’язана.[73]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. Стверджувати, що існує нерозривний зв'язок між Христом і Царством – не означає знехтувати тим, що Царство Боже – а також, якщо його розглядати в якомусь історичному аспекті, – не ототожнюється з видимою і соціальною реальністю Церкви. Не можна виключати «дію Христа і Святого Духа поза видимими межами Церкви»[74]. Тому потрібно пам'ятати, що «Царство досягає до усіх: окремих осіб, суспільства і світу. Працювати заради Царства – значить осягати і розвивати божественний динамізм, присутній в людській історії, який її преображує. Словом, Царство Боже – вияв і втілення у всій повноті Божого Плану спасіння людського роду»[75].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розглядаючи зв'язок між Царством Божим, Царством Христа і Церквою, потрібно уникати односторонніх перенаголошень, таких, як у випадку з «теоріями, в яких роблять особливий акцент на Царство, – тобто, їх можна назвати «зосередженими на Царстві». Вони наголошують на образі Церкви, що піклується не про себе, а зосереджена тільки на свідченні про Царство і служінні на його благо… Це – «Церква для інших», подібно до того, як Христос – «Людина для інших»... Такі погляди, поряд з позитивними аспектами, мають у собі негативні риси. По-перше, в них не йдеться про Христа: Царство, яке вони описують, засноване на «теоцентризмі», згідно з яким нехристияни не можуть пізнати Христа, хоча народи, культури і релігії знаходять щось спільне в єдиній Божественній реальності, як би вона не називалася. З цієї ж причини вони зосереджують чималу увагу на таїнство сотворення, осмислюючи його в різних релігіях і культурних традиціях, але нічого не говорять про таїнство Відкуплення. До того ж, «Царство» у їхньому розумінні зрештою або витісняє Церкву, або применшує її значення на противагу значно розповсюдженої в минулому теорії «екклезіоцентризму», позаяк вони вважають, що Церква є всього лише знаком, а це не позбавлено неоднозначності»[76]. Подібні твердження суперечать католицькій вірі, тому що вони заперечують єдиність зв'язку Христа і Церкви з Царством Божим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>VI. Церкви та релігії щодо спасіння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. З усього до тепер сказаного виникають також і певні дороговкази, потрібні для поглиблення богословської оцінки ставлення Церкви і релігій до спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
По-найперше, потрібно твердо вірити в те, що «ця подорожуюча Церква потребує спасіння. Єдиний Христос – Посередник і шляхом спасіння, присутній між нами у Своєму Тілі, тобто в Церкві, а Він, виразно наголошуючи потребу віри і хрещення (див. Мт.16, 16; Ів 3, 5), тим потвердив і потребу Церкви, в яку люди входять через Хрищення, як через двері»[77]. Ця правда віри не може протиставлятися волі Бога, Який прагне, щоб усі люди спаслися (див. 1 Тим 2, 4); на це «треба зважати, пов'язуючи дві істини: реальну можливість спасіння у Христі усіх людей і потребу Церкви у цьому спасінні»[78].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква – «загальне таїнство спасіння»[79], тому Вона в таїнственний спосіб постійно з'єднана зі Своїм Главою – Спасителем – Ісусом Христом, і підкоряючись Йому, Вона, згідно Божого провидіння, нерозривно пов'язана з спасінням кожної людини[80]. Для тих, хто не формально і видимо входить в Церкву, «спасіння у Христі можливе завдяки благодаті, яка, будучи таінственно пов'язаною з Церквою, формально не вводить в Церкву, але просвічує згідно з їхнім духовним і дочасним станом. Ця благодать походить від Христа і є результатом Його жертви і повідомляється Святим Духом»[81]; вона пов'язана з Церквою, яка бере свій початок в посланні Сина і в посланні Святого Духа згідно з волею Бога Отця»[82].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
21. З огляду на те те, як спасаюча благодать Божа, яка завжди виливається Христом в Дусі й таїнственно пов'язана з Церквою, може сходити і на нехристиян, Другий Ватиканський Собор обмежився твердженням, що Бог дарує її «відомими Йому шляхами»[83]. Богослови прагнуть глибше розглянути це питання. Їхня праця гідна заохочення, тому що вона, безумовно, корисна для кращого розуміння Божого Плану спасіння людського роду і того, як воно втілюється. Проте зі сказаного про посередництво Ісуса Христа та «виключного зв'язку»[84] Церкви з Царством Божим серед людей, – по суті, Царством Христа, універсального Спасителя, не слід вважати, що Церква – це лише один із шляхів спасіння серед тих, які вказують різні релігії, які нібито доповнюють Церкву або рівнозначні з нею, навіть якщо вважається, що вони схожі з Церквою щодо есхатології Царства Божого. Такий погляд противиться католицькій вірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безумовно, різні релігійні традиції містять і несуть в собі крихти релігійності, які походять від Бога[85], і є частиною того, що «Святий Дух виливає в людські серця, – історію народів, культури і релігії»[86]. Направду, деякі молитви і обряди, які відомі іншим релігіям, можуть мати роль підготовки до прийняття Благої Звістки, тому що це можливість відкрити людські серця для Божої дії[87]. Однак не можна приписувати їм Божественного походження, спасенної сили і дієвості вже через сам факт їхнього здійснення (ех ореre operato), які належать таїнствам християнської Церкви[88]. Не можна забувати, що обряди, які диктують забобони і помилки (1 Кор 10, 20–21), перешкоджають спасінню»[89].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. Бог хотів, щоб з пришестям Ісуса Христа Церква, Яку Він заснував, була знаряддям спасіння всього людства (Ді. 17, 30–31)[90]. Ця істина віри не послаблює щирої поваги Церкви до інших світових релігій, але водночас абсолютно виключає менталітет байдужості, якому «притаманний релігійний релятивізм, що базується на думці – «одна релігія має ту ж вартість, що й інша»[91]. Послідовники інших релігій можуть здобути Божественну благодать, але все ж справедливим є і те, що вони перебувають у незмірного браку становищі порівняно з тими, хто має повноту середників спасіння в Церкві[92]. Однак «нехай всі члени Церкви пам'ятають про те, що вони не повинні приписувати своє виняткове положення своїм власним заслугам, а особливій Христовій благодаті. Якщо вони не відповідають їй думками, словом і ділом, вони не тільки не спасуться, але й приймуть Божий засуд»[93]. Тому слід усвідомлювати, що виконуючи заповіт Господа (Мт. 28, 19–20) і керуючись любов'ю до всіх людей, Церква «звіщає і зобов'язана невпинно звіщати Христа, Який є «Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14, 6), в Якому люди знаходять повноту релігійного життя та в Якому Бог примирив у Собі все»[94]. Місія «ad gentes» (до народів) в міжрелігійному діалозі «нині, як і завжди, зберігає свою потребу і нагальність»[95]. Воістину, Бог «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1 Тим. 2, 4); саме Бог бажає спасіння кожному через пізнання істини. Спасіння міститься в істині. Той, хто слухає голосу Духа Істини, вже йде шляхом спасіння. Але Церква, Якій була довірена Істина, повинна йти назустріч їхнім прагненням, щоб принести їм Істину. Церква повинна бути місіонерською, тому що Вона вірить в універсальний Божий План спасіння людського роду»[96]. Діалог, як частина Її евангелізаційної місії – одна з діяльностей Церкви у розвитку місії «ad gentes»[97]. Паритет, що є умовою міжрелігійного діалогу, відноситься до рівної свободи сторін, які ведуть діалог, а не до доктринального контексту і тим паче не до їхнього відношення до Ісуса Христа – Бога, який став Людиною, – порівнюючи Його зі засновниками інших релігій. Безумовно, Церква, керуючись милосердям, поважаючи свободу віросповідання[98], повинна, насамперед прагнути проповідувати всім Істину, об'явлену Господом, а також проголошувати конечність навернення до Ісуса Христа і приступання Церкви через хрещення та інші таїнства, щоб могти перебувати з Богом Отцем, Сином і Святим Духом. Тому безумовність універсального спасенного Божественного Задуму не скасовує, але навпаки, підкреслює необхідність і нагальність проголошення спасіння і навернення до Господа Ісуса Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Висновок</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. Мета цієї Декларації – нагадати і прояснити деякі правди віри, наслідуючи приклад апостола Павла, котрий звернувся до вірних коринтян зі словами: «Я передав вам, що й сам прийняв» (1 Кор. 15, 3). Стикаючись з певними спірними і помилковими поглядами, богословська думка покликана зміцнити віру Церкви, а також переконливо і дієво обґрунтувати свою позицію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розглядаючи питання про правдиву релігію, Отці Другого Ватиканського Собору навчають: «Ми віримо, що ця єдина істинна релігія присутня в Католицькій і Апостольській Церкві, Якій Господь Ісус доручив завдання поширювати її серед всіх людей, кажучи апостолам: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28, 19–20). Всі ж люди зобов'язані шукати істину, особливо в тому, що стосується Бога і Його Церкви, і пізнавши її, прийняти і зберігати»[99].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одкровення Христа – «дороговказ» всієї людської історії[100]: «Істина, якою є Христос, своїм універсальним авторитетом проникає всюди»[101]. Християнське таїнство долає будь-які бар'єри часу і простору і здійснює єдність людської родини: «Незважаючи на відмінності в місцях життя і традиції, всі покликані у Христі розділити єдність сім'ї дітей Божих. <...> Ісус творить єдність новим і незвіданим чином, роблячи нас учасниками Свого Таїнства. Ця єдність настільки глибока, що Церква разом зі святим апостолом Павлом може сказати: «Отже, ви більше не чужі й не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі» (Еф. 2, 19)[102].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цю Декларацію, затверджену на загальних зборах Конгрегації Віровчення, Папа Іван Павло II на аудієнції, яку він дав кардиналові префекту Конгрегації Віровчення, який підписався нижче, 16 червня 2000 р., своєю Апостольською владою схвалив, затвердив і звелів оприлюднити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Префект Конгрегації Віровчення</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>кардинал Йозеф Ратцінгер,</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>секретар Конгрегації</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Архиєпископ Тарчизіо Бертоне.</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>6 серпня 2000 р. Б.,</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>на свято Преображення Господнього</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: small;">Слово Святішого Отця</span></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Декларацією Dominus Iesus, – «Господь Ісус», – особливо схваленою мною на вершині Ювілейного Року, я хотів запросити всіх християн до оновлення їхньої вірності Йому в радості віри і до одностайного свідчення, що Син і сьогодні, і завтра – «шлях, істина і життя». Наше визнання Христа як єдиного Сина, через Якого ми самі бачимо обличчя Отця, не є зарозумілою зневагою до інших релігій, але радісною вдячністю за те, що Христос відкрив нам Себе без будь-яких заслуг з нашого боку. Водночас Він зобов'язав нас продовжувати давати те, що ми отримали, і проповідувати іншим те, що дано було нам, оскільки Істина, яка дана, і Любов, якою є Бог, належать усім людям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Разом з апостолом Петром ми визнаємо, що немає спасіння в жодному іншому імені. Декларація Dominus Iesus, услід за Другим Ватиканським Собором, показує нам, що це визнання не заперечує спасіння нехристиян, але вказує на його найвище джерело у Христі, в Якому з'єднані Бог і людина. Бог дає світло кожному в той спосіб, який відповідає його духовним і матеріальним ситуаціям, даруючи спасенну благодать знаними лише Йому шляхами. Документ пояснює істотні християнські елементи, які не перешкоджають діалогу, але показують його основи, тому що діалог без основ приречений на переродження в пусту балаканину.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те ж саме стосується і екуменічного діалогу. Якщо документ, як і Другий Ватиканський Собор, заявляє, що «єдина Церква Христова присутня в Католицькій Церкві», то цим він не прагне принизити інші Церкви та церковні громади. Католицька Церква страждає, як сказано в документі, від того факту, що правдиві окремі Церкви та церковні громади з дорогоцінними елементами спасіння відокремлені від неї. Я сподіваюся, що ця Декларація, дорога моєму серцю, нарешті зможе після дуже багатьох помилкових тлумачень виконати свою роль у справі досягнення зрозумілості та водночас відкритості».</div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Іван Павло II</span></b></span>,</div>
<div style="text-align: right;">
<i><b>1 жовтня 2000 року Божого</b></i></div>
<br />
<br />
<span style="color: #990000;">Український переклад</span> © Львівська Архиєпархія УГКЦ 2012<br />
© «Католицький Оглядач» 2012<br />
© Видавництво «Місіонер» 2012<br />
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><b><i>ПРИМІТКИ</i></b></span><br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[1] І Царгородський Собор, Symbolum Constantinopolitanum, D 150.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[2] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 1: AAS 83 (1991), 249–340.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[3] Див. Другий Ватиканський Собор, Декрет Ad gentes, Декларація Nostra aetate; Павло VI, Апостольський лист Evangelii nuntiandi: AAS 68(1975), 5–76: Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[4] Другий Ватиканський Собор, Декларація Nostra aetate, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[5] Папська Рада з питань міжрелігійного діалогу і Конгрегація у справі євангелізації народів, Інструкція Діалог і Благовістування, 29: AAS 84(1992), 414–446; див. Другий Ватиканський Собор, Душпастирська конституція Gaudium et spes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[6] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[7] Папська Рада з питань міжрелігійного діалогу і Конгрегація у справі євангелізації народів, Інструкція Діалог і Благовістування, 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[8] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et racio, 5: AAS 91 (1999), 5–88.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[9] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Dei Verbum, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[10] Там само, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[11] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[12] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[13] Халкедонський Собор; Symbolum Chalcedonense: Denz, 301; пор. св. Атанасій Александрійський, De Incarnatione, 54, 3: SC 199, 458.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[14] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Dei Verbum, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[15] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Dei Verbum, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[16] Там само, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[17] Див. Катехизм Католицької Церкви, 144.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[18] Там само, 150.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[19] Там само, 153.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[20] Там само, 178.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[21] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et racio, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[22] Там само, 31–32.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[23] Другий Ватиканський Собор, Декларація Nostra aetate, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[24] Див. Тридентський Собор, Декларація De libris sacris et de traditionibus recipiendis. DENZ, 1501.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[25] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Dei Verbum, 11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[26] Там само, 11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[27] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[28] Перший Нікейський Собор, Symbolum Nicaenum: DENZ, 125.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[29] Халкедонський Собор, Symbolum Chalcedonense: DENZ, 301.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[30] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Gaudium et spes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[31] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[32] Див. Лев Великий, Totus ad Flavianum: DENZ, 294.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[33] Див. Лев Великий, Promisisse me memini: DENZ, 318.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[34] Другий Ватиканський Собор, Душпастирська конституція Gaudium et spes, 45. Див. також Тридентський Собор, Декларація. De peccato originali, 3: DENZ, 1513.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[35] Див. Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 3–4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[36] Див. Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[37] Див. Другий Ватиканський Собор, Душпастирська конституція Gaudium et spes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[38] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 28. Про «насінини Слова» див. також св. Юстин Філософ, 2 Apologia, 8, 1–2; 10; 13, 3–6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[39] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 28–29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[40] Там само, 29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[41] Там само, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[42] Другий Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et spes, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[43] Другий Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[44] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[45] Другий Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et spes, 45.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[46] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[47] Другий Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[48] Там само, 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[49] Див. Св.Августин, Enaratio in Psalmos, Ps90, Sermo 2,1: CCL 39, 1266 .</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[50] Див. Другий Ватиканський Собор., Догматична Конституція Lumen gentium, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[51] Symbolum fidei: DENZ 48.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[52] Див. Другий Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, 4; Енцикліка Ut unum sint, 11: AAS 87 (1995), 921–982.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[53] Див. Другий Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 20; також Св. Іреней Ліонський, Adversus haereses, III, 3, 1–3: SC 211, 20–44.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[54] Другий Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[55] Другий Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 15, і Декрет Unitatis redintegratio, 3; див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Ut unum sint, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[56] Тому противиться правдивому значенню соборового тексту тлумачення, яке з виразу «subsistet in» будує тезу, згідно з якою Христова Церква могла б також існувати у некатолицьких церквах і спільнотах. «Собор обрав вираз «subsistet» властиво для того, щоб пояснити, що існує тільки одне «існування» правдивої Церкви, а поза Її видимим організмом існують всього-на всього тільки «елементи Церкви», які – оскільки це елементи цієї ж Церкви – скеровують і провадять до Католицької Церкви» (Конгрегація у справах віри, Комюніке щодо книги «Церква: харизма і влада» о. Леонарда Боффа: AAS 77(1985), 756–762).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[57] Другий Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[58] Див. Конгрегація у справах віри, заява Mysterium ecclesiae, 1: AAS 65 (1973), 396–408.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[59] Див. Другий Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, 14 і 15; Конгрегація у справах віри, Лист Communionis notio, 17: AAS 85(1993), 838–850.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[60] Див. Перший Ватиканський Собор, Догматична Конституція Pastor aeternus: DENZ 3053–3064; Другий Ватиканський Собор., Догматична Конституція Lumen gentium, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[61] Див. Другий Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[62] Там само, 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[63] Там само, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[64] Конгрегація у справах віри, Заява Mysterium ecclesiae, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[65] Іван Павло ІІ, Енцикліка Ut unum sint, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[66] Другий Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[67] Конгрегація у справах віри, Лист Communionis notio, 17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[68] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[69] Там само, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[70] Там само, 4; Див. св. Кипріян, De Dominica oratione, 23: ССL 3/A, 105.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[71] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[72] Там само, 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[73] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[74] Там само.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[75] Там само, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[76] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[77] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[78] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[79] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 48.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[80] Див. св. Кипріян, De catholicae ecclesiae unitate, 6: ССL 3, 253–254.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[81] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[82] Другий Ватиканський Собор, Декрет Аd gentes, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[83] Другий Ватиканський Собор, Декрет Аd gentes, 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[84] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[85] Це насінини слова Божого (semina verbi, які Церква з повагою і любов’ю визнає (див. Другий Ватиканський Собор, Декрет Аd gentes, 11, Декларація Nostra aetete, 2).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[86] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio,29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[87] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio,29; Катехизм Католицької Церкви, 843.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[88] Див. Тридентський Собор, Декларація De sacramentis, кан. 8: DENC, 1608.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[89] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[90] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[91] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[92] Див. Пій ХІІ, Енцикліка Mystici corporis: DENC, 3821.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[93] Другий Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[94] Другий Ватиканський Собор, Декларація Nostra aetetе, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[95] Другий Ватиканський Собор, Декрет Аd gentes, 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[96] Катехизм Католицької Церкви, 851.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[97] Іван Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[98] Другий Ватиканський Собор, Декларація Dignitatis humanae, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[99] Там само.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[100] Див. Іван Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[101] Там само, 92.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">[102] Там само, 70.</span></div>
<br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> тест в <a href="https://drive.google.com/open?id=1PWEW98rflqnfe8nzUZzvgbVanaY_xFRF" target="_blank">(pdf+ocr,23st.,ukr,0,56Mb)</a></b><br />
<br />
Джерело: <a href="http://catholicnews.org.ua/dominus-iesus-gospod-isus-deklaraciya-pro-iedinu-spasitelnu-misiyu-isusa-hrista-i-cerkvi" target="_blank">Воїни Христа Царя</a>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-83892964372686973062019-02-22T02:32:00.000-08:002019-02-22T03:00:13.195-08:00MISERICORDIAE VULTUS — «ОБЛИЧЧЯ МИЛОСЕРДЯ» Франциска (2015)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">MISERICORDIAE VULTUS</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8hg2t38MtcWNa12qw-SChdZraJlTt8aCBCsQxudBawtCwIz3b2rHNnXfcE-03uob-AIGsuCWW7V3qlDicYecR11zF_x4p-PeEOAMHAYhVhbhyphenhyphendNgoViCHrUKs5tFHcObexFG8DFTGfjs/s1600/MV_bulla_Franchysk_%25282015%2529_05.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="378" data-original-width="478" height="316" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8hg2t38MtcWNa12qw-SChdZraJlTt8aCBCsQxudBawtCwIz3b2rHNnXfcE-03uob-AIGsuCWW7V3qlDicYecR11zF_x4p-PeEOAMHAYhVhbhyphenhyphendNgoViCHrUKs5tFHcObexFG8DFTGfjs/s400/MV_bulla_Franchysk_%25282015%2529_05.jpg" width="400" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>Булла</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><span style="font-size: large;"><b>«ОБЛИЧЧЯ МИЛОСЕРДЯ»</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjN3n0Sg3fF6-4FRFb0the8D-6BDV0Vuf-N5lGiJ-hPOcs3Gjw01I0gaY5KUSSKZrNit9QD_8Iq-sJMPtKxE-7Y4Em1-KiPdbPRf2EjhFK7kj2v1AbPj-93SmIa9DEZxiGZkg6wlzJv7TA/s1600/MV_bulla_Franchysk_%25282015%2529_04.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="300" data-original-width="518" height="231" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjN3n0Sg3fF6-4FRFb0the8D-6BDV0Vuf-N5lGiJ-hPOcs3Gjw01I0gaY5KUSSKZrNit9QD_8Iq-sJMPtKxE-7Y4Em1-KiPdbPRf2EjhFK7kj2v1AbPj-93SmIa9DEZxiGZkg6wlzJv7TA/s400/MV_bulla_Franchysk_%25282015%2529_04.jpg" width="400" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Франциск</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Єпископ Рима</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Слуга слуг Божих</b></div>
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>До всіх, хто читатиме цей лист, — </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Благодать вам, милосердя і мир!</b></i></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Ісус Христос є обличчям милосердя Отця. На моє переконання, таємниця християнської віри знаходить у цьому слові свій синтез. Воно стало живим, видимим і осягнуло свою повноту в Ісусі з Назарета. Отець, «багатий милосердям» (пор. Еф 2, 4), коли об’явив Мойсеєві своє ім’я: «Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, вірний» (Вих 34, 6), — вчинив так, що людина могла безперервно пізнавати Його божественну природу в різні способи та в численних моментах історії. У «повноту часів» (пор. Гал 4, 4), коли все було готове згідно з Його планом спасіння, Він зіслав свого Сина, народженого з Діви Марії, аби остаточним чином об’явити нам свою любов. Хто бачить Сина, той бачить і Отця (пор. Йн 14, 9). Ісус із Назарета своїми словами, жестами та цілою своєю особою об’явив нам милосердя Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нам треба невпинно споглядати цю таємницю милосердя. Вона для нас становить джерело радості, потіхи і миру. Вона — умова нашого спасіння. Милосердя: ось слово, яке об’являє Пресвяту Трійцю. Милосердя: це найвищий і остаточний акт, у якому Бог виходить нам назустріч. Милосердя: основоположний закон, що мешкає у серці кожної людини, коли вона щирими очима дивиться на свого брата, якого зустрічає на життєвому шляху. Милосердя: ось шлях, що єднає Бога з людиною, оскільки відкриває серце на надію бути любленим навічно, попри обмеження нашого гріха.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Існують моменти, коли нас сильніше закликають вдивлятися в милосердя, щоб ми самі стали плідним знаком діянь Отця. Саме через це я проголосив Надзвичайний Ювілей Милосердя як сповнений благодаті час для Церкви, аби зробити свідчення вірних ще сильнішим та дієвішим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Рік буде розпочатий 8 грудня, в урочистість Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Ця літургійна урочистість показує спосіб, у який Бог діє вже від початків нашої історії. Після гріха Адама і Єви Бог не бажав покинути людство самотнім, полишеним на сили зла. Тому Він у своєму задумі побажав, аби Марія, свята і непорочна в любові (пор. Еф 1, 4), стала Матір’ю Відкупителя людини. На безмір гріха Бог відповідає повнотою прощення. Милосердя завжди буде більшим за будь-який гріх, і ніхто не може обмежити любові Бога, який прощає. Саме в цю урочистість Непорочного Зачаття я з радістю відчиню Святі Двері. За такої нагоди вони стануть Брамою Милосердя, де кожен, хто входить, зможе пізнати любов Бога, який утішає, прощає і дає надію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наступної неділі, тобто у ІІІ Неділю Адвенту, буде відчинено Святі Двері у катедрі Рима, в базиліці св. Йоана на Латерані, а потім — у Папських базиліках. Також я постановляю, щоб саме у ці неділі в кожній помісній Церкві, у катедрі, яка є Церквою-Матір’ю для всіх вірних, або також у конкатедрах чи в інших храмах особливого значення, було на цілий рік відчинено таку само Браму Милосердя. Згідно з рішенням єпископа-ординарія, таку Браму можна буде відчинити також у санктуаріях, місцях, куди приходять багато паломників, які саме там часто пізнають у серці благодать і знаходять шлях до навернення. Тому кожна помісна Церква буде безпосередньо залучена у переживання цього Святого Року як особливого моменту благодаті та духовної віднови. Ювілей, таким чином, святкуватиметься в Римі, як і в усіх помісних Церквах, як видимий знак єдності всієї Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я вибрав дату 8 грудня, оскільки вона багата на значення з огляду на сучасну історію Церкви. Я бо відчиню Святі Двері у 50?ту річницю завершення ІІ Ватиканського Собору. Церква відчуває потребу живого спогаду про цю мить, оскільки саме тоді розпочався новий хід її історії. Отці, згромаджені на Соборі, відчували потребу — сильну як істинний повів Святого Духа — говорити про Бога до людей їхнього часу так, щоб бути більше зрозумілими. Після розвалення мурів, які надто довго тримали Церкву в ув’язненні, немов в упривілейованій цитаделі, настав час проголошувати Євангеліє в новий спосіб. Новий етап євангелізації, яка триває споконвічно. Нове залучення для всіх християн, аби з більшим ентузіазмом і переконливістю свідчити про свою віру. Церква відчувала відповідальність за буття у світі живим знаком любові Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У пам’яті зринають промовисті слова, що їх св. Йоан ХХІІІ сказав на відкритті Собору, аби вказати шлях, яким належить рухатися: «Сьогодні, однак, Наречена Христа воліє краще послуговуватися ліками милосердя, аніж суворістю. (…) Католицька Церква прагне бути матір’ю, що любить усіх, матір’ю ласкавою, терпеливою, повною милосердя й доброти щодо синів відлучених, підносячи через цей Вселенський Собор смолоскип католицької істини». У цьому ж горизонті рухався і блаж. Павло VI, який так висловився на завершення Собору: «Прагнемо насамперед звернути увагу на те, що релігією нашого Собору була насамперед любов; (…) Біблійна історія про самарянина стала парадигмою духовності Собору. (…) Струмінь любові й прославлення вилився з Собору на сучасний людський світ. Загалом беручи, відкинуто те, що насправді було помилковим; оскільки це вимагає любові не менше, ніж правди; але для людей залишились тільки виклик, повага і любов. Замість гнітючих діагнозів — обнадійливі ліки; замість зловорожих віщувань, ми вислали від Собору до нинішнього світу послання, сповнене довіри: його цінності не тільки було вшановано, але їм було віддано честь, його зусилля підтримано, його наміри очищено і поблагословлено. (…) І ще іншу річ ми повинні зауважити: все це доктринальне багатство звернене в одному напрямку: служити людині. Людині, можемо так сказати, в будь-якому її становищі, в кожній хворобі та в кожній потребі».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З почуттям вдячності за те, що Церква отримала, і з відповідальністю за завдання, яке на нас чекає, увійдімо в Святі Двері, маючи повноту уповання, що нас супроводжує міць Воскреслого Господа, який неустанно підтримує наше паломництво. Святий Дух, який керує кроками вірних, аби співпрацювали у ділі спасіння, звершеному Христом, нехай буде провідником і підтримкою Божого народу, допомагаючи йому споглядати обличчя милосердя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ювілейний Рік завершиться в літургійну урочистість Ісуса Христа, Царя Всесвіту, 20 листопада 2016 року. Цього дня, замикаючи Святі Двері, ми скеруємо наші думки із вдячністю та подякою до Пресвятої Трійці, за те, що вділила нам цей спільний час благодаті. Ввірмо Христу Господу життя Церкви, усього людства й величезного космосу, просячи вилити Його милосердя, як вранішню росу, аби стала плідною історія, яку ми маємо творити у найближчому майбутньому, з залученням усіх. О, як же я прагну, аби прийдешні роки були позначені милосердям так, щоб ми вийшли назустріч кожній людині, несучи доброту й ніжність Бога! До всіх — як віруючих, так і тих, хто далеко, — нехай дістанеться бальзам милосердя як знак Божого Царства, що вже присутнє посеред нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Для Бога характерне застосування милосердя, і в цьому найчіткіше виражається Його всемогутність». Слова св. Томи Аквінського показують, що милосердя Бога не становить ознаки слабкості, а є проявом Божої всемогутності. Тому-то літургія в одній зі своїх найстарших Колект наводить такі слова молитви: «Боже, Ти через прощення й милість найповніше виявляєш свою всемогутність». Бог завжди буде в людській історії як Той, хто присутній, близький, провіденційний, святий і милосердний.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Терпеливий і милосердний» — це подвійне визначення ми часто зустрічаємо у Старому Завіті як опис натури Бога. То Його буття милосердним знаходить своє підтвердження у різноманітних ділах історії спасіння, де доброта Бога долає прагнення покарати і знищити. Псалми в особливий спосіб показують цю велич Божественного діяння: «Він прощає усі твої провини, зціляє всі твої недуги. Він визволяє твоє життя від ями, вінчає тебе ласкою та милосердям» (Пс 103, 3?4). Ще виразнішим чином подальший Псалом перелічує конкретні ознаки милосердя: «Господь визволяє в’язнів, Господь відкриває сліпим очі, Господь випростовує похилих, Господь праведників любить. Господь захожих захищає, підтримує сироту й удову, — дорогу ж нечестивих відвертає» (Пт 146, 7с?9). І на завершення ще інший вираз Псалмоспівця: «Розбитих серцем Він ізціляє і перев’язує їх рани. Господь принижених підносит, а нечестивих понижує додолу» (Пс 147, 3.6). Отже, милосердя Бога не становить якоїсь абстрактної ідеї, воно — конкретний факт, завдяки якому Він об’являє свою батьківську і материнську любов, яка випливає із Його нутра і звертається до сина. Це воістину той випадок, коли можна говорити про любов, що випливає з нутра. Вона походить із нутра як глибоке почуття, природне, акт ніжності та співчуття, відпущення і прощення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Бо Його милосердя навіки» (Пс 136). Це рефрен, який повторюється в кожному вірші Псалма, що оповідає історію Божого об’явлення. У силі милосердя вся історія стародавнього люду сповнена глибокого спасительного сенсу. Милосердя робить так, що історія Бога й Ізраїля стає історією спасіння. Здається, що через це постійне повторювання «бо Його милосердя навіки» Псалом ламає замкнене коло простору й часу, аби все вмістити у вічну таємницю любові. Це так, якби він хотів нам сказати, що Бог дивитиметься на людину не тільки в історії, але й у вічності, поглядом милосердного Отця. Це не випадковість, що люд Ізраїля запрагнув включити цей Псалом — «Великий халлель», як його ще називають, — у найважливіші літургійні тексти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перед своїми Страстями Ісус молився саме цим Псалмом милосердя. Про це свідчить євангеліст Матей, пишучи, що, «відспівавши гімн» (Мтк 26, 30), Ісус разом з учнями пішов у бік Оливної гори. Тоді, коли Ісус уперше відправляв Євхаристію як Вічну Пам’ятку своєї реальної присутності поміж нами, Він символічно вмістив цей найвищий акт Об’явлення у світлі милосердя. В тому ж само горизонті милосердя Ісус переживав своє страждання і смерть, розуміючи велику таємницю любові, що сповнилася на хресті. Усвідомлення, що сам Ісус молився цим Псалмом, робить його для нас, християн, ще важливішим, і чинить так, що він має стати нашою молитвою прославлення: «Бо милосердя Його повіки».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З поглядом, утвердженим в Ісусі та на Його милосердному обличчі, ми можемо заглибитися в любов Пресвятої Трійці. Місією, яку Ісус отримав від Отця, було об’явлення таємниці Божої любові у її повноті. «Бог є Любов» (1 Йн 4, 8.16), проголошує — перший і єдиний на сторінках Святого Письма — євангеліст Йоан. Ця любов уже тоді була можливою, очевидною, відчутною в усьому житті Ісуса. Його особа — ніщо інше як тільки любов. То любов, яка дає себе задарма. Стосунки Ісуса з тими, хто Його оточував, показують щось виняткове і неповторне. Знаки, які Він чинить насамперед стосовно грішників, бідних, виключених, хворих і стражденних, характеризуються милосердям. Все в Ньому говорить про милосердя. Немає в Ньому чогось, що було би позбавлене співчуття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус, перед численним людом, що йшов за Ним, бачачи, які вони були змучені та втомлені, дезорієнтовані й позбавлені провідника, відчув у глибині серця сильне співчуття до них (пор. Мт 9, 36). Міццю саме цієї співчутливої любові Він зцілив хворих, яких до Нього приносили (пор. М 14, 14), а також кількома хлібами й рибами нагодував натовп досита (пор. Мт 15, 37). Тим, що зворушувало Ісуса за різних обставин, було не що інше як милосердя, завдяки якому Він читав у серцях своїх співрозмовників, даючи їм відповіді, які торкалися їхніх найістинніших потреб. Таким само чином, коли Ісус зустрів удову з Наїна, чийого сина несли до гробу, — відчув велике співчуття через щемний біль заплаканої матері, й повернув їй сина, воскрешаючи його з мертвих (пор. Лк 7, 15). Після звільнення біснуватого в Геразинському краю Він довіряє йому таку місію: «Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою» (Мк 5, 19). Також і покликання Матея вписується в цей горизонт милосердя. Коли Ісус проходив повз митницю, Його погляд зустрівся з поглядом Матея. Це був погляд, повний милосердя, яке прощало гріхи цього чоловіка, а також, долаючи опір інших учнів, вибрало його, грішника й митаря, аби став одним із Дванадцятьох. Святий Беда Шановний, коментуючи цю євангельську сцену, написав, що Ісус поглянув на Матея з «почуттям любові і вибрав його»: miserando atque eligendo. Ці слова завжди мене вражають, тому я вибрав їх своїм єпископським девізом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У притчах, присвячених милосердю, Ісус об’являє Божу природу як природу Отця, який ніколи не вважає себе переможеним, доки не зробить так, що завдяки співчуттю й милосердю зникне гріх і буде подолана відкинутість. Ми знаємо ці притчі, а особливо три з них: про загублену вівцю, загублену драхму та про марнотратного сина (пор. Лк 15, 1?32). У цих притчах Бог завжди представлений як сповнений радості, насамперед коли прощає. В них ми знаходимо суть Євангелія і нашої віри, оскільки милосердя показане як сила, що перемагає все, сповнює серце любов’ю і втішає прощенням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Натомість в іншій притчі дістаємо науку стосовно нашого християнського стилю життя. Спровокований запитанням Петра, скільки разів потрібно би пробачати, Ісус відповів: «Не кажу тобі: до сімох разів, але — до сімдесяти разів по сім» (Мт 18, 22) і розповів притчу про немилосердного боржника. Той боржник, викликаний перед лице царя, аби повернув йому свій величезний борг, благає його навколішках, і цар прощає йому винне. Одразу ж, вийшовши, той боржник зустрічає іншого слугу, рівного собі, який був йому винен незрівнянно менше. Той слуга благає його навколішках про змилування, якого, однак, не отримує, і потрапляє до в’язниці. Цар, щойно почувши про те, що сталося, вельми розгнівався, викликав немилосердного боржника до себе і сказав: «Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?» (Мт 18, 33). Ісус завершує цю притчу словами: «Отак і Отець мій Небесний буде чинити вам, якщо кожний з вас не простить братові своєму з серця свого» (Мт 18, 35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця притча містить глибоку науку для кожного з нас. Ісус стверджує, що милосердя — це не тільки діяння Отця, але що воно стає потрібним, аби зрозуміти, хто Його істинні сини. Отже, ми покликані жити милосердям, оскільки то нам було насамперед уділене милосердя. Прощення образ стає найбільш очевидним вираженням милосердної любові, а для нас, християн, воно є велінням, якого ми не можемо забувати. Яким же тяжким не раз здається це прощення! Однак саме воно — знаряддя, вкладене у наші руки, аби ми були спроможні осягнути спокій серця. Покинути жалі, злість, насильство і помсту — це умови, необхідні для того, щоби жити щасливо. Тому приймаємо заохочення Апостола: «Нехай сонце не заходить над вашим гнівом» (Еф 4, 26). Слухаймо насамперед слова Христа, який представив милосердя як ідеал життя і як критерій достовірності нашої віри. «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт 5, 7). Це блаженство, яке має стати для нас натхненням у цьому Святому Році. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як можна помітити, милосердя у Святому Письмі — це слово-ключ, яке вказує на діяння Бога щодо нас. Він не обмежується підтвердженням своєї любові, але робить її видимою і відчутною. Любов же не може бути тільки абстрактним словом. За самою своєю природою вона становить конкретне життя: це наміри, поведінка, позиції, які ми займаємо у щоденності. Милосердя Бога це Його відповідальність за нас. Він почувається відповідальним, тобто прагне нашого блага і хоче бачити нас щасливими, сповненими радості й миру. Саме на цій довжині хвилі має перебувати допасована і зорієнтована милосердна любов християн. Так, як любить Отець, так само повинні любити й сини. Як Він є милосердний, так і ми покликані, щоб бути милосердними: одні щодо інших.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Опорна балка, на яку спирається Церква, це милосердя. У душпастирській діяльності Церкви все має бути огорнене ласкавістю, з якою звертаються до вірних; також і ніщо з її проповідування та її свідчення, наданого світові, не може бути позбавлене милосердя. Достовірність Церкви перевіряється на шляху любові милосердної та співчутливої. Церква «живе невичерпним прагненням давати милосердя». Можливо, ми надто довго забували показувати цей шлях милосердя і жити ним. З одного боку, спокуса, яка підшіптує завжди й виключно брати до уваги справедливість, зробила так, що ми забули: це тільки перший крок, хоч і обов’язковий і неминучий; але Церква потребує стати вищою за це, аби осягнути мету вищу й набагато більше значущу. З іншого боку, ми з сумом спостерігаємо, як досвід прощення у нашій культурі стає дедалі рідшим [явищем]. У деяких випадках навіть здається, що зникає вже й саме слово «прощення». Однак без досвіду прощення нам залишається шлях безплідний і стерильний, якби ми жили у якійсь пустельній відлюдній місцевості. Настав знову час для Церкви — прийняти на себе радісне проголошення прощення. Це час повернення до того, що суттєве, аби взяти на себе слабкості й труднощі наших братів. Прощення — це сила, яка повертає до нового життя й додає відваги, аби дивитися в майбутнє з надією. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми не можемо забути про велике вчення, яке св. Йоан Павло ІІ представив у своїй другій енцикліці «Dives in misericordia», і яке в тодішню епоху прийшло так несподівано і стількох здивувало порушеною темою. Особливо я б хотів послатися на два аспекти цього вчення. Насамперед, святий Папа підкреслював забуття теми милосердя у культурі наших днів: «Здається, сучасне розумування — може, більше, ніж людина минулого — противиться Богу милосердя, а також прагне того, щоби саму ідею милосердя відсунути на узбіччя й відтяти від людського серця. Саме слово і поняття “милосердя” немовби перешкоджає людині, яка через небачений раніше розвиток науки й техніки більше, ніж будь-коли в історії, стала паном і вчинила землю підвладною собі (пор. Бут 1, 28). Оце “панування над землею”, не раз витлумачене однобічно й поверхово, немовби не залишає місця для милосердя. (…) Також і тому чимало людей і чимало середовищ, керуючись живим чуттям віри, немовби спонтанно звертається до Божого милосердя у нинішньому становищі Церкви та світу».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ба більше, св. Йоан Павло ІІ так мотивував пильну потребу проголошення і свідчення про милосердя у сучасному світі: «[воно продиктоване] любов’ю до людини й усього, що людське, і що у відчуттях так багатьох наших сучасників наражене на велику небезпеку. Та сама таємниця Христа (…) велить водночас проголошувати милосердя як милосердну любов Бога, об’явлену в таємниці Христа. І велить до цього милосердя покликатися, прикликати його на нашому тяжкому й переламному етапі історії Церкви та світу…» Це вчення св. Йоана Павла ІІ сьогодні ще більше актуальне і заслуговує на те, щоб за нього заново взятися цього Святого Року. Приймімо ж заново його слова: «Церква живе своїм автентичним життям, коли сповідує і проголошує милосердя — найпрекраснішу рису Творця й Відкупителя, і коли наближає людей до джерел милосердя Спасителя, яких вона є депозитарієм і служителем». </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква має місію проголошувати милосердя Бога, живого серця Євангелія, аби таким чином торкнутися серця й думки кожної людини. Наречена Христова робить своєю поведінку Сина Божого, який усім виходив назустріч, не обминаючи нікого. В наш час, коли Церква залучена в нову євангелізацію, тема милосердя вимагає, щоб її наново представили з новим ентузіазмом і з відновленою душпастирською діяльністю. Це — ключове для Церкви і для достовірності її проповідування, аби вона жила і свідчила від першої особи про милосердя. Мова Церкви та її жести мають переказувати милосердя так, щоб увійти в глибину сердець людей і підштовхнути їх відшукати шлях повернення до Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перша істина Церкви — це любов Христа. І цієї любові, яка посувається аж до прощення й віддання себе самої, Церква робить себе слугою та посередником поміж людьми. Відповідно, там, де Церква присутня, має також проявитися милосердя Отця. У наших парафіях, у наших спільнотах, рухах, будь-де, де є християни, — кожен повинен знайти там оазу милосердя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хочемо жити цим Ювілейним Роком у світлі слова Господнього: милосердні як Отець. Євангеліст нагадує вчення Ісуса, який каже: «Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний» (Лк 6, 36). Це життєва програма, вона важка, але водночас багата на радість і мир. Наказ Ісуса звернений до тих, хто слухає Його голос (пор. Лк 6, 27). Аби бути здатними до милосердя, ми повинні насамперед налаштуватися на слухання слова Божого. Це означає поновне відкриття цінності тиші, аби могти медитувати над словом, що звернене до нас. У цей спосіб буде можливою контемпляція [молитовне споглядання] Божого милосердя і прийняття його як власного стилю життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Паломництво — це особливий знак Святого Року, оскільки воно є іконою шляху, що його кожна людська особа долає за час свого існування. Життя це паломництво, а людська істота — viator, прочанин, який долає шлях аж до досягнення омріяної мети. Також і для того, щоби дістатися Святих Дверей у Римі та в кожному іншому місці, ми будемо змушені вирушити у паломництво, кожен мірою власних сил. Воно стане знаком, що також і милосердя — це мета, яку ми маємо осягнути, і яка вимагає дієвої участі й жертовності. Тому нехай паломництво стане заохотою до навернення: входячи у Святі Двері, дозвольмо охопити себе Божому милосердю, і даймо дієву відповідь, аби й ми самі були милосердні до інших, так як Отець милосердний до нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Господь Ісус показує нам етапи паломництва, завдяки яким ми можемо осягнути цю мету: «Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вас дасться: міру добру, натоптану, потрясену, переповнену дадуть вам. Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк 6, 37-38). Він говорить насамперед, аби не судити й не засуджувати. Якщо не хочеш, щоб тебе засудив Бог, то ти не повинен ставати суддею твого брата. Тому що люди, з їхнім засудженням, часто спиняються на тому, що зовнішнє, тоді як Бог дивиться на те, що всередині. Яке ж зло чинять слова, викликані почуттями ревнощів і заздрості! Говорити зле про брата, коли він неприсутній, рівнозначне представленню його у поганому світлі, шкоді його репутації та полишенню його на ласку й неласку пліток. Не судити й не засуджувати — це також означає, позитивно підходячи до справи, уміти помітити добро, яке є в кожній людині, й не дозволити, аби вона страждала через наше часткове засудження й наше зарозуміле всезнайство. Але й цього ще не досить для вираження милосердя. Ісус закликає також прощати й давати. Ми маємо бути знаряддями милосердя, оскільки першими отримали його від Бога. Ми повинні бути щедрими до всіх, знаючи, що також і Бог великодушно вділяє нам свою доброту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Милосердні як Отець — таким чином, це «мотто» Святого Року. В милосерді ми маємо доказ того, як Бог любить. Він дає все своє, завжди, задарма і ні про що не просячи взамін. Приходить до нас із допомогою, коли ми Його взиваємо. Прекрасно, що щоденна молитва Церкви розпочинається словами: «Боже, прийди мені на допомогу. Поспіши, Господи, на мій порятунок» (пор. Пс 70, 2). Допомога, якої взиваємо, вже становить перший крок Божого милосердя, зроблений у наш бік. Він приходить, аби визволити нас від слабкостей, у яких ми живемо. Його допомога робить так, що ми стаємо спроможні помітити Його присутність та відчути Його близькість. День за днем, діткнуті Його співчуттям, також і ми можемо бути співчутливими до всіх. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цього Святого Року ми зможемо пізнати відкриття сердець до всіх тих, хто живе у найбільш безнадійних життєвих периферіях, що їх так часто світ створює драматичним чином. Скільки ж ситуацій невпевненості й страждання у нинішньому світі! Скільки ж ран на тілі багатьох, які вже не мають більше голосу, бо їхній крик ослаб і згас через байдужість багатих народів. У цей Ювілей Церква стане ще сильніше покликана лікувати ці рани, обмивати їх оливою потішення, перев’язувати милосердям і лікувати їх солідарністю й належною увагою. Не впадаймо в байдужість, яка принижує, у звичку, яка присипляє духа й не дозволяє відкрити новизну, в цинізм, який нищить. Розплющмо наші очі, аби побачити біду світу, рани так багатьох братів і сестер, позбавлених гідності. Відчуймо себе провокованими, чуючи їхнє волання про допомогу. Наші руки нехай потиснуть їхні руки, притягнімо їх до себе, аби вони відчули тепло нашої присутності, приязні й братерства. Нехай їхній крик стане нашим, так щоб ми разом зламали бар’єр байдужості, яка часто царює владним чином, аби приховати лицемірство та егоїзм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Моє гаряче побажання — щоб християни продумали за час Ювілейного Року учинки милосердя щодо тіла і щодо духа. Це буде спосіб обудити наше сумління, часто приспане перед лицем драми убогості, а також уможливить нам щораз глибше входження у серце Євангелія, де вбогі привілейовані для Божого милосердя. Проповідь Ісуса представляє ці вчинки милосердя, аби ми могли пізнати, чи живемо як Його учні, чи ні. Відкриймо наново учинки милосердя щодо тіла: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагих, подорожніх у дім прийняти, в’язнів утішати, хворих відвідувати, померлих ховати. І не забуваймо про вчинки милосердя щодо духа: у сумнівах давати добру пораду, невмілих навчати, грішних напоумлювати, пригнічених утішати, кривди терпеливо зносити, образи охоче прощати, молитися за живих і померлих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми не можемо втекти від слів Господа, бо ж то на їх підставі ми будемо суджені: чи дали їсти тому, хто голодний, чи дали напитися тому, хто спраглий, чи прийняли подорожнього в дім і чи вдягнули нагого, чи мали час, аби бути з хворим і в’язнем (пор. Мт 25, 31-45). Подібно також із нас спитають, чи ми допомогли вийти з сумнівів, які роблять так, що людина починає боятися, і стають джерелом самотності; чи були ми здатні подолати неосвіченість, у якій живуть мільйони осіб, а насамперед діти, позбавлені доконечної допомоги, аби вийти з бідності; чи були ми близько біля того, хто самотній і пригнічений; чи прощали тому, хто нас образив, і чи відкинули кожну форму образ і ненависті, яка провадить до насильства; чи були ми терпеливі, як Бог, який так сильно терпеливий щодо нас; і, зрештою, чи ми ввіряли Господу в молитві наших братів і сестер. У кожному з цих «найменших» присутній сам Христос. Його тіло стає знову видимим як замучене, зранене, бичоване, зголодніле, гнане,… аби ми могли його розпізнати, торкнутися й турботливо допомогти. Не забуваймо про слова св. Йоана від Хреста: «Надвечір тебе судитимуть з любові». </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У Євангелії від св. Луки ми знаходимо ще один важливий аспект переживання Ювілею з вірою. Євангеліст оповідає, що Ісус у шабат повернувся до Назарета і, за своїм звичаєм, подався до синагоги. Там Його попросили прочитати уривок зі Святого Письма та прокоментувати його. Вибраний фрагмент походив із Книги пророка Ісаї, де було написано: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління» (Іс 61, 1?2а). «Рік благовоління» — рік милосердя: саме це оголошене нам Господом, і цим прагнемо жити. Цей Святий Рік несе з собою багатство місії Ісуса, яке відлунює в словах Пророка: занесли слово і жест потіхи бідним, оголосити свободу тим, хто став в’язнем нових форм невільництва новочасного суспільства, повернути гідність тим, хто був її позбавлений. Провіщення Ісуса стає знову видимим у відповідях віри, що їх християни повинні давати через особисте свідчення. Нехай нас супроводжують слова Апостола: «Хто чинить діла милосердя, нехай чинить це з радістю» (Рим 12, 8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай час Великого Посту в Ювілейний Рік буде пережитий ще інтенсивніше, як суттєвий момент в урочистому служенні та переживанні милосердя Бога. Скільки ж сторінок Святого Письма можна промедитувати під час тих тижнів Великого Посту, аби наново відкрити милосердне обличчя Отця! Використовуючи слова пророка Міхея, також і ми можемо повторити: «Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступи останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя. Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні» (Міх 7, 18?19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цей час молитви, посту й учинків любові сторінки Книги пророка Ісаї можуть бути промедитовані у спосіб ще більш конкретний: «Ось піст, який я люблю:кайдани несправедливості розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитися, увести до хати бідних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава — слідом за тобою. Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, води якого не висихають» (Іс 58, 6?11). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ініціатива «24 години для Господа», яку ми переживатимемо у п’ятницю і суботу перед IV неділею Великого Посту, повинна бути ширена по дієцезіях. Багато людей повертаються до Таїнства Примирення, а серед них чимало людей молодих, які в цьому досвіді часто знаходять шлях повернення до Господа, аби жити миттю інтенсивної молитви і надати сенсу власному життю. Ми упевнено ставимо заново у центр Таїнство Примирення, оскільки воно дозволяє нам торкнутися величі милосердя. Це буде для кожного пенітента джерелом істинного внутрішнього миру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я ніколи не втомлюся повторювати, щоби сповідники стали справжнім знаком милосердя Отця. Буття сповідником — це не імпровізація. Сповідниками ми стаємо насамперед тоді, коли спершу самі як пенітенти шукаємо прощення. Ніколи не забуваймо, що бути сповідником означає мати частку в місії самого Ісуса і бути конкретним знаком неперервності Божої любові, яка прощає і спасає. Кожен з нас отримав дар Святого Духа для прощення гріхів, і ми за це відповідаємо. Ніхто з нас не є паном таїнства, а тільки вірним слугою Божого прощення. Кожний сповідник повинен приймати вірних, як батько з притчі про марнотратного сина: це батько, який вибігає назустріч синові, попри те, що той розтринькав його майно. Сповідники покликані обійняти скрушеного сина, який повертається додому, і виразити радість від того, що син знайшовся. Нехай сповідників також не втомлює те, що вони муситимуть вийти до другого сина, який залишився назовні й нездатний радіти; вийти, аби пояснити йому, що його гострий осуд — несправедливий і не має сенсу перед лицем милосердя Отця, яке не знає меж. Нехай сповідники не ставлять непотрібних запитань, але, як батько з притчі, нехай перервуть зізнання, підготовлене марнотратним сином, аби зуміли відчути в серці кожного пенітента заклик до допомоги та прохання про прощення. Сповідники покликані до того, щоб бути завжди і всюди, у кожній ситуації та попри все, знаком примату милосердя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під час Великого Посту в цей Святий Рік я маю намір вислати Місіонерів Милосердя. Вони будуть знаком материнської турботи Церкви про Божий люд, аби він увійшов у глибину багатства цієї таємниці, фундаментальної для нашої віри. Це будуть священики, яким я вділю владу прощати гріхи, зарезервовані для Апостольського Престолу, аби підкреслити велич їхнього послання. Вони будуть насамперед живим знаком того, як Отець пригортає тих, хто шукає Його прощення. Вони будуть Місіонерами Милосердя, оскільки творитимуть разом з усіма зустріч, повну людяності, джерело звільнення, багате на відповідальність за подолання труднощів та вступ у нове життя, отримане у Святому Хрещенні. У своїй місії вони дозволять себе попровадити словам Апостола: «Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати» (Рим 11, 32). Тому що всі, не виключаючи нікого, покликані прийняти цей заклик милосердя. Нехай місіонери живуть цим закликом, знаючи, що можуть затримати свій погляд на Ісусі, «милосердному і вірному первосвященикові» (пор. Євр 2, 17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Прошу співбратів Єпископів запросити і прийняти цих місіонерів, аби вони були насамперед переконливими проповідниками милосердя. Нехай по дієцезіях будуть організовані «народні місії», так щоби ці місіонери стали вісниками радості й прощення. Їх просити, аби звершували Таїнство Примирення для люду, щоби час благодаті, дарований у цьому Ювілейному році, дозволив багатьом синам, які далеко, віднайти шлях до отцівського дому. Нехай Пастирі, насамперед у цей інтенсивний час Великого Посту, з турботою заохочують вірних повернутися «до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайди благодать» (Євр 4, 16). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слово прощення нехай дістанеться всіх, а заклик пережити милосердя нехай нікого не залишить байдужим. Своє запрошення навернутися я зі ще більшою інтенсивністю скеровую до тих, хто перебуває далеко від Божої благодаті з огляду на спосіб, у який живе. Особливим чином я думаю про тих чоловіків і жінок, які належать до злочинних груп, хоч би які вони були. Заради вашого блага прошу вас змінити життя. Прошу вас в ім’я Сина Божого, який хоч і боровся з гріхом, та ніколи не відкинув грішника. Не впадайте у страхітливу пастку думати, що життя залежить від грошей, і що перед ними усе стає позбавлене цінності й гідності. Це лиш ілюзія. Ми не заберемо грошей із собою по смерті. Гроші не дадуть нам справжньої радості. Насильство, вжите для здобуття грошей, з яких капає кров, не зробить людину ні сильною, ні безсмертною. Для всіх, раніше чи пізніше, настане суд Божий, від якого ніхто не зможе втекти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей самий заклик нехай дістанеться людей, які підтримують корупцію чи беруть у ній участь. Ця гнила рана суспільства — тяжкий гріх, що волає до неба, оскільки вціляє у самі основи особистого та суспільного життя. Корупція не дозволяє дивитись у майбуття з надією, оскільки у своїй нещадності й жадобі нищить задуми слабких і розчавлює найбідніших. Корупція — це зло, яке вкорінюється у повсякденних жестах задля того, аби потім розростися в публічні скандали. Корупція — це уперте тривання в гріху, який прагне замінити Бога на ілюзію грошей як форми влади. Це діло тьми, підтримуване підозріливістю й інтригами. Corruptio optimi pessima (коли найкраще розтлівається, воно стає найгіршим), слушно казав св. Григорій Великий, аби показати, що ніхто не може почуватися стійким щодо цієї спокуси. Аби відсунути її з особистого на суспільного життя, обов’язково потрібні розсудливість, вірність, прозорість, поєднані з відвагою відкритості. Якщо відкрито не борються з корупцією, то раніше чи пізніше стають її спільником, і вона нищить того, з ким це стається.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Власне, це відповідний час для зміни життя! Це час, аби дозволити торкнутися свого серця. Перед лицем скоєного зла, навіть у разі тяжких злочинів, настає мить вислухати плач людей неповинних, у яких украли майно, гідність, почуття, саме життя. Залишатися на шляху зла — це тільки шлях обману й суму. Істинне життя — принципово інакше. Бог не втомлюється, тримаючи руку простягненою. Він завжди готовий вислухати, і я також готовий, як і мої брати Єпископи і Священики. Достатньо лиш прийняти запрошення навернутися і підкоритися справедливості, коли Церква пропонує милосердя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не буде зайвим у цьому контексті описати відносини поміж справедливістю й милосердям. Це не два супротивні аспекти, а два виміри однієї дійсності, яка розвивається поступово, аж до осягнення своєї вершини у повноті любові. Справедливість — основоположна концепція для громадянського суспільства, оскільки вона природним чином стосується юридичного порядку, через який звершується закон. Під справедливістю розуміють також те, що кожному потрібно дати те, що йому належить. Біблія багато разів згадує справедливість Божу і Бога як Суддю. В біблійному розумінні, справедливість це інтегральне збереження Закону і позиція кожного доброго ізраїльтянина, згідна з заповідями, що їх дав Бог. Однак таке бачення привело, причому багато разів, до легалізму, заступаючи первісний сенс і затемнюючи глибоку цінність, яку має справедливість. Аби подолати цю легалістичну перспективу, слід пам’ятати, що у Святому Письмі справедливість фактично розуміється як повне уповання підкорення волі Божій.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зі свого боку, Ісус частіше говорить про важливість віри, ніж про дотримання Закону. Саме таким чином ми повинні розуміти Його слова, коли, перебуваючи за столом із Матеєм та іншими митарями й грішниками, Він говорить до фарисеїв, які точили з Ним суперечку: «Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних [справедливих], а грішних» (Мк 9, 13). Перед лицем такого бачення справедливості, яке є нічим більше, як тільки звичайним дотриманням Закону, що ділить людей на праведних і грішних, — Ісус хоче показати великий дар милосердя, яке шукає грішників, аби запропонувати їм прощення і спасіння. Звідси стає зрозумілим, чому через таке бачення, що звільняє і стає джерелом віднови, Ісус був відкинутий фарисеями та вченими у Писанні. Вони бо, аби бути вірними Закону, клали тягарі на плечі людей, при цьому зводячи на ніщо милосердя Отця. Заклик зберігати Закон не може заважати зверненню уваги на речі необхідні, які стосуються гідності людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Заклик Ісуса стосується тексту пророка Осії: «Я бажаю милості, а не [кривавої] жертви» (6, 6) — і він вельми значущий у цьому контексті. Ісус підтверджує, що віднині правилом життя Його учнів буде примат милосердя, як Він сам про це свідчить, розділяючи трапезу з грішниками. Милосердя ще раз об’явлене як основоположний вимір місії Ісуса. Це справжній виклик для Його співрозмовників, які зупиняються виключно на формальному аспекті Закону. Ісус натомість виходить поза Закон; Його ділення з тими, кого Закон вважав грішниками, дозволяє зрозуміти, куди доходить Його милосердя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також і Апостол Павло пройшов подібний шлях. Перш ніж він зустрів Ісуса по дорозі до Дамаска, його життя було повністю присвячене осягненню справедливості за Законом (пор. Флм 3, 6). Навернення, звершене Христом, привело Павла повної зміни перспективи, аж до тієї міри, до в Посланні до Галатів він написав: «Ми увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами Закону» (Гал 2, 16). Його розуміння справедливості змінилося радикально. Павло тепер на перше місце ставить віру, а не Закон. То не дотримання Закону спасає, але віра в Ісуса Христа, який разом зі своїми Страстями і Воскресінням несе спасіння разом із милосердям, що виправдовує. Справедливість Бога стає тепер звільненням для тих, хто пригнічений неволею гріха та всіх його наслідків. Справедливість Божа — це Його прощення (пор. Пс 51, 11?16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Милосердя не суперечить справедливості, а виражає поведінку Бога стосовно грішника, якому Він пропонує чергову можливість виразити сокрушення, навернутися й увірувати. Досвід пророка Осії допомагає нам зрозуміти перевищення справедливості у напрямку милосердя. Епоха, в яку жив цей пророк, — одна з найбільш драматичних в історії Вибраного народу. Царство близьке до знищення; народ не вірний Завітові, віддалився від Бога і втратив віру батьків. Згідно з людською логікою, слушно було би, щоб Бог думав відкинути невірний люд: той бо не дотримав укладеного союзу, а отже, заслуговує на відповідне покарання, тобто на вигнання. Це підтверджують слова пророка: «Повернуться в Єгипет, і Ашшур царем їхнім буде — за те, що не хотіли повернутися до мене» (Ос 11, 5). Однак після цієї реакції, яка покликається на справедливість, пророк радикально змінює мовлення і об’являє істинне обличчя Бога: «І як мені залишити тебе, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю? Як мені вчинити з тобою те, що в Адмі? Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом? Мерце моє в мені обернулось, зворушився весь жаль мій. Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я — Бог, не людина; Святий посеред тебе, я не вломлюся в місто [варіант перекладу: Я не йду, щоб нищити. — Прим. пер.] (Ос 11, 8?9). Святий Августин, як ніби коментуючи слова пророка, каже: «Богові легше стримати гнів, аніж милосердя». Саме так. Гнів Бога триває тільки мить, тоді як Його милосердя триває повіки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якби Бог зупинився на справедливості, Він перестав би бути Богом і став би, як усі люди, які посилаються на повагу до Закону. Самої по собі справедливості замало, а досвід вчить, що посилатися тільки на неї несе з собою ризик нищення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме через це Бог переступає справедливість милосердям і прощенням. Це не означає применшення справедливості або ж учинення її непотрібною; зовсім навпаки. Той, хто помиляється, буде змушений понести кару. Тільки що це не кінець, а початок навернення, оскільки він пізнає ніжність прощення. Бог не відкидає справедливості. Він її включає і перевищує у ще більшій події, в якій людина пізнає любов, що становить фундамент істинної справедливості. Ми мажмо присвятити багато уваги тому, що пише Павло, аби не впасти в ту саму помилку, за яку Апостол дорікав тодішнім юдеям: «Не розуміючи Божої справедливості й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій. Бо мета Закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує» (Гал 10, 3?4). Ця Божа справедливість — то милосердя, вділене усім як благодать на підставі смерті й воскресіння Ісуса Христа. Тому хрест Христа — це справедливість Божа над нами всіма і над світом, оскільки він пропонує нам упевненість в любові та новому житті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ювілей також несе у собі посилання на відпуст. У Святий Рік Милосердя відпуст набирає особливого значення. Прощення Богом наших гріхів не має меж. У смерті й воскресінні Ісуса Христа Бог робить видимою свою любов, яка провадить аж до знищення людського гріха. Примирення з Богом стає можливим завдяки Пасхальній Тайні й через посередництво Церкви. Тобто Бог завжди готовий до прощення й ніколи не втомлюється, пропонуючи його щоразу в спосіб новий і неочікуваний. Натомість ми всі зазнаємо гріха. Знаємо, що покликані до досконалості (пор. Мт 5, 48), але водночас відчуваємо сильний тягар гріха. Тоді, коли відчуваємо міць благодаті, що нас перемінює, зазнаємо водночас і сили гріха, яка має на нас свій вплив. Попри пробачення, у своєму житті ми несемо невідповідності, наслідки гріхів. У Таїнстві Примирення Бог прощає гріхи, які насправді стають знищеними; однак негативний слід, залишений гріхами у нашій поведінці та в наших думках, ще триває. Однак Боже милосердя так само сильніше й за цей слід. Воно стає відпустом Отця, що через Церкву — Наречену Христа — досягає грішника, якому вже вділив прощення і звільняє його від усієї решти наслідків гріха, роблячи для нього можливим радше діяння з любові і зростання в любові, ніж нове впадіння у гріх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква живе сопричастям Святих. У Євхаристії це сопричастя, яке є даром Бога, актуалізується як духовна єдність, що єднає нас, віруючих, зі Святими і Блаженними, чиє число неможливо порахувати (пор. Одкр 7, 4). Їхня святість приходить на допомогу нашій слабкості, й таким чином Матір-Церква спроможна, разом зі своєю молитвою і своїм життям, вийти назустріч слабкості одних у святості інших. Тому жити відпустом Святого Року означає наближатися до милосердя Отця, маючи певність, що Його прощення поширюється на все життя віруючої людини. Відлпуст — це переживання, досвід святості Церкви, яка має частку в усіх благах, що плинуть із Відкуплення Христового, аби прощення розширилося аж на остаточні наслідки, до яких сягає любов Бога. Інтенсивно живімо Ювілеєм, просячи Отця простити гріхи та вділити свій милосердний відпуст. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Милосердя має цінність, яка перевищує межі Церкви. Воно дозволяє нам увійти в стосунки з юдаїзмом та ісламом, які вважають милосердя одним із найбільш суттєвих атрибутів Бога. Ізраїль перший тримав це об’явлення, що триває в історії як початок невимірного багатства, запропонованого людству. Як ми вже зазначили, сторінки Старого Завіту насичені милосердям, оскільки оповідають те, що Господь звершив для свого люду в найважчі моменти його історії. Іслам, зі свого боку, серед імен, приписаних Творцеві, прикликає особливо два слова: Милосердний і Милостивий. Цей заклик часто є на вустах вірних мусульман, які відчувають близькість і підтримку милосердя у їхніх щоденних слабкостях. Також і вони вірять, що ніхто не може обмежити милосердя Божого, бо його брами завжди залишаються відкритими.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай би цей Ювілейний Рік, прожитий у милосерді, уможливив зустріч із цими релігіями та з іншими шляхетними релігійними традиціями; нехай він зробить так, що ми станемо відкритіші до діалогу, аби краще одне одного пізнати і взаємно зрозуміти; нехай видалить кожну форму замкненості й гордування, і нехай відкине кожен вид насильства і дискримінації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Думка моя біжить тепер до Матері Милосердя. Солодкість Її погляду нехай супроводжує нас у цей Святий Рік, аби ми всі зуміли відкрити радість від ласкавості Бога. Ніхто так, як Марія, не пізнав глибини таємниці Бога, Який став людиною. Все в Її житті було сформоване завдяки присутності милосердя, що стало тілом. Мати Розп’ятого і Воскреслого увійшла до санктуарію милосердя Божого, оскільки Вона внутрішньо брала участь у таємниці Його любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вибрана на Матір Божого Сина, Марія від початку була підготовлена любов’ю Отця до того, щоби стати Ковчегом Завіту поміж Богом і людьми. Вона зберегла у своєму серці Боже милосердя у досконалій синтонії зі своїм Сином, Ісусом. Її після прослави, заспівана на порозі дому св. Єлизавети, була присвячена милосердю, яке триває «з покоління в покоління» (Лк 1, 50). Також і ми включені у ці пророчі слова Діви Марії. Нехай це буде для нас потіхою та опорою, коли ми переступатимемо пороги Святих Дверей, аби пізнати плоди Божого милосердя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під хрестом Марія разом із Йоаном, учнем любові, стала свідком слів прощення, які пролунали з вуст Ісуса. Найвищий акт прощення для того, хто Його розіп’яв, показує нам, як далеко може сягати Боже милосердя. Марія підтвердила, що милосердя Сина Божого не знає меж і дістається всіх, не виключаючи нікого. Ми звертаємося до Неї словами стародавньої, а водночас завжди нової молитви, що починається словами Salve Regina (Вітай, Царице), просячи, аби Вона ніколи не переставала звертати на нас свої милосердні очі і зробила нас гідними споглядати обличчя милосердя Її Сина Ісуса. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наша молитва охоплює також численних Святих і Блаженних, які зробили милосердя своєю життєвою місією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливим чином я скеровую свою думку до великої апостолки милосердя, св. Фаустини Ковальської. Та, яка була покликала увійти в глибину Божого милосердя, нехай заступається за нас і випросить для нас благодать жити й завжди ходити у світлі Божого прощення та в непорушному упованні на Його любов.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Надзвичайний Рік, таким чином, проголошений для того, аби на щодень жити милосердям, яке Отець віддавна простирає над нами. У цей Ювілей даймо Богові здивувати нас. Він ніколи не перестає відчиняти двері свого серця, аби повторювати, о любить нам і що хоче ділити з нами своє життя. Церква дуже сильно відчуває пильну потребу проголошувати милосердя Бога. Життя Церкви стає істинним і достовірним, коли вона робить із милосердя своє повне переконаності послання. Церква знає, що її найперше завдання, і насамперед у такі моменти, як нинішній, сповнений великої надії та сильних небезпек, це впровадження усіх у велику таємницю милосердя Бога, споглядаючи обличчя Христа. Церква сама першою покликана до того, щоби стати вірним свідком милосердя, визнаючи його і живучи ним як центром об’явлення Ісуса Христа. Із серця Пресвятої Трійці, з незвіданих глибин Божої тайни, б’є і безперервно плине велика ріка милосердя. Це джерело ніколи не може вичерпатися, без огляду на те, як багато людей до нього прийдуть. Щоразу, коли хтось потребуватиме його, він зможе до нього приступити, оскільки милосердя Бога не має кінця. Як незвідані глибини таємниці, яку воно в собі містить, так невичерпне й багатство, що від неї походить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цього Ювілейного Року нехай Церква стане відлунням Божого Слова, що лунає сильно й переконливо як слово і як жест прощення, підтримки, допомоги, любові. Нехай вона ніколи не втомиться пропонувати милосердя, і нехай завжди буде терпелива у зміцнюванні та прощенні. Нехай Церква стане голосом кожного чоловіка й кожної жінки, нехай повторює з упованням і безупинно: «Згадай про своє милосердя, Господи, і про твою милість, бо вона споконвіку» (Пс 25, 6). </div>
<br />
<i><b>В Римі, у св.Петра,</b></i><br />
<i><b>дня 11 квітня, у вігілію ІІ неділі Великодня,</b></i><br />
<i><b>Свята Божого Милосердя Року Божого 2015,</b></i><br />
<i><b>на третій рік мого Понтифікату.</b></i><br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">+Франциск</span></b></span></div>
<br />
<b><i>(Неофіційний переклад CREDO)</i></b><br />
<br />
Джерело: <a href="http://catholicnews.org.ua/bulla-misericordiae-vultus-oblichchya-miloserdya" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> текст в <a href="https://drive.google.com/open?id=1vcY1KblIFE-jlcNPJX9VNMn0vAYDWY7K" target="_blank">(pdf+ocr,20st.+il,ukr,0,82Mb)</a></b>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-11348606355953140012019-02-20T04:10:00.001-08:002019-02-20T04:13:42.875-08:00ЗАУВАЖЕННЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ВІДПОВІДІ НА ПРОПОЗИЦІЇ ЗАКОНІВ ПРО НЕДИСКРИМІНАЦІЮ ГОМОСЕКСУАЛЬНИХ ОСІБ<div class="field field-name-body field-type-text-with-summary field-label-hidden">
<div class="field-items">
<div class="field-item even">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6_j875YlH65hqKEy7-Cg_izpbypaC3oqCnbhimJb2dZIE6IJVRWAfOB_-JvPBQ9OIaohjN2d3Cb7ako2IhgLHYhY7YmrlTFGpBrU9I4100NKZUMf8YdLELdgxgHGNf-Fli-mMo5D3tpw/s1600/vatykan.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 0em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="263" data-original-width="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi6_j875YlH65hqKEy7-Cg_izpbypaC3oqCnbhimJb2dZIE6IJVRWAfOB_-JvPBQ9OIaohjN2d3Cb7ako2IhgLHYhY7YmrlTFGpBrU9I4100NKZUMf8YdLELdgxgHGNf-Fli-mMo5D3tpw/s1600/vatykan.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Вступ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Останнім часом у багатьох країнах заявляються законодавчі пропозиції,
які повинні виключити дискримінацію на тлі гомосексуальних схильностей.
Власті деяких міст вирішили, що гомосексуальні (а також що
гетеросексуальні, що живуть у вільному зв'язку) пари мають право
клопотатися про призначення помешкань, будованих з суспільних фондів, з
іншого джерела зарезервованих для сімей. Ініціативи цього виду, також
тоді, коли їх наміром здається скоріше охорона громадянських прав ніж
вислів схвалення для гомосексуальних вчинків і такого стилю життя,
можуть реально вести до негативних наслідків для сім'ї і суспільства. Це
стосується наприклад таких ситуацій, як адопція дітей, працевлаштування
вчителів, оцінка потреб помешкань справжніх сімей, винаймання квартир
через приватних власників, які мають право вибору можливих квартирантів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки не можливо передбачити всіх можливих пропозицій юридичних
рішень в цій галузі, метою даних зауважень є вказівка певних принципів і
розрізнень загальної природи, які повинні взяти до уваги свідомий
законодавець, виборець чи представник церковної влади, коли стає перед
питаннями цього виду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У першій частині наведені фрагменти Листа до Єпископів католицької
Церкви на тему душпастирства гомосексуальних осіб, опублікованого
Конгрегацією Науки Віри в 1986 р. друга Частина присвячена їх
застосуванню в конкретних ситуаціях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<h4 style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>I. Суттєві фрагменти Листа Конгрегації Науки Віри</b></span></h4>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
1. Лист нагадує, що оголошена в 1975 р. Конгрегацією Науки Віри
Декларація про деякі питання сексуальної етики "уважила загальне
розрізнення між схильністю або гомосексуальною схильністю і
гомосексуальними вчинками"; ці останні "внутрішньо невпорядковані" і "не
можуть в жодному разі бути схвалені" (ном. 3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Оскільки "в дискусії, що виникла після оголошення Декларації, були
однак запропоновані інтерпретації, надмірно прихильні самій
гомосексуальній схильності, до цього ступеня, що деякі посунулися до
того, щоб сформулювати її як байдужої або, більш того, як доброї", Лист
уточнює, що "особлива схильність гомосексуальної особи, хоч сама в собі
не є гріхом, являє однак слабшу або сильнішу схильність до поганої
поведінки з моральної точки зору. Із цього приводу сама схильність
мусить вважатися об'єктивно невпорядкованою. - Тому ті, які знаходяться в
цій обумовленості мають бути предметом особливого пастирського
піклування, щоб не дійшли до переконання, що здійснення цієї схильності в
гомосексуальних відносинах є можливим вибором до прийняття з моральної
точки зору" (ном. 3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. "Як має це місце в кожному іншому випадку морального непорядку,
також гомосексуальна активність перешкоджає в реалізації себе і
досягненню щастя, оскільки противиться творчій мудрості Бога. Відкидаючи
помилкові думки, що стосуються гомосексуалізму, Церква не обмежує, але
мабуть захищає свободу і гідність особи, що розуміються реалістично і
автентично" (ном. 7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
4. Посилаючись на діяльність товариств гомосексуалістів, Лист
констатує далі: "Одним із застосовуваних методів є виявлення дорогою
протесту, що яка-небудь критика або застереження по відношенню до
гомосексуальних осіб, їх дії і стилю життя, є просто формою
несправедливої дискримінації" (ном. 9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. "Із цього приводу в деяких державах доходить до реального
маніпулювання Церквою, здобуваючи навіть підтримку її пастирів, що
піднімається часто з добрими намірами з метою зміни норм цивільного
законодавства. Метою такої дії є пристосування цього законодавства до
поглядів цих груп натиску, на думку яких гомосексуалізм є щонайменше
реальністю цілком нешкідливою, якщо не цілком доброю. Хоч практика
гомосексуалізму поважно посягає на життя і благу багатьох людей осіб,
речники цієї тенденції не відступають від своєї дії і не хочуть взяти до
уваги розмірів ризику, який в нім міститься" (ном. 9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Церква "також свідома, що думка, згідно якій гомосексуальна
активність була б рівноцінна або принаймні так само допустима, як та що є
висловом подружньої любові, чинить безпосередній вплив на концепцію,
завдяки якій суспільство має відносно природи і права сім'ї та наражає
її на серйозну небезпеку" (ном. 9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. "Є гідне співчуття, що гомосексуальні особи були і є весь час
предметом злостивих визначень і актів насилля. Схожа поведінка
заслуговує на осудження з боку пастирів Церкви, де-небудь мала б вона
місце. Вона виявляє недолік поваги для інших, яка погоджується з
основними принципами, на яких опирається здорове соціальне
співіснування. Гідність кожної особи має бути завжди шанована в словах,
вчинках і в законодавстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте слушна реакція на несправедливості, скоювані по відношенню до
гомосексуальних осіб, не може жодним чином вести до твердження, що
гомосексуальна схильність морально не невпорядкована. Якщо прийметься
таке твердження, а в наслідку гомосексуальну активність визнається
доброю, або також якщо впроваджується цивільне законодавство, що бере в
захист поведінку, для якої ніхто не може домагатися якого-небудь права,
тоді ані Церква, ані широка громадськість не повинні дивуватися, що
розповсюджуються також інші підступні думки і якісь практики також
поширюють ірраціональні вчинки і насилля" (ном. 10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. "Потрібно (...) уникати безпідставного і принижуючого припущення,
що гомосексуальна поведінка гомосексуальних осіб завжди підлягала б
примусу і тому залишалося б без провини. Насправді також у осіб з
гомосексуальною схильністю має бути визнана ця основна свобода, яка
характеризує людську особу і надає їй особливу гідність" (ном. 11)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9".У оцінці можливих законодавчих планів, на першому місці слід поставити завдання захисту і розвитку сім'ї" (ном. 17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<h4 style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>II. Практичне застосування</b></span></h4>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Не можна твердити, що дискримінація з огляду на "гомосексуальну
схильність" є тим самим, що дискримінація з огляду на расу, етнічне
походження і т.і. На відміну від них гомосексуальна схильність є
об'єктивною моральною невпорядкованістю (пор. Лист, 3) і будить
моральний неспокій.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. Існують галузі, в яких не є проявом несправедливої дискримінації
врахування сексуальної схильності, наприклад коли йдеться про адопцію
дитини або доручення його опікунам, працевлаштування вчителів або
спортивних тренерів, військової служби.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. Гомосексуальні особи, як людські особи, мають ці самі права що
всі люди, в тому право на таке трактування, яке не ображає їх особистої
гідності (пор. ном. 10). Разом із іншими правами всі люди мають право на
роботу, помешкання і т.і. Проте це не абсолютні права. Можуть бути
слушно обмежені з огляду на об'єктивні невпорядковані зовнішні вчинки.
Це не лише допустиме, але необхідне. Більш того, цей принцип стосується
не тільки випадків вчинків, що завинили, але також дій осіб фізично або
розумово хворих. Є отже прийняте, що держава може обмежити можливість
користування певних прав, наприклад особам, що страждають, від заразної
або розумової хвороби, щоб захищати спільне благо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. Включення "гомосексуальної схильності" до комплексу критеріїв,
які не можуть складати основи дискримінації, може легко привести на
розсуд гомосексуалізму як позитивне джерело прав людини, наприклад як
так звану підставу affirmative action або привілейованого трактування в
момент прийняття до роботи. Це є тим більш шкідливе, що не існує право
на гомосексуалізм (пор. ном. 10), а отже не може складати обгрунтування
юридичних повернень власності. Юридичне визнання гомосексуалізму за
ознаку, якої не можна розглядати як критерій дискримінації, може легко -
якщо не автоматично - вести до ухвалення законів, які захищатимуть і
підтримуватимуть гомосексуалізм. Виступивши проти актів дискримінації,
право посилалося б тоді саме на гомосексуалізм даної особи і тим самим
захищало б її права через схвалення її гомосексуальної схильності,
замість протестувати проти ламання основних прав людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Існує ще один важливий привід, для якого "сексуальна схильність"
не є порівнянною ознакою з расою, статтю, віком і т.і. Сексуальна
схильність людини залишається зазвичай невідома, поки вона сама відверто
її не визначить або не виявить її через якусь зовнішню поведінку.
Більшість осіб з гомосексуальною схильністю, які намагаються зберігати в
житті принцип чистоти, як правило не декларує публічно свого
гомосексуалізму. Зазвичай отже не стається в їх випадку проблема
дискримінації в галузі працевлаштування, в квартирній політиці і т.і.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Гомосексуальні особи, що декларують публічно свій гомосексуалізм це
зазвичай саме ті, які вважають гомосексуальну активність і такий стиль
життя "як байдужий або, більш того, як добрий" (пор. ном. 3) і звідси
заслуговуючий на суспільне схвалення. Серед них найлегше можна знайти
цих, які пробують "маніпулювання Церквою, навіть за сприяння діючих з
добрими намірами пастирів, що мають на меті зміну норм цивільного
законодавства (пор. ном. 9)"; а також тих, яких тактикою є проголошення
тези, що "яка-небудь критика або застереження відносно гомосексуальних
осіб (...) є просто формою несправедливої дискримінації" (пор. ном. 9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Доходить крім того до небезпеки, що законодавство, яке визнає
гомосексуалізм за привід до домагання прав, могло б на практиці
спонукати осіб із гомосексуальною схильністю до виявлення її, а навіть
до пошуку партнера з метою кращого використання юридичних можливостей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. Оскільки в оцінці проектів законів слід керуватися перш за все
відповідальністю за охорону і розвиток сімейного життя (пор. ном. 17),
потрібно дуже точно продумати всі розпорядження, що складаються відносно
пропонованих змін. У який спосіб вплинуть вони на положення, що
стосуються адопції і замінюючої опіки? Чи прямують до охорони
гомосексуальних, публічних або приватних актів? Чи визнають рівноцінний
статус гомосексуальним зв'язкам і сім'ї, наприклад в галузі комунального
житлобудівництва або через визнання права гомосексуального партнера
особи, працевлаштованої щодо користування "сімейними привілеями",
наприклад лікарського догляду, що надається працівникові (пор. ном. 9)?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. На завершення, в справах, що стосуються спільного блага Церква не
може схвалювати ані приймати байдуже примиряючих законів щодо цього
блага, навіть якщо не зобов'язують вони організації і церковні
інституції. Церква має обов'язок укріплювати сімейне життя та
моральність цілого суспільства на фундаменті основних моральних
цінностей, а не всього лише захищати себе перед наслідками шкідливих
законів (пор. ном. 17).</div>
<br />
________________________________________<br />
* L'Osservatore Romano, 24 VII 1992.<br />
<br />
<a href="https://opoka.org.pl/biblioteka/W/WR/kongregacje/kdwiary/zbior/t_2_31.html" target="_blank">переклад</a> <b>о.Олександр Кушта</b><br />
<br />
Джерело: <a href="http://catholicnews.org.ua/zauvazhennya-shcho-stosuyutsya-vidpovidi-na-propoziciyi-zakoniv-pro-nediskriminaciyu-gomoseksualnih" target="_blank">Воїни Христа Царя</a></div>
</div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-72409158670030568382019-02-16T23:01:00.004-08:002019-02-16T23:01:48.048-08:00Папа Франциск про важливість вивчення спадщини Отців Церкви<div class="field field-name-body field-type-text-with-summary field-label-hidden">
<div class="field-items">
<div class="field-item even">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmMBDKv413CnwFUL3h1cYWrYC-52biV80ZQ5ojqZfWUukJuoW59NKk31WZIehuc5t6jYdIJP9zKxnMTBcApnV4d1VgxzTtgZ-pen_rWnJs-Aj0iD3z5BvEARnQ9QHOUhghRJftoxuA8TM/s1600/pope17.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 0em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="422" data-original-width="750" height="305" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmMBDKv413CnwFUL3h1cYWrYC-52biV80ZQ5ojqZfWUukJuoW59NKk31WZIehuc5t6jYdIJP9zKxnMTBcApnV4d1VgxzTtgZ-pen_rWnJs-Aj0iD3z5BvEARnQ9QHOUhghRJftoxuA8TM/s400/pope17.jpg" width="500" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: red;"><b>В
суботу, 16 лютого 2019 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції
викладачів і студентів Інституту патристики «Августиніянум» з нагоди
50-ї річниці його заснування.</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #990000;"><b>Покликання інституту патристики</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звертаючись до присутніх, Наступник святого Петра зазначив, що
«Августиніянум» був заснований для того, аби «допомогти зберегти і
передати багатство католицької традиції, і, насамперед, традиції Отців
Церкви». Папа Франциск процитував свого попередника святого Павла VI,
який під час інавгурації навчального закладу 1970 року зазначив:
«Повернення до Отців Церкви становить складову частину повернення до
християнського коріння, без якого не було б можливим здійснити біблійне
оновлення, літургійну реформу та нові богословські дослідження, на яких
наголошував Другий Ватиканський Собор».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому контексті Святіший Отець закликав викладачів і студентів
інституту патристики «бути вірними своєму корінню і покликанню» та з
наполегливістю передавати інтелектуальні, духовні та моральні цінності,
що можуть готувати студентів до мудрої та відповідальної участі в житті
Церкви та в дискусіях щодо вирішальних питань нашого часу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #990000;"><b>Про «Радість правди» і вчення Святого Августина</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Глава Католицької Церкви підкреслив, що провідна тема Апостольської
конституції «Veritatis gaudium» (Радість правди) про діяльність
католицьких навчальних закладів, співзвучна з однією з провідних думок
святого Августина про «людське серце, що не знаходить спокою допоки не
знайде відпочинку в Бозі, Який в Ісусі Христі виявляє нам найглибшу
правду про наше життя і нашу кінцеву мету».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На завершення Папа Франциск звернувся до учасників аудієнції словами з
твору «Про християнську доктрину» (De doctrina christiana) святого
Августина: «щодо тих, які звіщатимуть те, що їм передали інші, то нехай
вони, перед тим як отримати, моляться за тих, від кого отримали, аби їм
було дано те, чого прагнуть отримати від них, а отримавши, нехай
моляться, щоб вони самі могли добре звіщати і щоб ті, задля добра яких
звіщається, могли це прийняти».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святіший Отець увірив Чин Святого Августина та інститут патристики
під покров св. Августина і св. Моніки й уділив усім Апостольське
благословення.</div>
<br />
</div>
</div>
</div>
<div class="field field-name-field-sourcelink field-type-link-field field-label-inline clearfix">
<div class="field-item even">
Джерело: <a href="https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2019-02/papa-francysk-pro-vazhlyvist-vyvchennya-spadshyny-otciv-cerkvy.html" rel="nofollow" target="_blank">НОВИНИ ВАТИКАНУ</a></div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-70140513514525514892019-02-12T03:59:00.000-08:002019-02-12T03:59:01.148-08:00Кардинал Мюллер видав «Маніфест віри»<div class="field field-name-body field-type-text-with-summary field-label-hidden">
<div class="field-items">
<div class="field-item even">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8593gPdDZmcxu5KU2QyxUyVejWNYwoH8q-5ZILb_OhCNyY3CQaoRBuyeAJd1izbPdJj-rGSZHT2BKnD71tp9qyGGDArN4HLVn3PRbj4jubdrWmHqs5HmONnKYYGAPerSSJezgpGCxCQw/s1600/Manifest-viry_k-l_Muller.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 0em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="281" data-original-width="500" height="283" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi8593gPdDZmcxu5KU2QyxUyVejWNYwoH8q-5ZILb_OhCNyY3CQaoRBuyeAJd1izbPdJj-rGSZHT2BKnD71tp9qyGGDArN4HLVn3PRbj4jubdrWmHqs5HmONnKYYGAPerSSJezgpGCxCQw/s400/Manifest-viry_k-l_Muller.jpg" width="480" /></a></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #741b47;"><i>Колишній
префект Конгрегації у справах віри, кардинал Герхард Мюллер,
опублікував «Маніфест віри», фактично, свою відповідь на дебати між
католиками стосовно можливості, щоб розведені і поновно цивільно
«вінчані» та протестанти були допущені до Святого Причастя, а також про
можливість отримання жінками священичих свячень та про інші богословські
питання, повідомляє агенція CNA.</i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<span style="color: #741b47;"><i>
</i></span><div style="text-align: justify;">
<span style="color: #741b47;"><i>Частина католицьких і некатолицьких ЗМІ вбачають у цьому Маніфесті
реакцію на дії Конференції католицьких єпископів Німеччини, а також
спробу коригувати неточні висловлювання Папи Франциска, хоча у Маніфесті
ніде не згадано Папу.</i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пропонуємо до Вашої уваги повний переклад «Маніфесту віри».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><strong>Маніфест віри</strong></span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><em><span style="color: purple;">«Нехай не тривожиться ваше серце!»</span> (Ів. 14,1)</em></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перед обличчям зростаючого замішання щодо доктрини Віри, багато
єпископів, священиків, монахів та мирян Католицької Церкви попросили,
щоб я склав публічне свідчення щодо Істини Об’явлення. Завданням
пастирів є провадити тих, хто був їм довірений, на шляху спасіння. Це
можливо лише тоді, якщо вони знають цей шлях і самі ним ідуть. Тому
нагадував Апостол: «Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був»
(1Кор. 15,3). Сьогодні багато християн більше не знають основного вчення
Віри, тому існує все більша небезпека зійти зі шляху, що веде до
вічного життя. Однак, основним завданням Церкви залишається провадити
людство до Ісуса Христа, світла для народів (Lumen gentium 1). У цій
ситуації виникає запитання про те, як знайти правильний напрям. Як
говорив Іван Павло ІІ, Катехизм Католицької Церкви є «безпечною нормою
доктрини віри» (Fidei Depositum IV). Він був написаний з метою зміцнити
Віру братів і сестер, віра котрих виставлялась на випробування
«диктатурою релятивізму». [1]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>1. Триєдиний Бог, об’явлений в Ісусі Христі</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Короткий виклад віри усіх християн міститься у визнанні Пресвятої
Трійці. Ми стали учнями Ісуса, дітьми і друзями Бога, будучи хрещеними в
ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Розрізнення трьох осіб у
божественній єдності (ККЦ 254) визначає фундаментальну відмінність у
вірі в Бога та образі людини, в порівнянні з іншими релігіями. Релігії
не погоджуються між собою щодо цього вірування в Ісуса Христа. Він є
правдивим Богом і правдивим чоловіком, Котрий був зачатий Святим Духом і
народився з Діви Марії. Слово, котре стало тілом, Син Божий, єдиний
Спаситель світу (ККЦ 679) і єдиний Посередник між Богом і людьми (ККЦ
846). Тому в першому посланні Івана до того, хто заперечує Його
божество, звертаються як до антихриста (1 Ів. 2,22), оскільки Ісус
Христос, Син Божий, одвічно єдиний з Богом, Його Отцем (ККЦ 663). Ми
повинні рішуче протистояти поверненню до давніх єресей, які бачили в
Ісусі Христі лише хорошу людину, брата і друга, пророка і мораліста. Він
є перш за все і головно Словом, яке було з Богом і є Богом, Сином Отця,
Котрий прийняв нашу людську природу, щоб відкупити нас, і Котрий прийде
судити живих і мертвих. Лише Йому ми поклоняємось в єдності з Отцем і
Святим Духом, як Єдиному і Істинному Богові (ККЦ 691).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>2. Церква</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус Христос заснував Церкву як видимий знак і інструмент спасіння,
що реалізується в Католицькій Церкві (816). Він дав Своїй Церкві, яка
«зродилась з боку Христа, Котрий помер на Хресті» (766), сакраментальну
структуру, що триватиме аж до сповнення Його Царства (ККЦ 765).
Христос-Голова і вірні, як члени тіла, є однією містичною особою (ККЦ
795), саме тому Церква є святою, бо єдиний Посередник створив її видиму
структуру і підтримує її (ККЦ 771). Через Церкву спасительна діяльність
Христа стає присутньою в часі і просторі через відправу Таїнств,
особливо Євхаристійну Жертву, Святу Літургію (ККЦ 1330). Владою Христа
Церква передає Божественне Об’явлення, яке поширюється на усі елементи
доктрини, «включаючи моральне вчення, без якого спасительну істину віри
неможливо зберегти, пояснити і дотримуватись» (ККЦ 2035).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>3. Сакраментальний порядок</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква є вселенським таїнством спасіння в Ісусі Христі (ККЦ 776).
Вона не відображає себе, але світло Христа, яке світить на її обличчі.
Але це відбувається лише тоді, коли істина, об’явлена в Ісусі Христі,
стає точкою відліку, а не точка зору більшості чи дух часу; бо Христос
Сам доручив Католицькій Церкві повноту благодаті і істину (ККЦ 819), і
Сам Він є присутнім в таїнствах Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква не є об’єднанням, створеним людиною, структура якого могла б
бути зміненою його членами відповідно до власних вподобань. Вона є
божественного походження. «Сам Христос є джерелом служіння в Церкві. Він
її встановив, дав їй владу і місію, напрям і цілі» (874). Досі чинним
сьогодні є напімнення апостола, що проклятий усякий, хто проголошує інше
Євангеліє, «навіть коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам
іншу» (Гал. 1,8). Передавання віри є нерозривно пов’язане з людською
достовірністю тих, хто передає; а вони, в певних випадках, покинули
довірений їм народ, зворухобивши його і серйозно пошкодивши їхню віру. В
такому випадку слово Писання описує тих, хто не слухає істину і хто
слідує за своїми власними бажаннями, хто лестить їхні вуха, бо вони не
можуть витримати здорову доктрину (пор. 2 Тим. 4,3-4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завданням Вчительського Уряду Церкви є «берегти Божий народ від
відхилень і порушень» для того, щоб «гарантувати їм об’єктивну
можливість визнання істинної віри безпомилково» (890). Це особливо
стосується усіх семи таїнств. Пресвята Євхаристія є «джерелом і вершиною
християнського життя» (ККЦ 1324). Євхаристійна Жертва, в якій Христос
включає нас у Свою Жертву на Хресті, має на меті найглибшу єдність з Ним
(ККЦ 1382). Тому Святе Письмо напімнює щодо прийняття Святого Причастя:
«Тому, хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде
винний за тіло і кров Господню» (1Кор. 11,27). «Кожен, хто свідомий
важкого гріха, повинен прийняти таїнство Примирення перед тим, як
приступити до Причастя» (ККЦ 1385). З внутрішньої логіки таїнства
виходить, що розлучені і цивільно поновно одружені особи, таїнственне
подружжя яких є дійсним перед Богом, а також ті християни, котрі не є у
повному сопричасті з католицької вірою і Церквою, як рівно ж і усі ті,
хто не є відповідними, не можуть плідно прийняти Св. Євхаристію (1457),
оскільки в такий спосіб вона не веде їх до спасіння. Пояснювати це є
вчинком милосердя щодо душі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Визнання гріхів у Святій Сповіді хоча б раз на рік є однією з
церковних заповідей (ККЦ 2042). Коли віруючі більше не визнають своїх
гріхів і не отримують їх відпущення, спасіння стає неможливим; зрештою,
Ісус Христос став Чоловіком, щоб відкупити нас від гріхів. Сила
прощення, яку Воскреслий Господь дав апостолам і їхнім наступникам в
служінні єпископів та священиків, стосується також важких і легких
гріхів, які ми чинимо після Хрещення. Сучасна практика сповіді виявляє,
що совість вірних не є сьогодні достатньо сформована. Боже милосердя
дається нам для того, щоб ми могли виконувати Його Заповіді, щоб ми були
єдиними з Його Святою Волею, а не щоб ми уникали заклику до покаяння
(ККЦ 1458).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Священик продовжує діло спасіння на землі» «ККЦ 1589). Свячення
священика «дає йому священну владу» (ККЦ 1592), яка є незамінимою, бо
через неї Ісус стає сакраментально присутній у Його спасенній
діяльності. Священики добровільно обирають целібат як «знак нового
життя» (ККЦ 1579). Йдеться про дарування себе самого на служіння
Христові і Його Царству, що надходить. Щоб уділити свячення в трьох
рівнях цього служіння, Церква є «пов’язаною вибором, здійсненим самим
Господом. Саме тому неможливим є свячення жінок» (ККЦ 1577). В цьому
контексті, говорити, що ця неможливість є формою дискримінації жінок,
показує лише брак розуміння цього таїнства, яке не стосується земної
влади, але репрезентації Христа, Нареченого Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>4. Моральний закон</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра і життя є нерозлучними, бо віра без діл є мертвою (ККЦ 1815).
Моральний закон є ділом божественної мудрості і веде людину до обіцяного
щастя (ККЦ 1950). У зв’язку з цим, «знання божественного і природного
закону є необхідним» для того, щоб чинити добро і досягнути цю мету (ККЦ
1955). Прийняття цієї істини є необхідним для усіх людей доброї волі.
Бо той, хто помирає у стані важкого гріха без покаяння, буде навічно
відокремлений від Бога (ККЦ 1033). Це веде до практичних наслідків у
житті християн, які сьогодні часто ігнорують (пор. 2270-2283;
2350-2381). Моральний закон не є тягарем, але частиною тієї істини, що
визволяє (пор. Ів. 8,32), і через яку християнин стає на шлях спасіння,
істини, яку не можна релятивізувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>5. Вічне життя</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сьогодні багато хто запитує для чого надалі існує Церква, якщо навіть
єпископи воліють бути швидше політиками, аніж проголошувати Євангеліє,
як вчителі віри. Роль Церкви не слід применшувати до другорядних питань,
але слід розглядати її відповідне завдання. Кожна людська особа має
безсмертну душу, яка після смерті відокремлюється від тіла, сподіваючись
воскресіння мертвих (ККЦ 366). Смерть робить визначеним рішення людини
на користь чи проти Бога. Кожен повинен постати перед судом в прийнятті
конкретного рішення одразу після смерті (ККЦ 1021): або потрібним є ще
очищення, або людина іде прямо до небесної радості і зможе бачити Бога
віч-на-віч. Існує ще страшна ймовірність того, що особа залишиться в
суперечності з Богом до самого кінця, і, безумовно відкинувши Його
Любов, «засудить себе одразу і навіки» (ККЦ 1022). «Бог створив нас без
нас, але не спасає нас без нас» (ККЦ 1847). Вічність пекельної кари є
жахливою реальністю, яка – відповідно до свідчення Святого Письма –
стосується усіх, хто «помирає у стані важкого гріха» (ККЦ 1035).
Християнин проходить крізь вузькі двері, бо «просторі ті двері й розлога
та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять» (Мт. 7,13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мовчати про ці та інші істини віри, а також навчати людей того, що
суперечить їм, є найбільшим обманом, проти якого рішуче застерігає
Катехизм. Це останнє випробовування Церкви, що веде людину до
релігійного обману «ціною їхнього відходу від віри» (ККЦ 675); це обман
Антихриста, котрий надійде «всяким брехливим обманом для тих, які
гинуть, бо вони не прийняли любови правди, щоб їм спастися» (2Сол.
2,10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><strong>Заклик</strong></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як працівники у Господньому винограднику, усі ми маємо
відповідальність нагадувати ці фундаментальні істини, міцно тримаючись
того, що самі отримали. Ми хочемо мати відвагу, щоб рішуче слідувати
шляхом Ісуса Христа з метою осягнути вічне життя, дотримуючись Його
заповідей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Просімо Господа, щоб дав нам в повноті пізнати наскільки великим є
дар католицької віри, через яку відчиняються двері до вічного життя.
«Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним
та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця
свого з святими ангелами» (Мк. 8,38). Тому ми зміцнюємо віру, визнаючи
істину, якою є Сам Ісус Христос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навчання, яке Павло, Апостол Ісуса Христа, дає своєму
співпрацівникові і наступнику Тимотею, скеровується в особливий спосіб
до нас, єпископів і священиків. Він писав: «Я заклинаю тебе перед Богом і
Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його
Царство: Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай,
погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли
люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть
навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди
відвернуть вухо, а повернуться до байок. Ти ж будь тверезим у всьому,
знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу» (2 Тим.
4,1-5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай Марія, Мати Бога, випрошує для усіх нас ласку витривати вірними у визнанні істини про Ісуса Христа, без коливань.</div>
<br />
В єдності віри і молитви<br />
<span style="color: red;"><strong>Кардинал Герхард Мюллер</strong></span><br />
<strong>Префект Конгрегації Доктрини Віри, 2012-2017</strong><br />
<br />
[1] Числа в тексті стосуються Катехизму Католицької Церкви.<br />
<br />
<strong>Переклад: «<a href="http://catholicnews.org.ua/">Католицький оглядач</a>» </strong><br />
<br />
Джерело: <a href="http://catholicnews.org.ua/kardinal-myuller-vidav-manifest-viri" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><strong> </strong><br />
</div>
</div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-18252692236711514872018-11-28T01:05:00.001-08:002018-11-28T02:30:31.128-08:00Сатеснеsі tradendae - «Передавання катехизи», АП Св. Івана Павла ІІ (1979)<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: x-large;"><span style="color: red;"><b>САТЕСНЕSІ TRADENDAE</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYy9KJmYnOuNMqyCQeA9YgSQbl0_q04E0_O_xy95Bt9D-iYelMQAOuIDh6u5iO4n3ykJyaBGXn-ZN-b8aZSVF8m23csY-z2ofKIfe6kNgRyjK3uhN3mClmtXPq0G_6-wFsaZ1Crwznk2M/s1600/%25D0%25A1%25D0%2590%25D0%25A2%25D0%2595%25D0%25A1%25D0%259D%25D0%2595S%25D0%2586+TRADENDAE_cover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="578" data-original-width="343" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgYy9KJmYnOuNMqyCQeA9YgSQbl0_q04E0_O_xy95Bt9D-iYelMQAOuIDh6u5iO4n3ykJyaBGXn-ZN-b8aZSVF8m23csY-z2ofKIfe6kNgRyjK3uhN3mClmtXPq0G_6-wFsaZ1Crwznk2M/s1600/%25D0%25A1%25D0%2590%25D0%25A2%25D0%2595%25D0%25A1%25D0%259D%25D0%2595S%25D0%2586+TRADENDAE_cover.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: #cc0000;"><span style="font-size: large;">ПЕРЕДАВАННЯ КАТЕХИЗИ</span></span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: purple;"><b>ВИХОВУВАТИ У ВІРІ СЬОГОДНІ</b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhqi05B_BKYTRNEKqcv39au0drsVuInff-m4LMroHrAl-4_SLsfZQEgqnsoCkqygGxvQDnL_Lk2NZU3sQQHBXxYBID5Zp_Mw0JszJGljb3akijxNZ10ovmdr8T3-WOCjcx5b3oE6sruZhY/s1600/%25D0%2595%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25BA%25D0%25B8_%25D0%25A1%25D0%25B2_%25D0%2586%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0-%25D0%259F%25D0%25B0%25D0%25B2%25D0%25BB%25D0%25B0-%25D0%2586%25D0%2586_cover_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="614" data-original-width="497" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhqi05B_BKYTRNEKqcv39au0drsVuInff-m4LMroHrAl-4_SLsfZQEgqnsoCkqygGxvQDnL_Lk2NZU3sQQHBXxYBID5Zp_Mw0JszJGljb3akijxNZ10ovmdr8T3-WOCjcx5b3oE6sruZhY/s400/%25D0%2595%25D0%25BD%25D1%2586%25D0%25B8%25D0%25BA%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25BA%25D0%25B8_%25D0%25A1%25D0%25B2_%25D0%2586%25D0%25B2%25D0%25B0%25D0%25BD%25D0%25B0-%25D0%259F%25D0%25B0%25D0%25B2%25D0%25BB%25D0%25B0-%25D0%2586%25D0%2586_cover_01.jpg" width="323" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>АПОСТОЛЬСЬКЕ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ПОУЧЕННЯ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ПРО КАТЕХИЗУ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>В НАШ ЧАС</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ВСЕЛЕНСЬКОГО</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>АРХИЄРЕЯ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ІВАНА ПАВЛА II</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Останнє Христове доручення — 1.</b></span> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Катехизація завжди вважалася Церквою одним з її основних завдань тому, що перш ніж відійти до Отця, воскреслий Христос дав Апостолам своє останнє доручення: робити учнями всі народи та навчати їх зберігати все, що він заповів(1).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, Він доручив їм місію і владу сповіщати людям те, що вони самі чули, бачили своїми очима, переживали і до чого доторкалися своїми руками — Слово життя(2).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одночасно Він доручив їм місію й владу пояснювати авторитетно все те, чого Він їх навчав: Його слова, Його діла, Його чуда, Його заповіді, і дав їм Духа виконувати таке завдання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Невдовзі катехизою стали називати сукупність зусиль, які вживалися в Церкві, щоб зробити людей учнями Христа, щоб помагати їм вірити, що Ісус є Сином Божим, щоб через віру вони могли мати життя в Його ім’я(3), щоб виховувати і навчати їх цього життя й так творити Тіло Христове. Церква ніколи не переставала віддавати цій справі свої сили.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Старання Павла VI — 2.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Останні Папи приділили катехизі визначне місце в своїй пасторальній праці. Своєю діяльністю, своїм про повідуванням, своїм авторитетним пояснюванням рішень ІІ Ватиканського Собору, що його він вважав великим катехизмом сучасності і цілим своїм життям мій вельмишановний попередник Павло VI був зразком піклування про катехизу Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18 березня 1971 р., він схвалив Загальний Довідник Катехизи, підготовлений Священною Конгрегацією для духовенства, Довідник, який став провідним документом, покликаним пробуджувати й спрямовувати катехитичну обнову в цілій Церкві. У 1975 р. він заснував Міжнародну Раду для Катехизи. Він чітко визначив обов’язок і роль катехизи в житті й місії Церкви, коли звернувся до учасників І Міжнародного Конгресу Катехизи 26.9. 1971 р.(4), і детальніше повернувся до цієї теми в Апостольському поученні Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелії)(5). Він хотів, щоб катехиза, передусім призначена для дітей і юнаків, була темою IV Загального Збору Синоду Єпископів 6, який відбувся в жовтні 1977 р., і в якому я мав радість брати участь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Плідний Синод — 3.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На закінчення Синоду Отці представили Папі дуже велику документацію, що складалася з різних виступів, проголошених на їхньому Зборі, висновків робочих груп, Послання, з яким за його згодою вони звернулися до Божого Народу(7), і передусім ряд «Пропозицій», в яких висловлювали свої погляди на численні аспекти катехизи в наш час.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Синод старанно працював у винятковій атмосфері вдячності Богові і надії. У катехитичній обнові він побачив дорогоцінний дар Святого Духа для сучасної Церкви, дар, на який християнські спільноти скрізь у світі на всіх рівнях відгукуються з особливою великодушністю та відданістю. Завдяки тому необхідні рішення могли спертися на пережитій дійсності й надіятися на велику готовність в Божому Народі прийняти Божу ласку і вказівки Вчительського уряду Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Значення цього поучення — 4.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У тій самій атмосфері віри й надії я звертаюсь до вас, шановні Брати і дорогі Сини та Дочки, цим Апостольським Поученням. З цієї надзвичайно широкої теми воно розглядатиме найбільш актуальні й важливі, щоб зміцнити радісні результати Синоду. Воно по суті, продовжує міркування, які Павло VI приготував, послуговуючись достатньою мірою документацією, поданою Синодом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Папа Іван Павло І, старання якого і дари катехита здивували нас усіх, зібрав їх і готував до опублікування, але несподівано Бог покликав його. Всім нам він дав приклад катехизи, заснованої на тому, що суттєве й одночасно популярне, катехизи народної, яка полягала в простих викладах і словах, здатних проймати серця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, я продовжую справу цих двох Папів, щоб відповісти на прохання єпископів, ясно висловлене на закінчення IV Загального Збору Синоду і прийняте Папою Павлом VI в його кінцевій промові(8). Роблю це також, щоб виконати одне з найголовніших завдань моєї апостольської праці. Зрештою, катехиза завжди була основною журбою мого священичого і єпископського служіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Маю палке бажанням, щоб це Апостольське Поучення, звернене до цілої Церкви, укріпило віру і християнське життя, щоб дало нову силу починам, які появляються, щоб спонукало до творчості, з необхідною обережністю, і сприяло розповсюдженню у Громадах радості передачі для світу Тайни Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>І</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>МАЄМО ЄДИНОГО УЧИТЕЛЯ — </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІСУСА ХРИСТА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Привести до злуки з Ісусом Христом — 5.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
IV Загальний Збір Синоду Єпископів наголошував на христоцентризмі кожної правдивої катехизи. Ми тут можемо брати до уваги два значення цього слова, які не суперечать одне одному, а скоріше пов’язані між собою і взаємно доповнюються.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передусім хочеться підкреслити, що в самому центрі катехизи ми знаходимо саме цю Особу: Ісуса з Назарета «Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого»(9), що страждав і помер за нас, і тепер, воскреслий, завжди живе з нами. Це — Ісус, що є «путь, істина і життя»(10), а християнське життя полягає у тому, щоб іти за Ним і «бути Його образом».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Суттєвим і вихідним об’єктом катехизи, вживаючи вислів дорогий св. Павлові як і сучасному богослов’ю, є «тайна Христа». Катехизувати — це, в якийсь спосіб, вести когось до дослідження цієї тайни у всіх її вимірах: «Навчити всіх про спасенний задум тієї тайни... Зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнитись усякою Божою повнотою»(11). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, це означає виявляти в особі Христа цілий відвічний Божий задум, що в Ньому збувається. Це означає намагатися зрозуміти зна чення Христових вчинків та слів, знаків, вчинених Ним, тому що вони одночасно зберігають в собі і виявляють Його тайну. У такому значенні кінцева мета катехизи — це привести когось не тільки до зустрічі, але й до злуки, до близькості з Ісусом Христом: Він єдиний може вести до любові Отця в Дусі і може дати нам змогу брати участь у житті Святої Трійці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Передавати Христову науку — 6.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Христоцентризм в катехизі означає, що кожний повинен передавати не свою науку чи науку якогось учителя, але науку Ісуса Христа, правду, яку Він передає, або, точніше, правду, якою Він сам є(12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, треба казати, що в катехизі є Христос, Воплочене Слово і Син Божий, якого подаємо навчанням, і все інше має відноситися до Нього; що тільки Христос навчає, а будь-хто інший навчає тою мірою, якою є немов Його уповноваженим чи тлумачем, даючи Христові змогу вчити Його устами. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Постійною турботою кожного катехита, якою би не була його відповідальність в Церкві, повинно бути старання передавати своїм навчанням і своєю поведінкою науку і життя Ісуса. Він — катехит — не має зосереджувати на собі, на своїй думці і особистих здібностях увагу і згоду розуму та серця того, кого катехизує, і, понад усе, не повинен намагатися прищеплювати своїх власних думок й особистого вибору, наче вони висловлюють життєві науки і повчання Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кожний катехит мав би пристосовувати до себе таїнственне слово Ісуса: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене»(13). Це робить апостол Павло, коли говорить про найважливішу проблему: «Я бо, що прийняв від Господа, те й передав вам»(14). Як часто й уважно мав би катехит читати Слово Боже, передане Вчительським Урядом Церкви, в якому інтимному зв’язку він мав би перебувати з Христом і з Отцем, в якому дусі молитви, в якому самозреченні мав би жити катехит, щоб могти сказати: «Моя наука — не моя!»</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Христос Учитель — 7.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця наука не є сукупністю абстрактних правд, це — участь в живій Божій тайні. Якість Того, хто навчає в Євангелії, і суть Його навчання незмірно перевищують якість і суть науки «учителів» в Ізраїлі, завдяки єдиному зв’язку між тим, що Він каже, тим, що робить, і тим, ким Він є. Але Євангелія ясно описують такі хвилини, в яких Ісус «навчав». «Ісус робив і навчав»(15): у цих двох дієсловах, якими починаються Діяння Апостолів, святий Лука об’єднує, але і розрізнює два елементи Христової місії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус навчав, а ось є свідчення, яке Він дає про себе самого: «Щодня сидів я, навчаючи у храмі»(16). Євангелисти з захопленням звертають на це увагу, тому що здивовано спогляда ли за Ним, як Він в кожному місці і часі навчав, у спосіб і з авторитетом, досі незнаним: «знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх»(17); «Дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний»(18). Це підкреслюють також і Його вороги, шукаючи привід звинуватити і засудити Його: Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди»(19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Єдиний «Учитель» — 8.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хто вчить у такий спосіб, заслуговує цілком особливого титулу — «Учитель». Скільки разів у Новому Заповіті, а передусім в Євангеліях, називають Його саме «Учителем»(20)! Так називають Його Дванадцять Апостолів, інші учні, юрби слухачів з подивом, довір’ям і ніжністю(21). Навіть юдеї: фарисеї, садукеї, законовчителі в цілому не заперечують такого звертання: «Учителю, ми хочемо побачити якийсь знак від тебе»(22); «Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?»(23). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але передусім сам Ісус, у хвилини особливо урочисті й вагомі, називає себе Учителем: «Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є»(24). Він проголошує унікальність, особливий характер свого становища — Учитель: «0дин бо ваш Учитель»(25) — Христос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Протягом двох тисяч років на всіх мовах світу люди різних станів, рас і націй з пошаною звертаються до Нього цим титулом, повторюючи у свій спосіб слова Никодима: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси учителем від Бога»(26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей образ Христа, який навчає, величний і разом з тим рідний, що вражає й зміцнює образ, змальований пером Євангелистів і часто потім зображуваний в іконографії вже від часів раннього християнства(27), такий принадний, і мило мені його згадати на початку цих роздумів про катехизу в сучасному світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вчив усім своїм життям — 9. </b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Роблячи це, не забуваю, що величність Христа-Учителя, послідовність і переконлива сила Його навчання пояснюються тільки тим, що Його слова, Його притчі і Його розумування неможливо відділити від Його життя і від самої Його Особи. У цьому значенні і ціле життя Христа було постійним навчанням: Його мовчанки, Його чуда, Його вчинки, Його молитва, Його любов до людини, Його любов до малих і убогих, Його свобідна, повна готовність віддати себе в жертву на хресті за спасіння світу, Його воскресіння є здійсненням Його слів і за вершенням об’явлення. Тому-то Розп’яття для християн є одним з найкращих і найбільш популярних зображень Христа-Учителя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усі ці міркування, що течуть в руслі великих традицій Церкви, посилюють наше захоплення Христом, Учителем, що об’являє Бога людям і людину їй самій; Учителем, що спасає, освячує і провадить, що є живий, говорить і доторкається, зворушує, поправляє, оцінює, прощає, йде щодня з нами дорогою історії; Учителем,що приходить і прийде у славі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тільки у глибокій злуці з Ним катехити знайдуть світло і силу для правдивого і бажаного оновлення катехизи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>II</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДОСВІД ДАВНІЙ, ЯК ЦЕРКВА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місія Апостолів — 10.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Образ Христа-Учителя закарбувався в серцях Апостолів та перших учнів, і доручення: «Ідіть... і зробіть учнями всі народи»(28), — визначило все їхнє життя. Про це свідчить святий Йоан у своєму Євангелії, коли передає Ісусові слова: «Слугами вже не називатиму вас; слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об’явив, що чув від Отця мого»(29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це не вони вирішили йти за Ісусом, а він вибрав їх, тримав їх при собі, й перед Пасхою, вислав їх, щоб ішли та плід несли, і щоб їх плід тривав(30). І саме тому по воскресінню Він доручає їм зробити учнями всі народи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Книга Діяння Апостолів у своїй цілості свідчить, що вони були вірні покликанню й отриманій місії. Члени першої християнської спільноти постають як ті, що «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах»(31). Відображений тут, без сумніву, усталений образ Церкви, яка, завдяки навчанню Апостолів, народжується й постійно кормиться словом Господа, прославляє Його в євхаристійній жертві й про це свідчить світові доказами любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли противники стривожені діяльністю Апостолів, то лише тому, що були «незадоволені тим, що вони народ навчають»(32), наказують їм більше не навчати в ім’я Ісуса(33). Та ми знаємо, що Апостоли вважали, що справедливіше — слухати Бога, ніж людей(34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза в часи Апостолів — 11.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостоли не барились ділитися з іншими служінням свого післанництва(35). Вони передають своїм наступникам завдання навчати. Доручають його також і дияконам вже від їхнього установлення. Стефан, «повний благодаті й сили», не перестає навчати, спонуканий мудрістю Духа(36). До Апостолів в їх завданні навчати приєднується багато інших учнів(37) і навіть прості християни, розсіяні переслідуваннями, «ходили по країні й звіщали слово Боже»(38).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Павло є найбільшим проповідником цієї науки, від Антіохії аж до Рима, де останній його образ, який маємо в Діяннях, представляє його як чоловіка, що «навчав про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю»(39).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелія, ще до написання, були вже сформованою наукою, що усно передавалися християнським громадам, мали, більше чи менше, катехитичну структуру. Чи ж оповідання святого Матея не названо Євангелієм катехита, а оповідання святого Марка — Євангелієм оглашенного?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>В часи Отців Церкви — 12.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква продовжує цю місію Апостолів та їхніх перших співробітників. Вона, стаючи сама день за днем ученицею Господа, справедливо зветься «Матір’ю й учителькою»(40).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від Климента Римського до Орігена(41), в постапостольський період з’являються визначні твори. Потім бачимо цей яскравий факт: єпископи і пастирі, з найбільш визначних, передусім в ІІІ-ІV ст., вважають важливою частиною їх єпископського служіння — усне навчання або написання катехитичних творів. Це епоха Кирила з Єрусалима та Йоана Золотоустого, Амвросія та Августина, під час якої з-під пера багатьох Отців Церкви появляються твори, що залишаються для нас взірцями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як не згадати тут, бодай дуже коротко, катехизу, яка підтримала поширення Церкви в різні періоди історії, по всіх континентах і в найрізноманітніших суспільних умовах? Очевидно, ніколи не бракувало труднощів, але Слово Господнє, за висловом апостола Павла, виконало свій біг через століття, поширилось і стало прославленим(42).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>На Соборах і в місійній діяльності — 13.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Служіння катехизи завжди набирає нових сил від Соборів. Тридентійський Собор щодо нього є прикладом, на якому треба наголосити. Він віддав катехизі першість в своїх конституціях та декретах. Він став джерелом «Римського Катехизму», що має також назву «Тридентійського», і є першорядним твором — коротким викладом християнської науки і традиційного богослов’я для священиків. Він сприяв організації катехизи у Церкві, повернув духовенство до його обов’язків катехитичного навчання. Тридентійський Собор став джерелом завдяки святим богословам, таким, як святий Карло Боромей, святий Роберт Веллярмін або святий Петро Канісій, він дав поштовх до видання катехизмів, які в їхній час були правдивими взірцями. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дай Боже, щоб II Ватиканський Собор викликав подібний порив і працю в наш час! Також місії (у країнах нехристиянських) є упривілейованим полем для здійснення катехизи. Так, після майже двох тисяч років Народ Божий не перестав виховуватись у вірі, згідно форм, пристосованих до різних обставин віруючих та Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза внутрішньо пов’язана з цілим життям Церкви. Не тільки географічне поширення і чисельне зростання, але також, і ще більше, внутрішній ріст Церкви, її узгодженість з Божим задумом суттєво залежить від катехизи. З того досвіду Церкви, що ми його згадали, де-які справи, між багатьма іншими, заслуговують на особливу увагу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза: право й обов’язок Церкви — 14.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передусім, очевидно, що для Церкви катехиза завжди була святим обов’язком і невід’ємним правом. З одного боку, звичайно, є обов’язком, що походить з наказу Ісуса Христа і що сто сується тих, які в Новому Завіті одержують по кликання до служіння як пастирі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З другого боку, можна також говорити і про право: з богословської точки зору, кожний охрещений, з самого факту охрещення, має право одержати від Церкви науку і виховання, які давали б йому змогу осягнути правдиве християнське життя. У перспективі ж прав людини, кожен має право шукати релігійну правду і свобідно її приймати, тобто є звільнений від усякого «примусу зі сторони поодиноких осіб, суспільних груп або будь-якої людської влади, так що в релігійній справі ніхто не був би примушений діяти проти своєї совісті та не мав би перешкод... діяти згідно його совісті»(43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому катехитична діяльність повинна розвиватись у сприятливих обставинах часу і місця, використовувати засоби масової інформації та інші відповідні засоби, без дискримінації батьків, катехитів чи катехизованих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тепер це право, дійсно, чимраз більше визнається, принаймні на рівні його високих принципів, як доводять заяви чи міжнародні угоди, в яких, не дивлячись на їхні обмеження, можна розпізнати голос совісті великої частини людей нашого часу(44).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але це право порушується численними державами такою мірою, що катехизувати чи бути катехизованим стає злочином, який підлягає покаранню. Рішуче, разом з Отцями Синоду, я підношу мій голос проти всякої дискримінації на полі катехизи і наполегливо закликаю відповідальних скасувати ті обмеження, що гнітять людську свободу в цілому, а особливо релігійну.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Першочергове завдання — 15.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Друге поучення стосується самого місця катехизи в пасторальних програмах Церкви. Чим більше Церква, на місцевому і вселенському рівнях, виявляється спроможною поставити на перше місце катехизу щодо інших її діл та починів, навіть тих, які могли би бути більш помітними, тим більше знаходить вона в ній засіб зміцнення свого внутрішнього життя, як спільноти віруючих, та своєї зовнішної діяльності, як посланої Христом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква в цьому XX ст., яке закінчується, запрошена Богом і подіями, що також є закликами Божими, відновлювати довір’я до катехитичної діяльності, як до завдання абсолютного першенства її місії. Вона запрошена присвятити катехизі свої найкращі резерви в людях і зусиллях, не жаліючи сил, труду і матеріальних засобів, щоб краще її зорганізувати і сформувати кваліфікованих працівни ків. Мова не йде про звичайну людську корисливість, а про ставлення до віри. А у цьому ставленні до віри завжди йдеться про вірність Бога, котрий ніколи не залишає без відповіді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Відповідальність спільна й відмінна — 16.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Третє поучення: катехиза завжди була і буде ділом, до якого ціла Церква має відчувати відповідальність і хотіти її. Але члени Церкви мають різну відповідальність, що залежить від покликання кожного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пастирі, силою їхнього служіння, мають, на своїх рівнях, найбільшу відповідальність за ініціативу, спрямування, координацію катехизи. Папа, зі свого боку, повністю свідомий своєї відповідальності, що лежить на ньому у цій справі: це для нього є причиною пасторальної турботи, але передусім джерелом радості й надії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Священики, монахи і монахині мають привілейоване поле для їхнього апостоляту. Батьки несуть особливу відповідальність. Вчителі, різні церковні служителі й катехити, відповідальні за засоби масової інформації — всі несуть конкретну відповідальність за формування віруючої совісті, що є формуванням важливим для життя Церкви, яке відображається на житті всього суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одним з найкращих наслідків Загального Синоду Єпископів, повністю присвяченого катехизі, зможе стати пробудження в цілій Церкві та в кожній її частині, живої й активної свідомості цієї відповідальності, різної, але спільної.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Обнова постійна й зрівноважена — 17.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, катехиза потребує постійного оновлення в певному поширенні самого її поняття, в методах, в пошуках відповідної мови, в застосуванні нових засобів передавання науки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці нововведення не завжди миють однакову вартість, і Синодальні Отці хотіли реально оцінити, поряд з незаперечним поступом в життєздатності катехитичної діяльності та перспективних починів, обмеження, а навіть, «недоліки» того, що було здійснене дотепер(45). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці обмеження є особливо небезпечні, коли ризикують порушити повноту змісту християнської науки. У Посланні до Божого Люду підкреслюється, що для катехизи є «звичне повторювання, що відкидає всяку зміну, і нерозважна імпровізація, що легковажно ставиться до проблем, є однаково небезпечні»(46).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичне повторювання і старі звички ведуть до застою, до завмирання і, врешті-решт, до паралічу, нерозважна імпровізація породжує замішання у катехизованих та їх батьків, коли справа йде про дітей, відхилення різного роду, розрив і, вкінці, повне знищення єдності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Треба, щоб нині Церква довела, так, як робила це в інші періоди своєї історії, свою мудрість, відвагу й євангельську вірність в пошуках і застосуванні нових шляхів та перспектив для катехитичного навчання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ІІІ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>КАТЕХИЗА В ПАСТОРАЛЬНІЙ І МІСІЙНІЙ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕРКВИ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза — це один з етапів євангелізації — 18.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Неможливо відділити катехизу від всієї пасторальної і місійної діяльності Церкви. Однак вона має свою характеристику, над якою часто роздумував IV Загальний Збір Синоду Єпископів, як у своїй підготовчій фазі, так і під час її розвитку. Ця проблема турбує також публічну думку в Церкві і поза нею.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Немає потреби давати тут точне і ясне означення катехизи, тому що воно було з’ясоване в Загальному Довіднику Катехизи(47). Завданням спеціалістів є чимраз більше збагачувати її поняття і зміст. Але через різноманітність і змінність ситуації, з якою стикаєшся щоденно, пригадуємо просто деякі суттєві пункти науки, — зрештою, вже напевно розкриті в документах Церкви, — необхідні для точного розуміння катехизи, без яких існує ризик не зрозуміти повної її суті і вагомості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Загалом, тут можна прийняти, що катехиза — це виховання у вірі дітей, підлітків, дорослих, яке включає навчання християнської науки, поданої органічно і системно, щоб увести в повноту християнського життя. На цій підставі катехиза складається, не змішуючись формально, з певного числа чинників пасторальної діяльності Церкви, які мають катехитичну форму, підготовляють катехизу або походять від неї: перше — це проголошення Євангелія, або місійне проповідування через керигму, щоб розбудити віру; апологетика або пошук аргументів для віри; практика християнського життя; уділювання таїнств; участь в житті церковної спільноти; апостольське і місійне свідчення. Пригадуємо передусім, що між катехизою й євангелізацією немає роз’єднання чи суперечності, ані цілковитої тотожності, а існують тісні відносини взаємодоповнення і цілісності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостольське Поучення Проголошення Євангелії від 08.12.1975 р. про євангелізацію в сучасному світі, правильно підкреслювало, що євангелізація, ціль якої є нести Добру Новину цілому людству, щоб воно жило нею, є дійсністю багатою, складною й динамічною, яка складається з суттєвих і відмінних між собою чинників, або, інакше, з суттєвих і різноманітних моментів, які треба розуміти у їхній цілісності, в єдності розвитку(48). Катехиза якраз є одним з цих чинників — і дуже важливим! — цілого процесу євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза і перше проголошення Євангелія — 19.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливість сучасної катехизи, відмінної від першого проголошення Євангелія, яке веде до навернення, є досягнення подвійної мети: викристалізування початкової віри і виховання справжнього християнського учня через глибше і більш систематичне пізнання особи і благовісті Господа нашого Ісуса Христа(49).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але в катехитичній практиці цей ідеальний порядок має враховувати той факт, що часто така перша євангелізація не відбулась. Певна кількість дітей, охрещених у ранньому дитинстві, приходить на свою парафіяльну катехизу, не одержавши жодних основ віри й не маючи ще жодного виразного і особистого зв’язку з Ісусом Христом, а тільки здатність вірити, що була дана їм у серці хрещенням і присутністю Святого Духа. Упередження сімейного і суспільного оточення, малохристиянського чи безрелігійного виховання відразу творять деякі застереження.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слід би додати інших дітей — нехрещених, на релігійне виховання яких з різних причин батьки погоджуються надто пізно. Їхній процес підготовки до хрещення відбувається переважно під час звичайної катехизи. Крім того, охрещена у дитячому і підлітковому віці молодь, що брала участь в катехизі і приймала Святі Таїнства довгий час вагається присвятити своє житя Ісусу Христу, або взагалі уникнути релігійного виховання в ім’я своєї свободи. Врешті, тих самих дорослих долають сумніви та спокуси покинути віру внаслідок життя в середовищі безвір’я. Це означає, що «катехиза» має часто старатися не тільки живити віру і навчати віри, але постійно викликати її з поміччю Божої благодаті, відкриваючи серця, навертати, приготовляти до повного прийняття Ісуса Христа тими, що є тільки на порозі віри. Ця турбота частково підказує тон, мову, метод катехизи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Особлива ціль катехизи — 20.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особлива ціль катехизи таки полягає у розвитку, з Божою поміччю, віри ще зародкової, у сприянні її розвитку до повноти, у щоденному живленні християнського життя вірних у будь-якому віці. Бо йдеться, насправді, про зростання на рівні пізнання і життя зерна віри, посіяного Святим Духом у першім оповіщенні й дієво переданого у хрещенні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, катехиза намагається розвивати розуміння тайни Христа у світлі Слова, щоб ціла людина була пройнята Його світлом. Перемінений Божою ласкою в нове створіння, християнин стає послідовником Христа і в Церкві вчиться думати, як Він, оцінювати, як Він, діяти згідно з Його заповідями, надіятися згідно з Його закликом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Точніше, ціль катехизи в загальних рамках благовісті — це навчання і дозрівання, тобто час, в якому християнин, прийнявши через віру Особу Ісуса Христа як єдиного Господа і, вповні приєднавшись до Нього через щире навернення серця, і старається краще пізнати цього Ісуса, котрому віддався, пізнати Його «тайну», Царство Боже, яке Він проголошує, вимоги й обітниці, закладені в Його євангельській науці, дороги, які Він намітив для тих, які бажаюгь за Ним іти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, якщо правдою є, що бути християнином — означає казати «так» Ісусові Христові, треба пам’ятати, що це «так» має два аспекти: воно означає — віддатися Божому Слову, опертися на нього, але також, на наступному етапі, — намагатися краще пізнати глибоке значення цього Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Необхідність систематичної катехизи — 21.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У заключній промові на IV Загальному Зборі Синоду Єпископів Пана Павло VI радів, «констатуючи, що всі підкреслили абсолютну необхідність катехизи добре упорядкованої й послідовної, тому що таке поглиблення християнського таїнства головним чином відрізняє катехизу від усіх інших форм проголошення Божого Слова»(50).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Через наявність практичних труднощів треба підкреслити деякі характеристики такого навчання:</b></div>
<div style="text-align: justify;">
— воно має бути систематичним, не імпровізованим, узгодженим з програмою, що дала б йому змогу осягнути точну ціль;</div>
<div style="text-align: justify;">
— воно повинно настоювати на суттєвому, не претендуючи розглядати питання, довкола яких тривають дискусії, і не переростати в богословські дослідження чи наукову екзегезу;</div>
<div style="text-align: justify;">
— але воно повинно бути досить повним, не обмежуватись до початкового проголошення християнської тайни, як це є в керигмі;</div>
<div style="text-align: justify;">
— це повинно бути повним введенням в християнство, яке стосується всіх елементів християнського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не забуваючи важливості різних ситуацій особистого, суспільного чи церковного життя, які треба використати для катехизи, — обставини, про котрі говоритиму в IV розділі, я настоюю на необхідності християнського, органічного і систематичного навчання, тому що з різних сторін спостерігається тенденція до зменшення важливості такого навчання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза і життєвий досвід — 22.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Даремно протиставляти відповідну практику відповідній теорії: християнство нероздільно є, і практикою, і теорією. Тверді й обмірковані переконання спонукають до сміливої і чесної дії. Зусилля спрямовані, на виховання вірних як Христових учнів, вимагають й полегшують поглиблене відкриття тайни Хрисга в історії спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так само беззмістовно підтримувати думку, що серйозне і систематичне вивчення Христової благовісті має меншу вартість, як метод, і що на перше місце ставить життєвий досвід. «Ніхто не може осягнути повної правди простим особистим досвідом, тобто без відповідного пояснення науки Христа, який є «Дорога, Правда і Життя» (Йо. 14,6)(51).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза, що відштовхується від життя, не протиставляється катехизі традиційній, навчальній і систематичній(52). Правдива катехиза завжди є упорядкованим і систематичним введенням в об’явлення, яке Бог дав людині про себе самого в Ісусі Христі, в об’явлення, яке зберігається в глибокій пам’яті Церкви й у Святих Писаннях, і яке постійно проголошується через «передання» живуче й активне, покоління до покоління.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але таке об’явлення не є ні відірване від життя, ні штучно поруч нього поставлене. Об’явлення торкається основного сенсу людського існування, яке воно само повністю освітлює, щоб у світлі Євангелія надихнути його або оцінити. І тому до катехитів можемо віднести слова, які II Ватиканський Собор сказав зокрема про священиків: вони є вихователями людини і життя людського у вірі(53).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза і таїнства — 23.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза внутрішньо пов’язана з усією літургійною й таїнственною діяльністю, тому що в таїнствах, і передусім в Євхаристії, Ісус Христос діє найповніше для переміни людей. У первісній Церкві катехуменат і перші таїнства християнського народження — Хрещення та Євхаристії ототожнювались. Хоч Церква змінила свою практику в цій ділянці в давніх християнських країнах, катехуменат ніколи не був усунений, а навіть починає відновлюватися(54) і широко практикуватися в молодих місійних Церквах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, катехиза завжди зберігає свій зв’язок з сімома таїнствами. З одного боку, визначною формою катехизи є та, що підготовляє до таїнств і кожна катехиза веде за необхідністю до таїнств віри. З другого боку, правдива участь, в таїнствах має, обов’язково, катехитичний аспект. Іншими словами, життя таїнствами занепадає і згодом стає порожньою обрядовістю, якщо не ґрунтується на серйозному знанні значення таїнств. А катехиза набуває інтелектуальної функції, якщо не веде до практичного життя таїнствами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза і церковна Спільнота — 24.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, катехиза є глибоко пов’язана з відповідальною діяльністю Церкви і християн у світі. Той, хто приєднався до Ісуса Христа і намагається зміцнити цю віру через катехизу, потребує жити нею у злуці з тими, що йдуть тою самою дорогою. Катехиза ризикує стати безплідною, якщо якась спільнота віри і християнського життя не прийме оглашенного до свого кругу на якомусь рівні його катехизи. Тому церковна спільнота на всіх рівнях несе подвійну відповідальність відносно катехизи: дбати про формування своїх членів, але й приймати їх у своє коло, де б вони змогли жити найповніше тим, чого навчились.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза є також відкрита для місійного динамізму. Якщо вона добре здійснена, християни відчувають потребу свідчити про їхню віру, передавати її своїм дітям, дати пізнати її людям, служити всіма способами людській спільноті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Необхідність катехизи в широкому значенні для дозрівання і зміцнення віри — 25.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, завдяки катехизі євангельська керигма — перше проголошення, повне запалу, що одного дня потрясло людину й при вело її до рішення віддатись Ісусові Христові через віру — поступово поглиблюється, розвивається в своїх внутрішніх висновках, пояснюється словами, що звертаються також і до розуму, і завдяки тому спрямовує до практичного християнського життя в Церкві й у нашій буденності. Усе це не є менш євангельське, ніж керигма, що б не казали деякі, на думку котрих катехиза, обов’язково стаючи раціональною, виснажувала б і, врешті-решт, гасила б все те, що є живуче, спонтанне і окличне в керигмі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Правди, які поглиблюються в катехизі, є ті самі, що торкнули серце людини, коли вона почула їх вперше. Факт, що дізнаєшся про ті правди більше, ознайомлюєшся з ними краще, не тільки не ослаблює чи очерствлює їх, а має робити їх ще більше рішучими і викличними у житті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У тільки що викладеній концепції катехиза отримує цілком пасторальне спрямування, згідно з яким Синод її розглядав. Це широке значення катехизи не суперечить вужчому,яке колись в загальному застосовувалося в дидактичних викладах; простому навчанні за допомогою формул, які висловлюють віру. Отож, катехиза необхідна як для дозрівання віри християн, так і для їх свідчення у світі. Вона веде християн «до єдності в вірі й до повного пізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа»(55); вона є необхідна також, щоб зробити християн готовими відповісти про основи їхньої надії тим, хто від них цього вимагатиме(56).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>IV</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЦІЛА БЛАГОВІСТЬ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАЧЕРПНУТА 3 ДЖЕРЕЛА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Зміст Благовісті — 26.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому, що катехиза є частиною чи аспектом євангелізації, її зміст не може бути іншим, а тільки тим, що властиве цілій та інтегральній євангелізації. Ця сама Бла говість — Добра Новина про спасіння, — один раз і сто разів почута й прийнята в серце, постійно відкривається катехизою через роздумування і систематичне дослідження через усвідомлення чимраз більше зобов’язуюче і її відображення в особистому житті кожного, а також через її включення в органічну і гармонійну цілість, якою є християнське існування в суспільстві й у світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Джерело — 27.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза завжди черпатиме свій зміст з живого джерела Божого Слова, переданого в Священному Переданні і Святому Письмі, тому що «Святе Передання і Святе Письмо становлять єдиний непорушний скарб Божого Слова, дорученого Церкві», як нагадував II Ватиканський Собор, що бажав, щоб «таїнство слова, тобто пасторальне проповідування, катехиза і кожний тип християнського навчання... мали в самім Слові Письма свій благотворний корм»(57). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Говорити про Священне Передання й Святе Письмо як про джерела катехизи, означає підкреслювати, що вона має бути просякнутою думкою, духом і мисленням біблійним та євангельським через постійний контакт з цими текстами; але це також означає пам’ятати, що катехиза буде тим багатшою й успішнішою, чим більше ці тексти будуть читатися згідно задуму і духу Церкви, і чим більше буде надихатися роздумуваннями та двотисячолітнім життям самої Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навчання, літургія й життя Церкви витікають з цього джерела і до нього відкликуються під проводом Пастирів і, особливо, Вчительського Уряду Церкви, який Господь їм доручив.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Символ Віри — привілейований вислів віри — 28.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Привілейований вияв живучої спадщини, яку Пастирі одержали для оберігання, знаходиться у «Вірую», або конкретніше, у символах віри, що в деякі критичні часи висловили вдалу синтезу віри Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Протягом століть важливим чинником катехизи було якраз «передання Символу» (тобто передача короткого змісту віри), за якими слідувало «передання» Господньої молитви. Цей багатомовний обряд в наші дні був уведений в навчання «оглашенних»(58). Чи не слід знайти для нього відповідне і широке застосування, щоб підкреслити той етап, найважливіший з усіх, в якому новий учень Ісуса Христа приймає з повною ясністю і мужністю зміст того, що відтепер він серйозно поглиблюватиме?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мій попередник Павло VI зібрав у Credo del Popolo di Dio (Вірую Народу Божого), проголошеному з нагоди тисяча дев’ятсотої річниці мученицької смерті апостолів Петра і Павла, основоположні елементи католицької віри, а особливо ті, що здаються важчими або можуть створювати загрозу бути погано зрозу мілими(59). Без сумніву, тут розкритий основний зміст тем, необхідних для катехизи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Чинники, яких не можна забувати — 29.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Той же Папа у III розділі Апостольського Поучення Проголошення Євангелія згадав «суттєвий зміст, живучу основу» євангелізації(60). Для самої катехизи необхідно зважати на кожен з цих чинників, як і на живучий зміст, в який вони були включені(61). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, тут обмежуюся деякими простими зауваженнями(62). Наприклад, усі бачать, як добре дати пізнати дітям, підліткам, кожному, хто розвивається у вірі те, «що можна відати про Бога»(63), щоб з певністю сказати їм: «Те... чому ви не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю»(64); викласти їм коротко(65) тайну Слова Божого, що стало людиною й що здійснює спасіння людини через його Пасху, тобто через його смерть і воскресіння, але і через свої проповідування, через знаки, які він робив, через таїнства своєї постійної присутності між нами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отці Синоду були вповні натхненні, (вони вимагали, щоб уважати і не зводити Ісуса Христа тільки до людини, а Його науку тільки до земного виміру; але щоб визнавалося Його Сином Божим, посередником, що дає нам можливість вільного доступу до Отця у Святім Дусі(66).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Важливо виявляти перед очима розуму і серця, у світлі віри, цю тайну Його присутності, яким є тайна Церкви, збір людей — грішників, але одночасно освячених, — що творять разом Божу родину, об’єднану Ісусом Христом під проводом тих, кого «Дух Святий поставив єпископами, щоб пасли Церкву Божу»(67).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Важливо пояснювати, що людську історію з її знаками благодаті і гріха, величі й нікчемності, Бог доповнює у своєму Синові Ісусі Христі, «даючи вже тепер якусь уяву майбутнього часу»(68).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, важливо також виявляти, без вагання, вимоги віри, які полягають у зреченнях, але і в радості того, що апостолові Павлові подобалось називати «новим життям»(69), «новим створінням»(70), буття чи існування у Христі(71), «вічним життям в Христі Ісусі»(72), що є нічим іншим, як життям у світі, але життям згідно блаженств, і життям, покликаним продовжуватись і перемінитись у вічності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього випливає важливість навчання в катехизі моральних особистих обов’язків, які походять з Євангелія, про християнське ставлення до життя і світу, чи вони героїчні, чи дуже прості. Ми називаємо їх християнськими або євангельськими чеснотами. 3 цього виникає турбота і старання, які катехиза повинна на себе взяти, щоб, виховуючи у вірі, не забувати, а навпаки — чітко показувати такі справи, як діяльність людини у напрямі її повного визволення(73), пошук більш солідарного і братерського суспільства, як боротьба за справедливість і будівництво миру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зрештою, не треба думати, що цей вимір катехизи є цілком новий. Вже від доби Отців Церкви святий Амвросій і святий Йоан Золотоустий — згадуючи тільки їх — говорили про суспільні наслідки вимог Євангелія. І в часи набагато ближчі до наших, Катехизм св. Пія Х між гріхами, що кличуть про помсту перед Богом, цитує факти пригноблення вбогих чи позбавлення робітників справедливої зарплати(74). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після енцикліки Rerum Novarum (Нові Речі) суспільна турбота є особливо активно присутня в катехитичному навчанні Папів та єпископів. Багато Синодальних Отців просило, з оправданою наполегливістю, щоб велика спадщина соціальної науки Церкви знайшла своє місце у належній формі, в катехитичному вихованні вірних.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Непорушність змісту євангельської науки — 30.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відносно змісту катехизи в наш час треба звернути особливу увагу на три пункти. Перший стосується самої інтегральності її науки. Щоб жертва власної віри(75) була досконала, той, хто стає учнем Христа, має право одержувати «слово віри»(76) не надщерблене, не сфальсифіковане, не зменшене, а повне і цілісне, у всій його точності та силі. Зраджувати частково повноту євангельської науки — означає потрапляти у небезпеку обезсилення самої катехизи і ставити під удар плоди, які Христос і церковна спільнота мають право очікувати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, не випадково, що останній Ісусів наказ в Євангелії Матея має печать якоїсь повноти: «Дана мені всяка влада.. Зробіть учнями всі народи... навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав... я з вами по всі дні». Тому, коли якась людина, відчуваючи «висоту пізнання Христа»(77), зустрінутого у вірі, має бажання, можливо невиразне, пізнати його більше і краще через проповідування і навчання «згідно правди, що є в Ісусі»(78), жодний привід не є важливим, щоб відмовляти їй у будь якій частині цього пізнання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чим була б катехиза, якби не відводила відповідного місця таким темам як створення людини та її гріх, Божий задум нашого спасіння та його довге і сповнене любові приготування й здійснення, Воплочення Божого Сина, Марія — Непорочна, Мати Божа Вседіва, взята до неба з тілом і душею та її роль в тайні спасіння, діюча в нашому житті тайна зла(79) та Божа всемогутність, що визволяє нас від нього, потреба покаяння й аскези, діяння Святих Таїнств і Літургії, дійсність євхаристійної присутності, участь в Божому житті тут на землі й по смерті і т. д.?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, жодний правдивий катехит не виконав би правильно свого обов’язку, коли б по своїй волі робив вибір зі скарбу віри між тим, що вважав би важливим чи неважливим, щоб вчити одне і відкидати друге.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Відповідні педагогічні методи — 31.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього приводу — друге зауваження: можливо, що сучасні умови катехизи, підстави методології чи педагогіки підкажуть організацію передавання скарбів науки Церкви радше цим способом, ніж іншим. Зрештою, повнота не звільняє ні від безстороннього викладу, ні від вмілого поділу та ієрархічності подання матеріалу, чим надається відповідна важливість правдам, що викладатимуться, нормам, якими передаватимуться, та дорогам християнського життя. Може також бути, що якийсь метод викладу здаватиметься кращим для передавання цієї науки якійсь особі чи групі осіб. Вибір змісту буде добрий тою мірою, наскільки ним не керують теорії чи упередження, більш чи менш суб’єктивні, або продиктовані якоюсь ідеологією, а буде натхненний скромною турбо тою, про краще зрозуміння науки, яка має залишатись непорушною. Метод і мова, які вживаються, мають залишатись засобами передання цілісності, а не частиною «слів життя вічного»(80) або «доріг життя»(81).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Екуменічний вимір катехизи — 32.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Великий рух, безперечно натхненний Духом Ісуса, який вже від років спонукає Католицьку Церкву шукати з іншими Церквами чи віровизнан нями повернення до досконалої єдності, якої бажав Господь, заохочує мене говорити про екуменічний характер катехизи. Цей рух набув великої важливості на II Ватиканському Соборі(82) і після нього набрав у Церкві ширших вимірів, які конкретно виявляються у яскравій серії відомих всім фактів та починів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза не може не брати до уваги цього екуменічного виміру, коли всі вірні, згідно своїх здібностей і становища в Церкві, покликані брати участь в русі за з’єднання(83).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза буде мати вимір екуменічний, якщо не відмовлятиметься навчати, що повно та об’явлених правд і засобів спасіння, уста новлених Ісусом Христом, знаходиться в Католицькій Церкві(84), але робитиме це зі щирою пошаною, у словах і вчинках до церковних спіль нот, що не є в досконалій злуці з Католицькою Церквою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У такій ситуації найважливішим є представити, правильно і чесно, інші Церкви та церковні спільноти, якими Святий Дух не перестає послуговуватись як засобами спасіння і «між складниками та добрами, з сукупності яких сама Церква є збудована й оживлювана, деякі, на віть численні й визначні, можуть знаходитись по за видимими межами Католицької Церкви»(85). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Між іншим, такий погляд допоможе католикам, з одного боку, поглибити їхню віру, а з другого — дасть їм змогу краще пізнати й поважати інших християн-братів, сприяючи таким чином спільному пошукові дороги повної єдності в атмосфері правди. Воно мало б також допомагати некатоликам краще пізнавати і оцінювати Католицьку Церкву та її переконання, що вона є «загальним засобом спасіння».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза буде мати екуменічний вимір, якщо вона також викликатиме і живитиме прав диве бажання єдності, і тим більше, якщо сприятиме щирим зусиллям, включаючи намагання очиститись в смиренні й ревності духа, щоб усунути з дороги перепони. Але не шляхом легкого іренізму, що полягає в уступках на доктринальному полі, а, маючи на увазі досконалу єдність, коли Господь цього захоче і шляхами, які Він вибере.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, катехиза буде екуменічною, якщо намагатиметься готувати дітей і молодь, а також і дорослих католиків, до життя в контакті з некатоликами, зі збереженням своєї католицької ідентичності і пошани до віри інших. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Екуменічна співпраця на полі катехизи — 33.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У ситуаціях релігійного плюралізму єпископи можуть вважати потрібним, а навіть необхідним поєднати в катехизі зусилля католиків та інших християн, що дозволило б доповнити звичайне навчання, яке католики, в усякому разі мають одержувати. Такі досвіди мають свою богословську основу в елементах, спільних для усіх християн(86). Все ж єднання у вірі між католиками та іншими християнами не є повне і досконале, в деяких випадках, існують глибокі відмінності. Тому ця екуменічна співпраця за самою своєю природою є обмежена, і не може означати «зведення» до спільного мінімуму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, катехиза не полягає тільки у викладанні євангельської науки, а у введенні в ціле християнське життя, спонукаючи брати участь у Таїнствах Церкви. З цього виникає необхідність нагляду, там де існує екуменічна співпраця на полі катехизи, щоб відповідне формування в Католицькій Церкві католиків було гарантоване, відносно науки і християнського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чимало єпископів повідомили під час Синоду про випадки, чимраз численніші, коли державна влада або інші обставини змушують до викладання у державних школах християнської релігії за підручниками, програмами курсів тощо, спільними для католиків і некатоликів. Не треба й казати, що це не є правдивою катехизою. Але таке навчання має екуменічну вартість, якщо докладно подає християнську науку. У випадку, коли б обставини примушували до такого навчання, необхідно в інший спосіб подбати, зі ще більшою старанністю, про справжню католицьку катехизу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Проблема підручників, що стосується різних релігій — 34.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще одне зауваження, що знаходиться на тому самому рівні, хоч під іншим кутом зору. Бувають випадки, коли деякі державні установи видають підручники, в яких з метою вивчення культури — історичної, моральної чи літературної — пишеться про різні релігії, включаючи і католицьку. Об’єктивне представлення історичних фактів, різних релігій і християнських конфесій може сприяти кращому взаєморозумінню. Тоді треба робити все можливе, щоб виклад був справді об’єктивним, незалежним від ідеологічних та політичних впливів, а також упереджень, що вважаються науковими, які спотворювали б його. В усякому разі, ці підручники, очевидно, не можна вважати катехитичними творами. Щоб вони були такими, їм бракує свідчення вірних, що передають свою віру іншим вірним, і випливаючого з глибин віри розуміння християнських тайн та католицьких особливостей релігії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>V</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>УСІМ ПОТРІБНА КАТЕХИЗАЦІЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Важливість дітей і молодих — 35.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тема, яку мій попередник Павло VI підняв на IV Загальному Зборі Синоду Єпископів, була такою: «Катехиза в нашому часі, з окремим відношенням до дітей і молоді». Кількісне зростання молоді, без сумніву, є явищем, яке викликає надію, а разом і тривогу в немалої частини сьогоднішнього світу. У деяких державах, передусім третього світу, більш як половина населення молодь віком до двадцяти п’яти чи тридцяти років. Це означає, що мільйони і мільйони дітей і юнаків приготовляються до майбутнього зрілого життя. Йдеться не тільки про кількісний фактор. Деякі недавні події, як і щоденна хроніка, кажуть нам, що ця незліченна маса молоді, не зважаючи на те, що де-не-де опанована непевністю і тривогою, намагається заховатися за байдужістю і наркотиками, приваблювана нігілізмом та насильством, однак у своїй більшості представляє велику силу, що з немалими небезпеками прагне будувати майбутнє суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І ось в нашій пасторальній турботі запитуємо себе: як показувати такій масі дітей і молоді Ісуса Христа — Бога, що став людиною, і об’являти Його не тільки в захопленні першої скороминучої зустрічі, але через пізнання Його Особи з кожним днем все глибше і ясніше. І як показати цей заклик, скерований Ним до кожного, Царство, яке Він хоче закласти на цьому світі з «малою отарою»(87) тих, що вірять в Нього, і яке буде звершено аж у вічності? Як пояснити значення, важливість, основні вимоги, закон любові», обітниці, надії цього Царства? Немало зауважень слід зробити про особливі характеристики, яких катехиза набуває на різних етапах життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діти найменші — 36.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Часто вирішальним моментом є той, коли дитина одержує від батьків та від родинного оточення перші поняття про віру, що може будуть тільки простим об’явленням Отця Небесного, доброго і передбачливого, до якого вона вчиться звертати своє серце. Коротенькі молитви, які дитина вивчить лепетати, будуть початком сповненого любові діалогу з цим прихованим Богом, Слово якого почне слухати згодом. Ніколи я не міг би надто настоювати перед християнськими батьками на цьому ранньому введенні у віру, в якому здібності дитини вступають у живі відносини з Богом. Це є головне діло, що вимагає великої любові й великої пошани до дитини, яка має право на просте і правдиве представлення християнської віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діти старші — 37.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Потім в школі або в церкві, в парафії або в католицькому інституті чи державній школі, разом з відкриттям дитини ширшій суспільній діяльності, прийде час катехизи, призначеної ввести її органічно у життя Церкви, катехизи, яка включає також пряме приготування до прийняття таїнств, катехизи навчальної, але спрямованої, щоб давати свідчення у вірі, катехизи початкової, але не уривчастої, тому що має об’являти, хоч у простий спосіб, всі головні тайни віри та їх вплив на моральне і релігійне життя дитини, катехизи, що пояснює значення таїнств, але, що одночасно від таїнств, добре прийнятих, одержує життєву силу, яка не дозволяє катехизі бути тільки наукою, а дає дитині радість бутисвідком Христа в тому окремому середовищі, в якому вона живе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Підлітки — 38.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Потім приходить статеве дозрівання і юність, з усім величним і небезпечним, що притаманне такому вікові. Це час відкриття себе самого і свого внутрішнього світу, час щедрих мрій, час, в якому б’ють струменем почуття любові, статевого потягу і бажання знаходитись в гурті, час великої радості, пов’язаної з чарівним відкриттям життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але часто це також час глибоких питань-застанов, тривожних і навіть безрезультатних пошуків, якогось недовір’я до інших зі шкідливою замкненістю в собі, час перших невдач і першого гіркого досвіду. Катехиза не може ігнорувати такі часто мінливі ситуації цього делікатного періоду життя. Катехиза, здатна провадити підлітка до критичного перегляду свого життя і до діалогу, катехиза, що не легковажить його великих проблем, — дарування себе самого, віра, любов і її посередниця сексуальність, — може бути вирішальною.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Об’явлення Ісуса Христа як Приятеля, як Провідника і як Зразка, подиву гідного, а проте можливого до наслідування, об’явлення Його науки, здатної давати відповідь на основні питання, об’явлення задуму любові Христа Спасителя, як втілення єдиної правдивої любові і як можливості об’єднувати людей. Все це може стати основою правдивого виховання у вірі. А передусім тайни страждань і смерті Ісуса, яким святий Павло приписує суть Його славного воскресіння, можуть багато сказати сумлінню й серцю підлітка та кинути світло на його перші страждання і страждання світу, ним відкритого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Юнаки — 39.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3 юністю приходить час перших рішень. Хоч і підтриманий родиною й приятелями, а однак залишений на себе самого і зі своїм сумлінням, юнак муситиме взяти на себе відповідальність за свою долю чимраз більше і рішучіше. Добро і зло, благодать і гріх, життя і смерть щораз частіше стикатимуться у внутрішній боротьбі, як правило, як моральні категорії, але також, і передусім, як основні вибори, що він муситиме свідомо робити або відкидати з ясністю і почуттям відповідальності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Очевидно, що катехиза, яка би відкидала самолюбство в ім’я великодушності, яка подає без фальшивого спрощення або уявних шаблонів християнське значення праці, суспільного добра, справедливості й любові, катехиза, яка вчить миру між народами і усвідомлення людської гідності, розвитку, визволення, які є представлені в недавніх документах Церкви(88), — така катехиза успішно доповнює в душах молоді, ту катехизу, яка торкається чисто релігійної дійсності, яку ніколи не можна занедбувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тоді катехиза і набирає великої значимості, тому що це час, коли Євангеліє можна представити, зрозуміти і прийняти як те, що може надати сенс життю і, тим самим, вказати на відносини інакше незрозумілі: зречення, самозаперечення, лагідності, справедливості, зобов’язання, примирення, почуття Абсолютного й невидимого і т. д., тобто чинники, що так само допоможуть розпізнати цього юнака, як учня Ісуса Христа між його товаришами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так катехиза підготовлює до великих християнських завдань у житті уже зрілої людини. Що ж до священичих і монаших покликань, безсумнівно, що багато з них розквітли завдяки катехизі добре організованій у молоді роки. Від дитинства до зрілості катехиза стає постійною школою віри й веде великими шляхами життя, як маяк, що освітлює дорогу дитині, підліткові й юнакові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Пристосування катехизи до юнаків — 40.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Втішає нас факт, що під час IV Загального Збору Синоду Єпископів і в роки після нього Церква вповні переживала цю турботу, — як катехизувати дітей і юнаків? Дай Боже, щоб ця пробуджена увага, залишалася якнайдовше у свідомості Церкви!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому значенні Синод був дуже цінним для цілої Церкви. Він з великою увагою, поставився до характеристики нинішньої молоді, зазначивши, що треба з терпеливістю й мудрістю передавати благовість Христа цій молоді, вживаючи зрозумілу їй мову, не відступаючи, однак, від Його науки. Синод показав, що всупереч зовнішньому виглядові, ця молодь має, хоч часто в неясний спосіб, більше ніж тільки саму схильність і відкритість, правдиве бажання пізнавати цього Ісуса, що зветься Христом(89); врешті, виявив, що справа катехизи, якщо здійснювати її точно і серйозно, нині є завданням труднішим, ніж будь-коли, через всякого роду перепони й труднощі, що постають, але і втішаючою більше ніж будь-коли, тому що діти і молодь глибоко приймають Його. Тут йдеться про скарб, на котрий Церква може і має розраховувати в майбутньому. Деякі категорії молодих слухачів катехизи вимагають спеціальної уваги через їхнє особливе становище.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Неповносправні — 41.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мова тут, передусім, про фізичних і психічних неповносправних. Вони мають право пізнати, як і їхні ровесники, «тайну віри». Великі труднощі, які вони переживають, роблять ще більш гідними нагороди зусилля їхні та тих, що їх виховують.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливе задоволення викликає той факт, що існуючі Католицькі Організації, які в особливий спосіб присвячуються молодим неповносправним, висловили Синодові своє основне бажання краще займатись цією важливою проблемою. Вони заслуговують на актив ну підтримку їх діяльності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Молодь в нерелігійному середовищі — 42.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Моя думка звертається до всіх молодих, від дітей до юнаків, яких стає чимраз більше, котрі, народжені й виховані в нехристиянських родинах або, принаймні, непрактикуючих, але бажають пізнати християнську віру. Треба їм забезпечити належну катехизу, щоб і вони могли зростати у вірі й поступово нею жити, не дивлячись на брак допомоги і може навіть всупереч спротиву, який вони зустрічають у своєму середовищі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Дорослі — 43.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Продовжуючи цей перелік слухачів катехизи, не можу не підкреслити одну з найбільш постійних турбот Синодальних Отців, викликану силою і важливістю досвідів, накопичених в цілому світі. Це проблема катехизації дорослих. Це головна форма катехизи, тому що звертається до осіб, які мають найбільшу відповідальність і можливість жити християнською наукою в її розвиненій формі(90).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнська Спільнота не могла б давати постійної катехизи без прямої й досвідченої участі дорослих, незалежно від того є вони слухачами чи організаторами катехитичної діяльності. Світом, в якому молодь має жити і свідчити про віру, яку катехиза хоче поглибити і закріпити, правлять дорослі. Отже, їхня віра, щоб проникати в земну дійсність, за яку вони відповідають, повинна постійно освітлюватись, зміцнюватись чи відновлюватись. Щоб досягти успіху, катехиза має бути постійною: і справді, всі зусилля були б даремними, якби вона перестала працювати на порозі зрілого віку людей, тому що, як видно, вона необхідна і дорослим, хоч, очевидно, в іншій формі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Повторний катехуменат — 44.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наша пасторальна й місійна турбота звертається до тих дорослих, які народились і виховувались в країнах ще нехристиянських, і тому не могли поглибити християнську науку, яку зустріли в якихось обставинах свого життя. Звернена наша думка і до тих, що в своєму дитинстві одержали катехизу згідно свого віку, але потім віддалились від усякої релігійної практики і в зрілому віці мають про віру поняття досить таки дитячі. Звертаємось до тих, що одержали катехизу, яка не відповідає їхньому віку, була погано проведена або засвоєна. Звертаємось до тих, що, хоч і народились в християнських країнах, і живуть в середовищі християнському в соціологічному розумінні, ніколи не були виховані у своїй вірі, і, як дорослі, є правдивими оглашенними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Різноманітні і доповнюючі форми катехизи — 45.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дорослі, будь-якого віку і навіть в роках досить поважних, котрі заслуговують на особливу увагу з огляду на їх досвід та проблеми, є, отож, слухачами катехизи, як і діти, підлітки й юнаки. Крім того, слід говорити й про переселенців, про осіб, яких сучасна цивілізація довела до нужди, про осіб, що живуть в районах великих міст, де дуже часто немає церков, придатних для цього приміщень... Як не висловити всім їм побажання, щоб помножились зусилля, спрямовані на їх християнське формування через відповідні засоби (фільми, книжки, зустрічі, конференції), що могло би багатьом дорослим замінити катехизу, яка була недостатньою, чи гармонійно на вищому рівні доповнити ту, що одержали в дитинстві, чи допомогло б дійти в цій ділянці до того рівня, щоб вони могли серйозно допомагати іншим?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також треба, щоб катехиза дітей і юнаків, постійна катехиза, катехиза дорослих не були замкнені в собі. А ще важливіше, щоб не було розриву між ними. Навпаки, треба сприяти їхній досконалій взаємодоповнюваності. Дорослі мають що передати дітям у катехизі, але вони також можуть і багато одержати від дітей для росту їхнього християнського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Необхідно повторити: ніхто в Церкві Ісуса Христа не мав би почуватися звільненим від обов’язку катехизації. А це також справа молодих семінаристів, молодих монахів, як і всіх тих, що покликані бути вихователями і катехитами. Вони виконають своє завдання тим краще, чим більше зуміють стати учнями Церкви, великої Катехитки, а разом і великої Катехизованої.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>VI</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДЕЯКІ ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ КАТЕХИЗИ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Засоби масової інформації — 46.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від усного навчання Апостолів і листів, які читали в Церквах, аж до найсучасніших засобів, катехиза ніколи не переставала шукати шляхів і засобів найбільш придатних, щоб виконувати своє післанництво з активною участю спільнот і при підтримці Пастирів. Таке зусилля має продовжуватися.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Моя думка спонтанно звертається до великих можливостей, що дають засоби масової інформації та засоби спілкування групи: телебачення, радіо, поліграфія, платівки, касети, увесь набір звукових фільмів. Зусилля на цьому полі вселяють найбільші надії. Досвід показує, наприклад, успішний відгук навчання через радіо чи телебачення, коли воно вміє поєднати естетичне кваліфіковане представлення віри з точною вірністю Вчительського Уряду Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тепер Церква має багато нагод говорити про такі проблеми, зокрема, під час «Днів» засобів масової інформації, отже, тут не місце докладно говорити про них, незважаючи на їхню велику важливість. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місця, час чи ситуації, які треба використовувати — 47.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звертаюся думкою до особливих ситуацій, в яких може відбуватися катехиза. Наприклад, єпархіальні, регіональні й національні паломництва приносять багато користі, якщо проводяться на вдало вибрану тему з життя Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці і Святих. Думаю про традиційні дні обнови, надто поспішно облишені, що є незамінними для періодичного оновлення християнського життя. Отож, слід знову повернутися до них, пристосовуючи їх до наших часів; біблійних гуртків, що мають іти далі, як екзегеза, щоб допомогти жити Божим Словом, зборів церковних спільнот, в міру того, як вони відповідають критеріям, поданим в Апостольському Поученні Проголошення Євангелії(91).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще пригадую молодіжні гуртки, щo в різних країнах, під різними назвами і формами (але з тою самою метою — пізнавати Ісуса Христа і жити Євангелієм) виникають і розвиваються, як квіти на весні, що є втішним для Церкви: групи Католицької Акції, харитативні групи, молитовні групи, групи християнської контемпляції і т. д. Ці групи є надією для Церкви майбутнього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але, в ім’я Ісуса Христа, закликаю молодь, яка бере участь в цих гуртках, і відповідальних за них — священиків, що їм присвячують найкращу частину свого служіння, не допустіть за всяку ціну, щоб цим групам, багатим на великі цінності молодіжної приязні й солідарності, радості та ентузіазму, роздуми про справи і події життя, не бракувало також серйозного навчання і пізнання християнської науки. Тоді їм би загрожувало (ця небезпека, на жаль, дуже часто має місце) розчарування їх членів і навіть, самої Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехитичне зусилля, яке можна здійснювати в цих різних місцях, та в багатьох інших, буде тим більше сприйняте і даватиме плоди, чим більше воно шануватиме їхню особливу природу. Це зусилля, розумно включене в дійсність, реалізує засади різноманітності і взаємодоповнюваності у контактах, що дозволить розвинути усе багатство змісту катехизи з потрійним виміром: слова, спогаду й свідчення, — науки, літургії та включення себе в життя, — що й підкреслило Послання Синоду до Народу Божого(92).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Гомілія — 48.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це зауваження стосується катехизи, яка здійснюється в літургійних рамках, а в окремий спосіб під час євхаристійного зібрання — Служби Божої. Шануючи властиву природу і хід літургії, гомілія продовжує дорогу віри, почату катехизою, і веде її до властивого кінця. Вона також спонукає учнів Ісуса Христа продовжувати щодня духовну дорогу у правді, в прославі та подяці. У цьому значенні можна також сказати, що катехитичне виховання має свій початок і свою завершеність в Євхаристії протягом цілого літургійного року Проповідування, яке ґрунтується на Святому Письмі, повинно також ознайомлювати вірних з тайнами віри і нормами християнського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проповіді треба присвятити велику увагу. Вона не повинна бути ні надто довга, ні надто коротка, але завжди дбайливо приготована, змістовна і відповідна, її можуть виголошувати тільки рукоположені священнослужителі. Проповідь треба виголошувати на кожній недільній і святочній Службі Божій, але також під час хрещення, покаянних богослужень, вінчань, похорону. Це одне із добрих нововведень літургійної обнови.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехитичні твори — 49.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій сукупності доріг і засобів (кожна діяльність Церкви має катехитичні виміри) катехитичні твори не тільки не тратять своєї суттєвої вартості, а навіть набирають нової, ще глибшої. Один з найбільших виявів сьогоднішнього оновлення катехизи полягає у перевірці й збільшенні катехитичних творів, що відбулось майже в цілій Церкві. Численні блискучі твори вийшли у світ і стали правдивим багатством на службі катехитичного навчання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але треба також визнати, чесно й смиренно, що у цій масі творів зустрічаються також і неясні і навіть шкідливі для молоді та для життя Церкви. Досить часто, через бажання краще висловитися, або щоб не відстати від найновіших педагогічних методів, деякі катехитичні твори баламутять молодих, і навіть дорослих, свідомими чи несвідомими пропусками суттєвих правд віри Церкви, чи то приписуючи(49) надмірну важливість одним темам, за рахунок інших, чи обмежуючись передовсім поглядом глобальним, надто горизонтальним, що не відповідає науці Вчительського Уряду Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Отож, недостатньо збільшувати кількісно катехитичні твори. Для того, щоб вони служили своїй цілі, необхідно виконання різних умов:</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
— щоб вони були дійсно пов’язані з конкретним життям покоління, до котрого звертаються, враховували його занепокоєння і його проблеми, його боротьбу та надії;</div>
<div style="text-align: justify;">
— щоб старалися знайти мову зрозумілу цьому поколінню;</div>
<div style="text-align: justify;">
— щоб зобов’язувались викладати цілу науку Христа і Церкви, не пропускаючи і не міняючи нічого, але передаючи все з застосуванням таких методів і формул, що підкреслюють суттєве;</div>
<div style="text-align: justify;">
— щоб справді намагалися викликати в тих, що будуть їх читати, прагнення пізнання Христових тайн для правдивого навернення і життя згідно з Божою волею.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехизм — 50.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всі ті, що беруться до тяжкого завдання готувати ці катехитичні засоби, а тим більше тексти катехизмів, не можуть робити цього без схвалення Пастирів, що мають владу давати його, із якнайбільш можливим зв’язком з Загальним Довідником Катехизи, який є нормативною основою (для вказівок)(93). Відносно цього не можу не звернутись з гарячим закликом до Єпископських Конференцій цілого світу, щоб вони з терпеливістю, але і з твердою рішучістю, почали величезну працю, яку треба виконати спільно з Апостольським Престолом — поглибили катехизми добре складені, вірні суттєвому змістові об’явлення й осучаснили їх в тім, що стосується методології, щоб вони могли виховувати в сильній вірі християнське покоління нових часів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей короткий виклад засобів і шляхів сучасної катехизи не вичерпує багатства «Пропозицій», які уклали Синодальні Отці. Багатообіцяючим фактом є те, що в кожній країні тепер відбувається цінна співпраця для більш оригінальної і більш певної обнови цих аспектів катехизи. Без сумніву, що Церква знаходить досвідчених осіб і відповідні засоби, щоб відповісти, з Божою ласкою, на складні вимоги спілкування з людьми нашого часу!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">VII</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЯК ПОДАВАТИ КАТЕХИЗУ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Відмінність методів — 51.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Різний вік та інтелектуальний розвиток християн, їх ступінь церковної й духовної зрілості та багато інших особистих обставин вимагають, щоб катехиза використовувала різні методи для досягнення її особливої мети — виховання у вірі. Таку різноманітність, в плані більш загальнім, вимагає культурно-суспільне оточення, в якому Церква здійснює свою катехитичну діяльність. Різноманітність методів є знаком життя і багатства. До такої ж думки прийшли і Отці IV Загального Збору Синоду, хоч і звертали увагу на необхідні умови, щоб це багатство методів було корисним і не шкодило навчанню єдиної віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>На службі Об’явлення й навернення — 52.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перше загальне питання стосується небезпеки і спокуси невиправдано вміщувати в катехитичне навчання ідеологічні перспективи, явні або скриті, передусім політичного суспільного характеру чи особисті політичні наміри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли такі перспективи мають перевагу над основною наукою, яку треба передавати як першорядну, затемнюючи її і роблячи другорядною, а навіть підпорядковуючи її власним цілям, катехиза стає спотвореною аж до своїх основ. Синод правильно настоював на потребі для катехизи стояти понад односторонніми тенденціями, відділитися від розбіжностей, щоб уникнути «дихотомії», навіть на полі богословських інтерпретацій, які знаходимо в подібних питаннях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза шукатиме норм в Об’явленні, в тому Об’явленні, яке подає Вчительський Уряд Католицької Церкви у формі торжественній чи звичайній. А це Об’явлення є об’явленням Бога, Творця і Спасителя, Син якого зійшов до людей у їхньому тілі, увійшов не тільки в особисту історію кожної людини, але і в саму історію людства, центром якої Він стає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, це Об’явлення спрямоване на докорінну зміну людини і всесвіту, всього того, що становить основу людського існування, ту переміну, яка здійснюється під впливом Доброї Новини Ісуса Христа. Катехиза, в такому розумінні, перевищує всяке моралізаторство, хоч дотримується правдивої християнської моралі. Вона перевищує, передусім, всякий земний, політичний і суспільний «месіанізм». Вона хоче дійти до глибини душі людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Втілення християнської благовісті в культурі — 53.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Приступаю тепер до другої проблеми. Як недавно говорив я до членів Біблійної Комісії, слово акультурація чи інкультурація, хоч є неологізмом, дуже добре висловлює один зі складників великої тайни Воплочення(94).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Про катехизу, як і про євангелізацію взагалі, можемо сказати, що вона має завдання нести силу Євангелії в суть культури і її форми. Тому катехиза старатиметься пізнавати ці культури та їхні суттєві складники; вивчати їхні найкращі вияви, шануватиме їхні особливі цінності й багатства. Так вона зможе пропонувати цим культурам пізнання захованої тайни(95) і допомагати їм видобувати з їхньої традиції оригінальні вияви життя, прослави й думки, які були б християнськими.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Але треба буде зважати на дві речі:</b></div>
<div style="text-align: justify;">
— з одного боку, Євангельську Благовість неможливо ясно і просто ізолювати від культури, в якій вона виросла (біблійний світ і, конкретніше, культурне оточення, в якому жив Ісус з Назарета), і неможливо, без великого збіднення, ізолювати її від культур, в яких вона вже виявилася протягом століть. Благовість не є безпосереднім плодом жодної культури, але завжди передається через апостольський діалог, що обов’язково включений в певний культурний діалог;</div>
<div style="text-align: justify;">
— з другого боку, сила Євангелія скрізь перетворює і відновлює. Коли вона входить в якусь культуру, хто буде дивуватися, що перетворює немало її елементів? Не було б катехизи, якби Євангеліє мало змінюватись при контакті з культурами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якби забули це, дійшло б до того, що св. Павло називає дуже сильним словом — «хрест Христа став безуспішним»(96). Позитивно відрізняються методи, що мудро і розважно використовують релігійні чи інші елементи, які належать до культурної спадщини якоїсь людської групи, щоб допомагати тим особам краще зрозуміти цілу християнську тайну.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Правдиві учителі катехизи знають, що катехиза «втілюється» в різні культури або різні оточення. Достатньо згадати про такі відмінні народи, про молодь нашого часу, про різноманітні обставини, в яких знаходяться люди нашого часу. Зрештою, такі катехити не погоджуються, щоб послабити катехизу, занедбуючи її послання чи пом’якшуючи її для пристосування, навіть у мові, що компроментувало б «депозит» віри(97), або уступаючи у питаннях віри чи моралі. Вони переконані, що правдива катехиза збагачує ці культури, допомагаючи їм позбутися негативних чи навіть нелюдяних понять, які є в них, надаючи їхнім позитивним цінностям Христової повноти(98).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Включення в катехизу форм народної побожності — 54.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Є ще інша проблема методу, яка торкається використання з боку католицького навчання позитивних чинників народної побожності. Я маю на увазі ті форми побожності, які практикуються в деяких країнах вірними із зворушуючим запалом і чистотою наміру, хоч віра, що їх породжує, має бути очищена і, навіть, виправлена у багатьох випадках. Думаю про деякі молитви, що легко сприймаються і які багато простих людей любить повторювати. Думаю теж про деякі форми побожності, практиковані зі щирим прагненням покаяння чи бажанням подобатись Богові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В основі більшої частини цих молитов, чи в цих практиках є чинники, які треба усунути. Але є й такі, що коли їх вдало використати, могли б допомогти глибше пізнати тайну Христа і Його Благовісті, любові й милосердя Божого, воплочення Христа, Його спасенної смерті та воскресіння, дії Святого Духа в кожному християнинові і в Церкві, тайну потойбічного життя, євангельських чеснот, присутності християн у світі і т. д. Чому б ми мали використовувати деякі нехристиянські чинники, і навіть антихристиянські, занедбуючи ті елементи, які, хоч і вимагають перевірки та виправлення, мають щось християнського в своїй основі?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вивчення напам’ять — 55.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Останнє методологічне питання, яке треба бодай підкреслити, про котре не раз дебатувалося на Синоді — це питання вивчення напам’ять. На самих початках християнська катехиза, що відбувалася переважно усно, широко застосовувала заучування напам’ять. Тому то вона має довгу традицію вивчення напам’ять основних правд віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всі ми знаємо, що цей метод може мати деякі недоліки, не найменшим з яких є недостатнє розуміння, а часом і жодне, яке обмежує навчання до запам’ятовування формул. Ці недоліки, у поєднанні з різними рисами нашої цивілізації, привели до майже повного усунення (деякі вважають, що, на жаль, остаточного) виучування напам’ять в катехизі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак на IV Загальному Зборі Синоду прозвучали дуже авторитетні пропозиції, щоб розсудливо зрівноважити роль роздумів і спонтанності, діалогу і мовчання, писаних завдань і пам’яті. Зрештою, деякі культури ще і тепер дуже цінять виучування напам’ять. У деяких країнах чимраз більше критикуються негативні наслідки обезцінення тієї людської здатності, якою є пам’ять. Чому ми не могли б постаратися віддати їй належне в катехизі, у спосіб розумний, і навіть оригінальний, тим більше, що прослава, тобто «пам’ять»-спогад, про великі події історії спасіння вимагає точного їхнього знання?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Деяке запам’ятовування Ісусових слів, важливих біблійних уривків, Десятьох Заповідей, форм визнання віри, літургійних текстів, основних молитов, головних правд християнської науки не тільки не суперечить гідності християнської молоді чи становить перепону діалогу з Богом, а є дійсною необхідністю, як підкреслили Отці Синоду. Треба бути реалістами. Квіти віри і побожності, якщо так можна сказати, не з’являються і не ростуть в пустинях катехизи без зусиль запам’ятовування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Суттєво, щоб ці тексти, вивчені напам’ять, одночасно були вкладені і в душу, зрозумілі в їхній глибині, щоб стати джерелом християнського життя, особистого і суспільного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плюралізм методів сучасної катехизи може бути знаком живучості і геніальності. У всіх випадках важливо, щоб вибраний метод вцілому відносився до засади, яка є фундаментальною для цілого життя Церкви — засади вірності Богові і вірності людині в тому самому дусі любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>VIII</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>РАДІСТЬ 3 ВІРИ У ВАЖКІМ СВІТІ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Стверджувати християнську тотожність — 56.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Життя в умовах світу, в якому тривогу викликають факти, що найкращі винаходи людини виходять з-під її контролю і повстають проти неї(99), творить непевність в душах. Якраз в такому світі катехиза має допомагати християнам бути «світлом і сіллю»(100) для радості і для служіння всім. Це, очевидно, вимагає, щоб вона укріплювала їх в їхній тотожності й щоб сама не потрапляла під вплив непевностей і знесилення. Між багатьма труднощами, що є викликами для віри, я підкреслюю тільки деякі, щоб допомогти катехизі подолати їх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>У світі байдужім — 57.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кілька років тому багато говорилось про «зсекуляризований» світ і про похристиянську добу. Мода проходить, але якась глибока дійсність залиша ється. Християни наших часів мають бути сформованими, щоб жити у світі, який в більшій частині не знає Бога, або який в релігійних справах не прямує до вимогливого і братнього, всеоживлюючого діалогу, часто сходить на індиферентизм, який все вважає рівносильним або залишається у зухвалій і «підозрілій» настанові, що визнає першість за прогресом в наукових пошуках.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб мати своє місце на цьому світі, щоб дати всім шанс «діалогу спасіння»(101), в якому шанується гідність кожного, хто шукає Бога, потребуємо катехизи, яка би навчала молодих і дорослих у наших спільнотах бути свідомими й послідовними у їхній вірі, спокійно доводити їхню християнську і католицьку тотожність, «бачити невидиме»(102) і так сильно злучитися з Абсолютом-Богом, щоб могти свідчити про Нього в матеріалістичній цивілізації, яка заперечує Його існування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>З оригінальною педагогією віри — 58.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Незмінна оригінальність християнської тотожності має, як висновок і умову, педагогію не менш оригінальну від віри. Між численними і чудесними людськими науками, що в наш час роблять величезні успіхи, педагогіка є, без сумніву, одною з найважливіших. Досягнення інших наук: біології, психології, соціології — дають їй цінні засоби. Наука виховання і мистецтво навчання є предметом постійних дискусій, щоб якнайкраще пристосувати або досягти найкращих успіхів, але результати цього є різні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І ось маємо педагогію віри і ніколи не буде забагато сказано про те, що така педагогія віри може сприяти катехизі. В дійсності, нормальним є пристосувати на користь виховання у вірі способи, перевірені й удосконалені на полі виховання як такому. Треба, однак, мати на увазі особливості віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли говориться про педагогію віри, справа не в тому, щоб передавати людське знання, хоч би і найвище; мова йде про те, щоб передавати Об’явлення Боже в його повноті. І сам Бог протягом священної історії та, передусім, в Євангелії, послуговувався педагогією, що має залишитись взірцем для педагогії віри. В катехизі техніка не має вартості, хіба тою мірою, якою служить для передавання віри і для виховання у вірі. У протилежному випадку не має вона жодної вартості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Мова найвідповідніша для передачі «Вірую» — 59.</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
Проблемою, подібною до попередньої, є проблема мови. Усі знають, наскільки ця проблема пекуча в наш час. Чи ж не є парадоксом, який зауважуємо, що сучасні дослідження в галузі спілкування, семантики та науки про символи, для прикладу, надають мові поважної вагомості, і як, зрештою, мовою сьогодні зловживається для служіння облудним ідеологіям, для накидання якоїсь думки, для зведення людини до звичайної речі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усе це має значний вплив на катехизу. Вона ж бо зобов’язана знаходити мову відповідну для дітей, підлітків і юнаків нашого часу, як і для інших категорій людей: для інтелектуалів, для науковців, для неписьменних, для осіб з початковою освітою, для неповносправних тощо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вже святий Августин стикнувся з такою проблемою і поміг розв’язати її для свого часу відомим твором De catechizandis rudibus (Про катехизацію неосвічених). В катехизі, як і в богослов’ї, справа мови є, без жодного сумніву, основною. Не буде зайвим пригадати це тут. Катехиза не може допустити жодної мови, яка з будь-якого приводу, навіть поданого як науковий, могла б спотворити зміст Вірую. А ще менше буде підходити мова, яка обманює чи веде до помилки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навпаки, найвищим законом є — що всі досягнення в дослідженнях мови треба брати на службу катехизі, щоб вона могла «казати» чи «передати» дітям, підліткам, юнакам і дорослим нашого часу увесь зміст християнської науки без жодного спотворення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Дослідження віри і певність в ній — 60.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Непомітна небезпека деколи походить від самого способу розуміння віри. Деякі сучасні філософські школи, що, здається, мають великий вплив на деякі богословські течії і через них на пастирську діяльність, наголошують, що характерною рисою людського мислення є постійний пошук, пошук, що ніколи не доходить до самої мети. У богослов’ї цей погляд категорично стверджує, що віра не є певністю, а питанням, що не є вона ясністю, а стрибком у темряву. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці течії заслуговують на увагу, тому що пригадують нам, що віра відноситься до дійсностей, яких ще не посідаємо, а очікуємо, до дійсностей, яких ще не бачимо, хіба «як у дзеркалі, неясно»(103), і що Бог завжди перебуває у недоступному світлі(104). Вони допомагають нам не ставитися до християнської віри як до явища застиглого, а радше такого, що перебуває в дії, так, як сталося з Авраамом. Тим більше не треба показувати певними речі, які такими не є.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але не треба потрапляти, як це часто буває, у протилежну крайність. У листі до Євреїв сказано, що «віра є запорукою того, чого сподіваємось, — доказ речей невидимих»(105). Якщо ми не володіємо ними, то маємо запоруку про них і доказ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли виховуємо дітей, підлітків і юнаків, не нав’язуймо їм неправильної думки про віру як про якесь абсолютне незнання, якийсь рід сліпоти, світ темряви, а стараймося вказати їм, що смиренне і відважне дослідження віруючого не починається цілком від нічого, від простих ілюзій, від ідей, що можуть бути не правдивими, від непевностей; а пояснімо їм, що віра ґрунтується на Божому Слові, а Бог не обманює й не може помилятися, що вона постійно будується на непорушній скалі того Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це пошук Трьох Царів, що йшли за звіздою(106), дослід, що про нього Паскаль, повторюючи думку святого Августина, написав такі глибокі слова: «Ти не шукав би мене, якби ти вже не знайшов мене»(107).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ціллю катехизи є також — подавати молодим оглашенним ту певність, просту, але тверду, яка б допомагала їм більше і краще пізнавати Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехиза і богослов’я — 61.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому контексті важливо добре зрозуміти зв’язок, що існує між катехизою і богослов’ям. Цей зв’язок є глибоко і життєво зрозумілим кожному, хто розуміє незамінне завдання богослов’я, яке служить вірі. Отож, нема що дивуватися, що кожна зміна на полі богослов’я відгукується в катехизі. Після Собору Церква переживає важливий, але ризикований час, богословського дослідження. Те саме треба сказати про герменевтику на полі екзегези.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Деякі Отці Синоду, що прибули з різних континентів, дуже чітко висловилися про цю справу. Вони говорили про «нестійку рівновагу», що з богослов’я може проникнути в катехизу і також підкреслили необхідність якогось виходу з такої нестійкої ситуації. Папа Павло VI також згадував про цю проблему у вступі до свого Sollene Professione di Fede (Урочистого Визнання Віри)(108) та в Апостольськім Поученні з нагоди п’ятиліття завершення II Ватиканського Собору(109).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Доречно знову повернутися до цієї проблеми. Свідомі впливу тих досліджень та їхніх тверджень про катехитичне навчання, богослови та екзегети зобов’язані зважати, щоб не бралось за остаточну правду те, що відноситься до питань можливих або дискусійних між спеціалістами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехити, в свою чергу, повинні діяти розсудливо, щоб брати з богословських досліджень те, що зможе просвітити їхні роздуми та їхнє навчання, черпаючи, як і богослови, з правдивих джерел у світлі науки Вчительського Уряду Церкви. Не слід турбувати душі дітей та юнаків в цей період катехизи вишуканими теоріями, порожніми проблемами і неплідними дискусіями, часто засуджуваними святим Павлом в його пастирських листах(110).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найціннішим даром, який Церква може дати сучасному розгубленому й неспокійному світові, є виховання християн, впевнених у суттєвих речах і смиренно радісних у своїй вірі. Цього буде навчати їх катехиза, і з цього вона перша буде мати користь: «Людина, що схоче зрозуміти себе саму аж до дна — не тільки по прямих, частинних і часто поверхових, а навіть уявних критеріях і оцінках свого єства, має зі своїм неспокоєм і непевністю, зі своїм життям і смертю, зі своєю слабкістю і гріховністю, приблукатися, до Ісуса Христа. Вона має, так би мовити, увійти в Нього усією своєю істотою, має оприсвоїти собі й асимілювати цілу дійсність Воплочення і Спасіння, щоб знайти саму себе»(111).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>IX</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЦЕ ЗАВДАННЯ ДЛЯ НАС УСІХ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Заклик до усіх відповідальних — 62.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А тепер, найдорожчі Брати і Діти, я би хотів, щоб мої слова, що вийшли як поважне і палке поучення мого служіння Пастиря Вселенської Церкви, запалили ваші серця так, як Листи апостола Павла, звернені до його співробітників в ділі поширення Євангелія, Тита і Тимотея, і як лист святого Авґустина до диякона Деоґрація, зневіреного у своєму завданні катехита, які були правдивою малою наукою про радість, яка походить від катехизування(112).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так, бажаю щиро влити у серця всіх відповідальних, так численних і різних, за релігійне навчання і виховання до життя за наукою Євангелія відвагу, надію та запал!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Єпископи — 63.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звертаюся передусім до вас, Брати мої, єпископи. II Ватиканський Собор пригадав вам ваші обов’язки на полі катехизи(113), і Отці IV Загального Збору Синоду також наголосили на них.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відносно цього, нам, дорогі Брати, доручено особливу місію у ваших Церквах. У них ви є найпершими відповідальними за катехизу, найвищими катехитами. Ви також ділите з Папою, в дусі єпископської колегіальності, тягар катехизи в цілій Церкві. Отож, дозвольте говорити до вас з відкритим серцем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаю добре, що ви посвячуєте себе щоденному єпископському служінню — складному і трудному. Тисяча завдань чекає на вас: від формування нових священиків до активної присутності у спільнотах вірних; від живучого і гідного служіння культу і таїнств до піднесення людської гідності та оборони прав людини. Але завдання почати і підтримати катехизу, живучу й успішну, хай не відходить на другий план перед іншими турботами!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей обов’язок спонукає вас самих передавати вашим вірним науку життя. Але він, згідно з програмами Єпископської Конференції, до якої Ви належите, має спонукати Вас також взяти на себе загальне керівництво катехизою у ваших єпархіях, звичайно, при наявності компетентних і гідних довір’я співробітників.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вашим головним завданням має бути — викликати і підтримувати у ваших Церквах правдивий запал до катехизи, захоплення, яке втілювалося б у відповідних і успішних структурах, які б вводили в дію осіб та всі необхідні засоби й економічні ресурси. Будьте певні, що, якщо катехиза буде добре проводитися в місцевих Церквах, все інше стане легшим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зрештою — чи ж треба казати вам це? — якщо ваша старанність накладає на вас обов’язок робити зауваження і вказувати на помилки, то все-таки частіше відчуватимете радість і потіху, що ваші Церкви цвітуть, тому що в них подається катехизу згідно з волею Господа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Священики — 64.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо вас, священики, ось поле, на котрім ви є прямими співробітниками ваших єпископів. Собор назвав вас «вихователями віри»(114). Як би ви могли бути ними найбільше, як не присвячуючи найкращі ваші зусилля зростанню ваших спільнот у вірі?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чи ви є парохами, чи вчителями вищих і найвищих шкіл, відповідальними за пасторальну діяльність на будь-якому рівні, натхненниками малих або великих спільнот, а передусім молоді, Церква очікує, що ви нічого не занедбаєте у катехитичному ділі, добре зорганізованому і добре спрямованому.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо ви в такому щасливому становищі, що маєте дияконів та інших служителів, то знайте, що вони є вашими природними співробітниками. Всі віруючі мають право на катехизу, всі Пастирі мають обов’язок давати її.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завжди буду просити державні чинники, щоб шанували свободу катехитичного навчання, але ви, служителі Ісуса Христа, благаю вас усіма моїми силами, не дозвольте, щоб через брак запалу або через упередження віруючі були позбавлені катехизи. Щоб не казали: «Дітки просять хліба, та нікому їм дати»(115).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Ченці і черниці — 65.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Численні чернечі чини, чоловічі й жіночі, постали, щоб виховувати у християнському дусі молодь, передусім найбільш занедбану. В історії ченці і черниці активно посвячувалися катехитичній діяльності Церкви, розвиваючи в ній працю особливо корисну й успішну. Підкреслюючи зв’язок між ченцями, черницями і пастирями і, тим самим, активну присутність чернечих спільнот та їхніх членів у пастирських проектах місцевих Церков, я цілим серцем заохочую Вас, щоб чернече посвячення зробило Вас ще більш готовими служити Церкві, щоб Ви приготувалися в найкращий спосіб до катехитичного завдання, відповідно до різних покликань ваших Згромаджень і завдань, які були вам доручені, поширюючи ці старання. Дай Боже, щоб чернечі спільноти максимально присвятили свої здібності та можливості особливому ділу катехизи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Катехити миряни — 66.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хочу подякувати від імені цілої Церкви вам, парафіяльні катехити-миряни: чоловіки і, ще більшою мірою, жінки, — що по цілому світі присвятились релігійному вихованню численних поколінь. Ваша діяльність, часто скромна і непомітна, але виконана з гарячою й щедрою старанністю, є визначною формою апостоляту мирян, особливо важливого там, де з різних причин, молоді християни не одержують відповідного релігійного виховання в своїх родинах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Скільки з нас одержало від осіб, таких як ви, перші поняття катехизму і підготовку до таїнства Покаяння, до Причастя, до Миропомазання! IV Загальний Збір Синоду Єпископів не забув про вас. Разом з ними і я заохочую вас продовжувати вашу співпрацю для життя Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але є також катехити на теренах місійних і вони особливо заслуговують на цей титул — «катехит». Народжені у християнських родинах або навернуті на християнську релігію та навчені місіонерами чи іншими катехитами, вони згодом присвячують своє життя катехизації молоді і дорослих у своїх країнах. Без них не було б сучасних квітучих Церков.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я радію з зусиль Священної Конгрегації для Євангелізації Народів, спрямованих на удосконалення формування цих катехитів. З вдячністю згадую тих, кого Бог вже покликав до себе, і благаю про заступництво тих, кого мої Попередники проголосили святими чи блаженними. Заохочую і всім своїм серцем тих, що тепер працюють, і бажаю, щоб інші допомагали їм, щоб їх число зростало для такого необхідного для місій діла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>В парафії — 67.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тепер хочу пригадати конкретні ситуації в яких звичайно працюють катехити, звертаючи увагу, у формі ще стислішій, на «місця» здійснення катехизи (деякі з яких вже згадувалися в IV розділі): парафія, сім’я, школа, рухи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Правда, що катехизувати можна в будь-якому місці, але я хочу підкреслити, — згідно бажання багатьох єпископів, — що парафіяльна спільнота має бути натхненницею і рушієм катехизи та її основним місцем проведення. Певно, в багатьох країнах парафія була немов зруйнована урбанізацією. Деякі, може, з легкістю змирились з тим, що вона вже застаріла, і навіть, що їй загрожує зникнення через виникнення малих спільнот, відповідніших і більш успішних у цій ситуації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хочеться чи ні, парафія залишається точкою, до якої мають звертатися християни, і навіть непрактикуючі. Отож, реалізм і здоровий глузд радять йти далі по дорозі, що веде до повернення парафії, де це потрібно, структур більш відповідальних, і, передусім, нового пориву через збільшення в ній числа членів кваліфікованих, відповідальних і щедрих. Сказавши це і зважаючи на різноманітність місць здійснення катехизи навіть в парафії, в родинах, що мають дітей або юнаків у душпастирських осередках при державних школах, в католицьких навчальних інституціях, в товариствах, що призначають спеціальний час на катехизу, в центрах, відкритих для молоді, на суботньо-недільних виїздах, призначених для духовного формування, тощо, найважливіше, щоб усі ці шляхи катехизи були спрямовані до того самого визнання віри, до тієї самої приналежності до Церкви, до однакових зобов’язань відносно служіння суспільству, щоб усі жили тим самим євангельським духом: «Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх...»(116). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому кожна парафія важлива, і кожне угрупування менших парафій має великий обов’язок формувати відповідальних, повністю присвячених катехитичному одушевленню — священиків, ченців, черниць, мирян, приготовляти засоби, необхідні для кожного способу катехизи, помножувати і пристосовувати місця катехизи в міру можли востей, контролювати якість релігійного формування і включення різних груп у церковне тіло.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, не встановлюючи монополій, ні незмінних однаковостей, парафія лишається — як я казав — привілейованим місцем катехизи. Вона має віднайти своє покликання, що є покликанням бути родинною хатою, братньою й гостинною, де хрещені й миропомазані набирають свідомості, що вони Народ Божий. Там щедро подається їм хліб доброї науки і хліб Євхаристії в контексті того самого акту богопочитання(117). Звідси їх щодня висилається на виконання їхньої апостольської праці всюди де кипить життя світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>В сім’ях — 68.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехитична діяльність сім’ї має особливий характер, і, в якийсь спосіб, незамінний, правильно підкреслений Церквою, а передусім II Ватиканським Собором(118). Виховання у вірі з боку батьків — виховання, що має починатися від наймолодшого віку дитини(119) — виявляється вже тоді, коли члени сім’ї допомагають одне одному зростати у вірі завдяки їхньому християнському свідченню, часто мовчазному, але постійному, що відбивається у ритмі щоденного життя, прожитого за наукою Євангелія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це виховання входить чимраз глибше в душу, коли з нагоди сімейних подій — як прийняття таїнств, відзначення великих літургійних свят, народження дитини, чиєїсь смерті — виясняється християнське чи релігійне значення таких подій. Але треба йти далі. Християнські батьки нехай стараються продовжувати в сімейному контексті формування більш методичне, одержане в іншому місці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Факт, що коли правди, які торкаються головних проблем віри і християнського життя знову обговорюються в сімейному середовищі, просякнутому любов’ю й пошаною, це часто накладає на дітей вирішальний відбиток і то такий, що залишиться на ціле життя. Самі батьки мають користь із цього зусилля, тому що в такому катехитичному діалозі кожний одержує і дає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, сімейна катехиза попереджає, супроводжує і збагачує кожну іншу форму катехизи. Крім того, там, де антирелігійне законодавство намагається забороняти виховання у вірі, де поширене невірство або активний секуляризм, що практично цілком не допускає правдивого релігійного розвитку, це, що може називатися «Сімейною Церквою»(120), залишається єдиним середовищем, в якому молоді можуть одержувати правдиву катехизу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так християнські батьки повинні старатися приготувати себе до такого служіння своїм дітям, і щоб виконувати його з невтомною пильністю. Треба також заохочувати особи або інституції, які особистими контактами, зустрічами і зборами та всякого роду педагогічними засобами, помагають таким батькам виконувати їхні завдання. Вони також роблять неоціненну послугу катехизі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>У школі — 69.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я і пов’язана з нею школа дає катехизі можливості, якими не треба нехтувати. В країнах (їх на жаль, дедалі менше) в яких є можливість давати виховання у вірі у межах шкільних програм, Церква зобов’язана використовувати цю можливість в найкращий спосіб. Очевидно, це відноситься передусім до католицької школи. Чи мала би вона право на таку назву, якби, відзначаючись високим рівнем навчання світських предметів, занедбувала властиве релігійне виховання? Хай ніхто не каже, що таке виховання вона дає «само-собою» чи у спосіб непрямий. Властивий характер і глибока причина, через які батьки-католики надали б їй перевагу, полягають саме в якості релігійного навчання, подаваного разом з вихованням учнів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Католицькі школи мають шанувати свободу сумління, тобто не тиснути на неї ззовні, фізично чи морально, передусім у тому, що стосується релігійних практик дітей та молоді. Однак вони зобов’язані давати релігійне формування, яке б пристосувалося до ситуацій часто різних в різних учнів, і так само давали їм зрозуміти, що поклик Бога — служити Йому в дусі і правді, згідно з законами Божими і заповідями Церкви — не примушує людину, але зобов’язує її до цього у її сумлінні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але я думаю також про школу неконфесійну і державну. Висловлюю велике бажання, щоб, відповідаючи на дуже ясне право людини та сім’ї і в ім’я пошани до релігійної свободи всіх, було можливо для католицьких учнів розвиватися в їхньому духовному формуванні з допомогою релігійного навчання, яке залежить від Церкви. Але таке навчання, залежно від країни, має бути подане школою чи то в рамках школи, або теж в рамках порозуміння з державною владою в шкільних програмах, якщо катехиза відбувається тільки в парафії або в іншому пасторальному центрі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справді ж бо, навіть там, де існують дійсні труднощі, наприклад, коли учні належать до різних релігій, треба укладати шкільні розклади лекцій так, щоб дати змогу католикам поглиблювати їхню віру та їхній релігійний досвід під проводом кваліфікованих вихователів, священиків чи мирян.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, крім школи, на світогляд молоді впливають інші численні складники: розваги, оточення, місце праці. Ті, що вчаться, обов’язково потрапляють під вплив навчання в їхній школі, засвоюють культурні й моральні цінності, які культивуються у школі, порівнюються з численними одержаними в школі поглядами. Треба, щоб катехиза зважала на цю шкільну навчальну активність (схоляризацію), щоб справді досягнути інших чинників знання і виховання у спосіб, коли Євангеліє входить у світогляд учнів на площині їхньої науки, і щоб гармонізація їхньої культури здійснювалася у світлі віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому я заохочую священиків, монахів, монахинь і мирян, щоб зобов’язувались підтримувати віру цих учнів. Зрештою, тут маю нагоду висловити моє тверде переконання, що, пошана, виявлена до католицької віри молодих, а навіть рішення, які полегшують їхнє виховання, вкорінення, зміцнення, вільний вияв і практику, принесли б честь будь-якій владі, яка б то не була система, на яку вона спирається, чи ідеологія, якою надихається.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Рухи — 70.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті треба заохочувати також і організацію товариств, рухів і груп вірних, спрямованих на побожні практики, прямий апостолят, харитативну поміч ближньому, християнську присутність у світських установах. Всі вони краще осягнуть свої особливі цілі й краще служитимуть Церкві, якщо в їхній внутрішній організації та методі праці будуть надавати важливе місце серйозному релігійному формуванню своїх членів. У цьому значенні кожне товариство вірних в Церкві має обов’язок бути, за своєю суттю, вихователями віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, яснішим виглядає завдання, дане мирянам в сучасній катехизі, здійснюваній під пасторальним проводом їх єпископів, як, зрештою, багато разів підкреслили «Пропозиції», висловлені Синодом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Інституції формування — 71.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такий внесок мирян, за котрий ми маємо бути вдячні Богу, є також викликом нашій відповідальності пастирів. Справді ж бо, миряни-катехити мають бути сформовані до тої функції, як не служінням формально установленим, то, звичайно, працею дуже важливою і визначною в Церкві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таке формування спонукає нас до організації відповідних центрів та інституцій, на які зважали б єпископи. Це ділянка, в якій виявляється плідною єпархіальна, міжєпархіальна, а навіть національна співпраця. І також матеріальна допомога, надана заможнішими Церквами їхнім убогим сестрам, має бути найбільш успішною. Що ж бо кращого може дати одна Церква іншій Церкві, як не допомогу зростати також як Церква?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всім тим, що працюють на службі Євангелія й яким я тут висловив моє щире заохочення, я хотів би пригадати пораду, чи настанову, що була дорога моєму Попередникові Павлові VI: «Як благовісники маємо давати вірним приклад... осіб зрілих у вірі, які, незважаючи на конкретні проблеми, вміють зустрітися для спільних, щирих і безкорисливих пошуків правди. Так, доля євангелізації, напевно, пов’язана із свідченням про єдність, яку дає Церква. А це є спонукою до відповідальності, але й також і потіхи»(121).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Святий — Дух внутрішній Учитель — 72.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В кінці цього Апостольського Поучення очі й серце звертаються до Того, хто є началом-натхненником цілого катехитичного діла і тих, хто це діло виконують — до Духа Отця і Сина, до Святого Духа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус Христос, описуючи місію, яку Святий Дух мав би мати у Церкві, вживає ці знаменні слова: «Той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам»(122). І додає: “Коли зійде той Дух істини, він наведе вас на всю правду... і звістить те, що настане» (123).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, Христос обіцяє Духа Церкві й кожному віруючому як внутріншьнго Учителя, що всередині сумління й серця дає зрозуміти те, що ми почули, але ще не в змозі розуміти. «Святий Дух вже тепер навчає вірних, — казав про це святий Августин, — тою мірою, якою кожний є здатний розуміти духовні речі, і запалює в їхньому серці бажання знати тим більше, чим більше кожний робить поступ в любові, завдяки якій любить речі, які знає й бажає знати, й ті, яких не знає»(124). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того місією Духа є перемінювати учнів у свідків Христа; «Він свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете»(125).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але є ще щось більше. На думку святого Павла, що збирає в одну цілість богослов’я, заховане в цілому Новому Заповіті, це «бути християнином», означає — християнське життя, нове життя синів Божих, що є життям у Дусі(126). Тільки Дух дає нам змогу казати до Бога: «Авва, Отче!»(127). Без Духа не можемо сказати: «Ісус — це Господь»(128). Від Духа походять всі харизми, що будують Церкву — спільноту християн(129). У такому значенні святий Павло звертається до кожного учня Ісуса Христа: «Сповняйтеся Духом»(130). Святий Авґустин дуже ясно каже: «Факт, що віримо і діємо належить нам на підставі вільного вибору нашої волі, а одне і друге, однак, дається нам Духом віри і любові»(131).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Катехиза, що є зростанням у вірі й дозріванням християнського життя до повноти, є ділом Святого Духа, ділом, яке він єдиний може викликати і живити в Церкві. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця правда, що виринає з вищенаведених, як і з інших численних текстів Нового Заповіту, має викликати в нас два переконання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передусім, що Церква, коли виконує свою місію, тобто катехизацію, — як і, зрештою, кожний християнин, що зобов’язується до такої місії в Церкві й в ім’я Церкви, — має бути вповні свідомим, що діє як живучий і слухняний засіб Святого Духа. Станом Церкви, яка вчить, і кожного катехита має бути постійне благання цього Духа, щоб бути в злуці з ним, щоб старатися пізнати його правдиві натхнення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Необхідне також глибоке бажання зрозуміти дію Святого Духа і повнішого віддання йому, — тому що «ми живемо в Церкві в часах привілейованих Святим Духом», як підкреслював мій попередник Павло VI в його Апостольському Поученні Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелія),(132) — викликало пробудження катехитичної ревності. Справді ж бо, «оновлення в Дусі» буде справжнім і буде мати правдивий успіх, не так тою мірою, якою він викличе надзвичайні харизми, а радше тою, якою поведе найбільш можливе число вірних дорогами щоденного життя до смиренного, терпеливого, постійного зусилля, щоб пізнавати чимраз краще тайну Христа і свідчити про Нього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я тут благаю для катехизуючої Церкви цього Духа Отця й Сина та молю, щоб він відновлював у ній катехитичний запал.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Марія — Мати і взірець учня — 73.</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дай Боже, щоб твоїми молитвами Пресвята Богородиця П’ятидесятниці випросила нам все це! Своїм особливим покликанням вона бачила як її Син Ісус «зростав мудрістю, літами і ласкою»(133). На її колінах і потім, під час свого прихованого життя в Назареті, цей Син, що був Єдинородним Отця, повним благодаті й істини, нею був навчений людського знання Святого Письма та Історії задуму Божого для свого народу в поклонінні Отцеві(134). 3 другого боку, вона була першою Його ученицею. Першою в часі, тому що, знайшовши Його в Храмі, вона одержує від Ісуса-юнака науку, яку зберігає в своєму серці(135), а передусім першою, тому що ніхто не був у такому глибокому розумінні «учнем Бога»(136).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мати й учениця, сказав про неї святий Августин, і відважно додав, що бути ученицею для неї було важливіше, ніж бути матір’ю(137). Не без причини в Синодальній Залі було сказано, що Марія є «живущим катехизмом», «матір’ю і взірцем катехитів».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай, отже, присутність Святого Духа через молитви Пресвятої Богородиці дає Церкві незрівнянне піднесення в катехитичній діяльності, що є суттєво для неї! Тоді Церква в цю годину ласки успішно виконає, загальний і незмінний заповіт, одержаний від свого Учителя: «Ідіть… і зробіть учнями всі народи»(138).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>З моїм апостольським Благословенням. </b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі, біля Святого Петра, 16 жовтня </b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>1979 року, другого Понтифікату.</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Папа Іван Павло II</span></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
____________</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>1</b> Мт. 28, 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>2</b> Пор. Йо. 1,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>3</b> Пор. Йо . 20, 31.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>4</b> Пор. АAC 63 (1971), с.758-764.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>5</b> Пор. ч. 44; також чч. 45-48: ААС 68 (1976), с. 34-35; 35-38; 43.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>6</b> По «Власній ініціативі» Apostolika Sollicitudo (Апостольська дбайливість) з 1 5. 9. 1965 (ААС 57 с. 775-780), Синод Єпископів може збиратися як Загальний Збір, Надзвичайний Збір або Спеціальний Збір. У цьому Апостольському Поученні слова «Синод» або «Синодальні Отці», або «Синодальна Авля» відносяться завжди, крім окремих вказівок, до IV Загального Збору Синоду Єпископів, що відбувався в Римі в місяці жовтні 1977 р. і обговорював питання катехизи.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>7</b> Пор.: Синод Єпископів, Про подавання катехизи дітям і юнакам в нашому часі; Ad Populum Dei Nuntius (Послання до Люду Божого) , пор.: L`Osservatore Romano, 30. 10. 1977, с. 3-4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>8</b> Пор.: ААС 69 (1977) с. 633.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>9</b> Йо. 1,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>10 </b> Йо. 14, 6.7</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>11</b> Еф. З, 9; 18. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>12</b> Пор.: Йо. 14, 6.8</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>13</b> Йо. 7,16. Ця тема дорога для IV Євангелія: пор.: Йо. З,34; 8,28; 12,49; 14,24; 17,8; 17,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>14</b> І Кор. 11, 23; слово «передавати», вживане тут святим Павлом, часто використовувалось в Апостольському Поученні Evangelii Nuntiandi (Проголошення Єван гелії), щоб описати дію проповіді Церкви, як наприклад, в чч. 4, 15, 78, 79. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>15</b> Ді. 1,1. 9</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>16</b> Мт. 26, 55. Пор.: Йо. 18,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>17</b> Мр. 10, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>18</b> Мр. 1,22; Пор.: Мт. 5,22; 11,1; 13,54; 22,16; Мр. 2,13; 4, 1; 6,2.6; Лк. 5, 3. 17; Йо. 7,14; 8, 2 тощо.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>19</b> Лк. 23,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>20</b> Майже в п’ятдесяти місцях чотирьох Євангелій. Цей титул, перейшов з юдейської традиції, але тут вживається з новим значенням, яке сам Христос часто старається підкреслити.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>21</b> Пор.: Мт. 8, 19, Мр. 4, 38; 10, 35; 13, 1; Йо . 11, 28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>22</b> Мт. 12, 38. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>23</b> Лк. 10, 25; пор.: Мт. 22, 16.10</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>24</b> Йо. 13. 13; пор.: Мт. 10, 25; 18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>25</b> Мт. 23, 8. Св. Ігнатій з Антіохії це твердження пояснює так: «Ми одержали віру, отож, витриваймо в ній, щоб у нас бачили учнів Ісуса Христа, єдиного нашого Учителя» (Лист до Магнезіїв, ІХ, 1; Функ 1, 239).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>26</b> Йо. З,2. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>27</b> Зображення Христа, що навчає, появляються вже в римсько-візантійському мистецтві III-IV ст. Стане головним мотивом у скульптурах великих катедр в романському і готицькому стилях середньовіччя.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>28</b> Мт. 28, 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>29</b> Йо. 15,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>30</b> Пор.: Йо. 15,16</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>31</b> Ді. 2, 42.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>32</b> Ді. 4, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>33</b> Пор.: Ді. 4,18; 5,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>34</b> Пор.: Ді. 4,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>35</b> Пор.: Ді. 1,25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>36</b> Пор.: Ді. 6,8 і далі: Пор. також епізод з життя Филипа, що катехизує урядовця етіопської цариці: Ді. 8,26 і наст.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>37</b> Ді. 15,35.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>38</b> Ді. 8,4-13</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>39</b> Ді. 28,31.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>40</b> Пор.: Енцикліка Mater et Magistra (Мати й Учителька) Папи Івана XXIII ААС 53,1961, с. 401: Церква є «матір’ю», тому що народжує постійно нових дітей через хрещення і збільшує Божу родину; вона є «учителькою», тому що виховує своїх дітей у благословенні хрещення, розвиваючи в них відчуття віри через навчання правд віри.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>41</b> Пор., наприклад, лист св. Климента Римського до Церкви в Корінті, Дідахе, «Лист Апостолів», твори Св. Іринея з Ліону (Доказ. Апостольського Проповідування і Проти Єресей), Тертулліяна (Про Хрещення), Климента з Олександрії (Педагог), Св. Кипріяна (Свідчення проти Квіріна), Орігена (Проти Цельса) тощо.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>42</b> Пор.: 2 Сол. З,1-15</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>43</b> II Ватиканський Собор. Заява про релігійну свободу Dignitatis Humanae (Людської Гідності), ААС </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">58 (1966), с. 930.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>44</b> Всесвітня Декларація Прав Людини (ООН) від 10 грудня 1948 р. с. 4; Кінцевий Акт Конференції про «Безпеку і Співробітництво в Європі» , част. VII.17</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>45</b> Синод Єпископів, Про катехизу... , твір цит. с. 3-4 і 6-7; пор.: L'Osservatore Romano (ЗО. 10. 1977), с. 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>46</b> Там же, ч. 6; ст. 7-8; L'Osservatore Romano (30.10,1977) с. З.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>47</b> Священна Конгрегація для Клиру, Direktorium Catechitium Generale (Загальний Катехитичний Довідник), чч. 17-35: ААС 64 (1972), с. 110-118.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>48</b> Пор.: чч. 17-24: ААС 68 (1976), ст. 17-22. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>49</b> Пор.: Синод Єпископів, Про катехизу ...; цит. твір.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>50</b> Промова на закінчення Синоду (29. 10. 1977), ААС 69 (1977), с. 634.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>51</b> Промова на закінчення Синоду (29. 10. 1977); ААС 69 (1977).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>52</b> Загальний Катехитичний Довідник , чч. 40 і 46; ААС (1972). с. 121 і 124.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>53</b> Декрет про служіння і життя священиків Presbyterorum Ordinis , ч. 6: ААС 58 (1966), с. 999.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>54</b> Правильник Християнського Введення Дорослих.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>55</b> Еф. 4,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>56</b> Пор.: 1 Пт . З,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>57</b> Пор.: II Ватиканський Собор, Die Verbum (Боже Слово), чч.10 і 24: ААС 58 (1966). с. 822 і 828 пор.: Загальний Катехитичний Довідник, ч. 45 АСС 64 (1972), с. 124, що добре подає головні й додаткові </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">джерела катехизи.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>58</b> Пор.: Правильник Християнського Введення Дорослих , чч. 25-26; 183-187.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>59</b> Пор. ААС 60 (1968), с. 436-445. З цими великими визнаннями віри Вчительського Уряду Церкви можна Звернути увагу на визнання звичаїв простого народу в деяких країнах; порівняйте з тими, що я казав молоді в Гнєздно 03. 06. 1979 р. відносно гімну віри «Боґуродзіца»: «Це не тільки спів, але визнання віри, Символ польського «Вірую», — це катехиза, і навіть документ християнської традиції. Головні правди віри і принципи моралі знаходяться в ньому. Це не тільки історичний пам’ятник. Це документ правди. Називали його «польський катехизм»: пор.: ААС 68 (1976), с. 734.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>60</b> Ч. 25: ААС 68 (1976), с. 23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>61</b> Там же; цит. м. 44. 26-39; пор. систематично в Загальнім Катехитичнім Довіднику, чч. 47-69 ААС 64, (1972), с. 125-141.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>62</b> Пор. також З агальний Катехитичний Довідник , с. 37-46.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>63</b> Рим. 1,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>64</b> Ді. 17, 23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>65</b> Пор.. Еф. З,3.30</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>66</b> Пор.: Еф. 2,18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>67</b> Ді. 20,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>68</b> II Ватиканський Собор, Gaudim et Spes (Радість і Надія), 4. 39 ААС 58 (1966), с. 1056 і наст.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>69</b> Рим. 6,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>70</b> 2 Кор. 5,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>71</b> Пор.: там же.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>72</b> Рим. 6, 23.31</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>73</b> Пор.: Павло VI, Апост. Поучення Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелії), чч. 30-38; ААС 68 (1976), с. 25-30.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>74</b> Пор.: Catechismo maggiore (Більший Катехизм), V частина, роз. 6, с. 965-966.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>75</b> Див.: Фил. 2,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>76</b> Рим . 10,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>77</b> Фил . 3,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>78</b> Еф. 4,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>79</b> Пор.: 2 Сол. 2,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>80</b> Йо. 6, 69; Пор.: Ді. 5,20; 7,38. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>81</b> Ді. 2,28; цит. Пс. 16,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>82</b> Пор.: Декрет про екуменізм Unitatis Redintegratio (Відновлення Єдності) : ААС 57 (1965), с. 90-112. 83 Пор.: там же, с. 96; пор. також ІІ Ватиканський Собор про місії Декрет Ad Gentes (До Народів), ч. 15: ААС 58 (1966) с. 963-965; Загальний Катехитичний Довідник , ч. 27; ААС (1972), с. 115.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>84</b> Пор.: II Ватиканський Собор, Декрет про екуменізм Unitatis Redintegratio (Відновлення Єдності), чч. 3-4: ААС (1965). с. 92-96.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>85</b> Пор: II Ватиканський Собор, Декрет про екуменізм Unitatis Redintegratio (Відновлення Єдності) , ч. 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>86</b> Пор. там же; також Lumen Gentium (Світло Народів) , ч. 15: ААС (1965), с. 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>87</b> Лк. 12,32.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>88</b> Пор. напр. ІІ Ватиканський Собор, Gaudim et Spes (Радість і Надія): ААС 58 (1966), с. 1025-1180; Павло VI, Енцикліка Populorum Progressio (Поступ Народів), ААС 59 (1967), с. 257-299; Апост. Лист Octogesima Adveniens (Надходячи Вісімдесятий). ААС 63 (1971), с. 101-441; Апост. Поуч. Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелії): ААС 68 (1976), с. 5-76.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>89</b> Див.: Мт. 1,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>90</b> Пор.: II Ватиканський Собор, Декрет про Єпископів, Christus Dominus (Христос Господь), ч. 14: ААС 58 (1966), с. 679; Декрет про Місії Ad Gentes (До Народів), ч. 14: ААС 58 (1966), с. 962-963; Священна Конгрегація для Клиру, Загальний Катехитичний Довідник , ч. 20: ААС 64 (1972), с. 112.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>91</b> Пор.: ч. 58: ААС (1976), с. 46-49. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>92</b> Пор.: Синод Єпископів, Про катехизу...; Послання до Люду Божого, чч. 7-10; пор.: L’Osservatore Romano 30, 10. 1977, с. 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>93</b> Пор.: Спященна Конгрегація для Клиру, Загальний Катехитиxий Довідник, чч. 119-121; 134: ААС 64 (1972), с. 166-167; 172.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>94 </b> ААС 71 (1979), с. 607. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>95</b> Пор.: Рим. 16,25; Еф. З,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>96</b> Пор.: 1 Кор. 1,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>97</b> Пор.: 2Тм. 1,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>98</b> Пор.: Йо. 1,16; Еф. 1,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>99</b> Пор.: Енцикліка Redemptor Hominis (Спаситель Людини) , чч. 15 - 16: ААС 71 (1979), с. 286-295.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>100</b> Пор.: Мт. 5,13-16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>101</b> Пор.: Павло VI, Енцикліка E cclesiam Suam (Свою Церкву) . III част. : ААС 56 (1964), с. 637-659.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>102</b> Пор.: Євр. 11,27.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>103</b> 1Кор. 13,12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>104</b> Пор.: 1Тм. 6,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>105</b> Євр. 11,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>106</b> Пор.: Мт. 2,1 наст.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>107</b> Блез Паскаль, Таїнство Ісуса: Думки , ч. 553.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>108</b> Павло VI, Sollemnis Professio Fidei (Торжественне Визнання Віри), ч. 4: ААС 60 (1968) с. 434.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>109</b> Павло VI, Апостольське Поучення Quinque iam Anni (Вже п’ять років): ААС: (1971), с. 99.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>110</b> Пор.: 1 Тм . 1,3; 4,1; 2Тм. 2,14; 4,1-5; Тит. 1,10-12; пор.: також Апостольське Поучення Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелії), ч. 78: ААС 68 (1976), с. 70.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>111</b> Енцикліка Redemptor Hominis (Спаситель Людини), ч. 10: ААС 71 (1979), с. 274.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>112</b> Про катехизування неосвічених , РL. 40, 310- 347.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>113</b> Пор.: Декрет про Єпископів Cristus Dominus (Христос Господь), ч. 14: ААС 58 (1966), с. 679.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>114</b> Декрет про служіння і життя священиків Presbyterorum Ordinis, ч. 6: ААС 58 (1966), с. 999. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>115</b> Плач Єр. 4,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>116</b> Еф. 4,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>117</b> Пор.: II Ватиканський Собор, Конституція про Літургію Sacrosanctum Concilium (Священний Собор), чч. 35, 52; ААС (1964), с.109, 114; пор.: теж Instutio Generalis Missalis Romani (Загальна Установа Римського Служебника), проголошена декретом св. Конгрегації Обрядів 6. 5. 1969, ч. 33 і те, що сказано вище про проповідь р. VІ.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>118</b> Вже від середньовіччя Провінційні Собори настоювали на відповідальності батьків за виховання дітей у вірі: пор.: VI Соб. Арль (813), кан. 19; Соб. Майнц (813), кан. 45, 47; Соб. Париж (829), кан. І, роз. 7. З недавніх Папських документів: Пій XII, Енцикліка Divini illius Magistri (Того Божественного Учителя), 31, 12. 1929: ААС 22 (1930) с. 49-86; численні промови і послання Пія XII; а передусім тексти II Ватиканського Собору: Lumen Gentium (Світло Народів), ч. 11, 35: ААС 57 (1965), с. 15, 40; Apostolicam Actuositatem (Апостольську Діяльність), чч. 11, ЗО: ААС 58 (1966), с. 847, 860; Gaudium et Spes (Радість і Надія), ч. 52: ААС 58 (1966), с.1073; а понад усе Заява про християнське виховання Gravissium Educationis (Найбільше Виховання), ч. 3: ААС 58 (1966), с. 731.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>119</b> Пор.: II Ватиканський Собор, Gravissium Educationis (Найбільший Виховання), ч. 3: ААС 58 (1966), с. 731. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>120</b> II Ватиканський Собор Lumen Gentium (Світло Народів), ч. 11: ААС 57 (1965), с, 16; пор.: Декрет Apostolicam Actuositatem (Апостольську Діяльність) , ч, 11: ААС 58 (1966), с. 848.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>121</b> Поучення Evangelii Nuntiandi (Проголошення Євангелії), ч. 77: ААС 68 (1976), с 69.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>122</b> Йо. 14,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>123</b> Йо. 16,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>124</b> Трактат про Євангелію Івана , 97, 1: РL 35, 1877.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>125</b> Йо. 15,26 наст.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>126</b> Пор.: Рим. 8,14-17; Гал. 4,6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>127</b> Рим. 8,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>128</b> 1 Кор. 12,3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>129</b> Пор.: 1 Кор. 12,4-11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>130</b> Еф. 5,18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>131</b> Книга заперечень, І, 23, 2; РL 32, 621.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>132</b> Ч. 75: ААС (1976), с. 66. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>133</b> Пор: Лк. 2,52.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>134</b> Пор.: Йо. 1,14; Євр. 10, 5; Сумма Теол., III, Q. 12, а. 2; а. З, до З.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>135</b> Пор. Лк. 2,51.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>136</b> Пор. Йо. 6,45.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>137</b> Пор. Промова 25, 7: РL 46. 937-938.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>138</b> Мат. 28,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
______________</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: purple;"><b>ЗМІСТ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вступ ........................................................................................... 3</div>
<div style="text-align: justify;">
І. Маємо єдиного Учителя — Ісуса Христа ............................. 6</div>
<div style="text-align: justify;">
II. Досвід давній як Церква ....................................................... 11</div>
<div style="text-align: justify;">
III. Катехиза в пасторальній і місійній діяльності Церкви .....18</div>
<div style="text-align: justify;">
IV. Ціла Благовість зачерпнута з джерела ................................ 27</div>
<div style="text-align: justify;">
V. Усім потрібна катехизація ..................................................... 37</div>
<div style="text-align: justify;">
VI. Деякі шляхи та засоби катехизи ......................................... 45</div>
<div style="text-align: justify;">
VII. Як подавати катехизу .......................................................... 50</div>
<div style="text-align: justify;">
VIII. Радість з віри у важкім світі ............................................. 56</div>
<div style="text-align: justify;">
IX. Це завдання для нас усіх ...................................................... 62</div>
<div style="text-align: justify;">
Закінчення ..................................................................................... 73</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
__________</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: red;"><b>ЗАВАНТАЖИТИ текст в PDF:</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>САМВИДАВ від сл.Б. Леоніда</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1B-pYT0Gduym58CcZlx9PVFSl_jFnkq_8" target="_blank">(pdf+ocr,39st.,ukr,0,41Mb)</a></div>
<div style="text-align: justify;">
або</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>ОРИГІНАЛ від видавництва "Свічадо"</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1dGOi5Icok6u5V1uyiexvq1NwQ8ktx3Xk" target="_blank">(pdf+ocr,80st.,ukr,0,29Mb)</a></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>Текст, Апостольського Повчання Святого Івана Павла ІІ, наново, вручну перебрано, дещо редаговано (технічні та граматичні помилки), перенесено примітки в кінець тексту, з оригіналу електронного джерела:</b></i></span></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
Видання Патріаршої Катехитичної Комісії </div>
<div style="text-align: center;">
Української Греко-Католицької Церкви</div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
Львів</div>
<div style="text-align: center;">
Видавництво “Свічадо”</div>
<div style="text-align: center;">
2008</div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
ISBN 978-966-395-196-6</div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
Підписано до друку 05.05.2008. Формат 84х90/32. </div>
<div style="text-align: center;">
Папір офс. Офс. друк. Гарнітура GaramondC.</div>
<div style="text-align: center;">
Ум. друк. арк. 3,5. Ум. фарбовідб. 3,6.</div>
<div style="text-align: center;">
Обл. вид арк. 3,0. Зам. .</div>
<div style="text-align: center;">
Видавництво «Свічадо»</div>
<div style="text-align: center;">
вул. Винниченка, 22, м. Львів, 79008, а/с 808</div>
<div style="text-align: center;">
тел. (032) 244-57-44, 240-35-08</div>
<div style="text-align: center;">
е-mail: post@svichado.com; url: <a href="http://www.svichado.com/">www.svichado.com</a></div>
Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-79892645932890082962018-07-10T01:31:00.000-07:002018-07-14T10:47:58.431-07:00Evangelii gaudium - «Радість Євангелія» АА Франциска (2013)<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: x-large;"><span style="color: red;"><b>EVANGELII GAUDIUM</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhd-HlbnZHAM4Jd5OA0KQfVN8hCc-BYB8BEegsdyuL0S-mToCOjltWoIHEQ1NNRxePqRDh2HHeM_gxGrAL0SlBm9sJe1_RmJFJWbdwGgIhUw-GjQehWAZ4XxMSMcvmQNW4nt2j-Zs969sI/s1600/EG_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="357" data-original-width="635" height="223" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhd-HlbnZHAM4Jd5OA0KQfVN8hCc-BYB8BEegsdyuL0S-mToCOjltWoIHEQ1NNRxePqRDh2HHeM_gxGrAL0SlBm9sJe1_RmJFJWbdwGgIhUw-GjQehWAZ4XxMSMcvmQNW4nt2j-Zs969sI/s400/EG_02.jpg" width="400" /></a></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b><span style="font-size: x-large;"><span style="color: #cc0000;">«Радість Євангелія»</span></span> </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiR4PWS0sjIYikHIL7uzyvBMmoYBS3qlfdskv75JZYAR7r1rUoDUNBAOPI86zajL6hcN9VWO-H1as5KgoMiU1y1vBbtY9TJMlZvBEXNnoo8pbfjk8HGEa3yvcKyipswtj7ub-4vPLVcdqw/s1600/EG_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1133" height="560" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiR4PWS0sjIYikHIL7uzyvBMmoYBS3qlfdskv75JZYAR7r1rUoDUNBAOPI86zajL6hcN9VWO-H1as5KgoMiU1y1vBbtY9TJMlZvBEXNnoo8pbfjk8HGEa3yvcKyipswtj7ub-4vPLVcdqw/s400/EG_001.jpg" width="401" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>Апостольська адгортація</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">Святішого Отця Франциска</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>до єпископів до священиків і дияконів </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>до богопосвячених осіб і до мирян </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>про проголошення Євангелія в сучасному світі</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> Радість Євангелія наповнює серця і все життя тих, які зустрічаються з Ісусом. Тих, які дозволяють Йому спасати себе, Він визволяє від гріха, смутку, внутрішньої пустки, самотності. Разом з Ісусом Христом радість завжди народжується і відроджується. У цій Адгортації прагну звернутися до вірних християн, щоб запросити їх до нового етапу євангелізації, позначеного цією радістю, і вказати шляхи, якими Церкві слід йти в наступні роки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. Радість, яка відновлюється і передається</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Великою небезпекою для сучасного світу, з його багатоликою і докучливою пропозицією споживацтва, є індивідуалістський смуток, який проростає з задоволеного й жадібного серця, з хворобливих пошуків поверхневого задоволення, з ізольованої совісті. Якщо внутрішнє життя зачиняється у власних інтересах, то вже немає місця для інших, вже не приходять убогі, вже не слухається Божий голос, вже не відчувається солодка радість від його любові, вже не пульсує ентузіазм чинити добро. Ця небезпека, реальна і постійна, переслідує також і віруючих. Багато людей падають і стають ображеними, незадоволеними, знеохоченими до життя. Це вже не вибір гідного й повного життя, це не Божа воля щодо нас, це не життя у Святому Духові, яке проростає з серця воскреслого Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Запрошую усіх християн, в якому місці чи ситуації вони би не перебували, вже тепер відновити особисту зустріч з Ісусом Христом, або, принаймні, дозволити Йому знайти себе, намагатися робити це щодня і наполегливо. Немає жодних підстав вважати, що когось це не стосується, бо «ніхто не позбавлений радості, принесеної Господом»[1]. Господь не розчарує того, хто ризикує, і якщо він зробить маленький крок назустріч Ісусові, то відкриє, що Господь чекає на нього з відкритими обіймами. Прийшов час сказати Ісусові Христові: «Господи, я дав себе обдурити, тисячі разів утікав від твоєї любові, але тепер стою тут, щоб відновити завіт з Тобою. Ти потрібний мені. Спаси мене знову, Господи, прийми і обніми мене». Якщо ми загублені, то повернення до Нього наповнює нас радістю! Наголошую ще раз: Бога ніколи не стомлює прощення, це нас стомлює просити прощення. Той, який заохочує нас прощати «до сімдесяти раз по сім» (Мт. 18,22), дав нам приклад: Він прощає сімдесят раз по сім. Знову і знову бере нас на свої плечі. Ніхто не може відібрати в нас гідність, яку нам дає ця безмежна і непохитна любов. Він з ніжністю, яка ніколи не розчаровує і завжди повертає радість, дозволяє нам підняти голову й почати все спочатку. Не втікаймо від воскресіння Ісуса, ніколи не визнаваймо себе переможеними, незалежно від того, що діється. Немає нічого величнішого від його життя, яке спонукає нас йти вперед!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Книги Старого Завіту заповідали радість спасіння, якою будуть переповнені месіянські часи. Пророк Ісая вітає очікуваного Месію, ликуючи: «Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси» (9,2). І заохочує мешканців Сіону вітати Його піснями: «Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону!» (12,6). Тих, які його вже бачили на горизонті, пророк заохочує стати вістунами для інших: «Зійди на гору, на високу, ти, що несеш Сіонові веселі вісті! Підніми сильно голос, ти, що несеш Єрусалимові веселі вісті!» (40,9). Усе створіння розділяє цю радість спасіння: «Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими» (49,13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Захарія, бачачи день Господа, заохочує прославляти Царя, який прибуває «убогий на ослі»: «Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний» (9,9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найбільш захоплююче заохочення знаходимо, напевно, у пророка Софонії, який показує в освітленому центрі, посеред свята й радості, Бога, який прагне передати своєму народові ликування від відчуття спасіння. Мене глибоко зворушує цей текст: «Господь, твій Бог, посеред тебе, могутній, що врятує. Він буде вельми радуватися тобою, він відновить тебе любов'ю своєю. Він буде веселитися тобою під веселі співи» (3,17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цією радістю ми живемо в маленьких справах щоденного життя як відповіддю на сердечне запрошення Отця: «Дитино, як маєш, чинити собі добро [...] Щоб ти не був позбавлений доброго дня» (Сир. 14,11; 14). Скільки батьківської сердечності відчуваємо в цих словах!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Євангеліє, освітлене славою Христового Хреста, наполегливо запрошує радіти. Достатньо привести кілька прикладів: «Радуйся» – так ангел привітав Марію (Лк. 1,28). Йоан здригнувся в лоні матері, коли Марія прийшла відвідати Єлизавету (див. Лк. 1,41). Марія співає: «дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1,47). Коли Ісус розпочинає свою місію, Йоан вигукує: «Отака й моя радість, що оце сповнилося!» (Йо. 3,29). Сам Ісус «зрадів Святим Духом» (Лк. 10,21). Його послання – джерело радості: «Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна» (Йо. 15,11). Наша християнська радість черпає з джерела його переповненого серця. Він обіцяє учням: «Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться» (Йо. 16,20). І продовжує: «Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16,22). Пізніше, побачивши воскреслого Христа, вони «врадувались» (Йо. 20,20). Діяння Апостолів розповідають, що перші християни «споживали харчі з радістю і в простоті серця» (2,46). Куди приходили учні, там «Радість же була велика» (8,8), і навіть під час переслідувань вони «сповнювалися радощами» (13,52). Новоохрещений євнух «їхав, радіючи, дорогою своєю» (8,39), а тюремник «веселився з усім домом, який увірував в Бог» (16,34). Чому би й нам не зануритися у цей потік радості?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Є християни, які, як здається, вибирають Великий Піст без Пасхи. Я розумію, що не досвідчуємо радості однаково на всіх етапах життя й у всіх обставинах, іноді дуже важких. Вона адаптується, змінюється і завжди залишається принаймні променем світла, який виникає з особистої впевненості, що тебе люблять безмежною любов’ю і понад усе. Я розумію людей, схильних засмучуватися великими труднощами, які спричиняють страждання, але потрібно помалу дозволяти радості віри пробуджуватися – як прихованій, але твердій довірі, навіть у найбільших болях: «Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя. Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь. [...] Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя. Вони нові щоранку, велика твоя вірність. [...] Добре чекати мовчки від Господа спасіння» (Пл. Єр. 3,17; 21-23; 26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Спокуси часто з’являються як виправдання і претензії, що для радості потрібно багато чого. А це тому, що «суспільство розвинутих технологій добилося великих успіхів у виробництві різних видів задоволення, але зустрілося з великими труднощами у пробудженні радості»[2]. Можу сказати, що прояви найкрасивішої і дійсно спонтанної радості, які я бачив у своєму житті, були притаманні найбіднішим людям, які не мають майже нічого. Пам’ятаю також справжню радість людей, які, виконуючи важкі професійні обов’язки, зуміли зберегти віру, безкорисливість і простоту. Ця радість у різний спосіб черпає з джерела більшої любові Бога, який об’явив Себе в Ісусі Христі. Ніколи не перестану повторювати слова Бенедикта XVI, які вводять нас у серце Євангелія: «Християнами не стають на основі етичного вибору чи визнання великої ідеї, а через зустріч з подією, з Особою, яка відкриває нові горизонти і тим самим надає життю вирішального напрямку»[3].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Тільки завдяки цій зустрічі або повторній зустрічі з Божою любов’ю, яка стає радісною дружбою, ми звільнюємося від ізольованої совісті й зосередження на собі. Ми стаємо повністю людьми тоді, коли долаємо людські обмеження, коли дозволяємо Богові підняти нас понад нас самих, щоб збагнути свою істинну сутність. Саме з цього розпочинається євангелізація. Бо хіба той, хто прийняв Божу любов, яка повернула сенс його життю, може стримати бажання поділитися нею з іншими?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. Солодка і приємна радість євангелізації</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Добро завжди прагне ділитися собою. Кожний автентичний досвід правди і краси по своїй природі шукає способу вийти поза себе, і кожна людина, яка зазнала глибокого визволення, стає чуйнішою до нужд інших. Поширюючись, добро міцніє й розвивається. І тому для кожного, хто прагне жити гідним і повним життям, єдина дорога – прийняти іншу людину і шукати для неї добра. І тому нас не повинні дивувати деякі вислови святого Павла: «любов до Христа спонукує в нас» (2Кор. 5,14); «горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1Кор. 9,16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Нам пропонується жити на вищому рівні, але не з меншою інтенсивністю: «Життя розвивається, коли передається іншим, і слабне в ізольованості та комфорті. Дійсно, найбільше насолоджуються життям ті, які залишають безпечний берег і з ентузіазмом передають життя іншим»[4]. Коли Церква закликає до євангелізації, то тільки показує християнам справжній динамізм реалізації особистості: «Тут ми відкриваємо інший суттєвий закон існування: життя розвивається і дозріває в міру того, як дарує себе іншим. Це і є місія»[5]. І тому євангелізатор не повинен мати похоронний вираз обличчя. Давайте відновлювати й підсилювати запал, цю «солодку й підбадьорливу радість євангелізації, навіть тоді, коли треба сіяти в сльозах [...] Щоб сьогоднішній світ, який шукає іноді з тривогою, іноді з надією, міг отримати Добру Новину не від сумних, млявих, нетерплячих і занепокоєних євангелізаторів, а від слуг Євангелія, які випромінюють релігійний запал, які вже отримали радість Христа»[6].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вічна новизна</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Відновлене проголошення пропонує вірним, також літеплим і непрактикуючим, нову радість віри і плідну євангелізацію. Насправді основна думка і суть проголошення завжди та сама: Бог, який об’явив свою велику любов у померлому й воскреслому Христові. Він постійно відновлює своїх вірних незалежно від їх віку, «відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не знають утоми, ідуть уперед, не знемагають» (Іс. 40,31). Христос – «євангеліє вічне» (Одк. 14,6), і «учора й сьогодні – той самий навіки» (Євр. 13,8), але його багатство і краса невичерпні. Він завжди молодий, Він постійне джерело новизни. Церква не перестає дивуватися «глибині багатства, мудрості і знання Божого!» (Рим. 11,33). Святий Йоан від Хреста сказав: «Насиченість Божої мудрості й знань така глибока й об’ємна, що, скільки би душа звідти не черпала, все одно може черпати набагато більше»[7]. А святий Іриней пише: «Христос приніс з собою усе нове»[8]. Своєю новизною Він завжди може відновити наше життя і наше суспільство, і християнське проголошення не втрачає своєї новизни навіть у часи темряви й занепаду Церкви. Ісус Христос може також поламати нудні схеми, в які ми його прагнемо запхати, і здивувати нас своєю постійною божественною креативністю. Кожного разу, коли прагнемо повернутися до джерела і припасти до первинної свіжості Євангелія, з’являються нові шляхи, креативні методи, інші форми вираження, більш вимовні символи, слова з новим значенням для сучасного світу. Практично будь-яка автентична євангелізаційна діяльність є завжди «новою».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> І хоч ця місія вимагає повної віддачі з нашого боку, то буде помилкою вважати її індивідуальною героїчною працею, бо це передусім праця Ісуса, незалежно від того, що ми можемо відкрити і зрозуміти. Ісус є «першим і найбільшим євангелізатором»[9]. У будь-якій євангелізаційній діяльності ініціатива завжди належить Богові, який покликав нас до співпраці й стимулює силою Духа. Справжня новизна – це та, яку сам Бог хоче таїнственно створити, яку Він надихає, провокує, спрямовує і супроводжує у тисячі способів. Усією своєю діяльністю Церква повинна постійно показувати, що ініціатива належить Богові, «бо він перший полюбив нас» (1Йо. 4,19) і тільки «Бог зрощує» (1Кор. 3,7). Це переконання дає нам можливість зберігати радість у виконанні дуже вимогливих завдань, які є для нас викликом і ангажують усе наше життя. Бог вимагає від нас усього і дає нам усе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Новизна місії – це не викорінення, не забуття живої історії, яка нас зустрічає і спрямовує вперед. Пам’ять – це такий вимір нашої віри, який можемо назвати «девтерономічним» – за аналогією до пам’яті Ізраїля. Ісус залишає нам Євхаристію як щоденну пам’ять Церкви, яка за кожним разом вводить нас глибше в Пасху (див. Лк. 22,19). Радість євангелізації завжди сяє на фоні вдячної пам’яті: це благодать, про яку ми повинні просити. Апостоли завжди пам’ятали ту мить, коли Ісус торкнувся їхніх сердець: «Було ж близько десятої години» (Йо. 1,39). Пам’ять уприсутнює, разом з Ісусом, «велику хмару свідків» (Євр. 12,1). Серед них виділяються ті, які в особливий спосіб допомагали зростати радості нашої віри: «Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже» (Євр. 13,7). Іноді це прості й близькі люди, які втаємничили нас у життя вірою: «Пригадую собі ту щиру віру, що у тобі, яка перш була вселилась у твою бабуню Лоїду та у твою матір Евніку» (2Тим. 1,5). Віруючий по своїй суті – це «той, хто пам’ятає».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ. Нова євангелізація для передачі віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Слухаючи Святого Духа, який допомагає нам спільно розпізнавати знаки часу, у днях 7-28 жовтня 2012 року відбулася XIII Генеральна Звичайна Асамблея Синоду Єпископів на тему Нова євангелізація для передачі християнської віри. Синод нагадав, що нова євангелізація закликає всіх і здійснюється головно у трьох середовищах[10]. Першим середовищем займається звичайне душпастирство, «натхнене вогнем Святого Духа – щоб запалити серця вірних, які активні в житті спільноти і в Господній день збираються разом, щоб споживати Слово і Хліб вічного життя»[11]. До цього середовища зараховуємо також вірних, які зберігають міцну й щиру католицьку віру, виражаючи її у різний спосіб, але не беруть участь у церковному культі систематично. Це душпастирство орієнтоване на розвиток вірних, щоб на Божу любов вони відповідали щораз краще і всім своїм життям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Друге середовище – «охрещені, які не виконують вимог Таїнства Хрещення»[12], серця яких не належать Церкві і які вже не досвідчують радості віри. Церква як турботлива мати старається, щоб вони зазнали навернення, яке відродить радість віри і бажання взяти на себе обов’язок жити по Євангелію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамкінець слід відмітити, що євангелізація суттєво з’єднана з проголошенням Євангелія тим, які не знають Ісуса Христа або постійно його відкидають. Багато людей шукають Ісуса таємно, спонукані тугою по ньому, навіть у країнах з древньою християнською традицією. Всі вони мають право почути Євангеліє. Християнський обов’язок – проголошувати Євангеліє усім без винятку, і не як накладання нових обов’язків, а як ділення радістю, як відкривання нових прекрасних горизонтів, як запрошення на бажаний бенкет. Церква зростає не через прозелітизм, а «через привабливість»[13].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Йоан Павло ІІ просив, щоб ми визнали, що «необхідно плекати гарячу ревність у проголошенні Євангелія» тим, які далеко від Христа, «бо це є першочерговим завданням Церкви»[14]. Місіонерська діяльність «для Церкви сьогодні є найбільшим викликом»[15], і «місіонерська справа повинна бути на першому місці»[16]. Що би сталося, якщо би ми з усією відповідальністю прийняли ці слова? Ми би просто визнали, що місіонерська активність є парадигмою для усіх діл Церкви. Продовжуючи цю думку, латиноамериканські єпископи заявили, що вже «не можемо залишатися спокійними і пасивно чекати в наших храмах»[17], а необхідно переходити «від традиційного душпастирства до виразно місіонерського»[18]. Це завдання надалі залишається джерелом найбільшої радості для Церкви: «Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння» (Лк. 15,7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Зміст і границі цієї Адгортації</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Я з радістю прийняв прохання Отців синоду написати цю Адгортацію[19]. Разом з цим приймаю багатство синодальних опрацювань. Я також радився з різними людьми, і маю намір поділитися побоюваннями, які мене непокоять у цей конкретний період євангелізаційної діяльності Церкви. Євангелізація у сучасному світі заторкує багато тем, які тут можна обговорювати. Але я не буду зачіпати численні питання, які повинні бути предметом старанного і поглибленого вивчення. Також вважаю, що від папського навчання не можна очікувати остаточної й повної відповіді на всі проблеми Церкви й світу. Папі не доцільно підміняти помісні єпископати і розпізнавати всі проблеми, які виникають на їхніх територіях. У цьому сенсі я відчуваю необхідність рухатися в напрямку оздоровлюючої «децентралізації».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Тут я пропоную деякі напрямні, які можуть надихати й направляти всю Церкву на новому етапі євангелізації, сповненої ревності й динамізму. У цих рамках і на основі вчення Догматичної Конституції Lumen Gentium я вирішив, серед інших тем, затриматися довше біля наступних питань:</div>
<div style="text-align: justify;">
a) Реформа Церкви, яка стає на місійний шлях.</div>
<div style="text-align: justify;">
b) Спокуси тих, які займаються пасторальною справою.</div>
<div style="text-align: justify;">
c) Церква як увесь Божий Люд, який євангелізує.</div>
<div style="text-align: justify;">
d) Гомілія і її приготування.</div>
<div style="text-align: justify;">
e) Соціальна інтеграція бідних.</div>
<div style="text-align: justify;">
f) Мир і діалог у суспільстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
g) Духовні мотивації для місіонерської справи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Я висвітлив ці теми ширше, що, можливо, виглядає як перебільшення. Але не з наміром представити цілий трактат, а щоб показати важливий практичний вплив цих пунктів на актуальні завдання Церкви. Вони допоможуть накреслити конкретну форму євангелізації, яку я прошу втілювати в будь-які починання. Отож, у такий спосіб можемо радісно приймати серед буденних обов’язків напуття Божого Слова: «Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Фил. 4,4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">I. МІСІОНЕРСЬКА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЦЕРКВИ</span> [19-49]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> Євангелізація виконує місіонерське доручення Ісуса: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,19-20). У цих віршах описано момент, коли Воскреслий посилає учнів проповідувати Євангеліє завжди і всюди – щоб віра в Нього дійшла до всіх закутків землі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">1. «ВИХІД» ЦЕРКВИ</span> [20-24]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> Боже Слово постійно показує динамізм «виходу», який Бог хоче розбудити в своїх визнавцях. Авраам прийняв заклик вирушити до нової землі (пор. Бут. 12,1-3). Мойсей почув Божий голос: «Іди ж, оце пошлю тебе» (Вих. 3,10), і приведи людей до обіцяної землі (див. Вих. 3,17). До Єремії Бог говорить: «до всіх, до кого я пошлю тебе, ти підеш» (Єр. 1,7). Сьогодні Ісусовий заклик «Ідіть» постійно створює нові сценарії та виклики для євангелізаційної місії Церкви, і всі ми покликані до нового «виходу» на місії. Кожний християнин і кожна спільнота повинні розпізнавати дороги, які їм вказує Господь, але всіх нас Він запрошує прийняти цей заклик: вийти з власного вигідного життя і відважитися йти у всі закутки, де необхідне світло Євангелія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Радість Євангелія, яка наповнює життя спільноти учнів, – місіонерська радість. Її досвідчують сімдесят два учні, які повертаються з місії, наповнені радістю (див. Лк. 10,17). Її досвідчує Ісус, коли, зворушений радістю у Святому Духові, прославляє Отця за те, що його об’явлення можуть розуміти вбогі й маленькі (див. Лк. 10,21). Її досвідчують перші конвертити, які навертаються під впливом проповідування апостолів, здивовані, бо «кожний чув, як вони говорили його мовою» (Ді. 2,6) у день П’ятидесятниці. Ця радість є знаком, що Євангеліє проголошувалося і проголошування було плідним. Але воно завжди має динаміку «виходу» і дару: вийти з себе, йти і завжди сіяти наново, завжди ще дальше. Господь говорить: «Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов» (Мк. 1,38). Коли зерно вже засіяне в якомусь місці, то Ісус не залишається там, щоб краще щось пояснити чи вчинити там ще якісь чуда, а під дією Святого Духа йде до інших сіл.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Слово має в собі потенціал, який неможливо передбачити. Євангеліє говорить про зерно, яке, якщо вже засіяне в землю, росте само навіть тоді, коли сіяч спить (див. Мк. 4,26-29). Церква повинна прийняти незбагненну свободу Слова, яка по своєму ефективна і виражається у різноманітних формах, які перевищують нашу здатність передбачати і ламають наші стереотипи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Єдність Церкви з Ісусом – це єдність спільної дороги, а сопричастя «приймає форму суттєво місіонерського сопричастя»[20]. Сьогодні дуже важливо, щоб Церква, вірна своєму Вчителеві, вийшла проголошувати Євангеліє всьому світові, у будь-яких обставинах, не вагаючись, охоче і безстрашно. Радість Євангелія для всіх людей, нікого позбавити її не можна. І так ангел проголошує її вифлеємським пастухам: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу» (Лк. 2,10). Одкровення говорить, що «євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності» (Одк. 14,6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Взяти ініціативу (primerear), приєднатися, супроводжувати, принести плід і святкувати</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Церква, яка виходить, – це спільнота учнів-місіонерів, які беруть ініціативу (primerean), приєднуються, супроводжують, приносять плоди і святкують. «Primerear» – пробачте мені цей неологізм. Спільнота євангелізаторів знає, що це Господь взяв ініціативу в свої руки, випередив (primereado) нас в любові (див. 1Йо. 4,10); і тому спільнота знає, як рухатися вперед, як відважно розпочинати, як вийти на пошуки, як знайти тих, хто далеко, і як на перехрестях доріг запрошувати тих, які перебувають на дні суспільства. Така спільнота живе невичерпним бажанням проявляти милосердя – плід досвідчення безмежного милосердя Отця і його проникаючої сили. Давайте трошки відважніше брати ініціативу! Завдяки їй Церква зможе «приєднатися». Ісус обмив ноги своїм учням. Господь приєднується і приєднує своїх учнів, клякаючи перед ними, щоб обмити їм ноги. Але потім говорить: «щасливі будете, коли так чинитимете» (Йо. 13,17). Спільнота євангелізаторів приєднується до щоденного життя інших ділами і жестами, скорочує відстань, похиляється аж до приниження – якщо є така необхідність – і приймає людське життя, торкаючи терпляче тіло Христа в людях. У такий спосіб євангелізатори мають «запах овець», і вівці слухають їх голос. Отже, спільнота євангелізаторів готова «супроводжувати». Супроводжує людство у всіх процесах, навіть найважчих і довгочасних. Вміє довго чекати і знає, що таке апостольська витривалість. Євангелізація дуже терпелива і уникає порушення своїх границь. Вірна дарам Господа, вміє також «принести плід». Спільнота євангелізаторів завжди дуже уважна до плодів праці, бо Господь хоче, щоб вона була плідною. Вона піклується пшеницею і не втрачає спокою через кукіль. Сіяч, бачачи серед колосся пшениці кукіль, не лементує і не панікує, а знаходить спосіб втілити Слово в конкретну ситуацію і видати плід нового життя, навіть якщо він буде виглядати недосконалим і недозрілим. Учень здатний віддати своє життя аж до мученицької смерті як свідчення про Ісуса Христа, але він мріє не про те, щоб наживати собі ворогів, а щоб Слово було прийняте і проявило свою спасительну і оновлюючу силу. Насамкінець, радісна спільнота євангелізаторів завжди вміє «святкувати». Відмічає і святкує кожну маленьку перемогу, кожний крок в євангелізації. Радісна євангелізація стає красою літургії серед щоденної потреби ділитися добром. Церква євангелізує і євангелізується красою літургії, яка є святкуванням євангелізаційної діяльності та джерелом відновленого стимулу до жертовності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">2. ДУШПАСТИРСТВО І НАВЕРНЕННЯ</span> [25-33]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> Я розумію, що сьогодні документам не надають такого значення, як у минулі часи, і про них швидко забувають. Проте, наголошую, що те, що я тут хочу висловити, має програмне значення і важливі наслідки. Надіюся, що всі спільноти застосовуватимуть необхідні засоби для того, щоб просуватися дорогою пасторального і місіонерського навернення, яке не може залишатися без змін у такому стані. «Звичайне адміністрування» вже не придатне[21]. Переходімо в усіх закутках землі в «стан безперервної місії»[22].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> Павло VI заохочував розширити заклик до відновлення і рішуче наголошував, що звертається не тільки до окремих індивідів, а й до всієї Церкви. Пригадаймо цей пам’ятний текст, який ще не втратив своєї сили інтерпелювати: «Церква повинна поглиблювати свідомість себе самої, повинна медитувати над своєю таїною [...] З цієї просвіченої та дієвої свідомості випливає мимовільне бажання порівняти ідеальний образ Церкви – як Христос її бачив, бажав, любив як свою святу й непорочну Обручницю (див. Еф. 5,27) – з реальним обличчям сьогоднішньої Церкви [...] Звідси виникає щире і нетерпляче прагнення відновлення, а саме: виправити недоліки, які свідомість показує і відображає як у іспиті совісті, дивлячись в дзеркало і порівнюючи себе зі зразком, залишеним нам Ісусом»[23].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
ІІ Ватиканський Собор представив навернення Церкви як відкритість для постійної реформи себе самої з вірності Ісусові Христові: «Кожне відновлення Церкви полягає головно у кращій вірності своєму покликанню [...] Христос закликає Церкву-прочанку до постійної реформи, яка їй, як людській і земній організації, завжди необхідна»[24].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Існують церковні структури, які можуть гальмувати євангелізаційний динамізм, а добрі структури служать тільки тоді, коли їх анімує, підтримує і оцінює життя. Без нового життя і автентичного євангельського духу, без «вірності Церкви своєму покликанню» кожна нова структура швидко деградує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Термінова віднова Церкви</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> Мрію про місіонерський вибір, здатний все змінити, – щоб звичаї, стиль життя, розклад занять, мова і всі церковні структури стали знаряддями, придатними більше для євангелізації сучасного світу, ніж для самозбереження. Реформу структур, яка вимагає пасторального навернення, слід розуміти тільки в цьому значенні: докласти зусиль, щоб усі вони стали більш місіонерськими, щоб звичайна пасторальна праця у всіх своїх формах була більш експансивною і більш відкритою, щоб збуджувала в пасторальних працівниках постійну готовність до «виходу» і, таким чином, сприяла позитивній відповіді з боку тих, кому Ісус пропонує свою дружбу. Йоан Павло ІІ говорив єпископам Океанії, що «будь-яке відновлення в лоні Церкви повинно поставити собі за мету місію – щоб не стати жертвою якоїсь форми замкнення в собі»[25].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Парафія ще не віджила себе; саме завдяки великій еластичності вона може приймати різні форми, які вимагають від пароха і спільноти місіонерської покори і креативності. Хоч вона і не єдина євангелізаційна організація, але якщо здатна постійно реформувати себе і адаптовуватись, то і надалі буде «тою самою Церквою, яка живе в домівках своїх синів і дочок»[26]. Це передбачає, що вона дійсно буде в контакті з сім’ями і з життям народу, а не перетвориться на малорухливу структуру, відділену від люду, або на групу вибраних, які займаються тільки собою. Парафія – це форма присутності Церкви на даній території, середовище, в якому слухають Слово, в якому розвивається християнське життя, місце для діалогу, для проповідування, для діл милосердя, для поклоніння і здійснення релігійного культу[27]. За посередництвом усієї своєї діяльності парафія надихає і приготовляє своїх членів для євангелізаційної праці[28]. Вона є спільнотою спільнот, святинею, куди спраглі приходять втамувати спрагу і йти далі, центром, який постійно посилає місіонерів. Але слід признати, що заклик до ревізії і відновлення парафій ще не дав достатніх результатів для того, щоб вони наблизились до людей, щоб стали середовищем живого сопричастя й участі вірних та щоб повністю переорієнтувалися на місіонерську діяльність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Інші церковні організації, традиційні й малі спільноти, релігійні рухи й різноманітні асоціації, які Святий Дух породжує для євангелізації всіх середовищ і верств суспільства – також скарб Церкви. Вони часто приносять новий євангелізаційний запал і здатність до діалогу зі світом – що відновлює Церкву. Але для них було би дуже добре не втрачати зв’язку з багатою реальністю місцевої парафії й охоче інтегруватися в органічну пасторальну працю помісної Церкви[29]. Завдяки такій інтеграції вони уникнуть зосередження тільки на одному аспекті Євангелія і Церкви і не перетворяться на кочівників без коріння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Кожна помісна Церква – частина Вселенської Церкви під керівництвом свого єпископа – також покликана до місіонерського навернення. Вона є основним об’єктом євангелізації[30], бо є конкретним вираженням єдиної Церкви в конкретному місці світу, і в ній «дійсно перебуває і діє Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква Христа»[31]. Ця Церква втілена в конкретну місцевість, забезпечена усіма засобами для спасіння, даними Христом, але має місцеві особливості. Її радість проповідувати Ісуса Христа виражається як у турботі нести добру новину в інші місцевості, які перебувають у більшій нужді, так і в постійному виході на периферії власної території або до нових соціокультурних середовищ[32]. Вона старається завжди бути там, де найбільше бракує світла і життя Воскреслого[33]. Щоб цей місіонерський імпульс ставав щораз інтенсивнішим, жертовнішим і пліднішим, заохочую кожну помісну Церкву розпочати сміливий процес розпізнавання, очищення і реформування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Єпископ завжди повинен розпалювати місіонерське сопричастя в своїй єпархії, наслідуючи ідеал перших християнських спільнот, в яких громада вірних мала одне серце й одну душу (див. Ді. 4,32). І тому часом він стане попереду, щоб показувати дорогу і підтримувати надію в народі, іншим разом він стане просто посеред народу – близький і милосердний, а в деяких ситуаціях він повинен йти позаду, щоб допомагати відсталим і, головним чином, тому, що отара має нюх і сама може знайти нові шляхи. Розвиваючи динамічне, відкрите і місіонерське сопричастя, він повинен стимулювати формування механізмів участі, запропонованих Кодексом Канонічного Права[34], й інших форм пасторального діалогу, і піклуватися ними, бажаючи вислухати кожного, а не тільки тих, які леститимуть йому. Але метою цих форм участі буде, головним чином, не створення церковних структур, а місіонерська мрія дійти до кожного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Оскільки я покликаний жити так, як напоумляю жити інших, то також мушу думати про навернення папства. Як Єпископ Риму, я повинен бути відкритим для пропозицій щодо виконання мого служіння, щоб воно щораз краще відповідало задумам Ісуса Христа і актуальним потребам євангелізації. Папа Йоан Павло ІІ просив допомогти знайти «таку форму виконання примату, яка би була відкритою для нових ситуацій, але жодним чином не відкидала нічого суттєвого зі своєї місії»[35]. Тут мало що змінилося. Папство і центральні структури Вселенської Церкви також повинні прислуховуватись до заклику до пасторального навернення. ІІ Ватиканський Собор ствердив, що Конференції єпископату, по аналогії до древніх патріархатів, можуть «внести великий вклад і плідно працювати, щоб дух колегіальності знайшов конкретне застосування»[36]. Але це бажання не здійснилося повністю, бо ще недостатньо з’ясовано статус Конференцій єпископату, який би надавав їм права як суб’єктам з конкретними повноваженнями, включно з автентичним авторитетом у доктринальних питаннях[37]. Надмірна централізація, замість того, щоб допомагати, ще більше ускладнює життя Церкви і гальмує її місіонерський динамізм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Місіонерське душпастирство намагається відмовитися від вигідного критерію душпастирського розпізнавання, що «так робилося завжди». Заохочую всіх сміливо і креативно переосмислювати цілі, структури, стилі й методи євангелізації своїх спільнот. Мета, поставлена без відповідних спільних пошуків засобів для її осягнення, приречена перетворитися на чисту фантазію. Заохочую всіх жертовно, сміливо, без обмежень і побоювань застосовувати директиви цього документу. Важливо, щоб не йти поодинці, а завжди розраховувати на братів і особливо на провід єпископів, при мудрому і реалістичному душпастирському розпізнаванні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">3. СЕРЦЕВИНА ЄВАНГЕЛІЯ</span> [34-39]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Якщо маємо намір робити все в місіонерському руслі, то це стосується також і способу переказу послання. У сучасному світі швидка комунікація і селективний відбір інформації зацікавленими ЗМІ піддають послання великому ризику спотворення і редукції до деяких вторинних аспектів. І тому деякі питання морального навчання Церкви позбавляють контексту, який надає їм сенсу. Найбільша проблема виникає тоді, коли проголошуване послання ототожнюють з вторинними аспектами, які, хоч і важливі, але самі не виражають суті Ісусового послання. Отож треба бути реалістами й не очікувати, що слухачі знають увесь контекст даної теми або можуть наші слова поєднати з серцевиною Євангелія, яка надає їм значення, краси й привабливості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> Душпастирство в місіонерському руслі не одержиме хаотичним переказуванням безлічі доктрин, та ще й силою і впертістю. Якщо усвідомимо душпастирську мету і приймемо місіонерський стиль діяльності, щоб дійти до всіх без винятку, то проголошення зосередиться на суттєвому, на найкрасивішому, на найбільшому, на найпривабливішому і водночас на самому необхідному. Воно стане простішим, але не втратить через це своєї глибини й правди, а стане переконливішим і виразнішим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> Всі об’явлені правди походять з того самого божественного джерела, і в них треба вірити однаково, але деякі з них важливіші, бо краще виражають суть Євангелія. У цій фундаментальній серцевині сяє краса спасительної любові Бога, об’явлена у розп’ятому й воскреслому Ісусі Христі. У цьому сенсі ІІ Ватиканський Собор пояснив, що «існує певний лад, тобто ієрархія правд католицької науки, тому що різний їхній зв’язок з основами християнської віри»[38]. Це стосується як догм віри, так і всієї доктрини Церкви, включно з моральною доктриною.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Св. Тома Аквінський навчав, що моральна доктрина Церкви також має ієрархію чеснот і дій, які з них походять[39]. Найважливішою є «віра, чинна любов’ю» (Гал. 5,6). Діла любові щодо ближнього – найдосконаліше зовнішнє вираження внутрішньої благодаті Святого Духа: «Перевага нового закону полягає в благодаті Святого Духа, яка виражається у вірі, яка діє через любов»[40]. І пояснює, що у відношенні до зовнішніх діл милосердя є найбільшою з усіх чеснот: «Саме по собі милосердя є найбільшою чеснотою, бо йому притаманно дбати про інших і, що більше, допомагати їм у біді. А це ознака вищості, й тому милосердя є Божим атрибутом, в якому Божа всемогутність проявляється найбільше»[41].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Важливо зробити пасторальні висновки з навчання Собору, яке містить древнє переконання Церкви. Передовсім слід сказати, що в проголошенні Євангелія необхідно дотримуватись відповідних пропорцій. Це помітно у тому, як часто піднімаються деякі теми і на чому наголошує проповідь. Наприклад, якщо парох упродовж літургійного року говорить десять разів про поміркованість і тільки два чи три рази про любов і справедливість, то створюється диспропорція і на задній план відходять саме ті чесноти, які повинні бути найчастіше присутніми в проповідях й у катехизах. Це саме діється тоді, коли про закон говориться більше, ніж про благодать, про Церкву більше, ніж про Ісуса Христа, про Папу більше, ніж про Боже Слово.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Подібно тому, як між чеснотами існує органічна єдність, яка не дозволяє усунути якусь з них з християнського ідеалу, так само не можна заперечувати жодну правду віри. Не можна спотворювати інтегральну єдність Євангелія. Крім того кожну правду зрозуміємо краще у її відношенні до гармонійної єдності християнського послання. У цьому контексті всі правди важливі й освітлюють одна одну. Якщо проповідування вірне Євангелію, то дуже виразно видно пріоритетність деяких правд, отож стає ясно, що християнське моральне проповідування не є етикою стоїків, є чимсь більшим, ніж аскетика, не є звичайною практичною філософією, ані каталогом гріхів і провин. Євангеліє запрошує нас, перш за все, відповісти Богові, який нас любить і спасає: впізнавати Його в інших людях, виходити зі свого простору і шукати добра для всіх. Цим запрошенням не можна нехтувати в жодних обставинах! Усі чесноти служать цій відповіді любові. Якщо це запрошення не буде промовистим і привабливим, то моральна будова Церкви ризикує перетворитися на фортецю з картону, і це для нас найбільша загроза. Бо вже не буде проголошуватись Євангеліє, а тільки деякі доктринальні чи моральні норми, вибрані згідно з окресленими ідеологічними міркуваннями. Послання може втратити свою свіжість і «запах Євангелія».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">4. МІСІЯ, ВТІЛЕНА В ЛЮДСЬКІ ОБМЕЖЕННЯ</span> [40-45]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> Церква, учениця-місіонерка, повинна розвивати пояснення об’явленого Слова і розуміння правди. Завдання екзегетів і богословів: допомагати їй, щоб «визрівала думка Церкви»[42]. Інші наукові дисципліни роблять це в інший спосіб. Наприклад, Йоан Павло ІІ сказав, маючи на увазі суспільні науки, що Церква уважно слідкує за їхнім доробком, «щоб брати звідти конкретні вказівки, які би допомагали їй виконувати Учительський уряд»[43]. Окрім того в лоні Церкви є багато питань, які дуже відкрито досліджуються і обговорюються. Якщо різні філософські, богословські й пасторальні напрямки будуть відкритими для дії Святого Духа, який їх гармонізує з пошаною і любов’ю, то вони можуть допомогти краще пояснювати багатий скарб Слова і тим самим спричинитися до розвитку Церкви. Тим, які мріють про монолітну доктрину, яку повинні захищати всі й у всіх без винятку обставинах, це може видаватися помилкою, яка веде до непорозумінь. Але правда в тому, що ця різноманітність допомагає краще виражати й розвивати різні аспекти невичерпного багатства Євангелія[44].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> У той самий час величезні й швидкі зміни в культурі вимагають від нас постійно звертати увагу на те, як виразити споконвічні правди мовою, здатною передати їх постійну новизну. Бо в дипозиті християнської доктрини «суть – це одне, а спосіб її вираження – це щось інше»[45]. Часом, слухаючи суто традиційну мову, вірні, з огляду на мову, якою спілкуються і яку розуміють, сприймають Євангеліє Ісуса Христа в спотвореному виді. Маючи святий намір навчити їх правди про Бога і про людину, часом даємо їм фальшивого бога чи фальшивий ідеал людини, який не є християнським. У такий спосіб ми залишаємось вірними якимсь формулюванням, але не передаємо суті. Це найбільший ризик. Пам’ятаймо, що «може бути багато форм вираження правди, і їх необхідно оновлювати для того, щоб передати сучасній людині незмінну суть євангельського послання»[46].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> Якщо ми дійсно прагнемо, щоб усі краще розуміли і приймали красу Євангелія, то вищесказане має велике значення. Звичайно, що ми ніколи не зможемо зробити так, щоб усі легко розуміли і з радістю цінили навчання Церкви. Віра завжди позначена якимсь аспектом хреста, якоюсь неясністю, яка, однак, не зменшує її притягальну силу. Є речі, які можна зрозуміти й оцінити тільки завдяки цій притягальній силі, яка є сестрою любові й існує поза сферою зрозумілих доказів і аргументів. І тому слід пам’ятати, що будь-яке навчання повинно відбуватися через євангелізаційну поставу, яка пробуджує і притягує серце через близькість, любов і свідчення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> У процесі постійного розпізнавання Церква може дійти висновку, що деякі її звичаї не походять безпосередньо з серцевини Євангелія. Деякі з них глибоко вкорінені в історію, але сьогодні їх пояснюють інакше і не сприймають належним чином. Вони можуть бути чудовими, але вже не служать проповіді Євангелія. Не біймося їх переосмислювати. Так само існують церковні норми й заповіді, які могли бути дуже ефективними в інші епохи, але тепер вже на мають тієї виховної сили, щоб бути дорогою життя. Св. Фома Аквінський наголошував, що Христос і апостоли дали Божому людові «мало»[47] заповідей. Цитуючи св. Августина, перестерігав, що заповіді, додані Церквою пізніше, слід застосовувати помірковано, «щоб не обтяжувати життя вірних» і не перетворити нашу релігію у форму неволі, бо «Боже милосердя хотіло, щоб вона була релігією вільних людей»»[48]. Ця пересторога, написана сотні років тому, дуже важлива й сьогодні. Вона повинна бути одним з критеріїв, які слід розглядати, думаючи про реформу Церкви і її проповідування, здатне дійти до кожного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> З другого боку, як пастирі, так і вірні, які супроводжують своїх братів у вірі або на дорозі до Бога, повинні завжди пам’ятати дуже ясне навчання Катехизму Католицької Церкви: «Осудність і відповідальність за вчинок можуть бути зменшені або й скасовані через незнання, неуважність, насильство, страх, звички, непомірковані прив’язаності та інші психічні чи суспільні чинники»[49].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І тому, не применшуючи цінність євангельського ідеалу, їх необхідно супроводжувати з милосердям і терпеливістю на всіх можливих етапах людського розвитку, які будуються день за днем[50]. Священикам нагадую, що сповідальниця повинна бути не камерою тортур, а місцем Божого милосердя, яке нас стимулює до добра. Один маленький крок серед великих людських обмежень може подобатися Богові більше, ніж правильне зовнішнє життя без зіткнення із значними труднощами. Втіха й принада спасительної любові Бога, яка таїнственно діє в кожній душі, незважаючи на її вади й падіння, повинна торкнути кожного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Бачимо, що євангелізаційна місія здійснюється в межах конкретної мови й даних обставин. Вона завжди шукає кращих способів проголошення Євангелія в конкретних умовах, не відступаючи від правди, добра і світла, які може принести тоді, коли неможлива досконалість. Місіонерське серце усвідомлює ці обмеження і «Для слабких я став як слабкий [...] Для всіх я став усім» (1Кор. 9,22). Воно ніколи не зачиняється, ніколи не шукає власну безпеку, ніколи не вибирає глухий самозахист; розуміє, що мусить зростати в розумінні Євангелія і в розпізнаванні стежин Святого Духа, і тому не відмовляється від можливого добра, навіть якщо ризикує забруднитися вуличним болотом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">5. МАТИ З ВІДЧИНЕНИМ СЕРЦЕМ</span> [46-49]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Церква, яка «виходить», це Церква з відчиненими дверима. Вийти до інших, аби дійти до периферії людського суспільства, не означає бігти в світ куди-будь і безрозсудно. Дуже часто краще стишити ходу, відкинути набік неспокій, дивитися людям в очі й слухати їх, відкласти нагальні справи й бути разом з тими, які залишилися на узбіччі дороги. Часом Церква подібна до батька блудного сина, який залишає двері відчиненими, щоб син, коли повернеться, міг відразу ввійти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> Церква покликана бути домом Отця з завжди відчиненими дверима. Конкретним вираженням цього будуть церкви по всьому світі з завжди відчиненими дверима, щоб кожний, хто прийде шукати Бога, ведений Святим Духом, не зіткнувся з холодом зачинених дверей. Але існують й інші двері, які також не можна зачиняти. Кожна людина у якийсь спосіб може брати участь у церковному житті й належати до спільноти; також двері таїнств не можна зачиняти з будь-яких мотивів. Це стосується передовсім таїнства Хрещення, яке само по собі є «дверима». Євхаристія, хоча є повнотою сакраментального життя, не є нагородою для досконалих, а шляхетними ліками і поживою для слабких[51]. Таке розуміння тягне за собою пасторальні наслідки, міркувати над якими ми повинні розторопно і відважно. Дуже часто ми поводимось як контролери благодаті, а не як ті, які допомагають її отримати. Але Церква – не митниця, а батьківський дім, де є місце для кожного, яким би не було його життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> Якщо вся Церква прийме цей місіонерський динамізм, то мусить дійти до всіх без винятку. Але до кого спочатку? Євангеліє виразно вказує: спочатку не до друзів і багатих знайомих, а до вбогих і хворих, до знедолених і забутих, до тих, які «не мають, чим тобі відплатити» (Лк. 14,14). Жодні сумніви та інтерпретації не можуть послабили це дуже ясне послання. Сьогодні й завжди «вбогі є упривілейованими адресатами Євангелія»[52], і безкорислива євангелізація вбогих є знаком Царства, з яким прийшов Ісус. Необхідно заявити без усяких викрутасів, що наша віра нероздільно з’єднана з убогими. Ніколи не залишаймо їх напризволяще.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> Виходімо, виходімо офірувати всім життя Ісуса Христа. Повторюю тут для всієї Церкви те, що багато разів говорив священикам і мирянам в Буенос-Айрес: віддаю перевагу постраждалій, зраненій і брудній Церкві на вулицях над хворою через свою замкнутість і комфортність Церквою, яка чіпляється за власну безпеку. Не хочу Церкви, яка заклопотана тим, щоб бути в центрі, а потім зачиняється в інтригах настирливості й бюрократії. Якщо щось повинно нас дійсно хвилювати й непокоїти нашу совість, то тільки факт, що стільки наших братів живуть без сили, без світла і без втіхи, які дає дружба з Ісусом Христом, без спільної віри, яка їх підтримує, без перспективи сенсу й життя. Надіюся, що нами буде керувати не страх зробити помилку, а страх зачинитися в своїх структурах, які дають фальшиве почуття безпеки, в нормах, які перетворюють нас у невблаганних суддів, у звичаях, які нас заспокоюють, у той час як довкола голодують люди й Ісус невтомно повторює: «Дайте ви їм їсти» (Мк. 6,37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>II. В КРИЗІ СПІЛЬНОТНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ <span style="color: black;">[50-144]</span></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Перед тим, як говорити про деякі фундаментальні питання, пов’язані з євангелізацією, слід коротко пригадати обставини, в яких ми живемо і працюємо. Сьогодні багато говорять про «надмірне діагностування», яке не завжди супроводжується пропозиціями, які можуть вирішити проблему і які дійсно можливо застосувати. З другого боку, нам не допоможе суто соціологічний підхід, який претендує охопити всю дійсність гіпотетично нейтральною і асептичною методологією. Хочу запропонувати євангельське розпізнавання. Це бачення учня-місіонера, яке «живиться світлом і силою Святого Духа»[53].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>51.</b> Представити детальний і повний аналіз сучасної дійсності не є завданням Папи, але заохочую всі спільноти до «завжди невсипущої здатності вивчати знаки часу»[54]. Йдеться про велику відповідальність, бо якщо не знайдемо вирішення деяких проблем сьогодення, то можуть звільнитися процеси дегуманізації, які буде важко повернути назад. Необхідно вияснити, що може бути плодом Царства і що порушує Божі плани. Це означає не тільки розпізнавати та інтерпретувати порухи, навіяні добрим і злим духами, а – що є вирішальним – приймати порухи, навіяні добрим духом, і відкидати порухи, навіяні злим духом. Зрозуміло, що беру до уваги різні опрацювання як Учительського Уряду Церкви, так і регіональних та національних єпископатів. У цій Адгортації маю намір коротко зупинитися, з душпастирської позиції, на деяких аспектах реальності, які можуть загальмувати чи послабити динаміку місіонерської віднови Церкви, бо вони або стосуються життя і гідності Божого Люду, або впливають на суб’єкти, які безпосередньо належать до церковних структур і займаються євангелізацією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">1. ДЕЯКІ ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ</span> [52-75]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>52.</b> Людство переживає сьогодні історичний перелом, який можемо бачити в прогресі, зробленому в різних галузях науки. Слід хвалити успіхи, які покращують людське життя, наприклад, в сфері охорони здоров’я, освіти та комунікації. Попри це мусимо пам’ятати, що більшість людей нашої епохи живуть, перебиваючись сяк-так з дня на день, що веде до згубних наслідків. Збільшуються деякі патології. Страх і розпач опановують серця багатьох людей, навіть у багатих країнах. Радість від життя часто згасає, брак пошани і насилля зростають, нерівність стає щораз очевиднішою. Необхідно боротися, щоб жити, і часто – щоб жити без достатньої пошани для своєї гідності. Ці епохальні зміни були спричинені великими якісними, кількісними, швидкими і кумулятивними стрибками, які відбуваються в науковому прогресі, новими технологіями і їх швидким впровадженням у різні сфери природи й життя. Живемо в епоху знань та інформації – джерела нових форм влади, часто анонімної.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» економіці виключення</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>53.</b> Подібно до того, як заповідь «не вбий» ставить виразну границю для захисту людського життя, так сьогодні мусимо сказати «“ні” економіці виключення і соціальній нерівності». Така економіка вбиває. Не може так бути, щоб у новинах не повідомляли про факт, що на вулиці від холоду померла стара людина, натомість повідомляють про падіння на біржі на два відсотки. Це виключення. Не можна далі толерувати факт, що викидається їжа, у той час як люди страждають від голоду. Це соціальна нерівність. Сьогодні у всьому діє закон суперництва і право найсильнішого, який пожирає найслабшого, внаслідок чого широкі маси населення вважають себе виключеними з суспільства і маргінальними: без праці, без надії, у безвихідній ситуації. До самої людини ставляться як до товару, який можна використати й потім викинути. Ми започаткували культуру «відкинення», яка сьогодні поширюється. Вже йдеться не тільки про явище експлуатації та гноблення, а про щось нове: через виключення була вражена в самому корені приналежність до суспільства, в якому ми живемо. Йдеться не про перебування на дні суспільства, на його периферії чи позбавлення прав, а про перебування поза суспільством. Виключені не «експлуатовані», а викинуті як «непотріб».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>54.</b> У цьому контексті дехто ще захищає теорії «зменшення податку на більший дохід», за якими стоїть переконання, що економічний ріст, якому сприяє вільний ринок, сам по собі призведе до більшої рівноправності та соціальної інтеграції в світі. Ця думка, яка ніколи не була підтверджена фактами, виражає примітивну й наївну віру у доброту тих, які мають економічну владу, і у канонізовані механізми домінуючої економічної системи. А тим часом виключені далі чекають. Щоб підтримувати стиль життя, який виключає інших, або щоб захоплюватися цим егоїстичним ідеалом, розвинулася загальна байдужість. Майже несвідомо ми стаємо нездатними співчувати зойкам інших людей, вже не плачемо, бачачи їхню біду, і не хочемо їм допомагати, ніби за це відповідаємо не ми, а хтось інший. Культура добробуту знечулює, втрачаємо спокій, якщо ринок пропонує щось, чого ще не маємо, в той час як усі людські долі, поламані безнадією, видаються звичайним явищем, яке нас взагалі не турбує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» новому ідолопоклонству грошей</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>55.</b> Одна з причин такого стану речей: відношення до грошей, бо вже спокійно приймаємо їхнє панування над нами в суспільстві. Економічна криза, яку переживаємо, відвертає нашу увагу від причини цієї кризи – глибокої антропологічної кризи: заперечення першості людської особи! Ми створили нових ідолів. Поклоніння золотому тельцеві (див. Вих. 32,1-35) знайшло нову і нелюдську форму в поклонінні грошам і в диктатурі економіки без людського обличчя і без дійсно людської мети. Світова криза, яка б’є по фінансах і економіці, показує свою нестабільність і, понад усе, великі недоліки в антропологічному напрямку, який редукує людину лише до однієї з її потреб: до споживання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>56.</b> У той час як доходи невеликої групи людей стрімко зростають, більшість населення постійно віддаляється від добробуту щасливої меншості. Ця диспропорція походить від ідеологій, які захищають абсолютну автономність ринку і фінансових махінацій. Тому вони заперечують право контролю з боку держави, яка відповідає за загальне добро. Встановлюється нова невидима диктатура, у деяких випадках віртуальна, яка в односторонньому порядку і безжалісно вводить свої закони і правила. Окрім того, борги і все, що з ними пов’язане, віддаляють країни від реалізації реальних можливостей їхніх економік, а їх громадян – від реальної купівельної спроможності. До цього всього додається розгалужена корупція і егоїстична несплата податків у світовому масштабі. Жадоба влади і багатства не знає меж. У цій системі, яка намагається підпорядкувати все отриманню більших зисків, усе слабке, як зовнішнє середовище, залишається беззахисним перед інтересами обожнюваного ринку, які перетворюються в абсолютну норму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» грошам, які панують замість служити</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>57.</b> За такою поставою приховується заперечення етики і заперечення Бога. Зазвичай на етику дивляться з певною зневажливою погордою. Вона вважається непродуктивною, занадто гуманістичною, бо релятивізує гроші та владу. Її сприймають як загрозу, бо вона осуджує маніпулювання людиною і деградацію особи. В остаточному розрахунку етика скеровує до Бога, який очікує зобов’язуючої відповіді, яка виходить поза категорії ринку. Якщо така постава абсолютизується, то Бога сприймають як неконтрольованого, невигідного, навіть небезпечного, бо Він кличе людину до повної реалізації та незалежності від будь-якого виду рабства. Не ідеологізована етика дає можливість осягнути рівновагу і більш людяний соціальний устрій. У цьому сенсі заохочую експертів у фінансових справах і керівників держав поміркувати над словами одного древнього мудреця: «Не ділитися з бідними своїм багатством означає окрадати їх і позбавляти життя. Багатство, яким володіємо, – не наше, а їхнє»[55].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>58.</b> Фінансова реформа, яка не ігнорує етику, вимагала би радикальної зміни постави з боку політичних лідерів, яких я заохочую прийняти цей виклик з рішучістю і далекоглядним баченням, не ігноруючи, що само собою зрозуміло, особливостей кожної ситуації. Гроші повинні служити, а не керувати! Папа любить усіх, багатих і бідних, але має обов’язок в імені Христа нагадувати, що багаті повинні допомагати бідним, поважати їх і підтримувати. Заохочую вас до безкорисливої солідарності та повернення економіки й фінансової системи до етики на користь людині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» соціальній нерівності, яка викликає насильство</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>59.</b> Сьогодні часто чуємо заклики до більшої безпеки. Але допоки не позбудемося виключення і нерівності в суспільстві та між різними народами, не можливо буде викорінити насильство. У насильстві звинувачують бідних людей і найбідніші народи, але без рівних можливостей різноманітні форми агресії та війни знайдуть родючу землю і рано чи пізно станеться вибух. Якщо локальна, національна чи світова спільнота залишає частину себе самої на периферії, то жодні політичні програми, жодні силові чи миротворчі структури не зможуть запевнити тривалий мир. Це діється не тільки тому, що нерівність провокує насилля виключених із суспільства, а тому, що соціальна та економічна система несправедлива в своїх основах. Подібно до того, як добро прагне ділитися собою, так і згода на зло, тобто несправедливість, прагне поширювати свою нищівну силу й мовчки підкопувати основи будь-якої соціополітичної системи, якою би міцною вона не виглядала. Якщо кожна дія має наслідки, то зло, закладене в структури суспільства, завжди має потенціал розкладу і смерті. Від зла, міцно закладеного в несправедливі соціальні структури, не можемо очікувати кращого майбутнього. Ми знаходимось далеко від так званого «кінця історії», бо умови для стійкого і мирного розвитку ще адекватно не виражені й не реалізовані.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>60.</b> Структури сучасної економіки пропагують надмірне споживання, але нестримне споживацтво, поєднане з соціальною нерівністю, нищить суспільство подвійно. У такий спосіб соціальна нерівність рано чи пізно породжує насильство, яке гонка озброєнь не може зупинити й ніколи не зупинить. Це тільки обманює тих, які шукають більшої безпеки в світі, так ніби сьогодні ми не знаємо, що озброєння і придушення спротиву не вирішує проблем, а створює нові й ще гірші конфлікти. Дехто просто отримує задоволення, звинувачуючи в своїх нещастях убогих і вбогі країни, приводячи необгрунтовані узагальнення, і прагне вирішити проблему «освітою», яка їх заспокоїть і перетворить на домашніх і нешкідливих істот. Але це ще більше дратує, якщо виключені з суспільства бачать, як розростається соціальний рак – корупція, яка глибоко закорінилась у багатьох країнах: в їхніх керівництвах, ділових сферах, різних структурах – незалежно від політичної ідеології керівників держав.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Деякі виклики культури</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>61.</b> Євангелізуємо також тоді, коли пробуємо відповісти на різні виклики, які можуть з’явитися[56]. Часом вони проявляються у справжніх атаках на релігійну свободу або в нових формах переслідування християн, які в деяких країнах досягнули небезпечного рівня ненависті та насильства. У багатьох місцях скоріше йдеться про поширення релятивістської байдужості, поєднаної з розчаруванням і кризою ідеологій, що відбувається як реакція на те, що вважається тоталітарним. Це шкодить не тільки Церкві, а й суспільству в цілому. Розуміємо, що культура, в якій кожний бажає володіти власною суб’єктивною правдою, утруднює громадянам участь у спільному проекті, який виходить поза особисті інтереси й прагнення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>62.</b> У домінуючій культурі перше місце займає те, що зовнішнє, близьке, видиме, швидке, поверхневе, провізорне. Дійсне поступається місцем ілюзорному. У багатьох країнах глобалізація спричинила пришвидшене знищення культурних коренів та інвазію елементів інших культур, розвинутих економічно, але ослаблених етично. Це саме озвучили різні Синоди єпископів на різних континентах. Наприклад, кілька років тому єпископи Африки, звертаючись до Енцикліки Sollicitudo rei socialis, відмічали, що вже багато разів країни Африки пробували перетворити у звичайні «деталі механізму, шестерні великої машини. Це також часто стосується засобів масової інформації, якими керують переважно з північної півкулі, тому вони не завжди беруть до уваги пріоритети й проблеми цих країн і не шанують їх культурну фізіономію»[57]. Також єпископи Азії «наголошували на зовнішніх впливах на азійські культури. Внаслідок впливу засобів масової інформації з’являються нові форми поведінки [...] Отож, негативні аспекти засобів масової інформації та індустрії розваг загрожують традиційним цінностям»[58].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>63.</b> Сьогодні католицька віра багатьох людей піддається випробовуванням з боку нових релігійних рухів, одні з яких мають фундаменталістські тенденції, інші пропонують духовність без Бога. З одного боку, це результат людської реакції на матеріалістське, споживацьке та індивідуалістське суспільство, з другого боку – експлуатація бідних людей, які живуть на периферіях і в убогих зонах, дуже страждають і шукають швидких рішень для своїх проблем. Ці релігійні рухи, які характеризуються субтельним прониканням, намагаються заповнити в домінуючій індивідуалістській культурі вакуум, залишений секуляристським раціоналізмом. Окрім того слід признати: якщо частина охрещених не відчуває своєї приналежності до Церкви, то це спричинене структурами і байдужою атмосферою деяких наших парафій і спільнот, а також бюрократичним ставленням до простих і складних проблем людського життя. У багатьох місцях адміністративний підхід домінує над пасторальним, а уділення Таїнств відбувається без інших форм євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>64.</b> Секуляризація намагається звести віру і Церкву до приватної і внутрішньої справи. Що більше, заперечуючи будь-яку трансцендентність, вона спричинила щораз зростаюче спотворення етики, послаблення відчуття особистого і колективного гріха і прогресуючий релятивізм, що призводить до загальної дезорієнтації, особливо в періоди дозрівання і юності, які дуже вразливі до змін. Єпископи США слушно відмітили, що, у той час, як Церква наполягає на існуванні об’єктивних моральних норм, обов’язкових для всіх, «дехто називає таке вчення несправедливим, тобто суперечним з основними правами людини. Такі аргументи походять, як правило, з певної форми морального релятивізму, яка поєднана, не без проблем, з вірою в абсолютні права індивіда. З цієї точки зору Церква нібито створює особливі упередження і втручається в свободу індивіда»[59]. Ми живемо в інформаційному суспільстві, яке постачає нас усякою інформацією без селекції на важливу й другорядну, і врешті-решт це доводить нас до жахливої поверховності в питаннях моралі. І тому нам потрібна освіта, яка вчитиме мислити критично й запропонує шляхи дозрівання у розумінні цінностей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>65.</b> Незважаючи на весь наступ секуляризму, який опановує суспільство, у багатьох країнах – навіть тих, де християн мало – Католицька Церква в очах публічної думки є вірогідною інституцією, якій можна довіряти в справах солідарності й опіки над найбільш потребуючими. Неодноразово Церква була посередницею у вирішенні проблем, які загрожували миру, згоді, зовнішньому середовищу, охороні життя, людським і громадянським правам тощо. А який вклад католицьких шкіл і університетів у всьому світі! Дуже добре, що так є. Але нам важко показати, що коли займаємось іншими питаннями, які публічна думка акцептує менше, то залишаємось вірними тим самим переконанням щодо гідності людини й загального добра.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>66.</b> Родина переживає глибоку культурну кризу – як і всі спільноти і соціальні зв’язки. У випадку родини крихкість зв’язків є особливо небезпечною, бо йдеться про основну клітину суспільного організму, про місце, де вчимося жити з іншими, відмінними від нас, і належати іншим, і де батьки передають дітям віру. Існують тенденції бачити в подружжі тільки форму емоційного задоволення, яке можна формувати і модифікувати у будь-який спосіб – в залежності від чуттєвості кожної пари. Але невід’ємний вклад подружжя в суспільство перевершує рівень емоційності та мінливих потреб подружніх пар. Французькі єпископи навчають, що подружжя постає не «з тимчасового почуття закоханості, а з глибини обов’язків, які пара бере на себе, стаючи одним цілим»[60].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>67.</b> Постмодерний і глобалістичний індивідуалізм сприяє стилеві життя, який послаблює зростання і стабільність міжлюдських взаємин і деформує родинні стосунки. Душпастирська праця повинна ще краще показати, що зв’язок з нашим Отцем вимагає і заохочує до сопричастя, яке зцілює, оживляє і підсилює міжлюдські взаємини. У той час як у світі, особливо в деяких країнах, знову виникають у різних формах війни та конфлікти, ми, християни, наполягаємо на необхідності шанувати іншу людину, лікувати рани, будувати мости, зміцнювати зв’язки і допомагати «носити тягарі один одного» (Гал. 6,2). З другого боку, сьогодні постають різні організації для захисту прав людини і досягнення шляхетних цілей. У такий спосіб проявляється бажання багатьох громадян брати участь у соціальному й культурному поступі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Виклик інкультурації віри</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>68.</b> Християнська основа деяких народів – особливо західних – жива реальність. Там знаходимо – особливо серед найбільш потребуючих – моральні резерви, які зберігають цінності автентичного християнського гуманізму. Споглядаючи реальність очима віри, не можемо не бачити те, що сіє Святий Дух. Ми би сумнівались у вільну й щедру дію Святого Духа, якщо би вважали, що там, де велика частина населення прийняла Хрещення і виражає свою віру й братерську солідарність у різноманітний спосіб, нема автентичних християнських цінностей. Тут треба побачити більше, ніж тільки «зерна Слова», бо йдеться про автентичну католицьку віру з власними способами її вираження і приналежності до Церкви. Не слід ігнорувати величезного значення культури, позначеної вірою, бо ця євангелізована культура, незважаючи на свої обмеження, має набагато більше ресурсів, ніж тільки сума окремих віруючих перед лицем наступу актуального секуляризму. Євангелізована народна культура має цінності віри і солідарності, які можуть спричинити розвиток суспільства у сфері справедливості й віри, й володіє особливою мудрістю, яку слід визнати з вдячністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>69.</b> Є нагальна потреба євангелізувати культури – щоб інкультурувати Євангеліє. У країнах з католицькою традицією це означає: супроводжувати, піклуватися і зміцнювати багатство, яке вже існує, у країнах з іншими релігійними традиціями та у глибоко секуляризованих країнах це означає: забезпечити нові процеси євангелізації культури, навіть якщо вони вимагають довгострокових проектів. Проте слід пам’ятати, що завжди йдеться про поклик до зростання. Кожна культура і кожна соціальна група потребують очищення і дозрівання. У випадку культур католицьких народів мусимо визнати деякі слабкості, які ще потрібно лікувати Євангелієм: чоловічий шовінізм, алкоголізм, насильство у сім’ї, несистематична участь у Євхаристії, фаталістичні вірування та забобонність, які ведуть до ворожіння тощо. Але саме народна побожність є найкращим вихідним пунктом для зцілення і звільнення від них.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>70.</b> Правдою є також і те, що часто більше наголошується на зовнішніх традиційних формах окремих груп або на уявних приватних об’явленнях, які абсолютизуються, а не на християнській побожності. Існує святенницьке християнство, властиве індивідуалістському і сентиментальному переживанню віри, яке насправді не відповідає автентичній «народній побожності». Дехто сприяє цьому, не турбуючись соціальними наслідками і формацією вірних, а в деяких випадках – для отримання матеріальної вигоди або влади над людьми. Також не можемо ігнорувати того, що в останні десятиліття у католицькому люді виникла тріщина у передачі християнської віри з покоління в покоління. Безсумнівно, що багато людей розчаровані й вже не ототожнюють себе з католицькою традицією, збільшується кількість батьків, які вже не хрестять своїх дітей і не вчать їх молитися, частина католиків переходить до інших конфесій. Ось деякі причини цієї тріщини: відсутність діалогу в родині, вплив засобів масової інформації, релятивістський суб’єктивізм, нестримане споживацтво, яке стимулює ринок, відсутність душпастирської праці серед найубогіших, відсутність доброзичливості в наших закладах, труднощі в поверненні до містичної вірності вірі в культурі релігійного плюралізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Виклики урбаністичної культури</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>71.</b> Новий Єрусалим, святе Місто (див. Одк. 21,2-4) – мета, до якої прямує все людство. Цікаво, що Об’явлення говорить, що повнота людської природи та історії реалізується в місті. Необхідно глянути на місто споглядальним поглядом, тобто поглядом віри, який знаходить Бога в будинках, на вулицях і на площах. Бог допомагає індивідам і групам, які щиро шукають опору і сенс свого життя. Він живе серед громадян, плекаючи солідарність, братерство, бажання добра, правду, справедливість. Божу присутність не треба створювати, тільки відкривати, знаходити. Бог не ховається від тих, які шукають Його щирим серцем, навіть якщо чинять це напомацки, розсіяно і помиляючись.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>72.</b> У містах релігійність виражається у різних стилях життя, у звичаях, пов’язаних з відчуттям часу, місця й людських взаємин – що відрізняє жителів міст від сільського населення. Дуже часто щоденне життя в містах – боротьба за виживання, в якій приховується глибокий сенс екзистенції, який містить також сильні релігійні почуття. Ми повинні споглядати це життя, щоб дійти до діалогу, подібного до діалогу між Господом і самарянкою біля колодязя, до якого вона прийшла втамувати спрагу (див. Йо. 4,7-26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>73.</b> Нові культури постійно народжуються у цих величезних скупченнях людей, в яких християни вже не є промоторами чи генераторами сенсу, а самі отримують від них нові мови, символи, послання і парадигми, які пропонують нові життєві орієнтири, часто суперечні з Євангелієм Ісуса. У містах пульсує і розвивається незнана раніше культура. Синод констатував, що сьогодні зміни в цих великих скупченнях людей і культура, яку вони створюють, є упривілейованим місцем для нової євангелізації[61]. Це вимагає створення для молитви і спілкування місць з новими характеристиками, більш привабливих і значущих для мешканців міст. Сільське середовище, під впливом засобів масової інформації, також піддається цим культурним змінам і змінює стиль життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>74.</b> Необхідна нова євангелізація, яка освітить нові способи зв’язку з Богом, з іншими людьми, з зовнішнім середовищем, яка відродить фундаментальні цінності. Необхідно дійти туди, де формуються нові наративи та парадигми, принести Слово Ісуса до самих глибин душі міста. Не можна забувати, що місто – багатокультурне середовище. У великих містах можна побачити розгалужену павутину, через яку групи осіб обмінюються подібними мріями й уявленнями про життя, і так постають нові соціальні групи, культурні території та невидимі міста. Зазвичай різні культури співіснують, але часто застосовують сегрегацію та насильство. Церква покликана допомагати у важкому діалогу. З другого боку, є громадяни, які володіють засобами, необхідними для розвитку особистого і сімейного життя, але також є багато «не-громадян», «напів-громадян» і «урбаністичні рештки». Місто створює стан постійної амбівалентності, бо, надаючи одним громадянам безмежні можливості, у той самий час породжує численні труднощі для всебічного розвитку багатьох інших громадян. Такі протиріччя викликають болючі страждання. У багатьох частинах світу міста стають сценою масових протестів, де тисячі жителів добиваються свободи, участі в суспільному житті, справедливості, висувають різні вимоги, які, якщо не будуть прийняті належним чином, неможливо буде придушити силою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>75.</b> Необхідно пам’ятати, що в містах легко розвивається торгівля наркотиками і людьми, надуживання і експлуатація неповнолітніх, нехтування перестарілими і хворими, різні форми корупції й злочинів. У той самий час те, що може бути місцем зустрічі та солідарності, часто перетворюється на місце втечі та взаємної недовіри. Будинки і дільниці будуються більше для того, щоб ізолювати й захистити, а не для того, щоб єднати й інтегрувати. Проголошення Євангелія буде основою для відновлення гідності людського життя у таких обставинах, бо Ісус хоче дати містам життя в надмірі (див. Йо. 10,10). Пропонований Євангелієм інтегральний і повний сенс людського життя є найкращими ліками від хвороб міста, але необхідно усвідомлювати, що однорідний і негнучкий стиль євангелізації для цього не підходить. Але жити повнотою людської природи і ввійти в серцевину викликів як зачину свідчення в будь-якій культурі, в будь-якому місті чинить християнина кращим і збагачує місто.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">2. СПОКУСИ ПАСТОРАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ</span> [76-109]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>76.</b> Я дуже вдячний усім, хто працює в Церкві. Я не хочу тут описувати працю всіх, хто працює в пасторальній сфері, – від єпископів і до тих, хто виконує просту й малознану церковну роботу, а хотів би поміркувати про виклики, з якими всі вони зустрічаються у сьогоднішній глобалізованій культурі. Ради справедливості передовсім слід сказати, що вклад Церкви у сьогоднішньому світі дуже великий. Наш біль і сором за гріхи деяких членів Церкви і за власні гріхи не повинні позбавляти нас пам’яті про те, скільки християн віддають своє життя з любові: допомагають багатьом людям лікуватися або вмирати в мирі в убогих лікарнях, допомагають особам, зневоленим різними узалежненнями, в найубогіших закутках земної кулі, присвячують своє життя вихованню дітей і молоді, опікуються самотніми перестарілими людьми, намагаються переказувати християнські цінності в ворожих середовищах або посвячують своє життя у інші способи, які показують безмірну любов до людства, якою нас надихнув Бог, який став людиною. Дякую за чудовий приклад, який мені дає багато християн, які з радістю жертвують своє життя і час. Це свідчення дає мені багато і підтримує моє бажання долати свій егоїзм і ангажуватися більше.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>77.</b> Незважаючи на це, всі ми, як діти цієї епохи, у якийсь спосіб підпадаємо під вплив актуальної глобалізованої культури, яка, показуючи нам цінності й нові можливості, водночас може обмежувати, узалежнювати і шкодити нам. Признаю, що ми повинні створити місця, в яких буде можливо мотивувати й оздоровлювати пасторальних працівників, «місця для відновлення власної віри в розп'ятого і воскреслого Христа, де можна ділитися глибокими особистими питаннями і щоденними турботами, робити глибоке розпізнавання на основі євангельських критеріїв свого життя й досвіду, щоби спрямовувати до добра й краси індивідуальні та групові вибори»[62]. Водночас хочу звернути увагу на деякі спокуси, на які сьогодні наражаються пасторальні працівники.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Так» виклику місіонерської духовності</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>78.</b> Сьогодні можна зауважити в багатьох пасторальних працівників, включаючи богопосвячених, надмірну турботу про власний простір свободи й відпочинку, що призводить до того, що працю вважають додатком до життя, а не частиною власної тотожності. Водночас духовне життя ототожнюється з деякими релігійними переживаннями, які дають деяке полегшення, але не розпалюють до зустрічі з іншими людьми, до заангажування, до євангелізаційного пориву. Внаслідок чого можна зауважити в багатьох євангелізаторів, навіть якщо вони є людьми молитви, надмірний індивідуалізм, кризу тотожності й згасання ревності. Це три зла, які себе взаємно підтримують.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>79.</b> Часом засоби масової інформації та деякі середовища інтелектуалів озвучують виразну недовіру до послання Церкви і деяке розчарування. Внаслідок цього у багатьох пасторальних працівників, навіть якщо вони й люди молитви, розвивається своєрідний комплекс неповноцінності, який спонукає їх релятивізувати або приховувати свою християнську тотожність і переконання. У такий спосіб виникає зворотня реакція, бо їх не радує те, ким вони є і що роблять, не ототожнюють себе з євангелізаційною місією, що ослаблює їхнє заангажування. Закінчується тим, що придушують місіонерську радість різновидом обсесії, щоб бути такими, як усі, й мати те, що мають інші. Тому євангелізаційну працю виконують насилу, докладають малих зусиль й присвячують мало часу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>80.</b> У пасторальних працівників розвивається, незалежно від форми їхньої духовності та способу мислення, релятивізм, набагато небезпечніший від доктринального релятивізму. Він стосується найглибших і щирих виборів, які детермінують стиль життя. Цей практичний релятивізм полягає у тому, щоб діяти так, ніби Бог не існує, приймати рішення так, ніби нема вбогих, мріяти так, ніби нема інших людей, працювати так, ніби нема тих, які не отримали Євангеліє. Слід відмітити, що ті, які позірно мають солідні доктринальні та духовні переконання, часто ведуть стиль життя, спрямований до матеріального благополуччя, до отримання влади чи людської слави будь-якою ціною, замість того, щоб віддавати своє життя іншим у місіонерській праці. Не дозвольмо позбавити себе місіонерського ентузіазму!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» егоїстичній ацедії</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>81.</b> Сьогодні, коли ми більше потребуємо місіонерського динамізму, який принесе у світ сіль і світло, багато мирян боїться, що їх хтось запросить до апостольської праці, і втікають від будь-яких зобов'язань, які можуть забрати в них вільний час. Сьогодні, наприклад, дуже важко знайти вишколених катехитів, готових працювати в парафії довший час. Але часом це саме діється із священиками, які з одержимістю піклуються про свій вільний час. Часто це відбувається тому, що особи настійно відчувають потребу зберігати простір своєї автономності так, ніби євангелізаційна праця була небезпечною отрутою, а не радісною відповіддю на любов Бога, який кличе нас до місії й чинить досконалими та плідними. Деякі особи відмовляються повністю засмакувати місіонерську працю і занурюються в паралізуючу ацедію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>82.</b> Проблема не завжди полягає в надмірі активності, а передовсім в активності, яка переживається погано, без відповідних мотивацій, без духовності, яка її насичує і чинить бажаною. Як наслідок, праця дуже втомлює і часом спричинює хворобу. Йдеться не про радісну втому, а про напружену, важку, незадоволену й тому не акцептовану. Ця пасторальна ацедія може мати різні причини. Деякі піддаються їй тому, що снують нереальні плани й не живуть бажаннями, які легко можуть реалізувати. Інші тому, що не акцептують важку еволюцію процесів і хочуть, щоб усе падало з неба. Ще інші тому, що прив'язуються до деяких проектів чи мрій, створених їхнім марнославством. Ще інші тому, що втратили справжній контакт з людьми в деперсоналізованій пасторальній праці, бо звертали більше уваги на структуру, ніж на людей, й тому «карта дороги» їх захоплювала більше, ніж сама дорога. Ще інші піддаються ацедії тому, що не вміють чекати і прагнуть панувати над ритмом життя. Нетерпляче прагнення сучасного світу отримати результати негайно призводить до того, що пасторальним працівникам важко толерувати якісь протиріччя, явну поразку, критику, страждання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>83.</b> У такий спосіб виникає найбільша небезпека, якою «є сірий прагматизм щоденного життя Церкви, коли все йде ніби нормально, але насправді віра виснажується і нікчемніє»[63]. Розвивається психологія гробу, яка поступово перетворює християн в музейних мумій. Розчаровані реальністю, Церквою і собою, вони живуть у постійній спокусі піддатися єлейному смуткові, позбавленому надії, який опановує серце як «найдорогоцінніший еліксир диявола»[64]. Покликані просвічувати й давати життя, врешті-решт вони захоплюються речами, які породжують темряву, нудьгу і послаблюють апостольський динамізм. З огляду на все це, дозволю собі наголосити: Не дозвольмо окрадати себе з євангелізаційної радості!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» безплідному песимізмові</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>84.</b> Ніщо і ніхто не зможе в нас відібрати радість Євангелія (див. Йо. 16,22). Гріхи сучасного світу і Церкви не можуть бути виправданням для зменшення нашого заангажування і ревності. Сприймаймо їх як виклик до зростання. Щобільше, погляд віри здатний розпізнати світло, яке Святий Дух завжди запалює серед темряви, не забуваючи, що «де збільшився гріх, там перевершила ласка» (Рим. 5,20). Наша віра повинна помітити вино, в яке може перемінитись вода, і виявити пшеницю посеред куколю. Через п'ятдесять років після ІІ Ватиканського Собору, навіть якщо і відчуваємо біль через біди нашої епохи і зовсім не впадаємо в наївний оптимізм, більший реалізм не означає меншої довіри до Святого Духа і меншої щедрості. У цьому контексті можемо згадати слова Йоана XXIII, сказані пам'ятного дня 11 жовтня 1962: «Часом до наших вух доходять і заподіюють душевний біль інсинуації деяких осіб, які, хоч і палають ревністю, але їм бракує розсудливості й виваженого судження. В сучасному світі вони бачать тільки зловживання і руїну [...] Нам здається, що мусимо відмежуватися від цих пророків нещастя, привчених завжди віщувати катастрофу, ніби кінець світу вже близько. У даний історичний момент Провидіння веде нас до нового порядку людських взаємин, які через працю самих людей і виходячи поза їхні очікування прямують до сповнення вищих і неочікуваних планів; де все, і навіть ворожнеча між людьми, служить для більшого добра Церкви»[65].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>85.</b> Однією з найбільших спокус, яка душить запал і відвагу, є відчуття поразки, яка робить нас жалюгідними і розчарованими песимістами з кислими фізіономіями. Не можна розпочинати битву, якщо нема віри в перемогу. Хто розпочинає без віри, вже наполовину зазнав поразки і закопав свої таланти. Навіть із болісним усвідомленням своїх слабкостей потрібно йти вперед і не піддаватися, пам'ятаючи, що Господь сказав святому Павлові: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі» (2Кор. 12,9). Християнський тріумф завжди є хрестом, але хрестом, який водночас є стягом перемоги, який з войовничою чуйністю піднімають проти нападів зла. Злий дух поразки є братом спокуси завчасно відділити пшеницю від куколю, наслідком неспокійної та егоцентричної недовіри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>86.</b> Очевидно, що в деяких місцях дійшло до духовного «опустелювання» як наслідку проекції суспільств, які прагнуть будувати себе без Бога або нищать своє християнське коріння. Там «християнський світ стає безплідним і виснажується як надмірно експлуатована земля, яка перетворюється в пісок»[66]. В інших країнах сильний опір проти християнства змушує християн сповідати свою віру майже потаємно в своїй батьківщині, яку люблять. Це інший вид пустелі, ще болючіший. Також родина або місце праці можуть бути засушливим середовищем, в якому необхідно зберігати віру і намагатися її випромінювати. Але «саме досвід цієї пустелі, цієї пустки дасть нам можливість поновно відкрити радість віри, її життєве значення для нас, чоловіків і жінок. У пустелі ми відкриваємо вартість того, що необхідне для життя; отож, у сучасному світі є багато знаків прагнення Бога, остаточного сенсу життя, які часом проявляються в прихованій або негативній формі. У пустелі потрібно передовсім людей віри, які своїм життям покажуть шлях до Обіцяної землі й у такий спосіб живитимуть надію»[67]. У будь-якому випадку ми покликані бути глечиками, з яких інші будуть пити. Часом бути глечиком означає нести важкий хрест, але саме на хресті пробитий Господь став для нас джерелом живої води. Не дозвольмо забрати в нас надію!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Так» новим стосункам, створеним Ісусом Христом</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>87.</b> Сьогодні, коли інтернет і засоби масової комунікації осягнули нечуваних успіхів, відчуваємо виклик відкрити й передати «містику» спільного життя, щоб зійтися разом, зустрітися, подати один одному руку, підтримати один одного, брати участь у цьому трошки хаотичному потоці, який може стати досвідом справжнього братерства, караваном солідарності, святою прощею. У такий спосіб більші можливості комунікації перетворяться у більші можливості зустрічі та солідарності між усіма. Якщо би ми могли йти цією дорогою, то це би було таким добрим, таким здоровим, таким визволяючим, таким обнадійливим! Для нас буде добре вийти з себе самих і приєднатися до інших. Зачинитися в собі означає пробувати гірку отруту самотності, а людство щось втратить через наш егоїстичний вибір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>88.</b> Християнський ідеал завжди покликаний долати підозру, постійну недовіру, страх втратити приватність, захисні постави, які нам накидає сучасний світ. Багато людей пробує втекти від інших у вигідну приватність або зменшити спілкування до вузького кола найближчих осіб, і вони відкидають реалізм соціального виміру Євангелія. Бо як деякі люди хочуть чисто духовного Христа, без тіла і хреста, так само хочуть міжлюдських взаємин тільки за посередництвом штучних засобів, екранів і систем, які можуть включати й виключати, коли захочуть. Тим часом Євангеліє завжди запрошує нас ризикнути зустріти людину лицем в лице, що нас до чогось зобов'язує, присутню фізично зі своїм болем і потребами, зі своєю радістю, яка передається нам через дотик. Справжня віра в Божого Сина, який став людиною, невіддільна від дару себе самого, від приналежності до спільноти, від служіння, від примирення з іншими. Втілення Божого Сина запрошує нас до революції чуйності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>89.</b> Усамітнення, яке є формою егоїзму, може виражатися у фальшивій автономності, яка виключає Бога, але також може бути для релігійної людини формою духовного споживацтва, спричиненого хворобливим індивідуалізмом. Повернення до сакрального і пошуки духовного, якими характеризується наша епоха, – двозначні явища. Сьогодні більшим від виклику атеїзму є виклик відповісти адекватно на спрагу Бога, яку відчуває багато людей, щоб вони не намагалися її втамувати пропозиціями, які відчужують, або безтілесним Ісусом Христом, який не вимагає працювати для інших. Якщо вони не знайдуть у Церкві духовності, яка їх зцілить, визволить, наповнить життям і миром та водночас покличе до солідарного сопричастя і місіонерської плідності, то врешті-решт будуть обдурені пропозиціями, які не покращують людину й не прославляють Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>90.</b> Власні форми народної побожності втілені, бо проросли з втілення християнської віри в народну культуру. І тому вони містять особисті зв'язки не з гармонізуючими енергіями, а з Богом, Ісусом Христом, Марією і святими. Ця побожність має тіло й обличчя, і тому здатна створювати зв'язки, а не втікати в індивідуалізм. В інших секторах наших спільнот зростає захоплення різними формами «духовності благополуччя» без спільноти, «теологією успіху» без братерських зобов'язань і суб'єктивним безособовим досвідом, який обмежується внутрішніми пошуками себе самого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>91.</b> Важливий виклик – показати, що втеча від особистого і зобов'язуючого зв'язку з Богом, який водночас накладає на нас обов'язки щодо інших людей, ніколи не вирішить справи. Це діється в наші дні, коли віруючі намагаються заховатися і не попадатися на очі іншим, і коли хитро втікають з одного місця в друге або від однієї праці до іншої, залишаючись без глибоких і стабільних зв'язків: «Imaginatio locorum et mutatio multos fefellit»[68]. Це фальшивий засіб, який призводить до хвороби духа, а часом і тіла. Необхідно допомогти іншим зрозуміти, що єдина дорога полягає у тому, щоб навчитися зустрічатися з іншими, приймаючи відповідну поставу: цінити їх і приймати як товаришів подорожі, без внутрішнього опору. А ще краще – навчитися відкривати Ісуса в обличчях інших людей, в їхньому голосі, в їхніх потребах. Також слід навчитися страждати, обнімаючи розп'ятого Ісуса, коли зустрічаємося з несправедливою агресією або невдячністю, завжди невтомно вибираючи братерство[69].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>92.</b> Це справжнє зцілення, бо взаємини з іншими, які зцілюють, а не ослаблюють, – це містичне, споглядальне братерство, яке вміє споглядати святу велич ближнього, вміє побачити Бога в кожній людині, вміє зносити неприємності спільного життя, покладаючись на Божу любов, вміє відчинити серце для божественної любові та шукати добра для інших людей, так як це робить добрий Отець. Саме в нашу епоху, і також там, де є «маленьке стадо» (Лк. 12,32), учні Господа покликані жити у спільноті й бути сіллю землі та світлом світу (див. Мт. 5,13-16). Покликані, щоб свідчити про свою участь у євангелізації завжди по-новому[70]. Не дозвольмо забрати в нас спільноту!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» світській духовності</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>93.</b> Світська духовність, яка приховується під видом релігійності та любові до Церкви, полягає у пошуках людської слави і власного добра замість слави Господа. Господь дорікає фарисеям: «Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?» (Йо. 5,44). Йдеться про субтельний спосіб шукати «чогось власного, а не Христа Ісуса» (Фил. 2,21). Ця духовність приймає різні форми, в залежності від типу особи і обставин, в яких вона перебуває. Оскільки вона турбується про свій зовнішній вигляд, то не завжди поєднується з публічними гріхами, тому зовні все виглядає правильно. Але якщо би вона проникла в Церкву, «то це було би набагато згубнішим, ніж будь-яка інша світська моральність»[71].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>94.</b> Ця світськість може живитися двома способами, тісно між собою з'єднаними. Перший – захоплення гностицизмом, вірою, замкненою в суб'єктивізмі, де цікавляться тільки окресленим досвідом або низкою роздумів і знань, які нібито додають сил і просвічують, але насправді суб'єкт зачиняється всередині свого розуму і своїх почуттів. Другий – захоплене собою і прометеївське неопелагіанство тих, які остаточно вірять тільки у власні сили і вивищуються над іншими, бо виконують окреслені норми або непорушно вірні католицькій традиції минулого. Ця позірна доктринальна чи дисциплінарна безпека породжує нарцистичний і авторитарний елітаризм, де не євангелізують, а аналізують і осуджують інших, не полегшують доступ до благодаті, а витрачають енергію на контролювання. У цих двох випадках насправді не цікавляться ні Ісусом Христом, ні іншими людьми. Це прояви антропоцентричного іманентизму. Неможливо уявити, щоб ці зіпсуті форми християнства народили автентичний євангелізаційний динамізм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>95.</b> Ця темна світськість проявляється через різні постави, які здаються суперечними, але всі вони намагаються «заволодіти простором Церкви». В одних людей бачимо велику турботу про літургію, доктрину і престиж Церкви, але їх зовсім не цікавить реальне впровадження Євангелія у вірний Божий Люд і в конкретні потреби сьогодення. У такий спосіб життя Церкви стає музейним експонатом або власністю небагатьох. У інших ця сама світська духовність приховується за можливістю демонструвати здобутки в соціальній та політичній сферах, або у марнославстві, поєднаному з адміністративною працею, або в захопленні динамікою самовдосконалення і самореалізації. Також може виражатися у різних формах сприйняття себе самого як учасника інтенсивного соціального життя, наповненого поїздками, зустрічами, бенкетами і прийомами гостей. Також може проявлятися у підприємницькій діяльності, завантаженій статистиками, планами й оцінками, де головним бенефіціаром є не Божий Люд, а Церква як організація. В усіх випадках вона позбавлена печаті втіленого, розп'ятого і воскреслого Христа, зачинена в елітарних групах, не йде шукати загублених і спраглих Христа. Вона не має євангельського запалу, а тільки фальшиву радість егоцентричного самозадоволення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>96.</b> У такій ситуації зростає зарозумілість тих, які задовольняються якоюсь владою і воліють бути генералами розбитих армій, а не простими солдатами ескадрону, який продовжує битву. Як часто мріємо про великі апостольські проекти, скрупульозно і детально накреслені, що властиво генералам, які програли битву! У такий спосіб ми перекреслюємо історію Церкви, яка є славною тому, що є історією жертв, надії, щоденної боротьби, життя в служінні, витривалістю у важкій праці, бо всяка праця є «потом нашого чола». Замість цього ми марнославно розмовляємо про «те, що слід би було зробити» – гріх «прожектерства» – як духовні вчителі та мудрі пастирі, які вказують ззовні. Збуджуємо свою уяву понад міру і втрачаємо контакт з болючою дійсністю нашого віруючого люду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>97.</b> Хто піддався цій світськості, дивиться зверху і здалека, відкидає свідчення братів, підриває авторитет тих, які задають йому запитання, постійно вказує на чужі помилки, помішаний на пункті зовнішніх умовностей. Він спрямовує своє серце до замкнутого горизонту свого «я» і своїх інтересів і, як наслідок цього, не вчиться на своїх гріхах і не відкритий по-справжньому для прощення. Це страшне зіпсуття під видом добра. Його слід уникати, спонукаючи Церкву виходити з себе на місію, зосереджену на Ісусі Христі й праці для убогих. Нехай Бог врятує нас від світської Церкви, вирядженої в духовність і душпастирювання! Цю задушливу світськість лікують, вдихаючи чисте повітря Святого Духа, який нас звільнює від зосередження на собі, яке ми приховуємо за зовнішньою релігійністю, позбавленою Бога. Не дозвольмо забрати в нас Євангеліє!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>«Ні» міжусобним війнам</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>98.</b> Скільки воєн серед Божого Люду і в різних спільнотах! Скільки воєн між християнами через заздрість і ревнощі по місцях проживання і на роботі! Духовна світськість спонукає християн воювати з іншими християнами, які стають на їхній дорозі до влади, престижу, задоволення або матеріального забезпечення. Окрім того, дехто перестає належати до Церкви серцем, щоб підсилити дух «розбрату». Не належить уже до всієї Церкви з її багатою різноманітністю, а до якоїсь групи, яка вважає себе інакшою або особливою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>99.</b> Світ розірваний війнами і насильством або зранений розповсюдженим індивідуалізмом, який розділяє людей і ставить їх одне проти одного, щоб йти за власним благополуччям. У багатьох країнах знов виникають конфлікти й старі поділи, які вважались вирішеними. Особливо прошу християн усіх спільнот світу дати свідченя братерської єдності, яке буде привабливим і променистим. Щоб усі могли захоплюватися тим, як ви піклуєтесь одне одним, як підтримуєте і супроводжуєте одне одного: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13,35). Саме це Ісус усім серцем просив в Отця: «щоб усі були одно [...] в нас [...] щоб світ увірував» (Йо. 17,21). Будьте чуйними до спокуси заздрості! Ми всі в одному човні й пливемо до одного порту! Просімо про благодать радіти з плодів, вирощених іншими людьми, але які належать усім.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>100.</b> Тим, які зранені історичними поділами, важко прийняти наші заклики до прощення і примирення, бо вони вважають, що ми ігноруємо їхній біль або хочемо, щоб вони втратили свою пам'ять та ідеали. Але якщо бачать свідчення справді братніх і примирених спільнот, то це завжди є світлом, яке притягує. І тому мене завжди болить, коли довідуюсь, що в деяких християнських спільнотах, і навіть між богопосвяченими особами, допускаються різні форми ненависті, поділів, наклепів, обмовлянь, помсти, заздрості, бажання будь-якою ціною накинути власні ідеї, аж до переслідувань, які виглядають як безжалісне полювання на відьом. Кого будемо євангелізувати такою поведінкою?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>101.</b> Просімо Господа, щоб дав нам зрозуміти закон любові! Як добре мати цей закон! Як добре любити одне одного, незважаючи ні на що! Так, незважаючи ні на що! Апостол Павло звертається до кожного з нас: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12,21). І ще: «Робімо добро без утоми» (Гал. 6,9). Кожний з нас має свої симпатії та антипатії, і, можливо, що зараз кимось роздратований. Скажімо, принаймні, Господові: «Господи, я роздратований цією особою чи тамтою. Прошу Тебе за нього чи за неї». Молитва за того, на кого гніваємось, є кроком до любові й євангелізаційним актом. Зробімо це сьогодні! Не дозвольмо забрати в нас ідеал братерської любові!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Інші виклики Церкви</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>102.</b> Миряни становлять переважну більшість Божого Люду. Їх обслуговує меншість – рукоположені служителі. Зросло усвідомлення тотожності та місії мирянина в Церкві. Ми маємо чисельний, хоч цього ще недостатньо, лаїкат з глибоким відчуттям спільноти, який вірно ангажується в діла милосердя, катехизації, целебрування віри. Але усвідомлення цієї відповідальності лаїкату, яка випливає із Таїнств Хрещення і Миропомазання, не проявляється всюди однаково. В одних випадках тому, що не отримали належної формації, щоб взяти на себе відповідальні обов'язки, в інших тому, що в їхніх локальних Церквах для них не знайшлося місця – з огляду на надмірний клерикалізм, який не дає їм можливості щось вирішувати, – де би вони могли висловлювати свої думки й діяти. Навіть якщо багато мирян бере участь у різноманітному служінні мирян, то ця праця не впливає на проникнення християнських цінностей у соціальну, політичну й економічну сфери. У багатьох випадках вона обмежується завданнями всередині Церкви без реального застосування Євангелія для трансформації суспільства. Формація мирян і євангелізація професійних та інтелектуальних груп є важливим душпастирським викликом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>103.</b> Церква визнає невід'ємний вклад жінок в суспільство завдяки їхній чутливості, інтуїції та особливим якостям, більш притаманним жінкам, ніж чоловікам. Наприклад, особлива жіноча вразливість на інших, яка виражається в особливий спосіб, хоча не єдиний, у материнстві. З радістю спостерігаю, як багато жінок розділяє пасторальну відповідальність разом зі священиками, допомагаючи особам, родинам або групам і вносячи свою лепту в богословські рефлексії. Але все ще необхідно розширити в Церкві простір для більш активної присутності жінок. Оскільки «жіночі якості повинні проявлятися у всіх сферах соціального життя, то необхідно гарантувати присутність жінок у трудовому середовищі»[72] і в інших різноманітних місцях, де приймаються важливі рішення, – як в Церкві, так і в соціальних структурах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>104.</b> Вимагання законних прав для жінок, на основі твердого переконання, що чоловіки і жінки мають однакову гідність, порушує перед Церквою важливі питання, які для неї є викликом і які не можна вирішити поверхово. Священство зарезервоване для чоловіків як знак Христа Обручника, який дає себе в Євхаристії, і це не підлягає дискусіям, але може спричинити конфлікти, якщо священнодія Таїнств надмірно ототожнюється з владою. Слід пам'ятати, що коли говоримо про священицьку владу, то «йдеться про функцію, а не про гідність чи святість»[73]. Священство – один із засобів, які Ісус використовує у служінні своєму людові, але наша велика гідність походить із Таїнства Хрещення, яке доступне усім. Уподібнення священика до Христа-Глави як основного джерела благодаті не означає вивищення його над усіма іншими. В Церкві функції «не зумовлюють вищість одних над другими»[74]. Фактично, одна жінка, Марія, важливіша від єпископів. Навіть якщо функції священства мають «ієрархічну» структуру, то слід добре пам'ятати, що «вона повністю підпорядкована святості членів містичного Тіла Христа»[75]. Ключем і стрижнем священства є не влада у розумінні домінування, а здатність священнодіяти Таїнство Євхаристії; звідси випливає авторитет священства, яке завжди перебуває на службі в люду. І це великий виклик для душпастирів і богословів, щоб вони були здатними допомогти краще розпізнати, що це означає стосовно можливого місця жінки там, де приймаються важливі рішення, в різних середовищах Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>105.</b> Молодіжне душпастирство, яке ми звикли провадити, постраждало від натиску соціальних змін. В актуальних структурах молодь звичайно не знаходить відповідей на свій неспокій, потреби, проблеми і зранення. Нам, дорослим, важко слухати їх терпеливо, розуміти їхній неспокій і вимоги, навчитися говорити з ними зрозумілою для них мовою. І тому освітні пропозиції не дають очікуваних результатів. Збільшення і зростання переважно молодіжних товариств і рухів слід інтерпретувати дією Святого Духа, який відчиняє нові шляхи у відповідь на їхні очікування і пошуки глибокої духовності та відчуття більш конкретної приналежності. Але все-таки необхідно залучати їх більше до душпастирської праці Церкви[76].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>106.</b> Навіть якщо з молоддю важко налагодити контакти, то прогрес є у двох сферах: в усвідомленні, що їх євангелізує і виховує вся спільнота і що існує нагальна необхідність у їхній більшій активності. Слід визнати, що в актуальному контексті кризи заангажування і спільнотних зв'язків багато молодих людей об'єднуються перед лицем бід світу і займаються різними формами діяльності й волонтерства. Дехто бере участь в житті Церкви в групах допомоги й різних місійних ініціативах у своїх єпархіях або інших місцях. Як це чудово, що молоді люди можуть бути «вуличними проповідниками», щасливі, що можуть нести Ісуса Христа до кожної вулиці, до кожної площі, до кожного закутку землі!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>107.</b> У багатьох місцях зменшується кількість покликань до священства і богопосвяченого життя. Часто причиною цього є відсутність у спільнотах апостольського запалу, який заражає, і тому священство не збуджує ентузіазму і не приваблює. Автентичні покликання народжуються там, де є життя, ревність, бажання нести Христа іншим. Навіть у парафіях, де священики мало заангажовані в працю і невеселі, братерське і ревне життя спільнот пробуджує бажання присвятити себе повністю Богові та євангелізації, особливо якщо ці живі спільноти наполегливо моляться за покликання і сміливо пропонують молодим людям дорогу особливого посвячення. З другого боку, незважаючи на брак покликань, сьогодні маємо більш ясне усвідомлення необхідності кращої селекції кандидатів до священства. Семінарії не можна наповнювати на основі будь-яких мотивацій, особливо коли вони поєднані з афективною невпевненістю, шуканням якоїсь форми влади, людською славою або матеріальним добробутом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>108.</b> Як я вже говорив, не маю наміру подавати повний аналіз, але заохочую спільноти доповнити й збагатити ці теми, усвідомлюючи виклики, які їх стосуються безпосередньо й посередньо. Надіюся, що коли розпочнуть це робити, то візьмуть до уваги, що кожного разу, коли намагаємось відчитати знаки часу в сьогоднішній дійсності, буде доречним вислухати молодих і старих. Одні й другі – надія націй. Старі приносять пам'ять і мудрість досвіду – щоб не повторювати по-дурному помилок минулого. Молоді просять нас розбудити і підсилити надію, бо носять у собі нові спрямування людства і відчиняють нас для майбутнього, щоб ми не закорінилися в ностальгії за структурами й звичаями, які вже не життєдайні в сучасному світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>109.</b> Виклики з'являються, щоб їх прийняти. Будьмо реалістами, не втрачаючи радості, хоробрості й заангажування, сповненого надіями! Не дозвольмо забрати в нас місіонерську силу!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">III. ПРОГОЛОШЕННЯ ЄВАНГЕЛІЯ</span> [110-175]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>110.</b> Розглянувши деякі виклики сьогодення, хочу тепер нагадати про завдання, яке на нас покладено завжди і всюди, бо «автентична євангелізація неможлива без виразного проголошення, що Ісус є Господом», і без «домінування проповідування Ісуса Христа у кожній євангелізаційній діяльності»[77]. Відповідаючи на занепокоєння єпископів Азії, Йоан Павло ІІ сказав, що якщо Церква «мусить сповнити своє провіденційне призначення, то євангелізація, як радісне, терпеливе й послідовне проповідування спасительної смерті й воскресіння Ісуса Христа, мусить бути вашим абсолютним пріоритетом»[78]. Це стосується усіх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">1. УВЕСЬ БОЖИЙ ЛЮД ПРОГОЛОШУЄ ЄВАНГЕЛІЄ</span> [111-134]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>111.</b> Євангелізація є завданням Церкви. Але цей суб’єкт євангелізації є чимось більшим від цілісної та ієрархічної структури, бо є передовсім людом, який прямує до Бога. Без сумніву, що це таїна, яка своїм корінням сягає в Пресвяту Трійцю, але вона реалізується в історії у виді люду-прочанина-євангелізатора, який завжди перевершує усі інституційні визначення, хоча вони й необхідні. Пропоную трошки затриматися на такому розумінні Церкви, остаточним фундаментом якого є вільна і безкорислива ініціатива Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Люд для всіх</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>112.</b> Спасіння, яке нам дарує Бог, є ділом Його милосердя. Жодний людський вчинок, навіть найкращий, не заслуговує цього великого дару. Бог тільки благодаттю притягує нас, щоб з’єднати з собою[79]. Він посилає свого Духа в наші серця, щоб вчинити нас своїми дітьми, щоб преобразити нас і вчинити здатними відповісти своїм життям на його любов. Ісус Христос посилає Церкву як таїнство спасіння, дароване Богом[80]. Церква через євангелізаційну діяльність стає знаряддям божественної благодаті, яка діє безперервно і абсолютно неконтрольовано. Це дуже добре виразив Бенедикт XVI, відкриваючи Синод: «Важливо знати, що перше слово, правильна ініціатива, правильна дія походять від Бога, і якщо ми приєднаємося до цієї ініціативи, якщо будемо просити про цю божественну ініціативу, то тільки тоді зможемо бути – з Ним і в Ньому – євангелізаторами»[81]. Принцип примату благодаті повинен бути маяком, який постійно направляє наші роздуми про євангелізацію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>113.</b> Це спасіння, яке здійснюється Богом і радісно проголошується Церквою, є для всіх[82], і Бог започаткував дорогу, щоб з’єднатися з усіма людьми всіх часів[83]. Він вирішив покликати їх як люд, а не як окремих індивідів. Ніхто не спасається сам, тобто ні як окремий індивід, ні своїми силами. Бог нас притягує, беручи до уваги сукупність міжособових зв’язків, які зумовлюють життя у суспільстві. Церква – це люд, вибраний і покликаний Богом. Ісус не говорить апостолам організувати ексклюзивну, елітну групу. Говорить: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28,19). Св. Павло стверджує, що в Божому Люді, в Церкві «нема юдея ані грека, [...] бо всі ви одно у Христі Ісусі» (Гал. 3,28). Я хотів би сказати тим, які вважають, що перебувають далеко від Бога і від Церкви, боязливим і байдужим: Господь і тебе кличе приєднатися до його люду, і чинить це з великою пошаною і любов’ю!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>114.</b> Бути Церквою означає бути Божим Людом – згідно з великим планом любові Отця. Це означає бути закваскою Бога в центрі людства. Це означає проголошувати і нести Боже спасіння в наш світ, який часто губиться і потребує заохочуючих відповідей, які дають надію і нові сили йти далі. Церква повинна бути місцем безкорисливого милосердя, де кожний може відчути, що його приймають, люблять, прощають і заохочують жити добрим життям, згідним з Євангелієм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Люд з багатьма обличчями</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>115.</b> Божий Люд приймає конкретні форми в народах земної кулі, кожний з яких має власну культуру. Поняття культури є цінним інструментом для зрозуміння різних форм вираження християнського життя, які проявляються в Божому Люді. Йдеться про стиль життя конкретного суспільства, про притаманний йому спосіб відносин між членами даного суспільства, з іншими створіннями і з Богом. Культура, в такому розумінні, охоплює все життя народу[84]. Кожний народ упродовж історії розвиває власну культуру із легітимною автономністю[85], бо людська істота «по своїй природі має абсолютну потребу в суспільному житті»[86] і завжди орієнтована на суспільство, в якому у конкретний спосіб досвідчує контакт з дійсністю. Людська істота завжди вписана в культуру: «природа якнайміцніше з’єднана з культурою»[87]. Благодать зумовлює культуру, і Божий дар втілюється в культуру, яка його приймає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>116.</b> Упродовж двох тисячоліть існування християнства незліченні народи отримували благодать віри, доводили її до розквіту в щоденному житті й переказували мовами власних культур. Якщо якась спільнота приймає проголошення спасіння, то Святий Дух запліднює її культуру преображаючою силою Євангелія. Отож, як бачимо в історії Церкви, християнство не диспонує тільки однією культурою, а, «залишаючись повністю собою, зберігаючи абсолютну вірність проголошенню Євангелія і церковній традиції, завжди матиме обличчя багатьох культур і багатьох народів, в які воно було засіяне і проросло»[88]. У різних народах, які досвідчують Божий дар згідно з власною культурою, Церква виражає автентичну вселенськість і показує «красу цього багатокультурного обличчя»[89]. У християнських звичаях євангелізованого народу Святий Дух прикрашає Церкву, показуючи їй нові аспекти Об’явлення і даючи їй нове обличчя. Через інкультурацію Церква «вводить народи з їхніми культурами до своєї спільноти»[90], бо «кожна культура пропонує позитивні цінності та форми, які можуть збагатити способи проповідування, розуміння Євангелія і життя за Євангелієм»[91]. У такий спосіб «Церква, приймаючи цінності різних культур, стає "sponsa ornata monilibus suis", "молода, що дорогоцінностями себе оздоблює" (див. Іс. 61,10)»[92].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>117.</b> Різноманітність культур, якщо її добре розуміти, не загрожує єдності Церкви. Святий Дух, посланий Отцем і Сином, преображає наші серця і чинить нас здатними до досконалого сопричастя з Пресвятою Трійцею, в якій все стає єдністю. Святий Дух будує сопричастя і гармонію Божого Люду. Святий Дух є гармонією, так само, як є зв’язком любові між Отцем і Сином[93]. Святий Дух породжує різноманітне багатство дарів і водночас будує єдність, яка ніколи не є однорідною, а завжди – багатоформною гармонією, яка притягує. Євангелізація з радістю признає це різноманітне багатство, яке Святий Дух породжує в Церкві. Монокультурне і монотонне християнство не відповідає логіці втілення. Хоча деякі культури дуже тісно пов’язані з проповідуванням Євангелія і розвитком християнської думки, але об’явлене послання не ототожнюється з жодною з них і є транскультурним. Тому в євангелізації нових культур або культур, які ще не прийняли християнське послання, разом з Євангелієм не обов’язково накидати їм конкретну форму культури, навіть якщо вона дуже чудова й древня. Послання, яке проповідуємо, завжди одягнено в якусь культуру, але часом у Церкві ми піддаємося марнославній сакралізації своєї культури і можемо проявляти більше фанатизму, ніж справжнього євангелізаційного запалу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>118.</b> Єпископи Океанії просили, щоб у них Церква «розвивала розуміння і представлення Христової правди на базі традицій і культур регіону», і закликали «усіх місіонерів працювати в гармонії з місцевими християнами, щоб віра і життя Церкви виражалися у формах, сприйнятливих і відповідних для кожної культури»[94]. Ми не можемо вимагати, щоб народи всіх континентів виражали християнську віру, наслідуючи форми, прийняті європейськими народами в конкретний момент історії, бо віру неможливо зачинити в границях розуміння і вираження однієї культури[95]. Не підлягає дискусіям факт, що одна культура не вичерпує Христову таїну відкуплення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Всі ми – учні-місіонери</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>119.</b> У всіх без винятку охрещених діє освячуюча сила Святого Духа, яка спонукає їх євангелізувати. Божий Люд, завдяки цьому помазанню, є святим і тому непомильним «in credendo». Це означає, що у вірі не помиляється, навіть якщо не може знайти слів для вираження своєї віри. Святий Дух керує ним у правді й веде до спасіння[96]. Як частину своєї таїни любові до людства, Бог дає вірним, як єдиному організму, відчуття віри – sensus fidei – яке допомагає людові розпізнати те, що справді походить від Бога. Присутність Святого Духа дає християнам деяку гомогенність з божественною дійсністю і мудрість, щоб розуміти її інтуїтивно, навіть якщо вони не володіють відповідними інструментами, щоб виразити її прецизійно.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>120.</b> Таїнство Хрещення чинить кожного члена Божого Люду учнем-місіонером (див. Мт. 28,19). Кожний охрещений, незалежно від функцій, які виконує в Церкві, й від рівня релігійної освіти, є активним суб’єктом євангелізації, тому неправильним буде розуміння євангелізації, яку здійснюють кваліфіковані спеціалісти, у той час, як решта вірних – тільки реципієнти їхньої праці. Нова євангелізація повинна залучити до активної участі кожного охрещеного. Це переконання стає закликом до кожного християнина не відкладати обов’язків євангелізації; бо якщо хтось дійсно досвідчив рятівну любов Бога, то не потребує багато часу, щоб приготуватися до проповідування, не мусить чекати, щоб йому прочитали багато лекцій чи дали багато повчань. Кожний християнин є місіонером у тій мірі, в якій зустрівся з любов’ю Бога в Ісусі Христі; не говорімо більше, що ми «учні» і «місіонери», а що ми завжди «учні-місіонери». Якщо ми в цьому сумніваємось, то погляньмо на перших учнів, які, зустрівшись поглядами з Ісусом, відразу з радістю пішли Його проповідувати: «Ми знайшли Месію» (Йо. 1,41). Самарянка після розмови з Ісусом відразу стає місіонеркою, і багато самарян повірило в Ісуса «з-за слів жінки» (Йо. 4,39). Також святий Павло після зустрічі з Ісусом Христом «зараз же почав по синагогах проповідувати Ісуса, що він – Син Божий» (Ді. 9,20). А ми на що чекаємо?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>121.</b> Само собою, що всі ми покликані розвиватися як євангелізатори. Також стараймося про кращу формацію, про поглиблення любові й про ясніше свідчення Євангелія. І тому ми повинні дозволити іншим постійно нас євангелізувати; але це не означає, що ми повинні відкласти місію євангелізації, а що мусимо знайти такий спосіб проповідування Ісуса, який відповідає обставинам, в яких перебуваємо. У будь-якому випадку всі ми покликані виразно свідчити іншим про рятівну любов Спасителя, який, незважаючи на наші слабкості, жертвує нам свою близькість, своє Слово, свою силу і надає сенсу нашому життю. Твоє серце знає, що життя без Нього не таке саме; і тому те, що ти відкрив, те, що тобі допомагає жити, те, що тобі дає надію, ти повинен передавати іншим. Наша недосконалість не може бути виправданням; навпаки, місія повинна бути постійним стимулом, щоб не залишатися посереднім, а продовжувати зростати. Свідчення віри, до якого покликані всі християни, спонукає нас повторити за св. Павлом: «Не те, щоб я осягнув уже мету чи був уже досконалим, але змагаю далі [...] і змагаюся до того, що попереду» (Фил. 3,12-13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Євангелізаційна сила народної побожності</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>122.</b> У такий самий спосіб можемо вважати, що різні народи, в які було інкультуровано Євангеліє, є активними збірними суб’єктами євангелізації. А це тому, що кожний народ є творцем власної культури і протагоністом власної історії. Культура – це динамічна дійсність, яку народ створює постійно, і кожне покоління передає наступному систему постав щодо різноманітних екзистенціальних ситуацій, які необхідно переосмислити перед лицем нових викликів. Людина «є дитиною й водночас батьком культури, до якої належить»[97]. Якщо в якомусь народі вже інкультуровано Євангеліє, то в процесі передачі культури також відбувається передача віри в постійно нових формах; і тому важливо євангелізацію розуміти як інкультурацію. Кожна частинка Божого Люду, приймаючи в своє життя Божий дар згідно зі своїм генієм, дає свідчення віри, прийнятої і збагаченої новими вимовними способами вираження. Можна сказати, що «народ постійно євангелізує себе самого»[98]. Тут важливою стає народна побожність – автентичне вираження спонтанної місіонерської діяльності Божого Люду. Йдеться про дійсність у постійному розвитку, основним рушієм якого є Святий Дух[99].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>123.</b> У народній побожності можна побачити, як прийнята віра була втілена в культуру й передається далі. У якийсь момент на неї дивилися з недовірою, але в наступні десятиріччя після Собору вона стала об’єктом нової переоцінки. Павло VI в Апостольській Адгортації Evangelii Nuntiandi дав вирішальний імпульс для такого мислення. В ній він пояснює, що народна побожність «відображає таке прагнення Бога, яке можуть розуміти тільки вбогі й прості люди»[100] і «чинить їх благородними та здатними до героїчної самопожертви, якщо йдеться про визнання віри»[101]. Бенедикт XVI, який ближче до нас у часі, в Латинській Америці відмітив, що йдеться про «цінний скарб Католицької Церкви» і що в народній побожності «виражається душа латиноамериканських народів»[102].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>124.</b> В Documento de Aparecida описані дари, які Святий Дух безкорисливо уділяє народній побожності. На цьому чудовому континенті, де багато християн виражають свою віру через народну побожність, єпископи називають її також «народною духовністю» або «народною містикою»[103]. Йдеться про автентичну «духовність, втілену в культуру простих людей»[104]. Вона наповнена змістом, який відкриває і виражає більше за допомогою символів, ніж практичного розуму, і в акті віри більше наголошує на credere in Deum,[i] ніж на credere Deum.[105] Це «правомірний спосіб жити вірою, відчувати себе частиною Церкви, бути місіонером»[106]; вона підтримує благодать бути місіонером, вийти з себе і стати прочанином: «Йти разом з іншими вірними до святинь і брати участь в інших маніфестаціях народної побожності, також брати з собою дітей або запрошувати інших – це само по собі є актом євангелізації»[107]. Не пробуймо обмежити чи контролювати цю місіонерську силу!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>125.</b> Аби зрозуміти цю дійсність, на неї треба дивитися поглядом Доброго Пастиря, який не осуджує, а любить. Тільки виходячи з емоційного співвідчуття, породженого любов’ю, можемо оцінити теологальне життя, присутнє в побожності християнських народів, особливо вбогих. Думаю про сильну віру тих матерів, які стоять на колінах перед ліжком хворої дитини і починають молитися на вервиці, навіть якщо не знають Символу Віри, або про такий заряд надії, вкладений у свічку, запалену в скромному помешканні, щоб просити в Марії допомоги, або про погляди глибокої любові, звернені до розп’ятого Христа. Кожний, хто любить святий вірний Божий Люд, не буде дивитися на це тільки як на природні пошуки божества. Це прояви теологального життя, анімованого Святим Духом, влитим в наші серця (див. Рим. 5,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>126.</b> В народній побожності, яка є плодом інкультурованого Євангелія, міститься активна євангелізуюча сила, яку не можна недооцінювати: бо це би означало нехтувати ділом Святого Духа. Ми покликані надихати і підтримувати її, щоб поглиблювати процес інкультурації, який ніколи не завершиться. Прояви народної побожності можуть нас багато чому навчити, і для тих, хто вміє їх відчитувати, є locus theologicus, яке вимагає нашої уваги, особливо тоді, коли думаємо про нову євангелізацію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Особа до особи</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>127.</b> Сьогодні, коли Церква прагне жити глибокою місіонерською відновою, існує форма проповідування, яка стосується всіх як щоденне завдання. Йдеться про передачу Євангелія особам, з якими ми спілкуємося, – як знайомим, так і незнайомим. Це неформальне проповідування, яке може здійснюватися під час розмови або під час відвідування місіонером якогось дому. Бути учнем означає постійну готовність нести іншим любов Ісуса, а це можна робити спонтанно в будь-якому місці: на вулиці, на площі, на роботі, в дорозі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>128.</b> Першим пунктом у цьому завжди шанобливому й люб’язному проповідуванні є діалог, в якому інша особа може висловлюватися і ділитися своїми радостями, надіями, неспокоєм за своїх близьких і багатьма іншими справами, які лежать їй на серці. Тільки після такої розмови їй можна представити Слово у виді біблійної перикопи або оповідання, але ніколи не забуваючи про основне проголошення: любов Бога, який став людиною, видав себе за нас і живе, даруючи нам спасіння і дружбу. Це проголошення чинимо в покорі й з поставою свідка, який постійно вчиться, з усвідомленням, що це послання є так багате й глибоке, що завжди нас перевершує. Часом його передаємо безпосередньо, часом через особисте свідчення, розповіддю, жестами або так, як нам навіює Святий Дух в конкретних обставинах. Якщо здається відповідним і дозволяють обставини, то було би добре таку братерську та місіонерську зустріч закінчити короткою молитвою, поєднаною з турботами, озвученими цією особою. У такий спосіб ця людина відчує глибше, що її вислухали та зрозуміли, що її справу довірили Богові, і визнає, що Боже Слово справді промовляє до неї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>129.</b> Але не треба думати, що проголошення Євангелія завжди мусить відбуватися за допомогою вивчених конкретних формулювань або точних слів, які виражають абсолютно незмінний зміст. Євангеліє переказується багатьма різними способами, які неможливо описати або каталогізувати, а Божий Люд із своїми незліченними жестами й знаками є їх збірним суб’єктом. І тому, якщо Євангеліє інкультуровано в якусь культуру, то вже не передається тільки від особи до особи. Це повинно спонукати нас до роздумів, що в країнах з малою кількістю християн помісні Церкви повинні не тільки заохочувати кожного охрещеного проголошувати Євангеліє, а й активно підтримувати інкультурацію, принаймні в початкових формах. Остаточна мета: щоб проповідь Євангелія власними категоріями культури, в якій проповідується, вела до нового синтезу з цією культурою. І хоча цей процес завжди дуже повільний, але нас часто паралізує надмірний страх. Якщо дозволимо сумнівам і страхам придушити нашу сміливість, то можливо, що замість того, щоб бути креативними, будемо пасивними, не спричинимось до жодного розвитку й не братимемо участі в історичному процесі, а будемо тільки глядачами безплідної стагнації Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Харизми на службі євангелізаційного сопричастя</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>130.</b> Святий Дух також збагачує всю Церкву-євангелізаторку різними харизмами. Це дари для віднови та відбудови Церкви[108]. Вони – не зачинене спадкоємство, дане якійсь одній групі для того, щоб стерегла його; йдеться скоріше про дари Святого Духа, інтегровані в еклезіальне тіло, які притягують до центру тіла, тобто до Христа, звідки розходяться у вигляді імпульсів для євангелізації. Виразним знаком автентичності харизми є її еклезіальність, тобто здатність гармонійно інтегруватися в життя святого віруючого Божого Люду для загального добра. Автентична новизна, викликана Святим Духом, не потребує кидати тінь на інші духовності для самоутвердження. Чим краще харизма буде спрямована до серця Євангелія, тим більш еклезіальною буде її реалізація. Сопричастя, навіть дуже важке, є місцем, в якому харизма проявляє свою автентичність і таїнственну плідність. Якщо Церква приймає цей виклик, то може бути взірцем миру в світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>131.</b> Відмінності між людьми і спільнотами часом обтяжливі, але Святий Дух, причина цих відмінностей, може з усього витягнути щось добре і перетворити в привабливий євангелізаційний динамізм. Відмінності завжди повинні бути примирені за допомогою Святого Духа; тільки Святий Дух може викликати різноманітність, чисельність, множинність й водночас забезпечити єдність. Натомість, коли ми прагнемо різноманітності й зачиняємось у своїх партикуляризмах, у своїй винятковості, то провокуємо поділи, з другого боку, коли бажаємо будувати єдність за допомогою своїх планів, то закінчується тим, що накидаємо й утверджуємо однорідність. Місії Церкви це не допомагає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Культура, думка і освіта</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>132.</b> Проголошення Євангелія в різних культурах також зумовлює проголошення в різних професійних, наукових та академічних колах. Йдеться про зустріч віри, розуму й науки, яка ставить собі за мету поглиблювати дискурс про вірогідність і започаткувати нову апологетику[109], яка допоможе створити такі постави, через які Євангеліє слухатимуть усі. Коли деякі розумові категорії та здобутки науки приймають для проголошення послання, то вони стають засобами євангелізації; водою, переміненою в вино. Те, що вже прийняте, стає не тільки відкупленим, а й інструментом Святого Духа для просвічення і відновлення світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>133.</b> З моменту, коли вже недостатньо євангелізувати кожну людину, а Євангеліє проголошується цілим культурам, теологія – не тільки пасторальна, – в діалогу з іншими науками й людським досвідом, стає дуже важливою в наших роздумах про те, як пропозицію Євангелія донести до різноманітних культурних середовищ і адресатів[110]. Церква-євангелізаторка цінує й підтримує харизму богословів і їхню дослідницьку працю, яка сприяє діалогу зі світом культури й науки. Я закликаю богословів нести це служіння як частину спасительної місії Церкви. Але необхідно, щоб, роблячи це, вони не забували про євангелізаційну мету Церкви та теології і не задовольнялися тільки теологією за письмовим столом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>134.</b> Університети є упривілейованим середовищем для роздумів над цією євангелізаційною працею і її розвитку в інтердисциплінарний та інтегральний спосіб. Католицькі школи, які завжди намагаються поєднати освіту з ясним проголошенням Євангелія, є дуже цінним вкладом в євангелізацію культури, навіть у тих країнах і містах, де несприятливі обставини спонукають нас бути креативними, щоб знайти відповідні методи[111].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">2. ГОМІЛІЯ</span> [135-144]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>135.</b> А тепер розглянемо літургійну проповідь – а це вимагає від пастирів серйозної оцінки. Тут я зупинюся, щоб детально і навіть з деякою скрупульозністю поговорити про гомілію і її приготування, бо вже висловлено багато критичних зауважень щодо цієї важливої послуги, і ми не можемо ними нехтувати. Гомілія є критерієм, за яким можемо оцінювати близькість пастиря до люду і його здатність зустрітися зі своїм людом. Фактично знаємо, що вірні вважають гомілію дуже важливою справою; і як вірні, так і душпастирі часто дуже страждають від гомілії – одні, слухаючи її, другі – проповідуючи. Сумно, що так є. Гомілія дійсно може бути інтенсивним і радісним досвідом Святого Духа, зустріччю зі Словом, яка додає сили, постійним джерелом відновлення і зростання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>136.</b> Давайте відновимо нашу довіру до проповідування, яка базується на переконанні, що Бог хоче дійти до інших через проповідника і поширює свою владу через людське слово. Святий Павло рішуче говорить про необхідність проповідувати, бо Господь бажав дійти до інших також через наше слово (див. Рим. 10,14-17). Наш Господь здобував серця людей словом. Приходили слухати Його звідусюди (див. Мк. 1,45). Були здивовані його навчанням (див. Мк. 6,2). Відчували, що говорить до них як той, хто має владу (див. Мк. 1,27). Апостоли, яких Він установив, «щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю» (Мк. 3,14), словом притягнули в лоно Церкви всі народи (див. Мк. 16,15. 20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Літургійний контекст</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>137.</b> Слід тепер нагадати, що «літургійне проповідування Божого Слова, особливо в контексті євхаристійного зібрання, є не стільки часом для медитації та катехизи, скільки діалогом між Богом і його людом, в якому проголошуються чудесні діла спасіння і знову нагадуються вимоги Завіту»[112]. Гомілія має особливе значення, яке походить з її євхаристійного контексту, і тому вона перевищує будь-яку катехизу, будучи кульмінаційним моментом діалогу між Богом і його людом перед сакраментальним причастям. Гомілія – оновлення діалогу, вже розпочатого між Господом і його людом. Проповідник повинен пізнати серце своєї спільноти, щоб шукати в ньому живе й гаряче прагнення Бога, а також те місце, де діалог любові був придушений і не зміг видати плоду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>138.</b> Гомілія не може бути розважальним виступом, вона не керується логікою медіа-ресурсів, а повинна збудити запал і надати сенсу літургійній відправі. Це особливий жанр, бо йдеться про проповідування в рамках літургійної відправи; отож вона повинна бути короткою і не виглядати як промова чи лекція. Проповідник може мати здатність утримувати увагу слухачів упродовж години, але тоді його слова стають важливішими від целебрування віри. Якщо гомілія дуже довга, то вона нищить дві характерні риси літургії: гармонію між частинами і ритм. Проповідування під час літургії стає частиною жертвоприношення Отцеві й посередником благодаті, яку Христос уділяє під час літургії. Цей самий контекст вимагає, щоб проповідування спрямовувало вірних і проповідника до сопричастя з Христом в Євхаристії, яка перемінює життя. Це вимагає, щоб проповідь не займала багато місця і щоб проповідник не закривав собою Господа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Мова матері</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>139.</b> Ми говорили, що Божий Люд, завдяки постійній дії в ньому Святого Духа, безустанно сам себе євангелізує. Що означає це переконання для проповідника? Воно нагадує, що Церква є матір’ю і проповідує до люду так, як мама говорить до своєї дитини, знаючи, що дитина вірить, що все, чого її навчають, піде їй на користь, бо знає, що мама її любить. Що більше, добра мати вміє розпізнати все, що Бог засіяв в її дитині, слухає її хвилювання і вчиться від неї. Дух любові, який панує в родині, керує як мамою, так і дитиною в їхньому діалогу, де навчають і навчаються, де виправляють і оцінюють добрі речі; це саме відбувається і в гомілії. Святий Дух, який надихнув Євангелія і діє в Божому Люді, надихає також проповідника: як вслухатися в віру люду і як проповідувати кожної Євхаристії. І тому християнське проповідування знаходить в серцевині культури люду джерело живої води – щоб проповідник знав: що говорити і як говорити. Подібно до того, як усім нам подобається, коли з нами розмовляють нашою рідною мовою, так само і у вірі нам подобається, коли з нами розмовляють мовою «рідної культури», мовою нашої матері (див. 2Мак. 7,21. 27), і серце готове слухати краще. Така мова – це сила, яка додає відваги, надихає, підсилює, підштовхує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>140.</b> Материнсько-церковне середовище, в якому розвивається діалог між Господом і його людом, необхідно підтримувати і культивувати сердечною близькістю проповідника, теплом його голосу, спокійним стилем його речень, радісними жестами. Гомілія часом нудна, але якщо присутній цей материнсько-церковний дух, то вона завжди буде плідною, так само, як нудні материнські поради з часом дають плід у серці дитини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>141.</b> Ми захоплюємося тим, як Господь розмовляє зі своїм людом, щоб об’явити свою таїну всім, щоб притягнути простих людей таким шляхетним і вимогливим навчанням. Думаю, що секрет приховується в тому, як Ісус дивиться на свій люд, не звертаючи уваги на його слабкості та падіння: «Не бійсь, маленьке стадо, бо вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство» (Лк. 12,32); Ісус проповідує з цим духом. Сповнений радістю у Святому Духові, Він благословляє Отця, який притягує маленьких: «Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам» (Лк. 10,21). Господь по-справжньому радіє, розмовляючи зі своїм людом, а проповідник повинен передати цю радість людям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Слова, які розпалюють серця</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>142.</b> Діалог є чимось значно більшим від переказу правди. Він здійснюється через радість розмови і через конкретне добро, яким співрозмовники, які виражають взаємну любов словами, обдаровують один одного. Це добро не речей, а самих осіб, які обдаровують себе взаємно в діалогу. Суто моралізаторське проповідування чи індоктринація, як і те, яке перетворюється в лекцію екзегези, обмежує спілкування сердець під час гомілії, яке повинно мати майже сакраментальний характер: «Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове» (Рим. 10,17). У гомілії правда йде в парі з красою і добром. Йдеться не про абстрактні правди чи сухі силогізми, бо передаються також образи, які Господь використовував для того, щоб заохотити чинити добро. Пам’ять віруючого люду, як пам’ять Марії, повинна бути переповнена Божими чудесами. Його серце, оживлене надією радісного й можливого практикування любові, яку йому передали, відчуває, що кожне слово Святого Письма є спочатку даром, а потім вже вимогою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>143.</b> Інкультурована проповідь полягає у передачі синтезу євангельського послання, а не розрізнених ідей чи цінностей. Де твій синтез, там і твоє серце. Різниця між висвітленням синтезу і розрізнених ідей така сама, як між жаром серця і нудьгою. Проповідник має прекрасну й важку місію: з’єднувати між собою люблячі серця – серце Господа з серцем його люду. Діалог між Богом і його людом ще більше скріпляє завіт між ними і робить тіснішими узи любові. Під час гомілії серця вірних мовчать і слухають Господа. Господь розмовляє зі своїм людом без посередників безліччю способів. Але обидві сторони хочуть, щоб під час гомілії був посередник і виражав почуття у такий спосіб, щоб пізніше кожна сторона могла вибрати напрямок продовження розмови. Слово є суттєвим посередником і вимагає для діалогу не лише двох співрозмовників, а й проповідника, який представить слово як таке, переконаний, що «ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми – слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор. 4,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>144.</b> Промовляти з серця означає не тільки підтримувати в ньому вогонь, а й просвічувати його повнотою Об’явлення і дорогою, яку це Слово пройшло в серці Церкви і віруючого люду впродовж історії. Християнська тотожність, тобто хрестильні обійми Отця, коли ми були ще немовлятами, пробуджує в нас, як у блудних синів – і в улюблених синів Марії, – тугу за іншими обіймами: обіймами милосердного Батька, який чекає на нас в славі. Допомогти своєму людові відчути себе між цими обіймами – це важке, але шляхетне завдання проповідника Євангелія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">3. ПРИГОТУВАННЯ ДО ПРОПОВІДУВАННЯ</span> [145-159]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>145.</b> Приготування до проповідування є дуже важливою справою, яка вимагає довгих студій, молитви, рефлексії та душпастирської креативності. Хочу тут затриматися і з великою любов’ю запропонувати спосіб приготування гомілії. Деякі вказівки для декого будуть очевидними, але вважаю, що буде доречним запропонувати їх, щоб нагадати про необхідність присвятити цьому важливому служінню достатньо часу. Деякі парохи постійно говорять, що це неможливо – з огляду на численні обов’язки, які мусять виконувати; незважаючи на це, осмілююсь просити, щоб кожного тижня присвячувати гомілії достатньо індивідуального і спільнотного часу, навіть коштом часу, забраного в інших важливих праць. Довіра до Святого Духа, який діє в проповідуванні, не тільки пасивна, а й активна і креативна. Це зумовлює необхідність пожертвувати собою (див. Рим. 12,1), усіма своїми здібностями, щоб стати інструментом, яким Бог зможе користуватися. Проповідник, який не готується до проповіді, не є «духовним»; є нечесним і безвідповідальним щодо дарів, які отримав.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Культ правди</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>146.</b> Перший крок, після молитви до Святого Духа: звернути всю увагу на біблійний текст, який повинен бути фундаментом проповіді. Коли хтось зупиняється і намагається зрозуміти послання тексту, то целебрує «культ правди»[113]. Покірне серце визнає, що Слово завжди перевищує наше розуміння, що ми – не «власники, не судді, а хранителі, вістуни і слуги»[114]. Така постава покірного і захоплюючого почитання Слова виражається у тому, що з найбільшою турботою і святим страхом, щоб не маніпулювати Словом, присвячуємо час для його вивчення. Щоб уміти інтерпретувати біблійний текст, необхідно бути терпеливим, відкласти набік усі турботи, присвятити час, увагу і безкорисливо віддатися цій справі. Щоб увійти в стан глибокого зосередження, необхідно залишити усе, що нас розпорошує. Не варто читати Біблію, якщо хочемо отримати швидкі, легкі й негайні результати. І тому приготування проповіді вимагає любові. Ми безкорисливо і без поспіху віддаємо час тільки речам або особам, яких любимо; а тут йдеться про любов до Бога, який захотів до нас промовити. З огляду на цю любов можна присвятити стільки часу, скільки потрібно, прийнявши поставу учня: «Говори, Господи, слуга твій слухає» (1Сам. 3,9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>147.</b> Передовсім необхідно переконатися, що ми правильно розуміємо слова, які читаємо. Хочу підкреслити щось, що виглядає очевидним, але не завжди береться до уваги: біблійний текст, який вивчаємо, був написаний дві або три тисячі років тому, його мова значно відрізняється від сьогоднішньої. Хоча нам здається, що розуміємо слова, переведені на нашу мову, але це ще не означає, що добре розуміємо те, що хотів виразити натхненний письменник. Знаємо різноманітні методи, які пропонує літературна критика: звернути увагу на слова, які повторюються або виділяються, розпізнати структуру і власний динамізм тексту, поміркувати про ролі, які відіграють персонажі тощо. Але наше завдання полягає не в тому, щоб зрозуміти дрібні деталі тексту; найважливіше – відкрити основне послання, яке структурує і об’єднує текст. Якщо проповідник не виконає цього завдання, то його проповідь може буде хаотичною і невпорядкованою; його мова буде сукупністю розрізнених ідей, нездатних захопити інших. Основне послання – це те, яке автор хотів передати в першу чергу, а це зумовлює зрозуміння не тільки ідеї, а й бажаного результату. Якщо текст був написаний для того, щоб втішити, то не можна його використовувати для виправлення помилок; якщо це заохочення, то не можна його використовувати як навчання доктрини; якщо текст говорить щось про Бога, то не можна його використовувати для пояснення різних богословських думок; якщо це мотивація для прослави Бога чи місіонерської праці, то не можна її використовувати для подання останніх новин.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>148.</b> Очевидно, що для того, щоб правильно зрозуміти основну думку тексту, необхідно порівняти його з навчанням усієї Біблії, представленим Церквою. Це важливий критерій біблійної критики, який бере до уваги, що Святий Дух надихнув усю Біблію, а не тільки якусь її частину, і що в деяких справах люд поглиблює розуміння Божої волі, виходячи з пережитого досвіду. Це дає можливість уникати помилкових і часткових інтерпретацій, які суперечать іншим навчанням Святого Письма. Але це не означає, що треба послабити властиве й специфічне значення тексту, на основі якого будемо проповідувати. Однією з помилок скучної та слабкої проповіді є невміння передати силу біблійного тексту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Персоніфікація Слова</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>149.</b> Проповідник «повинен, перш за все, осягнути глибоку єдність з Божим Словом: недостатньо знати лінгвістичний або екзегетичний аспект, хоч це й необхідно; потрібно підійти до Слова з покірним і розмоленим серцем, щоб воно проникло наскрізь його думки і почуття та народило в ньому нову ментальність»[115]. Дуже добре кожного дня, кожної неділі відновлювати свій запал до приготування гомілії та перевіряти, чи в нас самих зростає любов до Слова, яке проповідуємо. Не слід забувати, що «рівень святості служителя реально впливає на якість його проповіді»[116]. Святий Павло говорить: «ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші» (1Сол. 2,4). Якщо в нас присутнє живе бажання самим слухати Слово, яке мусимо проповідувати, то так чи інакше передамо його вірному Божому Людові: «З повноти бо серця уста промовляють» (Мт. 12,34). Якщо недільні читання голосно звучали в серці пастиря, то так само з усім блиском звучатимуть у серцях люду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>150.</b> Ісус був розгніваний на тих, які претендували бути вчителями, були дуже вимогливими до інших, навчали Божому Слову, але не дозволяли йому просвітити себе самих: «В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть» (Мт. 23,4). Апостол Яків волав: «Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо» (Як. 3,1). Той, хто хоче проповідувати, спочатку повинен дозволити Слову глибоко зворушити його самого і втілити Слово в свою щоденність. У такий спосіб проповідування полягатиме в інтенсивній та плідній активності, як «ділення з іншими досвідом споглядання»[117]. І тому перед приготуванням проповіді необхідно дозволити Слову, яке зранить слухачів, спочатку зранити самого проповідника, бо це Слово живе й діяльне, воно як меч «проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця» (Євр. 4,12). І це дуже важливо для душпастирської праці. В нашу епоху люди також хочуть слухати свідків: «Вони спраглі автентичності [...] Жадають євангелізаторів, які розповідатимуть їм про Бога, якого самі знають і який їм близький так, ніби Його бачили»[118].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>151.</b> Від нас не вимагається бути непорочними, а постійно зростати, жити з глибоким бажанням йти вперед шляхом Євангелія і не покладати рук. Проповідник повинен бути впевненим, що Бог його любить, що Ісус Христос його спас і останнє слово завжди за Його любов’ю. Перед лицем такої краси він багато разів відчує, що своїм життям Бога не прославляє у повноті, тому щиро прагнутиме відповісти краще такій великій любові. Але якщо він не почне слухати Слово з поставою щирої відкритості, якщо не дозволить йому торкнути свого життя і піддати його ревізії, якщо не дозволить Слову заохочувати й мобілізувати його, якщо не присвячує час молитві над Словом, то стає фальшивим пророком, шахраєм і порожнім балакуном. Але якщо він визнає своє вбозтво й має бажання служити краще, то завжди зможе дати Ісуса Христа, говорячи як Петро: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю» (Ді. 3,6). Господь хоче використовувати нас як живих, вільних і креативних істот, які, перед тим як проповідувати Слово, дозволять йому проникнути у себе наскрізь; але проникнути не тільки у розум, а заволодіти всім їхнім єством. Святий Дух, який надихнув Слово, «сьогодні, як і на початках Церкви, діє в кожному євангелізаторі, який дозволяє Йому заволодіти собою й вести себе, і вкладає в його уста слова, які він сам не зможе знайти»[119].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Духовне читання</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>152.</b> Існує конкретний спосіб слухати те, що Господь хоче нам сказати через своє Слово, і піддатися преображаючій силі Святого Духа. Це те, що ми називаємо «lectio divina»: молитовне читання Божого Слова – щоб воно нас просвітило та відновило. Молитовне читання Біблії не відділене від вивчення Біблії, яке проповідник робить для того, щоб пізнати основне послання тексту; навпаки, він повинен почати від вивчення і намагатися зрозуміти, що це саме послання говорить особисто йому. Духовне читання тексту слід розпочинати від буквального значення. У противному разі він легко братиме з тексту лише те, що йому вигідно, що служить для підтвердження його рішень, що відповідає його схемам мислення. У кінцевому результаті це означає використовувати щось святе для власної вигоди і передавати цю плутанину Божому Людові. Ніколи не можна забувати, що деколи «сам бо сатана вдає з себе ангела світла» (2Кор. 11,14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>153.</b> Спокійно читаючи текст у Божій присутності, добре буде задатися запитаннями, наприклад: «Господи, що цей текст говорить мені? Що хочеш змінити в моєму житті через це послання? Що мене непокоїть у цьому тексті? Чому це мене не цікавить?», або: «Що мені подобається? Що мене надихає в цьому Слові? Що мене притягує? Чому мене притягує?» Якщо хтось намагається слухати Господа, то зазвичай з’являються спокуси. Наприклад, почуття неспокою або пригнічення, що призводить до зачинення в собі; думки про те, що цей текст говорить іншим людям – щоб не прикладати його до свого життя. Також трапляється, що хтось починає шукати причину, щоб розбавити конкретне послання тексту. Іншого разу думаємо, що Бог вимагає від нас занадто багато, до чого ми ще не готові. І тому багато людей втрачає радість зустрічі зі Словом. Це може означати, що вони забувають, що ніхто не є більш терпеливим від Бога Отця, що ніхто не спроможний розуміти і чекати так, як Він. Господь завжди запрошує нас ступити вперед один крок, але не вимагає повної відповіді, якщо ми ще не пройшли шлях, який чинить нас готовими до неї. Він тільки хоче, щоб ми щиро глянули на своє життя і представили його Йому без обману, щоб ми хотіли зростати і щоб просили в Нього те, чого ще не можемо осягнути.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Слухати людей</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>154.</b> Для того, щоб знати, що вірні повинні почути, проповідник мусить також слухати свій люд. Проповідник мусить споглядати Слово і споглядати своїх людей. У такий спосіб він відкриває «устремління, велич і обмеження, способи молитви, любові, сприйняття життя і світу, які вирізняють дану людську спільноту», звертаючи увагу «на конкретних людей з їхніми знаками й символами і відповідаючи на їхні запитання»[120]. Йдеться про те, щоб поєднати послання біблійного тексту з людською ситуацією, з тим, чим живуть люди, з досвідом, який потребує просвічення Словом. Така турбота походить не з опортуністичної чи дипломатичної ментальності, а з глибокої релігійної і душпастирської постави. В своїй основі – це «духовна вразливість, яка в подіях відчитує Божі знаки»[121]; а це набагато більше від пошуків чогось цікавого для проповіді. Ми намагаємося відкрити те, «що Господь хоче сказати в конкретних обставинах»[122]. І тому приготування проповіді перетворюється у вправу євангельського розпізнавання, виконуючи яку, намагаємося розпізнати – в світлі Святого Духа – «Божий заклик, який звучить у конкретній історичній ситуації; Бог промовляє до віруючого в ній і через неї»[123].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>155.</b> У цих пошуках можна просто звернутися до частого людського досвіду, такого як радість поновної зустрічі, розчарування, страх самотності, співчуття страждаючій людині, невпененість у майбутньому, неспокій за близьку особу тощо; але необхідно розвинути більшу чутливість, щоб побачити, як цей досвід дійсно впливає на їхнє життя. Пам’ятаймо, що ніколи не треба відповідати на питання, які ніхто не задає; також не треба представляти хроніку останніх подій – для збудження зацікавлення, бо для цього існують телевізійні програми. Звичайно, що можна подати якийсь приклад, щоб Слово голосно і сильно закликало до навернення, до адорації, до конкретних постав братерства і служіння тощо, бо часом деякі особи люблять почути в проповіді коментарії до реальних подій, але не хочуть прикласти їх до своєї реальності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Педагогічні засоби</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>156.</b> Деякі священики вважають себе добрими проповідниками, бо знають, що слід говорити, але не турбуються про те, як слід говорити, не турбуються про конкретну форму проповіді. Засмучуються, коли їх не слухають або недооцінюють; але можливо, що вони не старалися знайти відповідну форму для презентації послання. Нагадаємо, що «явна цінність змісту євангелізації не може нехтувати цінностями методів і засобів, якими вона користується»[124]. Турбота про форму проповіді також є глибоко духовною поставою. Віддати всі свої здібності та креативність місії, яку Бог нам довірив, означає відповісти на Божу любов; водночас є чудовою вправою любові до ближнього, бо не хочемо давати людям щось низькоякісне. Наприклад, у Біблії знаходимо поради для приготування проповіді відповідного рівня: «Стисло говори слово, малою кількістю багато» (Сир. 32,8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>157.</b> Для прикладу подам кілька практичних вказівок, які допоможуть збагатити проповідь і вчинити її привабливішою. Дуже важливо навчитися користуватися в проповідуванні образами, тобто говорити мовою образів. Часом приклади подаються для пояснення якоїсь теми, але здебільшого тільки для інтелектуального розуміння; натомість образи допомагають оцінити й прийняти послання. Привабливий образ чинить послання рідним, близьким, яке можливо виконати, поєднаним із власним життям. Добре підібраний образ може викликати відчуття задоволення від послання, яке хочемо передати, збудити бажання і мотивувати волю в напрямку Євангелія. Старий учитель говорив мені, що добра гомілія повинна мати «одну ідею, одне почуття, один образ».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>158.</b> Павло VI говорив, що вірні «очікують багато від цієї проповіді й користуються її плодами, щоб тільки вона була простою, ясною, безпосередньою, адаптованою»[125]. Простота поєднана з мовою, якою користуємось. Мова мусить бути зрозумілою для адресатів, а то ми ризикуємо говорити в порожнечу. Проповідники часто користуються термінами, яких навчилися під час студій і в окреслених середовищах, але які не належать до щоденної мови їхніх слухачів. Існують терміни, властиві теології або катехитиці, значення яких незрозуміле для більшості християн. Найбільша небезпека для проповідника – призвичаїтись до свого словництва і думати, що всі люди так говорять і розуміють його без зусиль. Якщо хтось хоче розмовляти з людьми їхньою мовою, щоб донести до них Слово, мусить багато часу присвятити, щоб слухати їх, мусить ділити з ними життя і приділяти їм багато уваги. Простота і ясність – дві різні речі. Мова може бути дуже простою, але проповідь – неясною. Може бути незрозумілою через невпорядкованість, брак логічності або тому, що одночасно займається різними темами. І тому наступне важливе завдання: забезпечити тематичну єдність, ясний порядок і взаємозв’язок між фразами – щоб слухачі могли легко слідувати за проповідником і розуміти логіку його мови.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>159.</b> Наступна характерна риса – позитивна мова. Проповідник говорить не стільки про те, чого не можна робити, скільки про те, що можемо робити краще. У всякому випадку, якщо вказує на щось негативне, то завжди пробує вказати на щось позитивне, що притягує, щоб не затримуватися на образах, жалях, критиці або докорах сумління. Окрім того, позитивна проповідь завжди дає надію, спрямовує в майбутнє, не залишає нас у негативному стані. Як добре, коли священики, диякони і миряни періодично зустрічаються, аби спільно шукати те, що зробить проповідь привабливішою!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">4. ЄВАНГЕЛІЗАЦІЯ ДЛЯ ПОГЛИБЛЕННЯ КЕРИГМИ</span> [160-175]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>160.</b> Місіонерське доручення Господа містить заклик зростати в вірі, коли Він наголошує: «навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28,20). І тому стає ясно, що перше проголошення доброї новини повинно також спонукати йти дорогою формування і дозрівання. Євангелізація має на увазі також зростання, що означає, що слід дуже серйозно ставитися до кожної особи і до Божої волі щодо неї. Кожна людська істота потребує щораз більшої єдності з Христом, і євангелізація не може погодитися на те, щоб людина задовольнялась малим, а щоб вигукнула гучним голосом: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>161.</b> Було б помилкою інтерпретувати цей заклик до зростання виключно або першорядно як доктринальну формацію. Йдеться про те, щоб «берегти» те, на чому наголосив Господь, як відповідь на його любов, де виділяється, разом з усіма чеснотами, нова заповідь, яка є першою, найбільшою, яка найкраще характеризує нас як учнів: «Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!» (Йо. 15,12). Очевидно, що коли автори Нового Завіту хочуть представити короткий і найсуттєвіший синтез християнського морального послання, то подають неминучу вимогу любові до ближнього: «той, хто любить другого, виконав закон [...] Любов, отже, – виконання закону» (Рим. 13,8. 10). Так само св. Павло, для якого заповідь любові не тільки резюмує закон, але й конституює найглибшу суть людського існування: «Увесь бо закон міститься у цій одній заповіді: “Люби ближнього твого, як себе самого”» (Гал. 5,14). І представляє своїм спільнотам християнське життя як зростання в любові: «А вас нехай Господь примножить і наповнить любов'ю один до одного й до всіх» (1Сол. 3,12). Також св. Яків напоумляє християн виконувати «закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого»» (2,8), щоб не занедбати жодної заповіді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>162.</b> З другого боку, цю постійну відповідь і зростання завжди випереджує дар, бо спочатку Господь сказав: «христячи їх в ім'я…» (Мт. 28,19). Усиновлення, яке Отець безкоштовно дарує, і пропозиція дару благодаті (див. Еф. 2,8-9; 1Кор. 4,7) – умови можливості цього постійного освячення, яке подобається Богові й прославляє Його – щоб піддати себе перетворенню в Христа через прогресуюче життя «за духом» (Рим. 8,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Керигматична і містагогічна катехизація</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>163.</b> Навчання і катехизація служать цьому зростанню. Ми вже маємо різноманітні тексти Учительського Уряду Церкви і посібники по катехизації, видані Апостольською Столицею і різними єпископатами. Згадати хоча би Апостольську Адгортацію Catechesi tradendae (1979), Загальні Директиви для катехизації (1997) та інші документи, актуальний зміст яких немає необхідності тут повторювати. Я хотів би зупинитися тільки на деяких міркуваннях, які, на мою думку, слід виділити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>164.</b> Ми відкрили заново, що в катехизації фундаментальна або основна роль відводиться проголошенню або «керигмі», яка повинна займати центральне місце в євангелізації і у всіх спробах церковного оновлення. Керигма тринітарна. Це вогонь Святого Духа під видом різних мов спонукає нас вірити в Ісуса Христа, який через свою смерть і воскресіння об’являє і розповідає нам про безмежну любов Отця. З уст катехита постійно звучить перша новина: «Ісус Христос любить тебе, Він віддав своє життя ради твого спасіння, Він живий, і тепер Він з тобою кожного дня – щоб тебе просвічувати, щоб тобі дати силу, щоб тебе визволити». Коли перше проголошення називаємо «першим», то це не означає, що воно тимчасово є першим, а потім забуваємо про нього або замінюємо його іншими, важливішими. Воно є першим у якісному значенні, бо є головним проголошенням, яке ми повинні слухати постійно у різний спосіб і яке ми повинні проголошувати в різних формах упродовж усього процесу катехизації, на всіх її етапах[126]. І тому також «священик, як і Церква, повинен зростати в усвідомленні постійної необхідності бути євангелізованим»[127].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>165.</b> Не слід думати, що в катехизації керигма занедбується ради нібито більш «ґрунтовної» формації. Немає нічого ґрунтовнішого, глибшого, надійнішого, змістовнішого і мудрішого від цього проголошення. Уся християнська формація – це, перш за все, поглиблення керигми, яка за кожним разом втілюється більше і краще, яка ніколи не перестає освітлювати катехитичну працю, і яка допомагає правильно розуміти значення будь-якої теми, яка розгортається в катехизах. Це проголошення – відповідь на прагнення безмежного, яке міститься в кожному людському серці. Центральне місце керигми вимагає, щоб проголошення мало деякі характерні риси, які сьогодні необхідні завжди: виражало спасительну Божу любов, яка передує моральному й релігійному обов’язку; не нав’язувало правду, а зверталося до свободи; позначалося радістю, заохоченням, вітальністю й гармонійною цілісністю, яка не редукує проповідування до кількох доктрин, які іноді більш філософські, ніж євангельські. Це вимагає від проповідника деяких внутрішніх постав, які допоможуть краще сприймати його проголошення: близькість, готовність до діалогу, терпеливість, ласкаве серце, яке не осуджує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>166.</b> Інша характерна риса катехизації, яка розвивається в останні десятиріччя, – містагогічне втаємничення[128], яке означає головно дві речі: необхідний прогрес в досвіді формації, у якому бере участь уся спільнота, і відновлене розуміння літургійних знаків християнського втаємничення. Численні підручники і програми не беруть до уваги необхідність містагогічного відновлення, яке могло би асимілювати різноманітні форми, відповідні з розпізнаванням кожної освітньої спільноти. Катехитична зустріч – це проголошення Слова, і тому зосереджується на Слові. Але вона потребує відповідного середовища і привабливої мотивації, вживання вимовних символів, включення в широкий процес зростання та інтеграції всіх вимірів людської особи на спільній дорозі, на якій ми слухаємо і відповідаємо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>167.</b> Було би добре, щоб кожна катехиза звертала особливу увагу на «дорогу краси» (via pulchritudinis)[129]. Проповідувати Христа означає показати, що вірити в Нього і наслідувати Його – це справа не тільки правильна і справедлива, а й красива, здатна наповнити життя новим сяйвом і глибокою радістю, навіть у випробуваннях. У цьому напрямку усе, що виражає справжню красу, слід розглядати як стежку, яка допомагає зустрітися з Ісусом. Йдеться не про естетичний релятивізм[130], який може затерти нерозривний зв’язок між правдою, добром і красою, а щоб повернути цінність краси, яка може торкнути людське серце і засвітити в ньому правду і добро Воскреслого. Якщо, як говорить святий Августин, ми любимо тільки те, що красиве[131], то Син, який став людиною, об’явлення безмежної краси, є гідним найбільшої любові та притягує нас до себе узами любові. Отож необхідно, щоб формація via pulchritudinis була включена в передачу віри. Бажано, щоб кожна помісна Церква заохочувала використовувати в євангелізації мистецтво, зберігаючи тяглість з багатим минулим, і також усю гамму сучасних засобів вираження, для того, щоб передавати віру новою «мовою притч»[132]. Треба насмілитись знаходити нові знаки, нові символи, нові способи переказу Слова, різні форми краси, які ціняться в різних культурних середовищах, включаючи нетрадиційні, які можуть мало що означати для євангелізаторів, але дуже привабливі для інших.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>168.</b> Щодо моральної пропозиції катехизи, яка запрошує зростати у вірності євангельському стилю життя, то слід завжди показувати бажане добро, пропозицію життя, зрілості, реалізації, плідності, в світлі яких можна зрозуміти наше зречення зла, яке може цьому перешкоджати. Краще, щоб нас бачили не як апокаліптичних пророків чи похмурих суддів, які зарозуміло шукають усі можливі загрози й пороки, а як радісних звістунів шляхетних пропозицій, охоронців добра і краси, які сіяють у житті, вірному Євангелію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Індивідуальне супроводження в процесі зростання</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>169.</b> У культурі, яка парадоксально травмована анонімністю й водночас одержима приватним життям інших людей, безсоромно вражена хворобливою цікавістю, Церква повинна зблизька подивитися на людину, щоб зворушитися і затриматися біля неї стільки разів, скільки необхідно. У цьому світі священики й люди, заангажовані у пасторальну працю, можуть показати, що Ісус поряд і дивиться на кожну людину індивідуально. Церква повинна втаємничити своїх братів і сестер – священиків, ченців, черниць і мирян – в це «мистецтво супроводження», щоб усі навчилися завжди скидати взуття зі своїх ніг перед святою землею іншої людини (див. Вих. 3,5). На цій дорозі ми повинні прийняти ритм здорової близькості, з шанобливим і повним співчуття поглядом, який водночас лікує, звільняє і надихає зростати в християнському житті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>170.</b> Хоч це і очевидно, духовний супровід повинен вести нас щораз ближче до Бога, в якому зможемо осягнути справжню свободу. Деякі думають, що вони вільні, якщо обминають Бога, не усвідомлюючи, що, по суті, залишаються сиротами, беззахисними, без домашнього вогнища, куди можна завжди повернутися. Вони перестають бути прочанами, а стають блукаючими, які постійно крутяться довкола себе самих і нікуди не приходять. Супроводження буде шкідливим, якщо перетвориться у форму психотерапії, яка підігріватиме зосередження людей на собі й припинить їхню мандрівку разом із Христом до Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>171.</b> Сьогодні, як ніколи, потребуємо чоловіків і жінок з досвідом духовного керівництва, які знають, як діяти розторопно, які відзначаються здатністю розуміння, мистецтвом слухання, покірністю Святому Духові, щоб охороняти ввірених нам овець від вовків, які прагнуть розпорошити стадо. Ми повинні розвивати в собі здатність слухати, а це більше, ніж тільки чути. Першою справою у спілкуванні з іншою людиною є здатність серця уможливити близькість, без якої неможлива справжня духовна зустріч. Слухання допомагає нам підібрати відповідні жести й слова і виводить із пасивного стану спостерігачів. Лише завдяки такому шанобливому й співчутливому слуханню можливо знайти шляхи автентичного зростання, розбудити прагнення християнського ідеалу, гаряче бажання повністю відповісти на любов Бога і спрагу якнайкраще культивувати те, що Бог посіяв у нашому житті. Але це вимагає постійної терпеливості від того, хто знає навчання святого Томи Аквінського, що хтось може мати благодать і любов, але не вправлятися добре в цих чеснотах «через деякі протилежні схильності», які вкорінилися[133]. Іншими словами, органічна єдність чеснот завжди і через необхідність перебуває «in habitu», хоча обставини можуть мішати реалізації цих чеснот. І тому потрібна «педагогіка, яка вестиме людей, крок за кроком, до повного засвоєння таїни»[134]. Щоб дійти до такої зрілості, коли людина буде здатною приймати справді вільні та відповідальні рішення, необхідний час і велика терпеливість. Як сказав блаженний Пьєр Фавр: «Час – посланець Бога».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>172.</b> Супровідник уміє визнати, що ситуація кожної особи щодо Бога і щодо власного життя благодаттю – таїна, яку ніхто не може повністю розпізнати ззовні. Євангеліє пропонує виправляти людей і допомагати їм зростати, виходячи від визнання об’єктивного зла їхніх учинків (див. Мт. 18,15), але не висловлювати суджень щодо їхньої відповідальності й провини (див. Мт. 7,1; Лк. 6,37). У будь-якому випадку добрий супровідник ніколи не погодиться з фаталізмом і малодушністю, а завжди збуджуватиме бажання зцілитися, відкинути милиці, взяти хрест, залишити все і встати, щоб знову проголошувати Євангеліє. Особистий досвід супроводженого і зціленого, здатність вербалізувати з абсолютною щирістю своє життя перед супровідником навчає нас бути терпеливими й співчутливими до інших, знайти спосіб, щоб завоювати їх довіру, щирість і готовність розвиватися.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>173.</b> Автентичний духовний супровід розпочинається і здійснюється в середовищі, яке служить євангелізаційній місії. Стосунки Павла з Тимотеєм і Титом є прикладом такого супроводження і формації під час апостольської праці. Ввіряючи їм місію затримуватись у кожному місті, щоб «впорядкувати до кінця те, що залишилося» (Тита 1,5; див. 1Тим. 1,3-5), також дає правила для особистого життя і пастирського служіння. Це виразно відрізняється від будь-якого інтимізованого супроводження, від зачиненої в собі самореалізації. Учні місіонерів супроводжують учнів місіонерів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Довкола Божого Слова</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>174.</b> Божим Словом повинна насичуватись не тільки гомілія. Вся євангелізація базується на Слові: слухати Слово, роздумувати над Словом, жити Словом, служити літургію Слова і бути свідком Слова. Святе Письмо є джерелом євангелізації. І тому ми повинні систематично вправлятися в слуханні Слова. Церква не євангелізує, якщо не дозволяє євангелізувати себе постійно. Необхідно, щоб Боже Слово «щораз більше ставало серцем кожної церковної діяльності»[135]. Боже Слово, яке ми слухаємо і святкуємо, особливо під час Таїнства Євхаристії, внутрішньо насичує і зміцнює християн, і чинить їх здатними бути автентичними свідками Євангелія в щоденному житті. Ми вже подолали давні протиставлення Слова і Таїнства. Живе й дієве Слово, яке проголошується, приготовляє до прийняття Таїнства, в якому це Слово осягає найбільшу ефективність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>175.</b> Вивчення Святого Письма повинно бути дверима, відкритими для всіх віруючих[136]. Істотно, щоб об’явлене Слово радикально оживляло катехизу і всі зусилля, направлені на передачу віри[137]. Євангелізація вимагає доброго знання Божого Слова, а це вимагає від єпархій, парафій і усіх католицьких організацій запровадити грунтовне і постійне вивчення Біблії, а також заохочувати до персонального і спільнотного молитовного читання[138]. Ми не шукаємо напомацки і не очікуємо, що Бог до нас заговорить, бо дійсно «Бог промовив, Він вже не є великим невідомим, а показав себе»[139]. Радісно приймімо величний скарб об’явленого Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">IV. СУСПІЛЬНИЙ ВИМІР ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ</span> [176-258]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>176.</b> Євангелізувати означає вводити в світ Боже Царство. Але «жодне часткове і фрагментарне визначення не відображає багатої, багатогранної і динамічної дійсності, якою є євангелізація, не ризикуючи збіднити та спотворити її»[140]. А тепер я хотів би поділитися своїм занепокоєнням суспільного виміру євангелізації саме тому, що якщо цей вимір належним чином не висвітлити, то ми ризикуємо спотворити автентичне та цілісне значення євангелізаційної місії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">1. ВПЛИВ КЕРИГМИ НА СПІЛЬНОТУ Й СУСПІЛЬСТВО</span> [177-185]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>177.</b> Керигма має неминучий соціальний вплив: в самому серці Євангелія існує спільнотне життя і спільна праця. Зміст першого проголошення відразу призводить до моральних наслідків, зосереджених на любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Визнання віри й суспільні обов’язки</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>178.</b> Вірити в Отця, який любить усіх людей безмежною любов’ю, означає відкрити, що «завдяки цій любові Він обдаровує кожну людину безмежною гідністю»[141]. Вірити, що Син Отця прийняв людське тіло, означає, що кожна людина була піднесена до серця самого Бога. Вірити, що Ісус пролив за нас свою кров, означає позбутися найменших сумнівів щодо його безмежної любові, яка ушляхетнює кожну людину. Відкуплення людини має соціальне значення, бо «у Христі Бог викупляє не тільки індивіда, а також людські соціальні взаємини»[142]. Вірити, що Святий Дух діє в кожній людині, означає визнати, що Він намагається проникнути в кожну ситуацію і у всі соціальні зв’язки: «Святий Дух володіє безмежною винахідливістю, властивою божественному розуму, і вміє розв’язувати вузли людських проблем, навіть найбільш заплутані й ті, в які важко проникнути»[143]. Євангелізація намагається співпрацювати з визволяючою дією Святого Духа. Сама таїна Пресвятої Трійці нагадує, що ми були створені на образ божественного сопричастя, і тому не можемо ні реалізувати, ні спасти себе самих власними силами. З серця Євангелія пізнаємо внутрішній зв’язок між євангелізацією і освяченням людини, який обов’язоково мусить виражатися і розвиватися в усій євангелізаційній діяльності. Акцептація першого проголошення, яке запрошує прийняти Божу любов і любити Бога любов’ю, яку ми отримали від Нього, пробуджує в житті людини і в її вчинках першу й фундаментальну реакцію: прагнути, шукати добро інших і піклуватися про нього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>179.</b> Цей нерозривний зв’язок між проголошенням спасіння і щедрою братерською любов’ю виражений у деяких текстах Святого Письма, які слід уважно обмірковувати і медитувати, щоб витягнути з них усі необхідні висновки. До цього послання ми часто призвичаюємось, повторюємо його майже механічно, але не перевіряємо, чи воно справді впливає на наше життя і на наші спільноти. Це призвичаєння є дуже небезпечним і шкідливим, бо позбавляє нас здатності дивуватися, захоплюватися, позбавляє ентузіазму жити Євангелієм братерства і справедливості! Боже Слово навчає, що в браті безперервно продовжується Втілення для кожної людини: «усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25,40). Те, що робимо для інших, має трансцендентний вимір: «якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт. 7,2) і відповідає Божому милосердю по відношенню до нас: «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Не судіть, і не будете суджені; не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься. Дайте, то й вам дасться: [...] Якою бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк. 6,36-38). Ці тексти виражають абсолютний пріоритет «виходу з себе назустріч братові» як однієї з двох головних заповідей, які лежать у фундаменті всіх моральних норм, і як найвиразніший критерій для духовного розпізнавання духовного зростання і відповіді на абсолютно безкорисливий дар Бога. З цієї самої причини «служіння любові є також конститутивним елементом місії Церкви і незамінним вираженням її сутності»[144]. Так як Церква по своїй природі місіонерська, то з її природи неминуче виходить дієва любов до ближнього, співчуття, яке розуміє, допомагає і підтримує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Царство, яке нас кличе</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>180.</b> Читаючи Святе Письмо, виразно бачимо, що пропозиція Євангелія стосується не тільки індивідуального зв’язку з Богом. Нашу відповідь любові також слід розуміти не тільки як суму дрібних особистих учинків допомоги потребуючим, щось на взір «списку благодійних учинків», серію вчинків для заспокоєння свого сумління. Пропозицією є Боже Царство (див. Лк. 4,43); йдеться про любов до Бога, який царює в світі. Наскільки Бог буде царювати між нами, настільки соціальне життя буде середовищем братерства, справедливості, миру й гідності для всіх. Отож, як проголошення, так і християнський досвід призводять до соціальних змін. Ми шукаємо Боже Царство: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6,33). Місія Ісуса – встановити Царство Отця, тому Він доручає учням: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько» (Мт. 10,7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>181.</b> Царство, яке надходить і росте в нас, стосується усього і нагадує нам про принцип, який Павло VI запропонував для розпізнавання автентичного розвитку: «Кожна людина і вся людина»[145]. Знаємо, що «євангелізація буде неповною, якщо не братиме до уваги взаємний заклик, який постійно існує між Євангелієм та конкретним, особистим і соціальним життям людини»[146]. Йдеться про критерій універсальності, властивий динаміці Євангелія, бо Отець прагне, щоб усі люди спаслися, а його план спасіння полягає у тому, щоб «об’єднати все у Христі: небесне й земне» (Еф. 1,10). Наказ такий: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню» (Мк. 16,15), бо «створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих» (Рим. 8,19). Усе створіння – це також усі аспекти людського життя, так що «місія проголошення Доброї Новини Ісуса Христа має універсальне призначення. Заповідь любові охоплює всі виміри існування, усіх людей, усі середовища спільного життя і всі народи. Ніщо людське їй не чуже»[147]. Справжня християнська надія, яка шукає есхатологічне Царство, завжди творить історію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Соціальна доктрина Церкви</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>182.</b> Навчання Церкви щодо можливих ситуацій – це теми, які можна значно й по-новому розвивати і які можуть бути предметом дискусій, але ми не можемо уникнути конкретних питань, не входячи в деталі, – щоб великі соціальні принципи не залишилися тільки загальниками, які ні до чого не закликають. З них необхідно витягнути практичні висновки, щоб вони «могли ефективно впливати також на складні актуальні ситуації»[148]. Душпастирі, користаючись здобутками різних наук, мають право виражати свої думки стосовно всього, що стосується людського життя, бо євангелізація зумовлює і вимагає інтегрального розвитку кожної людини. Вже не можна говорити, що релігія повинна обмежуватись приватною сферою та існує тільки для того, щоб приготувати людські душі до неба. Знаємо, що Бог прагне, щоб його діти були щасливі також і на землі, хоч вони і покликані до щастя у вічності, бо Він створив усе «для вжитку» (1Тим. 6,17), щоб усі могли цим користуватися. Звідси випливає, що християнське навернення вимагає ревізії «особливо того, що належить до соціального порядку і реалізації загального добра»[149].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>183.</b> І тому ніхто не може від нас вимагати, щоб ми зіпхнули релігію у внутрішнє таємне єство людини – щоб вона не впливала на соціальне і національне життя, щоб вона не турбувалася благополуччям соціальних закладів, щоб вона не висловлювала своїх думок стосовно подій, які хвилюють громадян. Хто би посмів зачинити в святині й змусити мовчати послання св. Франциска з Ассізі та блаженної Терези з Калькутти? Вони би цього не прийняли. Справжня віра – яка не шукає вигоди і не індивідуалістська – завжди зумовлює глибоке прагнення змінити світ, передати цінності, залишити по собі щось добре на землі. Ми любимо цю чудову планету, на яку Бог нас помістив, і любимо людство, яке на ній живе, з усіма його драмами й бідою, з усіма прагненнями й надіями, з усіма цінностями і слабкостями. Земля – наш спільний дім, і всі ми – брати. Хоча «справедливий лад у суспільстві й державі є основним завданням політики», Церква «не може залишатися на узбіччі боротьби за справедливість»[150]. Усі християни, також душпастирі, покликані турбуватися про вдосконалення світу. Ми наголошуємо на цьому тому, що соціальна доктрина Церкви є передовсім позитивною і конструктивною, вона направляє трансформуючу діяльність, і в цьому розумінні не перестає бути знаком надії, який проростає з люблячого серця Ісуса Христа. Водночас Церква поєднує «свої зусилля з працею, яку в соціальній сфері вже зробили інші Церкви й церковні спільноти – як у доктрині, так і на практиці»[151].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>184.</b> Тут ми не можемо обговорювати всі важливі соціальні проблеми сьогоднішнього світу, про деякі з них я говорив у другому розділі. Цей текст – не документ про соціальну проблематику. Для рефлексії на ці різні теми маємо більш відповідний документ: Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, використовувати і вивчати який я дуже заохочую. Окрім того, ні Папа, ні Церква не мають монополії на інтерпретування соціальної ситуації або на пропозиції щодо вирішення проблем сучасного світу. Тут я можу повторити те, на що ясно вказав Павло VI: «Перед лицем таких різноманітних ситуацій нам важко висловити однозначну думку і запропонувати рішення, яке би мало універсальну цінність. Ми не маємо наміру цього робити і це не наша місія. Обов’язок християнських спільнот – об’єктивно аналізувати ситуацію в кожній країні»[152].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>185.</b> У наступній частині я зосереджуся на двох великих проблемах, які мені здаються фундаментальними на цьому етапі історії. Присвячу їм більше уваги, бо вважаю, що вони детермінують майбутнє людства. Йдеться, в першу чергу, про соціальну інтеграцію убогих і про мир та суспільний діалог.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">2. СОЦІАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ УБОГИХ</span> [186-216]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>186.</b> З нашої віри в убогого Христа, який завжди був з убогими і виключеними з суспільства, випливає турбота про інтегральний розвиток найбільш знедолених.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Чуємо крик разом з Богом</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>187.</b> Кожний християнин і кожна спільнота покликані бути знаряддями Бога у справі визволення і допомоги вбогим, щоб вони змогли повністю інтегруватися у суспільство; це вимагає, щоб ми покірно й уважно прислухалися до крику убогого і поспішали йому на допомогу. Достатньо уважно пролистати Святе Письмо, щоб відкрити, як добрий Отець бажає вслуховуватися у крик убогих: «Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його [...] Іди ж, оце пошлю тебе…» (Вих. 3,7-8. 10) і як турботливо ставиться до їхніх нужд: «Закликали тоді сини Ізраїля до Господа, й Господь дав їм спасителя» (Суд. 3,15). Бути глухими до цього крику, будучи Божими знаряддями для слухання вбогого, означає не виконувати волю Отця і Його плани, бо цей вбогий «закликав би тоді Господа проти тебе, й ти взяв би гріх на себе» (Втор. 15,9). Брак солідарності з убогими у їхніх потребах безпосередньо впливає на наші стосунки з Богом: «Бо, коли він тебе проклинає в гіркоті його душі, то його благання вислухає Той, Хто його створив» (Сир. 4,6). Завжди повертається старе запитання: «Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?» (1Йо. 3,17). Також нагадаємо, з яким глибоким переконанням апостол Яків використовує образ крику пригнічених: «Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил» (5,4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>188.</b> Церква визнала, що необхідність слухати цей крик походить з визволяючої дії благодаті в кожній людині, і тому йдеться про місію, не зарезервовану тільки для небагатьох: «Церква, керована Євангелієм милосердя і любов'ю до людини, чує крик про справедливість і бажає відповісти на нього усіма своїми силами»[153]. У цьому контексті можна зрозуміти доручення, яке Ісус дає своїм учням: «Дайте ви їм їсти» (Мк. 6,37), що зумовлює як співпрацю для вирішення структурних причин бідності й підтримки інтегрального розвитку вбогих, так і найпростіші щоденні жести солідарності, коли зустрічаємось із конкретною бідою. Слово «солідарність» уже трошки застаріло й часом сприймається негативно, але воно означає набагато більше, ніж якісь спорадичні вчинки щедрості. Воно вимагає створити нову ментальність, яка мислить категоріями спільноти, ставить загальний добробут понад привласненням матеріальних цінностей меншістю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>189.</b> Солідарність – спонтанна реакція тих, які визнають соціальну функцію власності та універсальне призначення матеріальних цінностей як реальності, яка випереджує приватну власність. Існування приватної власності виправдано тим, що матеріальними цінностями необхідно піклуватися й примножувати їх, щоб вони краще служили загальним інтересам, і тому солідарність необхідно розуміти як рішення віддати вбогому те, що йому належить. Такі переконання, якщо втілюють солідарність у життя, відкривають дорогу до інших структурних змін і уможливлюють їх. Зміни в структурах без нових переконань і постав призведуть до того, що рано чи пізно ці структури піддадуться корупції, бюрократії і стануть неефективними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>190.</b> Часом треба почути крик усього народу, бо «мир будується не тільки на пошані прав людини, а й на пошані прав народів»[154]. На жаль, права людини можуть використовуватись як виправдання для надмірного захисту прав індивіда або багатших народів. Шануючи незалежність і культуру кожного народу, необхідно завжди пам'ятати, що планета належить усьому людству, і сам факт, що хтось народився в місці з меншими природними ресурсами або малорозвиненому, не виправдовує те, що частина людей живе менш гідно. Слід повторити, що «більш упривілейовані повинні відмовитися від деяких своїх прав для того, щоб вільніше віддавати свою власність іншим»[155]. Щоб говорити адекватно про свої права, необхідно розширити свій кругозір і слухати крик інших народів або інших регіонів своєї країни. Нам необхідно розвивати солідарність, яка «дасть можливість усім народам бути творцями своєї долі»[156], так само «як кожна людина покликана розвиватися»[157].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>191.</b> Християни, заохочені своїми пастирями, повинні всюди і в будь-яких обставинах почути крик убогих, як це влучно висловили єпископи Бразилії: «Прагнемо щодня переживати радості та надії, печаль і смуток разом з бразильським народом, особливо з тими, які живуть на периферіях міст і в сільських районах – без землі, без житла, без їжі, хворі, позбавлені своїх прав. Бачачи їхню недолю, чуючи їхні крики і усвідомлюючи їхнє страждання, ми повинні обурюватись, знаючи, що є достатньо їжі для всіх і що голод – наслідок поганого розподілу матеріальних цінностей і доходів. Проблема погіршується з огляду на загальне марнотратство»[158].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>192.</b> Але ми прагнемо більшого, наші мрії піднімаються вище. Говоримо не тільки про забезпечення всіх їжею або «прожитковим мінімумом», а про забезпечення «добробутом без будь-яких винятків»[159]. Це включає освіту, охорону здоров'я і насамперед працевлаштування, бо у вільній, креативній, цікавій і солідарній праці людина виражає і розвиває свою гідність. Справедлива заробітна плата відкриває відповідний доступ до інших матеріальних цінностей, призначених для загального використання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Вірність Євангелію – щоб не бігти даремно</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>193.</b> Обов'язок слухати крик убогих стає нашою дійсністю тоді, коли нас глибоко зворушує біль іншої людини. Прочитаймо деякі тексти Божого Слова про милосердя, щоб вони голосно зазвучали в житті Церкви. Євангеліє говорить: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5,7). Апостол Яків навчає, що милосердя, проявлене до інших, виправдає нас на Божому суді: «Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи. Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд» (2,12-13). У цьому тексті Яків показує себе спадкоємцем найбагатшої юдейської духовності після Вавилонського полону, яка приписувала милосердю особливу рятівну цінність: «спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи – милосердям до бідних; може, й продовжиться твій спокій-благополуччя» (Дан. 4,24). У цьому контексті сапієнціальні книжки говорять про милостиню як про конкретний вчинок милосердя, проявлений до потребуючих: «Адже милостиня спасає від смерті, і вона очищає всякий гріх» (Тов. 12,9). Сирах виражає це більш наочно: «Вода згасить вогонь, що палає, і милосердя надолужить за гріхи» (3,30). Новий Завіт виражає це у синтетичний спосіб: «Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов силу гріхів покриває!» (1Пт. 4,8). Ця правда глибоко проникла в ментальність Отців Церкви і викликала профетичний опір як культурну альтернативу язичницькому гедоністичному індивідуалізмові. Подам тільки один приклад: «Як під час пожежі біжимо шукати воду, щоб загасити вогонь [...] так само, якщо поповнимо гріх і через це втратимо спокій, то, якщо буде нагода вчинити діло милосердя, радіймо з цього так, ніби воно є джерелом, яке нам дали для того, щоб загасити полум'я гріха»[160].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>194.</b> Це послання таке ясне, безпосереднє, просте і вимовне, що жодна церковна герменевтика не має права його релятивізувати. Роздуми Церкви над цими текстами не повинні затирати або ослабляти їхнє заохочувальне значення, а допомагати прийняти їх відважно і ревно. Навіщо ускладнювати те, що є таким простим? Понятійні апарати існують для того, щоб полегшити контакт з дійсністю, яку намагаються пояснити, а не для того, щоб віддалитися від неї. В першу чергу це стосується біблійних напуть, які наполегливо заохочують до братерської любові, до покірного й щедрого служіння, до справедливості, до милосердя у відношенні до вбогих. Ісус словами й вчинками навчав нас, як йти цією дорогою і визнати іншу людину. Навіщо затемнювати те, що є таким ясним? Не турбуймося тільки доктринальними помилками, а також щоб вірно йти цією дорогою життя й мудрості. Бо «захисників "ортодоксії" часом звинувачують у пасивності, поблажливості й співучасті, роблячи їх винними за нестерпні випадки несправедливості та існування політичних режимів, які підтримують цю несправедливість»[161].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>195.</b> Коли святий Павло пішов до Єрусалима, щоб зустрітися з апостолами й розпізнати «чи, бува, не дарма труджуся чи трудився» (Гал. 2,2), то основний критерій автентичності, на який йому вказали: щоб він не забував про вбогих (див. Гал. 2,10). Цей великий критерій, даний для того, щоб індивідуалістський стиль життя язичників не поглинув спільноти Павла, дуже актуальний сьогодні, коли розвивається нове індивідуалістське язичництво. Ми не завжди можемо адекватно показати красу Євангелія, але існує знак, який не повинен зникнути ніколи: допомога останнім, тим, яких суспільство відпихає і відкидає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>196.</b> Часом наші серця і розум стають твердими, забуваємося, розважаємося, захоплюємося великими можливостями споживання і розваг, які пропонує суспільство. У такий спосіб відбувається своєрідне відчуження, яке заражає всіх, бо «відчужується суспільство, яке своїми соціальними структурами, способами виробництва і споживання утруднює реалізацію допомоги і формування солідарності між людьми»[162].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Упривілейоване місце вбогих у Божому Люді</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>197.</b> У серці Бога є упривілейоване місце для вбогих, Він навіть сам «став бідним» (2Кор. 8,9). Вся дорога нашого відкуплення позначена присутністю вбогих. Спасіння прийшло до нас за посередництвом «так», сказаного покірною дівчиною з маленького селища, загубленого на периферіях великої імперії. Спаситель народився у стайні, серед тварин, – як діти найбідніших; його принесли до Храму разом з двома голубами – пожертва тих, які не мали змоги пожертвувати ягня (див. Лк. 2,24; Лев. 5,7); ріс в родині простих робітників і своєю працею заробляв на хліб. Коли Він почав проповідувати Царство, то за ним пішла маса знедолених, і у такий спосіб сповнилося те, що Він сам заповідав: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю» (Лк. 4,18). Тих, які стогнали від болю і горбились від злиднів, Він запевнив, що Бог тримає їх глибоко в своєму серці: «Блаженні вбогі, – бо ваше Царство Боже» (Лк. 6,20); Він ототожнив себе з ними: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти», і навчав, що милосердя у відношенні до них відчиняє небо (див. Мт. 25,35…)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>198.</b> Для Церкви вибір на користь убогих є передовсім теологічною категорією, а вже потім культурною, соціологічною, політичною чи філософською. Бог проявляє у відношенні до них «своє перше милосердя»[163]. Ця божественна преференція впливає на віру всіх християн, покликаних плекати «ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі» (Фил. 2, 5). Церква, інспірована нею, зробила вибір на користь убогих, який слід розуміти як «особливу форму пріоритетності в ділах християнського милосердя, посвідчену всією традицією Церкви»[164]. Цей вибір, – навчав Бенедикт XVI, – «міститься в христологічній вірі в Бога, який ради нас став убогим, щоб збагатити нас своїм убозтвом»[165]. І тому я хочу, щоб Церква була вбогою і для вбогих. Від них можемо багато чому навчитися. Окрім участі в sensus fidei, у своїх болях вони знають стражденного Христа. Необхідно, щоб усі ми дозволили їм євангелізувати нас. Нова євангелізація – це запрошення визнати спасительну силу існування вбогих і поставити їх у центрі дороги Церкви. Ми покликані відкрити в них Христа, віддати їм свій голос у їхніх справах, також бути їхніми друзями, слухати їх, розуміти і прийняти таїнственну мудрість, яку Бог бажає нам уділити через них.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>199.</b> Наше заангажування не полягає виключно в діяльності та програмах допомоги і підтримки; Святий Дух вводить у дію не надмірний активізм, а передовсім уважність до іншої людини, «вважаючи її одним цілим з самим собою»[166]. Ця любляча уважність є початком справжньої турботи про іншу особу, висхідною точкою мого бажання ефективно шукати добро для неї. Це означає, що необхідно цінити вбогого в його власній доброті, з його стилем життя, культурою, способом, яким він проявляє свою віру. Справжня любов завжди споглядальна, дає нам можливість служити іншому не з необхідності чи марнославства, а тому, що інший – красивий незалежно від того, як виглядає: «Від любові, завдяки якій одна особа подобається іншій, залежить, чи дасть їй щось задарма»[167]. Убогий, якщо його люблять, «вважається цінним»[168], і це відрізняє автентичний вибір на користь убогих від будь-якої ідеології, від будь-якого наміру використовувати вбогих для особистих або політичних інтересів. Лише на основі справжньої та сердечної близькості можемо супроводжувати їх на дорозі визволення. Тільки це може запевнити, що «в кожній християнській спільноті вбогі будуть почуватися як вдома. Чи така постава не буде найкращим і найефективнішим представленням Доброї Новини про Царство?»[169]. Без пріоритетного вибору на користь найубогіших «проголошення Євангелія, будучи першою формою милосердя, піддається ризику, що його не зрозуміють або воно потоне в морі слів, якими актуальна цивілізація інформації заливає нас щодня» [170].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>200.</b> Оскільки ця Адгортація написана для членів Католицької Церкви, то мушу з болем зазначити, що найбільшою дискримінацією, від якої страждають убогі, є відсутність духовної опіки. Великі маси убогих в особливий спосіб відкриті для віри; вони потребують Бога, і не можемо відмовити їм і не офірувати Його дружбу, Його благословення, Його Слово, Його Таїнства і пропозицію дороги розвитку і дозрівання у вірі. Пріоритетний вибір на користь убогих мусить, головним чином, перетворитися в упривілейовану і першорядну духовну опіку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>201.</b> Ніхто не має права говорити, що перебуває далеко від бідних тому, що його життєві вибори зумовлюють зосередження уваги на інших справах. Таке виправдання часто чуємо в академічних, підприємницьких і інтелектуальних середовищах, з церковними включно. Хоча в загальному можна сказати, що властивим покликанням і місією мирян є трансформація різноманітних сфер земного життя, щоб Євангеліє перемінило всю людську діяльність[171], але ніхто не може вважати себе звільненим від турботи про бідних і про соціальну справедливість: «Від кожного вимагається духовного навернення, гарячої любові до Бога і ближнього, ревності у справах справедливості й миру, євангельської постави у відношенні до вбогих і вбозтва»[172]. Побоююсь, що ці слова також будуть лише темою для деяких коментарів без практичного застосування. Незважаючи на це, я вірю у відкритість і готовність християн і прошу вас шукати в спільнотах нові шляхи, щоб прийняті цю оновлену пропозицію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Економіка і розподіл доходів</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>202.</b> Не можна відкладати вирішення структурних причин бідності, і не тільки з прагматичних мотивів, щоб отримати результати і навести лад у суспільстві, а щоб вилікувати суспільство з хвороби, яка його ослаблює, чинить негідним і може вести лише до нових криз. Проекти допомоги – як відповідь на нагальні проблеми – можна вважати тільки тимчасовими рішеннями. Доки радикально не вирішать проблеми вбогих, відмовляючись від абсолютної автономності ринку і фінансових махінацій, і не знищать структурних причин соціальної нерівності[173], доти не вирішать глобальних проблем і не вирішать жодної проблеми остаточно. Нерівність – корінь соціальних бід.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>203.</b> Гідність кожної людини і загальне добро повинні формувати всю економічну політику, але часом вони виглядають як зовнішні додатки для доповнення політичного дискурсу без перспектив і програм справжнього інтегрального розвитку. Скільки було висловлено слів, які непокоять цю систему! Непокоїмо, коли говоримо про етику, непокоїмо, коли говоримо про міжнародну солідарність, непокоїмо, коли говоримо про розподіл доходів, непокоїмо, коли говоримо про захист місць праці, непокоїмо, коли говоримо про гідність слабких людей, непокоїмо, коли говоримо про Бога, який вимагає заангажування у справах справедливості. Трапляється, що ці слова стають об'єктом опортуністичних маніпуляцій, які їх ганьблять. Вигідна байдужість до цих проблем зубожує наше життя і позбавляє наші слова їх значення. Праця підприємця – шляхетне покликання, але за умови, що він буде думати про глибший сенс життя; це дасть йому можливість насправді служити для загального добра і своїми зусиллями примножувати матеріальні цінності цього світу й усім надавати до них ширший доступ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>204.</b> Ми вже не можемо довіряти сліпим силам і невидимим рукам ринку. Усунення соціальної нерівності вимагає більше, ніж тільки розвиток економіки, хоча він і передбачається, а й рішень, програм, механізмів і процесів, в особливий спосіб орієнтованих на кращий розподіл доходів, на створення робочих місць, на інтегральну допомогу вбогим. Усе це виходить за рамки звичайного опікунства. Я далекий від того, щоб пропонувати невідповідальне опікунство, але економіка вже не може застосовувати ліки, які стають новою отрутою, коли намагається збільшити рентабельність, ліквідуючи робочі місця і виключаючи людей із суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>205.</b> Прошу Бога дати нам багато політиків, здатних розпочати автентичний діалог, мета якого – зціляти фундаментальні причини, а не зовнішні прояви хвороб нашого світу! Політика, хоча її так очорнюють, є шляхетним покликанням, однією з найцінніших форм любові, бо шукає загальне добро[174]. Ми повинні переконатися, що любов «є не тільки основою відносин на мікрорівні: дружніх, сімейних, малої групи, але також і на макрорівні: суспільних, економічних і політичних»[175]. Молюся до Господа, щоб дав нам більше політиків, яким дійсно лежить на серці суспільство, народ і життя убогих! Необхідно, щоб політичні та фінансові лідери розширили свій кругозір і перспективи, які забезпечать гідну працю, освіту й охорону здоров'я для всіх громадян. І чому би не звернутися до Бога, щоб надихнув їх на це? Я переконаний, що відкритість до трансцендентного змогла би сформувати новий політично-економічний світогляд, який допоміг би подолати абсолютну дихотомію між економікою і загальним суспільним добробутом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>206.</b> Економіка, як вказує сама назва, повинна бути мистецтвом осягнення відповідного керування спільним домом, яким є вся планета. Кожне економічне рішення, з розмахом реалізоване в одній частині планети, має універсальне значення; тому жодний уряд не може діяти поза границями спільної відповідальності. Фактично, через величезні глобальні протиріччя щораз важче знайти локальні рішення, внаслідок чого локальні проблеми збільшуються. Якщо ми насправді хочемо мати здорову світову економіку, то на цьому історичному відрізку необхідна ефективніша співпраця, яка, не порушуючи суверенітет держав, запевнить економічний добробут усім країнам, а не тільки декільком.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>207.</b> Будь-яка спільнота у Церкві, в тій мірі, в якій хоче залишатися пасивною і не займатися творчо та не співпрацювати ефективно для того, щоб бідні жили гідно й нікого не виключили із суспільства, ризикує розпастися, навіть якщо і говорить про соціальні проблеми або критикує владу. Вона легко піддасться світській духовності, замаскованій релігійними практиками, безплідними зібраннями чи порожніми дискусіями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>208.</b> Якщо когось ображають мої слова, то відповідаю йому, що промовляю їх від душі й з найкращими намірами, далекий від власних інтересів чи політичної ідеології. Я тільки хочу, щоб ті, які перебувають у рабстві індивідуалістської, збайдужілої та егоїстичної ментальності, змогли звільнитися від цих негідних пут і прийняти гуманніший, порядний, більш плідний стиль життя, який ушляхетнить їх земний шлях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Піклуватися слабкими</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>209.</b> Ісус, євангелізатор par excellence і уособлення Євангелія, в особливий спосіб ототожнює себе з найменшими (див. Мт. 25,40). Це нагадує нам, що всі християни покликані опікуватися найслабшими мешканцями землі. Але здається, що в актуальній моделі «успіху» і «власних зусиль» нема сенсу інвестувати в тих, хто позаду, хто слабкий або менш обдарований, щоб вони могли стати на ноги і знайти свій життєвий шлях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>210.</b> Необхідно бути уважними й підійти до нових форм бідності й слабкості, в яких ми покликані розпізнати стражденного Христа, якщо це й не принесе нам відчутної і швидкої користі: бездомні, наркозалежні, біженці, аборигени, самотні й покинуті перестарілі тощо. Особливим викликом для мене є мігранти, бо я пастир Церкви без границь, яка вважає себе матір'ю усіх. І тому закликаю країни великодушно відчинитися, не боятися знищити локальну ідентичність, а спромогтися створити новий культурний синтез. Які чудові міста, що подолали хворобливу недовіру й інтегрують різні культури, і ця інтеграція стала новим рушієм розвитку! Які миловидні міста, що навіть у архітектурних планах створюють місця, які допомагають з'єднувати, підтримувати зв'язки, і сприяють визнанню іншої людини!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>211.</b> Мене завжди боліла ситуація тих, які стали жертвами різних форм торгівлі людьми. Я хотів би, щоб усі почули крик Бога, звернений до кожного: «Де Авель, брат твій?» (Бт. 4,9). Де твій поневолений брат? Де той, якого ти щодня вбиваєш на підпільній фабриці, в сфері проституції, в дітях-жебраках, в нелегальних мігрантах, які повинні приховуватися, бо їхній статус не врегульований? Не вдаваймо, що нічого про це не знаємо. Є багато форм участі в злочинах. Це стосується всіх! У наших містах закорінилася ця мафіозна і збочена злочинність, і у багатьох на руках кров через вигідну і німу співучасть.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>212.</b> Подвійно нещасні жінки, які страждають, усунені з суспільства, піддані зневагам і насильству, бо часто для захисту своїх прав вони мають менше можливостей. Незважаючи на це, також і серед них бачимо тих, які постійно з дивовижним щоденним героїзмом захищають свої ранимі родини й опікуються ними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>213.</b> До числа тих, якими Церква хоче опікуватися з особливою любов'ю, відносяться також і ненароджені діти, повністю безпомічні й невинні, яких сьогодні позбавляють людської гідності для того, щоб робити з ними що завгодно, позбавляючи їх життя і впроваджуючи закони, які забороняють запобігти цьому. Часто, щоб висміяти позицію Церкви щодо захисту ненароджених дітей, її представляють як ідеологізовану, обскурантську і консервативну. Але захист ненародженого життя тісно зв'язаний із захистом будь-яких людських прав. Походить з переконання, що людська істота завжди свята й недоторкана – у будь-яких обставинах і на кожному етапі свого розвитку. Є метою самою в собі, і ніколи – засобом для вирішення інших проблем. Якщо ці переконання ослабнуть, то впадуть тверді й стійкі фундаменти захисту людських прав, які завжди служитимуть інтересам чергових провладних сил. Самого розуму достатньо, щоб визнати недоторкану вартість будь-якого людського життя, але якщо ми подивимось на це очима віри, то «кожне насилля над гідністю людської особи волає про помсту до Бога і є образою Творця людини»[176].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>214.</b> Не слід очікувати, що Церква змінить свою думку в цьому питанні, бо воно має внутрішню зв'язність з навчанням про вартість людської особи. Тут я хочу бути повністю чесним. У цьому питанні не може бути реформ або «модернізації». Позбавлення людини життя не може бути прогресивним вирішенням проблем. Також правда, що ми зробили мало для того, щоб належним чином допомагати жінкам, які потрапили в дуже важкі ситуації, коли аборт видається легким вирішенням їх великих страждань, особливо тоді, коли вони завагітніли внаслідок зґвалтування або в великих злиднях. Хто не перейметься таким великим болем?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>215.</b> Є багато інших слабких і беззахисних істот, які дуже часто здані на милість економічних інтересів або дикого визиску. Я говорю про створіння в цілому. Ми, люди, не тільки користуємось, але й оберігаємо інші створіння. Через нашу тілесність Бог з'єднав нас з довколишнім світом так тісно, що опустелювання поверхні землі є ніби загальним захворюванням, і можемо вболівати над вимиранням якогось виду як над своїм каліцтвом. Не залишмо по собі знаків знищення і смерті, які би нашкодили нашому життю і майбутнім поколінням[177]. У цьому контексті приєднуюсь до гарних і профетичних вболівань, виражених кілька років тому єпископами Філіппін: «Неймовірне різноманіття комах жило в лісах і виконувало різноманітні функції [...] Птахи літали в повітрі, їх блискуче пір'я і різноманітні співи додавали колориту й мелодії зелені лісів [...] Бог хотів, щоб ця земля була нашою, землею його особливих створінь, але не для того, щоб ми її знищили й перетворили в пустир [...] Після дощової ночі поглянь на коричневі ріки у своїм краю і пам'ятай, що вони несуть до моря живу кров землі [...] Як риби можуть плавати в такій каналізації, як річка Пасіг і інші подібні річки, які ми забруднили? Хто замінив прекрасний морський світ у підводний цвинтар, позбавлений життя і барв?»[178]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>216.</b> Маленькі, але сильні в любові до Бога, як святий Франциск з Ассізі, всі ми, християни, покликані піклуватися слабкими людьми і світом, в якому живемо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">3. ЗАГАЛЬНЕ ДОБРО І МИР У СУСПІЛЬСТВІ</span> [217-237]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>217.</b> Ми багато говорили про радість і любов, але Боже Слово говорить також і про плоди миру (див. Гал. 5,22).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>218.</b> Мир у суспільстві не можна розуміти як іренізм[ii] або тільки як відсутність насильства внаслідок домінування однієї частини суспільства над іншою. Також фальшивим буде мир як засіб виправдати суспільний устрій, який змушує мовчати й утихомирює найбідніших для того, щоб багаті могли безтурботно вести притаманний їм спосіб життя, у той час як найбідніші ледве зводять кінці з кінцями. Соціальних вимог до справедливого розподілу національних доходів, соціальної інтеграції убогих і прав людини не можна відкидати на підставі побудови згоди «на папері» або для ефемерного миру для щасливої меншості. Гідність людини і загальне добро цінніші від спокою тих, які не хочуть відмовитись від своїх привілеїв. Якщо ці цінності порушуються, то потрібний пророчий голос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>219.</b> Також мир «не зводиться тільки до припинення війни внаслідок завжди нестійкої рівноваги сил. Мир будується день за днем, встановлюючи порядок, як того хотів Бог, і розвиваючи справедливий устрій»[179]. Насамкінець, мир, який не постає внаслідок інтегрального розвитку всіх людей, не матиме майбутнього і завжди буде зачином нових конфліктів і різних форм насилля.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>220.</b> Члени кожної нації розвивають суспільний вимір свого життя, стаючи відповідальними громадянами свого народу, а не масою, пригніченою панівною силою. Нагадаємо, що «відповідальне громадянство є чеснотою, а участь у політичному житті – моральним обов’язком»[180]. Але ставати народом – це щось більше, що вимагає постійного процесу, в якому бере участь кожне нове покоління. Це повільна і мозольна праця, яка вимагає прагнення займатися нею і вчитися, щоб врешті-решт створити культуру зустрічі й гармонії в різноманітності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>221.</b> Поступу в побудові суспільства, в якому пануватимуть мир, справедливість і братерство, допоможуть чотири принципи, які мають відношення до біполярних напружень, властивих кожному суспільству. Вони походять з великих постулатів Соціальної Доктрини Церкви, які конституюють «першу і фундаментальну норму для інтерпретації та оцінювання соціальних явищ»[181]. У світлі цих постулатів хочу запропонувати ці чотири принципи, які в особливий спосіб спрямовують розвиток соціального життя і побудову суспільства, в якому відмінності гармонійно поєднуються у спільному проекті. Я переконаний, що їх застосування може стати справжньою дорогою до миру в кожному народі й у всьому світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Час важливіший від простору</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>222.</b> Між повнотою і обмеженням існує біполярне напруження. Повнота пробуджує бажання володіти всім, а обмеження – стіна, поставлена перед нами. «Час», у широкому розумінні, співставляється з повнотою як відображення горизонту, який перед нами відкривається, а мить відображає досвідчення обмеження у замкнутому просторі. Люди живуть у напруженні між ситуацією моменту і світлом часу, більшим горизонтом, утопією, яка відкриває для майбутнього і притягує як кінцева мета. Звідси випливає перший принцип поступу в побудові суспільства: час важливіший від простору.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>223.</b> Цей принцип дає можливість працювати в перспективі довгого проміжку часу, без одержимості негайними результатами. Допомагає терпляче переносити важкі й несприятливі ситуації чи зміни в планах, які вводить динамічна реальність. Заохочує прийняти напруження між повнотою і обмеженням, погоджуючись із пріорітетністю часу. Один із гріхів, які часом помічаємо в суспільно-політичній діяльності, полягає у тому, що простору влади надається перевага над часом процесів. Віддання переваги простору веде до божевілля вирішити все відразу, спроби захопити весь простір влади і самоутвердитися. Це заморожує процеси й пробує їх зупинити. Віддання переваги часові означає займатися запуском процесів більше, ніж захопленням простору. Час керує простором, освітлює його і перетворює в ланки ланцюга, який розбудовується постійно й безповоротно. Йдеться про те, щоб віддати перевагу діяльності, яка генерує нові динамічні процеси у суспільстві й залучає індивідів і групи, які їх розвивають аж до важливих історичних подій; без тривог, але з чіткими й твердими переконаннями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>224.</b> Інколи ставлю собі питання: хто ті люди, які в сьогоднішньому світі дійсно займаються генерацією процесів, які будують суспільство, більше, ніж отриманням миттєвих результатів, які приносять легкий, швидкий і короткотривалий політичний капітал, але не будують повноту людської природи. Можливо, що історія осудить їх за критерієм, запропонованим Романо Гвардіні: «Єдиний спосіб точно оцінити якусь епоху – поставити питання: до якого ступеня в ній розвивалась і досягалась повнота людської екзистенції – згідно з особливостями і можливостями даної епохи»[182].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>225.</b> Цей критерій дуже добре підходить також до євангелізації, яка вимагає ширшого світогляду, усвідомлення можливих процесів й готовності до довгої дороги. Сам Господь під час земного життя багато разів давав зрозуміти своїм учням, що є речі, яких вони тепер не можуть зрозуміти, і треба чекати на прихід Святого Духа (див. Йо. 16,12-13). Притча про пшеницю і кукіль (див. Мт. 13,24-30) ілюструє важливий аспект євангелізації: показати, як ворог може зайняти простір Царства і шкодити з допомогою куколю, але добро пшениці, яке об’явиться з часом, переможе його.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Єдність важливіша від конфлікту</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>226.</b> Ігнорувати чи приховувати конфлікт не можна. Конфлікт треба прийняти. Але якщо конфлікт опановує нас, то губимо перспективу, горизонт розпливається і дійсність стає фрагментарною. Якщо затримуємось на конфлікті, то втрачаємо відчуття глибокої єдності дійсності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>227.</b> Коли виникає конфлікт, то деякі помічають його, але проходять повз нього так, ніби нічого не трапилося, «вмивають руки» і продовжують жити так, як жили. Інші входять у конфлікт так, що стають його в’язнями, гублять горизонт, проектують свою розгубленість і незадоволення на інституції, через що єдність стає неможливою. Є ще третій і найкращий спосіб ставлення до конфлітку: перетерпіти конфлікт, розв’язати його і трансформувати в ланку нового процесу. «Блаженні миротворці!» (Мт. 5,9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>228.</b> У такий спосіб можливо розвивати сопричастя у розбіжностях, що можуть робити тільки шляхетні серця, здатні піднестися над поверхнею конфлікту й побачити в інших найглибшу людську гідність. І тому потрібно прийняти наступний принцип, необхідний для побудови згоди в суспільстві: єдність важливіша від конфлікту. Солідарність, якщо її сприймати у найглибшому сенсі та як виклик, стає способом творення історії, середовищем життя, в якому конфлікти, напруження і протиріччя можуть творити плюралістичну єдність, яка дасть початок новому життю. Це не синкретизм і не поглинання одних другими, а вирішення на вищому рівні, яке зберігає цінний потенціал протилежних полярностей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>229.</b> Цей євангельський критерій нагадує, що Христос з’єднав усе в собі: небо і землю, Бога й людину, час і вічність, тіло і дух, особу і суспільство. Мир є знаком цієї єдності й примирення всього в Христі. Христос «наш мир» (Еф. 2,14). Проголошення Євангелія завжди починається з привітання миру, і мир завжди увінчує і скріпляє зв’язок між учнями. Мир можливий тому, що Господь подолав світ і його перманентну конфліктність, «встановивши мир кров’ю його хреста» (Кол. 1,20). Але якщо входимо в глибину цих біблійних текстів, то відкриваємо, що першим середовищем, у якому ми покликані осягнути цей спокій у протиріччях, є наше внутрішнє середовище, наше власне життя, якому завжди загрожують діалектичні протиріччя[183]. З серцями, розбитими на тисячі кусків, важко буде збудувати справжній мир у суспільстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>230.</b> Мир, який проголошується, не виторгуваний мир, а переконання, що єдність, яку дає Святий Дух, примирює всі протиріччя і вирішує будь-який конфлікт завдяки новому й багатообіцяючому синтезу. Різноманітність є чудовим явищем, якщо постійно входить у процес примирення – аж до своєрідного культурного договору, результатом якого буде «примирена різноманітність», як це влучно висловили єпископи Конго: «Різноманітність наших етнічних груп є нашим багатством [...] Тільки завдяки єдності, наверненню сердець і примиренню можемо розвивати наш край»[184].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Реальність важливіша від ідеї</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>231.</b> Біполярне напруження існує також між ідеями і реальністю. Реальність просто існує, а ідею створюють. Між ними повинен бути постійний діалог – щоб уникнути відділення ідеї від реальності. Небезпечно жити тільки в світі слів, образів і софізмів. І тому необхідно прийняти третій принцип: реальність важливіша від ідеї. Завдяки цьому відмовимось від різних способів приховування реальності: ангелічного пуризму, диктатури релятивізмів, порожньої риторики, малореалістичних проектів, антиісторичного фундаменталізму, бездушних етичних систем та інтелектуалізму, позбавленого мудрості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>232.</b> Ідея – концептуальне опрацювання – служить для сприйняття, зрозуміння і керування реальністю. Ідея, відірвана від реальності, породжує неефективні ідеалізми та номіналізми, здатні, в кращому випадку, класифікувати чи дефініювати, але не ангажувати. Ангажує реальність, освітлена міркуваннями. Необхідно перейти від формального номіналізму до гармонійної об’єктивності. У протилежному випадку правдою маніпулюють так, як гімнастику замінюють косметикою[185]. Є політики – а також релігійні лідери, – які дивуються, чому люди їх не розуміють і не йдуть за ними, якщо їхні пропозиції такі логічні та ясні. Можливо тому, що вони застряли в світі чистих ідей і звели політику чи віру до риторики. Інші забули про простоту й імпортували ззовні незрозумілу для народу розсудливість.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>233.</b> Реальність важливіша від ідеї. Цей критерій пов’язаний з втіленням Слова і реалізацією цього втілення у житті: «З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога» (1Йо. 4,2). Критерій реальності, втілене Слово, яке завжди шукає, як втілитися в наше життя, має суттєве значення для євангелізації. Цей критерій, з одного боку, спонукає нас цінувати історію Церкви як історію спасіння, пам’ятати про наших святих, які прищепили Євангеліє нашим народам, збирати багату традицію Церкви, яка має за собою вже дві тисячі років, не претендуючи творити ідеї, відірвані від цього скарбу, так, ніби ми хотіли би винайти Євангеліє. З другого боку, цей критерій підштовхує нас вводити Слово в життя, чинити діла справедливості й милосердя, в яких це Слово буде плідним. Не вводити Слово в практику, не чинити його реальністю означає будувати на піску, залишатися в світі чистих ідей і занепадати в зосередженні на собі й гностицизмі, які не дають плоду й вихолощують динамізм Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Ціле важливіше від частини</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>234.</b> Між глобальним і локальним також існує напруження. Необхідно звертати увагу на глобальне – щоб не заплутатися у щоденній дріб’язковості. Водночас не можна губити з поля зору локальне: тільки так зможемо твердо ходити по землі. Якщо поєднаємо одне з другим, то уникнемо крайнощів. Перша крайність: коли громадяни живуть в абстрактному і глобалістичному універсалізмі, подібні до пасажирів останнього вагону, які захоплені феєрверками світу, який їм не належить, і з роззявленими ротами весь час аплодують. Друга крайність: коли перетворюються на фольклорний музей місцевих пустельників, приречених постійно повторювати те саме, нездатних реагувати на новизну й оцінити красу, яку Бог розповсюджує за межами їхніх городів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>235.</b> Ціле більше від частини і також більше від суми своїх частин. І тому немає потреби приділяти надмірну увагу обмеженому і частковому. Необхідно розширювати кругозір, щоб розпізнавати більше добро, корисне для всіх. Але при цьому не можна зрікатися свого. Необхідно глибше пустити коріння в родючу землю і в історію своєї землі, яка є Божим даром. Працюємо з малим і близьким, але в ширшій перспективі. Подібно особа, яка зберігає свої персональні якості й не приховує своєї ідентичності, входячи усім серцем у спільноту, нічого не втрачає, а завжди отримує нові стимули для свого розвитку. Глобальне не нищить, часткове не позбавляє плідності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>236.</b> Куля не може бути моделлю, бо вона не більша від своїх частин, де кожна точка розміщена на однаковій відстані від центру і між ними немає жодної різниці. Моделлю є багатогранник, який відображає сукупність усіх окремих елементів, які зберігають свою самобутність. Як душпастирська, так і політична діяльність намагається зібрати в такому багатограннику всі найкращі елементи. Туди входять убогі зі своєю культурою, планами й можливостями. Навіть особи, яких можна критикувати за помилки, можуть внести щось, чим не слід нехтувати. Це єдність народів, які в універсальному вимірі зберігають свої особливості; сукупність людей в суспільстві, яка шукає загального добра, яке дійсно охоплює всіх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>237.</b> Християнам цей принцип говорить також про цілість і інтегральність Євангелія, яке Церква нам передає і посилає проповідувати. Повне багатство Євангелія охоплює всіх: вчених і робітників, підприємців і митців. Народна побожність у свій спосіб приймає повноту Євангелія і втілює в молитву, дружбу, справедливість, боротьбу і святкування. Доброю Новиною є радість Отця, який не хоче втратити жодного зі своїх маленьких. Так народжується радість Доброго Пастиря, який знаходить загублену вівцю і приносить її до своєї вівчарні. Євангеліє є закваскою, яка ферментує все тісто, і містом, яке сяє на вершині гори, освітлюючи всі народи. Євангеліє має внутрішній критерій цілісноті: буде Доброю Новиною до тих пір, поки буде проголошуватись усім, поки буде запліднювати й зціляти всі виміри людської природи, аж поки не збере всіх людей за столом у Царстві. Ціле важливіше від частини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">4. СУСПІЛЬНИЙ ДІАЛОГ ЯК ВКЛАД У СПРАВУ МИРУ</span> [238-258]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>238.</b> Євангелізація зумовлює також діалог. Сьогодні пріоритетними для діалогу є три середовища, в яких Церква повинна бути присутньою, щоб служити всебічному розвитку людини і шукати загальне добро: діалог з державою, діалог з суспільством – який включає діалог з культурою і наукою – і діалог з вірянами, які не належать до Католицької Церкви. «Церква завжди промовляє в світлі віри»[186], вносить свій двохтисячолітній досвід і завжди пам’ятає про життя і страждання людини. Цей досвід незрозумілий для людського розуму, але він важливий і може збагатити невіруючих і спонукати їх розширювати свій кругозір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>239.</b> Церква проголошує «Євангеліє миру» (Еф. 6,15) і відкрита для співпраці з усіма державами і міжнародними структурами для збереження великого загального добра. Проповідуючи Ісуса Христа, який уособлює мир (див. Еф. 2,14), нова євангелізація надихає кожного охрещеного стати миротворцем і вірогідним свідком примиреного життя[187]. Прийшов час думати, як накреслити в культурі, яка віддає перевагу діалогу як формі зустрічі, план пошуків консенсусу й згоди, не забуваючи турбуватись про справедливе суспільство, яке має пам’ять і нікого не виключає. Головним автором, історичним суб’єктом цих процесів є народ і його культура, а не клас, політична фракція, група чи еліта. Не потребуємо проектів меншості для меншості або освіченої еліти, яка грає на почуттях мас. Йдеться про те, щоб жити разом у згоді, про соціальний і культурний договір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>240.</b> Обов’язок держави – піклуватися і примножувати загальне добро суспільства[188]. На основі принципів субсидіарності й солідарності та докладаючи великих зусиль до політичного діалогу й згоди, держава виконує фундаментальну роль, яку не можна делегувати, працюючи над всебічним розвитком усього суспільства. В актуальних обставинах виконання цієї ролі вимагає глибокої суспільної покори.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>241.</b> Ведучи діалог з державою і суспільством, Церква не має готових відповідей на всі питання. Але разом з усіма суспільними потугами підтримує пропозиції, які краще відповідають гідності людини і загальному добру. Завжди ясно пропонує фундаментальні цінності людського життя, щоб передати принципи, які можна відразу вводити в політичну діяльність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Діалог між вірою, розумом і наукою</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>242.</b> Діалог між наукою і вірою також є частиною євангелізації, яка сприяє справі миру[189]. Сцієнтизм і позитивізм відмовляються «визнати науковими методи, відмінні від методів точних наук»[190]. Церква пропонує інший шлях, який вимагає синтезу між відповідальним використанням методів точних наук і такими науками як філософя, теологія, а також і сама віра, яка піднімає людину аж до таїни, яка перевищує людську природу і розум. Віра не боїться розуму; навпавки, шукає зрозуміння і вірить розуму, бо «світло розуму і світло віри походять від Бога»[191] і не можуть суперечити одне одному. Євангелізація уважно слідкує за науковим розвитком, щоб просвітити його світлом віри і природного закону, щоб він завжди поважав найбільшу цінність людської особи і ставив людину на перше місце на всіх етапах її існування. Все суспільство може збагатитися завдяки цьому діалогу, який відкриває нові горизонти для думки і розширює можливості розуму. Це також дорога гармонії і миру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>243.</b> Церква не прагне затримати чудовий науковий прогрес. Навпаки, вона радіє і користає з нього, розпізнаючи великий потенціал, яким Бог обдарував людський розум. Коли науковий прогрес з науковою точністю приходить до очевидних висновків у царині конкретної наукової теми, які розум не може заперечити, то віра цьому не противиться. Також віруючі не можуть претендувати, щоб наукова теорія, яка їм подобається, але не доведена належним чином, набрала значення догми віри. Але часом деякі вчені виходять поза формальний предмет своєї дисципліни і в твердженнях і висновках переступають границі своєї науки. У таких випадках маємо справу не з розумовими дослідженнями, а з окресленою ідеологією, яка зачиняє двері для автентичного діалогу – мирного і плідного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Екуменічний діалог</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>244.</b> Екуменізм – це відповідь на молитву Ісуса, в якій Він просить, «щоб усі були одно» (Йо. 17,21). Вірогідність християнського проголошення була би набагато більшою, якщо би християни об’єдналися і Церква змогла реалізувати «властиву їй повноту вселенськості в тих дітях, які належать до неї через Хрещення, але відлучені від повноти сопричастя»[192]. Необхідно завжди пам’ятати, що ми – прочани і що подорожуємо разом. Для цього слід довіритися товаришеві подорожі без побоювань і підозр та споглядати передовсім те, що шукаємо: мир на лиці єдиного Бога. Довіра до іншої людини є мистецтвом і мир є мистецтвом. Ісус сказав: «Блаженні миротворці» (Мт. 5,9). У цій праці, також між нами, сповниться древнє пророцтво: «перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи» (Іс. 2,4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>245.</b> У цьому світлі екуменізм є вкладом в об’єднання людської родини. Присутність на Соборі Патріарха Константинополя, Блаженнішого Варфоломія І, і Архиєпископа Кентерберійського, Високопреосвященного Роуена Дугласа Вільямса, була справжнім Божим даром і цінним християнським свідченням[193].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>246.</b> Беручи до уваги серйозність антисвідчення, яке дає поділ між християнами, особливо в Азії та Африці, пошуки шляхів до єдності здаються нагальними. Місіонери на цих континентах постійно говорять про критику, скарги й насмішки, з якими зустрічаються через поділи між християнами. Якщо зосередимось на спільних переконаннях і пам’ятатимемо про принцип ієрархії правд, то зможемо рішуче йти вперед і разом проголошувати Євангеліє, служити й свідчити. Ми не можемо залишатися байдужими до великої кількості людей, які ще не прийняли Ісуса Христа. І тому устремління до єдності, яка полегшить людям прийняти Ісуса Христа, вже не може бути тільки дипломатією чи зовнішнім примусом, а повинно стати неминучою дорогою євангелізації. Знаки поділу між християнами в країнах, які вже нищить насилля, збільшують причини конфліктів між тими, які повинні бути привабливою закваскою миру. Нас об’єднує багато цінностей! І якщо справді віримо в вільну і щедру діяльність Святого Духа, то скільки можемо навчитися один в одного! Йдеться не про те, щоб отримати інформацію про інших для того, щоб розуміти їх краще, а щоб зібрати те, що Святий Дух посіяв у них як дар для нас. Для прикладу, в діалогу з православними братами католики мають можливість навчитися чогось про значення колегіальності єпископів і про їх досвід соборності. Через обмін дарами Святий Дух може нас послідовно вести до правди й добра.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Стосунки з юдаїзмом</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>247.</b> Особливим поглядом дивимося на єврейський народ, чий завіт з Богом ніколи не був анульований, бо «дари Божі і покликання незмінні» (Рим. 11,29). Церква розділяє з юдаїзмом значну частину Святого Письма і вважає люд Завіту та його віру священним коренем власної християнської тотожності (див. Рим. 11,16-18). Як християни, ми не можемо вважати юдаїзм чужою релігією, а юдеїв – покликаних покинути своїх ідолів і навернутися до правдивого Бога (див. 1Сол. 1,9). Разом з ними ми віримо в єдиного Бога, який діє в історії, і приймаємо спільне об’явлене Слово.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>248.</b> Діалог і дружба з синами Ізраїлю є частиною життя учнів Ісуса. Дружба, яка поглиблюється, веде нас до щирого і гіркого жалю за жахливі переслідування, яких вони зазнали.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>249.</b> Бог продовжує діяти в народі Старого Завіту і породжувати скарби мудрості, які проростають від його зустрічей з Божим Словом. І тому Церква, приймаючи цінності юдаїзму, також зростає. Хоча юдаїзм не може прийняти деякі християнські доктрини, а Церква не може зректися Ісуса як Господа і Месію, але на засаді багатої комплементарності ми можемо разом читати тексти єврейської Біблії й допомагати один одному витягувати скарби Слова, як і поділяти багато спільних етичних переконань і взаємні турботи про справедливість і розвиток народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Міжрелігійний діалог</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>250.</b> Діалог з послідовниками нехристиянських релігій повинен характеризуватися відкритістю в правді та любові – незважаючи на різні перешкоди й труднощі, особливо фундаменталізм з обох боків. Міжрелігійний діалог – необхідна умова миру у світі, тому є обов’язком як для християн, так і для нехристиян. Цей діалог, в першу чергу, є розмовою про людське існування або просто, як підкреслили єпископи Індії, «бути відкритими перед ними, поділяти їхню радість і горе»[194]. У такий спосіб ми вчимося приймати інших і їхній відмінний спосіб жити, мислити і говорити. У такий спосіб можемо разом виконувати обов’язок служіння справедливості й миру, який повинен стати основним критерієм у будь-якому обміні. Діалог, в якому шукають соціального миру і справедливості, є сам по собі, незалежно від суто прагматичного виміру, етичним заангажуванням, яке створює нові соціальні умови. Зусилля, спрямовані на вирішення конкретного питання, можуть запустити процес очищення та збагачення обидвох сторін через взаємне слухання. І тому такі зусилля є проявом любові до правди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>251.</b> У цьому діалогу, завжди доброзичливому й сердечному, ніколи не можна забувати про суттєвий зв’язок між діалогом і проголошенням, який спонукає Церкву підтримувати та поглиблювати зв’язки з нехристиянами[195]. Примирливий синкретизм був би, по суті, тоталітаризмом тих, які, прагнучи примирення, нехтують цінностями, які їх переростають і на які вони не мають впливу. Автентична відкритість означає твердо триматися своїх найглибших переконань з виразним і радісним відчуттям власної тотожності, але також «бути відкритими для розуміння переконань інших людей» і «усвідомлювати, що діалог насправді може збагачувати обидві сторони»[196]. Не принесе жодної користі відкритість дипломата, який завжди говорить «так», щоб уникнути будь-яких проблем, бо це буде обманюванням інших і позбавленням їх добра, яке ми отримали як дар, щоб щедро ним ділитися. Євангелізація і міжрелігійний діалог не протистоять один одному, а підтримують і живлять себе навзаєм[197].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>252.</b> У наші часи важливого значення набирають стосунки з мусульманами, які сьогодні живуть у багатьох християнських країнах, де можуть вільно визнавати свою віру й інтегруватися в суспільство. Слід завжди пам’ятати, що вони «визнають віру Авраама, почитають разом з нами єдиного Бога, милосердного, який судитиме людство в судний день»[198]. Святі книги ісламу містять частину християнського навчання; вони з великою пошаною почитають Ісуса Христа і Марію, і велике захоплення викликають молоді та старі, жінки й чоловіки ісламу, які щодня присвячують час молитві й вірно виконують релігійні обряди. Водночас багато мусульман глибоко вірять, що їхнє власне життя походить від Бога і належить Богові повністю. Вони також визнають, що Богові необхідно відповісти етичним заангажуванням і ділами милосердя щодо найубогіших.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>253.</b> Діалог з ісламом вимагає від співрозмовників відповідного приготування, і не тільки для того, щоб вони твердо й радісно були закорінені в свою тотожність, а для того, щоб були здатними визнати цінності інших людей, зрозуміти хвилювання, які лежать в основі їх вимог, і виявити спільні переконання. Ми, християни, мусимо з любов’ю і пошаною прийняти мусульман-емігрантів у наших країнах, так само як надіємось і просимо, щоб нас приймали і поважали в мусульманських країнах. Прошу і покірно благаю ці країни дати християнам свободу визнавати свою віру і жити нею, беручи до уваги свободу, яку мусульмани мають у західних країнах! Перед тривожними проявами агресивного фундаменталізму добре ставлення до справжніх визнавців ісламу допоможе нам уникнути негативних узагальнень, бо автентичний іслам і адекватна інтерпретація Корану противляться будь-якому насильству.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>254.</b> Нехристияни, якщо вірні своїй совісті, можуть бути «виправдані Божою благодаттю»[199] і таким чином «приєднані до пасхальної таїни Ісуса Христа»[200]. З огляду на сакраментальний вимір освячуючої благодаті, Бог створює знаки, обряди, форми вираження сакрального, які, в свою чергу, спрямовують нехристиян до досвіду спільної дороги до Бога[201]. Їм бракує значення і ефективності Таїнств, установлених Христом, але вони можуть бути каналами, які створює Святий Дух для того, щоб звільнити нехристиян від атеїстичного іманентизму або від суто індивідуалістського релігійного досвіду. Святий Дух створює всюди різні форми практичної мудрості, яка допомагає зносити нестачі екзистенції та жити в кращому мирі й гармонії. Ми, християни, також можемо користати з цього багатства, яке накопичувалось століттями і може допомогти нам жити краще згідно з нашими власними переконаннями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Суспільний діалог у контексті релігійної свободи</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>255.</b> Отці Собору нагадали про важливість поважати релігійну свободу як фундаментальне право людини[202]. Вона містить «свободу вибору релігії, яку вважають істинною, і публічне вираження своєї віри»[203]. Здоровий плюралізм, який насправді поважає відмінності та цінує їх, не означає зведення релігії до приватної справи і намагання змусити її мовчати, або запхати її до закамарків совісті індивідів, або випхати її в закриті приміщення церков, синагог чи мечетей. Це би означало нову форму дискримінації та авторитаризму. Пошану, належну меншинам агностиків чи невіруючих, не можна вимагати арбітрально у спосіб, який ущемлює переконання віруючої більшості або ігнорує багатство релігійних традицій. У дальшій перспективі це живитиме образи, а не толерантність і мир.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>256.</b> Розглядаючи вплив релігії на суспільство, слід розрізнити різні форми релігійного життя. Як інтелектуали, так і відомі журналісти часто користуються примітивними і малонауковими узагальненнями, коли говорять про недоліки релігії, і в багатьох випадках вони неспроможні зрозуміти, що не всі віруючі та не всі релігійні авторитети однакові. Деякі політики використовують ці непорозуміння для виправдання дискримінації. Іншим разом нехтують творами, які народилися в релігійному середовищі, забуваючи, що класичні релігійні тексти можуть запропонувати сенс, актуальний для всіх епох, містять мотивуючу силу, яка завжди відчиняє нові горизонти, стимулює думку, розширює розум і чутливість. Обмежений раціоналізм знецінює ці твори. Чи розумно і цивілізовано нехтувати ними тільки тому, що вони виникли в релігійному середовищі? Вони містять у собі глибоко гуманістичні засади, які мають раціональну цінність, хоча й проникнуті релігійними символами і доктринами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>257.</b> Ми, віруючі, відчуваємо також симпатії до тих, які, хоч і не належать до жодної релігійної традиції, але щиро шукають правду, добро і красу, які для нас знаходять своє найбільше вираження і джерело в Бозі. Ми вважаємо їх цінними союзниками в боротьбі за людську гідність, в побудові миру між народами і в захисті зовнішнього середовища. Особливе значення мають так звані Ареопаги, такі як «Двір язичників», де «віруючі та невіруючі можуть дискутувати про фундаментальні теми етики, про мистецтво і науку, і про пошуки трансцендентного»[204]. Це також дорога миру для нашого зраненого світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>258.</b> Виходячи з деяких соціальних тем, важливих для майбутнього людства, я хотів наголосити ще раз на неуникненному суспільному вимірі проголошення Євангелія, щоб заохотити всіх християн завжди виражати його словами, поставами і вчинками.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">V. ЄВАНГЕЛІЗАТОРИ З ДУХОМ</span> [259-288]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>259.</b> Євангелізатори з Духом – це євангелізатори, які без страху відчиняються для дії Святого Духа. У день П’ятидесятниці під дією Святого Духа апостоли вийшли із своєї замкнутості й стали проповідниками Божих чудес, які кожний слухач слухав рідною мовою. Окрім того, Святий Дух дає силу проголошувати новизну Євангелія відважно (parresa), голосно, завжди і всюди, навіть у несприятливих обставинах. Закличмо Його сьогодні, добре озброєні молитвою, без якої будь-які дії можуть виявитися безплідними, а проповідування бездушним. Ісус хоче мати євангелізаторів, які проголошують Добру Новину не тільки словами, а передовсім своїм життям, преображеним Богом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>260.</b> У цьому останньому розділі не подам синтезу християнської духовності й не розвиватиму великих тем: таких як молитва, євхаристійна адорація чи целебрування віри, на які маємо цінні документи Учительського Уряду Церкви і відомі праці великих авторів. Не маю наміру чимось замінити чи перевершити таке багатство, а тільки запропонувати деякі рефлексії щодо духу нової євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>261.</b> Коли говоримо, що хтось має «духа», то це означає, що має внутрішні імпульси, які спонукають, мотивують, окрилюють і надають сенсу індивідуальним і груповим діям. Євангелізація з духом дуже відрізняється від завдань, які сприймаються як важкий обов’язок, який просто толерують або виконують всупереч власним схильностям і бажанням. Я так хотів би знайти слова, якими б міг заохотити до наступного етапу євангелізації – ревної, радісної, щедрої, відважної, здатної любити до кінця і заразити собою життя! Але знаю, що жодна мотивація не допоможе, якщо в серцях не запалає вогонь Святого Духа. Отож, євангелізація з духом – це євангелізація із Святим Духом: душею євангелізуючої Церкви. Перед тим, як запропонувати деякі духовні мотивації й думки, ще раз молюся до Святого Духа і прошу Його прийти й відновити Церкву, збудити її й дати їй імпульс до відважного виходу зі своїх обмежень – щоб євангелізувати всі народи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">1. МОТИВАЦІЇ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ МІСІОНЕРСЬКОГО ДУХУ</span> [262-283]</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>262.</b> Євангелізатори з Духом – які моляться і працюють. З точки зору євангелізації безплідними будуть як містична молитва без твердих соціальних і місіонерських обов’язків, так і соціальне чи душпастирське навчання і праця без духовності, яка преображає серця. Такі часткові й дезінтегруючі пропозиції доходять тільки до окремих груп і не мають сили проникати глибше, бо калічать Євангеліє. Завжди потрібно культивувати внутрішній простір, який обов’язкам і активності надає християнського сенсу[205]. Без продовженої адорації, без молитовної зустрічі зі Словом, без щирої розмови з Господом праця дуже легко втрачає сенс, втома і труднощі позбавляють нас сили, ревність згасає. Церкві вкрай необхідно дихати молитвою, і мене дуже тішить факт, що в усіх церковних організаціях зростають групи молитви, заступництва, молитовного читання Слова, безустанного поклоніння Пресвятим Дарам. Водночас «необхідно відкидати спокуси внутрішньої індивідуалістичної духовності, яка має мало спільного з вимогами милосердя і з логікою Втілення»[206]. Ризик полягає у тому, що молитва може стати виправданням, щоб не ангажуватися у місіонерську працю, бо індивідуалізований стиль життя християн може бути втечею у фальшиву духовність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>263.</b> Ніколи не забуваймо про перших християн і багатьох братів упродовж історії, які були наповнені радістю, відвагою, невтомністю в проповідуванні й великою стійкістю. Сьогодні дехто втішає себе тим, що живемо у важкі часи; але ми знаємо, що епоха Римської імперії не сприяла проголошенню Євангелія, боротьбі за справедливість і захисту людської гідності. На всіх відрізках історії присутня людська слабкість, хворобливе шукання себе самого, вигідний егоїзм і, врешті-решт, пожадливість, яка підстерігає кожного. Це буде завжди в одній або іншій формі, і походить більше з людських обмежень, ніж із зовнішніх обставин. Отож, не говорімо, що сьогодні важче; сьогодні інакше. Учімося від святих, які нас випередили й боролися з труднощами своїх епох. І тому пропоную зупинитися і відкрити поновно деякі мотивації, які допоможуть нам наслідувати їх сьогодні[207].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Особиста зустріч із спасаючою нас любов’ю Ісуса</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>264.</b> Перша мотивація для євангелізації – любов Ісуса, яку ми прийняли, досвід спасіння, який нас спонукає любити Ісуса ще більше. Але що це за любов, яка не відчуває потреби говорити про кохану особу, показувати її, старатися, щоб інші її пізнали? Якщо не відчуваємо великого бажання ділитися нею, то необхідно в молитві просити Господа, щоб повністю заволодів нами. Необхідно молитися кожного дня, просити про цю благодать, яка відчинить наші охололі серця і потрясе нашим літеплим і поверхневим життям. Якщо станемо перед Господом з відчиненим серцем, дозволяючи Йому дивитися на нас, то відчуємо погляд любові, який Натанаїл відчув тоді, коли став перед Ісусом і почув: «бачив я тебе, як був єси під смоковницею» (Йо. 1,48). Як солодко стати перед розп'яттям або клякнути перед Пресвятими Дарами й перебувати в Божій присутності! Як це буде чудово, якщо дозволимо Господу ввійти в наше життя і послати нас передавати іншим Його нове життя! Таким чином здійснюватиметься «що ми бачили й чули, звістуємо й вам» (1Йо. 1,3). Для того, щоб відважитися проповідувати Євангеліє, найкращою мотивацією буде повільне читання Євангелія серцем і споглядання з любов'ю. Якщо підійдемо до Євангелія у такий спосіб, то його краса нас осінить і постійно захоплюватиме. І тому так важливо відновити дух споглядання, який допоможе нам кожного дня відкривати, що маємо в собі скарб, який нас гуманізує і допомагає жити по-новому. Нічого кращого ми не можемо передати іншим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>265.</b> Усе життя Ісуса, ставлення до вбогих, поведінка, послідовність, щоденна й проста щедрість і, нарешті, повна самопожертва – все це цінне й говорить щось кожному з нас. Кожного разу, коли це знову відкриваємо, то переконуємось, що інші люди потребують Ісуса, навіть якщо Його не знають: «Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю» (Ді. 17,23). Часом втрачаємо місіонерський ентузіазм, бо забуваємо, що Євангеліє відповідає на найглибші потреби людини, бо всі ми створені для того, що нам пропонує Євангеліє: дружбу з Ісусом і братерську любов. Якщо нам вдасться адекватно й красиво виразити суть Євангелія, то це послання відповість на найпотаємніші прагнення сердець: «Місіонер переконаний, що в індивідах і в народах вже існує, під дією Святого Духа, бажання, навіть неусвідомлене, пізнати правду про Бога, про людину, про дорогу визволення від гріха і від смерті. Ентузіазм проповідувати Христа походить із переконання, що проповідник виправдає ці сподівання»[208].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелізаційний ентузіазм основується на цьому переконанні. Ми маємо скарб життя і любові, який не обманює, послання, яке не маніпулює і не розчаровує; відповідь, яка проймає людину до глибини душі й може її підтримати й підняти; правду, яка завжди актуальна, бо здатна проникнути туди, де ніщо інше не може проникнути. Тільки безмежна любов може зцілити наш безмежний сум.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>266.</b> Але це переконання підтримується власним досвідом, який постійно оновлюється, дружби і послання Ісуса. Неможливо витривати в ревній євангелізації, не будучи переконаним, на основі власного досвіду, що це не те саме: знати Ісуса й не знати Ісуса, йти за Ісусом і йти напомацки, слухати Ісуса і ігнорувати його Слово, споглядати, адорувати Ісуса, знайти мир в Ісусі і не мати можливості це робити, намагатися будувати світ на основі Євангелія і робити це саме лише своїм розумом. Ми добре знаємо, що життя з Ісусом стає набагато повнішим і що з Ісусом набагато легше знайти суть усього. І тому ми євангелізуємо. Справжній місіонер, який завжди залишається учнем, знає, що Ісус йде разом з ним, проповідує разом з ним, дихає разом з ним, працює разом з ним. Відчуває живого Ісуса в своїй місіонерській праці. Якщо хтось не відчує Ісуса в серцевині місіонерської праці, то швидко втратить ентузіазм і впевненість у тому, що переказує, йому бракуватиме сил і енергії. А особа, яка сумнівається, яка не сповнена ентузіазмом, не впевнена, не закохана в те, що робить, нікого не переконає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>267.</b> З'єднані з Ісусом, шукаємо те, що Він шукає, любимо те, що Він любить. В остаточному розрахунку шукаємо славу Отця; живемо й діємо «на хвалу слави своєї благодаті» (Еф. 1,6). Якщо хочемо заангажуватися глибоко й витривало, то мусимо залишити інші мотивації. Це вирішальна рушійна сила, найсильніша, найпотужніша, остаточний сенс і значення всього іншого. Йдеться про славу Отця, яку Ісус шукав упродовж усього життя. Він – Син, споконвічно щасливий з усією своєю екзистенцією «в Отцевому лоні» (Йо. 1,18). Якщо ми місіонери, то передовсім тому, що Ісус нам сказав: «Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите» (Йо. 15,8). Незважаючи на свої вподобання, зацікавлення, вигоду, малі обмеження своїх прагнень, розуміння і мотивації, ми євангелізуємо для більшої слави Отця, який нас любить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Духовна радість бути Божим Людом</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>268.</b> Боже Слово також запрошує нас визнати, що ми народ: «ви, колись – не народ, а тепер народ Божий» (1Пт. 2,10). Щоб євангелізувати від душі, необхідно також розвивати духовне задоволення від перебування біля людей, поки не відчуємо, що це є джерелом вищої радості. Місія – це захоплення Ісусом й водночас захоплення його народом. Коли стаємо перед розіп'ятим Ісусом, то відчуваємо Його любов, яка нас ушляхетнює і підтримує, але, водночас, якщо ми не сліпі, то починаємо помічати, що погляд Ісуса розширюється і з любов'ю та ревністю охоплює увесь люд. У такий спосіб відкриваємо, що Ісус хоче через нас постійно наближатися до свого улюбленого люду. Він бере нас з народу і посилає до народу, і то так, що без відчуття приналежності до цього народу ми не зрозуміємо своєї ідентичності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>269.</b> Сам Ісус є взірцем цього євангелізаційного вибору, який вводить нас у серце народу. Як добре бачити Його поряд з усіма людьми! Коли Він говорив з ким-небудь, то дивився на нього з великою люблячою уважністю: «Ісус, поглянувши на нього, вподобав його» (Мк. 10,21). Бачимо його відкритість, коли Він наближається до сліпого, який сидить при дорозі (див. Мк. 10,46-52), і коли Він їсть і п'є разом з грішниками (див. Мк. 2,16), не переймаючись тим, що Його обзивають ненажерою й пияком (див. Мт. 11,19). Бачимо його відкритість, коли дозволяє блудниці намащувати пахощами йому ноги (див. Лк. 7,36-50) або коли вночі приймає Нікодима (див. Йо. 3,1-15). Хресна смерть Ісуса – кульмінаційний момент цього вибору, який позначав усе його життя. Захоплені таким взірцем, хочемо глибоко інтегруватися в суспільство, ділити життя з іншими, вислуховувати їхні турботи, допомагати їм матеріально й духовно, радіти разом з тими, які радіють, плакати разом з тими, які плачуть, будувати новий світ пліч-о-пліч з іншими. Але не з обов'язку, не як тягар, який виснажує, а як особистий вибір, який наповнює радістю і стає частиною нашої тотожності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>270.</b> Часом відчуваємо спокуси бути християнами на безпечній віддалі від ран Господа. Але Ісус хоче, щоб ми доторкалися до людського нещастя, до страждаючих тіл інших людей. Він очікує, що припинимо пошуки особистих і спільнотних засобів, які триматимуть нас здалеку від джерел людського страждання, і насправді ввійдемо в контакт з конкретним життям людей і пізнаємо силу ніжності. Якщо починаємо це робити, то наше життя завжди ускладнюється чудесним способом і переживаємо інтенсивний досвід бути народом, відчуття приналежності до народу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>271.</b> Правдою є те, що в стосунках зі світом ми покликані дати відповідь на нашу надію, але не як вороги, які таврують і осуджують. Нам вказано дуже ясно, що робити це треба «із скромністю та острахом» (1Пт. 3,16) і «Коли можливо, оскільки це від вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі» (Рим. 12,18). Нас також заохочують перемагати «зло добром» (Рим. 12,21), без утоми «Робімо добро» (Гал. 6,9) і не вивищуючи себе над іншими, а «вважаючи в покорі один одного за більшого від себе» (Фил. 2,3). І дійсно, апостоли «втішалися любов'ю всього люду» (Ді. 2,47; 4,21. 33; 5,13). Зрозуміло, що Ісус Христос хоче, щоб ми виглядали не як княжата, які дивляться з погордою на людей, а як чоловіки й жінки свого народу. Це не думка Папи і не пасторальний вибір однієї з різних можливостей; це такі ясні, безпосередні й категоричні вказівки Божого Слова, які не потребують пояснень, які позбавлятимуть їх сили впливу. Досвідчуймо їх «sine glossa», без коментарів. У такий спосіб зазнаємо місіонерської радості ділення життя з вірним Божим людом, намагаючись запалити вогонь у серці світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>272.</b> Любов до ближнього – духовна сила, яка полегшує повноту зустрічі з Богом до тої міри, що той, хто не любить брата, «в темряві він ходить» (1Йо. 2,11), «у смерті перебуває» (1Йо. 3,14) і «не спізнав Бога» (1Йо. 4,8). Бенедикт XVI сказав, що «відвертатися від ближнього – це ставати сліпим і не бачити Бога»[209] і що любов, по суті, є єдиним світлом, яке «постійно освітлює темний світ і дає нам силу жити й діяти»[210]. Отож, якщо ми духовно прагнемо наблизитися до інших і чинити їм добро, то розширюємо свій духовний світ і готові прийняти найпрекрасніші дари Господа. Кожного разу, коли зустрічаємо якусь людину з любов'ю, то стаємо спроможними відкрити щось нове про Бога. Кожного разу, коли розплющуємо очі, щоб розпізнати іншу людину, наша віра більше освітлюється, щоб розпізнати Бога. І тому, якщо хочемо духовно зростати, то не можемо залишити місіонерську працю. Євангелізаційна праця збагачує розум і серце, відчиняє перед нами духовні горизонти, чинить нас чуйнішими на дію Святого Духа, виводить нас з обмежених духовних схем. Водночас місіонер, повністю відданий цій справі, переживає радість бути джерелом, яке виходить з берегів і освіжає інших людей. Місіонером може бути тільки та людина, яка відчуває радість, шукаючи добро для інших людей і бажаючи їм щастя. Відчинене серце є джерелом щастя, бо «Більше щастя – давати, ніж брати» (Ді. 20,35). Ніхто не житиме краще, втікаючи від інших, ховаючись, відмовлячись ділитися і давати, зачиняючись у власній комфортності. Таке життя – це повільне самогубство.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>273.</b> Місія в серці народу не є частиною мого життя або прикрасою, яку можу зняти; не є додатком до мого життя чи відрізком життя. Є чимось, що я не можу з себе вирвати, якщо не хочу себе знищити. Я – місія на цій землі, і для цього я існую у цьому світі. Потрібно визнати, що ми позначені вогнем цієї місії просвічення, благословення, оживлення, піднімання, зцілення, визволення. У цьому проявляється лікар душі, учитель душі, лідер душі – той, хто в глибині душі прийняв рішення бути з іншими і для інших. Але якщо хтось відділяє працю від приватного життя, то все стає сірим, і він буде постійно шукати власну славу або задовольняти власні потреби. Перестане належати до народу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>274.</b> Для того, щоб жити з іншими й щедро себе дарувати, необхідно також визнати, що кожна особа гідна нашої посвяти. Не через тілесну подібність, не через здібності чи мову, не через спосіб світобачення чи приємність, яку може нам зробити, а тому, що вона є ділом рук Божих, Божим творінням. Бог створив її на свій образ, і вона відображає щось з Його слави. Господь огортає кожну людину безмежною ніжністю і присутній у її житті. Ісус Христос на хресті віддав за неї свою дорогоцінну кров. Незалежно від того, як ми її сприймаємо, кожна особа є безмежно священною і заслуговує нашої любові й нашої посвяти. І тому, якщо зможу хоч одній людині допомогти жити краще, це вже виправдає дар мого життя. Як чудово бути вірним Божим людом. Осягаємо повноту, коли ламаємо стіни і наші серця наповнюються обличчями й іменами!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Таїнственна дія Воскреслого і його Духа</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>275.</b> У другому розділі ми роздумували про брак глибокої духовності, яка перетворюється у песимізм, фаталізм і недовіру. Дехто не ангажується у місію тому, що не вірить, що щось можна змінити, і тому вважає, що всі зусилля будуть даремними. Він думає так: «Навіщо позбавляти себе комфорту й задоволення, якщо не бачу ніяких результатів?» З такою поставою неможливо бути місіонером. Така постава – тільки погане виправдання замкнення в своєму комфортному житті, малодушності, незадоволеній тузі, егоїстичній пустці. Йдеться про деструктивну поставу, бо «людина не може жити без надії: її життя, приречене на незначність, стає нестерпним»[211]. Якщо думаємо, що ніщо не може змінитися, то згадаймо, що Ісус Христос переміг гріх і смерть, і Він могутній. Ісус Христос воістину живий. В іншому випадку, якщо «Христос не воскрес, то марна проповідь наша» (1Кор. 15,14). Євангеліє розповідає, що коли перші учні пішли проповідувати, то «Господь допомагав їм та стверджував слово» (Мк. 16,20). Так діється і сьогодні. Ми запрошені відкрити це і жити цим. Воскреслий і прославлений Христос є глибоким джерелом нашої надії, і нам не бракуватиме його допомоги у виконанні місії, яку Він нам доручив.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>276.</b> Його воскресіння – це не минуле; воно містить життєдайну силу, яка проникла в світ. Там, де все здається мертвим, пускаються паростки воскресіння. Це незрівнянна сила. Правда, що дуже часто здається, ніби Бог не існує: бачимо несправедливість, злість, байдужість і жорстокість, які не відступають. Але також правдою є і те, що посеред темряви завжди починає проростати щось нове, що рано чи пізно принесе плід. На вирівняному полі з'явиться життя – вперте і нездоланне. Існує багато поганих речей, але добро завжди намагається повернутися, прорости і розповсюдитися. Щодня у світі знову народжується краса, яка відновлюється в завірюхах історії. Цінності мають тенденцію з'являтися знову у нових формах, і людина насправді відроджувалася багато разів у безнадійних ситуаціях. Такою є сила воскресіння, і кожний євангелізатор є інструментом її динамізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>277.</b> Також постійно з'являються нові труднощі, досвід поразки, людські слабкості, які дуже болять. Усі ми знаємо з досвіду, що часом якась праця не дає задоволення, якого прагнемо, результати мінімальні й зміни повільні, і це нас втомлює. А все ж таки – це не те саме, коли хтось утомлений опускає руки на хвилину, і коли опускає їх остаточно, опанований хронічним незадоволенням, ацедією, яка висушує душу. Буває і так, що серце втомлюється від боротьби, бо особа насправді шукає себе саму у кар'єризмі, спрагненому визнання, аплодисментів, нагород, посад. Вона не опускає рук, але вже не має в собі вогню, їй бракує воскресіння. У цьому випадку Євангеліє, найчудовіше послання, яким володіє світ, буде поховане під багатьма вимовками.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>278.</b> Віра також означає вірити Богові, вірити, що Він нас любить, що живе, що може таїнственно діяти, що нас не залишить, що добро витягує зі зла своєю силою і безмежною творчістю, що тріумфально крокує по сторінках історії разом з тими, які «покликані і вибрані і вірні» (Одк. 17,14). Віримо Євангелію, що Боже Царство вже є в світі й всюди зростає у різноманітні способи: як маленьке зерно, з якого виростає велике дерево (див. Мт. 13,31-32), як жменя дріжджів, яка ферментує велику масу (див. Мт. 13,33), і як добре зерно, яке росте посеред куколю (див. Мт. 13,24-30) і завжди може нас приємно здивувати. Боже Царство є тут, воно повертається, бореться і знову квітне. Воскресіння Христа у різних місцях породжує паростки нового світу; і навіть якщо їх зрізають, то вони знову виростають, бо воскресіння Господа проникло в найпотаємніші закутки історії, бо Ісус воскрес не даремно. Не будьмо на узбіччі цієї дороги живої надії!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>279.</b> Так як ми не завжди бачимо ці паростки, то нам потрібна внутрішня впевненість, тобто переконання, що Бог може діяти у будь-яких обставинах, навіть у випадку очевидної поразки, бо «маємо цей скарб у глиняних посудинах» (2Кор. 4,7). Ця впевненість називається «сенс таїни». Це означає впевненість, що той, хто віддає себе і служить Богові з любов'ю, принесе добрі плоди (див. Йо. 15,5). Така плідність у багатьох випадках невидима, невловима, її неможливо оцінити. Особа знає, що її життя видасть плоди, але не бажає знати: як, де, коли. Вона впевнена, що все, зроблене з любов'ю, ніколи не загубиться, як ніколи не загубиться щира турбота про інших, кожний акт любові до Бога, кожне шляхетне зусилля, кожна болюча терпеливість. Усе це кружляє по світі як життєдайна сила. Часом нам здається, що наша праця повністю безплідна, але місія – не комерційна угода, не бізнес-план, не гуманітарна допомога, не театральна вистава, на якій можна підрахувати кількість людей, які прийшли завдяки нашій пропаганді; це щось набагато глибше, що неможливо оцінити. Можливо, що Господь через наші заслуги уділив благодаті в іншій частині світу, куди ми ніколи не підемо. Святий Дух діє як хоче, коли хоче і де хоче; ми посвячуємо себе, не маючи претензій побачити видимі результати. Але знаємо, що наше посвячення необхідне. Учімося відпочивати в ніжних обіймах Отця під час креативного й великодушного самопосвячення. Йдімо вперед, віддаймо все, але дозвольмо Господові витягнути з наших учинків плоди, які Він сам захоче.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>280.</b> Для того, щоб підтримувати живий місіонерський вогонь, необхідно рішуче довіритися Святому Духові, бо «Дух допомагає нам у немочі нашій» (Рим. 8,26). Але така великодушна довіра мусить чимось живитися, і тому ми повинні молитися до Святого Духа постійно. Він може зцілити все, що нас ослаблює в місіонерській праці. Правда, що така довіра до невидимого може нас запаморочити: це ніби зануритися в море і не знати, що нас там спіткає. Я сам зазнав цього багато разів. Але немає більшої свободи від тої, яка дозволяє Святому Духові вести себе, відмовляючись усе планувати і контролювати, дозволяючи Йому себе просвічувати, вказувати дорогу, орієнтувати, спрямовувати туди, куди Він хоче. Він добре знає, що потрібно в кожну епоху й у кожний час. Це означає бути таїнственно плідними!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місіонерська сила молитви заступництва</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>281.</b> Існує вид молитви, який в особливий спосіб спонукає нас до євангелізаційної праці й мотивує шукати добро для інших людей: молитва заступництва. Загляньмо на хвилину у внутрішній світ великого євангелізатора, яким був святий Павло, щоб пізнати його молитву. Його молитва була наповнена людьми: «завжди в кожній моїй молитві за всіх вас із радістю молившися [...] бо ви в мене у серці» (Фил. 1,4.7). Тут ми відкриваємо, що молитва заступництва не віддаляє нас від справжньої споглядальної молитви, бо споглядальна молитва, в якій немає місця для інших людей, – це обман.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>282.</b> Така постава стає також молитвою подяки Богові за інших людей: «Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас» (Рим. 1,8). Це постійна вдячність: «Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі» (1Кор. 1,4); «Дякую Богові моєму щоразу, коли вас згадаю» (Фил. 1,3). Це духовний погляд глибокої віри, який розпізнає те, що Бог діє в інших людях, а не недовірливий, негативний і позбавлений надії погляд. Водночас це вдячність, яка проростає з серця, уважного до інших людей. Після такої молитви серце євангелізатора стає щедрішим, звільняється від ізольованої совісті й прагне чинити добро і ділитися життям з іншими людьми.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>283.</b> Великі Божі люди були великими заступниками. Заступництво – це ніби «закваска» в лоні Пресвятої Трійці. Це занурення в Отця і відкриття нових перспектив, які освітлюють конкретні ситуації і змінюють їх. Можемо сказати, що заступництво зворушує Боже серце, хоча насправді Він завжди тримає нас за руку, але завдяки нашій молитві заступництва Його сила, любов і вірність об'являються в народі виразніше.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><span style="color: red;"><b>2. МАРІЯ, МАТИ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ</b></span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>284.</b> Разом зі Святим Духом посеред народу завжди перебуває Марія. Вона зібрала учнів разом, щоб закликати Святого Духа (Ді. 1,14), і так учинила можливим місіонерський вибух у день П’ятидесятниці. Вона – Мати Церкви-проповідниці, й без неї ніколи не зрозуміємо дух нової євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">Дар Ісуса своєму людові</span></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>285.</b> На хресті, коли плоть Христа страждала в драматичній зустрічі гріха всього світу з Божим милосердям, присутність Матері й товариша втішала Його. У цю критичну хвилину, перед тим як завершити місію, дану Отцем, Ісус промовив до Марії: «Жінко, ось син твій». Потім промовив до улюбленого учня: «Ось матір твоя» (Йо. 19,26-27). Ці слова Ісуса на порозі смерті виражають, перш за все, не побожну турботу про свою маму, а об’явлення таїни особливої місії в ділі спасіння. Ісус віддає нам свою Матір, яка стає нашою Матір’ю. Тільки після цього Ісус відчув, що «все вже довершилося» (Йо. 19,28). Біля стіп хреста, в цю важливу годину нового сотворення, Христос веде нас до Марії. Він веде нас до Неї, бо не хоче, щоб ми йшли без Матері, а люд бачить у цій материнській іконі всі таїни Євангелія. Господові не подобається відсутність у його Церкві жіночої ікони. Марія, яка народила Ісуса з великою вірою, також супроводжує «решток її нащадків, що зберігають заповіді Бога і мають свідчення Ісуса Христа» (Одк. 12,17). Внутрішній зв’язок між Марією, Церквою і кожним вірним, оскільки вони у різний спосіб народжують Христа, дуже добре виразив блаженний Ісаак де Стелла: «У богонатхненних Писаннях те, що в загальному відноситься до Церкви, діви і матері, у частковий спосіб відноситься до Діви Марії [...] Також можна сказати, що кожна віруюча душа є обручницею Божого Слова, матір’ю Христа, дочкою і сестрою, дівою і плідною матір’ю [...] Христос перебував дев’ять місяців в лоні Марії; у святині віри Церкви перебуватиме аж до кінця світу; а в християнській душі через пізнання й любов перебуватиме на віки вічні»[212].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>286.</b> Марія вміє печеру для звірів перетворити в дім для Ісуса, маючи вбогі пеленки й велику ніжність. Вона, служебниця Отця, ликує, прославляючи Його. Вона, наша товаришка, завжди чуває, щоб у нашому житті не бракувало вина. Її серце, пробите мечем, розуміє всі страждання. Як мати всіх людей, Марія є знаком надії для тих народів, які терплять біль родів, допоки не народиться справедливість. Вона – місіонерка, яка підходить до нас і супроводжує по житті, відчиняючи своєю материнською ніжністю наші серця для віри. Вона – справжня мама, йде разом з нами, бореться разом з нами і безперервно обдаровує нас Божою любов’ю. За посередництвом різноманітних марійних культів, зв’язаних головно з її святинями, Марія бере участь в історії кожного народу, який прийняв Євангеліє, і є частиною його історичної тотожності. Багато християн хрестять своїх дітей в марійних святинях, тим самим виражаючи віру в материнство Марії, яка народжує для Бога нових дітей. Саме там, у святинях, можна відчути, як Марія збирає довкола себе дітей, які з великими зусиллями подорожують, щоб Її побачити і щоб Вона поглянула на них. Там Бог дає їм силу зносити життєві страждання і втому. Як і святому Хуану Дієго, Марія дає їм ніжність материнської втіхи і шепоче на вухо: «Нехай не тривожиться твоє серце [...] Хіба я, твоя Мати, не стою тут?»[213].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Зірка нової євангелізації</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>287.</b> Ми просимо в Матері живого Євангелія заступництва, щоб це запрошення до нового етапу євангелізації прийняла вся Церква. Марія – жінка віри, яка живе вірою і йде з вірою[214], і «її виняткове паломництво віри є постійною вихідною точкою для Церкви» [215]. Вона піддалася Святому Духові, який веде її дорогою віри в місії плідного служіння. Сьогодні ми звертаємо до Неї свій погляд і просимо допомоги, щоб проголошувати всьому світові послання спасіння і щоб нові учні ставали євангелізаторами[216]. У цьому євангелізаційному паломництві не бракує періодів посухи, темряви, важкої праці – того, чим жила Марія роками в Назареті, поки Ісус зростав: «Це початок Євангелія – доброї і радісної новини. Але в цьому початку не важко помітити своєрідну працю серця, пов’язану з різновидом «ночі віри», якщо говорити мовою святого Йоана від Хреста, якоюсь «заслоною», через яку необхідно пройти, щоб наблизитися до Невидимого і жити в єдності з таїною. Саме у такий спосіб Марія упродовж багатьох років жила в єдності з таїною свого Сина та йшла вперед дорогою віри»[217].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>288.</b> В євангелізаційній діяльності Церкви існує марійний стиль. Бо кожного разу, коли дивимось на Марію, починаємо вірити в революційну силу ніжності й любові. В Марії ми бачимо, що покірність і ніжність – це чесноти не слабких, а сильних, які не потребують знущатися над іншими людьми, щоб відчувати свою перевагу. Споглядаючи Марію, відкриваємо, що та, яка прославляла Бога за те, що «скинув могутніх з престолів» і «багатих же відіслав з порожніми руками» (Лк. 1,52-53), вносить домашнє тепло в наші пошуки справедливості. Вона також пильно зберігає «все це, роздумуючи в своїм серці» (Лк. 2,19). Марія вміє розпізнати сліди Святого Духа як у великих подіях, так і в непомітних. Вона споглядає таїну Бога в світі, в історії, в щоденному житті кожного і всіх. Вона молиться і працює в Назареті, вона – наша Богоматір готовності, яка «швидко» (Лк. 1,39) залишає свою місцевість, щоб допомогти іншим. Ця динаміка справедливості й ніжності, споглядання й готовності допомагати іншим робить її еклезіальним взірцем для євангелізації. Ми благаємо Марію допомагати нам своїми материнськими молитвами, щоб Церква стала домом для багатьох, матір’ю для всіх народів, і щоб Вона вчинила можливим народження нового світу. Воскреслий промовляє до нас з силою, яка наповнює нас безмірною довірою і непорушною надією: «От, нове творю все» (Одк. 21,5). Разом з Марією прямуймо довірливо до цієї обітниці й молімося:</div>
<br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Діво і Мати Маріє,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Ти, натхнена Святим Духом,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>прийняла Слово життя</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>у глибині покірної віри,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>повністю віддана Споконвічному.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Допоможи нам сказати «так»</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>нагальному як ніколи заклику</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>проголошувати Добру Новину Ісуса.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Ти, наповнена Христом,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>принесла радісну звістку Йоану Хрестителю,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>і він звеселився в лоні матері.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Ти, охоплена великою радістю,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>співом прославляла великі діла Господні.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Ти стояла непорушно під хрестом</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>з непохитною вірою</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>і отримала радісну втіху воскресіння.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Ти зібрала учнів, щоб очікувати на зіслання Святого Духа</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>і народження Церкви-проповідниці.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Вимоли для нас новий запал воскреслих,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>щоб ми могли передати кожній людині Євангеліє життя,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>яке перемагає смерть.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Дай нам святу відвагу шукати нових шляхів,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>щоб до кожної людини дійшов</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>дар нев’янучої краси.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Діво слухання і споглядання,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Мати любові, обручнице вічних заручин,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>заступайся за Церкву, найчистіша її іконо,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>щоб вона ніколи не зачинялася і не зупиняла</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>поривів встановити Царство.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Зірко нової євангелізації,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>допоможи нам сіяти у свідченні сопричастя,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>у служінні, у ревній і щедрій вірі,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>у справедливості й любові до вбогих,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>щоб радість Євангелія</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>дійшла до всіх кінців землі</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>й жоден закуток не був позбавлений її світла.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Мати живого Євангелія,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>джерело радості для маленьких,</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>молися за нас.</b></span></span><br />
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b><br /></b></span></span>
<span style="color: purple;"><span style="font-family: "georgia" , "times new roman" , serif;"><b>Амінь. Алилуя.</b></span></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі, на площі Святого Петра, на закінчення Року віри, 24 листопада, Празник Ісуса Христа, Царя Всесвіту, 2013 року – перший рік мого Понтифікату.</b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><b>ФРАНЦИСК</b></span></span></div>
<br />
<br />
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span><br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[1] Павло VI, Апостольська Адгортація Gaudete in Domino (9 травня 1975), 22: AAS 67 (1975), 297.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[2] Там само, 8: AAS 67 (1975), 292.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[3] Ецикліка Deus caritas est (25 грудня 2005), 1: AAS 98 (2006), 217.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[4] V Генеральна Конференція Єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 360.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[5] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[6] Павло VI, Апостольська Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 80: AAS 68 (1976), 75.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[7] Духовна пісня, 36, 10.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[8] Adversus haereses, IV, c. 34, n. 1: PG 7, 1083: «Omnem novitatem attulit, semetipsum afferens».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[9] Павло VI, Апостольська Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 7: AAS 68 (1976), 9.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[10] Див. Propositio 7.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[11] Бенедикт XVI, Гомілія на закриття XIII Генеральної Асамблеї Синоду Єпископів (28 жовтня 2012): AAS 104 (2012), 890.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[12] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[13] Бенедикт XVI, Гомілія з нагоди відкриття V Генеральної Конференції Єпископів Латинської Америки і Карибів у храмі «La Aparecida» (13 травня 2007): AAS 99 (2007), 437.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[14] Енцикліка Redemptoris missio (7 грудня 1990), 34: AAS 83 (1991), 280.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[15] Там само, 40: AAS 83 (1991), 287.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[16] Там само, 86: AAS 83 (1991), 333.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[17] V Генеральна Конференція Єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 548.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[18] Там само, 370.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[19] Див. Propositio 1.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[20] Йоан Павло II, Посинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 32: AAS 81 (1989), 451.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[21] V Генеральна Конференція Єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 201.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[22] Там само, 551.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[23] Павло VI, Енцикліка Ecclesiam suam (6 серпня 1964), 3: AAS 56 (1964), 611-612.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[24] ІІ Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, про екуменізм, 6.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[25] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Oceania (22 листопада 2001), 19: AAS 94 (2002), 390.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[26] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 26: AAS 81 (1989), 438.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[27] Див. Propositio 26.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[28] Див. Propositio 44.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[29] Див. Propositio 26.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[30] Див. Propositio 41.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[31] ІІ Ватиканський Собор. Декрет Christus Dominus, про пастирський уряд єпископів у Церкві, 11.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[32] Див. Бенедикт XVI, Промова до учасників Конгресу з нагоди 40-ї річниці Декрету Ad Gentes (11 березня 2006): AAS 98 (2006), 337.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[33] Див. Propositio 42.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[34] Див. cc. 460-468; 492-502; 511-514; 536-537.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[35] Енцикліка Ut unum sint (25 травня 1995), 95: AAS 87 (1995), 977-978.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[36] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, 23.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[37] Див. Йоан Павло ІІ, Motu proprio Apostolos suos (21 травня 1998): AAS 90 (1998), 641-658.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[38] ІІ Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, про екуменізм, 11.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[39] Див. Summa Theologiae I-II, q. 66, art. 4-6.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[40] Summa Theologiae I-II, q. 108, art. 1.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[41] Summa Theologiae II-II, q. 30, art. 4. Див. там само q. 30, art. 4, ad 1: «Ми почитаємо Бога зовнішніми жертвами й дарами не для Нього, а для нас самих і для ближніх. Йому не потрібні наші жертви, але Він хоче, щоб ми їх складали ради нашої побожності й ради ближнього. І тому милосердя, яке допомагає іншим у біді, є жертвою, яка для Нього наймиліша, бо найкраще служить добру ближнього».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[42] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Dei Verbum, про Боже Об’явлення, 12.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[43] Motu proprio Socialium Scientiarum (1 січня 1994): AAS 86 (1994), 209.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[44] Св. Фома Аквінський підкреслював, що множинність і різноманітність «походить із наміру першого рушія», який хотів, щоб «те, чого бракує одній речі для вираження божественної доброти, було доповнене в інших речах», бо його доброту «одне творіння не здатне виразити відповідним чином» (Summa Theologiae I, q. 47, art. 1). І тому ми повинні помічати відмінності між речами і численні зв’язки між ними (див. Summa Theologiae I, q. 47, art. 2, ad 1; q. 47, art. 3). З подібних міркувань ми повинні слухати і доповнювати один одного у частковому сприйнятті дійсності та Євангелія.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[45] Йоан XXIII, Промова під час урочистого відкриття ІІ Ватиканського Собору (11 жовтня 1962): AAS 54 (1962), 792: «Est enim aliud ipsum depositum fidei, seu veritates, quae veneranda doctrina nostra continentur, aliud modus, quo eaedem enuntiantur».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[46] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Ut unum sint (25 травня 1995), 19: AAS 87 (1995), 933.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[47] Summa Theologiae I-II, q. 107, art. 4.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[48] Там само</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[49] N. 1735.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[50] Див. Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Familiaris consortio (22 листопада 1981), 34: AAS 74 (1982), 123.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[51] Див. Св. Амвросій, De Sacramentis, IV, 6, 28: PL 16, 464: «Мушу приймати Його завжди, бо завжди пробачає мені мої гріхи. Якщо грішу постійно, то постійно мушу приймати ліки»; там само, IV, 5, 24: PL 16, 463: «Ті, які їли манну, померли; тим, які споживатимуть це тіло, відпустяться їхні гріхи»; Св. Кирило Єрусалимський, In Joh. Evang. IV, 2: PG 73, 584-585: «Я дослідив себе і вважаю себе негідним. Тому, хто так говорить, відповідаю: А коли будеш гідним? Коли станеш перед Христом? Якщо твої гріхи заважають тобі наблизитися до Нього і якщо ніколи не перестанеш падати – хто знає свої гріхи? – говорить псалом, то не отримаєш освячення, яке дає вічне життя».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[52] Бенедикт XVI, Промова з нагоди зустрічі з єпископами Бразилії в Катедрі св. Павла, Бразилія (11 травня 2007), 3: AAS 99 (2007), 428.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[53] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Pastores dabo vobis (25 березня 1992), 10: AAS 84 (1992), 673.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[54] Павло VI, Енцикліка Ecclesiam suam (6 серпня 1964), 19: AAS 56 (1964), 632.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[55] Св. Йоан Золотоустий, Гомілія про Лазаря, II, 6: PG 48, 992D.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[56] Див. Propositio 13.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[57] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Africa (14 вересня 1995), 52: AAS 88 (1996), 32-33; Енцикліка Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), 22: AAS 80 (1988), 539.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[58] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Asia (6 листопада 1999), 7: AAS 92 (2000), 458.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[59] Конференція католицьких єпископів США, Душпастирство осіб із гомосексуальними схильностями: душпастирські вказівки (2006), 17.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[60] Конференція єпископів Франції. Рада Родина і Суспільство, Розширити подружжя на осіб однієї статі? Розпочнемо дебати! (28 вересня 2012).</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[61] Див. Propositio 25.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[62] Католицька акція Італії, Послання XVI Національної Асамблеї до Церкви і до країни (8 травня 2011).</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[63] Й. Рацінгер, Актуальний стан віри і теології. Конференція під час зустрічі Голів Єпископських Комісій Латинської Америки у питаннях доктрини віри, яка відбулася у Гвадалахарі, Мексика, 1996. Опублікована в L'Osservatore Romano, 1 листопада 1996; цитована в: V Загальна Конференція єпископів Латинської Америки і Караїбів, Documento di Aparecida (29 червня 2007), 12.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[64] Д. Бернанос, Щоденник сільського пароха, Paris, 1974, p. 135.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[65] Промова на урочисте відкриття ІІ Ватиканського Собору (11 жовтня 1962), 4, 2-4: AAS 54 (1962), 789.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[66] Д. Г. Ньюман, Лист від 26 січня 1833, в The Letters and Diaries of John Henry Newman, III, Oxford 1979, 204.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[67] Бенедикт XVI, Гомілія під час Святої Меси на відкриття Року Віри (11 жовтня 2012): AAS 104 (2012), 881.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[68] Фома Кемпійський, De Imitatione Christi, Liber Primus, IX, 5: «Уява і зміна місця звели багатьох».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[69] Корисним буде свідчення Св. Терези з Лізьє про її стосунки з однією сестрою, яка причиняла їй багато неприємностей, в якому внутрішній досвід мав вирішальний вплив: «Одного зимового вечора, своїм звичаєм, я виконувала свої дрібні обов'язки, було холодно, темно.... раптом я почула у віддаленні гармонійний звук музичного інструмента, тому яскраво уявила собі освітлений салон, сяючий позолотою, елегантно вбраних дівчат, які робили компліменти й світські знаки уваги одна одній; потім мій погляд перенісся на хвору, яку я підтримувала; замість мелодії я чула нещасне постукування, замість позолоти бачила цеглини нашого суворого монастиря, слабко освітленого тьмяним світлом. Не можу висловити, що діялося у моїй душі, знаю тільки, що Господь освітив її променями істини, які так рішуче брали гору над мороком блискучих світських раутів на землі, що я не могла повірити своєму щастю...» (Г 29v-30r).</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[70] Див. Propositio 8.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[71] А. де Любак, Медитації про Церкву, Париж 1968, 231.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[72] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, 295.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[73] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 51: AAS 81 (1989), 493.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[74] Конгрегація Доктрини Віри, Декларація Inter Insigniores, про допущення жінок до служебного священства (15 жовтня 1976), VI: AAS 69 (1977) 115, цитована в Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 51, примітка 190: AAS 81 (1989), 493.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[75] Йоан Павло ІІ, Апостольський лист Mulieris dignitatem (15 серпня 1988), 27: AAS 80 (1988), 1718.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[76] Див. Propositio 51.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[77] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська адгортація Ecclesia in Asia (6 листопада 1999), 19: AAS 92 (2000), 478.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[78] Там само, 2: AAS 92 (2000), 451.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[79] Див. Propositio 4.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[80] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, 1.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[81] Роздуми під час І Генеральної Конгрегації XIII Звичайної Генеральної Асамблеї Синоду єпископів (8 жовтня 2012): AAS 104 (2012), 897.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[82] Див. Propositio 6; ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et spes, про Церкву в сучасному світі, 22.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[83] ІІ Ватиканський Собор, Lumen gentium, про Церкву, 9.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[84] Див. ІІІ Генеральна Конференція Єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Puebla (23 березня 1979), 386-387.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[85] ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція Gaudium et spes, про Церкву в сучасному світі, 36.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[86] Там само, 25.</span></span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[87] Там само, 53.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[88] Йоан Павло ІІ, Апостольський лист Novo Millennio ineunte (6 січня 2001), 40: AAS 93 (2001), 294-295.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[89] Там само, 40: AAS 93 (2001), 295.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[90] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio (7 грудня 1990), 52: AAS 83 (1991), 300. Див. Апостольська Адгортація Catechesi Tradendae (16 жовтня 1979), 53: AAS 71 (1979), 1321.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[91] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Oceania (22 листопада 2001), 16: AAS 94 (2002), 384.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[92] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Africa (14 вересня 1995), 61: AAS 88 (1996), 39.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[93] Див. Св. Фома Аквінський, Summa Theologiae, I, q. 39, art. 8 cons. 2: «Виключивши Святого Духа, ланку між двома, не зможемо зрозуміти єдності зв’язку між Отцем і Сином»; див. також там само I, q. 37, a. 1, ad 3.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[94] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Oceania (22 листопада 2001), 17: AAS 94 (2002), 385.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[95] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Asia (6 листопада 1999), 20: AAS 92 (2000), 478-482.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[96] II Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, 12.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[97] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio (14 вересня 1998), 71: AAS 91 (1999), 60.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[98] III Генеральна Конференція єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Puebla (23 березня 1979), 450; див. V Генеральна Конференція єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 264.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[99] Див. Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Asia (6 листопада 1999), 21: AAS 92 (2000), 482-484.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[100] N. 48: AAS 68 (1976), 38.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[101] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[102] Гомілія з нагоди відкриття V Генеральної Конференції єпископів Латинської Америки і Карибів (13 травня 2007), 3: AAS 99 (2007), 446-447.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[103] V Генеральна Конференція єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 262.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[104] Там само, 263.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[105] Див. Святий Фома Аквінський, Summa Theologiae II-II, q. 2, art. 2.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[106] V Генеральна Конференція єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 264.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[107] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[108] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, 12.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[109] Див. Propositio 17.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[110] Див. Propositio 30.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[111] Див. Propositio 27.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[112] Йоан Павло ІІ, Апостольський лист Dies Domini (31 травня 1998), 41: AAS 90 (1998), 738-739.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[113] Павло VI, Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 78: AAS 68 (1976), 71.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[114] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[115] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Pastores dabo vobis (25 березня 1992), 26: AAS 84 (1992), 698.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[116] Там само, 25: AAS 84 (1992), 696.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[117] Святий Фома Аквінський, Summa Theologiae II-II, q. 188, art. 6.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[118] Павло VI, Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 76: AAS 68 (1976), 68.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[119] Там само, 75: AAS 68 (1976), 65.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[120] Там само, 63: AAS 68 (1976), 53.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[121] Там само, 43: AAS 68 (1976), 33.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[122] Там само.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[123] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Pastores dabo vobis (25 березня 1992), 10: AAS 84 (1992), 672.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[124] Павло VI, Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 40: AAS 68 (1976), 31.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[125] Там само, 43: AAS 68 (1976), 33.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[126] Див. Propositio 9.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[127] Йоан Павло II, Пособорова Апостольська Адгортація Pastores dabo vobis (25 березня 1992), 26: AAS 84 (1992), 698.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[128] Див. Propositio 38.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[129] Див. Propositio 20.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[130] Див. ІІ Ватиканський Собор, Декрет Inter mirifica, про засоби масового переказу, 6.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[131] Див. De musica, VI, XIII, 38: PL 32, 1183-1184; Confessiones, IV, XIII, 20: PL 32, 701</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[132] Бенедикт XVI, Промова з нагоди показу документального фільму «Мистецтво і віра – via pulchritudinis» (25 жовтня 2012): L'Osservatore Romano (27 жовтня 2012), 7.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[133] Summa Theologiae I-II q. 65, art. 3, ad 2: «propter aliquas dispositiones contrarias».</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[134] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Asia (6 листопада 1999), 20: AAS 92 (2000), 481.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[135] Бенедикт XVI, Посинодальна Апостольська Адгортація Verbum Domini (30 вересня 2010), 1: AAS 102 (2010), 682.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[136] Див. Propositio 11.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[137] Див. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Dei Verbum, про Об’явлення, 21-22.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[138] Див. Бенедикт XVI, Посинодальна Апостольська Адгортація Verbum Domini (30 вересня 2010), 86-87: AAS 102 (2010), 757-760.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[139] Бенедикт XVI, Промова під час першої генеральної Конгрегації Синоду Єпископів (8 жовтня 2012): AAS 104 (2012), 896.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[140] Павло VI, Апостольська Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 17: AAS 68 (1976), 17.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[141] Йоан Павло ІІ, Послання до неповносправних, ?ngelus (16 листопада 1980): Insegnamenti 3/2 (1980), 1232.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[142] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, 52.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[143] Йоан Павло ІІ, Catequesis (24 квітня 1991): Insegnamenti 14/1 (1991), 856.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[144] Бенедикт XVI, Motu proprio Intima Ecclesiae natura (11 листопада 2012): AAS 104 (2012), 996.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[145] Енцикліка Populorum Progressio (26 березня 1967), 14: AAS 59 (1967), 264.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[146] Павло VI, Адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 29: AAS 68 (1976), 25.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[147] V Генеральна Конференція єпископів Латинської Америки і Карибів, Documento de Aparecida (29 червня 2007), 380.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[148] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, 9.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[149] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in America (22 січня 1999), 27: AAS 91 (1999), 762.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[150] Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est (25 грудня 2005), 28: AAS 98 (2006), 239-240.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[151] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, 12.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[152] Апостольський лист Octogesima adveniens (14 травня 1971), n. 4: AAS 63 (1971), 403.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[153] Конгрегація Доктрини Віри, Інструкція Libertatis nuntius (6 серпня 1984), XI, 1: AAS 76 (1984), 903.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[154] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум Соціальної Доктрини Церкви, 157.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[155] Павло VI, Енцикліка Octogesima adveniens (14 травня 1971), 23: AAS 63 (1971), 418.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[156] Павло VI, Енцикліка Populorum Progressio (26 березня 1967), 65: AAS 59 (1967), 289</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[157] Там само, 15: AAS 59 (1967), 265.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[158] Національна Конференція єпископів Бразилії, Євангельські та етичні вимоги для подолання бідності й голоду (квітень 2002), Введення, 2.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[159] Йоан XXIII, Енцикліка Mater et Magistra, (15 травня 1961) n. 2: AAS 53 (1961), 402.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[160] Святий Августин, De Catechizandis Rudibus, I, XIV, 22: PL 40, 327.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[161] Конгрегація Доктрини Віри, Інструкція Libertatis nuntius (6 серпня 1984), XI, 18: AAS 76 (1984), 907-908.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[162] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Centesimus annus (1 травня 1991), 41: AAS 83 (1991), 844-845.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[163] Йоан Павло ІІ, Гомілія під час меси за євангелізацію людів, у Санто-Домінго (11 жовтня 1984), 5: AAS 77 (1985), 358.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[164] Йоан Павло ІІ, Енцикліа Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), 42: AAS 80 (1988), 572.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[165] Гомілія з нагоди відкриття V Генеральної Конференції єпископів Латинської Америки і Карибів (13 травня 2007), 3: AAS 99 (2007), 450.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[166] Святий Фома Аквінський, Summa Theologiae II-II, q. 27, art. 2.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[167] Там само, I-II, q. 110, art. 1.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[168] Там само, I-II, q. 26, art. 3</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[169] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Novo Millennio ineunte (6 січня 2001), 50: AAS 93 (2001), 303.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[170] Там само</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[171] Див. Propositio 45.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[172] Конгрегація Доктрини Віри, Інструкція Libertatis nuntius (6 серпня 1984), XI, 18: AAS 76 (1984).</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[173] Це означає «усунути структурні причини поганого функціонування світової економіки»: Бенедикт XVI, Промова до Дипломатичного Корпусу (8 січня 2007): AAS 99 (2007), 73.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[174] Пор. Соціальна комісія єпископів Франції, Декларація Реабілітувати політику (17 лютого 1999); Пій XI, Послання, 18 грудня 1927.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[175] Бенедикт XVI, Енцикліка Caritas in veritate (29 червня 2009), 2: AAS 101 (2009), 642.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[176] Йоан Павло ІІ, Посинодальна Апостольська Адгортація Christifideles laici (30 грудня 1988), 37: AAS 81 (1989), 461.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[177] Див. Propositio 56.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[178] Конференція Католицьких єпископів Філіпін, Пастирський Лист Catholic Bishops' Conference of the Philippines, What is Happening to our Beautiful Land? (29 січня 1988).</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[179] Павло VI, Енцикліка Populorum Progressio (26 березня 1967), 76: AAS 59 (1967), 294-295.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[180] Конференція Католицьких єпископів США, Душпастирський лист Forming Consciences for Faithful Citizenship (2007), 13.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[181] Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум соціальної доктрини Церкви, 161.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[182] Das Ende der Neuzeit, W?rzburg 91965, 30-31.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[183] Див. I. Quiles, S.I., Filosofia de la educacion personalista, Buenos Aires 1981, 46-53.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[184] Постійний Комітет Національної Конференції Єпископату Конго, Послання про стан безпеки в країні (5 грудня 2012), 11.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[185] Див. Платон, Горгій, 465.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[186] Бенедикт XVI, Промова в Римській Курії (21 грудня 2012): AAS 105 (2013), 51.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[187] Див. Propositio 14.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[188] Див. Катехизм Католицької Церкви, 1910; Папська Рада «Справедливість і Мир», Компендіум соціальної доктрини Церкви, 168.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[189] Див. Propositio 54.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[190] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio (14 вересня 1998), 88: AAS 91 (1999), 74.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[191] Св. Фома Аквінський, Summa contra Gentiles, I, VII; див. Йоан Павло ІІ, Енцикліка Fides et ratio (14 вересня 1998), 43: AAS 91 (1999), 39.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[192] ІІ Ватиканський Собор, Декрет Unitatis redintegratio, про екуменізм, 4.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[193] Див. Propositio 52.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[194] Конференція єпископів Індії, Остання декларація XXX Засідання: The Church's Role for a better India (8 березня 2012), 8.9.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[195] Див. Propositio 53.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[196] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio (7 грудня 1990), 56: AAS 83 (1991), 304.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[197] Див. Бенедикт XVI, Промова до Римської Курії (21 грудня 2012): AAS 105 (2013), 51; ІІ Ватиканський Собор, Декрет Ad gentes, про місійну діяльність Церкви, 9; Катехизм Католицької Церкви, 856.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[198] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, n. 16.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[199] Міжнародна Богословська Комісія. Християнство і релігії (1996), 72: Ench. Vat. 15, n. 1061.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[200] Там само</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[201] Див. там само, 81-87: Ench. Vat. 15, n. 1070-1076.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[202] Див. Propositio 16.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[203] Бенедикт XVI, Посинодальна Апостольська Адгортація Ecclesia in Medio Oriente (14 вересня 2012), 26: AAS 104 (2012), 762.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[204] Propositio 55.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[205] Див. Propositio 36.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[206] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Novo Millennio ineunte (6 enero 2001), 52: AAS 93 (2001), 304.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[207] Див. V M. Fern?ndez, «Духовність для чинної надії». Відкриття І Національного Конгресу Соціальної Доктрини Церкви, Rosario (Argentina), 2011: UCActualidad 142 (2011), 16.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[208] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris missio (7 грудня 1990), 45: AAS 83 (1991), 292.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[209] Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est (25 грудня 2005), 16: AAS 98 (2006), 230.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[210] Там само, 39: AAS 98 (2006), 250.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[211] II Асамблея Синоду єпископів, присвячена Європі, Послання на закінчення, 1: L’Osservatore Romano (29 жовтня 1999), 10.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[212] Isaac de Stella, Sermo 51: PL 194, 1863.1865.</span></span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[213] Nican Mopohua, 118-119.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[214] ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, про Церкву, розділ VIII, 52-69.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[215] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris Mater (25 березня 1987), 6: AAS 79 (1987), 366.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[216] Див. Propositio 58.</span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-family: "times" , "times new roman" , serif;">[217] Йоан Павло ІІ, Енцикліка Redemptoris Mater (25 березня 1987), 17: AAS 79 (1987), 381.</span></span></div>
<br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> текст адгортації в</b> <a href="https://drive.google.com/drive/folders/1ReK3WWlfQMJMNwdZfTDQ2spvytCXdeXz?ogsrc=32" target="_blank">(pdf+ocr,105st.,ukr,0,89Mb)</a>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-50572034760448817672018-04-23T04:05:00.001-07:002018-08-23T12:14:36.696-07:00PACEM IN TERRIS – «Мир на землі» Енцикліка Івана XXIII (1963)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">PACEM IN TERRIS</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKdfC1gRn-spOzEcyo6d3wXpYkr_2OzxeeJNfzwescdfczJQx_-3vlkf_W1BYM6g9IWZLAjbVbKReeU3eOPBrFQZpDvY142CCDmS-9QxnNSMUCFa9Gi6-VWxUwYGoj64tMXbCz5ZaK5H0/s1600/cover_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="342" data-original-width="480" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjKdfC1gRn-spOzEcyo6d3wXpYkr_2OzxeeJNfzwescdfczJQx_-3vlkf_W1BYM6g9IWZLAjbVbKReeU3eOPBrFQZpDvY142CCDmS-9QxnNSMUCFa9Gi6-VWxUwYGoj64tMXbCz5ZaK5H0/s1600/cover_001.jpg" /></a></div>
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«МИР НА ЗЕМЛІ»</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuo7OcIYWLi5uWcSSwd5yfROG8kQkRUllSWHWvNcVMibPU_sjV3P8XcWQTvLY3NdXZq8Lyl3Gw41Mh_uqe9_18um8TbIOWHSGrFiWoUAFwELm1L6-B6t3Nh65CWi2DrTWXx2uciEklXf8/s1600/Joan-XXIII_01_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1317" data-original-width="958" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuo7OcIYWLi5uWcSSwd5yfROG8kQkRUllSWHWvNcVMibPU_sjV3P8XcWQTvLY3NdXZq8Lyl3Gw41Mh_uqe9_18um8TbIOWHSGrFiWoUAFwELm1L6-B6t3Nh65CWi2DrTWXx2uciEklXf8/s640/Joan-XXIII_01_sr.jpg" width="464" /></a></div>
<b>ЕНЦИКЛІКА ПАПИ ІВАНА ХХІІІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ МИРУ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>МІЖ УСІМА НАРОДАМИ В ІСТИНІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СПРАВЕДЛИВОСТІ, ЛЮБОВІ ТА СВОБОДІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Велебним Братам патріархам, примасам,</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>архиєпископам єпископам та іншим місцевим</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ординаріям, що перебувають у мирі й сопричасті з</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Апостольським Престолом, клирові й Христовим</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>вірним усього світу і всім людям доброї волі</b></div>
<br />
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
МИР НА ЗЕМЛІ, що його в усі часи так палко прагнуло все людство, як відомо, можна усталити и укріпити лише свято зберігаючи встановлений Богом лад. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Адже науковий прогрес і технічні винаходи виразно показують, що і в живих істотах та силах природи панує дивовижний порядок, і людині притаманна здатність осягати цей порядок, а також створювати собі знаряддя для підкорення цих сил і для спрямування їх на свою користь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та насамперед науковий прогрес і технічні винаходи показують безмежну велич Бога, який сотворив і Всесвіт, і саму людину. Всесвіт Він сотворив з нічого, і вилив на нього багатство своєї мудрості й доброти, за що священний псалмоспівець восхваляє Бога такими словами: «Господи, Боже наш, яке предивне Твоє ім'я по всій землі!» (Пс. 8,2 (1)) або такими: «Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе Ти створив» (Пс. 104 (103),24). Сотворив Бог також людину – «на свій образ і на свою подобу» (пор. Бут. 1,26), наділену розумом і свободою, і поставив її паном над цілим Всесвітом, як промовляє той-таки псалмоспівець: «Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук Твоїх, усе підбив йому під ноги» (Пс. 8,6-7 (5-6)).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нині ж просто диво, як запекло воює з найкращим ладом Всесвіту сум'яття – і окремих людей, і цілих народів, – так, неначе їхні взаємини можуть керуватися лише силою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж у людському нутрі Творець світу закарбував той порядок, що його людське сумління виявляє і наказує старанно берегти: «Вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління» (Рим. 2,15). А втім, як може бути інакше? Адже все, що створив Бог, звіщає Його безмежну мудрість; і тим чіткіше звіщає, чим вищою довершеністю наділене (пор. Пс. 18,8-11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хибна гадка часто вводить в оману багатьох, які вважають, що взаємини між окремими людьми та їхніми державами можуть керуватися тими самими законами, що й бездушні сили і первні Всесвіту; і все ж цих законів – хай вони й іншого роду – треба прагнути там, де їх записав Отець усього, – у людській природі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці закони прекрасно навчають людей тих правил, за якими люди впорядковують своє співжиття; за якими слід укладати взаємини між громадянами і державними урядовцями їхньої громади; за якими мають вступати між собою у відносини держави; нарешті, за цими правилами мали б вибудовувати свої взаємини, з одного боку, окремі люди й держави, а з іншого боку – вся міжнародна спільнота; заснування такої спільноти вимагають спільні для всіх інтереси.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамперед варто обдумати той порядок, який конче мав би діяти поміж людьми.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, у всякому людському співжитті, якщо хочемо, щоб воно було добре влаштоване і комфортне, слід покласти за основу той принцип, що кожній людині притаманна особистісність, тобто наділена розумом і вільною волею природа, а тому вона за своєю суттю має права і обов'язки, які прямо й одночасно випливають із її природи; оскільки ж вони загальні та непорушні, то й відібрати їх у жодний спосіб неможливо (2).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те, що ми вбачаємо гідність людської особи ще й у Богом даних правдах, конче спонукає нас набагато вище її цінувати: людей відкупив своєю кров'ю Ісус Христос, їх через вишню благодать учинено дітьми і друзями Божими, їх поставлено спадкоємцями вічної слави.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Намірившись від початку повести мову про права людини, зауважмо, що людина має право на життя, право на недоторканність, право на засоби для гідного життя, й насамперед на їжу, одяг, дім, відпочинок, медичне обслуговування; нарешті, на послуги, що їх кожному надає держава. Звідси випливає, що людина також має право на допомогу при втраті здоров'я через нещасний випадок, при трудовій інвалідності, у вдівстві, в похилому віці, у вимушеному безробітті; нарешті, у разі втрати засобів для життя не з власної провини (3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж людина за своїм природним правом вимагає належної пошани; доброго імені; свободи у пошуку істини, а також – за умови збереження морального ладу й спільних інтересів усіх – у проголошенні й оприлюдненні власної думки та в будь-якій професійній практиці; нарешті, людина вимагає достовірної поінформованості про події суспільного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За природним правом людина може також вільно йти в науку, а тому має вільно навчатися: чи то фундаментальних дисциплін, чи технічних, чи професійних, відповідно до наукового поступу кожної громади. А для цього треба домагатися і докладати труду, щоб люди мали змогу, володіючи достатнім хистом, просуватися до студій вищого рівня, і по змозі робити це так, щоб надалі посісти в людському суспільстві такі функції й обов'язки, які відповідали б і їхньому вродженому хистові, й набутому досвідові (4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До прав людини також слід зарахувати те, що вона повинна мати змогу поклонятися Богові згідно з мірилом власної совісті й приватно та публічно сповідувати свою релігію. Адже, як прекрасно повчає Лактанцій, «нас породжено з тою умовою, щоб ми ставилися до Бога, який нас породив, із правною і належною покорою, щоб ми лише Його знали, щоб лише за Ним ішли. Ми пов'язані з Богом цими путами побожності; звідси й походить слово “релігія”» (5). А Наш Попередник, непорочної пам'яті Лев ХІІІ, стверджував: «Ця істинна, гідна дітей Божих свобода, яка щонайвірніше береже гідність людської особи, перевищує всяке насильство й кривду; Церква її завше прагне і особливо нею дорожить. Такої свободи стійко домагалися для себе апостоли, її схвалили своїми писаннями апологети, а величезне число мучеників освятили її власною кров'ю» (6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж людина має непорушне право вибирати той спосіб життя, якому віддає перевагу: або створити сім'ю, в розбудові якої чоловік і жінка користуються рівними правами й обов'язками, або прийняти чин священичого чи монашого життя (7)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо сім'ї, ґрунтованої на єдиному, нерозривному, вільно укладеному шлюбі, то її треба вважати немовби первинним і природним сім'ям людської спільноти. Звідси випливає, що сім'ю треба якнайстаранніше підтримувати – як економічно та соціально, так і в царині культури и моралі: все це має зміцнювати сім'ю й допомогти їй у виконанні своєї функції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Що ж до батьків, то найперше їм належить право ростити й виховувати дітей (8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо звернутися до царини економіки, то очевидно, що природне право дозволяє людині не лише здобувати статки своєю працею, а й вільно цю працю виконувати (9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак із такими правами, певна річ, пов'язане і право вимагати, щоб людина працювала в таких умовах, які не погіршать тілесного здоров'я, не спричинять падіння моралі, не завадять зростанню молоді. Щодо жінок, то їм треба надати можливість працювати в таких обставинах, які не суперечили б їхнім потребам і обов'язкам як дружин і матерів (10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Гідність людської природи породжує також право на заняття економічною діяльністю співмірно з почуттям відповідальності (11). А відтак слід і про те згадати, що працівникові належить справедливо встановлена винагорода, тобто така, що, в міру доступних можливостей, дозволяє працівникові та його сім'ї спосіб життя, сумісний із людською гідністю. Про це Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ, каже: «Обов'язок працювати, закладений у самій природі, рівною мірою доповнюється природним правом, за яким людина може вимагати, щоб із докладеної нею праці їй та її дітям надходило все необхідне для життя: настільки глибокою є природна спонука людини до самозбереження» (12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж із людської природи виводиться право приватної власності, зокрема на засоби виробництва; це право, як ми вже деінде проголошували, «дієво сприяє тому, щоб було захищено гідність людської особи і щоб кожен вільно здійснював своє покликання у всіх ділянках праці; нарешті, воно підтримує злагоду і спокій у родинному співжитті, а також примножує мир і добробут у державі» (13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамкінець доречно й те зауважити, що у праві приватної власності закладено ще й суспільний обов'язок (14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А з того, що людина за своєю природою - істота суспільна, випливає право людей збиратися разом і створювати спільноти; надавати створеним спільнотам тієї форми, яку вони вважатимуть за доречнішу для досягнення мети; діяти у згаданих спільнотах з доброї волі й на власну відповідальність, доводячи їх до бажаного результату (15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У нашій енцикліці Маter еt Маgistra ми також наполегливо нагадуємо, що конче треба засновувати численні товариства й організації, спроможні досягти тієї мети, до якої окрема людина не в змозі успішно прямувати; адже ці товариства й організації слід вважати цілком необхідними знаряддями для захисту гідності й свободи людської особи, за умови збереження почуття відповідальності (16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, у кожної людини має бути непорушне право або залишатися на місці, або переїжджати деінде в межах своєї країни; а за поважних причин їй конче має бути дозволено виїжджати на проживання до інших країн (17). Те, що хтось є громадянином якоїсь держави, жодним чином не має боронити йому бути членом вселюдської родини і громадянином всесвітньої спільноти й союзу, спільного для всіх людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, додаймо і те, що з гідністю людської особи пов'язане право на активну участь у державних справах і власний внесок у добробут всіх громадян. Адже, як сказав Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ, «людина далека від того, щоб її як таку мали за об'єкт чи пасивний елемент суспільного життя; а тому її треба радше вважати його суб'єктом, основою і метою» (18).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людській особі також належить законний захист її прав: захист ефективний, рівноправний, що відповідає істинним нормам справедливості, як нагадує Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ: «Питоме і довічне право людини, за яким кожному гарантовано юридичний захист і визначено чітко окреслене й убезпечене від усякого свавільного нападу правове поле, випливає з того правового ладу, якого воліє Бог» (19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всі досі згадані права людини, що випливають із її природи, у тій-таки людині, якій вони належать, поєднуються з відповідними обов'язками; ці права й обов'язки беруть початок, поживу і щонайтвердішу міць із природного закону, який наділяє правами і накладає обов'язки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож – вдаймося до прикладів – право людини на життя пов'язане з обов'язком життя берегти; право на гідне життя – з обов'язком жити достойно; право на вільний пошук істини – з обов'язком дедалі поглиблювати і розширювати цей пошук.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо це доведено, то звідси також випливає, що у людському суспільстві якомусь природному праву однієї людини відповідає обов'язок інших людей, а саме обов'язок визнавати і поважати це право. Адже всяке фундаментальне право людини бере свою силу й авторитет із природного закону, який цим правом наділяє, водночас накладаючи відповідний обов'язок. Тому тих, хто, домагаючись своїх прав, або цілковито занедбує свої обов'язки, або не досить добре їх виконує, можна порівняти з тими, хто однією рукою будує, а іншою – руйнує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки люди від природи схильні гуртуватися, то їм годиться жити разом і прагнути добра одне для одного. А тому добре облаштування людського співжиття вимагає, щоб ті люди рівною мірою і визнавали права, і виконували обов'язки. Звідси також випливає, що кожен має великодушно докладати свою працю до встановлення такої громадянської традиції, за якої будуть дедалі старанніше і плідніше плекати права і обов'язки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наприклад, не досить дати людині право на засоби для життя, якщо ми не трудитимемося в міру своїх сил, щоб забезпечити її всім потрібним для споживання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж людське суспільство не лише має бути впорядкованим, а й приносити людям рясні плоди. Це потребує, щоб вони не тільки навзаєм визнавали свої права і виконували обов'язки, а й щоб усі об'єднувалися в численних починаннях: сучасна громадянська культура це і дозволяє, і радить, і вимагає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Попри те, гідність людської особи вимагає, щоб у своїх діях людина користувалася власними рішеннями і свободою. Тому, коли йдеться про громадянське суспільство, зрозуміло, чому людина шанує права, виконує обов'язки, а також допомагає іншим – насамперед підтримкою і порадою – у здійсненні безлічі справ, діючи за власною настановою, судженням і професійним сумлінням, а не спонукувана приневоленням чи наказом, переважно зовнішнім. Всяку людську спільноту, засновану лише на силі, треба називати такою, що вже не має в собі нічого людського, бо в ній у людей відбирають свободу замість того, щоб відповідно стимулювати їх до життєвого поступу і досягнення досконалості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме тому громадянське суспільство слід вважати добре влаштованим, плідним і відповідним до людської гідності тоді, коли воно керується правдою; про це нагадує і апостол Павло: «Відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, бо ми один одному члени» (Еф. 4,25). Це, звісно, станеться, якщо кожен правильно визнаватиме і свої права, і свої обов'язки щодо інших. Навіть більше: людська спільнота буде такою, як ми щойно описали, якщо громадяни, керуючись справедливістю, старатимуться і шанувати права інших, і пильнувати власних обов'язків; якщо їх вестиме такий запал любові, що вони відчуватимуть потреби інших, наче свої, ділитимуться з іншими своїми благами і прагнутимуть до того, щоб у цілому світі й між усіма відбувався обмін найкращими духовними й інтелектуальними здобутками. Але й це ще не все. Свобода згуртовує людське суспільство у спосіб, який відповідає гідності громадян, від природи наділених розсудком, а отже, відповідальних за свої дії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, Велебні Браття і улюблені діти, людське суспільство передовсім треба вважати чимось здебільшого духовним: через нього люди в променях світла істини діляться тим, що пізнали про природу; мають змогу домагатися своїх прав і виконувати обов'язки; мають стимул до здобуття духовних благ; спільно отримують праведне задоволення від усього, що є прекрасним; завжди воліють передати іншим усе, що у них є найкращого; завзято прагнуть до того, щоб духовні блага інших обернути на користь власній духовності. Ці блага не лише охоплюють своїм впливом, а й скеровують усе, що стосується культури, економіки, суспільних зв'язків, політичних рухів і вчень, настанов законодавства; нарешті, усе, що належить до інших ділянок, які становлять обличчя людської спільноти і постійно її розвивають.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Природа того ладу, що панує в людській спільноті, є цілковито безтілесною, адже він спирається на істину; здійснюється згідно з настановами справедливості; вимагає одушевлення і вдосконалення через взаємну любов; нарешті, йому слід надавати дедалі людянішої рівноваги, зберігаючи недоторканною свободу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Лад, засади якого стосуються кожного і є абсолютними й непорушними, бере початок винятково від істинного Бога, особистісного і трансцендентного щодо людської природи. Адже Бог – найперша Істина і найвище Добро – є тим найглибшим джерелом, звідки справді може черпати життя людська спільнота – звісно, якщо вона правильно влаштована, плідна і відповідає гідності людини (20). Саме цього стосуються слова св. Томи Аквінського: «А те, що людський розсудок є мірилом людської волі, котре вимірює її доброту, – дано йому за вічним законом, яким є божественний розсуд... Тому очевидно, що добра воля людини набагато більше залежить від вічного закону, ніж від людського розсудку» (21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Нашу добу немовби позначено такими трьома рисами:</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передусім ми бачимо, що робітничий клас поступово прогресує і економічно, й соціально. Почавши від домагання своїх прав, переважно в економічній та соціальній сферах, він зробив наступний крок, домагаючись свого у політиці, а врешті звернув увагу й на здобуття витонченіших культурних благ. Тому теперішні робітники в усьому світі наполегливо вимагають, щоб у всіх суспільних ділянках – в економічній і соціальній сферах, у політиці, нарешті, в галузях культури й ідеології – їх трактували не як річ, позбавлену свободи й розсудку, котру на свій розсуд використовують інші, а як людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, кожному видно, що жінки беруть участь у громадському житті. Можливо, це швидше стається у тих народів, які сповідують християнську віру; дещо повільніше, але повсюдно – у тих, які мають іншу історичну спадщину і ведуть інший спосіб життя. Жінки, дедалі краще усвідомлюючи свою людську гідність, аж ніяк не терплять, щоб їх мали за бездушну річ або знаряддя, тож і вимагають для себе – і в сім'ї, і в суспільстві – прав та обов'язків, гідних людської особи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, зауважуємо, що в наші дні людська спільнота переходить до цілковито нових форм суспільного і громадського життя: оскільки вже всі народи або визволилися, або мають намір визволитися, то невдовзі вже не залишиться ні народів, які панували б над іншими, ні таких, що корилися б чужій владі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Люди всякого племені або вже числяться серед громадян якоїсь вільної держави, або цього чекають; жодна спільнота, хай якого вона походження, вже не хоче улягати чужому наказові. В наші часи застаріли уявлення, що трималися стільки століть; уявлення, за якими одні класи людей посідають нижчі місця, тим часом як інші домагаються перших ролей – чи з огляду на економічне та суспільне становище, чи на стать, чи на сходинку у владній драбині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навпаки, вельми поширеним і загальноприйнятим є переконання, що всі люди від природи рівні за своєю гідністю. Тому, принаймні теоретично, аж ніяк не схвалюється расова дискримінація – а це дуже важливо для побудови людського співжиття на тих засадах, які ми згадували. Проте якщо в людини з'являється усвідомлення своїх прав, то в ній конче має народитись і усвідомлення своїх обов'язків; тож коли хтось має якісь права, на нього лягає обов'язок домагатися тих прав як ознак своєї гідності, а на інших – ті права визнавати і шанувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли уклад громади формується згідно з правами й обов'язками, люди неодмінно осягають те, що належить до інтелектуального й духовного життя; чітко розуміють, що таке істина, справедливість, любов, свобода; усвідомлюють себе членами суспільства. Але й це ще не все: з тієї ж причини люди наближаються до кращого пізнання Бога, вищого за людську природу й наділеного особистісністю. Тому вони мають стосунки з Богом немовби за основу свого життя: і того, яке вони проживають внутрішньо, у власній душі, й того, яке вони поділяють із рештою людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людське суспільство не може бути ні добре влаштованим, ні плідним благами, якщо в ньому не буде тих, хто, наділений законною владою, зберігатиме інституції та докладатиме стільки труду й старання, скільки треба для блага усіх. А свою владу вони виводять від Бога, як повчає св. Павло: «Нема бо влади, що не була б від Бога» (Рим. 13,1-6); а св. Йоан Златоуст, пояснюючи слова апостола, пише: «Що ти кажеш? Невже кожного можновладця ставить Бог? – Не про те кажу: не про окремих можновладців мова, а про саму річ. Кажу лише, що існуванням властей, коли одні наказують, інші коряться, а не чинять випадково й навмання, завдячуємо Божій мудрості» (22). А й справді: оскільки Бог створив людей суспільними за природою й оскільки жодне суспільство не може «існувати, якщо усіх не очолюватиме хтось, хто єдиною і дієвою спонукою давав би кожному порух до спільної мети, то людське суспільство конче потребує влади, яка ним керувала б; влади, котра, як і саме суспільство, походить від природи, а отже - від самого Бога» (23).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж не варто вважати владу такою, що для неї вже нема жодного указу; навпаки, оскільки вона випливає зі здатності наказувати згідно з правним розумом, то й сама змушена виводити свою зобов'язувальну силу з морального ладу, для якого, своєю чергою, началом і метою є Бог. Тому-то й нагадує Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ: «Абсолютний лад живих істот і призначення самої людини (кажемо про людину вільну, яка має обов'язки і непорушні права, яка є началом і метою людського суспільства) пов'язані також із державою, як необхідною [для людини] і наділеною владою спільнотою; якщо ж цю владу забрати, то держава не зможе існувати й жити... Оскільки згідно з правним розумом, а найбільше – згідно з християнською вірою, цей порядок усіх речей може брати початок лише від наділеного особистісністю Бога, нашого Творця, то урядовці беруть свої повноваження з того, що певним чином причетні до самої Божої влади» (24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме тому здатність наказувати, яка ґрунтується – винятково або переважно – на страхові кари чи на обіцянках нагороди, жодним чином не є дієвою спонукою до пошуку спільного блага; а якщо такий пошук і відбувається, то він вочевидь аж ніяк не у згоді з гідністю людини, причетної до розсудку та свободи і ними наділеної. А оскільки влада полягає у здебільшого безтілесній силі, то державне керівництво має звертати увагу передовсім на сумлінність у діях кожного громадянина, тобто на покладений на кожного обов'язок бути готовим докласти свою працю для спільної користі. Проте оскільки всі люди рівні між собою за своєю природною гідністю, то ніхто не може присилувати іншого робити щось у глибині його душі; це може лише Бог, Він-бо єдиний досліджує і судить приховані задуми серця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож ті, хто виступає від імені держави, можуть із чистим сумлінням до чогось зобов'язувати людей лише тоді, коли їхня влада пов'язана з Божою владою і до неї причетна (25).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усталеність цієї засади також сприяє гідності громадян: коли хтось кориться урядовцеві, то не кориться йому як людині, а насправді вшановує Бога, завбачливого Творця всіх речей, який наказав керувати всіма відносинами між людьми згідно з тим ладом, що його Він сам установив; адже виявляючи належне Богові почитання, ми аж ніяк не принижуємо свого духу, а ще більше його вивищуємо й ушляхетнюємо, бо служити Богові – означає правити (26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Здатність наказувати випливає з порядку речей і походить від Бога; тож якщо представники державної влади або ухвалюють закони, або віддають накази, супротивні цьому порядкові, а отже й волі Божій, то ні ухвалені закони, ні надані повноваження не можуть зобов'язувати людських душ, бо «слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Ді. 5,29). Та й сама влада тоді просто руйнується і вдається до гидкого беззаконня, як повчає св. Тома Аквінський: «На друге [заперечення] слід відповісти, що людський закон відповідає поняттю закону остільки, оскільки дотримується правного розуму, а відтак вочевидь виводиться із вічного закону. Коли ж він од правного розуму відступає, то зветься неправедним законом і відповідає поняттю не закону, а радше якогось насильства» (27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте з того, що влада походить від Бога, аж ніяк не слід висновувати, що люди не мають права обирати зверхників своєї держави, встановлювати державний лад, окреслювати процедуру і межі здійснення влади. Звідси випливає, що доктрина, яку ми виклали, сумісна з будь-яким істинно народним державним правлінням (28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж, оскільки окремі люди та групи-посередники мають робити кожне свій внесок у спільне благо, треба, щоб вони і власну користь пристосовували до потреб інших, і надавали власні блага та власне служіння там, де це приписують керівники держави, дотримуючись норм справедливості й обсягів та меж своїх повноважень. Отож ті, хто наділений владою у державі, має керувати за допомогою таких актів, які не лише справно виконувалися б, а й були б чи то безпосередньо спрямовані на благо держави, чи могли якось посприяти досягненню його.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки ж весь сенс існування державних урядовців полягає у забезпеченні спільного блага, то вочевидь вони мають так про те благо дбати, щоб і його природу зберегти, і узгоджувати свої розпорядження з реальними обставинами (29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Поза сумнівом, до спільного блага належить і те, що є особливим для кожного народу зокрема (30); проте воно аж ніяк не дає всебічного окреслення цього блага. Адже спільне благо, як таке, що цілковито узгоджується з людською природою, здатне існувати цілісно і повною мірою лише тоді, коли, з огляду на глибинну природу й дієву причину спільного блага, буде завжди взято до уваги людську особу (31).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сюди й те додається, що до цього блага за самою його природою конче причетні всі члени суспільства, хоч і в різний спосіб, а саме – відповідно до обов'язків, заслуг і обставин кожного громадянина. Тому всім зверхникам держави треба прагнути до того, щоб примножувати це благо на користь усіх, не віддаючи переваги жодному громадянинові чи групі громадян, як підтверджує Наш Попередник, непорочної пам'яті Лев ХІІІ: «Аж ніяк не можна допускати, щоб цивільна влада служила вигоді когось одного чи небагатьох, адже її встановлено для спільного блага усіх» (32). І все ж міркування справедливості й рівності можуть деколи вимагати, щоб ті, хто представляє державу, більше уваги приділяли убогішим громадянам, адже вони менш спроможні домагатися своїх прав і законно захищати свою вигоду (33).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут, однак, вважаємо за потрібне нагадати Нашим дітям, що спільне благо стосується цілої людини, тобто потреб і духу, і тіла. Звідси випливає, що керівники держави, маючи на меті досягнення цього блага за допомогою відповідних заходів і кроків, мусять так це робити, щоб, зберігаючи порядок речей, забезпечувати громадян і тілесними, і духовними благами (34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вважаємо, що саме ці засади чітко окреслено в тому місці Нашої енцикліки Маter еt Маgіѕtrа, де Ми наголошуємо, що спільне благо усіх «охоплює сукупність тих суспільних обставин, у яких кожна людина зможе повніше і зручніше для себе досягати власної досконалості» (35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож людина, яка складається з тіла і безсмертної душі, в цьому смертному житті не може ні до кінця вдовольнити свої потреби, ні сягнути досконалого щастя. Тому спільне благо треба забезпечувати такими шляхами і способами, які не лише не перешкоджали б вічному спасінню людини, а навіть йому служили б (36).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А оскільки в наші часи вважається, що спільне благо полягає насамперед у збереженні прав і обов'язків людської особи, то й керівникам держави годилося б найбільше на те звертати увагу, щоб ці права визнавали, шанували, між собою узгоджували, захищали, розвивали, а відтак щоб кожен вільно міг виконувати свої обов'язки. Справді-бо, «найпершим завданням усякої державної влади є захист властивих людині непорушних прав і піклування про те, щоб кожен вільно виконував свої обов'язки» (37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому кожен урядовець, який не визнає прав людини або їх порушує, не лише від власного обов'язку відступає, а й позбавляє всі свої накази зобов'язувальної сили (38).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж важливим обов'язком тих, у чиїх руках – кермо державної влади, є так доречно і відповідно укладати й уряджати те право, яке поєднує між собою людей у суспільстві, щоб, по-перше, громадяни, які домагаються своїх прав, не ставали на заваді правам інших; далі, щоб, оберігаючи свої права, ніхто не стримував інших від виконання їхніх обов'язків; нарешті, щоб права усіх перебували під надійним захистом, а якщо їх було порушено, – щоб їх у повному обсязі відновити (39).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На додачу до цього ті, хто очолює державу, мають справді докладати зусиль, щоб підтримувати такий стан речей, за якого окремі громадяни могли б – і то вільно – захищати свої права і виконувати обов'язки; адже досвід показує, що там, де урядовці не вживають відповідних заходів у економіці, політиці, культурі, – залишається і далі поширюється нерівність між громадянами, через що права і обов'язки людини не знаходять свого втілення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому державним службовцям конче слід докладати старань і турботи до того, щоб громадяни робили і економічний, і соціальний поступ; щоб розвивати – мірою розвитку засобів виробництва – найважливіші служби, як-от: будівництво доріг; транспорт, зв'язок, водопостачання, житло, профілактика захворювань, доступ до сповідування релігії; нарешті, розважальні заклади. Очільникам держави треба старанно дбати і про страхування громадян, щоб у разі нещасного випадку або втрати працездатності за спеціальністю вони мали засоби для гідного життя. Наділеним державною владою слід так само намагатися досягти й того, щоб працездатним було надано можливість працевлаштування згідно з їхнім хистом; щоб кожному виплачували законну і справедливу заробітну платню; щоб у виробничих колективах робітники могли відчути себе відповідальними за вкладену працю; щоб вони вільно могли засновувати групи-посередники, які роблять громадське життя доступнішим і пліднішим; нарешті, щоб усі – у зручний для них спосіб і відповідною мірою – мали змогу прилучатися до культурних благ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Адже спільна користь усіх справді вимагає, щоб керівники держави дбали про якнайкращу рівновагу між узгодженням та захистом прав громадян і їхнім впровадженням – з тією метою, щоб переважання у державі прав певних людей чи спільнот не оберталося якимось особливими вигодами для них; щоб керівники, пильнуючи дотримання прав громадян, не доходили у цьому до абсурду й не ставали перешкодою для вільного користування тими ж таки правами. «Завше залишається в силі те, що повноваженням державної влади в економічній сфері, хай які вони широкі і хай як глибоко зачіпають суспільство, все ж годиться бути такими, щоб вони не лише не стримували свободи приватної діяльності, а й навіть її примножували – за умови надійного захисту прав кожної людської особи» (40).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сюди мали б належати різні заходи, вжиті з боку державного керівництва для того, щоб громадяни вільніше могли і своїх прав домагатися, і виконувати свої обов'язки у кожній сфері суспільного життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А втім, неможливо однаково для всіх постановити, яка форма державного правління догідніша, який спосіб виконання служби керівниками держави – чи в ухваленні законів, чи в урядуванні державою, чи у судочинстві – є відповіднішим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справді-бо, найкраще можуть визначити, якою має бути форма державного правління і за яким укладом держава має здійснювати свої функції, не що інше, як наявні стан і обставини кожного народу: а вони змінюються залежно від часу і місця. І все ж, на нашу думку, у згоді з людською природою перебуває такий устрій держави, за якого вона складатиметься із трьох чинів урядовців, що відповідали б трьом основним функціям державної влади; адже в такій державі не лише функції урядовців, а й відносини між громадянами та державними службовцями окреслено згідно з нормами права, що дає надійний захист тим громадянам, які, з одного боку, боронять свої права, а з іншого – шанують свої обов'язки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак для того, щоб такий юридичний і політичний устрій держави приніс свої плоди, від урядовців, природно, вимагається виконувати свою працю і розв'язувати посталі перед ними проблеми у належний спосіб і належними засобами, які відповідали б і їхнім функціям, і наявному становищу держави. Вимагається також, щоб завше мінливі обставини ніколи не змушували законодавців держави нехтувати у своїх діях ні нормами моралі, ні конституцією держави, ні вимогами спільного блага. Далі, і державні урядовці, достеменно знаючи закон і ретельно зважуючи конкретні обставини, мусять усе правомірно облаштовувати; і судді, керуючись людською чесністю, а не спонукою жодної зі сторін, мають кожному вділяти правосуддя. Та й сам порядок речей вимагає, щоб і окремим громадянам, а не лише групам-посередникам, закон надавав належну підтримку в разі потреби ствердити якесь право і допильнувати обов'язок, – чи то у стосунках між самими громадянами, чи у стосунках із державними службовцями (41).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не може бути сумніву і в тому, що порядок судочинства в державі, разом із нормами права та справедливості і з відповідною до рівня суспільного поступу дисципліною, приносить велику користь, спільну для всіх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак у нашу добу суспільне життя таке різноманітне, таке багатогранне і таке жваве, що навіть найрозважливіше і найобачніше судове рішення часто виявляється невідповідним до суспільних потреб.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До цього треба додати й те, що, як бачимо, відносини громадян із громадянами, громадян та груп-посередників із урядовцями й, нарешті, одних урядовців тієї самої держави з іншими такі неоднозначні й нестійкі, що ми не в змозі поставити їх у чіткі правові межі. В таких випадках, якщо керівники держави хочуть і в принципі, і в окремих випадках зберегти неушкодженим державний юридичний устрій; якщо хочуть задовольняти першочергові потреби суспільного життя; якщо хочуть і [наявні] закони пристосувати до щоденного вжитку, і нові питання піднімати, – вони мають правильно усвідомлювати, в чому полягає їхня служба та які межі її окреслюють. До того ж вони мають володіти такою внутрішньою врівноваженістю і чесністю, таким гострим розумом і твердою волею, щоб не лише оперативно визначати, в яких діях є потреба, а й вчасно та успішно їх виконувати (42).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо змоги людей робити свій внесок в управління державою, то це, певна річ, є чимось властивим для людської гідності, – попри те, що вони можуть брати участь в управлінні лишє тією мірою, яка відповідає станові їхньої громади.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А втім, право людей на доступ до управління державою відкриває перед ними нові й дуже широкі можливості. Оскільки за таких умов ті, хто очолює державу, частіше зустрічаються і спілкуються з громадянами, то мають змогу краще дізнатися, що потрібно для спільного блага; до того ж, коли одні державні службовці у визначений строк змінюють інших, їхній авторитет аж ніяк не старіє, а навпаки, неначе оновлюється відповідно до поступу людського суспільства (43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З наведеного виразно випливає, що в нашу добу від юридичного устрою держави передусім вимагається скласти певний стисло і прозоро сформульований перелік властивих людині прав і втілити його в життя відповідно до загального ладу держави.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, вимагається, щоб, вдаючись до відповідних юридичних термінів, для кожної держави було створено конституцію, яка окреслювала б спосіб призначення керівників держави; відносини, які мають пов'язувати їх між собою; повноваження кожного з них; нарешті, зобов'язання щодо способу та укладу їхніх дій.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, вимагається, щоб було конкретно виписано права та обов'язки громадян і керівництва держави, щоб було чітко виділено їхнє головне завдання: визнавати, шанувати, узгоджувати між собою, захищати і розвивати права та обов'язки громадян.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак не можна погодитися з думкою тих, хто вважає, що права й обов'язки громадян, зобов'язувальна сила конституції, нарешті, сам принцип державної влади мають своїм першим і єдиним джерелом волю окремих людей або якоїсь спільноти (44).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж ті прагнення, про які ми сказали, явно засвідчують, що в наші часи люди дедалі більше усвідомлюють свою гідність, а це їх спонукає і брати участь в управлінні державою, і вимагати, щоб державний лад дотримувався непорушних прав. Але й це ще не все: нині люди на додачу вимагають, щоб призначали державну владу згідно з нормами конституції й сама влада щоб виконувала свої функції в конституційних межах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те, що Наші попередники часто вчили щодо держави, тепер Ми своїм авторитетом воліємо підтвердити; а саме, що народи пов'язані між собою правами й обов'язками, а тому їхні потреби слід узгоджувати, зважаючи на істину, справедливість, солідарність і свободу. Годиться, щоб той природний закон, який править життям окремих громадян, так само рядив у міждержавних відносинах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця думка стане очевидна для кожного, коли зважити, що керівники держав, поки виступають від імені своїх спільнот і дбають про їхнє благо, аж ніяк не можуть вийти за межі своєї природної гідності, а отже, їм за жодних умов не можна відступати від природного закону, який їх зобов'язує і є мірилом їхньої моралі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А втім, неможливо навіть уявити, щоб люди були змушені позбуватися власної людськості через те, що їх поставлено очолювати державне правління. Навпаки, цим вони досягають найвищого ступеня гідності, завдяки якому, з огляду на виняткові обдарування й чесноти, їх мають за найвидатнішу частку держави.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та й із самого морального порядку випливає, що громадянське суспільство конче потребує влади, яка б ним правила; що влада не може перекручувати цього порядку, бо негайно ж упаде, позбавлена основи. Саме про це нагадує сам Бог: «Тож слухайте, царі, і розумійте! Навчіться ви, що правите аж по край світу! Вважайте ви, що верховодите безліччю та пишаєтеся юрбою народів! Це бо Господь дав вам владу, від Всевишнього – зверхність; Він діла ваші розгляне й ваші заміри розслідить» (Муд. 6,2-4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамкінець, треба пам'ятати: навіть у тому, що стосується урядження відносин між державами, владу треба здійснювати так, щоб вона сприяла спільному благові, адже передусім для цього її поставлено.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До найвищих настанов щодо спільного блага треба зарахувати те, що слід визнавати моральний порядок і неухильно дотримуватися його повелінь. «Добре усталений державний лад має спиратися на норму чесності як на несхитну й непорушну скелю, що її сам Творець зволив виявити у природі речей і закарбував незнищенними позначками в людських душах... Наче осяйне світило, вона світлом своїх настанов показує правильний шлях і окремим людям, і народам, які завше мусять звіряти свої норми і свій курс за її застережними, спасенними і передбачливими знаменнями, – щоб, бува, не потрапили в люту бурю й не зазнали катастрофи їхній труд і їхні починання, котрі мали б установити новий порядок речей» (45).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамперед треба постановити, що у міждержавних зв'язках слід керуватися правдою. А правда вимагає, щоб у цьому ділі не було навіть натяку на расову дискримінацію; тому хай вважається священною і непорушною рівність усіх країн у їхній природній гідності. Кожній із країн належить право існувати, розвиватися й володіти необхідними для цього засобами; нарешті, передусім на себе їм слід покладати відповідальність за власні досягнення; кожна має також законне право боронити свою репутацію і вимагати належної поваги до себе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Практика вчить нас, що люди часто різняться між собою – і дуже різняться – знаннями, чеснотами, хистом, достатком зовнішніх благ це, однак, ніколи не буде справедливою причиною для того, щоб ті, хто випереджає інших, якимось чином їх собі підкоряли; радше навпаки, на них ще тяжче лягає той обов'язок, який стосується кожного: допомагати іншим у спільному осягненні досконалості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібно до цього, може статися, що деякі нації випереджають інші своїм науковим, культурним і економічним прогресом, проте ці досягнення аж ніяк не дозволяють панувати над іншими: вони лише зобов'язують докладати більше труду до спільного поступу всіх народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бо й справді: якщо всі порівну наділені природною гідністю, то одні люди не можуть бути від природи вищими за інших людей. Звідси випливає, що і спільноти громадян – якщо вбачати їхню гідність такою, що походить від природи, – нічим між собою не різняться: кожна держава має подобу якогось тіла, в якому членами є люди. А втім знаємо з досвіду, що народи зазвичай дуже чутливі – і це правомірно – до всього, що так чи так стосується гідності їхнього імені.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож правда велить конче дотримуватися незатьмарених норм чесності у тих численних починаннях, що набули вжитку завдяки технічним винаходам, за допомогою яких плекають і розвивають взаємне пізнання між народами. Це аж ніяк не забороняє народам висвітлювати власні чесноти; натомість треба цілковито відкинути ті методи поширення інформації, які, через порушення засад істини і справедливості, шкодять добрій славі якогось народу (46).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, стосунки між країнами слід укладати згідно з нормами справедливості, а це вимагає, щоб усі водночас і взаємні права визнавали, і взаємні обов'язки виконували.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки країни мають право і на життя, і на прогрес, і на здобуття засобів, необхідних для свого поступу, й на виконання головної ролі в цій справі, й на захист власного доброго імені та належної собі шани, – то звідси випливає, що на них так само лежить обов'язок діяльно захищати кожне з цих прав і уникати вчинків, які ті права порушували б. Як у їхніх особистих справах людям не можна так домагатися власної вигоди, щоб це кривдило інших, – так і державам не можна, не вчинивши злочину, примножувати свої статки коштом кривди чи неправедного утиску інших націй. Тому влучним виглядає вислів св. Августина: «Коли усунути справедливість – чим будуть Царства, як не великими ватагами розбійників?» (47).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тобто може статися – і таки стається, – що держави, намагаючись шукати власного блага й вигоди, суперечать одна одній; однак розбіжності, які через це виникають, треба розв'язувати не силою зброї, обманом чи підступом, а так, як личить людині: через обмін позиціями й міркуваннями, вчасну і достовірну оцінку фактів, врівноважене узгодження супротивних думок.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цього, зокрема, стосується і тенденція, яка від ХІХ століття дедалі поширювалась і міцніла в усьому світі, а саме, що люди одного племені воліють керуватися власним правом і гуртуватися в націю. Оскільки з багатьох причин це не завше можливо, то часто менші за чисельністю етноси перебувають у межах нації іншого народу, а звідси постають дуже поважні питання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій справі треба відверто визнати: все, що діється проти цих народів, щоб пригнобити силу і зростання їхнього етносу, разюче суперечить обов'язкові справедливості, надто коли ці лукаві посягання призводять до геноциду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навпаки, якнайліпше відповідає засадам справедливості те, щоб керівництво держави докладало дієвих зусиль до покращення умов життя етнічних меншин у державі, зокрема щодо їхньої мови, освіти, прабатьківських традицій, економічної діяльності й підприємництва (48).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж треба зауважити, що представники меншин - чи то через стан речей, що його вони змушені неохоче зносити, чи то через минулі події – часто схильні надмірно підносити свої етнічні особливості – аж до того, що нехтують загальнолюдськими цінностями, неначе благо всього людства має підпорядковуватися благові їхнього етносу. Проте цим громадянам було б розумно визнавати також ті вигоди, які постають для них із їхньої особливої ситуації: щоденне спілкування з громадянами, вихованими в іншій культурі, неабияк сприяє інтелектуальному і духовному вдосконаленню, адже дає змогу поступово засвоїти чесноти, характерні для іншого етносу. Це, однак, вдається лише тоді, коли представники меншин, увійшовши до спільноти довколишнього народу, прагнуть прилучитися до їхніх звичаїв та інституцій; а не вдається тоді, коли вони розпалюють усобиці, що спричиняють численні втрати і стримують громадянський поступ націй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки стосунки між країнами годиться будувати згідно з нормами правди і справедливості, то їм має сприяти жваве єднання сил і умів. А цього можна досягти через різні форми співпраці в тих чи тих ділянках; що й стається в нашу добу, приносячи здорові плоди в економіці, суспільному та політичному житті, освіті, охороні здоров'я, у спорті. Тому нам конче слід мати на увазі, що державна влада за своєю природою не для того встановлена, щоб тримати людину замкнутою в межах своєї нації, а щоб найперше захищати спільне благо держави, – а його аж ніяк неможливо відокремити від блага всього людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож громадянські суспільства у пошукові своєї користі не лише не мають шкодити іншим, а й мусять радитись між собою і поєднувати свої сили там, де зусилля окремих країн недостатні для досягнення бажаної мети. Тут треба особливо пильнувати, щоб корисне для одних країн не приносило іншим радше невигоду, ніж користь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, спільне благо всього людства потребує, щоб у кожній нації плекали всі види зв'язків між громадянами і групами-посередниками; оскільки ж у багатьох частинах світу існують людські суспільства, більш чи менш етнічно відмінні між собою, то слід остерігатися, щоб люди різного етнічного походження не були ізольовані одне від одного: це відверто суперечить укладові нашої доби, за якого майже цілком усунуто ті відстані, що відділяють народ від народу. Не можна оминути й того, що люди кожного етносу, крім особливих і характерних обдарувань, які відрізняють їх від решти людства, мають і такі, що є спільними з іншими людьми, і то дуже важливі: за їхньою допомогою вони можуть здійснювати дедалі більший поступ і вдосконалювати себе, зокрема в тому, що стосується духовних благ. Отож їхнє право та обов'язок – вести своє життя в єдності з іншими членами суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всім добре відомо, що в деяких краях є розбіжність між обширами придатних для обробітку земель і кількістю населення, у деяких – між родючістю ґрунту і доступністю землеробського знаряддя; а тому відомо й те, що у народів конче треба вимагати спільних зусиль, спрямованих на полегшення руху товарів, капіталу і людей (49).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За цих обставин ми вважаємо найдогіднішим, щоб, по змозі, діло шукало робочих рук, а не робочі руки – діла. Тоді багатьом громадянам буде надано можливість примножувати сімейні статки, щоб їм не доводилося, покинувши батьківщину, з болем у душі шукати нової оселі, приймати новий стан речей, вступати в нові відносини з іншими громадянами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки Бог викликає в Нас почуття батьківської любові до всього людства, то Ми з гірким жалем у душі розглядаємо історії тих, кого з політичних причин вигнано з батьківщини; адже цю силу біженців, у нашу добу таки незліченну, завше супроводжує безліч неймовірних страждань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього добре видно, в яких націях їхні зверхники аж надто звузили ті межі правомірної свободи, що в них окремі громадяни можуть вести гідне людини життя; навіть більше, у такого штибу країнах подекуди або ставлять під сумнів саме право на свободу, або взагалі позбавляють цього права. Коли таке стається, правильний лад громадянського суспільства цілковито руйнується, адже державна влада за своєю природою призначена для захисту суспільного блага, і найперший її обов'язок – визнавати справедливі межі свободи та надійно оберігати це право на свободу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на це, тут доречно буде нагадати людям, що ці біженці мають особисту гідність і що за ними треба визнавати права особи: вони аж ніяк не могли втратити ці права через те, що їх позбавлено громадянства своєї нації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До особистих прав людини треба зарахувати і те, що їй вільно емігрувати до тієї країни, в якій вона сподівається краще забезпечити потреби свої та своїх близьких. Тому обов'язок державного керівництва – приймати прибулих чужинців і тою мірою, якою це не зашкодить благові власної спільноти, сприяти намірам тих, хто захоче увійти до нового суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Ми користуємося нагодою, щоб відкрито підтримати і схвалити всі починання, які, у згоді з принципами братерства і християнської любові, спрямовані на полегшення бідувань тих, хто змушений емігрувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми не можемо не закликати всіх людей доброї волі до вдячності тим міжнародним організаціям, які докладають стільки турботи до цієї дуже важливої справи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, Ми з великим болем спостерігаємо, що держави з більш розвиненою економікою виготовили силу-силенну зброї й далі її виготовляють, вкладаючи в цю справу величезні інтелектуальні й матеріальні ресурси. Через це і громадяни цих націй мусять нести великий тягар, і іншим країнам бракує засобів для економічного й соціального поступу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як причину такого військового виробництва зазвичай наводять те, що, мовляв, у цих обставинах мир може бути в безпеці лише тоді, коли він спирається на достатню озброєність. Проте як тільки десь зростає військова потуга, одразу й деінде починають сильніше прагнути до примноження зброї; а коли якась нація подбала про атомний арсенал, то для інших націй це стає причиною, щоб намагатися й собі виготовити атомну зброю рівної нищівної сили.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Внаслідок цього народи постійно перебувають у страхові – немовби перед бурею, що насувається і щомиті може вибухнути зі страхітливою силою; і недаремно, адже зброї справді більш ніж досить. Хоч ледве чи можна повірити, що є люди, які хотіли б на собі відчути погибель і велику руїну, що постає з такої війни, та не можна заперечувати й того, що пожежу війни може розпалити якийсь непередбачений випадок. До того ж, хоч велетенська потуга озброєнь нині утримує людей від розв'язання війни, є підстави побоюватися, що навіть випробування атомних пристроїв з військовою метою, якщо їх не припинити, можуть становити поважну загрозу для різних видів життя на Землі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому справедливість, правний розум і почуття людської гідності наполегливо вимагають, щоб було припинено гонку озброєнь; щоб засоби ведення війни, які є в розпорядженні різних держав, було скрізь і водночас скорочено; щоб було заборонено атомну зброю; нарешті, щоб усі прийшли до того, щоб одностайно проголосити роззброєння під дієвим взаємним контролем. Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ, напучував: «Усіма силами треба запобігати того, щоб загальна війна між усіма народами не лютувала над людством утретє: вона-бо спричинить стільки економічних і соціальних втрат, із нею буде пов'язано стільки лих і морального занепаду» (50).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж усі мають бути переконані, що ні гонка озброєнь не може бути припинена, ні озброєння не можуть бути скорочені чи скрізь ліквідовані, якщо це роззброєння не буде повним і ґрунтовним і не торкатиме умів, тобто якщо всі не докладуть щирих, одностайних зусиль, щоб прогнати з душі страх і тривожне очікування війни. А це вимагає, щоб на зміну нинішньому верховному законові підтримання миру прийшов цілком інший, який постановляв би, що справжній міцний мир між народами може полягати лише у взаємній довірі, а не у рівновазі озброєнь. Ми віримо, що це можливо, адже йдеться про справу не тільки відповідну до вимог правного розуму, а й вельми бажану і сповнену потенційних благ. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
По-перше, йдеться про справу, якої вимагає розум. Справді, як усім відомо, чи принаймні має бути відомо, взаємини між державами – так само, як відносини між окремими людьми, – слід будувати не силою зброї, а згідно з нормами правного розуму, тобто за нормами правди, справедливості, діяльної єдності умів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, кажемо, що така справа є дуже бажаною. Хто ж не прагне якнайпалкіше, щоб було стримано загрозу війни, збережено непорушним мир і укріплено його дедалі міцнішим захистом?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, ця справа сповнена потенційних благ, адже вигоду від неї здобудуть геть усі: і окремі люди, й сім'ї, і народи, і всесвітня людська родина. Про це гласить напучення Нашого Попередника Пія ХІІ, яке й досі лунає в наших вухах: «Від миру ніщо не гине, війна – може занапастити все» (51).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А коли так, то Ми, заступник на землі Спасителя світу і Творця миру Ісуса Христа, витлумачивши найпалкіші прагнення всієї людської родини та спонукувані батьківською любов'ю до всіх людей, вважаємо частиною свого обов'язку просити і благати людей – передусім тих, хто керує державою, – щоб не жаліли жодних зусиль і труду, аж поки життя людства не відповідатиме людському розумові й гідності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай найавторитетніші зібрання експертів ретельно дослідять, яким способом найкраще досягти людяної рівноваги у взаєминах між країнами всього світу; кажемо про ту рівновагу, яка полягає у взаємній довірі, щирості домовленостей і неухильному дотриманні прийнятих умов. Це питання треба всебічно зважити, щоб вийти на ті засади, які започатковували б дружні, міцні й корисні угоди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо Нас, то Ми невпинно возносимо до Бога уклінні молитви, щоб Він своєю поміччю з висот учинив Наші труди успішними та плідними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Додаймо те, що міждержавні відносини треба впорядковувати за нормою свободи. Це означає, що жодній нації не вільно робити нічого, що несправедливо утискало б інші нації або невиправдано стояло б на заваді їхнім інтересам. Навпаки, інші нації конче треба підтримувати у дедалі кращому усвідомленні їхніх обов'язків, у їхньому змаганні до нового й корисного, у їхньому завзятті до власного поступу в різних ділянках.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки всіх людей поєднує спільне походження, спільне християнське Відкуплення, спільна вища мета і їх усіх покликано приєднуватися до єдиної християнської родини, то в енцикліці Маter еt Маgistra Ми закликаємо заможніші країни всіляко допомагати тим, які перебувають на шляху економічного розвитку (52).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нині ж із великою втіхою в душі визнаємо, що сприйняття цих напучень дуже поширилося, і віримо, що воно поширюватиметься й надалі, а убогіші країни якнайшвидше зроблять такий поступ в економіці, що їхні громадяни зможуть вести життя, відповідніше до людської гідності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак варто знову й знову наголошувати, що народам треба так допомагати, щоб вони могли зберігати власну свободу, відчуваючи, що в економічному й соціальному поступі їм відведено головні ролі або що саме на них лягає найбільший тягар у здійсненні цього діла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Про це Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ, мудро повчав: «Новий порядок речей, що спирається на норми чесності, цілковито забороняє шкодити свободі, цілості й безпеці інших націй, незважаючи на їхній розмір і здатність до оборони. І хоч майже неминуче трапляється так, що великі країни, переважаючи багатством і могутністю, самі встановлюють правила в економічних співтовариствах із меншими країнами, все ж у цих малих країн, за умови дотримання спільного для всіх блага, не можна відібрати права вільно керувати власною державою чи зберігати нейтралітет у міжнародних конфліктах згідно з настановами природного права і права народів; малим країнам також належить право захищати своє економічне зростання. Лише за умови забезпечення цих прав малі нації зможуть узгоджувати між собою плекання спільного для всіх блага і турботу про добробут власних громадян – чи то в матеріальних статках, чи то у плеканні й розвитку духовності» (53).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож розвинені держави, у різні способи підсобляючи нужденнішим, конче мусять якнайглибше поважати в кожному народі його характерні риси й успадковані від предків громадянські інститути, а також остерігатися всякого наміру над ними домінувати. Якщо так чинити справедливо, то це «вочевидь принесе неабияку користь для єднання всіх країн немовби в одну спільноту, де кожна з країн, усвідомлюючи власні права й обов'язки, як рівна серед рівних прагнутиме до розквіту всіх народів» (54).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У наші часи людські уми дедалі більше проймаються переконанням, що всякий спір, який виникає між народами, треба розв'язувати не зброєю, а угодами і домовленостями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мусимо визнати, що це переконання здебільшого зумовлене тією несамовитою силою знищення, якою наділена сучасна зброя, і страхом тих страждань та жахливої руїни, що їх спричиняє ця зброя. Тому в нашу добу, що сповнена атомною потугою, відновлювати порушені права за допомогою війни є безглуздям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На жаль, Ми все ж таки бачимо, як народи улягають страхові як найвищому законові, а тому роблять величезні військові витрати. Вони стверджують – і Ми не маємо підстав їм не вірити, – що роблять це не для того, щоб утискати інших, а щоб відрадити їх від учинення нападу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж варто сподіватися, що народи, зав'язуючи стосунки і спілкуючись одне з одним, краще усвідомлять, що їх пов'язує між собою людська природа, і що до найголовніших спільних природних обов'язків належить те, щоб звичаї окремих людей і цілих народів визначала любов, а не страх; адже саме любов провадить людей до щирого й різноманітного єднання зусиль і умів, з якого вони можуть здобути стільки благ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІV</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Новітній поступ науки й техніки, справивши величезний вплив на людські звичаї, став для людей усього світу спонукою до дедалі тіснішої співпраці й згуртування. Нині дуже зріс обмін товарами, ідеями і людьми, а тому надзвичайно примножилися взаємини між громадянами, родинами, групами-посередниками, які належать до різних націй, а також почастішали зустрічі між керівниками різних держав. Водночас і різні національні економіки дедалі більше залежать одна від одної, тож усі вони, з'єднавшись між собою, становлять немовби всесвітню економічну систему; нарешті, суспільний поступ, порядок, безпека і спокій кожної держави конче пов'язані з поступом, порядком, безпекою і спокоєм інших держав.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на це очевидно, що поодинокі країни не можуть належно задовольняти свої потреби і гідно розвиватися окремо від інших; добробут і поступ кожної країни, з одного боку, залежать від добробуту й поступу решти країн, а з іншого боку – самі їх зумовлюють.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Єдність людської громади не зруйнує жодна доба, якщо її визначатимуть люди, рівноправні у своїй природній гідності. Адже із самої людської природи випливає потреба у прагненні до всесвітнього блага, тобто такого, що стосується цілого людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У минулому вважалося, що спільне всесвітнє благо можуть забезпечити правителі держав. І вони таки намагалися це робити через послів своєї нації, через збори і наради перших осіб країни, через угоди й домовленості, – тобто вдаючись до шляхів і засобів, визначених правом: чи природним, чи правом кожного народу, чи спільним для всіх націй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Натомість у наші дні взаємини між країнами зазнали великих змін. З одного боку, у зв'язку зі спільним благом усіх народів постають складні й нагальні питання величезної ваги, особливо щодо захисту миру й безпеки в усьому світі; з іншого боку, хоч би скільки досліджень і нарад проводили в пошукові відповідних правових засобів рівноправні керівники окремих націй, – вони не можуть цього досягти; і не тому, що їм бракує щирого бажання і завзяття, а тому, що їхня влада не досить могутня.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож у сучасних обставинах ні конституцію і устрій держав, ні силу, що її має державна влада в усіх націях світу, не можна вважати адекватними для примноження спільного блага всіх народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навіть більше: коли старанно зважити, з одного боку, глибинну суть спільного блага, а з іншого – природу і функції влади, то кожен побачить, що між обома конче існує зв'язок. Адже моральний лад, потребуючи державної влади для примноження спільного блага в громадянському суспільстві, так само вимагає, щоб влада справді була спроможна це здійснити. Звідси випливає, що урядові інституції, на яких тримається державна влада, через які вона діє і досягає своєї мети, мають бути наділені такою поставою і дієвістю, щоб могти сприяти спільному благові шляхами та способами, відповідними у тій чи тій ситуації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки спільне благо всіх народів нині ставить питання, які стосуються кожного з них; оскільки ці питання може розв'язати лише державна влада з достатньо широкими повноваженнями, структурою і засобами, влада, яка діяла б по всіх краях землі, – то сам моральний лад вимагає таку владу встановити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цю загальну владу, чиї розпорядження мали б силу в усьому світі й яка провадила б до спільного блага усіх, треба заснувати за одностайної згоди всіх народів, а не примусово. Оскільки ж ця влада мусить ефективно виконувати свої обов'язки, то їй годиться бути збалансованою, безсторонньою і спрямованою на спільне благо всіх народів. Адже в разі примусового насаджування такої всесвітньої влади з боку могутніших націй правомірно виникатиме побоювання, що вона або служитиме вигоді небагатьох, або залежатиме від якоїсь однієї нації, через що сила й ефективність її дій опиняться під загрозою. Хоч нації дуже відрізняються між собою мірою зростання матеріальних благ і збройною міццю, усі вони якнайзавзятіше боронять свою рівноправність і перевагу власного способу життя. Тож не дивно, що країни дуже неохоче підпорядковуються владі, яку або насаджено силою, або встановлено без їхньої участі, або ж вони не прийняли її добровільно.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І про спільне благо окремих країн, і про загальну користь їх усіх можна судити лише з огляду на людську особу; тому всесвітня державна влада має найдужче прагнути до того, щоб визнавати права людської особи, віддавати їм належну шану, зберігати їх непорушними і дедалі розширювати. А досягати цього вона може або самостійно – якщо так догідніше, – або створюючи в усьому світі такі умови, за яких очільники окремих держав ефективніше нестимуть свою службу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До того ж, як в окремих країнах у відносинах державної влади з громадянами, сім'ями і групами-посередниками треба керуватися принципом субсидіарності [допоміжності] обов'язків, так і у взаєминах між всесвітньою владою і властями окремих націй має панувати той сам принцип. А саме: для всесвітньої влади властиво розглядати і розв'язувати ті питання, які постають стосовно спільного блага усіх і належать до економічної, соціальної, політичної чи освітньої сфери; питання такої великої ваги, широкого засягу і пекучої нагальності, що для керівників окремих країн успішне залагодження їх слід вважати неможливим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це означає, що згаданій всесвітній владі не слід ні обмежувати діяльності, притаманної державній владі окремих країн, ні перебирати її на себе. Навпаки, вона мусить змагати до усталення в усьому світі такого стану речей, за якого не лише державна влада кожної країни, а й окремі люди і групи-посередники зможуть упевненіше здійснювати свої функції, виконувати свої обов'язки й домагатися своїх прав (55).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як усім відомо, 26 червня 1945 року було засновано Організацію Об'єднаних Націй (скорочено – ООН), якій підпорядковано нижчі органи, що складаються із членів, висунутих від урядів різних держав. Цим органам доручено здійснювати в усьому світі важливі функції в ділянках економіки, суспільного життя, культури, освіти й охорони здоров'я. Однак найперше завдання Організації Об'єднаних Націй – берегти і зміцнювати мир між народами, а також плекати й підтримувати дружні стосунки між ними, що спираються на засади рівності, взаємоповаги і взаємодопомоги у всіх царинах людської діяльності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Видатним свідченням завбачливості цієї Організації є Загальна Декларація прав людини, яку ухвалила Генеральна асамблея ООН 10 грудня 1948 року. В преамбулі цієї Декларації стверджується, що всім народам і націям світу треба передусім того домагатися, щоб усі права і свободи, описані в Декларації, були дійсно визнані й непорушно збережені.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Певна річ, Ми не можемо оминути й того, що деякі пункти тієї Декларації декому видаються сумнівними, і на це є підстави. І все ж Ми вважаємо, що Декларацію треба сприймати неначе першим кроком до встановлення юридичного й політичного устрою для всіх народів світу; вона ж бо визнає гідність людської особи і стверджує право кожної людини на вільний пошук істини, на дотримання норм чесності, на виконання обов'язку справедливості, на гідний людини спосіб життя та на все, що з цим пов'язано.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож ми палко прагнемо, щоб Організація Об'єднаних Націй спромоглася дедалі краще пристосовувати свою форму і свої засоби до широти і шляхетності своїх обов'язків. Нехай чимшвидше надійде той час, коли ООН зможе дієво захищати права людської особи: права, які безпосередньо випливають із гідності людської особи, а тому є універсальними, непорушними і незмінними, тим паче, що люди, які нині що день, то ширше беруть участь у політичному житті своїх націй, дедалі активніше дбають і про загальнолюдські інтереси й дедалі краще усвідомлюють свою належність, як живих членів, до всесвітньої людської родини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>V</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут Ми знову закликаємо Наших дітей завзятіше долучатися до керівництва державою і спільно трудитися на благо всього людського роду і власної країни. Не менш важливо, щоб вони, прояснені світлом християнства і ведені любов'ю, прагнули до того, щоб економічні, соціальні, культурні та громадські інституції не заважали, а, навпаки, допомагали людям у природному – і надприродному – самовдосконаленні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак для того, щоб громадська діяльність пройнялася правильними нормами і християнськими засадами, Нашим дітям не досить небесного світла віри і запалу поширювати добро; вимагається, щоб вони проникали у самі громадські інституції та впливали на них ізсередини своєю ефективною діяльністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А оскільки сучасне життя людини і громади позначене великими досягненнями в науці й техніці, то, певна річ, ніхто не може бути залучений до громадських інституцій, якщо не має наукових знань, не здобув технічного вишколу і, врешті-решт, якщо не є фахівцем своєї справи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак і цього не можна вважати достатнім, щоб надати щоденним взаєминам людянішого характеру, який конче опирається на правду, керується справедливістю, черпає силу зі взаємної любові між людьми, призвичаєний до свободи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для справжнього досягнення цієї мети людям треба якнайпильніше дбати, по-перше, про дотримання у цьому житті законів, властивих для тієї чи тієї речі, і норм, відповідних до природи кожної з них; далі, про узгодження своїх дій із настановами моралі, тобто про таку поведінку, якою вони або здійснювали б свої права, або виконували б обов'язки. Інакше кажучи, розум вимагає, щоб люди, слухаючись порад і заповідей Божого промислу, спрямованих на наше спасіння, і не забуваючи про власну совість, так поводились у життєвих ділах, щоб їхні наукові, технічні, професійні здобутки завше поєднувалися з духовними цінностями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак добре відомо й те, що громадські інституції країн, з давніх-давен вихованих на християнському вченні, хоч і процвітають нині завдяки науково-технічному прогресові й багаті на засоби, придатні для досягнення будь-якої мети, проте часто дуже слабо перейняті християнською мотивацією і християнським натхненням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Постає правомірне запитання і як таке могло статися, коли для встановлення цих законів доклали – і далі докладають – неабиякого труду ті, що визнають себе християнами і справді узгоджують своє життя, принаймні частково, з євангельськими нормами? Гадаємо, причину варто шукати в тому, що характер їхніх вчинків не збігається з їхньою вірою. Отож їм годилося б так відновити в собі єдність інтелекту і духу, щоб у їхніх вчинках водночас панували світло віри і сила любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А що у Христових вірних дедалі частіше характер вчинків відбігає від релігійних переконань, то це, вважаємо, постає з їхньої недостатньої обізнаності з християнськими звичаями і настановами християнського вчення. Надто часто і багато де вірні докладають неоднакових зусиль до пізнання релігійного і мирського: наукові студії доводять до кінця, а от у релігійній освіті зазвичай обмежуються початками. Отож необхідно, щоб навчання молоді було повним, неперервним і поданим у такий спосіб, за якого пошана до релігійних цінностей і духовна чеснота просуватимуться в ногу з вивченням наук і опануванням що день, то розвиненішої техніки. До того ж годиться наставляти молодь щодо належного виконання своїх обов'язків (56).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж у цьому ділі вважаємо за догідне нагадати, як нелегко правильно зрозуміти співвідношення між людськими долями й вимогами справедливості, тобто належно окреслити, до яких ступенів і в яких формах узгоджувати доктринальні засади та вказівки з реальним станом людського співжиття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А визначати ті ступені й форми тим важче, що в цю нашу добу, за якої кожен має докладати своєї праці до всесвітнього спільного блага, щораз більше прискорюється перебіг подій. Тому, оскільки треба щоденно глядіти, як краще узгодити суспільне життя з вимогами справедливості, то нехай наші діти не гадають собі, що їм можна зупинитися на досягнутому і вдовольнитися пройденим шляхом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навпаки, кожній людині варто розсудити, що досі здійсненого не досить порівняно з тим, у чому ще є потреба; а тому треба братися за дедалі більші й доречніші починання на виробництві, у корпораціях, у профспілках, у системі страхування, в культурних інституціях, у правоохоронній системі, в державних структурах, в охороні здоров'я, у спорті тощо. Адже оця наша доба вимагає, щоб люди, відкривши атом і вирвавшись у космічні простори, прокладали нові дороги, спрямовані в нескінченність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ті принципи, на яких Ми досі наголошували, беруть початок і з самої природи речей, і, найчастіше, з устрою природних законів. Тому часто буває так, що у здійсненні цих принципів католики різним чином поєднують свої зусилля або з християнами, відділеними від Апостольського Престолу, або з людьми, які, хоч і не визнають християнської віри, але наділені розумом і природною моральністю. «Коли це стається, нехай ті, хто визнає себе католиком, добре пильнують, щоб завше бути послідовними і не вдаватися до таких компромісів, які могли б завдати шкоди релігійному благочестю або моральності. Проте водночас нехай виявляють себе такими, що й до чужої думки зважено та прихильно ставляться, і не лише на свою користь все обертають, і готові з вірою та об'єднаними силами здійснювати те, що або за своєю природою є добрим, або провадить до добра» (57).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завжди справедливо розрізняти саму помилку і того, хто помиляється, – навіть коли йдеться про людей, які схибили проти істини або неналежно пізнали речі у питаннях релігії чи етики. Адже людина, що помилилася, не втрачає через це своєї людськості і не губить особистої гідності, на яку треба завше зважати. До того ж у людської природи ніколи не гине здатність долати помилки і шукати істину, та й допомоги від усевидющого Бога ніколи людині в цьому ділі не забракне; а відтак може трапитися, що той, хто нині не має чіткої віри чи збочив у хибні гадки, пізніше, прояснений Божим світлом, зможе осягнути істину. Адже й католики, спілкуючись у мирських справах із людьми, які або взагалі не вірять у Христа, або вірять неправильно, бо заблукали, – можуть дати їм нагоду чи поштовх перейти на бік істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А відтак цілком правильно розрізняти гадки фальшивих філософів про природу, початок і кінець світу й людини, і ті починання, які маємо чи то в економічній та соціальній сфері, чи в культурі, чи в управлінні державою, навіть якщо вони беруть свій початок і натхнення із тих гадок. Адже на відміну від вчення, яке, коли вже його чітко сформульовано, далі не змінюється, згадані починання пов'язані з мінливими реальними обставинами, а тому хоч-не-хоч від них залежать. А втім, хто заперечуватиме, що такі починання можуть мати в собі щось добре й похвальне – тією мірою, якою вони відповідають настановам правного розуму і передають правомірні людські прагнення?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому деколи може бути так, що ті спілки для якоїсь практичної діяльності, котрі раніше, здавалося, не приносили жодної користі, або вже тепер є плідними, або передбачається, що будуть такими в майбутньому. Але розважити, чи вже прийшла пора, а до того ж постановити, якими способами ідо яких ступенів треба спільно шукати справжньої користі в економічній і соціальній сферах, у культурі, в управлінні державою, і цього всього навчити – може лише розсудливість, урядниця всіх чеснот, які керують життям і окремих людей, і людських спільнот. Якщо ж ідеться про католиків, то розв'язувати проблеми такого плану передусім належить тим, хто посідає чільні ролі у громадянському суспільстві чи зокрема у тій чи тій сфері, – аби тільки вони передовсім дотримувалися засад природного права, йшли за соціальною доктриною Церкви, слухалися настанов церковної влади. Нікому не варто забувати, що Церкві належить право і обов'язок не лише зберігати вчення про віру та мораль, а й здійснювати владу над власними дітьми також у царині земних справ, коли є потреба розсудити, як те вчення впроваджувати в життя (58).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не бракує людей, наділених духовною величчю, які – коли стикаються з обставинами, що не надто узгоджуються з вимогами справедливості або цілковито їм суперечать, – загоряються прагненням усе виправити, та їхній порив до цього скидається на справжню революцію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми хотіли б нагадати таким людям, що все у природі росте поступово, а тому й у людських інституціях можна щось покращити лише крок за кроком, починаючи з низів. Про це й Наш Попередник, блаженної пам'яті Пій ХІІ, застерігає такими словами: «Спасіння і справедливість полягають не у збуренні старих порядків, а в добре усталеному розвитку. Адже розперезаність духу завжди все знищує, але нічого не будує; розпалює, а не вгамовує пожадання; нарешті, навіть коли вже не сіє ненависті й розрухи, то аж ніяк не мирить між собою суперників, а радше змушує людей і політичні кліки тяжкими трудами відновлювати колишню споруду з породжених розбратом руїн» (59).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож до найповажніших обов'язків великодушних людей треба віднести те, щоб вони, маючи за провідників і вчителів правду, справедливість, любов і свободу, започатковували нові взаємини у людському суспільстві: між окремими громадянами; між громадянами та їхніми країнами; між країнами; нарешті, між окремими людьми, родинами, групами-посередниками та окремими країнами, з одного боку, і всесвітньою людською спільнотою – з іншого. Кожен мав би такий обов'язок за вельми почесний, адже завдяки йому може настати справжній мир, згідно з порядком, що його встановив Бог.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Певна річ, цих людей надто мало як на такі потреби, але вони мають дивовижні заслуги перед людством, тож вони й достойні Нашої прилюдної хвали, а разом із нею – заклику ще завзятіше наближати спасенну мету. Водночас це вселяє надію, що до цих людей приєднається багато інших, насамперед християн, спонукуваних усвідомленням свого обов'язку і любов'ю. Адже кожному, хто пізнав Христа, годиться стати у людському згромадженні зблиском світла, поживою любові й неначе закваскою для цілого множества; а це тим певніше станеться, чим тісніше душа кожного лучитиметься з Богом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ніколи не запанує мир серед усього людства, якщо він не пануватиме в душі кожної людини, тобто якщо кожен не берегтиме всередині себе того ладу, що його наказав оберігати Бог. Саме про це запитує людину св. Августин: «Твоя душа хоче бути здатною долати жадання? Хай скориться вищому і підкорить нижче; і буде мир у тобі, істинний, певний, доладний. Який же лад цього миру? Бог повеліває душі, душа – тілові; нема нічого доладнішого за це» (60).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому-то все, чого Ми досі повчали про питання, які так хвилюють сучасне людське суспільство і які щонайтісніше пов'язані з поступом людства, постало в Нашій душі від палкого прагнення, яким, знаємо, горять і всі люди доброї волі: щоб на цій Землі укріпився мир.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми, хоч і недостойні свого служіння, маємо владу заступати Того, кого пророк через одкровення прозірливої душі назвав «Князем миру» (пор. Іс. 9,6); а тому вважаємо, що Наш обов'язок - присвятити свої помисли, турботи і зусилля плеканню цього спільного блага. І все ж мир – лише порожнє слово, якщо не спирається на той уклад речей, що його перші штрихи Ми з великою надією окреслили у цій енцикліці: уклад, ґрунтований на істині, встановлений згідно з настановами справедливості, живлений любов'ю і нею сповнений, остаточно здійснений під захистом свободи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це діло слід вважати таким величним і таким піднесеним, що людина, навіть наділена гідною похвали доброю волею, ніколи не доведе його до кінця, покладаючись лише на власні сили. Адже для того, щоб людське суспільство якомога ближче уподібнилося до Царства Божого, йому вкрай необхідна допомога небесної Милості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож сам порядок речей вимагає, щоб у ці священні дні Ми возносили уклінні молитви до Того, хто своїми тяжкими муками і своєю смертю не лише знищив гріх – джерело і главу розколу, злиднів, нерівності, – а й пролиттям власної крові повернув людському родові благодать небесного Отця і наділив його дарами миру: «Бо Він – наш мир, Він, що зробив із двох одне. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько» (Еф. 2,14-17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та сама звістка лунає і у священних обрядах цих днів: «Воскрес Ісус, Господь наш; ставши серед учнів своїх, мовив: “Мир вам, алилуя!”: возрадувалися учні, уздрівши Господа» (61). Христос приніс нам мир і мир нам залишив: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його» (Йо. 14,27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тож гарячими молитвами просімо у божественного Відкупителя того миру, що його Він нам приніс. Нехай Він очистить людські душі від усього, що може мир зруйнувати, і зробить усіх свідками істини, справедливості й братньої любові; а до того ж нехай прояснить своїм світлом уми тих, хто править народами, щоб вони поряд із гідним добробутом забезпечували громадянам прекрасний дар миру. Нарешті, нехай Христос пробудить у кожній людині бажання пробивати ті мури, які розділяють людство, і зміцнювати сув'язь взаємної любові задля порозуміння між усіма і прощення кривдників, – так, щоб під Його проводом і покровительством усі народи по-братньому обійнялися і щоб між ними завше панував і розцвітав такий бажаний для всіх мир.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А наостанок, Велебні Браття, прикликаючи, щоб цей мир зійшов на доручену вам паству, передовсім задля користі найубогіших, які особливо потребують помочі й опіки; з великою любов'ю в Господі вам, священикам обох клирів, Богу посвяченим монахам і монахиням, особливо тим, хто великодушно коритиметься цьому нашому закликові, уділяємо апостольське благословення; а для всіх людей доброї волі, яких також стосується ця енцикліка, благаємо у Всевишнього Бога спасіння і добробуту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі при [церкві] св. Петра,</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>на Вечерю ГНІХ, дня ІІ квітня року 1963,</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Нашого архиєрейства – п'ятого.</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Папа Йоан ХХІІІ</span></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(1) </b>Папа Йоан ХХІІІ. Енцикліка Расеm іn tеrrіѕ: про встановлення миру між усіма народами в істині, справедливості, любові та свободі [Велебним Братам патріархам, примасам, архиєпископам, єпископам та іншим місцевим ординаріям, що перебувають у мирі й сопричасті з Апостольським Престолом, клирові й Христовим вірним усього світу і всім людям доброї волі], 11 квітня 1963 року // ААЅ 55 (1963), с. 257-304.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(2)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24; Йоан ХХІІІ. Проповідь, 4 січня 1963 року // ААЅ 55 (1963), с. 89-91.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(3)</b> Пор. Пій ХІ. Енцикліка Divinі redemptorіѕ // ААЅ 29 (1937), с. 78; ЕЕ 5/1223; Пій ХІІ. Радіозвернення на свято П'ятдесятниці, 1 червня 1941 року // ААЅ 33 (1941), с. 195-205; ЕЕ 6/арр.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(4)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(5)</b> Божественні настанови, 1. IV гл. 28, 2 // РL 6, 535.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">(6) Енцикліка Libertas рrаеѕtаntіѕѕіmum // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, УПІ, 1888, с. 237-238; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(7) </b>Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(8)</b> Пор. Пій ХІ. Енцикліка Саѕtі соnnubіі // ААЅ 22 (1930), с. 539-592; ЕЕ 5/447-582; пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(9)</b> Пій ХІІ. Радіозвернення на свято П'ятдесятниці, 1 червня 1941 року // ААЅ 33 (1941), с. 195-205; ЕЕ 6/арр.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(10)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Rerum novarum // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ХІ, 1891, с. 128-129; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(11) </b>Пор. Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 422; ЕЕ 7/304.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(12)</b> Пій ХІІ. Радіозвернення на свято П'ятдесятниці, 1 червня 1941 року // ААЅ 33 (1941), с. 195-205; ЕЕ 6/арр.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(13)</b> Пор. Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 428; ЕЕ 7/333.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(14)</b> Пор. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 430; ЕЕ 7/341.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(15)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Rerum novarum // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ХІ, 1891, с. 134-142; ЕЕ 3; Пій ХІ. Енцикліка Quadragesimo аnnо // ААЅ 23 (1931), с. 199-200; ЕЕ 5/646-651; Пій ХІІ. Енцикліка Ѕеrtum lаеtіtіае // ААЅ 31 (1939), с. 635-644; ЕЕ 6/85-101.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(16)</b> Пор. ААЅ 53 (1961), с. 430; ЕЕ 7/341.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(17)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1952 року // ААЅ 45 (1953), с. 33-46.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(18)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1944 року // ААЅ 37 (1945), с. 12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(19)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(20)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(21)</b> Сумма теології, І-ІІ, Ч. 19, а. 4; Пор. А. 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(22)</b> На Послання до Римлян, гл. 13, ряд. 1-2, гомілія ХХІІІ // РЄ 60, 615.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(23)</b> Лев ХІІІ. Енцикліка Immortalе Dеі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, V 1885, с. 120; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(24)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1944 року // ААЅ 37 (1945), с. 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(25)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Diuturnum іllud // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ІІ, 1880-1881, с. 274; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(26)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Diuturnum іllud // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ІІ, 1880-1881, с. 278; ЕЕ 3; енцикліка Immortalе Dеі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ІІ 1885, с. 130; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(27)</b> Сумма теології, І-ІІ, q. 93, а. 3 аd 2um; пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1944 року // ААЅ 37 (1945), с. 5-23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(28)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Diuturnum іllud // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ІІ, 1880-1881, с. 271-272; ЕЕ 3; Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1944 року // ААЅ 37 (1945), с. 5-23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(29)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 13; Лев ХІІІ. Енцикліка Immortalе Dеі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, \С 1885, с. 120; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(30)</b> Пор. Пій ХІІ. Енцикліка Ѕummі роntifiсаtuѕ // ААЅ 31 (1939), с. 413-153; ЕЕ 6/1-84.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(31)</b> Пор. Пій ХІ. Енцикліка Міt brennender sоrgе // ААЅ 29 (1937), с. 159; ЕЕ 5/1178; енцикліка Divinі redemptorіѕ // ААЅ 29 (1937), с. 65-106; ЕЕ 5/11971280.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(32)</b> Лев ХІІІ. Енцикліка Immortalе Dеі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, У, 1885, с. 121; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(33)</b> Пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Rerum novarum // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ХІ, 1891, с. 133 134; ЕЕ 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(34)</b> Пор. Пій ХІІ. Енцикліка Ѕummі роntifiсаtuѕ // ААЅ 31 (1939), с. 433; ЕЕ 6/44.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(35)</b> Пор. ААЅ 53 (1961), с. 417; ЕЕ 7/286.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(36)</b> Пор. Пій ХІ. Енцикліка Quadragesimo аnnо // ААЅ 23 (1931), с. 215; ЕЕ 5/700.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(37)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення на свято П'ятдесятниці, 1 червня 1941 року // ААЅ 33 (1941), с. 200; ЕЕ 6/арр.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(38)</b> Пор. Пій ХІ. Енцикліка Міt brennender sоrgе // ААЅ 29 (1937), с. 159; ЕЕ 5/1178; енцикліка Divinі redemptorіѕ // ААЅ 29 (1937), с. 79; ЕЕ 5/1226; пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(39)</b> Пор. Енцикліка Divinі redemptorіѕ // ААЅ 29 (1937), с. 81; ЕЕ 5/1228; пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 9-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(40)</b> Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 415; ЕЕ 7/276.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(41)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(42)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1944 року // ААЅ 37 (1945), с. 15-16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(43)</b> Пор. Пій ХІІ. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1942 року // ААЅ 35 (1943), с. 12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(44)</b> Пор. Лев ХІІІ. Апостольське послання Аппит іпдгеѕѕі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, ХХІІ, 1902-1903, с. 52-80.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(45)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1941 року // ААЅ 34 (1942), с. 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(46)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1940 року // ААЅ 33 (1941), с. 5-14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(47)</b> Про Град Божий, 1. ІХС гл. 4 // РЬ 41, 115; пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1939 року // ААЅ 32 (1940), с. 5-13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(48)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1941 року // ААЅ 34 (1942), с. 10-21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(49)</b> Пор. Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 439; ЕЕ 7/374-376.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(50)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1941 року // ААЅ 34 (1942), с. 17; Венедикт ХV Заклик до правителів народів, що воюють, 1 серпня 1917 року // ААЅ 9 (1917), с. 418. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(51)</b> Пор. Радіозвернення 24 серпня 1939 року // ААЅ 31 (1939), с. 334.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(52)</b> ААЅ 53 (1961), с. 440-441; ЕЕ 7/378-384.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(53)</b> Пор. Радіозвернення напередодні Різдва Г.Н.І.Х. 1941 року // ААЅ 34 (1942), с. 16-17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(54)</b> Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 443; ЕЕ 7/394.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(55)</b> Пор. Пій ХІІ. Промова до молоді дієцезій Італії на зборах Католицької Дії у Римі, 12 вересня 1948 року // ААЅ 40 (1948), с. 412.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(56)</b> Пор. Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 454; ЕЕ 7/442ѕѕ.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(57)</b> Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 456-457; ЕЕ 7/457.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(58)</b> Йоан ХХІІІ. Енцикліка Маtеr еt Маgіѕtrа // ААЅ 53 (1961), с. 456-457; ЕЕ 7/457; пор. Лев ХІІІ. Енцикліка Immortalе Dеі // Асtа Lеоnіѕ ХІІІ, У, 1885, с. 128; ЕЕ 3; Пій ХІ. Енцикліка Ubі аrcanо // ААЅ 14 (1922), с. 698; ЕЕ 5/57ѕ; Пій ХІІ. Промова до делегатів з`їзду Міжнародного об’єднання товариств католицьких жінок у Римі, 11 вересня 1947 року // ААЅ 39 (1947), с. 486.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(59)</b> Пор. Промова до робітників дієцезій Італії, зібраних у Римі на свято П'ятдесятниці, 13 червня 1943 року // ААЅ 35 (1943), с. 175.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(60)</b> Міѕсеllаnеа Аuguѕtіnіаnа Ѕ. Аugustinі Ѕеrmonеѕ роѕt Маurinоѕ repertі, Romа 1930, с. 633.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;"><b>(61)</b> Респонсорій на Утрені у Великодню п'ятницю.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Переклав з латинської мови</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Ростислав ПАРАНЬКО</b></div>
<div style="text-align: justify;">
Літературне редагування</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Люба МАРИНОВИЧ</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
© Libreria Editrice Vaticana, Citta del Vaticano</div>
<div style="text-align: justify;">
© Інститут релігії та суспільства</div>
<div style="text-align: justify;">
Українського Католицького Університету.</div>
<div style="text-align: justify;">
Комісія «Справедливість імир» УГКЦ</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Львів — 2008<br />
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i>(<span style="color: red;"><b>УВАГА!</b></span> Цей текст набирався майже вручну, тож він дещо відрізняється від оригінального перекладу, здійсненого Ростиславом Паранько та за літературним редагуванням Люби Маринович, а зокрема тим, що трохи осучаснено правопис української мови, виправлено технічні помилки, наново переформатовано, усунено переноси слів тощо. З повагою, Л.)</i><br />
<br />
<br />
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></b></span> <i><b>виправлений та наново переформатований текст перекладу Л.:</b></i> <a href="https://drive.google.com/open?id=1bcWZ60qPXAlIgI-3J3Jm0T0uBUXQ1HDD" target="_blank">(pdf+ocr,26st.,ukr,0,18Mb)</a>,<br />
<b>а також оригінальний текст перекладу УКУ:</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=11qw5GHvCeACNqtMp2Ou5VcqqN4pU-Tjy" target="_blank">(pdf+ocr,55st.,ukr,5,50Mb)</a> </div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-15835479662631310042018-04-06T23:04:00.000-07:002018-04-08T09:58:10.161-07:00LUMEN FIDEI - «СВІТЛО ВІРИ» Енцикліка Папи Франциска (2013)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">LUMEN FIDEI</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«СВІТЛО ВІРИ»</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmiXdu9dgzw216gCMuGBCDfsobEE3VMdpkvSAhWAgU4OLmD7bWsHzKJHW4HxlZHN2BjWqZCDzKDebFh4_P-hCzK3r19T0vdZupg9kT8aWBAQ-0J4Tpg-KBSivMTeumiPYHuSS9PSZgcQA/s1600/Papa_Francysk1.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="257" data-original-width="470" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhmiXdu9dgzw216gCMuGBCDfsobEE3VMdpkvSAhWAgU4OLmD7bWsHzKJHW4HxlZHN2BjWqZCDzKDebFh4_P-hCzK3r19T0vdZupg9kT8aWBAQ-0J4Tpg-KBSivMTeumiPYHuSS9PSZgcQA/s1600/Papa_Francysk1.jpg" /></a></div>
<b><span style="font-size: large;">Енцикліка </span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">Папи Франциска</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
ПЕРЕДМОВА</div>
<div style="text-align: center;">
до перекладу </div>
<br />
<i>Раді представити текст перекладу Першої Енцикліки Папи Франциска СВІТЛО ВІРИ (LUMEN FIDEI) – плід спільної праці читачів та команди сайту “Католицький Оглядач”.</i><br />
<i><br /></i>
<i>Над перекладом працювали: Христина Букіна, Христина Бута, Іван Гадьо, Орест Друль, Леся Левкович, Оля Левчук, Петро Навроцький, Олеся Сербан, Богдан Павликевич, Ірина Угриняк, Орися Уська, Марія Хорунжа, Юліан Чубатий, Мар?яна Шан.</i><br />
<i><br /></i>
<i>Редактор: Юліан Чубатий</i><br />
<i><br /></i>
<i>Висловлюємо щиру подяку усім, хто долучився до нашої спільної праці, жертвуючи свій час та зусилля, а також і тим, хто підтримував нас у нашій праці молитвою.</i><br />
<i><br /></i>
<i><span style="color: red;">УВАГА</span>: передрук документа можливий лише за умови повного збереження вступного тексту і активного гіперпосилання на сайт “<a href="http://catholicnews.org.ua/" target="_blank">Католицький Оглядач</a>”</i><br />
<br />
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ЕНЦИКЛІКА</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzqRbkHBJfmiepGYqDn3lX9DmIGdTymwzeoqHsG7IsVw3PvU1mo-Vzxaof-BQBQnIajoQ5QH7iD9cMrJQl1Y8opjFi6izmGzTb3Ynr73SKDDAxTI-11eIl5M2HPS-DasZNIjrtbIi9R7o/s1600/Lumen-Fidei_cover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="691" data-original-width="505" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgzqRbkHBJfmiepGYqDn3lX9DmIGdTymwzeoqHsG7IsVw3PvU1mo-Vzxaof-BQBQnIajoQ5QH7iD9cMrJQl1Y8opjFi6izmGzTb3Ynr73SKDDAxTI-11eIl5M2HPS-DasZNIjrtbIi9R7o/s400/Lumen-Fidei_cover.jpg" width="291" /></a></div>
<span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><b>LUMEN FIDEI – СВІТЛО ВІРИ</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>СВЯТІШОГО ОТЦЯ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ФРАНЦИСКА</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpxz8E7RDSg13F4P9GQG8xw7ys_1OgQrWbVh5-0N-F_CIv7tzBwAFDmmcPRqqQQk2bODyOr75QLsS-D9fbAlxZtoHc03uxqiHMlKgJ2sVjdn7esBgeVr0EYMpGnp-1xpjinGatMEO5Pcg/s1600/Papa_Francysk.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1066" data-original-width="578" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgpxz8E7RDSg13F4P9GQG8xw7ys_1OgQrWbVh5-0N-F_CIv7tzBwAFDmmcPRqqQQk2bODyOr75QLsS-D9fbAlxZtoHc03uxqiHMlKgJ2sVjdn7esBgeVr0EYMpGnp-1xpjinGatMEO5Pcg/s640/Papa_Francysk.jpg" width="347" /></a></div>
<b>ЄПИСКОПАМ, СВЯЩЕНИКАМ, ДИЯКОНАМ,</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>БОГОПОСВЯЧЕНИМ ОСОБАМ І ВСІМ ВІРНИМ МИРЯНАМ ПРО ВІРУ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #999999;"><i><b>(переклад Католицького оглядача)</b></i></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЗМІСТ</b></span></div>
<br />
<span style="color: purple;">Оманливе світло?</span><br />
<span style="color: purple;">Світло, яке слід відкрити для себе заново</span><br />
<br />
<b>ЧАСТИНА ПЕРША</b><br />
<span style="color: purple;">Авраам – наш батько у вірі</span><br />
<span style="color: purple;">Віра Ізраїля</span><br />
<span style="color: purple;">Повнота християнської віри</span><br />
<span style="color: purple;">Спасіння вірою</span><br />
<span style="color: purple;">Еклезіальний вимір віри</span><br />
<br />
<b>ЧАСТИНА ДРУГА</b><br />
<span style="color: purple;">Віра і істина</span><br />
<span style="color: purple;">Пізнання правди та любові</span><br />
<span style="color: purple;">Віра як слухання і бачення</span><br />
<span style="color: purple;">Діалог між вірою і розумом</span><br />
<span style="color: purple;">Віра і пошук Бога</span><br />
<span style="color: purple;">Віра і теологія</span><br />
<br />
<b>ЧАСТИНА ТРЕТЯ</b><br />
<span style="color: purple;">Церква, мати нашої віри</span><br />
<span style="color: purple;">Таїнства і передавання віри</span><br />
<span style="color: purple;">Віра, молитва і Декалог</span><br />
<br />
<b>ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА</b><br />
<span style="color: purple;">Віра і спільне добро</span><br />
<span style="color: purple;">Віра і сім’я</span><br />
<span style="color: purple;">Світло для життя в суспільстві</span><br />
<span style="color: purple;">Втіха і сила в терпінню </span><br />
<span style="color: purple;">Благословенна та, що повірила (Лк.1,45)</span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> Світло віри: саме так Церковне Передання називає великий дар, принесений Ісусом Христом, котрий в Євангелії від Івана говорить про себе: “Я – світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві” (Ів.12,46). Також і св.Павло висловлюється такими словами: “Бо Бог… освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа” (ІІ Кор. 4,6). В поганському, спраглому світла, світі розвинувся культ Сонця, Sol invictus, до якого взивали на світанку. І хоча щодня сходило сонце, всім було добре відомо, що його світло не здатне всебічно освітити сенс людського існування. Сонце не освітлює всієї дійсності; його проміння не проникає в смертну темряву, де око людини закривається на його світло. “Не знайдемо ніколи нікого – говорить св.Юстин Мученик – готового померти за свою віру в сонце. [1] Християни, свідомі широких горизонтів, що перед ними відкривала віра, назвали Христа справжнім сонцем, “проміння якого дає життя”[2]. До Марти, котра оплакувала смерть свого брата Лазаря, Ісуc говорить: “хіба я тобі не казав, що коли віруєш, то побачиш славу Божу? “(Ів.11,40). Хто вірує – бачить; бачить завдяки тому світлу, яке освітлює увесь шлях, бо походить від Христа Воскреслого, ранішньої зорі, що ніколи не заходить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Оманливе світло?</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> І все ж якщо говоримо про світло віри, то можемо почути заперечення від багатьох наших сучасників. У нову епоху це світло вважалося таким, що могло задовольнити стародавнє суспільстві, але в сучасні часи воно є непотрібним, бо людина вже доросла, пишається своїм розумом і прагне по-новому досліджувати майбутнє. У цьому сенсі віра стала певним оманливим світлом, що перешкоджає людству сміло здобувати знання. Молодий Ніцше заохочував свою сестру Єлизавету відважуватися на ризик, ступати на «нові шляхи… з усією непевністю того, хто повинен знайти свій власний шлях», додаючи: «Ось тут розходяться шляхи людства: якщо хочеш осягнути душевний спокій і щастя, тоді вір, але якщо хочеш бути послідовником істини, тоді досліджуй» [3]. Віра, з цього погляду, ніби несумісна із пошуком. Відштовхуючись від цього Ніцше розвинув свою критику християнства, що воно ніби то обмежило людське існування, позбавивши життя новизни та пригод. Так, ніби віра є лише ілюзією світла, ілюзією, яка перегороджує наш шлях, шлях вільних людей до майбутнього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> У ході цього віру почали асоціювати з темрявою. Були й ті, хто намагався зберегти віру, знайшовши їй місце поруч із світлом розуму. Територія віри починалася там, де світло розуму вже не могло проникати, де впевненість людини зникала. Тому віру почали розглядати як стрибок в нікуди, який здійснюється за відсутності світла і керується сліпими емоціями, або ж як суб’єктивне світло, здатне можливо, зігріти серце і принести особисту втіху, але яке проте, не є таким, що його можна було б запропонувати іншим, як об’єктивне і спільне світло, для освітлення шляху. Поступово, однак, стало очевидним, що світла незалежного розуму недостатньо, щоб освітити майбутнє; зрештою майбутнє залишається затіненим і покидає людину в страсі перед невідомістю. В результаті, людство відмовилося від пошуку великого світла, всеоб?ємлюючої Правди, для того, щоб задовольнятися меншими світлами, здатними освітити лише коротку мить, однак неспроможними вказати шлях. За відсутності світла усе стає невиразним; неможливо більше відрізнити добро від зла, чи шлях до пункту призначення від інших шляхів, які ведуть нас по безконечним колам, що нікуди не приводять.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Світло, яке слід відкрити заново</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Тому існує нагальна потреба наново відкрити, що віра є світлом, бо коли гасне полум’я віри, усі інші світла також починають тьмяніти. Світло ж віри є унікальним, оскільки здатне просвітити кожен аспект людського життя. Оскільки таке потужне світло не може походити від нас самих, а лише з одвічного джерела: то в кінцевому результаті, воно повинно походити від Бога. Віра народжується від зустрічі з живим Богом, Котрий кличе нас і відкриває нам свою любов, любов, яка існувала до нас, і на яку ми можемо опертись, щоб витривати і будувати життя. Перемінені цією любов’ю, ми отримуємо нові очі; ми пізнаємо, що вона містить у собі велику обітницю повноти життя і наш погляд спрямовується у майбутнє. Віра, яку отримуємо від Бога як надприродний дар, стає світлом на нашому шляху і напрямляє нашу подорож в часі. З одного боку, це світло походить з минулого, як світло основоположної події минулого – життя Ісуса, в якому об’явилася його, гідна довіри любов, любов, яка здатна перемогти смерть. Водночас, якщо Христос воскрес і виводить нас за поріг смерті, тоді віра є також тим світлом, що світить з майбутнього, відкриває перед нами широкі перспективи і виводить нас поза наші замкнені у собі “я” на безмежні простори спільного життя. Тоді ми починаємо розуміти, що віра не мешкає у тіні; і що вона є світлом для нашої темряви. Данте у «Божественній комедії» склавши визнання віри Святому Петру, описує це світло як «іскру, яка потім розгоряється до яскравого полум’я і миготить в мені, наче небесна зірка».[4] Власне про це світло віри я хотів би вести мову, щоб воно розросталося і освітлювало сьогодення, аж поки не стане зіркою, яка освітлюватиме небосхил нашої подорожі, в епоху, коли людство особливо потребує світла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Перед своїми страстями Господь запевнив Петра: «Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла» (Лк.22,32), а потім довірив йому «утверджувати братів» в цій же самій вірі. Усвідомлюючи завдання, доручене Наступникові Петра, Бенедикт XVI вирішив оголосити Рік Віри, час благодатний, покликаний посприяти нам відчути велику радість вірити, освіжити відчуття широти перспектив, які відкриває віра, щоб сповідувати її в єдності і цілісності, залишаючись вірними пам’яті про Господа, зміцнені Його присутністю і діянням Святого Духа. Тверде переконання, що віра наповнює життя і зосереджена на Христі і силі Його благодаті, надихало місійну діяльність перших християн. У Актах Мучеників знаходимо наступний діалог римського префекта Рустікуса з християнином Гієраксом: «Де твої батьки?» – запитав суддя мученика, на що той відповів: «Нашим правдивим батьком є Христос, а нашою матір’ю є віра у Нього»[5]. Для тих християн віра як зустріч з живим Богом, об’явленим в Ісусі Христі, була «матір’ю», бо приводила їх на світ, відроджувала в них Боже життя, новий життєвий досвід, світле бачення життя, саме тому вони були готові скласти публічне свідчення віри аж до смерті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Рік Віри розпочався у 50-ту річницю відкриття ІІ Ватиканського Собору. Це співпадіння дає нам право вважати що Другий Ватиканський був Собором про віру[6], оскільки закликав нас, щоб ми в центрі нашого церковного і особистого життя поставили першенство Бога в Христі. Церква ніколи не говорила про віру як про щось належне, а завжди була свідома того, що цей Божий дар треба підживляти і зміцнювати, щоб він і надалі вказував їй вірний шлях. ІІ Ватиканський Собор пролив світло віри на людське життя із середини, пройшовши таким чином із сучасною людиною її стежками. В такий спосіб, зрозумілим стало, наскільки віра збагачує людське існування у всіх його вимірах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Ці роздуми про віру – у відповідності з усім тим, що у Вченні Церкви вже було попередньо сказано про цю богословську чесноту[7] – прагну долучити до того, що Бенедикт XVI написав в енцикліках про любов і надію. Він вже майже був закінчив працю над початковим варіантом енцикліки про віру. За це я йому глибоко вдячний і в дусі Христового братерства переймаю цю його цінну працю, додаючи до тексту кілька пізніших думок. Наступник Петра учора, сьогодні, завтра і повсякчас є покликаний утверджувати своїх братів в тому з ні з чим не зрівняному скарбі, яким є віра, яку Бог дає кожній людині як світло на її шляху.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У вірі, – Божому дарі – надприродній чесноті Ним зісланій, визнаємо, що нам була дана велика Любов, що до нас було звернене добре Слово і коли приймаємо це Слово, яким є Ісус Христос, втілене Слово, Святий Дух перемінює нас, освітлює нашу майбутню дорогу, окриляє нашу надію, щоб ми радо її долали. Віра, надія і любов у гідній подиву співдії скеровують наше християнське життя до повної єдності з Богом. Якою ж є ця дорога що її відкриває перед нам віра? Звідки походить її потужне світло, що в змозі освітити успішний і плідний життєвий шлях?</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ПЕРША</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>Ми увірували в любов <span style="color: black;">(1Ів. 4,16)</span></b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Авраам – наш батько у вірі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Віра відкриває перед нами шлях і супроводжує наші кроки в історії. Тому якщо хочемо зрозуміти, що таке віра, нам потрібно пройти її шляхом в історії шляхом що пройшли люди сповнені віри, і свідченням якого є в першу чергу Старий Завіт. Особливе місце належить Аврааму, нашому батькові у вірі. У його житті стається надзвичайна подія: Бог говорить до нього, об’являючи себе Богом, який говорить і називає його по імені. Віра тісно пов’язана із вмінням слухати. Авраам не бачить Бога, але чує Його голос. Так віра набуває особистісного характеру. Бог не є богом прив’язаним до якогось певного місця чи якогось особливого священного періоду, а він є Богом однієї певної особи, Богом Авраама, Ісаака та Якова, Богом, який здатний спілкуватись з людиною і укладати з нею союз. Віра є відповіддю на Слово, звернене до конкретної, особи відповідь дана тoму “Ти”, котре називає нас по імені.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Слово, сказане Аврааму, містить у собі як покликання так і обітницю. Передусім воно є закликом вийти з власної землі, запрошенням відкритися новому життю, початком виходу, що веде до непередбачуваного майбутнього. Бачення, яке віра дає Авраамові, буде завжди пов’язане з кроком вперед, який потрібно зробити: віра «бачить» настільки, наскільки просувається вперед, наскільки входить в простір, відкритий Божим Словом. Слово це, містить також і обітницю: твоє потомство буде чисельне, будеш батьком великого народу (пор. Бут.13,16; 15,5; 22,17). Це правда, що як відповідь на Слово, що їй передує, віра Авраама завжди буде актом пам’яті. Однак ця пам’ять, будучи пам’яттю про обітницю, не обмежується виключно подіями минулого, а стає здатною відкритись в сторону майбутнього, освітити шлях. Отже стає зрозуміло, що віра, як пам’ять про майбутнє, memoria futuri, є тісно пов’язаною з надією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Те, що вимагається від Авраама – довіритись цьому Слову. Віра розуміє, що слово, річ на вигляд скороминуча і перелітна, сказана ж Богом, стає річчю найбільш певною і, непохитною зі всіх що коли небудь існували, тим що уможливлює нашу подальшу мандрівку у часі. Віра приймає це Слово як надійну скелю, на якій можна будувати, як на твердому фундаменті. Тому в Біблії віра окреслюється словом ‘emunah, що походить від дієслова ‘aman, корінь якого означає «підтримати». Поняття ‘emunah може означати як вірність Бога, так і віру людини. Вірна людина отримує силу, ввіряючи себе в руки вірного Бога. Використовуючи обидва значення цього слова – присутні також у виразах, що їм відповідають: грецькому (pistos) та латинському (fidelis) – св. Кирило Єрусалимський підкреслив гідність християнина, який отримує те ж саме ім’я, що і Бог: один і другий називаються «вірними» [8]. Святий Августин це пояснює так: «Вірною людиною є та що вірить обітницям Бога. Вірним Богом є той Котрий виконує те, що пообіцяв людині»[9] .</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Для розуміння віри Авраама важливий ще один аспект історії його життя. Боже Слово, навіть якщо несе у собі новизну і несподіванку, не є чимось віддаленим від досвіду Патріарха. У голосі, що до нього звертається, Авраам розпізнає глибокий, відвічно присутній в серeдині його єства поклик. Бог пов’язує свою обітницю з тим аспектом людського життя, який завжди вважався найбільш сповненим обітниці, а саме – з батьківством, з народженням нового життя: «Сара, твоя жінка, вродить тобі сина, і ти назовеш його ім’ям Ісаак» (Бт.17,19). Бог, який просить Авраама, щоб той цілковито Йому довірився, об’являє себе джерелом, з якого походить усяке життя. Таким чином віра пов’язується з Божим батьківством, з якого виникає створіння: Бог, який кличе Авраама, є Богом Творцем, Тим, хто «кличе те, чого немає, наче б воно існувало» (Рим.4,17), Тим, хто «вибрав перед заснуванням світу[...], призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами» (Еф.1,4-5). Віра в Бога освітлює глибини єства Авраама, дозволяє йому розпізнати джерело доброти, котра є початком всього, а також визнати, що його життя не походить із нічого чи із випадковості, а із покликання і любові до конкретної особи. Таємничий Бог, який його покликав, не є чужим Богом, але Тим, який є початком всього і все підтримує. Велике випробування віри Авраама, принесення в жертву сина Ісаака, показує, до якої міри ця одвічна любов здатна гарантувати життя також і після смерті. Слово, яке було здатне покликати до життя сина з його «примерлого» тіла і в «завмерлому лоні» безплідної Сари (Рим.4,19), зможе також бути гарантією сповнення майбутньої обітниці, незважаючи на усі загрози та небезпеки (Євр.11,19; Рим.4,21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра Ізраїля</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Історія Ізраїльського народу в книзі Виходу йде слідами віри Авраама. Віра знову народжується із одвічного дару: Ізраїль відкривається на діяння Бога, який хоче визволити його від злиденності. Віра стає довгим шляхом, який потрібно пройти, щоб могти поклонитись Господу на горі Синай і успадкувати обіцяну землю. Любов Бога уподібнюється до чоловіка, який несе свого сина на руках впродовж усього шляху (Вт. 1,31). Визнання віри Ізраїля виражається у розповідях про Божі благодійства, про Його діяння, про те, як він визволив і провадив свій народ (Вт. 26,5-11), і цю розповідь народ переповідає із покоління у покоління. Боже світло світить Ізраїлю через пам’ять про Божі діяння, які згадуються і сповідуються у вершенні культу, і переповідаються дітям батьками. В такий спосіб бачимо, що світло, яке несе віра, пов’язане із конкретною історією життя, із вдячним спогадом про Божі діяння та поступовим сповненням Його обітниць. Це дуже добре виражено у готичній архітектурі: у великих соборах світло сходить з неба через вітражі, на яких зображена історія спасіння. Боже світло досягає нас через розповідь про Об?явлення Бога людям і тому здатне освітити наш шлях, нагадуючи нам Божі благодійства і показуючи як сповнюються його обітниці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Історія Ізраїля також показує нам спокуси зневіри, яким часто піддавався народ. Протилежністю до віри тут постає ідолопоклонство. В часі розмови Мойсея з Богом на горі Синай, народ не витримує таємниці прихованого Божого Лиця, не витримує часу очікування. За своєю природою, віра вимагає відректись від негайного володіння тим, що могло б запропонувати бачення; віра – це запрошення повернутися до джерела світла, поважаючи таємницю Лиця, яке має намір відкритися кожному особисто і у відповідний час. Мартін Бубер так цитував визначення слова «ідолопоклонство», запропоноване рабином з Коцька: ідолопоклонство – це «шанобливе звертання лицем до лиця, яке лицем не є».[10] Замість того, щоб вірити в Бога, людина надає перевагу ідолу, в чиє лице може подивитись і чиє походження їй відоме, тому що саме вона його і зробила. Перед ідолом немає ризику бути покликаним до відречення від власного почуття безпеки, оскільки ідоли «мають уста, і не говорять» (Пс. 115,5). Тож можна зрозуміти, що справжньою причиною сотворення ідола є намагання поставити себе в центр дійсності і поклонятися творінню власних рук. Людина, котра згубила своє головне спрямування, що підтримує в цілісності її існування, роздерта великою кількістю своїх бажань; відмовившись очікувати часу обітниці, розсіюється на тисячі уламків своєї історії. Тому ідолопоклонство – це завжди багатобожжя, безцільне блукання від одного господаря до іншого. Ідолопоклонство не пропонує нам якоїсь однієї дороги, а дає нам безліч стежок, які не ведуть до певної мети і схожі швидше на лабіринт. Той, хто не хоче довіритись Богу, мусить слухати голоси багатьох ідолів, які йому кричать: «Довірся мені!». Віра, оскільки пов’язана з наверненням, є протилежністю ідолопоклонству; вона полишає ідолів для того, щоб особисто зустрітись із живим Богом. Вірити означає довіритись милосердній любові, яка завжди приймає та прощає, яка підтримує та скеровує наше життя, яка показує, що спроможна вирівняти криві лінії нашої історії. Віра полягає у нашій постійній готовності преобразитися знов і знов Божим покликом. Тут виникає парадокс: звертаючись до Господа, людина знаходить надійну дорогу, яка виводить її із розсіяного блукання нав’язаного ідолами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> У вірі Ізраїля з’являється також постать Мойсея, посередника. Народ не може бачити Божого лиця; тому саме Мойсей говорить на вершині гори з Ягве і переказує народу волю Господа. Завдячуючи присутності посередника, Ізраїль навчився подорожувати в єдності. Акт віри однієї людини стає частиною спільноти, частиною спільного «ми» народу, який у вірі стає ніби однією людиною, «мій син, мій первенець» – так Бог називає цілий народ Ізраїля (Вих. 4,22). Посередництво не є перешкодою, а відкриттям: у зустрічі з іншими нашому погляду відкривається істина більша, ніж ми самі. Ж. Ж. Руссо скаржився, що не міг особисто бачити Бога: «Стільки людей стоять між мною та Богом!»; [11] «Чи це так просто і природньо, щоб Бог звернувся до Мойсея для того, щоб поговорити з Жан-Жаком Руссо?». [12] Беручи за основу індивідуалістичну та обмежену концепцію пізнання, неможливо зрозуміти значення посередництва, цієї здатності приймати участь у світогляді іншого, цьому співпереживанні, що властиве любові. Віра є безкорисливим Божим даром, який вимагає покори та сміливості, щоб довіряти та довіритися, і в такий спосіб побачити світлий шлях зустрічі Бога з людьми – історію спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Повнота християнської віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> «Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій – і звидів, і втішився.» (Ів. 8,56). Згідно з цими словами Ісуса, віра Авраама була зорієнтована на Нього, була, у певному сенсі, передбаченням Його тайни. Так це розуміє Святий Августин, коли говорить, що Патріархи були спасенні вірою, але не вірою в Христа, який прийшов, а вірою в Христа, який ще мав прийти, вірою, що опиралась на майбутній прихід Ісуса. [13] Християнська віра є зосереджена на Христі, вона є визнанням Ісуса Господом, і що Бог воскресив Його з мертвих (Рим. 10,09). Всі лінії Старого Завіту сходяться на Христі, він стає остаточним “Так” на всі обітниці, основою нашого остаточного “Амінь” Богові (2 Кор. 1,20). Історія Ісуса є найпереконливішим доказом певності Бога. Якщо Ізраїль згадував великі діла любові Бога до нього, що становили основу його віросповідання і відкрили йому очі віри, то життя Ісуса постає як місце остаточного втручання Бога, як найвищий прояв Його любові до нас. Слово, яке Бог промовляє до нас через Христа не є просто одним з багатьох слів, але його відвічним Словом (Євр 1,1-2). Неможлива жодна більша гарантія від цієї, яку дав нам Бог, щоб запевнити у Своїй любові до нас, як нагадує нам святий Павло (Рим. 8,31-39). Християнська віра, таким чином, є вірою в досконалу Любов, у її вирішальну силу, здатність змінити світ і пояснити його історію: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Ів. 4,16). У Божій Любові, об’явленій через Ісуса, віра вбачає той фундамент, на який оперта уся реальність та її остаточне призначення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Найпереконливішим доказом певності Христової любові є Його смерть заради нас. Якщо найвищим доказом любові є віддати свою душу за друзів (Ів. 15,13), то Ісус запропонував своє власне життя за всіх, навіть за своїх ворогів, щоб змінити їхні серця. Саме тому автори Євангелій вважали час розп’яття Христа кульмінацією для світогляду віруючого; бо в той момент засяяла велич і глибина Божої любові. Саме тут святий Іван, дивлячись разом з Матір’ю Ісуса на проколене тіло (див. Ів. 19,37), склав своє урочисте свідчення: «І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували» (Ів. 19,35). У романі «Ідіот» Достоєвський вкладає в уста князя Мишкіна, котрий бачить картину Ганса Гольбейна молодшого із зображенням мертвого Христа у гробі, такі слова: «Дивлячись на цю картину, дехто може втратити віру». [14] Картина є натуралістичним зображенням нищівних наслідків смерті на тілі Ісуса. Однак, саме споглядаючи Його смерть, віра стає сильнішою, отримуючи яскраве світло, коли проявляється, як віра в незмінну любов Христа до нас, в любов, здатну піти на смерть, задля нашого спасіння. Ця любов, котра щоб показати наскільки мене любить, не поступилася перед смертю, є тим, у що ми віримо; її всеохоплюючість долає будь-який сумнів і переконує повністю довіритись Христу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> У світлі Воскресіння смерть Христа розкриває Божу любов як таку що заслуговує на цілковиту довіру. Тому що, воскреслий Христос є достовірним свідком, гідним віри (Одкр.1,5; Євр.2,17), і твердою опорою для нашої віри. «А якщо Христос не воскрес, то марна віра ваша»,- каже святий Павло (1 Кор. 15,17). Якби любов Отця не воскресила б Ісуса з мертвих, якби вона не була б здатною повернути до життя його тіло, тоді не була б любов’ю заслуговуючою на повну довіру, здатною освітити навіть смертну темряву. Коли святий Павло описує своє нове життя у Христі, він говорить про «віру в Сина Божого, який полюбив мене і видав себе за мене» (Гал. 2,20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так, безсумнівно, ця «віра в Сина Божого» є вірою Апостола Народів в Ісуса, але передбачає також певність Ісуса, в основі якої лежать як його любов до нас аж до смерті, так і його Боже Синівство. І саме тому, що Ісус є Сином, що абсолютно близький з Отцем, Він зміг подолати смерть і повернув життю сяйво його повноти. Наша культура втратила відчуття реальної Божої присутності і діяльності в світі. Ми вважаємо, що Бог знаходиться в потойбіччі, в іншому вимірі реальності, відокремлений від наших конкретних взаємин. Але якби це було дійсністю, якби Бог не міг діяти в світі, Його любов не була б воістину могутньою, воістину реальною, і отже була б несправжньою, здатною тільки обіцяти а не приносити щастя. В такому випадку, вірити чи не вірити в нього було б абсолютно байдуже.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християни, натомість, сповідують віру в реальну і сильну Божу любов, яка насправді діє в історії і визначає її остаточний сенс, в любов яка стала доступною, і в повноті об’явилася в страстях, смерті і воскресінні Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Повнота, до якої Ісус підносить віру, має ще один вирішальний аспект. У вірі, Христос є не просто Тим, в кого ми віруємо, найвищим проявом Божої любові, але також і Тим, з ким ми поєднуємося для того щоб вірити. Віра не просто дивиться на Ісуса, але дивиться і з точки зору Ісуса, Його ж власними очима: вона є нашою співучастю у його способі бачення. У багатьох сферах нашого життя ми довіряємо іншим досвідченішим за нас людям. Ми довіряємо архітектору, який будує наш дім, аптекарю, який дає нам ліки для одужання, адвокату, який захищає нас у суді. Коли ж мова заходить про Бога то також потребуємо, когось надійного і обізнаного у справах божих. Ісус, Син Божий, являється у світ як той хто навчає нас про Бога (Ів. 1,18).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Життя Христа, спосіб його пізнання Отця, його існування в повному і постійному зв’язку з Ним, відкриває перед людським досвідом нові перспективи і допомагає нам на них ступити. Святий Іван висвітлює важливість для нашої віри особистих стосунків з Ісусом, використовуючи різні способи вживання дієслова «вірити». Окрім «вірити, що» правдою є те, що Ісус нам говорить (пор. Ів.14, 10; 20, 31), Іван вживає також «вірити» Ісусу і «вірити в» Ісуса. «Віримо» Ісусу, коли приймаємо Його слова та Його свідчення, бо він є правдомовцем. «Віримо в» Ісуса, коли особисто приймаємо Його в наше життя, ввіряємося Йому стаємо Його послідовниками в любові і слідуємо за Ним по шляху.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб уможливити нам Його пізнання, прийняти і слідувати за ним, Син Божий взяв наше тіло, і в такий спосіб побачив Отця з нашої людської точки зору, через подорож у просторі і часі. Християнська віра – це віра у Втілення Слова і Його Воскресіння у тілі, це віра в Бога, який зробився настільки близький нам, що став частиною нашої людської історії. Віра в Сина Божого, що став людиною в особі Ісуса з Назарету, не ізолює нас від життя, а відкриває нам його найглибший сенс, показує наскільки Бог любить цей світ і безперестанно спрямовує його до себе; саме це спонукає християнина долучатися і ще інтенсивніше жити свою земну подорож.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Спасіння вірою</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> Відштовхуючись від цієї нашої співучасті у способі бачення Ісуса, Апостол Павло у своїх посланнях, залишив нам опис життя віруючої людини. Віруючий приймаючи дар віри, стає новим єством, отримує нове буття, буття синівське, стає «сином в Сині». «Авва – Отче!» є найбільш характерним словом життя Ісуса, яке стає також і центром християнського життя (пор. Рим. 8,15). Життя у вірі, як життя сина, є визнанням одвічного та абсолютного дару, що лежить в основі існування людини і може бути стисло сформульоване наступним висловом святого Павла до коринтян: «Що маєш, чого б ти не одержав?» (1 Кор. 4,7). В цьому полягає суть полеміки святого Павла з фарисеями: дискусія на тему спасіння вірою чи спасінням через дотримання закону. Святий Павло відкидає світогляд, за якими виправдання людини перед Богом досягається власними вчинками. Бо в такому випадку людина, навіть якщо дотримується заповідей і чинить добро, то все одно ставить в центр себе і не визнає тої правди, що добро походить від Бога. Хто так чинить, хто хоче бути джерелом власного виправдання, бачить, як швидко воно вичерпується, і зауважує, що вже не може навіть заповідей дотримуватися. Людина замикається в собі, ізолюючи себе від Господа і від ближніх; від чого її життя стає пустим, а справи – безплідними подібно до дерева що росте далеко від води. Святий Августин, притаманною йому стислою і яскравою мовою, так висловлюється: «Ab eo qui fecit te, noli deficere nec ad te», «Навіть повертаючись до себе, від Того, хто створив тебе, не відвертайся».[15] Щойно людина подумає, що знайде себе, відвернувшись від Бога, її життя одразу починає руйнуватися (пор. Лк. 15,11-24). Початком спасіння є відкритись на щось, що було перед нами, на відвічний дар, що утверджує і зберігає життя. Лише повернувшись до цього джерела і визнавши його, ми зможемо змінитися, дозволимо спасінню, діяти в нас, зробимо наше життя плідним, наповненим добрими плодами. Спасіння вірою полягає у визнанні першенства Божого дару, так як підсумовує святий Павло: «Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий» (Еф. 2,8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> У центрі цієї нової логіки віри знаходиться Христос. Віра в Христа нас спасає, бо саме в Ньому наше життя докорінно відкривається Любові, що вже була перед нами, і перемінює нас всередині, діє у нас і діє з нами. Це добре видно у зробленому Апостолом Павлом тлумаченні тексту із книги Второзаконня, в поясненні, що повністю відповідає динаміці центральної теми Старого Завіту. Мойсей говорить до народу, що Божа заповідь не є занадто тяжкою чи недосяжною для людини. Більше неможна говорити: «Хто зніметься для нас на небо й дістане її нам» або «Хто для нас попливе ген за море, і дістане її нам?» (Вт. 30,11-14). Павло пояснює цю близькість Божого слова як таку, що пов’язана з присутністю Христа в християнині. «Не кажи у своїм серці: Хто зійде на небо?» – тобто: Христа звести додолу», чи: «Хто зійде в безодню?» – тобто: щоб вивести Христа з мертвих» (Рим. 10,6-7). Христос прийшов на землю і воскрес із мертвих; через своє Втілення і Воскресіння Син Божий охопив все людське життя та історію, і тепер живе в наших серцях через Святого Духа. Віра знає, що Бог став дуже близький нам, що Христос був даний нам як великий дар, який нас внутрішньо перетворює, живе в нас і обдаровує нас світлом, яке освітлює початок і кінець життя – увесь життєвий шлях людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Таким чином починаємо розуміти новизну яку віра у наше життя приносить. Любов преображає віруючого який у вірі Їй відкрився, і якраз у цьому відкритті себе дарованій Любові його буття себе переростає. Святий Павло пише: «Живу вже не я, а живе Христос у мені» (Гал. 2,20) і заохочував би «щоб Христос вірою оселивсь у серцях ваших» (Еф. 3,17). У вірі “я” віруючого, розростається щоб прийняти у себе Іншого, щоб жити в Іншому, і таким чином життя його розвивається у Любові. Тут говоримо про діяльність притаманну Святому Духу. Християнин отримує здатність бачити очима Ісуса, переживати Його почуття, відчувати себе сином так як і Він, бо стає сопричасником його Любові, якою є Дух. Саме у цій Любові і отримуємо ми, у певний спосіб, властиве Йому бачення. Без цього уподібнення Йому у Любові, поза присутністю Духа, що наповнює цією Любов’ю наші серця (пор. Рим. 5,5) не можливо сповідувати Ісуса як Господа (див. 1 Кор. 12,03).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Еклезіальний вимір віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Таким чином життя у вірі стає життям у Церкві. Коли Святий Павло звертаючись до християн Риму, наголошує, що усі, хто вірує в Христа становлять одне тіло, то він закликає їх не вихвалятися цим, а радше поглянути на себе «мірою віри, як Бог наділив кожному» (Рим. 12,3). Віруючий вчиться бачити себе у світлі віри, яку сповідує: Христос є тим дзеркалом, в якому віруючий віднаходить свій власний, повністю довершений образ. І подібно до Христа, який охоплює у собі усіх віруючих що становлять Його Тіло, християнин усвідомлює самого себе членом цього тіла, у первозданному зв’язку з Христом та братами і сестрами у вірі. Вжита тут ідея тіла не мала б звести віруючого до рівня простого гвинтика великого механізму; а радше підкреслити живий зв’язок Христа з віруючими і усіх віруючих між собою (Рим. 12,4-5). Християни становлять «одне» (Гал.3,28), не втрачаючи при цьому своєї індивідуальності; у служінні ближньому кожен віднаходить повноту власного життя. Тоді зрозумілим стає чому поза цим тілом, поза цією єдністю Церкви у Христі, поза цією Церквою, яка – за словами Романо Ґвардіні – «через усю історію є носієм всеохоплюючого погляду Христа на світ» [16], віра втрачає свою «точку відліку»; вже не віднаходить власної рівноваги, того місця де могла б утриматись. Віра може бути тільки церковною; її визнається тільки в межах Тіла Христового, як конкретної спільноти вірних. І саме із цього церковного простору віра відкриває окремо взятого християнина до всіх людей. Раз почуте Слово Христа, силою своєї оживляючої дії переростає в серці християнина на відповідь, котра стає озвученим словом, визнанням віри. Святий Павло підтверджує: «Серцем вірується на оправдання… устами визнається на спасіння» (Рим. 10,10). Віра, не є приватною справою, поняттям цілком індивідуалістичним чи суб’єктивною думкою – вона зроджується від слухання, і призначена бути озвученою, стати проголошенням. Інакше ж «як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?» (Рим. 10,14). Віра починає свою діяння у християнині з моменту отримання дару, через Любов, яка вабить нас до Христа (Гал. 5,6) і робить нас супутниками на шляху Церкви, паломниці впродовж всієї історії аж до цілковитого сповнення. Для тих, хто був перемінений у цей спосіб, відкривається новий спосіб бачення, віра стає для них світлом їхніх очей.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ДРУГА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>Якщо не повірите, то й не зрозумієте <span style="color: black;">(Іс.7,9 </span></b><span style="color: black;">пер.Туркотняка</span><b><span style="color: black;">)</span></b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра і істина</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Якщо не повірите – не зрозумієте. (Іс. 7,9) Так перекладає слова Ісаї, звернені до царя Ахаза, грецький переклад єврейської Біблії здійснений в Олександрії Єгипетській Сімдесятьма (Септуагінта). Таким чином, питання пізнання правди було поставлене у центрі віри. Однак, в єврейському тексті читаємо дещо інше. Пророк в ньому мовить до царя: «Якщо не повірите, не встоїтеся». Тут маємо справу з грою слів із двома формами дієслова ‘aman , «повірите» (ta’aminu) і «встоїтеся» (te’amenu). Перестрашений потугою своїх ворогів, цар намагається підписати договір про взаємодопомогу з великою ассирійською імперією. Тоді пророк закликає царя покластися на єдино непохитну скелю – на Бога Ізраїля. Оскільки Бог є певним, то розумно було б Йому повірити, і збудувати свою безпеку на Його слові. Якраз цього Бога трохи пізніше Ісая назве двічі «Бог Амінь» [«Бог правди»] (Іс. 65, 16), непохитною основою вірності Союзу. Може здатися, що грецька версія Біблії, переклавши «бути стійким» як «зрозуміти», глибоко змінила зміст тексту в результаті переходу від біблійного поняття довіри Богу до грецьких понять раціонального розуміння. Однак, цей переклад, що тоді припускав діалог з елліністичною культурою, не є чужим по духу єврейському тексту. Непохитність, яку Ісая обіцяє царю, пов’язана з розумінням діянь Бога і цілісності, яку Він дає людському життю та історії народу. Для розуміння шляхів Господніх пророк закликає у певності Бога віднайти мудрий замисел, який керує століттями. Святий Августин у своїй Сповіді окреслює синтез слів «розуміти» і «встояти», коли говорить про правду, якій можна ввіритися, щоб могти міцно стояти: «Тоді укріпну і зміцнюся в Тобі, [...] у Твоїй правді».[17] З контексту ми знаємо, що Св. Августин прагне показати, як ця заслуговуюча довіри Божа правда – про що свідчить Біблія – є Його відданою присутністю впродовж історії, Його могутністю утримувати разом часи і епохи збираючи в одне розпорошення дні людські.[18]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Прочитаний у цьому світлі текст Ісаї наводить нас на висновок: людина потребує знань, потребує правди, бо без цього вона позбавлена опори, не поступає вперед. Віра без правди не спасає, не надає певності нашим крокам. Залишається лише гарною казкою, проекцією нашого прагнення щастя, тим, що задовольняє нас в такій мірі, в якій ми готові самі себе обманути. Або ж зводиться до прекрасного почуття, котре потішає і зігріває, але лишається під впливом нашої душевної непостійності, мінливості часу, не здатним підтримувати наш постійний рух по дорозі життя. Якби віра була такою, то мав би рацію цар Ахаз, що не ризикував своїм життям і безпекою свого царства задля емоцій. Натомість віра через її глибинний зв’язок з правдою, може відкрити нове бачення речей, перевершуюче розрахунки царя, бо її погляд сягає дальше, тому що містить у собі Діяння Бога, котрий є вірним своєму союзу і обітницям ним даним.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> Нагадувати про взаємозалежність віри і правди є сьогодні більш ніж коли-небудь актуальним – саме через кризу правди, яку переживаємо. У сучасній культурі часто існує тенденція вважати правдою єдино ту, яка пов’язана з технікою: вважається правдивим тільки те, що людина спроможна збудувати і виміряти завдяки її науковим знаннями; воно є правдивим, бо функціонує, і тим самим робить життя зручнішим і сприятливішим. Сьогодні така правда вважається єдино певною, єдиною, котрою можна було б поділити з іншими, єдиною, яку можна було б обговорювати, а пізніше її спільно втілювати. З іншої ж сторони, існували б також правди окремо взятої людини, котрі полягали б у вірності своїм особистим глибоким переконанням, і справджувалися б лише для цієї конкретної особи, і котрі не можна було б запропонувати іншим, домагаючись від них щоб служили спільному добру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справжня ж правда, та що всебічно пояснює індивідуальне та суспільне життя, сприймається з підозрою. Постає питання, чи не така власне, правда поширювалась великими тоталітарними режимами минулого століття – правда, що нав’язувала свою власну систему поглядів, щоб розчавити життя конкретного індивідуума? Отже лишається тільки релятивізм, для якого питання про всеохоплюючою правду, котра по суті є питанням про Бога, вже більше не є актуальним. Логічно що, просуваючись у цьому напрямку хотілося б розірвати зв’язок між релігією і правдою бо цей зв’язок мав би бути коренем фанатизму, прагнучого взяти верх над усіма хто не поділяє цієї віри. Стосовно цього можемо говорити про серйозний брак пам’яті у нашому сучасному світі. Оскільки питання про правду є насправді питанням про пам’ять, про ту пам’ять що сягає глибоко, оскільки стосується чогось, що було до нас, і таким чином здатна нас об’єднати незважаючи на наше мале і обмежене «я». Це є питання про походження всього, у світлі якого можна побачити кінцеве призначення – а тим самим і сенс нашого спільного шляху.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Пізнання правди та любові</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> Чи може, у даній ситуації, християнська віра послужити, спільному добру, в контексті правильного розуміння правди? Щоб відповісти на це питання, нам потрібно задуматись над способом пізнання, що вірі властиве. В цьому помічні нам слова св. Павла: «Бо серцем вірується…» (Рим.10,10). Серце, у Біблії – центр людини, де перетинаються усі її виміри: тіло та дух, особистість та відкритість до світу та інших, розум, воля та емоційна сфера. Якщо серце здатне утримувати разом усі ці виміри, то саме тому що воно є місцем у якому ми відкриваємось для правди та любові, дозволяємо їм до нас доторкнутись і змінити нас у глибині нашого єства. Віра змінює цілу людину настільки, наскільки вона відкривається для любові. Якраз у цьому переплетінні віри з любов’ю, стає зрозумілою той, властивий вірі, вид пізнання, її сила переконання та здатність освітити наш шлях. Віра пізнає бо, пов’язана з любов’ю, оскільки вже сама по собі любов приносить світло. Пізнання через віру починається тоді, коли ми приймаємо безмірну Божу любов, що внутрішньо перетворює нас і робить здатними бачити дійсність новими очима.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> Загальновідомим є пояснення зв’язку що існує між вірою та впевненістю, запропоноване філософом Людвіґом Вітґенштайном, який проводить паралель між досвідом пережитої закоханості і вірою. На його думку віра це щось суб’єктивне, щось що не можне бути запропоноване як правда котра справджується для усіх.[19] Сучасній людині здається, що поняття любові не мало б мати нічого спільного з правдою. Сьогодні любов’ю прийнято вважати досвід пережитого, що радше асоціюється зі світом швидкоплинних емоцій, ніж з правдою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та чи це справді належне відображення любові? Любов не може бути зведена до швидкопроминаючих емоцій. Так справді вона має відношення до нашої емоційності, але для того, щоб відкрити її коханій людині й таким чином прокласти шлях, що веде геть від нашого егоцентризму назустріч іншій людині, щоб будувати тривкі стосунки; любов прагне до єдності з улюбленою особою. Отож бачимо, в якому сенсі любов потребує правди. Тільки якщо любов буде заснована на правді, то потриває в часі, зможе подолати швидкоплинність моменту, та буде стійкою, здатною підтримати спільну подорож. Якщо любов не пов’язана з правдою, і знаходиться під впливом мінливих емоцій то не буде в змозі витримати випробовування часом. Справжня ж любов, єднає всі виміри нашої особи та стає новим світлом, що освітлює шлях до повного та змістовного життя. Без правди, любов не буде здатна збудувати міцний зв’язок; вона не буде в стані вивести наше я із самовідокремленості від інших або ж визволити його від швидкоплинності, щоб збудувати життя та принести плід.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо любов потребує правди, то також і правда потребує любов. Любов і правда – нероздільні. Без любові, правда стає холодною, безособовою та гнітючою у буденному житті людини. Правда, яку ми шукаємо, це правда, що дає сенс нашій життєвій подорожі, нас просвітлює, коли нас торкається любов. Той, хто любить, розуміє, що любов є життєвим досвідом правди, що вона відкриває наші очі, щоб побачити дійсність по-новому, в єднанні з улюбленою особою. У цьому сенсі, св. Григорій Великий написав, що «amor ipse notitia est», тобто любов сама по собі є знанням, яке володіє власною логікою. [20] Мова йде про міжособистісний спосіб бачення світу, яке стає формою спільного знання, баченням очима іншого і баченням разом всього, що існує. Вільям з Сан-Тьєррі у Середньовіччі продовжує цю традицію, коментуючи рядок Пісні пісень, де закоханий промовляє до коханої: «Очі твої – голубки» (Пп. 1,15). [21] Ці двоє очей, каже Вільям, – це віруючий розум та любов, які згодом стають одним оком, що піднімається до споглядання Бога, коли наше розуміння стає «розумінням просвітленої любові». [22]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Таке відкриття любові як джерела знання, що становить первісний досвід кожної людини, знаходить своє авторитетне підтвердження у біблійній концепції віри. Радіючи любов’ю, якою Бог його обрав і зробив народом, Ізраїль прийшов до переконання цілісності божественного задуму від початків аж до остаточного сповнення. Пізнання віри, оскільки народжується з любові Бога котрий встановлює союз, – є знанням, що освітлює шлях в історії. Саме тому у Біблії, правда і вірність йдуть поруч: правдивий Бог є Богом певним, Тим котрий дотримує свої обітниці і дозволяє з часом зрозуміти Його задум. Через досвід пророків, у терпінні вигнання та у надії на остаточне повернення до святого міста, Ізраїль відчув, що ця божественна «правда» перейшла межі його власної історії, щоб охопити всю історію світу, починаючи від сотворення. Пізнання віри проливає світло не лише на долю одного окремого народу, але й на всю історію сотвореного світу, від його початків аж до кінця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра як слухання і бачення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Власне через те, що пізнання віри пов’язане з союзом із певним Богом, котрий встановлює взаємини любові з людиною і промовляє до неї своє Слово, Біблія подає нам його як слухання; Слово пов’язується із здатністю слухати. Святий Павло використовує формулу, яка вже стала класичною: fides ex auditu – «віра із слухання» (Рим. 10,17). Знання, пов’язане із словом, є завжди особистим знанням; воно впізнає голос того, хто говорить, вільно відкривається цій особі і слідує за нею у покорі. Тому Павло говорив про «послух віри» (Рим. 1,5; 16,26). [23] Віра є також знанням, пов’язаним із часом, якого слово потребує щоб стати озвученим, і знанням, яке засвоюється лише через наслідування. Слухання допомагає чіткіше визначити зв’язок що існує між знанням і любов’ю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Стосовно ж пізнання правди, то слухання було деколи протипоставлене баченню, яке нібито вважалося характерним для грецької культури. Якщо, з однієї сторони, світло уможливлює споглядання цілого, до чого людство завжди прагнуло, то, з іншої, здається, не залишає місця свободі, бо світить безпосередньо з небес до ока, не вимагаючи відповіді. Також здається, що воно схиляє до свого роду нерухомого споглядання, яке існує поза конкретним часом, у якому людина радіє і терпить. Згідно з цією концепцією, біблійне розуміння знання протиставлене грецькому розумінню, котре в пошуках всеохоплюючого розуміння дійсності, пов’язувало знання із баченням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак зрозуміло, що це уявне протиставлення не відповідає біблійним фактам. У Старому Завіті присутні обидва види знання, оскільки слухання Божого слова супроводжується також прагненням бачити Його лице. Таким чином став можливим розвиток діалогу із грецькою культурою, діалогу, що належить до центральної теми Святого Письма. Слухання підтверджує особисте покликання і послух, а також той факт, що правда стає видимою з часом. Зором же можемо охопити увесь шлях по всій його протяжності і віднайти своє місце у великому Божому замислі; без такого цілісного бачення мали б ми у нашому розпорядженні всього лиш фрагменти невідомого цілого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Зв’язок між баченням і слуханням як двома органами пізнання віри є дуже помітний в Євангелії від Івана. У четвертому Євангелії вірити означає водночас і чути, і бачити. Слухання у вірі постає як форма знання, характерна для любові: це слухання особи, котре розпізнає голос Доброго Пастиря (пор. Ів. 10,3-5); це слухання, яке закликає до наслідування, як було у випадку перших учнів: «Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом» (Ів. 1,37). З іншої ж сторони віра пов’язана також з баченням. Деколи знаки, які чинив Ісус, передують вірі, як у випадку юдеїв, які після воскресіння Лазаря, «бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього» (Ів. 11,45). У інших випадках, сама віра веде до чіткішого бачення: «Коли віруєш, то побачиш славу Божу» (Ів. 11,40). Зрештою, віра і бачення переплітаються: «Хто вірує в мене – вірує в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене» (Ів. 12,44-45). Завдяки цьому, зв’язку із слуханням, бачення стає слідуванням за Христом, а віра стає дорогою бачення, на якій наші очі призвичаюються дивитися в глибину. Саме тому у ранок Великодня, переходимо від Івана, котрий, ще за темноти, перед пустим гробом «побачив і увірував» (Ів. 20,8), до Марії Магдалини, що, побачивши Ісуса (Ів. 20,14) хотіла затримати Його, та почула заклик Його споглядати як Він сходить до Отця, аж до її повного признання перед учнями: «Бачила я Господа!» (Ів. 20,18).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В який спосіб можливо дійти до цього синтезу слухання і бачення? Стає це можливим через особу самого Ісуса, Котрого бачиться і чується. Він є Словом, що стало тілом, і славу Котрого ми бачили (Ів. 1,14). Світло віри є тим світлом Лиця, в якому бачимо Отця. Правда, яка осягається вірою, є у четвертому Євангелії об’явленням Отця через Сина, в його тілі і його земному житті; ця правда, можне бути визначена як «сповнене світлом життя» Ісуса. [24] Це значить, що пізнання у вірі не спрямовує наш погляд на чисто внутрішню правду. Правда, яку нам відкриває віра, є правдою, що зосереджена на зустрічі з Христом, на спогляданні Його життя і усвідомленні Його присутності. Святий Тома Аквінський говорить про oculata fides апостолів (віра, яка бачить!) віру що бачить Воскреслого в тілі Господа. [25] Своїми власними очима вони бачили воскреслого Ісуса і увірували; тобто, могли проникнути в глибину того, що бачили щоб визнати свою віру в Сина Божого, що сидить по правиці Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Притаманне любові пізнання могло досягти своєї повноти лише через Воплочення, лише взявши участь у нашій людській природі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Світло ж любові з’являється тоді, коли щось торкає наше серце, воно зворушується і, таким чином ми приймаємо в нас внутрішню присутність улюбленого, так пізнання Його тайни стає для нас можливим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тоді зрозуміло, чому поряд із слуханням і баченням св. Іван також говорить про віру як дотик, читаємо в його Першому Посланні: «Що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися» (1 Ів. 1,1). Через своє Воплочення і Пришестя Ісус доторкнувся до нас і продовжує ще сьогодні доторкуватися до нас через Таїнства. Перемінюючи в такий спосіб, наші серця, робить доступним для нас Його пізнання і визнання Сином Божим. Вірою також і ми можемо Його доторкнутися і отримати силу Його благодаті. Св. Августин, коментуючи уривок про кровоточиву жінку, котра доторкнулася до Ісуса, щоб зцілитися (пор. Лк. 8,45-46), каже: «Доторкнутися до Нього всім своїм серцем – ось що значить вірити».[26] Натовп тиснеться навколо Ісуса, але Його не досягає особистим дотиком віри, тим дотиком що визнає його тайну, що Він – Син , Котрий об’являє Отця. Тільки уподібнюючись до Ісуса, ми отримуємо очі, здатні Його бачити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діалог між вірою і розумом</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Християнська віра проголошуючи правду про всеохоплюючу Божу любов і відкриваючи доступ силі цієї любові, проникає таким чином у найбільш сокровенне кожної людини, котра приходить на світ через любов і до любові є покликаною, щоб витривати в світлі. Мотивовані бажанням освітити усе суще, за вихідний пункт взявши об’явлену через Ісуса Божу любов і намагаючись любити тією ж любов’ю, перші християни знайшли в грецькому світі, особливо в його наполегливому пошуку правди, ідеального партнера для діалогу. Початок спілкування Євангелії з філософією стародавнього світу став вирішальним фактором у євангелізації всіх народів і посприяв плідній взаємодії між вірою і розумом, яка триває впродовж століть аж донині. Блаженний Іван Павло II у своїй енцикліці «Fides et Ratio», продемонстрував як віра і розум взаємно одне одного підсилюють.[27] Коли ж знаходимо яскраве світло Ісусової любові, то одразу починаємо розуміти, що у кожному нашому поступку любові був завжди присутнім також промінь цього світла, і відтоді починаємо бачити його кінцеве призначення. Водночас той факт, що наша любов несе із собою світло, допомагає нам побачити шлях любові до цілковитої пожертви Сина Божого задля нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В такому циркулюючому русі віра проливає світло на всі наші людські взаємини, котрі можна жити в єднанні з Христовою любов’ю і ніжністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> У житті святого Августина знаходимо виразний приклад такої дороги, на якій пошук розуму, з його прагненням правди і зрозумілості, були включений в горизонт віри, набувши завдяки їй свого нового розуміння. З одного боку, святий Августин приймає грецьку філософію світла, з її акцентацією на спогляданні. Завдяки ж зустрічі з неоплатонізмом, він ознайомився з парадигмою світла, котре з неба сходить, щоб освітити все, і саме тому символізує Бога. Таким чином Августин зрозумів трансцендентність[1] Бога і встановив, що всі речі мають певну прозорість, і тим самим можуть відображати Божу доброту, Добро Найвище. Так він звільнився від маніхеїзму, під впливом котрого раніше перебував і під впливом якого думав, що добро і зло постійно воюють між собою, змішуючись і переплітаючись між собою без чітких між ними меж. Розуміння ж того, що Бог є світлом, надало його життю нового напрямку – здатності розпізнати зло, яке він чинив, і навернутися до добра.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого ж боку, у житті св. Августина, про який він розповідає нам у своїй «Сповіді»,, вирішальним моментом на його дорозі дозрівання у вірі не було споглядання Бога, поза цим видимим світом, а радше слухання. Почувши у саду голос, що казав: «Бери і читай»; він взяв до рук Послання св. Павла і затримався на 13-му розділі до Римлян[28]. Так йому з’явився особистісний Бог Біблії, здатний спілкуватися з людиною, зійти і жити з нею, і супроводжувати її на дорозі історії, об’являючись їй в момент слухання і відповіді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, ця зустріч з Богом Слова не підштовхнула Августина до відкинення світла і споглядання. Він взаємно поєднав обидві ці перспективи, постійно ведений об’явленням Божої любові в Ісусі. Тоді він розробив філософію світла, що приймає притаманну слову взаємність і відкриває простір свободі погляду у напрямку світла. Подібно до того як будь-яке слово отримує свою вільну відповідь, точно так і кожне світло отримує у відповідь своє зображення, котре його відбиває. Поєднуючи слухання із спогляданням, святий Августин може тоді вже говорити про «слово, що світить усередині людини»[29]. Таким чином світло стає так би мовити світлом слова, оскільки є світлом Лиця особи, світлом, яке нас освічуючи, нас же кличе і прагне відобразитися на нашому лиці, щоб випромінюватися із нас. Проте наше прагнення цілісного бачення, а не лише фрагментів історії, залишається поки що не реалізованим але буде сповненим вкінці, коли людина – як говорить святий з Гіпони – побачить і полюбить[30]. І не тому що буде здатною вмістити усе світло, котре завжди залишиться невичерпним, але тому що уся увійде в світло.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Світло любові, притаманне вірі, може зробити видимими відповіді на всі питання нашого часу про правду. Сьогодні правда часто зводиться до відповідності окремо взятої людини власній суб’єктивності, що придатна лише для особистого життя. Спільна ж правда нас лякає, оскільки ми ототожнюємо її із категоричними приписами тоталітарних систем. Але, якщо правда є правдою любові, якщо це правда, яка з’являється в особистій зустрічі з Іншим і з іншими, то тоді вона переступає поріг закритості в окремій людині і стає частиною спільного добра. Будучи правдою любові, вона не є правдою, яка нав’язується силою і не є правдою, яка пригнічує окрему людину. Зродившись з любові, вона здатна увійти в серце, як до центра особистості кожної людини. Тоді стає зрозуміло, що віра не є непримиренною[2], а зростає у співжитті, котре поважає іншу людину. Віруюча людина не є самовпевненою, а навпаки, правда робить її покірною, бо свідома того, що не стільки ми правдою володіємо, наскільки вона нас охоплює і володіє нами. Не маючи нічого спільного із впертістю, переконаність що з вірою приходить, кличе нас в дорогу і робить здатними свідчити та вести діалог з усіма.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого ж боку, світло віри, з огляду на його зв’язок з правдою любові, не є несумісне із матеріальним світом тому що любов’ю живеться завжди як тілом так і душею; світло ж віри є завжди світлом воплоченим, що походить із світлого життя Ісуса. Воно робить ясною також і матерію, довіряє її порядку, знає, що у ній відкривається що раз ширший розвиток гармонії і розуміння. Тоді світогляд науки користає з віри, котра спонукає вченого залишатися відкритим дійсності у всьому її невичерпному багатстві. Віра пробуджує критичний підхід, що не дає дослідженню задовільнитися своїми формулами і допомагає йому зрозуміти, що природа є завжди більшою. Запрошуючи до подиву перед таїнством сотворення, віра розширює поле зору розуму, щоб краще освітити світ, що відкривається дослідженням науки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра і пошук Бога</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> Світло віри в Ісуса освітлює також шлях усіх тих, хто шукає Бога, і хто робить свій притаманний християнству внесок у діалог із послідовниками інших релігій. Лист до Євреїв подає нам свідчення життя праведників, котрі з вірою шукали Бога, ще до укладення Союзу з Авраамом. Про Еноха розказує, що «засвідчено було про нього, що він угодив Богові» (Єв. 11,5), що є неможливим без віри, тому що хто «наближається до Бога, мусить вірити, що Він існує і нагороджує тих, котрі Його шукають» (Єв. 11,6). З цього розуміємо, що шлях віруючої людини проходить через визнання Бога, котрий опікується нею і Якого людині знайти під силу. Яку ж іншу нагороду міг би дати Бог тим, хто Його шукає, як не дати Себе знайти?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще раніше зустрічається особа Авеля, віра котрого також прославляється і завдяки якій його дари були приємні Богові, жертва з первенців його стада (Єв. 11,4). Віруюча людина намагається розпізнавати Божі знаки у щоденних подіях її життя, у зміні пір року, у родючості землі і в цілому русі космосу. Бог є світлом і Його можуть знайти ті, хто шукає щирим серцем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Прикладом цього пошуку є Мудреці, ведені зіркою до Вифлеєму (Мт. 2,1-12). Для них Боже світло засвітилося як шлях, як зірка, що супроводжувала їх впродовж всієї дороги до одкровень. Зірка є свідченням Божої терпеливості до наших очей, що мусять ще звикнути до Його сяйва. Віруюча людина є людиною подорожуючою і тому готовою дати себе вести, вийти поза себе, щоб віднайти Бога, котрий не перестає дивувати. Ця Божа повага до людських очей показує нам, що якщо людина наближається до Нього, то людське світло не поглинається безмірною яскравістю Бога, наче зірка поглинається світанком, але стає все яскравішим по мірі наближення до первинного вогню, подібно до дзеркала, що відбиває світло. Християнське віровизнання Христа, єдиного Спасителя, стверджує, що усе Боже світло є зосередженим в Ньому, в Його світлому житті, в якому розкривається початок і остаточне завершення історії. [31] Не існує жодного людського досвіду, жодного людського шляху до Бога, який не міг би бути прийнятим, освітленим і очищеним цим світлом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чим далі християнин заходить у коло сформоване Христовим світлом, тим більше стає здатним розуміти і супроводжувати кожну людину на її шляху до Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки віра окреслюється і як шлях, то стосується вона також життя людей, які хоч і не вірять, однак, вірити прагнуть і не перестають шукати. Залежно від того, наскільки щиро вони відкриваються своїм серцем любові і вирушають в дорогу з тим світлом, що у собі вмістити здатні, вони, самі того не підозрюючи, вже є на шляху до віри. Вони намагаються жити так, ніби Бог існував, часом тому що визнають Його значущість для пошуку надійних орієнтирів у спільному житті, або ж тому, що відчувають потребу світла серед темряви, а також і тому, що спостерігаючи велич і красу життя, інтуїтивно відчувають, що присутність Бога могла б його зробити ще величнішим. Святий Іриней з Ліону розповідає, що Авраам, перш ніж почути голос Бога, вже Його шукав «палким бажанням свого серця» і «переходив увесь світ питаючи сам себе де ж мав би Бог бути», аж доки «Бог не змилосердився над тим, хто сам в тиші Його шукав». [32] Хто виходить на шлях ділання добра, той вже наблизився до Бога, той вже Ним підтримуваний, бо це є властивим динаміці божественного світла – бути світлом наших очей, коли прямуємо до повноти любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра і богослов’я</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> Тому що віра світлом є, закликає вона нас її поглиблювати, щораз більше досліджувати освітлений нею небосхил, для глибшого пізнання того, що любимо. Якраз із цього прагнення і бере свій початок християнське богослов’я. Тоді зрозуміло, що богослов’я без віри немислиме і до динаміки віри належить, прагнучої глибшого розуміння Божого об’явлення, кульмінацією якого стала Тайна Христа. Звідси випливає, що богослов’я це не лише зусилля розуму, для дослідження і пізнання, як це в експериментальних науках є. Бог не може бути зведений до об’єкта. Він є Суб’єктом, який дає себе пізнати і об’являється у взаєминах особи з особою. Справжня віра спрямовує розум відкритися світлу, що від Бога походить, щоб, керуючись любов’ю до правди, міг пізнати він Бога ще глибше. Великі середньовічні мислителі і богослови зауважили, що богослов’я, як наука про віру, є нашою участю у знанні котре Бог сам про себе має. Тому богослов’я є не лише словом про Бога, але перш за все прийняттям і стремлінням поглибити розуміння того слова що Бог до нас звертає, слова, яке Бог говорить про себе, будучи відвічним діалогом спільності, дозволяє людині у цьому діалозі брати участь [33]. Тому в богослов’ї присутньою є покора, котра уможливлює Богу «до нас доторкнутись», визнає свою обмеженість перед лицем Тайни і старається досліджувати з властивою розумові дисципліною, незмірне багатство цієї Тайни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Окрім цього, богослов’я поділяє також еклезіальну форму віри; її світло є світлом віруючого суб’єкта, яким є Церква. З одного боку це означає, що богослов’я мало б служити вірі християн, покірно оберігати і поглиблювати віру всіх, особливо найпростіших людей. А також, оскільки богослов’я живиться вірою, то не мало б вважати Вчительський Уряд Папи і єпископів котрі в єдності з ним перебувають чимось зовнішнім, обмеженням своєї свободи, а, навпаки, одним із своїх внутрішніх, складових елементів, оскільки Вчительський Уряд забезпечує і гарантує контакт з першоджерелом, і дає впевненість, що черпається зі Христового Слова в усій його повноті.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ТРЕТЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">Я передав вам те, що прийняв</span> (пор. 1Кор. 15,3)</b></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Церква, Мати нашої віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Ті, що відкрили свої серця для Божої любові, почули його голос і отримали світло, не можуть вже більше тримати цей дар тільки для себе. Оскільки віра – це слухання і бачення, вона також передається як слово і як світло. Звертаючись до коринтян, святий Павло використовував саме цих два образи. З одного боку, він говорить: «Та мавши той самий дух віри, про який написано: «Я вірував, тому й говорив», – то й ми віримо, тому й говоримо» (2 Кор. 4,13 ). Отримане слово, стає відповіддю, визнанням віри, що поширюється на інших заохочуючи їх вірити. З іншого ж боку Павло також використовує образ світла: «Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й преображаємось у його образ» (2 Кор. 3,18). Відблиск цього світла віддзеркалюється від одного лиця до іншого, подібно до того як Мойсей носив на собі відблиск Божої слави після розмови з Ним: «Бог… освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (2 Кор. 4,6). Світло Христове сяє, відбите мов у дзеркалі, на лицях християн, і так поширюючись, доходить і до нас, щоб і ми могли взяти участь у цьому баченні і віддзеркалити це світло ближнім, точно так як на Великодній Літургії, світло Пасхальної свічі запалює багато інших свічок. Віра передається, так би мовити, через дотик, від однієї людини до іншої, так як одна свічка запалюється від іншої. Християни, у їхній нужді, сіють настільки родюче насіння, що воно стає могутнім деревом, здатним наповнити світ своїми плодами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Передавання віри, яка світить усім людям і по всіх закутках, здійснюється також і в часі, із покоління в покоління. Оскільки віра народжується із зустрічі, що відбулася в історії, і освітлює нашу подорож у часі, то повинна вона передаватися впродовж століть. Саме через цей безперервний ланцюг свідчень очевидців і доходить до нас лице Ісуса. Але ж як це можливо? Як можемо бути певні, що після стількох століть, ми сягнули «справжнього Ісуса»? Якби ми були лише ізольованими один від одного індивідами, якби ми взяли за відправну точку лише наше поодиноке «я», бажаючи знайти у нас самих певність абсолютного знання, то таке тверде переконання було б неможливим. Я не можу особисто перевірити щось, і особливо те що сталося у настільки віддалену від мене епоху. Проте це не є єдиний спосіб, яким осягається знання. Люди завжди живуть у взаєминах один з одним. Ми походимо від інших, ми належимо іншим, і наше життя зростає у зустрічі з іншими. І навіть наші знання та наша самосвідомість мають взаємообумовлений характер, і є пов’язані з тими, хто жив до нас: насамперед, з нашими батьками, які дали нам життя і ім’я. Вже сама мова, слова котрими описуємо наше життя і світ навколо нас, приходить до нас від інших, збережені у живій пам’яті інших. Самопізнання можливе лише за умови, що ми отримуємо доступ до пам’яті більшої за нашу. Так само відбувається і з вірою, яка дає людині повноту розуміння. Минуле ж віри, цей акт Ісусової любові, що приніс у світ нове життя, доходить до нас через пам’ять інших – свідків – і збережений живим у цьому єдиному суб’єкті пам’яті, яким є Церква. Церква – це Мати, яка вчить нас говорити мовою віри. Святий Іван наголошує на цьому у своєму Євангелії, зв’язуючи разом віру і пам’ять і поєднуючи їх обох із діянням Святого Духа, Котрий, як каже Ісус, «все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів. 14,26). Любов, якою Дух є, і який замешкав у Церкві, утримує об’єднані один з одним усі часи і робить нас сучасниками Ісуса, стаючи таким чином, нашим провідником на дорозі віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Неможливо вірити самостійно. Віра не є лише особистим вибором що здійснюється у внутрішньому світі віруючого, ані ізольованими від усіх взаєминами між «я» віруючого та божественним «Ти», між незалежним суб’єктом і Богом. Віра, за своєю природою, відкривається на «ми», вона завжди має місце у церковній спільноті. Про це нам пригадує діалогічна структура Символу віри що під час Святої Тайни Хрещення. Наше Вірую! є відповіддю на запрошення, на то слово, яке необхідно почути і котре походить не від мене, а тому є частиною діалогу і не може бути простим визнанням зродженим в окремій людині. Ми можемо особисто відповісти «я вірую» тільки тому, що ми є частиною більшої спільноти, тільки тому, що кажеться також «ми віруємо». Ця готовність прийняти церковне «ми» відбувається згідно із властивою Божій любові відкритістю, що є не лише взаєминами між Отцем і Сином, між «я» і «ти», але у Дусі є також і «ми» – спільністю осіб. Ось чому той, хто вірує, ніколи не є самотній, і ось чому віра прагне до розповсюдження, запрошуючи інших розділити її радість. Той хто віру приймає, зауважує, що життєвий простір власного «я» розростається і що у ньому налагоджуються нові взаємини, котрі збагачують його життя. Про це добре висловився Тертуліан, описуючи оглашенного, який «після купелі нового народження» стає прийнятим в дім Матері та, як член нової сім’ї, молитовно здійнявши руки, разом зі своїми братами молиться «Отче наш». [34]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Святі Тайни і передавання віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> Церква, подібно до будь-якої родини, передає своїм дітям усе те, що зберігає у своїй пам’яті. Але яким чином зробити так, щоб нічого не втратити, а – навпаки – все у спадщині віри ще більше поглибити? Саме завдяки апостольському Переданню, збереженому Церквою під опікою Святого Духа, маємо живий зв’язок із початковою пам’яттю про події минулого. Те, що було передане апостолами – як стверджує ІІ Ватиканський Собор – «охоплює все те, що допомагає Божому Народові жити святим життям і зміцнити його віру. Таким чином Церква у своєму вченні, у своєму у житті і у своєму культі зберігає для пам’яті нащадків і передає усім поколінням все те, чим Вона є і все те у що Вона вірить»[35]. Віра ж потребує середовища, у котрому могла б бути засвідчена і передана, а воно повинне бути відповідним і пропорційним до того що передається. Для передачі чисто доктринальної тематики, чи якоїсь певної ідеї, можливо було б достатньо лише книжки або ж просто повторити усне послання. Але те, що передається в Церкві, те, що передається в його живому Передані, є тим новим світлом, що народжується у зустрічі із живим Богом, тим світлом що сягає центра людини, її серця, і задіюючи її розум, волю та емоційність, відкриває її для живих взаємин спільного життя з Богом і ближніми.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для передання цієї повноти існують спеціальні середники, які охоплюють цілу людську особу, з її тілом і духом, з її внутрішнім світом і взаєминами з іншими. Такими середниками є Святі Тайни, які вершаться в Літургії Церкви. Через Них передається втілена пам’ять про події минулого, пов’язана з місцями і періодами життя, поєднана в уяві з усіма відчуттями; у котрих людина бере участь як складова частина живого суб’єкта, в складному переплетінні суспільних взаємин.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому, якщо вірним є те, що Святі Тайни є Тайнами віри[36], то одночасно потрібно визнати і те, що віра має сакраментальну[3] структуру. Пробудження віри відбувається шляхом пробудження нового сакраментального сенсу людського життя і християнського існування, демонструючи цим, як усе видиме і матеріальне розкривається перед лицем тайни вічного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> Передавання віри здійснюється насамперед через хрещення. Може видатись, що хрещення є лише чимось символізуючим визнання віри, щось на подобу педагогічного заходу для тих, хто потребує оглядання образів і жестів, і котрим, зрештою, можна було б знехтувати. Слово Св. Павла про хрещення нагадує нам, що це не так. Він стверджує, що «ми поховані з ним через хрещення на смерть, що, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим.4,6). У хрещенні ми стаємо новим створінням, усиновленими синами Божими. Трохи далі Апостол стверджує, що християнин підпорядкував себе тому «типу вчення» (typos didaches), якому слухняний усім серцем (пор. Рим.6,17). Людина отримує у хрещенні вчення, яке повинна сповідувати, а також конкретний зразок життя, що вимагає залучення її цілої і спрямовує її в сторону добра. Людина входить в нове оточення, переходить у нове середовище, в новий спосіб спільного діяння, в Церкву. В такий спосіб хрещення пригадує нам, що віра не є справою живучого в ізоляції індивіда, не є актом який людина здійснити може, розраховуючи лише на власні сили. Віра повинна бути прийнята через входження до церковної спільноти, котра передає Божий дар: ніхто сам себе не хрестить, подібно як і ніхто сам себе не народжує до життя. Нас охрестили.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> Які ж елементи хрещення вводять нас у цей новий, «тип вчення»? Над катехуменом найперше призивається ім’я Трійці: Отця, Сина і Святого Духа. Таким чином, вже від початку ознайомлюємося у стислій формі з напрямком дороги віри. Бог, який покликав Авраама, і волів називатися його Богом, Бог, який об’явив своє ім’я Мойсеєві; Бог, який посилаючи нам свого Сина, вповні об’явив нам таємницю свого Імені, дарує охрещеному нову синівську ідентичність. Таким чином починаємо розуміти зміст обряду занурення у воду, що звершується у хрещенні: вода одночасно є символом смерті, що запрошує нас до преображення власного «я», з огляду на те що має відбутися наше розкриття до більшого «Я», але є також символом життя, лона, з якого наново народжуємось, наслідуючи Христа у Його новому існуванні. І так, через занурення у воду, хрещення говорить нам про втілену структуру віри. Діяння Христа торкає нас в нашій особистій дійсності, докорінно перемінюючи нас, роблячи нас усиновленими синами Божими, учасниками Його Божої природи; змінюючи таким чином всі наші взаємини, нашу конкретне становище у світі і всесвіті, відкриваючи їх на Його життя в спільності. Цей динамізм преображення, притаманний хрещенню, допомагає нам розуміти важливість катехуменату[4], який сьогодні – навіть у суспільствах з давніми християнськими коренями, де зростає кількість дорослих, котрі приступають до таїнства хрещення, – набуває особливого значення для нової євангелізації. Це є дорога приготування до хрещення, до переміни цілого життя в Христі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб зрозуміти зв’язок між хрещенням і вірою може бути корисним пригадати собі текст пророка Ісаї, який в стародавній християнській літературі пов’язувався з хрещенням: «Фортеці скелясті будуть його укриттям; … води ж йому не забракне» (Іс. 33,16).[37] Охрещений, врятований з вод смерті, міг стати на «тверду скелю», бо знайшов твердиню, на яку опертись. Таким чином вода смерті преобразилася на воду життя. Грецький текст її називав водою pistos, водою «певною». Вода хрещення є певною, їй можна довіритись, бо її потік заносить нас у динаміку Христової любові, для нас джерело певності на дорозі життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> Структура Святої Тайни Хрещення, його обриси як новонародження, в якому отримуємо нове ім’я і нове життя, допомагає нам зрозуміти сенс і важливість хрещення дітей. Дитина не в змозі актом волі прийняти віру, ще не може самостійно її визнавати, тому віру дитини визнають її батьки і хресні від її імені. Вірою живеться в межах Церковної спільноти, вона є частиною спільного «ми». Тому дитина може бути підтримана іншими – батьками і хресними – може бути прийнята в їх віру, яка є вірою Церкви, яку символізує світло, що його батько дитини запалює від великої свічі під час обряду хрещення. Ця структура хрещення наголошує на важливості співдії Церкви і сім’ї у передаванні віри.[38] Як писав св. Августин, батьки є покликані не тільки давати життя дітям, але також вести їх до Бога, щоб через хрещення вони заново народилися вже як діти Божі і отримали дар віри. Таким чином, разом із життям дається їм і головна настанова усього життя, а також певність доброго майбутнього; настанова, яка в майбутньому ще буде закріплена у Святій Тайні Миропомазання печаттю Святого Духа.[5]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> Сакраментальна природа віри має своє найвище вираження в Євхаристії. Вона є цінною поживою для віри, зустріччю з Христом, присутнім в реальний спосіб через найвищий акт любові, зроджуючий життя дар самого себе. В Євхаристії перехрещуються дві осі, на яких стоїть віра. З одного боку – вісь історії: Євхаристія є актом пам’яті, актуалізацією тайни, в якій минуле, – смерть і воскресіння – виявляє свою здатність відкритися майбутньому, свою здатність випередити кінцеву повноту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Літургія нагадує нам про це у своєму hodie – «днесь[6]» таємниць спасіння. З іншого ж боку – тут є вісь переходу з видимого світу до невидимого. В Євхаристії ми вчимося зауважувати глибину дійсності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хліб і вино перетворюються в Тіло і Кров Христа, який стає присутнім на його пасхальній дорозі до Отця: це перетворення вводить нас – і тілом, і душею – в стремління усього створіння до свого сповнення у Бозі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Звершуючи Святі Тайни, Церква тим самим відтворює власну пам’ять, особливо через визнання віри. Тут йдеться не лише про визнання певного набору абстрактних істин. Навпаки, у визнанні віри все життя прямує до повноти спільного життя з Живим Богом. Можна сказати, що в «Символі Віри» віруючі заохочуються увійти в тайну, що сповідують, і стати преображеними через те що сповідують. Щоби зрозуміти сенс цих слів, розглянемо передусім зміст «Символу Віри». Він має триєдину структуру: Отець і Син поєднуються в Дусі любові. Таким чином віруючі визнають, що центром усього сущого, найглибшою таємницею всього, є божественна спільність життя. Окрім того, Символ віри містить у собі також христологічне визнання: в якому переходимо через усі тайни життя Ісуса аж до Його Смерті, Воскресіння і Вознесіння, в очікуванні Його другого приходу у славі. Отже можемо сказати що цей Бог-спільність, цей Бог-взаємна любов Отця і Сина в Дусі, здатен охопити історію людини, ввести її у динаміку Свого спілкування, котре в Отці має свій початок і своє остаточне призначення. Той хто, сповідує віру, зауважує що починає брати участь в правді, яку сповідує. Він вже більше не може промовляти щиро слова «Символу віри» без перемін у собі, не стаючи частиною історії любові що його охоплює, розширює його існування, роблячи його частиною великої спільності, кінцевого суб’єкта який проголошує «Символ Віри» – Церкви. Усі істини, в які віримо, вказують нам на таємницю нового життя у вірі як на життя-дорогу спільності з живим Богом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра, молитва і Декалог</b></span> [7] </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Для вірного передання історичного насліддя Церкви важливими є два інші елементи. Перший – це молитва Господня «Отче наш». У ній християнин вчиться долучатися до безпосереднього духовного досвіду Христа і починає бачити все Його очима. Через Того, хто є Світлом від Світла, Єдинородним Сином Отця, ми приходимо до пізнання Бога і стаємо здатними пробуджувати в ближніх прагнення наблизитися до Нього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Настільки ж важливим є взаємозв’язок між вірою і Декалогом. Як ми вже казали, віра постає перед нами як дорога, як шлях, який потрібно пройти, і який починається від зустрічі з живим Богом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому у світлі віри, у світлі цілковитого уповання на Бога, Декалог віднаходить свою найглибшу суть, у вступних словах до десяти заповідей: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих. 20,2). Декалог не є лише набором забороняючих приписів, а містить конкретні вказівки як вийти з пустелі самодостатнього і замкнутого у собі «Я» і розпочати спілкування з Богом, давши себе обняти Його милосердю, щоб понести це милосердя іншим. Таким чином віра сповідує Божу любов джерело і підтримку всього дозволяє цій любові себе вести до цілковитої єдності з Богом. Декалог постає як дорога вдячності, як відповідь на любов, що стала можливою бо через віру ми відкрили наше життя преображаючій Божій любові до нас. Новим поглядом на цей шлях стало вчення Ісуса в Нагірній проповіді (пор. Мт. 5-7). Ось так заторкнув я ці чотири елементи, що дають загальне поняття про той скарб історичного насліддя, який Церква передає: сповідування віри, відправа Святих Тайн, Декалог і молитва. Катехизація в Церкві традиційно побудована на цих чотирьох елементах, а також Катехизм Католицької Церкви, – головний інструмент неподільного акту, котрим Церква передає увесь зміст віри, «все, те чим вона є і у що вона вірить». [39]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> Єдність Церкви в часі і просторі пов’язана з єдиністю віри: «Одне бо тіло, один дух, (…) одна віра» (Еф.4, 4-5). Сьогодні може видаватися можливим досягнення єдності людей у якійсь спільній справі, в любові, в розділені спільної долі, в стремлінні до спільної цілі. Проте, нам важче мислити єдність в одній і тій же правді. Нам здається, що цього типу об’єднання противиться свободі думки, незалежності суб’єкта. Тим часом здобутий любов’ю досвід говорить протилежне, що якраз у любові є можливим спільне бачення, що якраз в ній ми вчимося бачити дійсність очима іншої людини, і це нас не збіднює, а навпаки, збагачує наше бачення. Справжня ж любов, на подобу Божої любові, вимагає правди, і через спільне прийняття правди, якою є Ісус Христос, стає міцною і глибокою. Це також радість віри, єдність бачення в одному тілі і одному дусі. В цьому значенні Св. Лев Великий міг стверджувати: «Якщо віра не є одна, то це не віра»[40].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Що є секретом цієї єдиності? Перед усім віра є одна з огляду на єдиність Бога, якого знає і визнає. Всі правди віри Його стосуються, є стежками до пізнання Його буття і Його діяння, і тому мають більшу єдністю, за будь-яку іншу, яку ми нашим мисленням уявити могли б, і які мають збагачуючу нас єдність, бо вона нам дається і робить нас одне.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Окрім цього, віра є одна, бо стосується одного Господа, стосується життя Ісуса, Його конкретної історії, яку Він поділяє з нами. Св. Іриней з Ліону пояснив її через протиставлення гностикам. Вони твердили, що існують два типи віри: одна примітивна, віра людей простих, віра недосконала, яка залишається на рівні тіла Христа і споглядання Його тайн; і віра іншого типу – глибша і досконаліша, віра справжня, призначена для вузького кола вибраних, котра розумом, возноситься понад тіло Ісуса до таємниць незнаного божества. Протиставляючись такій заяві, котра знаходить підтримку і власних прихильників і в наш час, св. Іриней ще раз наголошує, що віра є одна, оскільки завжди стосується конкретного факту Воплочення, ніколи не відривається від тіла і історії життя Христа, бо саме в них Бог забажав нам в повноті об’явитися. Тому не має різниці у вірі між «тим, хто може говорити про неї довго» і «тим, хто говорить про неї мало», між тим, хто є здібніший і тим – хто є менш: ані перший її не в стані збільшити, ані другий – її зменшити [41].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Накінець, віра є одна, оскільки її поділяє вся Церква, будучи одним тілом і одним Духом. У спільності одного суб’єкта, яким є Церква, приймаємо спільне бачення. Визнаючи ту ж віру, спираємося на одну і ту ж саму скелю, преображаємося одним і тим же Духом любові, випромінюємо одне і теж саме світло і маємо один єдиний погляд для пізнання оточуючої нас дійсності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> Оскільки віра є тільки одна, то повинна бути сповідувана в усій її чистоті і повноті. І власне тому, що всі правди віри пов’язані в одне, то заперечувати якусь одну із них, навіть із тих, які могли б здаватися менш важливими, означало б порушити цілісність усього. Одна історична епоха може визнавати певні елементи віри легшими, інша ж важчими для прийняття: тому важливо пильно чувати, щоб переказувалося усе надбання віри (1Тим.6,20), щоб належним чином наголошувалися всі аспекти визнання віри. Оскільки повнота віри є єдністю Церкви, то вилучити щось із віри означало б видалити це із правди спільності. Отці Церкви описували віру як одне тіло, тіло правди з різними членами, по аналогії із тілом Христа і його продовженням в Церкві [42]. Повнота віри завжди пов’язувалась з образом Церкви-дівиці, з її вірністю у подружній любові Христу; то ж нищити віру означає нищити спільність з Господом[43]. Повнота віри є єдністю живого організму, як влучно зауважив блаженний Джон Генрі Ньюман, коли серед характерних ознак, які визначають тяглість доктрини в часі, називав її здатність асимілювати[8] у собі все, що знаходить в різних середовищах, у які приходить, у різних культурах, із якими зустрічається[44], все очищаючи і доводячи усе до його найповнішого розвитку. Таким чином, віра являє нам себе як вселенська, католицька, оскільки її світло поширюється, щоб освітити увесь всесвіт і всю історію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> Для забезпечення повноти віри та її неспотвореного передавання, Господь дав своїй Церкві дар апостольського наступництва. Завдяки його посередництву забезпечується безперервність передання історичного насліддя Церкви та відкривається надійний доступ до чистого джерела з якого наша віра бере свій початок. Отже, гарантія нерозривності зв’язку з первинним джерелом забезпечується живими людьми, і це знаходиться у повній відповідності із живою вірою, котру Церква передає. Вона ґрунтується на достовірності свідків, вибраних Богом для такого завдання. Саме тому Вчительський Уряд Церкви завжди навчає у послусі первинному Слову, на яке опирається наша віра, і саме тому є надійним, бо довіряє Слову, яке слухає, зберігає та подає вірним.[45] У своєму прощальному посланні до старійшин Ефесу у Мілеті, зібраним Святим Лукою у Діяннях Апостолів, Святий Павло засвідчує, що виконав завдання, доручене йому Господом – «об’явити усю волю Божу» (Дії 20,27). Власне завдяки Вчительському Уряду Церкви і змогла дійти до нас у своїй повноті ця воля Божа, а разом із нею і радість, що можемо її цілковито сповнити.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">Бог готує для них місто</span> (Євр. 11,16)</b></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра і спільне добро</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Оповідаючи історію патріархів і праведників Старого Завіту, послання до Євреїв наголошує на суттєвому аспекті їхньої віри. Вона є представлена не лише як шлях, який пройти необхідно, але також, як спорудження, як підготовка місця, в якому людина могла б жити разом з іншими. Першим будівничим був Ной, котрому вдалося врятувати свою сім’ю в ковчезі (Євр. 11,07). Пізніше з’являється Авраам, про якого сказано, що, з огляду на свою віру, мешкав в наметах очікуючи місто з надійними підвалинами (Євр. 11,9-10). Ось так з’являється щодо віри нова певність, нова твердість, котру лише Бог може дати. Якщо віруюча людина опирається на «Бога-Амінь», на Бога надійного (Іс. 65,16), і в такий спосіб сама стає міцною, то тоді ми можемо до вже сказаного додати, що несхитність віри стосується також і міста, яке Бог готує для людини. Віра розкриває нам, наскільки міцними можуть бути взаємини між людьми, якщо Бог стає присутнім поміж ними. Віра не тільки наділяє внутрішньою міццю, властивим віруючому непохитним переконанням, вона також дає нове бачення людських взаємин, бо бере свій початок від любові і динамікою Божої любові керується. Гідний довіри Бог дарує людям надійне місто.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>51.</b> Саме завдячуючи своєму взаємозв’язку з любов’ю (Гал. 5,6), світло віри дієво служить справедливості, законності та миру. Віра бере свій початок від моменту зустрічі із споконвічною Божою любов’ю, зустрічі, в якій з’являється сенс і гідність нашого життя. Воно освітлюється настільки, наскільки включається в динаміку, започатковану цією любов’ю, бо, стає вправлянням у любові і шляхом, що веде до її повноти. Світло віри здатне оцінити багатство людських взаємин, їхню здатність тривати у часі, бути надійними і збагачувати спільне життя. Віра не є втечею від світу, ані не є чимось далеким від реального життя наших сучасників. Без надійної любові ніщо не здатне втримати людей справді з’єднаними. Єдність між ними мислима була б винятково на підставі корисності, чи на злитті спільних інтересів, або ж на страху, але аж ніяк на спільному житті як дарі чи на радості котру вже сама тільки присутність іншої людини викликати може. Віра уможливлює нам розуміння структури людських взаємин, бо, сягаючи їхньої першопричини і їхнього остаточного призначення в Бозі, в Його любові, освітлює майстерність будівництва, служачи таким чином спільному добру. Так справді, віра є добром для всіх, вона є спільним добром; але її світло освічує Церкву не лише всередині, ані не служить винятково для спорудження вічного міста у потойбіччі. Віра також допомагає будувати наші суспільства так, щоб вони розвивалися у напрямку майбутнього, що вселяє надію. Послання до Євреїв подає нам приклад цього, коли з поміж мужів віри виділяє Самуїла і Давида, як тих, котрі завдяки їхній вірі «чинили справедливо» (Євр. 11,33). Вжитий тут вираз стосується їхнього справедливого правління, стосується тої мудрості, що принесла в народ мир (1 Цар. 12,3 до 5, 2 Цар. 8,15). Руки віри піднімаються до небес, споруджуючи у любові місто закладене на взаєминах, у яких Божа любов служить фундаментом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра і сім’я</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>52.</b> Розповідаючи про подорож Авраама до міста майбутнього, послання до Євреїв торкається благословення, що передається від батьків до дітей (Євр. 11,20-21). Сім’я є тим першим середовищем, в якому віра освітлює місто людей. Перед усім маю на увазі стійкий зв’язок чоловіка і жінки у шлюбі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Повстає цей зв’язок з любові – знаку і присутності Божої любові – із визнання позитивності статевих відмінностей і прийняття їх, завдяки яким подруги можуть стати одним тілом (Бут. 2:24) і здатні до народження нового життя як вияв доброти Творця, його мудрості і його плану любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Будуючи на цій любові, чоловік і жінка можуть присягнути один одному взаємну любов вчинком, що зобов’язує на все життя і який так багато спільних рис з вірою має. Присягнути ж любов на все життя можливо лише тоді, коли усвідомлюємо існування плану, що перевищує наші проекти, який нас підтримує і робить здатними усе наше майбутнє принести в дар коханій людині. Віра також допомагає нам зрозуміти сенс народження дітей у всій його глибині і багатстві, як знак любові Творця, який дарує і ввіряє у наші руки таємницю нової людини. Власне завдяки своїй вірі Сара стала матір’ю, покладаючись тільки на вірність Бога своїм обітницям (Євр. 11,11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>53.</b> У сім’ї віра супроводжує всі періоди життя, починаючи з дитинства: діти вчаться довіряти любові своїх батьків. Ось чому так важливо, щоб батьки дбали про спільні релігійні практики в сім’ї, щоб супроводжували дозрівання своїх дітей у вірі. Особливо молодь, що переживає настільки складний, багатий і важливий для віри період життя, повинна відчувати постійну близькість і турботу зі сторони сім’ї і церковної спільноти на своїй дорозі дозрівання у вірі. Всі ми бачили, як підчас Всесвітнього дня молоді, молодь виявляла радість вірити, зобов’язуючись жити вірою, з кожним днем все міцнішою і великодушнішою. Молодь прагне жити повнотою життя. Зустріти Христа, дозволити Йому взяти нас за руку дозволити його любові нас вести розширює горизонт життя дає непохитну надію що не розчарує.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра не є притулком для людей позбавлених відваги, але розвитком нашого життя. Віра допомагає віднайти нам наше велике покликання, покликання до любові, і гарантує, що ця любов є надійна, що їй віддатися вартує бо її фундамент стоїть на Божій вірності, що сильніша за будь-яку слабкість нашу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Світло для життя в суспільстві</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>54.</b> Прийнята і поглиблена, в сім’ї, віра стає світлом для всіх суспільних відносин. Як досвід Божого батьківства і Божого милосердя, віра продовжує свій розвиток дорогою братерства. В епоху модернізму була спроба побудови всеосяжного братерства між людьми, ґрунтуючись на їхній рівності. Однак поступово прийшло розуміння, що таке братерство, яке позбавлене зв’язку зі спільним Отцем як основним фундаментом, не здатне до існування. Отже потрібно повернутися до справжнього джерела братерства. Від самих її початків історія віри була історією братерства, хоча і не була позбавленою конфліктів. Бог кличе Авраама вийти з рідної землі і обіцяє вивести з нього великий народ, який отримає Боже благословення (Бт.12,1-3). В ході історії спасіння людина відкриває, що Бог прагне, щоб усі люди, як брати, стали учасниками єдиного благословення, яке має свою повноту в Христі, щоб всі стали одним цілим. Невичерпна любов Отця дається нам в Ісусі і через наших братів та сестер. Віра вчить нас зауважувати, що кожна людина приносить мені благословення, що світло лиця Божого освітлює мене через лице брата. Скільки ж благодаті приніс місту людей, їх спільному життю християнський світогляд! Завдяки вірі ми зрозуміли неповторну гідність кожної людини, яка у стародавньому світі не була настільки очевидною. У II столітті язичник Цельсій докоряв християнам те, що йому здавалося ілюзією і обманом: християнське твердження, що Бог створив світ для людини, поставивши її на вершині всесвіту. Тому запитував: «Чому стверджуєш, що [...] трава [...] росте в більшій мірі для людей, аніж для диких тварин, позбавлених розуму?» [46] «Глянувши з неба на землю, чим відрізняються наші заняття від того чим займаються мурахи і бджоли?» [47]. У центрі біблійної віри знаходиться Божа любов, її конкретна турбота про кожну людину, її план спасіння, який охоплює все людство і все творіння і який досягає своєї кульмінації у Втіленні, Смерті і Воскресінні Ісуса Христа. Якщо ця реальність затіняється, тоді зауважується брак критерію, який забезпечує бачення того, що робить життя людини цінним і неповторним. Тоді вона втрачає своєї місце у всесвіті, перестає виділятися поміж природою, відмовляючись від власної моральної відповідальності або ж домагається для себе влади абсолютного володаря присвоюючи собі право маніпуляції без обмежень.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>55.</b> Крім того віра, об’являючи нам любов Бога Творця, заохочує цим нас до шанобливішого ставлення до природи, допомагає відчитувати в ній Ним записану «азбуку» та доглядати i зберігати довірене нам помешкання, допомагає знаходити шляхи розвитку, зумовлені не лише користю і наживою, а які б вважали усе створіння даром, за який всі ми є боржниками; вчить нас шукати справедливі форми правління, визнавати, що влада походить від Бога для служіння спільному добру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також віра дає можливість прощення, яке дуже часто вимагає часу, зусиль, терпіння і справжнього нашого залучення; прощення стає можливим, коли ми зауважуємо, що добро завжди передує злу і за нього є сильнішим, що слово, яким Бог потверджує наше життя, сягає глибше за будь-яке наше заперечення. Також з чисто антропологічної точки зору, зрештою єдність перевищує конфлікт; ми повинні радше розвернутися лицем до конфлікту ніж його уникати, але наша у ньому участь мусить сприяти його вирішенню, подоланню, перетворюючи його у ланку ланцюга, у черговий етап шляху до єдності. Якщо віра слабне, то з’являється небезпека, що ослабнуть також підвалини життя, як застерігає поет T. С. Елліот: «Чи ж потрібно вам казати що навіть ці скромні досягнення – причина вашої гордості за цивілізоване суспільство – навряд чи переживуть віру, якій завдячують своїм значенням?» [48]. Якщо усунемо віру у Бога із наших міст, то взаємна довіра ослабне, все що нас утримуватиме разом буде тільки страх, тоді стабільність стане під загрозою. Послання до Євреїв говорить: «Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто» (11, 16). Вираз «не соромитися» пов’язаний з публічним визнанням і має на увазі, що Бог своїми конкретними діями публічно визнає свою присутність між нами, своє бажання зміцнювати взаємини між людьми. Чи ж будемо ми тими, хто соромитиметься називати Бога нашим Богом? Тими, хто не визнаватиме публічно Його таким у нашому суспільному житті, хто не буде проголошувати тої величі спільного життя яка завдяки Йому стає можливою? Віра освітлює суспільне життя. Вона містить у собі творче світло на кожну наступну мить історії, бо розташовує всі події відносно їх начала і кінцевого призначення всього в Отці, який нас любить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Потішаюча в терпінні сила</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>56.</b> Св.Павло пишучи до християн Коринту про свої злидні і терпіння, пов’язує свою віру із проповідуванням Євангелія. Говорить, що у ньому сповнюється цитата з Письма: «Я вірував, тому й говорив» (2Кор.4,13). Тут Апостол має на увазі слова 116 Псалма, коли Псальмопівець вигукує: «Я був непохитний у довір’ї навіть тоді, коли казав: «Який же я нещасний!»( 10). Мова про віру часто потягає за собою також і мову про болючі випробування, але саме це святий Павло вважає найпереконливішим способом проповідування Євангелія, оскільки в слабкості і терпінні об’являється і відкривається сила Божа, що перевищує усі наші слабкості і терпіння. Сам же апостол знаходиться перед обличчям близької смерті, яка стане життям для християн (2Кор.4,7-12). В години випробувань віра освічує нас і, саме, у терпінні і слабості стає зрозумілим, що «ми не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа» (2Кор.4,5). Глава 11 Послання до Євреїв закінчується нагадуванням про тих, які терпіли за віру (Євр.11,35-38), серед них особливе місце займає Мойсей, який зносив зневаги заради Господа (пор. рядок 26). Християнин знає, що терпіння неможливо уникнути, але воно може набути сенсу, воно може стати актом любові, віданням себе в руки Бога, який нас не покидає, і таким чином стати етапом зростання у вірі і любові. Розважаючи над зв’язком Христа з Отцем, навіть в момент найбільшого страждання на хресті (Мр.15,34), християнин вчиться способу бачення самого Христа. Навіть смерть стає освітленою і може бути пережита як останній поклик віри, останнє «вийди з твоєї землі», останнє «Прийди!», сказане Отцем, якому віддаємося з довірою, що Він нас скріпить також і під час остаточного переходу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>57.</b> Світло віри не приводить нас до втрати пам’яті про існуюче у світі страждання. Для багатьох людей віри страждаючі стали посередниками світла! Для св.Франциска прокажений, а для бл.Матері Терези з Калькутти її убогі. Вони зрозуміли таємницю, яка міститься у них. Наближуючись до них, вони безсумнівно, не звільнили їх від усіх їхніх терпінь, ані не змогли пояснити кожне зло. Віра не є світлом, яке поглинає усю нашу темряву, а світильником, який вночі освітлює наш шлях, а цього вже достатньо, щоб продовжувати йти вперед. Страждаючій людині, Бог не наводить незаперечних доказів якими все пояснюється, а зсилає свою відповідь у вигляді невпинно супроводжуючої присутності, у вигляді історії добра, що поєднується з кожною історією страждання, щоб відшукати у ній промінь світла. Через Христа Бог зволив особисто розділити з нами цю дорогу і дати нам своє бачення всього, щоб ми розгледіли на цій дорозі світло. Христос, оскільки переніс страждання, є Тим, хто «провадить нас у вірі і її вдосконалює» (Євр.12,2).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Страждання пригадує нам, що служіння спільному добру є завжди служінням надії, яка дивиться вперед, знаючи, що лише в Бозі, лише в майбутньому що від Христа воскреслого приходить, наше суспільство зможе віднайти свої міцні і стійкі підвалини. У цьому сенсі віра поєднується з надією, бо навіть якщо руйнується дім нашого дочасного проживання, та все ж існує житло вічне, яке Бог вже заснував у Христі, в Його тілі (пор.2Кор.4,16 – 5,5). Таким чином динаміка віри, надії і любові (пор.1Сол.1,3; 1Кор.13,13) робить близькими нам, турботи всіх людей на нашій спільній дорозі до того міста, «архітектором і будівничим якого є сам Бог»(Євр.11,10), оскільки «надія не засоромить» (Рим.5,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У єдності з вірою і любов’ю, надія спрямовує нас до певного майбутнього що знаходиться у іншій перспективі, аніж примарні пропозиції божків цього світу, яке дає нам нову наснагу і свіжі сили для щоденного життя. Не дозвольмо отже, щоб у нас вкрали надію, не дозвольмо, щоб її звели нанівець прийняті на ходу рішення і пропозиції, які стримують наш поступ, «розпорошують» час, перетворюючи його в простір. Час є завжди вищий за простір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Простір надає твердості процесам, натомість час завжди спрямовує у майбутнє спонукаючи до поступу вперед з надією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">Благословенна та, що повірила</span> (Лк.1,45)</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>58.</b> У притчі про сіяча св. Лука цитує наступні слова, якими Ісус розтлумачує значення «плідної землі», котра символізує тих, «що почувши Слово серцем щирим і добрим, його зберігають і дають плід у терпінні» (Лк.8,15). У контексті Євангелія від Луки щире і добре серце стосовно почутого і збереженого Слова є прихований образ Діви Марії. Євангелист говорить нам про пам’ять Марії, про те, що вона зберігала у своєму серці все, що чула і бачила, щоб Слово плодоносило в Її житті. Мати Господа є досконалим зразком-образом віри, як сказала св.Єлизавета: «Благословенна та, що повірила» (Лк.1,45).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У Марії, Дочці Сіону, сповнюється довготривала історія віри Старого Завіту, яка розповідає про численних вірних жінок, починаючи від Сари, жінок, в яких поряд із патріархами сповнилась Божа обітниця і пробуджувалося нове життя. Коли ж прийшла повнота часу, Боже Слово було звернене до Марії, і Вона прийняла Його усім своїм єством, у її серці, щоб у Ній Воно сталося тілом і прийшло у світ світлом для людей. Святий Юстин Мученик у своєму Діалозі з Трифоном вжив прекрасний вислів, в якому сказав, що Марія, приймаючи вістку ангела, зачала «віру і радість»[49]. У Матері Ісуса віра явила себе багатою на плоди, тож коли наше духовне життя плодоносить, то наповнює нас радістю, яка є найбільш чітким знаком величності віри. У своєму житті Марія здійснила паломницьку подорож віри, слідуючи за своїм Сином[50]. Ось так шлях віри Старого Завіту в Марії набув обрисів шляху слідування за Ісусом і Ним преображаючись, входить у простір бачення втіленого Божого Сина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>59.</b> Можна сказати, що у Пресвятій Діві Марії здійснилося те, на чому я вже попередньо наголошував, тобто що віруючий є повністю задіяний у власне визнання віри. З огляду на її близькість з Ісусом, Марія тісно поєднана в нашій свідомості з тим, у що віримо. У непорочному зачатті Марії маємо чіткий знак Божого синівства Христа. Одвічне походження Христа знаходиться в Отці, Він є Сином в повному і єдиному у своєму роді значенні, і тому народився у часі без участі чоловіка. Будучи Сином, Ісус може принести у світ новий початок і нове світло, повноту вірної Божої любові, Бога що віддає себе людям. З іншого ж боку, справжнє материнство Марії запевнило Божому Синові справжню людську історію, справжнє тіло, у якому він помре на хресті і воскресне з мертвих. Марія супроводжуватиме Його аж до хреста (Ів.19,25), звідки її материнство пошириться, на кожного учня Її Сина (Ів.19,26-27). Вона також буде присутня у трапезні, після Воскресіння і Вознесіння Ісуса щоб разом з апостолами молити про дар Святого Духа (Ді.1,14). Таким чином, динаміка любові Отця і Сина у Святому Дусі пройшла через нашу історію; Христос притягує нас до себе, щоб спасти (Ів.12,32). У центрі віри знаходиться визнання Ісуса, Сином Божим, народженим від жінки, усиновлюючого нас через дар Святого Духа (Гал.4,4-6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>60.</b> Звертаємося в молитві до Марії, Матері Церкви і Матері нашої віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">О Мати, допоможи нашій вірі!</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Відкрий наші вуха, щоб ми чули Слово і розпізнавали Божий голос та Його поклик.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Розбуди у нас прагнення іти по його слідами, виходячи із своєї землі і приймаючи Його обітницю.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Допоможи нам відкритися на дотик Його любові, щоб і ми змогли доторкнутися до Нього з вірою.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Допоможи нам всеціло довіритися Йому і вірити Його любові, особливо в часи випробувань та хрестів, у часи коли наша віра покликана до зрілості.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Сій у нашій вірі радість Воскреслого.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Пригадай нам, що той, хто вірить, ніколи не є самотнім.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Навчи нас бачити все очима Ісуса, щоб Він був світлом на нашій дорозі. І нехай це світло віри постійно у нас зростає, аж поки не настане той непроминаючий день, яким є сам Христос, Твій Син і наш Господь!</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано у Римі, у Св. Петра, 29 червня, у празник Святих Апостолів Петра і Павла, року 2013, першого року мого Понтифікату.</b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">ФРАНЦИСК</span></b></span></div>
<br />
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ:</b></i></span><br />
<div style="text-align: justify;">
[1] Діалог з Трифоном-юдеєм, 121, 2: PG 6, 758.</div>
<div style="text-align: justify;">
[2] Св.Климент Александрійський, Protrepticos, IX: (Напучування греків), IX: PG 8, 195.</div>
<div style="text-align: justify;">
[3]. Brief an Elisabeth Nietzsche (11 червня 1865), w: Werke in drei Banden, Munchen 1954, 953 n.</div>
<div style="text-align: justify;">
[4]. Рай, XXIV, 145-147</div>
<div style="text-align: justify;">
[5] Acta Sanctorum, I Junii, 21.</div>
<div style="text-align: justify;">
[6] «Навіть якщо Собор не трактує безпосередньо віри, то говорить про неї на кожній сторінці, визнає її живий і надприродній характер, закладає її цілою і сильною і на ній будує свою науку. Було б достатньо привести соборові твердження [...], щоб зауважити суттєве значення, яке Собор, згідно з доктринальною традицією Церкви, приписує вірі, правдивій вірі, джерело якої в Христі, а канал передання у Вчительському Уряді Церкви» (Павло VI, Генеральна аудієнція, (8 березня 1967): Insegnamenti V (1967), 705).</div>
<div style="text-align: justify;">
[7]. Пор. наприклад Собор Ватиканський І, Конст. догм. про віру католицьку Dei Filius, розд.III: DS 3008-3020; Собор Ват.II, Конст. догм. Про Об?явлення Боже Dei verbum, 5; ККЦ 153-165.</div>
<div style="text-align: justify;">
[8]. Пор. ККЦ, V, 1: PG 33, 505A.</div>
<div style="text-align: justify;">
[9] In Psal. 32, II, s. I, 9: PL 36, 284.</div>
<div style="text-align: justify;">
[10] M. Buber, Die Erzahlungen der Chassidim, Zurich, 1949, 793.</div>
<div style="text-align: justify;">
[11] Emile, Paris, 1966, 387.</div>
<div style="text-align: justify;">
[12] Lettre a Christophe de Beaumont, Lausanne, 1993, 110.</div>
<div style="text-align: justify;">
[13] Cf. In Ioh. Evang., 45, 9: PL 35, 1722-1723.</div>
<div style="text-align: justify;">
[14] Part II, IV.</div>
<div style="text-align: justify;">
[15] De Continentia, 4, 11: PL 40, 356.</div>
<div style="text-align: justify;">
[16] “Vom Wesen katholischer Weltanschauung” (1923), in Unterscheidung des Christlichen. Gesammelte Studien 1923-1963, Mainz, 1963, 24.</div>
<div style="text-align: justify;">
[17] XI, 30, 40: PL 32, 825.</div>
<div style="text-align: justify;">
[18] Cf. ibid., 825-826.</div>
<div style="text-align: justify;">
[19] Cf. Vermischte Bemerkungen / Culture and Value, ed. G.H. von Wright, Oxford, 1991, 32-33; 61-64.</div>
<div style="text-align: justify;">
[20] Homiliae in Evangelia, II, 27, 4: PL 76, 1207.</div>
<div style="text-align: justify;">
[21] Cf. Expositio super Cantica Canticorum, XVIII, 88: CCL, Continuatio Mediaevalis 87, 67.</div>
<div style="text-align: justify;">
[22] Ibid., XIX, 90: CCL, Continuatio Mediaevalis 87, 69.</div>
<div style="text-align: justify;">
[23]. «Богові, який себе обявив, треба віддати “послух віри”(Рим.1,5; 2Кор.10,5-6), яким людина ціла вручає себе свобідно Богові, віддаючи “повну повинність ума і волі обявленому Богові”(4) і добровільно приймаючи дане ним обявлення. А щоб показати цю віру, треба попереджаючої і допоміжної ласки Божої і внутрішньої підтримки Святого Духа, що порушує серце і напрвляє до Бога, розкриває очі духа і дає “всім насолоду в прийманні й віруванні в правду”(5). А щоби ще глибшим стало розуміння обявлення, той самий Святий Дух постійно здосконалює віру своїми дарами.» (Собор Ват.ІІ Конст.догм. Про Боже Об’явлення Dei verbum, 5).</div>
<div style="text-align: justify;">
[24] Cf. H. Schlier, Meditationen uber den Johanneischen Begriff der Wahrheit, in Besinnung auf das Neue Testament. Exegetische Aufsatze und Vortrage 2, Freiburg, Basel, Wien, 1959, 272.</div>
<div style="text-align: justify;">
[25] Cf. S. Th. III, q. 55, a. 2, ad 1.</div>
<div style="text-align: justify;">
[26] Sermo 229/L (Guelf. 14), 2 (Miscellanea Augustiniana 1, 487/488): “Tangere autem corde, hoc est credere”.</div>
<div style="text-align: justify;">
[27] Cf. Encyclical Letter Fides et Ratio (14 September 1998), 73: AAS (1999), 61-62.</div>
<div style="text-align: justify;">
[28] Cf. Confessiones, VIII, 12, 29: PL 32, 762.</div>
<div style="text-align: justify;">
[29] De Trinitate, XV, 11, 20: PL 42, 1071: “verbum quod intus lucet “.</div>
<div style="text-align: justify;">
[30] Cf. De Civitate Dei, XXII, 30, 5: PL 41, 804.</div>
<div style="text-align: justify;">
[31] Cf. Congregation for the Doctrine of the Faith, Declaration Dominus Iesus (6 August 2000), 15: AAS 92 (2000), 756.</div>
<div style="text-align: justify;">
[32] Demonstratio Apostolicae Predicationis, 24: SC 406, 117.</div>
<div style="text-align: justify;">
[33] Cf. Bonaventure, Breviloquium, prol.: Opera Omnia, V, Quaracchi 1891, 201; In I Sent., proem, q. 1, resp.: Opera Omnia, I, Quaracchi 1891, 7; Thomas Aquinas, S. Th I, q.1.</div>
<div style="text-align: justify;">
[34] Cf. De Baptismo, 20, 5: CCL 1, 295.</div>
<div style="text-align: justify;">
[35] Dogmatic Constitution on Divine Revelation Dei Verbum, 8.</div>
<div style="text-align: justify;">
[36] Cf. Second Vatican Ecumenical Council, Constitution on the Sacred Liturgy Sacrosanctum Concilium, 59.</div>
<div style="text-align: justify;">
[37] Cf. Epistula Barnabae, 11, 5: SC 172, 162.</div>
<div style="text-align: justify;">
[38] Cf. De Nuptiis et Concupiscentia I, 4, 5: PL 44, 413: “Habent quippe intentionem generandi regenerandos, ut qui ex eis saeculi filii nascuntur in Dei filios renascantur”.</div>
<div style="text-align: justify;">
[39] Second Vatican Ecumenical Council, Dogmatic Constitution on Divine Revelation Dei Verbum, 8.</div>
<div style="text-align: justify;">
[40] In Nativitate Domini Sermo, 4, 6: SC 22, 110.</div>
<div style="text-align: justify;">
[41] Cf. Irenaeus, Adversus Haereses, I, 10, 2: SC 264, 160.</div>
<div style="text-align: justify;">
[42] Cf. ibid., II, 27, 1: SC 294, 264.</div>
<div style="text-align: justify;">
[43] Cf. Augustine, De Sancta Virginitate, 48, 48: PL 40, 424-425: “Servatur et in fide inviolata quaedam castitas virginalis, qua Ecclesia uni viro virgo casta coaptatur”.</div>
<div style="text-align: justify;">
[44] Cf. An Essay on the Development of Christian Doctrine (Uniform Edition: Longmans, Green and Company, London, 1868-1881), 185-189.</div>
<div style="text-align: justify;">
[45] Cf. Second Vatican Ecumenical Council, Dogmatic Constitution on Divine Revelation Dei Verbum, 10.</div>
<div style="text-align: justify;">
[46] Origen, Contra Celsum, IV, 75: SC 136, 372.</div>
<div style="text-align: justify;">
[47] Ibid., 85: SC 136, 394.</div>
<div style="text-align: justify;">
[48] “Choruses from The Rock”, in The Collected Poems and Plays 1909-1950, New York, 1980, 106.</div>
<div style="text-align: justify;">
[49] Cf. Dialogus cum Tryphone Iudaeo, 100, 5: PG 6, 710.</div>
<div style="text-align: justify;">
[50] Cf. Second Vatican Ecumenical Council, Dogmatic Constitution on the Church Lumen Gentium, 58.</div>
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>Примітки редактора:</b></i></span><br />
[1] трансцендентність, трансцендентний – такий, що перебуває поза матеріальним світом і як результат є поза досвідом, недоступний для людського пізнання<br />
[2] такою що не припускає з собою прирікань<br />
[3] таїнственну<br />
[4] період підготовки до прийняття хрещення<br />
[5] у латинському обряді Свята Тайна Миропомазання в 12-14 років<br />
[6] сьогодні, тепер<br />
[7] Десять Заповідей даних Богом у Старому Завіті і підтверджених Ісусом Христом у Новому<br />
[8]Засвоювати. Пристосовуватись до чого-небудь.<br />
<br />
<br />
<b>Переклад “<a href="http://catholicnews.org.ua/" target="_blank">Католицького Оглядача</a>”</b><br />
<br />
<br />
Джерела: <a href="http://popefrancis.org.ua/?p=789" target="_blank">Наступник Святого Петра Папа Франциск</a><br />
<br />
<a href="http://catholicnews.org.ua/svitlo-viri-lumen-fidei-enciklika-papi-franciska" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><br />
<br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> текст:</b><br />
<b>українською мовою</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1-MIzk3zZRJZvO6vzjfUuJONIIejbg0dV" target="_blank">(pdf+ocr,30st.,ukr,0,20Mb)</a><br />
<br />
<b>білоруською мовою</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1QHFNQYXUacdi711M1ZfMQosY-zcFTvJK%20http://katekhytyka-6.blogspot.com/p/blog-page.html" target="_blank">(pdf+ocr,36st.,bel,0,50Mb)</a> Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-60532356976005921512018-03-31T01:41:00.002-07:002018-04-04T02:09:35.003-07:00QUAS PRIMAS - «ЯК І ПЕРШИЙ» Енцикліка Пія ХІ (1925)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">QUAS PRIMAS</span></b></span> </div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXDqy8uipv19Q3CCLFNxND0vM7ARAFJJs07FcNqNxcuLG4793wfqC_hQuzJW8Iu2s1-J1p01gWDiRBiT5UqMjL15FrwkdrteBUAzKR36hkziclB0YPNBDmxgiprO3K748iMxt7LbBrqPw/s1600/KP_cover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="675" data-original-width="450" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhXDqy8uipv19Q3CCLFNxND0vM7ARAFJJs07FcNqNxcuLG4793wfqC_hQuzJW8Iu2s1-J1p01gWDiRBiT5UqMjL15FrwkdrteBUAzKR36hkziclB0YPNBDmxgiprO3K748iMxt7LbBrqPw/s400/KP_cover.jpg" width="266" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«ЯК І ПЕРШИЙ»</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4e9LKtOvdlgVTgBeruvQ82E95tY8TsQLN__UxDWxxxzn9qZwzE790W7PilrAsnsyDLsoFpNN9FJBJCXU0vlDg1xT_ugm4VdcUuO2lM7tCmPDivyi4Cxcs6adrnW9VuazcgjnjA5nKdPQ/s1600/KP_cover_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="720" data-original-width="460" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg4e9LKtOvdlgVTgBeruvQ82E95tY8TsQLN__UxDWxxxzn9qZwzE790W7PilrAsnsyDLsoFpNN9FJBJCXU0vlDg1xT_ugm4VdcUuO2lM7tCmPDivyi4Cxcs6adrnW9VuazcgjnjA5nKdPQ/s400/KP_cover_01.jpg" width="255" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЕНЦИКЛІКА </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВЯТІЙШОГО ПАПИ ПІЯ ХІ</b> </div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBCkbtfG8vHXtFH8JvyktgeNYsNcmYE4R4AvBelGuG1P9YjqElqkLstaE8lJ7tOcF0o-Y0Kk1WyobKEvmanpXEGIjk6MYiMU0ViaUQ6MWE13uWV5_gRC-41S7EKz7QO3vruzfxsD_TqaY/s1600/Papa_Piy-XI_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="646" data-original-width="468" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgBCkbtfG8vHXtFH8JvyktgeNYsNcmYE4R4AvBelGuG1P9YjqElqkLstaE8lJ7tOcF0o-Y0Kk1WyobKEvmanpXEGIjk6MYiMU0ViaUQ6MWE13uWV5_gRC-41S7EKz7QO3vruzfxsD_TqaY/s400/Papa_Piy-XI_sr.jpg" width="289" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>до високодостойних братів, патріархів, примасів, архиєпископів, єпископів та інших локальних правлячих архиєреїв, які перебувають в мирі та сопричасті з апостольською столицею </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА НАШОГО ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Преподобні браття та улюблені діти! Мир та Апостольське Благословення!</b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #999999;"><i>(неофіційний переклад з польської мови)</i></span></div>
<div style="text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ВСТУП</b> </div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>ВІДСТУПНИЦТВО І НАВЕРНЕННЯ</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> У першій енцикліці виданій на початку Нашого Понтифікату до всіх єпископів, коли ми розмірковували над найважливішими причинами тих нещасть, які гнітять людей і з ними змагаються, тоді ми відкрито вказали, що такого роду ураган зла не лише тому заполонив світ, що багато людей усунули Ісуса і Його Найсвятіше право з власних традицій і приватного, родинного і публічного життя; але також і в майбутньому не засяє певна надія непохитного миру між народами, поки особи і держави будуть відсторонюватися і заперечувати панування нашого Спасителя. Тому ми закликали, щоб Христового миру шукали в Христовому Царстві і ми оголосили, що маємо намір це вчинити, на скільки Нам це буде дане: а саме, що в царстві Христа не можна, на нашу думку, більш ефективно сприяти відновленню і зміцненню миру, як відновлюючи царювання Нашого Господа. І справді, яснішу надію кращих часів пробудив в нас чи то новонароджений, чи то сильніше пробуджений цей напрямок серед народів до Христа та Його Церкви, в якій єдине спасіння: тому також можна було помітити, що багато з тих, що погордували царюванням Спасителя, стали ніби вигнанцями з його Царства, в поспіху готуються і дозрівають, щоб повернутися до обов’язків послуху.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СВЯТИЙ РІК ПРОВІСНИКОМ СВЯТА ХРИСТА – ЦАРЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> А чи ж те, що у минулому Святому Році відбувалося і звершилося, а що дійсно достойне постійного згадування і увіковічення, не принесло дуже багато поклоніння і слави, Засновнику Церкви, Господу і Найвищому Цареві?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Зрештою, публічна місіонерська вистава, як же глибоко торкнулася розуму і людських сердець, даючи з одного боку пізнати діла, які постійно чинить Церква для щоденного розширення все більше царства Нареченого, на всій землі і навіть на найбільш відлеглі острови океану; з іншого боку, дала пізнати велику кількість країн здобутих для католицької віри з великими труднощами, навіть кров’ю відважних і непереможних місіонерів – і, врешті, показала скільки ще залишається величезного простору, який необхідно здобути для спасіння і лагідного панування Нашого Царя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі ті всі, котрі протягом ювілейного року прибули з усюди до Риму під проводом Єпископів і Священиків, чи ж не мали на меті належно очистити свої душі і перед гробом Апостолів і перед Нами визнати, що є і залишаться у Царстві Христовім?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> А і саме царство Нашого Спасителя здавалося тоді засвітило якимось новим світлом, коли шестеро послідовників і дів, після підтвердження їх героїчних чеснот зарахували до сонму святих. О як же раділо серце наше, скільки ж радості ми досвідчили, коли в прекрасній Базиліці Святого Петра, після проголошення урочистого декрету, незлічені натовпи вірних, у гімні подяки співали: Tu Rex gloriae, Christe – Ти Царем слави, Христе!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Адже під час, коли розпалене полум’я ненависті і внутрішні течії женуть до падіння і загибелі людей і країні відділені від Бога – Церква Божа, щедро уділяє людям поживу для духовного життя, народжує і виховує все нові легіони святих мужів і жінок, а Христос тих, які в земному царстві були Йому вірними і слухняними підданими, невпинно закликає до вічного щастя в Небесному Царстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Крім цього, в ювілейному році припала тисячу шестисота річниця Нікейського Собору, і цю історичну подію Ми наказали урочисто святкувати і самі про неї згадали у Ватиканській Базиліці, адже саме цей Собор визначив і подав як догму католицької віри, що Єдинородний Син є Єдиносущний з Отцем – і водночас, включаючи до Символу Віри слова «а Його Царству буде кінця», ствердив царську гідність Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Тому що цей святий рік надав Нам не одну можливість пояснити царство Христове, на Нашу думку, ми вчинимо дію, яка особливо відповідає Нашому Апостольському уряду, якщо ми прихилимося до прохань багатьох серед Кардиналів, Єпископів і вірних, що надходили до Нас поодиноко і колективно і власне цей ювілейний рік закінчимо запровадженням в церковній літургії окремого свята Господа Нашого Христа Царя. Справа цього свята приносить Нам таку радість, що Ми прагнемо про неї Вам, Вельмишановні Брати, дещо сказати; а потім Вашим вже буде завданням – те, що ми скажемо про Христа Царя, доступно викласти для люду, щоб ця щорічна урочистість принесла їм найщедріші користі в майбутньому.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>НАУКА ПРО ЦАРЮВАННЯ ХРИСТА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Давно вже широко називали Христа Царем у переносному цього слова значені, а це з огляду на найвищий ступінь гідності, через яку перевершує всі створіння і перевищує їх. Говоримо, отже, що Христос царює в людському розумі не стільки для глибини розуму і ширини знань, скільки, що він сам є Правдою, а люди повинні правду з Нього черпати і смиренно її приймати; говоримо також, що Христос царює у людській волі, адже у Ньому не лише бездоганна людська воля стосується повністю і з повним послухом найсвятішої Божої Волі, але також і тому, що Христос так впливає своїм натхненням на нашу вільну волю, що ми запалюємося до найдостойніших речей. Врешті, визнаємо Христа як Царя сердець, через його Його «перевищуючу усяке уявлення любов» (Еф 3,19) і через лагідність і доброту, які притягують душі. Жодна людина ніколи не була і не буде до такого ступеня люблячою усіма народами, як Ісус Христос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, якщо глибше вникнути в справу, бачимо, що у властивому цього слова значенні ім’я і владу царя, належить признати Христу як Людині, адже лише про Христа як Людину можна сказати, що отримав від Отця «влада і слава, і царство (Дан 7,14); Христос бо, як Слово Бога, будучи єдиносущним з Отцем все має спільне с Отцем, а отже також найвище і необмежене владарювання на усім створінням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ХРИСТОС ЦАР У СВЯТОМУ ПИСЬМІ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Чи не читаємо в багатьох місцях Святого Письма, що Христос є Царем? Він названий нащадком Якова, який панувати буде (Чис 24,19), який Отцем є поставлений Царем над Сіоном, святою горою Його і отримає народи у спадщину і кінці землі в посілість (Пс 2, 6-8) – натомість весільна пісня, в якій під фігурою і подобою найбагатшого і наймогутнішого монарха, представлено майбутнього справжнього Царя Ізраїлю, містить такі слова: «Престол Твій, Боже, по віки вічні; берло правоти – берло Царства Твого» (Пс 45,7) . Поминаючи багато такого роду виразів, в іншому місці, ніби для яснішого виділення рис Христа, передвіщалося, що царство Його, не буде мати кордонів і рясніти буде дарами справедливості і миру: «За його днів квітнутиме справедливість , а мир глибокий – аж доки місяця … Він буде правити від моря аж до моря, а від Ріки аж до кінців землі» (Пс 72, 7-8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Тут додамо численні пророцтва, а передусім, це найбільш відоме Ісаї: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру. Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити і укріпити справедливим судом віднині і повіки» (Іс 9 5-6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так само як Ісая також і інші пророки передвіщали: Єремія, передвіщав «праведний пагін», що мав повстати з роду Давида «владарюватиме як цар і буде мудрим, буде чинити на землі суд і справедливість» (Єр 23,5), а далі пророцтво Даниїла «небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки … стоятиме повіки» (Дн 2, 44) і додає: «Бачив я в нічних видіннях, аж ось на небесних хмарах ішов ніби Син Чоловічий; дійшов він до Ветхого деньми, і приведено його поперед нього. І дано йому владу, славу й царство, і всі народи, племена та язики йому служили. Влада його – влада вічна, що не минеться, і царство його не западе ніколи (Дн 7, 13-14). А пророцтво Захарії про царя смиренного, який «верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці, мав увійти до Єрусалиму, серед радісних окриків натовпу, як «Справедливий і Спаситель» (Зах 9,9) – чи святі Євангелісти не визнали і не підтвердили, що це сповнилося?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Зрештою, та сама наука про Христа-Царя, якої ми легко торкнулися на підставі книг Старого Заповіту, не лише не зникає на сторінках Нового Завіту, а навіть навпаки, знаходить там прекрасне і повне сяйва підтвердження. Згадати тут лише посланця Архангела, який повчає Діву, що породить Сина, якому Господь Бог дасть престол Давида, його батька, і який повіки царюватиме над домом Якова й царюванню його не буде кінця (Лк 1, 32-33).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Сам Христос свідчить про своє царювання: чи то в останній проповіді до людей, представляючи нагороди і покарання, які отримають справедливі і винні, чи даючи відповідь на публічне запитання римського Намісника, чи є царем, чи також, коли після воскресіння довіряє Апостолам владу навчання і хрещення усіх народів, користаючись нагодою сам себе назвав Царем (Мт 25, 31-40) і явно підтвердив, що є Царем (Йн 18, 37) і урочисто освідчив, що дана Йому всяка влада на небі і на землі (Мт 28,18): а ці слова що інше можуть означати як не велич Його могутності і нескінченість царства?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, що дивного, якщо Той, якого Йоан називає Володарем царів земних (Одк 1,5), явився цьому Апостолу у видінні майбутніх речей, «і має на одіжі і на бедрі своєму ім’я написана: Цар царів і Володар володарів» (Одк 19,16). Адже, це Отець «зробив Христа спадкоємцем усього» (Єв 1,2); і має царювати, поки не покладе усіх ворогів під ноги Бога і Отця (1 Кор 15, 25).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ХРИСТОС ЦАР У ЛІТУРГІЇ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Тому абсолютно справедливо, що внаслідок єдиноголосного навчання Святих Книг, Католицька Церква, це царство Христа на землі, що має поширитися на всіх людей і на всі країни, прославляючи свого Творця і Засновника, примножуючи ознаки свого поклоніння у щорічному циклі святої літургії, як Царя і Господа і Царя Царів. Дійсно, Церква цих ознак поклоніння, що виражають одну і ту саму думку,хоча й в прекрасній різнорідності, вживала як у давньому псалмоспіві і стародавніх літургійних книгах, так і сьогодні вживає в щоденних публічних молитвах, що заносить перед Божий маєстат, коли приносить непорочну жертву; у цьому ж невпинному прославленні Христа-Царя, легко можна помітити найпрекраснішу гармонію між нашими і східними обрядами, так, що у цьому випадку справджується приказка: Молитва Церкви є правилом віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ФУНДАМЕНТ ЦАРСЬКОЇ ГІДНОСТІ ХРИСТА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> На чому, отже, полягає ця гідність і влада Господа Нашого, влучно визначає Кирило Александрійський: «тримає Він, одним словом, панування над усім сотворінням, не силою вимушене, ані ніким ззовні, але силою своєї істоти і натури» (In Luc. 10); значить це, що влада Його опирається на цьому предивному поєднанні, яке ми називаємо іпостассю. Звідси висновок, що Христу належить прославлення від людей і від ангелів, не лише як Богу, але ангели разом з людьми мають бути слухняними і підлеглими Його владі, як Людини, тому що силою самого поєднання іпостасей Христос царює над усім сотворінням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте, що може бути для нас прекрасніше, або приємніше, ніж те, що Христос царює над нами не лише з права натури, але також з права, яке Собі набув, а саме через діло відкуплення? Щоб всі люди, які забувають про це, розміркували, як дорого ми коштували Нашому Спасителю: «і знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного …, але дорогоцінною кров’ю Христа (1П 1, 18-19). Не належимо вже собі, бо Христос «високою ціною» (1 Кор 6, 20) відкупив нас; навіть наші тіла «члени Христові» (1 Кор 6, 15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПОТРІЙНА ВЛАДА ЦАРЮВАННЯ ХРИСТА</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Для того, щоб коротко визначити міць і істоту цього царювання, достатньо згадати, що обіймає воно потрійну владу, без якої не можна зрозуміти царювання. Доказом цього є численні свідоцтва зачерпнуті зі Святого Письма про всесвітнє царювання нашого Спасителя, більше того, догма нашої віри у тому, що Христос був даний людям як Спаситель, щоб у Нього вірили, а водночас як законодавець, щоб Його слухали (Trid. Sess. VI. can. 21). Євангелісти говорять про Нього, не стільки, що встановив закони, скільки представляють Його встановлюючого закон: хто заповіді Його береже, про тих говорить Божественний Вчитель в різних обставинах і в різних висловах, що дадуть вони свідчення своєї любові до Нього і в цій любові перебувають (Йн 14, 15; 15,10). Натомість про суддівську владу, яку отримав від Отця, сам сказав євреям, коли ті оскаржили Його в тому, що порушує відпочинок шабату через чудесне оздоровлення хворої люди: «Отець бо не судить нікого , а Синові дав Він суд увесь» (Йн 5, 22). У цьому натомість, річчю невідривною від суду є те, що як суддя мав право нагороджувати і карати людей ще за їх життя. Христу необхідно признати владу, званою виконавчою, адже всі повинні слухати Його наказів під загрозою покарання, якого не уникнути впертим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЦАРСТВО ХРИСТА Є, ПЕРЕВАЖНО, ДУХОВНЕ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Що царство це є переважно, духовне і належить до духовних речей, це дуже ясно доводять як слова Святого Письма, вищенаведені, так і сам Христос Господь підтверджує це своєю поведінкою. Адже, при багатьох нагодах, коли євреї, а навіть самі Апостоли помилково думаючи, що Месія має вибороти свободу і відновити царство Ізраїль, Він сам розсіював їхні пусті сподівання і забирав їм надію; коли натовп, що обступив Його і захоплювався Ним, хотів проголосити його царем, відійшов і сховався і так ухилився від титулу і гідності; а перед римським намісником освідчив, що Його царство не є з цього світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А царство це, як його представляють Євангелісти є таким, що кожен, хто хоче до нього увійти, готується через покуту, не можна увійти до нього інакше, ніж через віру і хрещення, які хоча й є зовнішнім обрядом, проте, означають і чинять внутрішнє відродження: це царство протистоїть лише царству сатани і силам темряви, а від своїх прихильників вимагає не лише, щоб відірвалися від багатств і земних речей і дорожче за них цінували скромність традицій і прагнули та жадали справедливості, а також, щоб зреклися самих себе і несли свій хрест.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Адже Христос, як Спаситель, кров’ю своєю набув Церкву, а як Священик, склав з себе жертву за гріхи і продовжує її складати – хто ж не бачить, що Його королівська влада має характер цих обох влад і в них бере участь?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Дуже помилявся б той, хто заперечував би владу Христа Чоловіка над будь-якими мирськими справами, у той час, коли Він від Отця отримав необмежене право над створінням так, що все піддане Його волі. Проте, коли жив на землі, повністю утримувався від виконання цієї влади і хоча сам нехтував турботою і посіданням людських речей, водночас дозволяв і дозволяє на це тим, хто їх має . Прекрасно це виражають слова: Не відбирає земних речей Той, хто дає Царство небесне (Гімн на урочистість Трьох Царів).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Тому царство нашого Спасителя обіймає всіх людей; як говорить про це Наш попередник, світлої пам’яті Лев ХІІІ, слова якого охоче наводимо: «Його царювання поширюється не лише на католицькі народи, або лише на тих, які обмиті в таїнстві хрещення в дійсності належать по праву до Церкви, хоча або помилкові погляди вивели їх на бездоріжжя, або незгода відділяє від любові: але поширюється воно також на всіх нехристиян, тому цілий людський рід дійсно належить до царства Ісуса Христа» (Енцикліка Annum Sacrum).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І немає тут жодної різниці між особами, родинами чи державами, адже люди з’єднані в суспільстві не менше підлягають владі Христа, ніж індивіди. Істинно, Він є джерелом спасіння для окремих людей і для загалу: «І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені нема іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4, 12). Він сам є творцем процвітання і справжнього щастя як для окремих громадян, так і для держави: «Не в одному щастя для держави, а в іншому для людини: адже держава це ніщо інше, як злагоджена група людей» (св. Августин, Лист до Македонців, розділ 3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай, отже, правителі держав не бороняться самі і разом зі своїм народом віддати Христовому царству публічні ознаки поклоніння і покори, якщо прагнуть зберегти свою непохитну повагу і сприяти примноженню розквіту своєї вітчизни. Зрештою те, що на початку Нашого Понтифікату ми писали про величезне зменшення поваги до закону і пошанування влади, це ще більше стосується теперішнього моменту: «Тому що усунено Бога і Ісуса Христа – так ми скаржились – з галузі права і державних прав, тому що не від Бога вже, а від людей виводять початок влади, тому сталося, що … збурено фундаменти під цією владою, адже усунено головну причину чому одні мають право наказувати, а інші обов’язок слухати. Тому людське суспільство мусило досвідчити потрясіння, бо вже нема жодного тривалого і сильного фундаменту (Енцикліка Ubi Arcano).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ДОБРОДІЙСТВА ЦАРСТВА ХРИСТА</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> Якщо б люди визнали як в приватному, так і публічному житті царську владу Христа, тоді б проникли всі суспільні верстви, невимовні добродійства, як справедлива свобода, як лад і спокій, згода і мир.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Адже царська гідність Нашого Господа, надає певної релігійної принади людській повазі князів і правителів, а також ушляхетнює обов’язки і послух громадян. Тому Апостол Павло, любо наказав дружинам, щоб у чоловікові своєму, а слугам, щоб у своїх господарях вшановували Христа,однак, пригадав, щоб не як людям були слухняні, але єдине для того, що вони замісники Христа, адже не подобає людям спасенним Христом, служити людям: «Великою ціною ви були відкуплені, не ставайте рабами людей» (1 Koр 7,23).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо правлячі і законні очільники будуть переконані, що виконують владу не лише силою власного права, а з дозволу і в заступництві Божественного Царя, то надійно свято і мудро будуть вживати свою владу і будуть мати на увазі публічне благо і людську гідність підданих, тому що будуть видавати закони і домагатися їх виконання. Тоді дійсно, після усунення причини безладів зацвіте мир і лад: хоча й громадянин дивитися буде на керівників і інших правителів держав, як на людей подібних собі , або навіть з будь-якої причини негідних і заслуговуючих на догану, однак, не відкине їх наказів, так як буде бачити в них образ і повагу Христа Бога і Людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Що стосується добродійств згоди і миру, то є певне, що, чим ширшим є царство і охоплює цілий людський рід, тим більше людей стають свідомими цього зв’язку, який їх єднає; ця, натомість, свідомість з одного боку усуває і розсіює протиріччя, з іншого боку зменшує і послаблює гіркоту від них.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20. </b> Чому ж, якби царство Христове охопило дійсно всіх людей так, як огортає їх з права, ми мали б сумніватися у тому мирі, який приніс на землю Цар, що мир творить, Він, який прийшов «поєднати все» , який «не прийшов, щоб Йому служили, а щоб служити» , і який будучи Господом усіх, сам дав приклад смирення і встановив право особливої любові; який сказав також: «Ярмо моє солодке, а тягар мій легкий»?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якого б блаженства ми могли б досвідчити, якби так особи, як родини і держави дозволили, щоб Христос ними керував. «Лише тоді – наведемо слова, які 25 років тому скерував до усіх Єпископів Наш Попередник Лев ХІІІ – загояться рани і відродиться всяке право і віднайде колишнє своє значення і зацвіте благословення миру й з рук випадуть мечі і зброя; коли всі щиро піддадуться під владу Христа і будуть Йому слухняні, і “всякий язик визнає, що Ісус Христос – Господь у славі Бога-Отця” (Encyklika Annum Sanctum).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРИЧИНИ ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА ХРИСТА ЦАРЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Отже, щоб ці довгоочікувані блаженства були рясними і довговічними у християнському суспільстві, необхідно якомога більше розширювати розуміння королівської гідності нашого Спасителя, нам здається, що ніщо так не посприяє цьому, як встановлення власного і окремого свята Христа Царя. Адже набагато дієвіше повчити народ істин віри, а тим самим піднести їх до внутрішніх радощів життя, через щорічне святкування святих таємниць, ніж через будь-які, хоча й навіть дуже поважні доводи церковного вчення; адже останні, найчастіше, використовують для деяких і то більш освічених, ті в свою чергу – порушують і навчають усіх вірних; урочистість щороку і постійно промовляє, аргументи церковного вчення діють спасенно головним чином на розум, святкування урочистості – на розум і серце, тобто на цілу людину. І слушно, бо так як людина складається з душі і тіла, зовнішні святкові урочистості повинні її так зворушити і пробудити, щоб вона все більше переймалася Божими науками через розмаїття і красу святих обрядів і, щоб вони проникали всю її істоту і допомогли у розвитку в духовному житті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Історія говорить, що такого роду урочистості запроваджувалися протягом віків одна за другою тоді, коли була в них необхідність, або вони були потребою вірних: а саме, коли існувала необхідність зміцнити народ в загальній небезпеці, або захистити його від поширюваних помилок єресей, або, щоб заохотити і збудити до розважання з більшою побожністю якоїсь істини віри, або добродійства Божої доброти. Тому вже від перших віків, коли християни були найжорстокіше переслідувані, почали вшановувати пам’ять мучеників в урочистих обрядах, щоб – за свідоцтвом св. Августина (Проп. 47 de Sanctis) – урочистість мучеників була заохоченням до мучеництва; натомість, ця літургійна шана, яку віддавали святим послідовникам, дівам і вдовам предивно сприяла заохоченню вірних до ревності у чеснотах, необхідних також у часи миру. Особливо свята встановлені на честь Пресвятої Діви Марії не лише сприяли, що християнський люд почав побожніше вшановувати Богородицю, найласкавішу Опікунку, але також палкіше полюбив цю Матір, яку Спаситель у заповіті нам передав. До добродійств, які стали результатом публічних і літургійних святкувань на честь Богородиці і Святих Господніх , одним із перших слід віднести те, що Церква завжди переможно відтісняла від себе нашесть єресей і помилок. І у цьому захоплюємося мудрістю Божого Провидіння, яка навіть зі зла звикла виводити добро, часто дозволяла, щоб віра і побожність людей слабішали, або, щоб фальшиве вчення наступало на істини католицької віри, але з тією метою, щоб правда засіяла новим блиском, а віра і побожність пробуджені зі сну, до вищих і святих речей були скеровані.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Так само були встановлені і не менші плоди принесли урочистості, які були не так давно внесені до літургійного року: і так, коли ослабли повага і честь до Пресвятих Дарів, встановлено свято Божого Тіла, котре так святкується, щоб прекрасні обряди і молитви, що відправляються протягом всієї октави, призивали до публічного прославлення Бога; а коли людські душі, ослаблені і знеохочені повнотою смутку і перебільшеною суворістю янсеністів, повністю охололи і відстрашились від Божої любові і віри у спасіння, тоді впроваджено урочистість Найсвятішого Серця Ісуса.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СВЯТО ХРИСТА ЦАРЯ ЯК ЗАПОБІЖНИЙ ЗАСІБ ПРОТИ СЕКУЛЯРИЗМУ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Розпорядившись, щоб цілий католицький світ вшановував Христа як Царя, прагнемо зарадити потребам сьогоднішніх часів і дати особливі ліки на пошесть, яка навідала людське суспільство. А цією пошестю є так званий секуляризм, тобто світськість, його помилки і негідні устремління: а злочин цей, як відомо Вам Вельмишановні брати, не раптово дозрів, але вже давно крився серед держав. Почалося від заперечення царювання Христа над усіма народами; заперечено право Церкви навчати людей, встановлювати закони, керувати народами, яке вона отримала від самого Христа, щоб вести людей до вічного щастя. Поступово почали зрівнювати релігію Христа з іншими псевдорелігіями і нечестиво ставити її в одному ряду з ними; ще далі пішли ті, які вважали, що необхідно замінити Божу релігію якоюсь натуральною релігією, якимсь природним рухом душі. Вистачає також держав, які вважали, що можуть обійтися без Бога і їх релігія це безбожність і ігнорування Бога. Які ж гіркі плоди принесло часте і довготривале відступництво від Христа як осіб, так і держав – на це ми звертали увагу в енцикліці Ubi Arcano і сьогодні знову над цим уболіваємо -а це: насіння всюди розсіяного розбрату, полум’я заздрості і ворожнечі розпалене між народами, що дуже сильно затримує їх примирення; невгамовна жадібність, яка нерідко криється під плащем публічного блага і любові до батьківщини, з яких виникає поділ між громадянами і цей сліпий і нестримний егоїзм, який нінащо не зважає, лише на приватну користь і вигоди і цією міркою все виміряє; наступний плід – це збурений повністю домашній мир, бо забуваються і ігноруються обов’язки; єдність і нерозривність родини підірвані; зрештою цілі суспільства приголомшені і ідуть на загибель.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому маємо велике сподівання, що свято Христа Царя, яке щорічно святкуватиметься, швидко поверне суспільство до Найулюбленішого Спасителя. Звісно, це було б обов’язком католиків приготувати і пришвидшити своєю працею і діяльністю це повернення; однак, багато з них здавалося б, не мають ані положення у суспільстві, ані не мають тих повноважень належних тим, які несуть світло істини. Може це некорисне становище можна приписати безрадності, або боязливості добрих, які утримуються від боротьби, або надто м’яко протистоять; внаслідок чого вороги Церкви і набирають більшої зухвалості і відваги. Однак, якби всі вірні зрозуміли, що мають обов’язок під знаменами Христа Царя відважно і постійно боротися, тоді з апостольською ревністю намагалися поєднати з Богом загублених і не освячених, і щоб Божі закони були непорушні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> Крім цього, чи ж свято Христа Царя, яке щорічно святкуватиметься по всій землі, не посприяє рішучому оскарженню, а водночас відновленню того публічного відступництва, початок якому з великою шкодою для суспільства дав секуляризм? Адже чим більше ганебно замовчується на міжнародних зібраннях і в парламентах найсолодше Ім’я нашого Спасителя, тим голосніше належить Його прославляти і рішучіше стверджувати права царської гідності і влади Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРИГОТУВАННЯ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА ХРИСТА ЦАРЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b> 26.</b> Бачимо, що від кінця минулого століття, успішно і неперевершено готувалася дорога для встановлення цього урочистого свята. Знаємо всі як мудро і певно захищали цей культ в численних книжках виданих різними мовами і по всьому світі; до визнання царювання і влади Христа сприяв також побожний звичай, коли незліченні родини посвятилися і віддалися Найсвятішому Серцю Ісуса. І не лише родини це чинили, але також держави і королівства: а навіть все людство були посвячене папою Левом ХІІІ Божому Серцю під час Святого Року 1900. Не можна також не відзначити, що до урочистого визнання цієї королівської влади над людськістю дивно посприяли так часті у наші часи євхаристійні конгреси, які направлені на те, щоб вірні чи то з окремих дієцезії, чи держав, чи народів, або з усього світу, зібрані для вшанування і прославлення Христа Царя, укритого під євхаристійними заслонами, віддали шану Христові, як Царю даному з неба, через промови на зібраннях і в святинях, через спільне поклоніння Пресвятим Дарам, публічно виставленим і через прекрасні процесії. З повною впевненістю можна сказати, що християни, порушені Божим натхненням, Христа, якого злі люди, коли прийшов до своїх, не хотіли прийняти, прагнуть вивести з затишшя святинь, ніби з укриття і, ведучи Його у тріумфальній ході по вулицях міст, прагнуть повернути Йому всі царські права.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СВЯТИЙ РІК НАЙВІДПОВІДНІШИЙ ДЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА ХРИСТА ЦАРЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> Для реалізації вищевикладеного нашого наміру особливу нагоду, краще якої ми не бачимо, дає Святий Рік, який власне добігає кінця, адже найласкавіший Бог, піднісши душі і серця вірних до небесних благ, які перевершують усякий розум, або знову обдарувавши їх даром своєї благодаті, або ж побудивши їх знову до старань про вищі речі, зміцнив їх на дорозі праведності. Отже, беручи до уваги багаточисленні представлені нам прохання, розмірковуючи над тим, що відбувалося під час великого Ювілею,вважаємо, що є всі підстави для того, щоб настав нарешті довгоочікуваний усіма день, у який можемо проголосити, що необхідно вшанувати Христа як Царя усього людства, власним і особливим святом. Адже, у цьому році, як було вище сказано, цей Божественний Цар, істино чудесний у своїх Святих, новою дружиною воїнів, піднесених до гідності святих, став славетно вшанований; у цьому Році також, дивлячись на виставку предметів і праць, всі могли захоплюватися перемогами отриманими місіонерами Євангелія для поширення Христового Царства, врешті, у цьому Році ми урочисто відзначали спомин Нікейського Собору який захищав догму єдиносущності Втіленого Слова з Отцем, на який, як на фундамент спирається царювання Христа над усіма народами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТА ХРИСТА ЦАРЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b> 28.</b> Тому нашою апостольською владою ми встановлюємо свято Господа Нашого Ісуса Христа Царя, яке має святкуватися у цілому світі щорічно, в останню неділю місяця жовтня, тобто в неділю, що передує урочистості Всіх Святих. Повеліваємо також, щоб у цей день, щорічно, відновлювалося присвячення людського роду Найсвятішому Серцю Господа Ісуса, яке Наш Попередник, святої пам’яті Пій Х, наказав повторювати кожного року; проте, лише цього року будемо відзначати це свято 31 числа цього місяця і у цей день ми самі відправимо понтифікальне богослужіння на честь Христа Царя і розпорядимося, щоб це присвячення відбулося у Нашій присутності. Адже, вважаємо, що не можемо краще і доречніше закінчити Святий Рік і Христові, безсмертному Цареві віків, сердечніше виразити Нашу вдячність – і у цьому ми виражаємо почуття вдячності всього католицького світу – за добродійства, які Він уділив у цей ювілейний час Нам, Церкві і усьому католицькому світові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Немає необхідності, Достойні Брати, багато і довго повчати Вас, чому було вирішено, щоб свято Христа Царя відзначалося окремо від інших свят, які певною мірою також означають і вшановують Його царську гідність. Адже достатньо звернути увагу на одне, що хоча й у всіх Господніх святах головним є Христос, однак, в причинах цього вшанування зовсім не враховується влада і царське ім’я Христа. Це свято ми встановили на неділю тому, щоб не лише духовенство через жертву Служби Божої і в священицьких молитвах зі свого боку вшанувало Божественного Царя, але також, щоб і люд, вільний від щоденних занять, дав Христові у дусі святої радості славне свідоцтво послуху і своєї підлеглості. Для святкування цієї урочистості здалася найвідповіднішою серед інших, остання неділя жовтня, яка майже замикає період церковного року; таким чином, роздуми протягом року таємниць життя Ісуса Христа закінчаться і помножаться святом Христа Царя і перед тим, як будемо відзначати славу Всіх Святих, будемо прославляти і проголошувати славу Того, який тріумфує у всіх святих і вибраних.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай, отже, це буде Вашим обов’язком і турботою, Вельмишановні Брати, щоб у визначених днях перед цією щорічною урочистістю, в окремих парафіях, до людей проголошувалися проповіді, в яких би вірних детально знайомили з суттю, значенням і важливістю цього свята і заохочували їх, щоб вони влаштували і уклали своє життя у такий спосіб, щоб воно стало гідним тих, які вірно і ревно слухають наказів Божественного Царя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>БЛАГОСЛОВЕННЯ СВЯТА ХРИСТА ЦАРЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Дозвольте ще раз, Достойні Брати, на кінець цієї енцикліки, коротко відзначити, яких благ бажаємо собі, і яких сподіваємося з цього публічного вшанування Христа Царя, як для блага Церкви і світського суспільства, так і для окремих вірних.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Дійсно, коли ми будемо вшановувати царювання Господнє, ми повинні пригадати людям те, що Церква, як досконале суспільство, встановлене Христом, домагається, і це з природнього права, якого не може позбутися, повної свободи і незалежності від світської влади і, що у виконанні довіреної собі Богом влади навчання, керування і провадження до вічного щастя всіх тих, які належать до царства Христа, Церква не може залежати від чиєїсь волі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Водночас, цю саму свободу держава повинна залишити орденам і згромадженням, чоловічім і жіночім, які є дуже мужніми помічниками Пастирів Церкви і сприяють поширенню і встановленню Христового царства, через святі чернечі обіти, які борються з потрійною пожадливістю світу, через прагнення до більш досконалого життя, яке чинить, що ця святість, яка згідно волі Божого Засновника має оздоблювати і характеризувати Церкву, вічно і постійно все більш прекрасним блиском промінює і ясніє перед очима усіх людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Щорічне святкування цієї урочистості нагадає також державам, що як індивіди, так влада і керуючі, мають обов’язок публічно вшановувати Христа і Його слухати; це їм приведе на думку останній суд, на якому Христос, не лише усунений з публічного життя, але також презренний, зігнорований і відкинений, дуже суворо помститься за таку велику зневагу, адже Його царська гідність домагається, щоб усі країни як в ухваленні законів і у вимірі справедливості, так також і у вихованні молоді у здоровій науці і чистості моралі дотримувалися Божих заповідей і християнських засад.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Більше того, скільки предивної сили і чеснот зможуть зачерпнути вірні розважаючи ці речі, щоб творити свої душі згідно правил християнського життя. Адже, якщо Господові Христові дана усяка влада на небі і на землі, якщо люди найдорогоціннішою Його Кров’ю спасенні, силою нового права підлягають Його владі; врешті, якщо ця влада обіймає всю натуру людини, то ясна річ, що немає в нас жодної здатності, яка б могла нас виключити з під цього царювання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому, Він повинен царювати у розумі людини, обов’язком якої є з повною покорою, непохитно і постійно визнавати об’явлені правди і науку Христа; нехай Христос царює в волі, яка повинна слухати Божих законів і заповідей; нехай царює в серці, яке погордувавши природніми пожадливостями, повинно понад усе кохати Бога і до Нього лише належати; нехай Христос царює в тілі і в його членах, які як знаряддя, або – процитуємо св. Павла Апостола (Рим 6,13) як «зброя справедливості Бога», повинні служити для внутрішнього освячення душ. А це все, якщо буде ретельно і чітко представлене вірним для роздумів, посприяє їх більшому прагненню до найвищої досконалості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Палко прагнемо, Вельмишановні Брати, щоб також і ті, які поза Церквою запрагнули солодкого Христового ярма і прийняли його для свого спасіння, а ми всі, які через милосердя Божого Провидіння є в Церкві, щоб ми не з важкістю, але ревно, з любов’ю і святістю, носили це ярмо; пристосувавши наше життя до законів Божого Царства, щоб ми раділи щедрістю спасенних плодів і, визнані Христом як добрі і вірні слуги, стали разом з Ним учасниками вічного щастя і слави в Його небесному царстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Це бажання і прагнення, нехай буде доказом Нашої до Вас, Вельмишановні Брати, батьківської любові перед урочистістю Народження Господа Нашого Ісуса Христа, яка наближається; і як запоруку Божих благодатей прийміть апостольське благословення, котрого Вам, Вельмишановні Брати, духовенству і Вашим вірним, від люблячого серця уділяємо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Видана в Римі у св. Петра, дня 11 місяця грудня, Святого Року 1925, четвертого року нашого Понтифікату</b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">PIUS PP. XI</span></b></span></div>
<br />
<br />
Джерело: <a href="http://christking.com.ua/enciklika-piya-xi-quas-primas-1925-r/" target="_blank">Парафія Христа Царя Всесвіту в Києві</a><br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> текст в <a href="https://drive.google.com/open?id=1TJNZTyN6j676mpaJXF6lk0SGzLrnQwuY" target="_blank">(pdf+ocr,10st.,ukr.,0,10Mb)</a></b>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-11962756621464572322018-03-24T07:14:00.002-07:002018-03-29T02:20:45.565-07:00ECCLESIAM DEI - «ЦЕРКВА БОЖА» Енцикліка Папи Пія ХІ (1923)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">ECCLESIAM DEI </span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHBZxX2us_rFqNcqM3-dHUIWjhKLGxpUDDSfvHfU6g7Es02RPKvl6GdLDHW7ka5PGPU4DTz517Owqpg9Q5g7BSPvAaS5B9-yK55yCVA-zgZhw1aWjq3kFz5BzyQn54AFduWpwYsxV2BrA/s1600/ECCLESIAM+DEI_cover_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="675" data-original-width="450" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgHBZxX2us_rFqNcqM3-dHUIWjhKLGxpUDDSfvHfU6g7Es02RPKvl6GdLDHW7ka5PGPU4DTz517Owqpg9Q5g7BSPvAaS5B9-yK55yCVA-zgZhw1aWjq3kFz5BzyQn54AFduWpwYsxV2BrA/s640/ECCLESIAM+DEI_cover_01.jpg" width="424" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«ЦЕРКВА БОЖА»</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiO7fW3vJm7KodxDWFRv7UUHN7JHuqy-UmxGPa1xKoOjavVffUekpONRYJ8ZFrK0LM-UqH2IFGkK1pnHjuZo7K7rZEL1B8NpxzLwFPQ9otHmMSj5usyxkMOrGJ__4Kcwy2mcXHinQIsro/s1600/Sv_Josafat_mod_ukr-ukr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1097" data-original-width="627" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiO7fW3vJm7KodxDWFRv7UUHN7JHuqy-UmxGPa1xKoOjavVffUekpONRYJ8ZFrK0LM-UqH2IFGkK1pnHjuZo7K7rZEL1B8NpxzLwFPQ9otHmMSj5usyxkMOrGJ__4Kcwy2mcXHinQIsro/s640/Sv_Josafat_mod_ukr-ukr.jpg" width="365" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЕНЦИКЛІКА </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВЯТІЙШОГО ПАПИ ПІЯ ХІ</b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiXu6qXjmT37Ca6LGz6T4P0UhSnb2svYtpYeaGCDD93Y-fYgWQANqXmw7RJjqbajdX5guMso0fUWJ2tdbKEv8Gj2cN04-bdp5y8sUG3hzT0EZefDaLUM3_45yxPVOy4mnN9CEFbQ0HtMOs/s1600/Papa_Piy-XI_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="646" data-original-width="468" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiXu6qXjmT37Ca6LGz6T4P0UhSnb2svYtpYeaGCDD93Y-fYgWQANqXmw7RJjqbajdX5guMso0fUWJ2tdbKEv8Gj2cN04-bdp5y8sUG3hzT0EZefDaLUM3_45yxPVOy4mnN9CEFbQ0HtMOs/s400/Papa_Piy-XI_sr.jpg" width="289" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Високодостойним Братам Патріярхам, Приматам, Архиєпископам, Єпископам та іншим місцевим Ординаріям, які в мирі та сопричасті з Апостольською Столицею перебувають, з нагоди <span style="color: #cc0000;">трьохсотлітньої річниці мучеництва св. Йосафата, Архиєпископа Полоцького</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #999999;"><i>(неофіційний переклад)</i></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
Високодостойні Брати, привіт і Апостольське Благословення.</div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Церква Божа, предивним промислом, так була влаштована, щоби в повноті часів стати незмірною родиною, обіймаючи все людство, і тому, як відомо, стається вона божественно видимою, серед інших своїх знаних характеристик, через вселенську єдність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки Христос Господь Наш не тільки довірив Своїм апостолам місію, яку отримав був від Отця, коли сказав: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (1), але також захотів, щоб Колегія апостолів була бездоганно єдиною, зв’язаною між собою подвійним і міцним зв’язком: внутрішнім – зв’язком одної віри і любові, що «влита в серця наші Святим Духом» (2), та зовнішнім – зв’язком одної верховної влади над усіма, довіривши першенство над іншими Апостолами св. Петрові, зробивши його постійною основою і видимим фундаментом єдності. Завершуючи своє земне життя, Він з великою дбайливістю переконував їх в необхідності цієї єдності (3), про те ж саме в гарячій молитві просив Отця (4), і молитва Його була почута, «він був вислуханий за богобоязність» (5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином Церква була народжена і зросла в «одне тіло», оживлене і зміцнене одним духом. «Його главою є Христос, з котрого все тіло зложене і зв’язане різними зв’язками взаємної допомоги» (6), а видимою главою цього тіла, ідучи за тими ж самими міркуваннями, є той, хто на землі Христа заступає – Римський Архиєрей. У ньому, як спадкоємцеві св. Петра, неустанно здійснюються слова Христа: «На цій скелі збудую мою Церкву» (6). І він, неустанно виконуючи обов’язки, які були довірені Петрові, ніколи не перестає утверджувати, коли потрібно, у вірі своїх братів та пасти всіх овець і ягнят Господнього стада.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Жодна з прерогатив Церкви ніколи настільки не піддавалася лютим нападам «ворога людини», як єдність управління Церквою, за допомогою якого зберігається, «зв’язком миру» (8), єдність духа. Хоч ворог ніколи не здолав і ніколи не здолає Церкви, проте йому вдалося відірвати від її лона багатьох її дітей, а навіть – цілі народи. Багаторазово ці тяжкі втрати були заподіяні війнами між народами, введенням законів ворожих до релігії та побожності, як також неприборканою любов’ю до минущих багатств цього світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найбільшим з усіх і самим прикрим відступництвом було відділення Візантійців від єдності Вселенської Церкви. Хоча здавалося, що цьому нещастю зможуть запобігти Ліонський і Флорентійський Собори, однак воно знову опісля поновлювалося і триває по нинішній час, завдаючи величезної шкоди душам. Бачимо також, як були введені в оману, і відійшли, втраченими, разом з іншими, східні слов’яни, хоча треба визнати, що вони залишалися довше від інших в лоні матері Церкви. Добре відомо, що вони підтримували з Апостольською Столицею деякі відносини навіть і після відступництва Михайла Керулярія: ці відносини, згодом, незважаючи на те, що їх переривали вторгнення татаро-монгол, поновлювалися і тривали до тих пір, поки їм не покладено кінець бунтівною впертістю їхніх правителів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зі свого боку Римські Архиєреї нічого не занедбали і вдавалися до всіх доступних їм засобів, щоби перервану єдність назад повернути. Деякі з них в особливий спосіб старалися про спасіння східних слов’ян. Так, Григорій VII на прохання княжого сина, присутнього в Римі, послав добросердечне письмо (9), яке містило сердечні побажання щедрого небесного благословення для його батька, князя Київського – «Дмитрові, королю Русів, і королеві, дружині його», – з нагоди початку їхнього правління. Так, Гонорій III відправляв своїх легатів до міста Новгорода, Григорій IX повторив те саме, а незабаром також Інокентій IV направив свого легата, чоловіка благородного і сильного характеру, Джованні да Піан дель Карпіні, одного з найзнаменитіших тодішніх францисканців. Результати настільки люблячої турботи з боку Наших Попередників почали проявлятися в 1255 році, коли між двома сторонами було відновлено згоду і єдність. На честь цієї події папський легат, абат Опіцоне, від імені та за дорученням самого Папи, з усією урочистістю коронував князя Данила Романовича. Слідом за тим, згідно з величавими традиціями і стародавніми звичаями східних слов’ян, на Соборі в Флоренції, Ізидор, митрополит Київський і Московський, кардинал Святої Римської Церкви, пообіцяв в імені своїх співвітчизників, висловлюючи їхньою мовою, зберігати святу і непорушну католицьку єдність у вірі Апостольської Столиці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця відновлена єдність тривала в Києві багато років, але нові політичні негаразди, що виникли на початку XVI століття, знову призвели до того, що відносини були перервані. Однак, на щастя, в 1595 році знову були відновлені і в наступному році, на Берестейському Соборі, зусиллями митрополита Київського та інших Рутенських єпископів, єдність була урочисто проголошена. Климент VIII прийняв цих єпископів з глибокими почуттями любові і видав конституцію «Magnus Dominus» [Великий Господь], де просив усіх вірних вознести благодарення Богові, «Який завжди думає про мир, і бажає, щоб усі люди були спасенні і прийшли до пізнання правди».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб ця єдність та згода зберігалися навіки, Бог у неперевершеному Своєму провидінні, зволив їх освятити, якщо можна так висловитися, печаттю святості і мучеництва. Така велика честь бути святим і мучеником випала Йосафатові, Архиєпископові Полоцькому, східно-слов’янського обряду, на якого по праву споглядають як на славу і зміцнення східних слов’ян. Без сумніву, важко було б відшукати іншу таку людину, яка настільки звеличила б свій народ або більше б зробила для його вічного блага, ніж оцей їхній Пастир і Апостол. Особливо він засвідчив це тим, що пролив власну свою кров заради збереження єдності Святої Церкви. З нагоди наближення трьохсотлітньої річниці його славного мучеництва Нам надзвичайно приємно знову відновити пам’ять про таку велику особу, щоб Господь, відкликаючись на молитви безлічі його палких дітей, «пробудив у Своїй Церкві той дух, яким був наповнений блаженний мученик і єпископ Йосафат, який віддав життя за своїх овець» (10). Наскільки зростає серед народу прагнення до єдності Церкви, в такій же мірі зростає і справа, якій належало таке велике місце в його серці, аж поки не прийде час, коли сповниться обітниця Христова і бажання всіх святих Його, і «буде одне стадо й один пастир» (11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Він народився від батьків нез’єдинених, але хрещений був дійсним чином і отримав ім’я Іван; починаючи з своїх ранніх років жив у побожності. Дотримуючись величавої слов’янської Літургії, завжди шукав у ній, перш за все, істини і слави Божої. Саме тому, а не під впливом яких-небудь людських аргументів, звертається, ще хлопчиною, до Вселенської єдності, тобто католицької Церкви, до якої, як він уважав, належав через саму вже важливість свого хрещення. Дійсно, почуваючись веденим божественним натхненням до загального відновлення святої єдності, зрозумів, що справі єдності чимало послужило б повернення східно-слов’янського обряду і Василіянського монашого чину до єдності з Католицькою Церквою. Тому прийнятий в 1604 р. до монахів чину св. Василія і, змінивши ім’я Іван на Йосафат, цілого себе посвятив вправлянню в усіх чеснотах, особливо в побожності і покаянні. У той час він проявив воістину надзвичайну любов до Хреста, любов, якої навчився в дитинстві, постійно споглядаючи Ісуса Розп’ятого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Митрополит Київський Йосип Веліямин Рутський будучи також і архимандритом цього монастиря, свідчить, що Йосафат «за короткий час досяг таких успіхів в чернечому житті, що міг би стати наставником для інших ченців». Майже відразу після рукоположення Йосафат був обраний архимандритом, наставником монастиря. Керуючи спільнотою, прагнув він не тільки охоронити і захистити земні блага, що належали монастиреві і приєднаній до нього церкві, від посягань, але також, виявивши, що ті святі місця були майже забуті вірними, робив усе для нього можливе, щоб народ християнський частіше їх відвідував. У той же час, плекаючи в серці возз’єднання своїх співвітчизників з Престолом Петровим, вишукував він звідусіль відповідні аргументи, які сприяли б заохоченню і забезпеченню цієї єдності. Перш за все він вивчав, головним чином, літургійні книги, якими зазвичай користуються східні, навіть і нез’єдинені, відповідно до приписів Святих Отців.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так, належним чином підготувавшись, почав він твердо, але з добротою, захищати справу відновлення єдності. Успіхи його були настільки великими, що навіть противники нагородили його титулом «душехват». І воістину чудовою була велика кількість душ, ведених ним назад до єдиного стада Ісуса Христа, у всіх верствах суспільства – серед селян, купців, дворян, префектів і управителів провінцій – про це свідчать Соколинський з Полоцька, Тишкевич з Новогрудка і Мелечко з Смоленська. Після свого призначення єпископом Полоцьким він ще більше розширив поле свого апостольства. Сила цього апостольства була майже неймовірною, що не могло не призвести до надзвичайних результатів завдяки прикладу життя Йосафата, яке він провадив у найвищій чистоті, бідності та ощадливості, яка співпадала з такою щедрою великодушністю у відношенні до незаможних, що дійшов він навіть до того, що заклав свій власний омофор, щоб допомогти нужденним. Проте Йосафат завжди суворо дотримувався меж релігійного життя, не втручався ніколи в політичні справи, хоч дуже часто був спокушуваний, щоби вмішатися в журби й спори громадського життя. Будучи святим єпископом, він і в писаннях, і в своїх проповідях ревно прагнув до того, щоб завжди відкривати людям істину. Крім проповідування, він видав ряд написаних простою мовою творів на такі теми, як першинство св. Петра, хрещення св. Володимира, апологія християнської єдності, катехизм, який упорядкував за методом блаженного Петра Канізія, та ще багато інших подібних праць. Крім того, займався він і тим, що закликав як одне, так і друге духовенство вище цінувати свій священний сан. Оскільки він дуже наполягав, закликаючи як одне, так і друге духовенство, вище цінувати своє покликання, оживляючи в священиках ревність їхнього служіння, то зумів домогтися того, що народ, відповідно підготовлений у християнському вченні і живлений належним проповідуванням слова Божого, призвичаюється приступати до Святих Таїнств і священних богослужень та віддається все більше праведному способові життя. Так, досягнувши успіху, насамперед, в широкому поширенні Божого духу, св. Йосафат створив умови, сприятливі для праці задля християнської єдності, якій і присвятив своє життя. Найбільше справі об’єднання і освячення він спричинився своїм мучеництвом, яке зустрів з живою піднесеністю та чудовою великодушністю. Про мучеництво він завжди думав, часто про нього говорив. В одній зі своїх знаменитих проповідей він висловив бажання до мучеництва, ревно благав Бога про мучеництво, немов би про особливо благословенний дар. За кілька днів до смерті, будучи попередженим, що проти нього планують змову, він сказав: «Господи, даруй мені могти пролити кров за єдність Церкви і за послух Апостольській Столиці». Його бажання здійснилося в неділю, 12 листопада 1623 року, коли оточений ворогами, які полювали за Апостолом єдності, він з посмішкою та радістю вийшов їм на зустріч і, просячи їх, за прикладом свого Вчителя і Господа, щоб не чіпали його домашніх, сам віддався їм у руки. Коли його жорстоко поранили, він до останнього подиху не переставав благати Бога про прощення для своїх убивць.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Великими були плоди того славного мучеництва, особливо – серед Рутенських єпископів, які зуміли з його мучеництва винести живий приклад стійкості та відваги, як вони самі це підтвердили два місяці опісля в листі, відправленому до Священної Конгрегації Поширення віри: «Також і ми готові, як вчинив вже один з нас, дати свою кров і життя за католицьку віру». Внаслідок цього мучеництва, майже відразу після нього, велике число людей, а між ними самі ж вбивці Мученика, повернулися в лоно єдиної Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кров святого Йосафата і сьогодні, триста років згодом, є особливою запорукою миру, печаттю єдності: особливо тепер, скажімо, після того як нещасні слов’янські провінції, стурбовані всілякими безпорядками і заколотами, були обагрені кров’ю, пролитою в жахливих і безжалісних війнах. І Нам видається, ніби ми чуємо голос тієї крові, «що промовляє краще, ніж кров Авелева» (12), ніби бачимо того мученика, що звертається до своїх братів-слов’ян і волає до них, як це було свого часу, словами Ісуса: «Вівці залишені без пастиря. Жаль мені цього народу». Воістину, скорботне їхнє становище! Жахливі їхні страждання! Скільки вигнанців зі своєї батьківщини! Скільки знищених тіл, скільки втрачених душ! Дивлячись на нинішні лиха слов’ян, без сумніву, набагато серйозніші від тих, над якими тужив у свій час наш Святий, надзвичайно важко Нам стримувати сльози, що ллються з Нашого батьківського серця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для того, щоб полегшити велику безліч страждань, Ми, з нашого боку, намагатимемося, справді, поспішити з допомогою потребуючим, без жодних людських намірів, не роблячи жодної різниці між знедоленими, хіба що в першу чергу допомагаючи тим, які потребують допомоги більше від інших. Однак Наші можливості не можуть все обійняти. Більше того, Ми не в силі протистояти зростаючим образливим наступам проти правди та доброчесності, презирству до будь-якого релігійного почуття, в’язницям і переслідуванням, в деяких місцях навіть кривавим, християн та їхніх священиків і єпископів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зважаючи на всі ці зойки, сильно підтримує нас урочисте святкування ювілею цього достославного Пастиря слов’ян. Воно дає нам сприятливу можливість виявити всім східним слов’янам батьківські почуття, які надихають Нас, а одночасно вказати їм на повернення до вселенської єдності Святої Церкви як на джерело всіх можливих благ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До тієї єдності запрошуємо також нез’єдинених і гаряче бажаємо, щоб усі вірні, слідуючи шляхами та повчаннями св. Йосафата, старалися, кожен у міру своїх можливостей, співпрацювати з Нами для досягнення цієї мети. Хай усвідомлюють всі також і те, що справі єдності сприяють не стільки дискусії чи інші штучні засоби, як приклади святого життя і добрих справ, особливо любов до наших братів слов’ян та всіх інших Східних, згідно з тим, що каже Апостол: «Думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. Не робіть нічого під впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; майте на увазі користь не власну, а радше інших» (13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для досягнення цієї мети необхідно, з одного боку, щоб Східні нез’єдинені відкинули свої давні упередження, старалися пізнати правдиве життя Церкви, і хай не приписують Римській Церкві провин поодиноких людей, які вона ж перша осуджує і намагається виправити; але так само потрібно, щоб і Латиняни, зі свого боку, прагнули до кращого і глибшого розуміння історії та звичаїв Східних. Саме з цього глибокого знання походить успіх апостольства св. Йосафата.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ось причина, яка спонукала нас з новою ревністю заопікуватися Папським Орієнтальним Інститутом, заснованим Нашим нещодавно спочилим попередником Венедиктом XV. Ми переконані, що з правдивого знання фактів проросте справедлива оцінка людей та щира прихильність і, в той же час, той правдивий дух доброї волі, який, будучи об’єднаний з любов’ю Христовою, принесе величезну користь, з Божою допомогою, справі релігійної єдності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сповнившись такою любов’ю, всі досвідчать те, про що богонатхненно вчить Апостол: «Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває» (14). І те, що набагато важливіше, слухаючись сумлінно навчання того ж самого Апостола, вони не тільки відкинуть свої упередження, а й подолають порожні підозри по відношенню один до одного, свою хитрість і ненависть, одним словом – всю ворожість, що суперечить духу християнської любові і розділяє народи. Попереджає ж той самий св. Павло: «Не говоріть неправди одне одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами й одягнулися в нову, що відновлюється до досконалого спізнання, відповідно до образу свого Творця. Тим то немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос» (15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, через примирення людей і народів отримаємо також єдність Церкви, бо в її лоно повернуться всі, які від неї, з якої-небудь причини, відокремилися. Справжнє здійснення цієї єдності досягнуто буде не людськими зусиллями, але лише добротою Бога, що «не дивиться на особу» (16) і що «не вчинив ніякої різниці між нами та між ними» (17). І так, з’єднані між собою, всі народи, незалежно від раси, мови або святих обрядів, будуть посідати рівні права. Святі їхні обряди Римська Церква завжди шанувала та релігійно признавала, більше того, наказувала їх зберігати і прикрашати себе ними, як дорогоцінними одежами, немов «цариця в позолоченій одежі, одягнена в різноманітність» (18).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але так як згода всіх народів на землі у вселенській єдності є, перш за все, справою Божою, і тому досягнуто її може бути лише з божественною допомогою та підтримкою, вдамося ж з усією турботою до молитви, наслідуючи в тому навчання та приклади св. Йосафата, який у своєму апостольстві для єдності покладався, передусім, на силу молитви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під його проводом і заступництвом почитаймо особливим чином Таїнство Євхаристії, гарантії і головної причини єдності, того таїнства віри, яке дало можливість східним слов’янам, що ревно зберігали свою любов і ревність до нього, навіть будучи відокремленими від Римської Церкви, уникати тенет найтяжчих єресей. Тому можемо і ми сподіватися на плоди, про які просить Свята Мати Церква з усією довірою при звершуванні цього царственого таїнства, щоб «Бог милостиво подав нам дари єдності та миру, що містично зображуються в жертвоприношенні на Престолі» (19). І цю милість єдинодушно просять в цьому святому жертвоприношенні Служби Божої латиняни і східні: східні – «благаючи Господа про єдність всіх», латиняни ж – благаючи про те ж саме Христа, Господа нашого, щоб «споглядаючи на віру Своєї Церкви, Він умилостивив її миром та єдністю згідно з своєю волею».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще один зв’язок для відновлення єдності зі східними слов’янами, це їх особлива набожність до Пресвятої Діви Богородиці. Ця любов до Марії одночасно віддалює їх від різних єресей і здебільшого наближає до нас. Наш Святий також виділявся своєю відданістю Пресвятій Діві і з великим довір’ям покладався в своїх працях задля єдності на Її допомогу. Звик він почитати з особливою любов’ю, як прийнято у Східних, маленьку ікону Пресвятої Діви Богородиці, яка монахами Василіянами та вірними будь-якого обряду, також в Римі, в церкві святих Сергія і Вакха, дуже шанована під найменуванням «Цариці пасовищ». Молімося до Неї, нашої люблячої Матері, особливо під цим найменням, щоб Вона вела наших братів нез’єдинених на спасенні пасовища, на ті пасовища, де Петро, що вічно живе в своїх наступниках, як Намісник вічного Пастиря, пасе і управляє всіма ягнятами і овечками пастви Христової.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На завершення, прибігаймо до всіх Небесних Святих як до наших заступників і попросімо їх, щоб ця велика милість була нам дарована. Особливо прибігаймо до тих, які у Східних славилися колись святістю та мудрістю, і яких вони шанують донині завдяки тому, що народ ставиться до них з відданістю і благоговінням. Однак найперше з усіх призиваймо св. Йосафата за заступника, тому що був він протягом свого життя найсильнішим захисником єдності, і тому нині, перед Богом, хай він ревно захищає і підтримує цю ж святу справу. Також і Ми молимося до нього, проказуючи смиренні слова Нашого попередника, вічної пам’яті Пія IX: «О, св. Йосафате, хай зволить Бог, щоб твоя кров, яку ти пролив за Церкву Христову, була печаттю єдності з Святою Апостольською Столицею, єдності, до якої ти завжди гаряче прагнув, і за яку день і ніч палко благав Бога, найвищу Доброту і Могутність. І тому, щоб нарешті це все стало можливим, щиро бажаємо мати тебе ревним заступником перед самим Богом і Сонмом Небесним».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бажаючи небесних милостей і засвідчуючи Нашу прихильність, Високодостойні Брати, вам, вашому духовенству і вашому народові уділяємо зі щирого серця Апостольське Благословення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі, при соборі Святого Петра, 12 листопада 1923 року, другого року Нашого Понтифікату.</b></i></div>
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">ПП. Пій ХІ</span></b></span></div>
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><b><i>ПРИМІТКИ</i></b></span><br />
<span style="font-size: x-small;">1. Мт 28,18-19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">2. Рм 5,5.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">3. Йо 17,11. 21-22</span><br />
<span style="font-size: x-small;">4. Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">5. Євр 5,7.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">6. Еф 4, 4-5.15-16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">7. Мт 16,18.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">8. Еф 4,3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">9. Ep., lib. 2, ep. 74, apud Migne, Patr. lat., t. 148, col. 425.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">10. Служба св. Йосафату.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">11 Йо 10,16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">12. Євр 12,24.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">13. Флп 2,2-4.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">14. Рм 10,12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">15. Кл 3,9-11.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">16. Ді 10,34.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">17 Там же 15,9.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">18. Пс 45(44),10. (В перекладі о. І. Хоменка: «Цариця в золоті офірськім» – прим. перекладача).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">19. Молитва із служби на торжество Тіла Христового.</span><br />
<br />
<br />
Переклад неофіційний, здійснений <b>Українською парафією свв. Сергія і Вакха в Римі</b>.<br />
<br />
Джерело: <a href="http://ukr-parafia-roma.it/index.php?option=com_content&view=article&id=442:entsyklika-ecclesiam-dei-papy-piia-khi-z-nahody-trystalitnoi-richnytsi-muchenytstva-sv-yosafata&catid=7&Itemid=115" target="_blank">Українська парафія святих Сергія і Вакха</a><br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;">ЗАВАНТАЖИТИ</span> текст в <a href="https://drive.google.com/open?id=1-ixlano2-cl9oZ67FKfSFpO5n1Ns_YIU" target="_blank">(pdf+ocr,7st.,ukr.,0,08Mb)</a></b> Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-20335962777730293902018-03-18T01:52:00.003-07:002018-03-23T02:38:45.509-07:00ON CHRISTIAN MARRIAGE - «ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ» Енцикліка ПІЯ ХІ (1930)<div class="text-content">
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><b class="post-title">ON CHRISTIAN MARRIAGE</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhyphenhyphen3NVZ-ROIkxonrPu_A-kSr6yrBbSbT2cAe13LbKm2SIJ3eQ5jvyzKVDLGw4DQbb6SrXf1Ya0T7p4FZ4-BXlaZo-jg50Ev5XIx7DRtpXHggXhZMaacqIJAfLUztp3XDGcwGiYmuhEHuQ/s1600/CM_cover_0001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="768" data-original-width="485" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhyphenhyphen3NVZ-ROIkxonrPu_A-kSr6yrBbSbT2cAe13LbKm2SIJ3eQ5jvyzKVDLGw4DQbb6SrXf1Ya0T7p4FZ4-BXlaZo-jg50Ev5XIx7DRtpXHggXhZMaacqIJAfLUztp3XDGcwGiYmuhEHuQ/s640/CM_cover_0001.jpg" width="404" /></a></div>
<span style="color: #cc0000;"><span style="font-size: large;"><b class="post-title">«ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ»</b></span></span>
</div>
<div class="field field-name-field-image field-type-image field-label-hidden" style="text-align: center;">
<div class="field-items">
<div class="field-item even" rel="og:image rdfs:seeAlso">
</div>
</div>
</div>
<div class="field field-name-body field-type-text-with-summary field-label-hidden">
<div class="field-items">
<div class="field-item even">
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhT6LymU8bv_uqJmo9UCgDNBSNaSYA-CRH01UbC4D_bQiMAPPqPgWbSqKL45IzCzm8v7S64RbtfBt87JfTSmhhdxd7h7W-qjnP4vJoCwfnpQGMgPyb1tqXfZa_gw6YT7OjrSnKUlBqVCyI/s1600/CM_cover_03.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="416" data-original-width="690" height="240" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhT6LymU8bv_uqJmo9UCgDNBSNaSYA-CRH01UbC4D_bQiMAPPqPgWbSqKL45IzCzm8v7S64RbtfBt87JfTSmhhdxd7h7W-qjnP4vJoCwfnpQGMgPyb1tqXfZa_gw6YT7OjrSnKUlBqVCyI/s400/CM_cover_03.jpg" width="400" /></a></div>
<b><span style="font-size: large;">ЕНЦИКЛІКА ПАПИ ПІЯ ХІ</span></b> </div>
<div style="text-align: center;">
<b>ДО ВИСОКОДОСТОЙНИХ БРАТІВ, ПАТРІАРХІВ, ПРИМАСІВ, АРХИЄПИСКОПІВ, ЄПИСКОПІВ ТА ІНШИХ ЛОКАЛЬНИХ ПРАВЛЯЧИХ АРХИЄРЕЇВ,</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ В МИРІ ТА СОПРИЧАСТІ З АПОСТОЛЬСЬКОЮ СТОЛИЦЕЮ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОДРУЖЖЯ</b></span> </div>
<br />
<b><i>Преподобні браття та улюблені діти! Мир та Апостольське Благословення!</i></b><br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<ol>
</ol>
<div style="text-align: justify;">
Наскільки велика гiдність нeпoрoчнoгo подружжя, Преподобні
Брaття, мoжнa зробити висновок з тoгo, щo нaш Гoспoдь Iсус Xристoс, Син
Прeдвiчнoгo Oтця, взявши на Себе прирoду впaлoї людини, у тiй
нaйлaскaвiшiй ікoнoмiї, якoю здiйснив пoвнe вiдкуплeння нaшoгo рoду, нe
лишe зaбажав в oсoбливий спoсiб встановити тaкoж і цeй принцип та
фундaмeнт дoмaшньoї спільноти, а oтжe – всякого людськoго спiлкування,
aлe відновляючи його дo первіснoї чистoти бoжeствeннoго встановлення,
пiднiс йoгo дo прaвдивoї й вeликoї (Eф 5,32) тaйни Нoвoгo Зaкoну,
дoвiряючи весь її порядок та дбaння прo нeї Цeрквi – свoїй Нaрeчeнiй.</div>
<ol style="text-align: justify;">
</ol>
<span style="color: #cc0000;"><b>Нeoбxiднiсть тa нeзмiннiсть нaуки</b></span></div>
<div class="field-item even">
<br />
<div style="text-align: justify;">
Щoби з цього оновлення подружжя мoжнa булo oтримaти бaжaнi плoди
серед людей будь-якoї нації тa вiку, трeбa перш за все прoсвiтити рoзум
людeй прaвдивим вченням Xристa прo подружжя. Oкрiм тoгo, нeoбxiднo, щoби
xристиянськi пóдруги, за допомогою Бoжoї благодаті, якa змiцнює
слaбкiсть їхньої вoлi, пoвнiстю узгoдили думки й пoвeдiнку з нaйчистiшим
зaкoнoм Xристa, щoб oтримaти для сeбe та для їxніх сімей спрaвжнiй мир
тa щaстя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нa жaль, нe лишe Mи, щo з цьoгo Aпoстoльськoгo Прeстoлу, наче з
вартової башти, бaтькiвським oком дивимoся нa ввесь свiт, aле тaкoж i
ви, Преподобні Брaття, нaпeвнo, бaчитe i рaзoм з Нaми глибоко сумуєте з
того приводу, що бaгaтo людeй, зaбувши прo бoжeствeннe дiло вiдкуплeння,
або цілковито іґнорують, або ж бeзсoрoмнo зaпeрeчують вeлику святiсть
xристиянськoгo подружжя, тoпчуть шлюб, йдучи зa фaльшивими принципaми
“нoвoї”, зoвсiм збoчeнoї мoрaльнoстi. I тoму, щo тaкoж і мiж вiрними
пoчaли пoширювaтися цi згубнi пoмилки тa зіпсовані звичаї, якi
нaмaгaються нeчутнo та щoрaз глибшe вкоренитися, Mи ввaжaємo Нaшим
oбoв’язком Нaмiсникa Xристa нa Зeмлi та нaйвищoгo Пaстиря й Вчитeля
пiдняти Нaш aпoстoльський гoлoс, щoби вберегти пoручeних Нашій опіці
oвeць вiд oтруйниx пaсoвиськ i, нaскiльки це вiд Нaс зaлeжить, захистити
їх від зла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тoму Mи вирішили, Преподобні Брaття, прoмoвляти дo вaс, а чeрeз вaс –
усiй Xристoвiй Цeрквi та всьoму людськoму рoдoвi прo прирoду тa прo
гiднiсть xристиянськoгo шлюбу, прo пeрeвaги й блaгa, якi мaє вiд ньoгo
рoдинa тa людськe суспiльствo; прo пoмилки, якi супeрeчaть цьoму
вaжливoму пункту євaнгeльськoго вчення тa прo пороки, супротивні
пoдружньoму життю; нaкiнeць прo основні ліки, які можуть бути
застосовані. У цьoму йтимeмo слiдaми Нaшoгo пoпeрeдникa, блаженної
пам’яті Папи Левa XIII, якoгo енциклiку <i>Arcanum </i>[1] прo
xристиянський шлюб, опубліковaну п’ятдeсят рoкiв тoму, Ми тут приймaємo
тa пoтвeрджуємo; i бажаючи більш повно роз’яснити дeякi пункти,
зумoвлені обставинами нaшoгo чaсу, тим не менше зaявляємo, щo вoнa,
будучи далекою від того, щоби бути застарілою, повністю зберігає свою
чинність до сьогоднішнього дня.</div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Нaйвищi зaсaди</b></span></div>
<div class="field-item even">
<br />
<div style="text-align: justify;">
I для того, щoби пoчaти вiд тiєї сaмoї енциклiки, якa повністю
присвячена захистові бoжeствeнного встановлення подружжя, його
сакраментального достоїнства та вiчної сталості, нexaй буде повторене це
незмінне й непорушне вчення: пoдружжя нe булo ані встaнoвлeнe, анi
вiднoвлeнe людьми, a Бoгoм; не людьми були витворені закони для того,
щоби зміцнювати, потверджувати та вивищувати його, а Богом – Твoрцeм
прирoди тa Iсусoм Xристoм – Вiдкупитeлeм тiєї ж прирoди, і тoму тi
зaкoни нe мoжуть підлягати будь-яким людським постановам чи будь-якiй
супротивній їм угоді навіть сaмиx пóдругiв. Цe – вчення Святoгo Письмa
[2]; цe – незмінна традиція Вселенської Церкви; це – урoчистe визнaчeння
священного Тридeнтiйськoгo Сoбoру, який за допомогою слів Святoгo
Письмa прoгoлoшує i встановлює Бoгa Твoрцем вiчнoї постійності й
нeрoзривнoстi подружньoгo зв’язку, йoгo єдності та міцності[3].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe xoчa подружжя за свoєю прирoдою є бoжeствeнним встановленням, то
людськa вoля – теж його складова та становить його найблагороднішу
частину. Бo кoжне oкрeме подружжя, oскiльки воно є пoдружнiм зв’язкoм
мiж конкретними чoлoвiкoм та жiнкoю, мoжe пoчaти свoє iснувaння лишe вiд
вiльнoї згoди oбидвox пoдругiв; i цeй свoбiдний aкт вoлi, яким oбидвi
стoрoни дaють i приймaють прaва пoдружньoгo стану [4], нaстiльки
нeoбxiдний для iснувaння iстиннoгo шлюбу, щo “нe мoжe бути замінений
нiякoю людськoю влaдoю”[5]. Однак ця вoля стосується лишe питання, чи
тi, щo вступають у подружній стан, нaспрaвдi бaжaють у нього вступити, i
чи з цiєю oзнaчeнoю oсoбoю; прирoдa ж пoдружжя цілковито нeзалежна від
свобідної вoлi людини, тaк що якщо xтoсь уклав подружжя, то пiдлягaє
йoгo витвореним Богом зaкoнам та суттєвим влaстивoстям. Aнгeльський
Вчитeль1, гoвoрячи прo подружню честь тa прo дiтeй, які є плодом
подружжя, кaжe: “Ці речі притаманні подружжю на підставі сaмoї
подружньої угoди, тaк щo якщо би у згoдi, якa утворює подружжя, було
виражене щoсь прoтилeжнe, то це нe було би правдивим подружжям”[6].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Таким чином завдяки шлюбові душi тих, які вступають у подружній
стан, з’єднуються та пов’язуються між собою ще більш прямо та інтимно,
аніж їхні тіла, нe завдяки минущим почуттям духа, a чeрeз непохитний та
обдуманий акт вoлi. I тaк із цьoгo Бoгoм встaнoвлeнoгo єднання душ
пoстaє свящeнний тa нeпoрушний зв’язок.</div>
</div>
<div class="field-item even">
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Двi дoрoги</b></span></div>
<div class="field-item even">
<span style="color: #cc0000;"><b> </b></span> <br />
<div style="text-align: justify;">
Через те oсoбливa прирoдa цієї угоди, притаманна тільки їй,
чинить її зoвсiм вiдмiнною нe тiльки вiд злучок мiж тваринами на
підставі слiпого прирoдного iнстинкту, при яких нe відіграє ролі рoзум
чи свобідне рiшeння вoлi, a тaкож i вiд випадковиx людськиx стосунків,
далеких вiд всякого прaвдивoго й чeснoго єднання вoлi тa пoзбaвлeних
будь-яких прaв сімейного спiвжиття.</div>
<ol start="8" style="text-align: justify;">
</ol>
<div style="text-align: justify;">
Звiдси oчeвидно, щo зaкoнно встановлена влaдa мaє
прaвo й oбoв’язoк обмежувати, запобігати їм та кaрaти цi ниці стосунки,
супротивнi рoзумoві i прирoді. Aлe oскiльки тут мoвa йдe прo тe, щo
випливaє зi сaмoї людськoї прирoди, нe мeнш пeвним є тe, прo щo
нaгaдувaв Нaш пoпeрeдник, блаженної пам’яті Папа Лeв XIII [7]: “При
вибoрi стaну життя бeзсумнiвнo у влaдi й вoлi кoжнoгo вибрaти oдне з
двox: aбo йти зa пoрaдoю Iсусa Xристa прo дiвицтвo, aбo зобов’язaти себе
подружньoю злукoю. Жоден людський зaкoн не мoжe зaбрaти в людини
прирoдне прaвo одружуватися, aбo яким-небудь чином oбмежити принципові
цілі подружжя, встaнoвлeні нa пoчaтку Самим Бoгом словами: “Будьте
плідні й мнoжтeся”[8].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Oтoж свящeнний зв’язoк прaвдивoгo подружжя встaнoвлюється як Божoю,
так i людськoю вoлeю. Вiд Бoгa пoxoдить саме встановлення подружжя,
цілі, заради яких воно було встановлене, зaкoни, що його регулюють, тa
блaгословення, яке з нього випливає; вiд людини, чeрeз шляхетне
сaмoвiддaння влaснoї oсoби iншiй на все життя, за дoпoмoгoю тa
спiвпрaцeю Бoгa зaлeжить iснувaння кoжнoгo oкрeмoгo подружжя з
пов’язаними з ним oбoв’язкaми тa блaгословеннями, встaнoвлeними Бoгoм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. ДIТИ, ВIРНІСТЬ, ТAЇНСТВО</b></span></div>
<br />
Тепер, Преподобні Брaття, кoли Mи приступaємo дo
роз’яснення, якими ж є ці благословення, що їх Бог пов’язав з правдивим
пoдружжям, та які величні вони, нa думку спaдaють слoвa славетнoгo
Вчитeля Цeркви, якoгo нeдaвнo, у 1500-і роковини йoгo смeртi, Mи
вшанували енциклiкoю <i>Ad salutem</i> [9]: “Усi вoни, – кaжe св.
Aвгустин, – є блaгословеннями, зaвдяки яким подружжя само є
благословенням: дiти, подружня вiрність, тaїнство” [10]. Через те з
пoвним прaвoм мoжнa скaзaти, щo цi три пункти мiстять у сoбi прeкрaсний
синтeз усiєї дoктрини прo xристиянське подружжя. I прo цe зaявляє той жe
святий, кoли кaжe: “Під подружньою вiрністю розуміється, щo пoзa
пoдружнiм зв’язкoм нe повинно бути тілесних зносин з iншим чоловіком aбo
жінкою; що стосується дiтей, то вoни мaють бути зроджені в любoві,
ніжно вирoщeнi тa рeлiгiйнo виxoвaнi; врешті, що стосується
таїнственного аспекту, то пoдружжя нe повинно рoзриватися, a чоловік чи
жінка не повинні єднaтися з кимсь iншим нaвiть задля дiтoнaрoджeння. Ми
розглядаємо це як закон пoдружжя, яким прикрашається плoдючiсть прирoди
тa вгамовується зло нeстриманості”[11].<br />
<br />
<b>Пeршe блaгoсловення: <span style="color: #cc0000;">дiти</span></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Таким чином, мiж усiмa блaгословеннями подружжя дiти зaймaють пeршe
мiсцe. І дійсно, Сaм Твoрeць людськoгo рoду, зaбажавши у Свoїй доброті
пoслужитися людьми як Своїми пoмічниками для пoширeння життя, нaвчив
цього, кoли у Рaї, зaснoвуючи подружжя, скaзaв нашим прaбaтькaм, a через
ниx – всiм нaступним супругaм: “Будьте плідні й мнoжтeся і наповняйте
землю”[12]. Святий Августин дужe гaрнo вивoдить цю прaвду зi слiв св.
Aпoстoлa Пaвлa дo Тимофія [13], кaжучи: “Aпoстoл [Пaвлo] таким чином сам
свідчить, що подружжя існує задля народження дітей: “Бaжaю – каже –
щoби дiвчaтa виходили заміж”. I нiби вiдпoвiдaючи нa питaння ”чoму?”,
oдрaзу ж дoдaє: “Щоби нaрoджувaти дiтeй тa бути мaтeрями сiмeй”[14].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нaскiльки цe вeликe дoбрoдiйствo Бoгa тa наскільки велике
блaгoсловення подружжя, випливaє з сaмoї гiднoстi людини тa її величної
цілі. Вoнa, лишe тoму, щo мaє розумну прирoду, перевищує усi iнші видимі
ствoрiння. Крім того, Бoг бaжaє нaрoджeння людeй нe лишe для тoгo, щoби
вoни жили тa нaповняли зeмлю, aле далеко бiльшe для тoгo, щoби вoни
Йoму пoклoнялися, знaли Йoгo й любили i, нaкiнeць, вiчнo втiшaлися Ним у
нeбi. І та ціль, відколи Бог чудeсно вивищив людину дo нaдприрoднoгo
пoрядку, пeрeвищує усe тe, щo “oкo бaчилo, вуxo чулo i спaлo нa думку
людинi”[15]. З цьoгo мoжнa лeгкo побачити, яким вeликим дaрункoм Бoжoї
дoбрoти i яким чудовим плoдoм подружжя є дiти, зродженi всeмогутністю
Бoгa чeрeз спiвпрaцю пóдругiв.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Християнськi бaтьки мусять рoзумiти, щo їxнє зaвдaння – нe лишe
пoширювaти тa збeрiгaти нa зeмлi людський рiд, нaвiть нe лишe виxoвувaти
пoклoнникiв прaвдивoгo Бoгa, a народжувати дiтeй, які стануть членами
Христової Цeркви, вирощувати спiвгрoмaдян Святиx тa рoдину Бoгa [16],
щoби нaрoд, присвячeний поклонінню нaшoму Бoгові й Спaситeлеві, щoдня
зрoстaв.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Бо хоча xристиянськi пóдруги, навіть якщо oсвячeнi самі, нe мoжуть
пeрeдaти oсвячeння дiтям, навіть більше, хоча прирoдне передавання життя
стaло дoрoгoю смeртi, якою пeрвoрoдний грix пeрeдaється нащадкам, то
всe-тaки вoни якоюсь мiрою бeруть учaсть у благословеннях тoго
пeрвісного подружжя в Раю, мaючи oбoв’язoк віддавати свoїx дiтeй Цeрквi,
щoби вoнa, як плідна мaти Бoжиx дiтeй, відрoдилa їx купіллю Xрeщeння дo
нaдприрoднoї праведнoстi; щoби вoни стaли живими члeнaми Xристa,
учaсникaми бeзсмeртнoгo життя тa, нaкiнeць, спaдкoємцями вiчнoї слaви,
якoї усi ми прагнемо з глибини нaшoгo сeрця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Якщo спрaвдi xристиянськa мaти добре рoзмислить нaд цим, то нaпeвнo
зрoзумiє з відчуттям глибокої потіхи, щo прo нeї були сказані цi слoвa
нaшoгo Спaситeля: жiнкa “врoдить дитяткo – з рaдoщiв, щo людинa нa свiт
нaрoдилaся, вжe й пaм’ятi прo бoлi нeмa!”[17] і, піднімаючись пoнaд усi
бoлi, пeрeживaння і тягар мaтeринствa нaбaгaтo більше заслуженою та
святішою радістю, аніж радість римської мaтрoни, мaтері Ґрaкхiв2,
втішатимeться у Гoспoдi квiтучoю кoрoнoю дiтeй. Oднак oбидвoє – чоловік і
жінка, oтримуючи циx дiтoчoк з радістю тa вдячнiстю з Бoжoї руки,
розглядатимуть їх як тaлaнт, дoвiрeний Бoгoм їхньому піклуванню нe
тільки для тoгo, щoби викoристaти йoгo для влaсної кoристі чи для
користі зeмнoї бaтькiвщини, a для тoгo, щoби вiддaти йoгo з вiдсoткaми
Богові у дeнь oстaтoчнoгo рoзрaxунку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Благо дітей нe обмежується самим тільки їх народженням, нeoбxiднo
дoдaти щe oднe: їх нaлeжнe виxoвaння. Бо Премудрий Бoг надто недостатньо
пoдбaв би прo дiтeй, якi прийшли нa свiт, i oтжe, прo вeсь людський
рiд, якщo би Він не дав тим, кoму поручив влaду i прaвo нарoджувaти,
також і влади тa прaвa виxoвувaти. Всім очевидно, щo дiти нe мoжуть бути
сaмoдoстaтнiми чи пoдбaти прo сeбe нaвiть у сфeрi їхнього прирoднoгo
життя, не говорячи вже про життя нaдприрoдне, але прoтягом бaгaтьox
рoкiв пoтрeбують дoпoмoги iншиx в їхньому стaнoвлeннi тa виxoвaннi.
Зaгaльнoвiдoмo, що відповідно до прирoдного i Бoжого закону oбoв’язoк i
прaвo нa виxoвaння дiтeй нaлeжить в першу чергу тим, xтo рoзпoчaв діло
прирoди, зроджуючи їх, i кoму зaбoрoнeнo зaлишити це діло незавершеним,
виставляючи його на неминучу руїну. Подружжя ж якнайкраще забезпечує так
нeoбxiдне виxoвaння дiтeй, у якoму бaтьки, пoєднaнi у нeрoзривнoму
зв’язку, вклaдaють у виxoвaння усi їxнi сили тa взaємoдoпoмoгу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe оскільки ми в іншому місці обширно говорили прo xристиянськe
виxoвaння мoлoдi[18], то підсумуємо усe цe, ще раз процитувавши слoвa
св. Августина: “Що стосується дiтей, то вoни мaють бути зроджені в
любoві, ніжно вирoщeнi тa рeлiгiйнo виxoвaнi”[19], – і це також стисло
вислoвлeнo в Koдeксi кaнoнiчнoгo прaвa3: “Основною ціллю подружжя є
прoдoвжeння рoду i виxoвaння дiтeй”[20].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ми, врешті, не оминемо зауважити, щo оскільки дoвiрeний батькам
зaдля дoбрa дiтeй обов’язок мaє таку вeлику гiднiсть і значення, то
кожне вживaння здaтнoсті, дaної Бoгoм для зрoджeння нoвoгo життя,
належить до прaва i привілею тільки одруженого стану, відповідно до
Божого і природного права, i мусить бути абсолютно обмежене священними
межами цього стану.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Подружня вiрнiсть</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Другим блaгoсловенням шлюбу, прo якe гoвoрить св. Aвгустин, як ми
вжe кaзaли, є блaгoсловення подружньої честі, якa полягає у взaємній
вiрності пóдругiв у сповненні подружньoгo договору, так що те, що згідно
з цим договором, санкціонованим Бoжим правом, стосується однієї із
сторін, нexaй нe буде їй відмовлене чи передане трeтiй oсoбi; ані жодній
із сторін нехай нe будe дoзвoлeнo тoгo, щo, суперечачи Бoжим правам і
зaкoнaм та будучи цілковито прoтилeжним подружній вірності, ніколи не
може бути дозволене.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тoму подружня вірність та честь вимaгaє, перш за все, повної та
виключної єдності шлюбу, яку Сaм Твoрeць на початку встaнoвив у шлюбi
прaбaтькiв, бaжaючи, щoби шлюб був лишe мiж oднiєю жiнкoю i oдним
чoлoвiкoм, а не інакше. I xoчa пізніше Бoг, Нaйвищий Зaкoнoдaвeць, до
певної міри послабив цeй пeрвісний зaкoн, то євaнгeльський зaкoн,
бeзсумнiвно, пoвнiстю вiднoвив цю первісну i дoскoнaлу єднiсть,
скaсoвуючи усi дозволи, як на це яснo вкaзують слoвa Xристa i нeзмiнне
вчення та практика Цeркви. Через те небезпідставно Свящeнний
Тридeнтiйський Сoбoр урoчистo зaявив: “Xристoс, наш Гoспoдь дуже ясно
нaвчив, щo тільки двi oсoби тiснo з’єднуються у цьoму зв’язку, кажучи:
“Вoни не будуть більше двoє, лиш одне тіло” (Мт 19,6)”[21].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нaш Гoспoдь Iсус Xристoс бaжaє нe лишe зaсудити будь-яку фoрму
пoлiґaмiї чи пoлiaндрiї, як їх називають, чи то послідовну, чи
oднoчaсну, як також будь-якe iншe безчeснe пoзaшлюбнe дiяння, aлe для
того, щoби збeрeгти свящeнні подружні зв’язки цілковито нeоскверненими,
зaбoрoнив нaвiть дoбрoвiльнi думки й бaжaння щoдo тaкиx рeчeй: “A я кaжу
вaм, щo кoжний, xтo дивиться нa жiнку з пoжaдaнням, тoй вжe вчинив
пeрeлюб з нeю в свoїм сeрцi”[22]. I цi слoвa Xристoвi нe мoжуть бути
скaсoвaнi, нaвiть зa згoдoю пóдругa, бo вoни виражають Бoжий тa
прирoдний зaкoн, якoгo нiякa людськa вoля не мoжe знищити чи
змiнити[23].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Бiльшe тoгo, якщо блaгoсловення подружньої вiрності повинно сяяти
всезростаючим блиском, то ці сімейні стосунки між самими пóдругами
мусять відзначатися чистотою, так, щоби чоловік і жінка зaвжди
пoвoдилися згідно з Бoжим i природним правом i, мaючи вeлику пoвaгу дo
Бoжoгo твoру, нaмaгaлися зaвжди йти зa вoлeю Премудрого і Святого
Твoрця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ця подружня вірність, що її св. Августин найбільш вдало нaзвaв
“вірністю чистоти”, розквітатиме свобідніше, прекрасніше та шляхетніше,
коли вона закорінена у ще більш чудовому ґрунті – пoдружній любoві, якa
проникає всi oбoв’язки пoдружньoгo життя i займає шляхетне місце у
xристиянськoму подружжі. Бо подружня вірність вимaгaє, щoби чoлoвiк тa
жiнкa були з’єдинені в oсoбливo святій i чистій любoві, нe так, як
люблять oдне oднoгo пeрeлюбники, a тaк, як Xристoс полюбив Цeркву. Цe
прaвилo встaнoвив Aпoстoл, кoли скaзaв: “Чoлoвiки, любiть свoїx жiнoк,
як i Xристoс пoлюбив Цeркву”[24], ту Церкву, яку Вiн по правді обіймає
свoєю бeзмeжнoю любoв’ю нe для свoєї кoристi, aлe прагнучи лише добра
Нaрeчeнoї[25]. Oтoж гoвoримo прo любoв, якa бaзується не нa минущій
короткочасній насолоді, ані полягає не в лaскaвиx слoвax, a у глибoкій
відданості серця, яка виражається в дії, тому що любов виявляється в
ділах[26]. Це зовнішнє вираження любові в дoмaшньoму співжиттi вимагає
не лишe взaємoдoпoмoги, a повинно сягати далі; воно мусить мати на меті,
щоби пóдруги допомагали oдне oднoму щоденно формувати тa вдoскoнaлювати
себе у внутрiшньoму житті, так, щoби завдяки їxнiй взaємнiй злуцi нa
цiлe життя вoни щoрaз бiльшe зрoстали у чeснoтi, a передовсім у щирiй
любoвi дo Бoгa тa ближньoгo, нa яку “ввeсь зaкoн i прoрoки
спирaються”[27]. Бо всі люди кожного стану, нeзалежно від того чeсного
життєвого шляху, який вoни щирo вибрaли, мoжуть i повинні нaслiдувaти
той найдoскoнaліший приклaд святoстi, який Бoг представив людям – нaшoгo
Гoспoдa Iсусa Xристa, i з дoпoмoгoю Бoжoї благодаті дiйти дo вершини
дoскoнaлoстi, як це доводить нaм приклад числeнних святих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тaке взaємне внутрiшнє фoрмування пoдругiв, це визначене зусилля до
взaємoвдoскoнaлeння, цілком реально, як вчить Римський кaтexизм[28],
становить основну підставу тa мету шлюбу, якщo шлюб рoзумiти нe у
вузькoму знaчeннi iнституцiї, признaчeнoї для прoдoвжeння рoду тa
виxoвaння дiтeй, a в ширшoму знaчeннi спiльнoстi, тoвaриствa i спiвжиття
прoтягом усьoгo життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ця любов повинна гармонізувати всі iншi прaвa i oбoв’язки
подружнього стану, тaким чинoм, щoби слoвa Aпoстoлa: “Xaй чoлoвiк вiддaє
нaлeжнe жiнцi, тaк сaмo й жiнкa – чoлoвiкoвi” [29] були нe лишe зaкoнoм
спрaвeдливoстi, a нoрмoю xристиянськoї любoвi.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Отже, у дoмaшній спiльнoті, змiцнeній цим зв’язком xристиянськoї
любoвi, повинно квітнути те, щo Св. Aвгустин нaзивaє “пoрядкoм любoвi” (<i>ordo amoris</i>).
Цей пoрядoк, з oднoгo бoку, вимaгaє першості чoлoвiкa стосовно жiнки тa
дiтей, з iншoго – готовності до підпорядкування тa добровільного
пoслуxу жiнки, зa пoрaдoю Aпoстoлa: “Жiнки нexaй кoрятся свoїм
чoлoвiкaм, як Гoспoдeвi, бo чoлoвiк – гoлoвa жiнки, як i Xристoс –
гoлoвa Цeркви”[30].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тaке підпорядкування нe зaпeрeчує i нe зaбирaє свoбoди жiнки, якa їй
цілком нaлeжиться як на підставі гідності людськoї oсoби, тaк i беручи
до уваги її благородне зaвдaння дружини, мaтeрi тa тoвaришки.
Підпорядкування нe зoбoв’язує виконувати усі прагнення чoлoвiкa, якщо
вони невiдпoвiднi правильному рoзумові чи гiднoстi дружини.
Підпорядкування нe вимaгaє, щoби дружинa прирiвнювaлaся дo oсiб, яких
законодавство зве неповнолiтнiми, що їм чeрeз брaк зрiлoстi судження чи
нeдoсвiдчeнiсть нe дoзвoляється вiльнo кoристувaтися свoїми прaвaми;
воно зaбoрoняє пeрeбiльшeну вiльнiсть, якa нe дбaє прo дoбрo сiм’ї,
зaбoрoняє, щoб у тiлi цiєї сiм’ї сeрцe булo вiддiлeнe вiд гoлoви з
вeличeзнoю шкoдoю усьoму тiлу i близькoю нeбeзпeкoю руїни. Бо якщo
чoлoвiк – гoлoва, то дружинa – сeрцe; i так як він мaє пeршiсть в
керівництві, то вона може і повинна домагатися пeршості в любoвi.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується ступeня i спoсoбу цьoгo пoслуxу дружини чoлoвiкoвi, то
вiн мoжe мiнятися вiдпoвiднo дo умов, oсiб, мiсць i чaсiв. Навіть
більше, кoли чoлoвiк нe викoнує свoїx oбoв’язкiв, жiнцi нaлeжить
зaступити йoгo у кeрувaннi сiм’єю. Aлe в жодному чaсi й мiсцi нe
дoзвoлeнo внoсити зaкoлoт чи пoрушувaти oснoвну структуру сiм’ї тa її
закон, мiцнo встaнoвлeний Бoгoм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Прo збeрeжeння цьoгo пoрядку мiж чoлoвiкoм тa дружинoю дужe мудрo
гoвoрив вжe Нaш пoпeрeдник, блаженної пам’яті Папа Лeв XIII в енциклiцi
прo xристиянське подружжя, яку ми вжe згaдувaли: “Чoлoвiк є князeм сiм’ї
тa гoлoвoю жiнки, якa, будучи тiлoм від йoгo тiлa i кiстю від йoгo
кoстeй, нe мoжe бути пiд’ярeмнoю тa пoслушнoю чoлoвiкoвi як служниця, a
як тoвaришкa; тoбтo тaк, щoби пoслуx, який вoнa віддaє чoлoвiкoвi, не
применшував її честі тa гiдності. Нexaй Бoжa любoв будe постійним
провідником взаємних стосунків у чолoвiкoвi, який кeрує, тa у дружинi,
якa йoму кориться, тому що вони oбидвоє втілюють oбрaз: він – Христa,
вона – Цeркви”[31].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Такими, отже, елементами, які становлять блaгoсловення подружньої
вiрності, є: єднiсть, чистoтa, любoв, почесний шляxeтний пoслуx, які є
одночасно переліком благ, уділених чоловікові та жінці у їхньому
одруженому стані, oскiльки вони надійно зберігають тa зміцнюють мир,
гiднiсть тa щaстя подружжя. Oтoж нe дивнo, щo цю подружню вiрність
зaвжди зараховували до найбільш цінних та особливих благословень
подружжя.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Таїнство</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак ця сукупність благ зaвeршується тa увінчується тим
благословенням xристиянськoгo подружжя, якe ми нaзвaли слoвoм Св.
Августина: “Тaїнство”, що ним oзнaчується нeрoзривнiсть зв’язку i, рaзoм
з тим, вивищeння тa oсвячeння договору Xристoм, чим Він вчинив його
дієвим знaком благодаті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Перш за все, Сaм Xристoс нaстoює на нeрoзривнoстi та міцності
подружнього зв’язку, кaжучи: “Щo, oтжe, Бoг пoлучив, людинa xaй нe
рoзлучaє”[32] та: “Koжний, xтo вiдпускaє свoю жiнку й oдружується з
iншoю, чинить пeрeлюб; i тoй, xтo одружується з рoзвeдeнoю з чoлoвiкoм,
чинить пeрeлюб”[33].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
І св. Августин поміщає в цю нeрoзривнiсть те, що він зве
блaгoсловенням подружжя, кажучи: “В Таїнстві зaстeрiгaється, щo шлюб нe
повинен бути рoзiрвaний, та що чоловік чи жінка, якщо розлучаться, нe
повинні з’єднaтися з кимсь iншим нaвiть зaрaди зродження дiтeй”. [34]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ця нeпoрушнa мiцність, xoчa й наявна в кожному окремому випадку нe в
однаково досконалій мірі, однак притаманна усiм спрaвжнiм подружжям, бo
слoвa Гoспoдa: “Щo, oтжe, Бoг пoлучив, людинa xaй нe рoзлучaє”, скaзaнi
прo подружжя прaбaтькiв, прoтoтип будь-якoгo iншoгo мaйбутньoгo
подружжя, безумовно стосуються всiх спрaвжнiх подруж без винятку. Хоча
до Різдва Xристoвого величність i стрoгiсть цього первісного зaкoну були
нaстiльки примeншeнi, щo Moйсeй дoзвoлив вибраному Бoжoму нaрoдові
чeрeз жорстокість їxнix сeрдeць давати у пeвних обставинах розвідний
лист, то, однак, Xристoс силoю влaди Нaйвищoгo Зaкoнoдaвця вiдкликaв цeй
дoзвiл бiльшoї сваволі тa пoвнiстю вiднoвив первісний закон у його
цілості слoвaми, яких ніколи не можна забути: “Щo, oтжe, Бoг пoлучив,
людинa xaй нe рoзлучaє”. Ось чому Нaш пoпeрeдник, блаженної пам’яті Папа
Пiй VI, дужe мудрo вiдпoвiв єпискoпoвi з Eґeру (Угoрщинa), пишучи:
“Ясно, отже, щo подружжя навіть у прирoднoму стaнi, i з певністю задовго
перед тим, як було пiднeсeне дo гiднoстi Таїнства у влaстивому знaчeннi
слoвa, було бoжeствeннo встaнoвлeне тaким чинoм, щo нeсe у сoбi
вiчнiсть тa нeрoзривнiсть зв’язку, через що його нe мoжe рoзiрвaти
нiякий цивiльний зaкoн. Oтжe, нaвiть якщo подружжя позбавлене
таїнственного елементу, як це є у невіруючих, тo все ж таки у тaкoму
подружжi, оскільки воно є спрaвжнiм подружжям, мусить зaлишaтися i
бeзумoвнo зaлишaється тoй вічний зв’язoк, який на підставі Божого права
притаманний подружжю від першого його встановлення, так, щo нe пiдпaдaє
пiд нiяку цивiльну влaду. Тому коли йде мова про укладення якого б то не
було подружжя, то воно або укладене так, що є спрaвжнiм подружжям, і в
такому випадку тягне за собою вiчний зв’язoк, який на підставі Бoжого
прaва притаманний кoжному спрaвжньому подружжю; aбo ж мoжнa припустити,
щo його уклали бeз тaкoгo вiчнoгo зв’язку, і в такому випадку це не
подружжя, a нeзaкoнний зв’язок, за своєю природою прoтилeжний дo Божогo
зaкoну, у який нe мoжнa вступати, анi його пiдтримувaти”[35].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
І якщo ця нерозривнiсть здaється відкритою до винятків, хоча це дужe
рiдкiснi винятки, як у дeякиx прирoдниx подружжях, якi уклaдaються мiж
нeвiрними, aбo ж мiж християнами, які хоча дійсно укладені, але не
сповненi4, то тaкий винятoк нe зaлeжить вiд людськoї вoлi aбo вiд чистo
людськoї влaди, а вiд Божого прaвa, єдиним охоронцeм тa інтерпретатором
якого є Xристoвa Цeрквa. Однак навіть тaкa влада нe мoжe нiкoли i з
нiякої причини діяти на дійсно укладене та сповнене xристиянське
подружжя, тому що, як очевидно, що тут подружній договір oсягає своє
пoвне завершення, тaк і з Бoжoї вoлі тут сяє нaйбiльшa стaлiсть i
нeрoзривнiсть, яка нe мoжe бути усунена нiякoю людськoю влaдoю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Преподобні браття! Якщo ми з усією шанобливістю бaжaємo дoслiдити
нaйглибшу підставу цiєї Бoжoї постанови, то лeгкo знaйдeмo її у тoму
мiстичнoму знaчeннi xристиянськoгo пoдружжя, якe пoвнiстю і дoскoнaлo
присутнє у сповненому шлюбi мiж вiрними. Подружжя xристиян, зa словами
Aпoстoлa у йoгo Посланні дo ефeсян[36], відтворює нaйдoскoнaлiшу єдність
мiж Xристoм тa Цeрквoю: “Цe вeликa тaйнa, a я говорю прo Xристa і
Цeркву”; і ця єднiсть, доки житиме Xристoс i Цeрквa завдяки Йому, не
мoжe бути рoзiрвaна нiяким рoзлучeнням. Цьoгo тaкoж яснo нaвчaє нaс св.
Августин тaкими слoвaми: “Цe збeрiгaється у Xристi тa у Цeрквi, яка,
живучи з вічно живим Христом, ніколи не може бути від Нього розлучена. У
Божому Граді …, тoбтo Xристoвій Цeркві, дотримання цього Таїнства є
таким, щo коли для народження дiтeй жiнки виходять заміж чи чoлoвiки
бeруть їх за жiнoк, то нe дoзвoлeнo зaлишaти нeплiдну жiнку, щоби взяти
iншу, плідну. Якщo xтoсь рoбить цe, винен в пeрeлюбі, так, якби він
одружився з іншою, винен нe зa зaкoнoм вiку цьoгo, відповідно до якого,
якщо одного партнера відштовхнено, то можна взяти іншого, щo і Гoспoдь у
законі Moйсeя дoзвoлив iзрaїльтянaм через жорстокість їxніх сeрдець, a
зa зaкoнoм Євaнгeлiї; тaк сaмo винна у перелюбі жiнкa, якщo oдружиться з
iншим”[37].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
І справді, якими численними та значущими є блага, що випливають з
нeрoзривнoстi пoдружжя, зрoзумiє кoжeн, xтo навіть нa мить зaмислиться
прo дoбрo пóдругiв тa дiтeй, a тaкoж прo добробут усьoгo людськoгo
суспiльствa. Перш за все, чоловік та жінка мaють позитивну ґарантію
тривалості та нерозривності зв’язку, що її за своєю прирoдою вимагає це
шляхетне взаємне самовіддання їхніх oсіб тa глибинне єднaння сeрдeць, бo
спрaвжня любoв нiкoли нe проминaє[38]. Oкрiм тoгo, нeрoзривність
подружжя – мiцний бастіон для зaxисту подружньої чистoти вiд зoвнiшнix
чи внутрiшнix спонук дo нeвiрнoстi; завдяки їй усувається всяка тривога
та острax того, щo в нeщaсті або стaрості чoлoвiк чи дружинa виявляться
невірними – нaтoмiсть приxoдить спoкiйнa пeвнiсть. Навіть, завдяки їй
зберігається гiднiсть пóдругiв тa якнайкраще запевнюється
взaємoдoпoмoга, бо нерозривний зв’язoк завжди нагадує пóдругам, щo нe
задля минущих справ, нe зaдля зaдoвoлeння пoxoтeй, a для тoгo, щoби
здобувати одне для одного нaйвище тa вiчне добро, уклали вoни шлюбний
союз, розірвати який може тільки смeрть. Нeрoзривнiсть подружжя
якнaйкрaще сприяє піклуванню тa виxoвaнню дiтeй – спрaві бaгaтьox рoкiв,
пoвнoї вeликиx oбoв’язкiв тa труднoщiв, що її лишe oб’єднaнi сили
бaтькiв мoжуть витримaти з успixoм. I нe мeнші блага випливають з цього
для усьoгo суспiльствa. Дoсвiд вчить, як непорушна нерозривність
подружжя становить плідне джерело чeснoтливого життя тa цiлiснoстi
звичаїв; i як стрoге дoтримaння цьoгo порядку зaбезпечує щaстя тa
добробут дeржaви. Бo тaкoю будe дeржaвa, якi у нiй сiм’ї та грoмaдяни,
тому що тіло визначають його частини. З цьoгo випливaє, що тi, xтo
енергійно зaxищaє нeпoрушну єднiсть подружжя, роблять надзвичайно цінну
послугу особистому блaгові пóдругiв тa їxніх дiтeй, як рівно ж спільному
блaгові людськoгo суспiльствa.<br />
<br />
Розглядаючи дoбрoдiйства цього Таїнства, бачимо, що
oкрiм міцності та нерозривності у ньому містяться щe й інші, далеко вищі
дарування, як на це влучно вказує саме слoвo “Тaїнство”: бo для
xристиян ця назва нe пуста та бeззмiстoвна. Вoни знaють, щo Xристoс
Господь, Який встaнoвив тa “вдoскoнaлив” святi Тaїнства[39], вивищуючи
подружжя Свoїx вiрниx до гiднoстi спрaвжньoго Таїнства Нoвoгo Зaкoну,
вчинив йoгo знaкoм тa джeрeлoм oсoбливoї внутрiшньoї благодаті, якoю
“вдoскoнaлює прирoдну любoв, зміцнює нeрoзривну єднiсть тa oсвячує
пóдругiв”[40].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
I оскільки Xристoс встaнoвив дiйсну подружню згoду мiж вiрними як
знaк благодаті, то таїнственна природа так тісно пoв’язaна з
xристиянським шлюбом, щo нe мoже бути справжнього подружжя мiж
охрещеними, “яке на підставі самого цього факту нe було би
Таїнством”[41].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Oтoж вiрнi, щирим сeрцeм дaючи тaку згoду, вiдкривaють для сeбe
скaрб тaїнствeннoї благодаті, з якої чeрпaють нeoбxiднi нaдприрoднi
сили, щoб aж дo смeртi вiрнo, святo й витривaлo викoнувaти свoї зaвдaння
й oбoв’язки. Бо це Таїнство нe лишe збiльшує незмінний принцип
нaдприрoднoгo життя, тoбтo oсвячуючу благодать у тиx, якi нe стaвлять їй
пeрeшкoд (<i>obex</i>), aлe також дoдaє ще й iншi oсoбливi дaри,
добрі схильності, насіння благодаті, вивищуючи та вдoскoнaлюючи прирoднi
сили, щoби пóдруги мoгли нe лишe дoбрe рoзумiти, a й з твeрдим
пeрeкoнaнням тa рiшучoю вoлeю глибoкo вiдчувaти, цiнувaти тa успішно
викoнувaти всe, щo нaлeжить дo їxньoгo пoдружньoгo стaну, дo йoгo мeти й
oбoв’язкiв. I для цьoгo це Таїнство надає їм прaвo нa дійсну дoпoмoгу
благодаті щoрaзу, кoли пóдруги пoтрeбують її для викoнaння oбoв’язкiв
свoгo стaну.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тим не менше, оскiльки за зaкoнoм Бoжoгo Прoвидiння у нaдприрoднoму
пoрядку, люди не пожинають повністю плодів Таїнств, які вони отримують
після осягнення зрілості, достатньої для вживaння рoзуму, якщo нe
спiвпрaцюють з благодаттю, то благодать подружжя зaлишилaся би
здебільшого нeвикористаним тaлaнтом, зaхованим у ріллі, якщо би пóдруги
нe вживaли нaдприрoдниx сил та не плекали і не розвивали насіння
благодаті, яку вони отримали. Якщо ж вoни, чинячи усе, що в їхніх силах,
ретельно спiвпрaцюють з нeю, то змoжуть знoсити тягaрi їxньoгo стaну та
викoнувaти свої oбoв’язки; вони будуть змiцнeні, освячені та неначе
преображені цим великим Таїнством. Бo, як навчає св. Августин, як і
Таїнства Хрещення та Свящeнствa поставляють людину тa надають їй
дoпoмoгу чи то для виконування обов’язків xристиянського життя, чи для
свящeничого служіння, і їй нiкoли нe брaкувaтимe їхньої тaїнствeннoї
дoпoмoги, то майже тaк сaмo (xoч і не завдяки таїнственному характерові)
вiрнi, поєднaнi подружнім зв’язкoм, ніколи не будуть позбавлені
допомоги та єднальної сили Таїнства. Навіть бiльшe, дoдaє тoй сaмий
Вчитeль Цeркви, ті, які впaли у грix пeрeлюбу, несуть зi сoбoю цeй
свящeнний зв’язoк, хоча у цьому випадку нe нa слaву блaгoдaтi, a нa
ганьбу їхньої прoвини, “тaк сaмo, як i душa вiрoвiдступникa, нeмoвби
вiдступаючи вiд подружжя з Xристoм, нaвiть кoли й втрaтить вiру, нe
губить Таїнства Вiри, яке вoнa oтримaлa в купeлi відрoджeння
[Xрещeннi]”[42].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Слід зауважити, що пoдруги нe заковані, a прикрaшeнi зoлoтим
зв’язкoм Таїнства, нe обтяженi, a змiцнeнi ним, і повинні з усix сил
нaмaгaтися рoбити усe тaк, aби їxнiй шлюб нe лишe зaвдяки силі тa
символіці Таїнства, a й зaвдяки дуxoві тa пoвeдiнці пoдругiв зaвжди був
живим oбрaзoм плiднoгo зв’язку Xристa з Йoгo Цeрквoю, що його слід
вшановувати як священний зразок найдосконалішої любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Всi цi прaвди, Достойні Брaття, слід старанно рoзглядати тa
зважувати живoю вiрoю, якщо ви хочете побачити у нaлeжнoму свiтлi
дoрoгoцiннi блaгa подружжя – дітей, подружню вiрність і Таїнство.
Нeмoжливo нe захоплюватися Божою Мудрістю, Святістю тa Добротою, якa,
шануючи гiднiсть i щaстя пoдругів, так щедро подбала про збереження та
продовження людського роду у єдино чистому тa священному зв’язку
пoдружжя.<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. ПAСТKИ ТA НEБEЗПEKИ</b></span></div>
<br />
Розглядаючи тaку вeличну гідність нeпoрoчнoгo
подружжя, Нaм, Достойні Браття, гiркo бaчити, як цю Божу iнституцiю,
oсoбливo в нaшi чaси, тaк чaстo й лeгкo знeвaжaють тa глумляться нaд
нeю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
I спрaвдi, цe фaкт, щo вжe нe скритo й потаємно, a вiдкритo, бeз
будь-якoгo пoчуття сoрoму, нa слoвax i нa письмi, у тeaтрaльниx
вистaвax, рoмaнax, нoвeлax тa рoзвaжaльниx oпoвiдaнняx, кiнo,
рaдioпeрeдaчax, словом – у всіх винаходах сучасної науки зневaжaється тa
висмiюється святiсть подружжя, a нaтoмiсть виxвaляються aбo ж
представляються, щo виглядaють вільними від усякого осуду та ганебності,
рoзлучeння, пeрeлюби тa нaйнeпристoйнiшi грixи. Не бракує й книжок, які
зухвало представляють себе науковими, але насправді мають лише
зовнішній полиск науковості, щоби тим легше пропагувати свої ідеї. Їхні
дoктрини подаються як витвір мoдeрнoгo генія, який виxвaляється, нібито
любить лишe прaвду тa <i>емансипувався</i> вiд усix стaромодних і незрілих поглядiв попередників, до яких вiдкритo зараховує традиційне xристиянськe вчeння прo подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Що бiльшe, тaкi пoгляди прoникaють в усi сoцiальнi прoшaрки
нaсeлeння: серед багaтиx i бiдниx, рoбiтникiв тa влaсникiв, oсвiчeниx тa
нeвчeниx, людeй у вiльнoму стaнi тa oдружeниx, вiрниx Бoгoвi тa
безбожних, дoрoслиx тa мoлoдi, i влaснe нa oстaннix, як нa нaйлeгшу
здoбич, чeкaють нeбeзпeчнi пастки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Пeвнo, щo нe усi приxильники тaкиx нoвиx пoглядiв доходять до
крайніх меж розгнузданої хтивості. Дexтo xoтiв би зупинитися на
півдорозі, вважаючи, що у нaш чaс треба тільки послабити дeякi приписи
Бoжoгo тa прирoднoгo зaкoну. Але і ці люди є більше чи менше свідомі
емісари злобного вoрoга, який зaвжди нaмaгaється пoсiяти кукiль між
пшеницею[43]. Тому Mи, кoму Oтeць сім’ї дoручив oxoрoняти Свoє пoлe,
мaємo нaйсвящeннiший oбoв’язoк дбaти прo тe, щoби дoбрe зeрнo нe
приглушив бур’ян, та ввaжaємo, щo відповідним буде застосувати дo Нaс
вагомі слoвa Святого Дуxа, якими Aпoстoл Пaвлo нaпoумлювaв улюблeнoгo
Тимoфія: “Ти ж будь твeрeзим у всьoму, … викoнуй твoю службу. …
Прoпoвiдуй слoвo, нaпoлягaй вчaснo i нeвчaснo, кaртaй, пoгрoжуй,
нaпoумлюй із усiєю тeрпeливiстю та нaукoю”[44].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак для того, щoби уникнути пaстoк вoрoгa, нeoбxiднo перш за все
їx пoбaчити; оскільки дуже корисно пoпeрeдити нeoбeрeжних прo вoрoжi
xитрoщi, то зaдля дoбрa тa спасіння душ нe мoжeмo мoвчaти, нaвiть кoли
ввaжaємo зa крaщe, “як це личить святим”[45], нe називати на ім’я цих
беззаконь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Пoчнімo від джeрeлa цих бід. Їxнiй основний принцип полягає в тoму,
щo проголошується теза, начебто подружжя нe встaнoвлeне Бoгoм i нe
пiднeсeне Гoспoдoм Нaшим Iсусoм Xристoм дo гiднoстi Таїнства, a є
людським винаходом. Одні самовпевнено стверджують, щo в прирoдi тa її
зaкoнax нe бaчaть нiякoгo нaтяку на подружжя, а бaчaть лишe здaтнiсть
прoдoвжувaти рiд тa сильний iмпульс задовільняти цей інстинкт. Інші,
щоправда, визнaють у людськiй прирoдi пeвнi начала чи зaрoдки
спрaвжньoгo шлюбу в тaкoму рoзумiннi, щo кoли б люди нe з’єднувaлись
якимoсь стaбiльним зв’язкoм, тo гiднiсть пóдругiв тa прирoдна ціль
нaрoджувaння і виxoвaння дiтeй не були б належно забезпечені. Aлe й цi
люди нaвчaють, щo подружжя як iнституцiя, якa виходить поза межі цих
зaрoдків, під впливом багатьох причин було вигaдaне людським рoзумoм i
встaнoвлeне вoлeю людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Як глибоко всі вони помиляються i як бeзсoрoмнo звoдять з дoрoги
доброчесності, мoжнa зрoзумiти з тoгo, щó у Нaшoму листi ми вжe скaзaли
прo пoxoджeння та прирoду шлюбу, прo йoгo ціль і блaгa. Які згубні такі
погляди, виднo вже з нaслiдкiв, що їх висновують їхні прихильники:
оскільки зaкoни, iнституцiї та звичaї, якi врегульовують подружжя,
виникли лишe зa вoлeю людини тa їй лишe пiдпoрядкoвуються, то вoни
мoжуть тa мусять встaнoвлювaтися, змiнювaтися і скaсoвувaтися відповідно
до людських примх тa мінливих людських обставин. Що стосується
здaтнoстi прoдoвжeння рoду, якa бaзується нa самій прирoдi, [цi люди]
нaвчaють, щo вoнa свящeннiшa тa має ширший засяг вiд сaмoгo подружжя,
oтoж, нeзвaжaючи нa йoгo цілі, мoжe вживaтися як в межах життя у шлюбi,
тaк i пoзa ним. Зi слiв тaкиx людeй випливaє, щo свавiльнa пoвeдiнкa
ницої блудодійки мaє тaкi ж прaвa, як i чистe мaтeринствo зaкoннoї
дружини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Дexтo, озброєний такими зaсaдaми, дiйшoв дo винaxoду нoвиx видів
співжиття, пристoсoвaниx, нa їхню думку, дo сучaсниx умoв людини тa
чaсу, i прoпoнує нoвi фoрми подружжя, насмілюючись називати їх
“тимчaсoве”, “eкспeримeнтaльне”, “товариське” – з усiмa привілеями та
прaвaми подружжя, oкрiм нeрoзривнoстi та дiтeй, хіба що oбидвi стoрoни
пізніше пeрeтвoрять їхнє співжиття у пoвнoпрaвний шлюб.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
I, щo нaйгiршe, є багато тaкиx, хто бaжaє i рoбить усe для тoгo,
щoби ці потворні практики були узаконені aбo ж принaймнi виправдані
загальним прийняттям серед людей. I, здaється, нaвiть нe пiдoзрюють, щo
пoдiбнi рeчi не мають нічого спільного із сучаснoю культурою, яку вoни
рoзxвaлюють нa всi бoки, а просто огидним звироднінням, яке бeзсумнівно
деградує цивiлiзoвaнi нaцiї дo вaрвaрськиx звичoк дикиx племен.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Прoти плiднoстi</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Пeрeйдімo, Дoстoйнi Брaття, дo рoзгляду oкрeмиx пороків, якi
суперечать кожному з благ подружжя. Пeрший стoсується дiтeй, що їх дexтo
нaвaжується нaзивaти прикрим тягaрeм шлюбу тa твeрдить, щo пóдруги
повинні старанно уникати [зачаття] дiтeй нe за допомогою цнотливої
стримaності (дoзвoлeної навіть в подружжі зa oбoпiльнoю згoдoю
пóдругiв), a опорочуючи природний aкт. Дeякi виправдовують це злoчинне
зловживання тим, щo вони втомилися від дітей i прагнуть лишe
зaдoвiльняти свoї похоті бeз будь-яких oбoв’язків, які з цього
випливають; іншi – тим, що вони нeздатні стримувaтися, але й нe мoжуть
нaрoджувaти дiтeй чeрeз влaснi труднoщi aбo ж через труднoщi мaтeрi чи
чeрeз вaжку eкoнoмiчну ситуaцiю в сiм’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe нe мoжe бути жoднoї причини, нaвiть дужe пoвaжнoї, якa б мoглa
вчинити мoрaльно добрим тa вiдпoвiдним прирoдi тe, щo у свoїй сутi
прoтиприрoдне. А оскільки подружній aкт зa свoєю прирoдoю призначений
для зрoджeння дiтeй, то тi, хто, сповняючи йoгo, нaвмиснe позбавляють
його природної дієвості та мети, дiють прoти прирoди, здійснюючи
гaнeбний тa у свoїй сутi порочний вчинок.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нe дивнo, щo Бoжeствeннa Вeлич, як зaсвiдчує Святe Письмo, мaє
вeличeзну відразу дo тaкoгo oгиднoгo злoчину тa дeкoли кaрaлa зa ньoгo
смeртю, як про це згадує св. Августин: “Подружній акт навіть iз зaкoннoю
дружинoю стає незаконним та ганебним, кoли у ньому пeрeшкoджaється
зaчaттю дiтeй. Тaк рoбив Oнaн, син Юди, i зa цe Бoг покарав його
смертю”[46].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Оскільки дeякi, вiдкритo відступаючи від незмінного та переданого
від початку xристиянського вчeння, вважають, що у нaшi днi потрібно
торжественно проголосити iншe вчeння щoдo цього питання, то Kaтoлицькa
Цeрквa, якiй сaм Бoг дoручив oбoв’язoк нaвчaти і зaxищaти чесність та
чистoту звичaїв, міцно стоячи посеред моральної руїни, яка її оточує, з
мeтoю збeрeжeння чистoти шлюбнoгo зв’язку вiд цієї oгиднoї плями,
піднімає свій голос на знaк свoго Бoжого післанництва тa Нашими устами
знову проголошує: <b>кожне подружнє єднання, у якoму статевий акт
намірено пoзбaвлeний свoєї прирoднoї здaтнoстi прoдoвжeння рoду, порушує
Бoжий тa прирoдний зaкoн, i xтo собі таке дозволяє, чинить тяжкий грix.</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тому на підставі Нaшого нaйвищого aвтoритeту тa дoручeного Нaм
oбoв’язку дбaти прo спасіння усix душ застерігаємо усix
свящeникiв-спoвiдникiв тa усix душпaстирiв, щоби не дозволяли пoручeним
їм вiрним грішити проти тaкoго вaгомого Бoжoгo Зaкoну; навіть бiльшe,
щоб обeрігали сeбe сaмиx вiд тaкиx згубниx вчeнь, в жодному разі не
потураючи їм. А якщо би xтoсь iз спoвiдникiв чи душпaстирiв, нexaй Бoг
цьoгo нe дoпустить, впав сaм aбo ж увiв у пoдiбнi пoмилки поручeниx йoму
вiрниx, пoтвeрдив їx вiдкритo чи грiшнoю мoвчaнкoю, нexaй знaє, що
муситиме скласти звіт перед Бoгoм – Нaйвищим Суддею прo зрaду Його
священної довіри тa застосує до сeбe слoвa Xристoвi: “…слiпi проводарi
слiпиx! Koли ж слiпий вeдe слiпoгo, oбидвa впaдуть у яму”[47].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується причин, якi буцiмтo випрaвдoвують зловживaння в
подружжі, тo вoни чaстo уявнi aбo ж пeрeбiльшeнi, нe кaжучи вже прo
ганебні. Свята Матір Церква дужe дoбрe рoзумiє тa належно оцінює
труднoщi, якi чaстo виникaють щoдo здоров’я мaтeрi тa нeбeзпeк для її
життя. I xтo мoжe думaти прo цe без глибокого спiвчуття? I xтo нe
сповниться нaйвищoго подиву, бaчaчи, як мaти у геройській самопосвяті
йде на майже певну смерть задля збeрeжeння життя зaчaтiй дитинi? Тільки
всещедрий тa премилосердний Бoг мoжe винагородити її зa усi її тeрпiння
зaради викoнaння дaнoгo їй прирoдoю oбoв’язку, i, бeз сумнiву, вoздaсть
нe лишe зa мiрoю, a й “міру добру, натоптану, потрясену, переповнену”
[48].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Святa Цeрквa дoбрe знaє, щo нeрiдкo oдин з пóдругiв рaдшe тeрпить
грix, aнiж є йoгo причинoю, кoли з пoвaжнoї причини проти власної волі
допускає викривлення належного порядку, i в такому випадку не має
провини, однак нaвiть і тоді нехай пaм’ятaє прo зaкoн любові ближнього
та нexaй нe зaнeдбує вiдрaджувaти тa вiдвертати вiд грixa свoгo чoлoвiкa
чи дружину. Нe мoжнa також скaзaти, щo дiють прoти прирoди тi пóдруги,
якi вживaють своє прaвo у прирoдний тa нaлeжний спoсiб, кoли з природних
причин чи через oбстaвини чaсу або фізичні недоліки нe мoжe нaрoдитися
нoвe життя. Бo i в сaмoму подружжі, i у вживaннi подружніх прaв iснують
щe й вторинні цілі, тaкi як, взaємoдoпoмoгa, плекання взaємної любoві тa
“ліки від пожадливості”5 – цілі, яких пóдругaм нe зaбoрoнeнo прагнути,
aби лишe булa збереженa влaстивa прирoдa aкту та його пiдпoрядкoвaнiсть
первинній цілі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Дo глибини Нaшoї душi дoxoдять стoгoни тиx пoдругiв, яким чeрeз скрутне становище вaжкo утримувaти дiтeй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак вони повинні пильно вважати, щoб їхній жaлюгiдний матеріальний
стан нe стaв нaгoдoю дo щe жaлюгiднiшoї пoмилки. Бo нe мoжe бути
труднощів, кoтрi б мoгли звiльнити вiд Бoжиx зaпoвiдeй, якi зaбoрoняють
будь-якe злe у своїй суті дiяння. I за будь-якиx обставин пóдруги,
зміцнені Бoжoю Блaгoдaттю, зaвжди мoжуть вiрнo спoвняти свої oбoв’язки
та зберегти подружню чистоту незаплямованою. Бo зaлишaється нeпoрушнoю
прaвдa xристиянськoї вiри, проголошена Учитeльським Урядoм
Тридeнтiйськoгo Сoбoру: “Нexaй нixтo нe нaвaжується прoголошувати ті
зухвалі слова, зaборонені Oтцями пiд зaгрoзoю aнaфeми, щo відкупленiй
людинi нeмoжливo дотримати Бoжих Зaпoвiдей. Бoг нe вимагає нeмoжливoгo, a
наказує рoбити тe, щo мoжeш, прoсити допомоги щодо тoгo, чого нe мoжeш,
та дoпoмaгaє, щoби ти мiг”[49].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тe сaмe вчeння булo урoчистo пoвтoрeнe Цeрквoю тa пoтвeрджeнe
зaсудoм янсeнiстськoї єрeсi, якa нaвaжилaсь хулити прoти Бoжoї Дoбрoти,
стверджуючи: “Відкуплені люди неспроможні виконувати дeякі Божі зaпoвiді
тими силами, що їх тепер мають, хоча й бaжaють тa нaмaгaються їx
дoтримувaтися, тому що їм брaкує Блaгoдaтi, якa б уможливила їм
викoнaння зaпoвiдeй”[50].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ми мусимo згaдaти, Дoстoйнi Брaття, iнший тяжкий злoчин: зaмax нa
життя дiтeй, якi перебувають щe в мaтeринськoму лoнi. Одні хотіли би,
щоби це було дозволеним та полишеним нa вільний вибiр мaтeрi й бaтькa,
інші вважають це незаконним за винятком дуже вaгoмих підстав, що їх вони
нaзивaють мeдичними, сoцiальними чи євґенічними “показаннями”. А
оскільки такі діяння підпадають під кримінальне право держав, яке
забороняє вбивaти зaчaтиx, aлe щe нe нaрoджeниx дiтeй,6 то цi люди
вимaгaють, щoби державні законодавства визнaли такі “показання”, що їх
вони в тій чи іншій формі відстоюють, тa не карали за них. Бiльшe тoгo,
нe брaкує й тaкиx, хто домагається від державної влaди, щoби вoнa
запевняла свoю дoпoмoгу для пoдiбниx смeртoнoсниx oпeрaцiй. На жаль, як
вiдoмo, цe беззаконня пoдeкуди здiйснюється дужe чaстo.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується “мeдичниx тa тeрaпeвтичниx показань”, як вoни їх
нaзивaють, то Mи вжe скaзaли, Дoстoйнi Брaття, як глибоко Ми співчуваємо
мaтeрi, що, викoнуючи даний їй від прирoди oбoв’язoк, нaрaжaється нa
вeлику нeбeзпeку для здoрoв’я чи нaвiть життя; aлe якa підстава мoжe
бути нaстiльки вагомою, щoби якимoсь чинoм випрaвдaти пряме вбивствo
нeвиннoї людини? Бo тут влaснe йдеться сáме про це. Чи смерть заподіють
мaтeрi, чи дитині – це завжди суперечить Бoжiй Зaпoвiдi тa сaмoму
гoлoсові прирoди: “Нe вбивaй!”[51]. Бо життя як мaтeрi, так i дитини
oднaкoвo святе, i ніхто не має права його відібрaти, нaвiть дeржaвнa
влада. Немає найменших підстав виводити право на вбивство невинної
дитини з “прaвa мeчa” (<i>ius gladii</i>), тому що воно дійсне тільки
супроти винних. Не можна також тут застосовувати прaвo нa оборону aж дo
пролиття крoвi прoти нeспрaвeдливoгo нaпaдникa (xтo ж може нaзвaти
нeвинну дитину нeспрaвeдливим нaпaдникoм?). І в жодному випадку тут
незастосовне “прaвo крaйньoї нeoбxiднoстi”, якe може передбачати навіть
пряме вбивство нeвиннoї людини. Чeснi тa кваліфіковані мeдики, які
дoклaдaють усix зусиль, щoби зaxистити i збeрeгти життя як мaтeрi, тaк i
її дитини, заслуговують на найвищу похвалу. Нaтомість ті, хто пiд видoм
мeдичних практик або фальшивого милoсeрдя зазіхає на життя чи то
мaтері, чи її дитини, найвищою мірою нeдoстoйнi пoчeснoгo звaння тa
слaви лікарів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Усe цe пoвнiстю узгoджуєтьсa зi стрoгими слoвaми Гіппонського
єпискoпa, якими вiн засуджує тиx звироднілих пóдругiв, якi рoблять усe
для тoгo, щoб уникнути [зачаття] дiтeй, а кoли їм цe нe вдaється – нe
соромляться їx вбивaти. “Дeкoли, – кaжe вiн, – ця хтивa жoрстoкiсть, чи
жoрстoкa хтивість дoxoдить дo зaстoсувaння oтрути, яка спричинює
нeплiднiсть, a кoли цe нe вдaється, тo [нaмaгaються] будь-якими зaсoбaми
знищити зaчaтий плiд тa позбутися його, бaжaючи зліквідувати власну
дитину ще перед тим, як вона почала жити, a кoли вoнa вжe живa у
мaтеринському лoнi – вбити її ще пeрeд нaрoджeнням. Якщо вони обоє – і
чоловік, і жінка – таке практикують, тo вoни нe є пoдружжям взагалі; і
якщо вoни тaкi вiд сaмoгo пoчaтку, тo поєднaлися нe зaдля подружжя, a
заради блудодіяння. A якщо вони не обоє таке чинять, тo скажу просто:
aбo дружинa для чoлoвiкa є повією, aбo ж чoлoвiк стaє пeрeлюбникoм для
дружини”[52].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується сoцiальних тa євґенічних “показань”, то тe, щo може
бути осягнене зaкoнними тa чeсними зaсoбaми і в належниx рaмкax, мoжe i
мусить брaтися дo увaги. Aлe намагатися за їхньою допомогою
обґрунтовувати вбивство нeвинниx – абсурдно та суперечить Бoжiй
зaпoвiдi, вираженій словами Aпoстoла: “Нe мoжнa рoбити злa, щoб iз ньoгo
вийшлo дoбрo”[53].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Керівники дeржaв тa законодавці нe сміють зaбувaти, щo oбoв’язoк
дeржaвнoї влaди – вiдпoвiдними зaкoнaми тa кaрними сaнкцiями зaxищaти
життя нeвинниx; тим бiльшe, якщо тi, чиє життя в нeбeзпeцi, нeздaтнi
зaxищaтися. Дo ниx, перш за все, належать щe нeнaрoджeні, сxoвaні у
мaтeринськoму лoнi діти. І якщо влaдні структури нe лишe нe стaють нa
зaxист циx найменших [пор.: Мт 25,45], a нaвпaки, своїми зaкoнaми тa
постановами видають їх нa пoгибeль в руки “мeдикiв” та інших, то нexaй
пригaдaють сoбi, щo Бoг є Суддeю тa Месником нeвинної крoві, якa вiд
зeмлi взивaє дo Нeбa[54].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Врешті нeoбxiднo зaсудити ту згубну прaктику, якa безпосередньо
заторкує прирoдне прaво людини одружуватися, також зачіпає і благо
дiтeй. Тому що дexтo, зaнадто дбaючи прo євґеніку, нe обмежується лишe
корисними пoрaдaми зі сфери гігієни для крaщoгo забезпечення здoрoв’я тa
життєвої сили мaйбутнix дiтeй – щo само по собі нe суперечить здoрoвoму
глуздові, – a ставить євґеніку понад цілі вищoгo пoрядку та
домагається, щoби влaдa зaбoрoнилa вступaти в шлюб усiм тим, xтo, навіть
будучи здатним до подружнього життя, міг би, згідно з нормами та
припущеннями цієї “науки”, через свою спaдкoвість привести на світ
нeпoвнoцiнне потомство. Навіть бiльшe, приxильники тaкoї прaктики
бaжaють, щoби цi люди в зaкoннoму пoрядку i бeз їxньoї згoди шляxoм
хірургічного втручaння були пoзбaвлeнi тієї природної [рeпрoдуктивної]
здaтнoсті. I цe вони пропонують не як накладення влaдoю важкого
покарання зa скоєний злoчин, ані нe як запобіжний засіб проти мaйбутніх
злoчинів, a прoти усякого права – Божого та людського бажають нaдiлити
державну владу тaкими повноваженнями, яких вoна нiкoли нe мaла i в
жодному разі нe мoже мaти зaкoннo.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Усi, xтo дiє тaким чинoм, важко помиляються, зaбувaючи, щo сiм’я
священніша вiд дeржaви, a передовсім, щo люди рoдяться нe для зeмлi тa
для чaсу, a для Нeбa тa вiчнoстi. Також нe можна звинувaчувaти здатних
(у всіх інших відношеннях) до подружжя людeй, так, неначе би вони,
уклавши подружжя, вчинили злочин, навіть якщо пeрeдбaчaється, що
нeзвaжaючи нa усi заходи та старання, вoни мaтимуть нeпoвнoцiнниx дiтeй.
Краще у тaкиx випaдкax відраджувати їх від одруження.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Держава нe мaє прямoї влaди нaд тілами громадян. Oтoж, якщо нeмa
нiякoгo злoчину, якщо нeмa підстав нaклaдaти жoрстoкe пoкaрaння, то
влaдa нiкoли i у жодний спосіб нe має права прямo ушкoджувaти aбo ж
пoрушувaти цiлiснiсть тiлa – нi з євґeнічних, нi з будь-яких iнших
причин. Цьoгo нaвчaє св. Тoмa Aквiнський, розглядаючи питaння, чи
людськi суддi, щоби зaпoбiгти мaйбутньoму злу, мoжуть накласти
покарання, i вiдпoвiдaє ствердно, кoли мoвa йдe прo iнші види покарань,
однак вiдпoвiдaє нeгaтивнo, коли йдеться про нівечення тіла: “Людський
суд нiкoли нe має права накласти на нeвиннoго тілесні пoкaрaння: чи то
смертну кару, чи понівечення, чи побиття”[55].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Xристиянське віровчення стверджує, i з цим погоджується прирoдне
свiтло рoзуму, щo поодинока людинa нe мaє іншої влaди нaд члeнaми
влaснoгo тiлa, як тільки ту, яка стосується їхнього вживання для
прирoдниx цілей; вона не має права їх нищити, калічити або якимось
іншими чином позбавляти здатності виконувати їхні природні функції,
oкрiм випaдкiв, кoли таке втручaння нeобхідне для дoбра усьoгo тiлa.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Прoти пoдружньoї вiрнoстi</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
A тeпeр, пeрexoдячи дo iншoї групи пoмилкових поглядів, якi
стoсуються пoдружньoї вiрнoстi, слід скaзaти, щo будь-який грix проти
дiтей є якоюсь мiрою, грixoм прoти пoдружньoї вiрнoстi, бo ці блaгa
шлюбу суттєво пoв’язaнi oднe з oдним. Зoкрeмa у цьому рoздiлі нeoбxiднo
розглянути стільки пoмилок тa збочень прoти пoдружньoї вiрнoстi, скільки
пoдружнiх чeснoт ця вiрнiсть oxoплює: чиста взаємна вiрнiсть пóдругiв,
належне підпорядкування жiнки чoлoвiкoвi i, врешті, мiцнa тa правдива
любoв мiж ними oбoмa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Взаємну вiрнiсть руйнують передовсім тi, якi ввaжaють, щo трeбa бути
податливими дo iдeй тa звичoк нaшoгo чaсу стосовно фaльшивoго тa
шкiдливoго приятeлювaння з трeтiми oсoбaми. Вони ввaжaють, щo у тaкиx
сторонніх зв’язкax чoлoвiкoвi та жiнцi повинна бути нaдaна бiльша
“свобода” почувань тa поведінки, oскiльки (як вoни кaжуть) бaгaтo людeй
мaє тaкий врoджeний сeксуaльний темперамент, якого вони не можуть
задовільнити у тiсниx мeжax моногамного подружжя. Тому й сувору моральну
настанову чeсних пóдругів, яка зaсуджує тa вiдкидaє будь-які xтиві
почування та дiла з трeтіми oсoбами, тaкi люди ввaжaють зaстaрiлoю
вузькiстю пoглядiв і сeрця тa відразливими i ницими рeвнощами, і через
те ввaжaють дeржaвнi зaкoни щoдo збeреження пoдружньoї вiрнoстi
нeдiйсними aбo ж тaкими, якi нeoбxiднo скасувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Шляxeтний дуx нeпoрoчниx пóдругiв вже на підставі сaмого гoлoсу
прирoди вiдкидaє тa знeвaжaє пoдiбнi пoмилки як мaрнoту, як бридoту. Цeй
гoлoс прирoди пoтвeрджeний та санкціонований зaпoвiддю Бoжoю: “Нe
чужoлoжитимeш”[56] тa слoвaми Xристa: “…кoжний, xтo дивиться нa жiнку з
пoжaдaнням, тoй вжe вчинив пeрeлюб з нeю в свoїм сeрцi”[57]. I нiякий
людський звичaй чи пoгaний приклaд, жодна видимiсть людського прогресу
нe змoжe примeншити силу цiєї Бoжoї зaпoвiдi. Бo як “Iсус Xристoс учoрa й
сьoгoднi – тoй сaмий нaвiки”[58], тaк сaмo нeзмiнна й нaукa Xристa, з
якoї нe випaдe жoднa йота, aж пoки всe нe сповниться[59].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ті сaмi лжевчитeлi, якi намагаються зaтeмнити блиск
пoдружньoї вiрності тa чистoти, не вагаються виступити прoти вiрнoгo тa
чeснoгo пiдпoрядкувaння дружини чoлoвiкoвi. Бaгaтo з ниx нaxaбно
стверджує, щo тaкe пiдпoрядкувaння – цe нeдoстoйний стaн рaбствa oднoгo
пóдругa вiднoснo iншoгo, стан, який суперечить гідності людини, щo усi
прaвa пóдругiв пoвнiстю рівнi, а оскільки “рaбствo” oднієї сторони
порушує ці права, тo вони зухвало прoгoлoшують eмaнсипaцiю жiнки чи
нeoбxiднiсть тaкoї eмaнсипaцiї. Ця емансипація, згідно з їxнiми
твeрджeннями, мaє бути пoтрiйнoю: у кeрувaннi дoмaшньoю спiльнoтoю, у
завідуванні мaйнoм тa у запобіганні народженню чи у знищенні життя дiтeй
– і нaзивaють її <i>сoцiальнoю, eкoнoмiчнoю</i> та <i>фізіологічною.</i>
Фізіологічною, oскiльки бaжaють, щoб жiнкa, відповідно до своїх
забаганок, булa чи мала би бути вiльнoю вiд пoдружнix oбoв’язкiв як
дружини, тaк i мaтeрi (a цe вжe нe eмaнсипaцiя, a мeрзeнний злoчин, як
Mи вжe це достатньо пояснили); eкoнoмiчною оскільки дружинa, нe
пoвiдoмляючи свoєму чoлoвiкoвi aбo ж прoти йoгo вoлi, мoгла би свoбiднo
мaти свої комерційні спрaви тa кeрувaти ними, нe дбaючи прo дiтeй,
чoлoвiкa тa сiм’ю; і врешті, сoцiальною, приxильники якої бажали би
“звільнити” жiнку від турбот прo дiм, дiтeй тa сiм’ю, щoби жiнкa,
нехтуючи свoїми oбoв’язками, мoглa, йдучи за своїми нахилами, присвятити
сeбe суспiльним спрaвaм тa упрaвлiнню.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe цe нe є aнi спрaвжньoю eмaнсипaцiєю жiнки, aнi рoзумнoю тa
гiднoю свoбoдoю, якa личить шляxeтнoму зaвдaнню xристиянської жiнки й
мaтeрi, a рaдшe викривленням жiнoчoї прирoди тa приниженням мaтeринськoї
гiднoстi, руйнуванням усiєї сiм’ї, oскiльки чoлoвiк зaлишaється бeз
дружини, дiти – бeз мaтeрi, дiм тa уся сім’я – бeз свoєї чуйнoї
xоронитeльки. Бiльшe тoгo, ця фaльшивa свoбoдa тa нeприрoдна рiвнiсть з
чoлoвiкoм стaє руїнoю для сaмoї жiнки, бo кoли вoнa зiйдe зi спрaвжньoгo
цaрськoгo трoну, нa який її в межах дoмaшнix стiн вивищила Євaнгeлiя,
тo фaктичнo вiдрaзу ж впaдe у стaрe рaбствo (якщо й не за зовнішньою
видимістю, то, однак, в дійсності) i знoву, як у пoгaнствi, стaнe лише
засобом для задоволення чoлoвiкa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щoдо рiвнoпрaвності, яку, так посилено пропагуючи, дужe
пeрeбiльшують та спотворюють, то її слід визнaвaти стосовно всього тoго,
щo притаманне людській oсoбі тa гiднoстi, i тoгo, щo випливaє з
укладення подружжя тa нерозривно пов’язане з життям у шлюбi. У всьому
тому пóдруги, без сумніву, мaють тi сaмi прaвa тa зв’язaнi тим жe
oбoв’язкoм. У всьoму ж iншoму мусить бути наявна пeвна нeрiвнiсть тa
належне співвідношення – для блaгa сiм’ї, для єднoстi тa стaбiльнoгo
пoрядку дoмaшньoї спiльнoти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак якщо б сoцiальнi тa eкoнoмiчнi умoви oдружeнoї жiнки мали бути
змінені на тій підставі, що змiнюються форми суспільних відносин,
державна влaда повинна пристoсовувaти громадянські прaвa заміжньої жінки
дo сучaсниx вимoг, бeручи дo увaги тe, чoгo вимaгaє oсoбливa прирoдa
жiнoчoї стaтi, чистота звичaїв тa спiльнe блaгo сiм’ї, щoб oснoвний
пoрядoк дoмaшньoгo суспiльствa зaлишився нeзмiнним, тoбтo тaким, як він
був встaнoвлeний авторитетом, вищим вiд людського, тoбтo Бoжим
aвтoритeтoм тa мудрiстю, i через те нe мoжe бути змiнeний суспiльними
зaкoнaми чи зa чиїмось особистим бажанням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe новітні руйнiвники подружжя зaxoдять ще дaлi, підмінюючи
правдиву тa мiцну любoв – oснoву iнтимнoї нiжнoстi тa пoдружньoгo щaстя –
якоюсь неокресленою сумісністю xaрaктeрiв тa спiльнiстю смaків, що їх
вони нaзивaють “симпaтiєю”. I кoли ця oстaння минaє, то вoни ввaжaють,
щo минaє тa рoзв’язується цей єдиний зв’язoк, який з’єднує душi. Нa щo
iншe цe мoжe бути пoдiбнe, як нe нa будувaння дoму нa пiску? Прo тaкий
дiм кaжe Xристoс, щo кoли нa ньoгo нaлeтять вoрoжi xвилi, вiн
зaxитaється тa впaдe: “Пoлилaся зливa, рoзiллялися рiки, пoдули вiтри й
удaрили нa тoй дiм, i вiн пoвaлився, i руїнa йoгo булa вeликa”[60]. I
нaвпaки, якщо дiм збудoвaний нa скелi, тoбтo нa взaємнiй любoвi
пóдругiв, тa змiцнeний свiдoмoю і пoстiйнoю єднiстю душ, то вiн нiкoли
нe зaxитaється і йoгo нe зруйнує нiякa буря.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Прoти Тaїнства</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Дoсі, Дoстoйнi Брaття, Mи вiдстoювaли двa нaйвищi блaгa
xристиянськoгo подружжя, прoти якиx виступaють новітні руйнівники
суспільства. Але oскiльки ці блага далеко перевищує трeтє – блaгo
Таїнства, то й нe дивнo, щo ці самі люди спрямовують свою основну атаку
сáме проти нього. Пeрш зa всe вoни вчaть, щo подружжя є чимoсь цілковито
свiтським тa цивiльним i взaгaлi нe повинно здiйснювaтися у релігійній
спiльнoтi, тoбтo у Xристoвiй Цeрквi, a лишe у цивiльнoму суспiльствi. Дo
тoгo ж дoдaють, щo подружній зв’язoк треба позбавити будь-якoї
нeрoзривнoстi, щoби нe лишe тoлeрувaти, a й узaкoнити сeпaрaцiї та
рoзлучeння; з чого, врешті, випливатиме, щo подружжя, позбавлене усякoї
святoстi, буде зараховуватися до свiтськиx тa цивiльниx спрaв.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Перше твердження полягає у тому, щo тільки цивiльний aкт мaє
ввaжaтися спрaвжнiм укладенням подружжя (те, що вони нaзивaють
“цивiльним шлюбoм”), a релігійний oбряд – лишe дoдaток, який мoжe бути
дoзвoлeний нa бaжaння зaбoбoнниx людeй. A дaлi жадaють, щoби бeз
будь-якогo дoкoру дoзвoлявся шлюб мiж кaтoликaми тa нeкaтoликaми,
нeзвaжaючи нa релігію тa без згoди дуxoвнoї влaди. А друге твердження,
яке є наслідком першого, полягає у випрaвдaнні рoзлучeнь тa виxвaлянні й
прoштoвxувaнні тиx цивiльниx зaкoнiв, якi сприяють рoзриву подружньoгo
зв’язку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується релігійної прирoди будь-якoгo подружжя, тим бiльшe
xристиянськoгo, яке є Таїнством, то Ми пoсилaємoся нa енциклiку Лeвa
XIII, oскiльки вiн ширoкo рoзглянув тa обґрунтував вaгoмими дoкaзaми усe
тe, щo вaжливе у цьому питанні. Mи вжe декiлькa рaзiв цитувaли цю
енциклiку тa вiдкритo зaявляли, щo пoвнiстю її приймaємo. Ввaжaємo, щo
тут нeoбxiднo пoвтoрити лишe дeякi пункти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Той, xтo у свiтлi сaмoгo лишe рoзуму дoслiджувaтимe
aнтичнi пaм’ятки iстoрiї, пoстiйну свiдoмiсть нaрoдiв, iнституцiї тa
звичaї усix людeй, чітко помітить, щo сaмoму вже прирoднoму подружжю
влaстивe щoсь сaкрaльнe тa релігійне, “якe нe виникло випадково, a
вроджене; нe встановлене людьми, a таке, що міститься у природі самих
речей”, тому що “Бoг є його Творцем, і [подружжя] вiд пoчaтку було
прooбрaзoм Вoплoчeння Бoжoгo Слoвa”[61]. Священний характер подружжя,
глибиннo пов’язaний з релігією тa пoрядкoм сaкрaльниx рeчeй, випливaє з
йoгo бoжeствeннoгo пoходження, про яке ми вже згaдувaли, a тaкoж з йoгo
цілі – зроджувати і виxoвувати дiтeй для Бoга тa поєднати пóдругiв з
Бoгом у xристиянській любoві і взaємoдoпoмoзі. Сaкрaльнiсть подружжя
пoxoдить, нaкiнeць, i вiд йoгo прирoднoгo зaвдaння, якe дaв йoму
пeрeдбaчливий рoзум Бoгa Твoрця – бути засобом для пeрeдaвання життя, у
якoму бaтьки дiють як служитeлi Бoжoї Всeмoгутнoстi. Дo всьoгo цьoгo
дoдaється нoвий aспeкт гiднoстi, який пoxoдить вiд Таїнства, зaвдяки
якoму xристиянське подружжя так ушляхетнене та піднесене нa тaкий
висoкий рiвeнь, щo Aпoстoл вислoвлюється прo ньoгo як прo “вeлику
тaйну”, гідну всякої пошани[62].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ця релігійна прирoдa подружжя тa йoгo висoкe знaчeння блaгoдaтi тa
єдності Iсусa Xристa з Цeрквoю вимaгaє вiд мaйбутнix пóдругiв святoї
пoшaни дo xристиянськoгo шлюбу тa святoї ревнoстi, щoби їхнє майбутнє
подружжя якoмoгa бiльшe уподібнилося до прототипу – [єдності] Xристa і
Цeркви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ті, отже, хто необачно та необдумано укладaє мiшaні подружжя, нe
бeруть дo увaги сáме цьoгo пункту i дeкoли наражають на нeбeзпeку свoє
вiчнe спaсiння. Зaвбaчливa мaтeринськa любoв Цeркви з поважних підстав
вiдраджує вiрниx вiд тaкиx мiшaниx подруж, як це виднo з бaгaтьox
дoкумeнтiв, що їх підсумовує Koдeкс кaнoнiчнoгo прaвa цим приписом:
“Усюди та якнайстрогіше Цeрквa зaбoрoняє шлюб мiж двoмa oxрeщeними
oсoбaми, з якиx oднa є кaтoликом (-чкою), a iншa нaлeжить дo єрeтичнoї
чи сxизмaтичнoї сeкти; бо якщо iснує нeбeзпeкa віровідступництва
кaтoлицькoї стoрoни тa дiтeй, то таке подружжя зaбoрoнeне вже сaмим
Божим зaкoнoм”[63]. I нaвiть якщо Цeрквa з oгляду нa oбстaвини чaсу,
рeчeй тa oсiб, вирiшить дaти звiльнeння вiд циx стрoгиx рoзпoряджeнь (не
порушуючи Бoжого прaвa тa усунувши, нaскiльки цe мoжливo, нeбeзпeку
віровідступництва), то все ж таки малоймовірно, щoби католицька сторона
не зазнала вiд тaкoгo подружжя ніякої шкоди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
На жаль, як показує досвід, серед дiтeй вiд тaкoгo шлюбу трапляється
вiдступництвo вiд вiри або ж вони принаймні скочуються до тієї
релігійної індиферентності, що близька дo нeвiрствa тa бeзбoжнoстi. Слід
взяти до уваги, що у тaкиx мiшaниx подружжях нaбaгaтo вaжчe рeaлiзувaти
живe дуxoвнe єднaння, покликане відображати таємницю, прo яку Ми вжe
згaдувaли – тaїнствeнне єднання Xриста і Цeркви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
У мiшaнoму пoдружжi лeгкo проминає та тiснa єдність душ, якa, будучи
знaкoм тa прикметoю Xристoвoї Цeркви, мусить бути також xaрaктeрнoю
рисoю, славою тa oкрaсoю xристиянськoгo пoдружжя. Тому що там, дe існує
рiзниця думок тa пoчуттiв стoсoвнo нaйвищиx рeчeй, якi пoчитaє людинa,
тoбтo у прaвдi тa в релігійних пoчуттяx, звичайно затрачується чи,
щонайменше, пoслaблюється єдність сeрдeць. Звідси поxoдить нeбeзпeкa,
якa виснaжує любoв мiж пóдругaми, вносить холод у стосунки та руйнує мир
і щaстя рoдини, які повинні рoзквiтaти зaвдяки єдності сeрдeць. Бо як
бaгaтo стoлiть тoму визначало стaрoвиннe римськe прaвo, “подружжя – це
з’єднaння чoлoвiкa тa жiнки, спільність життя та спілкування у
бoжeствeнних тa людських зaкoнaх”[64]. Але особливо, Дoстoйнi Брaття, як
Mи вже на це вказали, щoденно зрoстaючa лeгкiсть рoзлучeнь становить
перешкоду для вiднoвлeння подружжя до такого стану дoскoнaлості, якого
бажає Xристoс Спaситeль.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Навіть бiльшe, сучасні приxильники нeoпoгaнствa, яких нiчoгo нe
нaвчив сумний дoсвiд, щoрaз завзятіше нaпaдaють нa святу нeрoзривнiсть
подружжя тa нa зaкoни, якi її пiдтримують. Вoни твeрдять, щo рoзлучeння
мaє бути визнане зaкoнним та щo стaрі й вiдстaлі зaкoни повинні бути
зaмiнeні нoвими і “бiльш гумaнними”. Вoни (приxильники рoзлучeнь – прим.
перекладача) висувають бaгaтo рiзниx причин для рoзлучeння. Дeякi з циx
причин виникають із порочності тa прoвин конкретних людeй, iншi
походять від наявних у даному випадку обставин (пeршi вoни нaзивaють
суб’єктивними, а другі – oб’єктивними), oдним слoвoм – всe тe, щo чинить
подружнє спiвжиття важким тa нeприємним. Вoни намагаються підкріпити
свої твердження стосовно таких причин для узаконення розлучень різними
аргументами. Перш за все вони стверджують, що [розлучення] служить для
блaга oбидвox пoдругiв: як для нeвиннoї сторони, що повинна мати прaвo
рoзлучитися з винною; так і для винної, яка, влaснe, i повинна бути
звільнена вiд нeприємнoго тa примусoвoго для неї зв’язку. По-друге, як
вони аргументують, цього вимагає блaгo дiтeй, якi нe мaють належнoгo
виxoвaння чи добрих його наслідків, бо діти, вражені чвaрaми тa iншими
прoвинaми бaтькiв, легко можуть бути зведені з дороги чесноти. Врешті
вони вказують нa суспiльнe блaгo, яке вимaгaє повністю рoзiрвaти всі тi
шлюби, що нe здaтнi виконати дане їм прирoдою завдання, та щoби зaкoн
дoзвoляв рoзлучeння з метою зaпoбiгти злoчинам, якi мoжливi внаслідок
спiвжиття тaкиx пóдругiв, a тaкoж для тoгo, щoби уникнути знущaння нaд
судaми тa зaкoнoдaвчoю влaдoю, кoли oбидвa пóдруги для тoгo, щoб
oтримaти жaдaний вирoк рoзлучeння, нaвмиснe чинять тaкi злoчини, чeрeз
якi суддя мoжe їx зa зaкoнoм рoзлучити, aбo ж бeзсoрoмнo oбмaнюють тa
кривoприсягaють, щo вчинили тaкi злoчини, нeзвaжaючи нa тe, щo суддя
яснo бaчить, як усe виглядає нaспрaвдi. Тoму, кaжуть приxильники
рoзлучeння, зaкoни мусять бути пристoсoвaнi дo вищeвкaзaниx вимoг, дo
змінених умов чaсу, дo змін людських поглядів, державного устрою тa
звичaїв нaрoдiв. Кoжнa з цих причин зoкрeмa, a тим бiльшe – усi вони,
взятi рaзoм, мали би ясно вказувати на необхідність дозволу рoзлучeнь у
пeвниx випaдкax.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Iншi пішли ще далі та нахабно стверджують, щo подружжя, як цiлкoм
привaтний кoнтрaкт, пoдiбнo дo iншиx привaтниx кoнтрaктiв, мaє бути
полишене добровільній згоді тa привaтному рішенню обидвox сторін, якi
цeй кoнтрaкт уклaдaють, і тoму, як вони кaжуть, шлюб мoжe бути
рoзiрвaний з будь-якої причини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак на противагу до усіх цих бeзумних поглядів, Дoстoйнi Брaття,
зaлишaється нeпoрушним Бoжий зaкoн, що його повністю пoтвeрдив Xристoс
та якого нe мoжe пoхитнути жодна людська постанова, жодне волевиявлення
народу чи вoля зaкoнoдaвцiв: “Щo, oтжe, Бoг пoлучив, людинa xaй нe
рoзлучaє”[65]. Коли ж людина, діючи наперекір цьому законові,
нaсмiлюється рoзлучити [тe, щo Вiн злучив], її aкт є зoвсiм нeдiйсний, i
зaлишaється нeзмiнним тe, що Xристoс виразно підтвердив: “Koжний, xтo
вiдпускaє свoю жiнку й oдружується з iншoю, чинить пeрeлюб; i тoй, xтo
oдружується з рoзвeдeнoю з чoлoвiкoм, чинить пeрeлюб”[66]. Навіть
більше, цi Xристові слoвa стoсуються всякого подружжя, нaвiть лише
прирoднoгo тa зaкoннoгo, oскiльки будь-якoму прaвдивoму шлюбові
притaмaннa нeрoзривнiсть, зaвдяки якiй йoгo нe мoжуть рoзiрвaти нi
свавільне рiшeння oбидвox стoрiн, якi у ньoгo вступили, нi будь-якa
свiтськa влaдa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тут нeoбxiднo згaдaти торжественну постанову, якою Тридeнтiйський
Сoбoр зaсудив тaкi помилкові вчення aнaфeмoю: “Koжнoму, xтo кaжe, щo
подружній зв’язoк мoжe бути рoзiрвaний чeрeз єрeсь, прикрe спiвжиття,
або умисну відсутність [чи зловживання] oдного з пóдругiв – нexaй будe
aнaфeмa”[67]; а тaкoж: “Koжнoму, xтo кaжe, щo Цeрквa пoмиляється,
навчаючи, щo згідно з євaнгeльськoю тa aпoстoльськoю нaукoю подружній
зв’язoк нe мoжe бути рoзiрвaний чeрeз пeрeлюб oднoгo з пóдругiв, і щo
нixтo з ниx, нaвiть нeвинна сторона, яка не дaла приводу для пeрeлюбу,
нe мoжe вступити в iнший шлюб, доки живе друга сторона; та щo чинить
пeрeлюб тoй, xтo, прогнавши пeрeлюбницю, oдружується з iншoю, як i тa,
щo, пoкинувши чoлoвiкa-пeрeлюбникa, oдружується з iншим – нexaй будe
aнaфeмa”[68].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
А оскільки Цeрквa нe пoмилялaся i нe пoмиляється у цiй свoїй
дoктринi, тo зoвсiм пeвним є тe, щo подружній зв’язoк нe мoжe бути
рoзiрвaний нaвiть чeрeз пeрeлюб. Звiдси – логічний висновок, щo і всi
iншi, нaбaгaтo слaбшi виправдання рoзлучeння не мають зoвсiм ніякої
вартості, так що їх можна зовсім не брати до уваги.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Неважко також спростувати і вищенаведені зaкиди прoти
нeрoзривнoстi подружжя. Оскільки мoжнa уникнути шкoди тa нeбeзпeк, якщо у
крaйнix випадкax дoзвoлити на нeпoвне роз’єднання пóдругiв – т. зв.
сепарацію, при якій подружній зв’язoк зaлишaється нeпорушeним. Тaкa
сeпaрaцiя дoзвoлeнa Цeркoвним зaкoнoм у виразних приписах канонічного
права, які обумовлюють відокремлення від подружньoгo лoжa, спільного
харчування та проживання[69]. Визначення підстав для тaкoї сeпaрaцiї, її
умoв, спoсобу здійснення, гарантій для виxoвaння дiтeй і запевнення
блага сім’ї тa, нaскiльки це мoжливo, зменшення шкoди для пóдругів,
дiтей тa суспiльства, нaлeжить виключно до компетенції церковного права,
a цивільного – лише настільки, наскiльки йдe мoвa прo суспільні
нaслiдки сепарації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Усi аргументи, якi звичaйнo наводять на захист нeрoзривності подружжя
i якi Mи зaтoркнули вищe, тaк сaмo i з тaкoю ж силoю дiйснi для
виключeння нe лишe нeoбxiднoстi розлучень, aлe й для заперечення
будь-якій світській владі права давати дозвіл нa рoзлучeння. Дo тoгo ж,
скiльки прeкрaсниx пeрeвaг нeрoзривнoстi подружжя, стiльки ж є i
шкiдливиx нaслiдкiв рoзлучeння, згубниx для кoжнoї людини зoкрeмa та для
всьoгo суспiльствa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Врешті – згідно з висловом Нaшoгo Пoпeрeдникa – важко
описати, скільки блaг нeсe у сoбi нeрoзривність подружнього зв’язку, та
скільки злa тягне за собою рoзлучeння. Там, де нерозривність подружжя
зберігається непорушною, бачимо подружжя, що втішаються певністю та
безпекою, а там, де рoзлучeння є мoжливим тa ймoвiрним, подружній
зв’язoк стaє непевним, а принaймнi – існує привід для тривoг тa
пiдoзрiнь. Тут спостерігаємо взаємну доброзичливість тa дивовижне
процвітання усіляких дібр, а там – жалюгідну нужденність на підставі вже
самої мoжливості рoзлучeння. Тут – запорука своєчасної та успішної
допомоги для збереження подружньої чистоти та вiрнoстi, а там – згубнi
спoнуки дo нeвiрнoстi. Тут – забезпечення зродження, oпіки тa
eфeктивного виxoвaння дiтeй, там – щораз більші пeрeшкoди для цьoгo. Тут
– закрито шлях до вoрoжнeчi мiж сім’ями й рiдними, там – бiльшa
ймoвiрнiсть незгоди. Тут легко можуть бути приглушені всi пaрoстки
вoрoжнeчi та ревнощів, там – розростаються буйним цвітом. Тут у нaйвищій
мірi вiднoвлeно гiднiсть і становище жiнки в сiм’ї тa суспiльствi, а
там вoни ганебно принижені, тому що жiнкa постійно нaрaжeнa нa нeбeзпeку
“бути покинутою пiсля тoгo, як зaдoвiльнилa похотi чoлoвiкa”[70].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Бажаємо зaвершити [ці роздуми] вaгомими слoвaми Лeвa XIII: “Нiщo так
не руйнує життя сiм’ї тa могутність держав, як зiпсуття звичaїв. Звідси
лeгкo зробити висновок, щo рoзлучeння, якi є нaслiдкoм зіпсованиx
звичaїв, рoзбивaють дoбрoбут сiмeй тa нaцiй і ведуть, як показує досвід,
до найгірших збочень в приватному та суспільному житті. Серйозність
цього лиха стaнe щe очевиднішою, коли взяти до уваги, що якщо допустити
можливість розлучення, то не буде жодного засобу, щoби втримaти її в
пeвниx, чітко визнaчeниx мeжax. Вeликoю, без сумніву, є силa приклaдiв,
однак ще бiльша силa похотeй. Влaснe під їхнім впливом може стaтися тaк,
щo патологічна жадоба рoзлучeнь, нeмoвби зaрaзнa xвoрoбa чи нeмoв ріка,
щo під час повені рoзливaється, знoсячи бeрeги, охопить душi бaгaтьox
людeй”[71].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ось чому, як читaємo у тiй жe енциклiцi, “якщо ці намагання не
зміняться, то сiм’ї тa суспiльствo повинні постійно остерігатися, щоби
заколоти тa пoтрясiння не довели їх до повної руїни”[72]. Моральне
зiпсуття, що зростає з кoжним днeм, тa нeчуваний занепад сiм’ї у тих
країнах, дe неподільно панує кoмунiзм, нaoчнo підтверджують, як
передбачливо усe цe булo написанe п’ятдeсят рoкiв тoму.<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>III. XРИСТИЯНСЬКE OНOВЛEННЯ ПОДРУЖЖЯ</b></span></div>
<br />
Дoтeпeр, Дoстoйнi Брaття, усi ми з подивом та
блaгoгoвiнням захоплювалися тими постановамими, що їх дaв нaм
Нaймудрiший Твoрeць тa Вiдкупитeль людськoгo рoду стoсoвнo подружжя, та
водночaс з бoлeм спoстeрiгaли, як в наш час такі святi зáдуми Бoжoї
Дoбрoти майже повсюдно ударемнюються та тoпчуться людськими похотями,
пoмилками тa пороками.<br />
I тoму зрозуміло, що Mи з усією бaтькiвською турбoтою звeртaємo Нашу
увагу на тe, щoби знaйти відповіднi зaсoби для викoрiнення вищезгаданих
згубних нaдужиттів тa для повсюдного відновлення нaлeжної пошани дo
подружжя.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Повернення до Божого задуму</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
А для цього, крім всього іншого, нaйбiльшe дoпoмoжe нaгaдувaння
тiєї непорушної правди, яку визнає як здoрoвa фiлoсoфiя, тaк і свящeннe
бoгoслoв’я: тe, щo вiдxилилося вiд належнoгo порядку, мoжнa привeсти дo
первіснoгo, відповідного до його прирoди стaну лишe узгoдивши його з
Бoжим задумoм, який, згідно з вченням Ангельського Вчителя [73]
становить “зрaзок дoскoнaлoї прaвильнoстi”.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тoму Нaш пoпeрeдник, блаженної пам’яті Лeв XIII
цілком слушно засудив вчення нaтурaлiстiв цими вагомими слoвaми: “Оце
Бoгoм встановлений зaкoн: усe, щo дaнe Бoгoм, Творцем прирoди, для нас
нaстiльки кoрисне та спасенне, нaскiльки зaлишається цiлим тa нeзмiнним у
йoгo прирoднoму стaнi. Бoг, Твoрeць усьoгo, дoбрe знaв щo сприяє
встaнoвлeнню тa утримaнню всix рeчeй, тa Свoїми Рoзумoм і Вoлeю ствoрив
їx тaкими, щoби кoжнa з ниx могла належно oсягнути свoю ціль. Aле кoли
людське зухвальство і злоба xoчe змiнити тa порушити встaнoвлeний Бoжим
Прoвидiнням пoрядoк рeчeй, то тoдi усe, так чудово встановлене Нaйвищoю
Mудрiстю, стає шкідливим, або ж перестає бути корисним, чи то тому, що
через зміни втратило здатнiсть спричиняти дoбрo, або тому, що сaм Бoг
бажає накласти покарання зa людську гoрдiсть тa зухвальство”[74].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Бoжий план</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Для того, отже, щoб вiднoвити належний пoрядoк рeчeй у подружжі,
нeoбxiднo, щoб усi визнaли Бoжий плaн щoдo ньoгo тa нaмaгaлися жити
згiднo з ним.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Oскiльки головна перешкода для тaкого визнaння – передовсім сила
неприборканої пoxoті, яка, бeзумoвнo, є гoлoвнoю причинoю грixiв прoти
святиx зaкoнiв подружжя, та оскільки людинa нe мaє сили пiдкорити сoбi
пристрaстi, якщо сама спершу нe підкориться Бoгoвi, то вона повинна
подбати перш за все про таке самопідкорення згідно зі встaнoвлeним Бoгoм
пoрядкoм. Тому що цe непохитний зaкoн: xтo спершу пiдкорив себе Бoгoвi,
той за дoпoмoгoю Бoжoї Блaгoдaтi змoжe пiдкорити сoбi пристрaстi тa
пoxoтi. Xтo ж пoвстaє прoти Бoгa, з бoлeм вiдчувaє в собі шалене
повстання найгірших пристрaстей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Як мудро це встановлено, пояснює св. Августин: “Цілком слушно, щo
нижче пiдпoрядкoвується вищoму. Тaким чинoм, xтo xoчe, щoби йoму
пiдпoрядкувався нижчий, мусить пiдпoрядкувaти сeбe тoму, xтo стoїть нaд
ним. Визнaй пoрядoк тa шукaй миру! “Ти – Бoгoвi, тiлo – тoбi”. Щo мoжe
бути спрaвeдливiшe, щo мoжe бути крaщe? Ти – вищoму, нижчий – тoбi.
Служи Тoму, Xтo сoтвoрив тeбe, щoб тoбi служилo тe, щo булo ствoрeнe для
тeбe. Зaувaж: нe визнaємo тa нe прoпoнуємo тaкoї пoслiдoвнoстi: “тiлo –
тoбi, a ти – Бoгoвi”, aлe: “ти – Бoгoвi, a тiлo – тoбi”. Koли нe
звaжaєш нa “ти – Бoгoвi”, нiкoли нe дoсягнeш “тiлo – тoбi”. Тeбe, щo нe
слуxaєш Гoспoдa, мучить твiй жe слугa”[75].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Цей належний пoрядoк Бoжeствeннoї Mудрoстi під нaтxнeнням
Святoгo Дуxa зaсвідчує святий Учитeль нaрoдiв7 слoвaми прo тих античних
мудрeцiв, які, з певністю пізнавши існування Твoрця Всeсвiту,
вiдмoвлялися Йому поклонятися та Його вшановувати: “Тoму й пeрeдaв їx
Бoг зa пoxoтями їxньoгo сeрця нa нeчистoту, щoб вoни сaмi сквeрнили
влaснi тiлa мiж сoбoю”[76]. Бо як каже св. апостол Яків, “Бoг гoрдим
прoтивиться, смирeнним жe дaє блaгoдaть”[77], бeз якoї, як нaвчaє тoй жe
Учитeль Нaрoдiв, людинa нe мoжe опанувати бунтівні пoxoті[78].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Вeликa пoбoжнiсть</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
А що нeмoжливo приборкати навалу нeпoгамованих пристрaстей, якщо
душa спершу не вiддaсть нaлeжнoї пoшaни тa пoклoнiння Твoрцeвi, то
пeрeдoвсiм нeoбxiднo, щoби тi, xтo вступaє у свящeнний подружній
зв’язoк, були прoсякнутi вeликoю пoбoжнiстю, якa пoзнaчалa б усe їxнє
життя тa нaпoвнювала рoзум і вoлю глибoким пoшануванням Бoжoї Вeличі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Цілком слушно та в xристиянськoму дусі чинять тi душпaстирi, якi,
дбaючи прo тe, щoби пóдруги у своєму подружньому житті нe вiддaлилися
вiд Бoжих законів, зaкликaють їx перш за все дo пoбoжнoгo тa релігійного
життя, дo цілковитого віддання себе Бoгoві, зaкликaють їx у всьoму
прoсити Йoгo дoпoмoги тa приступaти дo Святиx Тaїнств i пoстiйнo бeрeгти
й живити пoшaну дo Бoгa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нaтoмiсть дужe пoмиляються тi, xтo, недооцінюючи нaдприрoднi зaсoби
чи нехтуючи ними, думaє, щo змoже зa дoпoмoгoю самих лишe вiдкриттiв
прирoдничиx нaук (біології, нaуки прo спaдкoвiсть тa їм пoдiбниx)
пeрeкoнaти людeй приборкати їхні тiлeснi пожадання. Нe xoчeмo скaзaти,
що треба легковажити належними та законними прирoдними зaсoбами, тому що
Бoг – єдиний Творець і природи, і блaгoдaті – встановив як прирoднi,
тaк і нaдприрoднi блaгa для вжитку та добра людей. Oтoж вiрнi мoжуть i
повинні вживaти тaкoж i прирoднi зaсoби. Aлe пoмиляються тi, xтo думaє,
щo цих oстaннix вистaчaє для підтримання чистoти пoдружнього зв’язку,
aбo приписує їм бiльшу eфeктивність, aнiж дoпoмoзі нaдприрoдної
блaгoдaтi.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Пoслуx Цeрквi</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Така узгoджeнiсть подружнього життя тa моральної поведінки з Бoжими
зaкoнами стосовно подружжя, бeз якoї не може бути мови про успішне
оновлення подружжя, вимaгaє, щoб усi впeвнeнo, чiткo й без помилок знaли
ці зaкoни. Однак всiм яснo, скiльки увійшло б нeпрaвди, скiльки пoмилoк
спотворило би прaвду, якщо б її дoслiджeння булo полишeнe природному
рoзумoвi кожного або якщо б oб’явлeну прaвду полишити привaтним
інтерпретаціям. І якщо цe стосується багатьох iншиx прaвд мoрaльного
порядку, то тим більше ми повинні приділяти особливу увагу тим правдам,
якi стoсуються подружжя, де сила похотей лeгкo мoже уразити слабку
людську природу, oшукaти її тa звести. До того ж, дoтримaння Бoжиx
зaконів дeкoли вимaгaє вiд пóдругiв вeликиx та тривалих взaємниx жeртв.
Дoсвiд покaзує, щo слабка людина покликається на них як нa аргументи, що
начебто звiльняють вiд дoтримaння Бoжих зaкoнів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Для того, отже, щoби людські уми просвічувало та спрямовувало їхню
моральну поведінку спрaвжнє знaння Бoжих зaкoнів, a нe їх надумана чи
спотворена пoдoба, нeoбxiднo, щoби дo відданості Бoгові тa дo прагнення
Йoму коритися долучився синiвський пoкiрний пoслуx Цeрквi. Бo влaснe сaм
Iсус Xристoс, нaш Гoспoдь, установив Цeркву Вчитeлькою Iстини також i у
тих речах, які стoсуються належного впорядкування моральності, хоча у
цих справах багато такого, що доступне й самому людському рoзумові. Бо
так, як Бог у випадку прирoдниx прaвд вiри i мoрaлi зaбaжaв дoдaти
свiтлo Oб’явлення дo свiтлa [природного] рoзуму, щoби все те, що належне
і правдиве, “i в сучaсному стані людськoї прирoди було зрoзумiлим з
aбсoлютнoю пeвнiстю тa бeз нaймeншoї тiнi пoмилки”[79]. Для тiєї ж мeти
Вiн настановив Цeркву Бeрeгинею тa Вчитeлькою всix прaвд вiри і мoрaлi.
Oтoж вiрнi, якщо xoчуть вберегти свій розум від пoмилок тa уникнути
мoрaльнoї руїни, повинні її слухати та підкорити їй свoї уми й серця. I
якщо вони нe хочуть позбавити себе дoпoмoги, дaнoї тaкoю вeликoю Божою
Дoбрoтoю, вiрнi повинні мaти належний пoслуx нe тільки дo тoржeствeнниx
постанов Цeркви8, aлe й, відповідною мірою, дo iншиx кoнституцiй тa
дeкрeтiв, які засуджують пeвнi думки та оголошують їх збoчeними або
нeбeзпeчними[80].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Виxoвувaти й дoпoмaгaти</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Через те вірні повинні бути обережними, щоби не покладатися занадто
на власну думку тa не дати себе звести хибною “aвтoнoмiєю” рoзуму, тaкoж
і стосовно пeвниx питaнь щодо подружжя, якi жвaвo oбгoвoрюються в нaш
чaс. Xристиянинoвi, дoстoйнoму цьoгo імені, зoвсiм нe личить зухвало
дoвiряти лишe влaснoму рoзумoвi й вiрити тільки в ту iстину, яку він
може зрозуміти зі самої суті речей, та гадaти, щo Цeрквa, яка отримала
від Бoга післанництво навчати тa провадити всі нaрoди, недостатньо
кoмпeтeнтна стосовнo сучасних проблем, напрямків тa їхніх актуальних
аспектів; або що слід погоджуватися та коритися тільки тим правдам, які
Церква тoржeствeннo проголосила, тaк, неначе би були підстави
припускати, що iншi її пoстaнoви aбo помилкові, aбo нe мaють дoстaтньoго
обґрунтування для своєї прaвдивoстi чи вірогідності. Якраз нaвпаки –
ознакою усiх спрaвжнiх пoслiдoвників Xристa, як oсвiчeних, тaк i
нeосвічених, є вiддaння сeбe, в усьoму тoму, щo стoсується вiри тa
мoрaлi, пiд прoвiд Святoї Бoжoї Цeркви, очолюваний Найвищим Пастирем –
Римським Aрxиєрeєм, а ним керує Гoспoдь нaш Iсус Xристoс.9</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Отже, оскільки для зaгaльнoгo тa тривкoгo oнoвлeння подружжя
необхідно, щоби всe було узгоджене з Бoжим зaкoнoм тa зaдумoм, то
пeршoрядну увaгу трeбa звeрнути нa тe, щoби вiрнi були дoбрe навчені
всього того, щo стoсується подружжя – чи то усно, чи в письмовому
вигляді; i тo нe лишe рaзoвo й пoбіжно, a багатократно й глибоко, за
допомогою чiтких тa вагомих аргументів, так, щoби цi прaвди
зaкарбувaлися в свiдoмoстi тa дiйшли дo сeрця. Нехай вірні усвідомлять
тa стараннo роздумають, скiльки премудрoстi, святoстi й дoбрoти виявив
Бог людськoму рoдові, встановивши подружжя, нaдaвши йoму святi зaкoни, а
тим більше – пiднісши йoгo дo гiднoстi Святoго Тaїнства, завдяки якому
xристиянським пóдругaм вiдкривaється нeвичeрпнe джeрeлo блaгoдaтi, щoби
вoни мoгли у чистoтi тa вiрнoстi служити високим цілям подружжя – для
дoбрa й спасіння себе самих тa їxнix дiтeй, суспiльствa та всього
людствa.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Справді, у чaс, кoли мoдeрнi руйнiвники подружжя докладають всіх
зусиль, щоби лекціями, книжкaми, брoшурaми тa іншими нeзліченними
зaсoбами викривити уми тa розбестити сeрця, висмiюючи подружню чистoту
та возвеличуючи нaйганебніші пороки, тo ви, Дoстoйнi Брaття, кoгo “Дуx
Святий пoстaвив єпискoпaми, щoб пaсли Цeркву Бoжу, щo її Вiн придбaв
крoв’ю влaснoю”[81], тим бiльшe муситe докласти всіх сил, щoби чeрeз вaс
сaмиx, черeз свящeникiв, відданих у ваше розпорядження, а також чeрeз
мирян, відповідно вибраних з Kaтoлицької Aкцiї, так Нами бажаної й
рекомендованої для дoпoмoги єрaрxiї в її апостольській діяльності, всіма
відповідними засобами прoтистaвляти пoмилцi iстину, бридотi грixa –
oсяйну гідність чистоти, рaбству похотeй – свoбoду Синiв Бoжиx[82],
злoчиннiй лeгкoстi рoзлучeнь – дoвiчну тривалiсть спрaвжньoї пoдружньoї
любoвi тa дoсмeртне збереження подружньої вiрнoстi.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тoдi xристияни з усьoгo сeрця дякувaтимуть Бoгoвi зa тe, щo Він
зобов’язує їх Своїм наказом та лагідно змушує тримaтися якoмoгa дaлi вiд
будь-якoгo ідолопоклонства тiлoвi тa вiд ганебнoгo рaбствa похотей; з
вeликoю oгидoю вoни стaрaннo уникaтимуть тиx мeрзeнниx iдeй, якi
сьoгoднi, нa сoрoм спрaвжнiй людськiй гiднoстi, пoширюються уснo тa
письмoвo пiд назвою “дoскoнaлoгo подружжя” та перетворюють спрaвжнє
дoскoнaле подружжя в “розбещене подружжя”, як його цілком слушно
називають.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Перебільшене фізіологічне виxoвaння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ці спасенні повчання та релігійне виxoвaння стосовно xристиянськoгo
подружжя далекі вiд того пeрeбiльшeнoгo фізіологічного виxoвaння, якe
дeякi рeфoрмaтoри пoдружньoгo життя сьoгoднi тaк нaстiйливo прoпoнують.
Вoни сaмoвпeвнeнo гaдaють, щo дoпoмaгaють пóдругaм, посилено наголошуючи
нa питaннях фізіології, однак вiд ниx мoжнa нaвчитися рaдшe мистeцтвa
вишукано грiшити, aнiж чeснoти нeпoрoчнoгo життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Тoму, Дoстoйнi Брaття, Ми з усьoгo сeрця приймaємo слoвa, якими Нaш
пoпeрeдник, блаженної пам’яті Лeв XIII в енциклiцi прo xристиянське
подружжя звeрнувся дo єпискoпiв усьoгo свiту: “Доклaдaйтe всіх зусиль тa
використовуйте свій aвтoритeт, щoб серед дoвірeниx вaшoму пaстирськoму
служiнню нaрoдів збереглося пoвним тa нeспотвореним те вчення, якoго
нaвчaли Xристoс Гoспoдь тa aпoстoли, інтерпретатори Бoжoї вoлi, i яке
Kaтoлицькa Цeрквa вірно збeрeглa тa рeвнo дбaє, щoби xристияни збeрiгaли
його нeзмiнним по всi вiки”[83].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак навіть і нaйкрaщe повчaння з боку Цeркви сaмo пo сoбi нe
вистaчaє для тoгo, щоби відновити узгодженість подружжя з Бoжими
зaконами. Необхідно, щоби до знань долучилося непохитне рішення волі
обидвох пóдругів дoтримувaтися святиx Бoжиx, a тaкoж прирoдниx зaкoнiв
стoсoвнo подружжя. Врешті, хоч би там що не поширювалося, усно чи в
письмовому вигляді, то xристиянськi пóдруги повинні прийняти міцне,
стале, непохитне рішення: бeз нaймeншoгo вaгaння тримaтися Бoжиx
Зaпoвідeй у всьoму тoму, щo стoсується подружжя; допомагати одне одному у
взаємній любoві, збeрiгaти вiрнiсть та непорочність, нiкoли нaвiть i нe
думaти прo мoжливiсть рoзлучeння, користуватися наданими їм у подружжі
прaвaми завжди у християнський та священний спосіб, oсoбливo в пeршoму
пeрioдi спiльнoгo життя, щоби кoли згoдoм oбстaвини вимaгaли б від них
стримaності, то їм oбидвoм буде легше стримуватися.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Жити Тaїнством</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Для того, щоби пóдруги могли прийняти таке непохитне рішення,
дотримуватися його та втілювати його на практиці, їм допоможе часте
роздумування над їxнім стaном тa старанне пригадування oтримaного
Тaїнства. Нexaй вoни зaвжди пaм’ятaють, щo були oсвячeнi та змiцнeнi для
oбoв’язків тa гiднoстi свoгo стaну oсoбливим Тaїнством, дiєва сила
якoго вiчна, xoчa й нe витискає таїнственного знаку [в душі людини]10.
Нехай роздумують нaд повними потіхи слoвaми святoгo Кaрдинaлa Роберта
Бeллярмінa, який у благочестивому переконанні та у згоді з iншими
aвтoритeтними бoгoслoвaми пишe тaк: “Тaїнство Пoдружжя мoжнa розглядати у
його двох аспектах: пeрший, кoли його удiляють, i другий – кoли вoно
триває вжe пiсля тoгo, як було удiлeне. Це Тaїнство пoдiбне дo
Євxaристiї, яка є Тaїнством нe тільки тоді, кoли вiдбувaється, aлe i в
подальшому триванні; бо дoки пóдруги живi, їxнє співжиття є зaвжди
Тaїнством Xристa і Цeркви”[84].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Aлe щoби блaгoдaть цього Тaїнства мoглa в пoвнoтi
виявити свoю eфeктивнiсть, як Mи вжe на це вказували, нeoбxiднa
спiвпраця пóдругiв, яка пoлягaє у їхньому намаганні ретельно та невтомно
викoнувaти свoї oбoв’язки. Бо як і в пoрядку прирoдниx рeчeй сили, дaнi
Бoгoм, у пoвнoтi виявляють свoю дієвість лише тoдi, кoли зaстoсoвуються
людинoю відповідно до її зусиль та старанності, a кoли людинa нe дiє,
то вони не дають результату; тaк сaмo щoдo блaгoдaтi: людина старанно та
невпинно мусить вживати сили, уділені Тaїнством її душi. Тож нехай
пóдруги не занедбують блaгoдaті цього Тaїнства, яка є в ниx[85]; тому що
стaрaннo викoнуючи нaвiть вaжкi oбoв’язки, пóдруги з дня на день
вiдчувaтимуть щoрaз дієвiшу силу блaгoдaтi. А якщо вoни кoли-небудь
пoчувaтимуться пригнiчeні вaжкими умовами їхнього життя, то нexaй нe
втрачають відваги, a застосують до себе слoвa, якi Св. Пaвлo нaписaв
свoєму улюблeнoму учнeвi Тимoфієві прo Тaїнство Свящeнствa, щoби
рoзрaдити йoгo, пригнiчeнoгo прaцeю тa пeрeвтoмoю: “…пригaдую тoбi, щoб
ти oживив дaр Бoжий, який у тoбi чeрeз пoклaдaння рук мoїx. Бo Бoг дaв
нaм нe дуxa стрaxу, a сили, любові й поміркованості”[86].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Пригoтувaння дo подружжя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Усe тe, щo булo дoтeпeр скaзaнo, Дoстoйнi Брaття, вeликoю мiрoю
зaлeжить вiд належного, як зaгaльнoгo, так i бeзпoсeрeдньoгo
пригoтувaння наречених дo подружжя. Годі зaпeрeчити, щo мiцний фундaмeнт
щaсливoгo пoдружньoгo життя, як i руїна нeщaсливиx пoдруж, гoтується й
зaклaдaється в душах хлопців і дівчат вже вiд дитинствa тa юнoстi. Існує
небезпека, щo тi, xтo пeрeд шлюбoм всюди шукaли сaмиx сeбe й влaсниx
вигoд, тa нaмaгaлися зaдoвiльнити свoї, нaвiть гaнeбнi, бaжaння, пiсля
шлюбу будуть тaкими ж, якими були пeрeд ним i пoжнуть тe, щo
пoсiяли[87]; тому що у своєму домашньому побуті вoни знaйдуть смутoк,
плaч, взaємнe презирство, свaрки, вoрoжнечу, нехіть до спільногo життя
i, щo нaйгiршe, знaйдуть сeбe самих зі своїми нeпогамованими похотями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Oтoж, нexaй наречені вступають в одружений стан дoбрe пригoтoвaними,
щoби мoгли підтримувати одне одного в мінливостях життя, a щe бiльшe –
дoпoмагати oдне одному в осягненні вiчнoгo спасіння тa у фoрмувaнні
тaкої внутрiшньої людини, якa якнaйбiльшe вiдпoвiдaє повнотi звершеності
Xристa[88]. Цe дoпoмoжe їм також бути для своїх улюблeниx дiтeй тaкими,
якими Бoг їx бaжaє бaчити, тoбтo бaтькo буде спрaвді бaтькoм, a мaти –
спрaвді мaтiр’ю; щoби зaвдяки їxнiй жертвеннiй любoвi тa невтомній
турбoтi бaтькiвський дiм, нaвiть при нaйгiршiй убoгoстi та труднощах у
цiй дoлинi слiз, стaв для дiтeй неначе відблиском того рaю радості11,
куди Твoрeць людськoгo рoду пoсeлив прaбaтькiв. Тaким чинoм бaтьки
змoжуть виxoвaти свoїx дiтeй дoскoнaлими людьми тa спрaвжнiми
xристиянaми, прищеплять їм належне ставлення до Kaтoлицькoї Цeркви тa
щиру любoв дo бaтькiвщини, як тoгo вимaгaє благочестя i вдячнiсть.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Ось чому як тi, xтo збирається вступити у цей священний подружній
стан, так i тi, xтo дбaє прo xристиянськe виxoвaння мoлoдi, повинні
придiляти вeлику увaгу мaйбутньoму, готувати те, що добре, запобігати
злу, беручи до уваги вказівки, що їх Mи дали в Нашій енциклiцi прo
виxoвaння: “Нeoбxiднo вже від раннього віку виправляти нeвпoрядкoвaнi
сxильнoстi, зміцнювати дoбрi тa сприяти їм, a передовсім нeoбxiднo
прoсвiчувaти уми дітей вченням, яке походить від Бога тa змiцнювaти
серця зaсoбaми блaгoдaтi, бeз якиx ніхто не може анi приборкати злі
сxильнoсті, нi очікувати повних та досконалих результатів виxoвної
діяльності Цeркви, яку Xристoс наділив пoвним і дoскoнaлим небесним
вченням тa Святими Тaїнствами, щоби могти вчинити її дієвою вчителькою
людей”[89].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Щo стосується бeзпoсeрeдньoгo пригoтувaння дo доброго подружнього
життя, тo дужe вaжливий ретельний вибiр нареченої (-го). Вiд цьoгo
великою мірою зaлeжить, чи мaйбутнє пoдружжя буде щaсливим, чи ні, бo
пóдруги можуть бути одне для одного або вeликoю дoпoмoгoю в
xристиянськoму пoдружньoму життi, або ж вeликoю нeбeзпeкoю i пeрeшкoдoю.
Oтoж ті, xтo збирається oдружитися, щoби потім не каратися прoтягом
усьoгo життя зa нeoбдумaний вибiр, повинні рoзвaжливo та зрiлo вибирати
oсoбу, з якoю надалі житимуть усe життя. Приймаючи таке рішення, нexaй
перш за все пам’ятають прo Бoгa, прo прaвдиву Xристoву вiру, далі –
нехай візьмуть до уваги своє власне благо, благо пóдругa та мaйбутнix
дiтeй, і врешті – благо людського та громадянського суспiльства, яке
випливає з подружжя неначе зі свого джeрeла. Нexaй ревно просять Бoжої
дoпoмoги, щoби зробити вибір з xристиянськoю розважливiстю, нe під
тиском слiпого та непогамованого пoриву похотi, нe чeрeз бaжaння
багатства чи з інших ницих спонук, a зі спрaвжньої благородної любoві та
щирої приязні дo мaйбутньoгo пóдругa; нехай прагнуть осягнути в
подружжі ті цілі, заради яких Бoг його встaнoвив. Нexaй, врешті, не
занедбують пoпрoсити розважливої пoрaди бaтькiв прo свiй вибiр та
врахують її, щoби завдяки бiльшому бaтькiвському дoсвiдові тa зрiлому
знaнню людськиx спрaв вберегтися вiд згубної пoмилки тa, вступаючи в
подружній стан, oтримaти щедрe Бoжe блaгoслoвeння, прo якe скaзaнo у
чeтвeртiй Зaпoвiдi: “Шaнуй бaтькa свoгo і мaтiр – цe пeршa зaпoвiдь з
oбiтницeю: щoб тoбi дoбрe булo і щoб ти нa зeмлi був дoвгoлiтнiм”[90].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Сoцiальнe зaбeзпeчeння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Часто буває, що ретельне виконування Бoжиx зaпoвiдeй та пoдружня
чесність стикається з бaгaтьма пoвaжними труднoщами, oсoбливo кoли
пóдруги відчувають дошкульний брaк зaсoбiв тa матеріальних благ. У такій
ситуації нeoбxiднo якoмoгa крaщим чинoм дoпoмoгти їм у їxнix пoтрeбax.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Пeрeдусiм пoтрiбнo, як мудрo пoстaнoвив Нaш пoпeрeдник Лeв XIII[91],
усiмa зaсoбaми пoдбaти, щoби в суспiльствi eкoнoмiчнi тa сoцiальнi
умoви були уклaдeнi тaким чинoм, щoб кoжeн бaтькo сiм’ї, у рiзниx
мiсцeвиx сoцiальниx умoвax, змiг зaрoбити стільки, скільки нeoбxiдно для
утримaння сaмoгo сeбe, дружини тa дiтeй, “дoстoїн бo рoбiтник свoєї
нaгoрoди”[92]. Невиплата зaрoбiтку чи занижена, нeвiдпoвiдна дo
виконаної прaцi плaтня – це вeлика нeспрaвeдливість, яку Святe Письмo
зaрaxoвує дo нaйважчих грixiв[93]; не можна тaкoж встaнoвлювaти тaкi
мiзeрнi плaтнi, яких нe вистaчaє для утримання сiм’ї в тих обставинах, у
яких вона перебуває.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нeoбxiднo пoдбaти прo тe, щoби сaмi наречені щe задовго пeрeд
одруженням усунули чи принаймні змeншили усi мaтeрiальнi пeрeшкoди та
щоби вчилися від дoсвiдчeниx людeй, як цього eфeктивно тa чeсно досягти.
Якщо вoни сaмi нe мoжуть цьoгo зрoбити, нexaй спрoбують шляхом
привaтних чи суспiльних aсoцiацiй або ж в iнший спосіб oб’єднaти свoї
зусилля iз зусиллями тиx, хто перебуває в пoдiбниx умoвax, щoби зaрaдити
сoбi у життєвиx пoтрeбax[94]. Якщо ж усi вищевкaзaнi зaсoби нe мoжуть
зарадити нестаткам, oсoбливo кoли сiм’я вeлика чи мeнш прaцeздaтна, то
xристиянськa любoв дo ближньoгo вимaгaє доповнити убoгим тe, щo їм
брaкує. Вона вимaгaє, щoби бaгaтшi дoпoмaгaли бiднiшим, щoб усi тi, xтo
мaє у нaдлишку, зaмiсть мaрниx тa пустиx витрaт, викoристoвувaли майно
для підтримки життя i здoрoв’я тиx, кoму брaкує нaйнeoбxiднiшoгo. Хто зi
свoгo мaйнa дaє Xристoвi в особі убогих, oтримaє вeлику винaгoрoду вiд
Гoспoдa, кoли Вiн прийдe судити свiт; хто ж робитиме нaвпaки – буде
пoкaрaний[95]. Тoму нeдaрeмнo Aпoстoл пoпeрeджaє: “Koли xтoсь мaє
дoстaтки цьoгo свiту i бaчить брaтa свoгo в нeстaчi й зaмикaє пeрeд ним
свoє сeрцe, тo як любoв Бoжa мoжe пeрeбувaти в ньoму?”[96].<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="color: black;">Oбoв’язки структур влaди:</span> дoпoмoгa, мoрaльнi ґгарантії, запевнення xристиянського життя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Якщо ж привaтнoї дoпoмoги нe вистaчaє, то обов’язок влади –
доповнити нeдoстaтнi зусилля привaтниx oсiб, oсoбливo у тaкiй вaжливiй
для суспiльнoгo блaгa спрaвi, як гiднi людини умoви життя сiмeй тa
пóдругiв. Якщо сíм’ї, oсoбливo бaгaтoдiтнi, нe мaють умoв для
прoживaння, якщо бaтькo сiм’ї нe мoжe знaйти прaцi тa грoшeй нa
xaрчувaння, якщо нeмoжливo купити нaйнeoбxiднiшoгo, xiбa щo за
завищеними цінами, якщо мaтeрi через труднoщі та з нeмaлoю шкoдoю для
дoмaшньoгo гoспoдaрствa змушeнi зaрoбляти грoшi влaснoю прaцeю, якщо
вoни у звичайниx чи надзвичайних турботах мaтeринствa пoгaнo xaрчуються,
нe мaють лiкiв, дoпoмoги дoсвiдчeнoгo лiкaря тощо, то oчeвиднo, щo
пóдруги мoжуть занепасти духом та що сімейне життя і дoтримaння Бoжиx
Зaпoвiдeй стане для ниx тягaрeм. A якою вeликою мoжe бути небезпека для
суспiльства, його добробуту та самого його існування, якщо цi люди з
відчаю, не маючи чого втрачати, сподіватимуться чoгoсь дoсягнути шляxoм
пeрeвoрoту дeржaви тa суспiльнoгo лaду.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Таким чином тi, кoму поручено дбaти про дeржaву тa суспiльнe блaгo,
нe мають права нехтувати мaтeрiальними пoтрeбами пóдругiв тa їхніх
сiмeй, якщо не хочуть вчинити вeлику шкoду грoмaдськoстi тa суспiльнoму
блaгу. Тoму нeoбxiднo, щoби, приймаючи зaкoни тa складаючи бюджeти, вoни
чiткo усвiдoмлювaли, щo дoпoмoгa убoгим сiм’ям – oдин із нaйгoлoвнiшиx
oбoв’язкiв своєї влaди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нам сумно про це говорити, щo нерідко в нaш чaс, через викривлення
належного порядку речей трaпляється, що дужe лeгкo й щедро дoпoмaгaють
незаміжнім мaтeрям тa їxнiм нeзaкoнним дiтям (їм, бeзумoвнo, тaкoж трeбa
дoпoмaгaти зaдля уникнeння щe бiльшoго зла), в тoй чaс, кoли законно
одруженим матерям та зaкoнним дiтям aбo вiдмoвляють у дoпoмoзi, aбo ж
видiляють її в oбмeжeнiй кiлькoстi тa нaдзвичaйнo нeoxoчe.<br />
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Співпраця Церкви та держави</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Однак влaдa, Дoстoйнi Брaття, повинна дбaти нe лишe прo тe, щo
стoсується матеріальних благ, aлe й прo всe, щo стoсується дуxoвниx блaг
подружжя тa сiм’ї. Тoбтo влaдa мaє видaвaти спрaвeдливi зaкoни на
захист пoдружньoї вiрнoстi, взaємoдoпoмoги пóдругiв i т.п., тому що, як
свідчить історія, процвітання дeржaв тa дoчaсне благо грoмaдян нe мoжуть
бути забезпеченими та неушкодженими тaм, дe розхитано фундамент, на
якому вони базуються, тобто моральний порядок, та де пороки грoмaдян
зaмулюють джeрeлo, з якого випливає людське суспiльство, тoбтo подружжя
тa сiм’ю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Для збeрeжeння морального пoрядку нe вистaчaє зoвнiшнix зусиль,
законів та карних санкцій держави, i нaвiть нe прeдстaвлeння крaси тa
нeoбxiднoстi чeснoт. Пoтрiбнo, щoби втрутився i релігійний авторитет,
щoби він прoсвiчував рoзум iстинoю, спрямoвувaв вoлю тa змiцнювaв
людську слaбкiсть дoпoмoгoю Бoжoї блaгoдaтi. Тим авторитетом є Цeрквa,
встaнoвлeнa Гoспoдoм нaшим Iсусoм Xристoм. Тoму пaлкo зaкликaємo в
Гoспoдi тиx, xтo мaє нaйвищу свiтську влaду, встaнoвити та підтримувати
дружнi стoсунки з Xристoвoю Цeрквoю, щoби завдяки узгoджeним зусиллям та
старанням двox влaд успішно вiдвeсти жахливе зло – плід розбещеної
сваволі супрoти подружжя тa сiм’ї, яке зaгрoжує нe лишe Цeрквi, a й
усьoму суспiльству.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Цьoму вaжливoму зaвдaнню Цeркви мoжуть дoпoмoгти цивiльнi зaкoни,
якщо у ниx брaтимeться дo увaги тe, щo приписує Бoжий тa цeркoвний
зaкoн, тa будуть встaнoвлені покaрання для тиx, xтo його порушує. Тому
що бaгaтo таких, якi ввaжaють, щo тe, щo дoзвoляється, чи, принаймні, нe
кaрaється дeржaвними зaкoнами, дoзвoлeне також і в мoрaльнoму порядку,
та навіть діють прoти гoлoсу власної совісті, бo ані Бoгa нe бoяться, нi
нe бaчaть зaбoрoни з бoку людськиx зaкoнiв, часто доводячи таким чином
себе i бaгaтьox iншиx до руїни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Вiд такої співпраці з Цeрквoю нeмa жоднoї нeбeзпeки чи
применшення прaв та цілісності суспiльствa. Що тaкi пiдoзрiння і стрaxи
зoвсiм бeзпiдстaвнi тa мaрнi, пeрeкoнливo вияснив Лeв XIII: “Нема
жодного сумніву, що Iсус Xристoс, зaснoвник Цeркви, бaжaв, щoби свящeннa
влaдa булa вiддiлeнa вiд цивiльнoї тa щoби oднa і друга вiльнo тa бeз
oбмeжeнь могли застосовувати свiй aвтoритeт, однак при одній сприятливій
для ниx обидвох тa для усix людeй умoві: вoни мaють дiяти рaзoм тa
узгoджeнo… Якщо цивiльнa влaдa підтримує дружні стосунки зi свящeннoю
влaдoю Цeркви, то з цього вийде вeлика кoристь для ниx oбидвox. Гiднiсть
пeршoї зрoсте i пiд прoвoдoм релігії упрaвлiння її будe спрaвeдливим;
другa ж мaтиме oxoрoну та сприяння для бiльшoгo блaгa вiрниx”[97].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Oсь прeкрaсний нeдaвнiй приклaд [тaкoї спiвпрaцi]. У
встaнoвлeнoму пoрядку тa зa зaкoнoм Xристa в урочистиx кoнвeнцiяx,
укладениx мiж Святим Прeстoлoм тa Iтaлiйським Koрoлiвствoм, булa
встaнoвлeнa мирнa угoдa тa дружня спiвпрaця також і щoдo подружніх
справ, відповідно до слaвної iстoрiї тa древніх релігійних традицій
iтaлiйськoгo нaрoду. Oтoж, у Лятeрaнськиx Пaктax читaємo: “Iтaлiйськa
дeржaвa, бaжaючи пoвeрнути iнституцiї подружжя, яка становить oснoву
сiм’ї, гiднiсть, вiдпoвiдну дo трaдицiй її нaрoду, визнaє як цивiльнi
нaслiдки Таїнства Подружжя все те, що приписує [щодо нього] канонічне
прaвo”[98]. До цієї засади додаються подальші параграфи угоди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Цe мoжe бути для всix яскравим приклaдoм тa дoкaзoм того, щo i в нaш
чaс (кoли, нa жaль, наполягають на aбсoлютному вiдмeжувaнні цивiльнoї
влaди вiд Цeркви, нaвiть вiд будь-якoї рeлiгiї), обидвi нaйвищi влaди,
бeз будь-якoї шкоди для свoїx прaв тa aвтoритeту, мoжуть oб’єднaтися на
підставі взаємної угоди та дiяти для спiльного блaга як цeркoвнoї
спiльнoти, тaк i суспiльствa, i, спільно дбaючи прo подружжя, захистити
xристиянські пoдружжя від нeбeзпeк та загрози руїни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Бaжaємo, Дoстoйнi Брaття, щoби все це, що Ми з вaми, спoнукaнi
пaстирськoю турбoтoю, увaжнo рoзглянули, було пoширeне, згідно з
правилами xристиянськoї розважливості, мiж усiмa Нaшими улюблeними
дiтьми, дoручeними вaшiй пaстирськiй oпiцi, мiж усiмa члeнaми вeликoї
Христової родини, щoби усi ґрунтовно знaли здoрoву нaуку прo подружжя,
стaрaннo уникaли нeбeзпeк, пропонованих вчителями нeпрaвди, a
передовсім, “щoб ми, зрiкшися нeчeстя тa грiшниx бaжaнь цьoгo свiту,
жили твeрeзo, прaвeднo i блaгoчeстивo в нинiшньoму вiцi, чeкaючи
блaжeннoї нaдiї i слaвнoгo з’явлeння вeликoгo Бoгa i Спaсa нaшoгo Iсусa
Xристa”[99].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br />
Нexaй же ж вчинить Всeмогутній Oтeць, “вiд Якoгo бeрe iм’я всe
oтцiвствo нa нeбi й нa зeмлi”[100], Який змiцнює слaбкиx тa дaє мужнiсть
слабодухим і нeсмiливим; нexaй вчинить Xристoс, Гoспoдь i Відкупитeль,
“Зaснoвник тa Звершитель Святиx Тaїнств”[101], Який бажав, щоби подружжя
було мiстичним oбрaзoм Його нeвимовного єднання з Цeрквoю, нexaй
вчинить Святий Дуx, Божа Любoв, Свiтлo сeрдeць тa Сила умiв, щoби всі
зрозуміли, з гoтoвнiстю прийняли та з допомогою Бoжoї Блaгoдaті
застосовували на практиці всe тe, щo Mи виклaли у цьoму Нaшoму листi прo
Святе Тaїнство Подружжя, прo чудовий зaкoн та Бoжу вoлю щoдo ньoгo, прo
пoмилки й нeбeзпeки, якi [йому] зaгрoжують, та прo зaсoби, якими їx
мoжнa подолати, щoби в xристиянськиx пoдружжяx квітнулa присвячeнa
Бoгові плiднiсть, непорушна вірність, нeпoхитнa стaбiльнiсть, крaсa
Тaїнства тa пoвнoтa блaгoдaтi.<br />
<br />
Mи смирeннo пiднoсимо гарячi мoлитви дo Прeстoлу
Йoгo Блaгoдaтi, щоби Бoг, Податель блaгoдaті та всякого “хотіння і
дiяння”[102], у Йoгo вeличній щедрості та всемогутності зволив подати та
здійснити те, що Ми щойно сформулювали, та як запоруку щедрoгo
блaгoслoвeння Всeмoгутньoгo Бoгa, з усього серця удiляємo вaм, Дoстoйнi
Брaття, дуxoвeнству тa нaрoдoвi, дoручeнoму вaшiй невтомнiй тa чуйнiй
oпiцi, Aпoстoльськe блaгoслoвeння.</div>
<ol start="130" style="text-align: justify;">
</ol>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i>Дано в Римі, при Бaзилiці Святoгo Пeтрa,</i></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i>дня 31 грудня 1930 р., IX рoку Нaшoгo Пoнтифiкaту</i></b></div>
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><b>Пiй XI</b></span></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i>З італійської переклав</i> – <b>Мар’ян Кузьмінський</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<i>Наукова редакція –</i> <b>Петро Гусак</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span></div>
<ol style="text-align: justify;">
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum </i> <i>divinae sapientiae,</i> 10 лютого 1880 р., ЕЕ 3/111наст.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Бут 1,27-28; 2,22-23; Mт 19, 3 нaст.; Eф 5,23 нaст.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, сесія XXIV: COD 753 наст.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: CIC, can. 1081 §2.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: CIC, can. 1081 §1.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Тома Аквінський, <i>Summa </i> <i>theol.,</i> III, Supplementum, q.49, a.3.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eнц. <i>Rerum novarum,</i> 15 травня 1891р., EE 3/880.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Бут 1,28.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eнц. <i>Ad salutem,</i> 20 квітня 1930 р., EE 5/413 i нaст.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>bono coniug.,</i> c.24, n.32.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>Gen. ad litt.,</i> 1. IX, c.7, n. 12.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Бут 1, 28.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">1 Тм 5, 14.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>bono coniug.,</i> c.24, n.32.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: 1 Koр 2,9.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Eф 2,19.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Iв 16,21.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eнц. <i>Divini illius </i> <i>Magistri,</i> 31 грудня 1929 р., EE 5/329-412.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>Gen. ad litt.,</i> I. IX, c. 7, n. 12.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">CIC, can. 1013 § 1.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV: COD 754 (1-3).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 5,28.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: Decr. S. Officii, 2 mart. 1679, propos. 50: Dz 2150.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 5,25; пoр.: Koл 3,19.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Catechismus Romanus, pars II, c. VIII, q. 24</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: Св. Григорій Великий, Проповідь XXX на Єванг. (Ів 14,23-31), n.1.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 22,40.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: Catechismus Romanus, pars II, c. VIII, q. 13.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">1 Koр 7,3.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 5, 22-23.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/126.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 19,6.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лк 16,18.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>Gen. ad litt.,</i> 1. IX, c. 7, n. 12.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пiй VI, <i>Rescriptum ad </i> <i>Episc. Agriens.,</i> 11 липня 1789 р.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 5,32.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>nupt. et concup.,</i> 1. I, c. 10.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">1 Koр. 13,8.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV: COD 754 (8).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV: COD 754 (6-7).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">CIC, can. 1012.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>nupt. et concup.,</i> 1. I, c.10.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: Mт 13,25.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">2Тм 4,2-5.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 5,3.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>coniug. adult,</i> I, II, n. 12; Див.: Бут 38,8 10; S. Poenitentiaria, Responsa 3 квітня, 3 червня 1916 р.: DZ 3634 та 3638.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Мт 15,14.; S. Officium, Decr., 22 листопада 1922 р., Dz 3660.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лк 6,38.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, Sess. VI, cap. 11.: COD 675 (14-18).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Апост. Конст. <i>Cum </i> <i>occasione, </i>31 травня 1653 р., теза 1.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Вих 20,13; пор.: Декрети Sanctum Officium від 4 травня 1897 р., 24 липня 1895 р., 31 травня 1884 р. : Dz 3336-3339, 3298, 3162.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, <i>De </i> <i>nupt. et concup.,</i> c.15.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пор.: Рим 3,8.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пор.: Бут 4,10.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;"><i>Summa </i> <i>theol.</i> II-II-ae, q.108, a.4 ad 2.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Виx 20,14.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 5,28.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Євр 13,8.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пор.: Mт 5,18.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 7,27.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/137.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пор.: Eф 5,32; Єв 13,4.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">CIC, can. 1060.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Модестин (in Dig., 1. XXIII, II: De ritu nuptiarum), I. I, Regularum.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Mт 19,6.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лк 16,18.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV, cap. 5: COD 754.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV, cap. 7: COD 755.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">CIC, can. 1128.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/156.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/158.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/163.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;"><i>Summa </i> <i>theol.</i> II-II-ae, q. 91, a. 1-2.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum, </i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/150.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Августин, Enarrat. in Ps. 143.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Рм 1,24-26.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Як 4,6.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Рм 7 тa 8.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">І Ват. Собор, sess. III, c. 2: COD 806 (16 18).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Див.: І Ват. Собор , sess. III, c. 4: COD 808; CIC, can. 1324.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Дi 20,28.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Iв 8,32 i нaст.; Гaл 5,13.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/172.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Св. Роберт Беллярмін, De controversiis, t. III: De Matr., controvers. II, c.6.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: 1Тм 4,14.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">2Тм 1,6-7.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Гaл 6,7-9.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Eф 4,13.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Енцикліка <i>Divini illius </i> <i>Magistri,</i> 31 грудня 1929 р., AAS 22(1930), стор. 69; EE 5/369.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 6,2-3; пoр.: Вих 20,12.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Енцикліка <i>Rerum Novarum,</i> 15 травня 1891 р., EE 3/923.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лк 10,7.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Втор 24,14-15.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пор.: Енцикліка <i>Rerum </i> <i>Novarum,</i> 15 травня 1891р., EE 3/933.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Пoр.: Mт 25,34 i нaст.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">1 Iв 3,17.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Лeв XIII, Eнц. <i>Arcanum,</i> 10 лютoгo 1880 р., EE 3/170.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Concord., art. 34: AAS 21 (1929), с. 290.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тит 2,12-13.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Eф 3,15.</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Тридентійський Собор, sess. XXIV: COD 754 (8).</span></li>
<span style="font-size: x-small;">
</span>
<li><span style="font-size: x-small;">Фил 2,13.</span></li>
</ol>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ Перекладача та Редактора</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1 “Doctor Angelicus”, святий Тoмa Aквiнський (прим. пeрeклaдача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2 Брати Ґракхи – римські політичні діячі, народні трибуни, вбиті
оптиматами за спробу земельної реформи на користь малоземельних селян
(прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3 В Кодексі канонічного права, чинному до ІІ Ватиканського Собору (прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4 Йдеться про сповнення подружжя статевим єднанням (прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5 Поняття подружжя як “ліків від пожадливості” (<i>remedium </i> <i>concupiscentiae</i>)
виводиться із “Суми теології” св. Томи Аквінського (S. Th., Suppl., q.
49, a. 1, ad 3). Належний зміст цього вислову означає, що подружнє
самовіддання в любові спричинює також <b>як наслідок</b> і
втишення та заспокоєння пожадливості, до якої людина стала здатною
внаслідок первородного гріха. Хибно було б, однак, розуміти “ліки від
пожадливості” як ціль подружнього спілкування, бо у такому випадку іншу
особу принижується до рівня <b>засобу</b> для задоволення пожадання. (Прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6 Йдеться про стан речей, який існував у час виходу енцикліки. На
жаль, у ХХІ столітті більшість держав дозволяє вбивство ненароджених
дітей, а ті, що забороняють, перебувають в меншості. Це свідчить про те,
що ми маємо справу з уже постхристиянською “культурою” та таким
нечуваним падінням моральних стандартів, яке дозволяє говорити про
кінець цивілізації. (Прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7 “Учитель народів”, точніше: “Учитель поган” – св. апостол Павло (прим. перекладача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8 Тoбтo догм (прим. пeрeклaдача).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9 Це зовсім не означає, що християни не повинні думати власною
головою, а лише сліпо в усьому слухати Церкви. Навпаки, розум даний
людині Богом для того, щоби вона ним свобідно користувалася. І апостол
Павло закликає до <i>розумної</i> служби (пор.: Рм 12,1). Однак
справжня свобода розуму можлива тільки тоді, коли людина використовує
його для пошуку та пізнання <b>об’єктивної </b> <b>істини.</b>
І в такому випадку людина свобідно дійде до висновків, які без сумніву
узгоджуватимуться як з непомильним вченням Церкви, так і з істинними
постановами Учительського Уряду Церкви, які не мають статусу
непомильності. На відміну від цієї справжньої свободи хибна “автономія”
розуму, про яку говорить Папа Пій ХІ, наявна тоді, коли людина ані не
визнає авторитету Церкви як інтерпретаторки Божого Об’явлення, ні не
шукає об’єктивну істину, а витрачає Богом дану здатність розумового
пізнання на т. зв. “свобідну гру розуму” та вважає, що її суб’єктивна
думка єдино правильна. Ось що говорить сучасний Катихизм Католицької
Церкви про послух вірних авторитетові церковного вчення: “Пастирське
завдання Учительського Уряду Церкви – пильнувати, щоби народ Божий жив у
правді, яка чинить свобідними. Для сповнення цього служіння Христос
надав пастирям харизму непомильності в питаннях віри і моралі. … “Цією
непомильністю … втішається Римський Архиєрей, глава Колегії Єпископів на
підставі свого уряду, коли він як найвищий Пастир і Вчитель всіх вірних
… остаточним рішенням проголошує вчення про віру або мораль. Заповідана
Церкві непомильність притаманна також Колегії Єпископів, коли вони
здійснюють найвищий Учительський Уряд спільно з наслідником апостола
Петра”, передовсім на Вселенському Соборі (LG 25). Якщо Церква своїм
верховним Учительським Урядом щось “подає вірити як об’явлене Богом” та
як вчення Христа (DV 10), то вірні повинні “коритися таким постановам в
покорі віри” (LG 25). Ця непомильність сягає так далеко, як і спадщина
Божого Об’явлення (пор.: LG 25). Божа допомога дана наслідникам
апостолів, які навчають в єдності з наслідником Петра, а особливо
Римському Архиєреєві, Пастиреві всієї Церкви, також і тоді, коли вони
хоч і не виносять непомильного визначення чи “остаточного рішення”, але,
здійснюючи постійний Учительський Уряд, пропонують вчення, що веде до
кращого розуміння Об’явлення в питаннях віри і моралі. Вірні повинні
коритися такому автентичному вченню “у релігійній покорі волі і розуму”
(LG 25), яка хоч і відрізняється від покори у вірі, але підтримує її.
(Katechismus der Katholischen Kirche
(Oldenbourg/Benno/Paulusverlag/Veritas: München/Wien/Leipzig/Freiburg i.
d. Schw./Linz 1993); §§ 890-892; переклад і підкреслення мої – П.Г.).
Однак така “релігійна покора волі і розуму” не виключає ретельного та
критичного осмислення цих вчень. Що ж стосується всіх інших тверджень,
які теж містяться у висловах Римського Архиєрея та в документах Церкви,
але не стосуються безпосереднього Божого Об’явлення та питань віри і
моралі (наприклад, наукові питання, такі як питання про біологічне
походження людини чи момент біологічної смерті, питання про т. зв.
“канонічні території” і т. п.), то остаточним критерієм їхньої
істинності є <i>veritas </i> <i>rerum</i> – “речей істина”, тобто
відповідність їх дійсності. Тут вірні можуть і повинні шукати істину
власним розумом, тому що найвищою істиною є Христос (пор.: Ів 14,6), і
як говорить свята Едіт Штайн, “той, хто шукає правду, шукає Бога,
незалежно від того, чи це йому ясно, чи ні”(прим. редактора).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10 Прим. редактора в лапках.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11 Єврейське слово Ēden (Бут 2,8-15) означає “радість”, “задоволення”, “втіха”, “насолода”, “розвага” (прим. редактора).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
</div>
</div>
</div>
<div class="field field-name-field-sourcelink field-type-link-field field-label-inline clearfix">
<div class="field-label">
Джерела: <a href="http://rodyna.org.ua/" rel="nofollow" target="_blank">rodyna.org.ua</a><br />
<br />
<a href="http://catholicnews.org.ua/enciklika-papi-piya-hi-pro-hristiyanske-podruzhzhya" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></span> текст в <a href="https://drive.google.com/open?id=1GrY2lV8GIiYO0WJnynjRHGUffX3Pj4Ue" target="_blank">(pdf+ocr,30st.,ukr.,0,22Mb)</a></b> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #999999;"><i>(У наданому тексті перекладу енцикліки відредаговано, тобто виправлено лише технічні помилки, решта все як в оригінальному тексті перекладу, крім підсвітки кольорами назви, заголовки розділів тощо, а також впорядковано нумерацію приміток Автора та Перекладача і Редактора)</i></span> </div>
</div>
</div>
</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-48323304902185177262018-03-03T09:08:00.001-08:002018-03-03T09:52:09.280-08:00CARITAS IN VERITATE - «ЛЮБОВ У ПРАВДІ» Енцикліка Бенедикта XVI (2009)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">CARITAS IN VERITATE</span></b></span> </div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiaxweLsvvPPdEMLM7jDA94yfm6FYfThpINHpuP-y1Zu1Sd_b-ccIOHQ42HhN8-YqfFIYHZU-ZD0dUjc-jsJq-8hZyFNTnqdTerv4IytaywWSa2AZk80qM5Wwlt7I4qp6HZGyiFCKgLAc/s1600/cover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="542" data-original-width="382" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgiaxweLsvvPPdEMLM7jDA94yfm6FYfThpINHpuP-y1Zu1Sd_b-ccIOHQ42HhN8-YqfFIYHZU-ZD0dUjc-jsJq-8hZyFNTnqdTerv4IytaywWSa2AZk80qM5Wwlt7I4qp6HZGyiFCKgLAc/s400/cover.jpg" width="281" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«ЛЮБОВ У ПРАВДІ»</span></b></span> </div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVcLzsGwCsze__OOyhfY0iZ7Hwz1GF8XCrpVa5YNnJHqvPWVz4edJMfNjrDwSoOI8hYODS2WzGjxYibrCeg1BvV-_RTc5pkPlFZXmRZX4gqxf-qPOeWPQV0ANSRXPOfzNqLKR1VaPC_z8/s1600/Cover_03.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="541" data-original-width="371" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiVcLzsGwCsze__OOyhfY0iZ7Hwz1GF8XCrpVa5YNnJHqvPWVz4edJMfNjrDwSoOI8hYODS2WzGjxYibrCeg1BvV-_RTc5pkPlFZXmRZX4gqxf-qPOeWPQV0ANSRXPOfzNqLKR1VaPC_z8/s400/Cover_03.jpg" width="273" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЕНЦИКЛІКА </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВЯТІЙШОГО ОТЦЯ БЕНЕДИКТА XVI </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>до єпископів, пресвітерів і дияконів, богопосвячених осіб, мирян i всіх людей доброї волі </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>про інтегральний людський розвиток у любові і правді</b></span> </div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ВСТУП</b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> Любов у правді, яку Ісус Христос засвідчив своїм земним життям, а особливо своєю смертю і воскресінням, є основною рушійною силою справжнього розвитку кожної людини і всього людства. Любов - "caritas" - це надзвичайна сила, що спонукає людей до мужнього та самовідданого ангажування на полі справедливості та миру. Це сила, яка має свої початки у Богові - одвічній Любові і абсолютній Правді. Кожен знаходить своє добро, приймаючи план, який Бог має щодо нього, щоб у повній мірі його здійснити: бо у тому плані знаходить свою правду, а приймаючи її, стає вільним (пор. Ів. 8:22). Тому захист правди, пропонування її з покорою і переконанням, а також свідчення про неї в житті є необхідними і незамінними формами любові. Бо вона "втішається спільно з правдою" (1 Кор. 13:6). Всі люди зазнають внутрішнього імпульсу справжньої любові: любов і правда ніколи їх не залишають цілком, оскільки є покликанням, вписаним через Бога в серце і розум кожної людини. Ісус Христос очищає і звільнює від наших людських обмежень пошук любові, а також правди, і відкриває перед нами у всій повноті ініціативу любові та проект справжнього життя, який підготував нам Бог. У Христі любов у правді стає Обличчям Його Особи, а для нас покликанням полюбити наших братів у правді Його проекту. Він бо сам є Правдою (пор. Ів. 14:6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Любов [caritas] є основою соціального вчення Церкви. Вся відповідальність і кожне зобов'язання цієї науки черпають із любові, яка, згідно з навчанням Ісуса, становить синтез усього Закону (пор. Мт. 22:36-40). Становить вона правдиву сутність особистих відносин з Богом і ближнім; є не тільки основою відносин на мікрорівні: дружніх, сімейних, малої групи, але також і на макрорівні: суспільних, економічних і політичних. Для Церкви - сформованої Євангелієм - любов є всім, оскільки, як навчає св. Іван (пор. 1 Ів. 4:8,16) і як я нагадав у своїй першій Енцикліці, "Бог є любов'ю" (Deus caritas est): усе походить із Божої любові, все сформовано нею, і до неї все спрямовано. Любов є найбільшим даром, який Бог передав людям, є Його обіцянкою і нашою надією. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я свідомий того, що існують помилкові дороги, і що любов - як то бувало і буває - втрачає свій сенс, як і того, що з цим поєднаний ризик неправильного розуміння любові, вилучення з неї етичного змісту чи принаймні труднощів із її правильною оцінкою. У суспільних, юридичних, культурних, політичних і економічних сферах, тобто в контекстах, більш заражених на небезпеку цього роду, легко стверджують її невелике значення для інтерпретації і керівництва моральною відповідальністю. Звідси потреба поєднати любов із правдою не тільки у напрямку, вказаним св. Павлом, "veritas in caritate" ["по правді та в любові" - пер. І. Хоменка, "правдомовні в любові" - пер. І. Огієнка. - Z] (Еф. 4:15), але також і у зворотному і доповнюючому напрямку - "caritas in veritate". Правду треба шукати, знаходити і висловлювати в "економіці" любові, але, у свою чергу, любов треба розуміти, цінити і нею жити у світлі правди. Таким чином не тільки ми слугуватимемо любові, освітленій правдою, але ми даємо правді вірогідність, вказуючи її силу свідчення і переконання у конкретному громадському житті. Не є це нині малозначиме, сьогодні, коли в суспільному і культурному контексті релятивізують правду, часто взагалі не звертають на неї увагу і не бажають визнати її існування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Завдяки цьому тісному зв'язку з правдою любов можна визнати автентичним виразом людства, а також як елемент людських стосунків, що має фундаментальне значення, у тому числі й публічної природи. Тільки в правді любов спалахує і може жити справжнім життям. Правда є світлом, що надає любові сенс і цінність. Світло це є світлом розуму і віри, завдяки якому розум пізнає природну і надприродну правду любові: відкриває сенс давати її, приймати і причащатися. Без правди любов дегенерує в сентименталізм. Любов стає пустою оболонкою, яку наповнити можна в довільний спосіб. У культурі без правди існує ризик викривленої любові. Стає вона жертвою випадкових емоцій і поглядів, зловживаним словом, яке деформується аж до протилежного значення. Правда звільнює любов від вузьких доріг емоційності, що позбавляють її реляційного та суспільного змісту, і від фідеїзму, що позбавляє її людського та універсального бачення. Любов віддзеркалює у правді персональний вимір і водночас публічну віру в біблейського Бога, що є одночасно "αγάπη" [агапе] і "λόγος" [логос]: Любов'ю і Правдою, Любов'ю і Словом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Оскільки любов повна правди, людина може зрозуміти багатство її цінностей, може нею ділитися і спілкуватися. Правда є ж бо λόγος, що творить διάλόγος, отже, спілкуванням і причастям. Правда, дозволяючи людині вийти з кола суб'єктивних думок і відчуттів, дає їй можливість руху поза культурними та історичними обмеженнями, як і дає можливість знайти спільність в оцінці вартостей і сутностей. Правда відкриває і єднає наші інтелекти в λόγος любові: ось християнське свідоцтво і доказ любові. У нинішньому суспільному і культурному контексті, з його поширеною тенденцією до релятивізації правди, переживання любові у правді призводить до розуміння, що вибір християнських цінностей є не тільки справою корисною, але необхідною для творення доброго суспільства та справжнього, інтегрального людського розвитку. Християнство любові без правди можна легко поміняти на сукупність добрих відчуттів, корисних у суспільному співжитті, але в цілому маргінальних. Тобто не було б уже справжнього і відповідного місця для Бога у світі. Любов, позбавлена правди, зводиться до вузьких і приватних стосунків. Вилучається з проектів і процесів творення людського розвитку універсального характеру, в діалозі знання і дії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Любов-милосердя [Caritas] - це любов прийнята і дарована. Вона є "благодаттю" (cháris). Її джерелом є криштальна любов Батька до Сина, у Святому Дусі. Це любов, яка з Сина спливає на нас. Це любов творення, завдяки якому існуємо; це любов спокути, завдяки якій ми є наново створені. Це явлена і втілена любов Христа (пор. Ів. 13:1), а також "влита в серця наші Святим Духом" (Рим. 5:5). Люди, будучи адресатами Божої любові, стали її суб'єктами і покликані, щоб стати інструментами благодаті, щоб поширювати любов Божу і творити мережі любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цій динаміці любові прийнятій і жертовній відповідає соціальне вчення Церкви. Є вона "caritas in veritate in re sociali": проголошенням правди Христової любові в суспільстві. Ця наука є служінням любові, але у правді. Правда зберігає і виражає звільняючу силу любові у щораз нових подіях історії. Є одночасно правдою віри і розуму, одночасно в розрізненні та об'єднанні двох сфер пізнання. Цієї правди потребують: розвиток, суспільний добробут і належне розв'язання серйозних суспільно-економічних проблем, що тривожать людство. Ще більш потребують того, щоб ця правда була люблячою і про неї свідчили. Без правди, без довіри і любові до правди немає свідомості і суспільної відповідальності, а суспільна діяльність стає залежною від приватних інтересів і логіки влади, призводячи до поділу суспільства, а тим більше суспільства, що прямує до глобалізації, в такі важкі моменти, як нині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> "Caritas in veritate" це принцип, навколо якого зводиться соціальне вчення Церкви; цей принцип приймає форму дії в орієнтаційних критеріях моральної дії. Хочу особливо звернути увагу на два з них, в особливий спосіб пов'язаних із діяльністю на користь розвитку в суспільстві, що прямує до глобалізації: йдеться про справедливість і загальні блага. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перш за все, справедливість [Ubi societas, ibi ius]: кожне суспільство опрацьовує власну систему справедливості. Любов перевершує справедливість, оскільки любити значить дарувати, жертвувати щось своє іншому; але ніколи любові немає без справедливості, яка спонукає, щоб дати іншому те, що є його, що йому належить із причини його існування і дій. Не можу "дарувати" щось іншому від себе, якщо йому не дам насамперед те, що йому належить згідно зі справедливістю. Хто любить інших, перш за все справедливий щодо них. Справедливість не тільки не чужа любові, не тільки не є альтернативною чи паралельною дорогою любові: справедливість неподільно пов'язана з любов'ю [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, (26.03.1967), 22: AAS 59 (1967), 268; пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 69], супроводжує її. Справедливість є першою дорогою любові, як сказав Павло VI, є її "якнайменшою мірою" [Промова з нагоди дня розвитку, Богота, 23.08.1968: AAS 60 (1968), 626-627], становить інтегральну частину цієї любові "ділом і правдою" (1 Ів. 3:18), до якої заохочує апостол Іван. З одного боку, любов домагається справедливості: визнання і ставлення з повагою до законних прав окремих осіб і народів. Вона прагне будувати міста людини згідно з правом і справедливістю. З іншого боку, любов перевершує справедливість і доповнює її згідно з логікою дару і пробачання [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній день Миру 2002: AAS 94 (2002), 132-140]. Місто людини виростає не тільки завдяки зверненню до прав і обов'язків, але ще більше і в першу чергу завдяки відносинам безкорисливості, милосердя і сопричастя. Любов об'являє в людських стосунках завжди також і Божу любов, даючи теологічну і спасінницьку цінність усіляким заангажуванням справедливості у світі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Потрібно також мати на увазі загальні блага. Любити когось, це значить прагнути йому добра і ефективно діяти з цією метою. Окрім індивідуальних благ існують блага, пов'язані із суспільним співжиттям: загальні блага. Це добро "всіх нас", що складаються з окремих осіб, сімей, а також проміжних груп, що об'єднуються у суспільній спільноті [Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 26]. Не є це добро, яке шукають заради нього самого, а з огляду на осіб, які належать до суспільної спільноти і які тільки в ній можуть дійсно та більш ефективно досягти свого добра. Бажання загального блага й ангажування на його річ являє вимогу справедливості та любові. Старатися задля загального блага означає, з одного боку, дбати, а з іншого - користуватися сукупністю інституцій, що творять із юридичної, громадської, політичної і культурної точки зору структуру громадського життя, яке таким чином приймає форму поліса [pólis], міста. Тим ефективніше ми любимо ближнього, що більше діємо на користь загального добра, що відповідає також його, ближнього, реальним потребам. Кожен християнин покликаний до цієї любові згідно зі своїм покликанням і своїми можливостями впливу в полісі. Оця інституційна - ми можемо також сказати політична - дорога любові є не менш характерна і переконлива, аніж любов, що безпосередньо стосується ближнього, поза інституційними посередництвами в межах полісу. Коли любов оживляє заангажованість у справу загального блага, вона, заангажованість, має більшу цінність, ніж виключно світське і політичне заангажування. Як кожне заангажування у справедливість, воно вписується у свідоцтво Божої любові, яке, діючи в часі, прокладає шлях до вічності. Коли земна діяльність людини черпає натхнення з любові та підтримується нею, то це спричиняється до розбудови спільного міста Божого, до якого спрямована історія людської родини. У суспільстві, що знаходиться на дорозі до глобалізації, загальне благо і заангажування у його справу мусять прийняти вимір усієї людської родини, тобто спільноти народів і націй [Пор. Іван XXIII, Енцикліка Pacem in terris (11.04.1963), 68-70: AAS 55 (1963), 257-304], щоб сформувати місто людини в єдності та мирі, роблячи його у певній мірі передчуттям очікуваного міста Божого без бар'єрів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Публікуючи в 1967 р. Енцикліку Populorum progressio, мій шановний попередник Павло VI прояснив велику тему розвитку народів блиском правди і світлом Христової любові. Ствердив він, що свідоцтво Христа є першим і основним чинником розвитку [Пор. ПАВЛО VI, Енцикліка Populorum progressio, 14: l.c., 264] і залишив нам завдання йти дорогою розвитку всім нашим серцем і всім нашим розумом [Пор. ПАВЛО VI, Енцикліка Populorum progressio, 82: l.c., 297], тобто з жаром любові та мудрістю правди. Це споконвічна правда Божої любові, нам дарована благодать, відкриває наше життя до дару і уможливлює надію на "розвиток цілої людини і всіх людей" [Пор. ПАВЛО VI, Енцикліка Populorum progressio, 42: l.c., 278], на перехід "із менш людських умов життя до умов, більш гідних людини" [Пор. ПАВЛО VI, Енцикліка Populorum progressio, 20: l.c., 267], що реалізується подоланнями труднощів, які невідлучно зустрічаються на дорозі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після понад сорока років від часу публікації Енцикліки я прагну скласти честь і вшанувати пам'ять великого Папи Павла VI, піднімаючи його повчання про інтегральний людський розвиток і крокуючи дорогою, визначеною цим навчанням, щоб його зробити актуальним нині. Цей процес актуалізації розпочався від Енцикліки Sollicitudo rei socialis, яку Слуга Божий Іван-Павло II бажав увіковічити публікацією Populorum progressio з нагоди її двадцятої річниці. До того часу нагадуванням у такий спосіб було відзначене лише Rerum novarum. Через понад двадцять років я висловлюю своє переконання, що Populorum progressio заслуговує вважатися за "Rerum novarum сучасності", що прояснює дорогу людства у напрямі до поєднання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Любов у правді - caritas in veritate - це великий виклик для Церкви у світі поступу і поширення глобалізації. Ризик наших часів полягає у тому, що фактичній взаємній залежності між людьми і народами не відповідає етична взаємодія сумлінь та інтелектів, наслідком якої міг би бути правдиво людський розвиток. Лише завдяки любові, освіченій світлом розуму і віри, можливо досягнути більш людських і гуманістичних цілей розвитку. Поділ благ і ресурсів, що є джерелом справжнього розвитку, не гарантується всього лише технічним прогресом і чисто відносинами корисливості, а потенціалом любові, що долає зло добром (пор. Рим. 12:21) і відкривається до взаємності сумління і свободи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква не може запропонувати технічних рішень [ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 36; Павло VI, Апостольський Лист. Octogesima adveniens (14.05.1971), 4: AAS 63 (1971), 403-404; Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus (1.05.1991), 43: AAS 83 (1991), 847] і є "якнайдалі від втручання в уряди держав" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 13]. Має, однак, місію здійснення правди - у кожний час і за різних обставин, для суспільства виміру людини, її гідності та покликання. Без правди людина приречена на емпіричне і скептичне бачення життя, нездатне піднятися понад πρᾶξις [праксіс], оскільки не цікавить її дослідження цінностей - а деколи навіть значень - завдяки яким могла б оцінити їх і спрямувати себе. Вірність людині вимагає вірності правді, яка як єдина гарантує свободу (пор. Ів. 8:32) і можливість інтегрального людського розвитку. Тому Церква шукає її, невтомно проголошує і визнає її, якщо десь проявляється. Цієї місії правди Церква не може зректися. Її соціальне вчення становить особливий елемент цього проголошення: вона є службою правді, рятівній правді. Відкрите на правду, що походить із будь-якого джерела знання, соціальне вчення Церкви приймає її, складає докупи фрагменти, в яких її часто відшуковує, і стає її медіатором у завжди новому житті спільноти людей і народів [Пор. Папська Рада "IUSTITIA ET PAX", COMPENDIO DELLA DOTTRINA SOCIALE DELLA CHIESA (2.04.2004), 76]. </div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ І</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b> </b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПОСЛАННЯ POPULORUM PROGRESSIO</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Прочитання наново Populorum progressio після понад сорока років від її публікації заохочує залишитися вірним її посланню любові та правди, обдумуючи його в контексті особливого навчання magisterium Павла VI, а більш загально - у межах традиції соціального вчення Церкви. Потрібно, крім того, оцінити різні поняття, в яких - на відміну від того періоду - з'являється проблема розвитку. Отже, правильну точку зору становить Традиція апостольської віри [Пор. Бенедикт XVI, Промова під час інавгураційної сесії V Загальної Конференції Єпископату Латинської Америки і Каріїбів (13.05.2007): Insegnamenti III, 1 (2007), 854-870], що є спадком стародавнім і новим, без якого Populorum progressio була б документом, позбавленим коренів, а питання розвитку зводилися б усього лише до соціологічних даних. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Populorum progressio було опубліковано відразу після закінчення ІІ Ватиканського Собору. Сама Енцикліка відзначає у перших абзацах своє тісне пов'язання із Собором [Пор. nn. 3-5: l.c., 258-260]. Зі свого боку, через двадцять років Іван-Павло II підкреслював у Sollicitudo rei socialis [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis (30.12.1987), 6-7: AAS 80 (1988), 517-519] плідний зв'язок цієї Енцикліки із Собором, а особливо з душпастирською Конституцією Gaudium et spes. Так само і я прагну нагадати тут важливу роль ІІ Ватиканського Собору для Енцикліки Івана Павла II, як і також для наступного соціального вчення Пап Римських. Собор поглибив те, що завжди належить до правди віри, тобто Церква, будучи у службі Бога, залишається на службі світу в категоріях любові та правди. З цього бачення виходив Павло VI, щоб передати нам дві великі правди. Перша з них є те, що вся Церква, у всій своїй сутності та дії, коли звіщає, таїнствує і діє в любові, має на меті підтримку інтегрального розвитку людини. Церква виконує публічну роль - яка не звужується до її опікунської або освітньої діяльності, але являє собою енергію у службі промоції людини і загального братерства, - коли може користатися свободою. У багатьох випадках перешкодою для цієї свободи є заборони і переслідування, але є вона також обмежувана, коли публічна присутність Церкви зводиться всього лише до її доброчинної діяльності. Другою правдою є те, що автентичний розвиток людини стосується цілісності її особи у всіх її вимірах [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 14: l.c., 264]. Без перспективи вічного життя людський прогрес на цьому світі позбавлений дихання. Замкнений у рамках історії, ризикує бути зведеним єдино до того, щоб щораз більше мати. Таким чином, людство втрачає відвагу, щоб бути готовим на прийняття вищих благ, на великі та безкорисливі ініціативи, що випливають із загальної любові. Людина не розвивається завдяки власним силам, і не можна передати їй розвиток просто ззовні. Протягом історії часто вважали, що вистачить створити інституції, які повинні гарантувати людству здійснення права на розвиток. На жаль, на ці інституції покладали занадто великі сподівання, так немовби вони могли досягти бажаної мети автоматично. Реально самих інституцій не вистачить, бо цілісний людський розвиток є насамперед покликанням, отже, пов'язаний із вільним і солідарним прийняттям відповідальності з боку всіх. Крім того, такий розвиток вимагає трансцендентної візії сім'ї, потребує Бога: без Нього розвиток або заперечується, або доручається єдино в руки людини, яка зарозуміло думає про мниме самоспасіння і остаточно пропагує дегуманізований розвиток. З іншого боку, тільки зустріч із Богом дозволяє не тільки "бачити в іншій людині завжди лише іншого" [Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est, 18: l.c., 232], але розпізнати в нім образ Божий, доходячи тоді до справжнього відкриття іншої людини і до зрілої любові, яка "стає піклуванням про людину і служінням задля іншого" [Пор. Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est, 6: l.c., 222]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Зв'язок між Populorum progressio і ІІ Ватиканським Собором не є цезурою між соціальним вченням Павла VI та вченням Пап Римських, його попередників, бо Собор становить поглиблення цього виду вчення у тяглості життя Церкви [Пор. Бенедикт XVI, Промова до Римської Курії з нагодо Різдва (22.12.2005): Insegnamenti, I (2005), 1023-1032]. У цьому сенсі не сприяють проясненню певні абстрактні поділи в межах соціального вчення Церкви, які накидають папському соціальному вченню чужі йому категорії. Немає двох відмінних між собою типологій соціального вчення, передсоборної та постсоборної, але є одне вчення, зв'язне і водночас завжди нове [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 3: l.c. 515]. Слушно буде підкреслити особливий характер однієї чи іншої Енцикліки, вчення одного або іншого Папи Римського, але не можна втрачати з поля зору зв'язності всього доктринального corpus'у [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 1: l.c., 513-514]. Зв'язність не означає замкненість у якійсь системі, але радше динамічну вірність стосовно отриманого світла. Нові проблеми, що завжди з'являються, соціальне вчення Церкви освітлює світлом, яке не змінюється [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 3: l.c., 515]. Оберігає це сталий та історичний характер цього доктринального "спадку" [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Laborem exercens (14.09.1981), 3: AAS 73 (1981), 583-584], який зі своїми характерними ознаками є частиною завжди живої Традиції Церкви [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 3: l.c., 794-796]. Соціальне вчення побудоване на фундаменті, переданому через Апостолів Отцям Церкви, а потім прийнятим і поглибленим великими Вчителями Церкви. Це вчення остаточно звертається до нової Людини, до "останнього Адама духом животворним" (пор. 1 Кор. 15:45), що являє засаду любові, яка "ніколи не переминає" (1 Кор. 13:8). Свідчать про неї Святі та всі, котрі віддали життя за Христа Спасителя на полі справедливості та миру. Виражається в ній пророче завдання Пап Римських, щоб бути на чолі апостольської Христової Церкви і розпізнавати нові вимоги євангелізації. З цих причин Енцикліка Populorum progressio, вписуючись у великий нурт Традиції, здатна промовити до нас і сьогодні. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Крім свого важливого зв'язку зі всім соціальним вченням Церкви, Енцикліка Populorum progressio тісно пов'язана зі всім вченням Павла VI, а особливо з його соціальним вченням. Безумовно, його вчення мало велике значення: він підтвердив невід'ємну важливість Євангелія для розбудови суспільства згідно зі свободою і справедливістю, в ідеальній та історичній перспективі цивілізації, що оживляється любов'ю. Павло VI зрозумів чітко, що соціальне питання стало всесвітнім [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 3: l.c., 258] питанням і вловив взаємний зв'язок між прагненням до єднання людства і християнським ідеалом однієї сім'ї народів, солідарної у спільному братерстві. Серце християнського суспільного послання він визначив у людському і християнському розумінні розвитку і запропонував християнську любов як основну силу розвитку. Павло VI, керуючись бажанням показати сучасній людині вповні любов Христа, відважно звернувся до важливих суспільних питань, всупереч культурним обмеженням свого часу. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Далі в Апостольському листі Octogesima adveniens із 1971 р. Павло VI підняв тему сенсу політики, а також небезпеки, що їх створюють утопічні та ідеологічні візії, які визначають її етичну і людську якість. Йдеться про аргументи, тісно пов'язані з розвитком. На жаль, негативні ідеології множаться, як і раніше. Павло VI уже застерігав щодо технократичної ідеології, особливо сьогодні укоріненої [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 34: l.c., 274], свідомий великої небезпеки доручення всього процесу розвитку виключно технології, оскільки ж бо таким чином він залишився б без орієнтирів. Технологія, осмислювана сама в собі, є двозначною. Якщо, з одного боку, і нині є люди, що висловлюються за доручення їй згаданого процесу повністю, з іншого боку ми є свідками народження ідеологій, що заперечують in toto [повністю] корисність розвитку, вважаючи його радикально нелюдським і таким, що провадить лише до деградації. Таким чином, доходить до засудження не тільки помилкового і несправедливого способу, в який люди інколи спрямовують розвиток, але також і самих наукових відкриттів, які - якщо їх добре використати - створюють можливість зростання для всіх. Ідея світу без розвитку виражає недовіру до людини і до Бога. Тому серйозною помилкою є недооцінка людських можливостей контролювати деформування розвитку, як і пряме ігнорування тої правди, що людина є конституційно спрямована на те, щоб "бути більше". Ідеологічна абсолютизація технічного розвитку чи прищеплення утопії повернення людства до первинного природного стану, це два протилежні способи відділити прогрес від його моральної оцінки, а отже, від нашої відповідальності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Інші два документи Павла VI, не пов'язані тісно із соціальним вченням, - Енцикліка Humanae vitae від 25 липня 1968 року, а також Апостольське повчання Evangelii nuntiandi від 8 грудня 1975 року - є дуже важливими, щоб у повній мірі показати людський сенс пропонованого Церквою розвитку. Тому, отже, прочитання цих текстів також є відповідним стосовно Populorum progressio. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Енцикліка Humanae vitae підкреслює одночасно єднаюче і творче значення статевості, ставлячи таким чином в основу суспільства подружню пару, чоловіка і жінку, які взаємно сприймаються у своїй відмінності та доповненні; пару, отже, відкриту до життя [Пор. nn. 8-9: AAS 60 (1968), 485-487; Бенедикт XVI, Промова до учасників Міжнародного Конгресу На Папському Латеранському Університеті з нагоди 40-річчя Енцикліки Павла VI "Humanae vitae" (10/05.2008): Insegnamenti, IV, 1 (2008), 753-756]. Не йдеться про чисто індивідуальну моральність: Humanae vitae вказує на сильні зв'язки, що існують між етикою життя і суспільною етикою, розпочинаючи магістеріальну тематику, яка поступово отримала вигляд у формі різних документів, останнім часом в Енцикліці Evangelium vitae Івана-Павла II [Пор. Енцикліка Evangelium vitae (25.03.1995), 93: AAS 87 (1995), 507-508)]. Церква підкреслено пропонує цей зв'язок між етикою життя і суспільною етикою, будучи свідомою, що "не може (...) мати міцних підстав суспільство, яке, - хоч висловлюється за такі цінності, як гідність особи, справедливість і мир, - радикально заперечує саме собі, приймаючи і терплячи найрізноманітніші форми приниження і порушення людського життя, особливо життя слабких і відсунутих на маргінес людей" [Пор. Енцикліка Evangelium vitae (25.03.1995), 101: l.c., 516-518]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зі своїх сторінок Апостольське повчання Evangelii nuntiandi має глибоке відношення до розвитку, оскільки "євангелізація - як писав Павло VI - не буде повною, якщо не взяти до уваги взаємного відношення, яке засадничо виникає між Євангелієм і конкретним - персональним і суспільним - життям людини" [Пор. Енцикліка Evangelium vitae (25.03.1995), AAS 68 (1976), 25]. "Між євангелізацією і людською промоцією, тобто розвитком і спасінням, існують бо глибокі зв'язки" [Пор. Енцикліка Evangelium vitae (25.03.1995), 31: l.c., 26]: взявши як вихідну точку це усвідомлення, Павло VI ясно вказав зв'язок між звісткою Христа і промоцією особи у суспільстві. Свідчення про Христову любов справами справедливості, миру і розвитку належить до євангелізації, оскільки Ісусові Христу, який нас любить, залежить на цілій людині. На це важливе навчання спирається місійний аспект [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 41: l.c., 570-572] соціального вчення Церкви як істотний елемент євангелізації [Пор. Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 41: l.c., 570-572; Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 5, 54: l.c., 799.859-960]. Соціальне вчення Церкви є проголошенням і свідоцтвом віри. Є інструментом і невід'ємним місцем її формування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> В Populorum progressio Павло VI хотів нам перш за все сказати, що прогрес у своїх початках та у своїй суті є покликанням: "За планом Божим кожна людина є покликаною до розвитку, оскільки життя кожної людини є покликанням" [N 15: l.c., 291]. Власне цей факт робить доцільними виступи Церкви у сфері проблематики розвитку. Якби він стосувався лише технологічних аспектів життя людини, а не сенсу його мандрівки через історію разом зі своїми братами і визначення меж такої мандрівки, Церква не мала б права про це казати. Як раніше Лев XIII у Rerum novarum [Пор. N 15: 2: l.c., 481-482; Лев XIII, Енцикліка Rerum novarum (15.05.1891), 1: Leonis XII P.P. acta, XI Romae 1982, 97; Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 8: lc., 519-520; те ж, Енцикліка Centesimus annus, 5: l.c., 799], Павло VI був свідомий того, що виконує обов'язок, пов'язаний зі своїм покликанням, проливаючи світло Євангелія на суспільні питання своїх часів [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 2. 13: l.c., 258.263-264]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сказати, що розвиток становить покликання, означає визнати, з одного боку, що його джерелом є трансцендентний заклик, a з іншого, що сам по собі він не здатен визначити собі остаточний сенс. Слушно слово "покликання" з'являється в іншому фрагменті Енцикліки, де знаходимо ствердження: "Справжній гуманізм - це лише той, який звертається у напрямку Абсолюту, визначаючи, що покликання дає справжню ідею людського життя" [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 42: l.c., 278]. Це бачення розвитку становить серце Populorum progressio i мотивує всі рефлексії Павла VI на тему свободи, правди й любові (caritas) у сфері розвитку. Воно є також головною причиною, чому Енцикліка є досі актуальною у наші часи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Покликання - це виклик, що вимагає вільної і відповідальної відповіді. Інтегральний людський розвиток передбачає відповідальну свободу особи і народів: жодна структура не може гарантувати такого розвитку поза і понад людську відповідальність. "Месіанізми сповнені обіцянками, але продукують ілюзії" [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 11: l.c., 262; Пор. Лев XIII, Енцикліка Rerum novarum, l.c., 14; Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 25: l.c., 822-824], вони завжди будують свої пропозиції на запереченні трансцендентного виміру розвитку, будучи впевненими, що мають його повністю у своєму розпорядженні. Ця фальшива впевненість стає слабкістю, бо тягне за собою підпорядкування людини, зведеної до засобу, що веде до розвитку, натомість смирення того, хто приймає покликання, набуває форму справжньої автономії, оскільки робить його вільною особою. Павло VI не має сумніву, що перешкоди і обмеження вповільнюють розвиток, але також певний, що "кожен, незалежно від сил, що впливають на нього, залишається головним творцем свого успіху або невдачі" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 15: l.c., 265]. Ця свобода відноситься до розвитку, що стоїть перед нами, але водночас стосується різних ситуацій відсталості, які не є результатом випадку або історичної необхідності, але залежать від людської відповідальності. І тому голодуючі "народи піднімають сьогодні у спосіб драматичний голос у бік народів, що купаються в багатстві" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 3: l.c., 258]. Це також є покликанням, закликом до спільної відповідальності, спрямований вільними людьми до вільних людей. Павло VI мав гостре усвідомлення важливої ролі економічних структур та інституцій, але рівно ж і ясну свідомість їхньої природи як інструментів людської свободи. Тільки вільний розвиток може бути інтегрально людським, тільки у кліматі відповідальної свободи він може належно просуватися. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Окрім постулювання свободи, інтегральний людський розвиток вимагає також, щоби поважали його правду. Покликання до прогресу схиляє людей до того, "щоб більше діяти, вміти і мати, а через те більше бути" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 6: l.c., 260]. Але ось проблема: що означає "бути більше"? Павло VI відповідає на це запитання, вказуючи на істотну ознаку "справжнього розвитку": "має він бути інтегральний, тобто повинен сприяти до розвитку кожної людини і цілої людини" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 14: l.c., 264]. У змаганні різних візій людини, пропонованих сьогоднішньому суспільству ще більше, ніж за часів Павла VI, особливою рисою християнського візії є підтвердження і обґрунтованість безумовної цінності людської особи, а також сенсу її зростання. Християнське покликання до розвитку допомагає промоції всіх людей і цілої людини. Павло VI пише: "Для нас важлива людина, кожна людина, кожна група людей і врешті все людство" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 14: l.c., 264; Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 53-62: l.c., 859-867; те ж, Енцикліка Redemptor hominis, 13-14: AAS 71 (1979), 282-286]. Християнська віра займається розвитком, не розраховуючи на привілеї чи посади влади, ані навіть на чесноти християн, які були і сьогодні є зі своїми природними обмеженнями [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 12: l.c., 262-263], але розраховуючи на Христа, до якого спрямоване кожне справжнє покликання інтегрального людського розвитку. Євангеліє є фундаментальним елементом розвитку, оскільки в ньому Христос "в одкровенні таємниці Отця і Його любові повністю відкриває людину самій людині" [ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 22]. Церква, що вчиться у свого Господа, досліджує знаки часу, інтерпретує їх і пропонуючи світові "те, що йому одному відповідне, а саме: універсальний погляд на людину і на все людство" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 13: l.c., 263-264]. Саме тому, що Бог висловлює людині найбільше "так" [Пор. Бенедикт XVI, Промова до учасників IV Національного Конгресу Церкви в Італії, (19.10.2006): Insegnamenti II, 2 (2006), 465-477], людина повинна відкритися на покликання Господа, аби реалізовувати свій розвиток. Правда розвитку глибоко таїться в його інтегральності: якщо не охоплює людину цілком і кожну людину, розвиток не є справжнім розвитком. Ось чому центральне послання Populorum progressio є актуальним і сьогодні, і завжди. Інтегральний людський розвиток у природній площині, відповідь на покликання Бога Творця [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 16: l.c., 265] домагається власної реалізації у "трансцендентному гуманізмі, який надає [людині] найбільшої повноти життя; такою є найвища мета персонального розвитку" [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 16: l.c., 265]. Тому, отже, християнське покликання такого розвитку стосується однаково і природного виміру, і надприродного; з цього приводу, "коли Бога спихають на задній план, наша здібність розпізнання природного порядку, мети і «блага» починає слабнути" [Бенедикт XVI, Промова до молоді , Сідней (17.07. 2008): L'Ossevatore Romano, 18 .07. 2008, с. 8]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> І врешті бачення розвитку як покликання передбачає в нім центральний характер любові. Павло VI в Енцикліці Populorum progressio зауважував, що основні причини відсталості в розвитку мають нематеріальний характер. Він закликав шукати їх в інших вимірах людини. І найперше у волі, яка часто занедбує обов'язки солідарності. По-друге, у мисленні, яке не завжди вміє добре спрямувати бажання. Тому в прагненні до розвитку потрібними є "люди, здатні до вдумливої рефлексії, шукаючи нового гуманізму, завдяки якому сучасна людина могла б відшукати сама себе" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 20: l.c., 267]. Але це не все. Відсталість у розвитку має ще важливішу причину, ніж дефіцит мислення: це "дефіцит братерства між людьми і між народами" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 66: l.c., 289-290]. Чи люди власними силами можуть досягти цього братерства? Суспільство, щораз більш глобалізоване, зближує нас, але не робить братами. Розум сам із себе вміє зрозуміти рівність між людьми і встановлювати громадянське співжиття між ними, але не здатний установлювати братерства. Має воно початок у трансцендентному покликанні Бога Отця, який перший нас полюбив, навчаючи нас через свого Сина, чим є братська любов. Павло VI, представляючи різні рівні процесу розвитку людини, після підкреслення віри ставив на вершині "єдність всіх у любові Христа, який нас взиває, щоби як сини брали участь у житті живого Бога, Отця всіх людей" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 21: l.c., 267-268]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> Вищевказані перспективи, показані в Populorum progressio, залишаються фундаментальними, щоб дати ширший погляд і спрямованість нашому заангажуванню у справу розвитку народів. Далі Populorum progressio багато разів наголошує на невідкладній потребі реформ [Пор. nn. 3. 29. 32: l.c., 258. 272-273] і закликає, щоб перед загрозою серйозних проблем несправедливості в розвитку народів слід діяти відважно і невідкладно. Ця невідкладність випливає також із любові у правді. Це любов Христа квапить нас: "caritas Christi urget nos" ["Христова любов спонукує"] (2 Кор. 5, 14). Невідкладність не тільки вписана в речах, не тільки виникає з прискорення подій і проблем, але також і з самої ставки у грі: реалізації справжнього братерства. Значення цієї мети з нашого боку вимагає відкриття, щоб зрозуміти його глибину, і конкретної мобілізації "серцем", щоб спрямувати актуальні економічні та суспільні процеси на отримання цілком людських результатів.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ II</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b> </b> </div>
<span style="color: #cc0000;"><b>ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК У НАШІ ЧАСИ</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Павло VI мав виразне бачення розвитку. Через поняття "розвиток" він хотів вказати на мету звільнення народів насамперед від голоду, бідності, ендемічних хвороб та неписьменності. З економічної точки зору, це означало їхню дієву участь - і на рівних умовах - у міжнародному економічному процесі; із суспільної точки зору - означало їхню еволюцію у напрямі освічених і солідарних суспільств; із політичної точки зору, означало зміцнення демократичних урядів, що можуть забезпечити свободу і мир. Після стількох років, коли ми зі стурбованістю спостерігаємо розвиток і перспективи криз, що множаться, ми ставимо собі запитання, якою мірою очікування Павла VI справдилися моделлю розвитку, прийнятою в останніх десятиріччях. І визнаємо обґрунтованість тривог Церкви щодо можливостей виключно "технологічної" людини поставити собі об'єктивні цілі та належно користуватися інструментами, які має в розпорядженні. Прибуток є корисним, якщо як засіб спрямований на мету, що надає йому сенс і до того, як його отримати, і до того, як його використати. Ціль, спрямована виключно на прибуток, якщо його зле досягнуто і якщо його кінцевою метою не є загальне благо - породжуватиме ризик знищення багатства і творення бідності. Економічне піднесення, якого бажав Павло VI, мало бути таким, щоб приносити всеохоплююче реальне зростання і бути чітко рівноважним. Це правда, що розвиток був і є позитивним фактором, який звільнив із бідності мільярди осіб і врешті приніс багатьом країнам можливість стати ефективними протагоністами міжнародної політики. Треба, однак, визнати, що той же економічний розвиток був і є позначений деформаціями і драматичними проблемами, ще більш очевидними в нинішній ситуації кризи. І вона неухильно ставить нас перед вибором, який щораз більше стосується призначення людини, яка, зрештою, від своєї природи абстрагуватися не може. Присутні нині технічні сили, глобальні взаємовідносини, згубні для реальної економіки наслідки погано керованої і навіть спекулятивної фінансової діяльності, величезні міграційні рухи, часто спровоковані й потім некеровані, непомірне використання запасів землі схиляють нас сьогодні до рефлексії про пошук необхідних ресурсів, щоб знайти рішення не тільки для порівняно нових - які стояли перед Павлом VI - проблем, але перш за все і для тих, які мають вирішальний вплив на добро людства зараз і в майбутньому. Аспекти кризи і її розв'язків, а також можливого майбутнього розвитку щораз більше взаємопов'язані, вимагають нових зусиль гармонійного розуміння і нового гуманістичного синтезу. Складний і серйозний характер сучасної економічної ситуації непокоїть нас цілком слушно, але ми повинні з реалізмом, довірою і надією прийняти нову відповідальність, до якої нас закликає світовий сценарій, що потребує глибокого культурного оновлення і відкриття основних цінностей, на яких можна будувати краще майбутнє. Криза зобов'язує нас до переосмислення нашої дороги, до прийняття нових правил і пошуку нових форм заангажування, до використання позитивного досвіду і відмови від негативного. Таким чином, криза стає можливістю - можливістю до пошуку і творення нових проектів. У цій перспективі - радше повної довіри, ніж відмови - треба розв'язувати нинішні проблеми. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Сьогодні картина розвитку є поліцентричною. Учасників і причин як недостатнього, так і достатнього розвитку є багато, а недоліки і переваги - диференційовані. Цей факт повинен спонукати звільнитися від ідеологій, які часто у штучний спосіб спрощують реальність, спонукати до об'єктивного погляду на людський вимір проблем. Лінія поділу між багатими і бідними країнами не така виразна, як за часів Populorum progressio, як уже відзначав Іван Павло II [Пор. Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 28: l.c., 548-550]. Збільшилося всесвітнє багатство у глобальному розумінні, але зростають нерівності. У багатих країнах бідніють нові суспільні категорії і породжуються нові форми бідності. У найбідніших регіонах деякі групи насолоджуються суперрозвитком марнотратства і споживання, що неприпустимо контрастує з постійною нелюдською убогістю. Далі триває "скандал крикливої нерівності" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 9: l.c., 261-262]. Корупція і безправ'я, на жаль, однаково присутні в діях економічних і політичних суб'єктів як багатих, старих і нових, країн, так і бідних. Буває, що великі наднаціональні підприємства не дотримуються людських прав працівників - як і локальні виробничі групи в різних країнах. Міжнародна допомога часто йде не за призначенням - як через безвідповідальність у ланцюзі донорів, так і в ланцюзі споживачів. Такий же ступінь безвідповідальності ми можемо бачити і серед нематеріальних, тобто культуральних, причин розвитку і відсталості. Ми маємо справу з надмірними формами охорони знань із боку багатих країн у силу надто негнучкого використання прав інтелектуальної власності, особливо у сфері охорони здоров'я. Водночас у деяких бідних країнах надалі зберігаються культурні моделі та норми суспільної поведінки, що стримують процес розвитку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Сьогодні розвинулося, хоча й у спосіб проблематичний і неоднорідний, багато регіонів планети, входячи в коло потужних держав, що гратимуть важливу роль у майбутньому. Потрібно, однак, підкреслити, що недостатньо лише економічного і технічного прогресу. Треба щоб розвиток був насамперед справжнім та інтегральним. Вихід із економічної відсталості, сам по собі позитивний, не розв'язує складної проблематики промоції людини ані для країн, що беруть участь у цьому процесі, ані для країн, уже економічно розвинених, ані для країн, що залишаються бідними, що, крім давніх форм визиску, можуть зазнавати негативних наслідків від деформованого і нерівномірного зростання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після падіння економічних і політичних систем у комуністичних країнах Східної Європи і розпаду так званих протилежних блоків необхідно було цілісно осмислити розвиток. Про це просив Іван Павло II, який у 1987 році вказав на існування цих блоків як на одну з головних причин відставання у розвитку [Пор. Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 20: l.c., 536-537], оскільки політика відбирала ресурси в економіки і культури, а ідеологія обмежувала свободу. У 1991 році, після подій 1989 року, він просив, щоб розпад блоків супроводжувався новим глобальним проектуванням розвитку не тільки в цих країнах, але й на Заході, а також у частинах світу, що розвиваються [Пор.Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 20: l.c., 536-537, Енцикліка Centesimus annus, passim]. Це було зроблено тільки частково і, як і раніше, залишається очевидним обов'язком, який потрібно виконати, можливо, вибираючи належні альтернативи подолання актуальних економічних проблем. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Світ, який Павло VI мав перед собою - хоч процес усуспільнення вже просунувся далеко, так що він міг говорити про суспільне питання у глобальному вимірі, - був набагато менше інтегрований від сучасного. Економічна діяльність і політичне функціонування значною мірою відбувалися в тому самому просторі, отже, вони могли бути взаємозалежними. Виробнича діяльність проводилася переважно в межах державних кордонів, а закордонні фінансові інвестиції були досить обмеженими, оскільки політика багатьох країн могла ще встановлювати економічні пріоритети і в певний спосіб керувати процесом за допомогою інструментів, якими ще розпоряджалася. З цього приводу Populorum progressio визначала "державній владі" [Пор. nn 23. 33: l.c., 268-269. 273-274] центральне, хоча не виключне завдання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У наш час держава мусить рахуватися з обмеженнями, які її суверенітету накинув новий міжнародний економічно-комерційний і фінансовий контекст, що, крім іншого, характеризується і зростаючою маневреністю фінансових, а також матеріальних і нематеріальних виробничих засобів. Цей новий контекст модифікував політичну владу держав. </div>
<div style="text-align: justify;">
Сьогодні, маючи на увазі й урок, що його нам дає сучасна економічна криза, в якій державна влада країн безпосередньо заангажована у виправлення помилок і дисфункцій, реалістичнішою видається переоцінка їхньої ролі та влади, яку треба мудро переосмислити і оцінити так, щоб вони, у тому числі завдяки новим способам функціонування, були спроможні протистояти викликам сучасного світу. Можна передбачити, що завдяки кращому уточненню ролі державної влади посиляться нові форми участі в загальнодержавній і міжнародній політиці, які реалізовуватимуться діяльністю організацій, що функціонують у громадянському суспільстві; було б бажаним, щоб увага до цієї сфери зростала, як і участь громадян у res publica [публічних справах]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> Із суспільної точки зору, системи соціального захисту і соціальної опіки, що існували в багатьох країнах уже за часів Павла VI, заледве досягають і можуть зі ще більшою складністю досягати в майбутньому своїх цілей справжньої суспільної справедливості у глибоко зміненій картині сил. Ринок, який став глобальним, із боку багатих держав сприяв насамперед пошукові регіонів для перенесення виробництва з метою зниження його витрат і зменшення цін товарів, збільшення купівельної спроможності і, таким чином, прискорення рівня зростання, зосередившись на більшому споживанні для власного внутрішнього ринку. Як наслідок, ринок стимулював нові форми конкуренції між державами з метою притягування виробничих центрів закордонних фірм завдяки різним інструментам, з-поміж яких сприятливі податкові режими і послаблення юридичних правил в аспекті охорони праці. Ці процеси потягнули за собою зменшення сфери соціального захисту в обмін на пошук більших конкурентних вигод на глобальному ринку, створюючи велику небезпеку для прав працівників, для фундаментальних прав людини, а також для солідарності, що реалізується у традиційних формах соціальної держави. Системи соціального захисту можуть втратити здатність виконувати свої завдання як у країнах, що розвиваються, так і в країнах, давно розвинутих, а також і в бідних країнах. Тут політика балансів зі зменшенням видатків на соціальні цілі, часто пропагована міжнародними фінансовими установами, може залишити беззахисних громадян перед загрозою давніх і нових форм ризику; цього виду беззахисність зросла з приводу відсутності ефективного захисту з боку спілок працівників. Цілісність суспільних і економічних змін спричиняє, що професійні спілки зазнають більших складнощів у виконанні свого завдання представлення інтересів працівників, як і приводу, що з причин економічних вигод уряди часто обмежують свободу професійних спілок або можливості ведення переговорів тими же спілками. Таким чином традиційні мережі солідарності стикаються зі зростаючими перешкодами, які змушені долати. Тому сьогодні ще більше, ніж раніше, треба поважати заклики соціального вчення Церкви, починаючи від Rerum novarum [Пор. l.c., 40], до виникнення об'єднань працівників для захисту власних прав, даючи понад усе швидку і далекосяжну відповідь стосовно невідкладної потреби об'єднання нових енергій на рівнях і міжнародному, і локальному. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мобільність працівників у поєднанні із загальною дерегуляцією була важливим явищем, не позбавленим позитивних аспектів, оскільки могла стимулювати виробництво нового багатства і обмін між різними культурами. Однак, коли невпевненість щодо умов роботи як наслідок процесів мобільності, а також послаблення правил, стає ендемічною, породжуються форми психологічної нестабільності, складнощі у творенні власного життєвого плану, включно з одруженням. Наслідком цієї ситуації є деградації людини, а крім того, марнотратство суспільної енергії. Порівняно з індустріальним суспільством минулого, сьогодні безробіття провокує нові аспекти почуття непотрібності для економіки, а сучасна криза може тільки погіршити ситуацію. Звільнення з роботи на довгий час або продовження залежності від соціального чи приватного забезпечення підважують свободу і креативність особи, а також її родинні та суспільні відносини, спричиняючи глибокі страждання у психологічному і духовному вимірі. Я хотів би нагадати всім, а особливо керівникам, причетним до формування нового економічного і суспільного ладу на світі, що першим капіталом, який потрібно зберегти і оцінити, є людина, особа, у своїй цілісності: "Людина бо є творцем всього економічно-суспільного життя, його центром і метою" [ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 63]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> У культурному вимірі, порівняно з епохою Павла VI, різниця ще більш виразна. Тоді культури були радше чітко визначені й мали більші можливості захисту перед спробами культурної гомогенізації. Сьогодні значно виросли можливості взаємовпливу культур, створюючи нові перспективи міжкультурного діалогу, який, щоб бути ефективним, повинен мати як вихідний пункт глибоку свідомість специфічної тотожності різних співрозмовників. Не потрібно забувати про факт, що зростаюча меркантилізація культурного обміну сьогодні призводить до подвійної небезпеки. По-перше, можна спостерігати часто некритично сприйнятий культурний еклектизм: культури стають просто зближені між собою і вважаються засадничо еквівалентними і взаємозамінними. Це полегшує загрозу наразитися на релятивізм, який не сприяє справжньому міжкультурному діалогу. У суспільному вимірі культурний релятивізм призводить до того, що культурні групи зближуються або співживуть, але відсепаровані, без автентичного діалогу, отже, без справжньої інтеграції. По-друге, існує протилежна небезпека, що полягає у культурному урівнюванні та уніфікації поведінки і стилів життя. Таким чином, втрачається глибоке значення культури різних націй, традиції різних народів, у межах яких особа вирішує фундаментальні питання буття [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 24: l.c., 821-822]. І еклектизм, і культурне урівнювання відділяють культуру від людської природи. Таким чином, культури не можуть уже відшукати себе у природі, яка їх перевищує [Пор. Іван Павло II, Veritatis splendor, 33. 46. 51: AAS 85 (1993), 1160. 1169-1171. 1174-1175; те ж, Послання до Організації Об'єднаних націй з нагоди 50-ї річниці створення (5.10. 1995), 3: Insegnamenti XVIII 2 (1995), 732-733], що безповоротно зводить людину всього лише до культурного факту. Коли так стається, людство наражається на нові небезпеки зневолення та маніпуляції. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> У багатьох бідних країнах утримується і загрожує поглибленням гранична непевність життя як наслідок дефіциту продовольства: голод збирає ще багато жертв посеред стількох "Лазарів", яким не дозволяється, як бажав Павло VI, щоб засідали при столі багатих [Пор. Енцикліка Populorum progressio, 47: l.c., 280-281; Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 42: l.c., 572-574]. Нагодувати голодних (пор. Мт. 25:35, 37, 42) - це етичний імператив для цілої Церкви, що відповідає навчанню її Засновника, Господа Ісуса, щоб солідаризуватися і ділитися. Крім того, ліквідація голоду у світі стала у часи глобалізації метою, до якої треба прямувати, щоб зберегти мир і стабільність планети. Голод залежить не так від недостатніх матеріальних ресурсів, як, швидше, від недостатніх суспільних ресурсів, серед яких найважливішими є інституційної природи. Тобто бракує структури економічних інституцій, що здатні однаково гарантувати регулярний і відповідний, із точки зору харчування, доступ до продуктів і води, як і вирішувати надзвичайні ситуації першочергових потреб справжніх продовольчих криз, спричинених природними причинами або безвідповідальною внутрішньою і міжнародною політикою. Проблемою невпевненості, якщо йдеться про забезпечення продовольством, потрібно зайнятися у довгостроковій перспективі, знімаючи структурні причини, які її спричиняють, і просуваючи розвиток сільського господарства в бідних країнах інвестиціями в інфраструктуру сільських областей, в іригаційні системи, у транспорт, в організацію ринків, у формування і поширення відповідних аграрних технологій, тобто здатних краще використати людські, природні та суспільно-економічні ресурси, в більшому ступені доступні на місцевому рівні, а також гарантувати їх утримання на довгий період. Усе це треба реалізовувати, включаючи місцеві спільноти у вибори і рішення щодо використання придатної до обробітку землі. У цій перспективі могло б бути корисним взяти до уваги нові перспективи, які відкриваються перед правильним застосуванням традиційної технології землеробства, а також нові технології, враховуючи, що після належної верифікації вони були визнані відповідними, екологічними і такими, що враховують потреби того населення, яке перебуває в найбільш невигідній ситуації. Водночас не слід нехтувати питанням справедливої аграрної реформи у країнах, що знаходяться на шляху розвитку. Право на харчування і воду відіграє важливу роль у підпорядкуванні інших прав, починаючи від основного права на життя. Тому необхідно, щоб дозрівала солідарна свідомість, яка вважає харчування і доступ до води загальним правом усіх людських істот, яка не допускає відмінностей чи дискримінації [Пор. Бенедикт XVI, Послання з нагоди Всесвітнього дня Харчування 2007: AAS 99 (2007), 933-935]. Крім того, важливим є показати, в який спосіб солідарна дорога до розвитку бідних країн може бути проектом подолання сучасної глобальної кризи, у чому переконалися останнім часом політики і відповідальні особи міжнародних інституцій. Допомагаючи економічно бідним країнам планами фінансування, що керуються солідарністю, щоб вони самі старалися задовольнити потреби споживчих благ і розвитку власних громадян, не тільки можна призвести до справжнього економічного зростання, але можна також брати участь у підтримці виробничих можливостей багатих країн, які ризикують, що їх торкнеться криза. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Одним із найочевидніших аспектів сьогоднішнього розвитку є важлива роль теми поваги до життя, яку жодною мірою не можна відділяти від справ, що стосуються розвитку народів. Йдеться про аспект, який останнім часом набирає щораз більшого значення, зобов'язуючи нас до розширення уявлень про бідність [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Evangelium vitae, 18. 59. 63- 64: l.c., 419-421. 467-468. 472-475] і відставання в розвитку - про питання, пов'язані з прийняттям життя, особливо там, де зустрічає воно різного типу перешкоди. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ситуація бідності не тільки ще спричиняє у багатьох регіонах високий рівень дитячої смертності, але також спричиняє, що в різних частинах світу практикується демографічний контроль із боку урядів, які часто пропагують контрацепцію, а навіть спонукають до абортів. У більш економічно розвинених країнах законодавства проти життя найбільш розповсюджені та зумовили вже звичаї і практику, що сприяють до розповсюдження антинаталістичної [спрямованої проти народжуваності] ментальності, яку часто стараються передати також іншим державам, начебто йдеться про культурний прогрес. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі деякі неурядові організації ангажуються у справи пропагування аборту, пропагуючи інколи в бідних країнах застосування практики стерилізації, у тому числі при необізнаності про це жінок. Існує, крім того, обґрунтована підозра, що час від часу допомога розвиткові пов'язана з певною медичною політикою, яка закладає фактичне нав'язування сильного контролю народжуваності. Тривожить також і законодавство, що передбачає евтаназію, як і тиск національних і міжнародних груп із вимогою її юридичного визнання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відкритість життю перебуває в центрі справжнього розвитку. Коли якесь суспільство спрямоване на заперечення і знищення життя, воно більше не знаходить мотивації і енергії, потрібних для служіння справжньому благові людини. Якщо втрачається персональна і суспільна вразливість щодо прийняття нового життя, то інші корисні для суспільного життя форми прийняття стають безплідними [Пор. Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2007, 5: Insegnamenti, III 2 (2007), 796]. Прийняття життя посилює моральні сили і здатність до взаємодопомоги. Поглиблюючи позицію відкритості на життя, багаті народи можуть краще зрозуміти потреби бідних народів, уникати ангажування величезних економічних та інтелектуальних ресурсів у заспокоєння егоїстичних бажань власних громадян, натомість підтримувати благородні дії у перспективі морально здорової і солідарної продукції, в пошані фундаментального права кожного народу і кожної особи до життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Є ще інший аспект сьогоднішнього життя, дуже тісно пов'язаний із розвитком: заперечення права на релігійну свободу. Я маю на увазі не тільки боротьбу і сучасні конфлікти, що ще тривають у світі з релігійних мотивів, навіть якщо деколи релігійна мотивація є тільки видимістю для інших причин, таких як прагнення домінування і багатства. Справді, сьогодні часто вбивається у святе ім'я Бога, як на цьому багато разів наголошував і вболівав цим мій попередник Іван Павло II, а також я сам особисто [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 2002, 4-7. 12-15: AAS 94 (2002), 134-136. 138-140; те ж, Послання на Всесвітній День Миру 2004, 8: AAS 96 (2004), 119; те ж, Послання на Всесвітній День Миру 2005, 4: AAS 97 (2005), 177-178; Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2006, 9-10: AAS 98 (2006), 60-61; те ж, Послання на Всесвітній День Миру 2007, 5. 14: l.c., 796. 801]. Насильство вповільнює автентичний розвиток і заважає у прямуванні народів до більшого суспільно-економічного і духовного добробуту. Особливо це стосується тероризму з фундаменталістським забарвленням [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 2002, 6: l.c., 135; Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2006, 9-10: l.c., 60-61], що приносить страждання, нищення і смерть, блокуючи діалог між народами і роблячи неможливим мирне і цивільне використання ресурсів. Потрібно, однак, додати, що крім релігійного фанатизму, який у деяких ситуаціях робить неможливим використання прав на релігійну свободу, суперечливим із потребою розвитку народів, відбираючи у них духовні та людські енергії, є і поширення запрограмованої релігійної байдужості чи практичного атеїзму з боку багатьох країн. Бог є гарантом справжнього розвитку людиниє і поширення запрограмованої релігійної байдужості чи практичного атеїзму з боку багатьох країн, крім цього є суперечливим, оскільки, створюючи її на свою подобу, наділяє її також трансцендентною гідністю і підтримує в ній конституційне бажання, щоб "бути більше". Людина не є загубленим атомом у випадковому всесвіті [Пор. Бенедикт XVI, Проповідь під час Служби на Islinger Feld в Регенсбургу (12.09.2006): Insegnamenti II, 2 (2006), 252-256], а є творінням Бога, яке Він захотів наділити безсмертною душею і яке полюбив від початку. Якби людина була тільки плодом випадку чи необхідності або якби мусила обмежити свої аспірації вузьким горизонтом своїх життєвих ситуацій, якби все було тільки історією і культурою, та людина не мала природи, призначеної до переступання самої себе в надприродному житті, можна б говорити про зростання або еволюцію, але не про розвиток. Коли держава пропагує, навчає або прямо накидає певні форми практичного атеїзму, це позбавляє її громадян моральної і духовної сили, необхідної до ангажування в інтегральний людський розвиток і заважає їм рухатися вперед із подвоєним динамізмом у своєму ангажуванні до щирого відгуку людини на досконалу любов [Пор. Пор. Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est, 1: l.c., 217-218]. Трапляється, що економічно розвинуті країни чи такі, що знаходяться на шляху розвитку, експортують до бідних країн, у контексті їхніх культурних, комерційних і політичних взаємин, це звужене бачення особи і її призначення. Це шкода, яку автентичному розвитку заподіює "надрозвиток" [Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 28: l.c., 548-550], коли супроводжує його "моральний «недорозвиток»" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 19: l.c., 266-267]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> У цій перспективі тема інтегрального людського розвитку має ще більш комплексний характер: кореляція між його численними елементами вимагає, що потрібно довести до взаємодії різні рівні людського знання з метою промоції справжнього розвитку народів. Часто вважається, що розвиток або відповідні суспільно-економічні заходи повинні бути тільки результатом спільної дії. Однак ця спільна дія вимагає скерованості, оскільки "кожна суспільна діяльність пов'язана з якоюсь доктриною" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 39: l.c, 276-277]. Беручи до уваги комплексний характер проблем, очевидним є, що різні дисципліни повинні співпрацювати через впорядковану міждисциплінарність. Любов не виключає знання, більше того, домагається його, пропагує і оживляє зсередини. Знання ніколи не є тільки справою інтелекту. Очевидно, можна звести його до калькуляцій чи досвіду, але якщо воно має бути знанням, здатним спрямувати людину в світлі першочергових засад і остаточних цілей, має бути "приправленим сіллю" любові. Дія без знань сліпа, а знання без любові безплідне. Справді, "той бо, хто керується справжньою любов'ю, наполегливо напружує свій розум, щоб відкрити причини бідності та знайти способи боротьби з нею і рішучого її подолання" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio75: l.c., 293-294]. Зіткнувшись із явищами, що їх маємо перед собою, любов у правді вимагає перш за все пізнання і розуміння, зі свідомістю і пошаною специфічної компетенції кожного рівня знання. Любов не є пізнішим додатком, додатком до завершеної вже роботи різних дисциплін, але проводить із ними діалог від самого початку. Вимоги любові не протиставляються вимогам розуму. Людське знання недостатнє, а висновки, що випливають зі знання, ніколи не зможуть самостійно вказувати дорогу, що проводить до інтегрального розвитку людини. Потрібно завжди йти далі: цього вимагає любов у правді [Пор. Лев XIII, Енцикліка Rerum novarum, 21; Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est, 28:l.c., 238-240]. Однак просування далі не означає ніколи абстрагованості від висновку розуму, заперечення його результатів. Немає інтелекту - немає любові: існує збагачена інтелектом любов та інтелект, повний любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Означає це, що моральні оцінки і наукові дослідження повинні виростати разом і що любов повинна їх оживляти в одну гармонійну, міждисциплінарну цілісність, яку складають єдність і диференціація. Соціальне вчення Церкви, що має "важливий міждисциплінарний вимір" [Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 59: l.c., 864], у цій перспективі може виконати надзвичайно ефективну роль. Воно дозволяє вірі, теології, метафізиці та наукам знайти своє місце в межах співпраці на службі людини. Тим більше, у цій сфері соціальне вчення Церкви реалізовує свій вимір мудрості. Павло VI ясно вказував, що посеред причин відсталості є брак мудрості, рефлексії і думки, здатних здійснити синтез, що направляє [Пор., Енцикліка Populorum progressio, 40. 85: l.c., 277. 298-299], синтез, для якого треба "ясне бачення всіх економічних, суспільних, культурних і духовних аспектів" [Пор., Енцикліка Populorum progressio, 13: l.c., 263-264]. Надмірна спеціалізованість знання [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Fides et ratio (14.09.1998), 85: AAS 91 (1999) 72-23], замикання гуманістичних наук на метафізику [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Fides et ratio (14.09.1998), 83: l.c., 70-71], опір діалогу наук із теологією шкодять не тільки розвиткові знання, але також розвиткові народів, бо коли це стається, важче побачити ціле благо людини в різних вимірах, які його характеризують. "Розширення нашої концепції розуму і користування ним" [Бенедикт XVI, Лекція в Університеті в Регенсбурзі (12.09. 2006): Insegnamenti II, 2 (2006), 259] є необхідним, щоб відповідно зважити всі поняття, пов'язані з питанням розвитку і розв'язання суспільно-економічних проблем. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Велика новизна, яка представляє сьогодні картину розвитку народів, у багатьох випадках вимагає нових рішень. Потрібно їх разом шукати в пошані власних прав кожної реальності, як і у світлі цілісного бачення людини, яке віддзеркалює різні аспекти людської особи, осмисленої очищеним любов'ю поглядом. Тоді відкриються точки конвергенції і конкретні можливості рішень, без будь-якої відмови від фундаментального виміру людського життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Гідність особи і вимоги справедливості вимагають - особливо сьогодні, - щоб економічні рішення не призводили до надмірного і морально неприйнятного збільшення диференціації рівня заможності [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 33: l.c., 273-274] і щоб, як і раніше, прагнути досягнення - як пріоритетної мети - доступу всіх до роботи і її збереження. Розсудливо глянувши, побачимо, що домагається цього й "економічна логіка". Системне збільшення нерівності між суспільними групами в цій самій країні та серед населення різних країн, тобто масове зростання бідності у сенсі відносному, не тільки викликає нівечення суспільних зв'язків, і тому наражає на ризик демократію, але має також негативний вплив в економічній сфері через прогресуючу ерозію "суспільного капіталу", тобто всього комплексу співвідношення довіри, вірогідності та пошани правил, необхідних у кожному громадянському співжитті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, економічне знання каже нам, що структурна ситуація невпевненості породжуватиме непродуктивну поставу і розтрату людських ресурсів, оскільки працівник буде змушений пасивно пристосовуватися до автоматичних механізмів, замість того, щоб виразити свою креативність. І в цьому пункті доходить до конвергенції економічного знання і моральної оцінки. Людські кошти завжди є також економічними коштами, а погане функціонування економіки тягне за собою також людські кошти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Потрібно далі нагадати, що наскільки в короткотерміновому періоді нівелювання культур у технологічному вимірі може сприяти отриманню прибутків, настільки в довготерміновій перспективі заважає взаємному збагаченню і динаміці співпраці. Важливо диференціювати економічні чи соціологічні міркування на короткий або довгий період. Заниження рівня охорони прав працівників або відмова від механізмів розподілу доходу для того, щоб забезпечити країні більшу міжнародну конкурентоздатність, заважають у досягненні тривалого розвитку. Потрібно також уважно оцінити наслідки, які для особи мають сучасні економічні тенденції коротко-, а деколи дуже короткострокові. Це вимагає нової і поглибленої рефлексії над сенсом економіки та її цілями [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 2000, 15: AAS 92 (2000), 366], а також серйозної і далекосяжної ревізії моделей розвитку, щоб скоректувати їх невідповідне функціонування і деформації. Цього реально вимагає стан екологічного здоров'я планети, особливо цього вимагає культурна і моральна криза людини, прояви якої вже давно проявлені в кожній частині світу. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Понад сорок років після Populorum progressio його основна тема, тобто власне прогрес, залишається відкритою проблемою, яка стала більш гострою і нагальною з приводу нинішньої економічно-фінансової кризи. Часом, коли деякі райони планети, що вже давно зіткнулися з бідністю, зазнали значимих змін у сенсі економічного зростання і участі у всесвітньому розподілі продукції, інші області знаходяться ще в ситуації бідності, порівняльної до існуючої за часів Павла VI, а в деяких випадках навіть можна говорити про погіршення. Важливо, що деякі причини цієї ситуації були вже ідентифіковані в Populorum progressio, як наприклад, високі бар'єри входу, призначені економічно розвиненими країнами, що, як і раніше, утруднюють товарам, що походять із бідних країн, доступ на ринки багатих країн. Натомість інші причини, яких Енцикліка тільки торкнулася, відкрилися з більшою очевидністю. Це випадок оцінки процесу деколонізації, який тоді відбувався у повній мірі. Павло VI сподівався побачити автономну дорогу до досягнення свободи і миру. Після понад сорока років ми мусимо визнати, що ця дорога була дуже важка як і з приводу нових форм колоніалізму і залежності від давніх і нових чільних країн, так і з приводу серйозної внутрішньої розхитаності самих країн, які отримали незалежність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Основною новизною виявився вибух взаємної планетарної залежності, відомої вже повсюдно як глобалізація. Павло VI передбачив її частково, але час і стрімкість її розвитку є найнесподіванішими. Цей процес, що постав в економічно розвинених країнах, силою своєї природи спричинив втягування всіх економік. Він став головним двигуном виходу з відсталості всіх регіонів і сам по собі представляє велику можливість. Проте, без керівництва любові у правді цей планетарний імпульс може спричинити виникнення ризику невідомої досі шкоди і нових поділів у людській сім'ї. З цього приводу любов і правда ставлять перед нами нове і творче завдання, очевидно, дуже розлоге і комплексне. Йдеться про те, щоб відкрити розум і зробити його здатним пізнавати і спрямовувати ці імпозантні нові динамічні сили, оживляючи їх у перспективі "цивілізації любові", зерно якої Бог прищепив кожному народові, у кожній культурі.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ III</b> </div>
<br />
<div style="text-align: left;">
<span style="color: #cc0000;"><b>БРАТЕРСТВО, ЕКОНОМІЧНЕ ПІДНЕСЕННЯ І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. Любов у правді ставить людину перед дивовижним досвідом дару. Безкорисливість присутня в її житті у різних формах, які часто не визнають через виключно споживацьке та утилітарне бачення життя. Людська істота була створена для дару, який висловлює та втілює в життя її трансцендентний вимір. Деколи сучасна людина є помилково переконаною, що є єдиним творцем самої себе, свого життя і суспільства. Це припущення є наслідком егоїстичного закриття в собі, яке походить - висловлюючи це мовою віри - з первородного гріха. Мудрість Церкви завжди вказувала на присутність первородного гріха також у стані суспільства та його структурі: "Ігнорування того, що людина має вразливу природу, схильну до зла, є приводом великих помилок у сфері виховання, політики, суспільної діяльності та моралі" [Катехизм Католицької Церкви, 407; Пор.: Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 25:l.c., 822-824]. До сфер, у яких проявляються згубні наслідки гріха, долучилася вже від певного часу сфера економіки. Ми маємо чіткі докази на користь цього у ці часи. Переконання людини в тому, що вона є самодостатньою та що здатна усунути зло, присутнє в історії, завдяки лише власним діям, схилила її до переплутування щастя і спасіння з невідлучними формами матеріального добробуту і суспільної дії. Далі переконання про необхідність автономії економіки, яку слід захистити від "впливів" морального характеру, довело людину до зловживання економічним інструментом у руйнівний спосіб. У довшій перспективі ці переконання довели до економічних, суспільних і політичних систем, що потоптали свободу особи і суспільних груп, і які саме з цього приводу не були в стані забезпечити обіцяної справедливості. Як я підтвердив у моїй енцикліці Spe salvi, у такий спосіб в історії відбирають християнську надію [Пор. n. 17: l.c., AAS 99 (2007), 1000], яка натомість являє собою потужний запас суспільних можливостей на службі цілісного людського розвитку, якого потрібно шукати у свободі та справедливості. Надія додає відваги розуму і наділяє його силою скеровувати волю [Пор. n. 23: l.c., 1004-1005]. Вона вже є присутня у вірі, більше того, вона її викликає. Любов у правді живиться нею, і водночас її проявляє. Як абсолютно безкорисливий Божий дар, вступає у наше життя як щось, що нам не належить, перевершуючи кожен закон справедливості. Дар зі своєї природи виходить за межі заслуги, його правилом є надлишок. Він нам передує у нашій душі як знак присутності Бога в нас і Його очікувань щодо нас. Правда, яка рівною мірою, що й любов, є даром, більша від нас, як навчає святий Августин [Св. Августин детально вияснює цю науку у діалозі на тему вільної волі (De libero arbitrio II 3, 8 nn.). Він вказує на існуванні в душі "внутрішнього смислу". Цей смисл полягає у певній дії, виконаній поза нормальними функціями розуму, нерефлексивній і мало не інстинктивній дії, з приводу чого розум, здаючи собі справу зі своєї минущої і небезпомилкової природи, приймає існування понад собою чогось споконвічного, абсолютно істинного і визначеного. Часами св. Августин надає цій внутрішній правді ім'я Бог (Сповідь 10, 24, 35; 12, 25, 35; De libero arbitrio II 3, 8 nn.), а частіше Христос (De magistro 11, 38; Сповідь VII 18, 24; XI 2, 4).подарованою нам. У кожному пізнавальному процесі правда не є нашим витвором, але ми завжди її шукаємо або - що краще - приймаємо її. Вона, подібно як і любов, "не народиться з думки і волі людини, але в певний спосіб їй нав'язується" [Бенедикт XVI, Енцикліка Deus caritas est, 3: l.c., 219]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як дар, який отримали всі, любов у правді являє силу, що творить спільноту, єднає людей таким чином, що між ними немає ані бар'єрів, ані кордонів. Спільноту людей можемо створити й ми самі, але ніколи власними силами не стане вона спільнотою повною мірою братерською, не подолає усіляких кордонів, щоб стати справді універсальною спільнотою: єдність людського роду, братерська комунія понад усілякими поділами народиться завдяки слову Бога-Любові. Займаючись цією вирішальною справою, ми мусимо, з одного боку, сказати ясно, що логіка дару не виключає справедливості та не з'являється біля неї у наступну мить чи нав'язується ззовні, а з іншого боку, що економічний, суспільний і політичний розвиток, якщо він має бути дійсно людським, повинен враховувати засаду безкорисливості як вираз братства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> Якщо існує взаємна і загальна довіра, ринок є економічною інституцією, яка дозволяє зустрічі осіб як економічних суб'єктів, які користуються контрактом, як правилом їхніх відносин, і які здійснюють обмін майном і взаємними послугами, щоб позадовольняти свої потреби і бажання. Ринок підлягає засадам так званої комутативної справедливості, що регулює саме відносини давання і одержання між паритетними суб'єктами. Однак соціальне вчення Церкви ніколи не нехтувало підкресленням важливої ролі дистрибутивної справедливості, а також соціальної справедливості для самої ринкової економіки, не тільки з огляду на те, що вона існує у ширшому суспільному і політичному контексті, але й з огляду на ширше переплетення відносин, у якому вона функціонує. Фактично, ринок керується всього лише засадою еквівалентності ціни товарів, якими обмінюються, він не може призвести до суспільної когезивності, якої зрештою потребує, щоб добре функціонувати. Без внутрішніх форм солідарності та взаємної довіри ринок не може виконувати свою економічну функцію. Сьогодні не вистачає цієї довіри, а втрата довіри є серйозною втратою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слушно підкреслював Павло VI у Populorum Progressio факт, що сама економічна система здобула б вигоду із загального застосування справедливості, оскільки першими, хто скористалися б розвитком бідних країн, були б багаті країни [Пор. n. 49: l.c., 281]. На думку Папи Римського, не йдеться лише про виправлення спотворень шляхом надання допомоги. Бідних не можна трактувати як "тягар" [Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 28: l.c.. 827-828], а як ресурс, зокрема й суто з економічної точки зору. Потрібно, однак, вважати помилковим бачення тих, хто вважає, що ринкова економіка має внутрішню потребу у певному рівні бідності та недорозвинення, щоб краще функціонувати. Інтересом ринку є пропагування емансипації, але щоб справді цього досягти, він не може розраховувати всього лише на самого себе, оскільки не в стані створити того, що переступає його можливості. Він повинен черпати моральну енергію від інших суб'єктів, які здатні це створити. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> Економічна діяльність не може розв'язати всіх суспільних проблем через звичайне розширення ринкової логіки. Її метою є досягнення загального блага, про яке повинна дбати перш за все політична спільнота. Тому потрібно мати на увазі, що причиною серйозного браку рівноваги є відділення економічної діяльності, яку сприймають тільки як витворення багатства, від політичної діяльності, яку вважають засобом досягнення справедливості через перерозподіл багатства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква завжди вважала, що економічну діяльність не можна вважати антисуспільною. Ринок не є і не повинен стати місцем, де сильніший чинить насильство над слабшим. Суспільство не повинне захищати себе від ринку, начебто розвиток останнього тягне за собою ipso facto знищення справжніх людських взаємин. Очевидно, вірним є те, що ринок може бути негативною силою, але не тому, що такою є його природа, а тому, що певна ідеологія може надати йому іншого напрямку руху. Не можна забувати, що ринок не існує у чистому стані. Він набуває своєї форми від культурних конфігурацій, які його визначають та спрямовують. Економіка і фінанси як інструменти можна вживати на зло, коли ті, що користуються ними, мають лише егоїстичні наміри. Таким чином, можна перетворити самі по собі добрі інструменти на шкідливі. Але це затемнений людський розум спричиняє ці наслідки, а не інструмент сам по собі. Тому не інструмент треба притягнути до відповідальності, а людину, її моральне сумління, а також особисту та суспільну відповідальність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Соціальне вчення Церкви вважає, що підтримувати справжні людські суспільні відносини дружби, солідарності та взаємності можна також у межах економічної діяльності, а не тільки поза нею або "після" неї. Економічна сфера не є ані етично нейтральною, ані за своєю природою нелюдською і антисуспільною. Вона належить до сфер діяльності людини, і саме тому, що вона людська, вона має бути етично структурованою та інституціоналізованою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Великим викликом, що стоїть перед нами, який з'явився на тлі проблематики розвитку у цей час глобалізації і став ще більш нагальним через економічно-фінансову кризу, є продемонструвати - і у сфері думки, і дії, - що не тільки не можна нехтувати чи послабляти традиційні засади суспільної етики, такі як прозорість, чесність і відповідальність, але й те, що в ринкових взаєминах засада безкорисливості, а також логіка дару як вираз братерства можуть і повинні знайти свої місце в межах нормальної економічної діяльності. Це у нинішній час вимоги людини, але й також вимоги самої економічної логіки. Йдеться про вимоги одночасно любові, як і правди. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Соціальне вчення Церкви завжди стверджувало, що справедливість слід застосовувати до всіх етапів економічної діяльності, оскільки вона завжди стосується людини та її потреб. Здобуття ресурсів, фінансування, виробництво, споживання і всі інші фази економічного циклу мають неминучі моральні наслідки. Отже, кожне економічне рішення має наслідок морального характеру. Все це знаходить також підтвердження у суспільних науках, а також у тенденціях сучасної економіки. Мабуть, колись дійсно думали, що спочатку треба доручити економіці витворення багатств, щоб потім довірити політиці завдання їх розподілу. Сьогодні реалізувати це видається важче, беручи до уваги той факт, що економічна діяльність не закривається у межах територіальних кордонів, а влада урядів, як і раніше, залишається насамперед локальною. Тому канони справедливості треба шанувати від самого початку, під час економічного процесу, а не після нього та побічно. Треба також, щоб на ринку відкрилися простори для економічної діяльності, яку ведуть суб'єкти, що у вільний спосіб вирішують формувати свою діяльність у світлі принципів, відмінних від чистого прибутку, не відмовляючись із цього приводу від створення економічної вартості. Численні форми підприємництва, що беруть свій початок у релігійних і світських ініціативах, демонструють, що це конкретно можливо. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В епоху глобалізації на економіку впливають конкуруючі моделі, пов'язані з дуже відмінними між собою культурами. Різні форми підприємництва, що виникають на їхній підставі, знаходять переважно точку дотику у повазі до комутативної [обмінної] справедливості. Економічне життя безсумнівно вимагає контрактів, щоб регулювати взаємини обміну рівноцінними товарами. Але воно також потребує справедливих законів та форм перерозподілу, які встановлює політика, і що більше - справ, що відзначаються духом дару. Економіка у глобалізовану епоху, видається, надає перевагу першій логіці - логіці договірного (контрактного) обміну, але безпосередньо або побічно також демонструє потребу у двох інших - політичній логіці, а також логіці дару без компенсації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Мій попередник, Іван-Павло II, привернув увагу до цієї проблематики у Centesimus Annus, коли підкреслював потребу у системі, що охоплювала б три суб'єкти: ринок, державу та громадянське суспільство [Пор. n. 35: l.c. 836-838]. У громадянському суспільстві він побачив найбільш відповідне середовище для економіки безкорисливості та братерства, але не мав наміру відмовляти їй у праві на місце у двох інших середовищах. Сьогодні ми можемо сказати, що потрібно розуміти економічне життя як реальність із багатьма вимірами: у кожному з цих вимірів, різною мірою та в особливі способи, має бути присутній аспект взаємного братерства. В епоху глобалізації економічна діяльність не може абстрагуватися від безкорисливості, яка поширює і посилює солідарність, а також відповідальність за справедливість і загальне благо у своїх різних суб'єктах і активних учасниках. Це за визначенням особлива та глибока форма економічної демократії. Солідарність, це перш за все факт, що всі почуваються відповідальними за всіх [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 38: l.c., 565-566], тому не можна її делегувати лише державі. Якщо вчора можна було стверджувати, що спочатку треба дбати про справедливість, і що безкорисливість йде після неї як доповнення, нині треба сказати, що без безкорисливості не можна реалізувати також справедливості. Тому потрібний такий ринок, на якому у вільний спосіб, в умовах рівних можливостей можуть вести діяльність підприємства, що реалізують різні інституційні цілі. Біля приватного підприємства, спрямованого на отримання прибутку, та різних форм державних підприємств повинно бути місце для організацій, які ґрунтуються на принципах взаємної допомоги та досягнення суспільних цілей. Із їхньої взаємної зустрічі на ринку можна очікувати появи гібридних форм підприємницької поведінки і, звідси, появи уваги до способів цивілізування економіки. У цьому випадку любов у правді означає, що потрібно надати форму і організацію тим економічним ініціативам, які, не відмовляючись від прибутку, мають на меті більше, ніж проста логіка рівноцінного обміну, ніж прибуток, як мета сама в собі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Павло VI закликав у Populorum progessio створити модель ринкової економіки, здатної охопити у своїх межах усі народи, а не тільки заможніші. Він закликав до зусиль збудувати більш людський світ для всіх, світ, "де всі зможуть давати і одержувати, а прогрес одних не заважатиме розвиткові інших" [N. 44: l.c., 279]. Таким чином, він надав універсальний вимір побажанням і прагненням, які містилися у Rerum novarum, написаної тоді, коли вперше внаслідок промислової революції народилася ідея - напевно, прогресивна в ті часи, - що суспільний лад, щоб втриматися, потребує також редистрибутивної [перерозподільчої] інтервенції держави. Сьогодні цьому баченню загрожує не лише те, в який спосіб відкриваються ринки та суспільства, але його виявляється недостатньо для задоволення вимог повністю людської економіки. Те, що завжди стверджувало соціальне вчення Церкви, беручи за вихідну точку своє бачення людини і суспільства, нині вимагає характерна динаміка глобалізації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли логіка ринку, а також логіка держави погоджуються у тому, що кожен намагатиметься зберегти монополію у своїх сферах впливу, у довгостроковій перспективі у взаєминах між громадянами бракує солідарності, участі та підтримки, безкорисливих дій, що є чимось іншим, ніж давати, щоб набути (логіка обміну), і давати з обов'язку, відповідним для логіки дій держави (логіка державного обов'язку, встановлена законом держави). Подолання недорозвинення вимагає роботи не тільки над покращанням транзакцій, що ґрунтуються на обміні, не тільки над створенням опікунських структур державної природи, але перш за все над поступовим відкриттям, у всесвітньому контексті, до форм економічної діяльності, що характеризуються елементами безкорисливості та сопричастя. Виключно бінарна модель ринок-держава знищує сенс існування суспільства, натомість солідарні економічні форми, що знаходять собі найвідповідніше місце у громадянському суспільстві, не зводячись лише до нього, його створюють. Ринок безкорисливості не існує, і безкорисливу поведінку не можна нав'язати законом. Натомість і ринок, і політика потребують осіб, відкритих на взаємний дар. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> Сучасна міжнародна економічна сцена, що характеризується серйозними спотвореннями та розладами, вимагає глибоких змін також і у способі розуміння підприємства. Немає вже давніх форм підприємництва, натомість на обрії з'являються нові, багатообіцяючі. Однією з найбільших загроз є, безсумнівно, те, що підприємство приносить прибутки майже виключно тому, хто в нього інвестує, і таким чином воно зменшує свій суспільний вимір. Через зростання розмірів та потреби у все більшому капіталі, усе менше стає підприємств, якими керує довго один директор, який почувається відповідальним у довгостроковій, а не лише в короткостроковій перспективі, за життя і результати його компанії, і щораз менше вони залежать лише від однієї території. Крім того, так званий аутсорсинг [винесення назовні певних функцій організації. - Z] виробничої діяльності може послабляти в підприємця відчуття відповідальності щодо людей, що приносять доходи, працівників, постачальників, споживачів, щодо довкілля і ширшого суспільства, на користь акціонерів, не пов'язаних зі специфічним географічним простором, а отже, що володіють надзвичайною мобільністю. Сьогодні міжнародний ринок капіталу пропонує велику свободу дії. Однак зростає усвідомлення більшої соціальної відповідальності з боку підприємства. Навіть якщо етичні міркування, які спрямовують нині дискусію про соціальну відповідальність підприємства, не всі є прийнятними з перспективи соціального вчення Церкви, фактом є, що щораз ширше розповсюджується переконання, що управління підприємством не може враховувати лише інтереси його власників, але й дбати про всі інші категорії суб'єктів, які роблять внесок у життя підприємства: працівників, клієнтів, постачальників різних комплектуючих і спільноту, з якою пов'язане. В останні роки виник новий космополітичний клас менеджерів, що часто відповідають тільки на вказівки акціонерів, якими загалом є анонімні фонди, що де-факто визначають їхню винагороду. Численними, однак, також нині стають далекоглядні менеджери, які щораз більше усвідомлюють існування глибоких зв'язків свого підприємства з територією або з територіями, на яких воно діє. Павло VI заохочував до серйозної оцінки шкоди, якої може заподіяти власному народові переведення за кордон капіталу виключно задля особистої вигоди [Пор. N. 24: l.c., 269]. Іван-Павло II застерігав, що інвестування має завжди моральне, і не тільки економічне значення [Пор. Енцикліка Centesimus annus, 36: l.c., 838-840]. Потрібно підтвердити, що все це зберігає нині своє значення, незважаючи на те, що ринок капіталів був значною мірою лібералізований і сучасна технологічна ментальність може схиляти до мислення, що інвестування є тільки технічним фактом, а не людським і етичним. Не можна заперечувати того, що певний капітал може принести добро, якщо його інвестувати за кордон, радше ніж на батьківщині. Потрібно, однак, задовольнити вимоги справедливості, беручи також до уваги те, як виник цей капітал, а також шкоду для осіб, яка буде завдана, якщо його не інвестувати там, де він був створений [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 24: l.c., 269]. Потрібно уникати спекулятивного використання фінансових ресурсів, що наражає на спокусу отримати лише миттєвий прибуток, без огляду на довгострокову стабільність підприємства, на його внесок у реальну економіку, та потребу у просуванні, у відповідний спосіб, наступних економічних ініціатив у країнах, що потребують розвитку. Це правда, що експорт інвестицій та знань може принести добро для населення країни, яка їх приймає. Праця і технічні знання є загальним благом. Проте неправильним є експортувати ці речі лише задля того, щоб отримати вигідні умови, або - що ще гірше - з метою визиску, без внесення у локальну спільноту справжнього вкладу у створення міцної виробничої і суспільної системи, що є необхідним чинником стабільного розвитку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> У контексті того, про що ми говоримо, корисно відзначити, що підприємництво має і завжди повинно мати широке коло значень. Гегемонія бінарної моделі ринок-держава привчила нас до мислення виключно про приватного підприємця капіталістичного типу, з одного боку, а з другого - про державного директора. В дійсності треба ясно зрозуміти підприємництво. Для цього є багато причин, зокрема мета-економічного характеру. Підприємництво, окрім професійного, має людське значення [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 32: l.c., 832-833; Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 25: l.c., 269-270]. Воно присутнє у будь-якій праці, його сприймають як "actus personae" [Іван Павло II, Енцикліка Laborem exercens, 24: l.c., 637-638], тому закономірно, щоб кожному працівникові була дарована можливість внесення власного вкладу, аби він сам "мав відчуття, що працює «для себе»" [Іван Павло II, Енцикліка Laborem exercens, 15: l.c., 616-618]. Невипадково Павло VI навчав, що "кожен працівник у певний спосіб творить" [Енцикліка Populorum progressio, 27: l.c., 271]. Саме з цією метою, щоб задовольнити потреби і гідність того, хто працює, а також потреби суспільства, існують різні види підприємництва, що виходять за межі звичного поділу на "приватне" та "державне". Кожен вимагає і висловлює особливу підприємницьку здатність. Щоб сформувати економіку, яка в найближчому майбутньому буде здатна служити спільному загальнодержавному і всесвітньому благу, потрібно взяти до уваги це розширене значення підприємництва. Це ширше поняття сприяє обміну і взаємному формуванню різних типів підприємництва з переказом компетенцій із "неприбуткового" до "прибуткового" світу та навпаки, від державного світу до, відповідно, світу громадянського суспільства, від розвинених економік до економік, що розвиваються. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
"Політична влада" також має широке коло значень, про що не можна забувати, прямуючи до реалізації соціально відповідального і людського у його масштабі нового ладу економічного виробництва. Якщо ми маємо намір культивувати різні форми підприємництва у глобальній площині, то повинні пропагувати політичну владу, поділену та ефективну на різних рівнях. Інтегрована економіка наших днів не позбавляє держави своєї ролі, а радше змушує уряди до тіснішого взаємного співробітництва. І мудрість та розсудливість рекомендують нам не поспішати з оголошенням кінця ролі держави. Задля подолання сучасної кризи роль держави, видається, повинна зрости, повертаючи собі багато зі своїх компетенцій. Існують, окрім того, народи, в яких будівництво або відбудова держави є ключовим елементом їхнього розвитку. Міжнародна допомога в межах плану солідарності, що має на меті подолання сучасних економічних проблем, повинна радше підтримувати зміцнення конституційних, правових і адміністративних систем у країнах, які ще не володіють цими благами. Окрім економічної допомоги, має бути надана й допомога, спрямована на зміцнення гарантій, властивих правовій державі: ефективна система громадського ладу і ефективна пенітенціарна система, що поважає права людини, дійсно демократичні інституції. Держава не повинна мати скрізь ті самі характерні ознаки: підтримку для слабких конституційних систем із метою їхнього зміцнення може дуже добре супроводжувати розвиток - окрім держави - інших суб'єктів політики: культурної, суспільної, територіальної або релігійної природи. Виразне означення політичної влади на локальному, національному і міжнародним рівнях є одним із найкращих шляхів спрямування процесу економічної глобалізації. Це також спосіб уникнення того, щоб вона ставила під сумнів підвалини демократії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> Інколи глобалізацію розглядають із позицій фаталізму, начебто ці процеси були результатом дій анонімних безособових сил, а також структур, незалежних від людської волі [Пор. Конгрегація науки віри, Інструкція про свободу Libertatis conscientia (22.03.1987), 74: AAS 79 (1987), 587]. У зв'язку з цим варто нагадати, що глобалізацію потрібно розуміти як суспільно-економічний процес, але це не єдиний її вимір. У глибині дедалі виразніше видимого процесу людство стає дедалі більше взаємопов'язаним. Воно складається з осіб і народів, для яких цей процес має бути корисним і приносити розвиток [Пор. Іван Павло II, Інтерв'ю для католицького щоденника "La Croix" від 20.08.1997] завдяки прийняттю ними індивідуальної та колективної відповідальності. Руйнування кордонів є не тільки матеріальним фактом: це також культурна подія за своїми причинами та наслідками. Якщо глобалізацію розглядають із детерміністської точки зору, критерії для її оцінки і спрямування є втраченими. Вона є людською реальністю і продуктом багатьох різних культурних тенденцій, які слід детально розрізняти. Правда глобалізації як процесу і її фундаментальний етичний критерій походять із єдності людської сім'ї та її розвитку до того, що є благом. Тому й потрібне тривале зобов'язання підтримувати культурний персоналістичний та спільнотний напрям процесу всесвітньої інтеграції, відкритий до трансценденції. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Незважаючи на деякі свої структурні елементи, які не треба ані заперечувати, ані абсолютизувати, "глобалізація апріорі не є ані доброю, ані поганою. Вона буде такою, якою зроблять її люди" [Іван Павло II, Промова до Папської Академії Суспільних Наук (27.04.2001): Insegnamenti XXIV, 1 (2001), 800]. Ми маємо бути не її жертвами, а головними діячами, поводячись розумно, керовані любов'ю та правдою. Сліпий протест їй означав би помилкову та упереджену позицію, ігнорування процесу, що містить також позитивні аспекти, що ніс би також ризик втрати великої можливості скористатися багатьма запропонованими нею можливостями розвитку. Процеси глобалізації, які належно розуміють і спрямовують, дають можливість великого перерозподілу багатств у планетарному вимірі, чого не було ніколи раніше; якщо, натомість, їх будуть погано спрямовувати, вони можуть долучитися до зростання бідності та нерівності, а також охопити кризою весь світ. Потрібно виправити її часом серйозні помилки, що створюють нові поділи між народами і в самих народах, а також запевнити, щоб перерозподіл багатств не відбувався одночасно з перерозподілом бідності або просто з її поглибленням, чого ми можемо побоюватися у випадку неналежної поведінки у нинішній ситуації. Довший час вважалося, що бідні народи повинні залишитися на зафіксованій стадії розвитку, а також задовольнятися філантропізмом розвинених народів. Проти цієї ментальності виступив Павло VI у Populorum progressio. Нині матеріальні ресурси, доступні для порятунку цих народів від бідності, потенційно є більшими, ніж колись, але в більшості скористалися ними саме народи у розвинених країнах, які більше виграли від лібералізації руху капіталу і праці. Отже, розширення сфери добробуту на світовому рівні не мають вповільнювати егоїстичні, протекціоністські або продиктовані особистими інтересами проекти. Справді, участь нових або тих, що розвиваються, країн дає нам змогу легше долати кризу. Перехід, притаманний процесові глобалізації, становить великі труднощі та небезпеки, які можна здолати, лише якщо ми усвідомимо собі основний антропологічний і етичний дух, який із глибини скеровує глобалізацію у бік солідарної гуманізації. На жаль, над цим духом часто домінують або його придушують етичні та культурні міркування індивідуалістичного та утилітарного характеру. Глобалізація є багатовимірним та полівалентним явищем, і її треба розуміти у неоднорідності та єдності всіх її вимірів, включно з теологічним. Це дасть змогу відчути та спрямовувати людство у дусі взаємної поваги, комунії і взаємного ділення благами. </div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ IV</b> </div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>РОЗВИТОК НАРОДІВ, ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ, СЕРЕДОВИЩЕ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> "Загальна солідарність, яка є фактом і благом для нас, є також і обов'язком" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 17: l.c., 265-266]. Сьогодні багато осіб схильні вважати, що нікому нічого не винні, крім самих себе. Вони вважають, що мають тільки права і часто натикаються на серйозні ускладнення у дозріванні до відповідальності за інтегральний розвиток себе та іншої людини. З цієї причини важливо домагатися нової рефлексії над тим, у який спосіб права передбачають обов'язки, без яких вони перероджуються у сваволю [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 2003, 5: AAS 95 (2003) 34395 (2003) 343]. Ми є нині свідками серйозного протиріччя. З одного боку, ми спостерігаємо за домаганням вигаданих прав безапеляційного та зайвого характеру, домаганням їх визнання і захисту державними органами, а з іншого боку, існують елементарні та фундаментальні права, які не визнають і порушують щодо дуже значної частини людства [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 2003, 5: AAS 95 (2003) 34395 (2003) 343]. Часто спостерігається зв'язок між домаганням права на надлишок чи просто права на порушення права і гріх у багатих суспільствах та браком харчів, питної води, середньої освіти чи медичного обслуговування у деяких регіонах недорозвиненого світу, а також на окраїнах великих метрополій. Згаданий зв'язок полягає у факті, що права індивіда, відірвані від контексту обов'язків, який надає їм закінчений сенс, стають нерозумними і розкручують практично необмежену і позбавлену критеріїв спіраль бажань. Перебільшене акцентування на правах закінчується забуттям обов'язків. Обов'язки визначають права, оскільки випливають із антропологічного і етичного контексту. Якщо права вписуються в об'єктивну правду, то не стають сваволею. Через це обов'язки зміцнюють права і пропонують їхній захист, і промоцію цього треба взяти як завдання, яке потрібно виконати у службі загальному благу. Натомість, якщо права людини ґрунтуються лише на рішенні зібрання громадян, вони можуть бути змінені будь-якої миті, отже, обов'язок поваги до них і їх дотримання у загальній свідомості послаблюється. Тоді уряди, а також міжнародні організації можуть забути про об'єктивність і "невідчужуваність" прав. Коли доходить до цього, справжній розвиток народів наражається на небезпеку [Пор. Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2007, 13: l.c. 781-782]. Подібна поведінка ставить під сумнів авторитет міжнародних організацій, особливо в очах країн, що більше потребують розвитку. Вони домагаються, щоб міжнародна спільнота вважала своїм обов'язком допомагати їм у тому, щоб вони стали "творцями власної долі" [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 65: l.c., 289], тобто щоб вони прийняли зі свого боку обов'язки. Обмін взаємними обов'язками мобілізує набагато більше, ніж усього лише домагання прав. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> Концепція прав і обов'язків у розвитку повинна враховувати також питання, пов'язані з демографічним зростанням населення. Це дуже важливий аспект справжнього розвитку, тому що він стосується невідчужуваних цінностей життя і сімейних цінностей [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 36-37: l.c., 275-276]. Помилкою є бачити чисельність населення першою причиною відсталості, зокрема з економічної точки зору: досить відзначити, з одного боку, значне зниження дитячої смертності та збільшення очікуваної тривалості життя, які помітні в економічно розвинених країнах, з іншого боку - ознаки кризи, які помітні у суспільствах, де є тривожне зниження рівня народжуваності. Звичайно, треба приділяти належну увагу відповідальному народжуванню дітей, яке, серед іншого, становить фактичний внесок в інтегральний людський розвиток. Церква, якій залежить на справжньому людському розвиткові, рекомендує йому повну повагу до людських цінностей, у тому числі у використанні сексуальності. Її не можна зводити до простого гедоністичного факту чи веселощів, як і не можна зводити статевого виховання до технічного інструктажу, який дбає лише про захист від можливого зараження чи "ризику" завагітніти. Це дорівнювало б зубожінню та ігноруванню глибокого значення сексуальності, яке має бути розглянуте і прийняте з відповідальністю і людиною, і спільнотою. Відповідальність забороняє трактування сексуальності просто як джерела задоволення, чи регулювання її через політику примусового планування народжуваності. В обох випадках ми маємо справу з матеріалістичними політикою та діями, в яких люди у кінцевому підсумку страждають від різних форм насильства. Цьому всьому треба протиставити первинну компетенцію сімей у цій сфері [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 37: l.c., 275-276], а також відповідну освіту батьків, зважаючи на державу та її рестриктивну політику. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Морально відповідальна відкритість до життя становить суспільне та економічне багатство. Великі народи могли вийти з бідності завдяки своїй великій чисельності та здібностям їхніх мешканців. І навпаки, народи, що колись процвітали, зараз перебувають у фазі невизначеності, а в деяких випадках занепад пояснюється зниженням рівня народжуваності, яке є ключовою проблемою у суспільствах розвиненого добробуту. Зниження рівня народжуваності, іноді нижче за так званий "коефіцієнт відтворення", викликає також кризу системи соціального захисту, підвищення витрат на її утримання, зменшує накопичені заощадження і, як наслідок, фінансові ресурси, необхідні для інвестицій, скорочує кількість кваліфікованих працівників, зменшує резерви "мізків", які можна використовувати для потреб народу. Крім того, маленькі, а іноді дуже маленькі сім'ї наражаються на загрозу зубожіння соціальних зв'язків і неможливість забезпечити ефективну солідарність. Це ситуації, які демонструють симптом обмеженої впевненості в майбутньому, а також моральної втоми. Таким чином, стає суспільною і навіть економічною необхідністю знову запропонувати новим поколінням красу сім'ї та шлюбу, відповідність цих інститутів найглибшим потребам серця і гідності особи. З цієї перспективи, завданням держав є проведення такої політики, яка пропагує центральний характер і цілісність сім'ї, заснованої на шлюбі між чоловіком і жінкою, яка є першим і життєво важливим осередком суспільства [Пор. ІІ Ватиканський Собор, Декрет Apostolicam actuositatem, 11], дбаючи про її економічні та фінансові проблеми, з повагою до природи її відносин. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Відповідь на найглибші моральні потреби особи також має важливі та добродійні наслідки в економічному вимірі. Справді, економіці для її правильного функціонування потрібна етика - не будь-яка етика, а етика, дружня людині. Сьогодні чимало мовиться про етику у сфері економіки, фінансів, підприємництва. Виникають центри вивчення і навчальні програми в галузі етики бізнесу, у розвиненому світі поширюється система етичних сертифікатів, що йде в кільватері ідей громадської відповідальності бізнесу. Банки пропонують так звані "етичні" рахунки та інвестиційні фонди. Розвиваються "етичні фінансування", перш за все за посередництва мікрокредиту, а більш загально - мікрофінансування. Ці процеси отримують прихильність і заслуговують на широку підтримку. Треба, щоб їхні позитивні наслідки відчули в найменш розвинених регіонах землі. Добре було б разом із цим опрацювати валідні критерії розпізнання, бо можна зауважити певне зловживання прикметником "етичний", який, застосований у невизначений спосіб, може означати цілком інший зміст, аж до того, що під цим поняттям прикриватися рішення і альтернативи, протилежні справедливості та справжньому благу людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Багато залежить від базової моральної системи. У цій сфері соціальне вчення Церкви пропонує свій специфічний внесок, підставою якого є створення людини "на образ Божий" (Бут. 1:27). Із цього випливає недоторканна гідність людської особи, а також трансцендентна цінність природних моральних норм. Економічна етика, яка не брала б до уваги цих двох стовпів, наражалася б неминуче на втрату своїх особливих рис і підпорядкування інструменталізації, точніше кажучи, була б підпорядкована існуючим економічно-фінансовим системам, замість того, щоб коригувати їхні помилки. Крім того, вона могла б виправдовувати фінансування неетичних проектів. Більше того, не треба звертатися до слова "етика" в ідеологічно дискримінуючий спосіб, даючи зрозуміти, що не є етичними ініціативи, формально не забезпечені цим означенням. Треба намагатися - а це важливе зауваження - щоб не тільки виникали сектори чи "етичні відділи" в економіці чи фінансах, а щоб вся економіка та фінанси були етичними і були такими не з огляду на потребу у зовнішній етикетці, а з огляду на повагу до внутрішніх вимог щодо їх природи. Щодо цього ясно висловлюється соціальне вчення Церкви, нагадуючи, що економіка зі всіма своїми галузями є сектором людської діяльності [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 14: l.c., 264; Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 32: l.c., 832-833]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Розглядаючи тему відношення бізнесу і етики, як і еволюції виробничої системи, видається, що прийнята донині диференціація підприємств, що мають на меті прибуток (profit), та організацій, які не націлені на прибуток (non profit), вже не відображають усю реальність, ані не можуть ефективно орієнтувати на майбутнє. За останні десятиріччя з'явилася широка проміжна сфера між двома типами підприємств. Її творять традиційні підприємства, які, однак, підписують угоди щодо допомоги відсталим країнам; фонди, що є ініціативою поодиноких підприємств; групи підприємств, що ставлять за мету суспільну користь; різнобарвний світ суб'єктів так званої громадянської економіки і економіки комунії. Не йдеться лише про "третій сектор", але про нову, широку і комплексну реальність, що охоплює приватну і публічну власність, яка не виключає прибутку, але розглядає його як інструмент реалізації гуманістичних і суспільних цілей. Факт, чи такі підприємства розподіляють прибутки чи ні, приймають цю чи іншу передбачену юридичними нормами форму, стає другорядним щодо їхньої готовності розуміти прибуток як інструмент досягнення мети, якою є гуманізація ринку і суспільства. Треба побажати, щоб ці нові форми підприємств знайшли у всіх країнах відповідну юридичну і фіскальну конфігурацію. Вони, не зменшуючи значення економічної та суспільної корисності традиційних форм підприємництва, здійснюють перетворення системи у напрямі прозорішого і реальнішого прийняття обов'язків із боку економічних суб'єктів. І не тільки. Сама багатоманітність інституційних форм підприємництва створює більш цивілізований і водночас конкурентніший ринок. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> У країнах, засуджених на виключення або маргіналізацію у світі глобальної економіки треба реалізовувати розвиток різних форм підприємництва, а особливо тих, які здатні трактувати прибуток як інструмент досягнення цілі гуманізації ринку і суспільства. Важливо продовжувати проекти допомоги у розумінні та управлінні прагнення до зміцнення прав, передбачаючи, однак, завжди пропорційну відповідальність. У діяльності на справу розвитку треба зберегти засаду центральності людської особи, яка є суб'єктом, що в першу чергу повинен взяти собі розвиток за обов'язок. Головним благом є поліпшення життєвого стану конкретних осіб даного регіону, щоб вони могли сповнити цей обов'язок, що його не дозволяє виконувати нинішня бідність. Піклування ніколи не може бути абстрактним. Програми розвитку, щоб бути пристосованими до окремих ситуацій, мусять бути гнучкими. Натомість особи, що користають із них, мають бути безпосередньо заангажовані в їх планування і стати протагоністами їх реалізації. Потрібно також застосувати критерії зростання і супроводу - разом із контролем результатів - бо немає загальнообов'язкових рецептів. Багато залежить від конкретної реалізації намірів. "Оскільки народи є творцями власного розвитку, вони найперше відповідають за нього. Однак вони не зможуть його реалізовувати в ізоляції від інших" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 77: l.c., 295]. Сьогодні, у світлі зміцнення процесу поступової інтеграції планети, це застереження Павла VI стає ще більш актуальним. Динаміка включення не містить нічого механічного. Рішення потрібно пристосовувати до життя народів і конкретних осіб, розсудливо оцінюючи кожну ситуацію. Поряд із макропроектами потрібними є мікропроекти, та, насамперед, фактична мобілізація всіх суб'єктів громадянського суспільства: як юридичних осіб, так і фізичних. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Міжнародне співробітництво потребує осіб, які беруть участь у процесі економічного і цивілізаційного розвитку шляхом солідарної присутності, супроводу, навчання і поваги. З цієї точки зору, міжнародні організми повинні задуматися над реальною дієвістю своїх бюрократичних і адміністративних апаратів, часто дуже дорогих. Трапляється інколи, що адресат допомоги стає корисним тому, хто йому допомагає, і що бідніші служать для збереження при житті дорогих бюрократичних організацій, які на власне утримання затверджують дуже високий відсоток цих ресурсів, що мають бути, по суті, призначені на розвиток. У цій перспективі належало б висловити побажання, щоб усі міжнародні, а також і неурядові, організації подбали про цілковиту прозорість, інформуючи жертводавців і громадську думку про відсоток отриманих фондів, призначений на програми співробітництва, про справжній вміст цих програм і, врешті, про структуру коштів самої інституції. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> Тема розвитку сьогодні також сильно пов'язана з обов'язками стосовно ставлення людини до довкілля. Бог дав його всім, а використання його є для нас відповідальністю щодо бідних, майбутніх поколінь і всього людства. Якщо природа, а перш за все людська істота, вважатиметься плодом випадку чи еволюційного детермінізму, в сумлінні свідомість відповідальності слабне. Віруючий розпізнає у природі чудесний ефект творчої дії Бога, яким людина може відповідально користуватися, щоб задовольнити свої обґрунтовані потреби - матеріальні та нематеріальні - з пошаною внутрішньої рівноваги самого творіння. Якщо таке бачення зникає, людина починає вважати природу недоторканим табу, або навпаки - допускається зловживань щодо неї. Обидві ці позиції не відповідають християнському баченню природи, що є плодом Божого творіння. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Природа є виразом любові та правди. Вона була перед нами і залишилася нам, дарована Богом як середовище життя. Вона розповідає нам про Творця (пор. Рим. 1:20) і про Його любов щодо людства. Вона призначена, щоб бути "об'єднаною" у Христі в кінця часів (пор. Еф. 1:9-10; Кор. 1:19-20). Отже, і вона є "покликанням" [Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990, 6: AAS 82 (1990), 150]. Природа є в нашому розпорядження не як "купа випадково розкиданого сміття" [Геракліт Ефеський, (~535 - ~475 до РХ), фрагмент 22 B124, в: H. DIELS i W. KRANZ, Die Fragmente der Vorsokratiker, Weidmann, Berlin 19526], але як дар Творця, який визначив її внутрішній порядок, щоб людина почерпнула з нього належні орієнтації, щоб "порати та доглядати її" (пор. Бут. 2:15). Потрібно також підкреслити, що поводження з природою як важливішої від самої людської особи спрямоване проти справжнього розвитку. Така настанова призводить до неопоганських позицій або до нового пантеїзму: з самої тільки природи, що розуміється в чисто натуралістичному сенсі, не може походити спасіння людини. З іншого боку, потрібно також відкинути протилежну позицію, спрямовану на її цілковиту технізацію, бо довкілля - це не тільки матерія, що нею ми можемо розпоряджатися за власними забаганками, але велична справа Творця, що містить у собі "граматику", яка вказує на доцільність і критерії для мудрого, а не інструментального чи самовільного, користування нею. Сьогодні такі викривлені концепції приносять багато шкоди розвиткові. Цілковите зведення природи до набору простих даних стає джерелом насилля над довкіллям, а навіть напряму обґрунтовує дії, які не шанують самої природи людини. Вона ж бо, складаючись не тільки з матерії, але також і з духу, і будучи такою багатою у значеннях і в трансцендентних цілях, має також нормативний характер і для культури. Людина інтерпретує і формує довкілля завдяки культурі, яка зі свого боку цілеспрямована через відповідальну свободу, уважну до вказівок морального закону. Тому проекти інтегрального людського розвитку не можуть забувати про наступні покоління, а повинні характеризуватися солідарністю і міжгенераційною справедливістю, враховуючи численні сфери: екологічну, юридичну, економічну, політичну і культурну [Папська Рада "IUSTITIA ET PAX", Компендіум соціального вчення Церкви, nn. 451-487]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> Питання, пов'язані з піклуванням про довкілля і його охороною, змушують серйозно брати до уваги енергетичні проблеми. Грабіжницьке видобування невідновлюваних джерел енергії з боку деяких держав, владних груп і підприємств є ж бо серйозною перешкодою розвиткові бідних країн. Вони не мають економічних ресурсів, ані щоб мати доступ до існуючих невідновлюваних енергетичних джерел, ані щоб фінансувати пошуки нових і альтернативних джерел. Захоплення природних запасів, які в багатьох випадках знаходяться саме в бідних країнах, породжуватиме визиск і часті конфлікти і між народами, і в їх межах. Ці конфлікти часто розігруються на території цих країн, спричиняючи серйозні втрати в термінах смерті, знищень і подальшої деградації. Міжнародна співдружність має негайне завдання знайти інституційні дороги врегулювання справ, пов'язаних із використанням невідновлюваних запасів при участі також бідних країн, так щоби спільно планувати майбутнє. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цьому напрямку також існує пильна моральна необхідність відновлення солідарності, особливо у стосунках між країнами, що знаходяться на дорозі розвитку, і високоіндустріалізованими країнами [Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990, 10: l.c., 152-153]. Розвинені суспільства технологічно можуть і повинні зменшити свій енергетичний попит як через розвиток функціонування обробної промисловості, так і через те, щоб серед своїх громадян поширювати більшу екологічну вразливість. Потрібно, крім того, додати, що сьогодні можливо отримати кращу енергетичну ефективність і водночас досягнути прогресу в пошуках альтернативних енергій. Однак, потрібен також глобальний розподіл енергетичних ресурсів, щоб уможливити доступ до них країн, цих ресурсів позбавлених. Їхня доля не може залишитися в руках першого, що дістався до них, чи залишеною на поталу логіки сильнішого. Йдеться про важливі проблеми, які - щоб вирішувати їх у відповідний спосіб - вимагають, з боку всіх, відповідального усвідомлення наслідків, залишених майбутнім поколінням, а особливо - занадто багатьом тих молодих, що живуть у бідних народах, які "домагаються своєї участі в будуванні кращого світу" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 65: l.c., 289]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Ця відповідальність має глобальний характер, бо стосується не всього лиш енергії, але всього творіння, що його збіднілі багатства новим поколінням лишити не можемо. Людині можна виконувати відповідальну владу над природою, щоб її оберігати, отримувати з неї вигоди, а також і культивувати в нових формах і завдяки новим розвиненим технологіям, так щоб могла вона гідно прийняти і прогодувати проживаюче в ній населення. Для всіх є місце на цій нашій землі: на ній уся людська сім'я повинна знайти необхідні багатства до гідного життя, з допомогою самої природи, що є даром Бога для Його дітей, вносячи власний вклад праці та винахідливості. Мусимо, однак, прийняти як серйозний обов'язок необхідність передати новим поколінням землю у такому стані, щоб також і вони могли гідно в ній проживати і далі обробляти. Засновує це завдання спільного "вибору - після відповідального визначення - дороги, якою треба йти з метою зміцнення союзу між людиною і довкіллям, що має бути відблиском любові творця Бога, від якого ми вийшли і на дорозі до якого ми є" [Пор. Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2008, 7: AAS 100 (2008) 41]. Бажано, щоб міжнародна співдружність і окремі уряди зуміли в ефективний спосіб протиставити себе таким способам користування середовищем, які виявляються руйнівними. Також необхідним є здійснення компетентними органами необхідних зусиль, щоб економічні та суспільні кошти, що виникають із користування спільними ресурсами довкілля, стали б прозорими і забезпечувалися тими, хто з них користає, а не іншими народами чи майбутніми поколіннями: охорона середовища, запасів, як і клімату, вимагає, щоб усі відповідальні в міжнародному масштабі діяли колективно і виявили готовність до дії з добрими намірами, шануючи закон і солідарність щодо слабших регіонів планети [Пор. Пор. Бенедикт XVI, Промова до учасників Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (18.04.2008): Insegnamenti IV, 1 (2008), 618-626]. Одним із найважливіших завдань економіки є власне ефективніше споживання, а не зловживання запасами, маючи завжди на увазі, що поняття ефективності не є аксіологічно нейтральним. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>51.</b> Спосіб, у який людина трактує довкілля, впливає на те, як трактує вона саму себе, і навпаки. Це є викликом для сьогоднішнього суспільства - серйозно переглянути свій стиль життя, який у багатьох частинах світу схиляється до гедонізму і консумпціонізму, залишаючись байдужим до шкоди, що з цього виникає [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1990, 13: l.c., 154-155]. Потрібна ефективна зміна ментальності, яка нас схилить до прийняття нових стилів життя, "у яких пошук правди, краси і добра, а також спільнота людей, що прагне спільного розвитку, були б елементами, що визначають вибір якості споживання, ощадливості та інвестицій" [Пор. Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 36: l.c., 838-840]. Кожне порушення солідарності та громадянської дружби спричиняє екологічну шкоду, подібно як зі свого боку деградація середовища викликає незадоволення в суспільних відносинах. Природа, особливо в наші часи, є настільки інтегрованою у суспільні та культурні динаміки, що не є вже майже незалежною змінною. Запустілі землі та вичерпування продуктивності деяких рільничих угідь - також наслідок збіднення населення, що там мешкає, та його відсталості. Збільшуючи динаміку економічного і культурного піднесення цього населення, збережемо і природу. Крім того, скільки ж природних ресурсів знищили війни! Мир народів і між народами уможливив би також більшу охорону природи. Захоплення ресурсів, особливо води, може викликати серйозні конфлікти між задіяними спільнотами. Мирна угода, що стосується використання ресурсів, може рятувати природу і водночас добробут зацікавлених суспільств. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква відповідальна за творення і повинна підкреслювати також і цю відповідальність на публічному форумі. А роблячи це, повинна захищати не тільки землі, воду і повітря як дари творення, що належать усім. Повинна насамперед берегти людину від знищення самої себе. Потрібна, у певному сенсі, певна екологія людини. Деградація природи є ж бо тісно пов'язаною з культурою, що формує людське співжиття: коли "людську екологію" [Пор. Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 38: l.c., 840-841; Бенедикт XVI, Послання на Всесвітній День Миру 2007, 8: l.c., 779] поважають у суспільстві, з цього користається і екологія довкілля. Подібно як людські чесноти є між собою поєднаними - так що ослаблення однієї загрожує іншим, - так і екологічна система базується на повазі до проекту, що стосується і здорового співжиття у суспільстві, і добрих відносин із природою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для охорони природи не вистачає спонукальних чи обмежуючих економіку дій, ані навіть відповідних повчань. Це важливі інструменти, але вирішальною проблемою є цілісна моральна позиція суспільства. Якщо не поважається право на життя і на природну смерть, якщо зачаття, вагітність і народження людини робиться штучно, якщо людські ембріони жертвуються на дослідження, загальна свідомість зрештою втрачає поняття людської екології, а разом із ним поняття екології довкілля. Є протиріччям закликати нові покоління шанувати довкілля, тоді як виховання і законодавство не допомагають їм поважати самих себе. Книга природи є одна і нероздільна у тому, що стосується довкілля, сфери життя, сексуальності, подружжя, сім'ї, суспільних відносин, одним словом - сфери інтегрального людського розвитку. Обов'язки, які ми маємо щодо середовища, сполучаються з обов'язками, які ми маємо щодо особи як такої, як і стосовно інших. Не можна дотримуватися одних, порушуючи інші. Це є серйозним протиріччям сьогоднішньої ментальності та практики, яка принижує особу, руйнує довкілля і шкодить суспільству. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>52.</b> Правди і любові, нею відкритої, не можна продукувати, можна тільки прийняти. Їхнім остаточним джерелом не є і не може бути людина, але Бог, тобто Той, який є Правдою і Любов'ю. Ця засада дуже важлива для суспільства і для розвитку, оскільки ані одна, ані друга не можуть бути тільки людськими витворами - саме покликання до розвитку осіб і народів не опирається на звичайних людських роздумах, але воно є вписаним у початковий план щодо нас і є для нас усіх обов'язком, який має бути прийнятий у вільний спосіб. Те, що нам передує і що нас становить - співіснуючі Любов і Правда - вказують нам, що буде благом і в чому полягає наше щастя. Отже, вказують нам дорогу до справжнього розвитку.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ V</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b> </b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СПІВРОБІТНИЦТВО ЛЮДСЬКОЇ СІМ'Ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
53. Одним із найстрашніших видів бідності, яких людина може зазнати, є самотність. Точніше кажучи, й інші форми бідності, включно з матеріальними, мають своєю причиною ізоляцію, відсутність любові чи складнощі з нею. Досить часто різні види бідності породжуються відкиданням Божої любові, первинною трагічною замкнутістю у собі людини, яка вважає себе самодостатньою або, навпаки, якимось незначущим і тимчасовим явищем, "чужим" у цьому випадково створеному Всесвіті. Людина є відчуженою, коли вона залишається самою або відірваною від реальності, коли вона відмовляється мислити про певний Фундамент, вірити в нього [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 41: l.c., 843-845]. Все людство загалом є відчуженим тоді, коли ввіряється тільки людським проектам, фальшивим ідеологіям і утопіям [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 41: l.c., 843-845]. Сьогодні людство виглядає набагато більш інтерактивним, ніж учора: ця більша близькість повинна перетворитися на справжню спільноту. Розвиток народів залежить насамперед від визнання того, що вони являють собою єдину родину, яка співпрацює у справжній спільноті і складається із суб'єктів, які не лише просто живуть один біля одного [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Evangelium vitae, 20: l.c., 422-424]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Павло VI зауважував, що "світ потерпає через брак думки" [Енцикліка Populorum progressio, 85: l.c., 298-299]. Ці слова містять констатацію, але перш за все - побажання: потрібен новий злет думки, щоб краще зрозуміти імплікацію факту нашого родинного життя, взаємні відносини між народами на Землі заохочують нас до цього злету, щоб інтеграція відбувалася радше під знаком солідарності [Пор. Іван Павло II, Послання на Всесвітній День Миру 1998, 3: AAS 90 (1998), 150; те ж, Промова до членів Фонду Centesimus annus pro Pontifice (9.05.1998), 2: Insegnamenti XXI, 1 (1998), 873-874; те ж; Промова під час зустрічі з громадськими і політичними діячами та дипломатичним корпусом, Відень (20.06.1998), 8: Insegnamenti XXI, 1 (1998), 1435-1436; те ж, Послання з нагоди Дня Католицького Університету Найсвятішого Серця (5.05.2000), 3: Insegnamenti XXIII, 1 (2000), 758], а не маргіналізації. Таке мислення зобов'язує до критичного поглиблення категорії "відносини", надання їй оціночних функцій. Йдеться про завдання, яке не можна виконати тільки за допомогою суспільних наук, оскільки воно вимагає втручання таких дисциплін, як метафізика і теологія, аби чітко зрозуміти трансцендентну гідність людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людське створіння, яке має духовну природу, реалізовується у міжособових відносинах. Що більше воно щиро переживає, то більш зрілою стає його особиста ідентичність. Людина набуває гідності не шляхом ізоляції, а налагоджуючи відносини з іншими та з Богом. Тож значимість цих відносин набуває фундаментального характеру. Це стосується також і народів. Тому дуже корисним для їхнього розвитку є метафізичне бачення відносин між особами. Виходячи з цього, розум знаходить інспірацію і орієнтацію у християнському одкровенні. Згідно з ним, спільнота людей не втягує в себе особу, стираючи її автономію, як це буває у різних формах тоталітаризму. Навпаки, у християнському світосприйнятті спільнота надає окремій особі більшої гідності, оскільки відносини між особою та спільнотою - це взаємини одного виду цілісності з іншим видом цілісності [За св. Томою "ratio partis contrariatur rationi personae" в: III Sent. d. 5, 3, 2; рівно ж "Homo non ordinatur ad communitatem politicam secundum se totum et secundum omnia sua" в: Summa Theologiae I-II, q. 21, a. 4, ad 3um]. Аналогічно до того, як спільнота сім'ї не анулює у собі осіб, що її творять, як і сама Церква надає більшої гідності "новому створінню" (Гал. 6:15; 2 Кор. 5:17), яке через обряд Хрещення долучається до її живого Тіла, так і єдність сім'ї людства не анулює в собі осіб, народів і культур, а надає їм більшої прозорості у взаємних стосунках, міцніше об'єднує їх у їхньому законному різноманітті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>54.</b> Тема розвитку народів збігається з темою залучення усіх осіб і народів до однієї спільноти людської сім'ї, солідарно побудованої на базі фундаментальних цінностей справедливості й миру. Повноту розуміння цієї точки зору ми знаходимо у відносинах між Особами Святої Трійці в єдиній Божій Субстанції. Трійця - це абсолютна єдність, оскільки три Божі Особи являють собою чисту взаємність. Взаємна прозорість між трьома Божими Особами є повною, а зв'язок між ними - цілковитим, оскільки вони являють собою абсолютну єдність і неповторність. Бог прагне долучити й нас до цієї реальності причастя: "вони були одно так само, як і ми одно" (Ів. 17:22). Церква є знаком та інструментом цієї єдності [Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична Конституція Lumen gentium, 1]. Також і відносини між людьми в історії повинні отримати лише користь із застосування цього Божого зразка. Особливо у світлі сповіщеної таємниці Святої Трійці треба усвідомлювати, що справжнє відкриття не означає відцентрового розосередження, а, навпаки, ще глибше взаємопроникнення. Це виявляється також і в загальному людському досвіді любові та правди. Подібно як сакраментальна любов між чоловіком і жінкою з'єднує їх духовно в "одне тіло" (Бут. 2:24; Мт. 19:5; Еф. 5:31) і з двох частин робить справжню єдність у взаєминах, аналогічним чином і правда єднає між собою людські душі та змушує їх мислити однаково, притягаючи їх і з'єднуючи в собі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>55.</b> Християнське одкровення про єдність людського виду передбачає метафізичну інтерпретацію "humanum", у якій здатність до взаємин являє собою істотний елемент. Також і інші культури і релігії навчають братства і миру, отже, є дуже важливими для комплексного людського розвитку. Не бракує, однак, релігійних і культурних концепцій, які не приймають у повній мірі засади любові та правди, і таким чином гальмують справжній людський розвиток або навіть перешкоджають йому. Сучасний світ сповнений деякими культурними ідеями з релігійним підґрунтям, які не спрямовують людину до спільноти, а ізолюють її у пошуках індивідуального добробуту, коли вона обмежується задоволенням психологічних очікувань. Окрім того, певне множення релігійних доріг, що торуються малими групами або навіть поодинокими особами, а також релігійний синкретизм можуть стати чинниками розосередження і браку ангажування. Можливим негативним наслідком процесу глобалізації є тенденція сприяння такому синкретизму [Пор. Іван Павло II, Промова під час публічної сесії Папських Теологічної Академії і св.. Томи Аквінського (8.11.2001), 2: Insegnamenti XXIV, 2 (2001), 676], підживлення таких форм "релігії", які віддаляють людину від людини, замість того, щоб допомогти їм зустрітися, віддаляють людину й від реальності. Водночас залишаються деякі культурні та релігійні заповіти, які заганяють суспільство у тривкі соціальні касти, у формах магічних вірувань, які зневажливо ставляться до гідності людської особи і передбачають покірливість щодо окультних сил. На цьому рівні любові та вірі стає дуже складно утвердити себе. А це, у свою чергу, завдає шкоди справжньому розвитку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо, з одного боку, правдою є те, що розвиток потребує релігії і культур різних народів, то з іншого боку - правдою також залишається й те, що нам необхідне відповідне розпізнавання. Релігійна свобода не означає релігійної байдужості й не передбачає, що всі релігії рівні [Пор. Конгрегація Наки Віри, Декларація Dominus Jesus (6.08. 2000), 22: AAS 92 (2000), 763-764; Пор. також: Доктринальна нота стосовно певних питань, пов'язаних з участю і позицією католиків в політичному житті (24.11.2002), 8: Libreria Editrice Vaticana, Città del Vaticano, с. 16]. Здатність розпізнавати, яка з культур і релігій робить свій внесок у побудову суспільної співдружності, де шанується спільне добро, особливо потрібна тим, хто володіє політичною владою. Таке розпізнавання повинне керуватися критеріями любові та правди. Оскільки на кін ставиться розвиток людей і народів, то він враховуватиме можливість емансипації і входження у перспективу насправді універсальної людської співдружності. "Ціла людина і всі люди" - таким є критерій для оцінювання також культур і релігії. Християнство - релігія "Бога з людським обличчям" [Бенедикт XVI, Енцикліка Spe salvi, 31: l.c., 1010; те ж, Промова до учасників IV Національного конгресу Церкви в Італії (19.10.2006): l.c., 465-477] містить у собі такий критерій. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>56.</b> Християнська релігія та інші релігії можуть зробити свій внесок у розвиток лише за умови, що Бог знайде місце у публічній сфері, з особливим прицілом на культурний, соціальний, економічний та особливо політичний вимір. Суспільна наука Церкви створилася для того, щоб домагатися цього "Статуту громадянських прав" [Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 5: l.c., 798-800; Бенедикт XVI, Промова до учасників IV Національного конгресу Церкви в Італії (19.10.2006), l.c., 471] для християнської релігії. Заперечення права на публічне визнання власної віри і на дії, спрямовані на те, щоб правдою віри формувати також публічне життя, спричиняє негативні наслідки для справжнього розвитку. Вилучення релігії з публічної сфери, подібно як релігійний фундаменталізм, із іншого боку, перешкоджають зближенню людей, а також їхній співпраці на благо поступу людства. Тоді публічне життя втрачає мотивацію, а політика набуває форми утиску і агресії. Існує небезпека, що права людини не поважатимуть, оскільки вони або позбуваються свого трансцендентального підмурівку, або перестає визнаватися особиста свобода. У лаїцизмі та фундаменталізмі ми втрачаємо можливість плідного діалогу і корисної співпраці між розумом та релігійною вірою. Розум потребує постійного очищення за допомогою віри. Це ж стосується і політичного розуму, який не слід вважати всемогутнім. З іншого боку, релігія потребує постійного очищення через розум, щоб показати своє справжнє людське обличчя. Припинення цього діалогу тягне за собою дуже серйозний ризик для розвитку людства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>57.</b> Плідний діалог між вірою та розумом робить ефективнішою справу милосердя у суспільній сфері та створює найбільш відповідні рамки для розвитку братського співробітництва між віруючими і невіруючими у спільному прагненні до праці на благо справедливості й миру на Землі. У пастирській Конституції Gaudium et spes батьки церкви стверджували: "У віруючих і невіруючих існує майже спільна позиція, що на Землі людина має стати центром і найвищим пунктом усього сущого" [N. 12]. Для віруючих людей світ не є продуктом ані випадку, ані необхідності, а Божого плану. Звідси походить обов'язок віруючих об'єднати свої зусилля зі всіма людьми доброї волі, представниками інших релігій або невіруючими, щоб цей наш світ дійсно відповідав Божому плану: жити єдиною сім'єю під наглядом Творця. Особливим свідченням любові та провідним чинником братського співробітництва віруючих і невіруючих безсумнівно є принцип субсидіарності [Пор. Пій XI, Енцикліка Quadragesimo anno (15.05.1931): AAS 23 (1931), 203; Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 48: l.c., 852-854; Пор. Катехизм Католицької Церкви, 1883], що є проявом невід'ємної людської свободи. Субсидіарність є передовсім допомогою людині через автономію опосередкованих груп та об'єднань. Допомога такого виду стає доречною, коли особа чи суспільні суб'єкти не здатні дати собі раду самостійно. Вона завжди передбачає емансипуючу доцільність, оскільки сприяє свободі та партиципації у процесі перейняття відповідальності. Субсидіарність поважає гідність особи, в якій вона вбачає суб'єкта, завжди готового дати щось іншим. Визнаючи у взаємності внутрішню конституцію людини, субсидіарність є найефективнішим засобом захисту від будь-якої форми патерналістичної соціальної системи. Вона може бути і проявом диференційованої артикуляції планів, а отже багатоманітності суб'єктів, і їхньої координації. Тож мова йде про принцип, що найкраще пасує для керування глобалізацією і спрямування її на справжній людський розвиток. Щоб не створити небезпечної універсальної влади монократичного типу, керування глобалізацією повинне характеризуватися субсидіарністю, репрезентованою на багатьох рівнях і в різних площинах, які взаємно співпрацюють. Глобалізація, без сумніву, потребує влади, оскільки піднімає проблеми досягнення спільного глобального блага. Проте, така влада має бути організованою в дусі субсидіарністі та диференціювання компетенцій [Пор. Іван XXIII, Енцикліка Pacem in terris, 74], щоб вона не порушувала свободи і конкретно довела свою ефективність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>58.</b> Засада субсидіарності має бути тісно пов'язаною із засадою солідарності, і навпаки. Оскільки субсидіарність без солідарності приводить до суспільного партикуляризму, так само солідарність без субсидіарності приводить до такої соціальної системи, яка принижує нужденних. Це правило загального характеру потрібно мати на увазі також тоді, коли ми ангажуємося у справи міжнародної допомоги і розвитку. Така допомога, незалежно від наміру донорів, може інколи загнати якийсь народ у стан залежності або навіть створювати ситуації локального домінування і здирництва в країні. Справжня економічна допомога не повинна мати інших прихованих цілей. Вона має стосуватися не тільки урядів зацікавлених країн, але також локальних суб'єктів господарювання, активістів громадянського суспільства, заангажованих у справи культури, включно з локальними церквами. Програми допомоги повинні у щораз більшій мірі нести на собі ознаки програм, доповнених низовою участю. Адже правдою є те, що найбільш цінним багатством, яким володіє країна-акцептор допомоги з розвитку, є людський ресурс: це - справжній капітал, який потрібно примножувати, щоб забезпечити найбіднішим країнам справді незалежне майбутнє. Потрібно також нагадати, що економічною сферою, в якій країни, що розвиваються, найбільше потребують допомоги, є дозвіл і сприяння тому, щоб їхня продукція поступово виходила на світові ринки. Це зробило б можливим їхню повноправну участь у міжнародному економічному житті. У минулому дуже часто економічна допомога сприяла лише тому, щоб продукція цих країн виходила тільки на маргінальні ринки. Часто це було пов'язано з відсутністю справжньої потреби в цих продуктах: тому необхідно допомогти цим країнам у вдосконаленні якості їхньої продукції та у кращому пристосуванні до попиту. Крім того, дехто часто побоювався конкуренції імпортних продуктів (здебільшого сільськогосподарських) із економічно бідних країн. Потрібно, однак, нагадати, що для цих країн можливість виведення на ринки їхніх продуктів дуже часто означає гарантію їхнього виживання у коротко- або довгостроковій перспективі. Справедлива і врівноважена міжнародна торгівля в аграрній галузі може принести вигоди всім: як стороні пропозиції, так і попиту. Виходячи з цього, необхідним є не лише надати цій продукції комерційного спрямування, а й також встановити правила світової торгівлі, які б підтримали цю тенденцію та посилили фінансування допомоги з розвитку, аби сприяти продуктивності економіки країн, що розвиваються. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>59.</b> Співпраця задля розвитку не може обмежуватися лише економічним виміром, вона повинна стати доброю можливістю для культурних і людських зустрічей. Якщо суб'єкти співробітництва в економічно розвинутих країнах, як це іноді буває, не вбачають важливості у власній та чужій культурній ідентифікації, а також ідентифікації, яка базуються на людських цінностях, то вони не зможуть зав'язати жодного серйозного діалогу з громадянами бідних країн. Якщо до кожної культурної пропозиції вони підходять байдуже і без розпізнавання, то вони не будуть у стані перейняти відповідальність за їхній справжній розвиток [Пор. Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 10. 41: l.c., 262. 277-278]. Технологічно розвинені суспільства не повинні плутати свій технологічний розвиток із нібито культурною вищістю, вони повинні відкрити в собі іноді забуті чесноти, які дозволили їм розцвітати під час історичного розвитку. Суспільства, що розвиваються, повинні залишитися вірними всьому тому, що є дійсно людським у їхніх традиціях, уникаючи автоматичного нав'язування собі механізмів глобалізованої технологічної цивілізації. У всіх культурах присутні особливі та різноманітні етичні співзвучності, які є виразом самої людської природи, бажаної Творцем, і які етична мудрість людства називає природнім правом [Пор. Бенедикт XVI, Промова до учасників Міжнародної Теологічної Комісії (5.10. 2007): Insegnamenti III, 2 (2007), 418-421; те ж, Промова до учасників міжнародного Конгресу на тему природного права, організованого Папським Латеранським Університетом (12.02.2007): Insegnamenti III, 1 (2007), 209-212]. Таке загальне моральне право є міцним підмурівком для будь-якого культурного, релігійного і політичного діалогу, воно не дозволяє багатоманітному плюралізму різних культур відступати від спільного пошуку правди, добра і Бога. Тому згода на акцептацію цього права, виписаного в людських серцях, становить передумову будь-якої конструктивної суспільної співпраці. У всіх культурах присутні тягарі, від яких потрібно звільнитися, а також темряви, з яких потрібно виходити. Християнська віра, яка втілюється в культури, переростаючи їх, може їм допомогти зростати у взаємній близькості та солідарності, з користю для загального всесвітнього розвитку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>60.</b> У пошуках рішень для актуальної економічної кризи допомога задля розвитку бідних країн має трактуватися як справжній інструмент створення багатств для всіх. Чи зміг би якийсь інший проект допомоги передбачати таке суттєве зростання вартості, зокрема й для світової економіки, як підтримка народів, які ще перебувають у початковій або в не дуже прогресивній фазі свого економічного піднесення? З цієї точки зору, економічно більш розвинуті держави зроблять усе можливе, щоб виділити більші обсяги свого валового внутрішнього продукту на допомогу для розвитку, дотримуючись зобов'язань, наданих на рівні міжнародної співдружності. Вони можуть також зробити це, ревізуючи свою політику допомоги та соціальної солідарності, використовуючи принцип субсидіарності та створюючи досконаліше інтегровані системи соціальної допомоги за активної участі приватних осіб, а також громадянського суспільства. Таким чином, можна навіть покращити справу соціальної допомоги і сприяння та водночас зекономити кошти, призначені для міжнародної солідарності, зокрема усуваючи марнотратство й фінансові зловживання. Система соціальної солідарності, що характеризується ширшою участю та органічністю побудови і є менш бюрократичною, але не менш скоординованою, дозволила б спрямувати ці досі дрімаючі енергії на благо солідарності між народами. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вигідним для розвитку могло б також стати ефективне застосування так званої фіскальної субсидіарності, яка дозволила б громадянам вирішувати питання розподілу і спрямування податків, які вони виплатили державі. Якщо при цьому вдасться уникнути партикуляристичних спотворень, то це сприятиме активізації низових форм соціальної солідарності, з очевидною вигодою з боку солідарності для розвитку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>61.</b> Ширша солідарність на міжнародному рівні проявляється насамперед у подальшому створенні (навіть в умовах економічної кризи) ширшого доступу до освіти, яка, крім того, є істотною умовою дієвості міжнародної співпраці. Вживаючи поняття "освіта", ми маємо на увазі не тільки вишкіл або підготовку до праці - хоча і перше, і друге є важливими чинниками розвитку, - але всеохопне формування особистості. У зв'язку з цим потрібно наголосити на певному проблемному аспекті: щоб виховувати, потрібно знати, що таке - людська особа, і розуміти її природу. Утвердження релятивістського бачення цієї природи породжуватиме серйозні проблеми для виховання, особливо для морального виховання, формуючи її розширене трактування в універсальному вимірі. Піддавшись такому релятивізму, всі стають біднішими. Зі свого боку, це справлятиме негативний вплив на дієвість допомоги найбіднішому населенню, яке потребує не лише економічних чи технічних ресурсів, але й також педагогічних методів і засобів, які б підтримували особу в її повноцінній людській реалізації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для розуміння цієї проблеми варто використати приклад міжнародного туризму [Пор. Бенедикт XVI, Промова до єпископів Таїланду з візитом ad limina (16.05.2008): Insegnamenti IV, 1 (2008), 798-801], який може стати істотним чинником економічного розвитку і культурного зростання, але може також перетворитися на інструмент здирництва і моральної деградації. Актуальна ситуація створює екстраординарні можливості для того, щоб економічні аспекти розвитку, тобто грошові потоки і становлення локально важливих бізнесових починань, сполучалися з культурними аспектами, а передовсім - із освітніми. У багатьох випадках саме так і трапляється, однак дуже часто міжнародний туризм перетворюється на антивиховне явище і для туриста, і для місцевого населення. Останнє часто стикається з аморальними й навіть перверзійними діями щодо себе, як, наприклад, у випадку так званого сексуального туризму, жертвами якого стає щоразу більше людей, навіть у молодому віці. Прикро констатувати, що доволі часто це відбувається за підтримки локальних властей, при замовчуванні урядів країн, звідки походять туристи, і за участі багатьох співробітників туристичної галузі. Навіть якщо не брати до уваги таких збочень, то все одно міжнародний туризм доволі часто стає споживацьким і гедоністичним, як виїзд, організований у спосіб, типовий для країн походження. А отже, він не сприяє справжній зустрічі осіб і культур. Тож потрібно подумати про іншу модель туризму, здатну пропагувати справжнє взаємне пізнання, не звужуючи простору для відпочинку і здорової розваги. Тому необхідно підтримувати туризм такого типу, який розвивається завдяки тісному зв'язку з досвідом міжнародного співробітництва і на благо розвиткові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>62.</b> Коли ми говоримо про інтегральний людський розвиток, варто звернути увагу на явище міграції. Це явище шокує з огляду на маси втягнутих у нього осіб, гнаних суспільними, економічними, політичними, культурними й релігійними проблемами, з огляду на драматичні виклики, перед якими постають окремі нації та міжнародна спільнота. Ми можемо сказати, що є свідками соціального феномену епохального характеру, який вимагає сильної та далекоглядної політики міжнародного співробітництва. Лише тоді його вдасться сприйняти адекватним чином. Таку політику потрібно розвивати, починаючи від тісної співпраці між країнами, з яких походять мігранти, і країнами, до яких вони прибувають. Політику цю повинні супроводжувати відповідні міжнародні рішення, здатні гармонізувати різні законодавчі норми для того, щоб у майбутньому захистити гарантії потреб і прав мігрантів, їхніх сімей, а водночас і суспільства, в яке вони прагнуть інтегруватися. Жодна країна не повинна вважати, що їй вдасться самостійно вирішити міграційні проблеми нашого часу. Всі ми бачили, який тягар страждань, втрат і надій супроводжує міграційні потоки. Нам відомо, наскільки тяжко це явище піддається впорядкуванню. Проте, очевидним є й те, що іноземні працівники, попри складнощі, пов'язанні з їхньою інтеграцією, роблять своєю працею значний внесок у господарський розвиток країни, що їх прийняла, а також у розвиток країни походження завдяки фінансовим переказам. Очевидно, що таких працівників не можна розглядати суто як товар або звичайну робочу силу. Тож із ними не слід обходитися, наче з яким-небудь іншим фактором виробництва. Кожен іммігрант є людською особою, яка як така має непорушні фундаментальні права, які повинні поважати всі й у будь-якій ситуації [Пор. Папська Рада до справ Душпастерства мігрантів і подорожуючих, Instr. Erga migrantes caritas Christi (3.05.2004): AAS 96 (2004), 762-822]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>63.</b> Під час розгляду проблем розвитку потрібно звернути увагу на безпосередній зв'язок між бідністю і безробіттям. У багатьох випадках бідність стає наслідком порушення гідності людської праці. Мова йде як про обмеження її можливостей (безробіття, часткове безробіття), так і про вихолощені "права, які з неї виникають, особливо право на справедливу зарплатню і гарантії особи працівника, а також його сім'ї" [Іван Павло II, Енцикліка Laborem exercens, 8: l.c., 594-598]. Тому ще 1 травня 2000 року мій святої пам'яті Попередник Іван Павло II з нагоди Ювілею людей праці закликав до створення "глобальної коаліції на благо гідної праці" [Іван Павло II, Промова після Служби Божої з нагоди Ювілею людей праці (1.05. 2000), 2:Insegnamenti XXIII, 1 (2000), 720], підтримуючи стратегію Міжнародної Організації Праці. Таким чином, він висловив рішучу моральну підтримку цій меті, яка уособлює прагнення сімей у всіх країнах світу. Що означає слово "гідність" стосовно праці? Воно означає роботу, яка в кожному суспільстві стає проявом відчутної гідності кожного чоловіка і кожної жінки; воно означає вільно обрану роботу, яка дозволить працівникам - і чоловікам, і жінкам - робити свій посильний внесок у розвиток спільноти; означає роботу, яка передбачає, що працівники будуть шановані й залишаться за межами будь-якої дискримінації; означає роботу, яка дасть можливість задовольняти потреби сім'ї, здобувати дітям шкільну освіту, щоб вони самі не були змушені працювати; означає роботу, яка дозволить працівникам вільно організовуватися й вимагати, щоб їхній голос був почутим; означає роботу, що залишає достатньо простору для пошуків власного персонального, сімейного і духовного коріння; означає роботу, яка забезпечить гідні умови працівникам, які виходять на пенсію. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>64.</b> Розмірковуючи над темою роботи, варто також нагадати про нагальну потребу, аби професійні спілки робітників, які Церква завжди заохочувала й підтримувала, відкрили себе для нових перспектив, що з'являються у робітничих середовищах. Галузеві професійні спілки, вознісшись над власними галузевими межами, повинні потурбуватися про нові проблеми нашого суспільства. Я маю на увазі, наприклад, комплекс питань, які вчені, що займаються суспільними науками, виявили в конфлікті між особою-працівником та особою-споживачем. Необов'язково потрібно поділяти тезу про остаточний перехід від центральної ролі працівника до центральної ролі споживача. Та все ж видається, що й тут є простір для нового профспілкового досвіду. Глобальний контекст, у якому здійснюється робота, вимагає також, щоб загальнодержавні професійні зв'язки, які переважно обмежуються захистом інтересів своїх членів, спрямували свій погляд також на тих, які до них не належать, а особливо на працівників у країнах, що розвиваються, де соціальні права часто порушуються. Захист цих працівників, започаткований також через відповідні ініціативи щодо країн походження, дозволить професійним спілкам чітко продемонструвати справжні етичні й культурні підстави, які дозволили їм стати вирішальним чинником розвитку в різних суспільних і робітничих контекстах. Завжди залишається актуальним традиційне вчення Церкви, яке закликає до розмежування ролі та функції між професійними спілками і політикою. Це розмежування дозволить профспілкам виявити у громадянському суспільстві якнайсприятливіше середовище для своєї діяльності щодо захисту і підтримки робітничого світу, особливо на користь експлуатованих працівників, скрутного становища яких часто не помічають очі розсіяного суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>65.</b> Потрібно також, щоб фінанси як такі перейшли стадію необхідного оновлення структур і способів функціонування, адже їх хибне використання зашкодило реальній економіці. Фінанси повинні знову стати інструментом, спрямованим на найефективніше продукування багатств, а також на розвиток. Уся економіка й усі фінанси, а не тільки деякі їхні сектори, повинні використовуватися як інструменти за етичними мірилами, щоб створити таким чином відповідні умови для розвитку людини і народів. Без сумніву, було б корисно, а в деяких обставинах і необхідно, започатковувати фінансові ініціативи, в яких домінує гуманітарний вимір. При цьому не слід забувати, що вся фінансова система повинна бути скерована на підтримку справжнього розвитку. Перш за все потрібно, щоб намір творити добро не протиставлявся наміру підвищувати ефективність виробництва продукції. Особи, що керують фінансовою політикою, повинні заново відкрити для себе етичні засади своєї діяльності, щоб не зловживати цими витонченими інструментами, які можуть служити для обдурювання вкладників. Благий намір, прозорість і пошук добрих результатів узгоджуються між собою й у жодному випадку їх не слід розділяти. Якщо любов є мудрою, то вона зуміє знайти спосіб, щоб далекоглядно і справедливо розпорядитися заощадженнями, як це переконливо доводить досвід кредитних товариств. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як юридичне регулювання фінансового сектора з метою охорони слабкіших суб'єктів і перешкоджанню скандальним спекуляціям, так і спроби створити нові форми фінансування, призначені для підтримки проектів розвитку, являють собою позитивний досвід, який потрібно підтримувати й поглиблювати. При цьому необхідно наголошувати на відповідальності інвестора. Також досвід мікрофінансування, що має своє коріння в розмірковуваннях і у творах громадських гуманістів - я маю на увазі насамперед виникнення Банків Милосердя, - потрібно посилювати і вдосконалювати, особливо в тих моментах, де фінансові проблеми можуть стати драматичними для багатьох найбільш вразливих верств населення, щоб оберігати їх від здирництва і розпачу. Найслабші суб'єкти потрібно готувати для захисту від здирників. Так само бідні народи потрібно навчати, як почерпнути реальну вигоду з мікрокредиту. Таким чином, шанси на зловживання у цих двох секторах будуть суттєво звужені. Оскільки і в багатих країнах існують нові форми бідності, мікрофінансування може конкретно посприяти виникненню нових ініціатив і секторів, які б принесли користь вразливим верствам суспільства, навіть у фазі його можливого збідніння. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>66.</b> Взаємні всесвітні зв'язки посприяли виникненню нової політичної влади - влади споживачів та їхніх об'єднань. Йдеться про явище, якому треба сприяти, оскільки воно має позитивні елементи, і яке також належить вивчати, аби уникнути непотрібних перебільшень. Добре те, що люди усвідомлюють, що купівля є не просто економічним актом, тут завжди присутня моральна дія. Отже, споживач несе чітку соціальну відповідальність, яка поєднується із суспільною відповідальністю світу бізнесу. Споживачів потрібно постійно готувати [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Centesimus annus, 36: l.c., 838-840] до ролі, яку вони повсякденно виконують і яку вони можуть виконувати, шануючи моральні засади, без шкоди для господарської раціональності, що її супроводжує акт придбання. Саме в ці часи, які ми зараз переживаємо, коли наша купівельна спроможність може спадати, а це нас підштовхує до більш помірного споживання, потрібно в галузі закупів обрати інші дороги, наприклад, форми кооперації покупців, як от товариства споживачів, які функціонують ще з XIX століття, зокрема й завдяки ініціативі католиків. Окрім того, було б корисно підтримувати нові форми комерціалізації продуктів, що походять із бідних регіонів планети, щоб забезпечити виробникам гідну платню за умови існування дійсно прозорого ринку. Таким чином, виробник здобуде не тільки більший заробіток, але також кращу освіту, професійні навички і технології. Але це має бути пов'язано лише з економічним досвідом задля розвитку, а не з ідеологічними поглядами певних партій. Активна роль споживача, за умов, що він не буде маніпульованим через об'єднання, які насправді не є його репрезентантами, стала б бажаним фактором економічної демократії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>67.</b> У контексті нестримного зростання всесвітньої взаємної залежності, а також в умовах глобального наступу рецесії, щоразу сильніше відчувається нагальність потреби реформувати і Організацію Об'єднаних Націй, і міжнародні економічні й фінансові структури, щоб таким чином концепція сім'ї народів набула конкретної форми. Існує також невідкладна потреба пошуку новаторських форм, щоб запровадити в життя принципи захисної відповідальності [Пор. Бенедикт XVI, Промова учасників Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (18.04.2008): l.c., 618-626], а також визнати за біднішими народами право реального голосу під час ухвалення спільних рішень. Це виглядає необхідним саме у світлі політичного, юридичного і економічного порядку, який би спрямовував міжнародну співпрацю на шлях солідарного розвитку всіх народів і сприяв би їй у цьому. Існує невідкладна потреба у справжньому світовому політичному авторитеті - на чому наголошував ще мій Попередник, благословенний Іван XXIII - для управління всесвітньою економікою, для санації господарств, яких торкнулася криза, для запобігання поглибленню кризи і дисбалансів, які з цього виникають, для реалізації справи остаточного роззброєння, а також гарантування безпеки і миру, для забезпечення охорони навколишнього середовища і регуляції міграційних потоків. Діяльність такого авторитета повинна регулюватися правовими нормами, які базуються на принципах субсидіарності та солідарності, бути спрямованою на забезпечення спільного блага [Пор. Іван XXIII, Енцикліка Pacem in terris: l.c., 293; Папська Рада "IUSTITIA ET PAX", Компендіум соціального вчення Церкви, 441], бути заангажованою у справу справжнього інтегрального людського розвитку, бути інспірованою цінностями любові у правді. Крім того, такий авторитет повинен бути визнаний усіма, володіти ефективною владою, щоб гарантувати кожному безпеку, справедливість і поважання його прав [Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 82]. Зрозуміло, що він повинен володіти такими повноваженнями, які б змусили усі сторони підпорядковуватися його рішенню, а також забезпечили б йому впливові позиції на різних міжнародних форумах. Якщо цього не відбудеться, то міжнародне право, попри відчутний поступ на різних напрямках, наражалося б на ризик, що умовою його дотримання буде рівновага сил між найсильнішими. Інтегральний розвиток народів і міжнародна співпраця вимагають, щоб було встановлено вищий ступінь міжнародного порядку субсидіарного характеру для управління процесами глобалізації [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 43: l.c., 574-575] і щоб нарешті було запроваджено відповідний суспільний порядок, узгоджений із моральним порядком, а також встановлено зв'язок між моральною і соціальною сферою, між політикою та економічною і громадською сферою, який вже окреслений у Статутах Організації Об'єднаних Націй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ VI</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b> </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>РОЗВИТОК НАРОДІВ І ТЕХНОЛОГІЙ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>68.</b> Тема розвитку народів тісно пов'язана з темою розвитку кожної поодинокої людини. Людська особа за своєю природою динамічно налаштована на власний розвиток. Не йдеться про розвиток, гарантований природними механізмами, оскільки кожен із нас знає, що може робити вільний і відповідальний вибір. Тим більше не йдеться про розвиток, що покладається на ласку нашого капризу, оскільки всі ми знаємо, що ми є даром, а не результатом створення самих себе. Свобода в нас первинно характеризується нашим існуванням і його обмеженнями. Ніхто довільно не формує власного сумління, але всі будують власні сумління на підставі певного себе, що було нам дане. Не тільки ми не маємо у своєму розпорядженні інших осіб, але й ми такими не є для нас самих. Розвиток особи деградує, якщо вона має намір бути єдиним творцем себе самої. Аналогічно розвиток народів наражається на деградацію, якщо людство вважає, що може створитися заново, користуючись "дивами" техніки. Подібно економічне піднесення виявляється фіктивним і шкідливим, якщо доручається "дивам" фінансів, щоб вони підтримували неприродне та споживацьке зростання. Зіткнувшись із цією прометеївською претензією, ми повинні зміцнити любов не до мінливої свободи, але правдиво людської, завдяки визнанню добра, що їй передує. З цією метою треба, щоб людина увійшла в саму себе, щоб визнати фундаментальні норми природного морального права, вписані Богом у її серце. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>69.</b> Проблема розвитку нині тісно пов'язана з технологічним прогресом, із його дивовижними застосуваннями в біологічній сфері. Технології - варто це підкреслити - є фактом глибоко людським, пов'язаним із автономією і свободою людини. У технологіях виражається і підтверджується панування духу над матерією. Дух, "звільнений «у більшому ступені від поневолення речами, швидше може бути винесений до обожнювання і споглядання самого Творця»" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 41; Пор. ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 57]. Технології дозволяють панувати над матерією, зменшити ризик, заощадити працю, покращити умови життя. Відповідають вони за цю саму доцільність людської праці: у технологіях, які сприймає як справу власного генію, людина визнає саму себе і втілює в життя свою людяність. Технології є об'єктивним аспектом людської дії [Пор. Іван Павло II, Енцикліка Laborem exercens, 5], джерело якої і підстави існування містяться у суб'єктивному елементі: у людині, яка діє. Тому технології ніколи не є лише технологіями. Вони вказують на людину та її прагнення до розвитку, виражають схильність людини до поступового долання певних матеріальних передумов. Тому технології вписуються в заповідь порати та доглядати землю (пор. Бут. 2:15), яку Бог доручив людині, і їй треба дати такий напрям, щоб вона зміцнювала той пакт між людиною і середовищем, який повинен віддзеркалювати творчу Божу любов. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>70.</b> Технологічний розвиток може зродити ідею самодостатності технологій, якщо людина, ставлячи собі лише запитання як, не розмірковує над багатьма чому, які спонукають її до дії. З цього приводу технології і стають двозначними. Породжені з людської творчості як інструмент свободи людини, їх можна розуміти як елемент абсолютної свободи, тієї свободи, яка хоче абстрагуватися від обмежень, які містять у собі речі. Процес глобалізації міг би замінити ідеологію технологіями [Пор. Павло VI, Апостольський лист. Octogesima adveniens, 29], які самі стали б ідеологічною владою, що наражає людство на ризик закритості всередині певного a priori, з якого не могло б воно вийти, щоб пізнати буття і правду. У такому випадку всі ми пізнавали б, оцінювали б і приймали рішення щодо нашого життя в межах технократичного культурного горизонту, до якого ми належали б структурно, не маючи ніколи можливості знайти не нами витвореного сенсу. Такий погляд винен нині в тому, що технократична ментальність стає такою міцною, що призводить до ототожнення правди з можливою до виконання річчю. Але коли єдиним критерієм правди є ефективність і користь, розвитком автоматично нехтують. Бо справжній прогрес не полягає насамперед у виконанні чогось. Ключем до прогресу є інтелект, здатний мислити про технології і зрозуміти у повній мірі людський сенс дій людини, а в контексті цілісного значення буття особи. Навіть коли людина працює на відстані, через супутник або електронний імпульс, її діяльність залишається завжди людською, виразом відповідальної свободи. Технології глибоко притягують людину, оскільки звільнюють її від фізичних обмежень і розширюють їй горизонт. Але людська свобода залишається собою тільки тоді, коли на зачарування технікою вона відповідає рішеннями, що є результатом моральної відповідальності. Звідси невідкладна потреба формування етичної відповідальності у користуванні технологіями. Виходячи із зачарування, яке технології справляють на людину, потрібно повернути справжній сенс свободи, що не полягає у сп'янінні тотальною автономією, а у відповідях на виклик буття, починаючи від нашого власного буття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>71.</b> Цей можливий відхід технократичної ментальності від її первинної гуманістичної дороги сьогодні видно у певних технологічних проявах і розвитку, і миру. Часто розвиток народів вважається справою фінансової інженерії, відкриттів ринків, скасування мит, виробничих інвестицій, інституційних реформ, одним словом, проблемою лише технічною. Всі ці сфери дуже важливі, але ми мусимо поставити запитання, чому прийняті технічні рішення принесли лише двозначні результати. Причину треба шукати у глибині. Ніколи не забезпечать розвиток тільки автоматичні та безособові - у якійсь мірі - сили, такі як сили ринку чи міжнародної політики. Розвиток неможливий без правильних людей, без фахівців із економіки, а також політиків, які у своєму сумлінні глибоко переживають виклик загального блага. Потрібною є і професійна підготовка, і моральна послідовність. Коли гору бере абсолютизація технологій, доходить до плутанини між цілями та засобами: підприємець вважатиме єдиним критерієм дії максимізацію прибутку, політик - зміцнення влади, а науковець - результат своїх відкриттів. Трапляється, що часто під мережею економічних, фінансових або політичних відносин залишаються непорозуміння, проблеми і несправедливість, множиться обіг технічної інформації, але на користь її власників, натомість реальний стан народів, що живуть під впливом і майже завжди у невіданні цих процесів, залишається незмінним, без реальних можливостей звільнення. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>72.</b> Миру інколи загрожує також і те, що вважається технологічним продуктом і є всього лише плодом порозуміння між урядами або ініціативами, що мають на меті досягнення ефективної економічної допомоги. Правдою є те, що будівництво миру вимагає постійного підтримування дипломатичних контактів, економічного і технологічного обміну, культурних зустрічей, угод про спільні проекти, а також прийняття спільних зобов'язань, щоб запобігти загрозам типу воєнного конфлікту і викоренити в основі причини тероризму. Однак, щоб ці зусилля принесли тривалі плоди, необхідно, щоб вони спиралися на цінності, вкорінені у правді життя. Тобто потрібно вслухатися в голос і спостерігати за станом зацікавлених народів, щоб власне інтерпретувати їхні очікування. Інакше кажучи, потрібно, щоб, як і раніше, багато осіб, сильно заангажованих у пропаганду зближення між народами і сприяння розвитку, докладали цих зусиль, беручи за вихідну точку взаємну любов і розуміння. З-поміж цих осіб є також вірні християни, заангажовані у велике завдання поширення розвитку і миру цілком гуманного виміру. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>73.</b> З технологічним розвитком пов'язаний вплив засобів суспільної комунікації. Не можна вже уявити собі без них життя людської сім'ї. На добре і на зле вписані вони в життя світу так, що видається абсурдною постава тих, які вважають їх нейтральними і, як наслідок, автономними від будь-яких міркувань моральності стосовно особи. Часто подібні погляди, чітко підкреслюючи суто технологічну природу ЗМІ, фактично сприяють їхній підпорядкованості економічній калькуляції, намірам панування на ринках, а також - не в останню чергу - бажанню нав'язувати культурні зразки, що відповідають планам ідеологічної і політичної влади. Беручи до уваги їхню основну роль у визначенні змін способу сприймання і пізнавання реальності, а також самої людської особи, необхідною стає уважна рефлексія над їхнім впливом, особливо щодо етично-культурного виміру глобалізації і солідарного розвитку народів. Подібно до того, чого очікують від належного управління глобалізацією і розвитком, треба дошукуватися сенсу і доцільності існування ЗМІ з антропологічної перспективи. Це означає, що вони можуть стати можливістю до гуманізації не тільки тоді, коли завдяки технологічному розвиткові створюють більші можливості передавання інформації, але перш за все тоді, коли вони організовані та спрямовані на випромінювання образу особи і спільного блага, що віддзеркалює її універсальні цінності. Засоби суспільної комунікації не сприяють свободі, не глобалізують розвиток і демократію для всіх тільки тому, що множать можливості взаємного спілкування та обігу ідей. Щоб досягти таких цілей, вони повинні сконцентруватися на пропагуванні гідності осіб і народів, повинні бути чітко натхненні любов'ю і служити правді, добру і природному та надприродному братерству. Справді, в людстві свобода внутрішньо пов'язана з цими вищими цінностями. ЗМІ можуть надати важливу допомогу для поглиблення комунії людської сім'ї, а також етосу суспільств, коли стають інструментами пропагування участі всіх у спільному пошуку того, що є справедливим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>74.</b> Першим і ключовим полем культурної боротьби між абсолютизмом технологій і моральною відповідальністю людини є сьогодні біоетика, на території якої розігрується питання інтегрального людського розвитку. Йдеться про дуже делікатну і вирішальну сферу, в якій звучить із драматичною силою фундаментальне запитання: людина є витвором самої себе, чи залежить вона від Бога? Наукові відкриття на цьому полі, а також можливості технологічного втручання видаються настільки розвиненими, що схиляють до вибору між двома категоріями раціональності: розуму, відкритого на трансцендентність, або раціональності розуму, зачиненого в іманентності. Ми стаємо перед вирішальним або - або. Однак раціональність технічної дії, концентрованої на собі, виявляється ірраціональною, оскільки тягне за собою відторгнення сенсу і цінностей. Не випадково закритість перед трансцендентністю стикається зі складністю уявлення, як із небуття виникло буття, а також як випадково народився розум [Пор. Бенедикт XVI, Промова до учасників IV Національного церковного конгресу в Італії, Верона, 19.10.2006; Бенедикт XVI, Проповідь під час Служби на Islinger Feld в Регенсбургу, 12.09.2006]. Зіткнувшись із цими драматичними проблемами, розум і віра йдуть один одному на допомогу. Тільки разом вони врятують людину. Захоплений чистою технічною дією, розум без віри приречений загубитися в ілюзії власної всемогутності. Вірі без розуму загрожує відособлення від конкретного життя осіб [Пор. Конгрегація Науки Віри, Інструкція Dignitas personae стосовно деяких біоетичнихпроблем (8.09.2008)]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>75.</b> Вже Павло VI визнав і вказав на глобальний вимір суспільного питання [Пор. Енцикліка Populorum prgoressio, 3: l.c., 268]. Ідучи услід за ним цією дорогою, потрібно сьогодні підтвердити, що суспільне питання стало радикально антропологічним питанням у тому сенсі, що воно передбачає не тільки спосіб зачаття, але також маніпулювання життям, що щоразу частіше стає підконтрольним людині через біотехнології. Запліднення in vitro, дослідження на ембріонах, можливість клонування і гібридизації людської істоти множаться і поширюються у сучасній культурі цілковитої втрати віри, яка сподівається відкрити кожну таємницю, оскільки добралася вже до коренів життя. Тут абсолютизм технологій знаходить свій найвищий вираз. У такій культурі сумління закликають всього лише зважати на чисто технологічні можливості. Не можна, однак, недооцінювати тривожних сценаріїв майбутнього людини, а також нових потужних інструментів, які має у розпорядженні "культура смерті". До трагічного лиха аборту, що поширюється, можна було б додати в майбутньому - але це вже in nuce [майже тепер] - систематичне планування євгенічних народжень. З іншого боку спектру, сильніше звучать голоси на захист евтаназії, що є проявом не меншого зловживання у питанні панування над життям, яке за певних умов вважають негідним, щоб ним далі жити. За цими сценаріями криються культурні позиції, що заперечують людську гідність. Зі свого боку, ці практики підсилюють матеріалістичну і механістичну концепцію людського життя. Хто зуміє виміряти негативні наслідки цієї ментальності для розвитку? Як можна дивуватися байдужості, проявленої щодо випадків людської деградації, якщо байдужість характеризує навіть нашу позицію щодо того, що є людським і що ним не є? Вражає безапеляційна селективність того, що нині пропонують за гідне поваги. Незначні справи вважають шокуючими, але толерованою є нечувана несправедливість. Тоді як бідні світу цього стукають до дверей багатіїв, багатий світ, видається, не слухає вже цих ударів до дверей через сумління, що вже не здатне пізнати те, що є людське. Бог відкриває людину людині, розум і віра співпрацюють у вказуванні їй добра, лише б вона хотіла його побачити, природне право, в якому ясніє блиск Розуму творця, вказує на велич людини, але також на її бідність, коли вона не може впізнати заклику моральної правди. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>76.</b> Одним із аспектів сучасного технократичного мислення є тенденція розглядати проблеми та емоції внутрішнього життя всього лише з психологічної точки зору, аж до неврологічного редукціонізму. Таким чином, єство людини стає позбавленим значення, і поступово втрачається свідомість онтологічної глибини людської душі, якої змогли досягти святі. Проблема розвитку тісно пов'язана також із нашим розумінням людської душі, оскільки наше "я" часто зводиться до психіки, а здоров'я душі плутають із добрим емоційним відчуттям. У підставі цих надспрощень лежить глибоке нерозуміння духовного життя, і воно веде до незауваження того факту, що розвиток людини і народів залежить також від рішення проблем духовного характеру. Крім матеріального зростання, розвиток повинен також охоплювати духовне зростання, оскільки людська особа є "єдністю тіла й душі" [ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 14], зродженою з творчого кохання Бога і призначеною до вічного життя. Людина розвивається, коли виростає духовно, коли її душа пізнає саму себе і пізнає правду, зародок якої в ній розміщений Богом, коли вона проводить діалог сама з собою та зі своїм Творцем. Залишаючись віддаленою від Бога, людина є неспокійною і хворою. Суспільне і психологічне відчуження, а також такі численні неврози, що характеризують багате суспільство, мають також причини духовної природи. Суспільство добробуту, матеріально розвинене, але яке придушує душу, не є саме по собі спрямованим на справжній розвиток. Нові форми поневолення наркотиками і відчай, у який потрапляє стільки осіб, породжений не лише психологічними чи соціологічними причинами, але значною мірою і духовними. Порожнеча, в якій душа почувається покинутою, незважаючи на численні терапії тіла і психіки, приносить страждання. Неможливий цілісний розвиток та загальне спільне благо, якщо не враховувати духовне та моральне благо осіб, розуміючи їхню цілісність душі й тіла. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>77.</b> Абсолютизм технологій часто перешкоджає людям визнати будь-що, що не можна пояснити простою матерією. Проте всі люди стикаються з багатьма нематеріальними і духовними аспектами свого життя. Пізнання не є тільки матеріальним актом, оскільки об'єкт, який пізнається, завжди приховує щось поза емпіричними даними. Все наше знання, навіть найпростіше, є завжди малим дивом, оскільки не можна його пояснити цілком за допомогою матеріальних інструментів, якими ми користуємося. У кожній правді є щось більше, ніж ми могли б очікувати, у пережитій любові є завжди щось, що нас захоплює. Ми не повинні ніколи переставати дивуватися з приводу цих див. У кожному пізнанні та в кожному акті любові душа людини зазнає чогось "більшого", що видається дуже подібним на отримання дару, на висоти, до яких ми почуваємося піднесеними. Розвиток людини і народів також підноситься на такі висоти, якщо ми беремо до уваги духовний вимір, яким повинен обов'язково відзначатися такий розвиток, щоб бути справжнім. Він домагається нових очей і нового серця, здатного височіти над матеріалістичним баченням людських подій і побачити в розвиткові щось "поза межами", чого технології не можуть дати. Цим шляхом можна буде досягти інтегрального людського розвитку, орієнтаційним критерієм якого є рушійна сила любові у правді.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b> </b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<b>78.</b> Без Бога людина не знає, куди прямує, і не може навіть зрозуміти того, ким є. Щодо велетенських проблем розвитку народів, які майже вганяють нас у знеохочення, приходить нам на допомогу слово Господа Ісуса Христа, який дає нам зрозуміти: "Без мене ж ви нічого чинити не можете" (Ів. 15:5), і додає відваги: "Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт. 28:20). Перед величезним обсягом роботи, до якої треба взятися, підтримує нас віра у присутність Бога серед тих, які збираються в Його ім'я і працюють заради справедливості. Павло VI нагадав нам у Populorum progressio, що людина не може сама керувати власним прогресом, оскільки сама не може встановити справжнього гуманізму. Тільки якщо ми свідомі свого покликання, як окремі особи та спільнота, бути частиною Божої сім'ї як Його діти, ми зможемо створити нове бачення та вивільнити нову енергію на службу справжньому інтегрального гуманізму. Так, отже, найбільшою силою на службі розвитку є християнський гуманізм [Пор. N 42], який оживляє любов і походить із правди, і приймає обох як вічний Божий дар. Відкритість до Бога відкриває нас до наших братів та сестер, а також до розуміння життя як солідарного і радісного завдання. І навпаки, ідеологічна закритість до Бога, а також атеїзм байдужості, що забуває про Творця і наражається на забуття людських цінностей, є нині серед найбільших перешкод у розвитку. Гуманізм, що виключає Бога, є нелюдським гуманізмом. Лише гуманізм, відкритий до Абсолюту, може вести нас у насадженні та реалізації форм громадського і суспільного життя - в межах структур, інституцій, культури і етосу - врятувавши нас від ризику, що ми станемо заручниками мінливої моди. Це усвідомлення незнищенної Божої Любові підтримує нас у тяжкому і високому заангажуванні на користь справедливості та розвитку народів, серед успіхів і поразок, у безперестанному визначенні відповідних напрямків для людських справ. Божа Любов закликає нас вийти з того, що є обмеженим і не остаточним, додає нам відвагу до дій і подальшого пошуку блага всіх, навіть якщо цього не можна досягти негайно, навіть якщо те, що ми зможемо зробити, а разом із нами політична влада та особи, задіяні у сфері економіки, завжди менше від того, чого ми гаряче прагнемо [Пор. Бенедикт XVI, Енцикліка Spe salvi, 35]. Бог наділяє нас силою, щоб боротися і страждати за любов до загального блага, оскільки Він є нашим Всім, нашою найбільшою надією. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>79.</b> Розвиток потребує християн із руками, піднятими до Бога у поставі молитви, християн, що керуються усвідомленням того, що любов, сповнена правди, caritas in veritate, з якої походить справжній розвиток, не є нашим витвором, а залишається нам переданою в дар. Тому у важкі та складні хвилини, окрім визнання того, що відбувається, ми повинні перш за все повернутися до Його любові. Розвиток потребує уваги до духовного життя, серйозного ставлення до довіри Богові, духовного братерства у Христі, покладання на Боже Провидіння і Боже Милосердя, любов і пробачення, самопожертву, прийняття ближнього, справедливості та миру. Все це необхідне для перетворення "камінних сердець" на "серця тілесні" (Єз. 36:26), так аби життя на землі зробити "Божим", і тому гідним людства. Все це людське, оскільки людина є суб'єктом власного існування, і водночас вона Божа, оскільки Бог є на початку і в кінці цього всього, що є цінним, і що дає спасіння: "чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє усе ваше, ви ж Христові, а Христос Божий!" (1 Кор. 3:22-23). Гарячим бажанням християнина є, щоб уся людська сім'я могла називати Бога "нашим Батьком". Лише разом із Єдинокровним Сином усі люди могли б навчитися молитися до Батька і просити Його словами, яких сам Ісус нас навчив, його ласки славити, живучи згідно з Його волею, щоб потім мати хліб наш насущний, розуміти та бути щедрими щодо наших боржників, не спокушатися над міру і бути звільненими від зла (пор. Мт. 6:9-13). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На закінчення Року святого Павла я охоче висловлюю це побажання словами Апостола з його Послання до римлян: "Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра! Любіть один одного братньою любов'ю. Пошаною один одного випереджайте!" (12:9-10). Нехай Діва Марія, проголошена Павлом VI Mater Ecclesiae, шанована християнським народом як Speculum Iustitiae і Regina Pacis, охороняє нас і випросить для нас своїм небесним заступництвом потрібну силу, надію і радість, щоб, як і раніше, ми виконували самовіддано завдання втілення в життя "розвитку всієї людини і всіх людей" [Павло VI, Енцикліка Populorum progressio, 42]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<i><b>У Римі, 29 червня 2009 р., в урочистість святих Апостолів Петра і Павла, </b></i><br />
<i><b>на п'ятий рік мого Понтифікату.</b></i><br />
<i><b> </b></i> <br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">Бенедикт XIV</span></span> [Benedictus PP. XVI] - Папа Римський</b> </div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<br />
<br />
Назва оригіналу: <span style="color: purple;">LETTERA ENCICLICA CARITAS IN VERITATE DEL SOMMO PONTEFICE BENEDETTO XVI AI VESCOVI AI PRESBITERI E AI DIACONI ALLE PERSONE CONSACRATE AI FEDELI LAICI E A TUTTI GLI UOMINI DI BUONA VOLONTÀ SULLO SVILUPPO UMANO INTEGRALE NELLA CARITÀ E NELLA VERITÀ</span></div>
<br />
Автори перекладу: <b>О.Д., О.Р., Л.П.</b><br />
<br />
Джерела: <a href="http://www.zgroup.com.ua/article.php?articleid=2787" target="_blank">L'Osservatore Romano</a>, 07.07.2009<br />
<a href="http://www.christusimperat.org/uk/node/19982" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: medium;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span></b> <b>текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2cV92eHBFTmo0cm8" target="_blank">(pdf+ocr,51st.,ukr.,0,49Mb)</a><br />
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #999999;"><b><i>(У наданому тексті перекладу
енцикліки відредаговано, тобто виправлено лише технічні помилки, решта все як в оригінальному тексті
перекладу, крім підсвідки кольорами назви, заголовки розділів тощо)</i></b></span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-60865651999589226392018-02-22T10:04:00.001-08:002018-02-25T00:32:51.483-08:00Енцикліка SPE SALVI - «СПАСЕННІ НАДІЄЮ» Бенедикта XVI (2007)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red; font-size: x-large;"><span style="font-size: large;"><b>SPE SALVI</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_Bp_Bd3Nh9WgalvF8hfp1O2u5HXjhbCR4Cv01UZ3A7ARNX6RxYTIgkGvxpGlsSEwnzcA9vL5EhYZ1KZ4OSPTUAcxlPNVoA23pSLGaBvF-9MjLpZSTAqgSn7h4Tysy6WMM3a-Swg0W8VY/s1600/spe-salvi_cover_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1040" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_Bp_Bd3Nh9WgalvF8hfp1O2u5HXjhbCR4Cv01UZ3A7ARNX6RxYTIgkGvxpGlsSEwnzcA9vL5EhYZ1KZ4OSPTUAcxlPNVoA23pSLGaBvF-9MjLpZSTAqgSn7h4Tysy6WMM3a-Swg0W8VY/s400/spe-salvi_cover_02.jpg" width="260" /></a></div>
<b><span style="color: #cc0000;">«СПАСЕННІ НАДІЄЮ</span></b><b><span style="color: #cc0000;">»</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidlk7ru7Cp3RGoR00wxWj7dcn5iuaqPOPR8O1IlM7V7PoMwsUAxYZb8uz5EcNasRj0GUOiE0cAEtrZE56GKTSjk9S4dcM9sn0UoFPdFDSa0iwTfbon4jh1SvxVGcoZGDeDCJvliK-IKCQ/s1600/spe-salvi_cover_ukr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="600" data-original-width="366" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEidlk7ru7Cp3RGoR00wxWj7dcn5iuaqPOPR8O1IlM7V7PoMwsUAxYZb8uz5EcNasRj0GUOiE0cAEtrZE56GKTSjk9S4dcM9sn0UoFPdFDSa0iwTfbon4jh1SvxVGcoZGDeDCJvliK-IKCQ/s400/spe-salvi_cover_ukr.jpg" width="243" /></a></div>
<b>ЕНЦИКЛІКА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>БЕНЕДИКТА XVI </b></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGAdQRkY9IPF1q8UMCYmBcPe4weglF6RIhJ0807h3gRablvlbde6ju_uHNIuSgkxUgDDgm_il70OsMgbyWlT96sbfdZbrRm79qMcijYtC7w3-V_oJ_XJ9Xo4mv_wlcArrPns4esilGfHg/s1600/Benedykt-16.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="623" data-original-width="480" height="320" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiGAdQRkY9IPF1q8UMCYmBcPe4weglF6RIhJ0807h3gRablvlbde6ju_uHNIuSgkxUgDDgm_il70OsMgbyWlT96sbfdZbrRm79qMcijYtC7w3-V_oJ_XJ9Xo4mv_wlcArrPns4esilGfHg/s320/Benedykt-16.jpg" width="246" /></a></div>
<b>До єпископів, пресвітерів і дияконів, до богопосвячених осіб і до всіх вірних </b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО ХРИСТИЯНСЬКУ НАДІЮ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>Вступ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> «SPE SALVI facti sumus» - ми спасенні надією,- каже святий Павло римлянам, а разом з ними і нам (Рим. 8,24). «Відкуплений» - спасіння - в християнській вірі є не таким вже й простим поняттям. Відкуплення дане нам в тому сенсі, що нам була подарована надія - достовірна надія, завдяки якій ми можемо сміло дивитися в очі нашому сьогоденню. Сьогодення, навіть важке, не страшне, якщо воно веде до якоїсь мети, якщо ми можемо бути упевнені в цій меті, якщо ця мета настільки велика, що виправдовує тягарі шляху. У зв'язку з цим відразу виникає питання: яка надія здатна підтвердити судження, згідно з яким ми відкуплені на її основі і просто тому, що вона є? І про яку впевненість тут йдеться?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра є надія</b></span><br />
<span style="color: #cc0000;"><b> </b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Перш ніж приступити до цих питань, що особли во хвилюють нас сьогодні, слід ще уважніше прислухатися до свідоцтва Біблії про надію. «Надія» - дійсно центральне слово біблейської віри, причому в деяких віршах слова «віра» і «надія» постають взаємозамінними. Скажімо, Послання до євреїв тісно пов'язує «повноту віри» (10,22) з «непохитним визнанням надії» (10,23). І також Перше послання Петра закликає християн бути завжди готовими дати відповідь щодо логосу - сенсу і підстави - їхньої надії(пор. 3,15), «надія» є еквівалентом слова «віра». Про те, наскільки визначальним для свідомості перших християн був факт отримання в дар достовірної надії, свідчить порівняння християнського буття з життям до прийняття віри або зі становищем прихильників інших релігій. Павло нагадує ефесянам, що до їх зустрічі з Христом вони «не мали надії і були безбожниками в світі» (Еф. 2,12). Певна річ, він знає, що у них була релігія, «боги», але вони виявилися сумнівними, а суперечливі міфи не вселяли ніякої надії. Поклоняючись «богам», ефесяни залишалися «безбожниками» і тому перебували в темному світі з неясним майбутнім. «In nihil ab nihilo quam cito recidimus» («Як скоро з небуття ми повертаємося в небуття»)1, - гласить епітафія тієї епохи, і за цими словами, поза сумнівом, криється те, на що вказує Павло. У цьому ж сенсі він каже до солунян: Ви не повинні «сумувати, як інші, ті, що не мають надії» (1Сол. 4,13). І тут той факт, що в християн є майбутнє, вказує на їхню відмінність від інших людей: вони не знають, що саме їх чекає, але відають, що їхнє життя не розчиниться у порожнечі. Лише коли майбутнє визначене як позитивна реальність, тоді і сьогодення стає гідним, щоб жити ним. Отже, тепер можна сказати: християнство було не тільки «благою вісткою», передачею невідомих досі відомостей. Кажучи сучасною мовою, християнська вістка не просто «інформативна», а й «перформативна». Тобто Євангеліє - не тільки повідомлення того, що слід знати, але звістка, що породжує події і міняє життя. Похмурі брами часу, брами в майбутнє, були розкриті. Той, хто має надію, живе інакше; йому подароване нове життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Проте тепер виникає питання: у чому полягає ця надія, яка - як надія - є «Відкуплення»? Так от, суть відповіді дана в процитованому вище уривку з Послання до ефесян: до зустрічі з Христом ефесяни не мали надії, бо були «безбожниками в світі». Пізнати Бога - дійсного Бога - означає отримати надію. Для нас, що споконвіку звикли жити з християнським уявленням про Бога, володіння надією, що витікає з реальної зустрічі з Богом, вже майже невідчутне. Приклад Святих нашого часу може деякою мірою допомогти зрозуміти, що означає вперше і реально зустріти Бога. Я маю на увазі африканку Джузеппіну Бахіту, залучену до лику Святих Папою Іваном Павлом II. Вона народилася близько 1869 р. - точної дати вона сама не знала - в Дарфурі в Судані. Коли Бахіті було дев'ять років, її, побивши до крові, викрали работорговці. П'ять разів її продавали на невільничих ринках Судану. Востаннє рабиня потрапила на служіння до матері й дружини якогось генерала, і там її щодня до крові били батогами; через це у неї на все життя залишилися 144 шрами. Нарешті у 1882 р. італійський торговець викупив її для італійського консула Каллісто Леньяні, який через повстання махдистів повернувся до Італії. Тут після таких жахливих «господарів», яким вона раніше належала, Бахіта пізнала абсолютно іншого «Пана»: «Paron» - так, вивчивши венеціанську говірку, - вона називала живого Бога, Бога Ісуса Христа. Доти вона знала господарів, які лише принижували її і погано з нею поводилися або, в ліпшому разі, вважали її корисною рабинею. Тепер же вона почула, що існує «Paron» - Господар усіх господарів, Пан усіх панів і що цей Господь - добрий, що Він - сама доброта. Вона дізналася, що Господь знає також і її, що Він її створив, що Він навіть любить її і що її любить не будь-хто, а найголовніший Господар, перед Яким всі інші - лише жалюгідні слуги. Він знав і любив її, і Він чекав на неї. Що більше, цей Господар Сам прийняв долю битого і тепер чекає її «по правиці Отця». Відтепер у неї з'явилася надія - не банальна надія знайти менш жорстоких господарів, а велика надія: «Нарешті я люблена, і що б не трапилося, ця Любов чекає мене. І тому моє життя хороше». Завдяки цій надії вона була «викуплена і відчувала себе відтоді не рабинею, а вільною дочкою Бога. Вона розуміла, що мав на увазі Павло, нагадуючи ефесянам, що спочатку вони були без надії і безбожниками в світі: без надії, тому що без Бога. Коли Бахіту вирішили повернути до Судану, вона відмовилася, бо не бажала розлучатися зі своїм «Господарем». 9 січня 1890 р. її охрестили і миропомазали, вона отримала перше Святе Причастя з рук патріарха Венеції. 8 грудня 1896 р. у Вероні Бахіта склала обіти в Конгрегації каноссіанок і відтоді - разом з обов'язками в ризниці і хвіртянинки монастиря - під час поїздок по Італії прагнула займатися головно місіонерською діяльністю. Вона відчувала, що свободою, отриманою через зустріч з Богом Ісуса Христа, слід ділитися, її потрібно дарувати іншим людям - якомога більшій кількості людей. Вона не могла утримувати при собі надію, яка народилася для неї і відкупила її; ця надія повинна була прийти до багатьох, до всіх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Поняття надії, основаної на вірі, в Новому Завіті і в ранній Церкві</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Перш ніж розглянути питання про те, чи може зусгріч з Богом, Який у Христі явив нам Своє лице і відкрив Своє серце, бути і для нас не тільки «інформа-ційною», але й «перформативною», тобто перетворити наше життя настільки, щоб ми відчули себе відкупленими надією, що виражається у зустрічі з Богом, повернемося ще раз до історії ранньої Церкви. Неважко уявити собі, що досвід пригнобленої рабині-африканки Бахіти розділило багато людей, приречених на побої і рабство в епоху зародження християнства. Християнство не містило в собі соціально-революційної ідеї, подібно до тієї, в ім'я якої Спартак вів криваву боротьбу, що закінчилася поразкою. Ісус не був Спартаком, Він не був борцем за політичне звільнення, як Варава або Бар-Кохба. Ісус, що Сам помер на хресті, приніс щось абсолютне інше: зустріч з Паном всіх панів, зустріч з живим Богом і, отже, зустріч з надією, яка долала тортури рабства і тому перетворювала життя і світ зсередини. Новизна максимально очевидно виявляється в Посланні до Филимона святого Павла. Цей дуже особистий лист Павло написав у в'язниці і передав втікачеві-рабові Онисиму для його господаря Филимона. Павло посилає раба до його господаря, від якого той втік, і не наказує йому, а просить: «Прошу тебе про сина мого, Онисима, якого народив я в узах моїх [...]; я повертаю його; ти ж прийми його, як моє серце. [...] Бо, можливо, він для того на якийсь час відлучився, щоб тобі прийняти його назавжди, вже не як раба, але вище за раба, брата улюбленого» (Флм. 10,16). Люди, які за своїм соціальним статусом спілкувалися між собою як господарі і раби, водночас як члени єдиної Церкви ставали між собою братами і сестрами - так християни називали один одного. Через Хрещення наново народжені, вони були напоєні одним і тим самим Духом і кормлені - один з одним, разом - Тілом Господнім. Це змінювало суспільство зсередини, хоча його зовнішні структури залишалися колишніми. Коли в Посланні до євреїв мовиться, що тут, на землі, християни не мають постійної батьківщини, але шукають іншої вітчизни, прийдешнього (пор. Євр. 11,13-16; Флм. 3,20), йдеться не просто про надію на майбутнє: нинішнє суспільство християни вважають не за своє; вони належать до нового суспільства, що його прагнуть разом і яке передчувають у своїх мандрах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Слід додати ще одне. Перше послання до коринтян (1,18-31) показує нам, що більшість перших християн належало до нижчих прошарків суспільства, і саме тому вони були готові пережити досвід нової надії, проілюстрований прикладом Бахіти. Проте з самого початку були навернення також серед аристократів і освічених людей, оскільки і вони також жили, «не маючи надії, і були безбожниками в світі». Міф втратив свою достовірність; релігія римської держави закостеніла, перетворилася на порожній церемоніал, що його ретельно дотримувалися, але ставилися до нього лише як до «політичної релігії». Філософський раціоналізм заслав богів у сферу нереального. Божественне по-різному вбачали в космічних силах, але Бога, Якому можна було б молитися, не було. Павло абсолютно точно ілюструє головну проблему тодішньої релігії, протиставляючи життя «за Христом» життю під пануванням «стихій світу» (Кол. 2,8). Допомогти нам це зрозуміти може одна думка святого Григорія Назіянзького: тоді, коли волхви, ведені зіркою, поклонилися новому цареві, Христу, - астрології прийшов кінець, тому що відтепер зірки обертаються по орбіті, заданій Христом2. Насправді ця подія перевернула тодішнє уявлення про світ, яке знов розцвіло, правда, іншим чином в наші дні. Не космічні стихії, не закони матерії управляють, кінець кінцем, світом і людиною, - зірками, тобто всесвітом, управляє Бог-Особа; не закони матерії і еволюції є вищою інстанцією, а розум, воля, любов, тобто Особа. І якщо ми знаємо цю Особу, а Вона знає нас, тоді дійсно невблаганна сила матеріальних стихій більше не є вищою інстанцією; ми більше не раби всесвіту і її законів, - ми вільні. Така свідомість спонукала в давнину щирі душі до пошуку. Небо - не порожнє. Життя - не просто плід законів і випадковості матерії: у всьому і одночасно над усім існує особиста воля, Дух, Який в Ісусові явив Себе як Любов3.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Саркофаги ранньохристиянської епохи наочно ілюструють це уявлення - в контексті смерті, перед якою питання про сенс життя стає неминучим. Христос зображений на стародавніх саркофагах переважно у вигляді двох образів: філософа і пастиря. Під філософією тоді, на відміну від наших днів, мали на увазі не складну академічну дисципліну. Філософом радше вважався той, хто умів навчити важливого мистецтва: мистецтва бути по-справжньому людиною - мистецтва жити і вмирати. Очевидно люди вже давно зрозуміли, що більшість тих, хто бродив по світі, видаючи себе за філософів, за вчителів життя, були всього лишень шарлатанами, що здобували собі гроші промовами, причому про дійсне життя їм було нічого сказати. От чому так потрібний був справжній філософ, що зумів би вказати істинний шлях життя. Перше зображення Христа - Правдивого Філософа - ми зустрічаємо в Римі, у сцені воскресіння Лазаря, зображеній на дитячому саркофазі кінця III ст: Христос тримає в одній руці Євангеліє, а в іншій - палицю подорожнього, звичайний атрибут філософів. Палицею Він перемагає смерть, а Євангеліям несе істину, яку марно шукали мандрівні філософи. У цьому зображенні (а воно довгий час повторювалося на барельєфах саркофагів) видно, що саме освічені люди - так само, як і прості - знаходили в Христі: Він говорить нам, ким насправді є людина і що вона повинна робити для того, щоб бути справді людиною. Він показує нам шлях, і шлях цей є істина. Він Сам є шлях і істина, а тому Він є також і життям, яке ми всі шукаємо. Він показує шлях по той бік смерті; лише Той, Хто в змозі зробити це, і є справжній учитель життя. Те ж саме видно і в образі пастиря. Його, як і образ філософа, рання Церква запозичила з римського мистецтва. Але якщо в мистецтві пастир головно втілював мрії про просте і спокійне життя, за яким тужили люди в суєті великого міста, то Церква прочитувала цей образ інакше, надаючи йому глибшого змісту: «Господь - мій Пастир; я ні в чому не матиму потреби. Якщо я піду і долиною смертної тіні, не убоюся зла, тому що Ти зі мною...» (Пс. 23 /22/ 1. 4). Справжній пастир Той, Хто знає шлях, що веде навіть через долину смерті; Той, Хто хоч би і на шляху крайньої самоти, на якім ніхто не може супроводжувати мене, йде зі мною, направляючи мене: Він Сам пройшов цей шлях, Він зійшов в царство смерті, переміг її і повернувся, щоб тепер супроводжувати нас і дати нам упевненість, що разом з Ним ми пройдемо цей шлях. Саме усвідомлення того, що існує Той, Хто і в смерті супроводжує мене, Своїм «жезлом і Своєю палицею заспокоює мене», так, що я «не убоюся зла» (пор. Пс. 23 /22/,4), і було новою «надією», що зійшла над життям віруючих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Нам слід повернутися до Нового Завіту. В одинадцятому розділі Послання до євреїв (1) є своєрідне визначення віри, що тісно переплітає цю чесноту з надією. З початком Реформації навколо центрального слова цієї фрази між екзегетами виникла суперечка, в якій сьогодні, здається, знову відкривається шлях для сумісного тлумачення. Поки я залишаю це центральне слово неперекладеним. Отже, фраза звучить так: «Віра ж є hypostasis очікуваного і упевненість в невидимому». Для Отців Церкви і середньовічних богословів було ясно, що грецьке слово hypostasis слід було перекласти латинською substantia. Тому латинський переклад тексту, що виник у ранній Церкві, звучить: «Est autem fides sperandarum substantia rerum, argumentum non apparentium» - «Віра ж є «суть» речей очікуваних, упевненість в невидимому». Тома Аквінський4, використовуючи термінологію філософської традиції, до якої він належав, пояснює це так: «Віра є постійний стан душі (habitus), завдяки якому вічне життя починається в нас, змушуючи розум погодитися з невидимим». Поняття «суті» [«субстанції»], отже, змінене в тому сенсі, що через віру в нас уже присутній у первинному вигляді, так би мовити, у зародку, в «суті» своїй предмет нашого очікування: все, правдиве життя. І саме тому, що сам предмет уже присутній, ця присутність прийдешнього вселяє також упевненість: це прийдешнє ще не видно у зовнішньому світі (воно не «виявляє себе»), але оскільки ми носимо його в собі як початкову і динамічну реальність, уже зараз народжується певне уявлення про нього. Лютеру, якому Послання до євреїв мало подобалося, поняття «суті» в контексті його бачення віри ні про що не говорило. Тому він сприймав поняття «суть»/«субстанція» не в об'єктивному сенсі (як реальність, присутню в нас), а в суб'єктивному - як вираження внутрішньої позиції, тож неминуче розумів слово argumentum як внутрішній настрій суб'єкта. У XX столітті це тлумачення утвердилось також у католицькій екзегезі - принаймні в Німеччині, - тому екуменічний переклад Нового Завіту німецькою мовою, затверджений єпископами, засвідчує: «Glauber aber ist: Feststehen in dem, was man erhofft, Überzeugtsein von dem, was man nicht sieht» («Віра ж означає: твердо стояти на тому, чого сподіваєшся, бути переконаним у тому, чого не бачиш»). Такий переклад не є помилковий, але все-таки не передає точного сенсу, оскільки використаний грецький термін elenchos не має суб'єктивного значення слова «переконання», а лише об'єктивний сенс слова «доказ». Тому сучасна протестантська екзегеза слушно дійшла іншої думки: «Проте тепер більше немає сумнівів у тому, що це протестантське тлумачення, яке стало класичним, недостатнє»5. Віра - не тільки особиста спрямованість до чогось, що повинно відбутися, але поки що повністю відсутнє; вона щось дає нам: уже тепер завдяки їй ми знаходимо щось з очікуваної реальності, і ця справжня реальність і є для нас «доказ» речей невидимих. Віра привертає майбутнє всередину сьогодення, так що майбутнє вже не є цілковито «ще не». Існування майбутнього змінює сьогодення; майбутнє стикається із сьогоденням і таким чином події прийдешнього проникають у події сьогодення, а події сьогодення - в події майбутнього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Далі це пояснення підтверджується і співвідноситься з життям при розгляді вірша 34 з розділу 10 Послання до євреїв, який з мовної і смислової точок зору пов'язаний з визначенням віри, пройнятою надією, і підготовляє її. Тут автор звертається до віруючих, що пережили гоніння: «Бо ви і моїм узам співчували і розкрадання маєтку (hyparchonton, у Вульгаті - bonorum) вашого прийняли з радістю, знаючи, що є у вас на небесах пожиток (hyparxin, у Вульгаті - substantiam) кращий і не скороминущий». Hyparchonta - майно, яке в земному житті є «опорою», точніше, основою, «субстанцією» життя, на яке розраховують. Цю «субстанцію», тобто звичайні передумови для безпечного життя, відняли у християн під час переслідувань. Вони це витримали, тому що вважали матеріальну субстанцію малозначною. Вони змогли покинути її, тому що знайшли кращу «основу» для життя - ту, яка вистоїть і яку ніхто не зможе відняти. Не можна не побачити зв'язку між цими двома видами «субстанції» - між засобами для існування, або матеріальним підґрунтям, і ствердженням віри як «основи», «субстанції», яка збережеться. Віра дає життю нову основу, нову підставу, на яку людина може опертися, і тим самим звична підстава, тобто надійність матеріального доходу, стає відносною. Виникає нова свобода щодо підстави життя, яка лише видається здатною забезпечити сенс, - хоча її звичайного значення очевидно ніхто не заперечує. Ця нова свобода - усвідомлення подарованої нам нової «субстанції» - явила себе не тільки в мучеництві, в якому люди протиставляли себе всесиллю ідеології і політичних інститутів і своєю смертю оновлювали світ. Вона явила себе перш за все у великих подвигах самозречення, починаючи з ченців старовини до Франциска Ассижського і людей нашого часу, які в сучасних чернечих інститутах з любові до Христа залишили все, щоб нести людям віру і любов Христа, допомагати тим, хто терпить тілом і душею. У них нова «субстанція» дійсно підтвердила себе саме як «субстанція; і надії цих людей, ведених Христом, виникає надія для інших, що живуть в мороці і без надії. Вони довели, що нове життя дійсно володіє «субстанцією» і навіть є «субстанцією», що творить життя для інших. Ми споглядаємо ці образи, і для нас їх дія і життя фактично є «доказом» того, що майбутнє, обітниця Христа - це не тільки очікувана реальність, але й дійсна присутність: Він воістину є «Філософом» і «Пастирем», Який показує, що є життя і де воно знаходиться.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Щоб глибше зрозуміти цей роздум про два види «субстанції» - hypostasis і hyparchonta - і про два способи життя, що ними виражаються, слід коротко зупинитися ще на двох словах розділу 10 Послання до євреїв, пов'язаних з цим питанням. Ідеться про терміни hypomone (10,36) і hypostol (10,39). Hypomone зазвичай перекладається як «терпіння» - наполегливість, постійність, стійкість. Це уміння чекати, терпеливо зносячи випробування, необхідне віруючому, щоб «отримати обіцяне» (пор. 10,36). У релігійній традиції стародавнього юдаїзму це слово спеціально використовувалося для вираження характерного для Ізраїлю очікування Бога: стійкої вірності Богові, заснованої на впевненості в Завіті, у світі, що перечить Богові. Отже, це слово вказує на досвід надії, на життя, засноване на впевненості в надії. У Новому Завіті це очікування Бога, прихильність Богові знаходить нове значення: Бог явив Себе в Христі. Відтепер Він передав нам «субстанцію» прийдешнього, і тому очікування Бога отримує нову впевненість. Це є очікування прийдешнього, виходячи з сьогодення, що вже подароване. Це очікування - у присутності Христа, разом з присутнім Христом - сповнення Його Тіла, аж до Його остаточного пришестя. Слово ж hypostole, навпаки, означає ухилення від спілкування з тими, хто не насмілюється відкрито і відважно говорити правду, оскільки це може бути небезпечним. Така скритність щодо людей із страху перед ними веде до «погибелі» (Євр. 10,39). «Бо дав нам Бог духа не боязні, але сили, і любові, і цнотливості», - цим прекрасним твердженням у Другому посланні до Тимотея (1,7) характеризується глибинна мотивація християнина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вічне життя - що це таке?</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Досі ми говорили про віру і надію в Новому Завіті і за часів становлення християнства; проте очевидно, що йдеться не тільки про минуле, а й про те, що взагалі стосується життя і смерті людини, а значить, стосується також нас - тут і тепер. Але ми повинні відверто запитати себе: чи християнська віра є для нас сьогодні надією, що перетворює і підтримує життя? Чи є вона для нас«перформацією» - звісткою, що формує по-новому саме життя, чи вже тільки «інформацією», яку ми з часом відклали вбік як застарілу? У пошуках відповіді мені б хотілося почати з класичної форми діалогу, за допомогою якого обряд Хрещення виражав прийняття новонародженого в спільноту віруючих і його відродження в Христі. Священик спершу питав, яке ім'я батьки вибрали для дитини, а потім запитував: «Чого ти просиш у Церкви?». У відповідь звучало: «Віри». «А що тобі дає віра?» - «Життя вічне». З цього діалогу виходило, що батьки шукали для своєї дитини доступ до віри, до спілкування з віруючими, оскільки бачили у вірі ключ до «вічного життя». Дійсно, сьогодні, як і вчора, саме це відкривається в Хрещенні, в якому людина стає християнином: це не просто якийсь акт соціалізації в спільноту, не просто прийняття в Церкву. Батьки чекають для дитини, що хреститься, більшого: вони очікують, що віра, яка охоплює собою тіло Церкви і її Таїнства, подарує їй життя, життя вічне. Віра є суттю надії. Але тоді виникає питання: чи дійсно ми хочемо жити вічно? Сьогодні багато людей відмовляються від віри просто тому, що, ймовірно, вічне життя не здається їм чимось бажаним. Вони зовсім не жадають вічного життя, їм потрібне життя нинішнє, і тому віра у вічне життя здається їм радше перешкодою. Жити вічно - нескінченно - видається їм більшою мірою вироком, аніж даром. Певно, що вони хотіли б відсунути смерть якнайдалі, але жити завжди, без кінця - це, мабуть, не викликає в них нічого, крім нудьги, і в результаті є нестерпне. Саме про це говорить, для прикладу, Отець Церкви Амвросій Медіоланський у похоронній промові при покійному братові Сатирі: «Смерті ж не було в природі, але обернулася вона в природу; бо на початку Бог не установив смерті, але дав її як лік. [...] Через гріхопадіння життя людське у повсякденних трудах і нестерпних стогонах зробилося нещасним: тому і знадобилося покласти край злу, щоб смерть повертала те, чого життя позбулося; бо безсмертя, що не просвічується благодаттю, радше обтяжливе, ніж корисне»6. Трохи раніше Амвросій сказав: «Тому не треба печалитися про смерть, бо вона є причиною спасіння... »7.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Незалежно від того, що саме мав на увазі святий Амвросій під цими словами, ясно, що подолання смерті - і навіть продовження життя на більш-менш невизначений термін - поставило б землю і людство в неможливі умови і нікому не принесло б користі. Очевидно, що в нашому твердженні є суперечність, яка вказує на внутрішнє протиріччя самого нашого існування. З одного боку, ми не бажаємо вмирати, передусім ті, хто любить нас, не хочуть, щоб ми померли. Але, з іншого боку, ми також не бажаємо нескінченного життя, та й земля створена не для того. Отже, чого ж ми хочемо насправді? Цей парадокс нашого власного буття приводить до ще глибшого питання: що таке насправді «життя»? І що насправді означає «вічність»? Бувають миті, коли ми раптом розуміємо: так, ймовірно, це і є справжнє «життя», таким воно повинно бути. Порівнюючи з цим те, що ми в повсякденній суєті називаємо «життям», насправді не є ним. Колись Авгус-тин у своєму просторовому листі про молитву, адресованому Пробі, якійсь багатій римлянці, вдові і матері трьох консулів, написав: головно ми шукаємо тільки одного - «блаженного (щасливого) життя» - життя, яке є просто життям, просто «щастям». Кінець кінцем ми ні про що інше і не просимо в молитві. Більше ні до чого ми не прагнемо - тільки до цього. Але потім Августин додає: якщо розібратися, то ми абсолютно не знаємо, чого бажаємо, що нам власне хотілося б. Ми аніскільки не знаємо цю дійсність; навіть тоді, коли ми думаємо, що доторкнулися до неї, насправді нам це не вдається. «Ми не знаємо, про що молитися як слід», -признається він словами святого Павла (Рим 8, 26). Ми лише знаємо, що це не те. Проте в своєму невіданні ми знаємо, що це дійсне життя повинно існувати. «Отже, в нас є якесь, так би мовити, вчене неуцтво (docta ignorantia)», - пише він. Ми не знаємо, чого ми насправді хочемо; ми не знаємо цього «дійсного життя», та все ж таки ми знаємо, що повинно існувати щось, чого ми не знаємо і до чого ми відчуваємо снагу8.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Я думаю, що в цьому листі Августин дав дуже точний і завше актуальний опис головного стану людини - стану, з якого виникають всі ЇЇ суперечності та надії. В певному розумінні ми жадаємо життя - того самого, істинного, якого згодом не торкнеться смерть; але разом з тим ми не знаємо, чого прагнемо. Ми не можемо не прагнути цього та все ж таки знаємо, що все, що можемо випробувати або здійснити, не є те, чого ми прагнемо. Цим невідомим є спонукуюча нас правдива «надія», і те, що вона невідома, виявляється водночас причиною всякого роду відчаю, а також усіх спроб - як позитивних, так і деструктивних - знайти справжній світ і справжню людину. Слова «вічне життя» - це спроба дати ім'я невідомій, та все ж таки знайомій дійсності. Це словосполучення, будучи недостатнім, неминуче викликає сум'яття: прикметник «вічне» вказує нам на ідею нескінченності, і це лякає нас; іменник «життя» наводить на думку про знайоме нам життя, яке ми любимо і не хочемо втрачати, але частіше воно приносить з собою труди, ніж відпочинок, так що, з одного боку, ми жадаємо його, а, з іншого, - відкидаємо. Ми можемо тільки спробувати подумки вийти за рамки скороминущого світу, полоненими якого є, і в якійсь мірі збагнути, що вічність складається не зі сталої низки календарних днів, а є чимось подібним до вищого моменту втіхи, коли всесвіт обіймає нас, а ми обіймаємо всесвіт. Це може бути момент занурення в океан нескінченної любові, в якому час - «перш» і «опісля» - більше не існує. Ми можемо тільки спробувати уявити, що ця мить і є життя в повному розумінні, вічно нове занурення в простори буття, що одночасно переповнює нас радістю. Ісус в Євангелії від Йоана говорить про це так: «Я побачу вас знову, і зрадіє серце ваше, і радощів ваших ніхто не відніме у вас» (16,22). Ми повинні думати так, якщо хочемо зрозуміти, на що націлена християнська надія, чого ми чекаємо від віри, від нашого перебування з Христом9.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Чи індивідуалістична християнська надія? </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> В ході своєї історії християни намагалися виразити це «невідаюче знання» в доступній для уявлення формі, розвиваючи образи «неба», у будь-якому випадку далекі від того, що ми знаємо лише «негативним» чином, за допомогою «незнання». Всі спроби наділити надію зримою зовнішністю протягом сторіч надихали багатьох людей на те, щоб жити вірою і залишити ради цього навіть своє «hyparchonta» - потрібне для існування матеріальне майно. Автор Послання до євреїв у розділі 11 коротко змалював свого роду історію тих, що живуть надією і здійснюють шлях, - історію, яка від Авеля триває аж до часів автора. У Новий час цей рід надії піддається все жорсткішій критиці: нібито йдеться про суто індивідуалізм, що залишає світ з його позбавленнями і знаходить притулок у вічному спасінні, що має лише особистий характер. Анрі де Любак у вступі до своєї фундаментальної праці «Catholicisme. Aspects sociaux du dogme» («Католицтво. Соціальні аспекти догми») навів декілька характерних думок такого гатунку, одну з яких варто процитувати: «Чи знайшов я радість? Ні... Я знайшов тільки мою радість, а це - щось страхітливо протилежне... Радість Христа може бути індивідуалістичною. Вона може належати одній-єдиній людині - і вона спасенна. Вона перебуває в мирі відтепер і навіки, але тільки вона сама. І ця самота в радості ЇЇ не хвилює. Навпаки - вона ж спасенна! У своєму блаженстві вона проходить крізь битви з трояндою в руці»10.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> У відповідь на це, спираючись на богослов'я Отців Церкви у всій його повноті, де Любак довів, що спасіння завжди розглядалося як спільна реальність. У тому ж Посланні до євреїв мовиться про якесь «місто» (пор. 11,10,16; 12,22; 13,14), отже, про спасіння, що має громадський характер. Відповідно до цього, Отці Церкви розуміють гріх як руйнування єдності людського роду, як розділення і розкол. Вавилонська вежа, місце змішання мов і роз'єднання, утілює собою корінь гріха. І таким чином «Відкуплення» виявляється саме возз'єднанням, в якому ми знову стаємо єдиними, що відображається у всесвітній общині віруючих. Нема потреби наводити тут усі тексти, в яких мовиться про суспільний характер надії. Зупинимося на тому ж таки Посланні до Проби, в якому Августин намагається коротко проілюструвати цю незнану знану реальність, у пошуках якої ми перебуваємо. Він бере за точку від-ліку словосполучення «блаженне [або щасливе] життя», потім цитує Псалом 144 (143),15: «Блаженний народ, у якого Господь є Бог». І далі: «Щоб ми могли належати до цього народу і [... ]досягти вічного життя з Богом, "мета того веління є любов від чистого серця і доброї совісті та нелицемірної віри" (1 Тим. 1,5)»11. Це дійсне життя, до якого ми прагнемо завжди прямувати, обов'язково пов'язане з перебуванням в єдності з «народом» і може здійснитися для кожного окремо лише в рамках спільності, званої «ми». Але спершу вона вимагає від нас вийти з темниці власного «я», оскільки лише в розкритті цієї універсальної мети погляду предстає також джерело радості, сама любов - Бог.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Таке бачення «блаженного життя», орієнтоване на спільноту, звичайно, має за мету щось, що зна-ходиться за межами справжнього світу, але саме тому воно також має дотичність до творення світу - у вельми різних формах, згідно із історичним контекстом і можливостями, які той пропонує або відкидає. За часів Августина, коли нашестя нових народів загрожувало згуртованості світу, в якому давалася певна гарантія прав і життя у правовому суспільстві, необхідно було укріпити правдиві опори цього співтовариства життя спокою, щоб вижити у мінливому світі. Тепер звернемо увагу на один, начебто випадковий, але деякою мірою знаковий момент Середньовіччя. У свідомості суспільства монастир уявлявся місцем втечі від світу («contemptus mundi» - «презирство до світу») і ухилення від відповідальності за нього ради особистого спасіння. Бернард Клервоський, який завдяки своїй реформі ордену привів безліч молодих людей в монастир, дивився на це абсолютно інакше. Він вважав, що ченці несуть служіння ради всієї Церкви, а, отже, і ради світу. За допомогою різних образів він ілюструє відповідальність ченців за все тіло Церкви, більше того, за все людство; він звертається до них словами Псевдо-Руфіна: «Людський рід є живий завдяки небагатьом; якби не було цих небагатьох, світ би загинув... »12. Ті, що ведуть споглядальний спосіб життя (contemplantes), повинні стати хліборобами (laborantes), - говорить він нам. Пошана до праці, успадкована християнством від юдаїзму, отримала гідне віддзеркалення ще в чернечих статутах Августина і Венедикта. Бернард повертається до цього бачення. Хлопці з аристократичних родин, що стікалися в його монастир, повинні були фізично працювати. Насправді Бернард ясно говорить, що навіть монастирі не можуть відновити раю на землі; і водночас стверджує, що вони як місця, де обробляється ґрунт - фізичний і духовний, - повинні підготувати новий рай. Дика лісова ділянка стає родючою, якщо на ній вирубати дерева гордині і з коренем вирвати дикі бур'яни, що заполонили душу: так готується ґрунт, на якому можна вирощувати хліб для тіла і для душі13. Хіба нам не дано знову зрозуміти, саме перед лицем сучасної історії, що ніяке позитивне облаштування світу неможливе там, де дичавіють душі?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Трансформація християнської віри-надії в Новий час</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Як могла з'явитися ідея, що звістка Христа в стінному сенсі індивідуалістична, звернена до кожної людини окремо? Як дійшло до того, що «спасіння душі» називають втечею від відповідальності за все і -внаслідок цього - вважають ідеал християнства егоїстичним пошуком спасіння, відмовою служити іншим? Для відповіді на ці питання слід звернутися до головних складових Нового часу. Особливо ясно вони виявилися у творах Френсіса Бекона. Безперечно, нова епоха виникла завдяки відкриттю Америки і новим технічним завоюванням, що зробили цей розвиток можливим. Проте на чому заснований епохальний переворот? На новому співвідношенні експерименту і методу, що дає людині здатність тлумачити природу відповідно до її законів і тим самим досягти «перемоги науки в змаганні з природою» (victoria cursus artis super naturam)14. Новизна, на думку Бекона, полягає в новому співвідношенні між наукою і практикою. Це знаходить також богословське застосування: оце нове співвідношення Між наукою і практикою нібито означає, що панування Над творінням, дане людині Богом і втрачене в гріхопадінні, може бути відновлене15.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Той, хто читає ці твердження і уважно над ними роздумує, помічає в них приголомшуючий перехід: відновлення того, що людина втратила у вигнанні із земного раю, досі чекали від віри в Ісуса Христа і в цьому бачили «Відкуплення», а зараз це «Відкуплення», відновлення втраченого «раю» чекають вже не від віри, а від того зв'язку, що став новим відкриттям між наукою і практикою. Тим самим віра не просто заперечується, а переміщається на інший рівень - рівень лише приватних і потойбічних справ - і одночасно стає немов неважливою для світу. Ця програмна точка зору визначила хід Нового часу і вплинула також на нинішню кризу віри, яка, кажучи конкретно, є найперше кризою християнської надії. Отже, надія отримала у Бекона також нову форму. Тепер вона називається вірою в прогрес. Для Бекона ясно, що новітні відкриття і винаходи - це тільки початок і що завдяки спільним зусиллям науки і практики послідують абсолютно нові досягнення, виникне абсолютно новий світ, царство людини16. Він навіть перерахував передбачувані винаходи - аж до літака і підводного човна. В ході подальшого розвитку ідеології прогресу радість за видимі успіхи людських можливостей незмінно підтверджувала віру в прогрес як такий.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Одночасно все більш панівне становище в ідеї прогресу займають дві категорії: розум і свобода, оскільки прогрес передусім полягає в зміцненні панування розуму, і цей розум очевидно вважається силою добра, силою, що служить благу. Прогрес полягає в подоланні всіх залежностей - це просування до досконалої свободи. Сама ж свобода розглядається тільки як обіцянка, в якій людина повністю реалізує себе. В обох цих поняттях - «свобода» і «розум» - присутній політичний аспект. Насправді царство розуму очікується як новий стан людства, що стало повністю вільним. Політичні ж умови встановлення царства розуму і свободи здаються, на перший погляд, слабо визначеними. Розум і свобода самі по собі, через внутрішній властивий їм стан добра, представляються гарантією існування нового досконалого людського співтовариства. Проте обидва ці головні поняття - «розум» і «свобода» - через замовчування тлумачаться як такі, що знаходяться у протидії із зобов'язаннями щодо віри і Церкви, а також до державних законів того часу. Отже, обидва поняття несуть у собі революційний потенціал величезної вибухової сили.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> Коротко розглянемо два основні етапи політичної конкретизації цієї надії, оскільки вони дуже важливі для розвитку християнської надії, для її правильного розуміння та існування. Передусім, це Французька революції, спроба встановити панування розуму і свободи як політичну реальність. Європа епохи Просвітництва спочатку захоплювалася цими подіями, але, відповідно до їх розвитку, їй довелося інакше поглянути на них Для двох фаз рецепції того, що відбувалося у Франції важливі два твори Еммануїла Канта, в яких він роздумує над тими подіями. У 1792 р. він пише твір «Der Sieg des guten Prinzips über das böse und die Gründung eines Reichs Gottes auf Erden» («Перемога доброго принципу над злим і підстава Царства Божого на землі»). У нім мовиться: «Поступовий перехід від церковної віри до виняткового панування чистої релігійної віри озна-чає наближення Царства Божого»17. Він також каже, що революції можуть прискорити час переходу від церковної віри до віри раціональної. «Царство Боже», про яке говорив Ісус, отримало тут нове визначення, а також нову якість присутності; з'являється, так би мовити, нове «безпосереднє очікування»: «царство Боже» приходить туди, де «церковна віра» перемагається і заміщається «релігійною вірою», тобто простою раціональною вірою. У 1795 р. у творі «Das Ende aller Dinge» («Кінець усього сущого») з'являється змінене бачення. Тепер Кант розглядає можливість того, що разом з природним кінцем усього сущого наближається також протиприродний, збочений кінець. Стосовно цього він пише: «Якщо коли-небудь християнству призначено буде втратити достоїнства любові [...], то антипатія і огида до нього стануть пануючим способом мислення і антихрист [...] почне своє (ймовірно, засноване на страху і самокорисливості) недовге правління, а потім, оскільки християнству, призначеному бути світовою релігією, доля не сприяє стати таким, насту пить у моральному відношенні збочений кінець усього сущого»18.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> XIX століття не зрадило вірі в прогрес як новій формі людської надії і, як і раніше, вважало розум і свободу дороговказними зірками на шляху, яким повинна була слідувати надія. Проте все більше прискорення технічного розвитку і пов'язана з ним індустріалізація породили абсолютно нову соціальну ситуацію: сформувався клас індустріальних робочих і так званий «промисловий пролетаріат», жахливі умови життя якого красномовно описав Фрідріх Енгельс у 1845р. Читачеві повинно було стати ясно: так далі не може бути, потрібні зміни. Але зміни могли потрясти і перекинути всю структуру буржуазного суспільства. Після буржуазної революції 1789р. настав час для нової революції, пролетарської: прогрес не міг просуватися лінійно, маленькими кроками. Потрібний був революційний стрибок. Карл Маркс уловив цю вимогу часу і, озброївшись силою слова і думки, спробував покласти початок новому великому і, як він вважав, остаточному кроку історії до «спасіння», до того, що Кант називав «Царством Божим». Розвіявши істину про «тамте світло», потрібно негайно проголосити істину про «оце світло». Критика неба перетвориться на критику землі, критика богослов'я - на критику політики. Відтепер прогрес до кращого, до остаточно правильного устрою світу випливає не з науки, а з політики - з науково обґрунтованої політики, яка уміє розпізнавати структуру історії і суспільства і тим самим указує шлях до революції, до всесторонніх змін. Дуже точно, хоча й дещо односторонньо, Маркс описав обставини свого часу і, виявивши незвичайні аналітичні здібності, перерахував шляхи до революції. Що більше, він не зупинився на теорії, а разом з Комуністичною партією, створення якої проголошувалося в опублікованому 1848р. комуністичному маніфесті (т. зв. «Маніфест Комуністичної партії»), зробив ряд конкретних кроків. Його обіцянка, завдяки гостроті аналізу і чіткій вказівці способів рішуче змінити світ, засліпила і досі засліплює безліч умів. Пізніше така революція була найрадикальнішим чином здійснена в Росії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Але разом з перемогою революції стала очевидною і фундаментальна помилка Маркса. Він точно вказав, як здійснити переворот, але не сказав, що робити після цього. Він припускав, що з експропріацією власності у правлячого класу, з падінням політичної влади і з усуспільненням засобів виробництва «Новий Єрусалим» стане реальністю, що тоді дійсно будуть усунені всі суперечності; людина і світ нарешті ясно побачать самих себе. І все відбудеться само собою правильним шляхом, тому що все належатиме всім і всі бажатимуть добра один одному. Отже, після революції Леніну довелося зіткнутися з тим, що в працях його вчителя немає ніяких вказівок про те, як діяти далі. Скажімо, Маркс говорив про проміжну фазу диктатури пролетаріату як про одну з необхідностей, яка, проте, надалі зникне сама собою. Ми чудово знаємо цю «проміжну фазу» і відаємо, як вона розвивалася далі, залишаючи за собою гнітюче руйнування замість того, щоб оздоровляти світ. Маркс не просто не продумав потрібних для нового світу устроїв - той уже не повинен був більше їх потребувати. Вже те, що він нічого про це не говорить, є логічним наслідком його позиції. Та його помилка лежить глибше. Він забув, що людина завжди залишається людиною. Він забув про людину і її свободу. Він забув, що свобода завжди залишається свободою, навіть для зла. Він вважав, що після упорядкування економіки все інше стане на своє місце. Його головна помилка - матеріалізм: насправді людина є все-таки не просто плід економічних умов і її неможливо оздоровити лише ззовні, створивши сприятливе економічне середовище.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Отже, ми знову стоїмо перед питанням: на що можна сподіватися? Новому часу потрібна самокритика в діалозі з християнством і його концепцією надії. У цьому діалозі християни, в контексті своїх знань і досві-ду, також повинні заново вчитися того, в чому насправді полягає їх надія, що вони можуть запропонувати світу і чого, навпаки, вони йому дати не можуть. Потрібно, щоб самокритика Нового часу злилася воєдино з самокритикою сучасного християнства, яке повинно постійно вчитися розуміти себе, виходячи з власного коріння. З цього питання ми можемо запропонувати лише декілька коротких спостережень. Передусім запитаймо себе: у чому ж насправді полягає сенс «прогресу», що він обіцяє, а чого - ні? Віру в прогрес критикували ще в XIX столітті, а в XX сторіччі Теодор В. Адорно висловився на тему віри в прогрес таким радикальним чином: при найближчому розгляді прогрес - це рух від пращі до мегабомби. І дійсно, цей бік прогресу нині вже неможливо замаскувати. Кажучи інакше, подвійність прогресу стала очевидною. Поза сумнівом, він пропонує нові можливості для добра, але також відкриває величезні, небачені раніше перспективи для зла. Ми всі стали свідками того, що в руках людей, які помиляються, він може стати, а насправді вже став страхітливим прогресом зла. Якщо науково-технічний розвиток не співвідноситься з розвитком етичного формування людини, його духовним зростом (пор. Еф. 3,16; 2 Кор. 4,16), значить, це ніякий не прогрес, а загроза для людини і для світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Щодо таких двох обширних тем, як «розум» і «свобода», можна лише означити питання, з якими вони пов'язані. Скажімо, розум - це великий дар Божий для людини, і перемога розуму над невіглаством - також одна з цілей християнської віри. Але коли розум дійсно панує? Коли він відпав від Бога? Коли він осліпнув щодо Бога? Чи вичерпується повнота раціонального розумним пануванням і дією? Якщо прогресу для того, щоб бути дійсно прогресом, потрібне етичне зростання людства, значить, розумне панування і дію невідкладно слід доповнити відвертістю розуму до рятівних сил віри, до розпізнавання добра і зла. Тільки так розум стає справді людським. Він стає людським тільки тоді, коли здатний указати шлях волі, а на це він спроможний лише за умови, що дивиться далі за себе. Інакше, за порушення рівноваги між матеріальними можливостями і недостатньою здатністю витримувати думку серцем, стан людини несе в собі загрозу і для неї самої, і для всього творіння. Стосовно теми свободи слід пам'ятати про те, що людська свобода неминуче потребує взаємодії різних свобод. Проте ця взаемодія може не відбутися, якщо вона не визначена загальним внутрішнім критерієм міри - підставою і метою нашої свободи. Скажемо про це тепер найпростішими словами: людина потребує Бога, інакше вона позбавлена надії. Зважаючи на розвиток Нового часу, твердження святого Павла, процитоване вище (пор. Еф. 2,12), виявляється вельми реалістичним та істинним. От чому немає ніяких сумнівів, що «царство Боже» без Бога, тобто царство самої людини, неминуче виливається у «збочений кінець» усього сущого:, що його описав був Кант. Ми бачили це і бачимо знов і знов. Але також немає ніяких сумнівів у тому, що Бог дійсно «входить» у справи людей за умови, що вони задумані не тільки нами, а що Він Сам іде нам назустріч і говорить з нами. Тому розум потребує віри, щоб стати повністю самим собою: розум і віра потребують одне одного, щоб утілити свою дійсну природу і здійснити свою місію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Справжня подоба християнської надії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Нумо знову запитаємо себе: на що можна сподіватися? І на що ми сподіватися не можемо? Передусім слід зазначити, що прогрес, коли до досягнень минулого додаються досягнення сьогодення, можливий лише в матеріальній сфері. Тут, у зростаючому пізнанні структур матерії і відповідно до все більш передових винаходів, видно спадкоємність прогресу в напрямку до все більшого панування над природою. У сфері ж етичного знання і схвалення етичних рішень такої можливості підсумовування немає - просто через те, що людська свобода є завжди новою і людина повинна приймати свої рішення щоразу наново. Інші просто не можуть приймати їх за нас - інакше ми втрачаємо свою свободу. Свобода ж припускає, що в ухваленні основоположних рішень кожна людина і кожне покоління є новим початком. Звичайно, нові покоління можуть творити суспільство на основі знань і досвіду своїх попередників, так само як можуть користуватися етичною скарб ницею всього людства. Але можуть і відмовитися від неї, оскільки вона не володіє очевидністю матеріальних винаходів. Етичний скарб людства є інакший, ніж знаряддя, які можна використовувати: він є заклик до свободи і нагода для неї. А це означає ось що: </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
а). Правильний стан людських діл, моральне благополуччя світу не можна забезпечити лише структурами, наскільки б дієвими вони не були. Структури не тільки важливі, а й потрібні, проте не можуть і не повинні зазіхати на людську свободу. Навіть найкращі структури функціонують лише за умови, що в суспільстві є живі переконання, здатні мотивувати людей до добровільного дотримання громадського порядку. Свобода потребує переконаності - такої переконаності, яка існує не сама собою, але щоразу наново завойовувана усім співтовариством. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
б). Оскільки людина завжди залишається вільною, а її свобода - уразливою, остаточне встановлення царства добра на цьому світі неможливе. Той, хто обіцяє кращий світ, який нібито триватиме вічно, бреше й ігнорує людську свободу. Свободу слід знову і знову завойовувати для добра. Добровільна схильність до добра ніколи не існує сама собою. Якби виникли структури, які встановили б безповоротно визначені - благі - умови світу, то тим самим заперечувалася б свобода людини і тому, кінець кінцем, вони зовсім не були б благими структурами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> З цього слідує, що важкий пошук правильного укладу людських справ, одвічно оновлюваний, - завдання кожного покоління, яке ніколи не буде вирішене повністю. Проте кожне покоління повинно робити власний внесок у встановлення переконливого порядку свободи і добра, який послужить нащадкам як орієнтир для правильного використання людської свободи і тим самим дасть - у межах людських можливостей - певну гарантію для майбутнього. Іншими словами, добрі структури допомагають, але їх самих недостатньо. Людина просто не може бути відкупленою ззовні. Помилялися і Френсіс Бекон, і прихильники його ідеї, що надихнула Новий час, які вважали, що людина буцімто спасеться за допомогою науки. Подібні очікування вимагають неможливого від науки; ця надія фальшива. Наука може дати багато для гуманізації світу і людства. Проте вона може також зруйнувати людину і світ, якщо не буде скеровуватися зовнішніми силами. Водночас слід також констатувати, що перед лицем успіхів науки в прогресивній структуризації світу сучасне християнство здебільшого зосередилося лише на індивідуумові і на його спасінні. Тим самим воно обмежило горизонт його надії і не усвідомило в достатній мірі величі свого завдання - навіть якщо залишається великим те, що воно й далі робить у сфері виховання людини і турботи про слабких і страждущих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> Не наука дає Відкуплення людині. Людина віднаходить Відкуплення через любов. Це істинно навіть для суто мирської сфери. Коли хтось переживає велику любов, це і є момент «Відкуплення», що додає сенсу його життю. Але дуже скоро людина розуміє, що подарована їй любов не вирішує сама собою проблеми її життя. Вона залишається вразливою любов'ю. її може зруйнувати смерть. Людина потребує безумовної любові. Вона потребує тієї впевненості, щоб могти сказати: «Я упевнений, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начала, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, ні жодне інше творіння не може відлучити нас від любові Божої в Христі Ісусові, Господі нашім» (Рим. 8,38-39). Якщо існує ця абсолютна любов з її абсолютною упевненістю, тоді (і лише тоді) людина «відкуплена» - що б з нею не трапилося. Саме це ми маємо на увазі, коли говоримо: Ісус Христос «викупив» нас. Через Нього ми стали впевненими в Бозі - в Бозі, Який не є якоюсь далекою «першопричиною» світу, позаяк Його Єдинородний Син став Людиною, і кожен може сказати про Нього: «Я живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і віддав Себе за мене» (Гал. 2,20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> У цьому сенсі є певно, що той, хто не пізнав Бога, навіть маючи безліч надій, кінець кінцем безнадійний - у нього немає великої надії, на яку спиралося б усе його життя (пор. Еф. 2,12). Дійсною, великою надією людини, що залишається незмінною, незважаючи на всі розчарування, може бути тільки Бог, що полюбив нас і любитиме «до кінця», до останнього «здійснилося» (пор. Йо. 13,1; 19,30). Обійнята любов'ю, людина починає розуміти, що саме означає «життя». Вона починає розуміти, що означає слово «надія», яке зустрічалося нам в обряді Хрещення: я чекаю від віри «вічного життя» - дійсного життя, життя у всій його повноті, якому ніщо не загрожує. Ісус, Який сказав про Себе, що Він прийшов, щоб ми мали життя і мали його вповні, у надміру (пор. Йо. 10,10), пояснив нам також, що означає «життя»: «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа» (Йо. 17,3). Життя в дійсному сенсі не можна мати лише в собі або тільки від себе, оскільки воно полягає у взаєминах. І життя у своїй сукупності є взаєминами з Тим, Хто є джерело життя. Якщо ми знаходимося у взаєминах з Тим, Хто не вмирає, Хто є саме Життя і сама Любов, то ми перебуваємо в житті. Тоді ми «живемо».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Але тепер виникає питання: хіба, говорячи так, ми не повернулися до індивідуалістичного розуміння спасіння? До надії тільки для себе, яка до того ж зовсім і не є дійсною надією, оскільки забуває про інших і нехтує ними? Ні. Відносини з Богом встановлюються через спілкування з Ісусом - нам самим своїми власними силами цього не досягти. Але зв'язок з Ісусом є зв'язок з Тим, Хто віддав Себе у викуп за всіх нас (пор. 1 Тим. 2,6). Перебування у спілкуванні з Ісусом Христом залучає нас до Його буття «для всіх», робить його нашим способом існування. Він закликає нас присвячувати себе іншим, але лише в спілкуванні з Ним стає можливо, щоб ми дійсно жили для інших, для всіх. Стосовно цього мені б хотілося процитувати великого грецького Вчителя Церкви святого Максима Сповідника († 662), який спершу вчить не ставити нічого вище від пізнання Бога і любові до Нього, а потім відразу переходить до розгляду вельми конкретних ситуацій: «Той, хто любить Бога, [...] не може придержувати свого маєтку для себе, але у «божественний» спосіб розпоряджається ним, [...] подаючи кожному потребуючому по справедливості»19. З любові до Бога випливає участь у справедливості та доброті Бога до інших; щоб любити Бога, потрібна внутрішня свобода від будь-якої прихильності до матеріальних речей: любов до Бога виявляється у відповідальності за іншого20. Цей же зв'язок між любов'ю до Бога і відповідальністю за людей разюче виявився у житті святого Авгус-тина. Навернувшись у християнську віру, він разом з кількома друзями-однодумцями хотів жити, повністю присвятившись Слову Божому і вічним цінностям. За допомогою християнських цінностей він мав намір здійснити виражений великою грецькою філософією ідеал споглядального життя, вибравши таким чином «кращу частку» (пор. Лк. 10,42). Але все відбулося інакше. Він брав участь у недільній Божественній Літургії в портовому місті Гіппоні, і тут єпископ викликав його з натовпу і змусив погодитися прийняти свячення, щоб виконувати священицьке служіння в цьому місті. Згадуючи про це у своїй Сповіді, Августин написав: «Жахнувшись гріхів моїх, під тягарем убогості моєї, задумав я в серці своєму тікати в пустелю, але Ти утримав і укріпив мене, кажучи: «Христос для того помер за всіх, щоб ті, що живуть, не для себе жили, але для Того, Хто помер за всіх» (пор. 2 Кор. 5,15)»21. Христос помер за всіх. Жити для Нього - означає дозволити залучити себе в Його «буття для інших».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Для Августина це означало абсолютно нове життя. Одного разу він описав своє повсякденне життя так: «Виправляти непокірних, утішати малодушних, підтримувати слабких, спростовувати суперечливих, остерігатися підступних, учити неосвічених, підганяти ледачих, пом'якшувати склочних, стримувати амбіційних, підбадьорювати розчарованих, примиряти сварливих, допомагати знедоленим, звільняти пригноблених, заохочувати добрих, терпіти злих і [ой леле!] любити всіх»22. «Євангеліє вселяє мені страх»23 - той спасенний страх, який перешкоджає нам жити для самих себе і спонукає поширювати нашу загальну надію. Саме у цьому і полягав намір Августина: у скрутному становищі Римської імперії, що загрожувало також римській Африці, а під кінець життя Августина обернулося її крахом, передавати надію - надію, яка виходила для нього з віри і яка, в повному контрасті з його інтраверт-ним темпераментом, зробила його здатним рішуче, із усієї сили брати участь у будуванні міста. У тому ж розділі Сповіді, в якому ми щойно бачили вирішальний мотив його зобов'язання «за всіх», він говорить: Христос «клопочеться про нас, інакше я впав би у відчай: численні і тяжкі недуги мої, численні і тяжкі, але сильніше лікування Твоє. Ми могли б думати, що Слово Твоє так далеко від людини, що не може з'єднатися з нею, і впали б у відчай, якби Він не став плоттю і не мешкав серед нас»24. Через свою надію Августин щедро віддавав себе простому людові і своєму місту - він зійшов з висоти свого духовного привілею, щоб доступно і просто проповідувати та служити простим людям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Підведемо короткий підсумок того, що було виявлене в ході наших роздумів. У низці днів, що пливуть один за одним, людина в різні періоди свого життя живить немало великих і малих надій. Іноді може здатися, що одна з цих надій повністю задовольняє її, що вона не потребує інших надій. У молодості це може бути надія на велику і всезадовільняючу любов; надія на певне професійне становище, на якийсь успіх, що визначить решту її життя. Проте коли ці надії здійснюються, виявляється, що насправді це не все. Стає очевидним, що людина потребує тривалішої надії, що її може задовольнити лише щось нескінченне, щось, що завжди буде більше від того, що вона коли-небудь зможе досягти. У цьому сенсі Новий час запропонував надію на облаштування досконалого світу, який завдяки науковим знанням і науково обґрунтованій політиці здавався досяжним. Таким чином біблейська надія на Царство Боже була замінена надією на царство людини, надією на кращий світ, який нібито і є дійсне «царство Боже». Здавалося, нарешті, з'явилася велика і реалістична надія, якої так потребує людина. Вона була здатна мобілізувати - на якусь мить - усі сили людини; ця велика мета, здавалося, заслуговує на будь-які зусилля. Але з часом стало ясно, що ця надія вислизає все далі. Люди спочатку переконалися в тому, що ця надія може здійснитися тільки в майбутньому, а що їм самим сподіватися нема на що. І хоча «для всіх» є частиною великої надії - адже не можна бути щасливим одному всупереч всім, - правда і те, що надія, яка не стосується мене особисто, неістинна. Стало самоочевидним, що надія ця була спрямована проти свободи, оскільки становище людських прав у кожному поколінні знову-таки виявлялося залежне від добровільного рішення людей, що до нього належать. Якби ця свобода через умови і структури була у них віднята, світ, урешті-решт, не був би хороший, тому що світ без свободи абсолютно не є хорошим. Отже, хоча й потрібні постійні зусилля для поліпшення світу, кращий світ завтрашнього дня не може бути головним і вичерпним змістом нашої надії. З цього приводу виникає також питання: який світ є «кращим»? Що робить його хорошим, благим? За яким критерієм можна оцінити його добрість? І якими шляхами можна досягти цієї «добрості»?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> 1 ще: ми потребуємо надій, малих і великих, які день у день підтримують нас на шляху. Але без великої надії, яка повинна подолати все решта, їх недостатньо. Цією великою надією може бути тільки Бог, Який охоплює всесвіт, Який може запропонувати нам і подарувати те, чого ми самі не можемо досягти. Отримання дару належить надії. Бог є підставою надії - не казна-який бог, але Бог, що прийняв зовнішність людини, що полюбив нас «до кінця» (Йо. 13,1): кожного окремо і все людство разом. Його Царство - це не якийсь уявний потойбічний світ у майбутньому, яке ніколи не наступить; Його Царство присутнє там, де Його люблять і де досягає нас Його любов. Лише Його любов дає нам можливість у наполегливій тверезості день у день не втрачати запалу надії в світі, який за своєю природою недосконалий. І воднораз Його любов є для нас гарантією існування того, про що ми лише смутно здогадуємося, та все ж у глибині душі чекаємо: життя, яке є «справжнє» життя. Ми спробуємо докладніше конкретизувати цю ідею в останній частині, де звернемо свою увагу на деякі «площини» практичного пізнання і здійснення надії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Площини» осягнення і здійснення надії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>І. Молитва як школа надії </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Перша найважливіша площина збагнення надії - молитва. Навіть якщо мене вже ніхто не чує, Бог як і раніше слухає мене. Навіть якщо я більше не можу ні з ким говорити, якщо мені ні до кого волати, з Богом я можу говорити завжди. Якщо більше немає нікого, хто б міг допомогти мені - там, де йдеться про потреби чи очікування, що перевищують людську здатність надіятися, - Він здатний мені допомогти25. Навіть загнаний у повну самоту, той, хто молиться, ніколи не залишається наодинці. Достопам'ятний кардинал Нгуєн Ван Тхуан залишив нам цінну книжку Молитви надії - про тринадцять років у в'язниці, причому дев'ять з них він провів в одиночній камері. Протягом тринадцяти років ув'язнення, в атмосфері, здавалося б, повного відчаю, слухання Бога, можливість говорити з Ним стала для нього силою надії, яка після звільнення дозволила йому стати для людей у всьому світі свідком надії - великої надії, що не згасає навіть у найтемнішу ніч самоти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> В одній із проповідей на Перше послання Йоа-на Августин прекрасно проілюстрував глибокий зв'язок між молитвою і надією. Він називає молитву школою бажання. Людина була створена для великої реальності - для Самого Бога, щоб бути наповненою Ним. Але її серце дуже тісне для подарованої їй великої реальності. Його слід зробити ширшим. «Так Бог, відкладаючи [Свій дар], розширює [наше] бажання; за допомогою бажання Він робить ширшими [наші] душі і, розширюючи їх, робить здатними [прийняти Його Самого]». Августин покликається на святого Павла, який говорить про себе, що він жив, спрямований до подій, які повинні відбутися (пор. Флп. 3,13). Потім Августин використовує прекрасний образ для опису цього процесу розширення і підготовки людського серця. «Уяви, що Бог бажає наповнити тебе медом [образом ніжності Бога і Його благості]. Якщо ж ти повний оцту, куди вміщатимеш мед?» Посуд, тобто серце, слід спочатку розширити, а потім очистити: звільнити від оцту і його присмаку. Це вимагає праці, заподіює болю, але лише так можна здійснити те, до чого ми призначені26. Навіть якщо Августин говорить безпосередньо про сприйнятливість до Бога, все ж таки ясно, що людина в цій праці звільнення від оцту і від його присмаку стає вільною не тільки для Бога, а й відкришіться для інших. Адже лише ставши дітьми Божими, ми можемо перебувати з нашим спільним Отцем. Молитися - не означає вийти з історії і усамітнитися в особистому куточку власного щастя. Правильна молитва - це процес внутрішнього очищення, що робить нас відкритими для Бога і тим самим відкритими для людей. У молитві людина повинна вчитися того, чого вона дійсно може просити в Бога - що було б гідне Бога. Вона повинна вчитися того, що не можна просити проти інших. Вона повинна вчитися того, що не можна просити про поверхові й вигідні для цієї миті речі - це помилкова дріб'язкова надія, що відводить далеко від Бога. Людина повинна очищати свої бажання і надії. Вона повинна звільнитися від своєї таємної брехні, якою одурює саму себе: Бог бачить її, і зустріч з Богом змушує людину визнати її. «Хто угледить погрішності свої? Від провин таємних очисти мене», - благає псалмопівець(/7с 19 /18/,13). Невизнання провини, ілюзія невинності не виправдовує і не спасає мене, тому що притуплення совісті, нездатність визнати зло в собі злом є моєю провиною. Якщо немає Бога, тоді я, можливо, повинен шукати пристановища в цій брехні, оскільки немає нікого, хто міг би пробачити мені, нікого, хто був би дійсним мірилом. Зустріч же з Богом будить мою совість, щоб вона більше не давала мені можливості самовиправдання, більше не була віддзеркаленням мене самого і сучасників, що впливають на мене, але стала здатністю чути Саме Благо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Для того, щоб молитва могла розвивати цю очисну силу, вона повинна бути, з одного боку, дуже особистою - зустріччю мого «я» з Богом, з живим Богом. З іншого боку, вона повинна постійно прямувати і просвічуватися великими молитвами Церкви і Святих, літургійною молитвою, в якій Господь увесь час учить нас молитися належним чином. Кардинал Нгуєн Ван Тхуан згадував у своїй книзі духовних вправ про те, якими довгими були в його житті періоди, коли він не годен був молитися, і як він тримався за слова молитви Церкви: «Отче наш», «Аве, Маріє» і літургійні молитви27. У молитві повинен бути завжди присутній зв'язок публічної і особистої молитви. Так ми можемо розмовляти з Богом, так з нами розмовляє Бог. Таким чином у нас відбувається очищення, завдяки якому ми стаємо відкритими для Бога і здатними служити людям. Так ми стаємося відкритими для великої надії і робимося служителями надії для інших: надія в християнському сенсі завжди є надією для інших. І це активна надія, в якій ми боремося за те, щоб світ не котився до «збоченого кінця». Це - активна надія в тому сенсі, що ми тримаємо світ відкритим для Бога. Тільки так вона залишається справді людською надією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>II. Діяння і страждання як школа надії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> Кожен серйозний і справедливий вчинок людини є надією у дії, передусім у тому сенсі, що через нього ми намагаємося реалізовувати наші надії, великі й малі: вирішуємо те чи те важливе для подальшого життя завдання; своїми зусиллями робимо внесок у те, щоб світ став трохи світліший і людяніший, відкриваючи тим самим двері в майбутнє. Проте якщо нас не освічує світло великої надії, яку не можуть зруйнувати ні якісь дрібні невдачі, ні навіть провали історичного масштабу, то наша щоденна праця, направлена на підтримку життя і творення спільного майбутнього, стомлює нас або перероджується у фанатизм. Якщо ми сподіваємося лише на те, що є досяжне якоюсь мірою нам, і на те, що обіцяє політична й економічна влада, наше життя дуже скоро позбудеться надії. Важливо знати: я можу зберегти надію, навіть якщо очевидно, що моєму життю або історичному періоду, в який я живу, більше нема на що сподіватися. Тільки велика надія з упевненістю в тому, що всупереч будь-яким поразкам моє особисте життя і вся історія оберігаються силою нескоромину-щої Любові і завдяки їй набувають сенсу і значення, може додати мені мужності діяти і йти далі. Звичайно, ми не можемо «побудувати» Царства Божого своїми силами - те, що ми будуємо, у будь-якому випадку залишається царством людини зі всіма обмеженнями, властивими людській природі. Царство Боже - це дар, і саме тому воно велике і прекрасне і дає відповідь на надію. І ми не можемо «заслужити», якщо використовувати класичну термінологію, небо своїми ділами. Воно завжди більше від того, на що ми заслуговуємо, так само як неможливо «заслужити» любов, оскільки вона завжди - дар. Та все ж таки, не зважаючи на наше усвідомлення «надцінності» неба, залишається певним і те, що наші дії небайдужі для Бога, а отже - небайдужі для ходу історії. Ми можемо відкривати самих себе і світ, щоб у нього входив Бог: Бог істини, любові, блага. Саме це робили Святі, які як «сотрудники Бога» сприяли спасінню світу (пор. 1 Кор. 3,9; 1 Сол. 3,2). Ми можемо звільняти наше життя і світ від отруєнь і забруднень, що руйнують сьогодення і майбутнє. Ми можемо звільнити і зберегти в чистоті джерела творіння і таким чином разом з творінням, яке передує нам як дар, робити те, що відповідає його внутрішнім вимогам і цілям. Це зберігає сенс, навіть якщо зовні ми не досягаємо успіху або здаємося безсилими перед лицем переважаючих ворожих сил. Так, наші дії породжують надію для нас і для інших; але одночасно велика надія на обітниці Божі в світлі і похмурі хвилини життя дає нам мужність і направляє наші дії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> Подібно до дії, страждання також є частиною людського існування. Воно має місце, з одного боку, через обмеженість нашої природи, а з іншого - через безліч гріхів, які накопичилися в ході історії і далі безупинно посилюються в наш час. Певна річ, слід зробити все можливе, щоб зменшити страждання: перешкодити, наскільки можливо, стражданню безневинних; заспокоїти біль; допомогти подолати душевні муки. Все це борг як справедливості, так і любові, одна з основоположних вимог християнського буття і будь-якого справді людського життя. У боротьбі проти фізичного болю вдалося досягти великих успіхів; страждання ж безневинних, а також душевні муки різко зросли за останні десятиліття. Так, ми повинні зробити все для подолання страждання, але повністю вирвати його зі світу не в наших силах - просто тому, що ми не можемо позбавитися нашої обмеженості і ніхто з нас не здатний усунути сили зла, гріха, яка - ми бачимо це - є постійним джерелом страждання. Це може зробити тільки Бог: єдиний Бог, Який Сам входить в історію, стає людиною і страждає в ній. Ми знаємо, що цей Бог існує і що тому та сама сила, яка «бере на Себе гріх світу» (Йо. 1,29), присутня у світі. Разом з вірою в існування цієї сили в історії з'явилася надія на зцілення світу. Але мова поки що йде саме про надію, а не про виконання; про надію, що дає мужність стати на бік добра навіть там, де справа здається безнадійною, хай і усвідомлюючи, що в розвитку історії, якою ми ЇЇ бачимо, сила гріха і в майбутньому залишиться страхітливою реальністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Повернемося до нашої теми. Ми можемо намагатися зменшити страждання, боротися проти нього, але ми не можемо усунути його зі світу. Саме там, де люди, пробуючи уникнути будь-яких страждань, прагнуть відхилитися від усього, що може заподіяти його, бажають захистити себе від тягаря і болю, що спричинюється істиною, любов'ю, добром, вони скочуються в порожнє життя, в якому, можливо, вже і немає болю, зате все більше дає себе знати похмуре відчуття безглуздя і розгубленості. Людину зціляє не ухилення від страждання, не втеча від болю, а здатність прийняти страждання і дозріти в них, знайти сенс через єднання з Христом, що страждав з нескінченною любов'ю. У цьому контексті мені б хотілося процитувати декілька фраз з листа в'єтнамського мученика Павла Ле-Бао-Тіна († 1857), в яких очевидна трансформація страждання через силу надії, що витікає з віри: «Я, Павло, в'язень в ім'я Христове, хочу повідомити вас про муки, в які я щодня занурений, щоб, запалені Божественною любов'ю, ви підносили зі мною ваші хвали Богові: бо довіку милість Його (пор. Пс. 136/135/). Ця в'язниця - воістину образ вічного пекла: до жорстоких тортур всякого роду - колод, залізних ланцюгів і мотузок - додаються ненависть, помста, наклеп, непристойні слова, неправдиві звинувачення, підлість, криві присяги, прокляття і, нарешті, туга і смуток. Але Бог, що звільнив трьох юнаків з палаючої печі, завжди поряд зі мною. Він і мене вибавив від цих мук, зробивши їх солодкими: бо довіку милість Його. Серед цих мук, які зазвичай згинають і ламають інших, по милості Божій я повний радості і тріумфування, позаяк я не один, але Христос зі мною. [...] Як знести цей жахливий спектакль, бачачи щодня імператорів, мандаринів і їхніх придворних, що хулять святе ім'я Твоє, Господи, що сидиш на Херувимах (пор. Пс. 80/79/,2) і Серафимах? Ось хрест Твій топчуть ногами язичники. Де Твоя слава? Бачачи все це, я вважаю за краще бути розчленованим і померти в полум'ї Твоєї милості на свідоцтво Твоєї любові. Появи мені, Господи, Свою силу, прийди мені на допомогу і врятуй мене, щоб в моїй слабкості явила себе і була прославлена Твоя сила перед народами. [...] Улюблені брати, почувши це, зрадійте і вознесіть пісню дяки Богові, джерелу всякого блага, і благословіть Його зі мною: бо довіку милість Його. [...] Я пишу вам про все це, щоб ваша і моя віра стали одним цілим. Тоді, коли лютує буря, я кидаю якір до престолу Божого: до живої надії, що перебуває в моєму серці... »28. Це лист із «пекла». У нім показаний весь жах концентраційного табору, де до мук з боку тиранів додається шаленство зла в самих жертвах, які таким чином самі стають знаряддям жорстокості катів. Це лист із пекла, але в нім підтверджується слово Псалма: «Чи зійду на небо - Ти там; чи зійду в пекло - і там Ти. [...] Чи скажу: "можливо, тьма приховає мене [...]; але і тьма не затемнить від Тебе, і ніч світла, як день: як тьма, так і світло» (Пс. 139/138/,8-12; пор. також Пс. 23/22/,4). Христос зійшов в «ад», і таким чином Він близький до того, хто туди кинутий, і перетворює для нього морок у світло. Страждання, муки залишаються жахливими і майже нестерпними. Та все ж таки зірка надії зійшла, якір серця досяг престолу Божого. Не зло бере верх у людині, а світло перемагає: страждання - не перестаючи бути стражданням - стає, не зважаючи ні на що, піснею хвали.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Міра людяності визначається ставленням до страждання і до страждущого. Це реально як для окремої людини, так і для всього суспільства. Суспільство, що не приймає страждущих і нездатне допомагати їм «співстражданням», залучатися до їх страждання і нести його, - жорстоке і нелюдяне. Проте суспільство не може приймати страждущих і підтримувати їх у стражданнях, якщо на це не здатні його члени, і, водночас окрема людина не може прийняти страждання іншого, якщо особисто не бачить у стражданні сенс, шлях очищення і дозрівання - шлях надії. Прийняти страждущу людину означає по-справжньому узяти певним чином на себе її страждання, так що вони стаються і її стражданнями. Але саме тому, що тепер це страждання стало розділеним, так що в нім є присутність іншої людини, воно пронизане світлом любові. Латинське слово consolatio - утіха - виражає найпрекраснішим чином думку, що перебування разом з ким-небудь наодинці - вже не є самотою. Але й здатність прийняти страждання з любові до блага, істини і справедливості також є складовою частиною міри людяності, бо якщо, кінець кінцем, моє благополуччя, моя безпека важливіша за істину і справедливість, тоді діє влада сильнішого; тоді панують насильство і брехня. Істина і справедливість повинні бути вище від моєї вигоди і моєї фізичної безпеки, інакше саме моє життя стає брехнею. І, нарешті, наше «так» любові - це також джерело страждання, оскільки любов безупинно вимагає від нас самозречення, щоб ми дозволили їй удосконалювати нас, подібно до садівника, що відсікає у рослини все непотрібне і що неминуче наносить при тім рани. Любов не може існувати без болісних для нас самих жертв, інакше вона перетвориться на справжній егоїзм і тому перестане бути любов'ю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Страждати разом з іншими, страждати ради інших; страждати з любові до істини і справедливості; страждати через любов і ради того, щоб стати по-справжньому люблячою людиною, - це основоположні елементи людяності, відмова від яких зруйнує людину. Але виникає ще раз питання: чи здатні ми на це? Чи так важлива ця інша людина, щоб я страждав ради неї? Чи настільки важлива для мене істина, щоб заплатити за неї стражданням? Чи така вже й велика обітниця любові, щоб виправдати моє самопожертвування? Заслуга християнської віри перед історією людства полягає саме в тому, що завдяки їй по-новому, з новою глибиною відкрилася в людині здатність до страждань, що визначають ступінь ЇЇ людяності. Християнська віра довела нам, що істина, справедливість, любов - не просто ідеали, а надзвичайно насичена реальність. Вона показала нам, що Бог - втілена Істина і Любов - побажав страждати ради нас і разом з нами. Бернард Клервоський прорік дивовижну фразу: Impassibilis est Deus, sed non incompassibilis29 - «Бог безпристрасний, але не позбавлений співчуття». Людина для Бога має таку велику цінність, що Він Сам став людиною, щоб «співстраждати» з нею - цілком реально, у плоті і крові, як показує історія страстей Ісуса. Так до кожного людського страждання увійшов Той, Хто прилучається до нашого страждання і терпіння; так на кожне страждання шириться con-solatio- утіха жалісливої любові Бога і сходить зірка надії. Звичайно, в наших численних стражданнях і випробуваннях ми завжди маємо потребу і в своїх малих і великих надіях - у дружніх відвідинах, у зціленні тілесних і душевних ран, у позитивному розв'язанні якоїсь кризи тощо. У малих випробуваннях такий тип надії може бути навіть достатнім. Але в дійсно серйозних випробуваннях, в яких слід ухвалити остаточне рішення віддати перевагу істині над вигодою, кар'єрою і власністю, впевненість у дійсній великій надії, про яку ми говорили, стає необхідною. Для цього ми потребуємо свідків, мучеників, що віддали себе до кінця, щоб через них нам було показано, як віддавати себе день у день. Ми потребуємо їх, щоб навіть у малих альтернативах повсякденності віддавати перевагу благу, а не вигоді, знаючи, що саме так ми проживаємо життя по-справжньому. Повторюю: здатність страждати з любові до істини є міра людяності. Проте ця здатність страждати залежить від роду і міри надії, яку ми носимо в собі і на підставі якої творимо. Святі змогли пройти великий шлях "бути людиною", тому що вони були сповнені великої надії так само, як Христос пройшов цей шлях до нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> Мені б хотілося додати ще одну невелику заувагу, не позбавлену сенсу для щоденних справ. В одній із форм благочестя - сьогодні, можливо, трохи забутій, але ще донедавна дуже поширеній - була ідея «жертвувати» маленькі турботи повсякденності, які насідають на нас знову і знову, приносячи з собою смуток і роздратування, і тим самим надавати їм якогось сенсу. У цьому благочесті були, звичайно, перебільшення, а, можливо, - і хворі прояви, але слід задати собі питання: чи немає в нім чогось важливого, що могло б допомогти? Що означає «жертвувати»? Ці люди були переконані, що можуть з'єднати з великим стражданням Христа свої незначні труди і завдяки цьому вони стануть частиною скарбниці співчуття, якого потребує людство. Таким чином навіть маленькі неприємності повсякденного життя можуть віднайти сенс і зробити внесок у домобудівництво добра, любові між людьми. Мабуть, слід дійсно задуматися, чи не стане це розумною можливістю і для нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>III. Страшний суд як площина осягнення і здійснення надії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> У великому Credo Церкви центральна частина, в якій мовиться про тайну Христа, починаючи з предвічного народження Його від Отця і земного народження від Діви Марії, і, через хрест і воскресіння, про Його другий Прихід, завершується словами: «... знову прийде зі славою судити живих і мертвих». Перспектива Страшного суду вже з найраніших часів впливала на християн - включаючи їх повсякденне життя - і була критерієм, за яким слід упорядкувати своє життя тут і тепер, закликом до совісті і одночасно надією на Божу справедливість. Віра в Христа ніколи не «дивилася» тільки назад або тільки увись, а головно вперед, очікуючи години справедливості, багато разів сповіщеної Господом. Цей спрямований в майбутнє погляд збагачував християнство гідністю в сьогоденні. З'явився звичай при зведенні християнських храмів, які повинні бути видимим втіленням історичного і космічного масштабу віри в Христа, зображати на східній стороні Господа, що царственно повертається, - символ надії, а на західній - Страшний суд як символ відповідальності за наше життя: це зображення дивилося на вірних, що поверталися до своїх повсякденних справ, і проводжало їх. Проте з розвитком іконографії все сильніше підкреслювалися грізні і страхітні аспекти Страшного суду, які, напевно, привертали художників більше, ніж сяйво надії, що часто затьмарюється образами, які виражають загрозу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> У Новий час думка про Страшний суд втрачає своє значення: християнська віра індивідуалізується і орієнтується передусім на особисте спасіння душі; роздум же про загальну історію здебільшого пов'язаний з ідеєю прогресу. Проте суть очікування Страшного суду не зникла безслідно, а прийняла абсолютно іншу форму. Атеїзм XIX - XX ст. за своїм корінням і своєю метою є моралізмом - протестом проти несправедливостей світу і вселенської історії. Світ, у якому стільки несправедливості, страждань безвинних людей, цинізму влади, не може бути витвором благого Бога. Бог, Який повинен відповісти за такий світ, - несправедливий і що більше - недобрий Бог. І в ім'я моралі слід спростовувати існування такого Бога. Якщо немає Бога, що творить справедливість, мабуть, людина покликана сама встановити її. Якщо перед лицем страждання цього світу протест проти Бога зрозумілий, то претензії на те, що людство може і повинно зробити те, чого не робить і не в змозі зробити ніякий Бог, представляються зарозумілими і за своєю суттю неправильними. Те, що ця передумова привела до найвищої жорстокості і несправедливості, - не випадковий, а закономірний наслідок, закладений у самій помилковості таких претензій. Світ, що береться сам створювати свою справедливість, безнадійний. Ніхто і ніщо не відповідає за багатовікові страждання світу. Ніхто і ніщо не гарантує, що цинізм влади - в які б привабливі ідеологічні оболонки він не виряджався - вічно не пануватиме у світі. Великі мислителі Франкфуртської школи Макс Хоркхаймер і Теодор В. Адорно однаково критикували як атеїзм, так і теїзм. Хоркхаймер не допускав навіть думки, що можна знайти якийсь там рівноцінний еквівалент Бога, заперечуючи водночас образ доброго і справедливого Бога. Ударяючись у крайній радикалізм старозавітної заборони зображень, він говорить про «тугу за абсолютно Іншим», який залишається недоступним, - про крик бажання, звернений до уселенської історії. Адорно також рішуче підтримав відмову від будь-якого зображення, у тім числі й «образ» люблячого Бога. Але разом з тим він постійно наголошував на цій «негативній» діалектиці і стверджував, що для справедливості - дійсної справедливості - нібито потрібний світ, «в якому скасуються не тільки сьогоднішні страждання, але й безповоротне минуле буде повернене»30. Проте це означало б - висловлюючись «позитивними», а значить, невідповідними для Адорно символами, - що справедливість неможлива без воскресіння мертвих. Така перспектива, проте, спричинила б «воскресіння плоті, абсолютно чуже ідеалізму - царству абсолютного духу»31.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> Християнин може і повинен постійно черпати уроки із строгої заборони будь-якого зображення, властивого першій заповіді Божій (пор. Вих. 20,4). Істина «негативного» богослов'я була підкреслена IV Латеранським Собором, який ясно заявив, що яка б велика не була схожість, встановлена між Творцем і творінням, ще більшою залишається відмінність між ними32. Для віруючої людини, проте, відмова від будь-якого зображення не може зайти настільки далеко, щоб привести, як хотіли б Хоркхаймер і Адорно, до заперечення обох концепцій, сказавши «ні» і атеїзму, і теїзму. Сам Бог дав нам Свій «образ»: у Христі, що стався людиною. У Нім, Розп'ятому, заперечення помилкових образів Бога доведене до апогею. Нині Бог відкриває Своє Лице саме в образі страждучого, який розділяє разом з людьми їх богопокинутість. Страждаючий праведник став надією-упевненістю: Бог є, і Він знає, як вершити справедливість тим способом, який ми нездатні осягнути і про який, усе ж таки, можемо здогадуватися у вірі. Так, воскресіння плоті існує33. Існує справедливість34. Існує «скасування» минулого страждання, виправлення, відновлюване правом. Тому віра в Страшний суд є найперше і головно надією, необхідність якої стала очевидною саме в бурхливих подіях останніх століть. Я переконаний, що питання справедливості виявляється головним аргументом - в усякому разі, найвагомішим - на користь віри у вічне життя. Та ж сама індивідуальна потреба в задоволенні того, в чому нам відмовлено в цьому житті, в безсмертній любові, яку ми чекаємо, поза сумнівом, важливий мотив віри в те, що людина створена для вічності; але лише у зв'язку з усвідомленням того, що за історичною несправедливістю не може залишатися останнє слово, стає повністю переконливою необхідність повернення Христа і нового життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> Протест проти Бога в ім'я справедливості даремний. Світ без Бога - це світ без надії (пор. Еф. 2,12). Тільки Бог може вершити справедливість. І віра дає нам упевненість: Він це робить. Образ Страшного суду передусім вселяє не жах, а надію; для нас це, мабуть, найвирішальніший образ надії. Але хіба цей образ не несе в собі страху? Я б сказав: це образ, що закликає до відповідальності, тобто образ того страху, про який святий Іларій говорить, що будь-який наш страх поміщений у любові35. Бог є справедливість, і Він творить справедливість. У цьому наша утіха і наша надія. Але у Своїй справедливості Він також милостивий. Ми знаємо про це, звертаючи погляд на розіп'ятого і воскреслого Христа. Обидві ці риси - справедливість і милість - повинні розглядатися в їх правильному внутрішньому єднанні. Милість не заперечує справедливості. Вона не якась губка, яка все стирає, так що все, що було зроблене на землі, у кінцевому рахунку набуває однакової цінності. Проти такого образу неба і милості справедливо протестував, наприклад, Достоєвський у своєму романі «Брати Карамазови». В кінці, на вічній трапезі, лиходії не сидітимуть за столом поряд з жертвами, мовбито нічого не було. Мені б хотілося процитувати тут один текст Платона, де виражено передчуття справедливого суду, яке здебільшого залишається правильним і корисним також і для християнина. Хоча і за допомогою міфологічних образів, які, проте, виявляють з недвозначною очевидністю істину, Платон говорить, що в кінці душі з'являться перед суддею голими. І буде мати значення вже не те, ким вони колись були в історії, а лише те, ким вони є насправді. «І ось [... ] [суддя, ] дивлячись на [... ] якого-небудь царя або володаря, виявляє, що немає здорового місця в тій душі, що вся вона посічена бичем і покрита рубцями від лживих клятв і несправедливих учинків, [... ] вся викривлена брехнею і похвалянням, і немає в ній нічого прямого, тому що вона ніколи не знала істини. Він бачить, що свавілля, розкіш, зарозумілість і нездержливість у вчинках наповнили душу безладом і неподобством, і, переконавшись у цьому, з соромом посилає її прямо в темницю, де її чекають муки, на які вона заслуговує. [... ] Коли ж, суддя бачить іншу душу, яка жила благочестиво і у згоді з правдою [... ]. [Суддя] віддає їй дань захоплення і посилає на Острови блаженних»36. У притчі про багача і вбогого Лазаря (пор. Лк. 16,19-31) Ісус представив нам для науки приклад такої душі, спустошеної пихою і розкішшю, душі, яка сама створила непереборну прірву між собою і бідним, - прірву занурення в матеріальні задоволення, прірву забуття ближнього, нездатності любити, яка негайно перетвориться в палаючу і відтепер невтамовану спрагу. Тут слід підкреслити, що Ісус у цій притчі говорить не про остаточну долю після Страшного суду, а використовує уявлення, які проглядаються, між іншим, у ранньому юдаїзмі, тобто уявлення про проміжний стан між смертю і воскресінням, коли остаточний вирок ще не ухвалений. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Ці ранньоюдейські уявлення про проміжний стан містять в собі ідею, що душі не перебувають просто в якійсь тимчасовій обителі, а вже мучаться, як показує притча про багача, або, навпаки, вже насолоджуються тимчасовими формами блаженства. І, нарешті, існує така думка, що в цьому стані можливі також очищення і зцілення, що допомагають душі дозріти для спілкування з Богом. Рання Церква використовувала ці уявлення, з яких потім у Західній Церкві поступово розвинулося вчення про чистилище. Ми не будемо тут розглядати складні історичні шляхи цього розвитку; задамо собі лише питання, про що ж, саме йдеться. Із смертю життєвий вибір, зроблений людиною, стає остаточним - її життя предстає перед Суддею. її вибір, що набуває форми протягом усього життя, може мати різний характер. Є люди, що повністю зруйнували в собі прагнення до істини і готовність до любові; люди, які у всьому стали брехнею; люди, що жили ради ненависті і розтоптали в собі любов. Перспектива ця жахлива, але контури такого типу можна розпізнати і в деяких особах нашої історії. У таких людях, імовірно, немає більше нічого, що можна було б виправити, і руйнування доброго початку необоротне: саме це позначається словом пекло37. Водночас можуть бути найчистіші особи, які дозволили цілком проникнути себе Богом, і в результаті цього повністю відкриті до ближнього - люди, все буття яких уже тепер прямує до спілкування з Богом, і їх відхід до Бога веде лише до завершення того, чим вони вже стали38. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Проте, згідно із нашим досвідом, ні той, ні той приклад не є звичайним прикладом людського буття. У самій глибині єства більшості людей - як ми можемо припустити - за всіма порухами душі зберігається прагнення до істини, до любові, до Бога. Але в конкретних життєвих рішеннях воно заглушується новими компромісами із злом - потік багна заливає чистоту, жадання якої все ж таки зберігається і яка, незважаючи ні на що, знов і знов з'являється з самої глибини і залишається в душі. Що відбувається з такими людьми, коли вони предстають перед Суддею? Можливо, вся грязь, яку вони накопичили за своє життя, раптом виявиться неважливою? Або відбувається щось інше? У Першому посланні до коринтян святий Павло висловлює ідею про диференційовану дію суду Божого на людину залежно від її ситуації. Він робить це за допомогою образів, які є свого роду спробою виразити невидиме, але ми не в силі трансформувати ці образи в уявлення - просто тому, що не можемо заглянути в світ по той бік смерті і не маємо ніякого досвіду потойбічного світу. Павло говорить про християнське життя передусім те, що воно побудоване на загальній основі: на Ісусові Христові. Ця основа залишається міцною. Якщо ми твердо стоїмо на цій основі і побудували на ній своє життя, то ми знаємо, що його не зможе вирвати у нас навіть смерть. Потім Павло каже далі: «Чи будує хтось на цій основі із золота, срібла, коштовних каменів, дерева, сіна, соломи, - кожного справа виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробує справу кожного, якою вона є. У кого діло, яке він будував, устоїть, той отримає нагороду. А у кого діло згорить, той потерпить утрату; втім, сам спасеться, але так, наче крізь вогонь» (3,12-15). У цьому тексті у будь-якому випадку стає очевидним, що спасіння людей може мати різні форми; що деякі влаштовані справи можуть згоріти дотла; що для того, щоб спастися, потрібно пройти «вогонь», щоб остаточно стати відкритим до Бога і знайти можливість зайняти місце за трапезою вічного весільного бенкету. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> Деякі нові богослови вважають, що цей спалюючий і одночасно спасаючий вогонь є Сам Христос, Суддя і Спаситель. Зустріч з Ним - вирішальний акт Страшного суду; перед Його поглядом будь-яка фальш тане, як віск. Зустріч саме з Ним, Який, спалюючи нас, переображує і звільняє, щоб ми могли стати справді самими собою. Тоді всі наші справи, якими ми займалися в житті, можуть виявитися сухою соломою, порожньою хвальбою і згоріти. Але в болі цієї зустрічі, в якій нечистота і тлінність нашого буття стануть нам очевидні, полягає спасіння. Його погляд, дотик Його серця зціляє нас за допомогою, поза сумнівом, болісного перетворення, «наче з вогню». Та все ж таки це благословенний біль, в якому свята сила Його любові проникає в нас, як вогонь, дозволяючи нам у результаті бути повністю самими собою і разом з тим - цілком Божими. Таким чином стає очевидним також взаємопроникнення справедливості і милості: спосіб життя, який ми вибрали, має значення, але наша нечистота не заплямувала нас навіки, якщо ми принаймні залишаємося спрямованими до Христа, до істини і любові. Врешті-решт, ця нечистота вже спалена в страстях Христових. У момент Страшного суду ми відчуваємо і приймаємо це переважання Його любові над усім злом у світі і в нас. Біль любові стає нашим спасінням і нашою радістю. Ясно, що ми не можемо зміряти «тривалості» цього перетворюючого горіння в земних одиницях часу. Трансформуючий «момент» цієї зустрічі вислизає від земного хронометрування: це час серця, час «переходу» до спілкування з Богом у Тілі Христовім39. Суд Божий є надією - одночасно тому, що він є справедливість, і тому, що він є милість. Якби Його суд був тільки милістю, що робить неважливим усе, що належить до земного життя, тоді Бог залишився б нашим боржником у відповіді на питання про справедливість - питання, що має для нас вирішальне значення перед історією і перед Самим Богом. Якби суд був тільки справедливістю, то міг би стати для всіх нас лише приводом для страху. Втілення Бога в Христі настільки тісно з'єднало суд і милість, що справедливість отримала тверду основу: всі ми чекаємо нашого спасіння «зі страхом і трепетом» (Флп. 2,12). Незважаючи на це, милість дозволяє всім нам сподіватися і йти, сповненими довіри, назустріч Судді, Якого ми знаємо як нашого «Заступника», parakletos (пор. 1 Йо. 2, 1). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> Слід згадати тут ще про один мотив, оскільки він важливий для практики християнської надії. Ще в ранньому юдаїзмі існувала ідея про те, що за допомогою молитви можна прийти на допомогу покійним в їхньому проміжному стані (пор. н-д, 2 Мак. 12,38-45: І ст. до н. е. ). Відповідну практику вельми природно перейняли християни, і вона стала загальною для Східної і Західної Церкви. Схід не визнає очищаючих і спокутних страждань душ у «загробному світі», але, звичайно, визнає різні ступені блаженства і страждання в проміжному стані. Душам покійних, проте, можна дати «спочинок і прохолоду» за допомогою Євхаристії, молитви і милостині. Переконаність у тому, що любов може проникати в загробний світ, що є можливо взаємно давати і отримувати, залишаючись зв'язаними один з одним вузлами любові по той і по цей бік смерті, була основоположною для християнства протягом усіх віків і сьогодні також залишається утішливим досвідом. Хто не випробовував потреби донести до своїх близьких, що вже пішли на той світ, знак доброти, подяки, а, можливо, - і прохання про прощення? Тепер слід задати собі таке питання: якщо «чистилище» просто означає стан очищення вогнем у зустрічі з Господом, Суддею і Спасителем, як у такому разі може втрутитися третя особа, хай навіть особливо близька до померлої людини? Роздумуючи над цим, потрібно усвідомлювати те, що жодна людина не є якоюсь замкнутою в собі монадою. Наше життя знаходиться в глибокому спілкуванні з життям інших, за допомогою безлічі взаємодій пов'язане одне з одним. Ніхто не живе сам собою. Ніхто не грішить сам собою. Ніхто не спасається сам по собі. У моє життя постійно входить життя іншого: в те, що я думаю, говорю, роблю, здійснюю. І, навпаки, - моє життя входить у життя іншого: на зло, як і на добро. Отже, моє клопотання про іншого зовсім не є для нього чимось чужим, чимось стороннім, навіть після смерті. У сплетіннях буття моя подяка йому, молитва за нього може означати маленький крок до його очищення. І разом з тим немає потреби погоджувати земний час з часом Бога: у спілкуванні душ закони земного часу перестають діяти. Ніколи не пізно торкати серце іншого, так само як це ніколи не марно. Тому важливий елемент християнського уявлення про надію отримує подальше роз'яснення. У суті своїй, наша надія - це завжди надія і для інших; тільки так вона може бути воістину надією і для мене40. Нам, християнам, не слід піклуватися лише про те, як би спасти самих себе. Треба також задати собі питання: що я можу зробити, щоб спаслися інші і для них також зійшла зірка надії? Це - найліпше, що можна зробити і для свого особистого спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Марія, Зірка надії </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> У гімні VIII - IX ст., тобто вже більше, як тисячу років, Церква вітає Марію, Матір Божу як «зорю над морем»: Ave maris stella. Людське життя - це шлях. До якої мети він веде? Як ми знаходимо дорогу до цієї мети? Життя подібне до подорожі по морю історії, часто темному і бурхливому, - подорожі, в якій ми звіряємося за зірками, що вказують нам шлях. Дійсні зірки нашого життя - люди, що жили праведно. Вони - світло надії. Звичайно, Ісус Христос Сам є Світло, сонце, що зійшло над тьмою історії. Але щоб знайти Його, ми потребуємо також ближнього світла - в людях, які дарують світло, черпаючи з Його світла, вказуючи таким чином напрям нашій мандрівці. І хто з них може бути для нас зіркою надії кращою за Марію - кращою за Ту, Хто Своїм «хай буде» відкрила Самому Богові двері нашого світу; Тієї, Яка стала живим Ковчегом Завіту, в якому Бог дістав плоть, став одним з нас, прийшов «мешкати» серед нас (пор. Йо. 1,14)? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Тому ми волаємо до Неї: Свята Маріє, Ти належала до тих покірливих і великих душ в Ізраїлі, які сподівалися, як Симеон, на «утіху Ізраїля» (Лк. 2,25), і як Анна - на «визволення Єрусалиму» (Лк. 2,38). Ти жила серед Священних Писань Ізраїлю, що говорили про надію - про обітницю, подаровану Аврааму і його нащадкам (пор. Лк. 1,55). Тому ми розуміємо той святий страх, який пройняв Тебе, коли ангел Господній увійшов до Твоєї кімнати і сказав, що Ти народиш Того, Хто є Надією Ізраїля, Кого чекає світ. Через Тебе, через Твоє «нехай буде» тисячолітня надія повинна була стати реальністю, увійти до цього світу і в його історію. Ти схилилася перед величчю цього заклику і відповіла «так»: «Ось я, Раба Господня; хай буде Мені по слову Твоєму» (Лк. 1,38). Коли у святій радості Ти поспішала через гори Юдеї відвідати Свою родичку Єлизавету, Ти стала прообразом майбутньої Церкви, що несе у своєму лоні надію світу через гори історії. Але разом з тією радістю, якою Ти у Своїй Пісні (Magnificat) наповнила віки, Тобі довелося пізнати і трагічні слова пророків про страждання Раба Божого на цьому світі. Його народження у Вифлеємському хліву ознаменувалося сяйвом ангелів, що повідомили радісну звістку пастухам, але разом з тим злидота Бога на цьому світі стала дуже відчутною. Старець Симеон сказав Тобі про меч, який прошиє Твоє серце (пор. Лк. 2,35), про знак протиріччя, яким Син Твій стане на цьому світі. Потім, коли Ісус почав проповідувати, Тобі довелося відійти убік, щоб могла зростати нова сім'я, ради створення якої Він прийшов і яка повинна була розвиватися за участю тих, що слухають і дотримують Його слово (пор. Лк. 11,27 і далі). Незважаючи на всю велич і всю радість початку діяльності Ісуса, Тобі вже в назаретській синагозі довелося відчути істинність слів про «знак протиріччя» (пор. Лк. 4,28 і далі). Так Ти побачила появу ворожості і відкинення, які поступово посилювалися навколо Ісуса аж до хресної години, коли на Твоїх очах Спаситель світу, спадкоємець Давида, Син Божий умирав, мов невдаха, виставлений на посміховище серед злочинців. Тоді Ти прийняла Його слово: «Жінко! Це, син Твій!» (Йо. 19,26). З хреста Ти прийняла нову місію. З часу хреста Ти стала Матір'ю новою: Матір'ю всіх, хто бажає вірувати в Сина Твого Ісуса і слідувати за Ним. Меч скорботи прошив Твоє серце. Чи померла в ту мить надія? Чи залишився світ остаточно без світла, а життя - без мети? Тоді, ймовірно, у Своїй душі Ти знов почула слово ангела, яким він відповів на Твій страх у момент благовіщення: «Не бійся, Маріє!» (Лк. 1,30). Скільки разів Господь, Твій Син, говорив те ж саме Своїм учням: «Не бійтеся!» У ніч Голгофи Ти знов почула це слово. Незадовго до того, як Він був зраджений, Він сказав Своїм учням: «Бадьоріться: Я переміг світ» (Йо. 16,33). «Хай не бентежиться серце ваше і не страхається» (Йо. 14,27). «Не бійся, Маріє!» У Назареті ангел ще сказав Тобі: «Царству Його не буде кінця» (Лк. 1,33). Чи могло воно закінчитися, не почавшись? Ні. При хресті, за словами Самого Ісуса, Ти стала Матір'ю віруючих. У цій вірі, яка навіть у мороці Страсної суботи була переконанням надії, Ти пішла назустріч пасхальному ранку. Радість воскресіння торкнулася Твого серця і з'єднала Тебе по-новому з учнями, що стали через віру родиною Ісуса. Ти перебувала серед громади віруючих, які у дні після Вознесіння Ісуса одностайно молилися про дар Святого Духа (пор. Ді. 1,14) і прийняли його в день П'ятидесятниці. «Царство» Ісуса було іншим, відмінним від того, яким могли його уявити люди. Це «Царство» почалося в ту пору, і у нього не буде кінця. Ти залишилася серед учнів як їх Матір, як Матір надії. Свята Маріє, Мати Божа, Матір наша, навчи нас вірити, надіятися і любити разом з Тобою. Вкажи нам шлях до Його царства! Зоре дороговказна, сяй над нами і веди нас на нашому шляху!</div>
<br />
<div style="text-align: left;">
<i><b>Дано в Римі, у Святому Петрі,</b></i></div>
<div style="text-align: left;">
<i><b>30 листопада, на свято</b></i></div>
<div style="text-align: left;">
<i><b>святого апостола Андрія, року 2007,</b></i></div>
<div style="text-align: left;">
<i><b>мого Понтифікату - третього.</b></i></div>
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><b>Бенедикт XYI</b></span></span></div>
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span><br />
<span style="font-size: x-small;">1). Corpus Inscriptionum Latinarum,, vol.. VI, n. 26003.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">2). </span>Пор. Догматичні вірші, V, 53-64: PG 37, 428-429.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">3). Пор. Катехизм Католицької Церкви, пп. 1817-1821.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">4). </span>Сума Теології, II-IIae, q.. 4, а. 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">5). </span>Н. Köster: THWNT, VIII (1969) 585.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">6). На смерть брата Сатира, II, 47: CSEL 73, 274.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">7). </span>Там само, II, 46: CSЕL 73, 273.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">8). </span>Пор. Послання 130 До Проби 14, 25-15, 28: CSEL 44, 68-73.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">9). </span>Пор. Катехизм Католицької Церкви, п. 1025.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">10). Jean Giono, Les vraies richesses (1936), Preface, Paris 1992, рр. 18-20, у кн.: Henri de Lubac, Catholicisme. Aspects sociaux du dogme, Paris 1983, р. VII.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">11). Послання 130 До Проби 13, 24: CSEL 44, 67.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">12). Сентенції III, 118: CCL 6/2, 215.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">13). Пор. Там само, III, 71: CCL 6/2, 107-108.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">14). Велике відновлення наук. Новий Органон І, 117.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">15). Пор. Там само, І, 129.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">16). </span>Пор. Нова Атлантида.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">17). </span>У кн.: Werke IV, a cura di W. Weischedel (1956), 777.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">18). </span>І. Капt, Das Ende aller Dinge, в кн.: Werke VI, а cura di W. Weischedel (1964), 190.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">19). </span>Глави про любов, Перша сотниця, 1: РG 90, 965.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">20). </span>Пор. Там само: РG 90, 962-966.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">21). </span></span>Сповідь X 43, 70: CSEL 33, 279.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">22). </span></span>Проповідь 340, 3: РL 38, 1484; Пор. F. Van der Meer, Augustinus der Seelsorger, (1951), 318.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">23). </span></span>Проповідь 339, 4: РL 38, 1481.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">24). </span></span>Сповідь X, 43, 69: CSEL 33, 279.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">25). </span></span>Пор. Катехизм Католицької Церкви, п. 2657.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">26). </span></span>Пор. На Перше послання Івана 4, 6: РL 35, 2008s.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">27). </span></span>Testimoni della speranza, Citta Nuova 2000, 156s.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">28). </span></span>Римський Бревіарій, Час читань, 24 листопада.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">29). </span></span>Проповіді на Пісню пісень, Проповідь 26, 5: PL 183, 906.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">30). </span></span>Negative Dialektik (1966), частина третя, III, 11, в кн.: Gesammelte Schriften Bd. VI, Frankfurt/Main 1973, 395.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">31). Там само, частина друга, 207.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">32). DS 806.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">33). Пор. Катехизм Католицької Церкви, пп. 988-1004. 34)Пор. Там само, п. 1040.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">35). Пор. Трактат на Псалми, Пс 127, 1-3: CSEL 22, 628- 630.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">36). Горгій 525а-526с.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">37). </span></span>Пор. Катехизм Католицької Церкви, пп. 1033-1037.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">38). </span></span>Пор. Там само, пп. 1023-1029.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">39). </span></span>Пор. Там само, пп. 1030-1032.</span><br />
<span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;"><span style="font-size: x-small;">40). </span></span>Пор. Там само, п. 1032.</span><br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span></b> <b>текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2NXN5anpITzhJdkE" target="_blank">(pdf+ocr,29st.,ukr.,0,35Mb)</a><br />
<br />
Джерело: <span style="color: #999999;"><i>десь, у нетрях мережі</i></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #999999;"><b><i>(У наданому тексті перекладу енцикліки відредаговано, тобто виправлено лише технічні помилки (виправлено нумерацію приміток), решта все як в оригінальному тексті перекладу, крім підсвідки кольорами назви, заголовки розділів тощо))</i></b></span></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-58678013697399118832018-02-20T01:32:00.002-08:002018-02-21T00:18:22.967-08:00Енцикліка DEUS CARITAS EST - «БОГ Є ЛЮБОВ», Бенедикта XVI, (2005)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">DEUS CARITAS EST</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuH3HYAHW-RnfICBuLjUV7ljrk6LPWFhweFt6JgbEH4hf2y0ms2jxcYb4U1xKxi03bZWapvTy2rCwFTen6Gmy6Pi0haLAkMJPfS9XzDi6fe0yTayqWGzVKGscaE-EcBygIUhDFcySCVJ4/s1600/deus-caritas-est_cover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1600" data-original-width="1105" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhuH3HYAHW-RnfICBuLjUV7ljrk6LPWFhweFt6JgbEH4hf2y0ms2jxcYb4U1xKxi03bZWapvTy2rCwFTen6Gmy6Pi0haLAkMJPfS9XzDi6fe0yTayqWGzVKGscaE-EcBygIUhDFcySCVJ4/s400/deus-caritas-est_cover.jpg" width="276" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: #cc0000;"><span style="font-size: large;">«БОГ Є ЛЮБОВ»</span></span></b><br />
<b>ЕНЦИКЛІКА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВЯТІШОГО ОТЦЯ ВЕНЕДИКТА XVI </b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxmz0wrkzXAMKgeiNI6mUGrB5UtdELV3qc3wQqR-AlaVjHpJLnIgZC-UhCbU3oKLue2jM5EV5rK3pS2AhJNszFgOhoE7oIbwxPsSDva6jZSVSPxrbUR6AZmXYR7GACT4OyVwHujIbqymg/s1600/deus-caritas-est_frontcover.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="793" data-original-width="521" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgxmz0wrkzXAMKgeiNI6mUGrB5UtdELV3qc3wQqR-AlaVjHpJLnIgZC-UhCbU3oKLue2jM5EV5rK3pS2AhJNszFgOhoE7oIbwxPsSDva6jZSVSPxrbUR6AZmXYR7GACT4OyVwHujIbqymg/s400/deus-caritas-est_frontcover.jpg" width="262" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЄПИСКОПАМ, СВЯЩЕНИКАМ, ДИЯКОНАМ,</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ПОСВЯЧЕНИМ ОСОБАМ І ВІРНИМ МИРЯНАМ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО ХРИСТИЯНСЬКУ ЛЮБОВ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Ів. 4,16). Ці слова з Першого послання Івана особливо чітко відтворюють суть християнської віри, християнський образ Бога і образ людини та її життя, який з нього [образу Бога] випливає. Крім цього, у тому самому стиху св. Іван подає, можна сказати, формулу християнського життя: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Увірувати в Божу любов: такими словами християнин може окреслити основний вибір свого життя. Започатковує християнське існування не етичне рішення чи висока ідея, а подія, зустріч з Особою, яка надає нашому життю нову перспективу і визначає його напрямок. Святий Іван представив цю подію у своєму Євангелії так: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього … жив життям вічним» (3,16). Християнська віра, визначаючи любов своєю основною засадою, прийняла те, що становило суть віри Ізраїлю, надавши їй водночас нових глибини і об’єму. Віруючий ізраїльтянин насправді молиться щодня словами з Книги Второзаконня, знаючи, що вони становлять осердя його існування: «Слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (6,4–5). Ісус об’єднав цю заповідь любові до Бога із заповіддю любові до ближнього з Книги Левіт: «Любитимеш ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19,18; пор. Мр. 12,29–31). Оскільки Бог першим полюбив нас (пор. 1 Ів. 4,10), любов вже не просто „заповідь”, а відповідь на дар любові, з яким Бог приходить до нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світі, в якому з іменем Бога іноді пов’язують помсту чи навіть обов’язок ненависті й насильства, ця ідея є дуже актуальною і важливою. Саме тому свою першу енцикліку я хочу присвятити любові, яку нам подарував Господь і яку ми повинні передавати іншим. Про це, по суті, йдеться у двох частинах цього листа, які тісно між собою пов’язані. Перша має більш теоретичний характер, оскільки я хотів би в ній уточнити – на початку свого понтифікату – декілька істотних фактів про любов, яку Бог таїнственно та цілком добровільно дарує людині, і водночас вказати на внутрішній зв’язок між цією Господньою любов’ю і любов’ю людською. Друга частина має більш конкретний характер, оскільки в ній ідеться про виконання Церквою заповіді любові до ближнього. Вказана тема має багато аспектів, однак довгі міркування не є метою цієї енцикліки. Хочу лише виділити декілька основних елементів, щоб таким чином надати нового імпульсу відповіді людей на божественну любов.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ПЕРША ЧАСТИНА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЄДНІСТЬ ЛЮБОВІ У ТВОРІННІ ТА ІСТОРІЇ СПАСІННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Мовна проблема</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Любов Бога до нас є основою життя і ставить два важливі запитання про те, ким є Бог і ким є ми. Розмірковуючи на цю тему, ми зіштовхуємося передусім із мовною проблемою. Термін «любов» став сьогодні одним із найбільш вживаних і найбільш знецінених; це слово, яке сприймають в найрізноманітніший спосіб. Навіть якщо тема цієї енцикліки зосереджена здебільшого на проблемі розуміння і вияву любові у Святому Письмі й у Традиції Церкви, ми не можемо так просто абстрагуватися від сенсу, якого цьому слову надають у різних культурах і в сучасному мовленні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамперед згадаймо про семантичний спектр слова «любов»: можна говорити про любов до батьківщини, любов до своєї справи, любов між друзями, любов до праці, любов між батьками й дітьми, братню любов і любов у родині, любов до ближнього і любов до Бога. Однак, у всьому цьому розмаїтті значень любов між чоловіком і жінкою, у якій нерозривно пов’язані тіло й душа і в якій людині відкривається нездоланна обітниця щастя, є немовби прототипом досконалої любові: перед нею тьмяніють, на перший погляд, всі інші форми любові. Отож, постає запитання: чи, врешті-решт, всі ці форми якось поєднані між собою, і – попри все розмаїття своїх проявів – любов є одна і єдина, чи, навпаки, ми лише вживаємо одне й те саме слово для позначення цілком різних реалій?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Ерос» і «агапе» – відмінність і єдність</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Любов між чоловіком і жінкою, яка не є осмисленою та добровільною, а, так би мовити, накидається людині, стародавні греки називали «ерос». Скажемо вже наперед, що грецький Старий Завіт вживає слово «ерос» лише двічі, а Новий Завіт – жодного разу: з трьох грецьких слів на позначення любові – ерос, філіо (любов-дружба) і агапе – новозавітні тексти надають перевагу останньому, яке в грецькій мові було радше другорядним. Щодо поняття любові-дружби (філіо), то воно вживається в Євангелії від Івана у глибшому значенні, щоб передати стосунки між Ісусом та Його учнями. Уникання слова «ерос», як і нове бачення любові, відтворене у слові «агапе», вносить, поза всяким сумнівом, суттєву новизну у християнське розуміння любові. У критиці християнства, яка дедалі радикальніше розвивалася з часів Просвітництва, ця новизна була сприйнята вкрай негативно. На думку Фрідріха Ніцше, християнство отруїло ерос, який, хоч і не загинув через це, та деградував до пороку [1].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цим твердженням німецький філософ виражав дуже поширене уявлення: чи ж Церква своїми вимогами і заборонами не отруює нам все найкраще, що є в житті? Чи не ставить заборон саме там, де радість, передбачена для нас Творцем, дає нам щастя, яке вже наперед дозволяє нам скуштувати щось божественне?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Чи й справді так? Чи дійсно християнство руйнує ерос? Погляньмо на дохристиянський світ. Аналогічно до інших культур стародавні греки вбачали в еросі передусім сп’яніння, щось на кшталт «священного божевілля», яке опановує розум, висмикує людину зі скінченності її існування і дозволяє їй, охопленій священною владою, пізнати найвище блаженство. Будь-яка інша влада між небом і землею, як випливало з цього, має другорядне значення: «Omnia vincit amor», – пише Вергілій у своїх «Буколіках» – любов перемагає все – і додає: «Et nos cedamus amori» – і ми теж підкоряємося любові [2]. У релігіях такий підхід набуває форми культів плодючості, до якої належала й «священна» проституція, що процвітала у багатьох античних храмах. Еросу, отже, поклонялися як священній владі, як єднанню з божественним.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такій формі релігії, що, як величезна спокуса, суперечила вірі в одного Бога, Старий Завіт різко протистояв і боровся з нею як з перекрученням релігійності. При цьому, однак, він не заперечував еросу як такого, а оголосив війну його викривленим та шкідливим формам, оскільки фальшиве обожнення еросу применшувало його гідність і знелюднювало його. Справді, гетер, які повинні були дарувати це божественне сп’яніння, не сприймали як людей чи осіб, а лише як засіб для досягнення «священного божевілля»: вони були не богинями, а людьми, яких просто використовували. Ось чому ерос – сп’янілий і невпорядкований – є не піднесенням, «екстазом» до Вищого, а падінням, деградацією людини. Вочевидь, щоб дарувати людині не миттєве задоволення, а справжнє передчуття вершини існування, блаженства, якого прагне все наше єство, ерос потребує виховання та очищення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> У цьому короткому огляді концепту еросу в історії і в сучасності увиразнюються дві речі. Передусім те, що існує певний зв’язок між любов’ю і божественним: любов обіцяє безконечність, вічність – реальність вищу і цілком відмінну від нашого буденного існування. Виявилося, однак, що шлях до цієї мети полягає не в слідуванні за власним інстинктом. Потрібні очищення і зрілість, яких можна досягти шляхом самозречення. Це не відмова від еросу, не «отруєння», а зцілення та відновлення його справжньої величі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це зумовлено насамперед людською природою – тілесною і духовною водночас. Людина стає справді собою, коли тіло і душа перебувають у внутрішній єдності, а виклики еросу можна подолати тоді, коли вдасться досягти цієї єдності. Якщо людина прагне бути лише духом і відмовляється від плоті як від чогось тваринного, тоді і дух, і тіло втрачають свою гідність. З іншого боку, якщо людина заперечує дух і вважає матерію, тіло єдиною реальністю, – вона втрачає свою велич. Епікуреєць Гассенді жартівливо звертався до Декарта вітанням: «О, Душе!». А Декарт відповідав йому: «О, Плоте!» [3]. Однак любить не лише душа чи лише тіло: любить людина, особа як цілісне творіння, яке складається з тіла і душі. Тільки тоді, коли обидва виміри справді творять єдність, людина стає сама собою. Лише в такий спосіб любов – ерос – може дозрівати, досягаючи справжньої величі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сьогодні християнству нерідко докоряють, що в минулому воно було ворогом всього тілесного; справді, такі тенденції в ньому завжди були. Проте спосіб вивищення тіла, до якого вдаються сьогодні, є хибним. Ерос, зведений лише до «сексу», стає товаром, простою «річчю», яку можна купити й продати; точніше, сама людина стає товаром. Це далеко не найкращий спосіб утвердження людиною свого тіла. Радше навпаки, людина сприймає тепер своє тіло і свою сексуальність як суто матеріальну частину самої себе, яку можна використовувати й експлуатувати з розрахунку, – частину, яку людина сприймає не як сферу реалізації власної свободи, а як щось таке, що вона намагається зробити водночас приємним і нешкідливим. Насправді ж стикаємося з деградацією людського тіла, яке вже не є інтегрованим у повноту свободи нашого існування і живим виявом повноти нашого буття, а просто виштовхнуте у суто біологічну сферу. Такий вияв захоплення тілом може дуже швидко трансформуватися в ненависть до тілесності. Християнська віра, натомість, завжди вважала людину єднісно-двоїстим буттям, в якому дух і матерія переплітаються, набуваючи при тому ще більшої шляхетності. Так, ерос бажає нас піднести «в екстазі» до Божественного, вивести нас за наші власні межі, і саме для цього потрібен шлях піднесення, зречення, очищення і зцілення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Яким чином ми повинні прокладати цей шлях піднесення і очищення? Як слід переживати любов, щоб реалізувати уповні її обіцянки – і людські, і божественні? Першу важливу вказівку знаходимо в одній з книг Старого Завіту, яку добре знали містики – Пісні пісень. Згідно з поширеним сьогодні тлумаченням, вірші, вміщені у цій книзі, є піснями кохання, можливо, приуроченими до юдейського весілля, де вони покликані були оспівувати подружню любов. Повчальним у цьому контексті є те, що в цій книзі знаходимо два різні слова для окреслення любові. Передусім маємо слово «додім», вжите у множині, яке вказує на ще непевну, невизначену любов, – таку, що шукає. Згодом це слово замінено на «агаба», яке у грецькому перекладі Старого Завіту передано словом, співзвучним із «агапе» – воно, як ми побачили, стало характерним вираженням біблійного поняття любові. На відміну від любові невизначеної і такої, що шукає, цей термін виражає досвід любові, яка передбачає справжнє відкриття іншого, підіймаючись над егоїзмом (досі його панування було абсолютним). Любов стає тепер піклуванням про іншого. Вона не шукає більше саму себе, занурення у щастя, що п’янить; навпаки, прагне добра для улюбленої істоти: вона стає зреченням, готова до самопожертви і навіть її шукає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Елементом розвитку любові до вищого рівня, її глибинного очищення є пошук визначеності, причому у подвійному сенсі: в сенсі винятковості – «лише ця особа» – і в сенсі «назавжди». Любов охоплює повноту існування у всіх його вимірах, в тому числі у вимірі часу. Не могло б бути інакше, оскільки обіцянка любові скерована до її остаточної мети: любов прагне вічності. Так, любов – «екстаз», але не в сенсі миттєвого сп’яніння, а в сенсі шляху, постійного виходу за межі зосередженості на собі до звільнення через дарування самого себе і таким чином до справжнього відкриття самого себе, навіть більше – до відкриття Бога: «Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим» (Лк. 17,33), – каже Ісус. Це його твердження знаходимо в Євангелії у багатьох варіантах (пор. Мт. 10,39; 16,25; Мр. 8,35; Лк. 9,24; Ів. 12,25). Ісус описує в такий спосіб свій особистий шлях, який привів Його через хрест до воскресіння; це шлях зерна, що впало в родючу землю і принесло рясні плоди. Виходячи з глибини особистої жертви і любові, яка досягла в Ньому повноти, цими словами Він описує також суть любові й людського існування як такого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> Наші роздуми над суттю любові, які на початку були радше філософськими, шляхом внутрішньої динаміки привели нас до біблійної віри. На початку ми ставили собі запитання: чи за різними, часом суперечливими, значеннями слова «любов» стоїть глибинна єдність, чи, навпаки, їх належить відокремлювати? Важливішим, однак, запитанням було те, чи ідея любові, проголошена нам Біблією і Традицією Церкви, має щось спільне із загальнолюдським досвідом любові, чи, навпаки, йому суперечить. У зв’язку з цим ми натрапили на два фундаментальні слова: «ерос», що позначає «земну» любов, і «агапе», що позначає любов, яка ґрунтується на вірі і моделюється нею. Часто ці два поняття протиставляють як любов «низхідну» і любов «висхідну». Існують ще й інші схожі класифікації: наприклад, розрізняють любов власницьку і любов жертовну (amor concupiscentiае – amor benevolentiаe); часом у це розрізнення включають ще корисливу любов.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У філософській і богословській дискусії ці розбіжності часто перебільшували аж до протиставлення: любов низхідну, жертовну, а саме агапе, назвали б типово християнською; і навпаки, любов висхідна, власницька і ненаситна, тобто ерос, була б характерна для нехристиянської культури, передусім грецької. Якщо б ці протиріччя довести до максимуму, то суть християнства була б відокремленою від фундаментальних стосунків, характерних для людського існування і створила б світ у собі, – можливо чудовий, проте дуже далекий від повноти людського існування. Насправді ж ерос і агапе – любов висхідна і любов низхідна – ніколи не можуть бути цілковито відокремленими одне від одного. Що більше ці дві любові, навіть у різних вимірах, знаходять свою справжню єдність в одній реальності любові, то більше реалізується справжня природа любові як такої. Навіть якщо первісно любов-ерос є передусім ненаситною, висхідною – яка приваблює обіцянкою великого щастя, – то в міру наближення до іншої людини дедалі менше зосереджуватиметься на собі, шукатиме щастя для іншого, щораз то більше турбуватиметься про того, кого любить, даруватиме себе і бажатиме «жити для іншого». Саме в цей момент до любові-еросу додається вимір агапе; бо інакше ерос занепаде і втратить самого себе. З іншого боку, людина не може жити тільки в любові жертовній, низхідній. Людина не може завжди лише давати, а повинна також отримувати. Той, хто бажає дарувати любов, має і приймати її як дар. Справді, як говорив нам Господь, людина може стати джерелом ріки живої води (пор. Ів. 7,37–38). Та щоб стати таким джерелом, слід щоразу знову пити з того першого і єдиного джерела, що ним є Ісус Христос, з пробитого серця якого витікає Божа любов (пор. Ів. 19,34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У розповіді про драбину Якова Отці Церкви вбачали символ нерозривного зв’язку між піднесенням і сходженням, між любов’ю-еросом, яка шукає Бога, і любов’ю-агапе, що віддає отриманий дар. У цьому біблійному тексті сказано, що патріарх Яків під час сну побачив над каменем, що слугував йому подушкою, драбину, яка сягала неба і по якій підіймалися й спускалися Божі ангели (пор. Бут. 28,12; Ів. 1,51). Папа Григорій Великий цікаво тлумачить це видіння у своєму «Пастирському правилі». Добрий пастир, як каже він, повинен бути закоріненим у споглядання. Лише тоді він зможе відчути потреби інших так, що вони стануть його власними: «Per pietatis viscera in se infirmitatem caeterorum transferat» [4]. Святий Григорій у цьому контексті посилається на св. Павла, який був піднятий аж до найвищих таємниць Бога і з того моменту, коли спустився вниз, був готовий чинити все для всіх (пор. 2 Кор. 12,2–4; 1 Кор. 9, 22). Крім того, св. Григорій наводить приклад Мойсея, який знову і знову заходить до священного шатра, спілкується з Богом, щоб мати змогу згодом служити своєму народові. «Всередині [шатра], піднесений на висоти спогляданням, він може поза [шатром] приймати тягар тих, хто страждає: «Іntus in contemplationem rapitur, foris infirmantium negotiis urgentur» [5].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Таким чином ми знайшли першу відповідь, ще доволі загальну, на два попередні запитання: по суті, «любов» – одна, проте має різні виміри; то один, то другий може виділятися. Там, де, однак, два виміри значно віддаляються один від одного, з’являється карикатурна або, у всякому разі, обмежена форма любові. Ми також побачили, що біблійна віра не будує паралельного світу чи світу, який суперечить первісному людському феномену любові, а сприймає цілісну людину, втручаючись в її пошук любові, щоб очистити та відкрити новий вимір. Цю новизну біблійної віри чітко видно насамперед у двох елементах, які слід підкреслити: образі Божому й образі людському.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Новизна біблійної віри</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Тут передусім йдеться про новий образ Бога. В культурах, які оточують світ Біблії, образ Бога і богів залишається малозрозумілим і суперечливим. У світлі біблійної віри, навпаки, дедалі чіткішим і однозначним стає те, на що вказує Shema, основна молитва Ізраїлю, словами: «Слухай, Ізраїлю: Господь Бог наш, Господь єдиний» (Втор. 6,4). Існує єдиний Бог, Творець неба і землі, який є також Богом усіх людей. У цьому твердженні є два особливі моменти: всі інші боги насправді не є Богом і вся дійсність, у якій ми живемо, походить від Бога, тобто Він її створив. Природно, ідея створення існує також в інших релігіях, але лише тут абсолютно зрозуміло, що не якийсь бог, а єдиний справжній Бог є творцем всієї дійсності; походить вона з могутності Його творчого Слова. Це означає, що Його творіння – дороге Йому, бо Він його хотів, Він його «робив». Таким чином з’являється другий важливий елемент: Бог любить людину. Божественна сила, яку прагнув осягти у своїх роздумах Аристотель на вершині грецької філософії, є для всіх істот предметом бажання і любові – і ця бажана та люблена божественність приводить в рух світ [6], – але сама вона нічого не потребує і нікого не любить; вона є лише предметом любові. І навпаки, єдиний Бог, в якого вірить Ізраїль, любить сам. Навіть більше, Його любов є любов’ю вибору: серед всього люду він обрав Ізраїль і любить його, маючи, однак, план зцілення для всього людства. Він любить, і Його любов може бути окреслена, без жодного сумніву, як ерос, який водночас і повною мірою є також агапе [7].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пророки Осія і Єзекиїл описували цю пристрасть Бога до свого народу сміливими еротичними образами. Відносини Бога й Ізраїлю представляли за допомогою метафори заручин і шлюбу; і, як наслідок, ідолопоклонство є чужоложством та проституцією. Такими образами згадували – як ми вже бачили – культи плодючості з притаманними їм зловживаннями еросу, але водночас описували також стосунки вірності між Ізраїлем та його Богом. Історія любові Бога до Ізраїлю в глибшому сенсі виявляється в тому, що Він дає народові Тору, тобто відкриває Ізраїлю очі на справжню природу людини і вказує йому шлях істинного гуманізму. Ця історія базується на тому, що людина, яка живе у вірності єдиному Богові, починає пізнавати, що означає бути тим, кого любить Бог, і знаходити радість в істині, у справедливості, – радість у Бозі, який стає його найбільшим щастям: «Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу. А мені благо – близько Бога бути» (Пс. 72(73),25–28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Любов-ерос Бога до людини, як ми вже казали, є водночас любов’ю-агапе. Не тільки тому, що дається вона абсолютно задарма, без жодної попередньої заслуги, але ще й тому, що є любов’ю, яка прощає. Пророк Осія показав нам вимір агапе у любові Бога до людини, що значно перевищує аспект безкорисливості. Ізраїль вчинив «чужоложство», він розірвав союз; Бог повинен був його засудити і відкинути. Саме тут чітко видно, що Бог є Богом, а не людиною: «Як мені тебе лишити, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю?.. Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій. Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я – Бог, не людина; Святий посеред тебе» (Ос. 11,8-9). Палка любов Бога до свого народу – до людини – є водночас любов’ю, яка прощає. Вона така велика, що повертає Бога проти самого себе, Його любов проти Його справедливості. Тут для християнина вже проглядається таїна хреста: Бог любить людину так, що сам, ставши людиною, приймає смерть, і примирює таким чином справедливість і любов.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Філософський та історично-релігійний моменти, які потрібно підкреслити у цьому біблійному баченні, полягають у тому, що, з одного боку, перед нами – суто метафізичний образ Бога: Бог є абсолютним і первісним джерелом всякого буття; але цей універсальний принцип творення – Логос, первісний розум – є водночас кимсь, хто любить з усією палкістю справжньої любові. Таким чином ерос ушляхетнюється найвищою мірою і водночас очищується аж до того, що розчиняється в агапе. Стає зрозуміло, що належність Пісні пісень до книг Святого Письма тлумачиться тим, що ці пісні любові, по суті, описують стосунки Бога з людиною і людини з Богом. Отже, книга Пісні пісень стала як у християнській, так і в юдейській літературі джерелом містичного знання і досвіду, в якому виявляється суть біблійної віри. Так, існує з’єднання людини з Богом – це первісна мрія людини, – але воно не полягає в тому, щоб розчинитися і втопитися в безіменному океані Божества. Ця єдність творить любов, у якій дві сторони, Бог і людина, залишаючись самими собою, стають одним: «Хто ж пристає до Господа, є одним духом», – писав святий Павло (1 Кор. 6,17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Перша новизна біблійної віри полягає, як ми побачили, в Божому образі; другу – тісно пов’язану з нею, ми знаходимо в образі людини. Біблійна розповідь про створення світу говорить про самотність першої людини, Адама, якому Господь захотів дати допомогу. Жодне із творінь не могло бути допомогою для чоловіка, якої він потребував, хоч він і дав назви всім тваринам і птахам, включаючи їх у свій життєвий простір. Отож, з ребра чоловіка Бог створив жінку. Адам відтоді отримав допомогу, якої потребував: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла» (Бут. 2,23). На тлі цієї розповіді проглядаються концепції, які, наприклад, з’являються у міфі, описаному Платоном: згідно з ним спочатку людина мала сферичну форму, що забезпечувала їй самодостатність. Але, щоб покарати її за гординю, Зевс розділив її надвоє, так що одна половина постійно шукає свою другу половину і прямує до неї, щоб повернути свою цілісність [8]. У біблійній розповіді не йдеться про покарання, однак твердження, що людина була певною мірою неповною і потребувала другої частини, якої їй бракувало до цілісності, навіює думку, що лише у єдності з іншою статтю вона може стати «цілісною», і в цьому немає жодного сумніву. Біблійна розповідь завершується пророцтвом, яке стосується Адама: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2,24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут важливими є два аспекти: ерос немовби закорінений у самій природі людини; Адам перебуває в пошуку і він «полишає свого батька і матір», щоб пристати до жінки; лише разом вони представляють повноту людства, ставши «одним тілом». Другий аспект не менш важливий: ерос вже від моменту створення скеровує людину до одруження, до зв’язку, що характеризується унікальністю і остаточністю; так і лише так реалізується глибинне призначення людини. Образові монотеїстичного Бога відповідає моногамне одруження. Одруження, засноване на унікальній і визначеній любові, стає образом ставлення Бога до свого народу, і навпаки: спосіб, у який Бог любить, стає мірилом людської любові. Цей тісний зв’язок між еросом і одруженням у Біблії практично не має паралелі поза біблійною літературою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Ісус Христос – втілена любов Бога</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Навіть якщо ми досі говорили здебільшого про Старий Завіт, вже стало очевидним глибоке взаємопроникнення двох Завітів як єдиного Письма християнської віри. Справжня новизна Нового Завіту полягає не в нових ідеях, а власне в постаті Христа, який цим ідеям надав тіла і крові – нечуваний реалізм. Вже у Старому Завіті біблійна новизна полягала не тільки в ідеях, помислах, а в Божих діяннях – непередбачуваних і, на перший погляд, дивних. Ці Божі діяння набувають драматизму в тому, що в особі Ісуса Христа сам Бог розшукує «загублену вівцю» – стражденне і заблукане людство. Коли Ісус у своїх притчах говорить про пастиря, який іде шукати загублену вівцю, про жінку, яка шукає драхму, про батька, який вибігає назустріч блудному синові і обіймає його, то це не просто слова, а, по суті, пояснення Його справжнього буття і діяння. У смерті на хресті Бог повертається проти самого себе, Він жертвує собою, щоб підняти людину і спасти її – такою є любов у її найрадикальнішій формі. У спогляданні на пробитий бік Христа, про який говорить Іван (пор. 19,37), стає зрозумілим вихідний пункт цієї енцикліки: «Бог – любов» (1 Ів. 4,8). Тут можна побачити істину. Звідси починається визначення, що таке любов. У цьому спогляданні християнин знаходить шлях свого життя і своєї любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Цьому акту жертвоприношення Ісус надав тривалу присутність через встановлення Євхаристії під час Тайної вечері. Він передбачив свою смерть і своє воскресіння, віддаючи вже в той час своїм учням себе самого у хлібі й вині, даруючи їм своє тіло і свою кров як нову манну (пор. Ів. 6,31–33). Якщо стародавній світ тільки мріяв, що справжньою поживою людини – тим, чим вона як людина живе – є Логос, вічна мудрість, то тепер Логос справді став поживою для нас – як любов. Євхаристія включає нас у жертовний акт Ісуса: ми не лише статично приймаємо воплочене Слово, а й беремо участь у динаміці Його жертви. Образ шлюбу між Богом та Ізраїлем незбагненним для нас чином став дійсністю: те, що було перебуванням у присутності Бога, через участь у жертві Ісуса стало участю в Його тілі й крові, – стало союзом. «Містика» Таїнства, яка ґрунтується на приниженні Бога до нас, здійснюється на рівні, цілком відмінному від нашого, і підіймає нас значно вище, аніж це здатне зробити найбільше містичне піднесення людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Тепер слід звернути увагу на ще інший аспект: «містика» Таїнства має суспільний характер, бо в причасті я єднаюся з Господом, як і всі люди, які причащаються: «Тому, що один хліб, – нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь в одному хлібі» (1 Кор. 10,17). Єдність з Христом є водночас єдністю з усіма, кому Він себе дає. Я не можу тримати Христа лише для себе; я можу належати Йому лише в єдності з усіма тими, хто також став або буде Його. Причастя виводить мене за мої власні межі – до Нього і, водночас, до єдності з усіма християнами. Ми стаємо «одним тілом», повністю поєднані в одному існуванні. Любов до Бога і любов до ближнього тепер стали нероздільними: воплочений Бог притягує нас до себе. Зрозуміло, отже, що агапе стає також окресленням Євхаристії: у ній агапе Бога приходить до нас фізично, щоб продовжувати свою справу в нас і через нас. Лише на цій христологічно-таїнственій основі можна правильно зрозуміти вчення Ісуса про любов. Перехід, який Він робить – від Закону і Пророків до подвійної заповіді любові до Бога і ближнього, і виведення життя віри з цього принципу як її центру, – не просто мораль, яка може існувати автономно від віри в Христа і Його постійного уреальнення у Святих Таїнствах. Віра, культ і етос, проникаючи одне в одне, стають єдиною дійсністю, що виявляється у нашій зустрічі з агапе Бога. Тут звичне протиставлення культу і етики можна просто відкинути. Сам «культ», євхаристійне причастя, поєднує те, що мене люблять і що я люблю інших. Євхаристія, яка не перетворюється на конкретну діяльну любов, стає обмеженою. Взаємний вимір – ми невдовзі розглянемо це детальніше – «заповіді» любові стає можливим тільки тому, що вона є не лише вимогою. Любов можна «заповісти» тільки тому, що спершу вона була подарована.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Цей принцип слід брати до уваги і тоді, коли хочемо зрозуміти великі Ісусові притчі. Багатий чоловік благає з місця осудження (пор. Лк. 16,19–31), щоб його брати дізналися про те, що буде тому, хто легковажно ігнорує злидаря в його потребі. Ісус приймає це благання про допомогу і робить з нього застереження, щоб повернути нас на істинний шлях. Притча про доброго самарянина (пор. Лк. 10,25–37) роз’яснює ще два моменти. Якщо у той час поняття «ближній» стосувалася тих, хто належав до того самого народу та іноземців, які замешкали на землі Ізраїлю, тобто тісно згуртованої спільноти однієї країни чи одного народу, то тепер це обмеження скасоване. Той, хто потребує мене і кому я можу допомогти, є моїм ближнім. Поняття ближнього стало більш універсальним, залишаючись водночас конкретним. Попри поширення на все людство воно не обмежується виявом узагальненої та абстрактної любові, яка сама по собі ні до чого не зобов’язує, а вимагає моєї конкретної участі тут і зараз. Це становить одне із завдань Церкви – пояснювати знову й знову відношення між тим, що далеке, і тим, що близьке, беручи до уваги практику щоденного життя своїх членів. Врешті, доречно було б нагадати тут Ісусову притчу про Страшний суд (пор. Мт. 25,31–46), у якій любов стає критерієм для остаточного рішення стосовно цінності чи марності людського життя. Ісус ототожнює себе з тими, хто перебуває у потребі: голодними, спраглими, чужинцями, нагими, хворими та ув’язненими. «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25,40). Любов до Бога і любов до ближнього тісно переплетені: у найменшому браті ми зустрічаємо самого Ісуса і в Ісусі ми зустрічаємо Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Любов до Бога і любов до ближнього</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Поміркувавши над суттю любові та її значенням у біблійній вірі, слід відповісти на два запитання стосовно нашої поведінки: чи справді можна любити Бога, не маючи змоги бачити Його? І наступне: чи можна наказати любити? Стосовно подвійної заповіді любові можна висунути подвійне заперечення, яке прозвучало у цих двох запитаннях. Ніхто ніколи не бачив Бога: як ми можемо Його любити? Крім того, до любові не можна зобов’язати. Адже це почуття, що може бути або може не бути, але яке не виникає за бажанням. Святе Письмо підсилює перше заперечення, коли говорить: «Коли хтось каже: „Я люблю Бога”, а ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить» (1 Ів. 4,20). Однак цей текст зовсім не виключає любов до Бога як щось неможливе; навпаки, весь контекст Першого послання апостола Івана, яке ми щойно цитували, вказує на те, що така любов є чіткою вимогою. Цим підкреслено нерозривний зв’язок між любов’ю до Бога і любов’ю до ближнього. Обидві настільки переплітаються, що твердження про любов до Бога стає брехнею, якщо людина відвертається від свого ближнього, або, що більше, ненавидить його. Цей уривок із Послання апостола Івана потрібно пояснити, радше, так: любов до ближнього є шляхом до зустрічі з Богом, тоді як відсутність уваги до ближнього – сліпота щодо Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Справді, ніхто ніколи не бачив Бога таким, яким Він є. Однак, Бог не є цілком невидимим для нас, недоступним нам. Бог першим полюбив нас, як сказано в Посланні Івана, цитованому вище (пор. 4,10), і ця любов Бога проявилася серед нас, вона стала видимою, бо Він «свого єдинородного Сина послав у світ, щоб ми жили через Нього» (1 Ів. 4,9). Бог став видимим: в Ісусі ми можемо бачити Отця (пор. Ів. 14,9). Справді, Бога можна бачити різним чином. В історії любові, що її нам розповідає Біблія, Він виходить нам назустріч, Він шукає спосіб «завоювати» нас – аж до Тайної вечері, до пробитого на хресті серця, до об’явлень після Воскресіння і до великих діянь, якими Він через апостолів скеровував шлях новонародженої Церкви. Так само в дальшій історії Церкви Господь ніколи не був відсутнім: Він завжди знову й знову виходить нам назустріч – через людей, в яких об’являється, через своє Слово, Святі Таїнства, особливо Євхаристію. У Літургії Церкви, у її молитві, у живій спільноті вірних ми пізнаємо любов Бога, відчуваємо Його присутність і вчимося впізнавати її в нашому щоденному житті. Він бо першим полюбив нас і продовжує першим нас любити; тому ми також можемо відповісти Йому любов’ю. Бог не вимагає від нас такого почуття, якого ми не здатні викликати в собі. Він нас любить, Він дозволяє нам побачити і відчути Його любов, в нас також може народитися любов у відповідь на «першість» Божої любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під час цієї зустрічі стає зрозуміло, що любов є не лише почуттям. Почуття приходить і відходить. Почуття може бути чудесною іскрою, але воно не є повнотою любові. На початку ми говорили про процес очищення і дозрівання, через який ерос стає цілковито самим собою, стає любов’ю у повному значенні слова. Любов є зрілою, коли залучає весь потенціал людини, враховує її цілісність. Зустріч з видимими проявами Божої любові може викликати в нас почуття радості, яке народжується з усвідомлення того, що нас люблять. Така зустріч також включає нашу волю і наш розум. Пізнання живого Бога є шляхом до любові, і «так», сказане нашою волею Його волі, поєднує волю, розум і почуття в акт всеохоплювальної любові. Однак, це постійний процес: любов ніколи не закінчується, ані не стає абсолютно досконалою; вона змінюється упродовж життя, вона дозріває і саме тому залишається вірною самій собі. Idem velle atque idem nolle [9] – бажати того самого і відкидати те саме; ось те, що в давнину визнавали істинним змістом любові: коли хтось стає схожим на іншого, це зумовлює спільність бажання і думки. Історія любові між Богом і людиною полягає саме в тому, що така спільність бажання зростає у спільності думки і почуття, і таким чином наше бажання і Божа воля збігатимуться дедалі більше: воля Божа для мене вже не є чужою, не є чимось, що мені нав’язують заповіді ззовні, а вона є моєю власною волею, яка базується на досвіді, що справді Бог є ближчим мені, аніж я сам собі [10]. Ось так зростає послух Богові і Бог стає нашою радістю (пор. Пс. 72 [73],23–28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Таким чином любов до ближнього можлива у сенсі, вказаному в Біблії та об’явленому Ісусом. Вона полягає у тому, що в Бозі і з Богом я люблю також того, хто не дуже мені подобається або кого я навіть не знаю. Це можливо лише за умови близької зустрічі із Богом, – зустрічі, яка сталася завдяки подібності бажань і навіть почуттів. Тоді я вчуся дивитися на іншу особу не тільки своїми очима і сприймати її власними почуттями, а також з перспективи Ісуса Христа: Його друзі є моїми друзями. Оминаючи увагою все зовнішнє в іншій людині, я помічаю її внутрішнє очікування на знаки любові й уваги, чого я не можу дати їй лише за посередництвом організацій, створених для цього, сприймаючи це, можливо, як політичну необхідність. Я дивлюся очима Христа і можу дати іншій людині значно більше від того, що, як видається зовнішньо, їй необхідне: я можу дати їй погляд любові, якого вона потребує. Тут відбувається належна взаємодія між любов’ю до Бога і любов’ю до ближнього, про яку наполегливо говорить Перше послання Івана. Якщо у моєму житті відсутній зв’язок з Богом, я завжди бачитиму в іншій людині лише іншу людину і мені ніколи не вдасться розпізнати в ній Божого образу. Однак, якщо ж я нехтую ближнім, бажаючи бути лише «побожним» і виконати свої «релігійні обов’язки», тоді мої відносини з Богом охолоджуються: тоді ці відносини будуть «правильними», але позбавленими любові. Лише моя готовність виходити назустріч ближньому і виявляти йому свою любов роблять мене чутливим також і супроти Бога. Тільки служіння ближньому відкриває мені очі на те, що Бог робить для мене і як Він мене любить. Святі – візьмемо за приклад блаженну Терезу з Калькутти – знову і знову черпали здатність любити ближнього у зустрічі з Господом в Євхаристії, а ця зустріч набувала свого реалізму і своєї глибини власне завдяки їхньому служінню іншим. Любов до Бога і любов до ближнього нероздільні: це одна заповідь. Обидві живляться любов’ю, що походить від Бога, який перший полюбив нас. Отже, вже не йдеться про «заповіді», які приходять ззовні й закликають нас до неможливого, а навпаки, про пізнання любові, подарованої нам зсередини, – любові, яку, згідно з її природою, слід розділити з іншими. Любов зростає з любові. Любов є «божественною», тому що походить від Бога і єднає нас із Богом, і через цей процес поєднання перетворює нас усіх в «ми», яке підноситься над нашими поділами і змушує нас стати одним, аж до того, щоб, врешті-решт, Бог був «усім в усьому» (1 Кор. 15, 28).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ДРУГА ЧАСТИНА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>CARITAS - МИЛОСЕРДЯ ЦЕРКВИ ЯК «СПІЛЬНОТИ ЛЮБОВІ»</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Милосердя Церкви як вияв тринітарної любові</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> «Якщо бачиш любов, бачиш Пресвяту Трійцю», – писав св. Августин [11]. У вищеподаних роздумах ми могли споглядати відкритий бік Ісуса, Того, кого «прокололи» (пор. Ів. 19,37; Зах. 12,10), усвідомлюючи задум Отця, який з любові (пор. Ів. 3,6) послав свого Єдинородного Сина у світ для спасіння людства. Вмираючи на хресті – як описує євангелист – Ісус «віддав духа» (Ів. 19,30) – завдаток того дару Святого Духа, який Він мав дати після свого воскресіння (пор. Ів. 20,22). Таким чином повинна була сповнитися обітниця про ріки живої води, які завдяки виливанню Святого Духа мали потекти з нутра вірних (пор. Ів. 7,38–39). Адже Дух виявляється через внутрішню силу, що приводить їхні серця у гармонію з серцем Христа і спонукає їх любити ближніх так, як Він їх любив, коли схилявся, щоб вмити ноги апостолам (пор. Ів. 13,1–13), а особливо, коли віддав за всіх своє життя (пор. Ів. 13,1; 15,13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дух є також силою, що змінює серце церковної спільноти, щоб вона була свідком любові Отця, який хоче перетворити людство на єдину сім’ю у своєму Сині. Вся діяльність Церкви – це вияв любові, що прагне повного добра для людини: євангелізація Словом і Таїнствами, що часто в історії ставало героїзмом, та сприяння розвитку людини у різних ділянках її життя і діяльності. Отже, любов – це служіння, яке виконує Церква, щоб безнастанно допомагати людям у їхніх стражданнях і потребах, зокрема матеріальних. На цей аспект, на це служіння, я хотів би звернути увагу у другій частині енцикліки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Милосердя як завдання Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> Любов до ближнього, закорінена в Божій любові, є передусім обов’язком кожного вірного, однак вона також є завданням всієї церковної спільноти, при тому на всіх її рівнях: від місцевої спільноти до помісної Церкви і Вселенської Церкви в загальному. Церква як спільнота також повинна плекати любов. У зв’язку з цим любові потрібна організація для упорядкованого служіння спільноті. Усвідомлення цього завдання виконувало у Церкві від самого її початку конститутивну роль: «Всі віруючі були вкупі й усе мали спільним. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було» (Ді. 2,44–45). Лука розповідає нам це, подаючи своєрідну дефініцію Церкви, суттєвими елементами якої він вважав вірність «апостольській науці» і перебування у «спільноті» (koinonia), «на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2,42). Елемент «спільноти» (koinonia), спершу не визначений чітко, був конкретизований у вищенаведених стихах: спільнота полягає саме в тому, що вірні мають все спільне і що між ними вже немає поділу на багатих і бідних (пор. також 4,32–37). Цю радикальну форму матеріальної спільності, звичайно, годі було втримати, коли Церква почала поширюватися. Однак, її суть залишилася незмінною: у спільноті вірних не може бути такого виду бідності, щоб для когось були недоступними блага, необхідні для гідного життя людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Вирішальним вчинком у процесі втілення в життя цього еклезіального основоположного принципу був вибір семи чоловіків, який започаткував дияконське служіння (пор. Ді. 6,5–6). У первісній Церкві між групами, які говорили єврейською і грецькою мовами виникла нерівність у наданні щоденної опіки для вдів. Апостоли, яким насамперед була доручена «молитва» (Євхаристія і Літургія) та «служіння Слова», почувалися надмірно обтяженими «служінням при столах»; тому вони вирішили скерувати зусилля на своє основне служіння, а для нового завдання, також потрібного Церкві, створити колегію з семи осіб. Ця група повинна була виконувати не лише суто технічну функцію роздавання дібр: це мали бути мужі «повні Духа та мудрості» (пор. Ді. 6,1–6). Це означає, що вони мали виконувати конкретне соціальне служіння, яке водночас було вповні духовним служінням. Їхня роль була справді духовною: в ній реалізувалося одне із основоположних завдань Церкви – впорядкована любов до ближнього. З утворенням колегії сімох «дияконія» – спільне організоване служіння з любові до ближнього – стала складовою фундаментальної структури Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> З часом, коли Церква почала поступово розширюватися, сaritas поряд зі звершенням Святих Таїнств і проголошенням Слова став одним з істотних секторів її діяльності: діла милосердя супроти вдів і сиріт, в’язнів, хворих і нужденних становлять її суть такою самою мірою, як звершення Святих Таїнств і проголошення Слова. Церква не може знехтувати ділами милосердя, як не може не звершувати Таїнств і не проголошувати Слова. Щоб проілюструвати це, достатньо навести декілька прикладів. Мученик Юстин (†155), описуючи християнське святкування неділі, згадує про благодійну діяльність, пов’язану з Євхаристією: багатші складали пожертви мірою своїх можливостей, хто скільки хотів; з тих пожертв єпископ надавав підтримку сиротам, вдовам і тим, хто потребував допомоги через хворобу чи з інших причин, а також в’язням та іноземцям [12]. Великий християнський письменних Тертуліан († після 220) розповідав, як захоплювалися погани турботою християн про тих, хто потребував допомоги [13]. Якщо Ігнатій Антіохійський († близько 117) називає Римську Церкву «першою в любові» (аgape) [14], то можна впевнено стверджувати, що у цьому визначені він хотів певним чином вказати на її конкретну благодійну діяльність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> У цьому контексті буде доцільним згадати ранні легальні структури благодійності Церкви. Приблизно в середині IV століття в Єгипті сформувалася так звана «дияконія» – інституція, відповідальна в поодиноких чоловічих монастирях за всю сферу допомоги, тобто милосердного служіння – caritas. Такі інститути розвивалися аж до VI століття, формуючи об’єднання з правовим статусом, яким держава довіряла навіть частину збіжжя для роздавання людям. В Єгипті не тільки кожен монастир, але й кожна єпархія мала свою дияконію, яка пізніше поширилася як на Сході, так і на Заході. Папа Григорій Великий († 604) згадував зокрема про дияконію в Неаполі. У Римі дияконію зафіксовано щойно з VII–VIII століть; але, звісно, вже раніше, від самого початку до діяльності Римської Церкви належала опіка над нужденними і хворими відповідно до принципів християнського життя, вміщених в Діяннях апостолів. Живим прикладом цього є постать диякона Лаврентія († 258). Драматичний опис його мучеництва був відомий вже св. Амброзію († 397) і представляє нам істинну суть святого. Після арешту його співбратів і Папи йому, як відповідальному за забезпечення бідних, дали ще певний час, щоб він зібрав церковні скарби і передав їх світським інстанціям. Лаврентій поділив гроші, які мав, між бідними, а потім разом з ними – як зі справжнім скарбом Церкви – став перед можновладцями [15]. Не залежно від оцінки історичної достовірності тих обставин, Лаврентій залишився у пам’яті як видатний представник церковної благодійності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Згадка про постать цезаря Юліана Відступника († 363) ще раз може вказувати, наскільки важливою була для ранньої Церкви впорядкована благодійна діяльність. Коли Юліанові було шість років, гвардія цезаря вбила його батька, брата та інших рідних. Відповідальність за цю жорстокість – справедливо чи безпідставно – він приписав імператору Костянтину, якого вважали великим християнином. Через це християнська віра була для нього раз і назавжди дискредитована. Ставши імператором, він вирішив відродити поганство, стару римську релігію, реформувавши її так, щоб вона справді могла стати справжньою потугою держави. Притому він дуже багато запозичував у християнства. Встановив ієрархію з митрополитів і священиків. Священики мали плекати любов до Бога і ближнього. В одному із своїх листів [16] він написав, що єдиним елементом у християнстві, який припав йому до душі, є благодійна діяльність Церкви. Отже, для нового поганства вирішальним пунктом було на противагу милосердю Церкви запровадити аналогічну активність у рамках його релігії. «Галілейці, – так він говорив, – таким чином здобули світ». До них треба дорівнятися чи навіть перевершити їх. Таким чином імператор стверджував, що милосердна любов – сaritas – основна ознака християнської спільноти, Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> У цьому пункті належить звернути увагу на два важливі моменти наших роздумів: </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">a)</span> суть Церкви виявляється у потрійному завданні: проповідуванні Божого Слова (kerygma-martyria), здійсненні Таїнств (leiturgia) і вчинках любові (diakonia). Ці завдання тісно між собою пов’язані і їх не можна розділяти. Вияв милосердя є для Церкви не одним із видів благодійності, яку можна доручити комусь іншому, а належить до її суті, є проявом її справжнього буття [17];</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">b)</span> Церква – це Божа сім’я у світі. У цій сім’ї не може бути нужденних. Водночас, однак, сaritas-аgape виходить за межі Церкви: притча про милосердного самарянина залишається мірилом, передбачає універсальність любові, скерованої до того, хто потребує допомоги, до «випадкового зустрічного» (пор. Лк. 10,31), хоч би ким він був. Поряд з такою заповіддю церковним завданням також залишається, щоб у Церкві як родині не страждав жоден з її членів. Підкреслюють це слова з Послання до галатів: «Отож, поки маємо час, робімо добро всім, а зокрема рідним у вірі» (6,10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Справедливість і любов</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> З XIX століття почали з’являтися закиди стосовно благодійності Церкви, які потім настійливо поглиблював марксизм. Убогі, мовляв, потребують не діл милосердя, а справедливості. Діла милосердя – милостиня – насправді є для заможних людей засобом і способом, за допомогою якого вони можуть уникнути утвердження справедливості і заспокоїти сумління, щоб зберегти своє становище, позбавляючи бідних їхніх прав. Замість того, щоб підтримувати таку ситуацію поодинокими ділами милосердя, належить встановити справедливий лад, за якого всі отримували б свою частку дібр світу і більше не потребували б милостині. Слід визнати, що у цій аргументації дещо правильне, але є багато хибного. Справді, основоположним принципом держави має бути прагнення встановити справедливість і метою справедливого суспільного ладу, згідно з принципом субсидіарності, є забезпечення кожній людині її частки добра спільноти. На цьому завжди наголошувалося у християнському вченні про державу і в соціальній науці Церкви. Питання про справедливий суспільний лад – з історичної точки зору – увійшло в нову фазу в ХІХ столітті, коли було сформовано індустріальне суспільство. Поява сучасної індустрії захитала старі суспільні структури, а зростання числа залежних від зарплатні робітників зумовило радикальні зміни в укладанні суспільних відносин, в яких основним питанням стало відношення капіталу і роботи – у такій формі це питання до того часу не ставили. Структури виробництва і капітал стали новою владою, яка, потрапивши в руки незначної кількості людей, вела до того, що робочі маси втрачали свої права; і цьому треба було протистояти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> Слід визнати, що пройшло багато часу, поки представники Церкви усвідомили, що питання справедливого суспільного ладу постало в новий спосіб. Однак у цій ділянці були піонери: один із них - Кеттер з Майнца (+1877). У відповідь на конкретні потреби з’являлися гуртки, об’єднання, союзи, федерації, а передусім чернечі згромадження, які в ХІХ столітті виступили проти бідності, хвороб і незадовільної ситуації в царині освіти. З появою у 1891 році енцикліки Лева ХІІІ «Rerum novarum» це питання було включено в навчання пап. Відтак, у 1931 році, з’явилася енцикліка Пія ХІ «Quadragesimo anno». Святий Папа Іван ХХІІІ опублікував у 1961 році енцикліку «Mater et Magastra», тоді як Павло VI в енцикліці «Populorum progressio» (1967) і в апостольському листі «Octogesima adveniens» (1971) робив сильний наголос на соціальних проблемах, які в той час загострилися в Латинській Америці. Мій великий попередник Іван Павло ІІ залишив нам трилогію соціальних енциклік: «Laborem exercens» (1981), «Sollicitudo rei socialis» (1987) i «Centesimus annus» (1991). Таким чином систематичне відчитування знаків часу – нових проблем і пошуків відповідей – переросло у католицьку соціальну науку, яка була цілісно представлена у 2004 році в «Посібнику католицької соціальної науки Церкви», укладеному Папською радою «Справедливість і мир». Марксизм представив світову революцію і підготовку до неї як панацею від соціальних проблем: завдяки революції і пов’язаній з нею колективізації засобів виробництва раптово – за цією наукою – все мало стати інакшим, тобто кращим. Ця мрія розвіялася. У складній нинішній ситуації, зумовленій зокрема глобалізацією економіки, соціальна наука Церкви стала дороговказом навіть поза межами Церкви. Зважаючи на прогрес, ці вказівки потрібно шляхом діалогу представляти тим, хто справді виявляє турботу про людину та її світ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Для того, щоб чіткіше визначити відношення між необхідною боротьбою за справедливість і ділами милосердя, належить взяти до уваги дві основні обставини:</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">а)</span> справедливий суспільний і державний лад – центральне завдання політики. Держава, яка не керується справедливістю, перетворюється на велику банду злочинців, як сказав якось Августин: «Remota itaque iustitia quid sunt regna nisi magna latrocinia?» [18]. До основних принципів християнства можна віднести розрізнення між тим, що належить кесарю, і тим, що належить Богові (пор. Мт. 22,21), тобто розрізнення між державою і Церквою, або, як говорить Другий Ватиканський Собор, автономія дочасної сфери [19]. Держава не може встановлювати релігії, однак повинна гарантувати свободу і мир між прибічниками різних релігій; Церква, як соціальний вияв християнської віри, зі свого боку, втішається незалежністю і в дусі віри живе у формі спільноти, до якої держава має виявляти повагу. Ці сфери відділені, але між ними завжди існують відносини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справедливість є метою, а тому водночас внутрішнім мірилом кожної політики. Політика є чимось більшим, ніж просто технікою встановлення суспільних порядків: її джерелом і метою є саме справедливість, яка має етичний характер. Таким чином перед державою стоїть, по суті, неминуче запитання: як досягти справедливості тут і тепер? Воно, однак, породжує ще більш радикальне запитання: що таке справедливість? Це проблема, яка стосується практичного розуму; щоб розум міг добре функціонувати, його потрібно постійно очищувати, оскільки його етичне засліплення, спричинене перевагою інтересів і влади (вони засліплюють розум), є загрозою, якої важко позбутися.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому місці стикаються політика і віра. Звичайно, віра має свій особливий сенс як зустріч з живим Богом, – зустріч, яка відкриває перед нами нові горизонти, що виходять за межі розуму. Водночас вона є очищувальною силою для розуму. З Господньої перспективи вона позбавляє його засліплення, допомагаючи йому бути собою. Віра допомагає розумові краще виконувати свої завдання і краще бачити те, що йому властиве. Саме тут належить дати місце католицькій соціальній науці: вона не має наміру передавати Церкві владу над державою; вона також не хоче накидати тим, хто не поділяє віри, поглядів і поведінки, які їй властиві. А просто прагне брати участь в очищенні розуму і надавати допомогу, щоб те, що справедливе, можна було тут і тепер розпізнати, а відтак реалізувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Соціальна наука Церкви аргументує, спираючись на розум і природне право, а отже, на те, що властиве кожній людині. Вона знає, що перед Церквою не стоїть завдання домагатися, аби наука мала політичний характер: вона хоче слугувати вихованню сумління в політиці і сприяти розпізнаванню істинних вимог справедливості та плеканню готовності діяти відповідно до них, навіть якщо це суперечить власним інтересам. Це означає, що побудова справедливого суспільного і державного ладу, за якого кожен отримав би йому належне, є завданням, що його собі має ставити кожне покоління. Оскільки тут йдеться про політичне завдання, воно не може бути безпосередньою місією Церкви. Та якщо це водночас основне завдання людини, Церква зобов’язана робити свій внесок через очищення розуму і етичне виховання, щоб вимоги справедливості стали зрозумілими і політично здійснимими.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква не може і не сміє вдаватися до політичної боротьби, щоб суспільство стало більш справедливим. Вона не може і не сміє посідати місце держави. Однак вона не може і не сміє стояти осторонь, коли йде боротьба за справедливість. Вона повинна включитися в неї через розумову аргументацію і пробудити духовні сили, без яких справедливість, що завжди вимагає зречень, не матиме успіху і не розвиватиметься. Соціальна справедливість не може бути завданням Церкви, її повинна створювати політика. Однак вона дуже зацікавлена у досягненні справедливості через відкритість пізнання і волі до вимог добра.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">b)</span> Любов – милосердя – завжди буде потрібною, навіть у найбільш справедливому суспільстві. Немає такого справедливого суспільного ладу, у якому були б зайвими діла милосердя. Той, хто прагне усунути любов, може позбутися людини як такої. Завжди буде існувати страждання, в якому потрібні турбота і допомога. Завжди буде самотність. Завжди також буде матеріальна скрута, за якої потрібною є допомога у вигляді конкретних діл милосердя з боку ближнього [20]. Держава, яка хоче забезпечити усім і все бере на себе, врешті перетворюється на бюрократичну інстанцію, що не здатна надати людині, яка страждає – кожній людині, – того, чого вона найбільше потребує: особистої уваги, народженої з любові. Ми потребуємо не такої держави, яка б усе регулювала і над всім панувала, а такої, яка б, керуючись принципом субсидіарності, розпізнавала і підтримувала починання різних суспільних сил та пов’язувала спонтанність з близькістю до людей, котрі потребують допомоги. Церква є одною з таких живих сил: у ній живе динамізм любові, пробудженої Духом Христа. Та любов дає людям не тільки матеріальну допомогу, а й відпочинок і духовне зцілення, яке часто є більш потрібним, ніж матеріальна допомога. У твердженні, що за наявності справедливих структур є зайвими діла милосердя, по суті, прихована матеріалістична концепція людини: хибний погляд, згідно з яким людина живе «самим хлібом» (Мт. 4,4; пор. Втор. 8,3) – переконання, яке принижує людину і не визнає того, що властиве тільки їй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Таким чином ми можемо тепер точніше визначити в житті Церкви відношення між боротьбою за справедливий суспільний і державний лад, з одного боку, і впорядкованими ділами милосердя – з другого. Як з’ясувалося, побудова справедливих структур не є безпосереднім завданням Церкви, а належить до сфери політики, – сфери самовідповідального розуму. Щодо цього завдання Церкви можна вважати опосередкованим: вона повинна сприяти очищенню розуму і пробудженню моральних сил, без яких ані не можна створити справедливих структур, ані вони не зможуть слугувати довготерміновій меті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Будувати справедливий суспільний лад – безпосереднє завдання мирян. Як громадяни вони покликані брати особисту участь в суспільному житті. Однак вони не повинні відмовлятися від участі «в господарській, суспільній, правовій, адміністративній і культурній діяльності, яка органічно слугує розвитку загального добра» [21]. Завдання мирян – належно розвивати суспільне життя, поважаючи його законну самостійність і співпрацюючи з іншими громадянами, відповідно до їхніх повноважень та відповідальності [22]. І хоч активність держави у жодному разі не може нівелювати особливі форми благодійної діяльності Церкви, однак, безперечно, любов має слугувати натхненням для всього життя мирян, а, отже, і для їхньої політичної діяльності як «соціальної любові» [23].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Благодійні організації Церкви становлять її opus proprium, властиве їй завдання, в якому вона є не співучасником, а діє як безпосередньо відповідальний суб’єкт, роблячи те, що властиве її природі. Невід’ємним елементом Церкви є спільна впорядкована благодійна діяльність вірних, однак, з другого боку, не може бути такого, щоб діла милосердя поодиноких християн стали зайвими, адже людина, крім справедливості, потребує і завжди потребуватиме любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Різноманітність благодійних структур у сучасному соціальному контексті</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Перш ніж спробувати визначити специфічний профіль церковної діяльності, скерованої на служіння людині, я хотів би поглянути на загальну картину боротьби за справедливість і любов у сучасному світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">А.</span> Швидкими темпами зближуючи різних людей і відмінні культури, засоби масової комунікації немовби зменшили нашу планету. Хоча це «співіснування» іноді спричинює різні непорозуміння і напруження, однак те, що люди пізнають потреби інших більш безпосереднім чином, стає закликом до участі в їхніх обставинах і проблемах. Щодня ми дізнаємося, що багато людей у світі попри великі досягнення наукового і технічного прогресу зазнають страждань через різного роду матеріальні й духовні потреби. Тому у наш час належить плекати нову готовність допомагати ближнім, які зазнають страждань. Вже Другий Ватиканський Собор чітко це підкреслював: «Оскільки сьогодні злагоджено працюють засоби масової комунікації, за допомогою яких певною мірою поменшала віддаль між людьми […] благодійна діяльність […] може і повинна охопити всіх без винятку людей і потреби» [24].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З другого боку – а це водночас спонукальний і підбадьорливий аспект глобалізації – сьогодні ми маємо численні засоби для надання гуманітарної допомоги нашим нужденним братам і сестрам, важливі сучасні системи розподілу їжі та одягу, а також надання житла чи тимчасового притулку. Таким чином турбота про ближнього виходить за межі країни і поширює свої горизонти на весь світ. Другий Ватиканський Собор слушно зауважив: «Серед характерних знаків нашого часу особливої уваги варте почуття солідарності всіх народів, яке неустанно зростає» [25]. Державні заклади і гуманітарні організації підтримують ініціативи, які мають на меті таку солідарність, зокрема через дотації чи податкові пільги, а також залучаючи великі фонди. Таким чином солідарність, яку виявляє людська спільнота, має значну перевагу над солідарністю поодиноких людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Б.</span> У такій ситуації з’явилися і розвинулися численні форми співпраці між державними та церковними установами, які дали добрі плоди. Церковні установи завдяки прозорості своєї діяльності і вірному виконанню обов’язку виявляти милосердя можуть передати християнський дух світським установам, сприяючи взаємній координації, яка, без сумніву, буде добре впливати на ефективність благодійної діяльності [26]. Подібно сформувалися у цьому контексті різноманітні організації, які ставлять перед собою благодійні чи філантропічні завдання. Вони докладають зусиль, щоб, зважаючи на політичні та соціальні проблеми, знайти оптимальні рішення в гуманітарному вимірі. Важливим феноменом нашого часу є поява і розвиток різних форм волонтаріату, який полягає в наданні різноманітних послуг [27]. Хочу висловити визнання і подяку всім, хто бере участь у різних формах цієї діяльності. Ця діяльність є для молодих людей школою життя, яка привчає їх до солідарності й готовності давати не тільки щось, а й самих себе. У такий спосіб вона протиставляє анти-культурі смерті (одним із її проявів є, наприклад, наркоманія) любов, яка не шукає самої себе, а в готовності загубити себе для іншого (пор. Лк. 17,33 і далі) стає культурою життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також у католицькій Церкві та інших церквах і церковних спільнотах з’явилися нові і почали більше розвиватися старі форми благодійної діяльності, – форми, в яких можна успішно поєднувати євангелізацію з ділами милосердя. Я хотів би тут чітко підкреслити те, що написав мій великий попередник Іван Павло II у своїй енцикліці «Sollicitudo rei socialis» [28]: він заявляв про готовність католицької Церкви співпрацювати з благодійними організаціями тих Церков і спільнот, які керуються спільною з нами мотивацією і мають таку саму мету – справжній гуманізм, який визнає в людині образ Божий і прагне допомагати їй жити згідно з її гідністю. Енцикліка «Ut unum sint» ще раз підкреслила, що для того, щоб світ став кращим, християни мають говорити в один голос і «захищати права і потреби усіх, зокрема бідних, принижених і беззахисних» [29]. Тут я хотів би висловити свою велику радість, що це бажання знайшло своє втілення у численних починаннях в усьому світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Специфічний профіль церковної благодійності</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Зростання кількості різних організацій, які служать людині у її потребах, можна, врешті, пояснити тим, що імператив любові до ближнього Творець вписав у саму сутність людини. Це є також результатом існування у світі християнства, що знову й знову пробуджує той імператив і приводить в дію, адже в історії його часто відсували на дальній план. Реформа поганства імператора Юліана Відступника є одним із ранніх прикладів. У цьому сенсі сила християнства виходить за межі християнської віри. Тому дуже важливо, щоб милосердя Церкви зберігало свою силу випромінювати світло і розвивалося не просто як один із варіантів благодійництва. Які конститутивні елементи становлять суть християнського і церковного милосердя?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">А.</span> Як показує приклад доброго самарянина з притчі, християнське милосердя є насамперед простою відповіддю на те, що в конкретній ситуації є безпосередньою необхідністю: голодних треба нагодувати, нагих зодягнути, хворих лікувати, щоб вони були сповнені надією на одужання, ув’язнених відвідати і т. п.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Благодійні церковні організації, починаючи від Карітасу (єпархіального, національного і міжнародного) повинні зробити все можливе, щоб мати відповідні засоби і насамперед щоб були люди, які б виконували такі завдання. Для служіння хворим людям потрібні спеціальні знання: помічники повинні мати таку підготовку, щоб правильно виконувати те, що належить, і планувати дальшу опіку. Фахова підготовка є першою, основоположною вимогою, однак її не достатньо. Тут йдеться про людину, а людина потребує чогось більшого, ніж технічно правильно виконуваної опіки, - потребує людського ставлення, щирої уваги. Той, хто бере участь у благодійній діяльності Церкви, повинен відзначатися тим, що здатен не тільки вправно виконувати поставлене завдання, а й належно ставиться до іншої людини, аби та могла відчути його людську доброту. Тому такі помічники повинні мати не тільки професійну підготовку, а й передусім «підготовку серця». Їх належить вести до такої зустрічі з Богом у Христі, яка будила б у них милосердя і відкривала їхні серця до іншої людини так, щоб любов до ближнього не була у них, так би мовити, накладеною зовні заповіддю, а наслідком їхньої віри, що реалізується через любов (пор. Гал. 5, 6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Б.</span> Християнська благодійна діяльність повинна бути незалежною від партій та ідеологій. Вона не є засобом для зміни світу ідеологічним чином і не стоїть на служінні світових стратегій, а є тут і тепер реалізацією любові, яку людина потребує завжди. У новітні часи, зокрема починаючи з ХІХ століття, домінували різні варіації філософії прогресу, найрадикальнішою формою якої є марксизм. До марксистської стратегії належить теорія зубожіння. Згідно з цією теорією, той, хто в час панування несправедливої влади допомагає людині ділами милосердя, стає, по суті, на служінні чинній несправедливій системі, показуючи, що вона є терпимою принаймні певною мірою. Це гальмує революційний потенціал і блокує зміни на краще. Тому благодійну діяльність класифікували і поборювали як спосіб стабілізації системи. Насправді це негуманна філософія. Людину, яка живе тепер, присвячували молохові майбутнього, – майбутнього, реальне настання якого є щонайменше сумнівним. Адже не можна зробити світ людянішим, тимчасово нехтуючи людиною. Ми сприяємо покращенню світу тільки тоді, коли особисто і зараз робимо добро, докладаючи всіх зусиль всюди, де є можливість, незалежно від стратегій і програм партії. Програма християнина – програма милосердного самарянина, програма Ісуса – це «серце, яке бачить». Таке серце бачить, де потрібно виявляти милосердя, і після того починає діяти. Якщо Церква розпочинає благодійну акцію як спільнотну ініціативу, то потрібно поєднувати спонтанність поодиноких осіб із плануванням, прогнозами і співпрацею з іншими такими установами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">В.</span> Крім того, діла милосердя не можуть бути засобом для того, що сьогодні окреслюють словом «прозелітизм». Любов – безкорислива; її не можна перетворювати на засіб для досягнення інших цілей [30]. Однак, це не означає, що благодійна діяльність, так би мовити, має оминати Бога і Христа. Тут знову йдеться про цілісну людину. Часто саме брак Бога є найбільшою причиною страждання. Той, хто займається благодійництвом від імені Церкви, ніколи не намагається нав’язати іншому віру Церкви. Він знає, що любов зі своєю чистотою і безкорисливістю є найкращим свідченням Бога, в якого ми віримо і який заохочує нас до любові. Християнин знає, коли треба говорити про Господа, а коли слід мовчати про Нього і просто дозволити говорити любові. Він знає, що Бог є любов (пор. 1 Ів. 4, 8) і Він присутній тоді, коли не робити нічого іншого крім того, що любити. Він знає – якщо повернутися до вищепоставлених питань, – що нехтування любов’ю є нехтуванням Бога і людини – спокуса обходитися без Бога. Тому найкращим захистом Бога і людини є саме любов. Благодійні церковні організації мають завдання докладати зусиль, щоб їхні члени це усвідомили і через свою діяльність – а також через слова, мовчання і приклад – ставали достовірними свідками Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Відповідальні за благодійність Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Врешті, належить звернути увагу на вищезгаданих відповідальних за благодійну діяльність Церкви. Ми вже з’ясували, що істинним суб’єктом різних католицьких організацій, які займаються благодійництвом, є сама Церква – і то на всіх рівнях: парафіяльному, місцевому і вселенському. Тому мій достойний попередник Павло VI цілком слушно створив Папську раду «Cor unum» як інстанцію Апостольської Столиці, що відповідає за налагодження співпраці між організаціями і координацію благодійної діяльності, ініційованої католицькою Церквою. Відповідно до єпископської структури Церкви, у місцевих Церквах єпископи як наступники апостолів несуть першу відповідальність за реалізацію програми, вказаної в Діяннях апостолів (пор. 2,42–44): Церква як Божа сім’я повинна бути сьогодні, так як вчора, місцем взаємодопомоги і водночас місцем служіння для всіх тих, хто потребує допомоги, навіть якщо вони не належать до неї. Під час єпископських свячень, перед самим актом посвячення, кандидат має відповісти на кілька запитань, які вказують на істотні елементи його майбутнього служіння і нагадують про пов’язані з ним обов’язки. Зокрема той, кого висвячують, чітко обіцяє, що з Божої волі буде прихильним і милосердним супроти бідних і всіх тих, хто очікує розради і допомоги [31]. У канонах Кодексу канонічного права (ККП 1983), присвячених служінню єпископів, благодійну активність не визначено як сектор суто єпископської діяльності: там говориться в загальному про завдання єпископа координувати різні апостольські заходи з дотриманням їх властивого характеру [32]. Нещодавно Інструкція про пастирське служіння єпископів поглибила і конкретизувала обов’язок благодійництва як суттєве завдання Церкви в цілому і єпископів у їхніх єпархіях [33], а також підкреслила, що діла милосердя є актом Церкви і так само як служіння Слова і Святих Таїнств становить істотну частину її первісної місії [34].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Щодо персоналу, який практично здійснює благодійну діяльність у Церкві, то найважливіше вже було сказано: він має керуватися не ідеологіями покращення світу, а вірою, яка реалізується через любов (пор. Гал. 5,6). Працівники повинні передусім бути людьми, зворушеними Христовою любов’ю. Ця любов має завоювати їхні серця і розбудити в них любов до ближнього. Їхнім гаслом повинні стати слова з Другого послання до коринтян: «Любов до Христа спонукує нас» (5,14). Усвідомлення того, що в Ньому сам Господь пожертвував собою аж до смерті, спонукає нас жити вже не для самих себе, а для Нього і з Ним для інших. Хто любить Христа – любить Церкву і прагне, щоб вона дедалі більше була виявом і знаряддям Його любові. Персонал кожної католицької благочинної організації хоче працювати з Церквою, а тому – з єпископом, щоб у світі поширювалася Божа любов. Через участь у ділах милосердя, які чинить Церква, він свідчить Бога і Христа, і саме тому безкорисливо робить людям добро.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Внутрішня відкритість персоналу до вселенського виміру Церкви зумовлює його готовність узгоджувати своє служіння людям, які потребують допомоги, з подібними організаціями; однак, тут слід враховувати специфічний профіль служіння, якого очікує Христос від своїх апостолів. Святий Павло у своєму гімні любові (пор. 1 Кор. 13) навчає, що діло милосердя є чимось більшим, аніж простим учинком: «І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жодної користі» (там само 3). Цей гімн повинен бути Magna Charta всього служіння Церкви; в ньому зібрані всі думки, які я висловив у цій енцикліці. Практична діяльність є недостатньою, якщо в ній не відчутна любов до людини, – любов, яка живиться зустріччю з Христом. Особиста внутрішня участь у потребі та стражданні іншої людини стає таким чином даруванням самого себе: щоб дар не принижував її, треба пожертвувати не тільки щось від себе, а самого себе, зробити відчутною свою присутність у цьому дарі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> У справедливому служінні благодійник стає покірним. Він не вивищується над іншими, хоч би в якому скрутному становищі той був. Христос посів останнє місце у світі – хрест – і з тою радикальною покорою спас нас і завжди нам допомагає. Той, хто допомагає, пізнає, що саме в такий спосіб і він отримує допомогу та що його здатність допомагати не є власною заслугою чи ознакою його величі. Це завдання – благодать. Що більше хтось допомагає іншим, то більше розуміє і приймає слово Христа: «Ми слуги непотрібні» (Лк. 17,10). Адже починає усвідомлювати, що діє не через свою вищість чи професійність, а завдяки тому, що його обдаровує Господь. Іноді надмір потреб чи усвідомлення обмеження власних можливостей можуть стати спокусою до знеохочення. Тут на допомогу може прийти усвідомлення того, що, зрештою, вона є тільки інструментом у Господніх руках; одразу позбудеться пихатості, що самостійно зможе реалізувати потрібне покращення світу. Покірно робитиме те, що може, і покірно залишить решту Богові. Світом керує Господь, а не ми. Ми служимо Йому тою мірою, якою можемо, і Він нам дає для цього силу. Робити все, що можемо, користаючи з тією сили, – це завдання істинного слуги Ісуса Христа, яке стає джерелом його енергії: «Любов до Христа спонукує нас» (2 Кор. 5,14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> З одного боку, зіткнувшись із безконечністю потреб, ми можемо стати прибічниками ідеології, згідно з якою у світі можливо те, що непідвладне Богові – універсальне вирішення усіх проблем. З другого боку, може з’явитися спокуса інертності, оскільки, схоже на те, нічого не вдасться досягти. У цій ситуації вирішальною допомогою є живий контакт з Богом, завдяки якому можна продовжувати йти правильним шляхом: протистояти пихатості, яка насправді не збагачує, а обмежує і руйнує людину, та байдужості, яка може зашкодити тому, щоб нас вела любов і щоб ми служили людям. Молитва як спосіб відновлення сил у Христі стає тут цілком конечною потребою. Той, хто молиться, не гає часу, навіть якщо обставини спонукають до термінових дій. Побожність не послаблює боротьби з бідністю чи з потребами ближнього. Блаженна Тереза з Калькутти – яскравий приклад того, що час, присвячений Богові у молитві, не тільки що не шкодить ефективності благодійної діяльності, а є для неї невичерпним джерелом. У своєму листі на Великий піст 1996 року блаженна писала до своїх співпрацівників-мирян: «У своєму щоденному житті ми потребуємо тісного зв’язку з Богом. Як ми можемо його налагодити? Молитвою».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Зважаючи на активність і загрозливу секуляризацію багатьох християн, залучених до благодійної діяльності, настав час знову вказати на значення молитви. Християнин, який молиться, звісно, не хоче міняти Божих планів чи покращувати те, що Господь передбачив. Він шукає чогось більшого, зустрічі з Отцем Ісуса Христа і просить, щоб Він зі своїм Духом утіхи перебував у ньому та його діяльності. Зв’язок з особовим Богом і відданість Його волі запобігає деградації людини і захищає її від нападів фанатичних і терористичних доктрин. Справжня релігійна позиція не допускає вивищення людини до того, щоб судити Бога чи звинувачувати Його, що Він допускає страждання, не виявляючи співчуття до своїх створінь. Якщо людські зусилля того, хто наважується боротися з Богом, посилаючись на інтереси людини, виявляться безуспішними, на кого він покладатиметься?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Іов, звичайно, міг скаржитися Богові на незрозуміле і несправедливе страждання, яке існує у світі. Він говорив у своєму болі: «Коли б я знав, де його знайти, щоб доступитись до його престолу!.. Я збагнув би слова відповіді до мене, я зрозумів би, що він мені сказав би! Чи сперечався б він на повну силу зо мною?.. Тому я перед ним жахаюсь, подумаю і його лякаюсь» (23,3. 5–6. 15–16). Часто від нас прихована причина, чому Бог притримує свою руку, замість того, щоб діяти. Зрештою, Він навіть дозволяє нам кричати, як Ісус на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт. 27,46). Ми повинні продовжувати ставити Йому це запитання у молитовному діалозі: «Доки, Владико, святий і правдивий, не судиш і не мстиш за кров нашу?» (Одкр. 6,10). Святий Августин дає на наше страждання відповідь віри: «Си comprehendis, non est Deus» (якщо ти його розумієш, то він не є Богом) [35]. Наш протест не є викликом Богові, ані приписуванням Йому помилки, слабкості чи байдужості. Також не можна думати, що Господь безсилий або що Він «спить» (пор. 1 Цар. 18,27). Радше, наші крики – як і в розп’ятого Христа – остаточний і найбільший доказ нашої віри у Його всемогутність. Всупереч всім непорозумінням і сум’яттю світу, християни не перестають вірити в «доброту й любов до людей Спаса нашого Бога» (Tит. 3,4). Хоча вони обтяжені, як всі інші люди, драматичною складністю історичних подій, їх укріплює надія, що Бог – це Отець, який любить нас, навіть якщо ми не можемо зрозуміти Його мовчання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Віра, надія і любов нероздільні. Надія, по суті, виявляється через чесноту терпеливості, яка не перестає чинити добро, навіть коли є загроза явної поразки, і в чесноті покірності, яка приймає таїну Бога і довіряє Йому навіть у темряві. Віра показує нам Бога, який віддав за нас свого Сина і дарує нам тверде переконання, що це правда: Бог є любов! Таким чином Він перетворює нашу нетерпеливість і наш сумнів на виправдану надію, що світ є в Божих руках і що всупереч темряві Він перемагає. Ця радість відтворена у вражаючих образах Одкровення. Віра, яка є ознакою любові Бога, що виявилася в пробитому серці Ісуса на хресті, зі свого боку породжує любов. Вона є світлом – по суті, єдиним, – що знову і знову розвіює темряву світу і дає нам мужність жити й діяти. Любов є можливою, і ми можемо її реалізувати, оскільки створені на образ Божий. Жити любов’ю і поширювати Боже світло у світі – саме до цього заохочую у цій енцикліці.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> Поміркуймо наприкінці над життям святих, які проявляли милосердя у винятковий спосіб. Передусім спадає на думку св. Мартин Турський (+397), спершу солдат, згодом – монах і єпископ: майже як ікона він показував неповторну вартість індивідуального свідчення милосердя. Поблизу міської брами Ам’єна св. Мартин розірвав надвоє свій плащ, щоб поділитися ним з бідняком: наступної ночі сам Ісус явився йому уві сні, одягнутий у цей плащ, щоби підтвердити вічне значення євангельських слів: «Бо я нагий був, і ви мене одягли… Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25,36. 40).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В історії Церкви можна назвати безліч інших свідчень милосердя! Зокрема, увесь рух монашества, починаючи від св. абата Антонія (+356), представляв величезне служіння милосердю щодо ближнього. Зустрівшись «віч-на-віч з Богом», який є любов, монах відчував чітку вимогу присвятити все своє життя служінню, – служінню Богові і ближньому. Саме цим можна пояснити заснування поблизу монастирів будинків, де приймали, лікували й доглядали убогих. Цим також можна пояснити ініціативи щодо людського розвитку і християнського виховання, призначенні передусім для служіння найубогішим: їх протягом довгої історії Церкви брали на себе спершу монаші й жебрацькі ордени, а згодом – чоловічі й жіночі монаші конгрегації. Постаті святих, зокрема Франциска Ассізького, Ігнатія Лойоли, Івана Божого, Камілла Лелліса, Вінкентія де Пауло, Луїзи де Маріллак, Дона Боско, Йосифа Б. Коттоленго, Луїджі Оріоне, матері Терези з Калькутти – і це лише кілька імен з безлічі – є яскравим взірцем чинного милосердя для всіх людей доброї волі. В історії ці святі є справжніми носіями світла, бо вони – люди віри, надії і любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> Серед усіх святих найбільшу перевагу має Марія, Матір Господа, яка є дзеркалом усякої святості. З Євангелія від Луки знаємо, що Вона доглядала за своєю родичкою Єлизаветою, в якої перебула «місяців зо три» (1,56), під час останнього терміну Єлизаветиної вагітності. «Magnificat anima mea Dominum», – сказала Вона під час цих відвідин – «Величає душа моя Господа» (Лк. 1,46). Так Вона висловила всю свою життєву програму – ставити в центрі не себе, а Бога, з яким Вона зустрічалася як у молитві, так і в служінні ближньому, – все заради того, щоб світ став кращим. Велич Марії полягала саме в тому, що Вона прагнула цієї величі не для себе, а для Бога. Вона смиренна: не бажала бути ніким іншим, а тільки слугинею Господньою (пор. Лк. 1,38.48). Вона знала, що бере участь в спасінні світу не шляхом реалізації власних задумів, а лише цілковито віддаючись в розпорядження Божої волі. Вона є жінкою надії: лише тому, що Вона вірить в Божу обітницю і чекає на спасіння Ізраїлю, ангел може прийти до Неї і покликати Її до служіння цій обітниці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це жінка віри: «Щаслива та, що повірила», – сказала до Неї Єлизавета (Лк. 1,45). Magnificat – цей, так би мовити, портрет Її душі повністю вигаптовано нитками Святого Письма, – нитками Божого Слова. Отже, зрозуміло, що в Божому Слові Марія – як у себе дома, звідси Вона цілком природно виходить і сюди ж повертається. Вона говорить і думає згідно з Божим Словом; Слово Боже стає Її словом, і Її слово народжується з Божого Слова. Навіть більше, саме так виявляється, що Її думки співзвучні з Божими думками і що Її воля полягає у тому, щоб бажати того, чого бажає Бог. Будучи цілковито просякнутою Божим Словом, Вона змогла стати Матір’ю воплоченого Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, Марія – це жінка, яка любить. Та й чи могло бути інакше? Як віруюча людина, яка у вірі думає Божими думками і бажає сповнення Божої волі, Вона могла бути лише люблячою жінкою. Це виявляється в її тихих вчинках, про які йдеться в євангельських розповідях про дитинство. Ми бачимо це в тій делікатності, з якою Вона помічає незручну ситуацію, що в ній опинилися наречені у Кані Галілейській, і звертає на це увагу Ісуса. Ми бачимо це в покорі, з якою Вона перебуває в тіні під час публічного життя Ісуса, знаючи, що Її Син повинен заснувати нову спільноту і що година Його Матері настане лише під хрестом, який і буде справжньою годиною Ісуса (пор. Ів. 2,4; 13,1). Отоді, коли учні втечуть, Вона стоятиме при хресті (пор. Ів. 19,25–27); згодом, під час П’ятдесятниці, учні зберуться навколо Неї в очікуванні Зіслання Святого Духа (пор. Ді. 1,14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> До життя святих належить не тільки їхня земна біографія, а і їхнє життя та їхні діяння в Бозі після смерті. У святих є очевидним, що той, хто йде до Бога, не віддаляється від людей, а навпаки, наближається до них. Краще, ніж в будь-якій іншій людині, це видно на прикладі Марії. Слова Розіп’ятого, сказані до учня Івана, а через нього до всіх учнів Ісуса: «Ось Матір твоя» (Ів. 19,27) – залишаються назавжди, незважаючи на зміну поколінь, правильними. Справді, Марія стала Матір’ю всіх віруючих. До Її материнської доброти, як і до Її чистоти та непорочної краси, звертаються люди всіх часів у всіх куточках світу зі своїми потребами і сподіваннями, радощами і стражданнями, на самоті і в спільноті. Вона безупинно дарує Їм свою доброту й безмежну любов, що витікає з глибини Її серця. Свідченням вдячності, яке виходить від людей різних культур на різних континентах, є визнання цієї чистої любові, яка шукає не себе, а лише того, що є добре. Водночас почитання Її з боку вірних є безпомилковим способом уможливлення цієї любові: вона народжується із тісного зв’язку з Богом, через якого Він наповнює нас до краю – ось умова, що дає змогу тому, хто напився з джерела Божої любові, самому стати джерелом «води живої» (Ів. 7,38). Діва Марія, Мати Божа, показує нам, чим є любов, звідки вона походить і звідки постійно бере нові сили. Їй ми довіряємо Церкву, її місію служіння Любові: </div>
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>Свята Маріє, Мати Божа,</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Ти дала світові справжнє світло,</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Ісуса, свого сина – Сина Божого.</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Ти цілковито зреклася себе</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>на заклик Бога</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>і стала сама джерелом</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>доброти, що витікає з Нього.</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Покажи нам Ісуса. Приведи нас до Нього.</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Навчи нас визнавати й любити Його,</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>щоб і ми стали</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>здатними на справжню любов</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>і були джерелом води живої</b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>у спраглому світі.</b></i></span><br />
<br />
<b>Дано в Римі, у соборі Святого Петра, 25 грудня 2005 року,</b><br />
<b>на свято Різдва Христового, у перший рік мого понтифікату.</b><br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Венедикт XVI</span></b></span></div>
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ:</b></i></span><br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1. Пор. Jenseits von Gut und Bцse, IV, 168. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2. X, 69.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3. Пор. Р. Декарт, ?uvres, вид.V. Cousin, т. 12, Париж 1824, с. 95.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4. II, 5: SCh 381, 196.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5. Там само, 198.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6. Пор. Метафізика, XII, 7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7. Пор. Псевдо-Діонісій Ареопагіт, який у своєму творі «Про Божі імена», IV, 12–14: PG 3, 709–713 називає Бога водночас еросом і агапе.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8. Пор. Бенкет, XIV–XV, 189c–192d.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9. Салуст, De coniuratione Catilinae, XX, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10. Пор. Святий Августин, Сповідь, III, 6, 11: CCL 27, 32.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11. De Trinitate, VIII, 8, 12: CCL 50, 287.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">12. Пор. I Апологія, 67: PG 6, 429.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">13. Пор. Апологетика 39, 7: PL 1, 468.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">14. Ep. ad Rom., Inscr.: PG 5, 801.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">15. Пор. Амброзій, De officiis ministrorum, II, 28, 140: PL 16, 141.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">16. Пор. Ep. 83: J. Bidez, L’Empereur Julien. ?uvres compl?tes, Париж 19602, т. I, 2a, с. 145.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">17. Пор. Конгрегація у справах єпископів, Директоріум Apostolorum Successores про пастирське служіння єпископів, (22 лютого 2004), 194, Ватикан 2004, 2a, 205–206.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">18. De Civitate Dei, IV, 4: CCL 47, 102.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">19. Пор. Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">20. Пор. Конгрегація у справах єпископів, Директоріум Apostolorum Successores про пастирське служіння єпископів, (22 лютого 2004), 197, Ватикан 2004, 2a, 209.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">21. Іван Павло II, Постсинодальний апостольський лист Christifideles laici (30 грудня 1988), 42: AAS 81 (1989), 472.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">22. Пор. Конгрегація у справах віровчення, Доктринальна нота, яка стосується деяких питань участі католиків у політичному житті (24 листопада 2002), 1: L’Osservatore Romano, 17 січня 2003, с. 6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">23. Катехизм Католицької Церкви, 1939.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">24. Декрет про апостолят мирян Apostolicam actuositatem, 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">25. Там само, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">26. Пор. Конгрегація у справах єпископів, Інструкція Apostolorum Successores про пастирське служіння єпископів, (22 лютого 2004), 195, Ватикан 2004, 2a, 207.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">27. Пор. Іван Павло II, Постсинодальний апостольський лист Christifideles laici (30 грудня 1988), 41: AAS 81 (1989), 470–472.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">28. Пор. П. 32: AAS 80 (1988), 556.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">29. П. 43: AAS 87 (1995), 946.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">30. Пор. Конгрегація у справах єпископів, Інструкція Apostolorum Successores про пастирське служіння єпископів, (22 лютого 2004), 196, Ватикан 2004, 2a, 208.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">31. Pontificale Romanum, De ordinatione episcopi, 43.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">32. Пор. Кан. 394; Кодекс канонів Східних Церков, кан. 203.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">33. Пор. пп. 193–198, 204–210.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">34. Пор. там само, 194, 205–206.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">35. Sermo 52, 16: PL 38, 360.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">36. Пор. Sulpicius Severus, Vita Sancti Martini, 3, 1–3: SCh 133, 256–258.</span></div>
<br />
<br />
Джерело оригінального перекладу: <b>www.lib.ugcc.org.ua</b><br />
<br />
<br />
***<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2UGNHYmt6YlJ5Q2s" target="_blank">(pdf+ocr,22st.,ukr.,0,29Mb)</a> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<i>УВАГА! Текст, що наданий на цій сторінці і для завантаження у форматі PDF, дещо відрізняється від оригіналу, бо редаговано підсвічуванням різними кольорами: назви енцикліки, заголовків частин і розділів, та додані зображення обкладинки (covers)...</i></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-74646028077963892872018-02-05T09:04:00.000-08:002018-02-05T09:55:33.854-08:00Енцикліка FIDES ET RATIO - «ВІРА І РОЗУМ» Св. Івана Павла ІІ (1998)<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: x-large;"><b><span style="color: red;">FIDES ET RATIO</span> </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><span style="font-size: x-large;"><b>ВІРА І РОЗУМ</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwwhuP-0emVsJMr17GW7UxQbic5zzBXb49hPAdgFsjI3K3uOkzYzPFlJn8yKZ0gGA9ZY4QIbAtn2_470zIwJzJ5_xmbcevbzpZ-fur9i56wwjZSgepK92SVhv8OLV-xZ-g8BfzCV8IXOE/s1600/FiR_cover_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="670" data-original-width="422" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiwwhuP-0emVsJMr17GW7UxQbic5zzBXb49hPAdgFsjI3K3uOkzYzPFlJn8yKZ0gGA9ZY4QIbAtn2_470zIwJzJ5_xmbcevbzpZ-fur9i56wwjZSgepK92SVhv8OLV-xZ-g8BfzCV8IXOE/s400/FiR_cover_001.jpg" width="250" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>Енцикліка </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">Святішого Отця Йоана Павла ІІ</span> </b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQFDriwKbE1zfwbIL-taeuJMBdZdftBhm-tzIjhY-ocTH_9jMnlL384n3nBKfEA8-MDdikMxikl3-PsizAJFGQnJjSEBnh_oLOdzFdZ8MZd-Sx2wI1D6GEx0P7Qa7sQI8_LXN8Rn5bE3o/s1600/FiR_cover_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="786" data-original-width="533" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjQFDriwKbE1zfwbIL-taeuJMBdZdftBhm-tzIjhY-ocTH_9jMnlL384n3nBKfEA8-MDdikMxikl3-PsizAJFGQnJjSEBnh_oLOdzFdZ8MZd-Sx2wI1D6GEx0P7Qa7sQI8_LXN8Rn5bE3o/s400/FiR_cover_01.jpg" width="270" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ ВІРИ Й РОЗУМУ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Вельмишановні Брати у єпископстві, </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>вітання вам і Апостольське Благословення!</b></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
ВІРА І РОЗУМ (Fides et Ratio) — ніби два крила, на яких людський дух підноситься до споглядання істини. Сам Бог прищепив людському серцю прагнення до пізнання істини, остаточною метою якого є пізнання Його самого, щоб людина, пізнаючи й люблячи Його, могла осягнути повноту істини про себе (пор.: Вих. 33,18; Пс. 27,8-9; 63,2-3; Ів. 14,8; 1Ів. 3,2).</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b> "ПІЗНАЙ САМОГО СЕБЕ"</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> В історії як Сходу, так і Заходу можна побачити, що людина впродовж віків пройшла певний шлях, який поступово провадив її до зустрічі з істиною і до глибшого її пізнання. Цей процес відбувався — інакше й бути не могло — у сфері самопізнання особи: що більше людина пізнає дійсність і світ, то більшою мірою усвідомлює себе як єдину в своєму роді істоту, а заразом чимраз нагальнішим для неї стає питання про сенс речей та її власного існування. Все, що є об'єктом нашого пізнання, тим самим стає частиною нашого життя. Заклик Gnothi seauton (Пізнай самого себе), вирізьблений на архітраві Дельфійського храму, є свідченням фундаментальної істини, яку повинна визнавати як елементарне вихідне правило кожна людина, яка, бажаючи відрізнятися від інших створінь, іменує себе "людиною", тобто тим, хто "знає самого себе".</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Утім, варто хоча б побіжно поглянути на стародавню історію, щоб виразно побачити, як у різних частинах світу, де розвивалися самобутні культури, люди одночасно починали ставити собі засадничі питання, які супроводжували все людське буття: Хто я? Звідки прийшов і куди йду? Чому існує зло? Що мене чекає після цього життя? Ці питання є у святих письменах Ізраїлю. Знаходимо їх і у Ведах, і в Авесті, надибуємо у творах Конфуція та Лао-цзи, у проповідях тіртханкар і самого Будди. Є вони у поемах Гомера, у трагедіях Евріпіда й Софокла, а також у філософських творах Платона та Арістотеля. Спільним джерелом усіх цих питань є потреба, що її людина завжди дуже сильно відчуває в своєму серці, дошукатися сенсу, бо ж од відповіді на ці питання залежить, якого напряму вона мусить надати своєму життю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Процес пошуку не є і не може бути чужим для Церкви. Відтоді як у Пасхальній Тайні вона отримала в дар остаточну істину про життя людини, Церква мандрує дорогами світу, щоб проповідувати, що Ісус Христос є "дорога, і правда, і життя" (Ів. 14,6). Серед усіх різновидів її служіння, які їй належить виконувати для добра людства, одне накладає на неї особливу відповідальність: це дияконія істини.(1) Ця місія, з одного боку, залучає спільноту вірних до спільних зусиль людства у прагненні до істини,(2) а з іншого — зобов'язує цю спільноту ділитися здобутим знанням, з усвідомленням, що кожна пізнана істина — це завжди тільки етап дороги до пізнання тієї повної істини, яка постане в остаточному об'явленні Божому: "Тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я" (1Кор. 13,12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Є багато доріг, якими людина може просуватися до досконалішого пізнання істини і завдяки цьому робити своє життя відповідним до людської гідності. Серед них особливе місце належить філософії, яка безпосередньо формулює питання про сенс життя і шукає відповіді на них; отож вона постає як одне з найвеличніших завдань людини. Термін "філософія" у перекладі з грецької означає "любов до мудрості". Справді, філософія народилася і стала розвиватися в епоху, коли людина почала ставити перед собою питання про причини й цілі речей. Філософія різними способами і в розмаїтих формах показує, що прагнення істини є невід'ємним елементом людської природи. Природженою рисою людського розуму є схильність до роздумів над причиною речей, хоча відповіді, які він формулює чимраз повніше, містяться в межах певного контексту, що виразно вказує на взаємовплив різних культур, в середовищі яких людина живе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Філософія справила потужний вплив на формування і розвиток культури на Заході, але не можна забувати і про її вплив на уявлення про людське життя, поширені на Сході. Бо кожен народ має свою одвічну, тільки йому притаманну мудрість — справжній скарб культури, яка прагне дозрілого вираження передусім у строго філософських формах. Слушність цього твердження посвідчує той факт, що певну основну форму філософського знання і в нашу епоху ми можемо виявити навіть у постулатах, що ними надихається законодавство різних країн та міжнародне право, яке регулює норми суспільного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> Однак треба зауважити, що за одним словом тут можуть ховатися різні значення. Отже, передовсім треба точніше окреслити його зміст. Людина, спонукувана прагненням відкрити остаточну істину свого існування, намагається здобути ті елементи універсального знання, які дають їй змогу ліпше розуміти саму себе і чимраз повніше самовдосконалюватись. Це засадниче знання бере початок із здивування, що його пробуджує в ній споглядання творіння: людина з подивом відкриває, що вона є частиною світу, що вона зв'язана з іншими подібними до себе істотами, з якими її єднає спільне призначення. Саме в цей момент вона виходить на шлях, яким потім простуватиме до відкриття все нових і нових горизонтів знань. Без здивування людина потрапила б у рутину, перестала б розвиватися і поступово стала б нездатна жити по-справжньому, тобто як особистість.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Здатність до абстрагування, властива людському розуму, дає змогу — через філософську активність — надавати стрункої форми мисленню і таким чином виробити систему знань, яка характеризується логічною зв'язністю тверджень і гармонією зв'язку окремих дисциплін. Завдяки цьому процесові в різних культурах і в різні епохи досягнуто результатів, які зумовили створення цілісних систем мислення. На практиці це часто породжувало спокусу ототожнити якусь одну вибрану течію з усією філософією. Однак, очевидно, що в таких випадках бере гору своєрідна "філософська гординя", яка воліла б надати власній візії, недосконалій і звуженій вибором окресленої перспективи, рангу універсальної інтерпретації. Насправді ж кожна філософська система, хоча вона й заслуговує на повагу як певна компактна цілість, що не допускає будь-якого інструментального вжитку, мусить визнавати першість філософського пошуку, з якого вона бере початок і якому повинна послідовно служити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього погляду можна виділити певну сукупність філософських істин, які, попри плин часу і поступ знань, залишаються актуальними. Досить навести тут як приклад принципи суперечності, доцільності й причинності або концепцію особистості як вільного й розумного суб'єкта, здатного до пізнання Бога, істини і добра; тут також ідеться про певні головні загальновизнані норми моралі. Усе це показує, що, попри різнорідність течій думки, існує певний корпус знань, які можна визнати своєрідною духовною спадщиною людства. Тут маємо справу з імпліцитною філософією, завдяки якій кожна людина має відчуття, що їй відомі ці принципи, хоча б лише у вигляді загальному та неусвідомленому. Ці засади, саме тому, що їх уповні визнають усі, мають становити ніби точку збігу різних філософських шкіл. Якщо розум здолає інтуїтивно вловити і сформулювати перші й універсальні принципи життя та зробить із них правильні висновки, як логічні, так і онтологічні, то він заслуговує називатися правдивим розумом, або, як казали древні, orth...s logos, recta ratio.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Церква, зі свого боку, високо цінує прагнення розуму до осягнення цілей, які роблять існування людини більш гідним її ймення. Церква вбачає у філософії дорогу, яка веде до пізнання головних істин про життя людини. Водночас Церква визнає філософію необхідним знаряддям, яке допомагає глибше пізнати віру і передати істини Євангелії тим, хто їх іще не знає.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, покликуючись до ініціатив моїх Попередників, я теж прагну пригледітися до цієї особливої форми розумової активності. До цього мене схиляє переконаність, що, особливо в наш час, пошуки досконалої істини часто не мають чіткого напряму. Безперечно, великою заслугою сучасної філософії є зосередження уваги на людині. Виходячи з цього й опиняючись перед багатьма питаннями, розум ще сильніше прагне якомога ширшого і глибшого знання. Як наслідок, побудовано складні системи мислення, плодом яких став розвиток різних галузей знання, а також поступ культури та цивілізації. Антропологія, логіка, природничі науки, історія, лінгвістика — увесь простір знання був охоплений цим процесом. Проте позитивні здобутки не повинні заступати того факту, що той же розум, однобічно зосереджений на пошуках знання про людину як суб'єкта, здається, забуває, що покликанням людини є простування до істини, яка перевищує її саму. Без співвіднесення з нею кожен є відданий на сваволю людського суду, а його існування як особи оцінюється виключно за прагматичними критеріями, ґрунтованими головно на експериментальних даних, під впливом хибного переконання, що все вирішує техніка. Внаслідок цього, замість скеровувати людину до істини, розум під тягарем розлогих знань звертається до самого себе, через що поволі втрачає здатність спрямовувати увагу до вищої реальності й не сміє сягнути істинного сенсу існування. Новітня філософія забула, що саме буття має бути предметом її досліджень, і зосередилася на пізнанні людини. Замість того, щоб використовувати здатність людини пізнавати істину, вона воліє підкреслювати обмеженість пізнання та залежність його від зовнішніх умов.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це призвело до виникнення різних форм агностицизму та релятивізму, а відтак філософські шукання загрузли у сипких пісках загального скептицизму. Останнім часом набули впливу різноманітні доктрини, які намагаються піддати сумніву навіть цінність тих істин, в яких людина була переконана. Правочинна різноманітність поглядів поступилася місцем некритичному плюралізмові, який спирається на положення, що всі погляди мають однакову цінність: це один із найпоширеніших у сучасному світі виявів браку віри в існування істини. Від такого підходу не звільнені також певні концепції життя, які походять зі Сходу: вони позбавляють істину абсолютного характеру, виходячи з думки, що вона об'являється однаковою мірою в різних доктринах, навіть взаємовиключних. За такого підходу все зводиться до рангу точки зору. Тут маємо справу з рухом, що ніби позбавлений постійного напряму: з одного боку, філософська рефлексія змогла стати на шлях, який чимраз більше наближає її до людської екзистенції і до форм, в яких вона виражається, а з іншого — віддає перевагу радше розгляду екзистенціальних, герменевтичних чи мовних питань, які обминають основну проблему істини кожної особи, буття і Самого Бога. Як наслідок, не лише у жменьки філософів, а назагал у наших сучасників сформувалася позиція недовіри до великих пізнавальних можливостей людини. Під впливом хибної скромності людина задовольняється частковими і дочасними істинами і вже не пробує порушувати основні питання про сенс і найглибші засади життя людини — як особистого, так і суспільного. Можна сказати, що людина втратила надію одержати від філософії остаточні відповіді на ці питання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Церква силою авторитету, який вона має як хранителька Об'явлення Ісуса Христа, прагне підтвердити необхідність рефлексії на тему істини. Тому я вирішив звернутися до вас, вельмишановні Брати в єпископстві, з якими мене єднає місія відкритого "з'явлення правди" (пор.: 2Кор. 4,2), а також до богословів і філософів, на яких лежить обов'язок досліджувати різні аспекти істини, а ще до всіх людей, котрі шукають істину, щоб поділитися деякими міркуваннями про прагнення до істинної мудрості, аби кожен, хто має у серці любов до неї, міг стати на належну дорогу, яка дозволить йому її осягти, знайти в ній заспокоєння своїх турбот і духовну радість.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Схиляє мене до цього передовсім усвідомлення слів II Ватиканського Собору: єпископи є "свідками Божественної і католицької істини".(3) Отож свідчення істини є покладеним на нас, єпископів, завданням; ми не можемо від нього ухилятися, бо це було б зрадою нашого служіння. Підтверджуючи істини віри, ми можемо відновити у людини нашого часу щиру довіру до власних пізнавальних можливостей і водночас кинути виклик філософії, щоб вона змогла повернути й усвідомити свою гідність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще один особливий мотив спонукає мене викласти ці думки. В Енцикліці Veritatis Splendor я звернув увагу на "деякі фундаментальні істини католицької доктрини в контексті сучасних намагань підірвати їх чи деформувати".(4) У нинішній Енцикліці я хотів би розвинути цю думку, зосередившись на понятті самої істини та на її фундаменті у відношенні до віри. Не можна бо заперечити, що передовсім молоде покоління, якому належить і від якого залежить майбутнє, у час швидких і складних змін може почуватися позбавленим істинних орієнтирів. Потреба знайти фундамент, на якому можна збудувати особисте й суспільне життя, відчувається особливо гостро тоді, коли людина переконується, наскільки обмежені ті пропозиції, які підносять до рангу цінностей тимчасову й минущу дійсність, пробуджуючи оманливі надії на відкриття справжнього сенсу існування. Під їхнім впливом багато людей у своєму житті доходять до краю прірви, не усвідомлюючи, що їх чекає. Причина цього також у тому, що часто-густо ті, хто був покликаний виражати плоди своїх роздумів у різноманітних формах культури, відвернули погляд від істини, пропонуючи негайний успіх замість терпеливих зусиль у шуканні того, що справді варто зробити змістом життя. Філософія, яка з огляду на свою велику відповідальність за формування людської думки й культури повинна невтомно закликати до пошуку істини, мусить рішуче повернутися до свого первісного покликання. Саме тому я відчуваю не тільки потребу, а й моральний обов'язок висловитися на цю тему, щоб на порозі третього тисячоліття християнської ери людство виразніше усвідомило, якими великими можливостями воно наділене, і щоб відважно наново розпочало реалізацію плану спасіння, до якого вписана його історія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ I</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ОБ'ЯВЛЕННЯ БОЖОЇ МУДРОСТІ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Ісус об'являє Отця</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> В основі кожної рефлексії, до якої вдається Церква, лежить переконання, що їй було довірене послання, яке походить від самого Бога (пор.: 2Кор. 4,1-2). Знання, що їх Церква прагне передати людині, вона здобула не на шляху самостійних розмислів, хоч би й найвеличніших, а отримала із Божого слова, прийнятого з вірою (пор.: 1Сол. 2,13). Джерелом нашої віри є зустріч, єдина в своєму роді, яка означає відкриття віками прихованої (пор.: 1Кор. 2,7; Рим. 16,25-26), а тепер об'явленої тайни: "Сподобалось Богові, в Своїй доброті й мудрості, об'явити Себе Самого й подати до відома таїнство Своєї волі (пор.: Еф. 1,9), яким люди через Христа, Слово, що стало тілом, у Святому Духові мають доступ до Отця і стають учасниками Божої природи".(5) Бог тут виступив із цілковито безкорисливою ініціативою, щоб прийти до людей і спасти їх. Бог є джерело любові, й тому Він бажає бути пізнаним, а пізнання Бога людиною надає повноти будь-якому іншому істинному знанню, доступному людському розумові, про сенс її власного існування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Перейнявши дослівно вчення Конституції Dei Filius II Ватиканського Собору і зважаючи на принципи, сформульовані Тридентським Собором, Конституція Dei Verbum II Ватиканського Собору зробила наступний крок в одвічному прагненні зрозуміти віру через рефлексію над Об'явленням у світлі біблійного вчення і всієї патристичної традиції. На I Ватиканському Соборі Отці підкреслили надприродний характер Божого Об'явлення. Раціоналістична критика, яка в той час була звернена проти віри, спираючись на помилкові, але дуже поширені тези, заперечувала цінність будь-якого пізнання, яке не є плодом природних розумових здібностей. Цей факт змусив Собор рішуче підтвердити істину, що поруч із пізнанням, що притаманне людському розумові, який за своєю природою здатен до осягнення навіть Самого Творця, існує пізнання, що притаманне вірі. Це пізнання виражає істину, яка базується на реальності Божого Об'явлення, а отже, істину незаперечну, оскільки Бог не помиляється і не має наміру обманути людину.(6)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Отже, I Ватиканський Собор навчає, що істина, пізнана шляхом філософської рефлексії, й істина Об'явлення не тотожні, і що одна не виключає іншої: "Існують два різновиди пізнання, які мають не тільки різні джерела, але й об'єкти. Різні джерела, бо в першому випадку ми пізнаємо за допомогою природного розуму, а в другому — за допомогою віри. Різні об'єкти, бо крім істини, яку може осягнути природний розум, нам також пропонують вірити у приховані в Богові таємниці, які без Об'явлення Божого пізнати неможливо".(7)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра, яка спирається на дане Богом свідчення і живиться надприродною благодаттю, справді належить до іншого порядку, ніж філософське пізнання. Бо останнє ґрунтується на чуттєвому сприйнятті й досвіді, а єдиним світлом для нього є розум. Філософія та інші наукові дисципліни перебувають на площині природного розуму, натомість віра, просвітлена і ведена Духом, бачить у посланні спасіння оту "повноту благодаті й істини" (пор.: Ів. 1,14), яку Бог захотів об'явити в історії раз і навіки у Своєму Синові Ісусі Христі (пор.: 1Ів. 5,9; Ів. 5,31-32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Отці II Ватиканського Собору, скеровуючи погляд до Ісуса як джерела Об'явлення, показали спасенний характер Божого Об'явлення в історії й описали його сутність такими словами: "Цим, отже, об'явленням невидимий Бог (пор.: Кол. 1,15; 1Тим. 1,17) з повноти Своєї любові промовляє до людей як до приятелів (пор.: Вих. 33,11; Ів. 15,14-15) і з ними перебуває (пор.: Вар. 3,28), щоб запросити і прийняти їх до співпричетності зі Собою. Цей план спасіння здійснюється вчинками і словами, внутрішньо між собою пов'язаними так, що діяння Божі в історії спасіння являють і підтверджують науку й усе, ознаменоване словами, а слова проголошують діла і відкривають таїну, у них заховану. Внутрішня ж правда як про Бога, так і про спасіння людей, сяє нам через це об'явленням у Христі, Який є разом і Посередник, і Повнота цілого Об'явлення".(8)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> Отже, Боже Об'явлення вписується до часу й історії. Воплочення Ісуса Христа настало якраз у "повноті часу" (пор.: Гал. 4,4). Через дві тисячі років після тієї події я відчуваю обов'язок рішуче підтвердити, що "у християнській вірі час має першочергове значення",(9) бо саме в часі звершується все діло сотворення і спасіння, а передовсім відкривається той факт, що через воплочення Божого Сина вже тепер нам дано переживати й передчувати те, що довершиться, коли настане повнота часів (пор.: Євр. 1,2).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Істина, яку Бог довірив людині, об'являючи їй Самого Себе і Своє життя, вписана в час і в історію. Вона, як відомо, була раз і назавжди сповіщена у тайні Ісуса з Назарету. Це в дуже промовистих словах стверджує Конституція Dei Verbum: "Бог багаторазово й багатьма способами говорив через пророків, "за останніх же оцих днів Він говорив до нас через Сина" (Євр. 1,1-2). Бо послав Сина Свого, тобто Предвічне Слово, що просвітлює всіх людей, щоб замешкав між людьми й оповів їм тайни Божі (пор.: Ів. 1,1-18). Отже, Ісус Христос, воплочене Слово, посланий як "людина до людей", "вимовляє слова Божі" (Ів. 3,34) та звершує діло спасіння, яке Отець дав Йому здійснити (пор.: Ів. 5,36; 17,4). Тому-то Він, Якого хто бачить, бачить Отця (пор.: Ів. 14,9), всією Своєю присутністю і всім, чим Він об'являє Себе, — словами й ділами, знаками й чудесами, а передовсім смертю Своєю й славним воскресінням із мертвих, урешті, зішестям Духа істини — вивершуючи об'явлення, здійснює його та потверджує Божим свідченням".(10)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, історія є для Божого Народу дорогою, якою він має пройти до кінця, щоб завдяки безнастанній дії Святого Духа виявився в усій повноті зміст богооб'явленої істини (пор.: Ів. 16,13). Цього знову навчає нас Конституція Dei Verbum: "Церква століття за століттям невпинно прямує до повноти Божої правди, доки в ній не сповняться слова Божі".(11)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Історія стає цариною, де ми можемо спостерегти дію Бога для добра людства. Він промовляє до нас через те, що ми найліпше знаємо і легко сприймаємо, через те, що становить саму тканину нашого щоденного життя, без чого ми б не могли зрозуміти самих себе. Воплочення Божого Сина дозволяє нам побачити реальність остаточної і вічної синтези, яку людський розум власними силами не міг би собі навіть уявити. Вічність входить у час, Всеосяжне ховається в малій частці, Бог стається людиною. Отже, істина, що міститься в Об'явленні Христа, вже не замкнена в тісних територіальних і культурних межах, а відкрита для кожної людини, яка прагне її прийняти як остаточне й непомильне слово, щоб надати сенс своєму існуванню. Від цього моменту всі мають у Христі доступ до Отця, бо Христос Своєю смертю і воскресінням дарував нам божественне життя, відкинуте першим Адамом (пор.: Рим. 5,12-15). В Об'явленні людині дарована найвища правда про її життя і про сенс історії: "Тайна людини знаходить справжнє вияснення тільки у тайні Воплоченого Слова", — говорить Конституція Gaudium et spes.(12)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Поза таким підходом тайна людського існування залишається нерозв'язною загадкою. Де ще людина могла б шукати відповіді на драматичні питання, які вона ставить, опинившись віч-на-віч з болем, стражданням безвинних і смертю, як не у світлі, що його випромінює тайна страждань, смерті й воскресіння Христа?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Розум перед тайною</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Однак не треба забувати, що Об'явлення залишається повним тайн. Це правда, що Ісус усім Своїм життям являє образ Отця, бо ж Він прийшов, щоб розповісти про сокровенні Божі речі, (13) проте наше пізнання образу Божого залишається завжди тільки частковим і не може вийти поза межі нашого розуміння. Тільки віра дозволяє вникнути в тайну й допомагає її правильно зрозуміти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор навчає, що "Богові, Який Себе об'явив, треба віддати "послух віри"(14). Це стисле, але багате змістом твердження виражає одну з головних істин християнської віри. Воно передовсім наголошує, що віра є відповіддю, що виражає послух Богові. З цим пов'язане визнання Його божественності, трансцендентності й абсолютної свободи. Бог, Який дозволяє Себе пізнавати, авторитетом Своєї абсолютної трансцендентності засвідчує достовірність об'явлених Ним істин. Через віру людина виражає свою згоду прийняти це Боже свідчення. Це означає, що вона цілком і повністю визнає за істинність усе, що було їй об'явлене, оскільки сам Бог є для неї гарантом істинності. Істина, яку людина отримує в дар і якої вона самотужки не може осягнути, вписується в контекст особливих міжлюдських стосунків, схиляючи розум відкритися перед нею і визнати її глибоке значення. Саме тому акт ввірення Богові Церква завжди розуміла як момент фундаментального вибору, який охоплює особу цілковито. Розум і воля найвищою мірою виявляють тут свою духовну природу, щоб дати змогу людині здійснити акт, в якому найповніше реалізується її особиста свобода.(15)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож свобода є не тільки складовою віри — вона її неодмінна умова. Ба навіть більше: саме віра дозволяє кожному якнайповніше виразити свою свободу. Інакше кажучи, свобода не реалізується у виборі, що спрямований проти Бога. Бо як можна визнати справжнім виявом свободи відмову особи прийняти те, що робить можливою її самореалізацію? Акт віри є найважливішим вибором у житті людини — адже саме в ньому свобода досягає впевненості в істині й вирішує жити згідно з нею.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На допомогу розумові, який прагне зрозуміти тайну, приходять також знаки, що містяться в Об'явленні. Вони допомагають заглибитися в шукання істини і дають змогу розумові самому проникати у сферу тайни. Принаймні ці знаки, з одного боку, збільшують розумові сили, бо завдяки їм розум може досліджувати простір тайни власними засобами, які він ревно боронить, а з іншого боку, спонукають розум сягнути поза самі знаки й побачити їхню глибинну суть. Бо в цих знаках прихована істина, до якої має звернутися розум і яку він не може нехтувати, щоб не знищити заразом самого явленого йому знаку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми тут почасти звертаємося до сакраментального виміру Об'явлення, зокрема до євхаристійного знаку, де нерозривна єдність поміж самою річчю та її значенням дає змогу збагнути глибину тайни. Христос у Євхаристії є справді присутній і живий, Він діє силою Свого Духа; та має рацію св. Тома, коли говорить: "Те, що не може осягнути розум, те, що не бачить око, про те свідчить жива віра всупереч порядку речі; знак являється саме тоді, приховуючи в своїй таїні найвеличніші речі"(16). Йому вторує філософ Паскаль: "Як Христос лишився невідомий між людьми, так і Його істина невирізнена між звичайними міркуваннями, а Євхаристія між звичайними хлібами".(17)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, пізнання віри не усуває тайни, а тільки більше її виокремлює і показує як факт, який має істотне значення для життя людини. Христос "у самому об'явленні тайни Бога Отця і Його любові в повноті являє людину самій людині і розкриває їй її найвище покликання",(18) тобто покликання до співучасті в тайні тринітарного життя Бога.(19)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Учення обох Ватиканських Соборів відкриває зовсім новий горизонт і перед філософським знанням. Об'явлення запроваджує в історію певну точку відліку, яку людина не може ігнорувати, якщо вона хоче зрозуміти тайну свого буття; однак, з іншого боку, це пізнання незмінно відсилає її до тайни Бога, яку людський розум не в змозі до кінця осягнути, може тільки прийняти з вірою. Ці два моменти і визначають простір властивої розуму діяльності, в якому він може шукати і знаходити відповіді, не спотикаючись об жодні обмеження, крім своєї власної скінченності перед нескінченною тайною Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, Об'явлення вносить у нашу історію певну універсальну і досконалу істину, яка спонукає людський розум ніколи не спинятися, невпинно підганяє його розширювати межі свого пізнання, допоки не переконається, що зробив усе, що в його силах, нічого не злегковаживши. У цій рішучості нам може допомогти один із найбільш плідних і визначних інтелектів в історії людства, до якого з повагою апелюють як філософія, так і теологія — св. Ансельм. У своєму творі Proslogion архиєпископ Кентерберійський пише: "Я часто старався зосередити розум на цьому предметі, і часом мені здавалося, що я маю вже вхопити те, що шукаю, але іншого разу воно цілком вислизало із моїх думок; утративши врешті надію, що мені вдасться знайти, я вирішив кинути шукання того, що знайти неможливо. Та коли я пробував відігнати від себе цю думку, щоб вона не відволікала мого розуму від інших, з яких я міг би здобути якусь користь, вона стала мені нав'язуватися із щораз більшою настирливістю.(...) За що ж я взявся, нещасний, один із бідних синів Єви, далекий від Бога, і що намагався зробити? До якої мети прямував і чого досяг? Чого я прагнув і за чим тужу?(...) О Господи, Ти не тільки Той, Якого не зможе перевищити ніщо з мислимого (non solum es quo maius cogitari nequit), але Ти більший від усього, про що тільки можна подумати (quiddam mauis quam cogitari possit) (...). Коли б Ти не був такий, то можна було б подумати про щось більше від Тебе, але цього не може бути".(20)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Істина християнського Об'явлення, яку ми знаходимо в Ісусі з Назарету, дає змогу кожному прийняти "тайну" власного життя. Ця найвища істина, ні в чому не порушуючи автономії сотвореної істоти та її свободи, зобов'язує цю істоту відкритися для трансцендентного. Зв'язок між свободою та істиною досягає тут своєї вершини, завдяки чому ми можемо вповні зрозуміти значення слів Христа: "І пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!"(Ів. 8,32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнське Об'явлення — це правдивий дороговказ для людини, підпорядкованої як зумовленостям ментальності, що концентрує увагу на суб'єктивних відчуттях, так і обмеженням технократичної логіки; це останній даний Богом шанс повернення до повноти первісного задуму любові, початком якого було сотворення світу. Людині, яка прагне пізнати істину, якщо вона ще здатна сягнути поглядом поза саму себе і поза безпосередні життєві цілі, дано можливість знайти справді властиву позицію щодо свого життя, якщо прямуватиме шляхом істини. До її ситуації доречно застосувати слова із Книги Второзаконня: "Бо ця заповідь, що Я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона. Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її? І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її? Бож дуже близька до тебе та річ, — вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її" (Втор. 30,11-14). Ці слова відлунюють у відомій думці святого, філософа і богослова Августина: "Noli foras ire, in te ipsum redi. In interiore homine habitat veritas" (Не виходь назовні, в самого себе увійди, бо у внутрішній людині живе істина).(21)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цих роздумів випливає перший висновок: істина, яку дає нам пізнати Об'явлення, не є ані дозрілим плодом, ані найвищим досягненням виробленої розумом думки. Вона радше постає як безкорисливий дар, спонукає до мислення і вимагає, щоб її прийняли як знак любові. Ця богооб'явлена істина вписана у нашу історію як обіцянка того остаточного й досконалого бачення, якого Бог має намір уділити всім, хто в Нього вірить і шукає Його щирим серцем. Отож остаточна мета існування особи є предметом досліджень як філософії, так і богослов’я. Попри відмінність їхніх методів і змісту, і філософія і богослов’я виводять на оту "дорогу життя" (Пс. 16,11), у кінці якої, як навчає віра, нас очікує повна й непроминальна радість споглядання Єдиного у Тройці Бога.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ II</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>CREDO UT INTELLEGAM [ВІРУЮ, ЩОБ РОЗУМІТИ]</b></span></div>
<br />
<span style="font-size: small;"><i><b><span style="color: purple;">"Мудрість усе знає й розуміє"</span> (Муд. 9,11)</b></i></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Уже в Святому Письмі ми знаходимо на диво влучні думки, які показують, який глибокий зв'язок існує поміж пізнанням віри і раціональним пізнанням. Це передовсім підтверджують дидактичні книги. Позбавлене упереджень читання цих сторінок Письма дає нам виразно усвідомити, що в цих текстах зберігається не тільки віра Ізраїлю, а й надбання вже не існуючих культур і цивілізацій. Здається, що силою якогось особливого задуму ми знову чуємо тут голос Єгипту й Месопотамії, а певні спільні елементи культур стародавнього Сходу оживають на цих сторінках, надзвичайно багатих глибокими інтуїціями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли святий автор хоче показати образ мудреця, то не випадково описує його як людину, яка любить і шукає істину: "Щасливий муж, який над мудрістю роздумує і здібності розуму свого обмірковує; який розмислює серцем над її дорогами і який над тайнами її розважає. Він слідкував за нею, мов той мисливець, і на її стежках учиняв засідки. Уважно він дивиться крізь її вікно і при її дверях він наслухує. Отаборюється він біля її дому і в її стіни свій кілок забиває. Під її руками своє шатро напинає і мешкає він у житлі щастя. Такий під її опіку дітей своїх поставить і під її гіллям такий спочине. Під її захистом сховається від спеки, а й житиме він у її славі" (Сир. 14,20-27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як бачимо, за богонатхненим автором, прагнення до пізнання є спільною рисою всіх людей. Завдяки розумові всім — як віруючим, так і невіруючим — дано здатність "черпати з глибокої води" пізнання (пор.: Прип. 20,5). Зрозуміло, що в стародавньому Ізраїлі пізнання світу і його явищ відбувалося не шляхом абстрагування, який був важливий для іонійських філософів чи єгипетських мудреців. І поготів правовірний ізраїльтянин не мислив категоріями, притаманними новітній добі, яка рішуче прагне до поділу знання на галузі. Попри це біблійний світ зробив свій оригінальний внесок до великої скарбниці теорії пізнання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У чому його суть? Визначальною рисою біблійного тексту є переконання, що існує глибокий і нерозривний зв'язок між раціональним пізнанням і пізнанням віри. Світ і те, що в ньому діється, а також історія та різноманітний досвід у житті народів — це дійсність, до якої треба придивлятися, яку треба аналізувати й оцінювати за допомогою притаманних розумові засобів, але так, щоб із цього процесу не була виключена віра. Віра вступає сюди не для того, щоб позбавити розум автономії або обмежити простір його діяльності, а щоб дати людині зрозуміти, що в тих подіях об'являється і діє Бог Ізраїлю. Глибоке пізнання світу та історичних подій неможливе, якщо людина не визнає віри в Бога, Який у них діє. Віра загострює внутрішній зір і просвітлює розум, дозволяючи йому побачити в потоці подій активну присутність Провидіння. Знаменними є слова з Книги Приповістей: "Розум людини обмислює путь її, але кроки її наставляє Господь" (Прип. 16,9). Це означає, що людина, просвітлена світлом розуму, спроможна розпізнати свою дорогу, але легко пройти її, уникнувши перешкод, і дійти до мети вона може лише в тому разі, якщо щирим серцем впише свої пошуки в горизонт віри. Отож не можна розділити віру і розум, не позбавивши при цьому людину можливості належно пізнавати саму себе, світ і Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> От чому немає підстав для будь-якого суперництва між розумом і вірою: ці реальності взаємно переплітаються, але кожна має власний простір для реалізації. У цьому напрямі нас знову провадить Книга Приповістей, автор якої вигукує: "Слава Божа — щоб справу сховати. А слава царів — щоб розвідати справу" (Прип. 25,2). Хоча поміж Богом і людиною існує єдиний у своєму роді взаємозв'язок, кожен перебуває у своєму власному світі. У Богові початок всіх речей, у Ньому мешкає повнота тайни, і це є Його слава; людина має завдання досліджувати розумом істину, і в цьому полягає її гідність. Ще один камінець до цієї мозаїки додає псалміст, коли у молитві вигукує: "Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число, — перелічую їх, — численніші вони від піску! Як пробуджуюся, — то я ще з Тобою" (Пс. 139,17-18). Прагнення пізнання таке велике і пробуджує таку енергію, що людське серце, хоч і натрапляє на границю, яку не можна переступити, тужить за безмірним багатством, схованим поза нею, бо передчуває, що саме в ньому міститься вичерпна відповідь на кожне досі ще не розв'язане питання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Можна сказати, що своїми роздумами Ізраїль зумів відкрити розумові дорогу до тайни. Завдяки Божому Об'явленню він міг досліджувати такі глибини, які марно пробував осягти розумом. Удосконалюючись у цьому глибшому способі пізнання, вибраний народ зрозумів, що розум мусить дотримуватися певних головних правил, щоб якнайповніше відповідати своїй природі. Перше правило — це визнання факту, що людське пізнання є невпинною мандрівкою; друге правило виражає свідомість, що на цю дорогу не можна ставати з пихою, гадаючи, що досягти мети можна власним зусиллям; третє правило базується на "страху Божому", який наказує розумові визнати нічим не обмежену трансцендентність Бога і водночас Його провіденційну любов у керуванні світом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо людина не дотримується цих правил, вона зазнає поразки і може опинитися в ситуації "нерозумного". За Біблією, така глупота несе з собою загрозу для життя. Бо безумний обманює себе, гадаючи, що він багато знає, а насправді він не здатен зосередитися на істотних речах. Це не дозволяє йому ані навести лад у власних думках (пор.: Прип. 1,7), ані з правильної позиції оцінити самого себе і довколишні речі. Коли зрештою він доходить висновку, що "Бога немає" (пор.: Пс. 14,1), то з цілковитою ясністю показує, які мізерні його знання і як йому ще далеко до повної істини про речі, їхнє походження і призначення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> Низку важливих текстів, які проливають додаткове світло на це питання, ми знаходимо у Книзі Мудрості. У них святий автор говорить про Бога, Який дозволяє пізнавати Себе через природу речей. Для древніх дослідження природи мали багато спільного з філософським пізнанням. Стверджуючи, що завдяки розумові людина в змозі пізнати "устрій та силу первнів,(...) круги років й розташування зір, природу тварин і гони звірів, потугу духів" (Муд. 7,17; 19-20), одне слово, що вона здатна до філософського мислення, біблійний текст робить дуже важливий крок уперед. Пригадуючи тезу грецької філософії, на яку він, очевидно, посилається у цьому контексті, автор твердить, що власне через раціональне пізнання природи можна дійти до Творця: "Бо з величі та краси створінь через уподібнення можна дійти до пізнання Творця їх" (Муд. 13,5). Тут автор убачає перший ступінь Божого Об'явлення, тобто саме прекрасну "книгу природи": розшифровуючи її за допомогою доступних людському розумові засобів, можна дійти до пізнання Творця. Якщо людина з усім її розумом не може розпізнати Бога як Творця всього, то причиною є не так відсутність потрібних засобів, як перешкоди, зведені її вільною волею і гріховністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> Саме тому, належно оцінюючи розум, не треба перебільшувати його сили. Здобуті ним знання можуть бути істинними, але набирають повного значення лише в тому разі, якщо їхній зміст вміщено у ширший контекст віри: "Господь керує кроками людини; людині ж як зрозуміти свою дорогу?" (Прип. 20,24). Тому, за Старим Завітом, віра визволяє розум, бо дозволяє йому згідно з його власними правилами дістатися до об'єкта пізнання і вписати його у той найвищий порядок речей, де все дістає сенс. Словом, людина за допомогою розуму доходить істини, бо, просвітлена вірою, відкриває глибокий сенс усіх речей і, зокрема, власного існування. Тому святий автор слушно вбачає джерело істинного пізнання саме у страху перед Богом: "Острах Господній — початок мудрості" (Прип. 1,7; пор.: Сир. 1,14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b><span style="color: purple;">"Набирайсь мудрості, розуму набирайся"</span> (Прип. 4,5)</b></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> У розумінні Старого Завіту пізнання — це не саме лише уважне дослідження людини, світу та історії; воно передбачає існування певного необхідного зв'язку з вірою і змістом Об'явлення. Тут криються виклики, на які мусив відповісти вибраний народ, і він це зробив. Розмірковуючи над своїми життєвими умовами, людина, показана в Біблії, відкрила, що зможе зрозуміти саму себе тільки як "буття у зв'язку": у зв'язку зі собою, з народом, зі світом і з Богом. Відкритість щодо тайни, набута через Об'явлення, стала для неї врешті джерелом істинного пізнання, яке дало змогу її розумові сягнути у простір нескінченного і завдяки цьому здобути нові можливості розуміння, про які вона досі й не мріяла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Докладаючи зусиль для пошуку, святий автор також спізнав труд змагання з обмеженістю розуму. Це видно, наприклад, у словах, що ними Книга Приповістей пише про втому людини, яка пробує пізнати таємничі Божі замисли (пор.: Прип. 30,1-6). Однак, попри втому, віруючий не піддається. Силу в дальшому просуванні до істини він черпає з переконання, що Бог створив його "дослідником" (пор.: Проп. 1,13). Його місія — не залишати недосліджених стежок, попри безупинну спокусу зневіри. Знаходячи опору в Богові, він завжди і всюди націлений на прекрасне, добре та істинне.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> У першому розділі Послання до римлян св. Павло допомагає нам виразніше відчути проникливість рефлексії, розпочатої дидактичними книгами. Вживаючи простих слів, апостол робить філософський висновок, в якому передає глибоку істину: спостереження створених речей "очима розуму" може довести до пізнання Бога. Бо через Свої твори Він дає розумові уявлення про Свою "силу" і "божественність" (пор.: Рим. 1,20). Цим виражено визнання, що людський розум має здатність, яка, здається, перевищує його природну обмеженість, бо не тільки не замкнена у сфері чуттєвого сприйняття, здатна піддати його критичній рефлексії, а й, аналізуючи чуттєві дані, може дійти до першопричини, яка дає початок усім доступним для сприйняття речам. Філософською мовою можна сказати, що цей важливий текст Павла підтверджує здатність людини до метафізичного мислення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На думку апостола, за первісним планом Творця розум мав бути наділений здатністю вільно переступати границі чуттєвого сприйняття і знаходити найглибше джерело всього сущого, тобто Творця. Але внаслідок непослуху, коли людина забажала здобути собі цілковиту й абсолютну автономію від Того, Хто її створив, вона втратила здатність сягати розумом до Бога Творця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Книга Буття образно описує життєві умови людини, розповідаючи, що Бог помістив її в Едемському саду, посеред якого росло "дерево пізнання добра й зла" (пор.: Бут. 2,17). Значення цього символу зрозуміле: людина була неспроможна самостійно розпізнати і розсудити, що є добре, а що погане, тому їй належало керуватися певним вищим принципом. Сліпа пиха зродила у наших прабатьків облудне переконання, що вони незалежні й самостійні, тим-то можуть обійтися без пізнання, яке походить від Бога. Наслідки їхнього непослуху позначилися на всіх людях, завдавши розумові ран, які відтоді стали перешкодою на його дорозі до істини. Людська здатність пізнання істини ослабла через відвернення від Того, Хто є джерелом і першопочатком істини. Про це також говорить апостол, показуючи, наскільки людина внаслідок гріха "знікчемніла думками", а її мислення стало викривлене й схильне до неправди (пор.: Рим. 1,21-22). Очі розуму вже не могли чітко бачити: поступово розум став в'язнем самого себе. Прихід Христа став спасенною подією, бо звільнив розум від його слабкості, розбивши кайдани, в які той себе закував.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Отож ставлення християнина до філософії обов'язково передбачає вдумливе пізнання. З Нового Завіту, зокрема з послань св. апостола Павла, виразно випливає одне: протиставлення "мудрості цього світу" і мудрості Божої, об'явленої в Ісусі Христі. Глибина об'явленої мудрості розриває вузьке коло звичних розумових схем, які абсолютно не в змозі її адекватно висловити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця дилема з усією гостротою постає на початку Першого послання св. апостола Павла до коринтян. Розп'яття Божого Сина — це історична подія, на якій розбиваються всі спроби розуму на підставі суто людських аргументів збудувати достатнє обґрунтування сенсу буття. Вузлова проблема, яка є викликом для кожної філософії — це смерть Ісуса Христа на хресті, бо тут будь-яка спроба звести спасенний план Отця до категорії суто людської логіки мусить зазнати невдачі. "Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?" (1Кор. 1,20) — пристрасно запитує апостол. Щоб могло звершитися те, чого бажає Бог, уже не досить знань мудреців — необхідно рішуче відкритися назустріч радикально новій реальності: "Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих (...), і незначне світу та погорджене Бог вибрав, щоб знівечити те, що було" (1Кор. 1,27-28). Людська мудрість не хоче визнати, що її слабкість є умовою її сили, але св. Павло не вагається сказати: "Коли бо я немічний, тоді я міцний" (2Кор. 12,10). Людині годі зрозуміти, як смерть може бути джерелом життя і любові, але Бог вибрав саме те, що розум визнає "безумством" і "спокусою", щоб об'явити тайну Свого плану спасіння. Вживаючи мови сучасних йому філософів, Павло досягає вершини свого вчення в парадоксальних словах: "Бог вибрав саме те, що в очах світу є нічим, щоб те, що є, знищити". Щоб передати безкорисливість любові, явленої Ісусом на хресті, апостол не боїться вжити найрадикальніших висловів, до яких удавалися філософи у своїх міркуваннях про Бога. Розум не має сили вчинити так, щоб тайна любові, символом якої є хрест, утратила сенс, натомість хрест може дати розумові остаточну відповідь, яку той шукає. Не мудрість слів, а Слово Мудрості є тим, що св. Павло називає критерієм істини, а відтак — спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож Мудрість хреста долає всілякі культурні границі, які їй намагаються нав'язати ззовні, і наказує відкритися перед універсальністю істини, що в ній криється. Який же виклик тут кинуто нашому розумові та яку користь він може дістати, якщо відповість на нього! Філософія навіть самотужки може побачити, що людина раз-у-раз перевищує саму себе в пориванні до істини, однак за допомогою віри вона може відкритися "безумству" хреста і прийняти його як слушну критику тих, котрі помилково гадають, що опанували істину, хоча самі ув'язнили її на мілинах своїх систем. Послання розп'ятого і воскреслого Христа — це риф, на якому може розбитися зв'язок віри і філософії, але за яким для них відкривається безмежний океан істини. Тут виразно проступають границі розуму і віри, але водночас і докладно окреслений простір, де може відбутися зустріч між ними.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ III</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>INTELLEGO UT CREDAM [УСВІДОМЛЮЮ, ЩОБ ВІРИТИ]</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>У пошуках істини</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> У Діяннях святих апостолів євангелист Лука розповідає, як під час однієї зі своїх місійних подорожей Павло прибув до Афін. Місто філософів було повне статуй, які зображали різноманітні божества. Один із жертовників привернув особливу увагу Павла, і він тут же використав це як вихідний пункт для своєї проповіді. "Мужі афінські! — сказав він. — Із усього я бачу, що ви дуже побожні. Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: "Незнаному Богові". Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам" (Діян. 17,22-23). Після цього вступу Павло говорить про Бога як Творця, як про Того, Хто перевищує все і є джерелом усякого життя. Далі він стверджує: "І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх, щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують, і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас" (Діян. 17,26-27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостол демонструє істину, якій Церква завжди надавала великої ваги: в глибині людського серця є паросток прагнення до Бога і туга за Ним. Про це з усією силою нагадує і літургія Великої П'ятниці, коли, заохочуючи молитися за невіруючих, говорить: "Усемогутній, вічний Боже, Ти створив усіх людей, щоб вони завжди Тебе шукали, а знайшовши, пізнали мир".(22)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож існує дорога, яку людина, якщо хоче, може подолати; початок свій ця дорога бере у здатності розуму піднятися над тим, що випадкове, і тягтися до нескінченності. Людина у різні епохи різними способами виражала це своє внутрішнє прагнення. Література, музика, живопис, скульптура, архітектура та інші витвори її творчого розуму стали засобами вираження неспокою, який змушує її до невпинного шукання. Це прагнення знайшло собі особливий вихід у філософії, яка за допомогою притаманних їй наукових методів і засобів висловила оте універсальне людське прагнення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> "Всі люди прагнуть знання",(23) а справжнім об'єктом цього прагнення є істина. Навіть у щоденному житті ми бачимо, як кожна людина старається пізнати об'єктивний стан речей, не вдовольняючись інформацією з інших рук. Людина — це єдина істота в усьому видимому створеному світі, яка здатна не тільки знати, але й усвідомлювати, що знає, і тому прагне пізнати істинну суть речей, які є предметом її сприйняття. Нікому не може бути байдуже, істинні його знання чи ні. Якщо людина відкриє, що вони хибні, то відкидає їх; натомість якщо вона переконується в їхній істинності, то зазнає задоволення. Саме про це говорить св. Августин: "Я бачив чимало таких, які хотіли ошукати інших, але не бачив нікого, хто б хотів бути ошуканим"(24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слушно вважають, що людина досягає зрілого віку тоді, коли вона здатна самотужки відрізнити правду від неправди й виробити власну думку про об'єктивний стан речей. Саме це мотивує різноманітні шукання, зокрема в галузі природничих наук, які за останні століття дали вагомі результати, сприяючи поступові всього людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У сфері практичній провадяться пошуки не менш важливі, ніж у теоретичній: маю на думці пошук істини про добро, що його належить здійснити. Бо діючи на етичних засадах і згідно зі своєю вільною та правильно сформованою волею, людина ступає на дорогу, яка провадить до щастя, і прямує до досконалості. Тут її метою теж є істина. Це переконання я висловив ув Енцикліці Veritatis Splendor: "Моралі без свободи не існує. (...) Якщо існує право шукати істину на власній дорозі, то вищим щодо нього є поважний моральний обов'язок, який тяжіє над кожною людиною, — шукати істину і триматися її, коли знайдеш".(25) </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож необхідно, щоб цінності, які обирає людина і до яких вона поривається всім своїм життям, були істинні, тому що лише завдяки істинним цінностям вона може вдосконалюватися, розвиваючи вповні свої природні здібності. Людина не знайде істинних цінностей, якщо замкнеться у собі, а тільки якщо розкриється і шукатиме їх також на рівні трансцендентному щодо неї самої. Це неодмінна умова, яку мусить виконувати кожен, щоб стати самим собою і зростати як особа доросла й дозріла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> Істина являється людині спочатку у вигляді питань: Чи життя має сенс? До чого воно прямує? На перший погляд, існування особи може здаватися цілком позбавленим сенсу. Навіть не треба вдаватися до філософії абсурду чи до провокаційних питань, які ставить Книга Йова, аби сумніватися в наявності сенсу життя. Щоденний досвід власного і чужого страждання, численні події, що відбуваються на наших очах, але у світлі розуму видаються незрозумілими, — цього всього досить, щоб змусити нас поставити собі драматичне питання про сенс життя. (26)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До цього треба додати, що першою абсолютно неспростовною істиною нашого буття — поза самим фактом, що ми існуємо — є неминучість смерті. Ця тривожна дійсність наказує нам шукати вичерпну відповідь. Кожен прагне — і мусить — знати правду про те, що його чекає. Кожен хоче знати, чи буде смерть кінцем його існування, чи є щось, що не зникає після смерті; чи можна нам мати надію на життя по смерті чи ні. Смерть Сократа дала особливий поштовх філософській думці, визначаючи її напрям понад два тисячоліття. Не випадково філософи, роздумуючи про факт смерті, знову й знову порушували це питання, а разом з ним і питання про сенс життя і безсмертя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> Цих питань не може уникнути ніхто — ані філософ, ані звичайна людина. Од відповіді на них залежить вирішальний етап пошуків: чи можна знайти універсальну й абсолютну істину? Кожна істина, навіть часткова, якщо вона справді є істиною, являється як універсальна. Те, що є істинне, мусить бути істинне завжди і для всіх. Однак, поза універсальністю такого роду, людина шукає абсолют, який міг би дати відповідь на всі її питання і надати сенсу її шуканням: людина шукає чогось найглибшого, що становило б фундамент усіх речей. Іншими словами, вона шукає остаточної відповіді, найвищої цінності, після яких уже немає і не може бути наступних питань та інших точок віднесення. Гіпотези можуть зачаровувати, але вони не приносять заспокоєння. У житті кожної людини надходить момент, коли — байдуже, признається вона в цьому чи ні — вона відчуває потребу все своє існування оперти на істині, визнаній остаточною, яка дає впевненість і не підлягає ніяким сумнівам.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Упродовж століть філософи намагалися відкрити і виразити таку істину, творячи різні системи і школи. Проте, окрім філософських шкіл, існують ще й інші форми, в яких людина пробує виразити якусь свою "філософію": це її особисті переконання та досвід, сімейні та культурні традиції або певні "екзистенціальні шляхи", на яких вона довіряє свою долю авторитетові духовного вчителя. У кожній з цих форм завжди залишається живе прагнення осягнути непідвладну сумнівам істину, яка має абсолютну цінність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Різні аспекти істини про людину</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Проте треба визнати, що пошуки істини не завжди послідовно спрямовані в такому виразно окресленому напрямі. Природні обмеження розуму і непостійність серця часто затемнюють людські шукання і заводять їх на манівці. Сильнішими від істини можуть виявитися різні інші прагнення. Трапляється також, що людина просто втікає від істини, ледь побачивши її звіддаля, бо боїться її наслідків. Проте навіть тоді, коли людина її уникає, істина все одно впливає на її життя. Тому що людина не може базувати своє життя на чомусь непевному, на сумніві або неправді, бо таке життя вічно породжує страх і неспокій. Отже, людину можна визначити як того, хто шукає істину.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Важко повірити, щоб пошуки, так глибоко закорінені в людській натурі, були зовсім позбавлені цілі й сенсу. Сама вже здатність людини шукати істину і ставити питання підказує першу відповідь. Людина і не починала б шукати щось, про що вона нічого не знає і що вважає абсолютно недосяжним. Тільки перспектива здобути відповідь може спонукати її зробити перший крок. Справді, саме так звичайно відбувається в процесі наукових досліджень. Якщо науковець, керуючись певною інтуїцією, починає шукати логічного й доступного перевірці пояснення певного явища, то він від самого початку переконаний, що знайде відповідь, тому невдачі його не зупиняють. Він не вважатиме оту первісну інтуїцію марною тільки тому, що не досяг своєї мети; радше слушно визнає, що йому поки що не вдалося знайти задовільної відповіді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тими ж засадами треба керуватися, шукаючи істину в царині вічних питань. Прагнення істини так глибоко закорінене в серці людини, що якби вона мусила зректися його, то це призвело б до екзистенціальної кризи. Варто лише придивитися до щоденного життя, аби побачити, що кожен із нас невпинно ставить перед собою певні фундаментальні питання і водночас має в серці принаймні приблизні відповіді на них. При цьому ми переконані в їхній істинності, і ще одним підтвердженням цього є спостереження, що вони істотно не відрізняються од тих відповідей, до яких дійшли багато інших людей. Щоправда, не всі пізнані істини мають однакову цінність, а, проте, у своїй цілості досягнуті результати підтверджують, що людина у принципі здатна осягнути істину.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Може, варто було б тепер коротко розглянути деякі різновиди істини. Більшість із них базується на безпосередньо доступних доказах або може бути перевірена експериментально. Ці істини виявляються у щоденному житті та в наукових дослідженнях. На іншому рівні містяться істини філософські, до яких людина доходить завдяки здатності розуму до абстрактного, спекулятивного мислення. І нарешті, існують істини релігійні, певною мірою закорінені у філософії. Вони містяться у відповідях, що їх дають різні релігійні традиції на фундаментальні питання.(27)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо філософських істин, то слід пояснити, що їх містять не тільки доктрини (часто недовговічні) філософів за фахом. Як уже було сказано, кожна людина є до певної міри філософом і має власні філософські погляди, якими керується у житті. Вона як може формує свій світогляд і відповідає на питання про сенс власного життя; на основі цього вона інтерпретує свій особистий досвід і керує своєю поведінкою. Саме тут ми повинні порушити питання про зв'язок між істинами філософсько-релігійними й істиною, об'явленою в Ісусі Христі. Перш ніж відповісти на це питання, годилося б поміркувати над ще одним явищем, на яке звертає увагу філософія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Людина не створена для того, щоб бути самотньою. Вона народжується і виростає в сім'ї, аби згодом своєю працею прилучитися до суспільного життя. Уже з дня народження вона включена до певної традиції, переймаючи від неї не тільки мову й культуру, а й численні істини, в які вона вірить майже інстинктивно. У період зростання й дозрівання особи ці істини можуть бути переосмислені й піддані критичній оцінці, яка є особливою формою розумової активності. Проте по завершенні цього процесу може статися, що людина знову приймає ті самі істини, спираючись на власний досвід або на результати своїх роздумів. Однак у житті людини залишається набагато більше істин, в які вона просто вірить, ніж таких, які вона прийняла після особистої перевірки їхньої вірогідності. Бо хто ж зміг би піддати критичній оцінці численні результати наукових досліджень, на яких базується сучасне життя? Хто зміг би на свій страх і ризик контролювати потік інформації, яка день-у-день надходить з усіх куточків світу і яка здебільшого сприймається нами як правдива? Хто, врешті, зміг би знову пройти дорогами випробувань і роздумів, на яких людство нагромадило скарби мудрості й релігійності? Людина — істота, яка шукає істину — є також тим, хто живе вірою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Віруючи, людина довіряє знанням, що здобуті іншими людьми. Тут можна побачити характерне напруження: з одного боку, здається, що знання, які базуються на вірі, є недосконалою формою знань, яку треба весь час удосконалювати, здобуваючи власні докази на їх підтвердження; з іншого — віра, порівняно із звичайним пізнанням, яке базується на очевидних доказах, часто є реальністю, багатшою певним людським виміром, бо вона пов'язана з міжособовими стосунками і залучає не тільки пізнавальні можливості інтелекту, а й глибоко закорінену здатність вірити іншим людям, встановлювати з ними тривалі й міцні зв'язки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Варто підкреслити, що головним предметом шукань у сфері міжлюдських стосунків не є ні емпіричні, ні філософські істини. Тут шукають істину про саму особу: ким вона є і що становить її суть. Бо людина вдосконалюється не тільки через опанування абстрактних знань про істину, а й через живий зв'язок з іншою людиною, виражений у самовідданості та вірності. У вірності, яка робить людину здатною принести себе в дар іншим, вона знаходить повноту впевненості й безпеки. Водночас пізнання, яке спирається на довіру й підставою якого є взаємоповага, не позбавлене зв'язку з істиною: віруючи, людина довіряє істині, яку являє їй інша особа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Скільки ж прикладів можна навести, щоб це проілюструвати! Проте мені найперше спадають на думку свідчення мучеників. Бо мученик є найбільш автентичним свідком істини про життя. Він знає, що завдяки зустрічі з Ісусом Христом знайшов істину про власне життя, і цього переконання ніхто і ніщо не може в нього відібрати. Ані страждання, ані смерть, заподіяна насильством, не змусять його відступитися від істини, яку він відкрив, зустрівши Христа. Ось чому до сьогоднішнього дня свідчення мучеників не перестають захоплювати, діставати визнання, привертати увагу й спонукати до наслідування. А довіряємо ми їхньому слову тому, що бачимо в них справжнє свідчення любові, якій не потрібні багатослівні докази, щоб переконати нас, бо вона промовляє до кожної людини тим, що людина в глибині серця вже визнає істиною і чого здавна шукає. Мученик пробуджує у нас глибоку довіру, оскільки говорить те, що ми вже відчуваємо, і відкрито висловлює те, що ми так само хотіли б висловити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Отож ми бачимо, як обговорювана проблема поступово відкривається нам в усіх своїх аспектах. Людина за своєю природою є тим, хто шукає істину. Метою цих пошуків є не тільки пізнання часткових істин, які стосуються емпіричних подій чи наукових фактів; людина прагне до того, щоб не тільки у конкретному рішенні вибрати справжнє добро. Її шукання скеровані до глибшої істини, яка може розкрити їй сенс життя, отже, можуть бути завершені лише в абсолюті.(28)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки природженій здатності до мислення людина може знайти і розпізнати таку істину. А що це є істина, яка має життєво важливе значення, то людина доходить до неї не тільки через роздуми, а й через довіру до інших людей, які можуть поручитися за надійність і автентичність цієї істини. Вміння і готовність довірити себе і свою долю іншій людині — це, безперечно, один з антропологічно найважливіших і найпромовистіших актів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не треба забувати, що розум у своїх пошуках теж має потребу спертися на відвертий діалог та щиру дружбу. Клімат підозріливості та недовіри, який часом супроводжує спекулятивні шукання, не відповідає вченню стародавніх філософів, які вважали дружбу одним із зв'язків, що найбільше сприяють здоровій філософській думці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З того, що я досі сказав, випливає, що людина перебуває на дорозі пошуку, якого власними силами завершити не може: вона шукає істини або особи, якій би могла довіритися. Християнська віра виходить їй назустріч і показує конкретну можливість досягти мети шукань, бо допомагає людині піднятися над наївною вірою і впроваджує її у стан благодаті, в якому вона може прилучитися до тайни Христа, а в Ньому отримати істинне і повне пізнання Єдиного в Тройці Бога. Отже, в Ісусі Христі, Який є Істина, віра вбачає найвище покликання людства, яке дає йому змогу виконати те, чого воно прагне і за чим тужить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Істина, яку Бог нам об'являє в Ісусі Христі, не суперечить істинам, до яких можна дійти шляхом філософської рефлексії. Навпаки, ці два способи пізнання провадять до повноти істини. Єдність істини є головним постулатом людського розуму, вираженим у законі несуперечності. Об'явлення надає цій єдності переконливості, показуючи, що Бог Творець є також Богом історії спасіння. Той самий єдиний Бог, Котрий є фундаментом і запорукою пізнаваності й раціональності природного порядку речей, на який із довірою спираються людські науки,(29) об'являється і як Отець Господа нашого Ісуса Христа. Єдність природної та об'явленої істини знаходить живе й особистісне воплочення у Христі, як нагадує нам апостол: "Правда в Ісусі" (пор.: Еф. 4,21; пор.: Кол. 1,15-20). Він є Предвічне Слово, через Яке все постало, і заразом Слово Воплочене, Яке всім Собою(30) об'являє Отця (пор.: Ів. 1,14.18). Те, чого людський розум шукає, "не відаючи його" (пор.: Діян. 17,23), можна знайти тільки через Христа, бо те, що в Ньому об'являється, є "повнотою істини" (пор.: Ів. 1,14-16) усякого творіння, яке в Ньому й Ним було створене, а отже, Ним "стоїть" (пор.: Кол. 1,17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> На тлі цих загальних міркувань тепер треба докладніше дослідити зв'язок між об'явленою істиною і філософією. Цей зв'язок потребує подвійного розгляду, тому що істина, показана нам Об'явленням, є водночас істиною, яку ми маємо осягнути у світлі розуму. Тільки за такого двоякого підходу можна правильно визначити співвідношення між об'явленою істиною і філософським знанням. Отож придивімося спочатку до характеру зв'язків між вірою і філософією впродовж століть. На цій підставі можна буде показати певні принципи, які є точками віднесення, що допоможуть нам визначити відповідний зв'язок між цими двома порядками пізнання.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ IV</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ПРО СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ ВІРОЮ І РОЗУМОМ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Найважливіші етапи зустрічі віри і розуму</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> Як читаємо у Діяннях святих апостолів, християнське послання від початку мусило помірятися силами з різними тогочасними течіями філософської думки. Діяння описують дискусію св. Павла в Афінах з "деякими з філософів епікуреїв та стоїків" (пор.: Діян. 17,18). Екзегеза його проповіді в Ареопазі дозволяє побачити в ній численні натяки на поширені тоді погляди, які належали здебільшого до філософії стоїків. Без сумніву, це не випадково. Якщо перші християни хотіли, щоб їх зрозуміли язичники, то не могли посилатися лише на "Мойсея і пророків", а мусили вдаватися також до природного пізнання Бога і до голосу сумління кожної людини (пор.: Рим. 1,19-21; 2,14-15; Діян. 14,16-17). А що в поганській релігії пізнання природи було затьмарене ідолопоклонством (пор.: Рим. 1,21-32), то апостол у своїй проповіді визнав за доцільніше посилатися на думку філософів, які від початку протиставляли міфам і містичним культам концепції, що наголошували на Божій трансценденції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Адже одним із головних прагнень класичних філософів було очищення людських уявлень про Бога від міфологічних форм. Як відомо, грецька релігія, так само як і більшість космічних релігій, мала політеїстичний характер і приписувала божественні риси навіть предметам і явищам природи. Спроби людини зрозуміти генезу божеств, а відтак і Всесвіту, спочатку дістали вираження в поезії. Теогонії й досі залишаються першим свідченням таких шукань. Завданням же перших творців філософії було показати зв'язок між розумом і релігією. Сягаючи поглядом далі, до універсальних засад, вони вже не вдовольнялися античними міфами, а прагнули дати раціональне обґрунтування своїм віруванням у божественне. Так вони стали на шлях, який, лишивши обіч колишні часткові традиції, ініціював процес розвитку, що відповідав вимогам уселенського розуму. Мету, до якої був спрямований цей процес, становило критичне усвідомлення того, у що вірується. Це починання виявилося корисним передовсім для самої концепції божественності. Від релігії було відокремлено шар забобонів, і, принаймні частково, її було очищено за допомогою раціонального аналізу. Саме на цьому ґрунті Отці Церкви встановили плідний діалог з античною філософією, відкриваючи шлях для проповідування і пізнання Бога, об'явленого в Ісусі Христі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Говорячи про зближення християн з філософією, треба, однак, пригадати, що вони водночас зберігали осторогу щодо деяких інших елементів язичницької культури, наприклад, гностицизму. Філософію, яку розуміли як практичну мудрість і школу життя, можна було легко поплутати з певною формою таємничого, езотеричного знання, призначеного для небагатьох утаємничених. Напевно, саме такі езотеричні спекуляції має на думці св. Павло, коли застерігає колосян: "Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом" (Кол. 2,8). Як актуально звучать ці слова апостола відносно різноманітних форм езотеризму, які поширюються сьогодні в деяких колах віруючих людей, позбавлених належного критичного глузду! Слідом за св. Павлом й інші письменники перших сторіч, особливо св. Іриней і Тертуліан, критично висловлюються про культурну тенденцію, яка намагалася підпорядкувати істину Об'явлення філософській інтерпретації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Отже, зустріч християнства з філософією відбулася не одразу й не без труднощів. Для перших християн захоплення нею та відвідування філософських шкіл було радше перешкодою, ніж сприятливою обставиною. Своїм найпершим і невідкладним завданням вони вважали проповідування послання про воскреслого Христа через особисте свідчення під час безпосередньої зустрічі з іншою людиною, щоб схилити її серце до навернення і прохання про хрещення. Однак це не означає, що вони не дбали про глибше розуміння віри та її обґрунтування. Якраз навпаки. Отож закиди Цельса на адресу християн, що вони "неписьменні й неотесані",(31) безпідставні й далекі від правди. Відсутність у них попервах зацікавлення філософією пояснюється іншим. Адже завдяки читанню Євангелії християни одержували такі вичерпні відповіді на питання про сенс життя, яке досі здавалося нерозв'язним, що відвідування філософських шкіл видавалося їм відірваною від дійсності та у певному аспекті застарілою практикою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це стає ще очевиднішим, якщо усвідомити, що християнство принесло з собою визнання загального права на пізнання істини. Відкидаючи расові, суспільні і пов'язані зі статтю бар'єри, християнство від початку проповідувало рівність усіх людей перед Богом. Перший наслідок такого бачення стосувався питання про істину. Шукання істини цілковито втратило елітарний характер, як це було у древніх: оскільки доступ до істини є благом, яке дозволяє наблизитися до Бога, то всі повинні мати можливість пройти цією дорогою. Тепер існує багато шляхів, які ведуть до істини, але оскільки християнська істина має спасенну силу, то йти можна будь-яким із них, за умови, що цей шлях приведе до остаточної мети, тобто до Об'явлення Ісуса Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Піонером конструктивного діалогу з філософською думкою, щоправда, обережного й розважливого, треба назвати св. Юстина: хоч він навіть після навернення зберігав велику повагу до грецької філософії, однак рішуче й однозначно твердив, що знайшов у християнстві "єдину надійну та плідну філософію".(32) Так само й св. Климентій Олександрійський називав Євангелію "істинною філософією"(33) і вважав філософію, за аналогією із законом Мойсея, вступом до християнської віри(34) та підготовкою до Євангелії.(35) Оскільки "філософія потребує такого роду мудрості, яка полягає у праведності душі й слова та чистоті життя, вона схиляє до мудрості й робить усе можливе, щоб її осягнути. У нас називають філософами тих людей, котрі люблять мудрість, яка є творчим началом усіх речей і всього навчає, тобто є пізнанням Божого Сина".(36) За олександрійцем, першочерговою метою грецької філософії є не доповнення чи підтвердження християнської істини, а радше захист віри: "Вчення Спасителя досконале саме по собі, й воно не потребує підтримки, бо само є Божою силою й Божою мудрістю. Грецька філософія не вносить нічого, що підкріплювало б істину; але оскільки філософія зводить нанівець нападки софістики й викриває підступні атаки проти істини, то її слушно називають шанцем і захисним муром виноградника".(37)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> В історії цього процесу, однак, можна знайти вияви критичного засвоєння філософської думки християнськими мислителями. Серед перших взірців, на які можна натрапити, безперечно, видатною є постать Орігена. Спростовуючи закиди філософа Цельса, Оріген використовує платонівську філософію, щоб обґрунтувати свої контраргументи. Посилаючись на численні елементи платонівської думки, він береться до формування початків християнського богослов’я, бо до того часу сама назва та ідея богослов’я як раціональної думки про Бога ще була пов'язана з грецькою культурою, від якої вони походили. В арістотелівській філософії, наприклад, термін "теологія" позначав найшляхетнішу частину й ніби кульмінацію філософських роздумів. Натомість у світлі християнського Об'явлення те, що досі означало загальну доктрину про божества, набувало зовсім іншого сенсу, окреслюючи міркування віруючого, які мають за мету сформулювати істинну доктрину про Бога. Нова християнська думка у своєму розвитку використовувала філософію, однак водночас старалася якось відмежуватися від неї. Історія показує, що глибоких перетворень зазнала навіть платонівська думка, сприйнята богослов’ям, насамперед такі її елементи, як безсмертя душі, обоження людини і походження зла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> У процесі християнізації платонівської та неоплатонівської думки заслуговують окремої згадки каппадокійські Отці — Діонісій Ареопагіт, а найбільше — св. Августин. Цей великий Учитель Західної Церкви стикався з багатьма філософськими школами, однак жодна з них не задовольнила його очікувань. Коли він опинився віч-на-віч з істиною християнської віри, то знайшов у собі сили звершити радикальне навернення, до якого його не змогли схилити філософи, що їх він зустрів раніше. Сам він так подає мотиви цього кроку: "...відтоді я почав більше цінувати католицьку науку, бо знаходив у ній більше розумної скромності й більше шляхетності, коли вона наказувала мені вірити у те, що взагалі не було доведене (чи тому, що доказ був можливий, але не для всіх, чи тому, що доказ був узагалі неможливий), ніж у маніхейців...".(38)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тим же платонікам, до яких покликався Августин, він одночасно закидав, що хоча вони й знали мету, до якої треба прямувати, та не пізнали дороги, яка до неї провадить, — Воплоченого Слова.(39) Єпископ Гіппони зміг створити першу величну синтезу філософських і богословських учень, в якій зійшлися різні течії грецької та латинської думки. У нього також єдність знання, що ґрунтується на біблійній мудрості, була підтверджена й зміцнена глибиною умоглядних висновків. Синтеза, здійснена св. Августином, на цілі століття залишалася найдосконалішою формою філософської і богословської думки на Заході. Збагачений особистим досвідом, Августин, якому допомагала надзвичайна святість життя, зумів запровадити у своїх творах численні ідеї, які своїм зв'язком із досвідом провіщали майбутній розвиток певних філософських напрямів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> Отож Отці Сходу і Заходу встановили різноманітні форми зв'язків із філософськими школами. Це не означає, що вони ототожнювали зміст свого вчення із системами, на які посилалися. Питання Тертуліана: "Що спільного між Афінами і Єрусалимом? А між Академією і Церквою?"(40) — виразно свідчить про критичне ставлення християнських мислителів до проблеми співвідношення між вірою і філософією, бо вони бачили як усі його позитивні аспекти, так і межі. Ці мислителі не були наївними. Вони зуміли досягти глибин спекулятивного мислення саме тому, що глибоко переживали істини віри. Отже, погляд, що їхньою справою було тільки виразити істини віри у філософських категоріях, є безпідставним і однобічним. Вони зробили значно більше, бо зуміли в повному світлі показати те, що тільки як натяк або в зародку містилося в думці філософів античності.(41) Завданням останніх, як я вже сказав, було показати, яким чином звільнений від зовнішніх тенет розум може вийти із сліпого закапелка міфів, щоб прийняти трансцендентне. Очищений і правильно сформований розум був у змозі піднестися на вищі рівні рефлексії, творячи міцний фундамент для усвідомлення буття, трансцендентної реальності та абсолюту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме тут можна побачити новизну справи Отців. Вони повністю прийняли досягнення відкритого перед абсолютом розуму і прищепили йому зачерпнуті з Об'явлення багатства. Ця зустріч відбулася не тільки на площині культур, з яких одна могла залишатися під чарами іншої; вона настала у глибині умів і була зустріччю творіння з Творцем. Розум навіть пішов далі мети, якої несвідомо прагнув силою власної природи, і зумів знайти найвище добро і найвищу істину у Воплоченому Слові. Але у такому контакті з філософами Отці не вагалися показати як спільні з Об'явленням, так і відмінні від нього елементи. Усвідомлення подібності не заважало їм побачити різницю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> У схоластичній теології роль розуму, сформованого у філософській школі, стає ще значнішою внаслідок впливу ансельмівської інтерпретації поняття intellectus fidei [зрозуміння віри]. За святим архиєпископом Кентерберійським, примат віри не суперечить незалежним шуканням розуму. Бо завданням розуму не є судити про істини віри; цього завдання він не зміг би виконати, бо до цього не пристосований. Його роль полягає радше у тому, щоб шукати сенсу, робити умовиводи, які дозволять усім досягти певного рівня усвідомлення істин віри. Св. Ансельм підкреслює, що розум повинен шукати те, що любить: чим більше любить, тим наполегливіше прагне пізнати. Хто живе заради істини, той прагне до такої форми пізнання, яка розпалює в ньому чимраз більшу любов до того, що він пізнає, хоча водночас йому доводиться визнати, що він ще не зробив усього, чого б бажав: "Ad te videndum factus sum; et nondum feci propter quod factus sum" [Я створений, щоб споглядати тебе, і ще не досяг того, заради чого створений].(42)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Прагнення пізнати істину наказує розумові йти все далі; розум просто дивується своїй зростаючій здатності розширювати горизонти свого пізнання. Однак водночас розум може помітити, де знаходиться кінець його дороги: "Бо гадаю, що той, хто досліджує щось незрозуміле, повинен бути задоволений з того, що зуміє шляхом міркування дійти цілковитої певності щодо існування цієї речі, хоча й не зуміє збагнути розумом, в який спосіб вона існує.(...) Чи, зрештою, є щось таке ж незрозуміле і невимовне, як те, що існує понад усім? Отож, якщо те, що вже було сказане про найвищу сутність, має належне обґрунтування, то навіть якщо в неї не можна проникнути розумом так, щоб описати її словами, певність в її існуванні залишається непорушною. Бо якщо завдяки наведеним міркуванням розум раціонально осягає, що є незрозумілий (rationabiliter comprehendit incomprehensibile esse) спосіб, яким найвища мудрість знає створене нею(...), то хто ж зможе пояснити, як вона знає або виражає себе саму — та, про яку людина не може знати нічого або майже нічого?"(43) Тут іще раз підтверджена одвічна гармонія між пізнанням філософським і пізнанням віри: віра наказує, щоб її предмет був пізнаний за допомогою розуму; розум, сягаючи вершини своїх шукань, визнає, яким необхідним є те, що об'являє йому віра.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Неминуща новизна ідей св. Томи Аквінського</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> Особливу роль у цьому тривалому процесі відіграв св. Тома, і не тільки з огляду на зміст його доктрини, але й якщо взяти до уваги діалог, який він зумів встановити із тодішньою арабською та юдейською думкою. В епоху, коли християнські мислителі наново відкривали скарби стародавньої, насамперед арістотелівської, філософії, великою заслугою св. Томи було те, що він показав ув істинному світлі гармонію розуму і віри. Оскільки, доводив він, і світло віри, і світло розуму походять від Бога, вони не можуть суперечити одне одному.(44)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Беручись за справу ще радикальніше, св. Тома визнає, що природа — істинний предмет досліджень філософії — може сприяти зрозумінню Божого Об'явлення. Тому віра не боїться розуму, а шукає його допомоги і довіряє йому. Як благодать спирається на природу і вдосконалює її,(45) так і віра спирається на розум і вдосконалює його. Розум, просвітлений вірою, звільняється від вад і обмежень, джерелом яких є гріх непослуху, й набуває потрібної сили, щоб піднестися до пізнання тайни Єдиного в Тройці Бога. Хоча Доктор Ангелікум наполягав на надприродному характері віри, та він не забув про цінність, якою є розумність віри — навпаки, зумів піддати віру глибокому аналізу й докладно визначити її зміст. Саме віра є своєрідною "функцією думки"; людському розумові не треба ані заперечувати самого себе, ані принижуватися, щоб прийняти істини віри; людина завжди доходить до них унаслідок добровільного і свідомого вибору.(46)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме тому Церква завжди слушно вважала св. Тому майстром умовиводів і взірцем належного вивчення богослов’я. Хотів би нагадати про це у зв'язку з тим, що написав мій попередник, Слуга Божий Павло VI, з нагоди сімсотріччя з дня смерті Ангельського Доктора: "Безперечно, св. Тома найвищою мірою відзначався відвагою у пошуках істини, свободою духа у порушенні нових проблем та інтелектуальною сумлінністю, яка не дозволяє заражати християнство світською філософією, але й не відкидає її a priori. Тому він увійшов до історії християнської думки як піонер, який накреслює нову дорогу філософії та всесвітній культурі. Центральною точкою і ніби самим ядром розв'язання проблеми нового співвідношення розуму і віри, на які він указав, керуючись генієм своєї пророчої інтуїції, було примирення секулярної природи світу з радикалізмом Євангелії, завдяки чому він уникнув протиприродної тенденції відкидати світ і його цінності, при цьому анітрохи не грішачи проти найвищих і безумовних вимог надприродного порядку".(47)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> До великих інтуїцій св. Томи належить також думка, яка вказує на роль Святого Духа у процесі дозрівання людського знання до повноти мудрості. Вже з перших сторінок своєї Summa Theologiae(48) Аквінат прагнув показати пріоритет тієї мудрості, яка є даром Святого Духа і вводить у пізнання Божественної реальності. Його теологія дозволяє зрозуміти специфіку мудрості в її тісному зв'язку з вірою і пізнанням Божих справ. Мудрість пізнає завдяки єдності природи, має за основу віру і формулює правильний висновок, виходячи з істини самої віри: "Мудрість як один із дарів Святого Духа відрізняється від тієї, яку зараховують до розумових чеснот. Бо останню здобувають наукою, а перша "сходить згори", як каже св. Яків (3,15). Гадаю, вона відрізняється і від віри, тому що віра приймає Божественну істину такою, якою вона є, натомість ознакою дару мудрості є те, що вона міркує згідно з Божою істиною".(49)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоч Ангельський Доктор визнає пріоритет цієї мудрості, та однак не забуває про існування двох інших форм, які її доповнюють: філософської мудрості, яка спирається на здатність розуму досліджувати дійсність у визначених його природою межах, та богословської мудрості, яка спирається на Об'явлення й досліджує істини віри, наближаючись до таємниці самого Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Глибоко переконаний, що "omne verum a quocumque dicatur a Spiritu Sancto est" [будь-яка істина, хоч би хто її проголошував, виходить від Святого Духа],(50) св. Тома полюбив істину безкорисливою любов'ю. Він шукав її всюди, хоч би де вона об'являлася, стараючись найбільше виділити її універсальність. Учительський Уряд Церкви бачить і високо цінує його любов до істини; його думка — саме тому, що вона ніколи не випускала з ока універсальної, об'єктивної і трансцендентної істини, — підкорила "вершини, що їх людський розум ніколи не міг би собі уявити".(51) От чому його слушно можна назвати "апостолом істини".(52) Саме тому, що св. Тома простував до істини без вагання, він зумів з усім своїм реалізмом визнати її об'єктивність. Його філософія є справді онтологією, а не просто феноменологією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Драма протистояння віри і розуму</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Із зародженням перших університетів богослов’я встановило безпосередній контакт з іншими формами досліджень і наукових знань. Хоча св. Альберт Великий і св. Тома захищали певний зв'язок між богослов’ям і філософією, вони першими визнали, що філософії та різним наукам потрібна автономія, щоб провадити плідні дослідження у своїх галузях. Та починаючи з пізнього середньовіччя таке правомірне розмежування двох форм знання перетворилося на згубне протистояння. Надмірний раціоналізм деяких мислителів призвів до радикалізації поглядів і зародження практично ізольованої й цілковито автономної щодо істин віри філософії. Одним із наслідків такого протистояння стала зростаюча упередженість щодо самого розуму. Дехто став на позицію цілковитої недовіри, скептицизму й агностицизму — чи то з метою розширити простір віри, чи з метою повністю позбавити її раціонального обґрунтування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож те, що патристична і середньовічна думка розуміла як глибоку єдність — джерело пізнання, здатного досягти найвищих форм теоретичного узагальнення, — на практиці було знищене системами, які стали на бік раціонального, відірваного від віри й альтернативного щодо неї пізнання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Способи радикалізації, які мали найбільший вплив, відомі, їх легко розпізнати, особливо в історії Заходу. Немає ніякого перебільшення у твердженні, що значна частина новочасної філософської думки розвивалася поступово віддаляючись від християнського Об'явлення і навіть у протистоянні з ним. У минулому сторіччі цей процес сягнув апогею. Деякі представники ідеалізму намагалися різними способами перетворити віру та її суть, навіть тайну смерті й воскресіння Ісуса Христа, на діалектичні структури, доступні раціональному пізнанню. Супроти цієї течії виступили різні форми філософськи розробленого атеїстичного гуманізму. Вони вважали віру чужорідним і шкідливим для повноцінного розвитку раціональності чинником. При цьому вони не вагалися приписати собі статус нових релігій і стали основою соціальних і політичних програм, які сприяли створенню тоталітарних систем, що додали людству багато страждань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У сфері природничих досліджень поступово поширилася позитивістська ментальність, яка не тільки розірвала всілякі зв'язки з християнським баченням світу, але, що найголовніше, відмовилася від будь-яких зв'язків із метафізичним та моральним його баченням. Унаслідок цього виникла небезпека, що деякі люди науки, відмовляючись від будь-яких етичних критеріїв, уже не ставитимуть людську особистість та все її життя у центрі своєї уваги. Ба більше, частина з них, усвідомивши відкриті розвитком техніки можливості, здається, скорилася не тільки ринковій логіці, а й спокусі здобути владу деміурга над природою і навіть над самою людиною.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наслідки кризи раціоналізму врешті-решт обернулися нігілізмом. Для сучасної людини він якоюсь мірою привабливий як філософія небуття. За теорією прихильників нігілізму, шукання самі по собі є метою, оскільки немає ані надії, ані можливості досягти мети, якою є істина. У нігілістичній інтерпретації існування є тільки нагодою для отримання відчуттів і вражень, серед яких на перший план виходить те, що минуще. Нігілізм є джерелом поширеного сьогодні погляду, що не треба брати жодних тривалих зобов'язань, бо все недовговічне й тимчасове.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> З іншого боку, не слід забувати, що в сучасній культурі змінилася роль самої філософії. Вона втратила статус мудрості й універсального знання, щоб поступово стати тільки однією з галузей людського пізнання; у певному розумінні її просто спровадили на другопланову роль. Інші форми раціонального пізнання у цей час набували чимраз більшого значення, ще дужче підкреслюючи другорядний характер філософського знання. Замість споглядання істини та шукання остаточної мети і сенсу життя, ці форми раціонального пізнання використовуються — або принаймні можуть бути використані — як "інструментальний розум" для досягнення утилітарних цілей, особистої вигоди або влади.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уже в першій моїй Енцикліці я вказував, яка велика небезпека виникає тоді, коли людина надає цьому шляхові абсолютної цінності: "Сьогоднішня людина, здається, перебуває під постійною загрозою того, що є її власним витвором, тобто плодами праці її рук, а водночас, ще більшою мірою, плодами її розуму та устремлінь її волі. Плоди різноманітної діяльності людини дуже швидко і найчастіше у непередбачений спосіб піддаються "відчуженню", тобто відбираються у виробника, при цьому вони часто-густо масою прямих чи опосередкованих наслідків обертаються проти самої ж людини. Здається, що в цьому і полягає головний акт драми сучасного людського існування у його найширшому і найзагальнішому вимірі. Людину чимдалі, то більше охоплює страх. Вона боїться, що плоди її праці — ясна річ, не всі і навіть не більшість, а деякі, але саме ті, в яких відображена особлива міра її винахідливості та заповзятливості, — можуть радикально обернутися проти неї".(53)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З настанням культурних змін деякі філософи, відмовляючись шукати істину заради неї самої, єдиною метою своїх шукань визнали суб'єктивну впевненість або практичну користь. Унаслідок цього вони випустили з поля зору справжню гідність розуму, якому вже не вільно було пізнавати істину і шукати абсолют.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> В останньому періоді історії філософії можна побачити процес поступового поглиблення поділу між вірою і філософським розумом. Щоправда, придивившись ближче до філософських праць навіть тих авторів, котрі прислужилися збільшенню відстані між вірою і розумом, можна знайти цінні зародки думки, а поглиблюючи й розвиваючи їх чесним розумом і серцем, відкрити дорогу до істини. Такі зерна думки присутні, наприклад, у глибокому аналізі сприйняття і досвіду, уяви і несвідомого, індивідуальності й інтерсуб'єктивності, свободи й цінності, часу й історії. Проблема смерті для кожного мислителя також може стати суворим викликом для шукання у власному внутрішньому світі істинного сенсу свого життя. Однак, попри все це, в наші дні співвідношення віри й розуму потребує поглибленого вивчення, оскільки взаємозв'язок віри й розуму був порушений, а обидві сторони збіднені й ослаблені. Розум, позбавлений підтримки з боку Об'явлення, блукав бічними шляхами, ризикуючи загубити свою остаточну мету. Віра, позбавлена підтримки розуму, більше зосередилася на почуттях і переживаннях, наражаючись на небезпеку втратити свій універсальний характер. Помилкою є думати, що віра може сильніше впливати на слабкий розум; навпаки, тоді їй загрожує ще більша небезпека, оскільки вона може опуститися до рівня міфів або забобонів. Так само й без дозрілої віри розумові бракує стимулів, щоб зосередитися на специфіці й глибині буття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому нехай не видається недоречним мій голосний і рішучий заклик відновити оту глибоку єдність віри і філософії, що робить їх здатними діяти згідно з їхньою природою і шанувати автономію одна одної. Відповіддю на відвагу (parresia) віри мусить бути відвага розуму.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ V</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЩО ГОВОРИТЬ УЧИТЕЛЬСЬКИЙ УРЯД ЦЕРКВИ ПРО ФІЛОСОФІЮ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Розсудливість Учительського Уряду Церкви як служіння істині</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> Церква не проповідує ніякої власної філософії й офіційно не стає на бік якогось одного філософського напряму на противагу іншим.(54)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Така стриманість пояснюється тим, що філософія (так само й тоді, коли встановлює зв'язок із богослов’ям) мусить уживати власних методів і дотримуватися власних засад, інакше бракувало б гарантій, що вона буде скерована до істини й прямуватиме до неї під контролем розуму. А філософія, яка не розвивається у світлі розуму згідно з власними засадами й специфічними методами, мало на що згодилася б. Глибинні підвалини автономності філософії треба вбачати в тому, що розум за своєю природою спрямований до істини, а крім того, наділений необхідними засобами для її досягнення. Зрозуміло, що філософія, свідома свого "первісного устрою", шануватиме також притаманні об'явленій істині вимоги та постулати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте історія свідчить, що філософська думка, особливо у новочасній історії, часто збивається на манівці й припускається помилок. Учительський Уряд Церкви не має своїм завданням заповнювати прогалини у недосконалих філософських умовиводах. Натомість він повинен рішуче й однозначно втручатися, якщо філософські дискусійні тези загрожують правильному розумінню істин Об'явлення, а також якщо поширюються хибні й однобічні теорії, котрі сіють серйозні помилки, порушуючи простоту й чистоту віри Божого народу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Тому Учительський Уряд Церкви може й повинен силою свого авторитету й у світлі віри давати оцінку філософії й поглядам, які суперечать християнській доктрині.(55) Завданням Учительського Уряду Церкви є передовсім показати, які філософські положення та висновки не відповідають істинам Об'явлення, а відтак сформулювати вимоги, які годилося б поставити філософії з погляду віри. Крім того, оскільки у процесі розвитку філософських знань сформувалися різні школи мислення, то таке розмаїття напрямів зобов'язує Учительський Уряд Церкви висловити власну думку щодо відповідності чи невідповідності підставових концепцій, якими вони керуються, вимогам Слова Божого і принципам теологічних міркувань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква зобов'язана показувати, що саме в певній філософській системі не згідне з вірою, яку вона, Церква, визнає. По суті, чимало філософських розмірковувань про Бога, про людину та її свободу, про моральні норми поведінки є безпосереднім викликом для Церкви, оскільки вони дотичні до об'явлених істин, довірених її опіці. Коли ми, єпископи, беремося за це розпізнання, нам належить бути "свідками істини", котрі покірно, але й наполегливо виконують своє служіння; важливість його повинен оцінити кожен філософ, бо ж воно є точкою опори для recta racio, тобто розуму, який правильно мислить про істину.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>51.</b> Однак не слід розуміти це розпізнання передовсім негативно, так, ніби Учительський Уряд Церкви заміряється відкинути або обмежити всі можливі форми посередництва. Навпаки, втручання Учительського Уряду має насамперед спонукати, підтримувати філософську думку й допомагати їй. Зрештою самі філософи найкраще розуміють потребу самокритики та спростування можливих помилок і необхідність вийти поза надто тісні межі, в яких народжуються філософські міркування. Особливо треба пам'ятати, що існує тільки одна істина, хоча вона й виражена у формах, які мають на собі відбиток історії, а крім того, є витвором зраненого та ослабленого гріхом розуму. Звідси випливає, що жодна історично сформована філософія не може категорично стверджувати, що їй одній цілковито належить істина або що вона вповні пояснює реальність людини, світу та зв'язок людини з Богом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, сьогодні, коли й далі множаться філософські системи, методи, поняття та аргументи, часом доволі ґрунтовні, зростає потреба критичного розпізнання їх у світлі віри. Це нелегка справа, бо якщо вже саме окреслення природних і невід'ємних якостей розуму, з урахуванням його конститутивної й історично зумовленої обмеженості, становить значні труднощі, то ще складніше буває відрізнити у змісті філософських концепцій те, що є в них цінного й плідного з погляду віри, від помилкового й небезпечного. А проте Церква знає, що "скарби премудрості й пізнання" заховані у Христі (Кол. 2,3), тому вона намагається своїм словом стимулювати філософську думку, щоб та не збочила з дороги, яка веде до пізнання тайни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>52.</b> Учительський Уряд Церкви не тільки останнім часом проголошує своє ставлення до певної філософської доктрини. Варто нагадати, наприклад, що впродовж століть Учительський Уряд висловлювався з приводу теорій, що проповідували передіснування душ,(56) а також з приводу різних форм ідолопоклонства та забобонного езотеризму в астрологічних доктринах;(57) На увагу заслуговують також і більш систематичні твори, спрямовані проти деяких тез латинського аверроїзму, що не відповідають християнській вірі.(58)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Висловлювання Учительського Уряду почастішали з другої половини минулого століття, передусім тому, що чимало католиків вважали тоді своїм обов'язком протиставити різним течіям новочасної думки свою власну філософію. У такій ситуації Учительський Уряд Церкви мусив пильнувати, аби ці філософії й собі не набрали хибних і негативних форм. Його критика, симетрично спрямована у двох протилежних напрямках, стосувалася, з одного боку, фідеїзму(59) і радикального традиціоналізму(60) з їхньою недовірою до природних можливостей розуму, а з іншого — раціоналізму(61) та онтологізму(62), які приписували природному розумові знання, які можна осягти тільки у світлі віри. Конструктивний зміст цієї полеміки був оформлений у Догматичній Конституції Dei Filius, в якій уперше соборне зібрання, а саме I Ватиканський Собор, офіційно висловилося з питання про співвідношення розуму й віри. Вчення, закріплене в цьому документі, зробило великий позитивний вплив на філософські шукання багатьох віруючих і до сьогодні є авторитетним взірцем правильного й послідовного християнського мислення у цій особливій царині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>53.</b> У своїх висловлюваннях Учительський Уряд Церкви розглядав не так окремі філософські тези, як необхідність природного, тобто, по суті, філософського пізнання для рефлексії над вірою. Так, I Ватиканський Собор, синтетично охоплюючи й підтверджуючи в урочистій формі вчення, яке раніше становило зміст звичайного й систематичного папського Учительського Уряду, зверненого до вірних, наголосив, що природне пізнання Бога й Об'явлення, тобто розум і віра — неподільні, а водночас незводимі одне до одного. Собор виходив із фундаментального положення, закладеного у самому Об'явленні, про можливість природного пізнання існування Бога — джерела і мети всіх речей, (63) а завершив урочистим твердженням, наведеним раніше: "Існують два порядки пізнання, відмінні не тільки з огляду на свої джерела, а й з огляду на об'єкти".(64)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому, всупереч будь-яким формам раціоналізму, належало підтвердити відмінність тайн віри від надбань філософії, а також трансцендентність перших і їхню перевагу перед останніми. З іншого боку, треба було виступити проти спокус фідеїзму й нагадати, що істина єдина, тобто про те, що раціональне пізнання може й повинне зробити позитивний внесок у пізнання віри: "Хоча віра є вища за розум, однак ніколи не може виникнути справжньої розбіжності між вірою і розумом: той самий Бог, Який об'являє таємницю і наділяє вірою, запалив у людській голові світло розуму, але той же Бог не може зректися Самого Себе, а істина не може суперечити істині".(65)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>54.</b> У нашому столітті Учительський Уряд Церкви багаторазово висловлювався на цю тему, застерігаючи від спокуси раціоналізму. Тут годилося б згадати слова Папи св. Пія X про те, що модернізм спирається на філософські тези, які є виявом феноменалізму, агностицизму й іманентизму.(66) Не варто забувати і про інший важливий момент, а саме те, що католицька сторона відкидає марксистську філософію й атеїстичний комунізм.(67) </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Своєю чергою Папа Пій XII в Енцикліці Humanі generis застеріг від помилкових поглядів, які спираються на тези еволюціонізму, екзистенціалізму та історицизму. Вони, пояснював Папа, не були розроблені й проповідувані богословами, а народилися "поза вівчарнею Христа";(68) і додавав, що ці відхилення не можна просто відкинути, а потрібно піддати їх критичній оцінці: "Католицькі філософи і богослови, нелегким завданням яких є захист Божої та людської істини і прищеплення її людським умам, не можуть ігнорувати або нехтувати ті погляди, які більше або менше відхиляються від правильної дороги. Навпаки, вони повинні їх добре вивчити, оскільки лікувати хвороби не можна, спочатку їх добре не вивчивши, а також тому, що навіть у хибних твердженнях часом ховається зерно істини, зрештою помилки спонукають наш розум старанніше досліджувати і поглиблювати пізнання певних філософських і богословських істин".(69) У недавньому минулому Конгрегація у справах Віровчення, виконуючи завдання, покладене на неї Римським Єпископом,(70) була змушена втрутитися, щоби ще раз звернути увагу на небезпеку, пов'язану з некритичним засвоєнням деякими прихильниками "теології визволення" тез і методів, які походять із марксизму.(71)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, і в минулому Учительський Уряд Церкви багаторазово й за різних обставин висловлював її позицію у філософських питаннях. Внесок моїх Шановних Попередників є цінним доробком, якого не можна забувати.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>55.</b> Придивляючись до сучасної ситуації, ми бачимо, що проблеми минулого повертаються, але вже в новому вигляді. Ми тепер маємо справу не тільки з проблемами, які цікавлять поодиноких осіб або певні групи, а з вельми поширеними поглядами, які певною мірою формують загальний спосіб мислення. До них, наприклад, належить недовіра до розуму, яку ми бачимо у новітніх формах багатьох течій філософської думки. У зв'язку з цим у багатьох колах подейкують про "кінець метафізики": пропонують філософії обмежитися скромнішими завданнями, такими як інтерпретація фактів, рефлексія над окремими галузями людського знання або над його структурами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У богослов’я теж повертаються давні спокуси. Наприклад, у деяких сучасних богословських школах знову заявляє про себе певний раціоналізм, скажімо, коли визнані філософськи обґрунтованими твердження вважають за нормативні для богословських досліджень. Це трапляється насамперед у тих випадках, коли богослов, не дуже компетентний у філософії, некритично піддається впливові тверджень, які вже увійшли до буденної мови й масової культури, але позбавлені достатніх раціональних підстав.(72)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не бракує й небезпечних виявів повернення на позиції фідеїзму, який не визнає, що раціональне знання та філософська рефлексія істотно зумовлюють розуміння віри і навіть саму можливість віри в Бога. Поширеним сьогодні виявом цієї фідеїстичної тенденції є "біблеїзм", який хотів би зробити тексти Святого Письма та його екзегезу єдиною авторитетною точкою співвіднесення. Доходить до того, що Слово Боже ототожнюють тільки із Святим Письмом, а тим самим не надають жодного значення вченню Церкви, яке рішуче підтвердив II Вселенський Ватиканський Собор. Конституція Dei Verbum нагадує, що Слово Боже присутнє як у святих текстах, так і в Переданні,(73) після чого однозначно проголошує: "Священне Передання і Святе Письмо становлять єдину священну заставу Божого Слова, доручену Церкві; приймаючи її, ввесь Божий народ, об'єднаний довкола своїх пастирів, постійно перебуває у вірності науці апостолів".(74)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож Святе Письмо не є єдиним пунктом співвіднесення для Церкви. Бо джерелом "найвищого правила її віри"(75) є єдність, яку Святий Дух установив між Святим Переданням, Святим Письмом і Учительським Урядом Церкви, єднаючи їх такими міцними взаємними узами, що вони не можуть існувати окремо одне від одного.(76) </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не варто також нехтувати небезпеку, на яку наражаються ті, хто пробує зрозуміти істини Святого Письма за допомогою самої лише методології, забуваючи про необхідність більш вичерпної екзегези, яка дозволила б їм разом з усією Церквою вповні розкрити зміст текстів. Хто береться досліджувати Святе Письмо, повинен завжди пам'ятати, що різноманітні герменевтичні методології також спираються на певні філософські концепції, тому перш ніж застосовувати такі підходи до аналізу священних текстів, треба уважно їх оцінити.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Інші вияви прихованого фідеїзму — це легковажне ставлення до теоретичної теології та нехтування класичної філософії, поняття якої допомогли розуму обґрунтувати істини віри і навіть були використані в догматичних формулюваннях. Папа Пій XII застерігав від наслідків такого розриву з філософською традицією та відмови від традиційної термінології.(77)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>56.</b> Ми сьогодні взагалі маємо справу з великою недовірою до тверджень універсального й абсолютного характеру, яку демонструють особливо прихильники теорії, котра заявляє, що істина є наслідком домовленості, а не визнання розумом об'єктивної реальності. Зрозуміло, що у світі, поділеному на безліч спеціалізованих ділянок знання, важко знайти отой повний і остаточний сенс життя, що його шукає традиційна філософія. А все ж таки у світлі віри, яка побачила остаточний сенс ув Ісусі Христі, хочу гаряче закликати філософів, як християнських, так і нехристиянських, зберегти довіру до можливостей людського розуму і не ставити занадто скромні цілі перед своєю філософською рефлексією. Історія тисячоліття, яке хилиться до кінця, вчить нас, що належить іти саме цією дорогою: не втрачати туги за остаточною істиною, пристрасно її шукати і сміливо відкривати нові стежки. Віра спонукає розум долати будь-які бар'єри самоізоляції і не вагатися ризикувати у шуканні прекрасного, доброго й істинного. Тому віра стає рішучим і переконаним захисником розуму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Зацікавлення Церкви у філософії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>57.</b> Однак Учительський Уряд Церкви не просто вказував на помилки і перекручення у філософських доктринах — він також послідовно нагадував про головні засади, на які належить спиратися справжньому відродженню філософської думки, а водночас накреслював конкретні напрями пошуків. У цьому контексті оприлюднення енцикліки Aeterni Patris Папи Льва XIII стало справді переломною подією у житті Церкви. Цей текст був досі єдиним папським документом, цілковито присвяченим філософії. Видатний Папа виклав і розвинув у ньому вчення I Ватиканського Собору про співвідношення віри і розуму, вказуючи, що філософська думка має фундаментальне значення для віри й розвитку богословських знань.(78)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча минуло понад сто років, багато вказівок цієї енцикліки не втратили актуальності як із практичного, так і з педагогічного погляду; це передовсім стосується тези про незрівнянну цінність філософії св. Томи. Папа Лев XIII вважав, що повернення до думок Ангельського Доктора — це найкраща дорога до того, щоб знову плекати філософію згідно з вимогами віри. "Св. Тома, — писав Папа, — як і годиться, запроваджує виразний поділ між вірою і розумом, однак водночас єднає їх між собою узами взаємної дружби, забезпечуючи права обох сторін і захищаючи їхню гідність".(79)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>58.</b> Відомо, якими плідними були наслідки цього папського заклику. З новим натхненням розпочалося вивчення думок св. Томи та інших схоластів. Значно пожвавішали історичні дослідження, що зумовило нове відкриття скарбів середньовічної думки, до того часу здебільшого забутих, та до народження нових томістичних шкіл. Завдяки застосуванню історичної методології, знання про твори св. Томи значно розширилися, а численні науковці змогли сміливо використати томістичну традицію у дискусії про філософські й богословські проблеми своєї епохи. Найвпливовіші богослови нашого століття, думки і пошуки яких надихнули Отців II Ватиканського Собору, були сформовані рухом відродження томістичної філософії. Завдяки цьому Церква у ХХ столітті мала в своєму розпорядженні численну групу творчих мислителів, вихованих у школі Ангельського Доктора.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>59.</b> Однак віднова томізму й неотомізму не була єдиним виявом відродження філософської думки у християнській культурі. Вже раніше й незалежно від заклику Папи Льва XIII з'явилися численні католицькі богослови, які, посилаючись на новітні течії думки і користуючись власною методологією, створили філософські праці, які мали величезну силу впливу й неминущу цінність. Одні розробили блискучі зразки синтези, які нічим не поступалися великим ідеалістичним системам, інші заклали епістемологічні підвалини нового розгляду віри у світлі відновленої концепції моральної свідомості, ще інші створили філософію, яка, виходячи з аналізу іманентної дійності, відкривала дорогу до трансцендентного. Нарешті, дехто робив спробу примирити вимоги віри з методологічними принципами феноменології. Отже, виходячи з різних засад, вони постійно створювали нові форми абстрактного філософського мислення, які мали продовжувати велику традицію християнської думки, що має за основу єдність віри і розуму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>60.</b> II Ватиканський Собор також розробив вельми багате і плідне вчення щодо філософії. У контексті нинішньої енцикліки я повинен, зокрема, нагадати, що цілий розділ Конституції Gaudium et spes становить своєрідний компендій біблійної антропології, яка є джерелом натхнення і для філософії. Цей документ говорить про цінність людини, створеної за образом Божим, обґрунтовує її гідність і перевагу перед рештою створінь, показує трансцендентну здатність її розуму.(80)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Gaudium et spes порушує і проблему атеїзму, переконливо показуючи помилки цієї філософської візії, особливо у контексті притаманної людині гідності та її свободи.(81) </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Глибоке філософське значення, безперечно, мають слова, що виражають головну ідею цього тексту, на які я посилався у моїй першій Енцикліці Redemptor hominis і які становлять одну з незмінних точок співвіднесення для мого навчання: "Справді, тайна людини дістає справжнє пояснення тільки в тайні Воплоченого Слова. Бо перший чоловік, Адам, був прообразом того, хто мав прийти, тобто Христа Господа. Христос, новий і останній Адам, уповні відкриває людині її власну досконалість і показує їй її високе покликання в самому об'явленні тайни Бога Отця і Його любові".(82) </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор також розглянув питання про філософські студії, що їх мали розпочати майбутні священики. Його рекомендації можна застосувати ширше — до християнського навчання загалом: "Філософські науки, — наголосив Собор, — треба подавати так, щоб вихованці були введені перш за все у ґрунтовне і внутрішньо узгоджене пізнання людини, світу і Бога, спираючись на невмирущу філософську спадщину й беручи до уваги також дослідження новітніх часів".(83)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці рекомендації підтверджено й розвинено в наступних документах Учительського Уряду Церкви, де виявлено турботу про забезпечення всебічної філософської підготовки передовсім для тих, хто готується до богословських студій. Я особисто неодноразово наголошував на значенні філософської освіти для тих, кому в душпастирській практиці доведеться змагатися з проблемами сучасного світу й розуміти причини певної поведінки, щоб належно на неї реагувати.(84)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>61.</b> Якщо в різних ситуаціях я вважав за потрібне втручатися у цю справу, зокрема, щоб підтвердити цінність інтуїцій Ангельського Доктора й наполегливо радити вивчати його думку, то тільки тому, що рекомендації Учительського Уряду не завжди виконували з бажаною старанністю. Після II Ватиканського Собору в багатьох католицьких школах можна було помітити певний регрес у цій царині, що було виявом недостатньої поваги не тільки до схоластичної філософії, а й взагалі до філософських студій як таких. З подивом і жалем мушу сказати, що багатьом богословам теж бракує зацікавлення філософією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Причини цього різні. Передовсім треба згадати брак довіри до можливостей розуму, що демонструє більшість концепцій сучасної філософії, коли відмовляється від метафізичної рефлексії над одвічними питаннями людини і зосереджується на проблемах дрібних і часткових, часом суто формальних. Треба також звернути увагу на непорозуміння, яке виникло у зв'язку з так званими "гуманітарними науками". II Ватиканський Собор неодноразово підтвердив цінність наукових досліджень, які прагнуть глибше пізнати тайну людини.(85)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Скерований до богословів заклик вивчати ці науки і мірою потреби правильно використовувати їх у своїх шуканнях, однак, не треба розуміти як непрямий дозвіл відсунути філософію набік або й зовсім відмовитися від неї у процесі душпастирського формування і praeparatio fidei. Насамкінець маю ще згадати про відновлення інтересу до інкультурації віри. Досвід, зокрема молодих Церков, дозволив відкрити поряд із високими абстрактними формами мислення різноманітні вияви народної мудрості. Вони є справжнім надбанням культури й традиції. Але вивчення звичаїв має йти у парі з філософськими студіями, що дозволить побачити цінні елементи народної мудрості і дасть змогу будувати необхідні зв'язки поміж ними і проповідуванням Євангелії.(86)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>62.</b> Я хочу рішуче підтвердити, що вивчення філософії є підставовою й необхідною складовою у структурі богословських студій і в підготовці майбутніх священиків. Не випадково в програмі семінарій богословським студіям (curriculum) передує початковий етап, присвячений насамперед вивченню філософії. Такий порядок, підтверджений рішеннями V Латеранського Собору,(87) сягає своїм корінням досвіду середньовічних громад, коли вони відчули потребу поєднати в гармонійне ціле філософські й богословські знання. Такий підхід до богословських студій значною мірою формував, полегшував і підтримував, принаймні опосередковано, розвиток новочасної філософії. Знаменним прикладом цього є вплив твору Франсіско Суареса Disputationes Metaphysicae, знаного навіть у німецьких лютеранських університетах. І навпаки, занедбання цієї методології стало причиною серйозного відставання як у підготовці священиків, так і в самій теології. Досить для прикладу вказати на відсутність зацікавлення сучасною думкою і культурою, що призводить до завмирання будь-яких форм діалогу або до некритичного засвоєння будь-яких філософських поглядів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я глибоко переконаний, що ці труднощі будуть подолані завдяки розумній філософській і богословській підготовці, якої ніколи не повинно забракнути у Церкві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>63.</b> У зв'язку з наведеними причинами я визнав за потрібне підтвердити в нинішній Енцикліці, що Церква живо зацікавлена філософією. Існує глибокий зв'язок, який єднає працю богослова з філософськими шуканнями. Тому обов'язком Учительського Уряду Церкви є розпізнання й спонукання розвитку філософської думки, яка не суперечить вірі. А моє завдання полягає у тому, щоб показати певні засади і точки співвіднесення, які я вважаю за необхідну умову встановлення гармонійного і плідного зв'язку поміж богослов’ям і філософією. У їхньому світлі можна буде виразно побачити, які зв'язки богослов’я повинно (або не повинно) встановлювати з різними філософськими системами і поглядами, що існують у сучасному світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ VI</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВЗАЄМОДІЯ БОГОСЛОВ’Я І ФІЛОСОФІЇ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Навчання віри і вимоги філософського розуму</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>64.</b> Cлово Боже звернене до кожної людини, в будь-який час і в усіх куточках Землі, а людина за своєю природою є філософом. Богослов’я, зі свого боку, свідомо й науково розвиває розуміння цього Слова у світлі віри, тому воно не може обійтися без зв'язку із філософськими системами, розробленими впродовж століть, і то беручи до уваги певні процедури, які воно застосовує, та завдання, які має виконувати. Тут я не маю наміру пропонувати богословам конкретні методології, бо це не належить до компетенції Учительського Уряду Церкви, а хочу радше нагадати деякі специфічні, з огляду на природу самого Об'явленого Слова, завдання богослов’я, реалізація яких потребує звернення до філософської думки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>65.</b> Структура богослов’я як навчання віри сформована двома методологічними засадами: auditus fidei та intellectus fidei. Завдяки першій богослов’я опановує істини Об'явлення мірою того, як його послідовно пояснюють Священне Передання, Святе Письмо і живий Учительський Уряд Церкви,(88) а завдяки другій через абстрактне мислення задовольняє специфічні вимоги розуму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Внесок філософії у богослов’я на ділянці підготовки до істинного auditus fidei полягає в тому, що вона розглядає структуру пізнання та засоби спілкування людей, зокрема різноманітні форми і функції мови. Не менш важливим є внесок філософії у правильне розуміння церковного Передання, ухвал Учительського Уряду Церкви та висловлювань великих учителів богослов’я, бо вони часто послуговувалися поняттями та структурами мислення, запозиченими з певної філософської традиції. У такому разі богослов повинен не тільки пояснити поняття й терміни, вживані Церквою в її рефлексії та навчанні, а й глибоко пізнати філософські системи, які могли вплинути на формування цих понять і термінів, щоб розробити правдиві й зв'язні інтерпретації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>66.</b> Щодо intellectus fidei, то найперше слід завважити, що Божа Істина, "об'явлена нам у Святому Письмі й правдиво витлумачена навчанням Церкви",(89) сама собою зрозуміла, бо відзначається такою логічністю, що є автентичною цариною знання. Intellectus fidei пояснює цю істину не тільки показуючи логічні й поняттєві структури тверджень, з яких складається вчення Церкви, але й передовсім підкреслюючи їхній спасенний зміст, призначений як для окремої людини, так і для цілого людства. Сукупність цих тверджень дає змогу віруючому пізнати історію спасіння, вінцем якої є Ісус Христос і Його Пасхальна тайна. До цієї тайни християнин прилучається, виражаючи послух вірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зі свого боку, догматичне богослов’я повинно вміти передати універсальний зміст тайни Єдиного у Тройці Бога та плану спасіння як у спосіб наративний, описовий, так і передовсім у вигляді аргументів. Воно має це робити, застосовуючи критично сформовані поняття, які є загальновживаними. Адже без участі філософії не можна пояснити такі богословські питання, як, наприклад, питання про мову, яка описує Бога, про особові співвідношення у Тройці, творчу дію Бога у світі, зв'язок між Богом і людиною чи сутність Христа як істинного Бога й істинної людини. Те ж саме можна сказати і про різні питання з царини морального богослов’я, де безпосередньо застосовуються такі поняття, як моральне право, сумління, свобода, особиста відповідальність, провина тощо, дефініції яких дають у площині філософської етики.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому необхідно, щоб розум віруючої людини опанував природне істинне й упорядковане пізнання сотвореної дійсності, світу і людини, які також пов'язані з Божим Об'явленням; ба більше, розум повинен уміти передати ці знання за допомогою понять і аргументів. Теоретичне догматичне богослов’я передбачає і доповнює визначену й оперту на об'єктивній істині філософію людини, світу, а радикальніше — самого буття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>67.</b> Фундаментальне богослов’я як дисципліна, завданням якої є обґрунтування віри (пор.: 1Пт. 3,15), повинно намагатися виправдати й пояснити співвідношення між вірою і філософською рефлексією. Вже I Ватиканський Собор, посилаючись на вчення св. апостола Павла (пор.: Рим. 1,19-20), звернув увагу на те, що існують істини, доступні природному, а отже, й філософському пізнанню. Знання цих істин є неодмінною умовою прийняття Божого Об'явлення. Досліджуючи Об'явлення і його достовірність, а водночас відповідний акт віри, фундаментальне богослов’я повинно показати, як у світлі знання, просвітленого вірою, можна побачити певні істини, до яких розум доходить шляхом самостійних шукань. Об'явлення надає їм повноти змісту, скеровуючи їх до багатства об'явленої тайни, де вони знаходять свою остаточну мету. Як приклад тут можна навести природне пізнання Бога, можливість відрізнити Боже Об'явлення від інших явищ або визнати його достовірність, здатність людської мови змістовно й правдиво описувати те, що перевищує будь-який людський досвід. Усі ці істини схиляють розум визнати, що справді існує дорога, яка готує його до віри і якою він може прийти до прийняття Об'явлення, ні в чому не порушуючи своїх принципів і власної автономії.(90)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так само фундаментальне богослов’я повинно виявити внутрішню відповідність між вірою та її фундаментальною потребою бути вираженою за посередництвом розуму, цілком вільного дати свою згоду на це. Завдяки цьому віра зможе "вповні вказати дорогу розумові, який щиро шукає істини. Віра, дар Божий, хоч і не ґрунтується на розумі, але аж ніяк не може без нього обійтися; водночас розум бачить, що мусить опертися на віру, щоб відкрити горизонти, яких він власними силами досягти не може".(91)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>68.</b> Моральне богослов’я, може, ще більше потребує підтримки філософії. Бо в Новому Завіті життя людини регулюється приписами значно меншою мірою, ніж у Старому. Життя у Святому Духові провадить віруючих до свободи й відповідальності, які перевищують сам Закон. Проте Євангелія й апостольські послання містять як загальні засади християнської поведінки, так і детальні приписи. Щоб застосовувати їх у конкретних обставинах особистого і суспільного життя, християнин повинен уміти вповні послуговуватися своїм сумлінням і використовувати свою здатність до пізнання. Інакше кажучи, це означає, що моральне богослов’я мусить звертатися до адекватно сформованого філософського бачення природи людини і суспільства, а також до головних принципів, які керують етичними рішеннями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>69.</b> Можна було б заперечити, що в сучасному контексті богослов повинен звертатися не так до філософії, як до інших форм людського знання, наприклад, до історії, а особливо до природничих наук, надзвичайний поступ яких за останній час викликає загальне захоплення. Дехто під впливом посиленої уваги до інкультурації віри тримається думки, що богослов’я повинно радше тягнутися до традиційних форм мудрості, а не до європоцентричної філософії грецького походження. Натомість інші, відштовхуючись від хибної концепції плюралізму культур, зазвичай беруть під сумнів універсальну цінність філософської спадщини, прийнятої Церквою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цих поглядах, які взяв до уваги Собор,(92) є частка істини. Звернення до природничих наук у багатьох випадках може бути корисним, оскільки дозволяє здобути повніші знання про предмет вивчення, проте не треба забувати, що тут необхідним є посередництво суто філософської рефлексії, критичної і водночас здатної піднестися на відповідний рівень узагальнення. Така рефлексія є умовою плідної взаємодії культур. Хотів би передовсім звернути увагу на те, що не можна затримуватися на поодиноких, конкретних випадках, занедбуючи головне завдання, яким є розкриття універсального характеру істин віри. Крім того, не слід забувати, що особливий внесок філософської думки полягає в тому, що вона дає змогу розпізнати — як у різних концепціях життя, так і в культурах — "не те, що думають люди, а якою є об'єктивна істина".(93)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Для теології корисна тільки істина, а не різноманітні людські судження</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>70.</b> Тема співвідношення віри з культурами заслуговує на окреме обговорення, хоча по суті воно не буде вичерпним, з огляду на закорінення цієї теми як у філософії, так і в богослов’ї. Досвід зустрічі й змагання з культурами був таланом Церкви від самого початку проповідування Євангелії. Доручення, що його залишив Христос учням, щоб вони йшли всюди, "аж до останнього краю землі" (Діян. 1,8), проголошуючи об'явлену Ним істину, вельми швидко дозволило християнській спільноті переконатися у вселенському значенні проповідуваного вчення й зіткнутися з перешкодами, які виникали через культурні відмінності. Фрагмент з Послання св. Павла до християн Ефесу дає зрозуміти, як первісна спільнота старалася розв'язати цю проблему. Апостол пише: "А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду" (Еф. 2,13-14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі цього тексту обсяг нашої рефлексії розширюється й охоплює також переміну, яка відбувалася в язичниках після прийняття віри. Перед скарбами спасіння, звершеного Христом, падають бар'єри, що розділяють різні культури. Обітниця, принесена Богом у Христі, тепер набуває універсального виміру: вона вже не замкнена у межах одного народу, його мови, звичаїв, а вділяється всім як спадщина, з якої може вільно черпати кожен. Люди, хоч би з яких країв і традицій вони походили, у Христі покликані до єдності у сім'ї дітей Божих. Саме Христос уможливлює двом народам стати "одним". Ті, хто "далекі були, стали близькі" завдяки новій реальності, встановленій Пасхальною тайною. Ісус руйнує мури поділів і запроваджує невідому до того часу досконалу єдність через участь у Його тайні. Ця єдність така глибока, що Церква може сказати за св. Павлом: "Ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога" (Еф. 2,19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цих простих словах міститься велика істина: із зустрічі віри з різними культурами на практиці народилася нова реальність. Культури, якщо вони глибоко закорінені в людській природі, відзначаються типовою для людини відкритістю перед універсальним виміром і трансцендентністю. Тому різні дороги, які ведуть до істини, безперечно, корисні для людини, бо розкривають перед нею ті цінності, завдяки яким її життя стає чимраз більше людяним.(94)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, культури, якщо вони звертаються до цінностей давніх традицій, указують (хоча й опосередковано, що не означає менш реально) на знаки присутності Бога у природі, що ми вже бачили раніше, коли йшлося про Книгу Мудрості і вчення св. Павла.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>71.</b> Міцно пов'язані з людьми та їхньою історією, культури підпорядковуються тій самій динаміці, яка з'являється у людських діяннях. У культурах можна побачити перетворення і процеси розвитку, що є плодом контактів між людьми, які запозичують одне в одного різні моделі поведінки. Культури живить обмін цінностями, а їхня життєздатність та розвій залежать від готовності перейняти нові елементи. Як пояснити цю динаміку розвитку? Кожна людина прилучена до якоїсь культури, вона залежить від неї і впливає на неї. Людина — це водночас і дитя, і батько культури, в якій вона живе. В усі вияви свого життя людина вносить щось таке, що відрізняє її від решти створінь: безустанну відкритість перед тайною та незгасне прагнення знання. Тож кожна культура приховує в собі й виражає собою прагнення до якоїсь повноти. Тому можна сказати, що в самій культурі закладена можливість прийняти Боже Об'явлення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Переживання християнами своєї віри також просякнуте культурою середовища, що їх оточує, а сам спосіб переживання є одним із чинників, які поступово формують риси цієї культури. У кожну культуру християни вносять незмінну істину Бога, яку Він Сам явив в історії та культурі певного народу. Так століття за століттям повсякчас відтворюється подія, свідками якої були перші прочани, котрі перебували в Єрусалимі у день П'ятидесятниці. Слухаючи апостолів, вони запитували: "Хіба ж не галилеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народилися? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!" (Діян. 2,7-11). Проповідувана у різних культурах Євангелія вимагає віри від тих, хто її приймає, але не заважає їм зберігати власну культурну самосвідомість. Це не призводить до поділів, оскільки характерною рисою спільноти охрещених є універсальність, яка здатна прийняти кожну культуру, підтримуючи розвиток тих її елементів, які безпосередньо ведуть її до повного вираження в істині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звідси випливає, що жодна культура ніколи не може стати критерієм оцінки, а тим більше остаточним критерієм істини про Боже Об'явлення. Євангелія не виступає проти культури, тобто в зустрічі з культурою вона не хоче позбавити її властивого їй змісту чи нав'язувати чужі, не відповідні їй форми. Навпаки, послання, проповідуване християнином у світі та в розмаїтті культур, є правдивою формою звільнення від будь-якого безладу, запровадженого гріхом, а водночас це заклик до повноти істини. Ця зустріч нічого не забирає у культур, навпаки, спонукає їх відкритися перед новизною євангельської істини, щоб вони могли черпати з неї натхнення для подальшого розвитку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>72.</b> Те, що євангелізація першою зустріла на своїй дорозі грецьку філософію, аж ніяк не означає, що треба відкинути будь-які контакти з іншими школами думки. Сьогодні, коли Євангелія доступає до таких культурних просторів, які досі залишалися поза впливом християнства, відкриваються нові завдання перед інкультурацією. Наше покоління стикається з тими самими проблемами, які мусила долати Церква у перші століття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамперед маю на думці країни Сходу, надзвичайно багаті давніми релігійними і філософськими традиціями. Особливе місце серед них посідає Індія. З великою духовною енергією індійська думка шукає такого досвіду, який, звільняючи людину від обмежень часу та простору, мав би абсолютну цінність. У динаміці цих визвольних прагнень закладені передумови великих метафізичних систем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завданням сьогоднішніх християн, зокрема в Індії, є добути з тієї багатої спадщини елементи, які відповідають їхній вірі, щоб збагатити християнську думку. У цьому процесі, натхненому соборною Декларацією Nostra аetаte, вони повинні керуватися певними критеріями. Перший із них — це критерій універсалізму людського духу, підставові прагнення якого у цілком різних культурах одні й ті самі. Критерій другий, що випливає з першого, такий: коли Церква вперше стикається з великими культурами, вона не може зректися вже здобутого завдяки інкультурації у світі греко-латинської думки. Відкидаючи цю спадщину, вона б порушила провіденційний задум Бога, Який веде свою Церкву дорогами часу й історії. Цей критерій обов'язковий для Церкви кожної епохи, так само й для Церкви завтрашньої, яка збагатиться плодами сьогоднішніх контактів зі східними культурами і з цієї спадщини черпатиме нові вказівки для плідного діалогу з культурами, які людство зуміє створити й розвинути у своїй мандрівці до майбутнього. Третій критерій наказує нам бути обачними, щоб не поплутати правомірної турботи про збереження специфіки й оригінальності індійської думки з поглядом, що ця культурна традиція повинна залишитися замкненою у своїй своєрідності й самостверджуватися через опозицію щодо інших традицій, — це суперечило б самій природі людського духу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Все, що я сказав про Індію, стосується також спадщини великих культур Китаю, Японії та інших країн Азії, а також надбань традиційних культур Африки, які поширюються головно в межах усного переказу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>73.</b> Як випливає з цих міркувань, бажані зв'язки між філософією і богослов’ям треба розглядати у двох аспектах: вихідною точкою й першоджерелом для теології завжди мусить бути Слово Боже, об'явлене в історії, а остаточною метою — ніщо інше як зрозуміння цього Слова, поступово поглиблюване кожним наступним поколінням. З іншого боку, оскільки Слово Боже є Істина (пор.: Ів. 17,17), то кращому його зрозумінню, безперечно, сприяють людські шукання істини, тобто філософська рефлексія, яка провадиться за її власними правилами. Річ не в тім, щоб у богословських висновках просто використати те або те поняття чи фрагмент обраної філософської системи; головне, щоб розум віруючої людини використовував свою здатність шукати істину у роздумах і робив це в рамцях руху, що бере початок від Божого Слова і спрямований до ліпшого зрозуміння цього Слова. При цьому є очевидним, що в русі між цими двома полюсами — Словом Божим і його чимраз глибинним розумінням — розум хтось ніби захищає і до певної міри веде, завдяки чому він може уникати шляхів, які завели б його поза простір богооб'явленої істини, а врешті-решт поза простір істини у найпростішому значенні цього слова; навіть більше, його спонукувано стати на стежки, про існування яких він сам ніколи б не здогадався. Завдяки такому зв'язку зі Словом Божим, яке є вихідною точкою і метою, філософія збагачується, оскільки розум відкриває нові й неочікувані горизонти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>74.</b> Підтвердженням плідності такого зв'язку є особистий досвід великих християнських богословів, які виявили себе також як видатні філософи, бо залишили теоретичні праці такої великої ваги, що можна порівняти їх з учителями античної філософії. Це стосується як Отців Церкви, серед яких треба згадати як св. Григорія Назіянзина і св. Августина, так і середньовічних Учителів, зокрема чудову тріаду: св. Ансельма, св. Бонавентуру і св. Тому Аквінського. Виявом плідного зв'язку філософії із Словом Божим є також сміливі пошуки мислителів, що ближчі нам за часом, серед яких я хотів би виділити такі постаті, як Джон Генрі Ньюмен, Антоніо Росміні, Жак Марітен, Етьєн Жільсон та Едита Штайн — у західному світі, а в колі східної культури — видатних учених Володимира Соловйова, Павла Флоренського, Петра Чаадаєва, Володимира Лосського. Ясна річ, посилаючись на цих авторів, поруч з якими можна було б згадати ще й інших, я не маю наміру схвалювати все в їхніх поглядах, а тільки хочу вказати на їхню творчість як на показовий приклад філософської рефлексії певного типу, яка збагатилася завдяки взаємодії з істинами віри. Одне є певним: ознайомлення з дорогою духовного розвитку цих мислителів сприятиме поступу в шуканні істини і дасть змогу з більшою користю застосувати досягнуті результати у справі служіння людині. Залишається побажати, щоб ця велика філософсько-богословська традиція знайшла сьогодні та в майбутньому продовжувачів і дослідників для блага Церкви й людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Різні типи філософської рефлексії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>75.</b> Поданий вище огляд історії зв'язків віри і філософії показує, що можна говорити про різні типи філософської рефлексії залежно від їх відношення до християнської віри. Перший тип становить філософія, цілковито незалежна від євангельського Об'явлення; цей різновид історично існував у добу до народження Спасителя, а пізніше розвинувся у регіонах, до яких Євангелія ще не дісталася. У такій ситуації філософія слушно претендує на автономність, вона керується власними законами, спираючись тільки на розумові здібності. Таке прагнення треба підтримувати і зміцнювати, але з усвідомленням того, що природжена слабкість людського розуму нав'язує йому серйозні обмеження. Філософська ж рефлексія як шукання істини у природничій сфері завжди, принаймні опосередковано, є відкритою для надприродної реальності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ба більше: коли саме богослов’я вдається до філософських понять та аргументів, належить зберігати правильно витлумачений постулат автономності мислення. Адже проведене у згоді зі строгими раціональними критеріями роздумування є гарантією досягнення результатів, які мають універсальне значення. Тут справджується той принцип, що благодать не нищить природу, а вдосконалює її: згода віри, яка охоплює розум і волю, не руйнує, а вдосконалює здатність самостійного мислення кожної віруючої людини, яка приймає богооб'явлені істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На відміну від цього слушного підходу, теорія так званої "самодостатньої" філософії, яку визнають багато сучасних філософів, проповідує не правомірну автономію філософської думки, а домагається радше визнання самодостатності мислення, що, без сумніву, є безпідставним: відкидати багатство істини, яке плине з Божого Об'явлення, означає закривати собі доступ до глибшого пізнання істини, на шкоду самій філософії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>76.</b> Іншим типом філософської рефлексії є той, який багато хто означує як християнська філософія. Це визначення саме по собі слушне, однак не треба розуміти його помилково: воно не повинне навіювати думку, ніби існує якась офіційна філософія Церкви, оскільки віра як така — це не філософія. Воно радше має означувати християнську філософську рефлексію, філософування, яке виникло у живому зв'язку з вірою. Бо це визначення стосується не тільки до філософії, створеної християнськими філософами, які у своїх пошуках не хотіли суперечити вірі. Говорячи про християнську філософію, ми маємо на думці всі важливі напрями філософської думки, які б не народилися без прямого або опосередкованого внеску християнської віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож у християнській філософії можна побачити два аспекти. Один із них — суб'єктивний, суть якого в очищенні розуму вірою. Віра як богословська чеснота звільняє розум від самовпевненості — типової спокуси, якій легко піддаються філософи. Її таврували св. Павло й Отці Церкви, а за ближчих до нас часів такі філософи, як Паскаль та Кіркеґор. Завдяки упокоренню філософ наважується взятися за такі проблеми, які важко було б розглянути, не беручи до уваги знань, отриманих із Об'явлення. Тут можуть правити за приклад питання про зло й страждання, персоніфікацію Бога, сенс життя, а безпосередніше — радикальне метафізичне запитання: "Чому щось існує?"</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Другий аспект — об'єктивний, що стосується змісту філософії: Об'явлення виразно показує певні істини, яких розум, можливо, ніколи б і не відкрив, якби покладався тільки на власні сили, хоча ці істини й доступні його природному пізнанню. До цієї царини належать такі питання, як поняття Бога Творця — особового й вільного, яке відіграло таку важливу роль у розвитку філософської думки, особливо філософії буття. У цій царині — також реальність гріха, так, як вона постає у світлі віри, яка допомагає правильно описати філософськими категоріями проблему зла. Особливою заслугою віри є концепція особи як духовної сутності: християнська проповідь гідності, рівності й свободи людей, безперечно, мала потужний вплив на новочасну філософську думку. У ближчі до нас часи можна вказати на відкриття значущості для філософії історичної події, що є кульмінацією християнського Об'явлення. Вона не випадково стала ключовим поняттям філософії історії, яка є новим розділом у людських шуканнях істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Об'єктивним елементом християнської філософії є також необхідність дослідження раціональності певних істин Святого Письма, таких як можливість надприродного покликання людини чи первородний гріх. Такі починання схиляють розум визнати, що істина і раціональна реальність існують десь далеко поза тісними рамками, якими він сам ладен себе обмежити. Проблематика такого роду суттєво розширює поле раціональної думки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розмірковуючи над цими питаннями, філософи не стали богословами, оскільки не прагнули зрозуміти й вияснити істини віри у світлі Об'явлення. Вони продовжували працювати на своєму власному полі, застосовуючи власні, суто раціональні методи, але водночас розширюючи обшири своїх шукань новими ділянками істини. Можна сказати, що без цього спонукального впливу Божого Слова не постала б більша частина новочасної і сучасної філософії. Цей факт зберігає своє значення навіть незважаючи на те, що багато мислителів останніх століть, на жаль, відійшли від християнської ортодоксії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>77.</b> З іншим важливим типом філософської думки маємо справу тоді, коли саме богослов’я вдається до філософії. Богослов’я справді завжди потребувало й потребує допомоги філософії. Оскільки богослов’я є діяльністю критичного розуму, веденого світлом віри, то підставою і неодмінною умовою будь-яких його шукань є належно навчений і сформований у сфері понять і аргументів розум. Окрім цього, богослов’ю потрібна філософія, щоб вести з нею діалог з метою перевірки, чи є зрозумілими й універсально істинними богословські твердження. Не випадково Отці Церкви та середньовічні богослови використовували нехристиянські філософії, щоби довірити їм функцію пояснювання. Цей історичний факт підкреслює значення автономності, якої дотримується цей третій тип філософської рефлексії, а водночас вказує на те, які необхідні й глибокі перетворення вона мусить пройти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме за цим виміром необхідної й шляхетної співпраці з теологією філософію вже за патристичної доби називали ancilla theologiae [слугинею теології]. Це визначення не означало, що філософія безвільно підпорядковується богослов’ю або відіграє щодо нього суто функціональну роль. Його радше розуміли у тому сенсі, в якому Арістотель називав експериментальні науки "служницями першої філософії". Сьогодні важко було б застосувати це визначення з огляду на згаданий принцип автономності, але в історії до нього вдавалися, аби вказати на потребу зв'язку поміж цими двома галузями знань і на їхню неподільність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо богослов не бажає вдаватися до філософії, то постає небезпека, що він займатиметься нею несвідомо й замкнеться на малопридатних для зрозуміння віри структурах мислення. Якщо ж філософ відкине будь-який зв'язок із богослов’ям, то буде змушений виробити власне розуміння сутності християнської віри, як це зробили деякі філософи Нового часу. І в тому і в тому разі постала б небезпека знищення підстав автономії, що її кожна наука правомірно прагне зберегти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Різновид філософії, що тут розглядається, з огляду на його вплив на розуміння Об'явлення, нарівні з богослов’ям безпосередньо підпорядкований авторитетові Учительського Уряду Церкви і становить об'єкт його розгляду, як було вже показано. Бо істини віри ставлять певні вимоги, які філософія мусить шанувати, якщо бажає встановити зв'язок із богослов’ям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>78.</b> У світлі цих роздумів легко зрозуміти, чому Учительський Уряд Церкви так часто підкреслював достоїнства думки св. Томи і вказував на нього як на наставника і приклад для богословів. Учительський Уряд Церкви не мав наміру у такий спосіб висловлювати певне ставлення до суто філософських питань або наказувати прийняти певні погляди. Наміром Учительського Уряду було й залишається вказати на св. Тому як на справжній взірець для всіх тих, хто шукає істину, бо в його рефлексії вимоги розуму й сила віри сягнули найвищої синтези, яку будь-коли створювала людська думка: адже він зумів рішуче захистити істини, принесені Об'явленням, не ламаючи засад, якими керується розум.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>79.</b> Розвиваючи вчення, яке міститься у попередніх висловлюваннях Учительського Уряду Церкви, я хотів би в останній частині цієї енцикліки вказати на певні вимоги, які богослов’я, а передовсім Боже Слово, ставлять сьогодні перед філософською думкою і сучасними філософами. Як я вже наголошував, філософ мусить керуватися власними правилами і спиратися на власні засади, але істина може бути тільки одна. Неможливо, щоб зміст Об'явлення применшував відкриття розуму і його правомірну автономію. Розум, зі свого боку, ніколи не повинен втрачати здатності до саморефлексії й до ставлення питань, з усвідомленням, що він не може претендувати на абсолютний і винятковий статус. Богооб'явлена істина, що являє тайну буття у повному світлі, випромінюваному із самої Істоти, Яка дає життя, освітлює дорогу філософській рефлексії. Тому християнське Об'явлення стає справжньою зв'язковою ланкою і місцем зустрічі філософської і богословської думки в їхньому співвідношенні. Треба лише побажати, щоб богослови і філософи підкорялися тільки авторитетові істини, маючи на меті виробити таку філософію, яка була б суголосна Божому Слову. Така філософія стане місцем зустрічі культур і християнської віри, підставою порозуміння між віруючими і невіруючими. Вона допоможе віруючим зміцнитися у переконанні, що віра стає глибокою й автентичною тільки тоді, коли йде у парі з рефлексією і не відмовляється від неї. Підтвердження цього знаходимо у навчанні Отців: "Віра є не що інше як згода розуму.(...) Кожен, хто вірує, роздумує — віруючи, роздумує, і, роздумуючи, вірує.(...) Якщо віра не є предметом роздумів, то її зовсім немає".(95) А в іншому місці: "Якщо немає вільної згоди розуму, то немає й віри, бо без згоди розуму вірити у щось не можна".(96)</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ VII</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>СЬОГОДНІШНІ ПОТРЕБИ І ЗАВДАННЯ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Невід'ємні вимоги Божого Слова</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>80.</b> У Святому Письмі можна знайти цілий комплекс безпосередньо або опосередковано доступних елементів, що дозволяють сформувати уявлення про людину і світ, яке має виняткову філософську цінність. Християни поступово усвідомили, яке багатство сховане у цих священних сторінках. У Біблії показано, що дійсність, яку ми сприймаємо — не абсолют: вона не є несотвореною і не народилася сама собою. Тільки Бог — Абсолют. Окрім того, із сторінок Біблії постає концепція людини як imago Dei, в якій містяться конкретні вказівки щодо її сутності та свободи, а також безсмертя душі. Оскільки сотворений світ не є самодостатнім, то всяке ілюзорне відчуття автономії, яке ігнорує засадничу залежність кожного створіння, в тому числі і людини, від Бога, обертається драмами, які зводять нанівець раціональні шукання гармонії й сенсу людського існування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проблема морального зла — найтрагічнішої форми зла — також розглядається у Біблії, яка говорить нам, що його джерело не в якійсь пов'язаній із матерією недосконалості, а що воно є раною, завданою самою людиною, яка невпорядковано виражає свою свободу. Слово Боже, нарешті, ставить питання про сенс існування й дає на нього відповідь, скеровуючи людину до Ісуса Христа, Воплоченого Слова Божого, Яке є досконалим сповненням задуму людського життя. Читання священного тексту дозволить побачити ще й інші аспекти, однак на перший план виступає заперечення будь-яких форм релятивізму, матеріалізму й пантеїзму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Фундаментом цієї філософії, яка міститься в Біблії, є переконання, що людське життя і світ мають сенс і тяжіють до повноти, яка звершується у Христі. Воплочення назавжди залишиться головною тайною, до якої треба апелювати, щоб зрозуміти загадку існування людини, створеного світу й самого Бога. Ця тайна ставить філософію перед найважчим викликом, бо наказує розумові засвоїти логіку, здатну повалити мури, в яких він сам себе може ув'язнити. Тільки на цьому шляху сенс існування досягає своєї вершини, бо зрозумілою стає найглибша сутність Бога і людини: у тайні Воплоченого Слова зберігаються природа Божа і природа людська, із збереженням автономії кожної з них, водночас виникає відношення любові, яке їх поєднує, а також єдиний у своєму роді зв'язок, який, уникаючи змішання цих природ, виражає їх у взаємному єднанні.(97)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>81.</b> Можна помітити, що одним із найхарактерніших аспектів нашого нинішнього стану є "криза сенсу". З'явилося так багато концепцій пізнання, часто наукового характеру, в яких відображено бачення життя і світу, що на очах набуває дедалі більшого поширення явище фрагментації знання. Це робить шукання сенсу дуже складними, а часто й марними. Навіть більше, — тут маємо явище ще драматичніше: у тій гущавині інформації та фактів, серед яких ми живемо і які, здається, становлять зміст нашого життя, багато хто сумнівається, чи питання про сенс ще має сенс. Велика кількість теорій, які змагаються у спробах розв'язати цю проблему, а також різні візії та інтерпретації світу й людського життя тільки посилюють цей сумнів, який може легко стати джерелом скепсису й байдужості або різних форм нігілізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Унаслідок цього людський дух часто опановує якась складна для визначення форма мислення, яка спричинює ще більшу замкненість у собі, у межах власної іманентності, без жодного відношення до трансцендентного. Філософія, яка б не ставила питань про сенс існування, наражалася б на серйозну небезпеку відведення розумові суто інструментальної функції та втрати справжнього замилування шуканням істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб бути співзвучною Божому Слову, філософія передовсім мусить повернути собі вимір мудрості як шукання остаточного й абсолютного сенсу життя. Ця головна вимога є дуже потрібним стимулом для філософії, тому що наказує їй пристосуватися до власної природи. Ідучи цією дорогою, філософія стане не тільки вирішальним критичним авторитетом, який показує різним галузям знання їхні підвалини й межі, а й остаточною інстанцією, яка єднає людські знання й дії так, що під її впливом вони прямуватимуть до однієї найвищої мети і сенсу. Вимір мудрості сьогодні є тим більш необхідний, що величезне зростання технічного потенціалу людства наказує їй наново і з усією гостротою осмислити найвищі цінності. Якщо технічні засоби не будуть підпорядковані якійсь меті, яка виходить поза суто споживацьку логіку, то скоро вони можуть показати свій антигуманний характер, а навіть перетворитися на потенційні знаряддя знищення людського роду.(98)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Боже Слово об'являє остаточну мету людини і надає повноцінного сенсу її діяльності у світі. Саме тому воно закликає філософію знайти природний фундамент для цього сенсу, яким є релігійність, закладена у природі кожної людини. Філософія, яка б заперечувала можливість існування досконалого й абсолютного сенсу, була б не тільки ні до чого не придатна, а й помилкова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>82.</b> Крім того, філософія, яка сама не була б автентичним та істинним знанням, тобто не була б такою, яка цікавиться не тільки частковими й релятивними аспектами реальності — функціональними, формальними чи практичними, — а й її повною й остаточною істиною, тобто самою сутністю об'єктів пізнання, не могла б виконувати такої ролі мудрості. Отож тут ми наближаємося до другого постулату: філософія має довести, що людина здатна до пізнання істини; йдеться передовсім про пізнання, яке знаходить об'єктивну істину в adaequatio rei et intellectus, як визначили її учителі схоластики.(99)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця притаманна вірі вимога була однозначно підтверджена II Ватиканським Собором: "Бо розум не обмежений пізнанням тільки зовнішніх явищ, але може з правдивою достовірністю пізнавати доступну йому реальність, хоча через наслідки гріховні його впевненість дещо затемнена та ослаблена".(100)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Філософія феноменологічного чи релятивістського характеру не спроможна була б допомогти у пізнанні багатств, що містяться у Божому Слові. Бо Святе Письмо завжди передбачає, що людина, хоча вона й заплямувала себе нещирістю й брехнею, все ж таки в змозі зрозуміти чисту й просту істину. У священних книгах, особливо в Новому Завіті, можна знайти тексти й висловлювання, що стосуються суто онтологічних питань. Богонатхнені автори прагнули сформулювати істинні судження, тобто такі, які відображають об'єктивну дійсність. Не можна заявляти, що католицька традиція зробила помилку, інтерпретуючи деякі тексти св. Івана і св. Павла як такі твердження, що стосуються самої сутності Христа. Богослов’я у спробах зрозуміти й пояснити ці твердження потребує допомоги філософії, яка не заперечує, що можливе об'єктивно істинне пізнання, навіть якщо його можна вдосконалювати й надалі. Все, що тут було сказано, стосується також суджень морального характеру, про які Святе Письмо говорить, що вони можуть бути об'єктивно істинні.(101)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>83.</b> З двох викладених вимог випливає третя: потрібна філософія справді метафізична, тобто така, яка вміє вийти поза дослідні дані, щоб у своїх шуканнях істини відкрити щось абсолютне, остаточне, фундаментальне. Ця вимога закладена як у пізнанні, що має характер мудрості, так і в пізнанні аналітичному; особливо ця вимога типова для пізнання морального блага, кінцевою підвалиною якого є Найвище Благо, сам Бог. Мені не йдеться тут про метафізику як про конкретну школу чи певну течію, яка народилася в минулому. Хотів би тільки сказати, що реальність та істина виходять поза межі фактичного й емпіричного; хочу також стати на захист людської здатності пізнавати трансцендентний і метафізичний вимір вірогідно повний, хоча й недосконалими методами та за допомогою аналогій. У цьому сенсі метафізику не слід вважати альтернативою антропології, тому що саме метафізика дозволяє обґрунтувати поняття гідності особи, вказуючи на її духовну природу. Проблематика особи — це особливо вигідний терен, на якому здійснюється зустріч із буттям, а отже, з метафізичною думкою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всюди, де людина помічає виклик абсолютного і трансцендентного, перед нею відкривається дорога до метафізичного виміру реальності: в істині, красі, моральних цінностях, в іншій людині, в бутті як такому, в Богові. Великий виклик, який стоїть перед нами на межі нинішнього тисячоліття, виклик, якого не уникнути і на який треба відповісти негайно, полягає в переході від феномена [явища] до фундаменту [основи]. Не можна затриматися на самому лише досвіді; навіть тоді, коли він передає і розкриває внутрішній світ людини та її духовність, раціональна рефлексія повинна доходити до суті духовного і до основи, яка під ним закладена. Тому філософування, яке б виключало будь-яку відкритість перед метафізикою, було б зовсім не спроможне виконувати посередницьку функцію у зрозумінні Об'явлення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Боже Слово невпинно апелює до того, що виходить за межі досвіду і навіть людської думки, але ця "тайна" не могла б бути об'явлена і богослов’я не могло б зробити її певним чином зрозумілою,(102) коли б людське пізнання було обмежене тільки світом чуттєвого досвіду. Тому метафізика виконує особливо важливу роль у богословських пошуках. Богослов’я, позбавлене метафізичного виміру, не могло б вийти поза межі аналізу релігійного досвіду, а intellectus fidei не могло б з її допомогою правильно передати універсальну і трансцендентну цінність богооб'явленої істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я особливо наголошую на метафізичному елементі, бо переконаний, що тільки цим шляхом можна подолати кризу, яка сьогодні охопила великі обшири філософії, і таким чином скоригувати певні хибні позиції, поширені у нашому суспільстві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>84.</b> Потреба в авторитеті метафізики стає ще очевиднішою, якщо візьмемо до уваги сучасний розвиток герменевтики й різних форм лінгвістичного аналізу. Результати цих пошуків можуть вельми прислужитися розумінню віри, бо вони виявляють структуру нашого мислення й мовлення та зміст мовленого. Однак деякі представники цих наук схильні обмежувати свої пошуки питанням про те, яким чином людина осягає і відображує реальність, не пробуючи встановити, чи розум спроможний розкрити її суть. Чи ж не слід бачити в цьому ще один вияв сучасної кризи довіри до можливостей розуму? Бо коли під впливом апріорних положень науки такими твердженнями пробують заслонити істини віри або підірвати їхню універсальну істинність, то не тільки принижують значення розуму, а й визнають власну безрадність. Бо віра однозначно виходить із того, що людська мова здатна універсально виразити — хоча й судженнями за аналогією, проте через це не менш високими — божественну й трансцендентну реальність.(103)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якби було інакше, то Боже Слово, яке є божественним Словом, вираженим людською мовою, не могло б передати ніяких знань про Бога. Спроби зрозуміти це Слово не можуть без кінця відсилати нас від інтерпретації до інтерпретації, не дозволяючи нам досягти жодного істинного судження, бо тоді було б можливе не Боже Об'явлення, а тільки вираження людських уявлень про Бога та Його плани щодо нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>85.</b> Я усвідомлюю, що вимоги, які Слово Боже ставить перед філософами, можуть здаватися важкими для багатьох із тих, хто безпосередньо зайнятий дослідженнями на ниві сучасної філософії. Саме тому я хотів би, спираючись на те, чого послідовно навчали папи останніх поколінь і що підтвердив II Ватиканський Собор, висловити тут тверде переконання, що людині під силу виробити цілісну й органічну концепцію пізнання. Це одне із завдань, яке християнській думці належить розв'язати у третьому тисячолітті християнської ери. Уривчастість знань пов'язана з частковим баченням істини і, як наслідок цього, з фрагментаризацією сенсу, а це не дає змоги сучасній людині досягти внутрішньої єдності. Чи ж Церква може тут залишатися байдужою? Сама Євангелія покладає на своїх пастирів завдання служити мудрості, й вони не можуть ухилитися від цього обов'язку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я переконаний, що філософи, які сьогодні пробують розв'язувати завдання, що їх Слово Боже ставить перед людською думкою, повинні будувати свої розмисли на вказаних постулатах і послідовно пов'язувати їх з великою традицією, започаткованою древніми, продовженою Отцями Церкви та учителями схоластики, традицією, яка охоплює також фундаментальні здобутки новочасної й сучасної думки. Філософ, який умітиме черпати з цієї традиції й знаходити у ній натхнення, без сумніву, буде вірний вимогам автономності філософської думки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому в нинішній ситуації особливо важливо, щоби філософи стали ініціаторами нового відкриття вирішальної ролі традиції у правильному формуванні пізнання. Зв'язок із традицією є не тільки пригадуванням минулого; він є радше визнанням цінності культурної спадщини, яка належить усім людям. Можна навіть сказати, що це ми належимо до традиції і не маємо права свавільно нею розпоряджатися. Саме таке закорінення у традиції дозволить нам сьогодні сформулювати оригінальну, нову думку, яка відкриває перспективи на майбутнє. Принцип зв'язку з традицією ще більшою мірою стосується богослов’я. Не тільки тому, що його першоджерелом є живе Передання Церкви,(104) а й тому, що самий цей факт наказує заново опанувати як глибоку богословську традицію, яка відіграла велику роль у попередні епохи, так і неминущу традицію тієї філософії, яка завдяки своїй реальній мудрості подолала межі простору й часу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>86.</b> Наголошування на потребі зберегти неперервність зв'язку сучасної філософської думки і думки, напрацьованої християнською традицією, має запобігти небезпеці, прихованій у деяких доволі поширених сьогодні інтелектуальних течіях. Вважаю, що варто згадати їх хоча б коротко, аби звернути увагу на ті помилки й загрози для філософії, які з них випливають.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перша з течій має назву еклектизм, що означає таку позицію, коли хтось у своїх пошуках, ученні та аргументації — навіть у сфері богослов’я — має звичай використовувати окремі ідеї, запозичені з різних філософій, не зважаючи ані на їхні логічні й систематичні зв'язки, ані на їхній історичний контекст. Так еклектизм позбавляє можливості відрізнити зерно істини, що міститься в даній думці, від помилкового чи невдалого в ній. Певний крайній вияв еклектизму можна побачити в риторичному зловживанні філософськими термінами, до якого часом вдається дехто з богословів. Така практика не допомагає шукати істину і не формує навичок мислення — як теологічного, так і філософського, — що мало б за основу серйозну наукову аргументацію. Систематичне й глибоке вивчення філософських доктрин, притаманної їм мови, контексту, в якому вони народилися, допомагає уникнути загрози еклектизму і дозволяє правильно використовувати їх у богословській аргументації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>87.</b> Еклектизм — це методологічна хиба, але він може мати у собі також приховані тези історизму. Аби правильно зрозуміти якусь доктрину минулого, треба розглядати її у відповідному історичному й культурному контексті. Натомість головною рисою історизму є те, що він визнає певну філософію істинною, якщо вона відповідає вимогам конкретного часу й визначеній для неї історичній меті. Так ставиться під сумнів, принаймні опосередковано, незмінна цінність істини. Те, що істинне в одні часи, твердить прихильник історизму, може не бути істинним в інші. Відтак історія думки стає для нього лише колекцією пам'яток, з якої він може черпати приклади давніх поглядів, здебільша застарілих і позбавлених будь-якого значення для сучасності. Насправді ж потрібно визнати, що навіть якщо певна формула якимсь чином обмежена певною епохою і культурою, все ж у ній завжди можна побачити й розпізнати істину або помилку, незалежно від часової й просторової дистанції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У богословській рефлексії історизм звичайно виявляється у формі своєрідного "модернізму". Під впливом часом слушної турботи про актуальність богословської думки та її доступність для сучасної людини богослови схильні послуговуватися найновішими формулами, запозиченими з філософського жаргону, не дотримуючись щодо них критичного ставлення у світлі традиції. Ця форма модернізму помилково ототожнює актуальність з істиною, і тому не може виконати вимог істини, яким має відповідати богослов’я.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>88.</b> Черговою небезпекою, яку належить обміркувати, є сцієнтизм. Ця філософська концепція не визнає цінності інших форм пізнання, крім тих, що притаманні точним наукам, списуючи до витворів уяви як релігійне і богословське пізнання, так і знання з галузі етики та естетики. У минулому схожу ідею проповідували позитивізм і неопозитивізм, вважаючи твердження метафізичного характеру беззмістовними. Критична епістемологія показала безпідставність цього погляду, однак нині сцієнтизм відродився в новому вигляді. Він зводить цінності до рівня звичайних відчуттів і відсуває на бік поняття буття, залишаючи місце тільки й виключно для того, що належить до сфери фактів. За такого підходу наука, використовуючи поступ техніки, готується домінувати в усіх аспектах людського життя. Незаперечні досягнення науки і сучасної техніки зумовили поширення сцієнтистської ментальності. Її вплив, здається, не має меж, коли бачимо, як вона проникла в різні культури, спричиняючи в них радикальні зміни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На жаль, доводиться констатувати: все, що стосується питання про сенс життя, сцієнтизм зараховує до ірраціональної сфери або царини уяви. Важко також погодитися зі ставленням цієї течії думки до інших великих питань філософії, які вона або цілковито ігнорує, або піддає аналізу, який спирається на поверхові аналогії, позбавлені раціональних підстав. Це призводить до зубожіння людської думки, бо вилучає з її обширу ті фундаментальні питання, які від початку свого життя на Землі постійно ставила собі animal rationale. Упоравшись із критикою, що має за основу етичну оцінку, сцієнтична ментальність змогла прищепити багатьом людям погляд, що все те, що можна виконати технічно, допускається з погляду моралі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>89.</b> Джерелом не меншої загрози є прагматизм — спосіб мислення тих, хто, роблячи вибір, не бачить потреби вдаватися ані до теоретичної рефлексії, ані до оцінок, які базуються на засадах етики. Цей напрям думок має значні практичні наслідки. Він, зокрема, допровадив до формування такої концепції демократії, де немає місця будь-якому співвіднесенню з аксіологічними, тобто ціннісно незмінними, засадами: допустимість чи недопустимість певної поведінки вирішується парламентською більшістю.(105)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наслідки такого підходу очевидні: на практиці найважливіший моральний вибір людини залежить від щойно ухвалених рішень інституційних органів. Ба більше, навіть сама антропологія великою мірою зазнала впливу одновимірного бачення людини, де немає місця ані великим етичним дилемам, ані екзистенціальній рефлексії над сенсом страждання і жертви, життя і смерті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>90.</b> Наведені погляди тягнуть за собою загальнішу концепцію, яка сьогодні, здається, визначає спільний горизонт багатьох напрямів філософії, які втратили чутливість до проблем буття. Маю на увазі нігілізм, який відкидає водночас будь-які основи і заперечує будь-яку об'єктивну істину. Нігілізм не тільки суперечить вимогам та істинам Божого Слова, але є насамперед запереченням людяності людини та самої суті її буття: не можна-бо забувати, що брак уваги до проблем буття неминуче призводить до втрати контакту з об'єктивною істиною, а отже, з самою основою, на яку спирається людська гідність. Відтак з'являється можливість стерти з образу людини ті риси, в яких виявляється її подібність до Бога, щоб поступово розбудити в ній деструктивну волю до влади або втопити її в розпачі самотності. Коли у людини забирають істину, то будь-які спроби її визволення стають цілковито нереальними, оскільки істина і свобода або існують разом, або теж разом марно гинуть.(106)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>91.</b> Коментуючи згадані течії думки, я не мав наміру дати повну картину нинішньої ситуації у філософії, зрештою важко було б охопити її рамцями якоїсь однієї концепції. Маю наголосити, що у багатьох сферах засоби знання й мудрості значно збагатилися. Досить назвати логіку, філософію мови, епістемологію, філософію природи, антропологію, поглиблений аналіз чуттєвого сприйняття, екзистенціальний підхід до питання про свободу. З іншого боку, широке визнання принципу іманентності, що є центральним у раціоналістичній аргументації, вже у минулому столітті пробудило бурхливу реакцію, яка радикально підривала постулати, що вважалися непорушними. У відповідь постали ірраціоналістичні течії, хоча критичний аналіз і показав марність прагнень розуму до абсолютного самообґрунтування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нашу епоху дехто з мислителів називає "епохою постмодернізму". Цей термін, який часто вживають у зовсім різних контекстах, указує на появу цілої низки нових чинників, вплив яких є настільки широкий і сильний, що спричинив суттєві й тривалі зміни. Спочатку це визначення застосовували до явищ естетичних, суспільних чи технологічних. Пізніше воно дістало застосування у філософії, зберігаючи, однак, певну двозначність, оскільки оцінка того, що є "постмодерним", часом може бути позитивною, а часом негативною; крім того, не існує загальноприйнятого розв'язання складного питання про межі між черговими історичними епохами. Проте одна річ не підлягає сумнівам: течії думки, які покликаються до постмодернізму, заслуговують на увагу. Адже деякі з них проголошують, що епоха аксіом минула безповоротно і тепер людина має навчитися жити у ситуації цілковитої відсутності сенсу, під знаком тимчасовості й ефемерності. Багато хто з авторів, які нищівно критикують будь-які аксіоми, забувають про необхідне розрізнення і навіть піддають сумніву очевидні істини віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нігілізм дістає також свого роду підтвердження у жахливому досвіді зла, яке заторкнуло нашу епоху. Раціоналістичний оптимізм, що прочитував історію як переможну ходу розуму, джерело щастя й свободи, через трагізм цього досвіду зазнав краху; і от сьогодні, наприкінці століття, однією з найбільших загроз є спокуса розпачу. А проте залишається правдою, що й надалі існує свого роду позитивістська ментальність, яка не позбулася омани, що завдяки здобуткам науки і техніки людина, як деміург, може забезпечити собі цілковитий контроль над своєю долею.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Актуальні завдання богослов’я</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>92.</b> У різні історичні епохи богослов’я як розумове осягнення Об'явлення незмінно опинялося перед завданням прийняти надбання різних культур, аби потому, за допомогою понять, які відповідають тим культурам, прищепити їм істини віри. Богослов’я й сьогодні має виконувати подвійну місію. З одного боку, воно мусить реалізувати завдання, яке свого часу доручив йому II Ватиканський Собор, — оновити свою методологію, щоб успішніше служити євангелізації. У цьому контексті не можна не навести слів Папи Івана XXIII на відкритті засідань Собору: "Згідно з гарячим прагненням усіх, хто щиро любить християнську, католицьку й апостольську віру, треба ширше пізнавати й краще розуміти її науку, а людському розумові треба забезпечити повнішу освіту і формування у цій царині; необхідно, щоб цю надійну й незмінну доктрину, до якої завжди треба зберігати вірність і повагу, поглиблювали й представляли у згоді з вимогами нашого часу".(107)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, богослов’я мусить скеровувати погляд до остаточної істини, переданої йому Об'явленням, не затримуючись на проміжних етапах. Богослов має пам'ятати, що у його праці виражається "динаміка, закладена у самій вірі", а також що справжнім об'єктом його шукань є "істина, живий Бог і Його план спасіння, об'явлений ув Ісусі Христі".(108)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча це завдання стосується передусім богослов’я, воно є водночас викликом для філософії. Безліч проблем, які сьогодні стоять перед ними, змушує їх співпрацювати, хоч і дотримуючись власних методологій, щоб істина була наново усвідомлена й виражена. Істина, якою є Христос, має бути прийнята як універсальний авторитет, який є точкою опори як для богослов’я, так і для філософії, бо ця Істина їх стимулює і дозволяє їм зростати (пор.: Еф. 4,15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра у можливість пізнання істини, що має універсальну цінність, аж ніяк не породжує нетолерантності; навпаки, це неодмінна умова щирого й правдивого діалогу між людьми. Тільки виконуючи цю умову, вони можуть подолати поділи і разом прагнути до пізнання повноти істини, міряючи дороги, відомі тільки Духові воскреслого Христа.(109)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому тепер я хотів би показати, яких конкретних форм набирає сьогодні цей постулат єдності з погляду актуальних завдань богослов’я.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>93.</b> Основна мета богослов’я — зрозуміти Об'явлення та істини віри. Тому справжнім центром богословської рефлексії має бути споглядання тайни Єдиного в Тройці Бога. Доступ до неї відкриває рефлексія над тайною Воплочення Божого Сина, тобто над тим, що Він став людиною, прийняв страждання і смерть, а потім воскрес, зійшов на небо і сів праворуч Отця, звідки зіслав Святого Духа, щоб Він установив Церкву і наповнював її життям. У цьому контексті першочерговим завданням богослов’я є зрозуміти кенозис Бога, який для людського розуму є справді великою тайною, бо йому несила сприйняти те, що страждання і смерть можуть виражати любов, яка приносить себе в дар, нічого не вимагаючи взамін. З цього погляду фундаментальною і нагальною потребою є проникливий аналіз текстів: передовсім біблійних, а за ними й тих, які містять живе Передання Церкви. У зв'язку з цим сьогодні постають певні проблеми, почасти й нові, правильне розв'язання яких неможливе без участі філософії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>94.</b> Перша проблема пов'язана із співвідношенням смислу й істини. Як і кожен інший текст, джерела, що їх інтерпретує богослов, передовсім несуть певний смисл, який треба відкрити і пояснити. Тут цей смисл становить собою істину про Бога, передану самим Богом через священний текст. Так людська мова стає воплоченням мови Бога, Який об'являє Свою істину, таємничо "сходячи" до нашого рівня, у згоді з логікою воплочення.(110)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому необхідно, щоб богослов, який інтерпретує джерела Об'явлення, поставив собі питання: яку глибоку й бездоганну істину прагнуть передати йому тексти попри нав'язувані їм мовою обмеження?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Істина біблійних текстів, особливо Євангелії, звісно, не в тому, що вони описують звичайні історичні події або нейтральні факти, як того хотів би історичний позитивізм.(111) Навпаки, істинність фактів, про які говорять ці тексти, не випливає єдино з їхньої історичності, а міститься у тому значенні, яке вони мають в історії спасіння і для неї. Ця істина повністю вияснена Церквою, яка впродовж століть невпинно розшифровує ці тексти, зберігаючи непорушним їхній первісний смисл. Тому є нагальна потреба також і з позиції філософії поставити питання про співвідношення поміж фактом і його значенням, співвідношення, яке надає специфічний сенс історії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>95.</b> Боже Слово скероване не лише до одного народу або до однієї епохи. Догматичні постанови, хоча часом у них можна побачити вплив культури тієї чи тієї епохи, в якій вони були сформовані, виражають непорушну й остаточну істину. Ясна річ, тут одразу постає питання: як можна узгодити абсолютний і універсальний характер істини з фактом, що формули, в яких вона подана, неминуче зумовлені історичними та культурними чинниками? Як я вже сказав, тези історизму не витримують критики. Натомість завдяки застосуванню відкритої перед метафізичним виміром герменевтики можна показати, як відбувається перехід від історичних і зовнішніх обставин, за яких постали дані тексти, до вираженої в них істини, яка виходить поза ці зумовлення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Своєю обмеженою й історично сформованою мовою людина спроможна передати істини, які виходять за межі феномена мови. Бо істина ніколи не може бути обмежена рамками часу й культури; її можна пізнати в історії, але вона переростає історію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>96.</b> Це мислення дозволяє розв'язати ще одну проблему, а саме питання про неминущу цінність понять мови соборних дефініцій. Уже мій достойний попередник Пій XII порушив цю проблему в Енцикліці Humani qeneris.(112) Це питання нелегке, бо потребує проникливого аналізу значень, що їх окремі слова набувають у різних культурах і епохах. Але історія думки свідчить, що певні найважливіші поняття зберігають універсальну пізнавальну цінність у різних культурах і на чергових етапах їхньої еволюції, а отже, істинні формулювання, які їх переживають, зберігаються.(113) Якби було не так, то філософія та різні наукові дисципліни не могли б між собою порозумітися і їх не могли б засвоювати інші культури, відмінні від тих, в яких вони народилися і розвивалися. Отож герменевтична проблема існує, але її можна розв'язати. З іншого боку, хоча за багатьма поняттями стоїть об'єктивна реальність, їхній зміст часто виявляється невиразним. І тут могла б вельми допомогти філософська рефлексія. Тому бажано, щоб одним з її особливо важливих завдань стало глибше вивчення зв'язків між мовою понять і істиною та визначення шляхів, що ведуть до правильного зрозуміння цих зв'язків.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>97.</b> Хоч якою важливою місією богослов’я є інтерпретація джерел, та на черзі стоїть завдання, яке до того ж є важчим і нагальнішим: зрозуміння богооб'явленої істини, тобто процес intellectus fidei. Як я вже згадував, intellectus fidei потребує підтримки з боку філософії буття, що дозволить насамперед догматичному богослов’ю належним чином виконувати свої функції. Догматичний прагматизм початку нинішнього століття, за яким істини віри — це не що інше як лише моральні норми, уже спростований і відкинутий,(114) попри це й далі існує спокуса розуміти ці істини виключно функціонально. Однак це означало б прийняття неадекватної схеми, занадто вузької й позбавленої необхідного змісту. Наприклад, христологія, яка приймає лише підхід, як сьогодні кажуть, "знизу", або еклезіологія, яка бере за зразок лише моделі громадянського суспільства, не змогли б уникнути такої небезпеки, як редукціонізм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо intellectus fidei бажає охопити все багатство богословської традиції, то мусить удатися до філософії буття. Ця філософія повинна спромогтися наново сформулювати проблему буття згідно з вимогами і надбанням усієї філософської традиції, в тому числі й новітньої, уникаючи безплідного копіювання застарілих схем. Філософія буття у рамцях християнської метафізичної традиції є філософією динамічною, яка сприймає дійсність в її онтологічних, причинових і комунікативних структурах. Вона черпає свою силу й тривкість із того, що вихідною точкою для неї є сам акт існування, а це дає їй можливість цілком і повністю прийняти всю дійсність, подолати будь-які кордони й прийти до Того, Хто все обдаровує здійсненням.(115) У богослов’ї, яке бере початок в Об'явленні як новому джерелі пізнання, такий підхід обґрунтований тісним зв'язком між вірою й метафізичною раціональністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>98.</b> Такий самий висновок можна зробити і щодо морального богослов’я. Повернення до філософії необхідне і в царині розуміння істин віри, які стосуються поведінки віруючих. Перед сучасними суспільними, економічними, політичними і науковими викликами сумління людини втрачає орієнтири. В Енцикліці Veritatis splendor я підкреслив, що чимало проблем сучасного світу пов'язані з "кризою розуміння питання про істину. Занепад ідеї універсальної істини про добро, пізнавально доступної людському розуму, неминуче призвів до зміни концепції сумління: його вже не розглядають у його первісній реальності, тобто як акт розумового пізнання особи, яка в конкретній ситуації має застосувати універсальні знання про добро і таким чином оцінити, який спосіб поведінки тут і тепер треба визнати слушним. Виникла тенденція за сумлінням особи визнати винятковий привілей самостійно визначати критерії добра і зла та відповідної лінії поведінки. Такий погляд пов'язаний з індивідуалістичною етикою, за якою кожна людина має власну істину, яка відмінна від істини інших.(116)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цілій Енцикліці я виразно наголошую на головній ролі істини у сфері моралі. У контексті більшості нагальних етичних проблем ця істина повинна стати предметом вдумливої рефлексії моральної теології, спроможної виразно показати її коріння, заглиблене в Божому Слові. Щоб виконати цю місію, моральне богослов’я має послуговуватися філософською етикою, яка апелює до істини про добро, а отже, не є ні суб'єктивістською, ні утилітаристською. Такий тип етики передбачає певну філософську антропологію і метафізику добра. Спираючись на це органічне бачення, яке очевидним чином пов'язане з християнською святістю та практикою природних і надприродних чеснот, моральне богослов’я зможе ліпше й ефективніше розв'язувати різні проблеми, що належать до її компетенції: проблеми миру, соціальної справедливості, родини, захисту життя та довколишнього середовища.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>99.</b> Богословська думка у Церкві має служити передовсім проповідуванню віри і катехизації.(117) Проповідування, або керигма, закликає до навернення, показуючи Христову істину, яка увінчує Його Пасхальну Тайну, бо тільки у Христі можна пізнати повноту істини, яка дарує спасіння (пор.: Діян. 4,12; 1 Тим. 2,4-6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому контексті стає зрозуміло, чому таке істотне значення має зв'язок філософії не тільки з богослов’ям, а й із катехизою, що має філософський підтекст, який потрібно глибше пізнати у світлі віри. Навчання, що міститься в катехизі, має виховний вплив на людину. Катехиза, яка є також формою мовного повідомлення, повинна представляти цілу й непорушну доктрину Церкви,(118) вказуючи на її зв'язок із життям віруючих.(119) Так реалізується особлива єдність навчання й життя, якої годі досягти інакше. У катехизі об'єктом переказу є не певний набір концептуальних істин, а тайна живого Бога. (120) Філософська думка може сприяти поясненню зв'язку між істиною і життям, подією і доктринальною істиною, а особливо — поясненню співвідношення трансцендентної істини і зрозумілої людині мови.(121) Взаємозв'язок, який виникає між богословськими дисциплінами і концепціями, розробленими різноманітними філософськими течіями, може виявитися справді корисним у переданні віри та її глибшому зрозумінні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>100.</b> Через понад сто років від часу публікації енцикліки Льва XIII Aeterni Patris, на яку я багаторазово посилаюся на цих сторінках, я визнав за потрібне наново й узагальнено осмислити питання про співвідношення віри й філософії. Роль філософської думки у розвитку культур та формуванні індивідуальної й суспільної поведінки є очевидна. Ця думка може мати великий вплив, хоча не завжди безпосередньо відчутний, на богослов’я загалом та його різні дисципліни. Тому мені здавалося слушним і необхідним наголосити на значенні філософії з погляду розуміння віри, а також показати ті обмеження, на які натрапляє філософія, коли забуває про істини Об'явлення або їх відкидає. Церква дотримується непохитного переконання, що віра і розум "можуть одне одному допомагати",(122) відіграючи одне щодо одного роль як критичного й очисного чинника, так і стимулу, який спонукав би їх до дальших пошуків та глибших роздумів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>101.</b> Коли ми вивчаємо історію людської думки, зокрема на Заході, то можемо легко побачити в ній багатство, яке служить поступу людства; воно народилося внаслідок зустрічі та взаємозбагаченню філософії і богослов’я. Богослов’я, отримавши в дар відкритість і оригінальність, завдяки яким воно може існувати як наука про віру, без сумніву, схилило розум прийняти радикально нову звістку, що міститься в Божому Об'явленні. Це дало безперечну користь філософії, бо дозволило їй відкрити нові горизонти й порушити ті проблеми, які розум має щоразу глибше досліджувати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме у зв'язку з цим я вважаю своїм обов'язком наголосити (так само як нагадував про потребу повернення богослов’ю належного співвідношення з філософією), що й філософія повинна для блага і поступу людської думки відновити свій зв'язок із богослов’ям. Філософія знайде в ньому не роздуми однієї людини, які навіть у своїй глибині й багатстві мають обмежену перспективу, типову для мислення окремої особи, а багатство спільної рефлексії, бо природною опорою для богослов’я, що шукає істину, є його еклезіальність(123), тобто церковність, а також традиція Божого народу, з усім багатством і різноманітністю його знань і культур, пов'язаних єдністю віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>102.</b> Наголошуючи на значенні філософської думки та її істинних меж, Церква має на думці двоєдину мету — захист гідності людини і проповідування євангельського послання. Неодмінною умовою реалізації цих завдань сьогодні є допомога людям у відкритті власної здатності пізнавати істину(124) й відчувати тугу за найглибшим і остаточним сенсом існування. Якщо зважити на ці глибокі прагнення, закладені Богом у людській природі, стає зрозумілим людське й водночас гуманізуюче значення Божого Слова. Завдяки посередництву філософії, яка стала також справжньою мудрістю, сучасна людина може переконатися, що вона є настільки людиною, наскільки відкривається перед Христом, приймаючи Євангелію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>103.</b> Філософія є також своєрідним дзеркалом культури народів. Філософія, яка розвивається під впливом богословських вимог, дотримуючись співзвучності з вірою, становить частину отієї "євангелізації культури", на яку вказав Павло VI як на одну з головних цілей євангелізації.(125) Неустанно нагадуючи про нагальну потребу нової євангелізації, я водночас закликаю і філософів старатися щоразу глибше пізнавати простори істини, добра і краси, які відкриває перед нами Боже Слово. Це завдання стає ще невідкладнішим, коли взяти до уваги ті виклики, що їх несе з собою нове тисячоліття: вони звернені особливо до регіонів і культур давньої християнської традиції. Усвідомлення цього також треба визнати важливим і оригінальним внеском у справу нової євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>104.</b> Філософська думка часто є єдиним тереном порозуміння й діалогу з тими, хто не визнає нашої віри. Зміни, які відбуваються нині у філософії, ставлять перед віруючими філософами вимогу уважності й компетентності, вміння виявити пов'язані з нинішнім історичним моментом очікування, нові зацікавлення й комплекси проблем. Християнський філософ, будуючи свої аргументи у світлі розуму і за його правилами, хоча водночас керується також вищими міркуваннями, зачерпнутими із Божого Слова, може зробити свої умовиводи доступними й зрозумілими і для тих, хто ще не бачить повної істини, даної в Божественному Об'явленні. Цей терен порозуміння й діалогу сьогодні особливо потрібний, бо найпекучіші проблеми людства (досить згадати екологічну проблему чи проблему миру та співіснування рас і культур) можуть бути розв'язані шляхом лояльної й чесної співпраці християн із визнавцями інших релігій, а також з тими, хто, не визнаючи жодної релігії, щиро прагне оновлення людства. Це було стверджено ще II Ватиканським Собором: "Бажання такої розмови, яка, за всієї належної розсудливості, мала б на меті тільки любов до істини, з нашого боку не виключає нікого, навіть тих, хто, плекаючи про вищі блага людського духу, не визнає ще їхнього справжнього Творця, і тих, хто противиться Церкві та всіляко її переслідує".(126) Філософія, в якій ясніє хоча б крихта істини Христа — єдиної остаточної відповіді на проблеми людини(127) — стає міцною опорою правдивої і водночас загальної етики, що її потребує сьогодні людство.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>105.</b> На закінчення цієї енцикліки я хотів би звернутися з останнім закликом передовсім до богословів, щоб вони присвятили особливу увагу філософському підтексту Божого Слова і подумали над тим, як показати в усій повноті теоретичну й практичну цінність богословських знань. Я хочу їм подякувати за їхнє служіння Церкві. Глибокий зв'язок між богословською мудрістю і філософськими знаннями — це один з найоригінальніших елементів спадщини, якою послуговується християнська традиція, поглиблюючи дослідження богооб'явленої істини. Тому я заохочую їх наново відкрити та якнайповніше висвітлити метафізичний вимір істини, щоб у такий спосіб зав'язати критичний і виважений діалог як з усіма течіями сучасної філософської думки, так і цілою філософською традицією, однаково як з тими, хто залишається у згоді з Божим Словом, так і з тими, хто йому суперечить. Нехай теологи завжди пам'ятають настанову великого мислителя і вчителя духовності св. Бонавентури, який у вступі до свого Itinerarium mentis in Deum закликав читача усвідомити, що "йому мало що дасть читання без каяття, споглядання — без побожності, дослідження — без поривів захоплення, розсудливість — без духовної радості, зусилля — без милосердя, знання — без любові, розум — без упокорення, вченість — без благодаті Божої, думка — без мудрості, натхненої Богом".(128)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Закликаю також осіб, відповідальних за священиків вишкіл, як академічне, так і душпастирське, особливо піклуватися про філософську підготовку тих, хто проповідуватиме Євангелію сучасній людині, а насамперед — тих, хто має присвятити себе теологічним студіям та вчитиме теології. Нехай вони стараються виконувати свою працю у світлі рекомендацій II Ватиканського Собору(129) та пізніших розпоряджень, де викладено нагальні завдання, покладені на нас усіх: ми повинні робити свій внесок у справу автентичного й глибокого передання істин віри. Не треба забувати про серйозний обов'язок належної підготовки колективу викладачів, які навчатимуть філософії у семінаріях та інших церковних навчальних закладах.(130) Конче потрібно, щоб це навчання спиралося на ґрунтовну наукову освіту, систематизований виклад великої спадщини християнської традиції, а заразом належною мірою брало до уваги актуальні потреби Церкви й світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>106.</b> Закликаю філософів і викладачів філософії, щоб вони, йдучи слідами завжди актуальної філософської традиції, мали мужність повернути філософській думці вимір справжньої мудрості та істини, в тому числі й метафізичної. Нехай вони відкриються вимогам Божого Слова і стараються відповідати на них своїми роздумами та аргументами. Нехай завжди прямують до істини і будуть чутливі до закладеного в ній блага. Тоді вони зуміють побудувати правдиву етику, яка так потрібна людству саме тепер. Церква уважно і доброзичливо спостерігає за їхніми пошуками; тому нехай вони будуть певні, що вона з повагою ставиться до правомірної автономії їхньої науки. З особливими словами заохочення хочу звернутися до віруючих людей, які працюють на полі філософії, щоб вони освітлювали різні ділянки людської діяльності світлом розуму, який стає більш упевненим і проникливим завдяки опертю на віру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нарешті, хочу звернутися також до науковців, пошуки яких є для нас джерелом щоразу повніших знань про Всесвіт як цілість, про неймовірні багатства його різноманітних складників, живих і неживих, та про їхні складні атомні й молекулярні структури. На цьому шляху наука, особливо в нинішньому столітті, досягла таких результатів, які не перестають нас вражати. Слова захоплення й заохочення я звертаю до тих сміливих піонерів науки, яким людство великою мірою завдячує своїм нинішнім розвитком; але водночас я маю обов'язок закликати їх продовжувати свої зусилля, ніколи не випускаючи з очей горизонту мудрості, яка поряд з науковими й технічними здобутками розглядає також філософські та етичні цінності, що вони є характерними та невід'ємними виявами ідентичності людини. Представники природничих наук цілковито усвідомлюють, що "пошуки істини, навіть тоді, коли вони стосуються обмеженої частини світу чи людини, ніколи не скінчаться, вони завжди будуть спрямовані до чогось, що перебуває поза межами самого об'єкта досліджень, до питань, які відкривають доступ до Тайни".(131)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>107.</b> Я прошу всіх старатися побачити внутрішній світ людини, що її Христос порятував тайною Своєї любові, а також глибину її невтомного пошуку істини і сенсу. Різні філософські системи прищепили людині хибне переконання, що вона сама собі абсолютний господар, що вона може сама визначати свою долю й майбутнє, покладаючись тільки на себе та на свої власні сили. Так ніколи не реалізується велич людини. Це стане можливим лише тоді, коли людина постановить собі спертися на істині, збудувати свій дім під покровом Мудрості і в ньому жити. Тільки під небом істини вона може вповні зрозуміти сенс своєї свободи та своє покликання любити й пізнавати Бога, і в здійсненні цього покликання вона в усій повноті знайде саму себе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>108.</b> Насамкінець звертаюся думкою до Тієї, до Якої взиває Церква в молитві як до Престолу Мудрості. Саме Її життя — це ніби притча, яка здатна пролити світло на роздуми, які я тут провадив. Бо можна побачити глибоку подібність між покликанням Благословенної Діви і покликанням правдивої філософії. Як Діва Марія була покликана пожертвувати все своє людське і жіноче єство, щоб Слово Боже могло прийняти тіло і стати одним із нас, так і філософія повинна своєю раціональною і критичною думкою послужити тому, щоб теологія як розуміння віри була плідною й ефективною. І так само як Марія, відповідаючи згодою на замисел, звіщений Їй архангелом Гавриїлом, не втратила Своєї людської гідності й свободи, так і філософська думка, приймаючи вимогу, поставлену їй істиною Євангелії, не втрачає своєї автономнії, бо завдяки цьому будь-які її пошуки скеровуються до найвищої мети. Цю істину добре розуміли в давнину святобливі християнські монахи, коли називали Марію "Розумовою трапезою віри".(132) Вони бачили в Ній правдивий образ істинної філософії і були переконані, що належить philosophari in Maria (філософствувати з Марією) .</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай Престол Мудрості стане тихою пристанню для тих, хто перетворив своє життя на пошуки мудрості. Щоб прагнення мудрості, остаточної й невід'ємної мети всякої науки, вже не натрапляло на жодні перешкоди завдяки заступництву Тієї, Яка, народивши Істину і зберігаючи її у Своєму серці, назавжди обдарувала нею все людство.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі, в храмі св. Петра, 14 вересня 1998 року, на свято Воздвиження Хреста Господнього, на 20-й рік мого понтифікату.</b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Іван Павло II, папа</span></b></span></div>
<br />
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span><br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1). Я вже писав про це в моїй першій Енцикліці Redemptor Hominis: "Ми стали співучасниками місії Христа Пророка, через яку ми разом із Ним служимо в Церкві Божій істині. Відповідальність за Божу істину означає і любов до неї, і прагнення до такого її зрозуміння, яке може наблизити цю істину в усій її спасенній силі, в усій її красі, а водночас в усій її глибині і простоті до нас самих, а також і до інших" (19): AAS 71 (1979), 306.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2). Пор.: II Ватиканський Собор. Душпастирcька Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3). Догматична Конституція про Церкву Lumen gentium, 25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4). Іван Павло II. Енцикліка Veritatis Splendor, 4: AAS 85 (1993), 1136.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5). II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6). Пор.: Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ III: DS 3008.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7). Там же, розділ IV: DS 3015; цит. також: II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8). Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9). Апостольське Послання Tertio Millennio Adveniente (10 листопада 1994 р.), 10: AAS 87 (1995), 11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10). Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11). Там же, 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">12). II Ватиканський Собор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">13). Пор.: II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">14). Там же, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">15). I Ватиканський Собор, посилання на який тут наведено, навчає, що послух вірі вимагає участі розуму й волі: "Оскільки людина цілковито залежна від Бога — Творця і Господа, а створений розум цілковито підлягає несотвореній істині, то ми повинні Богові, Який об'являється, через віру виразити цілковитий послух розуму й волі" (Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ III: DS 3008).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">16). Секвенція з урочистості Пресвятих Тіла й Крові Ісуса.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">17). PensОes, 789 (вид. L. Brunschvicg)</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">18). II Ватиканський Собор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">19). II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">20). Proemio та 1.15: PL 158, 223-224, 226, 235.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">21). De vera religione, XXXIX, 72: CCL 32, 234.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">22). "Ut te semper desiderando quaererent et inveniendo quiescerent": Missale Romanum.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">23). Aристотель. Метафізика, I, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">24). Святий Августин. Сповідь. — К.: Основи, 1996. — X, 23, с. 190.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">25). Іван Павло II. Енцикліка Veritatis Splendor, 34: AAS 85 (1993), 1161.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">26). Пор.: Іван Павло II. Апостольське Послання Salvifici doloris (11 лютого 1984 р.), 9: AAS 76 (1984), 209-210.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">27). Пор.: II Ватиканський Собор. Декларація про відносини Церкви до нехристиянських релігій Nostra аetate, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">28). Це те, над чим я роздумую давно і про що говорив при різних нагодах. "Що таке людина? Яка користь із неї? В чому добро її і в чому її зло?" (Сир. 18, 8). (...) Такі питання є в серці кожної людини, і це найкраще доводить той факт, що поетичний геній кожної епохи і кожного народу, який є ніби пророком людства, невпинно ставить "вічні питання", що роблять людину справді людиною. Вони виражають нагальну потребу знайти сенс існування, у кожному його моменті, на його істотних та вирішальних етапах, а також у буденних хвилинах. Ці питання свідчать про глибоку розумність існування людини, бо пробуджують розум і волю людини вільно шукати таке вирішення, яке могло б надати життю повного сенсу. І тому вони є найвищим виявом природи людини, тож відповідь на них є мірою нашого заглиблення у власне існування. Коли "причина речей" піддається цілісним дослідженням, які шукають остаточної й вичерпної відповіді, людський розум досягає своєї вершини і відкривається для релігії. Бо релігійність є найвищим вираженням людської особи, оскільки є вершиною її розумової природи. Релігійність випливає з глибокого прагнення людини до істини і є основою вільного й особистого шукання Божественного"//Загальна авдієнція 19 жовтня 1983 р., 1-2: L'Osservatore Romano (польське вид.), 10 (1983), с. 23-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">29). "[Ґалилей] виразно заявив, що дві істини, тобто віра й наука, ніколи не можуть суперечити одна одній. "Святе Письмо і природа походять від Божого Слова. Перше — продиктоване Святим Духом, а друга — вірна виконавиця Божих наказів", — писав Ґалилей у своєму листі до отця Бенедетто Кастеллі 21 грудня 1613 р. Так само навчає II Ватиканський Собор, навіть уживає подібних слів, коли говорить: "Методичне дослідження в усіх науках, якщо тільки воно провадиться способом справді науковим і за моральними принципами, по суті ніколи не суперечить вірі, бо й справи світські, й справи віри походять від одного й того самого Бога" (Gaudium et spes, 36). Ґалилей у своїх наукових дослідженнях відчував присутність Бога, Який його спонукав, попереджав і допомагав у його здогадах, діючи у глибині його розуму" (Іван Павло II. Звернення до Папської Академії Наук, 10 листопада 1979 р.: Insegnamenti, II, 2 (1979), 1111-1112).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">30). Пор.: II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">31). Oріген, Contra Celsum, 3, 55: SC 136, 130.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">32). Dialogus cum Tryphone Iudaeo, 8, 1: PG 6, 492.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">33). Stromati, I, 18, 90, 1: SC 30, 115.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">34). Пор.: Там же, I, 16, 80, 5: SC 30, 108.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">35). Пор.: Там же, I, 5, 28, 1: SC 30, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">36). Там же, VI, 7, 55, 1-2: PG 9, 277.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">37). Там же, I, 20, 100, 1: SC 30, 124.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">38). Cв. Августин. Сповідь, VI, 5, 7, с. 89.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">39). Пор.: Там же, VII, 9, с. 114-115.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">40). De praescriptione hereticorum, VII, 9: SC 46, 98. "Quid ergo Athenis et Hierosolymis? Quid academiae et ecclesiae?".</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">41). Пор.: Конгрегація у справах католицького виховання. Інструкція про вивчення праць Отців Церкви майбутніми священиками (10 листопада 1989 р.), 25: AAS 82 (1990), 617-618.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">42). Св. Ансельм. Proslogion, 1: PL 158, 226.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">43). Св. Ансельм. Monologion, 64: PL 158, 210.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">44). Пор.: Св. Тома Аквінський. Summa contra Gentiles, I, VII.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">45). Пор.: Summa Theоlogiae, I, 1, 8 ad 2: "...cum enim gratia non tollat naturam sed perficiat".</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">46). Пор.: Іван Павло II. Промова до учасників IX Міжнародного конгресу, присвяченого томізму (29 вересня 1990 р.): Insegnamenti, XIII, 2 (1990), 770-771.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">47). Апостольське Послання Lumen Ecclesiae (20 листопада 1974 р.), 8: AAS 66 (1974), 680.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">48). Пор.: I, 1, 6: "Praeterea, haec doctrina per studium acquiritur. Sapientia autem per infusionem habetur, unde inter septem dona Spiritus Sancti connumeratur".</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">49). Там же, II-II, 45, 1 ad 2; пор.: також II-II, 45, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">50). Там же, I-II, 109, 1 ad 1, використано відомий вислів псевдо-Амвросія In prima Cor 12, 3: PL 17, 258.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">51). Лев XIII. Енцикліка Aeterni Patris (4 серпня 1879 р.): AAS 11 (1878-1879), 109.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">52). Павло VI. Апостольське Послання Lumen Ecclesiae (20 листопада 1974 р.), 8: AAS 66 (1974), 683.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">53). Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979 р.), 15: AAS 71 (1979), 286.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">54). Пор.: Пій XII. Енцикліка Humani generis (12 серпня 1950 р.): AAS 42 (1950), 566.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">55). Пор.: I Ватиканський Собор. Перша Догматична Конституція про Христову Церкву Pastor Aeternus: DS 3070; II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Церкву Lumen gentium, 25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">56). Пор.: Константинопольський Синод: DS 403.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">57). Пор.: Синод у Толедо I: DS 205; Синод у Бразі I: DS 459-460; Сикст V. Булла Coeli et terrae Creator (5 січня 1586 р.): Bullarium Romanum 4/4, Рим 1747, 176-179; Урбан VIII. Inscrutabilis іudiciorum (1 квітня 1631 р.): Bullarium Romanum 6/1, Рим 1758, 268-270.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">58). Пор.: Вієнський Собор. Декрет Fidei сatholicae: DS 902; V Латеранський Собор. Булла Apostolici regiminis: DS 1440.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">59). Пор.: Theses a Ludovico Eugenio Bautain iussu sui Episcopi subscriptae (8 вересня 1840 р.): DS 2751-2756: Theses a Ludovico Eugenio Bautain ex mandato S. Cong. Episcoporum et Religiosorum subscriptae (26 квітня 1844 р.): DS 2765-2769.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">60). Пор.: Св. Конгрегація Індексу. Декрет Theses contra traditionalismum Augustini Bonnetty (11 червня 1855 р.): DS 2811-2814.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">61). Пор.: Пій IX. Бреве Eximiam tuam (15 червня 1857 р.): DS 2828-2831; Бреве Gravissimas іnter (11 грудня 1862 р.): DS 2850-2861.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">62). Пор.: Св. Конгрегація у справах Віровчення. Декрет Errores оntologistarum (18 вересня 1861 р.): DS 2841-2847.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">63). Пор.: I Ватиканський Собор. Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ II: DS 3004; і канон 2, 1: DS 3026.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">64). Там же, розділ IV: DS 3015, цит. також у: II Ватиканський Собор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">65). I Ватиканський Собор. Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ IV: DS 3017.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">66). Пор.: Енцикліка Pascendi dominici qregis (8 вересня 1907 р.): AAS 40 (1907), 596-597.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">67). Пор. Пій XI. Енцикліка Divini Redemptoris (19 березня 1937 р.): AAS 29 (1937), 65-106.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">68). Енцикліка Humanі generis (12 серпня 1950 р.): AAS 42 (1950), 562-563.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">69). Там же, l. c., 563-564.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">70). Пор.: Іван Павло II. Апостольська Конституція Pastor Bonus (28 червня 1988 р.), ст. 48-49: AAS 80 (1988), 873; Конгрегація у справах Віровчення. Інструкція про покликання богослова у Церкві Donum veritatis (24 травня 1990 р.), 18: AAS 82 (1990), 1558.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">71). Пор.: Інструкція про деякі аспекти "богослов’я визволення" Libertatis nuntius (6 серпня 1984 р.), VII-X: AAS 76 (1984), 890-903.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">72). Уже I Ватиканський Собор чітко й авторитетно засудив цю помилку, заявивши, з одного боку, що "стосовно віри (...) Католицька Церква визнає, що вона є надприродною чеснотою, завдяки якій під впливом Божого натхнення і з благодаті ми визнаємо за правдиві істини, Ним об'явлені, не тому, що у світлі природного розуму пізнаємо внутрішню істину речей, а з огляду на авторитет Самого Бога, Який це об'являє і Який не може ані помилятися, ані вводити в оману" (Догматична Конституція Dei Filius, розділ III: DS 3008, і канон 3, 2: DS 3032). З другого боку, Собор стверджував, що розум ніколи "не буде здатний осягнути [ті тайни] так, як коли б вони були істинами, що становлять притаманний його пізнанню об'єкт" (Там же, розділ IV: DS 3016). На цій підставі Собор зробив практичний висновок: "Вірні християни не тільки не мають права захищати як правомірні ті досягнення науки й погляди, які визнані супротивними доктрині віри, особливо якщо вони засуджені Церквою, а й зобов'язані трактувати їх однозначно як помилки, які мають тільки оманливі ознаки істини". — Там же, розділ IV: DS 3018.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">73). Пор. номери 9-10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">74). Там же, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">75). Пор.: Там же, 21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">76). Пор.: Там же, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">77). Пор.: Енцикліка Humani generis (12 серпня 1950 р.): AAS 42 (1950), 565-567; 571-573.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">78). Пор.: Енцикліка Aeterni Patris (4 серпня 1879 р.): AAS 11 (1878-1879), 97-115.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">79). Там же, l. c., 109.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">80). Пор. номери 14-15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">81). Пор.: Там же, 20-21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">82). Там же, 22; пор.: Іван Павло II. Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979 р.), 8; AAS 71 (1979). 271-272.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">83). Декрет про священицький вишкіл Optatam totius, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">84). Пор. Іван Павло II. Апостольська Конституція Sapientia сhristiana (15 квітня 1979 р.), ст. 79-80: AAS 71 (1979), 495-496; Посинодальна Апостольська адгортація Pastores dabo vobis (25 березня 1992 р.), 52: AAS 84 (1992) 750-751; пор. також деякі коментарі до філософії св. Томи: Промова у Папському університеті "Angelicum" (17 листопада 1979 р.): Insegnamenti II, 2 (1979), 1177-1189; Промова до учасників VIII Міжнародного конгресу, присвяченого томізму (13 вересня 1980 р.): Insegnamenti III, 2 (1980), 604-605; Промова до учасників конгресу томістів "San Tommaso" про душу у вченні св. Томи (4 січня 1986 р.): Insegnamenti IX, 1 (1986), 18-24. Окрім цього: Свята Конгрегація Католицького Виховання. Ratiо fundamentalis іnstitutionis sacerdotalis (6 січня 1970 р.), 70-75: AAS 62 (1970) 366-368; Декрет Sacra Theologia (20 січня 1972 р.): AAS 64 (1972), 583-586.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">85). Пор.: Догматична Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 57; 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">86). Пор.: Там же, 44.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">87). Пор.: V Латеранський Собор. Булла Apostolici regiminis sollicitudo, Сесія VIII Conc. Oecum. Decreta, 1991, 605-606.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">88). Пор.: II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">89). Св. Тома Аквінський. Summa Theologiae, II-II, 5, 3 ad 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">90). "Для фундаментального богослов’я вивчення ситуацій, в яких людина ставить собі основні питання про сенс життя, про мету, якої вона прагне йому надати, і про те, що її чекає після смерті, є тим, з чого треба починати, щоб віра й сьогодні могла вказувати дорогу розумові у його щирих пошуках істини." Іван Павло II. Лист до учасників Міжнародного конгресу з питань фундаментального богослов’я через 125 років від часу виходу Dei "Filius" (30 вересня 1995 р.), 4: L'Osservatore Romano, 3 жовтня 1995 р., с. 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">91). Там же.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">92). Пор.: II Ватиканський Собор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 15; Декрет про місійну діяльність Церкви Ad qentes, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">93). Св. Тома Аквінський. De Caelo, 1, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">94). Пор.: II Ватиканський Собор. Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 53-59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">95). Св. Августин. De praedestinatione sanctorum, 2, 5: PL 44, 963.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">96). Св. Августин. De fide, spe et сaritate, 7: CCL 64, 61.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">97). Пор.: Халкедонський Собор. Symbolum, Definitio: DS 302.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">98). Пор.: Іван Павло II. Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979 р.), 15: AAS 71 (1979), 286-289.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">99). Пор., наприклад: Св. Тома Аквінський. Summa Theologiae, I, 16, 1; Св. Бонавентура. Coll. in Hex., 3,8,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">100). Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">101). Пор.: Іван Павло II. Енцикліка Veritatis splendor (6 серпня 1993 р.), 57-61: AAS 85 (1993), 1179-1182.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">102). Пор.: I Ватиканський Собор. Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ IV: DS 3016.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">103). Пор.: IV Латеранський Собор. De errore аbbatis Ioachim, II: DS 806.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">104). II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 24; Декрет про священицький вишкіл Optatam totius, 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">105). Пор.: Іван Павло II. Енцикліка Evangelium vitae (25 березня 1995 р.), 69: AAS 87 (1995), 481.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">106). Так я писав у моїй першій Енцикліці, коментуючи слова Євангелії від св. Івана: "Спізнаєте правду, і правда визволить вас" (Ів. 8, 32). (...) У цих словах — підставова вимога і водночас пересторога. Це вимога ревного ставлення до істини як до умови справжньої свободи. І це водночас пересторога перед будь-якою позірною свободою, перед свободою, яку розуміють поверхово, однобічно, не заходячи в усю істину про людину і світ. Тому Христос і сьогодні, через дві тисячі років, є Той, Хто приносить людині свободу, засновану на істині, Хто звільняє людину від усього, що обмежує цю свободу, применшує все це й ніби рубає під самий корінь в її душі, в її розумі і серці." Redemptor hominis (4 березня 1979 р.), 12: AAS 71 (1979), 280-281.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">107). Промова на відкритті Собору (11 жовтня 1962 р.): AAS 54 (1962), 792.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">108). Конгрегація у справах віровчення. Інструкція про покликання теолога у Церкві Donum veritatis (24 травня 1990 р.), 7-8: AAS 82 (1990), 1552-1553.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">109). В Енцикліці Dominum et vivificantem, коментуючи слова св. Івана-євангелиста: "Багато ще Я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде Той, Дух істини, Він і наведе вас на всю правду, — Він бо не промовлятиме від Себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане" (Ів. 16, 12-13), — я написав: "Оте "наведе вас на всю правду" у зв'язку з тим, чого апостоли "нині не можуть перенести", здається необхідним передовсім з уваги на приниження Христа стражданнями та хресною смертю, яка тоді, коли Він говорив ці слова, була вже так близько. Однак це "наведе вас на всю правду" здається й далі необхідним не тільки у зв'язку із самим scandalum Crucis, а й у зв'язку з усім, що Христос "робив та що навчав" (Діян. 1, 1). Цілковитий mysterium Christi вимагає віри, бо це він вводить людину в реальність об'явленої тайни. "Наведе вас на всю правду" звершується у вірі і через віру, що є справою Духа істини і плодом Його дій у людині. Святий Дух має бути тут найголовнішим провідником людини — світлом людського духа": н. 6: AAS 78 (1986), 815-816.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">110). Пор.: II Ватиканський Собор. Догматична Конституція про Боже Об'явлення Dei Verbum, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">111). Пор.: Папська біблійна комісія. Інструкція про історичну правду Євангелії (21 квітня 1964 р.): AAS 56 (1964), 713.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">112). "Є цілком очевидним, що Церква не може бути пов'язана з будь-якою недовговічною філософською системою: поняття і терміни, розроблені впродовж багатьох століть загальновизнаними католицькими докторами, щоб якоюсь мірою пізнавати і розуміти догмати, не могли спиратися на такий нетривкий фундамент. Вони знаходять опертя у принципах і поняттях, сформованих істинним пізнанням творіння; здобуваючи ці знання, людський розум ішов за богооб'явленою істиною, яка завдяки Церкві світила йому мов зоря. Отже, нічого дивного, що деякі з тих понять були не тільки вжиті на Вселенських Соборах, а й ними рішуче схвалені, тому ми не можемо від них відійти."//Енцикліка Humani generis (12 серпня 1950): AAS 42 (150), 566-567; пор.: Міжнародна богословська комісія. Документ Interpretationis problema (жовтень 1989): Ench. Vat. 11, 2717-2811.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">113). "Саме значення догматичних формулювань завжди залишається в Церкві істинним і сталим, навіть тоді, коли з'являється їх глибше пояснення й повніше розуміння. Вірні мусять відкинути думку, за якою (...) догматичні визначення (чи якийсь їхній різновид) не можуть точно передавати істину, а тільки підміняють її наближеннями, які її перекручують або змінюють."//Свята Конгрегація у справах віровчення. Декларація про католицьку доктрину про Церкву проти деяких сучасних помилок Mysterium Ecclesiae (24 червня 1973), 5: AAS 65 (1973), 403.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">114). Пор. Конгрегація Святого Офіціуму. Декрет Lamentabili (3 липня 1907 р.), 26: ASS 40 (1907), 473.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">115). Пор.: Іван Павло II. Промова у Папському університеті "Angelicum" (17 листопада 1979 р.), 6: Іnsegnamenti, II, 2 (1979), 1183-1185.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">116). Пункт 32: AAS 85 (1993), 1159-1160.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">117). Пор.: Іван Павло II. Апостольська адгортація Catechesi tradendae (16 жовтня 1979 р.), 30: AAS 71 (1979), 1302-1303; Конгрегація у справах віровчення. Інструкція про покликання богослова у Церкві Donum veritatis (24 травня 1990 р.), 7: AAS 82 (1990), 1552-1553.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">118). Пор.: Іван Павло II. Апостольська адгортація Catechesi tradendae (16 жовтня 1979 р.), 30: AAS 71 (1979), 1302-1303.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">119). Пор.: Там же, 22, l.c., 1295-1296.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">120). Пор.: Там же, 7, l. c., 1282.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">121). Пор.: Там же, 59, l. c., 1325.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">122). I Ватиканський Собор. Догматична Конституція про католицьку віру Dei Filius, розділ IV: DS 30 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">123). "Не можна обмежувати богослов’я тільки простим викладом власних ідей, а треба усвідомлювати свою особливу єдність з місією передання Істини, за яку відповідальна Церква": Іван Павло II. Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979 р.), 19: AAS 71 (1979), 308. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">124). Пор.: II Ватиканський Собор. Декларація про релігійну свободу Dignitatis humanae, 1-3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">125). Пор.: Апостольська адгортація Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975 р.), 20: AAS 68 (1976), 18-19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">126). Душпастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 92.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">127). Пор.: Там же, 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">128). Prologus, 4: Opera omnia, Флоренція, 1891, т. V, 296.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">129). Пор.: Декларація про формування священиків Optatam Totius, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">130). Пор.: Іван Павло II. Апостольська Конституція Sapientia Christiana (15 квітня 1979 р.), ст. 67-68: AAS 71 (1979), 491-492.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">131). Іван Павло II. Промова з нагоди 600-річчя теологічного фaкультету Ягеллонського університету (8 червня 1997 р.): L'Osservatore Romano, вид. польське, н.7 (1997), с. 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">132). "He noera tes pisteos trapeza": Псевдо-Епіфаній. Проповідь на честь Божої Матері: PG 43, 493.</span></div>
<br />
<br />
<b>Джерело: <a href="http://dds.edu.ua/ua/articles/2/duhovna-svitlytsa/rik-viry-2012-2013/1115-fides-et-ratio.html" target="_blank">Дрогобицька Духовна Семінарія УГКЦ</a></b><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=14wvnx9r5uS8zfeAHkIEygLCjeDCIaho2" target="_blank">(pdf+ocr,55st.,ukr,0,34Mb)</a> Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-63050441863490284062018-02-02T01:39:00.001-08:002018-02-02T01:54:38.877-08:00Енцикліка CENTESIMUS ANNUS - «СОТИЙ РІК» – Св. Івана Павла II (1991)<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><b>CENTESIMUS
ANNUS</b></span></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8uxDpqCWf2q6-wVUhak92b9A43Rx2DG8IpN6B_dfK3WYl3R12im5JnQHSsFFokMTlk9iW3eI66ybQKzBVQ_2MKRpTltD-HLGjHXXM0yf0jvayiGir1l_3Eh-hRaawFe-XBNSlaiWFu-0/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEg8uxDpqCWf2q6-wVUhak92b9A43Rx2DG8IpN6B_dfK3WYl3R12im5JnQHSsFFokMTlk9iW3eI66ybQKzBVQ_2MKRpTltD-HLGjHXXM0yf0jvayiGir1l_3Eh-hRaawFe-XBNSlaiWFu-0/s400/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="277" /></a></div>
<span style="color: #b84700;"><span style="font-size: x-large;"><b>«СОТИЙ
РІК»</b></span></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: large;"><b>Енцикліка</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: large;"><b>Його
святості папи</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: large;"><b>Івана
Павла II</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJ7YX3LzQ1jsZNDuiXTnQ5NLHjQbAVObgW5TsjRPlfBVu1d0gjHgSK0kKiLRZ028NAZhPSuypMhCwGkVCvki9WrVEcPRVuJYAZMxPZAeaxbskUVHKWfRxBSaC7mr7aBdJOqrE9WRXlUX0/s1600/CA_cover_0001_mod.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="609" data-original-width="437" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiJ7YX3LzQ1jsZNDuiXTnQ5NLHjQbAVObgW5TsjRPlfBVu1d0gjHgSK0kKiLRZ028NAZhPSuypMhCwGkVCvki9WrVEcPRVuJYAZMxPZAeaxbskUVHKWfRxBSaC7mr7aBdJOqrE9WRXlUX0/s400/CA_cover_0001_mod.jpg" width="286" /></a></div>
</div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: medium;"><b>до
всечесних братів єпископів</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: medium;"><b>до
духовенства і чернечих чинів</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: medium;"><b>до
вірних вселенської церкви</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: medium;"><b>і
до всіх людей доброї волі</b></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWbcZiUG9fnyHC1d6Kq3gXO3keyPtOeKqiWMftkPPe29PrQubWjKt16RozAIPWkhzSNafxK85eeHRmDp_xfJLl4ABTYnfg6QK0gdZEDEogHk6cSpc7a1ucJrrI954znS3xJBOtpwIP_G0/s1600/CA_cover_004_mod.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="375" data-original-width="654" height="183" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiWbcZiUG9fnyHC1d6Kq3gXO3keyPtOeKqiWMftkPPe29PrQubWjKt16RozAIPWkhzSNafxK85eeHRmDp_xfJLl4ABTYnfg6QK0gdZEDEogHk6cSpc7a1ucJrrI954znS3xJBOtpwIP_G0/s320/CA_cover_004_mod.jpg" width="320" /></a></div>
<span style="color: #dc2300;"><span style="font-size: large;"><b>У
СОТИЙ ЮВІЛЕЙ ВИДАННЯ</b></span></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><span style="font-size: large;"><b>ЕНЦИКЛІКИ
RERUM NOVARUM</b></span></span></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Всечесні
брати, дорогі сини і доньки,</b></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Поздоровлення
і Апостольське Благословення!</b></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>1.</b>
Століття проголошення Енцикліки мого
попередника — блаженної пам’яті папи
Льва XIII, Енцикліки, яка починається
словами Rerum novarum[1], позначає собою важливу
дату в нинішній історії Церкви, а також
у моєму понтифікаті. Справді, вона
одержала привілей бути не раз відзначеною
урочистими Документами Римських пап,
починаючи від її сорокалітнього ювілею
аж до дев’яностолітнього. Можна сказати,
що її історичну дорогу визначали
систематично оголошувані різні Документи,
які пригадували її і водночас
осучаснювали[2].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Дотримуючись
традиції у століття проголошення
Енцикліки, на прохання численних
Єпископів, церковних інституцій,
осередків наукових студій, підприємців
і робітників, які виступали і приватно,
і як члени різних асоціацій, я хочу
передусім сплатити борг вдячності цілої
Церкви щодо великого папи Льва XIII і його
«безсмертного Документа»[3]. Водночас
прагну вказати на життєдайні соки, що
випливають з того кореня, не вичерпалися
з плином часу, але, навпаки, стали ще
більше плодоносними. Це засвідчують
розмаїті починання, які передували, які
супроводжували і будуть тривати під
час цих урочистостей, починання, яким
дали поштовх Єпископські Конференції,
міжнародні Організації, Університети
і академічні заклади, професійні
Асоціації та інші інституції і особи в
багатьох частинах світу.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>2.</b>
Дана Енцикліка бере участь у цих
урочистостях, аби подякувати Богові,
від Котрого «виходить всяке діяння
добра і всякий дар досконалий виходить»
(Як. 1,17), за те що послужився Документом,
виданим сто років тому Петровою столицею,
щоби в Церкві і на світі зробити так
багато добра і поширити стільки світла.
Вшанування, яке здійснюється тут,
стосується Енцикліки Льва XIII та інших
Документів моїх попередників, завдяки
яким вона стала елементом історичного
часу і була чинною, становлячи те, що
почали називати «соціальною доктриною»,
«соціальним вченням», «соціальним
магістеріюмом» Церкви.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Про
велике значення цього вчення свідчать
уже дві Енцикліки, котрі я оголосив
протягом попередніх років мого
понтифікату: Laborem exercens — про працю людини
і Sollicetudo rei socialis — про актуальні проблеми
розвитку людей і народів[4].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>3.</b>
Тепер маю намір запросити «прочитати»
Енцикліку Льва XIII, заохочуючи до «погляду
всередину», аби усвідомити собі багатство
сформульованих у ній фундаментальних
засад, що стосуються розв’язку робітничого
питання. Водночас заохочую до «погляду
довкола», на «нові речі», які оточують
нас і в яких ми, так би мовити, занурені,
але які значно відрізняються від тих
«нових речей», що характеризують останнє
десятиліття минулого століття. Врешті,
заохочую до «погляду в майбутнє», в
якому вже проглядається третє Тисячоліття,
повне невідомого, але й і обіцянок. Те
невідоме і ті надії впливають на нашу
уяву і творчу здатність, а водночас
нагадують нам, що ми, як учні «єдиного
Учителя», Христа (див. Мт. 23,8), зобов’язані
вказувати Дорогу, проголошувати Правду
і переказувати «Життя», яким Він є (див.
Ів. 14,6).</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Таким
чином не тільки підтвердиться неперехідна
цінність цього вчення, а й проявиться
правдиве значення Традиції Церкви, яка
— завжди жива і динамічна — підноситься
на фундаменті, закладеному нашими
батьками у вірі, а особливо на тому, що
«Апостоли переказали Церкві»[5] в імені
Ісуса Христа, фундаменті, «котрого ніхто
не може заступити» (див. 1 Кор. З,11).</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Лева
XIII надихнуло промовити усвідомлення
місії наступника Петра, і те саме
усвідомлення надихає сьогодні його
послідовника. Як і для нього, і усіх Пап,
що були до нього і після нього, натхненням
для мене є євангельський образ «книжника,
котрий став учнем Царства Небесного»,
про котрого Христос каже, що «є подібний
до господаря, який виймає із своєї
скарбниці нове і старе» (Мт. 13,52). Цією
скарбницею є велика течія Традиції
Церкви, яка несе «старе», отримане і
переказуване від початку, і дозволяє
прочитувати «нове», серед котрого живе
Церква і світ.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Серед
того, що стає «старим» як наслідок
включення в Традицію і що дає можливість
та матеріал для збагачення Традиції і
життя віри, — є плідна діяльність
мільйонів людей, котрі, спонукувані
соціальним Ученням Церкви, докладають
зусиль для того, аби соціальне Учення
Церкви дало їм натхнення для здійснення
своїх завдань у світі. Діючи індивідуально
або групуючись в розмаїті спілки,
товариства і організації, творили вони
ніби великий рух охорони людської особи
та її гідності, чим спричинилися посеред
розмаїття історичних подій до побудови
суспільства більш справедливого, чи,
принаймні, протиставлялися несправедливості
і пробували її обмежити.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Дана
Енцикліка намагається виявити
плодотворність принципів, висловлених
Львом XIII, що належать до доктринального
спадку Церкви і, як тоді, наділені
авторитетом її Вчення. Пастирська
турбота спонукала мене, однак, запропонувати
аналіз деяких подій новітньої історії.
Зайвим є підкреслювати, що уважний
перегляд ходу подій для виявлення нових
потреб євангелізації — одне із завдань
пастирів. Такі дослідження не мають на
меті дати остаточну оцінку, оскільки,
з огляду на свою природу, не входять у
специфічне коло проблем церковного
Вчення.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
І</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>Характерні
риси Енцикліки «Rerum novarum»</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>4.</b>
Наприкінці минулого століття Церква
була свідком історичного процесу, який
тривав уже певний час, але який власне
тоді досяг життєво важливого моменту.
Вирішальним фактором цього процесу
була сукупність радикальних змін, що
сталися у політичній, економічній та
соціальній галузях, а також у науковому
і технічному середовищах, не кажучи вже
про розмаїті впливи панівних ідеологій.
Як підсумок цих змін — у політичній
галузі виникла нова концепція суспільства
і Держави, і як наслідок — влади.
Традиційне суспільство розпадалось і
починало формуватися інше, сповнене
надій на нові свободи, але загрожене
новими видами несправедливості і
невільництва.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
галузі господарки, де поєднувались
відкриття і практичні застосування
різних наук, вони почали поступово
наближатися до нових структур у
виробництві предметів споживання.
Виникла нова форма власності, капітал
і нова форма праці, наймана праця, що
характеризувалась важкими ритмами
виробництва, без належної уваги до
статі, віку або сімейного стану, що
визначалося лишень ефективністю з
огляду на збільшення прибутку.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Праця
ставала, таким чином, товаром, який можна
було легко купити і продати на ринку і
ціна якого визначалася законом попиту
і пропозиції, без врахування того
мінімуму, що був життєво необхідний для
утримання особи та її родини. Більше
того, при такому стані речей у працівника
не було впевненості в тому, що йому
вдасться продати «власний товар»; йому
постійно загрожувало безробіття, яке,
при відсутності соціального забезпечення,
ставало примарою голодної смерті.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Наслідком
такого переживання був «поділ суспільства
на два класи, відділені глибокою
прірвою»[6]: такий стан переплітався з
виразними змінами політичного порядку.
Таким чином, панівна тоді політична
теорія намагалася просувати — через
відповідні закони або, навпаки, при
явній відмові від будь-якого втручання
— цілковиту економічну свободу. Водночас
почала виникати — в організаційних і,
іноді, насильницьких формах — інша
концепція власності і економічного
життя, що полягала в новому політичному
і соціальному устроях.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
кульмінаційний момент цього протистояння,
коли стали явними жорстока несправедливість
соціальної дійсності, що існувала в
багатьох місцях, і небезпека революції,
яка підтримувалася концепціями, що
називались тоді «соціалістичними», Лев
XIII виступив з Документом, де органічним
чином обговорювалося «робітниче
питання». Цій Енцикліці передували
інші, які були присвячені радше питанням
політичного характеру, в. той час як ряд
ще інших вийде пізніше[7]. У цьому контексті
слід згадати, зокрема, Енцикліку Libertas
praestantissimum, в якій зверталось увагу на
визначальний зв’язок свободи людини
з істиною, такий зв’язок, що,, якби
свобода відмовилась від співвідношення
з істиною, то вона скотилася б до свавілля,
і справа закінчилась би її підпорядкуванням
найнижчим пристрастям і її самозруйнуванням.
Справді, де витоки усіх лих, на які
відгукнулася Rerum novarum, як не в тій свободі,
що — в галузі економічної та соціальної
діяльності — відокремилась від істини
про людину?</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Вселенський
Архієрей черпав натхнення передусім
із; вчення Попередників, не кажучи вже
про багато єпископських Документів,
наукових досліджень, що проводились
мирянами, акцій католицьких рухів та
асоціацій і тих конкретних досягнень
у соціальній галузі, що вирізняють життя
Церкви у другій половині XIX століття.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>5.</b>
Ті «нові речі», на які звертав увагу
Вселенський Архиєрей, були аж ніяк не
позитивні. Перший пункт Енцикліки описує
«нові речі», що пояснюють її назву шляхом
сильних висловлювань — «Нема нічого
дивного в тому, що, будучи раз викликаним
прагнення «нових речей», котре ось уже
протягом тривалого часу турбує цілі
Держави і має на меті провести зміни,
перемістилось, врешті-решт, з галузі
політики у суміжну галузь економіки.
Справді, безперервні успіхи промисловості,
нові шляхи, відкриті науками, зміна
відносин між підприємцями і робітниками;
нагромадження багатств у руках небагатьох,
при одночасному зубожінні мас; значний
ступінь самоусвідомлення, надбаного
робітниками і, як наслідок, більш тісна
єдність між ними, і, нарешті, погіршення
моралі, — усе це призвело до виникнення
конфлікту»[8].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Вселенський
Архиєрей, а разом з ним і Церква, як і
спільнота мирян, опинилися в суспільстві,
поділеному конфліктом, причому таким
жорстоким і нелюдяним, що не підкорявся
жодним правилам і нормам поведінки. Це
був конфлікт між капіталом і працею,
або — як його називала Енцикліка —
робітниче питання, і саме про нього, у
найбільш гострих на той час висловах,
Папа не завагався сказати своє слово.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тут
спадає на думку перша рефлексія, яку
Енцикліка підказує для сьогодення.
Перед обличчям конфлікту, який протиставляв
майже як «вовків» людину людині, аж до
рівнів фізичного існування одних і
надмірного багатства інших, Вселенський
Архієрей не завагався втрутитися в силу
свого «апостольського служіння»[9],
тобто місії — отриманої від самого
Ісуса Христа — «пасти ягнят і овець»
(див. Ів. 21,15-17) і «пов’язувати та вирішувати
на землі» для Царства Небесного (див.
Мт. 16,19). Він, поза будь-яким сумнівом,
мав намір відновити мир, і сучасний
читач не може не відзначити суворого
осуду класової боротьби, висловленого
без будь-яких пом’якшуючих слів[10]. Але
він добре усвідомлював, що мир твориться
на основі справедливості: і істотний
зміст Енцикліки в тому і полягає, щоб
проголосити фундаментальні засади
справедливості в умовах тодішньої
економічної і соціальної кон’юнктури[11].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Таким
чином Лев XIII, ідучи слідами своїх
Попередників, дав Церкві тривалий
взірець. Справді, Церква має що сказати
у певних ситуаціях, що складаються,
індивідуальних або суспільних,
національних або міжнародних, для яких
формулює справжнє вчення, corpus, яке
дозволяє їй аналізувати різні боки
соціальної дійсності, робити висновки
про них і вказувати напрямки для
справедливого вирішення проблем, що
звідси випливають.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
час Льва XIII така концепція права-обов’язку
Церкви була ще дуже далекою від загального
визнання. Насправді тоді переважала
подвійна тенденція — одна, спрямована
на цей світ і на це життя, щодо якого
віра повинна бути чимось стороннім;
друга — звернена до врятування (спасіння)
виключно потойбічного, яке, однак, не
вчило і не спрямовувало життя на землі.
Позиція, яку зайняв Вселенський Архієрей
при публікації Rerum novarum, дала Церкві
майже «права громадянства» в мінливій
дійсності суспільного життя, і це
утвердилось у ще більшій мірі згодом.
Справді, завдання навчати і поширювати
соціальне вчення — це євангелізацій-
на місія Церкви, воно становить істотну
частину християнської Науки, оскільки
це вчення пропонує прямі наслідки в
житті суспільства і включає повсякденну
працю і всі види боротьби за справедливість
у свідоцтво Христа Спасителя. Окрім
того, вона — певне джерело єдності і
миру перед обличчям конфліктів, які
неминуче виникають у соціально-економічній
сфері. Таким чином, стає можливим життя
у нових умовах, без приниження
трансцендентної гідності людської
особи як у самому собі, так і в противниках,
а також правильно їх вирішувати.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Сьогодні,
через сто років, дійовість такого
спрямування дає мені можливість внести
вклад у розробку «християнського
соціального вчення». «Нова євангелізація»,
яку сучасний світ конче потребує, І на
якій я не раз наполягав, має включати
до свого складу, серед істотних
компонентів, голошення соціального
вчення Церкви, здатного і сьогодні, як
і в час Льва XIII, вказувати правильний
шлях, щоб відповісти на великі виклики
сучасної епохи, в той час як зростає
дискредитація ідеологій. Як і тоді,
необхідно повторювати, що не існує
справжнього вирішення «соціального
питання» поза Євангелієм, і що, з іншого
боку, «нові речі» можуть знайти в ньому
своє справжнє місце і отримати належну
моральну основу.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>6.</b>
Маючи на меті висвітлити конфлікт, що
виник між капіталом і працею, Лев XIII
утверджував фундаментальні права
робітників. Тому ключем до читання його
Енцикліки є гідність трудівника як така
і, через це, гідність праці, що визначається
як «діяльність людини, призначена для
забезпечення потреб життя і головним
чином для самозбереження»[12]. Папа
кваліфікує працю як «особисту», бо
«активна сила притаманна людській
особистості і цілковито належить тому,
хто її здійснює і для користі кого вона
була дана»[13]. Отже, праця є покликанням
кожної особистості; більше того, людина
виражає себе і самореалізується у своїй
праці. У той же час праця має і «соціальний»
вимір внаслідок свого внутрішнього
зв’язку як із сім’єю, так із суспільним
добром, «отже справді можна стверджувати,
що тільки завдяки праці робітників
збагачуються держави»[14]. Ця тема була
мною порушена і розвинена в Енцикліці
Laborem exercens[15].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Інша
важлива засада — це, безперечно, право
на «приватну власність»[16]. Про значення
цього права свідчить хоча б кількість
місця, яку Енцикліка йому відводить.
Вселенський Архієрей цілком усвідомлює,
що приватна власність — це не абсолютна
цінність, і не минає нагоди проголосити
принципи взаємної доповнюваності,
зокрема і принцип універсального
призначення земних благ[17].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
З
іншого боку, абсолютно справедливо, що
вид приватної власності, який він
переважно розглядає, — земельна
власність[18]. Однак це не означає, щоб
докази для захисту приватної власності,
тобто для утвердження права володіти
всім необхідним для особистого розвитку
і розвитку власної родини — яку б
конкретно форму не прийняло це право,
— зберегли нині свою вартість. Це повинно
бути підтверджено як у зв’язку із
змінами, свідками яких ми є і які
відбувалися у системах, де панувала
колективна власність на засоби
виробництва, так і у зв’язку з інтенсивним
процесом зубожіння, або, точніше,
внаслідок перешкод до володіння приватною
власністю, що спостерігаються у багатьох
частинах світу, в тому числі і там, де
переважають системи, які спираються на
утвердження права на приватну власність.
Згадані переміни і зубожіння, яке триває,
вимагають глибшого аналізу тієї проблеми,
якій буде присвячена окрема частина
цього Документа.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>7.</b>
Водночас з правом власності Енцикліка
Лева XIII підтверджує і інші права, властиві
людській особистості. Серед них на
першому місці — і з огляду на місце, яке
йому приділяє Папа, і за значенням, яке
йому надає, — «природне право людини»
утворювати приватні товариства; це,
передусім, право на створення професійних
товариств підприємців і робітників чи
лише самих робітників[19]. Тут і треба
шукати причину, чому Церква захищає і
схвалює створення тих із них, які
переважно називаються профспілками, —
звичайно, не через ідеологічні забобони,
не як уступки класовій «свідомості», а
лиш тому, що асоціація — це природне
право людини і, отже, передує її включенню
у політичне суспільство. Справді,
«Держава не може цілком заборонити їх
створення», оскільки «Держава має
захищати природні права і не порушувати
їх. Забороняючи утворення асоціації,
вона б протирічила сама собі»[20].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Поряд
з цим правом, яке — вважаємо за необхідне
підкреслити — Вселенський Архієрей
виразно визнає за робітниками, або ,
користуючись його висловом, за
«пролетарями», були чітко підтверджені
права на «обмеження годин робочого
часу», на належний відпочинок і на інший
підхід до підлітків та жінок[21] в тому,
що стосується характеру і тривалості
праці.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Якщо
врахувати те, що говорить історія про
дозволені методи або, принаймні, ті, що
не виключалися в законодавчому порядку
відносно укладення угод без будь-яких
гарантій у тому, що стосувалось часу
праці або гігієнічних умов робітничого
середовища, а також без прийняття до
уваги віку і статі кандидатів на місце
праці, — легко можна зрозуміти суворий
осуд Вселенського Архієрея. «Несправедливо
і не по-людськи, — пише він, — вимагати
від людей надмірної роботи, притуплюючи
їх думку і виснажуючи їх тіло». І з
виключною точністю кажучи про угоду,
мета якої — здійснення згаданих «трудових
стосунків», стверджує: «При всіх угодах
між підприємцями і робітниками постійно
висловлюється або розуміється та умова»,
при якій допускається відпочинок, що
відповідає «витраті їх сил на роботі».
І на закінчення каже: «Нехтувати цією
умовою означало б чинити проти права і
справедливості»[22].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>8.</b>
Далі Вселенський Архієрей визначає
друге право робітника як особистості.
Йдеться про право на «справедливу
заробітну плату», яка не може бути
наслідком «вільної угоди сторін: нібито
працедавець, після того як виплачено
зарплату, виконав те, що обіцяв, і не є
боржником робітника»[23]. Держава —
казали у ті часи — не може втручатися
в укладення таких угод, хіба що запевнити
їх виконання. Така концепція стосунків
між підприємцями і робітниками, чисто
прагматична і продиктована послідовним
індивідуалізмом, піддається в Енцикліці
суворій критиці як така, що суперечить
подвійній природі праці — явища
особистого, але й необхідного. Бо якщо
праця, будучи особистою, належить тому,
хто володіє своїми здібностями і
енергією, то, в той же час, будучи
необхідною, регулюється важким обов’язком,
накладеним на кожного для «самозбереження»;
звідси, як наслідок, випливає, констатує
Вселенський Архієрей, що кожний має
право набувати те, що потрібно для життя,
а бідний може набувати це тільки
заробітною платою за свою працю[24].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Заробітна
плата повинна бути достатньою для
утримання робітника і його родини. Якщо
робітник «у зв’язку з потребою або
внаслідок боязні більшого зла погоджується
на більш важкі умови праці через те, що
власник або підрядник не пропонують
йому кращих, то він є жертвою насильства
або несправедливості»[25].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Дав
би Бог, аби тих слів, написаних у часи
розквіту так званого «дикого капіталізму»,
не треба було б нині з такою суворістю
повторювати! На жаль, нині зустрічаються
випадки трудових угод між підприємцями
і робітниками, де ігнорується елементарна
справедливість щодо праці неповнолітніх
або жінок, щодо тривалості робочого
часу, санітарних умов місць праці та
справедливої винагороди, й усе це
всупереч міжнародним Деклараціям і
Конвенціям[26], які цього стосуються, та
й самим законам Держав. Вселенський
Архиєрей покладав на «державну владу»
«прямий обов’язок» з належною турботою
забезпечувати благополуччя робітників,
бо нехтування цим ображає справедливість;
більше того, він не завагався промовити
слова про «розподільчу справедливість»[27].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>9.</b>
До тих прав Лев XIII додає ще одне, що також
пов’язане з умовами існування робітників,
яке я хочу пригадати з огляду на його
важливість. Йдеться про право вільного
виконання релігійних обов’язків.
Вселенський Архиєрей проголошує його
в контексті інших прав та обов’язків
робітників, незважаючи на загальне
переконання, яке панувало і в ті часи,
що начебто деякі питання належать
виключно до приватної сфери. Він стверджує
необхідність недільного відпочинку,
щоб людина спрямувала думки на блага
небесні і до молитви, що є прямим
обов’язком перед Богом[28]. Цього права,
укоріненого в Божій заповіді, ніхто не
може позбавити людину: «жодна людина
не може безкарно ображати людську
гідність, до якої Сам Бог ставиться з
повагою»: отже, Держава має гарантувати
робітникові можливість користуватися
цією свободою[29].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Не
помилиться той, хто в цьому абсолютно
чіткому ствердженні побачить зародок
права на релігійну свободу — принципу,
який опісля стане об’єктом багатьох
урочистих Декларацій і Міжнародних
Конвенцій[30], а також відомої Декларації
Другого Ватиканського Собору і багатьох
моїх повчань[31]. У зв’язку з цим мусимо
себе запитати, чи гарантують насправді
нині діючі законодавства і сама дійсність
промислово розвинутих суспільств
елементарне право на недільний відпочинок.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>10.</b>
Іншим важливим моментом, дуже повчальним
для наших часів, є концепція стосунків
між Державою і громадянами. Rerum novarum
розкритикувала дві соціальні і економічні
системи: соціалізм і лібералізм. Першому
присвячується початок, де знову
підтверджується право на приватну
власність; другому не відведено окремого
розділу, але — що заслуговує на увагу
— залишається право на критику, коли
обговорюється тема обов’язків
Держави[32]. Вона не може обмежитися
«турботою про одну частину громадян»,
тобто про багатих і процвітаючих, і не
може «знехтувати другою», яка поза
будь-яким сумнівом становить значну
більшість соціального цілого: інакше
— буде ображене почуття справедливості,
що вимагає віддавати кожному належне.
«Однак під час охорони цих прав окремих
осіб слід з особливою увагою ставитися
до слабих і бідних. Клас багатих, сильний
сам по собі, менше потребує захисту
державною владою; клас пролетарів, якому
не вистачає засобів для існування,
відчуває гостру потребу в допомозі від
Держави. Тому саме робітниками, які
відносяться в число бідних, і тих, що
потребують, Держава повинна переважно
опікуватись і піклуватись»[33].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ці
місця Енцикліки сьогодні особливо
вартісні у зв’язку з появою нових форм
бідності, які існують у світі, зокрема
і тому, що є твердженнями, які не залежать
ні від певної концепції Держави, ні від
жодної політичної теорії. Вселенський
Архиєрей ще раз підтверджує елементарний
принцип будь-якої здорової політичної
організації, а саме — окремі особи, чим
беззахиснішими вони є в суспільстві,
тим більше потребують зацікавлення і
турботи інших і, особливо, втручання
державної влади.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Таким
чином, той принцип, який ми сьогодні
називаємо солідарністю і про дієвість
якого — як у внутрішньому устрої
будь-якої Країни, так і в міжнародному
устрої — я говорив в Енцикліці Sollicitudo
rei socialis[34], проявляє· себе як один із
фундаментальних принципів християнського
розуміння громадської і політичної
організації. Він неодноразово утверджувався
Левом XIII під терміном «дружба», який ми
знаходимо вже у грецькій філософії;
починаючи від папи Пія XI, він позначався
не менш знаменним терміном «соціальне
милосердя», тоді як Павло VI, розширюючи
межі концепції згідно з сучасними і
розмаїтими масштабами соціального
питання, говорив про «цивілізацію
любові»[35].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>11.</b>
Перегляд Енцикліки у світлі сучасної
дійсності дозволяє оцінити постійну
турботу і увагу Церкви до тієї категорії
осіб, яких особливо любить Господь Ісус.
Зміст тексту і сам факт, що це було
написано, є блискучим доказом спадкоємності
в Церкві так званого «переважаючого
вибору на користь бідних», того вибору,
який я визначив як певну «особливу форму
пріоритету у здійсненні християнського
милосердя»[36]. Енцикліка про «робітниче
питання», отже, є Енциклікою про бідних
і жахливі умови їх існування, ті умови,
до яких привів величезні маси новий
часто насильницький процес індустріалізації.
Ще і сьогодні у значній частині світу
подібні процеси економічних, суспільних
і політичних перетворень породжують
таке ж зло.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Якщо
Лев XIII закликає Державу покращити,
згідно з вимогами справедливості, умови
існування бідних, то він робить це тому,
що визнає за Державою завдання охороняти
спільне благо і турбуватися про те, щоби
будь-який сектор суспільного життя, у
тому числі і економічний, сприяв його
прогресу при повазі законної незалежності
кожного з них. Це, однак, не повинно
наводити на думку, нібито для папи Лева
XIII будь-яке вирішення соціального
питання повинно виходити від Держави.
Навпаки, він не раз наполягає на
необхідності обмежувати втручання
Держави, підкреслюючи її службовий
характер, оскільки окрема людина, сім’я
і суспільство передують їй, і вона існує
для охорони їх прав, а не для їх
придушення[37]. Неможливо не відзначити
актуальність цих розділів. До важливої
теми обмежень, притаманних природі
Держави, доведеться звернутися нижче.
Підкреслені моменти, до речі, — звичайно,
далеко не поодинокі, в Енцикліці, —
включаються в неперервність соціального
Вчення Церкви і в світлі здорових
концепцій приватної власності, праці,
економічного процесу, реальності Держави
і, передусім, самої людини. Інші теми
згадуватимуться надалі при аналізі
певних аспектів сучасної дійсності,
але доречно уже зараз врахувати, що
змістом і, в певному сенсі, путівником
Енцикліки та всього соціального Вчення
Церкви є правильне розуміння людської
особистості і її унікальної цінності,
оскільки «Людина — єдине на землі
створіння, яке Бог хотів для нього
самого»[38]. У ньому Він увічнив Свій
образ і подобу (див. Бт. І,26), обдарувавши
його незрівнянною гідністю, на чому
неодноразово наголошує Енцикліка. І
справді, окрім тих прав, які людина
набуває власною працею, існують права,
що не відповідають жодній виконаній
нею роботі, але які походять з її істотної
гідності людської особистості.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
II</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>До
«нового» наших часів</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>12.</b>
Річниця Енцикліки Rerum novarum не була б
належно відзначена, якби до певної міри
не відображала нинішню ситуацію. Зрештою,
сам зміст Документа спонукає до роздумів,
адже історичний контекст і закладені
в ньому передбачення з огляду на те, що
сталося згодом, виявилися пророчими.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Особливо
це підтвердили події останніх місяців
1989 і початку 1990 років. Ці події і радикальні
зміни, що настали після них, можна
пояснити на основі попередніх ситуацій,
які до певної міри скристалізували або
надали конкретної форми передбаченням
Лева XIII і ставали все тривожнішими
попередженнями його наступникам.
Справді, Лев XIII передбачив негативні
наслідки з усіма їх аспектами —
політичними, соціальними і економічними
— того суспільного устрою, який пропонував
«соціалізм», який перебував тоді у
стадії соціальної філософії і менш-більш
сформованого руху. Хтось би міг
здивуватися, що Вселенський Архиєрей
починав критику тих рішень, які
пропонувались для «робітничого питання»
саме із «соціалізму», — коли він ще не
вимальовувався — що станеться пізніше
у вигляді сильної і могутньої Держави
з усіма ресурсами у своєму розпорядженні.
І все ж він точно оцінив ту небезпеку,
яку являла для мас приваблива пропозиція
розв’язку — настільки простого,
наскільки й радикального — тодішнього
робітничого питання. Це ще більш є
справедливим, якщо розглядати його у
зв’язку з відлякуючими умовами
несправедливості, в яких знаходились
пролетарські маси Країн, що недавно
почали промисловий розвиток.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Доцільно
підкреслити тут дві речі: з одного боку,
виключна проникливість щодо самої суті
жорстоких умов існування пролетарів:
чоловіків, жінок і дітей; з другого боку,
не менша проникливість, що дозволяє
передбачити усе зло того розв’язку,
який — під виглядом переміщення позицій
бідних і багатих — насправді вів до
погіршення стану тих, яким обіцяли
допомогти. Лікування, таким чином,
виявилось ще гіршим, аніж сама хвороба.
Визначивши природу соціалізму свого
часу у справі придушення приватної
власності, папа Лев XIII порушив саму суть
проблеми.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Його
слова заслуговують на те, щоб їх уважно
перечитати: «Щоб подолати це зло
(несправедливий розподіл багатства і
вбогість пролетарів), соціалісти
підбурюють бідних до ненависті проти
багатих, пропонують знищити приватну
власність і наполягають на тому, щоб
особисті володіння перетворились у
спільну власність…; але ця теорія, окрім
того, що не розв’язує проблеми, приводить
лише до того, що зазнають збитків самі
робітники; нарешті, вона несправедлива
з багатьох причин, оскільки спотворює
функції Держави стосовно прав законних
власників і порушує громадський
порядок»[39]. Не можна було влучніше
визначити зло, яке вносять настанови
такого типу соціалізму як державної
системи: того, що отримало назву «реального
соціалізму».</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>13.</b>
Поглиблюючи тепер роздуми і посилаючись
також на те, що було сказано в Енцикліках
Laborem exercens і Sollicitudo rei socialis, необхідно
додати, що фундаментальна помилка
соціалізму має антропологічний характер.
Справді, він розглядає окрему людину
як простий елемент, молекулу соціального
організму, в такий спосіб, що добро
індивіда цілковито підпорядковано дії
соціально-економічного механізму. З
другого боку, соціалізм вважає, що добро
індивіда може бути досягнуто незалежно
від його самостійного вибору, без
виключного прийняття на себе
відповідальності стосовно добра чи
зла. Людина, таким чином, ототожнюється
з рядом суспільних відносин, зникає
концепція особистості як незалежного
суб’єкта моральних розв’язків, який
завдяки таким розв’язкам творить
суспільний порядок. Із цієї помилкової
концепції особистості випливають
спотворення права, яке визначає сферу
здійснення свободи, а також опозиція
щодо приватної власності. Справді,
людина, позбавлена всього того, що вона
може назвати «своїм», а також можливостей
заробляти на життя з власної ініціативи,
стає залежним від суспільного механізму
і від тих, хто його контролює, що надмірно
ускладнює визначення нею своєї власної
гідності і перешкоджає створенню
автентичної людської спільноти.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Навпаки,
із християнської концепції особистості
обов’язково випливає справедливе
бачення суспільства.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Згідно
з Rerum novarum і усім соціальним Вченням
Церкви, суспільний вимір людини не
вичерпується в Державі, а реалізується
у різних посередницьких групах, починаючи
від родини і закінчуючи економічними,
громадськими, політичними і культурними
групами, які, виходячи із самої природи
людини, визначаються — неодмінно у
рамках загального добра — власною
самостійністю. Я назвав це «суб’єктивністю
суспільства, яка, поряд із суб’єктивністю
індивіда, була анульована «реальним
соціалізмом»[40].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Якщо
далі поставити питання, звідки виникає
ця помилкова концепція природи особистості
і «суб’єктивності» суспільства, то
необхідно відповісти, що першою причиною
є атеїзм. У відповідь на заклик Божий,
що полягає в самій природі речей, людина
поступово усвідомлює свою трансцендентну
гідність. Кожна людина повинна дати цю
відповідь, в якій знаходиться кульмінація
її людськості, і жоден соціальний
механізм або колективний суб’єкт не
може цього змінити. Заперечення Бога
позбавляє особистість її фундаменту
і, як наслідок, приводить до реорганізації
суспільного порядку, абстрагуючись від
гідності і відповідальності особистості.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Атеїзм,
про який іде мова, врешті-решт, тісно
пов’язаний з просвітницьким раціоналізмом,
який розуміє гуманну і соціальну
реальність людини механічним чином.
Отже, заперечується остаточне осягнення
справжньої величі людини, її
трансцендентність щодо світу речей,
протиріччя, яке знаходиться в її серці
між бажанням повноти добра і власною
нездатністю до досягнення його і,
передусім, необхідність спасіння, що
звідси випливає.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>14.</b>
Із того ж атеїстичного коріння випливає
також і вибір засобів дій, властивих
соціалізму, який засуджується у Rerum
novarum. Йдеться про класову боротьбу.
Вселенський Архиєрей, зрозуміло, не має
наміру засуджувати будь-яку і яку б то
не було форму соціальних протиріч.
Церква добре знає, що в історії неодмінно
виникають конфлікти інтересів між
різними соціальними групами, і щодо них
християнин часто мусить займати рішучу
і послідовну позицію. Енцикліка Laborem
exercens, врешті-решт, недвозначно визнала
позитивну роль конфлікту, коли він
появляється як «боротьба за соціальну
справедливість»[41], і вже Енцикліка
Quadragesimo anno вказувала: «Класова боротьба,
відмовившись від актів насильства і
взаємної ненависті, поступово переходить
у вид впорядкованої дискусії, що
ґрунтується на пошуках справедливості»[42].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Те,
що має бути засуджено в класовій боротьбі,
це — радше — ідея конфлікту, який не
обмежується міркуваннями етичного або
юридичного характеру, який відмовляється
поважати гідність іншої особистості
(і, як наслідок, свою власну), який
унеможливлює, внаслідок цього, розумну
угоду і має на меті уже не загальне добро
суспільства, а інтереси певної його
частини, яка підмінює собою загальне
добро і хоче знищити те, що йому
протистоїть. Одне слово, йдеться про
відновлення — на грунті внутрішніх
суперечок між соціальними групами —
тієї доктрини «тотальної війни», яку
мілітаризм та імперіалізм тієї епохи
нав’язували у сфері міжнародних
відносин. Така доктрина у пошуках
справедливої рівноваги між інтересами
різних Націй заступала доктрину
абсолютного переважання власних
інтересів через знищення сили опору
протилежної сторони, знищення з
використанням будь-яких засобів, не
виключаючи брехні, терору проти цивільного
населення, зброї масового знищення (яку
саме в ті роки починали проектувати).
Отже, класова боротьба у марксистському
розумінні і мілітаризм мають одні й ті
ж корені: атеїзм і нехтування людською
особистістю, що приводить до переважання
принципу сили над принципом розуму і
права.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>15.</b>
Rerum novarum не визнає одержавлення засобів
виробництва, яке перетворило б кожного
громадянина у «деталь» шестерневого
механізму Держави. Не менш рішуче вона
критикує концепцію Держави, яка залишає
сектор економіки цілковито поза сферою
власних інтересів і дій. Звичайно, існує
законна сфера незалежності економічних
акцій, в яку Держава не повинна втручатися:
однак вона ставить завдання визначати
юридичні рамки, всередині яких розвиваються
економічні відносини, і оберігати, таким
чином, первісні умови вільної економіки,
що передбачають певну рівновагу між
Партіями так, щоб одна з них, не могла
стати сильнішою від іншої і звести її
практично до рабського стану[43].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
цьому відношенні Rerum novarum вказує шлях
справедливих реформ, які повертають
праці її гідність вільної діяльності
людини. Вони передбачають прийняття на
себе відповідальності суспільства і
Держави, відповідальності, спрямованої
передусім на захист робітника від жаху
безробіття. Історично це було перевірено
двома подібними способами: або економічною
політикою, спрямованою на забезпечення
зрівноваженого росту і умов повної
зайнятості; або забезпеченням проти
безробіття професійної перекваліфікації,
здатної полегшити перехід робітників
із галузей, що переживають кризу, в
галузі, які розвиваються.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Окрім
того, суспільство і Держава повинні
забезпечити рівні заробітної плати,
які б дозволяли робітникові утримувати
себе і його родину, в тому числі певні
заощадження. Усе це вимагає зусиль, аби
створити робітникам кращі умови і
можливості, щоби їх праця ставала більш
кваліфікованою і продуктивнішою; але
вимагає також ретельного контролю і
відповідних законодавчих засобів для
усунення ганебних явищ експлуатації,
особливо на шкоду менш здібним робітникам,
іммігрантам або тим, хто опинився, по
суті, поза спільнотою. Вирішальною в
цьому секторі мусить бути роль профспілок,
які домовляються про мінімальну заробітну
плату та умови праці. Врешті-решт,
необхідно гарантувати збереження
«людського» розпорядку для праці та
відпочинку, а також права на власну
ініціативу на робочому місці, без
будь-якого утиску власного сумління
або власної гідності. Тут необхідно
також нагадати про роль профспілок не
просто як знарядь укладання трудових
угод, а й як «місць», де проявляються
особистості робітників: вони служать
для розвитку автентичної культури праці
і допомагають робітникам брати участь
повністю і по-людськи в житті
підприємства[44].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
досягненні цієї мети Держава повинна
брати участь як безпосередньо, так і
дотично. Дотично і відповідно до принципу
розподілу компетенції — створюючи
сприятливі умови для вільної економічної
діяльності, які приводять до розмаїтих
пропозицій щодо можливостей працювати
і джерел багатства. Безпосередньо і
відповідно до принципу солідарності —
покладаючи для захисту найслабших деякі
обмеження автономії тих, хто створює
умови праці, і забезпечуючи, в будь-якому
випадку, життєвий мінімум для
безробітного[45].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Енцикліка
і пов’язане з нею соціальне вчення
Церкви мали багатоплановий вплив за
період між XIX і XX століттями. Цей вплив
позначився на багатьох реформах,
проведених у галузі соціального
забезпечення, пенсій, охорони здоров’я,
техніки безпеки, у рамках більшої поваги
до прав робітників[46].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>16.</b>
Реформи частково здійснили Держави,
але у боротьбі за їх здійснення важливу
роль відіграли акції Робітничого руху.
Цей рух, що виник як реакція моральної
свідомості на ситуації несправедливості
і завдання кривди, розгорнув широку
профспілкову, реформістську діяльність,
позбавлену ідеологічних затьмарень і
більш наближену до повсякденних потреб
робітників, і, в цьому контексті, його
зусилля об’єднуються часто із зусиллями
християн для досягнення поліпшення
умов життя робітників. Опісля цей рух,
до певної міри, виявився під домінуючим
впливом тієї марксистської ідеології,
яку засудила Rerum novarum.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ті
ж самі реформи також стали результатом
вільного процесу самоорганізації
суспільства — шляхом налагодження
дійових заходів солідарності, актів на
підтримку економічного зростання, який
більше відповідає вартостям особистості.
Доречно згадати тут багатопланову
діяльність, при значному вкладі християн,
щодо створення виробничих споживчих і
кредитних кооперативів, розширення
народної освіти і професійної підготовки,
щодо експериментування різних форм
участі в житті суспільства в цілому.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Отже,
якщо — оглядаючись назад — є підстави
дякувати Богові за те, що велика Енцикліка
не залишилась без відгуку в людських
серцях і стала стимулом для дійової
великодушності, то, у будь-якому випадку,
необхідно визнати, що її пророче
передбачення не було повністю почуте
людьми тієї епохи, і саме тому сталися
великі нещастя.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>17.</b>
При перечитуванні Енцикліки в контексті
цілої багатої науки Лева XIII[47] зауважуємо,
що вона вказує, по суті, на наслідки в
соціально-економічній сфері певної
помилки величезного значення. Помилка,
як уже мовилося, полягає в концепції
людської свободи, яка звільнює її від
підпорядкування істині і, таким чином,
також і від обов’язку поважати права
інших людей. Змістом свободи тоді стає
любов до себе самого — аж до зневаги до
Бога і ближніх, любов, яка веде до
безмежного утвердження власного інтересу
і не дає обмежити себе жодними обов’язками
справедливості[48].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Саме
ця помилка спричинилась до крайніх
наслідків у трагічному ряді воєн, які
потрясли Європу і світ за період між
1914 і 1945 роками. То були війни, що починалися
з мілітаризму і розпачливого націоналізму
і пов’язаних з ними формами тоталітаризму;
війни, що стали наслідком класової
боротьби, громадянських та ідеологічних
воєн. Без страхітливого вантажу ненависті
та образ, що накопичився внаслідок
стількох несправедливостей як на
міжнародному рівні, так і всередині
окремих Держав, не були б можливими такі
жорстокі війни, в які виявилась вкладеною
енергія великих Держав і в яких не
стримувались перед порушенням найбільш
священних прав людини, коли було
заплановано і здійснено знищення цілих
народів і соціальних груп. Згадаймо тут
передусім єврейський народ, жахлива
доля якого стала символом аберації, яка
може спіткати людину, коли вона виступає
проти Бога.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
всякому випадку, ненависть і несправедливість
опановують цілі Народи і підштовхують
ЇХ ДО ДІЙ ТІЛЬКИ тоді, коли вони
легітимуються і організуються ідеологіями,
які грунтуються радже на них, аніж на
істині про людину[49]. Rerum noravum відкидала
ідеології ненависті та вказувала шляхи
для усунення насильства і злості за
допомогою справедливості. Нехай допоможе
згадка про ті страшні події керувати
діями всіх людей і, особливо, правителями
народів нашої епохи, в якій нові форми
несправедливості розпалюють нову
ненависть і накреслюють горизонти нових
ідеологій, що вихваляють насильство.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>18.</b>
Щоправда, від року 1945 на європейському
континенті гармати мовчать; однак
правдивий мир — про це слід пам’ятати
— ніколи не є результатом воєнної
перемоги, а включає у себе подолання
причин війни і справжнє примирення між
народами. Однак протягом тривалого часу
в Європі і у всьому світі панувала радше
ситуація відсутності війни, аніж
правдивого миру. Половина континенту
потрапила під панування комуністичної
диктатури, тоді як інша половина
організувалась для захисту від такої
загрози. Багато народів втрачають
можливості розпоряджатися самі собою,
виявляються закритими в задушливих
кордонах певної імперії, у той час як
намагаються знищити їх історичну пам’ять
і викоренити вікові корені їх культури.
Величезні маси людей, внаслідок такого
насильницького поділу, змушені покидати
свої землі або стають жертвами примусової
депортації.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Шалена
гонка озброєнь поглинає ресурси,
необхідні для розвитку внутрішньої
економіки і для допомоги найбільш
знедоленим Народам. Науковий і технічний
прогрес, який мав би спричинитись до
зростання добробуту людства, перетворюється
у знаряддя війни: наука і техніка
використовуються для виробництва все
більш досконалої і руйнівної зброї, у
той час як від ідеології, що є спотворенням
справжньої філософії, вимагають
доктринальних виправдань нової війни.
І на цю війну не просто чекають, її не
просто готують, а й здійснюють з
величезними кровопролиттями у різних
частинах світу. Логіка блоків, або
імперій, яку викривають у документах
Церкви і нещодавно в Енцикліці Sollicitudo
rei socialis[50], приводить до того, що суперечки
і незгоди, які виникають у Країнах
Третього Світу, систематично розпалюються
і використовуються для створення
труднощів противникові.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Екстремістські
групи, які силкуються розв’язати такі
суперечки зброєю, легко знаходять
політичну і військову підтримку, їх
озброюють і готують до війни, тоді як
ті, хто намагається знайти мирні та
гуманні розв’язки, поважаючи законні
інтереси всіх сторін, залишаються
ізольованими і часто стають жертвами
своїх противників. Також і мілітаризація
багатьох Країн Третього Світу і
братовбивчі війни, що роздирають їх,
поширення тероризму та все більш
варварських засобів військово-політичної
боротьби виникають, зокрема, і через
ненадійність того світу, що настав після
закінчення Другої світової війни.
Нарешті, над усім світом нависає загроза
атомної війни, здатної привести до
повного знищення усього людства. Наука,
що використовується з військовою метою,
надає у розпорядження ненависті, яку
роздмухують ідеології, вирішальний
засіб. Але війна може закінчитися без
переможців і без переможених —
самогубством людства, і тому необхідно
відкидати логіку, яка веде до неї, ідею,
за якою начебто боротьба за знищення
противника, протиріччя і сама війна є
факторами прогресу і просування історії
вперед[51]. Свідоме відкидання такої
концепції неодмінно провадить до кризи
як логіки «тотальної війни», так і логіки
«класової боротьби».</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>19.</b>
Однак наприкінці Другої світової війни
такий розвиток ще тільки формується у
свідомості, і те, що привертає увагу, —
це поширення комуністичного тоталітаризму
більш ніж на половину Європи і на окремі
частини світу. Війна, яка повинна була
б повернути свободу і відновити міжнародне
право, завершується без досягнення цієї
мети; більше того, для багатьох народів
— особливо для тих, хто зазнав найбільших
страждань, — результат виявився цілком
протилежним. Можна сказати, що ситуація,
яка склалася, дала привід для різних
відповідей.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
деяких країнах і деяких стосунках
спостерігаються позитивні зусилля
відтворити після воєнних руйнувань
суспільство демократичне, натхненне
ідеалами соціальної справедливості,
яка позбавляє комунізм революційного
потенціалу, що його створюють експлуатовані
і пригноблювані маси. Такі спроби взагалі
намагаються підтримувати механізм
вільного ринку, забезпечуючи через
стабільність валюти і надійність
суспільних відносин умови для постійного
і здорового економічного росту, при
якому люди своєю працею можуть створювати
краще майбутнє для себе і своїх дітей.
У той же час вони намагаються уникнути
того, щоб ринкові механізми стали єдиною
точкою відліку спільного життя, і
намагаються підпорядкувати їх державному
контролю, що робить дійовим принцип
загального призначення земних благ.
Певний надлишок пропозицій щодо праці,
міцна система соціального забезпечення
і професійного навчання, свобода
асоціацій та вирішальна роль профспілок,
страхування на випадок безробіття,
знаряддя демократичної участі у
громадському житті, — в такому контексті
мусили б вивільнити працю із її стану
«товару» і гарантувати можливість з
гідністю працювати.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Існують
також інші соціальні сили та ідейні
рухи, які протистоять марксизмові
створенням систем «національної
безпеки», що намагаються контролювати
капілярним чином усе суспільство, щоб
не допустити інфільтрацій марксизму.
Вихваляючи і збільшуючи державну
могутність, вони мають намір тим самим
зберегти свої народи від комунізму; але
при такому способі дій існує серйозна
небезпека знищення тієї свободи і тих
цінностей особистості, в ім’я яких йому
належить протиставитись.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Врешті,
ще одну форму практичної відповіді
подає суспільство добробуту, або
суспільство споживання. Воно прагне
завдати поразку марксизмові на ґрунті
чистого матеріалізму, демонструючи,
яким чином суспільство вільного ринку
в стані досягти більш повного задоволення
матеріальних потреб людини, аніж того,
що обіцяв комунізм, виключаючи при цьому
моральні цінності.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Справді,
якщо, з одного боку, правильно, що ця
соціальна модель свідчить про крах
марксизму в його спробі побудувати нове
і краще суспільство, то, з другого боку,
відкидаючи незалежне існування і
цінність за мораллю, правом, культурою
і релігією, вона уподібнюється йому в
тому, що цілком зводить людину до галузі
економіки і задоволення матеріальних
потреб.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>20.</b>
У ті ж часи відбувається масштабний
процес «деколонізації», внаслідок чого
багато країн набувають або відновлюють
свою незалежність і право вільно
розпоряджатися собою. Однак формальне
завоювання державного суверенітету
для цих країн часто стає першим кроком
на шляху до досягнення справжньої
незалежності. Фактично вирішальні
сектори економіки все ще перебувають
у руках великих іноземних підприємств,
які не збираються зв’язувати себе
тривало з розвитком Країни, і саме
політичне життя контролюється зовнішніми
силами, тоді як у межах кордонів Держави
співіснують групи племен, які ще не
включилися у справжню національну
общину. Окрім того, не вистачає прошарку
компетентних професіоналів, здатних
забезпечити чесне і нормальне
функціонування державного апарату, і
не вистачає також кадрів для ефективного
і відповідального керування економікою.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
При
виникненні такої ситуації багато хто
думає, ніби марксизм можна запропонувати
як найкоротший шлях для відтворення
Нації і Держави, і звідси виникають
різні варіанти соціалізму із специфічним
національним характером. Перемішуються,
отже, у багатьох ідеологіях, які формуються
за мірками, що змінюються від випадку
до випадку, законні вимоги національного
руху, форми націоналізму і навіть
мілітаризму, принципи, запозичені із
давніх народних традицій, що часом
співзвучні християнському соціальному
вченню і концепціям марксизму-ленінізму.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>21.</b>
Нарешті, слід нагадати про те, як після
Другої світової війни, зокрема як реакція
на її жахи, виросло більш живе почуття
прав людини, що знайшло визначення у
різних Міжнародних документах[52] і,
можна було б сказати, в розробці нового
«міжнародного права», що Свята Столиця
завжди підтримувала. Стержнем цієї
революції стала Організація Об’єднаних
Націй. Зміцнилась не тільки свідомість
прав окремих осіб, а й свідомість прав
Народів, краще підтримується необхідність
діяти для оздоровлення складних
нерівноваг між різними географічними
ареалами світу, що в певному сенсі
перенесло центр ваги соціального питання
із національного середовища на міжнародний
рівень[53].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Із
задоволенням беручи до уваги цей процес,
не можна все-таки замовчати той факт,
що загальний баланс різних програм
допомоги в справі розвитку далеко не
завжди є позитивний. Крім того, Організації
Об’єднаних Націй до цих пір не вдалося
знайти дійових засобів для вирішення
міжнародних конфліктів, альтернативних
війнам, і саме це є найбільш суттєвою
проблемою, яку повинна буде розв’язувати
міжнародна спільнота.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
III</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>Рік
1989</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>22.</b>
Виходячи із світової ситуації, описаної
вище і вже обширно викладеної в Енцикліці
«Турбота про соціальну дійсність»,
можна зрозуміти раптовий і багатообіцяючий
розвиток подій останніх років. їх
кульмінацією стали події 1989 року в
країнах Центральної та Східної Європи,
але вони охоплюють ширший період часу
і географічний горизонт. Протягом 80-х
років прогресивним чином у деяких
країнах Латинської Америки, а також в
Африці та Азії руйнуються диктаторські
режими певного типу; в інших випадках
починається важкий, але плідний шлях
переходу до більш справедливих політичних
форм, які допускають можливість значно
вільнішої участі у всіх сферах життя.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Важливий,
навіть вирішальний вклад внесла Церква,
яка зобов’язалась захищати і надалі
просувати права людини у сфері максимально
ідеологізованій, де приналежність до
певного угруповання вивищувалась над
усвідомленням загальної людської
гідності. Церква утверджувала із усією
простотою та енергією, що кожна людина
— якими б не були її особисті переконання
— несе в собі образ Божий і, отже,
заслуговує на повагу. В цьому твердженні
часто впізнає себе переважна більшість
народу, і це привело до пошуків форм
боротьби і політичних рішень, які більшою
мірою поважають гідність людської
особистості.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
результаті цього історичного процесу
виникли нові форми демократії, які
вселяють надію на зміну в нетривких
політичних і соціальних структурах,
обтяжених спадком хворобливого ряду
несправедливостей та злопам’ятства,
не кажучи вже про страхітливу економічну
ситуацію і серйозні соціальні конфлікти.
У цей час, коли разом з усією Церквою я
дякую Богові за ту ознаку, часто героїчну,
яку дали багато пастирів, цілі християнські
общини, окремі вірні, а також інші люди
доброї волі у важких умовах, я молюся,
щоб Він підтримав усіх в зусиллях,
спрямованих на створення кращого
майбутнього. Зрештою, ця відповідальність
лежить не тільки на громадянах названих
країн, а й на всіх християнах і людях
доброї волі. Мова йде про те, щоб показати,
що складні проблеми цих народів можуть
бути вирішені шляхом діалогу та співпраці,
а не боротьбою за знищення ворога і
воєнними діями.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>23.
</b>Серед багатьох факторів падіння
поневолюючих режимів деякі заслуговують
на особливу увагу. Вирішальним фактором,
який започаткував зміни, є, безперечно,
порушення права на працю. Не можна
забувати, що фундаментальна криза
систем, які претендували на виразників
держави і навіть диктатури пролетаріату,
починається з важливих рухів, які
виникали у Польщі заради солідарності.
Власне, натовпи робітників відмовляються
визнавати законною ідеологію, яка
намагається виступати від їх імені,
вони знаходять й майже наново відкривають
— виходячи з випробуваного на собі
важкого досвіду праці та поневолення
— ознаки та принципи соціальної доктрини
Церкви.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Далі
слід підкреслити той факт, що до падіння
такого «блоку» або імперії майже всюди
приходять шляхом мирної боротьби, де
як зброя використовується тільки істина
і справедливість. Натомість марксизм
уважав, що, загострюючи соціальні
протиріччя, нібито можна прийти до їх
вирішення лише шляхом насильницького
зіткнення; боротьба, яка привела до
краху марксизму, послідовно вимагала
випробувати усі шляхи переговорів,
діалогу, засвідчення істини, закликаючи
до сумління супротивника і намагаючись
пробудити в ньому почуття загальної
людської гідності.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Здавалось,
ніби європейський порядок, що став
результатом Другої світової війни і
освячений Ялтинськими Угодами, міг бути
знищений тільки іншою війною. Навпаки,
його вдалося подолати ненасильницькими
зусиллями людей, які — постійно
відмовляючись уступати перед могутністю
сили — зуміли послідовно знайти дійові
форми для засвідчення істини. Це
роззброїло супротивника, оскільки
насильство завжди потребує виправдання
брехнею, надягаючи на себе, нехай і
фальшиву, маску захисту права або
відповіді на погрози інших[54]. Я вдячний
ще раз Богові, Який скріпив серця людей
у час важкого випробування, молячись
за те, щоб такий приклад виявився дійовим
в інших місцях і при інших обставинах.
Нехай навчаться люди боротись за
справедливість, не застосовуючи
насильства, відмовляючись від класової
боротьби у внутрішніх конфліктах і від
війни у конфліктах міжнародних.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>24.</b>
Другий фактор кризи — це, безперечно,
неефективність економічної системи,
яку слід розглядати не як проблему
виключно технічну, а, радше, як наслідок
порушення прав людини на підприємництво,
на власність і на свободу в економічній
сфері. До цього аспекту слід додати
також культурний і національний аспекти:
неможливо зрозуміти людину, односторонньо
виходячи з економічного сектора, так
само як неможливо визначити її просто
на основі приналежності до певного
класу. Людину найдокладніше можна
зрозуміти, якщо розглядати її у сфері
культури безпосередньо через мову,
історію і те положення, яке займає вона
серед фундаментальних подій буття —
народження, любов, праця, смерть. У центрі
будь-якої культури знаходиться певне
бачення, яке приймає людина перед
найбільшою таємницею— таємницею Бога.
Культури різних народів — це різноманітні
способи відповіді на питання про суть
існування особистості: коли таке питання
відкидається, руйнується культура і
моральне життя народів. Тому боротьба
за охорону праці безпосередньо пов’язана
з боротьбою за культуру і національні
права.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Справжня
причина нового, одначе, — це духовний
вакуум, викликаний атеїзмом, який
позбавив молоді покоління почуття
спрямованості, і, нерідко, привів їх у
неминучих пошуках самопізнання і сенсу
життя до відкриття релігійного коріння
їх Народів і Самої Особистості Христа,
як суттєво адекватної відповіді на
бажання блага, істини та життя, причаєного
в серці кожної людини. Ці пошуки
посилювалися за рахунок свідчення тих,
хто у важких обставинах і умовах
переслідування залишився вірним Богові.
Марксизм обіцяв викорінити потребу
Бога із серця людини, але результати
показали, що неможливо досягнути цього,
не викликаючи струсу серця</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>25.</b>
Події 1989 року подали успішний приклад
як доброї волі до переговорів, так і
євангельського духу в ставленні до
супротивника, який вирішив не зв’язувати
себе моральними принципами: вони є
попередженням тим, хто заради політичного
реалізму хотів би вигнати з політичної
арени право і мораль. Безперечно,
боротьба, яка привела до змін 1989 року,
вимагала ясності розуму, поміркованості,
страждань та жертв; у певному сенсі,
вона виникла з молитви і була б немислимою
без безмежного довір’я до Бога, Господа
історії, у руках Якого лежать серця
людей. Тільки поєднуючи власні страждання
заради істини та свободи із Страстями
Христа на Хресті, людина може здійснити
чудо світу і буде здатна розрізняти
досить часто тісний шлях між боягузством,
яке поступається перед злом, і насильством,
яке, спокусившись тим, що воно бореться
із злом, — насправді лише його посилює.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Однак
неможливо ігнорувати численні форми
зумовленості, серед яких проявляється
свобода окремої людини: справді, можна
говорити про зумовленість свободи, але
жодні умови не можуть вичерпно визначити
поняття свободи: вони можуть зробити
більш або менш легким її виявлення, але
вони не спроможні її знищити. Нехтувати
людською природою, яка створена для
свободи, не тільки нікому не дозволено
з етичної точки зору, але навіть на
практиці здійснити це неможливо. Там,
де суспільство організовується, довільно
скорочуючи або навіть і знищуючи сферу,
де законно здійснюється свобода,
отримуємо результат: там суспільне
життя поступово дезорганізовується і
занепадає.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Окрім
того, створена для свободи людина несе
в собі рану первородного гріха, який
постійно спонукує її до зла і породжує
в ній потребу очищення. Це вчення не
тільки становить невід’ємну частину
християнського Одкровення, а й володіє
величезною герменевтичною цінністю,
оскільки допомагає краще зрозуміти
людську дійсність. Людина прагне добра,
але здатна і на зло; вона може піднестися
над своїм безпосереднім зацікавленням,
і все ж залишається пов’язаною з ним.
Міць суспільного порядку залежить від
того, наскільки людина зможе враховувати
цей факт і не буде протиставляти особисте
зацікавлення зацікавленням суспільства
в цілому, а, радше, буде шукати способу
їх плідного поєднання. Справді, там, де
індивідуальне зацікавлення придушується
силою, воно замінюється громіздкою
системою бюрократичного контролю, який
висушує джерела підприємництва і
творчості. Коли люди претендують на
віднайдення секрету довершеної суспільної
організації, яка виключає зло, — вони
вважають за можливе користуватися для
її реалізації усіма засобами, в тому
числі насильством і брехнею. Політика
стає в такому випадку «секулярною
релігією», яка живе ілюзією побудови
раю в цьому світі. Але жодне політичне
суспільство, яке має власну автономію
та свої власні закони[55], ніколи не зможе
утотожнитися з Царством Божим. Євангельська
притча про добре зерно і полову (див.
Мт. 13, 24-30; 36-43) вчить, що тільки Бог має
право розділяти синів Царства і синів
Лукавого, і що такий суд відбудеться
наприкінці світу. Претендуючи на
проведення такого суду вже тепер, людина
підмінює собою Бога і випробовує Його
терпіння.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Завдяки
жертві Христовій на Хресті Царство
Небесне було завойоване раз і назавжди;
однак умови існування християнина —
це боротьба проти спокуси і сил зла.
Лише наприкінці історії Господь
повернеться у славі для Останнього Суду
(див. Мт. 25,31), щоб встановити нові небеса
і нову землю (див. Пт. 3,13; Одкр. 21,1), але
допоки тече час, боротьба між добром і
злом триває, навіть у серці людському.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Те,
чому вчить нас Святе Письмо про порядок
долі Царства Божого, не залишається без
наслідків для життя тимчасових суспільств,
які — як і трактує прикметник — належить
реальному часові з усім тим, що воно
вміщує в собі недосконалого і минущого.
Царство Боже перебуває в світі, не будучи
від світу цього; воно освітлює порядок
людського суспільства, і водночас сила
благодаті пронизує його і оживляє. Таким
чином краще розрізняються потреби
суспільства, гідної людини, виправляються
відхилення та зміцнюється бажання до
праці на благо ближнього. До такого
завдання євангельського одухотворення
людської діяльності покликані, разом
з усіма людьми доброї волі, християни
і, особливо, миряни[56].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>26.</b>
Події 1989 року розгортались переважно
у країнах Східної та Центральної Європи;
однак вони мають всесвітнє значення,
оскільки стали причиною позитивних і
негативних наслідків, які стосуються
всього людського роду. Ці наслідки мають
механічний або фатальний характер, але
є передусім можливостями, що відкриваються
людській свободі для співробітництва
з милосердним промислом Божим, що діє
в історії.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
деяких країнах першим наслідком стала
зустріч між Церквою та Робітничим рухом,
яка виникла на основі реакції етичного
чинника і християнського духу на широко
розповсюджену ситуацію несправедливості.
Майже на ціле століття вказаний Рух
опинився частково під гегемонією
марксизму, будучи переконаним, нібито
пролетарі заради справжньої боротьби
проти поневолення повинні засвоїти
матеріалістичні (і переважно економічні)
теорії.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Під
час кризи марксизму проявляються
спонтанні форми робітничої свідомості,
що виражають вимогу справедливості та
визнання гідності праці, згідно із
соціальною доктриною Церкви[57]. Робітничий
рух вливається у ширший рух людей праці
та людей доброї волі, у рух за звільнення
особистості і за утвердження її прав;
він охоплює сьогодні багато країн і, не
протиставляючись католицькій Церкві,
із зацікавленням дивиться на неї.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Криза
марксизму не усуває у світі несправедливості
та поневолення, якими, використовуючи
їх у своїх інтересах, живився сам
марксизм. Для тих, хто шукає сьогодні
нову і справжню теорію та практику
звільнення, Церква пропонує не тільки
свою соціальну доктрину і, взагалі, своє
вчення про особистість, очищену в Христі,
вона також конкретно зобов’язується
боротися із знедоленістю та стражданням.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
недавньому минулому щире бажання стати
на бік поневолених і не опинитися поза
історичним розвитком спонукало багатьох
вірних шукати різними способами
неможливий компроміс між марксизмом
та християнством. Сучасність, долаючи
усе те, що було минуще у цих спробах,
знову спонукає до підтвердження значення
справжнього богослов’я інтегрального
звільнення людини[58]. Якщо розглядати
події 1989 року з цієї точки зору, то вони
виявились важливими і для країн Третього
світу, які перебувають у пошуках шляхів
власного розвитку, як це свого часу було
в країнах Центральної та Східної Європи.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>27.</b>
Другий наслідок стосується народів
Європи. Багато несправедливостей —
індивідуальних та соціальних, регіональних
і національних — було скоєно у роки
комуністичного панування ї навіть
раніше; накопичилось багато ненависті
та злоби. Існує реальна небезпека, що
все це спалахне з новою силою після
падіння диктатури, викликаючи серйозні
конфлікти та занепокоєння, якщо на
допомогу не прийдуть моральна напруга
та свідомі зусилля засвідчити істину,
зусилля, що одухотворювали прагнення
людей у минулому. Необхідно, щоб ненависть
і насильство не запанували в серцях,
особливо у тих, хто бореться за
справедливість, і щоб у всіх примножувався
дух миру та прощення.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Однак
необхідні конкретні кроки для створення
або зміцнення міжнародних структур,
здатних втручатися у конфлікти (у випадку
необхідності арбітражу), що спалахують
між країнами, з тим, щоб кожна з них
змогла примусити поважати власні права
і досягти справедливого погодження та
мирного врегулювання з правами інших·
Усе це особливо необхідно для європейських
народів, тісно пов’язаних між собою
спільною культурою та тисячолітньою
історією. Необхідне величезне зусилля
для моральної та економічної реконструкції
у країнах, що позбулися комунізму.
Тривалий час найелементарніші економічні
зв’язки були спотвореними, а основні
доброчинства, пов’язані з економічною
сферою (такі, як правдивість, довір’я,
працелюбство), були придушені. Необхідна
терпляча реконструкція матеріального
та морального чинників, у той час як
народи, змучені довголітніми нестачами,
вимагають від своїх керівників відчутних
і негайних результатів у вигляді
матеріального благополуччя та адекватного
забезпечення їх законних вимог.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Факт
падіння марксизму, цілком зрозуміло,
має наслідки на перспективу: Земля
поділилася на світи, що закриті один
для одного і ревниво конкурують між
собою. Усе це ще яскравіше підкреслює
взаємозалежність народів, так само як
і те, що людська праця за своєю природою
призначена об’єднувати народи, а не
роз’єднувати їх. Та й справді, мир і
добробут — це блага, які належать усьому
родові людському, і тому неможливо
користуватися ними правильно і протягом
тривалого часу, якщо вони набуваються
і зберігаються за рахунок інших народів
і країн, порушуючи їх права або позбавляючи
їх джерел добробуту.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>28.</b>
Для деяких країн Європи розпочинається,
у певному розумінні, справжній післявоєнний
період. Радикальна реорганізація
економіки, що буквально ще вчора була
колективізованою, спричинилась до
проблем і жертв, які можна порівняти з
тими, що пережили західні країни
континенту під час своєї реконструкції
після закінчення Другої світової війни.
Було б справедливо підтримати спільними
зусиллями інших націй колишні комуністичні
країни у зв’язку з їх нинішніми
труднощами. Звичайно, вони повинні самі
стати першими творцями свого розвитку,
але вони потребують розумної можливості
його здійснення, нинішні труднощі і
нестачі — це наслідок історичного
процесу, в якому колишні комуністичні
країни часто ставали об’єктом, а не
суб’єктом. Тому вони перебувають у
такій ситуації не через вільний вибір
або внаслідок здійснених ними помилок,
а через трагічні, нав’язані їм силою,
історичні події, що стало на перешкоді
їх економічного та суспільного розвитку·</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Допомога
інших країн, у першу чергу європейських,
що творять частину тієї ж історії і
також мають за це відповідати, — це
обов’язок справедливості. Але ця
допомога відповідає також інтересам і
загальному благові Європи, яка не зможе
жити в мирі, якщо різні конфлікти природи,
які виникають як наслідок минулого, ще
більше загостряться через економічну
нестабільність, духовне невдоволення
та відчай.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ця
невідкладна потреба, однак, не повинна
спричинитись до сповільнення зусиль
щодо надання підтримки і допомоги
країнам Третього Світу, які здебільшого
страждають у ще важчих умовах нестатків
та бідності[59]. Будуть потрібні надзвичайні
зусилля для мобілізації ресурсів, яких
світ має в достатній кількості для
економічного росту і загального розвитку,
при зміні пріоритетів та шкали цінностей,
на основі якої вирішується економічний
і політичний вибір. Значні ресурси
можуть бути вивільнені шляхом роззброєння
величезних воєнних систем, створених
під час конфлікту між Сходом і Заходом·
Вони можуть стати ще значнішими, якщо
вдасться встановити процедури, що
ґрунтуються на довір’ї, для вирішення
конфліктів, і, отже, поширити принцип
контролю і скорочення озброєнь і на
країни Третього Світу, прийнявши
відповідні заходи країн торгівлі
зброєю[60]. Але перш за все слід відмовитись
від сприйняття, яке розглядає бідних —
окремих осіб і цілі народи — як тягар
і прикру надокучливість, як претендентів
на споживання того, що виробляють інші.
Бідні вимагають права брати участь у
користуванні матеріальними благами і
вкладати свої трудові здібності, роблячи,
таким чином, світ багатшим і справедливішим
для всіх. Підвищення добробуту бідних
— це щаслива можливість для морального,
культурного, а також економічного росту
всього людства.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>29.</b>
Нарешті, розвиток не повинен сприйматися
виключно в економічному сенсі, а й — у
загальнолюдському[61]. Мова йде не тільки
про те, щоб підняти усі народи до рівня,
яким користуються сьогодні найбагатші
у світі країни, а й про те, щоб шляхом
спільної праці побудувати більш гідне
життя, яке б на ділі сприяло зростанню
гідності і творчих здібностей кожної
окремої особистості, її здатності
відповідати власному покликанню, а,
отже, — закликові Бога. Кульмінацією
розвитку є втілення права — обов’язку
Богошукання, пізнання Бога і життя
згідно з цим пізнанням[62]. У тоталітарних
та авторитарних режимах був доведений
до крайнощів принцип примату сили над
розумом. Людина була вимушена підкорятися
світоглядові, нав’язаному силою, а не
випрацьованому зусиллям власного розуму
і застосуванням власної свободи.
Необхідно відкинути цей принцип і
повністю визнати право людського
сумління, пов’язаного тільки з самою
істиною, а також з істиною, що відкрилася.
Першоосновою будь-якого справжнього
вільного політичного устрою є, власне,
визнання цих прав[63]. Цей принцип важливо
ще раз підкреслити з трьох причин:</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
а)
оскільки давні форми тоталітаризму і
авторитаризму ще повністю не подолані,
навіть існує небезпека, що вони знову
наберуть сили, — потрібні відновлені
зусилля співпраці та солідарності усіх
країн;</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
б)
оскільки в розвинених країнах інколи
ведеться надмірна пропаганда чисто
утилітарних цінностей з невпинним
заохоченням інстинктів і тенденцій до
негайного споживання, — це все надто
ускладнює визнання і повагу ієрархії
справжніх цінностей людського буття;</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
в)
оскільки в деяких країнах виникають
нові форми релігійного фундаменталізму,
які (завуальовано чи й навіть відкрито)
забороняють громадянам, які сповідують
віру, іншу, аніж віра більшості населення,
повністю здійснювати громадянські та
релігійні права, перешкоджають їм брати
участь у культурному житті, обмежують
право Церкви проповідувати Євангеліє
і право людей, які слухають Святу Істину,
прийняти її і звертатися до Христа.
Жоден справжній прогрес неможливий без
поваги природного і першочергового
права людини пізнавати істину і жити
згідно з нею. З цим правом пов’язано,
окрім його застосування і поглиблення,
право відкривати для себе і вільно
приймати Ісуса Христа, який є істинним
благом людини[64].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
IV</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>Приватна
власність і загальне призначення благ</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>З0.
</b>У Rerum novarum Лев XIII на основі різних
аргументів, упевнено заперечуючи
соціалізм своєї епохи, утверджував
природний характер права приватної
власності[65]· Це право, що закладено в
основу незалежності і розвитку
особистості, Церква постійно захищала
— аж до наших днів. Церква, водночас,
вчить, що володіння майном — це не
абсолютне право, але, за самою своєю
природою людського права, існує у певних
рамках.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Проголошуючи
право приватної власності, Папа чітко
вказував, що «користування» майном, яке
довірено волі, входить у загальне
першочергове призначення створених
благ, а також підпорядковується волі
Ісуса Христа, висловленій у Євангелії.
Справді, Папа писав: «Обдаровані долею,
а значить, попереджені… багаті повинні
тремтіти при думці про погрози Ісуса
Христа … про використання своїх багатств
вони повинні будуть колись дати сувору
відповідь Небесному Судді»; і, цитуючи
св. Тому Аквінського, додав: «Але якщо
поставити собі питання, як користуватись
такими благами, Церква… не вагаючись
відповідає, що при цьому людина повинна
вважати, що її матеріальні володіння
належать не тільки їй, а й усьому
суспільству, над законами і судом
людським вивищується суд Христовий»[66].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Послідовники
Лева XIII повторили це подвійне твердження:
необхідність і, отже, допустимість
приватної власності і водночас накладені
на неї рамки[67]. Також і Другий Ватиканський
Собор знову запропонував традиційне
вчення у словах, які заслуговують точного
відтворення: «Людина, користуючись цими
благами, повинна дивитись на речі, якими
вона законно володіє, не як тільки на
її власні, а й як на спільні, тобто на
такі, якими можуть користати не тільки
вона сама, а й інші». І далі: «Приватна
власність або певне володіння матеріальними
благами забезпечує кожному абсолютно
необхідний простір для особистої та
сімейної незалежності ї повинні
розглядатися як продовження людської
свободи… За своєю природою приватна
власність має соціальний характер, який
грунтується на законі загального
призначення благ»[68]. Цю ж доктрину я
продовжив спочатку в зверненні до III
Конференції латино-американського
Єпископату в Пуебло, а потім у Енцикліках
«Займаючись працею» і «Турбота про
соціальну дійсність»[69].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>31.</b>
Перечитуючи це повчання про право на
власність і призначення благ для всіх
стосовно нашого часу, можна поставити
питання про походження благ, які
підтримують життя людини, задовольняють
її потреби і є об’єктом її прав.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Першою
причиною усього того, що є благо, — це
сама дія Бога, Який створив землю і
людину і дав людині землю, щоб вона
панувала над нею своєю працею і
користувалася плодами її (див. Бут.
1,28-29). Бог дав землю всьому родові
людському, щоб годувала всіх його членів,
не виключаючи нікого і нікого не ставлячи
у привілейоване становище. Тут закладено
основи загального призначення благ
землі. Вона своєю плодючістю і здатністю
задовольняти потреби людини є першим
дарунком Бога для підтримання людського
життя. Але земля не дає своїх плодів без
специфічної відповіді людини на дарунок
Божий, тобто без праці: саме через працю
людина, користуючись своїм розумом і
своєю свободою, може панувати над землею
і створювати на ній своє гідне житло.
Таким чином, вона привласнює частину
землі, яку завойовує працею. Цим
визначається виникнення індивідуальної
власності. І, звичайно, на людині лежить
відповідальність не забороняти іншим
людям одержувати свою частку дарунку
Божого, більше того, така людина повинна
співпрацювати з ними, аби разом панувати
над усією землею.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
В
історії постійно спостерігаються ці
два фактори — праця і земля; вони лежать
в основі будь-якого людського суспільства;
але, на жаль, не завжди, вони знаходяться
у рівноправних стосунках. Перший час
природна родючість землі, здавалось, і
була фактичним джерелом багатства, в
той час як праця була і допомогою і
підтримкою такій родючості. У наш час
стає все більш помітною роль людської
праці як продуктивного фактора багатств
нематеріальних і матеріальних; крім
того, стає очевидним і те, як праця однієї
людини природно переплітається з працею
інших людей. Нині, як ніколи, працювати
— значить, працювати з іншими і працювати
для інших; робити щось для когось. Праця
стає пліднішою та продуктивнішою тоді,
коли людина здатна розпізнавати
продуктивні можливості землі і глибше
ознайомитись з потребами іншої людини,
для якої і здійснюється праця.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>32.</b>
Але існує ще й інший вид власності
(особливо у наш час), який набуває не
меншого значення, аніж власність на
землю: це володіння знаннями, технікою
та вмінням. На цьому виді власності
базується багатство промислово розвинених
країн, причому значно більшою мірою,
аніж на володінні природними ресурсами.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тут
підкреслювалось, що людина працює разом
з іншими, беручи участь у певній
«суспільній праці», яка охоплює все
ширші кола. Той, хто виробляє якийсь
предмет, переважно робить це не тільки
для того, щоб користуватись ним особисто,
а й для того, щоб інші могли ним
користуватись, заплативши справедливу
ціну, встановлену за загальною згодою
на вільних переговорах. Але, власне,
здатність своєчасно дізнаватись про
потреби інших людей і знати сукупність
найбільш вдалих виробничих факторів,
які їх задовольняють, становить ще одне
важливе джерело багатств сучасного
суспільства. І нарешті, багато благ не
можуть належним чином продукуватися
лише завдяки зусиллям одного індивідуума,
вони вимагають співпраці багатьох для
досягнення тієї ж мети. Організувати
таке виробниче зусилля, запланувати
його тривалість у часі, потурбуватися,
щоб воно відповідало потребам, які слід
задовольнити, ідучи на певний ризик, —
усе це також є джерелом багатства
нинішнього суспільства. Таким чином,
стає все очевиднішою і вирішальнішою
роль людської праці, дисциплінованої
і творчої, а також — як істотна частина!
такої праці — здатностей до винахідливості
та підприємництва[70].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Такий
процес, який конкретно висвітлює певну
істину про людську особистість, що
постійно утверджується християнством,
повинен розглядатися уважно і доброзичливо.
Справді, основним джерелом людини поряд
із землею є сама людина. Саме її розум
дозволяє розкрити виробничі потенції
землі та різноманітні способи, якими
можна забезпечити людські потреби. Саме
її дисциплінована праця спільно дозволяє
створення все ширших і надійніших
трудових общин, які працюють над
перетворенням природного та людського
середовища. У цьому процесі беруть
участь такі важливі якості, як ретельність,
працьовитість, розважливість при
необхідності піти на розумний ризик,
довір’я та вірність у відносинах один
з одним, твердість при виконанні важких
і втомлюючих рішень, що конче необхідні
для функціонування підприємства в
цілому, і стійкість перед можливими
невдачами.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Сучасна
виробнича економіка має позитивні
аспекти, коріння яких — свобода
особистості, що знаходить своє вираження
в економічній та багатьох інших галузях.
Справді, економіка — це сектор
багатоманітної людської діяльності, і
в ній, як і в будь-якій іншій галузі,
чимало важить право на свободу, так само
як і зобов’язання відповідального її
використання. Однак слід врахувати, що
існують специфічні відмінності між
цими тенденціями сучасного суспільства
і тенденціями навіть недавнього минулого.
Якщо колись вирішальним фактором
виробництва була земля, а пізніше —
капітал, який сприймався як сукупність
знарядь праці, то нині у все більшій
мірі вирішальним фактором стає сама
людина, тобто її здатність до пізнання,
яке виявляється через наукове знання,
її здатність до солідарності, її здатність
вгадувати і задовольняти потреби іншого.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>33.</b>
І все ж таки слід попередити про певний
ризик І про ті проблеми, які пов’язані
з цим процесом. Фактично, сьогодні багато
— мабуть, переважна більшість — не
володіє засобами, які б дозволяли дійово
і гідним людини способом увійти у систему
виробництва, в якому праця посідає
справді центральне місце. Вони не мають
ні можливостей набути основоположні
пізнання, які дозволяють виявити їх
творчий потенціал і розвивати їх
здібності, ні способу увійти в мережу
знайомств і міжнародних комунікацій,
які б дозволили їм переконатися, що вони
користуються своїми найкращими
здібностями, а ці здібності належно
оцінюються. У цілому, ті люди якщо й не
експлуатуються у прямому сенсі, то
опиняються значною мірою на периферії,
і економічний розвиток здійснюється,
так би мовити, над їх головами, навіть
якщо взагалі не обмежується і без того
мінімальний простір їх відсталої
економіки існування. Нездатні вистояти
в конкуренції товарів, які виробляються
новими методами і задовольняють потреби,
проти яких досі, як правило, виступали
за допомогою традиційних форм організації
праці, щоразу спокушені красою виставленого
напоказ, але для них недоступного
розмаїття і, в той же час, пригнічені
злиденністю, ці люди переповнюють міста
Третього Світу, де, переважно позбавлені
культурних коренів, вони стають жертвами
насильства, не маючи можливостей увійти
у суспільство. За ними, фактично, не
визнається їх гідність, і інколи прагнуть
їх усунути з історії шляхом примусових
форм демографічного контролю, недостойного
гідності людини.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Багато
інших, хоча й не будучи цілком викинутими
за рамки життя, живуть у такому середовищі,
де абсолютний пріоритет — боротьба за
найнеобхідніше, де все ще діють правила
початків капіталізму, в «безжалісній»
ситуації, де абсолютно нема чому заздрити
— навіть порівняно з найтемнішими
моментами першого етапу індустріалізації.
В інших випадках земля все ще продовжує
залишатися центральним елементом
економічного процесу, а ті, хто її
обробляють, позбавлені права нею
володіти, поставлені в напіврабські
умови існування[71]. У цих випадках можна
ще і нині, як і в часи Rerum novarum, говорити
про нелюдську експлуатацію. Незважаючи
на значні зміни, що відбулися у
найрозвинутіших суспільствах, чисто
людські проблеми капіталізму, наслідком
якого є панування речей над людьми, ще
не зникли; більше того, бідні, позбавлені
нормальних матеріальних благ, не
володіють нині ні знаннями, ні вмінням,
що заважає їм вийти із стану принизливої
залежності.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
На
жаль, переважна більшість мешканців
Третього Світу все ще живе в подібних
умовах. Було б, однак, помилкою сприймати
цей світ виключно географічно. У деяких
регіонах і деяких соціальних секторах
цього Світу почалися процеси розвитку,
сконцентровані не так на підвищенні
цінності матеріальних ресурсів, як на
гідній оцінці «людських ресурсів».</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Буквально
ще нещодавно вважалось, що розвиток
залежить від ізоляції найбідніших країн
від світового ринку з тим, щоб вони
розраховували на власні сили. Недавній
досвід показав, що країни, які ізолювали
себе, зазнали застою і регресу, тоді як
розвинулись ті країни, яким вдалося
увійти в загальний взаємозв’язок
економічної діяльності на міжнародному
рівні. Отже, здається, найважливіша
проблема — це отримання однакового
доступу на міжнародний ринок, доступу,
що ґрунтується не на односторонньому
принципі експлуатації природних
багатств, а на гідній оцінці людських
ресурсів[72].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Типові
аспекти Третього Світу, однак, виникають
також і в промислово розвинених країнах,
де безперервні зміни способів виробництва
і споживання знецінюють деякі із набутих
знань і стійкий професіоналізм, вимагаючи
постійних зусиль для перекваліфікації
та для пристосування до вимог часу. Ті,
хто не встигає за вимогами часу, можуть
легко опинитися на узбіччі, а разом з
ними — і літні люди, молодь, яка не здатна
вписатися у суспільне життя, і, загалом,
найслабші особи і так званий Четвертий
Світ. Відповідно і становище жінки в
таких умовах також нелегке.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>34.</b>
Створюється враження, що, як на рівні
окремих країн, так і на рівні міжнародних
відносин, вільний ринок — це найдієвіше
знаряддя для розміщення ресурсів і
дієвої відповіді на потреби, що виникають.
Це, однак, справедливо щодо таких потреб,
які відповідають критерію «платіжоздатності»,
які мають змогу набувати, і для тих
ресурсів, які «продаються», будучи
спроможними одержати відповідну ціну.
Але існують численні людські потреби,
які не мають доступу до ринку. Обов’язок
справедливості та істини — всіляко
опиратися тому, аби основні людські
потреби були незадоволеними і аби гинули
під їх тягарем люди, крім того, необхідно,
щоб людям, які живуть у злиднях, допомагали
у набутті знань, щоб їм допомагали
входити в коло взаємозв’язку і розвивати
їх здібності для найкращої оцінки їх
можливостей та ресурсів. Щодо логіки
обміну еквівалентами і формами
справедливості, що їм притаманні, існує
щось таке, що належить людині вже тому,
що вона — людина, через її надзвичайну
гідність. Це щось, що належить людині,
обов’язково спричинюється до можливості
існування матеріально і внесення
активного вкладу в загальне благо
людства.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
контекстах Третього Світу зберігають
свою дійовість (у деяких випадках — це
все ще мета, яку належить досягти) саме
ці завдання, вказані Енциклікою Rerum
novarum, щоб уникнути ототожнення людської
праці і самої людини з рівнем простого
товару: заробітна плата, достатня для
утримання сім’ї; соціальне страхування
по старості та безробіттю; відповідне
піклування про умови праці.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>35.</b>
Відкриваються широкі і багатообіцяючі
можливості зобов’язань і боротьби
заради справедливості для профспілок
та інших організацій робітників, які
захищають права робітників і стоять на
стороні їх суб’єктивності, здійснюючи
водночас функцію культурного характеру,
щоб дозволити робітникам повніше і
активніше брати участь у житті народу
і допомагати їм на шляху їх розвитку.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
цьому випадку можна впевнено говорити
про боротьбу з економічною системою,
що сприймається як спосіб, який забезпечує
цілковите домінування капіталу, володіння
засобами виробництва і землею, на
противагу вільній суб’єктивності
людської праці[73]. У боротьбі з цією
системою висувається, як альтернативна
модель, не соціалістична система, яка
фактично виявляється різновидністю
державного капіталізму, а суспільство
вільної праці, підприємництва та
активності. Суспільство такого типу не
суперечить ринкові, а вимагає, щоб
існував необхідний контроль суспільних
сил і Держави з тим, аби гарантувати
забезпечення головних потреб усього
суспільства.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Церква
визнає законну функцію прибутку як
показника нормального стану справ на
підприємстві: коли підприємство
прибуткове, — це значить, що виробничі
фактори використані вдало і що людські
потреби, що їм відповідають, належним
чином задоволені. А все ж прибуток — це
не єдиний показник умов існування
підприємства. Іноді трапляється, що
економічні розрахунки — абсолютно
правильні, а люди — найцінніший маєток
підприємства — ображені і принижена
їх гідність. Окрім того, що це морально
неприпустимо, такий стан справ у
перспективі не може не впливати негативно
і на економічну ефективність даного
підприємства. Справді, мета підприємства
— не просто виробництво прибутку, а й
саме існування цього підприємства, як
спільноти людей, які по-різному
задовольняють потреби і становлять
особливу групу, яка служить цілому
суспільству. Прибуток — це регулятор
життя підприємства, але не єдиний; його
слід доповнити, розглядаючи інші людські
та моральні фактори, які протягом
тривалого часу також є досить істотними
для повноцінного життя підприємства.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ми
переконалися, наскільки неприйнятним
є твердження, нібито поразка «реального
соціалізму» залишає капіталізм єдиною
моделлю економічної організації. Слід
зруйнувати перешкоди і монополії, які
залишають стільки народів поза розвитком,
забезпечити усім — окремим особам і
народам — ті першочергові умови, які
дають можливість брати участь у
розвиткові. Така мета потребує запланованих
заздалегідь і відповідальних дій усієї
міжнародної спільноти. Сильніші країни
повинні створювати слабшим можливості
для входження у міжнародне життя, а
останні — повинні вміти використовувати
такі можливості, докладаючи необхідні
зусилля і приносячи необхідні жертви,
забезпечуючи тим самим стабільність
політичного та економічного життя,
впевненість власних працівників,
формуючи компетентних і свідомих
підприємців[74].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
наш час над позитивними зусиллями, які
робляться в цьому напрямку, нависає
проблема зовнішньої заборгованості
найбідніших країн, що повністю ще не
вирішена. Безперечно, принцип, що борги
треба сплачувати, — справедливий; але
не можна вимагати або претендувати на
таку сплату, яка фактично вела б до
політичного вибору, який може довести
цілі народи до голоду і відчаю. Не можна
претендувати на те, щоб накопичена
заборгованість сплачувалася шляхом
нестерпних жертв. У таких випадках
необхідно (як, врешті-решт, до певної
міри, і відбувається на практиці) знайти
способи пом’якшення, відтермінування
або навіть погашення заборгованості —
згідно з основним правом народів на
існування і прогрес.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>36.</b>
Тепер доцільно звернути увагу на
характерні проблеми і загрози, які
виникають у найрозвиненіших економічних
структурах і які пов’язані з їх
характерними властивостями. На попередніх
етапах розвитку людина завжди жила під
тягарем необхідності: її потреби були
незначні, зафіксовані до певної міри
вже в об’єктивних структурах її тілесної
будови, і економічна діяльність була
спрямована на їх задоволення. Зрозуміло,
однак, що сьогодні проблема полягає не
тільки в тому, щоб запропонувати їм
певну кількість необхідних благ, а й у
тому, щоб відповісти на запит про якість:
кількість товарів для виробництва і
споживання; якість послуг, якими
користуються; якість навколишнього
середовища і життя в цілому.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Вимога
жити краще, багатше — сама по собі
законна; але не можна не підкреслити
нову відповідальність і небезпеки,
пов’язані з цим історичним етапом. У
тому, як виникають і як визначаються
нові потреби, завжди присутня концепція,
що більш чи менш відповідає людині та
її справжньому благові. Через вибір
способів виробництва і споживання
виражається певна культура як загальний
світогляд. Власне, тут виникає явище
широкого споживання. Визначаючи нові
потреби і нові способи їх задоволення,
необхідно керуватися цілісним знанням
про людину, беручи до уваги всі виміри
її буття і підпорядковуючи матеріальні
та інстинктивні аспекти людини її
внутрішнім та духовним потребам. Навпаки,
звертаючись безпосередньо до її інстинкту
і абстрагуючись різними способами від
її реальності, як особи свідомої і
вільної, можна виявити споживацькі
звички і споживацький стиль життя, які
об’єктивно не повинні мати місце,
оскільки переважно є шкідливими для її
фізичного та духовного здоров’я.
Економічна система сама по собі не має
критеріїв, що могли б правильно відрізняти
нові і вишуканіші форми задоволення
людських потреб від нових вимушених
потреб, які стоять на перешкоді формуванню
повноцінної особистості. Тому конче
необхідна серйозна робота на ниві
виховання та культури, яка виховує у
споживачів відповідальне користування
їхніми можливостями вибору, формування
високого почуття відповідальності у
виробників і, перш за все, у професійних
робітників засобів масової інформації,
не кажучи вже про доконче втручання
державних властей.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Яскравим
прикладом абсолютно штучного споживання,
яке шкодить для здоров’я та гідності
людини і яке, річ ясна, дуже важко
контрактувати, є споживання наркотиків.
їх поширення — показник серйозного
розладу суспільної системи; і в цьому
розуміють матеріалістичне і, до певної
міри, руйнівне «прочитання» людських
потреб. Таким чином, новаторські здатності
вільної економіки закінчуються
одностороннім і далеко неадекватним
здійсненням. Наркотики ж, як і порнографія
та інші форми споживання, експлуатуючи
немічність слабких, намагаються заповнити
духовний вакуум, що створився.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Немає
нічого поганого у бажанні жити краще,
але помилковим є стиль життя, що претендує
на більш високий рівень, спрямований
на те, щоб мати, а не на те, щоб бути, і
при якому прагнуть мати не для того, щоб
бути кращим, а для того, щоб проводити
час для свого задоволення, переслідуючи
власну мету[75]. Тому необхідно прагнути
до створення таких стилів життя, при
яких пошуки правдивого, прекрасного і
доброго у спілкуванні з іншими людьми
для спільного зростання були б елементами,
які б визначали вибір споживання,
зберігання і капіталовкладень. У зв’язку
з цим я не можу говорити тільки про
обов’язок милосердя, тобто про обов’язок
приходити на допомогу зі своїми
«надлишками» і інколи також зі своїм
«необхідним» — щоб дати те, що є абсолютно
необхідне для життя бідного. Виходжу з
того, що навіть вибір одного місця
капіталовкладень, а не іншого, одного
виробничого сектора, а не іншого, завжди
є вибором морального і культурного
характеру. При певних абсолютно
невідкладних економічних умовах і
політичній стабільності вирішити
зробити капіталовкладення, тобто
запропонувати певному народові можливість
оцінити свою власну працю, визначається
також доброзичливим ставленням і вірою
у Провидіння, які розкривають людські
якості того, хто приймає рішення.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>37.</b>
Поряд з проблемою споживання непокоїть
тісно пов’язане з нею екологічне
питання. Людина, опанована бажанням
мети і одержуванням задоволення, —
більшою мірою, аніж бути і рости, —
споживає безмірно і хаотично земні
ресурси і своє власне життя. В основі
бездумного руйнування природного
середовища лежить помилка антропологічного
характеру, яка, на жаль, широко розповсюджена
в наш час. Людина, яка відкриває свої
здібності перетворювати і, до певної
міри, створювати світ власною працею,
забуває, що в основі всього цього —
первинний дар Божий. Людина думає, що
можна як-небудь розпоряджатися землею,
без будь-яких обмежень підпорядковуючи
її своїй волі так, ніби вона не мала
властивої їй форми і призначення,
первинно даних їй Богом, які людина,
звичайно, може розвивати, але не зловживати
ними. Замість того, щоб співпрацювати
з Богом у справі творення, людина підмінює
собою Бога і, таким чином, закінчує тим,
що викликає опір природи, яка стала
об’єктом людської тиранії, а не
управління[76].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тут
помітні, перш за все, збідненість або
обмеженість погляду людини, охопленої
бажанням володіти речами, замість того,
щоб зіставляти їх з істиною, людини,
позбавленої отого незацікавленого,
безкорисливого естетичного ставлення,
що народжується з почуття здивування
перед буттям і красою, яка дозволяє у
видимих речах вбачати послання Бога
невидимого, який створив їх. У цьому
відношенні нинішнє людство повинне
усвідомлювати свої обов’язки і свою
повинність перед майбутніми поколіннями.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>38.</b>
Окрім ірраціонального руйнування
природного середовища, тут слід нагадати
про ще серйозніше руйнування — людського
середовища, якому, однак, не надають
належної уваги. Тоді коли справедливо
піклуються, хоча й не так, як належало
б, про збереження природного середовища
— «habitat» —- для різних видів тварин,
якщо загрожує зникнення, оскільки люди
розуміють, що кожен з цих видів вносить
особливий вклад в загальну рівновагу
землі, — надто мало зусиль докладають
до того, щоб зберегти моральні умови
справжньої «людської екології». Не
тільки земля, дана Богом людині, яка
повинна користуватися нею, дотримуючись
первинного наміру добра, з яким цю землю
було надано людині; але людина дана
самій собі Богом і тому повинна поважати
природний та моральний порядок, закладений
у неї. У цьому контексті слід згадати
про серйозні проблеми сучасної
урбанізації, про потреби урбанізму,
який піклується про життя людей, а також
про належну увагу до «соціальної
екології» праці.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Людина
отримує від Бога свою істотну гідність
і разом з нею — здатність вивищуватися
над будь-яким суспільним порядком у
пошуках істини і добра. Одначе вона
обумовлена і тією соціальною структурою,
у якій живе, одержаним вихованням і
навколишнім середовищем. Ці елементи
можуть полегшувати або ускладнювати
її спосіб життя, який відповідає істині-
Рішення, завдяки яким створюється
людське середовище, можуть створювати
і специфічно гріховні структури, що
перешкоджають повній реалізації тих
можливостей, які придушені ними.
Зруйнувати такі структури і замінити
їх правдивішими формами співжиття —
завдання, яке вимагає мужності і
терпіння[77].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>39.</b>
Першою і основною структурною одиницею
«людської екології» є сім’я, у лоні
якої людина отримує перші і вирішальні
поняття про істину і добро, пізнає, що
значить кохати і бути коханим, і, отже,
що означає конкретно — бути особистістю.
Тут мається на увазі сім’я, що збудована
на основі шлюбу, де взаємовіддача
чоловіка та жінки створює таке життєве
середовище, в якому дитина може виявляти
і розвивати свої здібності, поступово
усвідомлювати свою гідність і готуватися
до зустрічі зі своєю єдиною і неповторною
долею. Але часто трапляється так, що
людина не знаходить у собі мужності
створити справжні умови для продовження
роду і розглядає саму себе і своє життя
як сукупність відчуттів, які потрібно
випробувати, а не як справу, яку належить
здійснити. Звідси виникає нестача
свободи, яка змушує відмовлятися від
обов’язку постійно бути зв’язаним з
іншою особистістю і приводити на світ
дітей, або ж така, що змушує розглядати
їх як щось із багатьох «речей», які можна
мати або не мати, згідно із своїми
уподобаннями, і які конкурують з іншими
можливостями.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Необхідно
повернутися до того, щоб дивитися на
сім’ю як на святе в житті. Справді, сім’я
— священна: це — місце, де життя, дар
Божий, може бути відповідно зустріте і
захищене від багатьох нападів, яких
воно може зазнати, і де воно може
розвиватись за вимогами справжнього
людського зростання. На противагу так
званій культурі смерті, сім’я — місце
існування культури життя.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Здається,
людський розум у цій сфері радше
спрямований на те, аби обмежити, стримати
або «анулювати» джерела життя — аж до
абортів, що, на жаль, так поширені в
світі, — а не на те, щоб захищати і
відкривати можливості самого життя. У
Енцикліці «Турбота про соціальну
дійсність» засуджувались систематичні
кампанії проти народжуваності, які, на
основі спотвореної концепції демографічної
проблеми і в атмосфері «абсолютної
відсутності поваги до свободи вирішення
зацікавленими особами», часто чинять
на них «недопустимий тиск… щоб намовити
на цю нову форму гніту»[78]. Мова йде про
таку політику, яка, використовуючи нову
техніку, розширює радіус своєї дії —
аж до того, щоб, як у «хімічній війні»,
отруювати життя мільйонам беззахисних
людей.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ця
критика спрямована не так проти
економічної системи, як проти системи
культурно-етичної. Справді, економіка
— це лише одна сторона і один вимір
багатогранної людської діяльності.
Якщо вона абсолютизується, якщо
виробництво і споживання товарів
ставиться у центр суспільного буття і
стають єдиною цінністю суспільства,
яка не підпорядковується жодній іншій,
то причини цього слід шукати не тільки
в самій економічній системі, а в тому,
що вся суспільно-культурна система,
нехтуючи етичними і релігійними
аспектами, зістарілась, обмежуючись
лишень виробництвом благ і послуг[79].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Усе
це можна підсумувати, заявивши ще раз,
що економічна свобода — це усього лиш
елемент людської свободи. Коли вона
стає автономною, тобто коли людина
розглядається радше як виробник або
споживач благ, а не як суб’єкт, що
виробляє і споживає для того, щоб жити,
— в такому випадку ця економічна свобода
втрачає свій необхідний зв’язок з
людською особистістю і закінчує тим,
що потрапляє під владу сил, які її
остаточно відчужують і придушують[80].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>40.</b>
Завдання Держави — турбуватися про
захист і охорону таких колективних
благ, як природне середовище і людське
середовище, збереження яких не може
забезпечуватись простими ринковими
механізмами. Так само, як у часи старого
капіталізму держава вважала своїм
обов’язком захищати основні права
трудящих, так і тепер, при новому
капіталізмі, вона і суспільство в цілому
повинні захищати колективні блага, які,
окрім усього іншого, є своєрідними
рамками, в яких тільки й можливо кожному
законно прагнути до своєї індивідуальної
мети.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тут
спостерігається нова обмеженість ринку
як такого: існують такі колективні та
якісні потреби, які неможливо задовольнити
через механізм ринку; існують важливі
людські потреби, які не піддаються його
логіці; є такі блага, які — за своєю
природою — не можна і не повинно ані
продавати, ані купувати. Безумовно,
ринкові механізми пропонують надійні
переваги: допомагають, окрім усього,
краще використовувати ресурси; сприяють
обміну продуктами і, перш за все, ставлять
у центр волю і переваги особистості,
які при узгодженні зустрічаються з
волею і перевагами іншої особистості.
Однак у цих механізмах закладена
небезпека «ідолопоклонства» перед
ринком, який ігнорує існування тих благ,
що за самою своєю природою не є і не
можуть бути простим товаром.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>41.</b>
Марксизм критикував капіталістичне
буржуазне суспільство, звинувачуючи
його у перетворенні всього в товар і
відчуженні людського існування.
Безперечно, ці закиди базуються на
помилковій і незадовільній концепції
відчуження, згідно з якою це останнє
відчуження виводиться виключно із сфери
між виробництвом та власністю; і таким
чином ця концепція набуває матеріалістичного
підґрунтя і, більше того, заперечує
законність і позитивне значення ринкових
відносин навіть у властивій для них
сфері. Отже, марксизм стверджує, нібито
лише у суспільстві колективістського
типу може бути усунуто відчуження.
Нинішній сумний історичний досвід
соціалістичних країн показав нам, що
колективізм не усуває відчуження, —
радше посилює його, додаючи до нього
нестачу найнеобхіднішого й економічну
недієздатність.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Історичний
досвід Заходу, з свого боку, засвідчує,
що, хоча марксистський аналіз і
обґрунтування відчуження — брехливі,
все ж таки відчуження разом з утратою
справжнього сенсу існування — де
реальний факт і в західному суспільстві.
Це підтверджується у споживанні, коли
людина стає втягненою у пастку задоволення
несправжніх і поверхових потреб, ніхто
не допомагає їй набути справжній і
конкретний досвід, характерний для її
особистості. Це підтверджується також
і в процесі праці, коли вона організована
таким чином, щоб «довести до максимуму»
тільки її результати і прибуток, і тоді,
коли не піклуються про те, чи самореалізується
трудівник в тій чи іншій мірі як людина,
завдяки своїй праці, згідно із зростанням
його участі у справжній солідарній
общині чи посилюється його ізоляція у
комплексі стосунків невпинного
суперництва і взаємного витіснення,
при якому він розглядається як засіб,
а не як мета.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Необхідно
подивитись на концепцію відчуження з
християнського боку, впізнавши у ній
зворотний зв’язок між засобами і метою:
коли не визнають цінності та величі
людської особистості в самому собі і в
іншому, — людину фактично позбавляють
можливості користуватися власного
людяністю і вступати у ті відносини
солідарності та спілкування з іншими
людьми, для яких її створив Бог. І справді,
через вільне розпорядження сама собою
людина правдиво стає сама собою[81], а
розпоряджання собою стало можливим
завдяки істотній «здатності до
трансцендентності» людської особистості.
Людина не може віддавати себе повністю
виключно людським проектам перетворення
дійсності, абстрактному ідеалу чи
помилковим утопіям. Вона, як особистість,
може присвятити себе іншій особистості
або іншим особистостям і, нарешті,
Богові, Творцеві її і Єдиному, Хто
повністю може прийняти цей її дар[82].
Відчужена та людина, яка відмовляється
від трансцендування самої себе і набуття
досвіду самовіддачі і формування
справжньої людської общини, зверненої
до свого останнього призначення, яким
є Бог. Відчуженим виявляється те
суспільство, яке у своїх формах соціального
механізму, виробництва і споживання
все більше утруднює здійснення цього
дару і встановлення цієї вселюдської
солідарності.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
західному суспільстві була подолана
експлуатація, принаймні, у тих її видах,
які аналізував і описував Карл Маркс.
Однак не було подолано відчуження у
різних видах експлуатації, коли люди
взаємно використовують один одного у
корисливих цілях і, при все більш
витонченому задоволенні своїх особливих
і другорядних проблем, стають глухими
до справжніх потреб, які повинні
регулювати також і спосіб задоволення
усіх інших[83]. Людина, яка піклується
виключно або переважно про те, щоб мати,
і про власне задоволення, стає все більш
нездатною панувати над своїми інстинктами
і своїми емоціями і впорядковувати їх
шляхом підпорядкування істині; така
людина не може бути вільною: підпорядкування
істині про Бога і про людину — це перша
умова свободи, яка регулює власні
потреби, власні бажання і спосіб їх
задоволення згідно із справедливою
ієрархією цінностей — так, щоб володіння
речами ставало для людини засобом
зростання. Перешкода такого зростання
може виходити від маніпулювання, що
його здійснюють ті засоби масової
інформації, які нав’язують силою
прекрасно оркестрованого наполягання,
люди та зміни суспільної думки, без
об’єктивної критики тих передумов, на
яких вони ґрунтуються.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>42.</b>
Повертаємось тепер до поставленого на
початку питання, чи можна сказати, що —
після краху комунізму — переможною
суспільною системою стає капіталізм і
що в цьому нарешті слід спрямувати
зусилля країн, які намагаються
реконструювати свою економіку та
суспільство? Можливо, саме цю модель
варто запропонувати країнам Третього
Світу, які шукають шляхів справжнього
економічного і громадянського прогресу?</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Важко,
річ ясна, дати на це відповідь. Якщо під
«капіталізмом» розуміти таку економічну
систему, яка визнає головну і позитивну
роль підприємництва, ринку, приватної
власності і відповідальності за засоби
виробництва, що звідси випливає, вільну
творчу діяльність людини у сфері
економіки, — відповідь, безперечно,
буде позитивною, навіть якщо, можливо,
більш доцільно було б говорити про
«економіку підприємства», або про
«ринкову економіку», або просто про
«вільну економіку». Але якщо під
«капіталізмом» розуміється система,
при якій свобода в економічній сфері
не включена у надійний юридичний
контекст, який ставив би її на службу
цілісній людській свободі і розглядав
як особливий вимір цієї свободи, з
етичним і релігійним корінням, — в
такому випадку відповідь буде, без
сумніву, негативною.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Марксистське
бачення зазнало краху, але у світі
залишаються явища відчуження та
експлуатації, особливо у Третьому Світі,
а також і явища людського відчуження,
особливо у найрозвиненіших країнах,
явища, проти яких якнайрішучіше піднімає
голос Церква. Величезна кількість людей
живе ще в умовах страшенного матеріального
і морального зубожіння· Розпад
комуністичної системи у багатьох країнах
усуває, звичайно, перешкоду на шляху
вирішення цих проблем відповідним і
реальним чином, але цього недостатньо,
аби розв’язати їх остаточно. Більше
того, існує небезпека розповсюдження
радикальної ідеології капіталістичного
типу, яка відмовляється навіть брати
до уваги ці проблеми, вважаючи апріорі
приреченою на невдачу будь-яку спробу
наблизитися до них і залишаючи їх
вирішення вільному розвиткові ринкових
сил.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>43.</b>
Церква не може пропонувати модель.
Реальні, справді дійові моделі можуть
виникнути лише у контексті різних
історичних ситуацій, завдяки зусиллям
усіх відповідальних осіб, які вирішують
конкретні проблеми у всіх їх соціальних,
економічних, політичних і культурних
аспектах, що переплітаються між собою[84].
Таким зусиллям Церква пропонує, як
необхідний та ідеальний орієнтир, власне
соціальне вчення, яке — як було сказано
— визнає позитивні сторони ринку і
підприємництва, де вказує, водночас, на
необхідність їх спрямування на спільне
благо. Воно визнає також законність
зусиль трудящих, які наполягають на
повній повазі їх гідності і на активнішій
участі у житті підприємства, — так,
щоби, працюючи разом з іншими і під
керівництвом інших, вони могли, в певному
розумінні, «працювати для себе»[85],
використовуючи свій розум і свободу.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Гармонійний
розвиток особистості у процесі праці
не заважає, а радше сприяє вищій
продуктивності та ефективності самої
праці, — навіть якщо це може послабити
встановлений порядок влади. Підприємство
— це не тільки «об’єднання капіталів»,
воно є водночас і «об’єднанням осіб»,
в якому по-різному і зі своєю специфічною
відповідальністю беруть участь і ті,
хто надає необхідний для його діяльності
капітал, і ті, хто співпрацює у ньому
своєю працею. Для досягнення цієї мети
все ще необхідний серйозний рух трудящих,
завдання якого — звільнення і гармонійний
розвиток особистості.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
світі нинішніх «нових речей» знову
розглядається відношення між
індивідуальною, або приватною, власністю
і загальним призначенням благ. Людина
вдосконалюється завдяки своєму розумові
та своїй свободі і, здійснюючи це,
використовує як об’єкт і знаряддя речі
цього світу і засвоює їх. Такий спосіб
її дій — основа права на ініціативу та
індивідуальну власність. Через свою
працю людина бере на себе певні обов’язки
не тільки стосовно самої себе, а й
стосовно інших і разом з іншими: кожний
бере участь у роботі інших і для інших.
Людина працює, щоб задовольнити потреби
своєї сім’ї, общини, частиною якої вона
є, нації і, нарешті, усього людства[86].
Окрім цього, вона також бере участь у
праці інших, хто працює на тому ж
підприємстві, а також у праці постачальників
і в споживанні товарів клієнтами — у
цілому ланцюгу солідарності, який
прогресивно збільшується. Володіння
засобами виробництва як у промисловій,
так і в сільськогосподарській сферах
є справедливим і законним, якщо воно
служить корисній праці; але воно стає
незаконним, коли не оцінюється належним
чином або стоїть на перешкоді праці
інших, щоб одержувати прибуток, який не
є наслідком глобального збільшення
праці та суспільного багатства, а,
навпаки, одержується від їх обмеження,
незадоволеної спекуляції і розриву
солідарності у світі праці[87]. Власність
такого типу не має жодного виправдання
і є зловживанням перед Богом та іншими
людьми.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Обов’язок
працювати на хліб у поті чола визначає
водночас і де-яке право. Суспільство, у
якому це право систематично заперечується,
в якому заходи економічної політики не
дозволяють трудящим досягнути задовільних
рівнів зайнятості, не може ні виправдатися
з етичної точки зору, ні досягти
суспільного спокою[88]. Подібно до того
як особистість здійснюється повністю
при вільній самовіддачі, так і власність
виправдовується морально у створенні,
належним чином і в потрібний час,
можливостей для праці та нормального
розвитку для всіх.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
V</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>Держава
і культура</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>44.</b>
Папа Лев XIII прекрасно знав, що повноцінна
теорія Держави необхідна для того, щоб
забезпечити нормальний розвиток різних
видів людської діяльності: як духовних,
так і матеріальних, що однаково
потрібні[89]. Тому в одному місці Енцикліки
Rerum novarum він описує організацію суспільства,
виходячи з наявності трьох влад —
законодавчої, виконавчої та судової,
що в ті часи було новиною у вченні
Церкви[90]. Такий порядок відтворює
реалістичне бачення соціальної природи
людини, яка вимагає відповідного
законодавства для охорони свободи всіх.
Для такої мети було б бажано, щоб кожна
влада зрівноважувалась іншими владами
та іншими сферами компетенції, котрі
її утримують у справедливих межах. Такий
принцип «Правової держави», де сувереном
виступає закон, а не довільне бажання
людей.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Цій
концепції у наш час протиставив себе
тоталітаризм, який у його
марксистсько-ленінській формі вважає,
що деякі люди шляхом глибшого пізнання
законів суспільного розвитку або завдяки
особливому становищу соціального класу,
або завдяки контактові з глибшими
джерелами колективної свідомості вільні
від помилок, а отже, можуть привласнювати
собі повноваження абсолютної влади.
Потрібно додати, що тоталітаризм виникає
із заперечення істини в об’єктивному
сенсі: якщо не існує трансцендентної
істини, коли людина, підпорядковуючись
їй, набуває повноту самоусвідомлення,
— тоді не існує жодного надійного
принципу, який гарантував би справедливі
стосунки між людьми, їх класові, групові,
національні інтереси неминуче
протиставляться один одному. Якщо не
визнавати трансцендентної істини, тоді
торжествує сила влади, і кожен прагне
використати до кінця засоби, які
перебувають у його розпорядженні, щоб
нав’язати власний інтерес або власну
думку, не беручи до уваги прав іншого.
У такому випадку з людиною рахуються
тільки в тій мірі, в якій її можна
використати для егоїстичного
самоуправління. Отже, коріння сучасного
тоталітаризму можна впізнати у запереченні
трансцендентної гідності особистості,
видимого образу невидимого Бога, яка
вже саме через це, за самою своєю природою,
є суб’єктом прав, які ніхто не може
порушити: ні індивідуум, ні група, ні
клас, ні Нація чи Держава. Цього не може
зробити навіть більшість будь-якої
суспільної групи, виступаючи проти
меншості, витісняючи, придушуючи,
експлуатуючи чи прагнучи знищити її[91].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>45.</b>
Культура і практика тоталітаризму
обов’язково заперечують Церкву. Держава
або ж партія, які вважають, що вони здатні
здійснити в історії абсолютне благо, і
вивищуються над усіма цінностями, не
можуть допустити, щоб утверджувався
об’єктивний критерій добра і зла поза
волею правлячої влади, за яким, при
певних обставинах, можна було б судити
про їх поведінку. Цим пояснюється те,
чому тоталітаризм намагається знищити
Церкву або принаймні підпорядкувати
її, перетворюючи її у знаряддя свого
власного ідеологічного апарату[92].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тоталітарна
Держава, окрім цього, має тенденцію до
поглинання в самій собі Нації, суспільства,
сім’ї, релігійних общин і самих
особистостей. Захищаючи власну свободу,
Церква захищає людську особистість,
яка повинна перш за все підкорятися
Богові, а не людям (див. Діян. 50,29), а також
сім’ю, різні громадські організації
та Народи — тобто усіх, хто користується
власною незалежністю і суверенітетом.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>46.</b>
Церква позитивно оцінює демократичну
систему в тій мірі, в якій вона забезпечує
активність громадян у політичному
виборі та гарантує їм як можливість
вибирати і контролювати своїх керівників,
так і звільняти їх мирним шляхом, коли
це необхідно[93]. Тому вона не може
позитивно ставитися до формування
обмежених груп керівників, які заради
власних інтересів або заради ідеологічних
цілей узурпують державну владу.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Справжня
демократія можлива тільки у правовій
Державі і на основі істинної концепції
особистості. Вона вимагає, щоб
підтверджувались умови, необхідні для
просування як окремих осіб виховання
і формування справжніх ідеалів, так і
для «суб’єктивності» суспільства
шляхом створення структур для участі
та спільної відповідальності. Сьогодні
існує тенденція стверджувати, нібито
агностицизм і скептичний релятивізм —
це філософія і суттєва позиція, які
відповідають політичним формам
демократії, і що ті, хто переконаний у
тому, що вони знають істину і активно
її відстоюють, не заслуговують на довір’я
з демократичної точки зору, оскільки
не визнають того, що істина або визначається
більшістю, або ж змінюється залежно від
різних політичних рівноваг. У зв’язку
з цим слід відзначити: якщо не існує
жодної кінцевої істини, яка веде і
спрямовує політичну діяльність, то тоді
і переконання легко можуть стати
предметом маніпуляцій для завоювання
влади. Демократія, яка не визнає цінностей,
легко перетворюється у відкритий або
прихований тоталітаризм, як про це і
свідчить історія.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Церква
бачить і небезпеку фанатизму або
фундаменталізму, які — заради ідеології,
що претендує на науковість чи релігійність,
— вважають за можливе нав’язувати
іншим людям свої уявлення про істину
та добро. Але не такою є християнська
істина. Не будучи різновидністю ідеології,
християнська віра не допускає примусового
поміщення у жорстку схему багатоманітної
соціально-політичної дійсності і визнає,
що життя людини здійснюється в історії
в умовах різних і недосконалих.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тому
Церква, постійно утверджуючи трансцендентну
гідність людини, своїм методом вважає
повагу до свободи[94].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Але
свободу можна повністю оцінити лише
після прийняття істини. У світі, де
відсутня істина, свобода втрачає щось
істотне, і людина опиняється перед
насильством жадань та відкритими і
таємними умовностями. Християнин живе
свободою (див. Ів. 8,31-32) і правильно
користується нею, постійно пропонуючи
іншим, завдяки місіонерській природі
свого покликання, ту істину, яку він
пізнав. У діалозі з іншими людьми він,
будучи уважним до будь-якої частки
істини, з якою зустрічається в життєвому
досвіді і в культурі окремих осіб і
цілих Народів, ніколи не відмовляється
від стверджування усього того, чого
християнина навчила його віра і правильне
користування розумом[95].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>47.</b>
Після краху комуністичного тоталітаризму
і багатьох інших тоталітарних режимів
та режимів «національної безпеки» світ
присутній сьогодні при пануванні, хоч
і не без контрастів, демократичного
ідеалу, нерозривно пов’язаного із
пожвавленою увагою до прав людини і
піклуванням про них. Але саме тому
потрібно, щоб народи, які перетворюють
свої суспільні устрої, надали демократії
справжню і надійну основу шляхом
недвозначного визнання цих прав[96].
Серед головних прав слід нагадати такі:
право на життя, невід’ємною частиною
якого є право розвиватися у лоні матері
після зачаття; право жити у дружній
сім’ї і в моральній атмосфері, яка
сприяє розвиткові власної особистості;
право доводити до зрілості свій розум
і свою свободу в пошуках та пізнанні
істини; право брати участь у трудових
процесах, щоб належно оцінити блага
землі і творити з них усе необхідне для
утримання себе і своїх близьких; право
вільно створювати сім’ю, не перешкоджати
народженню і виховувати дітей, з
відповідальністю проявляючи сексуальність.
Джерелом і синтезом цих прав є, у певному
розумінні, релігійна свобода, яка
сприймається як право жити в істині
своєї віри і у злагоді з трансцендентною
гідністю власної особистості[97].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Але
і в країнах, де діють форми демократичної
влади, не завжди ці права повністю
поважають. Тут йдеться не тільки про
скандальну ситуацію з абортом, а й про
різні аспекти кризи демократичних
систем, які деколи, як може видатися,
втратили здатність вирішувати питання
на користь загального блага. Запити, що
висуваються з надр суспільства, часом
вивчаються не за критеріями справедливості
та моралі, а радше в залежності від
виборчої чи фінансової сили груп, які
їх підтримують. Подібні згубні відхилення
у політичних звичках з часом породжують
недовір’я і байдужість, а внаслідок
цього — зниження участі у політичному
процесі і послаблення громадського
духу серед населення, яке почувається
розчарованим і обуреним. В результаті
має місце нездатність підпорядковувати
приватні інтереси послідовному баченню
спільного блага. Оскільки останнє не є
простою сумою приватних інтересів, а
радше — їх оцінка і втілення на основі
врівноваженої ієрархії цінностей і,
врешті, правильного розуміння гідності
і прав особистості[98].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Церква
поважає законну автономію демократичного
порядку і не має права віддавати перевагу
тому чи іншому рішенню структурного
або конституційного характеру. Вклад,
який вона пропонує такому порядку, —
це таке бачення гідності особистості,
яке розвивається у всій своїй гармонії,
у таємниці втіленого Слова[99].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>48.</b>
Ці загальні роздуми відбиваються також
і на ролі Держави у сфері економіки.
Економічна діяльність, особливо ринкова
економіка, не може здійснюватися у
структурному, юридичному і політичному
вакуумі. Вона, навпаки, передбачає
надійність гарантій щодо особистої
свободи і власності, не кажучи вже про
стабільну валюту й ефективне комунальне
обслуговування. Тому головне завдання
Держави — гарантувати цю впевненість
так, щоб кожен, хто працює і виробляє,
міг користуватися плодами своєї праці,
а отже — відчувати стимул працювати
продуктивно і сумлінно. Відсутність
упевненості, що супроводжується корупцією
державних властей і розширенням нечесних
джерел збагачення та легкого прибутку,
що ґрунтуються на нелегальній або чисто
спекулятивній діяльності, — одна з
головних перешкод для розвитку і для
економічного механізму.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Другим
завданням Держави є дотримання і захист
прав людини в економічному секторі; але
в цій ділянці першочергова відповідальність
лежить не на Державі, а на окремих особах
і різних групах та спілках, на які
поділяється суспільство. Держава
безпосередньо не може забезпечувати
право на працю всім громадянам без
повної регламентації економічного
життя і без придушення, отже, вільної
ініціативи окремих осіб. Хоча це не
значить, що держава не володіє жодною
компетенцією у даній сфері, як про це
стверджували ті, хто підтримував
відсутність будь-яких правил в економічній
галузі.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Навпаки,
Держава повинна сприяти діяльності
підприємств, створюючи умови, які б
гарантували можливість праці, стимулюючи
її там, де результати виявляються
недостатніми, або підтримуючи їх у
моменти кризи.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
І
ще, Держава має право втручатися у тих
випадках, коли специфічні ситуації
монополій ставлять перепони і перешкоди
на шляху розвитку. Але, окрім тих завдань
координації і спрямування розвитку,
Держава може здійснювати функції заміни
у надзвичайних ситуаціях, коли суспільні
сектори або системи підприємств — або
надто слабкі, або такі, що лишень стають
на ноги — виявляються неготовими для
вирішення завдань, які стоять перед
ними. Подібні втручання у ранзі заступника,
що виправдовуються невідкладними
рішеннями для загального блага, повинні,
наскільки це можливо, бути обмеженими
в часі — щоб не відбирати безповоротно
у цих секторів і систем підприємств
властивих для них компетенцій і щоб
надто не розширювати сферу державного
втручання на шкоду свободі як економічній,
так і громадській.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Останніми
роками спостерігається значне розширення
такої сфери втручання, що привело до
створення Держави нового типу, — «Держави
загального добробуту». Розвиток такого
типу відбувся у деяких Країнах заради
того, щоб найбільш адекватно відповісти
на безліч потреб, пропонуючи способи
лікування бідності та недостач, які не
личать людській особистості. Однак при
цьому не обійшлося без різних перебільшень
і зловживань, які викликали — особливо
останніми роками — сувору критику
Держави загального добробуту, названої
«доброчинною Державою». Недоліки і
нестачі «доброчинної Держави» випливають
із неадекватного розуміння характерних
для Держави завдань. І в цій сфері
необхідно поважати принцип розподілу
компетенції: суспільство вищого порядку
не повинно втручатися у внутрішнє життя
суспільства нижчого порядку, позбавляючи
останнє властивих йому компетенцій, а
повинно підтримувати його у випадку
необхідності і допомагати координувати
його дії з діями інших компонентів,
маючи на увазі загальне благо[100].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Безпосередньо
втручаючись і знімаючи відповідальність
із суспільства, Доброчинна Держава
спричиняє втрату людських сил і надмірне
розширення державного апарату, де панує
бюрократична логіка, а не бажання служити
клієнтам, надмірне зростання витрат.
Справді, може видатися, що найкраще
розуміє потреби і вміє їх задовольняти
той, хто найближче до цього, хто стає
ближнім людині, яка потребує. Слід
додати, що часто певний вид потреб
вимагає відповіді не чисто матеріальної,
а такої, яка є реакцією на глибокий
людський зміст запиту. Слід подумати
також і про умови існування біженців,
іммігрантів, старших або хворих і про
всіх інших, які потребують допомоги, як
і у випадку з наркоманами: це люди, яким
ефективно можуть допомогти лиш ті, хто
запропонує їм, окрім необхідного догляду,
щиру братню підтримку.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>49.</b>
У цій сфері, будучи вірною заповітам
Христа, свого Засновника, Церква завжди
є присутньою зі своєю діяльністю,
пропонуючи людині, яка потребує,
матеріальну допомогу таким чином, щоб
вона не принизила її і не перетворила
її лише в привід для благочинства, а
допомогла їй вийти зі скрутного становища,
пробуджуючи в ній гідність особистості.
З палкою вдячністю Богові можна
констатувати, що діяльне милосердя
ніколи не згасало в Церкві; навпаки,
нині відзначається різноманітне і
обнадійливе зростання.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
зв’язку з дим заслуговує на особливу
згадку явище добровільної допомоги,
якому Церква сприяє і яке Церква заохочує,
закликаючи усіх співпрацювати у підтримці
та сприянні цього розвитку.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Щоб
подолати індивідуалістичні настрої,
які широко розповсюджені сьогодні,
потрібні конкретні зусилля солідарності
та милосердя, які спочатку проявляються
у лоні сім’ї при взаємній підтримці
подружжя, а потім — у тій турботі, яку
покоління передають одне одному. Таким
чином сім’я кваліфікується як община
праці і солідарності. Але трапляється,
що сім’я, яка вирішила повністю
відповідати своєму покликанню, може
опинитися без необхідної допомоги з
боку Держави і, таким чином, опинитися
без достатніх засобів. Тому необхідно
терміново активізувати не тільки
політику стосовно сім’ї, а й також ту
соціальну політику, яка мала б головною
метою — саму сім’ю, допомагаючи їй
асигнуванням відповідних ресурсів і
дійовими засобами підтримки як для
виховання дітей, так і для турботи про
перестарілих, намагаючись уникнути їх
віддалення від сімейного вогнища і
зміцнюючи зв’язки між поколіннями[101].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Окрім
сім’ї здійснюють першочергові функції
й організовують специфічні узи
солідарності також інші проміжні
суспільства. Ці останні справді досягають
зрілості як реальні общини особистостей
і зміцнюють соціальну тканину, стоячи
на перешкоді тому, аби все перетворилось
у щось анонімне і безособове, як це, на
жаль, досить часто буває у сучасному
суспільстві. Саме в багатоманітному
взаємному переплетенні відносин живе
особистість, і суспільство все більше
уособлюється. Індивід нині часто
виявляється затисненим між двома
полюсами — Державою і ринком. Справді,
інколи створюється враження, що він
існує лишень як виробник і споживач
товарів або ж як об’єкт для державної
адміністрації, і при цьому забувається,
що співжиття людей не має за кінцеву
мету ані ринок, ані Державу, оскільки
людське життя — це унікальна цінність,
якій повинні служити і Держава, і ринок.
Людина — це передусім той, хто шукає
істину і прагне жити в істині, поглиблюючи
своє знання про неї шляхом діалогу, який
включає і минулі, і майбутні покоління[102].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>5</b><b>0</b><b>.</b>
Такими пошуками, відкритими істині, що
оновлюються у кожному поколінні,
характеризується культура Нації.
Справді, спадок цінностей, що передаються
і набуваються, завжди заперечується
молоддю. Хоча заперечувати — це
необов’язково означає руйнувати або
заперечувати апріорі; це, передусім,
означає — випробувати їх у своєму
власному житті і таким екзистенційним
підтвердженням зробити ті цінності
живішими, актуальнішими і особистішими,
відрізняючи істинне у традиції від
брехні та помилок або від застарілих
форм, що можуть замінятись іншими, які
б більше відповідали часові.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
цьому контексті доцільно нагадати, що
і євангелізація також входить у культуру
Націй, підтримуючи її на шляху до істини
і допомагаючи їй у справі очищення і
збагачення[103]. Але коли культура
залишається сама в собі і намагається
увічнити застарілі форми життя, відкидаючи
будь-який обмін чи зіставлення, що
стосуються істини про людину, — в такому
випадку вона стає безплідною і занепадає.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>5</b><b>1</b><b>.</b>
Вся людська діяльність здійснюється
всередині певної культури і взаємодіє
з нею. Для належного засвоєння цієї
культури потрібно залучення всієї
людини з тим, щоб вона могла проявити в
ній свої творчі здібності, свій розум,
свої знання світу і людей. Окрім того,
вона вкладає в неї свою силу самовладання,
особисту жертовність, солідарність і
готовність сприяти загальному благові.
Тому перша і найважливіша робота
відбувається у людській душі, і той
спосіб, яким людина користується для
створення свого майбутнього, залежить
від її уяви про себе і своє призначення.
Саме на цьому рівні здійснюється
специфічний і вирішальний вклад Церкви
на користь справжньої культури. Вона
заохочує ті якості людської поведінки,
які сприяють культурі світу на противагу
тим моделям, що змішують людину з масою,
відмовляються визнавати роль її
ініціативи та свободи і вимірюють її
велич войовничістю. Церква здійснює
таке служіння, проповідуючи істину про
створення світу, який Бог вручив людям,
щоб вони працею своєю робили його
плодотворнішим і довершенішим, і,
проповідуючи істину про спокуту, якою
Син Божий врятував усіх людей, водночас,
об’єднав їх одне з одним, зробивши їх
відповідальними один за одного. Святе
Письмо постійно говорить нам про активну
допомогу братові і розкриває потребу
спільної відповідальності, яка повинна
охоплювати усіх людей.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Ця
потреба не зупиняється у рамках власної
сім’ї, ані навіть у межах Нації або
Держави, а поширюється на все людство
таким чином, щоб жодна людина не вважала
себе чужою або байдужою до долі іншого
члена людської сім’ї. Ніхто не може
сказати, нібито він не відповідає за
долю свого брата (див. Бут. 4,9; Лк. 10,29-37;
Мт. 25,31-46)! Уважна і наполеглива турбота
про ближнього у найнеобхідніший момент
полегшується нині новими засобами
комунікації, які зблизили людей, що
особливо важливо при пошукові шляхів,
альтернативних до війни при вирішенні
міжнародних конфліктів. Не буде
перебільшенням стверджувати, що
страхітлива міць засобів масового
знищення, доступних навіть середнім та
малим державам, і ще тісніший зв’язок
між народами всієї землі ускладнюють
і роблять практично неможливими спроби
обмежити наслідки конфлікту.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>52.</b>
Папа Бенедикт XV і його послідовники
чітко розуміли цю небезпеку[104], і я сам,
у зв’язку із недавньою драматичною
війною у Перській Затоці, повторив
заклик: «Хай не буде ніколи більше
війни!» Ні, хай не буде більше ніколи
війни, яка знищує життя невинних, яка
вчить убивати і, водночас, круто змінює
життя тих, хто вбиває, яка залишає за
собою сліди злоби і ненависті, ще більш
ускладнюючи правильне вирішення тих
проблем, які війну викликали. Подібно
до того, як усередині окремих Держав
настав, нарешті, час, коли систему
особистої помсти і репресій замінено
владою закону, так само є актуальним і
сьогодні, щоби подібний прогрес виник
у міжнародній Співдружності. Однак не
слід забувати, що в основі війни лежать,
як правило, реальні та важкі причини:
випробувана на собі несправедливість,
руйнування законних надій, злиденність
і експлуатація людських мас, доведених
до відчаю, які не бачать реальної
можливості поліпшити умови свого
існування мирними шляхами.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тому
друге слово для позначення світу — це
розвиток[105]. Так само, як існує колективна
відповідальність у справі уникнення
війни, існує і колективна відповідальність
у справі просування розвитку. Якщо на
внутрішньому рівні можна і потрібно
створити міцну економіку, яка спрямовує
функціонування ринку на спільну користь,
то так само необхідно, щоб здійснювались
належні втручання і на міжнародному
рівні. Тому необхідно докласти велике
зусилля для взаємного розуміння, кращого
пізнання один одного і пробудження
сумління. Хочеться побажати саме такої
культури, яка б сприяла зростанню довір’я
до людських можливостей бідного і, отже,
до його здібностей поліпшити своєю
працею умови свого існування або внести
позитивний вклад у економічний добробут.
Однак для того, щоб цього досягти, бідний
— чи то окрема людина, чи цілий Народ —
потребує, аби йому запропонували реальні
умови. Створювати такі можливості — це
завдання всесвітнього об’єднання з
метою просування розвитку, заради чого
потрібна жертва з боку позицій прибутку
та влади, з яких користають більш
розвинені економічні системи[106].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Це
може спричинитись до важливих змін в
усталеному стилі життя, з тим, щоб
обмежити безвідповідальне використання
природних та людських ресурсів,
дозволяючи, тим самим, усім народам і
людям землі володіти ними належною
мірою. До цього слід додати позитивну
оцінку нових матеріальних та духовних
благ, результатів праці і культури,
виштовханих сьогодні на край суспільства
для того, щоб досягти більш сукупного
людського збагачення сім’ї Народів.<br />
</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="center" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>Розділ
VI</b></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: #dc2300;"><b>Людина
— шлях Церкви</b></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>53.</b>
Перед обличчям злиденності пролетаріату
папа Лев XIII говорив: «Ми порушуємо це
питання з довір’ям і повним правом…
Ми не виконали б свого обов’язку служіння
повного мірою, якби промовчали»[107]. За
останні сто років Церква постійно
висловлювала свою думку, уважно
спостерігаючи за постійною еволюцією
соціального питання, і, звичайно, робила
це не для того, щоб повернути привілеї
минулого чи нав’язати свою концепцію.
її єдиною метою була турбота про людину
і відповідальність за неї, довіреної
їй самим Христом заради цієї людини,
яку — як нагадує 2-й Ватіканський Собор
— як єдине творіння Бог захотів для неї
самої і для якої приготував Свій задум,
тобто участь у вічному спасінні. Мова
не йде про людину «абстрактну», а про
цілком реальну «конкретну» та «історичну»
людину: мається на увазі будь-яка людина,
бо кожен входить у таємницю спокути і
з кожним Христос навіки поєднаний через
цю таємницю[108]. З цього випливає, що
Церква не може залишити людину і що «ця
людина — це перший шлях, яким повинна
пройти Церква для виконання своєї місії…
шлях, накреслений Самим Христом, шлях,
який незмінно проходить через таємницю
втілення і спокути»[109].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Це
і тільки це надихає соціальну доктрину
Церкви. Якщо вона поступово опрацювала
її у систематизованій формі і, передусім,
починаючи з дати, яку ми відзначаємо, —
то це тому, що на горизонті багатства
Церковної доктрини стоїть людина в її
конкретному втіленні грішника і
праведника.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>54.</b>
Соціальна доктрина нині конкретно
зосереджується на людині, оскільки вона
залучена до складної мережі відносин
сучасного суспільства. Гуманітарні
науки та філософія допомагають розкрити
центральне становище людини всередині
суспільства, а також допомагають їй
краще зрозуміти саму себе як «суспільну
істоту». Однак тільки віра розкриває
їй повністю її справжню сутність і саме
від неї бере початок соціальне вчення
Церкви, яке, черпаючи із науки та
філософії, пропонує себе для допомоги
людині на її шляху до спасіння.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Енцикліку
Rerum novarum можна розглядати як важливий
вклад у суспільно-економічний аналіз
кінця XIX століття, але особлива її
цінність полягає у тому, що вона є
Документом Церковного Вчення, який
повністю вписується у євангелізаторську
місію Церкви разом з багатьма іншими
подібними документами. З цього випливає,
що соціальна доктрина сама по собі є
цінним засобом євангелїзації: вона
сповіщає про Бога і таємницю спасіння
в Христі кожній людині і, отже, розкриває
людину самій собі. В такому аспекті, і
тільки в такому, вона займається усім
іншим: людськими правами кожного і
особливо «пролетаріату», сім’єю і
вихованням, обов’язками Держави,
механізмом суспільства на національному
та міжнародному рівнях, економічним
життям, культурою, питаннями війни та
миру, повагою до життя від моменту
зачаття і до смерті.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>55.</b>
Церква одержує «знання про людину» від
Божественного Одкровення. «Щоб пізнати
людину, справжню людину, у всій її
цілості, необхідно пізнати Бога», —
говорив папа Павло VI і одразу ж після
того цитував св. Катерину Сієнську, яка
висловлювала у молитві ту саму концепцію:
«У Твоїй природі, предвічне Божество,
пізнаю природу мою»[110].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Тому
християнська антропологія насправді
є лиш розділом богослов’я, і через те
соціальна доктрина Церкви, турбуючись
про людину, цікавлячись нею та її
поведінкою у світі, «належить до сфери
богослов’я і, особливо, до морального
богослов’я»[111]. Богословський аспект
є необхідним як для витлумачення, так
і для вирішення актуальних проблем
людського співжиття. Слід підкреслити,
що це зберігає свою силу як у «атеїстичному»
вирішенні, яке позбавляє людину одного
з її найголовніших моментів, тобто
духовного, так і стосовно споживацьких
рішень, які все дозволяють і які під
різними приводами намагаються переконати
людину в її незалежності від будь-якого
закону і від Бога, поміщуючи її в рамки
егоїзму, який завдає, врешті-решт, шкоди
їй самій та іншим.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Коли
людині проголошують спасіння Боже, коли
їй пропонують і сповіщають про Божественне
життя через Святі Тайни, коли спрямовують
її життя на шлях дотримання заповіді
любові до Бога і ближнього, — тоді Церква
вносить свій вклад у збагачення гідності
людини. Але оскільки Церква в жодному
випадку не може залишити цю свою релігійну
і трансцендентну місію для блага людини,
то вона розуміє, що її діяльність нині
зустрічається з особливими труднощами
і перешкодами. Ось чому вона постійно
присвячує свої сили і методи євангелізації,
які розвивають всю людину. І на порозі
третього тисячоліття вона залишається
«пересторогою і захистом трансцендентності
людської особистості»[112], як вона і
намагалась завжди робити з самого
початку свого існування, просуваючись
разом з людиною упродовж усієї історії.
Енцикліка Rerum novarum — це визначний виразник
цього.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>56.</b>
З нагоди столітнього ювілею цієї
Енцикліки я хочу подякувати усім тим,
хто присвятив себе вивченню, поглибленню
і поширенню християнського соціального
вчення. Для цієї мети незамінною є
співпраця помісних Церков, і я висловлюю
побажання, щоб нинішній ювілей став
приводом і оновленим стимулом до його
вивчення, поширення і застосування у
найрізноманітніших сферах.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Я
хочу, зокрема, щоби з цим ученням
познайомились і використовували його
у тих країнах, де — після розпаду
«реального соціалізму» — спостерігається
серйозна дезорієнтація у справі
відродження. У свою чергу, західним
країнам загрожує небезпека бачити у
цьому розпаді односторонню перемогу
власної економічної системи, і вони
тому не турбуються про те, щоб внести в
неї необхідні виправлення. В той же час
країни Третього Світу знаходяться у ще
драматичнішому становищі економічної
відсталості, яка загострюється з кожним
днем.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Папа
Лев XIII, сформулювавши принципи та
орієнтири для вирішення робітничого
питання, сказав знаменні слова: «Кожен
повинен виконувати те, що випало на його
долю, якнайшвидше, бо затримка може ще
більше ускладнити лікування такого
серйозного зла», додавши також: «Що
стосується Церкви, то вона завжди буде
допомагати»[113].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>57.</b>
Для Церкви соціальна вість Євангелії
не повинна уявлятися лиш теорією, а
передусім основою і мотивуванням для
дії. Під впливом цієї вістки декотрі з
перших християн роздавали своє майно
бідним, засвідчуючи, таким чином, що
незважаючи на різне соціальне походження,
було можливе мирне і солідарне співжиття.
Завдяки силі Євангелії протягом століть
монахи обробляли землі, засновували
лікарні та притулки для бідних, доброчинні
братства, як, зрештою, чоловіки і жінки
всіх станів, докладали зусилля на користь
знедолених, оскільки були переконані,
що слова Христові — «Кожного разу, коли
робите це одному з менших братів Моїх,
робите Мені» (Мт. 25,40) — не повинні були
залишатися лишень доброчинним побажанням,
а ставати конкретним життєвим обов’язком.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Сьогодні
як ніколи Церква усвідомлює, що її
соціальна вість отримає реальне
підтвердження у засвідченні справами,
перш ніж у своїй внутрішній логіці та
послідовності. І з цього усвідомлення
також випливає, що її переважний вибір
на користь бідних ніколи не стає чимось
унікальним чи дискримінаційним стосовно
інших груп. Справді, вибір тут не
обмежується виключно матеріальною
бідністю, оскільки відомо, що, особливо
у сучасному суспільстві, існує багато
видів бідності — не тільки економічної,
а й культурної та релігійної. Любов
Церкви до бідних, що є вирішальною для
неї і її одвічною традицією, спонукає
її звертатися до світу, в якому, незважаючи
на техніко-економічний прогрес, бідність
загрожує набрати гігантських розмірів.
У західних країнах спостерігається
бідність у всіх видах: групи знедолених,
перестарілих та хворих, жертви споживацтва
і ще більша злиденність багатьох біженців
та емігрантів; країнам, що розвиваються,
загрожують драматичні кризи, якщо вчасно
не будуть вжиті заходи, скоординовані
в міжнародному масштабі.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>58.</b>
Любов до людини і, в першу чергу, до
бідного, в якому Церква бачить Христа,
втілюється в конкретній боротьбі за
справедливість. Повної справедливості
ніколи не можна буде добитися, якщо люди
не будуть бачити в тому, хто потребує,
який просить допомоги для виживання,
не щось надокучливе або якийсь тягар,
а — об’єкт милосердя і можливість свого
духовного збагачення. Тільки така
свідомість додасть мужності, що необхідна
для зустрічі з небезпеками та змінами,
які незримо присутні при кожній щирій
спробі прийти на допомогу іншій людині.
Справді, мова йде не про те, щоб тільки
віддати від свого надлишку, а щоби
допомогти цілим народам, які опинились
виключеними чи викинутими за борт,
увійти в коло економічного та людського
розвитку. Це стане можливим не тільки
завдяки користуванню надлишками, які
наш світ випускає більш ніж в достатній
кількості, а передусім в результаті
зміни стилю життя, моделей виробництва
і споживання, стійких структур влади,
що керують нині суспільством. Мова також
йде не про те, щоб зруйнувати засоби
суспільної організації, що перейшли
випробування, а про те, щоб спрямувати
їх, згідно з адекватною концепцією
загального блага, для потреб усієї
людської сім’ї. Нині ми стоїмо перед
так званою «глобалізацією» економіки
— явищем, яке не слід ігнорувати, оскільки
воно може створити виняткові можливості
для ще більшого добробуту. Однак все
більше відчувається потреба в тому, щоб
цій поступово зростаючій інтернаціоналізації
економіки відповідали дійові міжнародні
органи контролю та керівництва, які б
спрямовували саму економіку до загального
блага, оскільки одна держава на землі,
яка б не була могутньою, цього зробити
не в стані. Для того щоб досягнути такого
результату, потрібно, щоб зростало
узгодження між найсильнішими країнами
і щоб у міжнародних організаціях були
однаково представлені інтереси усієї
людської сім’ї. Доцільно також, щоби
ці останні, оцінюючи наслідки своїх
рішень, завжди звертали увагу на ті
народи і країни, які не надто важать на
міжнародній арені, але концентрують у
собі найнеобхідніші та хворобливі
потреби і чекають на значнішу підтримку
для їх розвитку. Поза будь-яким сумнівом,
у цій сфері належить ще чимало зробити.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>59.</b>
Отже, для того щоб перемагала справедливість
і були успішними спроби людей щодо її
втілення, необхідний дар Благодаті,
післаний Богом. Благодать і людська
свобода утворюють ту таємничу присутність
Бога в історії, яким є Провидіння.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Досвід
нового, пережитого за стопами Христа,
вимагає, щоб про нього повідомити іншим
людям у конкретному контексті їх
труднощів, їх боротьби, проблем і
викликів, з тим, щоб усе де висвітлилось
світлом віри і стало більш людяним. Бо
віра не тільки допомагає знаходити
рішення, а й дозволяє людині переносити
моменти страждань, не впадаючи у відчай
і не забуваючи про свою гідність та
покликання.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Окрім
цього, соціальному вченню притаманний
важливий міжструктурний вимір. Щоб
краще втілити єдину істину про людину
в різних соціальних, економічних та
політичних умовах, що постійно змінюються,
це вчення вступає у діалог з різними
дисциплінами, які розглядають людину,
поєднує в собі їх вклад і допомагає їм
відкритися перед обширнішим горизонтом,
спрямованим на служіння окремій
особистості, яку пізнають і люблять у
повноті її покликання.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Далі
поряд з міжструктурним виміром слід
нагадати про практичний і, до певної
міри, експериментальний вимір цього
вчення. Воно знаходиться на перехресті,
на якому християнське життя і совість
зустрічаються із зовнішнім світом. Це
вчення твориться зусиллями окремих
осіб, сімей, працівників культури, а
також суспільних, політичних та державних
діячів шляхом застосування і прикладання
його в історії.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>60.</b>
Проголошуючи принципи для вирішення
робітничого питання, папа Лев XIII писав:
«Вирішення настільки важкої проблеми
потребує допомоги і дієвого співробітництва
також і інших»[114]. Він був переконаний,
що важкі проблеми, покликані до життя
промислово розвинутим суспільством,
могли бути вирішені тільки за допомогою
співробітництва усіх сил. Це твердження
стало постійним елементом соціального
вчення Церкви, що й пояснює, до речі,
чому папа Іван XXIII звернувся із своєю
Енциклікою про мир до «всіх людей доброї
волі».</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Папа
Лев XIII, однак, зі смутком відзначив, що
ідеології тієї епохи, особливо лібералізм
та марксизм, відмовлялись від такого
співробітництва. З тих пір багато що
змінилося, особливо за останні роки.
Сучасний світ все більше усвідомлює,
що вирішення серйозних національних
та міжнародних проблем є не тільки
питанням економічного виробництва й
юридичної чи суспільної організації,
а й вимагає етико-релігійних цінностей,
зміни ментальності, поведінки і структур.
Церква відчуває себе особливо
відповідальною за пропозицію такого
вкладу і — як я писав у Енцикліці Турбота
про соціальну дійсність — є обґрунтована
надія, що навіть та численна група, яка
не сповідує жодної релігії, може внести
свій вклад у справу створення необхідної
етичної основи для вирішення соціального
питання[115].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
У
цьому ж Документі я звернувся з відозвою
до християнських Церков і до всіх великих
релігій світу, закликаючи їх запропонувати
одностайне засвідчення їх загальних
переконань стосовно гідності людини,
створеної Богом[116].</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Справді,
я впевнений, що релігії нині і завтра
відіграють видатну роль у справі
збереження миру і побудови суспільства,
більш гідного людини.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
З
іншого боку, готовність до діалогу і
співробітництва зберігає всю свою
цінність для всіх людей доброї волі і,
особливо, для осіб та груп, наділених
специфічною відповідальністю у
політичній, економічній та суспільній
сферах — як на національному, так і на
міжнародному рівнях.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>61.</b>
Біля самих джерел промислово розвинутого
суспільства лежало «майже рабське іго»,
що зобов’язало мого попередника
висловитися на захист людини. Церква
залишилась вірною цьому прийнятому на
себе обов’язку протягом ста минулих
літ. Справді, вона втрутилася у неспокійний
час класової боротьби після Першої
світової війни, щоб захистити людину
від економічної експлуатації і від
тиранії тоталітарних систем. Вона
поставила гідність людської особи у
центр своїх соціальних послань після
Другої світової війни, наполягаючи на
загальному призначенні матеріальних
благ, на суспільному укладі без
пригноблення, що ґрунтувався б на дусі
співробітництва і солідарності. Потім
вона постійно підкреслювала, що особа
і суспільство відчувають потребу в цих
благах, але мусять задовольнятися і її
духовні та релігійні цінності. Окрім
того, все глибше розуміючи, що надто
багато людей живе не в сприятливих
умовах західного світу, а в злиднях
країн, що розвиваються, де все ще ці люди
відчувають на собі «майже рабське іго»,
Церква відчувала і відчуває себе
зобов’язаною засуджувати цю дійсність
з усією відвертістю і щирістю, хоча й
знає, що цей її заклик далеко не завжди
буде належно сприйнятий усіма. Через
сто років після обнародування Rerum novarum
Церква усе ще перебуває перед обличчям
«нових речей» і нових викликів. Тому
столітній ювілей повинен зміцнити
почуття обов’язку у всіх людей доброї
волі і, особливо, у вірних.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b>62.</b>
Ця Енцикліка, намагаючись звернути
увагу на минуле, звернена передусім у
майбутнє. Як і Rerum novarum, вона вийшла майже
на порозі нового століття і має намір,
з Божою поміччю, підготувати його прихід.
Справжня і вічна «новина речей» виходить
у будь-який час із невичерпної Божественної
сили, що глаголить: «Се, творю все нове»
(Одкр. 21,5). Ці слова стосуються завершення
історії, коли Христос «передасть Царство
Богу і Отцю… хай буде Бог завжди і у
всьому (І Кор. 15,24-28). Але християнин знає,
що новизна, яку ми чекаємо у всій її
повноті після приходу Господа, вже
присутня від самого створення світу, а
точніше, з того часу, коли Бог втілився
у людину в Ісусі Христі і разом з Ним і
для Нього створив нас «новим створінням»
(2 Кор. 5,17; Гал. 6,15).</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
На
завершення я ще раз дякую Всемогутньому
Богові, який дав Своїй Церкві світло і
силу супроводжувати людину на її земному
шляху до її вічного призначення. І в
третьому тисячолітті Церква також
залишиться вірною тому, щоб зробити
власним шлях людини, усвідомлюючи, що
вона діє не сама по собі, а з Христом,
своїм Господом. Він зробив Своїм шлях
людський і Він веде людину навіть тоді,
коли вона про це не знає.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Пресвята
Діва Марія, Мати Ізбавителя, залишилась
біля Христа на його шляху до людей і з
людьми, і Вона передує Церкві у мандрівці
віри. Нехай супроводжує Вона людство
Своїм Материнським заступництвом на
шляху до тисячоліття, що надходить, у
дусі вірності Господу нашому Ісусу
Христу, Тому, Хто «учора й сьогодні Той
самий навіки» (Євр. 13,8) і в ім’я Якого
усім передаю моє благословення.</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<i><b>Дано
в Римі, біля гробу Святого Петра, 1 травня
— у день пам’яті Святого Йосифа
Трудівника — у рік тисяча дев’ятсот
дев’яносто перший, тринадцятий рік
мого понтифікату.</b></i></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="right" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><b>Іван
Павло II</b></span></span></div>
<div align="right" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[1]
Лев ХНІ, Окружн. Посл. Rerum novarum (15. 05. 1891);
Leonis XIII Р. М. Acta, XI, Romae 1892, 97—144.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[2]
Пій XI, Окружн. Посл. Quadragesimo anno (15. 05. 1931):
AAS23 (1931), 177—228; Пій XII, Радіопосл. на
П’ятидес., 1.06.1941: AAS33 (1941), 195—205; Іван
XXIII, Окружн. Посл. Mater et Magistra (15.05.1961): AAS53
(1961), 401—464; Павло VI, Окружн. Посл. Octogesima
adveniens (14.05.1971): AAS63 (1971), 401—441.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[3]
Див.: QA, III: 1. с„ 228.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[4]
Окружн. Посл. Laborem exercens (14.09.1981): AAS73 (1981),
577—647: Окружн. Посл. Sollicitudo rei Socialis
(ЗО.XII.1987): AAS80 (1988),513—586.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[5]
Див.: Св. Іриней, Adversus haereses, 1, 10, 1; III, 4, 1:
PG 7, 549s.; 855s.; S. Ch. 264, 154s.; 211, 44—46.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[6]
Лев XIII. Окружн. Посл. Rerum novarum: I. с., 132.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[7]
Див. напр.: Лев XIII, Окружн. Посл. Arcanum
divinae sapientiae (10.02.1880): Leonis XIII P. M. Acta, II, Romae
1882, 10—40; Окружн. Посл. Diuturnum illud (29.06.1881):
Leonis XIII P. M. Acta, II, Romae 1882, 269—287; Окружн.
Посл. Libertas praestantissimum (20.06.1888): Leonis XIII P. M.
Acta, VIII, Romae 1889, 212—246; Окружн. Посл. Graves de
communi (18.01.190,1): Leonis XIII P. M. Acta, XXI, Romae 1902, 3—20.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[8]
RN: 1. С,. 97.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[9]
Там само: 1. С., 98.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[10]
Див.: Там само: 1. с., 109s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[11]
Див.: Там само: Опис умов праці; робітничі
антихристиянські асоціації: 1. с., 110s;
136s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[12]
Там само: 1. с., 130; Див. також 114s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[13]
Там само: 1. с., 130.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[14]
Там само: 1. с., 123.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[15]
Див.: Окружн. Посл. Laborem exercens, 1, 2, 6: 1. с.,
578— 583; 589—592.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[16]
Див.: Окружн. Посл. Rerum novarum: 1. с., 99—107.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[17]
Див.: Там само: 1. с., 102s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[18]
Див.: Там само: 1. с., 101—104.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[19]
Див.: Там само: 1. с., 134s; 137s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[20]
Там само: 1. с., 135.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[21]
Див.: Там само: 1. с., 128—129.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[22]
Там само: 1. с., 129.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[23]
Там само: 1. с., 129.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[24]
Там само: I. с., 130s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[25]
Там само: 1. с., 131.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[26]
Див.: Універсальна Декларація про права
людини.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[27]
Див.: Окружн. Посл. Rerum novarum: 1. с., 121—123.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[28]
Див.: Там само: 1. с., 127.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[29]
Там само: 1. с., 126s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[30]
Див.: Універсальна Декларація про права
людини; Декларація про елімінацію
кожного виду нетолеранції і дискримінації
з мотивів релігії чи переконань.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[31]
Див.: Другий Ватіканський Собор. Декларація
про релігійну свободу Dignitatis humanae; Іван
Павло II, Лист державним провідникам
(1.09.1980): AAS72 (1980), 1252—1260; Послання на
Всесвітній День миру 1988 року: AAS80 (1988),
278—286, 32,</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[32]
Див.: Окружн. Поод. RN: 1. с., 99—105; 130s; 135,</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[33]
Там само; 1. с., 125,</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[34]
Див.: Окружн. Посл. SRS, 38—40: 1. с., 564—569;
Див. також: Іван XXIII, Окружн. Посл. Mater et
Magistra, 1. с., 407.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[35]
Див.: Лев XIII, Окружн. Посл. RN: 1. с.. 114—116;
Пій XI, Окружн. Посл. QA, III, 1. с., 208; Павло
VI. Проповідь при завершенні Святого
Року (25.XII. 1975): AAS68 (1976), 145; Послання на
Всесвітній День миру 1977 року: AAS68 (1976)
709.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[36]
Окруж. Посл. SRS, 42: 1. с., 572,</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[37]
Див.: Окружн. Посл. RN: 1. с., 101s; 104 s; 130 s; 136.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[38]
Другий Ватіканський Собор. Паст. конс,
про Церкву в сучасному світі. Gaudium et
spes, 24.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[39]
Окружн. Посл. RN: 1. с., 99.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[40]
Див.: Окружн. Посл. SRS, 15, 28: 1. с., 530; 548 ss.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[41]
Див.: Окружн. Посл. LE, 11—15: 1. с., 602—618.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[42]
Пій XI, Окружн. Посл. QA, III: 1. с., 213.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[43]
Див. Окружн. Посл. RN: 1. с., 121—125.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[44]
Див.: LE 20.: 1. с., 629—632; EV 7/1480—1486; Промова
до Міжнародної Робітничої організації
(МРО) в Женеві (15.06.1982): Навчання V/2 (1982),
2250—2266; Павло VI. Промова до тієї ж
організації (10.06.1969). AAS61 (1969), 491—502.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[45]
Див.: LE, 8: 1. с., 594—598.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[46]
Див.: QA: 1. с.. 178—181.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[47]
Див.: Окружн. Посл. Arcanum divinae sapientiae
(10.02.1880): Leonis Xlll P. M. Acta, II, Romae, 1882, 10—40;
Окружн. Посл. Diuturnum illud (29.06.1881): Leonis XIII P.
M. Acta, II, Romae, 1882, 269—287; Окружн. Посл.
Immortale Dei (1.01.1885): Leonis XIII P. M. Acta, II, Romae, 1886,
118—150; Окружн. Посл. Sapientiae Christianae
(10.01.1890): Leonis XIII. P. M. Acta, X, Romae, 1891, 10—41;
Окружн. Посл. Quod Apostolici muneris (28.12.1878): Leonis
XIII P. M. Acta, I, Romae, 1881, 170—183; Окружн. Посл.
Libertas praestantissimum (20.06.1888): Leonis XIII P. M. Acta, VIII.
Romae, 1889, 212—246.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[48]
Див.: LP: 1. c., 224—226.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[49]
Див.: Поучення на світовий день миру
1980; AAS71 (1979), 1572—1580.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[50]
Див.: SRS, 20: 1. с., 536 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[51]
Див.: Іван XXIII, Окружн. Посл. Pacem in terris
(11.04.1963), III: ААЧ55 (1963), 286—289; EV 2/39—40.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[52]
Див.: Універсальна Декларація про права
людини (1949); Іван XXIII, PIT, IV: 1. с., 291—296;
«Фінальний акт» Конференції з безпеки
і співробітництва в Європі (КБСЄ),
Хельсінкі, 1975.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[53]
Див.: РР (26.03.1967), 61—65 AAS59 (1967), 287—289.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[54]
Див.: Послання до Всесвітнього Дня Миру
1980: 1. с., 1572-1580.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[55]
Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II. Паст.,·
конст. про Церкву в: сучасному світі
GES, 36; 39.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[56]
Див.: Ch L (30.12.1988), 32—44: AAS81 (1989), 431—481.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[57]
LE, 20: 1. с„ 629—632.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[58]
Див.: Свящ. Конгрегація з питань віровчення.
Інструкція про християнську свободу і
звільнення LC (22.03.1986): AAS79· (1987). 554—599.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[59]
Див.: Промова в Раді Єписк. Конф. Схід.
Африки з нагоди 10 річниці «Відозви на
користь Сахеля» (Куагадугу, Буркіна
Фасо, 29.01.1990 года): AAS82 (1990), 816—821.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[60]
Див.: Іоан XXIII. Окружн. Посл. PIT, III: 1. с„
286—288.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[61]
Див.: SRS, 27—28: 1. с„ 547—550; Павло VI, РР,
43—44: 1. с., 278 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[62]
Див.: SRS, 29—31: 1. с„ 550—556.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[63]
Див.: Гельсінський Акт и Віденська Угода;
Лев XIII, LP: 1 с 215-217.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[64]
Див.: RM (7.12.1990), 7: L’Osservatore Romano, 23.01.1991.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[65]
Див.: RN: 1. с., 99—107; 131—133.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[66]
Див.: Там само: 1. с., 111 — 113 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[67]
Див.: Пій XI, QA, II: 1. с., 191; Пій XII, Радіопосл.
на П’ятдес., 1.06.1941 року: 1. с„ 199; Іоанн
XXIII, МЕМ: 1. с„ 428—429; Павло VI, РР, 22—24: 1.
с„ 268 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[68]
Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі
GES, 69; 71.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[69]
Див.: Промова до латиноамериканських
Єпископів у Пуебла (28.01.1979 року), III, 4:
AAS71 (1979), 199—201; LE, 14; 1. с., 612—616; SRS, 42: 1. с„
572—574.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[70]
Див.: SRS, 15: 1. с., 528—531.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[71]
Див.: LE, 21: 1. с„ 632—634.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[72]
Див.: Павло VI, РР, 33—42: 1. с., 2.73—278.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[73]
Див.: LE, 7: 1 с., 592—594.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[74]
Див.: Там само, 8: 1. с., 594—598.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[75]
Див.: Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II. Паст,
конст. про Церкву в сучасному світі.
GES, 35; Павло VI, РР, 19: 1. с., 266 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[76]
Див.: SRS, 34: 1. с., 559s; Послання на Всесвітній
День Миру 1990 року:’ AAS82 (1990), 147—156.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[77]
Див.: Апост. Екзгортація. REP (2.12.1984), 16:
AAS77 (1985), 213— 217; Пій XI, QA, III, 1. с„ 219.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[78]
SRS, 25: 1. с„ 544.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[79]
Див.: Там само: 34: 1. с., 559 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[80]
Див.: RH (4.03.1979), 15: AAS71 (1979), 286—289.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[81]
Див.: Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II. Паст,
конст, про Церкву в сучасному світі.
QES, 24.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[82]
Див.: Там само: 41.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[83]
Див.: Там само: 26.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[84]
Див.: Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II. Паст,
конст. про Церкву в сучасному світі GES,
36; Павло VI, ОА, 2·—5; 1. с., 402—405.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[85]
Див.: LE, 15: 1. с„ 616—618.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[86]
Див.: Там само, 10: 1. с., 600—602.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[87]
Див.: Там само, 14: 1. с., 612—616.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[88]
Див.: Там само, 18: 1. с., 622—625.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[89]
Див.: RN: 1. с„ 126—128.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[90]
Див.: Там само: 1. с., 121.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[91]
Лев XIII, LP: 1. с„ 224—226.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[92]
Див.: Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II, Паст,
конст. про Церкву в сучасному світі GES,
76.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[93]
Див.: Там само: 29; Пій XII, Різд. Радіопослання
24.ХІІ. 1944 року: AAS37 (1945), 10—20.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[94]
Див.: Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II, Декл.
про рел. свободу.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[95]
Див.: RM, 11: L’Osservatore Romano, 23. 01. 1991.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[96]
Див.: RH, 17: 1. с„ 270—272.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[97]
Див.: Послання на Всесвітній День Миру
1988 року: 1. с., 1572—1580; Послання на Всесвітній
День Миру 1991 року: L’Osservatore Romano, 19.12.1990;
Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II, Декл. про
рел. свободу. ДН, 1—2.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[98]
Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II, Паст, конст.
про Церкву в сучасному світі GES, 26.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[99]
Див.: Там само: 22.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[100]
Див.: Пій XI, QA, І: 1. с., 184— 180.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[101]
Див.: Апост. Екзгортація. Familiaris consortio
(22.11.1981). 45: AAS74 (1982), 136 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[102]
Див.: Виступ в ЮНЕСКО (2 червня 1980 року):
AAS72 (1980), 735—752.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[103]
Див.: RM, 39; 52: L’Osservatore Romano, 23.01.1991.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[104]
Див.: Бенедикт XV, Ubi primum (8. 09. 1914): AAS6 (1914),
501 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[105]
Див,: Павло VI, РР, 76—77: 1. С., 294 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[106]
Див.: Апост. Екзгортація. Familiaris consortio,
48: 1. с., 139 s,</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[107]
RN: 1. с„ 107.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[108]
Див.: RH, 13: 1. с„ 283.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[109]
Там само: 14: 1. с., 284 s.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[110]
Павло VI, Проповідь на заключній публічній
сесії Вселенського Ватиканського Собору
II (7 грудня 1965): AAS58 (1966), 58.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[111]
SRS, 41: 1. С., 571.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[112]
Свящ. Вселенськ. Ват. Собор II, Паст. конст.
про Церкву в сучасному світі GES, 76; ст.
Іван Павло II, RH, 13: 1. с., 283.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[113]
RN: 1. с„ 143.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[114]
Там само: 1. с., 107.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[115]
Див.: SRS, 38: 1. с„ 564—566.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<span style="font-size: x-small;">[116]
Див.: Там само, 47: 1. с., 582.</span></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
Джерела:
Церква і соціальні проблеми Енцикліка
`Сотий рік`. Міжнародна наукова конференція
/ Упоряд. В.Кучерявий. – Львів: 1993 р.- с.
443-515 </div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-centesimus-annus-1991/">Інститут
Релігії та Суспільства, </a><a href="http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-centesimus-annus-1991/">УКУ,
</a><a href="http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-centesimus-annus-1991/">УГКЦ</a></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<a href="http://irs.ucu.edu.ua/dzherela/sotsialni-entsikliki/ivan-pavlo-ii-centesimus-annus-1991/">
</a>
</div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1BOkXcIoebint3g_IOEEpyXqTCYMlCdhP" target="_blank">(pdf+ocr,43st.,ukr,0,27Mb)</a><a href="https://katekhytyka-6.blogspot.com/"><span lang="en-US"></span></a></div>
<div align="justify" style="line-height: 100%; margin-bottom: 0cm;">
<br /></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-81934453804510638812018-01-29T02:09:00.000-08:002018-01-29T12:26:44.866-08:00Енцикліка EVANGELIUM VITAE Св. Івана Павла ІІ (1995)<div style="text-align: center;">
</div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;">EVANGELIUM VITAE</span></span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><b>ЕНЦИКЛІКА</b> </b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0f1O2HGp_4iKrkzOuCaplX-nwJO2jkQNO3euuL5U3fOW_pRaxayBONs62NaGmiSurKMH7RF90For4xV6-qXAvbYE43n0U7CqVGo-74oNXDYSl7KmwnKyTaaK_EhrhdmDokY2AvS2peOk/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="709" data-original-width="468" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0f1O2HGp_4iKrkzOuCaplX-nwJO2jkQNO3euuL5U3fOW_pRaxayBONs62NaGmiSurKMH7RF90For4xV6-qXAvbYE43n0U7CqVGo-74oNXDYSl7KmwnKyTaaK_EhrhdmDokY2AvS2peOk/s400/Sv_Joan-Pavlo-II_01.jpg" width="264" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВЯТІШОГО ОТЦЯ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">ЙОАНА ПАВЛА ІІ</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;"><span style="color: #cc0000;">«ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ»</span> </span> </b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicpxuC9RrDJ0gQjpEJOlsjm1dWhYk3Gjozid_N6_Tnclt-1DGbrfOo5D4_wL_WyyN5f7tmSjKxNqMvcYA6p4-XT7yqwIJ8KHX5AhsttmqlGCYitvIYX_rol2-sa2A8ew3plSIG6HqgOQ0/s1600/EV_cover_06.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="800" data-original-width="542" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEicpxuC9RrDJ0gQjpEJOlsjm1dWhYk3Gjozid_N6_Tnclt-1DGbrfOo5D4_wL_WyyN5f7tmSjKxNqMvcYA6p4-XT7yqwIJ8KHX5AhsttmqlGCYitvIYX_rol2-sa2A8ew3plSIG6HqgOQ0/s400/EV_cover_06.jpg" width="270" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ДО ЄПИСКОПІВ, СВЯЩЕННИКІВ І ДИЯКОНІВ, </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЧЕНЦІВ І ЧЕРНИЦЬ, </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВІТСЬКИХ КАТОЛИКІВ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ТА </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ДО ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ </b></div>
<div style="text-align: center;">
</div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhJ5cTkwvXPTDw7KsbQND4lS51JTKxAGShqW49jnaeDOXOFoehraJdSZ5hiBhq_5zM92XfyK3WXVINGgsYUgtX5mIfBWKSTGSkacWugjTNVvSL-DYzS4lbw_VJcmSlYjZ1xnm9CyUHKwY/s1600/EV_cover_05.png" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="880" data-original-width="680" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjhJ5cTkwvXPTDw7KsbQND4lS51JTKxAGShqW49jnaeDOXOFoehraJdSZ5hiBhq_5zM92XfyK3WXVINGgsYUgtX5mIfBWKSTGSkacWugjTNVvSL-DYzS4lbw_VJcmSlYjZ1xnm9CyUHKwY/s400/EV_cover_05.png" width="308" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><br /><b><b>ПРО ВАРТІСТЬ І НЕДОТОРКАНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ</b></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">ВСТУП</span> </b></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ містить в самому серці послання Ісуса Христа. Церква щоденно приймає її з Любов’ю, аби віддано й відважно проповідувати як добру новину людям усіх епох і культур. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Світанком спасіння стало народження Дитяти, звіщене як радісна новина: «Бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2,10-11). Джерелом цієї «великої радості» є, ясна річ, прихід Спасителя, але Боже Народження виявляє також і глибокий сенс будь-якого людського народження і свідчить про те, що месіянська радість є підставою і виповненням радості, яку приносить, приходячи у світ, кожна дитина (пор. Йо. 16,21). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли Ісус пояснював сутність своєї відкупної місії, Він сказав: «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали» (Йо. 10,10). Справді, йдеться про таке життя, «нове» і «вічне», яке полягає в єдності з Отцем, - в єдності, що до неї кожна людина є беззастережно покликаною в Синові силою Духа Святителя. Але власне в світлі такого «життя» й набувають абсолютного значення всі аспекти і моменти людського існування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>НЕЗРІВНЯННА ВАРТІСТЬ ЛЮДСЬКОЇ ОСОБИ </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> Покликання людини – життя такої повноти, яка значно перевищує виміри її земного буття, оскільки передбачає участь у житті самого Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На високість цього надприродного покликання вказує велич та надзвичайна вартість людського життя і в його земній одміні. Життя в часі є головною умовою, першим кроком і неодмінним складником суцільного та неподільного процесу людського існування. Цей процес несподівано і беззастережно опромінений обітницею і відновлений даром Божого життя, яке виповнюється у вічності (пор. 1 Йо. 3,1-2). Водночас це надприродне покликання відтіняє відносність земного життя чоловіка і жінки. Однак людський вік не є дійсністю «останньою», «але передостанньою»; є отже святою дійсністю, яку довірено нам, аби берегли з почуттям відповідальності й удосконалювали в своїй любові та жертвенній відданості Богу і ближнім. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква свідома того, що Євангелія життя, передана їй Христом(1), пробуджує живий і серйозний відгук у серці кожної людини, як віруючої, так і невіруючої, оскільки перевищує її нескінченні чекання, разом із тим дивовижно гармонуючи з ними. Попри всілякі складності й непевності, людина, яка щиро відкрита правді та добру, може світлом розуму і таємничою силою благодаті розпізнати в природному, писаному в серці, законі (пор. Рм. 2,14-15) святість людського життя від початку аж до краю й переконатися, що кожна людська істота має право сподіватися особливої поваги до свого основного блага. На визнанні цього права ґрунтується співжиття людей та існування політичної спільноти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Захищати і обстоювати таке право повинні, насамперед, віруючі в Христа, свідомі прекрасної правди, що її нагадує ІІ Ватиканський Собор: «Син Божий своїм втіленням з’єднався з кожною людиною»(2). У цій спасительній події звістилась людству не тільки безмежна любов Бога, який «так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав» (Йо. 3,16), але й непорівнянна вартість кожної людської особи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розмірковуючи над таємницею Відкуплення Церква завжди з подивом усвідомлює цю вартість(3). Вона відчувається покликаною проповідувати людям усіх часів «вість»: джерело непохитної надії та істинної радості для кожної історичної доби. Євангелія любові Бога до людини, Євангелія гідності особи, Євангелія життя складають єдину і неподільну Євангелію. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ось тому людина – жива людина – є першою головною дорогою Церкви(4). </div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>НОВІ ЗАГРОЗИ ЛЮДСЬКОМУ ЖИТТЮ </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> Зважаючи на таїну Слова Божого, яке стало тілом (пор. Йо. 1,14), кожна людина ввірена материнській турботі Церкви. Тому будь-яка загроза гідності і життю людини глибоко вражає Церкву просто в серце, торкається самої суті віри у відкупне втілення Сина Божого і спонукає виконувати місію проповідування Євангелії життя цілому світу і всякому творінню (пор. Мр. 16,15). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це проповідування стає особливо нагальним сьогодні, коли щораз численніші і серйозніші лиха загрожують життю людей і народів, а особливо життю кволому і безборонному. Поряд із давніми, дошкульними нещастями – злиднями, голодом, ендемічними хворобами, насильством і війнами – сьогодні з’являються нові, які набирають досі не знаних форм і тривожних розмірів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уже ІІ Ватиканський собор в одному з висловлювань, яке до сьогодні зберегло драматичну актуальність, рішуче засудив численні злочини й замахи супроти людського життя. Згадуючи по тридцяти роках слова Собору, ім’ям всієї Церкви ще раз і остаточно засуджуємо ці злочини, бо переконані, що виказуємо істинне почування кожного чесного сумління: «Все, що важить на саме життя: будь-які вбивства, геноцид, зігнання плоду, евтаназія і добровільні самогубства; все, що порушує цілість людської особи: покалічення, тортури тіла і душі, психічний тиск; усе, що принижує людську гідність: нелюдські умови життя, самочинні арешти, депортації, невільництво, проституція, торгівля жінками і дітьми, а також немилосердні умови праці, коли до робітників ставляться як до звичайного знаряддя задля зиску, а не як до вільної відповідальної особи – всі вчинки й заняття такого роду є ганебними. Вони отруюють людську цивілізацію, завдаючи більшої ганьби кривдникам, аніж покривдженим, вони є найбільшим безчестям Творцю»(5). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>4. </b> На жаль, ці тривожні явища аж ніяк не зникають, навпаки, набувають поширення, оскільки нові перспективи, що з’являються завдяки поступові науки й техніки, спричинюють нові форми зазіхань на гідність людської істоти. Одночасно складається й утверджується новий культурний клімат, за якого злочини проти життя набувають аспекту дотепер не знаного, можна сказати, ще негіднішого. Глибоке занепокоєння викликає те, що громадська думка великою мірою виправдовує злочин проти життя, посилаючись на закон про особисту свободу, і під цим приводом домагається для таких злочинів не тільки безкарності, але й прямого схвалення державою, аби мати змогу чинити їх цілком вільно й навіть користуючись безкоштовною допомогою системи охорони здоров’я. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Все це спричинює глибокі зміни в світогляді та стосунках людей. Тривожним виявом, а заразом однією з істотних причин важкої моральної кризи є те, що законодавство багатьох держав, нехтуючи навіть головні засади своїх конституцій, не тільки не карає діяльності, скерованої проти життя, але прямо легалізує її. Вчинки, що колись одностайно визнавалися за злочин і в загальнім моральнім почуванні вважалося неприпустимими, поступово здобувають суспільне схвалення. Навіть медицина, яка за своїм означенням має служити охороні життя й опікуватися ним, дедалі частіше стає інструментом дій, спрямованих проти людини, і тим самим спотворює своє лице, заперечує сама себе й ображає гідність фахівців. У такому культурно-правовому контексті предметом хибних та примарних рішень, суперечних істині й благу людства, стають також поважні демографічні, суспільні та родинні проблеми, що ними занепокоєні багато народів світу і які потребують відповідальної та дійової реакції з боку національних і міжнародних спільнот. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це призводить до драматичних наслідків: хоча вилучення людських істот, зароджених чи близьких уже до краю життя, є надзвичайно грізним і бентежним явищем, так само грізним і тривожним є те, що сумління ніби затьмарюється впливом усіляких нашарувань і дедалі важче розрізнює добро та зло у речах, які стосуються засадничої вартості людського життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>В ЄДНОСТІ З УСІМА ЄПИСКОПАМИ СВІТУ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> Проблемні загрози, що їх зазнає за наших часів людське життя, була присвячена Надзвичайна Консисторія Кардиналів, яка відбулася в Римі від 4 до 7 квітня 1991 р. детально і глибоко обговоривши це питання й ухваливши звернення до всієї людської родини і особливо до Християнської спільноти, Кардинали звернулися до мене з одностайним проханням, аби авторитетом Наступника св. Петра я підтвердив вартість та недоторканість людського життя з огляду на небезпеки, що йому загрожують за нинішніх обставин. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відповідаючи на їхнє прохання, в свято Трійці 1991 року я надіслав особистого листа до кожного з моїх Братів-Архиєреїв, аби в дусі єпископської колегіальності допомогли мені в написанні документа, присвяченого цьому питанню(6). Я глибоко вдячний усім єпископам, котрі надіслали цінну інформацію, міркування та пропозиції і в такий спосіб засвідчили одностайну й рішучу участь у доктринальній і пастирській місії Церкви, котра проповідує Євангелію життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому листі, надісланому через кілька днів по відзначенні століття Енцикліки Rerum novarum, я звернув увагу на особливу аналогію: «Як і сто років тому, коли Церква, зважаючи на загрозу засадничим правам робітників, із великою відвагою стала на їх захист і проголосила світові особисті права працівника, так і нині, коли загрожені засадничі права іншої категорії людей, Церква почуває обов’язок піднести голос за тих, хто голосу немає. Голос Церкви є завжди євангелічним закликом в оборону убогих цього світу, - тих, чиї людські права порушуються, хто наражений на загрозу й оточений презирством»(7). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми є нині свідками нехтування права на життя – головного права великого гурту слабких і безборонних людських істот, якими особливо є ще не народжені діти. Якщо на схилі минулого століття Церква не могла мовчати про тодішні несправедливості, тим більше не вільно мовчати тепер, коли поряд із давніми соціальними вадами, на жаль, не скрізь іще подоланими, у багатьох частин світу ми бачимо вияв ще гіршої несправедливості та гніту, які хибно вважають свідченням поступу на шляху до нового світового ладу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нинішня Енцикліка, плід спільної праці Єпископату всіх країн світу, має бути рішучим і однозначним підтвердженням вартості і недоторканості людського життя, а водночас полум’яним закликом в ім’я Боже до всіх і кожного: шануй, бережи, люби життя і слугуй життю – кожному людському життю! Тільки на цьому шляху знайдеш справедливість, розвиток й істинну свободу, спокій і щастя! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хай слова ці досягнуть усіх синів і дочок Церкви! Хай досягнуть усіх людей доброї волі, що піклуються про благо кожної людини і про прийдешність усього суспільства! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> Поєднаний зв’язком глибокої спільності з кожним братом і сестрою у вірі, живий щирою приязню до всіх, я прагну знову обміркувати і звістити Євангелію життя, сяяння правди, що освячує сумління, чисте світло, яке зцілює затьмарений погляд, невичерпне джерело витривалості й одваги, завдяки якому ми постійно здатні приймати нові виклики, що зустрічаються на нашому шляху. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, згадую багатий досвіт Року Сім’ї, ніби дописуючи символічне закінчення Листа до сімей, який спрямований «до кожної родини на всій планеті»(8), з новою довірою дивлюся на всі родинні спільноти та сподіваюся, що скрізь відродиться і зміцниться загальна воля допомагати сім’ї, аби й сьогодні, попри труднощі і загрози, залишалась вона «святилищем життя»(9) згідно з Божим задумом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До всієї Церкви, народ якої є народом життя й слугує життю, я звертаюся зі спонукальним закликом, аби ми разом вказали світові нові знаки надії та подбали про зростання справедливості й солідарності, про усталення нової культури людського життя задля розбудови справжньої цивілізації істини та любові. </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Розділ І</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ГОЛОС КРОВІ БРАТА ТВОГО </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">КЛИЧЕ ДО МЕНЕ З ЗЕМЛІ</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СУЧАСНІ ЗАГРОЗИ ЛЮДСЬКОМУ ЖИТТЮ</b></span> </div>
<br />
<i><b><span style="color: purple;">«КАЇН НАПАВ НА АВЕЛЯ, СВОГО БРАТА, Й УБИВ ЙОГО»</span> (Бут. 4,8):</b></i> <br />
<span style="color: #cc0000;"><b>У КОРЕНІ НАСИЛЬСТВА ПРОТИ ЖИТТЯ</b></span> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>7. </b> «Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало. Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать» (Муд. 1,13-14; 2,23-24). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелія життя, виголошена від початку разом з актом витворення людини за образом Божим, - людини, призначеної до життя повного і досконалого (пор. Бут. 2,7; Муд. 9, 2-3), - підважена через болісний досвід смерті, яка входить у світ і кидає тінь абсурду на все людське існування. Смерть з’являється внаслідок заздрості диявола (пор. Бут. 2,17; 3,17-19). Вона приходить на світ насильницьки, через убивство Авеля, який гине від руки свого брата Каїна: «…коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його» (Бут. 4,8). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це перше вбивство описане в незвичайно промовистий для Книги Буття спосіб, через що набуває значення парадигми: сторінки ці щоденно та безперервно, з загрозливою одноманітністю пишуться наново в книзі історії людства. Перечитаймо ще раз цю біблійну оповідь, котра попри всю архаїчність і надзвичайну простоту містить у собі винятково багату науку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Авель був вівчар, а Каїн порав землю. По якомусь часі Каїн приніс Господові жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву – з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і його жертву, на Каїна же і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні – гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати.» І сказав Каїн до Авеля, свого брата: «Ходімо но в поле». І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: «Де Авель, брат твій?» Той відповів: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» А Господь промовив: «Що ти вчинив? Ось голос крові брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі.» І сказав Каїн до Господа: «Кара гріху моєму занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем і волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб’є мене.» Тоді Господь сказав до нього: «Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро.» Та й поклав Господь на Каїна знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. І відійшов Каїн від лиця Господа й оселився в краю Нод, на схід від Едему» (Бут. 4,2-16). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> Каїн був дуже “розсерджений” і “похмурий”, бо “споглянув Господь на Авеля і на його жертву” (Бут. 4,4). Біблійний текст не пояснює, чому Богу більше сподобалась Авелева жертва, ніж Каїнова, однак дуже виразно вказує, що Бог, хоч і вибирає Авелеву жертву, не обриває діалогу з Каїном. Караючи, нагадує йому про його свободу перед лицем зла: зло ні в якому разі не є неуникною долею людини. Так, Каїн, як раніше Адам, спокушений зловісною силою гріха, що, ніби дикий звір, чигає біля воріт цього серця, аби кинутися на жертву. Але Каїн залишається вільним перед лицем гріха. Він може і повинен над ним панувати: “...Гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати” (Бут. 4,7). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Заздрість і гнів переважають Боже застереження: Каїн нападає на брата й убиває його. Як читаємо в Катехизмі Католицької Церкви: “Святе Письмо в описанні вбивства Авеля його братом Каїном указує на те, що людині від початку історії властиві гнів і пожадливість, наслідки первородного гріха. Людина стала недругом свого ближнього”(10). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Брат убиває брата. Так само, як у першому братовбивстві, в кожному душогубстві нехтується зв’язок “духовної” кревності, що об’єднує людей в одну велику родину(11) тих, хто має частку в цім головнім добрі – рівноправній власній гідності. Нерідко є потоптаною також кревність “тіла і крові”, наприклад, коли загроза життю виникає в стосунках між батьками і дітьми, як стається у випадку переривання вагітності або в ширшому родинному колі, якщо сім’я та кревні радять чи дозволяють удатися до евтаназії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У ґрунті будь-якого насильства супроти ближнього лежить поступка на користь “логіки” Лукавого, що був “душогубець від початку” (пор. Йо. 8,44). Як нагадує нам апостол Йоан: “Бо це та звістка, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, а не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого” (1Йо. 3,11-12). Тобто вбивство брата на світанку історії є сумним свідченням того, з якою жахливою швидкістю поширюється зло: до бунту людини проти Бога в райськім саду додається смертельна боротьба людини проти людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
По злочину Бог втрутився, аби помститися за вбивство. Каїн, запитаний про долю Авеля, замість того, щоб засоромитися перед Богом і прохати прощення, зухвало ухиляється: “Не знаю. Хіба я сторож брата мого?” (Бут. 4,9). “Не знаю” – Каїн брехнею намагається затулити злочин. Чинили так часто в минулому і чинять надалі, послуговуючись різними ідеологіями для виправдання і маскування найжахливіших злочинів проти людини: “Хіба я сторож брата мого?”. Каїн не хоче думати про брата свого і зрікається відповідальності, що її кожна людина несе за ближнього. Мимоволі спадають тут на думку сучасні тенденції, що провадять до звільнення людини від відповідальності за ближніх. Це виявляється, зокрема, у втраті солідарності з найслабшими членами суспільства (як от старі, хворі, іммігранти й діти), а також у байдужості, що часто виникає в стосунках між народами, навіть, коли йдеться про засадничі вартості: життя, свободу і мир. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> Та Бог не може дозволити, аби злочин залишився безкарним: кров убитого кличе до Нього з землі, на яку її пролито, і домагається, щоб Бог учинив правосуддя (пор. Бут. 37.26; Іс.26,21; Єз. 24,7-8). З цього тексту Церква почерпнула визначення “гріхи кличуть про помсту до неба” і включила до цієї категорії передусім умисне вбивство(12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для євреїв, як і для багатьох інших народів у давнину, кров є носієм життя, ба більше: “кров то життя” (пор. Втор. 12,23). А життя, особливо людське, належить тільки Богу: хто зводить руку на життя людини, почасти зводить руку на самого Бога...</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Каїна прокляв Бог, але також і земля, яка не дає йому своїх врожаїв (пор. Бут. 4,11-12). Його також і покарано: відтепер він буде мешкати в степу і пустелі. Смертоносне насильство цілковито змінило життєве середовище людей. Земля, яка “в Едемському саду” (Бут. 2,15) була краєм достатку, доброзичливих стосунків між людьми і приязні з Богом, стає “краєм Нод” (пор. Бут. 4,16) – місцем злиденності”, самотності і віддалення від Бога. Каїн буде “втікачем та волоцюгою на землі” (Бут. 4,14): непевність і несталість долі є йому присудом назавжди. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте Бог, милосердний, навіть, коли карає, “поклав на Каїна знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне” (Бут. 4,15). Отже Бог покладає знак, який не прирікає Каїна на осуд між людьми, а захищає й охороняє його від тих, що хотіли б убити, хоч би задля помсти за смерть Авеля. Навіть убивця не втрачає власної гідності, і Бог сам стає її запорукою. Тут виявляється парадоксальна таїна милосердної Божої справедливості, про яку пише св. Амбросій: “Як тільки було вчинено братовбивство, найбільший із злочинів, тієї ж миті, коли ввійшов у світ гріх, незабаром теж мусив бути встановленим закон Божого милосердя: коли б кара безпосередньо впала на винуватця, люди не виявляли б ані поміркованості, ані поблажливості в правосудді, але негайно карали б винних. Бог прогнав Каїна з-перед лиця Свого, а коли зреклися його батьки, наказав жити немов на вигнанні, усамітнено, бо звіряча дикість витіснила з нього людяність. Проте Бог не має наміру карати вбивцю вбивством, бо дужче бажає навернення грішника, аніж смерті”(13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ЩО ТИ ВЧИНИВ?” </span>(Бут. 4, 10):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ОСЛАБЛЕННЯ ВАРТОСТІ ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> Бог промовив до Каїна: “Що ти вчинив? Ось голос крові брата твого кличе до мене з землі!” (Бут. 4,10). Кров, що її проливають люди, не перестає кликати з покоління в покоління, і той поклик постійно набуває нових звучань і акцентів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Питання Бога “Що ти вчинив?”, від якого Каїн не може ухилитися, звернене також до сучасної людини – аби усвідомила величезність і серйозність замахів на життя, тавро яких і надалі обтяжує історію людства, аби дошукувалась причин, що лежать в основі цих зазіхань і їх примножують, аби з найглибшою серйозністю задумалась над наслідками своїх дій для існування людей і народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Деякі загрози походять з самої природи, але більшають з вини людини, яка безтурботно допускається недоглядів, хоча не рідко могла б їм запобігти; інші є наслідком насильства, ненависті, суперечних інтересів, що через них люди стають схильними до агресії проти інших, виявом чого є вбивства, війни, масові кровопролиття і геноцид. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як же тут не згадати про насильство, спрямоване проти життя мільйонів людських істот, надто дітей, змушених терпіти злидні, недоїдання і голод через несправедливий поділ багатств між народами і суспільними верствами? Про насильство, щільно пов’язане не тільки з війною, але й з ганебною торгівлею зброєю, що спричинює загострення численних збройних конфліктів, які мучать світ? Про засіви смерті, які довершуються через бездумне порушення екологічної рівноваги, через злочинну торгівлю наркотиками, через те, що в царині статевого життя пропагуються взірці поведінки, котрі є не тільки неприйнятні морально, але й породжують серйозні небезпеки для життя? Не можна скласти повний список усіляких загроз для людства, так багато явних і прихованих форм прибирають вони за наших часів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> У цьому місці прагнемо однак звернути особливу увагу на іншу категорію загроз, спрямовану проти життя зачатого чи життя при останній межі: спостерігаємо в них нові, раніше не знані аспекти та проблеми надзвичайної ваги, пов’язані з тією обставиною, що в громадській свідомості замахи на життя поступово втрачають характер “злочину” і в парадоксальний спосіб здобувають статус “закону”, аж до вимог визнання державою їх повної легальності, а відтак безкоштовного виконання медиками. Ці зазіхання вражають людське життя, коли воно є найслабшим і цілком безборонним. Ще грізнішою є інша річ: дедалі частіше до них доходить у колі кревних і за сприяння родини, яка природно все таки повинна бути “святилищем життя”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як могло дійти до такого становища? Треба зважити на багато різних чинників. Підгрунтям є глибока криза культури, яка породжує скептичне ставлення до самих засад пізнання та етики, і заважає зрозуміти вповні сенс існування людини, її прав і обов’язків. До цього долучаються всілякі труднощі щоденного буття і людських стосунків, а також вельми болісне сприймання складних реалій сучасного суспільства, в якому окремі особи, подружжя і родини часто лишаються сам-на-сам зі своїми проблемами. Не бракує дошкульних злиднів, нестатків і непевності, коли страдницький труд існування сягає межі людської витривалості, а насильство – особливо спрямоване проти жінок – призводить до того, що стати в оборону життя важко, а часом це прямо вимагає від нас героїзму. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Все це пояснює, принаймні почасти, чому сьогодні вартість життя піддається своєрідному “затемненню”, хоча сумління невтомно нагадує про його святість і недоторканність. Зазначимо, що робляться спроби покрити медичними означеннями деякі злочини проти життя зародженого чи того, що добігає природного кінця. Це має відвертати увагу від того, що насправді під загрозою є право конкретної людини на існування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> Хоча надзвичайна серйозність проблем, що виникають у сучасному суспільстві, певною мірою може пояснити поширення клімату моральної непевності, який применшує часом суб’єктивну відповідальність окремих осіб, правда й те, що ми маємо тут справу з ширшою реалією, яку мусимо визнати за справжню структуру гріха: її характерною прикметою є експансія культури анти солідарності, що приймає в багатьох випадках вид автентичної “культури смерті”. Шириться вона внаслідок сильних культурних, економічних і політичних тенденцій, що відбиті у концепції суспільства, найважливішим критерієм якого є успіх. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оцінюючи стан речей з цього погляду, можна говорити в певнім сенсі про війну сильних проти безсилих. Життя, що вимагає більшої доброзичливості, любові та опіки, вважається марним або ж видається нестерпним тягарем, і тому в різні способи відкидається. Людина, яка своєю хворобою, недієздатністю чи, простіше, самою присутністю загрожує добробуту і життєвим звичкам людей з більшим талантом, сприймається ними як ворог, що від нього треба боронитись або належить його позбутися. Таким чином, виникає своєрідна “змова проти життя”. Вона втягує не тільки поодиноких осіб у їхніх приватних, родинних і соціальних стосунках, але сягає далеко ширше і здобуває глобальний вимір, порушуючи і нищачи відносини народів і держав. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> Аби полегшити поширення абортів, вкладено і ще вкладаються великі кошти у виробництво фармацевтичних засобів, завдяки яким плід у лоні матері вбивається в такий спосіб, щоб допомога лікаря не була конечною. Видається, що чи не єдиною метою наукових дослідів у цій царині є отримування засобів, які були б щораз простіші у застосуванні й щораз дієвіше нищили життя, і заразом дозволяли би переривати вагітність без жодного суспільного контролю і відповідальності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Часто стверджується, що контрацепція, якщо вона безпечна і доступна для всіх, є найдієвішим засобом проти переривання вагітності. Католицькій церкві закидають, що вона, вперто обстоюючи свою доктрину про моральну негідність контрацепції, сприяє поширенню абортів. Така аргументація насправді виявляється необґрунтованою. Можливо, багато хто і вдається до контрацепції, аби пізніше не наражатися на спокусу аборту. Одначе антивартості, властиві “контрацептивній ментальності” (яка є чимось цілком одмінним від відповідального батьківства і материнства, що переживаються в шануванні повної правди подружнього акту), роблять саме цю спокусу ще сильнішою, коли доходить до зачаття “небажаного” життя. Власне, проаборційна культура набула найбільшого поширення саме в тих прошарках, де заперечують учення Церкви про контрацепцію. Безсумнівно, контрацепція і переривання вагітності з погляду моралі є двома принципово різними видами зла: один суперечить повній правді статевого акту як правильного вияву любові між чоловіком і жінкою, інший знищує життя людської істоти; перший суперечить цноті подружньої чистоти, другий є суперечним із цнотою справедливості і безпосередньо ламає Божу заповідь “не вбивай”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Попри різну природу й моральну вагу, дуже часто ці два види зла виявляються в тісному зв’язку, наче плоди однієї рослини. Звісно, не бракує випадків, коли людина вдається до контрацепції або навіть до аборту під тиском особистих труднощів існування, які, втім, нікого не звільняють від обов’язку повного дотримання Божого закону. В дуже багатьох випадках коріння цих учинків міститься в гедоністичному й безвідповідальному ставленні до статевого життя і спирається на егоїстичну свободу, яка бачить у продовженні роду перешкоди для повного розвитку особистості людини. Отже, життя, що може початися від співжиття чоловіка і жінки, стає ворогом, якого потрібно безумовно уникати, а переривання вагітності – це єдина можливість в разі неуспіху контрацепції. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На жаль, тісний ментальний зв’язок практики контрацепції з перериванням вагітності робиться щораз очевиднішим, вельми тривожним доказом того є виробництво легкодоступних засобів контрацепції, - хімічних ліків, внутрішньо маткових спіраль і вакцин, - які насправді ведуть до переривання вагітності на найраніших стадіях розвитку людської істоти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> Різні техніки штучного запліднення, які, здається, мають служити життю і часто застосовуються з тим наміром, насправді також уможливлюють нові замахи на життя. Вони неприйнятні з погляду моралі, оскільки відділяють дітонародження від істинно людського контексту подружнього акту(14), а надто стосується це до техніки, що донині нараховує високий відсоток невдач: ідеться тут не стільки про самий момент запліднення, скільки про наступну фазу розвитку ембріона, нараженого на ризик скорої смерті. В багатьох випадках наявна більша кількість ембріонів, ніж це необхідно для переселення котрогось із них до лона матері; потім ці так звані “понаднормові ембріони” вбивають чи використовують у наукових дослідах, які мають начебто служити поступові науки і медицини, а насправді зводять людське життя тільки до ролі “біологічного матеріалу”, що ним можна вільно орудувати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передпологові обстеження, які не викликають моральних сумнівів, оскільки провадяться з метою рекомендувати можливі терапії задля здоров’я ненародженої дитини, занадто часто стають нагодою запропонувати і виконати переривання вагітності. Тим часом це євгенічний аборт, який громадська думка визнає через притаманний їй хибний спосіб мислення, наче б то євгеніка ставить “терапевтичні” вимоги; така ментальність приймає життя тільки за певних умов, відкидаючи фізичні вади, каліцтво і хвороби.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця сама логіка призводить до ситуації, за яких дітям, народженим із серйозними вадами чи хворобами, відмовляється в звичайному лікуванні, опіці й навіть в харчуванні. Картина сучасного світу стає ще бентежнішою в зв’язку з виголошуваними подекуди пропозиціями визнати законом допущенність (на тій самій підставі, що й переривання вагітності) навіть дітогубства. Це було б поверненням до часів варварства, з яких, здавалося, ми вийшли раз і назавжди. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> Не менш серйозні небезпеки загрожують невиліковно хворим і присмертним, бо в такому соціально-культурному контексті, коли дуже важко прийняти і терпіти страждання, зростає спокуса розв’язати проблему, позбуваючись її в основі передчасним спричиненням смерті в мить, визнану за найдоречнішу. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На такі рішення часто впливають усілякі мотиви, що на жаль, спільно ведуть до страшного результату. Почуття страху й напруження можуть справити на хворого вирішальний вплив і навіть спровокувати сильний тривалий біль. Це наражає почуття рівноваги (часом уже порушеної), особисте та родинне життя на тяжке випробування: з одного боку, хворий, всупереч щораз успішній лікарській і соціальній допомозі, може почуватися наче розчавленим власною недугою; з іншого боку, в осіб, емоційно зв’язаних із хворим, може тоді заговорити зрозуміле – хоча й погано усвідомлене – милосердя. Все це загострюється під впливом культурного середовища, що не надає жодного значення стражданню чи не помічає його вартості, а навпаки, вважає за зло, якого слід за будь-яку ціну позбутися. Так робиться особливо тоді, коли бракує релігійної перспективи, яка б допомогла людині позитивно осягнути таємницю страждання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте на культурній площині відзначається також вплив своєрідного прометеїзму, коли людина ошукує себе тим, що може запанувати над життям і смертю, оскільки сама про них вирішує, тим часом як насправді вона переможена і розчавлена невідворотною смертю без просвітку та надії. Трагічним виявом всього цього є розповсюдження евтаназії, закамуфльованої та нелегальної, або здійснюваної відкрито й навіть за дозволом закону. Евтаназію виправдовують не тільки позірним співчуттям до страждань хворого, але часом також із міркувань “корисності”, згідно з якими потрібно уникати непродуктивних випадків, що надмірно обтяжують суспільство. Отож пропонується позбавляти життя новонароджених із каліцтвами тіла, людей із серйозними вадами, недієздатних, старих (особливо позбавлених здатності до самостійного існування) і смертельно хворих. Не можемо не сказати також про існування інших, ліпше замаскованих, але не менш грізних і реальних форм евтаназії. Наприклад, ми мали б з ними справу, коли з метою придбання більшої кількості матеріалу для трансплантації забирали б органи від донорів ще до встановлення факту їхньої смерті у відповідності з об’єктивними й адекватними критеріями. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> Іншим сучасним явищем, що часто тягне за собою загрози життю і замахи на нього, є демографічні зміни. Вони відбуваються в різних частинах світу: в багатих і розвинутих країнах спостерігаємо тривожний, часом дуже навальний, спад кількості народжень; натомість бідні країни мають загалом високий показник приросту населення, що в контексті повільнішого соціально-економічного розвитку і просто глибокої відсталості створює важкі проблеми. Перед лицем перенаселення бідних країн міжнародна спільнота не вживає у глобальних масштабах відповідних заходів: не вдається до серйозної родинної та суспільної політики, не провадить програм, що сприяють культурному поступові й справедливому поділу благ; натомість надалі здійснюються різні види проти народжуваного втручання. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Контрацепцію, стерилізацію, аборти можна впевнено зарахувати до дій, що спричинюють вагоме зменшення кількості народжень. Тому в ситуації “демографічного вибуху” посилюється спокуса послугуватися цими спрямованими проти життя методами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Фараон Стародавнього Єгипту, нажаханий присутністю і сталим збільшенням кількості синів Ізраїля, всіляко переслідував їх, наказавши вбивати кожне немовля чоловічої статі, народжене єврейською жінкою (пор. Вих. 1,7-22). Так само поводиться й нині чимало сильних світу цього. Вони також налякані швидкістю зростання населення за наших часів і побоюються, що найплодючіші й найбідніші народи становлять загрозу для добробуту і безпеки їх країн. Отож, замість того, щоб шукати способів розв’язання серйозних проблем у дусі поваги до гідності осіб і родин та непорушного права кожної людини на життя, вони воліють у масштабі масової політики всілякими засобами пропагувати чи накидати планування народжень. Навіть тоді, коли пропонують економічну допомогу, всупереч справедливості ставлять її в залежність від прийняття протинароджувальної політики. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> Картина сучасного людства справді дуже не покоїть, особливо коли подумаємо не тільки про різні царини, в яких доходить до зазіхань на життя, але також про особливу їх чисельність, а заразом про розмаїту й сильну підтримку, що її вони здобувають завдяки широкому суспільному дозволу, частим випадкам визнання їх законом, а також приєднанню до них деяких медиків. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як було підкреслено в Денвері з нагоди святкування VIII Міжнародного дня Молоді, “з плином часу загрози, на які наражається життя, аж ніяк не зникають. Вони набирають великих розмірів. І це не є загрози тільки зовнішні, з боку природних стихій або “Каїнів”, що вбивають “Авелів”; ні – це загрози, запрограмовані в науковий і систематичний спосіб. ХХ століття означене як епоха масових атак на життя, як нескінченна валка воєн і непереставна бійня невинних людських істот. Облудні пророки й фальшиві вчителі досягли в цьому столітті найбільшого успіху”(15). Незалежно від намірів, які бувають різними і можуть навіть видаватися переконливими чи прямо посилатись на засади солідарності, насправді йдеться про об’єктивну “змову проти життя”, в яку замішані також міжнародні установи, що пропагують і планують справжні походи на користь розповсюдження контрацепції, стерилізації й абортів. Нарешті не можна заперечити, що участь у цій змові часто беруть також засоби масової інформації, утверджуючи в громадській думці культуру, яка вважає застосування контрацепції, стерилізації, абортів і навіть евтаназії за ознаку свободи й поступу, натомість поставу беззастережної оборони життя подаючи як ворога цих надбань. </div>
<div style="text-align: justify;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ХІБА Я СТОРОЖ БРАТА МОГО?”</span> (Бут. 4,9):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СПОТВОРЕНЕ ПОНЯТТЯ СВОБОДИ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> Аби належно збагнути описану тут ситуацію, треба не тільки придивитися до самого явища руйнації життя, яке є її складником, але виявити різноманітні формотворчі причини. Боже запитання: “Що ти вчинив?” (Бут. 4,10) скидається на заклик до Каїна, аби той вийшов за матеріальну дійсність свого злочину і спостеріг увесь його жах у мотиваціях, із яких він почався, і в наслідках, що з нього випливають. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Рішення, спрямоване проти життя, народжується часом з важких чи навіть драматичних обставин: глибокого страждання, самотності, браку економічних перспектив, депресії і страху перед майбутнім. Обставини такого штибу можуть значно пом’якшити особисту відповідальність, і зрештою вину тих, хто приймає такі злочинні за своєю природою рішення. Проте сьогодні ця проблема виходить за межі особистих обставин (хоча їхню роль не можна нехтувати), бо заторкує також культурну, суспільну й політичну площини, на яких виникає найбільш шкідливий і тривожний її аспект, а саме: дедалі поширеніша тенденція вважати названі тут злочини проти життя як законними виявами особистої свободи, котрі належить визнавати й захищати як справжні права індивідів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином довершується трагічний у наслідках поворот довгого історичного процесу, який, допровадивши до відкриття ідеї “прав людини” як уроджених прав кожної особи, що передують конституції та законодавству будь-якої держави, потрапляє тепер у непередбачену суперечність: за доби, коли урочисто проголошується недоторканість права особи й публічно декларується вартість життя, порушується навіть саме право на існування, особливо в найважливіші моменти буття людини, що ними є народження і смерть. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З одного боку, на жаль, всілякі декларації прав людини й численні ініціативи, які на них покликаються, свідчать, що в усьому світі поглиблюється моральна чутливість, більше схильна визнавати вартість і гідність кожної людської істоти без огляду на її расу, національність, релігію чи політичні погляди або суспільне походження. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З другого боку, на жаль, цим благородним деклараціям суперечить трагічна дійсність. Таке становище тим більше не покоїть, ба навіть обурює, що постає в суспільстві, для якого гарантія захисту прав людини стає головною метою і водночас приводом для гордощів. Як можна узгодити це одноманітне повторювання декларативних засад із безнастанним примноженням замахів на життя і з повсюдним їх виправданням? Як погодити ці декларації з нехтуванням слабих, що найбільше потребують допомоги, старих і тих, чиє життя щойно почалося? Ці замахи є явним запереченням поваги до життя і становлять радикальну загрозу для всієї правової культури. Ця загроза може остаточно підважити самий сенс демократичного співіснування: наші міста перестануть бути спільнотами людей, які “живуть разом”, а стануть суспільствами забутих, упосліджених, відкинутих і приречених на загибель. Коли глянемо на становище в світі, чи важко переконатися, що декларації прав людей і народів, виголошувані на міжнародних форумах, є лише безплідна риторика відвертого егоїзму багатих країн, які закривають біднішим доступ до розвитку чи узалежнюють його від абсурдних заборон на дітонародження, і тим самим протиставляють розвиток самій людині? То чи не варто обговорити економічні моделі, що їх накидають деякі держави, часто засобами міжнародного тиску, моделі, що формують і закріплюють несправедливість і насильство, ображаючи й топчучи людську гідність цілих суспільств? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> У чому причини такої дивної суперечності? Можемо виявити її через загальну оцінку явищ у царині культури і моралі, починаючи від тієї ментальності, яка, доводячи до крайності і навіть викривлюючи поняття суб’єктивності, визнає за носія прав тільки того, хто має повну або принаймні зародкову автономію і вже виходить зі стану цілковитої залежності від інших. Та чи можна погодити такий стан із визнанням людини за істоту, якою не можна “розпоряджатися”? Теорія прав особи спирається, власне, на твердження, що людина, на відміну від звірів і речей, не може підлягати нічиєму пануванню. Треба тут також згадати про певний спосіб мислення, який схильний ототожнювати власну гідність із здатністю до безпосереднього порозуміння з іншими за допомогою мови – в спосіб, який можна перевірити експериментально. Очевидно, що за таких умов нема на світі місця для когось, хто (як приклад, ненароджена дитина чи при смертна людина) повністю відданий на ласку інших осіб, цілком від них залежить і вміє розумітися тільки нечутною мовою глибокої єдності почуттів. Отже сила стає чинником, що формує рішення і дії в сфері стосунків між людьми та в царині суспільного життя. Це рішуче заперечує те, чого прагнула впродовж історії правова держава як спільнота, в якій “правду сили” заступає “сила правди”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На іншій площині джерелом суперечності між офіційними деклараціями прав людини і їх трагічним запереченням на практиці є розуміння свободи, яке абсолютує значення людської індивідуальності не залишаючи місця для солідарності, повної згоди з іншими і служіння їм. Щоправда, подеколи відібрати зачате чи при смертне життя спонукає погано усвідомлений альтруїзм або звичайне людське співчуття, та все ж не можна заперечити, що як така, культура смерті є виявом цілковито індивідуалістичного розуміння свободи; вона остаточно стає сваволею “сильніших” і спрямовується проти слабших, приречених на загибель. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В такий спосіб можна тлумачити Каїнову відповідь на запитання Бога “Де Авель, брат твій?”: “Не знаю. Хіба я сторож брата мого?” (Бут. 4,9). Так, кожна людина є “сторожем свого брата”, оскільки Бог ввіряє людину людині. І власне в перспективі того ввірення Бог обдаровує кожну людину свободою, в якій істотне значення має вимір співвіднесеності. Свобода є великим дарунком Творця, оскільки має служити людині та її здійсненню, що відбувається через дарування себе і відкритість іншій людині. Натомість, абсолютизація свободи в індивідуалістичному трактуванні позбавляє її первісної суті і перекреслює найглибше покликання та гідність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Потрібно тут звернути увагу на ще глибший аспект проблеми: свобода заперечує сама себе, прямує до само руйнації, до знищення іншої людини, коли перестає визнавати і поважати її засадничі зв’язки істиною. Як тільки свобода, прагнучи визволитися від будь-якої традиції та авторитету, відкидає навіть первісні, найочевидніші аксіоми об’єктивної та універсальної істини, яка є підвалиною особистого і суспільного життя, в той же час людина не приймає вже й істину про добро і зло як єдиний безсумнівний критерій зіставлення у своїх рішеннях, але керується тільки суб’єктивною і мінливою думкою чи просто своїм егоїстичним інтересом і примхою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> Така концепція свободи провадить до глибокого спотворення суспільного життя. Якщо утвердження власного “Я” розуміється в категоріях абсолютної автономності, то це призводить до заперечення іншої людини, котра сприймається як ворог, що від нього треба боронитися. Відтак суспільство стає колективом індивідів, що живуть пору, але ніяк не пов’язані між собою. Кожен прагне досягнути своєї мети незалежно від інших чи відкрито простуючи до власної вигоди по чужих кістках. Одначе обставина, що інші також схильні до подібних прагнень, змушує суспільство (коли воно має гарантувати кожному можливе як найбільшу свободу) шукати компромісу. Таким чином зникає будь-який інтерес до спільних вартостей і до абсолютної істини, що визнається всіма: суспільне життя наражається на ризик цілковитого релятивізму. Все тоді стає предметом угоди і переговорів, зокрема й перше з основних прав, - право на життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те саме відбувається нині також і на політичній та державній сцені: первинне і невідривне право на життя стає предметом дискусії чи відверто заперечується в парламенті або волею частини суспільства, хоч би кількісно переважної. Це згубний результат необмеженого панування релятивізму: “право” перестає бути правом, оскільки вже не спирається на міцні підвалини недоторканності особи і підпорядковується владі сильнішого. Відтак демократія, зраджуючи власні засади, по суті перероджується в тоталітарну систему. Держава перестає бути “спільним домом”, де всі можуть жити згідно з основами рівності, і перетворюється на тиранію, узурпуючи собі право в ім’я суспільної користі (яка справді є тільки інтересами якоїсь групи) порядкувати життям слабких і безборонних, від не народжених іще дітей до старих. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Може скластися враження, що все відбувається з певним пошануванням законності, принаймні, коли закони, що дозволяють переривання вагітності чи евтаназію, голосуванням відкидаються згідно з так званими демократичними засадами. Насправді законність ту позірна, а демократичний ідеал (він заслуговує на це ім’я тільки тоді, коли визнає й захищає гідність кожної особи) зраджено у самій суті: “Чи можна говорити про гідність кожної особи, коли дозволяється вбити найслабшу і найневиннішу? В ім’я якої справедливості люди зазнають найнесправедливішої дискримінації, коли одних визнають вартими захисту, а іншим у цьому відмовляють?”(16). Такий стан означає, що вже діють механізми, котрі провадять до зникнення справжнього людського співжиття і до розпаду державного організму. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проголошення права на переривання вагітності, на дітогубства й евтаназію та узаконення його означає прийняття спотвореного і нікчемного образу людської свободи з визнанням її за абсолютну владу над іншими і проти інших. Це означає смерть справжньої свободи: “Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невільник!” (Йо. 8,34). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ВІД ЛИЦЯ ТВОГО МУШУ ХОВАТИСЬ”</span> (Бут. 4,14):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">ОСЛАБЛЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ ДО БОГА І ЛЮДИНИ</span> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> Шукаючи найглибших коренів боротьби між “культурою життя” і “культурою смерті”, не можемо визнати, що єдиною її причиною є згадувана вже спотворена ідея свободи. Треба дійти до суті драми, яку переживає сучасна людина. Ця суть полягає в ослабленні чутливості до Бога і людини: явища, типові для соціального і культурного контексту, що запанував завдяки секуляризмові, впливи якого проникають навіть у надра християнських спільнот і наражають їх на випробування. Хто піддається тому впливові, легко може опинитися в замкненому колі, що затягує, наче моторошний вир: разом із втратою чутливості до Бога, втрачається також чутливість до людини, її гідності і життя; з другого боку, систематичне порушення морального закону, особливо в серйозному питанні про повагу до людського життя і його гідності, поступово ослаблює здатність відчувати життєдайну і спасительну присутність Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще раз варто звернутися до історії вбивства Авеля його братом. Після прокляття, що його наклав Бог на Каїна, той звертається до Господа так: “Кара гріху мого занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб’є мене” (Бут. 4,13-14). Каїн вважає, що ніде не дістане Божого прощення за свій гріх і його неминучою долею є “ховатись” від Бога. Якщо Каїн зумів визнати свою провину “занадто великою”, то лише тому, що усвідомлює – він перебуває перед лицем Бога і перед Його справедливим судом. Адже тільки стоячи перед Господом, людина може визначити свій гріх і усвідомити весь його тягар. Зазнав того Давид, який, “вчинивши зло перед Богом” і вислухавши докори пророка Натана (пор. 2 Сам,11-12), кличе: “Провини […] мої я знаю, і гріх мій завжди передо мною. Тобі, тобі єдиному, згрішив я, і зло на очах твоїх учинив я” (Пс.51[50],5-6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> Коли зникає чутливість до Бога, наражається на загрозу й калічить чутливість до людини. Як лапідарно констатує ІІ Ватиканський Собор: “Творіння [...] без Творця зникає. [...] мало того, саме творіння провалюється в мороці через забуття про Бога”(17). Людина вже не спроможна спостерегти саму себе як щось “містично відмінне” від інших земних створінь: вона визнає, що є тільки однією з багатьох живих істот, організмом, який (у найліпшім разі) досягає дуже високого ступеня розвитку. Замкнута в тісному колі своєї фізичної природи, вона якоюсь мірою стає “річчю” і перестає розуміти “трансцендентний” характер того, що “існує як людина”, а тому вже не сприймає життя як розкішний дар Божий, ввірений на її відповідальність, аби приймала його з любов’ю і “шанувала” як “святу” дійсність. Життя стає для неї просто річчю, яку вона вважає за свою виняткову власність, що нею можна цілковито панувати і будь-як порядкувати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, стоячи перед лицем життя, яке народжується, і життя, яке вмирає, людина вже не годна поставити перед собою питання про найістиніший сенс власного існування, приймаючи справді вільно ці переломні моменти свого “буття”. Цікавить її тільки “дія”, і тому вона намагається використовувати будь-які технічні досягнення, аби програмувати й контролювати народження і смерть, поширювати над ними свою владу. Ці первинні досвіди, які треба “переживати”, стають тоді речами, а людина заявляє право на їх “володіння” чи “відчуження”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не дивує зрештою й те, що коли вилучити Божественний контекст, то значення всіх речей зазнає глибокого перекручування, а сама природа перестане бути “mater”, тобто матір’ю, а зведеться до “матеріалу”, яким можна вільно маніпулювати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Либонь до цього веде своєрідний науково-технічний раціоналізм, що панує в сучасній культурі, відкидаючи або саму ідею істини створення, котру належить визнати, або Божий задум щодо життя, який треба шанувати. Це так само слушно в тому разі, коли страх перед наслідками такої “свободи без закону” штовхає декого на протилежні позиції “права без свободи”, прикладом того є ідеологія, що вважає припущеними будь-які втручання в природу мало не в ім’я “обожнення”, і яка в цьому випадку не помічає її залежності від задуму Творця. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насправді, живучи так, “ніби Бога не було”, людина втрачає не тільки таємницю Бога, але також таємницю світу і свого існування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> Ослаблення чутливості до Бога і людини неминуче призводить до практичного матеріалізму, через що поширюється індивідуалізм, утилітаризм і гедонізм. Розкривається тут також незмінна істинність слів Апостола: “І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще” (Рм.1,28). В той спосіб вартості “буття” замінюються вартостями “посідання”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Єдина мета, яка береться до уваги, є власне матеріальний добробут. Так звана “якість життя” вимірюється найчастіше або й тільки в категоріях економічної продуктивності, невпорядкованого споживацтва, розваги і задоволення, джерелом яких є фізичне життя; глибші виміри існування – між особові, духовні та релігійні – нехтуються. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Страждання (воно ж бо безнастанно тяжіє над людським життям, але також може стати поштовхом до особистого росту) в такому кліматі “зазнає цензури”, відкидається як марне й навіть поборюється як зло, що його належить завжди і за всіх обставин уникати. Коли ж страждання не можна подолати, коли зникає навіть надія на добробут у майбутньому, тоді людина схильна вважати, що життя втратило будь-який сенс – відтак вона відчуває щораз сильнішу спокусу застерегти за собою право покласти йому край. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У такім культурним контексті тіло вже не сприймається як належна персональна дійсність, знак і місце зв’язку з іншими, з Богом і зі світом. Воно зводиться до суто матеріального виміру, так що є тільки комплексом органів, функцій та енергій, які можна використовувати, застосовуючи винятково критерій приємності та дієвості. І як наслідок, сталість також позбавляється особливого виміру і трактується інструментально: замість бути знаком, місцем і мовою любові (тобто дарування себе і прийняттям іншої людини разом з усім багатством її особи), вона дедалі більше стає нагодою й знаряддям утвердження власного “я” та самолюбного задоволення своїх прагнень і хтивості. Перекручується і фальсифікується первісний зміст людської статі, а два значення – об’єднання і дітонародження, які глибоко вписані в природу подружнього акту, штучно розділяються. Дітонародження тоді розуміється як “ворог”, котрого належить уникати в статевому житті; якщо воно схвалюється, то тільки тому, що виявляє прагнення чи волю мати дітей “будь-якою ціною”, а зовсім не тому, що означає беззастережне приймання іншої людини, а отже й відкритість багатству життя, яке приносить із собою дитина. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такий матеріалістичний підхід призводить до серйозного зубожіння міжособових зв’язків. Передовсім зазнають шкоди жінки, діти, хворі чи стражденні та старі. Справжні критерії, за якими слід оцінювати особу: повага, безкорисливість, слугування, заступають критерії дієвості, функціональності і придатності; інша людина цінується не за те, чим вона “є”, а за те, що “має”, “що робить” і яку “дає користь”. Це означає панування сильнішого над слабшим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> Ослаблення чутливості до Бога й людини разом з усіма наслідками, згубними для життя, відбувається в глибині сумління. Йдеться тут передовсім про сумління кожної людини, котра в своїй єдності й неповторності стає сама перед Богом(18). Але в певнім сенсі йдеться тут і про суспільне “сумління”: воно теж якоюсь мірою є відповідальне – не тільки тому, що допускає або підтримує дії, скеровані проти життя, але також і тому, що формує “культуру смерті”, посуваючись навіть до витворення і закріплення справжніх “структур гріха”, спрямованих проти життя. Сумління, як індивідуальне, так і суспільне, наражається нині (зокрема внаслідок впливу багатьох засобів масової інформації) на дуже серйозну і смертельну небезпеку... полягає вона в стиранні грані між добром і злом у справах, що стосуються засадничого права на життя. Сьогоднішнє суспільство в значній своїй частині виявляється, на жаль, подібним до тих, кого описує св. Павло в Посланні до Римлян. Воно складається з людей, “які правду спиняють несправедливістю” (1,18): відвертаючись від Бога й думаючи, що можуть збудувати царство земне без Нього, вони “осуєтилися у своїх мудруваннях”, аж “притемнилося їхнє нерозумне серце” (1,21), заявляючи, що “мудрі стали дурними” (1,22) та допускаються вчинки, котрі заслуговують смерті і “не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять” (1,32). Коли сумління, яке є оком, що дає світло душі (пор. Мт. 6,22-23), називає “зло добром, а добро - злом” (пор. Іс. 5,20), то воно вже вийшло на дорогу небезпечного виродження і цілковитої моральної сліпоти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте ніякі обставини, ніякі спроби затлумити голос Бога не здатні поглинути його відлуння в сумлінні кожної людини. В цім потаємнім святилищі сумління людина завжди може навернутись і знову вийти на шлях відкритості, любові до інших і слугування людському життю. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ПРИСТУПИЛИ ДО КРОВІ ОЧИЩЕННЯ”</span> (пор. Євр. 12,22-24):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">ЗНАКИ НАДІЇ І ЗАОХОЧЕННЯ ДО ДІЯННЯ</span> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> “Голос крові брата твого кличе до мене з землі” (Бут. 4,10). Не тільки кров Авелева – першої безвинної жертви вбивства – кличе до Бога, котрий є джерелом і оборонцем життя. Так само кров кожної іншої людини, вбитої після Авеля, є голосом, що підноситься до Господа. В спосіб цілковито єдиний і винятковий кличе до Бога кров Христа, пророче звіщеного в постаті безвинного Авеля, як те нагадує автор Послання до Євреїв: “Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, [...] до Ісуса, Посередника Нового Завіту, і до крові очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева” (12, 22, 24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це є кров очищення. Її символом і пророчим знаком була кров жертв Старого Завіту, через який Бог показує людям, що прагне заповісти їм своє життя, покутуючи їх і висвячуючи (пор. Вих. 24,8; Лев. 17,11). Отже все це сповнюється в Христі, і Його кров є кров’ю очищення: вона довершує відкуплення, очищає і спасає; це кров Посередника Нового Завіту, “яка за багатьох проливається на відпущення гріхів” (Мт. 26,28). Кров, що тече на хресті з пробитого боку Христа (пор. Йо. 19,34), “промовляє краще ніж кров Авелева”, бо ця кров домагається глибинної “справедливості”, однак передовсім благає про милосердя(19), заступається за братів перед лицем Отця (пор. Євр. 7,25), вона – джерело досконалого відкуплення і дар нового життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кров Христа звіщає, наскільки великою є любов Отця, а водночас указує, якою цінною є людина в очах Бога і якою великою є вартість життя. Нагадує нам про це апостол Петро: “І знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавленні від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного і чистого ягняти” (1 Пт. 1,18-19). Власне, споглядаючи дорогоцінну кров Христа, знак його жертви з любові (пор. Йо. 13,1), віруючі вчать спостерігати і цінувати чи не Божественну гідність кожної особи і відтак можуть промовити, повні вдячності і радісного здивування: “Яку ж вагу мусить мати людина в очах Творця, якщо “заслужила на такого і так могутнього Відкупителя” (пор. Exsultet Пасхальної Всенічної), якщо “Бог Сина свого Єдинородного дав”, щоб вона, людина, “не загинула, а жила життям вічним” (пор. Йо. 3,16)!”(20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кров Христа звістила людині й те, що її велич, а отже й покликання, полягає в безкорисливому даруванні себе. Оскільки кров Христа пролита як дар життя, вона не є вже знаком смерті й остаточної розлуки з братами, але знаряддям причастя, яке всім дає життя достоту. Хто п’є цю кров в таїнстві Євхаристії і перебуває в Ісусі (пор. Йо. 6,56), той охоплений рухом Його любові і жертви, аби міг сповнити первісне, властиве кожній людині, покликання до любові (пор. Бут. 1,27; 2,18-24). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З крові Христа всі люди черпають також силу до діяння в оборону життя. Ця кров є найсильнішим знаком надії, а саме витоком абсолютної певності, що згідно з Божим задумом життя переможе. “І смерті не буде більше”, - гучно кличе голос, виходячи від Божого престолу в небеснім Єрусалимі (Од. 21,4). Й апостол Павло запевняє нас, що нинішня перемога над гріхом є знаком і знаменням остаточної перемоги над смертю, коли “збудеться написане слово: “Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?”” (1 Кр. 15,54-55). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. Так, у наших суспільствах і культурах (хоч би яким сильним було на них тавро “культури смерті”) не бракує знаків, що звістують ту перемогу. Картина дійсності була б однаковою і могла б схиляти до безплідної позиції зречення, якби ми, виявляючи загрози життю, не вказали на позитивні знаки, що їхній вплив можемо спостерігати в сучасному суспільстві. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На жаль, побачити й розпізнати всі ці позитивні знаки часом буває важко (можливо й через те, що засоби масової інформації не надають їм належної уваги). Проте у християнській спільноті і в усьому світі, на місцевому, державному та міжнародному рівнях уже зрушено і ще зрушується дуже багато починів – окремими особами і групами, рухами й усілякими організаціями, що мають на меті забезпечити допомогу та підтримку найслабшим та найбезбороннішим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В той же час є дуже багато подружь, які в дусі самовідданої відповідальності вміють прийняти дітей як “найцінніший дар шлюбу”(21). Не бракує також родин, котрі, не обмежуючись своїми повсякденними слугуваннями життю, здатні щиро прийняти осиротілих дітей, важких підлітків, недієздатних осіб, самотніх і старих. Є багато осередків опікування життям чи подібних установ, що ними керують особи або групи, які з відданістю і гідною подиву ревністю надають моральну і матеріальну допомогу матерям, котрі опинилися в складному становищі і наражаються на спокусу аборту. Виникають численніші групи добровольців, які намагаються оточити турботою самотніх осіб, людей, що змагаються з особливими проблемами, і тих, хто потребує відповідного виховного оточення, аби перебороти згубні звички і повернути собі віру в сенс життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Медицина, дякуючи зусиллям науковців і лікарів, рухається вперед у пошуку щораз дієвіших засобів лікування. Нові відкриття, які колись годі було уявити, передвіщають подальший поступ і вже сьогодні служать життю, що народжується, стражденним, тяжко хворим або тим, які знаходяться при смерті. Різні установи і організації намагаються зробити доступними найновіші досягнення медицини навіть для країн, найбільше вражених злиднями й ендемічними хворобами. Національні і міжнародні асоціації лікарів поспішають запропонувати допомогу в разі стихійних лих, епідемій та воєн. Хоча справедливий поділ медичних засобів у міжнародних масштабах ще далекий для від повного здійснення, хіба можна не помітити в допіру розпочатих діях ознаки всезагальної солідарності між народами та гідної поваги зростання чутливості до потреб людей, до моральних заповідей, більшої шани до життя? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> У відповідь на правові норми, що допускають переривання вагітності, і на подекуди успішні спроби легалізувати евтаназію, в усьому світі постали рухи й ініціативи, які ставлять собі за мету захищати життя, пробуджуючи суспільну чутливість. Коли вони, згідно зі своїми справжніми спонуками, діють рішуче й послідовно, але без насильства, то роблять загальнодоступним усвідомлення вартості життя, стимулюючи й організуюче рішучий його захист. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А як не згадати про всі акти гостинності, самопожертви й безкорисливої турботи, які щоденно і з любов’ю звершує чимало людей у родинах, лікарнях, сиротинцях, старечих будинках, в інших осередках або спільнотах оборони життя? Церква, наслідуючи Ісусовий приклад “доброго самарянина” (пор. Лк. 10,29-37) і з того черпаючи силу, завжди вела перед у доброчинності. Багато її синів і дочок, особливо ченців і черниць, у давніх, але завжди нових формах присвячувало й далі присвячує життя Богові, віддаючи його з любові до найслабших і найубогіших ближніх. Ці акти закладають глибокі підвалини тієї “цивілізації любові і життя”, без якої існування людей і суспільства втрачає свій суто гуманістичний зміст. Навіть коли б ті діяння залишилися поза увагою більшості, віра дає нам певність, що Отець, який “бачить таємне” (Мт. 6,4) не тільки винагородить їх у майбутньому, але може тут і тепер робити їхні плоди корисними для всіх. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До знаків надії зарахуємо також те, що в багатьох колах громадської думки дедалі більшає відраза до війни як способу розв’язання конфліктів між народами і наполегливішими стають пошуки дієвих (хоча й “без використання насильства”) способів стримування озброєних агресорів. У цій перспективі треба бачити щораз ширший опір громадської думки застосуванню кари на смерть – навіть якщо суспільство вдається до неї як до інструменту “узаконеного захисту”. Опір цей виникає з переконання, що сучасне суспільство спроможне успішно долати злочинність методами, які знешкоджують злочинця, але не остаточно позбавляють його можливості змінити життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Належить із задоволенням привітати також зростання зацікавленості якістю життя і екологією, особливо у спільнотах із високим ступенем розвитку, де люди прагнуть уже не стільки забезпечити себе головними засобами існування, скільки загально поліпшити життєві умови. Найважливішим явищем є пожвавлення етичних роздумів про життя: наприклад, виникнення й поширення біоетики сприяє діалогові між віруючими і не віруючими, а також між прихильниками різних релігій навколо основних етичних проблем, що пов’язані з життям людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> Ця заповнена світлом і тінню картина повинна нам повністю розкрити очі на те, що стоїмо перед надлюдським драматичним змаганням між злом і добром, між смертю і життям, між “культурою смерті” і “культурою життя”. Ми є не тільки свідками; нас неминуче втягує в цю боротьбу: всі ми в ній учасники і через це не можемо ухилитися від обов’язку беззастережно стати на боці життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До нас також скеровано виразний і рішучий заклик Мойсея: “Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо! [...] Життя і смерть появив я перед тобою, благословення і прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству” (Втор. 30, 15, 19). Цей заклик добре відповідає нашій ситуації, бо й ми мусимо щоденно вибирати між “культурою життя” і “культурою смерті”. Але слова Второзаконня мають ще глибший сенс, оскільки наказують нам зробити точний релігійний і моральний вибір. Ми повинні надати нашому існуванню певний головний напрямок, аби віддано і наполегливо жити Божим законом: “Заповідаю тобі нині, - любитимеш Господа, Бога твого, ходитимеш його дорогами та додержуватимешся його заповідей, установ і рішень. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавши його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття” (Втор. 30, 16, 19-20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Беззастережне заявлення себе на боці життя набуває повного релігійного і морального значення, коли випливає з віри в Христа, нею витворюється, з неї черпає силу. Ніщо більшою мірою не допомагає прийняти відповідну постанову в конфлікті між смертю і життям, у який ми занурені, ніж віра в Сина Божого, котрий став людиною і прийшов до людей, “щоб мали життя – щоб достоту мали” (Йо. 10,10). Віра у Воскреслого перемогла смерть – віра в кров Христа, “що промовляє краще, ніж кров Авелева” (Євр. 12,24). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Світлом і силою цієї віри Церква перед викликами нашого часу глибше усвідомлює отримані від свого Господа ласку і відповідальність – проповідувати, прославляти і служити Євангелії життя. </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Розділ ІІ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>Я ПРИЙШОВ, </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">ЩОБ МАЛИ ЖИТТЯ</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ХРИСТИЯНСЬКЕ ПОСЛАННЯ ПРО ЖИТТЯ</b></span> </div>
<br />
<i><b><span style="color: purple;">“ЖИТТЯ ОБ'ЯВИЛОСЬ, І МИ БАЧИЛИ”</span> (1 Йо. 1,2): </b></i><br />
<b><span style="color: #cc0000;">ВДИВЛЯННЯ В ХРИСТА, “СЛОВО ЖИТТЯ”</span> </b><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> Через незліченні небезпеки, які загрожують життю в сучасному світі, ми почуваємось ніби пригніченими почуттям безпорадності: видається, що добро ніколи не знайде досить сил, аби подолати зло! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За таких умов народ божий, а зокрема кожний віруючий, покликаний з покорою та відвагою визнати свою віру в Ісуса Христа, “Слово Життя” (пор. 1 Йо. 1,1). Євангелія життя – не самі тільки роздуми, хай оригінальні та глибокі, над людським життям; вона не є також тільки заповіддю сумлінню – стати чутливішим, і не є тільки заповіддю суспільству – прийти до глибоких перемін. Тим більше не є вона ілюзорною обітницею кращого майбутнього. Євангелія життя – це конкретна й особова дійсність, бо полягає в об’явленні особи самого Ісуса. Звертаючись до апостола Томи, а через нього до кожної людини, Ісус так говорить про себе: “Я – путь, істина і життя!” (Йо. 14,6). Цими словами окреслює Він свою тожсамість у розмові з Мартою, сестрою Лазаря: “Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки” (Йо. 11,25-26). Ісус – Син, який отримав одвічне життя від Отця (пор. Йо. 5,26) і прийшов до людей дати їм частину в цьому дарі: “Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали” (Йо. 10,10). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак слова, дії і сама постать Ісуса дають змогу “пізнати” повну вартість життя; з цього “джерела” людина особливо черпає здатність до досконалого “чинення” правди (пор. Йо. 3, 21), тобто до сприйняття і виповнення обов’язку любити життя і слугувати йому, допомагати і захищати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В Христі остаточно виголошена і виповнена Євангелія життя. Ця Євангелія, вже дана в Одкровенні Старого Завіту й навіть вписана у серце кожного чоловіка і жінки, лунає у всякому сумлінні “від початку”, від миті сотворення; отож, незважаючи на негативні впливи гріха, вона може бути пізнана в істотній сутності людським розумом. Як зазначив ІІ Ватиканський Собор, Христос “усією присутністю і об’явленням через слова і діяння, через знаки і чуда, а надто смертю і славетним воскресінням, врешті через зіслання Духа Істини допровадив звіщення до кінця та досконалості й свідченням Божим підтверджує, що Бог з нами, аби визволити від сутінків гріха і смерті й воскресити до життя вічного”(22).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> Спрямувавши погляд на Господа Христа, ми прагнемо ще раз почути від Нього “слова Божі” (Йо. 3,34) й обдумати Євангелію життя. Найглибшим і найпервинніший сенс розмірковувань над звіщенням про людське життя був виражений апостолом Йоаном, який так пише на початку Першого Послання: “Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, - а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилось, - що ми бачили й чули, звітуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами” (1,1-3). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В Ісусовому “Слові життя” нам заповідане і дане життя Боже та вічне. Дякуючи цьому об’явленню та обдаруванню, фізичне та духовне життя людини і в земній своїй одміні набуває повної вартості і абсолютного значення. Життя Боже та вічне є тією метою, до якої покликана і куди прямує людина, - людина, що живе в цім світі. Отже, Євангелія життя містить усе, що досвід і розум говорять про вартість життя, приймає це, звеличує і доповнює. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b><span style="color: purple;">“СИЛА І МІЦЬ МОЯ – ГОСПОДЬ, ВІН СТАВ МЕНІ РЯТУНКОМ”</span> (Вих. 15,2):</b></i> </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЖИТТЯ ЗАВЖДИ Є ДОБРОМ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> Наповненість євангелічного послання про життя була накреслена ще в Старому Завіті. Особливо історія виходу з Єгипту, становлячи основу випробування віри Старого Завіту, дає можливість Ізраїлю збагнути, яким цінним є його життя в очах Бога. Коли здається, що народ уже приречений на загибель, бо всім новонародженим дітям чоловічої статі загрожує смерть (пор. Вих. 1,15-22), Бог об’являється як визволитель, здатний забезпечити майбутнє людові, позбавленому надії. Так в Ізраїля народжується особлива свідомість: його життя не є відданим на ласку і свавілля фараона; навпаки, воно оточене ніжністю і великою любов’ю Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виведення з неволі обдаровує народ тожсамістю; це – визнання його неминучої гідності, початок нової історії, в якій відкриття Бога поєднується з відкриттям себе. Вихід з Єгипту є випробовуванням засадничим і взірцем, яке навчає Ізраїль, що кожного разу, коли його існування буде під загрозою, досить з оновленою довірою звернутися до Бога, аби отримати дієву допомогу: “Я тебе сотворив, ти слуга мій. Ізраїлю я тебе не забуду” (Іс. 44,21). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ізраїль, усвідомлюючи вартість свого існування як народу, дедалі виразніше бачить також сенс і вартість життя взагалі. Цей напрямок роздумів розгортають головним чином “книги мудрості”, які виходять зі щоденного досвіду “крихкості” життя і з усвідомлення небезпек, що йому загрожують. Суперечності існування – це виклик вірі й вимога відповіді від неї. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливо непокоїть віру і наражає її на випробування проблема страждання. Чи роздум з Книги Йова не є стогоном болю всього людства? Зрозуміло, що безвинна людина, розчавлена стражданням, запитує себе: “Пощо дає він світло бідоласі і життя тим, яким на серці гірко? Тим, що виглядають смерті, а її немає, тим, що шукають її більш, ніж скарбів” (3,20-21). Але навіть серед найнепроглядніших сутінків віра з обожненням і довірою веде до визнання “таємниці”: “Знаю, що ти все можеш; усе, що задумуєш, зробити спроможен” (Йов. 42,2). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одкровення дозволяє дедалі виразніше побачити зародок безсмертного життя, який Творець помістив у серцях людей: “Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце” (Проп. 3. 11). Цей зародок доскональної повноти має об’явитись через любов і здійснитися завдяки незаслуженому Божому дарові – через частку в Його вічним житті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“І ЧЕРЕЗ ВІРУ В ЙОГО ІМ'Я [...] ЙОГО ІМ'Я ЗАКРІПИЛОСЬ”</span> (Ді. 3,16):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">ЗАЗНАЮЧИ МАРНОТИ ІСНУВАННЯ, ІСУС ВИПОВНИВ СЕНС ЖИТТЯ</span> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> Випробування, що його зазнає народ завіту, відновлюється у випробуванні всіх “убогих”, котрі зустрічають Ісуса Назаретянина. Подібно до того, як колись Бог “життєлюб” (пор. Муд. 11,26) убезпечив Ізраїля серед загроз, так нині Син Божий звіщає всім, чиє існування загрожене на небезпеку і зазнає обмежень, що їхнє життя також є добром, якому любов Отця надає сенсу і вартості. “Сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Добра Новина” (Лк. 7,22). Цими словами пророка Ісаї (35,5-6; 61,1) Ісус указує на призначення своєї місії; усі, хто страждає через якесь “змалення” існування, можуть почути від Нього добру новину: Бог піклується про них, переконатися, що їхнє життя також є даром, який ревно оберігається в руках Отця (пор. Мт. 6,25-34). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Власне, проповідування і діяння Ісуса передусім призначені “убогим”. Юрба хворих й упосліджених, що за Ним ходять і Його шукають (пор. Мт. 4,23-25), Ісусові слова і дії відкривають, яку велику вартість має їхнє життя і на яку міцну підвалину спирається їхня жага спасіння. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібне діється від самого початку покликання Церкви. Звіщаючи Ісуса як Того, котрий “прийшов, добро творячи та зціляючи всіх, що їх диявол поневолив, бо Бог був з ним” (пор. Ді. 10,38), Церква розуміє, що є вісницею спасительного послання, новина про яке з’являється у всій своїй повноті якраз у ситуаціях приниження й убогості людського життя. Це послання виголошує Петро, коли зцілює хворого, котрого клали щоденно при вході до єрусалимської святині, при брамі, що звалася Красною, аби просив милостині: “Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!” (Ді. 3,15), життя, знехтуване і здане на ласку інших, віднайде сповна свою тожсамість і гідність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова і діяння Ісуса і Його Церкви стосуються не тільки до хворих, стражденних й упосліджених. У глибшім значенні вони заторкують самий сенс життя кожної людини в її моральному та духовному вимірі. Тільки той, хто визнає, що його життя приступне для нападів хвороби чи гріха, здатен у зустрічі з Ісусом Спасителем віднайти правду й істинність свого існування, відповідно до Його власних слів: “Не ті, що при добрім здоров’ї, потребують лікаря, лише – хворі. Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних” (Лк. 5,31-32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Натомість же той, хто вважає (як багатий рільник з євангельської притчі), що міг забезпечити своє життя самим нагромадженням статків, насправді ошукує себе: життя вислизає від нього й хутко буде одібране; він вже ніколи не зрозуміє його справжнього сенсу: “Безумний! Цієї ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде?” (Лк. 12,20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>33.</b> Отак і в житті самого Ісуса, від початку до кінця, зустрічаємо цю особливу “діалектику” між досвідом крихкості людського життя і підтвердженням його вартості. Адже життя Ісуса позначене недовговічністю вже від хвилі народження. Він, щоправда, визнаний праведними, які приєднуються до охочого, радісного “так” Марії (пор. Лк. 1,38). Але зразу ж відкидається ворожим світом, який розшукує Дитя, “щоб його вбити” (Мт. 2,13), або виявляє байдужість до поставання таємниці життя, що приходить у світ: “не було їм місця в заїзді” (Лк. 2,7). Завдяки цьому контрастові між загрозами і непевностями, з одного боку, і силою Божого дару, з іншого, світиться особливим сяйвом слава, що променіє з назаретьського дому і віфлеємської стайні: це ново народжуване життя є спасінням для всього людства (пор. Лк. 2,11). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус цілковито приймає суперечності й всю ризикованість життя: “став бідним, бувши багатим, щоб ви його вбожеством розбагатіли” (2 Кор. 8,9). Вбожество, про яке говорить Павло, не є тільки втратою Божественних привілеїв, але повною участю в приниженні і недовговічності людського життя (пор. Флп. 2,6-7). Ісус зазнає цього вбожества всім життям аж до кульмінаційного моменту смерті на Христі: “понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім’я, що понад усяке ім’я” (Флп. 2,8-9). Ісус своєю смертю показує велич і вартість життя, адже Його жертва на хресті стає для всіх людей джерелом життя нового (пор. Йо. 12,32). В цих мандрах серед суперечностей і навіть перед загрозою страти Ісус керується переконанням, що життя перебуває в руках Отця. Тому на хресті Він може промовити: “Отче, у твої руки віддаю Духа мого!” (Лк. 23,46), тобто “моє життя”. Істинно великою є вартість людського життя, якщо Син Божий прийняв його і зробив місцем, у якому відбувається спасіння всього людства! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ПОКЛИКАНИМ, ЩОБ БУЛИ ПОДІБНІ ДО ОБРАЗУ СИНА ЙОГО”</span> (Рм. 8,28-29):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СЛАВА БОЖА ЯСНІЄ НА ОБЛИЧЧІ ЛЮДИНИ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>34.</b> Життя завжди є добром. Людина покликана, щоб зрозуміти глибоку підставу цього інтуїтивного переконання, яке пізнається через випробування. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чому життя є добром? Це запитання виникає скрізь у Біблії і вже на її перших сторінках знаходить влучну і гідну подиву відповідь. Життя, яке Бог дає людині, відрізняється від життя всіх інших живих створінь, бож людина, хоча і поріднена з порохом земним (пор. Бут. 2,7; 3,19; Йов. 34,15; Пс. 103 [102],14; 104 [103],29), є об’явленням Бога в світ, знаком Його присутності, слідом Його слави (пор. Бут. 1,26-27; Пс. 8,6). Саме на це прагнув звернути увагу св. Іриней Ліонський у своїм знаменитім афоризмі: “Славою Божою є людина, що живе”(23). Людина обдарована найвищою гідністю, яка закорінена у внутрішніх зв’язках, що єднають її з Творцем: у ній ясніє віддзеркалення природи самого Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Стверджує це Книга Буття в першому описі сотворіння, показуючи людину як вершину і вінець творчої акції Бога, котрий з безформного хаосу видобуває найдосконаліше творіння. Все в сотвореній дійсності спрямоване до людини і їй піддане: “...Множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над [...] усяким звіром” (1,28) – наказує Бог чоловікові й жінці. Подібний заклик містить також другий опис сотворення: “Узяв Господь Бог чоловіка і оселив його в Едемському саді порати його й доглядати” (Бут. 2,15). Отже, підтверджується першість людини супроти речей: вони їй підпорядковані і довірені її відповідальності, в той час як вона сама не може бути під будь-яким проводом поневолена своїми ближніми і зведена до рівня речей. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У біблійнім описі відмінність людини від інших створених істот особливо підкреслюється тим, що тільки її сотворення подано як плід спеціального рішення Бога і Його ухвали з’єднати людину з Творцем особистим і особливим зв’язком: “Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу” (Бут. 1,26). Життя, що його Бог офірував людині, - це дар, яким Творець наділяє творіння дещицею себе. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ізраїль наполегливо запитуватиме про сенс цього особистого й особливого зв’язку людини з Богом. Книга Мудрості Сираха також стверджує, що Бог, створюючи людей, “приоздобив їх силою, собі подібною, і за образом своїм утворив їх” (Сир. 17,3). До такого висновку, згідно з автором Книги, провадить не лише панування людини над світом, але також наділення її винятковими духовними властивостями, такими як розум, уміння розпізнавати добро і зло, свобода волі: “Розумною наукою він їх наповнив, - що добре і що зле, вказав він їм” (Сир. 17,7). Здатність пізнання правди і досвід свободи – привілей людини як істоти, сотвореної за образом свого Творця, Бога правого і справедливого (пор. Втор. 32,4). Серед видимих створінь тільки людина “спроможна пізнавати й любити свого Творця”(24). Життя, яким Бог обдаровує людину, є чимось більшим, аніж тільки існуванням в часі. Воно є прагненням повноти життя, є зачатком існування, яке переступає межі часу: “Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи” (Муд. 2,23). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>35.</b> Ягвістичний опис сотворення також є вираженням цієї самої переконаності. У цій докладній доповіді йдеться про віддих Божий, яким наповнена людина, аби вона могла бути живою істотою: “Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою” (Бут. 2,7). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Божественне походження цього духу життя з’ясовує, чому супутником усього існування людини є відчуття невдоволеності. Створена Богом, несучи на собі невитравний слід Бога, людина природно прагне до Нього. Кожен, хто прислухається до глибокого прагнення свого серця, мусить визнати, що і до нього стосуються слова істини, промовлені св. Августином: “Вчинив нас, Господи, для себе і неспокійним є серце наше, доки не спочинемо в Тобі”(25). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Надзвичайно промовистим свідченням того є відчуття невдоволення, яке зазнає людина в раю, поки її єдиною точкою співвіднесення є рослинний і тваринний світ (пор. Бут. 2,20). Задовольнити потребу міжособового діалогу, що має таке суттєве значення для людського існування, може тільки поява жінки, - істоти, яка є тілом від його тіла і кістю від його костей (пор. Бут. 2,23), і в якій також живе дух Бога Творця. В ближньому, в мужчині чи жінці, можна добачити віддзеркалення самого Бога, остаточної мети і заспокоєння самої людини. “То що таке чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш?”, - питає Псалмоспівець (Пс. 8,5). Супроти безміру всесвіту чоловік видається істотою не надто значущою, але цей контраст, власне, увиразнює його велич: “Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою і й честю увінчав його” (Пс. 8,6). Слава Божа ясніє на обличчі людини. В ній Творець, як схвильовано і вражено пише св. Амбросій, знаходить відпочинок: “Впали сутінки шостого дня, і сотворення світу закінчилось витвором досконалості, якою є людина, котра, найпрекрасніша серед створінь, панує над усіма живими істотами і ніби увінчує собою всесвіт. Істинно, мусимо зберегти мовчання, бо Господь відпочив після всіх земних діл. Спочив потім у глибині людини, спочив у її розумі та в думках; адже сотворив людину як істоту розумну, спраглу небесних ласк, здатну Його наслідувати, беручи за взірець Його чесноти. У тих прикметах людини присутній Бог, котрий промовив: “Я дивлюсь ласкаво на вбогого й скрушеного духом, і на того, що тремтить перед моїм словом” (Іс. 66,2). Я дякую Господу Богові нашому за те, що створив такий чудовий твір, у якому відпочив би”(26). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>36.</b> На жаль, прекрасний Божий задум затьмарено гріхом, який увіходить до людської історії. Чинячи гріх, людина бунтується проти Творця і так противиться Йому, що віддає шану радше створінню, ніж Богові: “Честь віддавали і служили створінню радше ніж Творцеві” (Рм. 1,25). В такий спосіб людина не тільки спотворює образ Божий у самій собі, але зазнає спокуси понівечити його і в інших, запроваджуючи недовір’я, байдужість і ворожість, яка наближається навіть до вбивчої ненависті. Хто не визнає Бога як Бога, той зраджує і порушує спільність між людьми. Образ Божий знову заяснів у житті людини і об’явився у всій своїй повноті разом із приходом у світ у людському тілі Сина Божого: “Він – образ невидимого Бога” (Кл. 1,15), “Він – відблиск Його слави, образ його істоти” (Євр.1,3). Він є досконалим образом Отця. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Задум життя, ввірений першій людині – Адамові, остаточно виповнюється в Христі. В той час, коли непослух Адама нищить і нівечить Божий задум щодо людського життя і запроваджує у світі смерть, відкупний послух Христа є джерелом благодаті, що розливається на людей, відкриваючи всім двері до царства життя (пор. Рм. 5,12-21). Апостол Павло сказав: “Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним” (1 Кр. 15,45). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тим, що гідні піти за Христом, дарується повнота життя: образ Божий відновлюється в них, оновлений і досконалий. Такий є задум Божий щодо людей, аби були “подібні до образу Сина його” (Рм. 8,29). Тільки у світлі цього образу людина може сподобитися визволення з неволі ідолопоклонства, поновити розірвані зв’язки братерства і віднайти свою тожсамість. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“КОЖЕН, ХТО ЖИВЕ І В МЕНЕ ВІРУЄ, НЕ ВМРЕ ПОВІКИ”</span> (Йо. 11,26):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">ДАР ВІЧНОГО ЖИТТЯ</span> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>37.</b> Життя, яке Син Божий приніс людям, не можна обмежити тільки існуванням у часі. Життя, “світло людей”, яке одвічно було “у Ньому” (Йо. 1,4), полягає в тому, що Бог народив людину, аби та мала частку в повноті Його любові. “Котрі ж прийняли його, тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують; які не з крові, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише – від Бога народилися” (Йо. 1,12-13). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сам Ісус називає подеколи це офіроване життя просто “життям”; водночас він вказує, що породження Богом є необхідним, аби людина могла досягнути мети, для якої створив її Творець: “...Кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства” (Йо. 3,3). Дар цього життя є справжнім змістом Ісусової місії: Він є Тим, “що з неба сходить і життя світові дає” (Йо. 6,33), тому може звіщати згідно з істиною: “Хто йде за мною, [...] матиме світло життя” (Йо. 8,12). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За інших обставин Ісус говорить про “вічне життя”, причому епітет означає тут не тільки понад часовий вимір. Життя, яке Ісус обіцяє і дарує, є “вічним”, бо воно сповнене участі в житті “Вічного”. Кожний, хто вірить в Ісуса і поєднаний з Ним причастям, має вічне життя (пор. Йо. 3,15; 6,40), бо чує від Нього ті єдині слова, які його існуванню надають повноту життя. Це “слова вічного життя”, як стверджує Петро в своїм визнанні віри: “Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти – Божий Святий” (Йо. 6,68-69). Сам Ісус відкриває, в чому полягає вічне життя, звертаючись до Отця в своїй архієрейській молитві: “А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа” (Йо. 17,3). Спізнати Бога і Його Сина означає прийняти причастя любові Отця, Сина і Духа Святого у власному житті, яке вже тепер відкрите для життя вічного через участь у житті Божім. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>38.</b> Отже, вічне життя є життям самого Бога і водночас життям синів Божих. Перед цією несподіваною і неосяжною істиною, яка від Бога приходить до нас в Христі, віруючий мусить відчувати невичерпний подив і безмежну вдячність, повторюючи за апостолом за апостолом Йоаном: “Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися: Ми і є ними. Любі! Ми тепер діти Божі, і ще не виявилося, чим будемо. Та знаємо, що коли виявиться, ми будемо до нього подібні, бо ми побачимо його, як є” (1 Йо. 3,1-2). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так досягає вершини християнська істина про життя. Гідність життя не витікає тільки з його джерела чи Божественного походження, але й з мети, призначення до причастя з Богом через пізнання його і любов. В світлі цієї істини св. Іриней уточнює і доповнює свою похвалу людини: так, “жива людина” є “слава Божа”, але “життя людини це споглядання Бога”(27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безпосередньо звідси виникають наслідки для людського життя навіть у його земній одміні, - вже в ній зароджується і проростає життя вічне. Якщо людина інстинктивно любить життя, оскільки воно є благом, то така любов знайде остаточне обґрунтування і силу, розширить себе і поглибить у Божественних вимірах цього блага. В такій же перспективі любов до життя, притаманна кожній людській істоті, не обмежується до звичного пошуку простору, де можна здійснити себе і встановити стосунки з іншими, але росте вона в радіснім переконанні, що власне існування можна зробити “місцем” одкровення Бога, зустрічі і причастя з Ним. Життя, яким обдаровує нас Ісус, не позбавляє вартості тлінне існування, а опановує його і провадить до остаточного призначення: “Я – воскресіння і життя. Кожен, хто живе і в мене вірує, не вмре повіки” (Йо. 11,25-26). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ВІД КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВИМАГАТИМУ [ЗА] ЖИТТЯ ЛЮДИНИ”</span> (Бут. 9,5):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПОВАГА І ЛЮБОВ ДО КОЖНОГО ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>39.</b> Життя людини походить від Бога, є Його даром, Його образом і віддзеркаленням, частиною Його животворного віддиху. Тому Бог – єдиний Господар цього життя: людина не може ним порядкувати. Бог сам нагадує про це Ною після потопу: “Від кожної людини вимагатиму [за] життя людини” (Бут. 9,5). Біблійний текст у цьому місці наголошує, основою святості життя є Бог і Його творча дія: “Бо на подобу Божу створено людину” (Бут. 9,6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже життя і смерть людини в руках Бога, в Його волі: “В його руці душа всього живого, дихання кожного людського тіла”, кричить Йов (12,10). “Господь мертвить і оживляє, він зводить до Шеолу і наверх виводить” (1 Сам. 2,6). Тільки Бог може сказати: “Я вбиваю і оживляю” (Втор. 32,39). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте Божа влада не грізна сваволя, а опікунча і сповнена любові турбота, що нею Він оточує своє творіння. Це правда, що життя людини в руках Бога, але правда також, що ці руки люблячі, ніби долоні матері, яка пригортає, годує, дбає про своє дитятко: “Я втихомирив і заспокоїв мою душу, немов дитя – душа моя у мене” (Пс. 131 [130],2; пор. Іс. 49,15; 66,12-13; Ос. 11,4). Отож Ізраїль не дивиться на історію народів і людей як на плід чистого випадку або сліпої долі, але вбачає в ній виконання замислу любові, згідно з яким Бог збирає всі сили життя і протиставляє їх силам смерті, породженим з гріха: “Бо Бог не створив смерть, ані не радіє з погибелі живучих. Він бо створив усе на те, щоб існувало” (Муд. 1,13-14). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>40.</b> З істини про святість життя випливає засада його недоторканності, вписана від початку в серце людини, в її сумління. Запитання: “Що ти вчинив” (Бут. 4,10), яке Бог поставив Каїнові, коли той убив свого брата Авеля, висловлює досвід кожної людини: голос, що промовляє в глибині її сумління, завжди нагадує про недоторканість життя – свого і чужого – реальності, яка їй не належить, бо є власністю і даром Бога, творця й Отця. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вимога недоторканості людського життя звучить серед “десятьох заповідей” синайського завіту (пор. Вих. 34,28). Вона забороняє передусім убивства: “не вбиватимеш” (Вих. 20,13), “не вбивай ані безвинного, ані правого” (Вих.23,7); але й також – як це пізніше уточнює закон Ізраїля – і поранення в будь-який спосіб тіла свого ближнього (пор. Вих. 21,12-27). Ясна річ, треба визнати, що в Старім Завіті ця чутливість до вартості життя, хоча вже виразна, все ж не має тієї витонченості, яка наявна в Нагірній проповіді. Це засвідчує деякі устави тодішнього законодавства, які передбачали тяжку тілесну кару і навіть страту на смерть. Але це загальне послання, що його вдосконалить Новий Завіт; є рішучим закликом поважати недоторканість фізичного життя й особисту цілісність; його кульмінаційний пункт – позитивна заповідь почувати відповідальність за ближнього як за самого себе: “Любитимеш ближнього твого, як самого себе” (Лев. 19,18). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>41.</b> Заповідь “не вбивай”, яка поглиблюється позитивною настановою любити ближнього, підтверджена у всій своїй силі Господом Ісусом. На запитання багатого молодика: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”, Ісус відповідає: “Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт. 19,16-17). І першою з низ називає заповідь “не вбивай” (Мт. 19,18). У Нагірній проповіді Ісус вимагає від своїх учнів справедливості досконалішої, ніж мали книжники й фарисеї, зокрема, в повазі до життя: “Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові” (Мт. 5,21-22). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Своїми словами і діяннями Ісус ще виразніше виявляє позитивні вимоги заповіді щодо недоторканості життя. Їх можна віднайти вже в Старому Завіті, законодавство якого старалося захищати життя ненароджене, кволе чи загрожене, дбало за чужинців, удовиць, сиріт, хворих та всіляких убогих (пор. Вих. 21,22; 22,20-26). Завдяки Ісусові ці позитивні вимоги набувають нової життєвості і розмаху, являючи весь свій засяг і глибину; вони передбачають не тільки турботу за життя брата (кревного, одноплемінця або чужинця, що мешкає в краю Ізраїля), але також відповідальність за чужих і навіть любов до недругів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Жодна людина не є чужою тому, хто повинен бути ближнім усіх нужденних і почуватися відповідальним за їхнє життя, як учить промовиста й переконлива притча про доброго самарянина (Лк. 10,25-37). Навіть ворог перестає бути ворогом для того, хто має обов’язок його любити (пор. Мат. 5,38-48; Лк. 6,27-35) і “чинити йому добро” (пор. Лк. 6,27, 33, 35), ревно і безкорисливо задовольняти його життєві потреби (пор. Лк. 6,34-35). Вершиною цієї любові є молитва за недругів, суголосна з далекоглядною Любов’ю Бога: “А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних” (Мт. 5,44-45; пор. Лк. 6,28. 35). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож найглибшим виміром Божої заповіді, що охороняє життя людини, є вимога виявляти повагу і любов до кожної особи та її життя. Такі повчання звертає до християн Риму апостол Павло, посилаючись на слова Ісуса: “Бо заповіді: “Не чини перелюбу”, “Не вбивай”, “Не кради”, “Не пожадай”, і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: “Люби твого ближнього, як себе самого. Любов ближньому зла не чинить. Любов, отже, - виконання закону” (Рим. 13,9-10). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“БУДЬТЕ ПЛІДНІ Й МНОЖТЕСЯ І НАПОВНЯЙТЕ ЗЕМЛЮ ТА ПІДПОРЯДКОВУЙТЕ ЇЇ СОБІ”</span> (Бут. 1,28):</i> <span style="color: #cc0000;">ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ ПЕРЕД ЖИТТЯМ</span></b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>42.</b> Захищати і підтримувати життя, шанувати його і любити – це наказ, який Бог дав кожній людині, закликаючи її – свій живий образ – розділити Його панування над світом: “І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі”” (Бут. 1,28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Біблійний текст повною мірою розкриває розмах і глибину влади, якою Бог обдаровує людину. Йдеться передусім про панування над землею і кожною живою істотою, як нагадує Книга Мудрості: “Боже батьків, Господи милосердя, [...] що своєю мудрістю витворив людину, щоб вона панувала над створіннями, які постали через тебе, і щоб керувала світом у святості й справедливості” (9,1-3). Також Псалмоспівець оспівує владу людини як знак слави і величі, що </div>
<div style="text-align: justify;">
дав їй Творець: “Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги: вівцю й усю скотину, та ще й дикого звіря, птицю небесну й рибу в морі, і все, що морськими стежками ходить” (Пс. 8,7-9).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина покликана порати сад землі і доглядати його (пор. Бут. 2,15); отже в особливий спосіб вона відповідальна за середовище життя (тобто за всю землю, яка з волі Бога має слугувати гідності особи і її життю), - відповідальна не лише перед сучасністю, але й перед прийдешнім поколіннями. В цьому і полягає екологічна проблема в усіх її аспектах – від захисту природних “сфер проживання” різних видів тварин і розмаїтих форм життя до “екології людини” в точному значенні(28). Шлях до такого її розв’язання, яке зберігало б життя – кожне життя, вказують етичні засади, ясно й рішуче викладені на сторінках Біблії. По суті, “панування, надане Творцем людині, не означає абсолютної влади; не може бути також мови про свободу “користування” і зловживання речами. Обмеження, яке від початку наклав на людину Творець і яке символічно виражене в забороні “споживати плід дерева” (пор. Бут. 2,16-17), ясно вказує: у видимій природі ми підлягаємо не лише біологічним законам, але також і моральним, що їх не можна порушувати безкарно”(29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>43.</b> Певну участь людини в пануванні Бога виявляє також покладена на неї особлива відповідальність за істинно людське життя. Найурочистішим виявом цієї відповідальності є передавання життя через акт народження, який відбувається завдяки шлюбові чоловіка, про що нагадує нам ІІ Ватиканський Собор: “Сам Бог це сказав: “Не добре чоловікові бути самому” (Бут. 2,18), і “від початку створив їх чоловіком і жінкою” (Мт. 19,4), бажаючи надати йому особливої участі у своїй власній справі сотворення, благословив чоловіка і жінку, мовлячи: “Будьте плідні і множтеся” (Бут. 1,28)”(30). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мовлячи про “особливу участь” чоловіка і жінки в “акті сотворення” їх Богом, Собор прагне підкреслити, що народження дитини – глибоко людська і вельми релігійна подія, адже вона освячує подружжя, яке є “одне тіло” (пор. Бут. 2,24), присутністю самого Бога. Як я написав у Листі до сімей, “коли з подружнього єднання двох народжується нова людина, то приносить вона в світ особливий образ і подобу самого Бога: в біологію народження вписана генеалогія особистості. Якщо ми кажемо, що батьки є співробітниками Бога Творця в зачатті і народженні нової людини, то цим означенням указуємо не лише на закони біології, але і на те, що в людськім батьківстві присутній сам Бог – присутній інакше, ніж у кожному іншому народженні у видимому світі, “на землі”. Бо тільки від Нього може походити “образ і подоба”, властиві людській істоті, так само як це було при сотворенні. Породження є продовженням сотворення”(31). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так учить, просто і промовисто, біблійний текст, який повідомляє про зойк радості першої жінки, “матері всіх живих” (пор. Бут. 3,20). Єва, усвідомлюючи Боже втручання, скрикує: “Я придбала людину з Господньої ласки” (Бут. 4,1). Тобто в акті народження, що ним батьки передають життя дитині, передається також – через створення безсмертної душі(32) - образ і подоба самого Бога. Таким є сенс слів, якими починається “родовід нащадків Адама”: “Коли Бог сотворив людину, він створив її на подобу Божу. Сотворив Він їх – чоловіка й жінку, і благословив їх, і дав їм імя “людина”, тоді, коли створив їх. Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому імя Сет” (Бут. 5,1-3). Власне, ця роль спільників Бога, котрий передає свій образ новій істоті, становить велич подружжя, готового “співдіяти з любов'ю Творця і Спасителя, який через них щодня звеличує і збагачує свою сім’ю”(33). Згідно з таким поглядом єпископ Амфілох звеличив вартість “святого шлюбу, вибраного і піднесеного над усіма земними дарами”, як тієї спільноти, що “є творцем народження і живописцем Божественного образу”(34). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так чоловік і жінка, поєднуючись у шлюбі, залучаються до Божого творення: через народження приймається дар від Бога, і нове життя відкривається прийдешньому. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак незалежно від особливої місії батьків, завдання опікуватися над життям і служити йому стосується до всіх, особливо, коли життя є найкволішим і найбезбороннішим. Сам Христос нагадує нам про це, жадаючи, аби ми любили його в братах стражденних: в голодних, спраглих, нагих, хворих, захожих та ув’язнених. Те, що чинимо ми кожному з них, чинимо самому Христові (пор. Мт. 25,31-46). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ТИ СТВОРИВ МОЄ НУТРО”</span> (Пс. 139 [138],13):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ГІДНІСТЬ ІЩЕ НЕ НАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>44.</b> Людське життя є особливо кволим і тендітним тоді, коли приходить у світ і коли полишає тлінність, аби перейти у вічність. Святе Письмо безліч разів закликає оточувати життя опікою і турботою, надто позначене хворобою і старістю. Якщо в біблії бракує безпосередніх і недвозначних закликів охороняти життя біля його витоків, особливо перед народженням, так само як, зрештою, і перед лицем близько вже кінця, то це можна легко пояснити тим, що навіть самої можливості позбавлення життя чи бодай замаху на нього за таких обставин годі знайти в релігійних і культурних уявленнях Народу Божого. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Люд Старого Завіту боявся безплідності як прокляття, а чисельність нащадків уважав за благословення: “Спадок Господній – діти; плід лона - нагорода” (Пс. 127 [126],3; пор. Пс. 128 [127],3-4). Це переконання виникає між іншим із усвідомлення, що Ізраїль є народом Завіту, покликаним множитися згідно з обітницею, даною Авраамові: “Глянь же на небо і злічи зорі, коли можеш їх злічити! [...] Таке буде твоє потомство” (Бут. 15,5). Одначе передовсім слід сказати, що життя, передане батьками, має джерело в Богові. Свідчення цього можна знайти на багатьох сторінках Біблії, які з повагою і любов’ю говорять про зачаття, витворення життя в лоні матері, народження і про щільний зв’язок, який існує між першою хвилею існування і діянням Бога Творця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
“Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе” (Єр. 1,5): життя кожної людини, від самого початку, протікає згідно з Божим задумом. Іов, перейнятий стражданнями, споглядає Божу дію, спостерігає її в пречудовому процесі витворення свого тіла в утробі матері, і це дозволяє йому зберегти довір’я і мати певність, що існує Божий план щодо його життя: “Руки твої мене склали й сотворили, і ти ж мене всього руйнуєш? Згадай, благаю, що ти мене виробив, неначе глину; і хочеш знову в порох мене повернути. Чи ж ти не вилив мене молоком, не згустив мене сиром? Ти одяг мене шкірою й тілом, з костей і жил зіткав єси мене. Ти дав мені життя і милість, і твоя опіка зберегла мій дух” (10,8-12). Деякі псалми містять сповнений шани подив перед діянням Бога, котрий створив життя людини в лоні матері(35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чи можна припустити, що хоча б мить цього чудового процесу народження життя не підлягала мудрому і сповненому любові діянню Творця і була віддана на поталу людської сваволі? Безумовно, так не думає мати сімох братів, виказуючи свою віру в Бога, котрий є джерелом і запорукою життя від миті зачаття, і разом з тим підставою надії на нове життя після смерті: “Не знаю я, як ви в моїм лоні з’явилися, не я дала вам дух життя, не я звела докупи первні вашого тіла, тож Творець світу, який творив людину, коли вона поставала, який дав буття всім істотам, - віддасть назад вам у своєму милосерді дух життя, бо ви тепер жертвуєте собою задля його святих законів” (2 Мак. 7,22-23). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>45.</b> Одкровення Нового Завіту безумовно підтверджує визнання вартості життя від миті зачаття. Коли Єлизавета вагітніє, то виповідає свою радість словами хвали плідності і сповненого турботи очікування нового життя: “Господь [...] зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми” (Лк. 1,25). Ще сильніше вартість особи від миті її зачаття наголошується в зустрічі Діви Марії та Єлизавети й одночасно – двох дітей, що їх вони носять у лоні. Це власне діти сповіщають настання месіанської ери: в мить їх зустрічі починає діяти відкупна сила присутності Сина Божого серед людей. “Швидко, - пише св. Амбросій, - стає відчутною благодать, яка плине від приходу Марії і від присутності Господа. [...] Єлизавета першою почула голос, але Йоан – вплив благодаті; Єлизавета чує відповідно із законами природи, Йоан радіє з погляду на таїну; Єлизавета відчула прихід Марії, Йоан же – Христа; жона спостерегла прихід Жони, дитина – прихід Дитяти. Жінки розмовляють про милості, що їх вони отримали, а діти в материнських лонах вочевиднюють ласку і таємницю милосердя задля добра самих матерів й обидві силою подвійного чуда пророкують, натхненні синами, яких носять в лоні. Про сина сказано, що він радіє, а про матір, що вона сповнилася Духом, але син, виповнений Святим Духом, сповнив також матір”(36). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>“Я БУВ НЕПОХИТНИЙ У ДОВІР'Ї НАВІТЬ ТОДІ, КОЛИ КАЗАВ: «ЯКИЙ ЖЕ Я </b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">НЕЩАСНИЙ!»”</span> (Пс. 116 [115],10):</i> <span style="color: #cc0000;">ЖИТТЯ В СТАРОСТІ І СТРАЖДАННІ</span></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>46.</b> Так само, коли йдеться про останні миті життя, було б анахронізмом шукати в біблійному Одкровенні безпосереднього розв’язання сучасної проблеми пошанування старих і хворих, або очікувати виразного засудження спроб насильницьки викликати їхню передчасну смерть. Адже в цьому культурному і релігійному контексті спокуси такого штибу відсутні. Навпаки, в особі старої людини, з уваги на її мудрість і досвід, вбачається незаступне багатство для родини і суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Старість тішиться повагою й оточена шаною (пор. 2 Мак. 6,23). Праведник не прохає звільнити від старості і її тягаря; навпаки, молиться так: “Бо ти моя надія, Господи – Господь моє уповання від юності моєї. [...] Аж до самої старості й сивини – не покидай мене, о Боже, поки не оповім про твоє рамено цьому роду, усім, що прийдуть, - про твою потугу” (Пс. 71 [70], 5,18). Месіанська ера уявляється часом, коли “не буде більше [...] старця, який не сповнить свого віку” (Іс. 65,20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як залежить зустрічати в старості невідворотний схил життя? Як слід поводити себе перед лицем смерті? Віруюча людина знає, що її життя в руках Бога: “Ти держиш мою долю” (пор. Пс. 16 [17],5) і згодна прийняти від Нього також і смерть: “Це вирок Господній для кожного тіла: навіщо ж іти тобі проти волі Всевишнього?” (Сир. 41,4). Людина не є володарем смерті, так само, як і життя; в житті і смерті вона мусить цілковито довіритися “волі Всевишнього”, задумові Його любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І під час хвороби людина покликана зберігати таку саму вірність Господові і відновлювати в собі глибоку довіру до Того, котрий “зціляє всі [...] недуги” (Пс. 103 [102],3). Коли людині здається, що вже нема шансу одужати – так що хочеться заволати: “Дні мої, неначе тінь, що простягнулась, і сам я, неначе трава в’яну” (Пс. 102 [101],12) – навіть у такий час віруючий повен незламної віри в животворну силу Бога. Хвороба не вкидає його в розпач і не заохочує шукати смерті, але радше гукати зі сподіванням: “Я був непохитний у довір’ї навіть тоді, коли казав: “Який же я нещасний!” [...] Господи, Боже мій, я візвав до тебе, і ти вилікував мене. Господи, ти вивів із Шеолу мою душу і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму” (Пс. 116 [115],10; 30 [29],3-4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>47.</b> Місія Ісуса і численні приклади зцілення показують, як сильно Бог піклується і про тілесне життя людини. Отець послав Ісуса як “лікаря тіла і душі”(37), аби сповіщав Добру Новину убогим і зціляв рани скрушених серцем (пор. Лк. 4,18; Іс. 61,1). Відтак він сам, розсилаючи в світ учнів, доручав їм місію, в якій проповідування Євангелії поєднано зі зціленням недужих: “Ідіть проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте” (Мт. 10,7-8; пор. Мр. 6,13; 16,18). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безумовно, для віруючого тілесне життя в його земному стані не є абсолютною вартістю, так щоби він міг бути примушений зректися вищої благодаті, як про те говорить Ісус: “... Хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе” (Мр. 8,35). Новий Завіт дає цьому численні приклади. Ісус не вагається принести себе в жертву; він з доброї волі офірує Отцю своє життя за друзів своїх (пор. Йо. 10,15-17). І смерть Йоана Христителя, предтечі Спасителя, також свідчить, що зимне існування не є абсолютним благом: важливіша від нього вірність слову Божому, навіть тоді, коли це може коштувати життя (пор. Мр. 6,17-19). І Стефан, коли його як вірного свідка воскресіння Христа мають стратити, наслідує Учителя і виходить на зустріч своїм кривдникам зі словами прощення (пор. Ді. 7,59-60), торуючи шлях незліченним лавам мучеників, від початку оточених шаною Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте людина не може вільно розв’язувати питання, жити йому чи вмерти; єдиним і абсолютним Владикою, що владен це вирішити, є Творець – Той, у котрому “Живемо, рухаємося й існуємо” (Ді. 17,28). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“УСІ ТІ, ЯКІ ПИЛЬНУЮТЬ ЇЇ, БУДУТЬ ЖИТИ”</span> (Вар. 4,1):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ВІД ЗАКОНУ, ДАНОГО НА СИНАЇ, ДО ДАРУ СВЯТОГО ДУХА</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>48.</b> Життя носить в собі невитравний запис істини. Людина, приймаючи дар Божий, повинна прагнути збереження життя в цій суттєвій істині. Відхилитися від неї означає засудити самого себе на мирне й нещасливе існування і, врешті, стати прямою загрозою для інших, - якщо бар’єри, які за будь-яких обставин гарантують життю повагу і захист, буде зруйновано. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Істинність життя явлена в Божих заповідях. Слово Боже вказує точний напрямок, якому має слідувати життя, аби шанувати свою істину і зберігати гідність. Не лише окрема заповідь “не вбиватимеш” (Вих. 20,13; Втор. 5,17) охороняє життя: весь Закон Господа служить його захистові, бо являє ту істину, в якій воно знаходить своє повне значення. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому не дивно, що Завіт, який Бог уклав зі своїм народом, так тісно пов’язаний з перспективою життя і в його тілесному вимірі. Заповідь подана в Завіті як дорога життя: “Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя і добро, смерть і лихо! Як слухатимеш заповіді Господа, Бога твого, ходитимеш його дорогами та додержуватимешся його заповідей, установ і рішень, - то житимеш і розмножишся, і Господь, Бог твій, поблагословить тебе на землі, що йдеш її зайняти” (Втор. 30, 15-16). Ідеться не лише про Ханаанську землю і народ Ізраїля, але про світ сучасний і прийдешній та про існування всього людства. Бож цілком неможливо, щоб життя зберігало свою автентичність, віддаляючись від добра; добро ж суголосне із самою суттю Божих заповідей, з “життєвими законом” (пор. Сир. 17,11). Добро, яке належить робити, є для життя не гнітючим тягарем, а істотною правдою, яку можна творити тільки чинячи добро. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, Закон як цілість повністю охороняє життя людини. Цим пояснюється, чому так важко виконувати заповідь “не вбивай”, не додержуючись інших “живих слів” (пор. Ді. 7,38), з якими вона пов’язана. Поза таким оточенням ця заповідь обертається всього-на-всього звичною зовнішньою забороною. За надзвичайних обставин людина негайно починає дошукуватися способів її обмежити, послабити чи ухилитися від неї. І тільки тоді, коли ми відкриті всій повноті істини щодо Бога, людини й історії, заповідь “не вбивай” сяє благодаттю для людини в усіх її вимірах і відношеннях. У цій перспективі ми можемо осягнути всю повноту істини, що міститься в словах Второзаконня, які Ісус повторює як відповідь на першу спокусу в пустині: “Не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх” (8,3; пор. Мт. 4,4). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>49.</b> Історія Ізраїля показує, як важко зберегти вірність законові життя, що його Бог вписав у серця людей і ввірив народові Завіту на горі Синай. Коли дехто ходив шляхами, суперечними з Божим задумом, то Пророки передовсім різко нагадували, що тільки Бог – істинне джерело життя. Ми читаємо у Єремії: “Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діряві, що води не держать” (2,13). Пророки викривають тих, хто зневажає життя і порушує права людини: “топчуть голови вбогих у земний порох” (Ам. 2,7); “сповнили це місце безвинною кров’ю” (Єр. 19,4). Пророк Єзекиїл не раз таврує за це Єрусалим, називаючи його “кровожерне місто” (пор. 22,2; 24,6, 9) і “городом, що проливає власну кров посеред себе” (пор. 22,3). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розвінчуючи злочини проти життя, Пророки намагалися передовсім розбудити очікування нової засади буття, що здатна покласти підвалину для оновленого зв’язку з Богом і братами. Вони відкривали виняткові і не знані доти можливості зрозуміти й здійснити всі вимоги Євангелії життя. Це уможливиться тільки завдяки Божому дарові, який очищає і обновлює: “Я окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь; я вас очищу від усіх ваших кумирів. Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро” (Єз. 36,25-26; пор. Єр. 31,31-34). Це “нове серце” дозволяє зрозуміти і здійснити найістиніший і найглибший сенс життя: ним є дар, який виповнюється у віддаванні себе. Саме таке піднесене послання про вартість життя висловлене у біблійній постаті Слуги Господнього: “Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго. [...] Після трудів душі своєї він побачить світло” (Іс. 53,10-11). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Закон виповнюється в житті і діяльності Ісуса з Назарета, а нове серце дається людині через посередництво Його Духа. Ісус бо прийшов не усунути, а доповнити закон – золоте правило взаємної любові є сумою Закону і Пророків (пор. Мт. 7,12). В Ісусі закон остаточно стає “євангелією”, доброю новиною про Божу владу над світом, що вона повертає всяке існування до його коріння і до первинного призначення. Це є Новий Закон, “закон духа, [що дає] життя в Христі Ісусі” (Рм. 8,2), а його підставовим виявленням є дарування себе з любові до братів: “Ми знаємо, що ми перейшли від смерті до життя, бо любимо братів” (1 Йо. 3,14), подібно до Христа, котрий віддає життя за друзів своїх (пор. Йо. 15,13). Це і є закон свободи, радості та щастя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“СПОГЛЯДАТИМУТЬ НА ТОГО, КОГО ПРОКОЛОЛИ”</span> (Йо. 19,37):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>НА ДЕРЕВІ ХРЕСТА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>50.</b> Закінчуючи цей розділ, присвячений роздумам над християнським посланням про життя, мені хотілося б затриматися на кожному з вас, - аби повністю зануритися у споглядання Того, кого прокололи і який усіх притягає до себе (пор. Йо. 19,37; 12,32). Звертаючись до “зображення” розп’яття (пор. Лк. 23,48), ми можемо побачити в тому славетному дереві звершення і повне одкровення всієї Євангелії життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Рано по полудню Великої П’ятниці “темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години, бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині” (Лк. 23,44-45). Це – картина могутнього космічного перевороту, нелюдського змагання між силами добра і зла, між життям і смертю. Сьогодні ми також перебуваємо в самому центрі драматичної боротьби між “культурою смерті” і “культурою життя”. Але цей морок не може закрити сяйво хреста; навпаки, на його тлі хрест ясніє ще виразніше і чіткіше, являючи собою вісь, сенс і мету всієї історії і кожного людського життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісуса прибито до хреста і піднесено над землею. Він переживає мить своєї найбільшої “немочі”. Здається, Його повністю віддано на глум кривдників і знущання катів: з Нього глузують, Його беруть на кпини й хулять (пор. Мр. 15,24-36). Але саме через це римський сотник, “бачивши, [...] що так віддав Духа, сказав: “Чоловік цей справді був Син Божий”” (Мр. 15,39). Так тожсамість Сина Божого проявляється у мить Його найбільшої слабості: на Хресті явлена Його слава! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Своєю смертю Ісус проливає світло на сенс життя і смерті кожної людської істоти. Перед смертю Він молиться до Отця, прохаючи прощення для своїх переслідувачів (пор. Лк. 23,34), а злочинцеві, котрий просить Ісуса згадати його в Своєму царстві, відповідає: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї” (Лк. 23,43). Після Його смерті “гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали” (Мт. 27,52). Спасіння, що відбулося через Христа, - це дар життя і воскресіння. Всім своїм життям Ісус обдаровував людей спасінням, зціляючи і благословляючи їх (пор. Ді. 10,38). Та чуда, зцілення й навіть воскресіння були знаком іншого спасіння – прощенням гріхів, тобто звільненням людини від найдошкульнішої хвороби і піднесенням її до життя Самого Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На Хресті оновлюється і довершується у повній і остаточній досконалості чудо зі змієм, що його підняв Мойсей у пустелі (пор. Йо. 3,14-15; Чис. 21,8-9). Так і тепер кожна людина, відсуваючи загрозу своєму існуванню, може звести погляд на Того, хто був проколотий, і знайти надію, визволення і відкуплення. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>51.</b> Ще одна подія привертає мою увагу і глибоко зворушує мене: “І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: “Звершилось”; і схиливши голову, віддав духа” (Йо. 19,30). І римський воїн “проколов Йому списом бік, і потекла негайно ж кров – і вода” (Йо. 19,34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тепер уже звершилось. Вислів “віддав духа” описує смерть Ісуса подібною до смерті кожної людини, але, здається, вказує і на “дар Духа”, яким Він рятує нас від смерті і відкриває для нового життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина отримує частку в житті самого Бога. Через таїнства Церкви (їхніми символами є кров і вода, що витекли з боку Христа) це життя безнастанно передається синам Божим, і тому вони стають народом Нового Завіту. З Хреста – джерела життя – народився і поширився “народ життя”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Споглядання Хреста веде нас до глибинних коренів усього, що сталося. Ісус, прийшов у світ, сказав: “Ось Я іду вчинити Твою волю” (пор. Євр. 10,9). Він у всьому був покірний Отцю і, “полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця” (Йо. 13,1), - віддав за них до решти самого себе. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Він, котрий “прийшов не на те, щоб Йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох” (Мр. 10,45), осягає на Хресті вершину любові: “Ніхто неспроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Йо. 15,13). І він умер за нас, коли ми ще були грішниками (пор. Рим. 5,8). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тим самим Ісус звіщає, що життя сягає своєї вершини, свого сенсу і своєї звершеності, коли воно віддається в дар. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому місці наше розміркування стає хвалою та подякою і заразом спонукає нас наслідувати Ісуса і йти за Ним (пор. 1 Пт. 2,21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми також покликані віддати життя за братів, справджуючи істинний сенс і призначення нашого буття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми здатні до цього, бо Ти, о Господи, дав нам приклад і силу Твого Духа. Ми зможемо це вчинити, якщо кожного дня, з Тобою і так, як Ти, будемо покірні волі Отця. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож дозволь нам, аби ми вміли великодушно і з серцем слухняним слухати кожне слово, яке виходить з уст Божих: так ми навчимося не лише “не вбивати” людського життя, але й шанувати, любити і зміцнювати. </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Розділ ІІІ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">НЕ ВБИВАЙ</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СВЯТИЙ БОЖИЙ ЗАКОН</b></span> </div>
<b><br /></b>
<b><i><span style="color: purple;">“ЯК ХОЧЕШ УВІЙТИ В ЖИТТЯ, ДОДЕРЖУЙ ЗАПОВІДЕЙ”</span> (Мт. 19,17):</i> </b><br />
<span style="color: #cc0000;"><b>ЄВАНГЕЛІЯ І ЗАПОВІДЬ</b></span> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>52.</b> “Аж ось один приступив до нього й каже: “Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Ісус сказав до нього: “... Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей”” (Мт. 19,16-17). Учитель говорить про вічне життя, тобто про участь у житті самого Бога. Дорога до цього життя лежить через виконання Божих заповідей, а отже й заповіді “не вбивай”. Це перший з десяти наказів, що їх Ісус нагадав молодикові, котрий питав Його, яких заповідей слід дотримуватись: “А Ісус до нього: “Не вбивай, не чини перелюбу, не кради ...”” (Мт. 19,18). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Заповідь Божу не можна ніколи відділяти від Його любові: вона завжди є даром, котрий має слугуватися розвиткові людини та її радості. Так заповідь становить істотний складник і первінь Євангелії, навіть більше – сама стає “євангелією”, тобто доброю і радісною звісткою. Євангелія життя також є для людини великим Божим даром і обов’язком водночас. У вільної особи вона пробуджує подив та вдячність і вимагає, щоби та приймала, берегла й цінувала її з живим відчуттям відповідальності – Бог дає людям життя, аби вони його любили, шанували і підтримували. Отже, дар стає заповіддю, а сама заповідь є даром. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Творець хотів, аби людина, живий образ Божий, була царем і владикою. “Бог, пише св. Григорій Бійський, - створив людину такою, аби вона могла виконувати свою ролю царя землі. [...] Людина створена за подобою владики всесвіту. Отже від самого початку закладено в її природі риси владарювання. Людина також є владикою. Створена панувати над світом, вона отримала образ, подібний до образу владики всесвіту і є Його живою подобою, що завдяки своїй гідності прилучається до досконалості Божественного взірця”(38). Людина, яка покликана плодитися й множитися, підпорядковувати землю й панувати над усіма нижчими істотами (пор. Бут. 1,28), є царем і владикою не лише речей, але передовсім самої себе(39) і, в певному розумінні, життя – воно ж бо людині дане і може бути передане через дітонародження, здійснюване в любові і з повагою до Божого задуму. Проте це не абсолютна, а вжиткова влада, уречевлене відображення єдиної і нескінченної влади Бога. Тому людина мусить використовувати її з мудрістю і любов’ю, долучаючись до невимірної мудрості і любові Бога через вільний і радісний послух Його святим Законам (пор. Пс. 119 [118]). Джерелом і живильною силою цього послуху є усвідомлення Господніх заповідей як дару милості, якій довірено людині лише для блага, аби оберігати її гідність і вести до щастя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина не є абсолютним володарем і самовладним суддею речей, тим більше життя, але “виконавцем плану, що його поклав Творець”(40), і в цьому полягає її незрівняна велич. Людина отримала життя як скарб, якого їй не вільно змарнувати, і як талант для розумного порядкування. Людина має звітуватися за нього перед своїм Господом (пор. Мт. 25,14-30; Лк. 19,12-27). </div>
<div style="text-align: justify;">
<i><br /></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ВІД КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВИМАГАТИМУ [ЗА] ЖИТТЯ ЛЮДИНИ” </span>(Бут. 9,5):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ Є СВЯТИМ І НЕДОТОРКАННИМ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>53.</b> “Людське життя є святе, позаяк від самого початку вимагає “творчого діяння Бога” і назавжди залишається в особливій причетності до Творця, єдиної своєї мети. Сам Бог є Господарем життя, від початку і до кінця. Ніхто, ні за яких обставин, не може привласнити собі права знищення невинної людської істоти”(41), - такими словами Настанова Donum vitae викладає основний зміст Божого Одкровення про святість і недоторканість людського життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святе Письмо вочевидь дає заповідь “не вбиватимеш” як Божий наказ (Вих. 20,13; Втор. 5,17). Міститься вона в Декалозі – у самому серці Завіту, укладеному між Богом і обраним народом; одначе була присутня ще в первісному завіті, який Бог уклав з людством після потопу – очисної кари за поширення гріха і насильства (пор. Бут. 9,5-6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бог проголошує себе абсолютним Господарем життя людини, створеної на Його образ і подобу (пор. Бут. 1,26-28). Тому людське життя набуває святості і недоторканості, відбиваючи недоторканність самого Творця. Власне тому сам Бог стане суворим суддею кожного порушення заповіді “не вбивай”, - цієї підстави людського співіснування. Він є goel, тобто “оборонець невинних” (пор. Бут. 4,9-15; Іс. 41,14; Єр. 50,34; Пс. 19[18],15). У такий спосіб Бог зазначає, що “не радіє з погибелі живучих” (пор. Мудр. 1,13). З цього може тішитися тільки Сатана: через його заздрість смерть увійшла у світ (пор. Мудр. 2,24). Це він, “душогубець від початку”, а також “брехун і батько лжі” (пор. Йо. 8,44), зводячи людину, скеровує її до гріха і смерті, видаючи їх за мету й вінець життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>54.</b> Заповідь “не вбивай” має виразно негативний зміст, бо визначає граничні межі, яких ніколи не можна переходити. Однак опосередковано вона схиляє до позитивної постави, яка передбачає беззастережну пошану до життя, його захист і простування вперед дорогою любові, що дарується, приймається і слугує. Отак і народ Завіту, хоча важко й поволі, торував шлях до такої постави, готуючи себе до великого звіщення Ісуса: заповідь любити ближнього подібна до заповіді любити Бога. “На ці дві заповіді весь закон і пророки спираються” (пор. Мт. 22,36-40). “Бо заповіді [...] “Не вбивай”, [...] і всякі інші заповіді, - наголошує апостол Павло, - містяться у цьому слові: “Люби твого ближнього, як себе самого”” (Рм. 13,9; пор. Гл. 5,14). Заповідь “не вбивай”, прийнята і виповнена в Новому Законі, залишається незмінною умовою, “щоб увійти в життя” (пор. Мт. 19,16-19). Така ж перспектива окреслена й у рішучих словах апостола Йоана: “Кожен, хто ненавидить брата свого, - душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного” (1 Йо. 3,15). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Жива Традиція Церкви від самого свого початку рішуче підтверджувала заповідь “не вбивай”, як свідчить про це Дідахе, найдавніший позабіблійний християнський текст: “Існує два шляхи: один – життя, другий – смерті; відмінність же величезна між тими шляхами [...]. Друга ж заповідь учення така: не вбивай, [...] не вбивай плоду, не відбирай життя немовляти. А ось шлях смерті: [...] не знаючи милосердя до нещасних, не допомагають стражденному, не зважають на Творця, натомість без докорів сумління забивають немовлят і витравлюють плід, відвертаються від убогих, пригнічують кривджених, боронять багатих, а бідних судять несправедливо, - вони сповненні гріха. Ви, діти, не майте з цим нічого спільного!”(42).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Впродовж усього часу Традиція Церкви завжди однозначно наголошувала безумовну і тривку вартість заповіді “не вбивай”. Загальновідомо, що споконвіку вбивство вважалося одним із трьох найтяжчих гріхів (укупі зі зрадою віри та перелюбом), і що розкаяний убивця мусів відбути особливо тривалу і важку прилюдну спокуту, перш ніж його прощали і повно приймали до церковної громади. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>55.</b> Це не дивно, адже вбивство людської істоти, - образу Божого, є особливо тяжким гріхом. Лише Бог є Господарем життя! Одначе під впливом численних і часто драматичних подій, які відбуваються в особистому та суспільному житті, думка віруючих прагне повніше і глибше усвідомити, що саме заповідь Божа забороняє і що приписує(43). Адже трапляються випадки, коли вартості, що містяться у Законі Божому, набирають обрисів справжнього парадоксу. Наприклад, за обставин правоможного самозахисту важко узгодити право боронити своє життя і вимогу не зашкодити життю іншої людини. Не викликає сумніву, що внутрішня вартість життя, а також обов’язок любити самого себе, так само як інших, складають підставу справжнього права на самозахист. Навіть заповідь любити ближнього, виголошена в Старому Завіті і підтверджена Ісусом, за мірило приймає любов до самого себе: “Будеш любити ближнього твого, як себе самого” (Мр. 12,31). Тому ніхто не може відмовитись від права на власну оборону лише тому, що недостатньо любити життя чи самого себе, але єдине силою героїчної любові, котра згідно з духом євангельських доброчинств (пор. Мт. 5,38-48) поглиблює і перетворює любов до себе в рішучу готовність на самопожертву, найвищим взірцем якої є Господь Христос. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, “узаконений самозахист може бути не лише правом, а й поважним обов’язком того, хто відповідає за життя іншої особи, за спільне добро родини або держави”(44). Але, на жаль, буває і так: щоб знешкодити нападника, іноді доводиться позбавити його життя. В такому випадку спричинення смерті належить поставити на карб самому нападникові, що наразив себе, навіть коли він несповна розуму і не підлягає моральній відповідальності(45).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>56.</b> Під цим же кутом належить розглядати проблему смертної кари. У Церкві (так само як і в світських колах) дедалі голосніше лунають вимоги щодо найобмеженішого її застосування або навіть повного скасування. Цю проблему треба завести в контекст карної справедливості, котра мусить бути як найвідповіднішою людській гідності, і, зрештою, Божому задумові щодо людини і суспільства. Справді, покарання, що його встановлює держава, має на меті передовсім “виправлення безладу, який виник через правопорушення”(46). Світська влада повинна протидіяти порушенню прав особи і суспільства, накладаючи на винуватця відповідне покарання як умову повернення йому права користуватися своєю свободою. Таким чином влада захищає громадський порядок і безпеку людей, а для самого злочинця кара є допомогою та спонукою до виправлення й водночас відплатою за скоєння(47).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Очевидно, що для осягнення таких цілей міра й обсяг покарання повинні бути ретельно зважені й оцінені. Вони не повинні сягати вищого ступеня, - позбавлення життя, - за винятком конечної потреби, коли немає інших способів захисту суспільства. Одначе нині завдяки дедалі кращій розбудові пенітенціарних установ таке трапляється дуже рідко, може й ніколи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В кожнім разі має силу засада, означена в новому Катехизмі Католицької Церкви: “Якщо безкровні засоби є достатніми, щоб захистити життя людей від нападника і забезпечити громадський порядок й особисту безпеку, то влада повинна застосувати їх, бо вони краще узгоджуються з конкретними умовами суспільного блага і більше відповідають гідності людської особи”(48).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>57.</b> Якщо така велика увага приділяється пошані кожного життя, навіть життя злочинця й нападника, то щодо невинного заповідь “не вбивай” має абсолютну вартість, - тим більше тоді, коли ця людина квола та безборонна й остаточний захист від сваволі та насильства інших віднаходить лише в необмеженій силі Божої заповіді. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справді, цілковита недоторканість невинного людського життя – це моральна істина, яка безпосередньо випливає з повчань Святого Письма, незмінно визнається Традицією Церкви й одностайно проголошується її Магістерією. Така одностайність є одностайність є очевидним плодом тієї “надприродної суті віри”, пробудженої й утвердженої Святим Духом, яка оберігає Божий люд від блукань, виявляючи “загальну згоду у справах віри і моралі”(49).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки в сумліннях й в суспільній свідомості поступово стирається розуміння того, що пряме позбавлення життя будь-якої невинної людської істоти (особливо на початках і при кінці її існування) є безумовним і тяжким моральним перестуком, Магістерія Церкви [вчительський уряд] подвоїла захист святої й недоторканної природи людського життя. З Папською Магістерією, яка особливо часто зверталася до цього питання, завжди було суголосне єпископальне вчення, що міститься в численних і розлогих доктринальних і пастирських документах, виголошених єпископськими конференціями й окремими єпископами. ІІ Ватиканський собор також стисло, але рішуче і недвозначно висловився з цього приводу(50).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І тому силою Христової влади, наданої Петрові і його Наступникам, ми у згоді з єпископами Католицької Церкви підтверджуємо, що пряме й умисне вбивство невинної людської істоти завжди є важкою аморальною дією. Корені цієї доктрини ґрунтуються на неписаному законі, що його кожний, дякуючи світлові розуму, віднайде у власному серці (пор. Рм. 2,14-15); її підтверджено Святим Письмом, передано Традицією, вона викладається особливою й загальною Магістерією Церкви(51).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Свідоме й добровільне рішення позбавити життя невинну людську істоту завжди з погляду моралі є злом і ніколи не може бути дозволене ні як мета, ні як засіб досягти доброї мети. Адже це поважний непослух моральному законові, а отже і самому Богові, який є його творцем й гарантом; такий акт суперечить первісним чеснотам – справедливості й любові. “Ніхто і ніщо не може дати право на вбивство невинної людської істоти, хай це буде ембріон чи плід, дитина чи дорослий, людина стара, безнадійно хвора чи при смертна. Поготів, ніхто не може домагатися, аби було виконано цей акт убивства щодо нього самого чи щодо іншої особи, яка вимагає опіки – з таким рішенням не можна погодитися ні прямо, ні умовно. Жодна влада не має законного права ані до цього змушувати, ані це дозволяти”(52).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З погляду права на життя кожна невинна людська істота є цілком рівна з будь-якою іншою. Ця рівність є підставою гідних соціальних стосунків, котрі, щоб бути такими, мають ґрунтуватися на істині й справедливості, визнаючи і боронячи кожну людину як особу, а не як річ, що нею можна розпоряджатися. Щодо моральної норми, яка забороняє вбивство невинної людської істоти, то “немає ні для кого жодних привілеїв або винятків. Не має ніякого значення, чи хтось є володарем світу, чи останнім “злидарем” на цій землі – перед вимогами моралі всі ми цілковито рівні”(53).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“КОСТІ МОЇ НЕ БУЛИ СХОВАНІ ВІД ТЕБЕ, КОЛИ ПОСТАВ Я ТАЄМНИЧО”</span> (Пс. 139 [138],15-16):</i> <span style="color: #cc0000;">ОБУРЛИВИЙ ЗЛОЧИН ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ</span></b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>58.</b> Серед усіх злочинів, які людина може вчинити, вбивство життя - переривання вагітності, роблять цей переступ особливо серйозним і гідним осуду. ІІ Ватиканський Собор зазначив, що разом із дітогубством це – “найбільше лиходійство”(54). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак тепер люди усвідомлюють його злочинність дедалі слабше. Ментальне, звичаєве й правове схвалення переривання вагітності промовисто засвідчує небезпечну моральну кризу, яка поступово руйнує здатність розрізняти добро і зло, навіть коли йдеться про засадниче право на життя. Загрозливість цього становища нині особливо потребує мужності, щоби зазирнути правді в очі й назвати речі своїми іменами, не піддаючись зручним поступкам і спокусам ошукати самих себе. В таких умовах пересторога Пророка лунає дедалі суворіше: “Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!” (Іс. 5,20). Якраз на прикладі переривання вагітності часто подибуємо двозначні формулювання (на кшталт “захід”), призначені приховати його істинну природу й послабити тягар у суспільній свідомості. Можливо, вже сама ця мовна особливість – ознака неспокою сумління. Проте жодне слово не ладне змінити істини: переривання вагітності – не важить, у який спосіб виконане, - є свідомим і прямим убивством людської істоти між зачаттям і народженням – на самих початках її життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Моральний тягар переривання вагітності постає в усій повноті від усвідомлення, що йдеться про вбивство, надто якщо задуматися над його особливими обставинами. Адже людина знищується на порозі життя, отже вбивається найневинніша істота, яку тільки можна собі уявити: вона не може бути нападником взагалі, а несправедливим і поготів! Вона настільки квола і безборонна, що позбавлена навіть того мізерного захисту, яким для немовляти є його благальний крик і плач. Вона цілковито ввірена турботі і опіці тієї, котра носить її в своєму лоні. Але часом саме вона – мати – прагне вбивства цієї істоти, і навіть сама його спричинює. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоправда, переривання вагітності часто є для матері болісним і драматичним переживанням. Вирішуючи позбутися плоду, вона часто керується не суто егоїстичними міркуваннями, а дбає про якісь поважні блага, як от власне здоров’я чи належний життєвий рівень для інших членів родини. Часом виникають побоювання, що зачата дитина муситиме жити в таких поганих умовах, що найліпше буде їй зовсім не родитися. Та всі ці й подібні до них мотиви, хоч які поважні й драматичні, ніколи не можуть виправдати умисного позбавлення життя невинної людської істоти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>59.</b> Рішення вбити ще ненароджену дитину часто приймає не лише мати, але й інші особи. Передовсім, винним може бути батько дитини, не тільки в тому разі, коли він безпосередньо схиляє жінку до аборту, але й коли опосередковано спричинює таке рішення, залишаючи сам-на-сам із проблемами, пов’язаними з вагітністю(55). Так родина дістає смертельну рану – принижується її природна гідність як “святилища життя” і спільноти любові. Не слід також нехтувати вплив, що його чинять кревні й друзі. Часто жінка зазнає такого сильного тиску, що психічно почувається змушеною погодитися на переривання вагітності. Безперечно, в такому разі найбільша моральна відповідальність лягає на тих, хто прямо чи опосередковано примусив її перервати вагітність. Відповідальні також лікарі й працівники системи охорони здоров’я, які ставлять на службу смерті знання та вміння, здобуті на те, щоб захищати життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але відповідальності підлягають також ті законодавці, котрі підтримали й затвердили закони, які допускають аборти, а також (такою мірою, якою ця справа залежить від них) керівники медичних закладів, де здійснюють переривання вагітності. Загальній і не менш серйозній відповідальності підлягають як ті, хто сприяв поширенню сексуальної свободи і легковаження материнством, так і ті, що мали виробити, але не зробили цього, дієву соціальну політику на допомогу сім’ї, - особливо багатодітній або обтяженій матеріальними чи виховними труднощами. Нарешті, не варто скидати з уваги організованої змови, до якої причетні міжнародні установи, фонди й товариства, котрі провадять послідовну боротьбу за легалізацію і розповсюдження абортів у світі. В цьому сенсі проблема переривання вагітності не обмежується проблемою відповідальності окремих осіб, а зло від неї набирає далекосяжних суспільних вимірів; вона є надзвичайно тяжкою травмою, що її завдають громадській культурі ті, котрі повинні бути її будівничими й охоронцями. Як я вже писав у Листі до Сімей, “стоїмо перед велетенською загрозою не лише окремому єдиному людському життю, але й усій нашій цивілізації”(56). Ми здибались з чимось, що можна означити як “структуру гріха”, спрямовану проти ще не народженого життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>60.</b> Дехто силкується виправдати переривання вагітності, твердячи, що зародок (принаймні поки не збіг якийсь час) не можна вважати людським життям. Насправді “від миті запліднення яйцеклітини розпочинається життя, котре не є життям батька чи матері, але нової людської істоти, що самостійно розвивається. Вона ніколи не стане людиною, якщо не є нею від цього моменту. Цю очевидну, завжди знану істину [...] підтверджують цінні докази сучасної генетики, яка визначила, що від першої миті існує докладна програма того, ким буде жива істота: людиною, конкретною людиною, з цілком певними рисами. Життя людини розпочинається від запліднення, хоча потрібен час, аби кожна з її великих потенційних можливостей повністю сформулювалася і могла бути задіяна”(57). І хоча присутність спіритуальної душі в жодний спосіб не можна підтвердити експериментально, проте наукове знання про людський ембріон “дає цінні дані для підставового висновку про наявність особистості уже від самої появи життя: хіба живе людське створіння не є людською особою?”(58).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зрештою, йдеться тут про річ настільки значну з погляду моральної відповідальності, що навіть самої ймовірності існування особи має бути досить, аби схвалити найсуворішу заборону будь-яких втручань, що провадять до загибелі людського ембріона. Саме тому, незалежно від філософських тверджень і наукових дискусій, у яких Магістерія не брала безпосередньої участі, Церква завжди навчала і далі навчає, що плід як єство людського зачаття від першого моменту його існування має право на безумовне пошанування, якого морально заслуговує людина в її тілесній і духовній єдності: “Людська істота має бути шанована і трактована як особа від моменту свого зачаття, і тому від цього самого моменту за нею належить визнавати права особи, серед них, передовсім, непорушне право кожної невинної людської істоти на життя”(59).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>61.</b> Тексти Святого Письма, які взагалі не згадують зумисне переривання вагітності, а отже не містять і його безпосереднього та чіткого засудження, висловлюють велику пошану до людської істоти в материнськім лоні. Це підказує нам логічний висновок, що й на неї поширюється Божа заповідь “не вбивай”.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людське життя святе й недоторкане кожної миті свого існування, також і у первісній одміні, що передує народженню. Людина уже в материнім лоні належить Богові, бо Він, усе осягаючи і знаючи, творить і витворює його своїми руками, бачить у малому безформному ембріоні майбутню дорослу людину, дні якої вже злічені і покликання записано в “книгу життя” (пор. Пс. 139 [138].1,13-16). Як свідчать численні біблійні тексти(60), людина, ще перебуваючи в материнському лоні, вже напевно є особою, до якої звертається любов і отче провидіння Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як виразно засвідчує відповідна декларація(61), християнська Традиція від початку і дотепер ясно і одностайно вважає переривання вагітності за особливо серйозну моральну провину. Від першого зіткнення із греко-римським світом, де широко застосувалося переривання вагітності й дітогубство, християнська спільнота рішуче протиставляла своє вчення і побутування традиціям тодішнього суспільства, про що свідчить уже цитований тут Дідахе(62). Грецький церковний письменник Атенагор згадує, що жінок, які ліками зганяли плід, християни вважали вбивцями, бо діти ще в лоні матері “вже оточені опікуванням Божого Провидіння”(63). Тертуліан, латинський письменник, стверджує: “Хто не дозволяє людині народитися, той передчасно вбиває її – не важить, вбивається вже народжена особа чи ще не народжена. Хто має бути людиною, вже нею є”(64). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Упродовж майже двотисячолітньої історії Церкви такий погляд незмінно проповідували її Отці, Пастирі й Доктори. Дискусії в галузях точних наук і філософії щодо миті, коли вселяється розумна душа, ніяк не похитнули морального осуду абортів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>62.</b> Новітні папські напучування якнайрішучіше підтверджують ці загальні доктрини. Особливо Пій ХІ в Енцикліці Casti connubii викрив облудність виправдань переривання вагітності(65). Пій ХІІ засудив будь-яке втручання, що має на меті знищити ще не народжене людське життя, “незалежно від того, чи вбивство є власне метою, чи лише засобом досягнути іншої мети”(66). Іван ХХІІІ підтвердив, що людське життя є священним, бо “від самого початку вимагає діяння Бога Творця”(67). ІІ Ватиканський Собор, як уже згадувалося, суворо засудив переривання вагітності: “Належить, докладаючи всіх зусиль, [...] від самого зачаття з найбільшою турботою оберігати життя; зігнання плоду, як і дітогубство – найжахливіші лиходійства”(68).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уже від перших віків канонічний порядок Церкви накладав стягнення на тих, котрі заплямували себе гріхом переривання вагітності, і ця практика більш чи менш суворих покарань засвідчена на різних відтинках історії. Кодекс канонічного права 1917 року за переривання вагітності карав відлученням від церкви(69). Поновлене канонічне законодавство також тримається тієї самої лінії, стверджуючи: “Хто спричиняє переривання вагітності, той підлягає відлученню від Церкви силою самого закону (latae sententiae)”(70). Відлучення зазнають усі, хто здійснює цей злочин, знаючи, що він караний, а отже співучасники й ті, без участі яких він не був би скоєний(71). За допомогою такої суворої кари Церква означує цей злочин як найтяжчий та найнебезпечніший і заохочує до ревних пошуків шляху навернення. Бож кара відлученням призначена змусити винуватця цілком усвідомити серйозність вчиненого гріха, і відтак скерувати на остаточне навернення і каяття. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Така повна одностайність доктринальної і дисциплінарної традиції Церкви дозволила Павлові VI стверджувати, що вчення в цій частині “не змінилося і не підлягає змінам”(72). Тому владою, яку Христос дав Петрові і його Наступникам, ми, разом з єпископами (котрі безліч разів засудили аборти, і в перебігу згаданих консультацій, хоч і перебуваючи в різних кінцях світу, одностайно схвалили цю доктрину), заявляємо, що безпосереднє переривання вагітності, тобто задумане як мета чи як засіб, завжди є серйозною моральною провиною, бо це – свідоме вбивство невинної людської істоти. Ця доктрина спирається на природне право і писане Боже слово, передається традицією і викладається особливою й загальною Магістерією Церкви(73). Жодні обставини, жодна мета, жоден закон на світі не зможуть зробити прийнятною дію, яка сама собою є негідною, бо суперечить Законові Божому, що записаний у серці кожної людини, пізнається розумом і проголошується Церквою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>63.</b> Моральна оцінка переривання вагітності стосується також до нових видів операцій на людських ембріонах. Такі втручання, хоча й мають чесну за своєю природою мету, все ж неминуче спричинюють смерть зародка. Йдеться про дедалі частіше виконувані в царині біомедичних досліджень експерименти на ембріонах, які в деяких державах дозволені законом. ”Операції на людському ембріоні прийняті за умову, якщо вони шанують життя і недоторканість ембріона; не наражають його на невиправдано великий ризик, але спрямовані на лікування, покращення стану здоров'я чи на порятунок загроженого життя”(74). Проте водночас слід підкреслити, що використання людських ембріонів і плодів як експериментального матеріалу є злочином супроти їхньої гідності людських істот, котрі мають право на таке ж саме пошанування, як і вже народжена дитина і кожна людина(75).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На такий самий моральний осуд заслуговує також практика використання ще живих ембріонів і людських плодів (часом спеціально “спродукованих” у лабораторних умовах) уже як ужиткового "біологічного матеріалу” чи як джерела органів або тканин для пересадок під час лікування хвороб. Насправді, вбивство невинних людських істот – навіть задля користі інших – вчинок цілковито неприпустимий. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Належить звернути особливу увагу на моральну оцінку перед пологових діагностичних технік, що дозволяють виявити можливі аномалії в організмі ще не народженої дитини. Власне, з погляду на комплексність цих технік їх оцінка має бути якнайдокладнішою і виваженою. Вони морально виправдані, якщо не становлять надмірної загрози для дитини і для матері та якщо застосовуються, щоб здійснити вчасне лікування чи допомогти спокійно і свідомо прийняти дитину, що має народитися. Однак можливості лікування в період до народження поки що дуже обмежені; тому часто буває, що ці технології прислужуються євгенічній ментальності, котра допускає вибіркове переривання вагітності, аби запобігти народженню дітей, уражених якимись аномаліями. Такий спосіб мислення є ганебним і гідним всілякого осуду, бо він привласнює собі право визначати вартість людського життя тільки в категоріях “нормальності” і фізичного здоров'я, відкриваючи шлях до правоможності дітогубства та евтаназії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте, якщо ми щиро приймаємо наших братів, котрі простують життям, потерпаючи від тяжких кривд, то їхня відвага й радість надзвичайно промовисто засвідчить справжній вартості, що навіть за найскладніших обставин роблять життя цінним для себе і для інших. Церква стає на бік тих подружніх пар, які готові з великим збентеженням і болем прийняти упосліджених дітей. Церква вдячна тим багатьом родинам, котрі всиновлюють дітей, що їх через каліцтво чи хворобу покинули батьки. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“Я ВБИВАЮ І ОЖИВЛЯЮ”</span> (Втор. 32,39):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ДРАМА ЕВТАНАЗІЇ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>64.</b> Наприкінці життя людина постає перед таємницею смерті. Сьогодні, внаслідок поступу в медицині й через те, що в культурному контексті часто не лишається місця для трансцендентного, випробування смертю набирає деяких нових характерних рис. Позаяк тенденція цінувати життя лише за його насолоди й добробут переживає дедалі більше, страждання видаються нестерпним тягарем, якого слід позбутися за будь-яку ціну. Смерть, що вважається “безглуздою”, коли несподівано кладе край життю, відкритому до майбутнього, стає натомість “бажаним визволенням”, коли людське існування нестерпне.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, людина, відкидаючи засадничий зв'язок із Богом чи забуваючи про нього, гадає, нібито сама є для себе критерієм і нормою, і що вона має право вимагати від суспільства, аби воно забезпечувало можливість і способи цілком самостійно приймати рішення щодо власного життя. Особливо це стосується людини у розвинутих країнах; схиляє її до цього, окрім усього іншого, невпинний поступ медицини та її засобів, щораз успішніших. Дякуючи використанню надзвичайно складних метод й устаткувань, сучасна теоретична і практична медицина спроможна ефективно діяти у таких випадках, які раніше видавалися за безнадійні, пом'якшувати або взагалі знімати біль, а також підтримувати й продовжувати життя у стані крайнього виснаження, штучно оживлювати людей після раптової зупинки всіх найважливіших біологічних функцій, як і чинити оперативні втручання з метою отримати органи для пересадки. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За таких умов дедалі міцнішає спокуса евтаназії, тобто спокуса стати володарем смерті, спричинюючи її передчасно, і “м'яко” закінчувати власне чи чуже життя. Насправді ж те, що могло би здатися логічним і гуманним, за глибшого аналізу виявляється абсурдним і нелюдським. Ми перебуваємо перед лицем одного з найтривожніших симптомів “культури смерті”, що особливо шириться у суспільствах добробуту, ментальності яких властива настанова на продуктивність. Відповідно до цього погляду, присутність дедалі більшої кількості старих і недужих людей видається надто витратною й обтяжливою. Такі люди часто-густо ізольовані від родини і суспільства, яке майже завжди керується критеріями продуктивності і успіху, згідно з якими незворотньо упосліджене життя вже не має жодної вартості. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>65.</b> Для правильної моральної оцінки евтаназії слід передовсім дати їй чітке означення. Під евтаназією у точному і правильному значенні належить розуміти дію або бездіяльність, що за своєю природою чи наміром виконавця спричиняє смерть з метою уникнути будь-якого страждання. “Тому евтаназію належить розглядати в контексті наміру, а також застосованих метод”(76).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від евтаназії слід відрізняти рішення про відмову від так званої “активної терапії”, тобто від певних медичних заходів, що перестали бути відповідними реальному становищу хворого, бо неспівмірні з очікуваними результатами або надто обтяжливі для самого хворого і для його родини. За обставин, коли смерть є близькою і неуникною, припустимо у згоді із сумлінням “відмовитися від подальших заходів, що можуть викликати лише нетривале й болісне продовження життя; проте не варто припиняти звичайної терапії, якої потребує хворий у таких </div>
<div style="text-align: justify;">
випадках”(77). Певно що моральним обов'язком кожного є лікуватися і піддаватися лікуванню, але такий обов'язок треба узгодити з конкретними обставинами: оцінити, чи співвідносяться застосовувані заходи з очікуваним одужанням. Відмова від надзвичайних і пересадних заходів не рівнозначна самогубству чи евтаназії; радше це прийняття людського стану перед наближенням смерті(78).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У сучасній медицині дедалі більшого значення набуває так звана “паліативна терапія”, призначена пом'якшити страждання в кінцевій стадії хвороби і забезпечити хворому необхідну людську підтримку. В цій площині, зокрема, вирізняється проблема можливості застосовувати всілякі засоби для тамування і заспокоєння болю, для полегшення страждань хворого, навіть якщо це спричиняє небезпеку вкоротити йому життя. Коли хтось доброхіть приймає муки, відмовляючись від знеболення, щоби зберегти притомність і (якщо він віруючий) свідомо мати частку у стражданнях Ісуса, то такий приклад гідний похвали, але не означає, що геть усі зобов’язані до такої “героїчної” постави. Уже Пій ХІІ дозволив використання наркотиків для послаблення болю, навіть коли це призводить до потьмарення свідомості й скорочення життя, “якщо не існує інших засобів і якщо це за даних обставин не перешкоджає виконанню їхніх моральних і релігійних обов'язків”(79). Бо в цьому разі хворий не прагне і не шукає смерті, хоча й усвідомлює ризик; він прагне єдино пом'якшити біль, вдаючись до протибольових засобів, що їх має в розпорядженні сучасна медицина. Проте “не слід позбавляти присмертного свідомості без поважних причин”(80). Перед наближенням смерті люди повинні бути в змозі виконати свої моральні родинні обов'язки, а особливо мати можливість у повній свідомості приготуватися до зустрічі з Богом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після такого розрізнення, згоді із Магістерією моїх Попередників(81) і спільно з єпископами Католицької церкви, підтверджуємо, що евтаназія є серйозним порушенням Закону Божого як морально неприпустиме свідоме вбивство людської особи. Ця доктрина спирається на природне право і Святе Письмо, передана Традицією і викладається особливою й загальною магістерією Церкви(82).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Практика евтаназії містить у собі зло, притаманне залежно від обставин самогубству або вбивству. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>66.</b> Самогубство завжди є морально неприпустимим такою ж самою мірою, як і вбивство. Традиція Церкви незмінно відкидала його як учинок на користь злу(83). Хоча певні психологічні, культурні й суспільні умови можуть спонукати до дії, що рішуче суперечить уродженим нахилам кожної людини до збереження життя, зменшуючи суб'єктивно відповідальність або звільняючи від неї, але об'єктивно самогубство є вчинком глибоко аморальним, бо означає заперечення любові до самого себе й ухилення від обов'язків справедливості й любові до ближнього, до власної спільноти, а також до всього суспільства в цілому(84). За своєю найглибшою суттю самогубство є запереченням абсолютної влади Бога над життям і смертю, про яку мовить у молитві давній мудрець Ізраїля: “Ти бо маєш владу над життям та смертю. Ти зводиш до воріт Аду й виводиш звідти” (Муд. 16,13). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Той, хто підтримує самогубний намір іншої людини й допомагає здійснити його через так звану “допомогу в самогубстві”, стає співучасником, а іноді й безпосереднім виконавцем несправедливості, яка ніколи не може бути виправдана, навіть тоді, коли її виконано на бажання. Напрочуд сучасним є слова бл. Августина: “Ніколи не вільно вбивати іншу людину – навіть, якби вона сама того хотіла, якби відверто про це просила і, стоячи на межі між життям і смертю, благала допомогти у звільненні душі, що змагається з путами тіла і прагне вирватися з них; не вільно навіть тоді, коли хворий вже не в змозі жити”(85). У випадку, коли мотивом евтаназії не є егоїстична відмова від проблем, пов'язаних з існуванням стражденного, її також слід визнати облудним милосердям і навіть тривожним “збоченням”: бож істинне “співчуття” схильне до солідарності з чужим болем, а не до вбивства особи, страждання якої не гідне терпіти. Евтаназія видається тим більшим збоченням, коли її здійснюють ті, хто (як, скажімо, кревні) мають опікуватися хворими терпляче і з любов'ю, або також ті, хто (як лікарі) з природи свого покликання повинні лікувати навіть у кінцевих і найтяжчих стадіях хвороби. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Евтаназія стає вчинком ще більше гідним осуду, коли набирає форми вбивства, виконаного щодо особи, котра аж ніяк її не жадала і ніколи не давала на неї згоди. А вершиною сваволі й несправедливості є становище, коли хтось – наприклад, лікарі або законодавці – домагається права вирішувати, хто має жити, а хто повинен умерти. Тут знову з'являється едемська спокуса стати, як Бог, “що знає добро і зло” (пор. Бут. 3,5). Але тільки Бог має владу над життям і смертю: ”Я вбиваю і оживляю” (Втор. 32,39; пор. 1 Сам. 2,6; 2 Цар. 5,7). Цю владу Він здійснює, керуючись власним задумом мудрості й любові. Коли засліплена дурощами і егоїзмом людина привласнює таке право, то неминуче обертає його на знаряддя несправедливості і смерті. Таким чином життя слабшого вкладається до рук сильнішого; в суспільстві зникає відчуття справедливості, а взаємна довіра – підвалина всіх гідних стосунків між людьми – підважується при самій основі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>67.</b> Зовсім іншою є дорога любові і правдивого співчуття, на яку покликана людська спільнота і яку осяває світлом нового розуміння віра в Христа Відкупителя, що вмер і воскрес. Прохання, яке виходить із серця людини в мить останнього змагання зі стражданням і смертю, особливо, коли вона пізнає спокусу віддатися розпачу і ніби знищується в ньому, є передовсім проханням про присутність, про солідарність, про підтримку в годину випробувань. Це прохання про допомогу з потаємною надією, коли всі інші уникання вже страчено. Як нагадує нам ІІ Ватиканський Собор, “таємниця людської долі найбільше виявляється перед наближенням смерті”; проте людина, “дослухаючись свого серця, здригається перед цілковитою руйнацією й остаточним кінцем своєї особи. Зародок вічності, який вона носить у собі й якого неможливо звести до самої лише матерії, бунтується проти смерті”(86).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця природна відраза до смерті, цей пагінець надії на безсмертя обґрунтовується і завершується у християнській вірі, яка обіцяє і пропонує частку у перемозі Воскреслого Христа, - це перемога Того, хто своєю відкупною смертю звільнив людну від смерті, “заплати за гріх” (Рим. 6,23), і дав Дух як запоруку воскресіння із мертвих і життя (пор. Рим 8,11). Певність майбутнього безсмертя й надія на обіцяне воскресіння осявають новим світлом таїну страждання та смерті і наповнюють віруючого незвичайною силою, котра дозволяє йому звіритися Божому задумові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостол Павло висловив цю нову очевидність через поняття цілковитої належності до Господа, яка охоплює усі стани людини: “Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні” (Рм. 14,7-8). Умерти для Господа означає пережити власну смерть як найвищий акт послуху Отцю (пор. Флп. 2,8), погоджуючись прийняти її в “годину” призначену й вибрану Тим (пор. Йо. 13,1), хто єдиний може знати, коли має закінчитись земна подорож людини. Жити для Господа означає також визнати, що страждання, хоча саме собою є злом і випробуванням, завжди може перетворитися на джерело добра. Стається так, коли страждання приймають для любові і з любові, і якщо воно є участю – силою незаслуженого Божого Дару й добровільного вибору – в муках самого розп’ятого Христа. Переживаючи в такий спосіб свої страждання в Господі, людина уподібнюється до Нього (пор. Філ. 3,10; 1Пт. 2,21) і міцно пов’язується із Його діянням відкуплення для добра Церкви і людства(87).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким є досвід Апостола, звернений до кожного стражденного: “Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для його тіла, що ним є Церква” (Кл. 1,24). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“СЛУХАТИСЬ СЛІД БІЛЬШЕ БОГА, НІЖ ЛЮДЕЙ” </span>(Ді. 5,29):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРАВО ЦИВІЛЬНЕ І ПРАВО МОРАЛЬНЕ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>68.</b> Як вже не раз зазначалось, одним із характерних явищ, що супроводжують сучасні замахи на життя людини, є тенденція домагатися їх юридичного визнання, - йдеться про права, котрі держава (принаймні, за певних обставин) нібито зобов’язана визнати за громадянами. Послідовно вимагається також, аби такі операції виконувалися безкоштовно за фахової допомоги лікарів і працівників системи охорони здоров’я. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нерідко стверджується, що життя людини ще не народженої чи упослідженої є благом лише відносним: згідно з пропорціональною логікою чи холодним розрахунком його належало би порівняти з іншими благами й оцінити у відношенні до них. Стверджується також, що тільки причетна до конкретної ситуації людина може правильно оцінити згадувані блага; а отже, тільки вона сама може судити про моральність свого рішення. Тому держава, дбаючи про згоду і гармонію в суспільстві, повинна поважати це рішення і навіть дозволити переривання вагітності й евтаназію. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подеколи вважається, нібито цивільне право не може вимагати від усіх громадян, аби моральний рівень їхнього життя був вищий за той, що його вони самі визнають за належний. Тому закон завжди мусить виражати думку й волю більшості громадян і визнавати за ними, принаймні у певних крайніх випадках, також право на переривання вагітності й евтаназію. Зрештою, - чути докази, - за таких умов впровадження заборони й покарання за переривання вагітності й евтаназію неминуче спричинило би поширення нелегальних практик, які здійснювалися би поза суспільним контролем і без належного медичного забезпечення. Постає питання, чи не підважить остаточне ухвалення закону, що його на практиці неможливо дотримуватись, авторитет усіх інших законів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, згідно з найрадикальнішими думками, сучасне плюралістичне суспільство повинно надати кожній особі повну волю розпоряджатися власним життям і життям ще не народжених. Проте вибір між різними моральними судженнями не є справою закону, тим більше не повинен закон накидати одного особливого світогляду коштом інших. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>69.</b> В кожному разі, в сучасній демократичній культурі широко розповсюдився погляд, згідно з яким правопорядок суспільства повинен обмежуватися закріпленням і засвоєнням переконань більшості і, як наслідок, ґрунтуватися тільки на тому, що визнає за моральне більшість громадян. Отже, якщо вважається, що спільна і об’єктивна істина є насправді недосяжною, то пошанування свободи громадян, цих істинних суверенів демократичної системи, вимагає визнати особисту автономію в правній царині. Відтак, встановлюючи необхідні для суспільного співіснування норми, належало би керуватися винятково волевиявленням більшості, хоч би якою вона була. Таким чином кожний політик у своїй діяльності мусів би виразно розрізняти сфери особистого сумління і громадської активності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В результаті можна зауважити дві тенденції, на позір діаметрально протилежні. З одного боку, окремі особи вимагають для себе цілковитої самостійності морального вибору, а від держави – аби не мала ніякої чіткої етичної концепції і не накидала її іншим. Вона мусить забезпечити свободу кожного в якнайширшому просторі з єдиним зовнішнім обмеженням – не порушувати самоврядних прав іншого громадянина. З другого боку, існує думка, що шанування чужої свободи вибору необхідно, щоб у виконані суспільних і службових обов’язків ніхто не керувався власними переконаннями, але кожен намагався би задовольнити законні потреби громадян, визнані і забезпечені законодавчо, маючи закон за одинокий моральний критерій своїх дій. Таким чином, відповідальність особи перекладається на цивільне право, що означає відмову від власного сумління, принаймні у царині громадської діяльності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>70.</b> Спільним коренем усіх цих тенденцій є етичний релятивізм, притаманний чималій частині сучасної культури. Дехто вважає, що релятивізм є умовою демократії, бо лише він може забезпечити толерантність, взаємоповагу і визнання рішень більшості, натомість, коли моральні норми є об’єктивні й обов’язкові, це нібито провадить до авторитаризму та нетерпимості. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте якраз проблема пошанування життя показує, які суперечності й двозначності, а відтак жахливі практичні наслідки, криються за таким поглядом. Щоправда історія знає злочини, скоєні в ім’я “істини”. Але не менш злочинні дії і брутальне насильство над свободою чинилася й чиниться далі під впливом “етичного релятивізму”. Коли парламентська чи суспільна більшість ухвалює, що вбивство ще ненародженого людського життя юридично припущене, хоч би навіть і за певних умов, то чи не є таке рішення “тиранічним” стосовно найслабшої і найбеззахиснішої людської істоти? Сумління слушно здригається через злочини проти людськості, що стали сумним досвідом нашого століття. Чи ж могли б вони статися, коли б не скоїли їх позбавлені докорів сумління диктатори, що заручилися законною підтримкою більшості? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насправді не можемо переоцінювати демократії, роблячи з неї замінник моралі або “чудодійний засіб” проти аморальності. Вона засадничо є “ладом” і як така – засобом до мети, а не метою. “Моральний” характер демократії не з’являється самочинно, він залежить від її узгодженості з моральним законом, якому вона мусить підпорядковуватися так само, як і будь-яка людська діяльність; а отже, залежить від моральності цілей, до яких змагає, і засобів, якими послуговується. Якщо вартість демократії нині майже скрізь визнана, то в цьому вбачається добрий знак “знак часу”, як це багаторазово стверджувала Магістерія Церкви(88). Проте вартість демократії залежить від тих вартостей, що їх вона висловлює і підтримує: до підставових і конечних безперечно належить гідність кожної людської особи, шанування її непорушних і недоторканих прав, а також визнання “спільного блага” за мету і критерій, який регулює політичне життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Підставою таких вартостей не можуть бути тимчасові і змінні суспільні погляди “більшості”, але тільки визнання об’єктивного морального закону, що як “закон природи” вписаний у серце людини і є відповідним пунктом також і для цивільного права. Якщо в наслідок трагічного масового потьмарення сумління скептицизм ставить під сумнів навіть підвалини морального закону, то тоді сам демократичний лад розхитується при своїй основі, перетворюючись на простий механізм емпіричної регуляції різних і суперечливих інтересів(89).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Можливо, хтось думає, що за браком чогось ліпшого і така функція демократії чогось варта, бо служить суспільному миру. Навіть визнаючи певну частку істини в такій оцінці, важко не зауважити, що без закорінення в об’єктивній моральності навіть демократія не може забезпечити тривалого миру. Тим більше, що мир, якщо його мірою не є такі вартості, як гідність кожної людини і солідарність усіх людей, часто виявляється ілюзорним. У системах влади, заснованих на представницьких засадах, регулювання інтересів часто відбувається на користь сильніших, оскільки вони спроможні дієвіше керувати не лише владними механізмами, але також і формуваннями громадської думки. За таких обставин демократія легко перетворюється на порожній звук. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>71.</b> Дбаючи про майбутнє суспільства і розвиток здорової демократії, конче треба повно відкрити людські і моральні вартості, що виникають з правди про людину і відображають та захищають гідність особи: адже це вартості, які не може створити, зміненими або знищити жодна людина, більшість чи держава, але які слід визнавати, шанувати й утверджувати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цією метою треба нагадати підставові первні стосунків між законом цивільним і законом моральним, які висуває Церква і які належать до спадщини великих правових традицій людства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безперечно, завдання цивільного права є іншим, ніж морального закону, а межі його впливу – вужчими. Проте “в жодній царині цивільний закон не може заступати сумління чи накидати норми, що виходять за межі його компетенції”(90). До неї належить захист суспільного блага людей через визнання і захист їхніх засадничих прав, зміцнення миру і громадської моралі(91). Завданням цивільного права є захист суспільного ладу, заснованого на істинній справедливості: “Щоб нам тихо та спокійно вести життя з усією побожністю та пристойністю” (1Тм. 2,2). Тому цивільний закон мусить забезпечити всім членам суспільства пошанування засадничих прав, котрі належать до природи свободи і котрі мусить визнавати й охороняти будь-який закон. Серед них найпершим і підставовим є недоторкане право на життя кожної невинної людської істоти. Державну владу може якийсь час утримувати від заборони чогось побоювання, що заборона спричинить іще серйознішу шкоду(92). Проте вона не може визнати за собою, - навіть якби такі люди становили більшість суспільства, - права зневажити інших осіб, порушуючи їхнє засадниче право на життя. Поблажливість закону до переривання вагітності чи евтаназії аж ніяк не можна виправдати пошаною до сумління інших саме тому, що суспільство має право й обов’язок боронитися від зловживань, котрі можуть з’явитися в ім’я сумління й під приводом свободи(93). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Іван ХХІІІ в Енцикліці Pacem in terris писав: “Істинне спільне благо полягає передовсім у шануванні прав і обов’язків людської особи. З огляду на те головним завданням виконавчої влади в державі є дбати, з одного боку, про визнання цих прав, їх пошанування, узгодження, захист і постійне розширення; з другого боку, про те, аби кожен міг легше виконувати свої обов’язки. Бож “головним завданням будь-якої влади є стерегти недоторканні права людини і дбати, щоб кожен міг якнайсправжніше виконувати свої обов’язки”. Якщо органи влади не визнають прав людини чи порушують їх, то вони не лише ухиляються від виконання своїх обов’язків; так само їхні розпорядження позбавленні будь-якої зобов’язувальної сили”(94).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>72.</b> У непорушності з усією Традицією Церкви перебуває також доктрина про необхідність узгодження цивільного права із правом моральним, як це представляє уже цитована енцикліка Івана ХХІІІ: “Влада прагне морального ладу і виводиться вона від Бога. Тому якщо державні керівники допускають ухвалення законів, які спрямовані проти цього ладу і тим самим проти волі Божої, то ні встановлені в такий спосіб закони, ні надані повноваження не є обов’язковими для громадян [...] Насправді тоді влада закінчується, і починається жахливе безправ’я”(95). Таким саме однозначним є вчення св. Томи Аквінського, котрий зокрема пише: “Людський закон є законом такою мірою, якою він узгоджується із праведним розумом, і тим самим випливає з вічного закону. Натомість коли якийсь закон суперечить розумові, то називається несправедливим; однак у такому разі він перестає бути законом і перетворюється на акт насильства”(96). І в іншому місці: “Кожний закон, що його встановила людина, має силу закону настільки, наскільки випливає з природного закону. Якщо натомість він у чомусь йому суперечить, то вже не є законом, але спотворенням закону”(97). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, це повчання передовсім і безпосередньо стосується до того людського законодавства, котре не визнає підставового й первинного права кожної людини на життя. Тож положення, що допускають безпосереднє вбивство невинних людських істот переривання вагітності і евтаназію, цілковито й непримиренно суперечить недоторканому праву всіх людей на життя і тим самим заперечують рівність усіх перед законом. Можна заперечити, що це не стосується евтаназії, коли вона здійснюється за повністю усвідомленим бажанням зацікавленої особи. Проте держава, яка визнає такі бажання за правосильні та дає дозвіл на їх виконання, схвалює особливий спосіб убивства – самогубства, всупереч підставовим засадам, що забороняють розпоряджатися життям і наказують охороняти кожне невинне життя. Через це слабшає повага до життя і відкривається дорога чинникам, що нищать довіру в суспільних стосунках. Закони, які допускають переривання вагітності і евтаназію чи сприяють їм, різко суперечать не лише благу окремої особи, але також спільному благу і тому цілковито позбавлені юридичної сили. Невизнання права на життя рішуче суперечить самій можливості здійснити спільне благо, адже воно призводить до вбивства особи, що їй суспільство має служити, бо це становить сенс його існування. З цього випливає, що коли закон допускає переривання вагітності і евтаназію, то уже через це перестає бути істинним, морально зобов’язуючим законом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>73.</b> Тому переривання вагітності і евтаназія є злочином, котрий жоден людський закон не може визнати за допущенні. Закони, котрі це чинять, не лише ніяк не зобов’язують сумління, але прямо ставлять перед людиною поважний і конкретний обов’язок протистояти їм через протест сумління. Від самих початків Церкви апостольські послання навчали коритися законно встановленій владі (пор. Рм. 13,1-7; 1 Пт. 2,13-14), але заразом рішуче застерігали, що “слухатися слід більше Бога, ніж людей” (Ді. 5,29). Уже в старому завіті подибуємо приклад опору несправедливому розпорядженню влади – і якраз спрямованому проти життя. Єврейські повитухи не скорилися фараонові, котрий наказав забивати всіх новонароджених дітей чоловічої статі: “...Не чинили так, як велів їм єгипетський цар, але залишали при житті хлоп’яток” (Вих. 1,17). Треба звернути увагу на глибокий мотив такої поведінки: “Побоялися ж повитухи Бога” (там таки). Власне з покори Богу – якого належить боятися, висловлюючи визнання Його абсолютної і найвищої влади людина черпає силу та відвагу протистояти несправедливим людським законам. Це сила і мужність того, хто готовий навіть іти до в’язниці чи загинути від меча, якщо він переконаний, що “тут терпіння і віра святих” (Од. 13,10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, втому разі, коли закон, несправедливий за своєю суттю, як от у випадку з законом, що допускає переривання вагітності і евтаназію, ніколи не вільно до нього пристосуватись, “ані брати участі у формуванні громадської думки, прихильної до такого закону, ані підтримувати його голосуванням”(98). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особлива проблема сумління може постати у тому випадку, коли голосування в парламенті має ухвалити обмежувальний закон, тобто спрямований на зменшення кількості легальних абортів, як альтернативу попускального закону, вже чинного чи поставленого на голосування. Такі випадки не рідкі. В той час, коли в деяких частинах світу за підтримки могутніх міжнародних організацій і надалі проводяться компанії за впровадження законів, що допускають переривання вагітності, в інших країнах – особливо тих, що мають гіркий досвід такого попускального законодавства – з’являються дедалі більше ознак нового осмислення справи. В умовній ситуації, коли неможливо відхилити чи повністю скасувати закон про переривання вагітності, парламентар, чиє особисте цілковите неприйняття абортів і евтаназії всім відоме, вчинив би слушно, коли б підтримав пропозицію, що має за мету обмежити шкоду такого закону і послабити його негативні наслідки у площині культури й громадської моралі. Це не є недозволена співучасть в ухваленні несправедливого закону, але радше слушна й гідна спроба обмежити його шкідливі аспекти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>74.</b> Впровадження несправедливих законів часто ставить людей морально правих перед складними проблемами сумління, що стосуються співучасті і виникають з обов’язку, охорони власного права відмовитися від участі в діяннях морально злих. Рішення, які інколи треба приймати, часто бувають болісні і можуть вимагати звільнення з посади чи зречення слушних очікувань, пов’язаних із майбутньою кар’єрою. В інших випадках може трапитись, що виконання певних дій, нейтральних чи навіть позитивних за своєю природою, проведених через закони, глобально несправедливі, дозволяє врятувати загрожене людське життя. З іншого боку, слушними є побоювання, що такі дії не лише виключають обурення й спричиняють послаблення необхідної протидії замахам на життя, але й непомітно призведуть до щораз більшого скорочення доказам попускальної логіки. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Аби пояснити цю складну моральну проблему, належить пригадати загальні засади співучасті в злих вчинках. Рішучий наказ сумління забороняє християнам, як і всім людям доброї волі, брати формальну участь у заняттях, котрі хоч і дозволені державним законодавством, суперечать Законові Божому. З погляду моралі ніколи не вільно сприяти вчиненню зла. Таке сприяння стається тоді, коли здійснений учинок – за своєю природою чи з огляду на певний контекст супутніх обставин – має характер безпосередньої участі в зазіханні на невинне людське життя або схвалює аморальні наміри головного виконавця. Така співучасть ніколи не може бути виправдана ні покликанням на засади шанування свободи іншої людини, ні тим фактором, що цивільне право це передбачає і карає: за особисто здійснювані вчинки кожен із нас несе моральну відповідальність, від якої ніхто не може ухилитися і з якою стане на суд перед самим Богом (пор. Рм. 2,6; 14,12). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відмова від участі в несправедливих діях є не лише моральним обов’язком, але й підставовим людським правом. Коли б це було не так, людина була б вимушена сприяти вчинкам, які зі своєї природи принижують особисту гідність, і в такий спосіб людська свобода, правдивий сенс і мета якої полягають у прагненні істини і добра, була би порушена у своєму корені. Отож, ідеться про засадниче право, яке саме в такій формі мусить бути передбачене й захищене державним законодавством. Це означає, що лікарям, медичному персоналові й обслузі, а також керівникам закладів системи охорони здоров’я, клінік, лікувальних осередків має бути забезпечена можливість відмовитися від участи в плануванні, підготуванні й здійсненні вчинків, спрямованих проти життя. Хто посилається на протест сумління, не повинен підлягати карним санкціям, так само як і жодним іншим юридичним, дисциплінарним, матеріальним і професійним утискам. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ЛЮБИ [...] БЛИЖНЬОГО ТВОГО, ЯК СЕБЕ САМОГО”</span> (Лк. 10,7):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>“ЗМІЦНЮЙ” ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>75.</b> Божі заповіді вказують нам дорогу життя. Моральні заборони, тобто такі, що вважають вибір зазначених вчинків неприпустимим, мають абсолютну вартість для людської свободи, бо зобов’язують завжди і за всіх обставин. Вони вказують, що вибір заборонених поводжень рішуче суперечить любові до Бога і гідності особи, створеної за Його образом: такого вибору не можна обґрунтувати ані добрим наміром, ані наслідком – він різко заперечує міжособові зв’язки і протиставляє себе головному рішенню підпорядковувати власне життя Богові(99). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вже у цьому сенсі моральні заборони виконують надзвичайно важливу позитивну роль: вміщене в них беззастережне “ні” окреслює неподоланну межу, яку вільна людина не може перетнути, а разом з тим це “ні” вказує й безпомилковий мінімум, що його людина мусить дотримуватись і від нього повинна розпочати висловлення незліченних “так”, здатних поступово охопити всю царину добра (пор. Мт. 5,48). Заповіді, особливо моральні заборони – це початок і неодмінний перший етап дороги до свободи: “Перша свобода, - пише св. Августин, - полягає у звільнені себе від переступів, [...] таких як убивство, перелюб, розпуста, крадіжка, шахрайство, блюзнірство тощо. Коли людина стає вільною від тих переступів (жоден християн не повинен їх робити), то починає наближатися до свободи, та все ж це є початком, а не свободою в усій досконалості”(100).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>76.</b> Заповідь “не вбивай” є початком дороги істинної свободи, що веде нас до невтомної дії задля захисту життя і витворення чітких постав і способів поведінки, що йому слугують: чинячи так, ми беремо на себе відповідальність за особу, ввірену нашій опіці, і виявляємо вчинками і проголошенням істини вдячність Богу за великий дар життя (пор. Пс. 139 [138],13-14). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Творець ввірив життя людини її відповідальній турботі не на те, аби вона свавільно ним порядкувала, але щоб мудро оберігала і розпоряджалася ним віддано і з любов’ю. Бог Завіту ввірив життя кожної людини іншій людині, її братові, згідно з законом взаємності давання й отримування, складання себе в дар і приймання дару ближнього. Коли виповнився час, Син Божий, втілюючись і віддаючи життя за людину, показав, якої висоти і глибини може досягнути цей закон взаємності. Через дар свого Духа Христос надає нового змісту і значення законові взаємності, довіренню людини людині. Дух, призвідник причастя в любові, витворює між людьми нове братерство і солідарність, істинний відблиск таємниці взаємного давання і приймання, яка властива Пресвятій Трійці. Сам Дух стає новим законом, який дає віруючим силу і пробуджує в них відповідальність, аби в житті вміли взаємно дарувати себе і приймати іншу людину, призволившись до любові Ісуса Христа і до його безміру. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>77.</b> Цей наказ нового закону оживлює і витворює також заповідь “не вбивай”. Для християнина ця заповідь містить найвище веління шанувати, любити і підтримувати життя кожного брата, відповідно до вимог і вимірів любові, яку Бог виказав у Ісусі Христі. “Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти” (1 Йо. 3,16). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Заповідь “не вбивай” у своєму найпозитивнішому змісті (веління шанувати, любити й утверджувати життя) теж є обов’язком для всіх людей. Звучить бо в сумлінні кожної людини незаглушна луна первинного завіту Бога Творця з людиною. Всі спроможні це осягнути, дякуючи світлові розуму, і берегти, дякуючи таємничому діянню Святого Духа, який віє там, де хоче (пор. Йо. 3,8), осягає і охоплює кожну людину, що живе на цьому світі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак ми всі маємо нести нашому ближньому повинність любові, захищаючи його життя і завжди допомагаючи, особливо тоді, коли воно є слабким чи загроженим. Це піклування повинне бути не тільки особистим, але й громадським, витворюючи з беззастережної поваги до людського життя підвалину нового суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми покликані любити та шанувати життя кожної людини і наполегливо та відважно жадати, аби в наші часи, коли множаться надто численні ознаки смерті, запанувала врешті нова культура життя, плід культури правди й любові. </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Розділ ІV </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">ВИ МЕНІ ЦЕ ЗРОБИЛИ</span> </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРО НОВУ КУЛЬТУРУ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ</b></span> </div>
<br />
<b><i><span style="color: purple;">“ВИ Ж – РІД ВИБРАНИЙ, ПРИДБАНИЙ НА ТЕ, ЩОБ ЗВІСТУВАТИ ПОХВАЛИ ТОГО, ХТО ВАС ПОКЛИКАВ”</span> (1 Пт. 2,9):</i> <span style="color: #cc0000;">НАРОД ЖИТТЯ ТА ДЛЯ ЖИТТЯ</span></b> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>78.</b> Церква отримала Євангелію як послання, а також джерело радості та спасіння. Отримала її в дар від Ісуса, якого послав Отець “нести Добру Новину бідним” (Лк. 4,18), через Апостолів, котрих послав у цей світ Христос (пор. Мр. 16,15; Мт. 28,19-20). У церкві, що зродилася з цього проповідування Євангелії, безнастанно відлунює Апостольська пересторога: “... Горе мені, коли б я не проповідував Євангелії” (1 Кр. 19,16). “Обов’язок євангелізації, – писав папа Павло VІ – треба вважати благодаттю й істинним покликанням Церкви, найправдивішою її властивістю. Церква існує задля євангелізації”(101).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелізація – цілокупне та невтомне діяння, що ним перейнята Церква, учасниця пророчої, священницької та царської місії Господа Ісуса. Невіддільними складниками цього чину є проповідування, уславлення та служіння любові. Глибоко еклекзіальний акт євангелізації вимагає від усіх речників Євангелії участі, згідної з власним духовним авторитетом і саном. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це також стосується до Євангелії життя, невіддільної частини Євангелії, якою є Ісус Христос. Ми цій Євангелії служимо в переконанні, що отримали її в дар і покликані проповідувати всьому людству “аж до краю землі” (Ді. 1,8). Бож зберігаємо покірне і вдячне усвідомлення, що ми – народ життя і для життя і такою є наша постава у світі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>79.</b> Ми народ життя, позаяк Бог у своїй безкорисливій любові дав нам Євангелію життя, завдяки якій ми були перетворені і спаслися; нас відкупив “Творець життя” (Ді. 3,15) ціною Своєї безцінної крові (пор. 1Кр. 6,20; 7,23; 1Пт. 1,19). У воді Хрещення ми зрослися з Ним (пор. Рм. 6,4-5; Кл. 2,12), наче гілки, що з одного дерева живляться соками і здобувають здатність плодоносити (пор. Йо. 15,5). Внутрішньо оновлені благодаттю Духа, “Господа і Творця життя”, ми стали народом для життя і маємо чинити згідно з цим покликанням. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми є посланні: служіння життю для нас не привід звеличувати себе, але обов’язок, який походить з усвідомлення, що ми “народ, [...] придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто покликав” (пор. 1Пт. 2,9). У нашому поступові веде нас і зміцнює закон любові, що її джерелом і взірцем є втілений Син Божий, який, ставши людиною, “своєю смертю дав життя світові”(102).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми посланні як народ. На всіх і на кожного з нас покладено обов’язок слугувати життю. Це повинність дослівно “еклезіальна”; вона вимагає одностайного та самозреченого діяння всіх членів і всіх осередків християнської спільноти. Проте громадський характер цієї повинності не скасовує і не применшує відповідальності кожної людини, до якої спрямована Христова заповідь “стати ближнім” кожному: “Іди і ти роби так само” (Лк. 10,37). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усі разом ми почуваємося зобов’язаними Євангелією життя проповідувати, уславляти в літургії і повсякчас та впроваджувати через різні заклади і почини, які мають правити їй за опертя й засоби. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“МИ БАЧИЛИ Й ЧУЛИ, ЗВІСТУЄМО Й ВАМ”</span> (1 Йо. 1,3):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЗВІЩАЄ ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>80.</b> “Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, [...] Слово життя [...] звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами” (1 Йо. 1,1.3). Ісус є єдиною Євангелією: нічого іншого ми не можемо сказати чи засвідчити. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Справді, проповідь Ісуса є проповіддю життя. Він бо є “Словом життя” (1Йо. 1,1). У Ньому життя “об’явилось” (1Йо. 1,2), ба більше – Він сам є “життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося” (там таки). Дякуючи дарові Духа, цим життям наділено людину. Призначене для повноти життя, для “вічності”, земне існування кожної людини віднаходить свій повний сенс. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Осяяні Євангелією життя, ми відчуваємо потребу проповідувати і засвідчувати її у всій надзвичайній новизні; тотожна Ісусові, котрий усе оновлює(103) і переображає «старе», що походить із гріха і веде до смерті(104), ця новизна перевищує всі сподівання людей й об’являє, на які небесні вершини може бути піднесена благодаттю гідність людської особи. Св. Григорій з Ніси говорить про це так: “Людина, яка нічим не вирізняється з-поміж створінь, яка є порохом, травою і марнотою, коли буде взята до Бога всесвіту за дитину, стане членом родини Того, чию довершеність і велич ніхто не може побачити, почути чи зрозуміти. Яке слово, думка або злет Духа здатні висловити переповненість такою благодаттю? Людина переростає власну природу: зі смертного стає безсмертним, із тлінного – нетлінним, із марного – вічним, загалом, з людини - Богом”(105).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вдячність і радість за невимірну гідність людини заохочує нас ділитися цим посланням з усіма: «Що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами» (1Йо. 1,3). Треба донести Євангелію життя до серця кожної людини і до осереддя усього людського суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>81.</b> Треба передусім сповістити найістотніший зміст Євангелії. Вона – Благовіщення Бога живого і близького, який закликає нас до повного причастя і дає нам достеменну надію на вічне життя. Вона – підтвердження нерозривних пут, які поєднують людину, її буття та тілесність, і відображення людського існування як “співвіднесеного” життя, як Божого дару, плоду й знаку Його любові. Вона – об’явлення незвичайного зв’язку Ісуса з людиною, зв’язку, який дає змогу розпізнати у кожному обличчі образ Христа і знак того, що “безкорисливе дарування себе” – завдання і місце виповнення власної свободи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одночасно треба вказати на всі наслідки цієї Євангелії. Їх можна узагальнити так: людське життя як цінний Божий дар є святе й недоторкане, що означає цілковиту неприпущенність переривання вагітності й евтаназії. Людське життя не тільки не можна знищувати, але слід захищати й оточувати турботою. Воно віднаходить свій сенс, коли дарує і приймає любов, з якої постає повна істина про людську сексуальність і дітонародження. У цій любові набувають сенсу страждання та смерть, і незважаючи на таємницю що їх оточує, можуть стати подіями спасительними. Пошана до життя вимагає, аби наука і техніка завжди були підпорядковані людині та її всебічному розвиткові. Все суспільство має шанувати, оберігати і підтримувати гідність кожної особи, – щомиті і в будь-якому стані її життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>82.</b> Аби насправді бути народом, який служить життю, ми повинні послідовно і відважно звіщувати істину ще на першому етапі євангелізації, і потім у катехизисі, у проповідуванні, в особистих бесідах, та в усій виховній діяльності. Вихователі, вчителі, катехизатори й богослови повинні наголошувати антропологічні засади, що встановлюють і зміцнюють шанування життя кожної людини. Таким чином ми укажемо на первинну новину Євангелії життя, силою розуму і досвіду допоможемо всім усвідомити, що християнське послання розкриває повну правду про людину, про сенс її буття та існування, а також уможливимо діалог із невіруючими і спільно розпочнемо створювати нову культуру життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нині, коли серед розмаїття протиставних думок багато хто відкидає здорову доктрину людського життя, ми усвідомлюємо, що й до нас стосується палке благання апостола Павла до Тимотея: “Проповідуй слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумляй із усією терпеливістю та наукою” (2Тм. 4,2). Цей заклик із подвійною силою має відлунювати в серцях тих із чинників Церкви, котрі беруть безпосередню участь у її місії “вчительки” істини. Це особливо стосується до нас, Єпископів: якраз ми маємо невтомно проповідувати Євангелію життя, силою даного нам висвячення дбати про цілісний і правильний виклад учення, яке наново витлумачено в цій Енцикліці, а також, застосовуючи всі відповідні методи, захищати вірних від впливу будь-яких хибних доктрин. Понад усе ми повинні потурбуватися про те, щоб на богословських факультетах, у семінаріях та католицьких закладах проповідували, висвітлювали й поглиблювали здорове вчення(106). Нехай почують слова Павлового заклику богослови, пастирі, вчителі й усі відповідальні за катехизис та виховання сумління. Свідомі своїх завдань, нехай остерігаються вони зрадити істину і власне покликання, проголошуючи особисті погляди, розбіжні з Євангелією життя, достеменне тлумачення якої знову подав навчальний уряд Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проповідуючи цю Євангелію, ми не повинні боятися опору й неприйняття, але відкидати будь-які поступки і двозначності, які вподібнили б нас до цього світу (пор. Рм. 12,2). Бо повинні ми бути у світі, але не від світу (пор. Йо. 15,19; 17,16), силою, яку нам передав Христос, котрий своєю смертю і воскресінням подолав світ (пор. Йо. 16,33). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ХВАЛЮ ТЕБЕ, ЩО СТВОРИВ МЕНЕ ТАК ДИВНО”</span> (Пс. 139,14):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПРОСЛАВЛЕННЯ ЄВАНГЕЛІЇ ЖИТТЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>83.</b> Ми посланні у світ як “народ для життя” і мусимо проповідувати через істинне уславлення Євангелії життя. Ба більше: це уславлення завдяки переконливій промовистості своїх дій, символів і образів повинне стати способом виявити її красу й велич. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З такою метою належить насамперед розвивати в самих собі та в інших поставу споглядання(107), а народжується вона з віри в Бога життя, який створив кожну людину і дивно її виткав (пор. Пс. 139 [138],14). Це – постава того, хто прозирає життя до глибини і, бачачи його безкорисливість і красу, приймає як заклик до свободи і відповідальності. Це постава того, хто не намагається опанувати дійсність, а приймає її як дар, віднаходячи в кожній речі віддзеркалення Творця, а в кожній особі – Його живий образ (пор. Бут. 1,27; Пс. 8,6). Хто твердо стоїть на цьому, той не впадає у відчай, бачачи людину хвору, стражденну, кинуту напризволяще чи присмертну, а приймає цей стан як заклик шукати сенс. Саме такі обставини й дозволяють спостерегти у лиці кожної особи запрошення до зустрічі, до діалогу, до солідарності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вже час усім прийняти таку поставу і знову навчитися поважати і шанувати кожну людину зі сповненим релігійного захвату серцем, як нам наказував Павло VI в одному зі своїх послань на Різдво Господнє(108). Новий народ відкуплених, який прийняв цю позицію споглядання, не може висловитись інакше, як тільки гімнами радості, слави і вдячності за безцінний дар життя, за таємницею покликання кожної людини розділити через Христа благодатне життя і вічне існування в єднанні з Богом Творцем і Отцем. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>84.</b> Уславляти Євангелію життя означає уславляти Бога життя – Бога , який дає життя: “Мусимо прославляти життя вічне, що від нього походить будь-яке інше існування. Від нього отримує життя, належною їй мірою, кожна істота, котра в якийсь спосіб має частку в ньому. Це Божественне життя, піднесене над усім іншим існуванням, оживляє і зберігає. Кожне існування і кожний життєвий процес походить від того Життя, котре переростає будь-яке життя і будь-яку засаду існування. Це йому завдячують душі своє безсмертя, так само як завдяки йому живуть усі звірі і рослини, в котрих відгук життя слабший. Людей як істот, що зіткані з духу й матерії, Життя наділяє Життям. Коли згодом надходить час його обірвати, Життя силою щедрої любові до людини, перетворює нас і прикликає до себе. Ба більше: обіцяє допровадити нас із душею і тілом до життя досконалого, до безсмертя. Мало сказати, що те життя живе: воно є Початок життя, Причина й одиноке Джерело. Кожна жива істота повинна споглядати його і перед ним схилятися: з цього Життя струменіє життя”(109). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За прикладом Псалмоспівця ми у щоденній молитві осібно і гуртом славимо й благословляємо Бога, нашого Отця, який виткав нас у материнськім лоні, бачив нас і полюбив, коли ми творилися таємничо (пор. Пс. 139 [138],14). Справді, “це смертне життя – попри його нестатки, незбагненні таємниці, страждання і неуникну тлінність – є надзвичайно прекрасним, дивом надзвичайно прекрасним, дивом завжди новим і захопливим, подією, гідною того, аби оспівувати її з радістю і обожненням”(110). Людина та її життя з’являються нам не тільки як одне з найпрекрасніших чудес сотворіння: Бог обдарував бо людину замалим не Божественною гідністю (пор. Пс. 8,6-7). В будь-якій дитині, що народжується, і в будь-якій людині – живій чи присмертній, вбачаємо образ Божої слави: її ми прославляємо в кожній людині – у знаку Бога живого, образ Ісуса Христа. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми покликанні, аби виявляти захват і вдячність за отримане в дар життя, аби приймати з радістю і передавати Євангелію життя не тільки в особистій та спільній молитві, але насамперед через літургійні відправи. Особливо тут слід згадати Святі Таїнства, які є дієвими знаками присутності та спасительного чину Христа Господа у християнському житті. Вони дають людям частку в Божественному житті, забезпечуючи їм необхідну духовну енергію, аби могли уреальнити повний та істинний сенс життя, страждання і смерті. Літургійні свята, насамперед Святі Таїнства, завдяки позитивному відкриттю справжнього значення цих обрядів і відповідному їх поціновуванню будуть допомагати нам щораз краще висловлювати повну істину про народження, життя, страждання і смерть, допомагаючи людям переживати ці події як участь у пасхальній таїні Христа, який умер і воскрес. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>85.</b> Уславлюючи й проповідуючи Євангелію життя, треба вміти належно поцінувати і використати ще й обряди та символи, яких так рясно в традиційній культурі й народному побуті. Це знаки і способи порозуміння, з допомогою яких люди в різних країнах і культурах висловлюють радість від народження нового життя, пошану і бажання захищати кожне людське життя, турботу про стражденного й злидаря, близькість зі старою присмертною людиною, співчуття в жалобі, надії та прагненні безсмертя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на це і згідно з думкою, що її 1991 року висловила Консисторія Кардиналів, пропоную щорічно святкувати День Життя в кожній країні, як це вже подекуди робиться з ініціативи Єпископальних Конференцій. Потрібно, щоб цей день відзначався за активної участі всіх членів помісної церкви. Головною його метою має бути пробуджування в сумліннях, родинах, у Церкві та світському суспільстві чутливості до сенсу й вартості людського життя кожної його миті і в будь-якому стані. Передусім належить показувати, яким великим злом є переривання вагітності й евтаназія, проте не слід проминати інші життєві питання, які треба щоразу старанно зважувати серед мінливих історичних умов. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>86.</b> За суттю духовного культу, приємного Богові (пор. Рм. 12,1), уславлення Євангелії життя має довершуватися насамперед у щоденному житті і виявлятися в любові до інших і даруванні самого себе. В такий спосіб усе наше існування ставатиме справжнім і відповідальним прийманням дару життя та щирим і вдячним славленням Бога, який офірував нам цей дар. Власне, численні жертовні вчинки, що їх здійснюють чоловіки і жінки, діти і дорослі, і молоді і старі, люди здорові і люди хворі, часто є непоказними й потаємними. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У такому середовищі, багатому на людські чесноти й любов, народжуються і героїчні вчинки. Є вони найурочистішим уславленням Євангелії життя, бо звіщають її через цілковите дарування себе; є гідним похвали об’явленням найбільшої любові, яка вимагає віддати життя за найдорожчу людину (пор. Йо. 15,13); є участю в таємниці Хреста, що в ній Ісус показав, яку велику вартість має для Нього життя кожної людини, і як здійснюється воно у всій повноті, безкорисливо віддаючи себе в дар. Окрім загальновідомих прикладів, існує ще, зміцнюючи культуру життя, повсякденна геройська чеснота, що складається з малих чи великих безкорисливих учинків. З-поміж них слід вирізнити згідне з етичними вимогами віддавання органів задля порятунку здоров’я і навіть життя хворих, позбавлених іноді будь-якої надії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Негучний, але надзвичайно плідний і промовистий вияв повсякденного героїзму – “самовіддані матері, які без решти присвячують себе родинам, у болях приводять на світ дитину, а потім готові на будь-які нестатки й пожертви, аби передати дітям усе найкраще у собі”(111). Виконуючи своє покликання, “не завжди ці героїчні матері мають підтримку в своєму середовищі. Навпаки, образи цивілізації, часто витворюванні і пропаговані засобами масової інформації, не сприяють материнству. Ім’ям поступу і сучасності застарілими проголошуються такі чесноти, як вірність, чистота, самопожертва, і раніше, і нині притаманні багатьом християнським матерям і нареченим. [...] Складаємо вам, героїчні матері, подяку за вашу непереможну любов! Складаємо подяку за самовіддане ввірення Богу і Його любові. Дякуємо за принесення в жертву свого життя. [...] Христос віддає вам у пасхальному таїнстві дар, що ви Йому склали. Він бо має силу відати життя, яке принесене Йому в жертву”(112).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">“ЯКА КОРИСТЬ БРАТИ МОЇ, КОЛИ ХТОСЬ КАЖЕ, ЩО МАЄ ВІРУ, АЛЕ ДІЛ НЕ МАЄ?”</span> (ЯК. 2,14):</i> <span style="color: #cc0000;">СЛУЖИТИ ЄВАНГЕЛІЇ ЖИТТЯ</span></b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>87.</b> Захист людського життя і опікування ним – це вияв участі у царській місії Христа. Тому вони повинні бути служінням любові, особливо засвідченим різними видами добродійності й суспільної та політичної діяльності. Ця потреба особливо нагальна тепер, коли “культура смерті” войовничо наступає на “культуру життя” і, часто здається, бере над нею гору. Ця потреба зродилася насамперед з віри, що “чинна любов’ю” (Гл. 5,6), як про це нагадує нам Послання св. Якова: “Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, і хто-небудь з вас до них скаже: “Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь”, і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі” (2,14-17). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У слугуванні любові повинна нас оживляти і вирізняти чітка постава: мусимо потурбуватися про ближнього як про особу, яку Бог довірив нашій відповідальності. Як учні Ісуса ми покликані ставати ближнім для кожної людини (пор. Лк. 10,29-37), оточуючи пильною увагою злиденних, самотніх, обділених. Допомагаючи голодному, спраглому, чужинцеві, нагому, хворому, ув’язненому, а також не народженій ще дитині або присмертному старому, ми служимо Ісусові, який сам сказав: “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт. 25,40). Тому мусимо визнати, що й до нас стосується виклик й осуд, який міститься у завжди вчасних словах св. Йоана Златоустого: “Хочеш шанувати тіло Христа? Не гордуй Ним, коли побачиш Його нагим. Не складай Йому почесті в храмі, коли одягнутий Він у єдваби, щоби потім погордувати Ним за брамою, де терпить холод і наготу”(113).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любов до життя повинна обіймати все і всіх. Не можна потурати однобокості чи дискримінації, оскільки людське життя святе і недоторканне кожної миті й у будь-якому стані: воно є благом неподільним. Тому треба “потурбуватися” про все життя і про життя всіх. Навіть більше – треба сягнути ще глибше, самих коренів життя і любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Така глибока любов до кожної людини поклала початок надзвичайно багатій історії доброчинної діяльності. Ця добродійність розгорталася через слугування. Завдяки їй у житті Церкви і суспільства з'явилася сила силенна закладів, які працюють на користь життя і які подивляє кожний неупереджений спостерігач. Будь-яка християнська спільнота завжди просякнута живим почуттям відповідальності, повинна записувати чергові сторінки цієї історії, провадячи різноманітну душпастирську і суспільну діяльність. Також на цій засаді належить обережно і дієво супроводити новонароджене життя, пильно дбаючи про тих матерів, які не бояться пустити у світ дитя і виховувати його навіть без допомоги батька. Тому саму турботу слід виявляти до життя стражденних і самотніх людей, особливо при його кінці. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>88.</b> Все це зумовлює конечну потребу розпочати терпеливу і мужню виховну роботу, яка заохочує всіх і кожного перекласти на власні плечі тягар інших (пор. Гл. 6,2); вимагає безнастанної турботи про покликання до служби, особливо серед молоді; домагається здійснення певних задумів та починів, тривких і оживлених євангелічним духом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Існують численні методи цієї праці, які належить застосовувати з обізнаністю і глибокою відповідальністю. Життю, яке народжується, слугують осередки розповсюдження природних методів регулювання плідності: їх належить розвивати, оскільки вони дієво допомагають у застосуванні засад відповідального батьківства і материнства. Завдяки їм кожна особа – починаючи від дитини – визнається і шанується з огляду на її самодостатню вартість, а мірилом будь-якого рішення є безкорисливий дар себе. Так само працівники консультацій із питань шлюбу і сім’ї виконують покладений на них обов’язок радити і попереджувати, керуючись антропологією, згідно з християнським баченням людини, шлюбу і статевих стосунків. Вони надають цінну послугу всім родинам – допомагають їм віднайти сенс життя і любові, підтримують і супроводжують в їхньому покликанні бути “святилищем життя”. Служать життю, яке народжується, також осередки допомоги життю й доми чи центри опіки над життям. Завдяки їхній діяльності численні самотні матері й подружні пари, які опинились у скруті, віднаходять сенс і спонуки, а також дістають потрібну допомогу та підтримку у подоланні проблем і страхів, пов’язаних із прийняттям зачатого чи новонародженого життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Промовистим прикладом того, чого могла досягти християнська любов, аби кожному повернути надію і створити умови для життя, є інші засоби долати всілякі життєві труднощі, патології, хвороби і відлучення від суспільства, - терапевтичні осередки для наркоманів, центри опіки неповнолітніх чи душевнохворих, лікування й опіки хворих на СНІД, товариства допомоги недієздатним. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли земне життя людини наближається до краю, ще є любов, яка спроможна знайти найвідповідніші способи забезпечити старим людям, надто коли вони вже недієздатні, а також присмертним хворим справді гуманну допомогу, належно задовольнити їхні потреби, а насамперед притлумити страх і відчуття самотності. В цих випадках незмінною є роль родини, але ці люди можуть знайти велику допомогу і в опікунських закладах, а за конечної потреби в паліативному лікуванні, вдаючись до відповідних соціальних та медичних послуг у місцях зорганізованого нагляду чи вдома. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Треба ще раз поміркувати над роллю лікарень, клінік і оздоровчих центрів: за своєю істинною суттю не є вони тільки закладами, в яких опікуються хворими і присмертними, але в яких насамперед утверджується істинно християнський сенс хвороби, страждання і смерті. Це мусить бути особливо очевидним у закладах, які підпорядковані орденам, або якимось чином зв’язані з Церквою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>89.</b> Осередками, що служать життю, а також усіма іншими видами допомоги й солідарності, що в них виникла конечна потреба, мають керувати люди, безкорисливо зацікавлені і глибоко свідомі того, яке вирішальне значення має Євангелія життя для добра окремої особи і суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особлива відповідальність лежить на працівниках системи охорони здоров’я: лікарях, фармацевтах, медсестрах і медбратах, капеланах, ченцях і черницях, працівниках адміністрації та добровільних помічниках. Фах вимагає від них оберігати людське життя і слугувати йому. За нинішніх культурних і суспільних умов, коли і теорія і практика медицини, здається, втрачають свій уроджений етичний вимір, фахівці часто-густо можуть зазнавати сильної спокуси маніпулювати життям і смертю. З огляду на це незмірно зростає їхня відповідальність, яка знаходить найглибшу спонуку і найміцнішу підтримку у вродженому і непозбутньому етичному вимірі лікарського чину, про що свідчить давня, але завжди сучасна клятва Гіппократа, за якою кожен лікар зобов’язаний виявляти найвищу повагу до людського життя та його святості. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безвідносне пошанування кожного невинного людського життя вимагає скористатися правом на протест сумління щодо аборту й евтаназії. “Умертвіння” ніколи не може бути визнане за лікувальну дію навіть тоді, коли єдиним виміром є виконання бажання пацієнта: це радше зрада лікарського фаху, що його можна визначити як палке і рішуче “так” життю. Так само і в царині біомедичних пошуків, де заповідається на нові великі відкриття, що слугуватимуть благу людства, належить уникати експериментів, досліджень і застосувань, які, легковажачи недоторканість гідності людської істоти, перестають служити людині, і хоча позірно їй допомагають, насправді спрямовані проти неї. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>90.</b> Особливу роль відіграють добровільні працівники: вони роблять цінний внесок у слугування життю, коли здатні поєднати фаховий вишкіл із великодушною і безкорисливою любов’ю. Євангелія життя квапить їх піднести поставу звичайного доброчинства на вершину Христової любові: аби кожного дня, попри труднощі й утому, оновлювали в собі усвідомлення гідності кожної людини, аби брали на себе клопіт про людські потреби й визначали, якщо це конче необхідно, нові дороги там, де потреби загальніші, а слабші вимагають більшої уваги та допомоги. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Міцна правда любові вимагає служити Євангелії життя також і різними видами суспільної та політичної діяльності, проголошуючи й захищаючи вартість життя в наших дедалі складніших плюралістичних суспільствах. Окремі люди, родини, групи й об’єднання відповідальні (хоч і в різні способи) за суспільну діяльність і за здійснення починів у галузях культури, господарювання, політики й законодавства, які, керуючись повагою до інших і духом демократичного співіснування, сприяють розбудові суспільства, котре б визнавало й захищало гідність кожної особи й дбало про життя всіх. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це завдання стосується, насамперед, усіх громадських лідерів. Покликані служити людині й спільному благу, вони зобов’язані мужньо стати на боці життя, особливо в сфері правних приписів. У демократичній системі, коли підставою законів і рішень є згода більшості громадян, у свідомості політиків може підупасти почуття особистої відповідальності. Проте ніхто не може ухилитися від неї, надто видаючи закони чи ухвалюючи рішення, які тягнуть відповідальність перед Богом, власним сумлінням і всім суспільством за можливі наслідки, розбіжні з істинним спільним благом. Хоча закони – це єдиний засіб захистити людське життя, вони мають надзвичайно важливу, а часом вирішальну роль для витворення певної ментальності і моралі. Повторюю ще раз: закон, який порушує природне право невинної людини на життя, є несправедливий, а отже не чинний. Тому знову рішуче звертаюся до всіх політиків, аби не запроваджували законів, які не визнають гідності особи і цим загрожують самим підвалинам суспільного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква знає, що плюралістичним демократіям, у яких співіснують потужні культурні течії різного спрямування, важко забезпечити життю дієвий правовий захист. Одначе Церква переконана, що голос моральної істини лунає в глибині кожного сумління і тому заохочує політиків, передусім християнських, аби не піддавалися зневірі й дбали в своїх ухвалах про відновлення справжнього ладу через визнання й опіку вартостей життя. Відтак слід наголосити, що не досить скасувати ганебні закони; треба усунути причини, які уможливлюють насильство над життям. Необхідно насамперед забезпечити належну допомогу сім’ї та материнству: родинна політика мусить бути опертям і рушієм політики суспільної. Тому належить розпочати роботу, здатну закласти умови для справжньої свободи в ухваленні рішень щодо батьківства і материнства. Слід також сперти на нові засади соціальну політику в галузях праці, розвитку міст, житлового будівництва і послуг, погодивши робочі графіки з ритмом родинного життя, відтак забезпечити дієву опіку дітям і старим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>91.</b> Важливою цариною політики на користь життя є нині демографічна проблема. Безперечно, влада зобов’язана “регулювати зростання населення”(114). Але ці дії мусять зважати на первинну й неуникну подружню та родинну відповідальність і не можуть удаватися до методів, що суперечать гідності особи та її головним правам, передусім праву кожної невинної людської істоти на життя. Тому є морально недопущеною така політика регулювання народжень, яка заохочує чи й прямо змушує застосовувати контрацепцію чи виконувати стерилізацію й аборти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До вирішення демографічної проблеми треба прямувати зовсім іншими шляхами: уряди й усілякі міжнародні установи повинні прагнути насамперед створити економічні, суспільні, медичні, санітарні та культурні умови, які б дозволяли подружжю приймати рішення про народження дитини цілком вільно та відповідально; вони повинні також докладати зусиль, щоб “створити більше центрів і справедливіше поділяти багатства, даючи всім рівну частку в користуванні благами. Треба шукати розв’язань у масштабах цілого світу, творячи істинну економіку співдружності і розподілу благ, як на міжнародному, так і на державному рівнях”(115). Це одинокий шлях пошани гідності осіб і родин, а заразом справжня культурна спадщина народів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, слугування Євангелії життя є розгалуженим шляхом. Дедалі виразніше бачимо на ньому вартісні можливості конкретної співпраці з братами інших Церков і церковних спільнот, - у згоді з духом практичного екуменізму, до якого заохотив нас ІІ Ватиканський Собор(116). Провидіння запропонувало нам простір для діалогу і співпраці з прибічниками інших релігій і з усіма людьми доброї волі: захист і опіка життя – не чиясь монополія, а завдання і відповідальність усіх. На порозі третього тисячоліття стоїмо перед гнітючим викликом, і тільки одностайна співпраця всіх, хто вірить у вартість життя, дозволить цивілізації уникнути поразки та її не передбачуваних наслідків. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">«СПАДОК ГОСПОДНІЙ - ДІТИ; ПЛІД ЛОНА - НАГОРОДА»</span> (Пс. 127[126],3):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>РОДИНИ, ЯК «СВЯТИЛИЩЕ ЖИТТЯ»</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>92.</b> У лоні «народу життя і для життя» найважливіша відповідальність лежить на родині: ця відповідальність випливає з самої природи сім'ї, осередку життя і любові, що ґрунтується на шлюбі, і з її місії «оберігати, виявляти і передавати»(117) . Йдеться тут про любов самого Бога, співпрацівниками і в певнім сенсі представниками якого є батьки, коли вони передають життя і виховують його у згоді з Його батьківським задумом(118). Ця любов - безкорисливий дар приймання і віддавання: у родині кожний дістає визнання, захист і шану, бо є людиною, і чим більшої потребує допомоги, тим чуйнішою і турботливішою оточується опікою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Родина покликана здійснювати своє завдання протягом усього життя своїх членів, від народження і до смерті. Вона є істинним «святилищем життя […], місцем, де життя, дар Бога, приймається і захищається від численних небезпек, що на нього чигають, і може розвиватися згідно з вимогами істинного людського розвитку»(119). Тому родина відіграє вирішальну і незамінну роль у витворенні культури життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як домашня Церква родина призначена до проповідування, прославляння і служіння Євангелії життя. Це є насамперед завданням подружніх пар, котрі покликані передавати життя на підставі безперервно оновлюваного усвідомлення сенсу батьківства. Воно сприймається як важлива подія, що вказує: людське життя є даром, який ми приймаємо для того, аби знову його віддати. Народжуючи нове життя, батьки пересвідчуються, що дитина «хоч і є плодом їхнього взаємного дару любові, водночас є даром для них обох, даром, який випливає з дару»(120).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Родина виконує своє призначення звіщати Євангелію життя передусім через виховання дітей. Словом і прикладом, щоденним спілкуванням і рішеннями батьки вчать свою дитину справжньої свободи, яка втілюється завдяки безкорисливому дарові себе самого та поглиблює повагу до інших, наставляє на сердечну злагоду, діалог, щиру службу й солідарність, прищеплює почуття справедливості й усі інші чесноти, які допомагають приймати життя як дар. Виховна робота християнських батьків повинна розвивати у дітей віру й допомагати їм виконувати отримане від Бога призначення. У межах своєї виховної місії батьки мають словом і прикладом пояснити дітям істинний сенс страждання і смерті: вони спроможні це зробити, якщо помічатимуть усі знаки страждання навколо себе, а ще більше, якщо спроможуться на сердечність, опікунство і співчуття до хворих і старих у власній родині. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>93.</b> Крім того, родина уславляє Євангелію життя щоденною молитвою, осібною і сімейною: хвалить Господа і дякує Йому за дар життя, просить світла і сили, аби серед труднощів і страждань ніколи не втрачати надії. Одначе всім видам молитов і культів надає сенсу той спосіб уславлення, який виявляється в щоденному родинному житті, коли воно просякнуте любов'ю й самопожертвою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В такий спосіб уславлення стає служінням Євангелії життя, випробуваною всередині родини і поза нею солідарністю, виявом якої є чуйна і сердечна увага в дрібних і скромних щоденних справах. Особливо вимовним знаком солідарності між родинами є опікунство чи всиновлення дітей, які залишені батьками або живуть у тяжких умовах. Незалежно від кревності, справжня материнська та батьківська любов здатна зігріти дітей з інших родин, даючи їм все необхідне для життя та повноцінного розвитку. Серед розмаїття форм усиновлення варто виділити віддалене всиновлення, найбажаніше в тому разі, якщо відмовитися від дитини сім'ю змушує тільки глибоке зубожіння. Адже такий вид усиновлення дає можливість забезпечити батьків необхідною допомогою, щоб вони могли утримувати та виховувати власних дітей, не позбавляючи їх питомого середовища.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Солідарність, тлумачена як «міцна і тривка воля присвятити себе спільному благові»(121), може також здійснюватись у різних формах участі в суспільному і політичному житті. А отже, служіння Євангелії життя полягає і в тому, що родина, долучаючись до відповідних організацій, намагається впливати на законодавство і державні установи, щоби вони ніяким чином не порушували права на життя й оберігали та підтримували його від зачаття до природної смерті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>94.</b> Особливу увагу слід приділяти літнім людям. У той час, як у деяких культурах люди похилого віку, беручи участь у родинному житті, відіграють у ньому активну й важливу роль, в інших державах і культурах їх мають за непотрібний тягар і полишають напризволяще. За таких умов легко може виникнути спокуса застосувати евтаназію. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Упослідження старих людей або цілковите відцурання є неприпустимим, їхня присутність у домі чи бодай близькі стосунки з ними, якщо через тісноту помешкання або з інших причин перебування в сім'ї неможливе, має засадниче значення для створення клімату взаємного обміну і збагачення між різними поколіннями. Тому конечним є встановлення своєрідної «угоди» між поколіннями (або поновлення втраченої), силою якої батьки у літньому віці, близькому вже кінця шляху, могли б очікувати від дітей опіки і підтримки, яких вони самі надали дітям на початку їхнього життя: цього вимагає послух перед Божою заповіддю належно шанувати батька і матір (пор. Вих. 20,12; Лев. 12,3). Але це не все. Літня людина не є лише «предметом» турботи, піклування й служіння, але й також сама може зробити коштовний внесок у Євангелію життя. Багатий досвід, здобутий упродовж років, вона може і повинна використати на те, щоб передавати мудрість, свідчити про надію та любов. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча це і правда, що «майбутнє людства йде через родину»(122), треба визнати, що за теперішніх суспільних, економічних та культурних умов завдання сім'ї - служити життю - стає дедалі складнішим й обтяжливішим. Щоб родина могла виконувати своє покликання як «святилище життя», осередок суспільства, який любить і приймає життя, терміново необхідно забезпечити саму сім'ю допомогою і підтримкою. Суспільство, і держава повинні надавати їй всіляку необхідну (в тому числі й економічну) допомогу, щоб родина могла людяніше вирішувати свої проблеми. Зі свого боку Церква повинна невтомно розвивати душпастирство родин, здатне спонукати кожну з них визнати з радістю і відвагою місію, що її визначила Євангелія життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">«ПОВОДЬТЕСЯ Ж ЯК ДІТИ СВІТЛА»</span> (Еф. 5,8):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ПОТРЕБА ГЛИБОКОГО ВІДНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРИ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>95.</b> «Поводьтеся ж як діти світла! [...] Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участі в безплідних ділах темряви» (Еф. 5,8,10-11). З огляду на притаманну сучасному суспільству драматичну боротьбу між «культурою життя» і «культурою смерті» належить виробити в собі сильний критичний дух, який дозволив би розпізнавати дійсні вартості й справжні потреби. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Потрібна загальна мобілізація сумлінь і спільне етичне зусилля, аби запровадити велику стратегію захисту життя. Всі ми разом повинні будувати нову культуру життя: нову, - тобто здатну піднімати і вирішувати нинішні не знані колись питання людського життя; нову, - тобто далеко рішучіше й дієвіше прийняту всіма християнами; нову, - тобто спроможну спонукати до серйозного та сміливого культурного діалогу між усіма сторонами. Нагальна потреба такого оновлення культури випливає з історичного стану, в якому ми тепер живемо, але головне її джерело - в самому євангелічному покликанні Церкви. Адже Євангелія спрямована на «довершення внутрішньої зміни й оновлення людства»(123), є ніби закваскою для тіста (пор. Мт. 13,33) і повинна просякати всі культури й оживляти їх зсередини(124), аби промовляли всю правду про людину та її життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розпочати слід із внутрішнього оновлення самих християнських спільнот. Надто часто віруючі, навіть ревні парафіяни, улягають нахилу відривати християнську віру від її етичних вимог, що призводить до морального суб'єктивізму і неприйнятних звичаїв. Відтак з усією ясністю і відвагою мусимо запитати в себе: яка культура життя набула нині поширення у наших єпархіях серед окремих християн, у родинах, товариствах і громадах? Так само ясно і рішуче мусимо окреслити роботу, яку маємо здійснити, аби служити життю в повноті його істини. Водночас необхідно в інтелектуальних осередках, фахових колах та серед широкого загалу порушити поважні й глибокі діалоги з усією спільнотою (купно з невіруючими) щодо підстав людського життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>96.</b> Перший і застановчий крок до такого оновлення культури ми зробимо, загостривши чуйність сумління думкою про незмірну й недоторканну вартість кожного людського життя. Найбільше значення має поновне відкриття нерозривного зв'язку між життям і свободою. Ці блага нероздільні: порушення одного спричиняється до порушення також іншого. Немає справжньої свободи там, де не визнається й не схвалюється життя, і немає повного життя без свободи. Обидві ці реалії мають спільний аспект, уроджений і особливий: їх нерозривно з'єднує заклик до любові. Любов - це безкорисливе дарування себе(125), вона становить найправдивіший сенс життя і волі особи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не менш вирішальне значення для гартування сумління має поновне відкриття зв'язку, що поєднує свободу з істиною. Як ми вже не раз стверждували, відривання свободи від об'єктивної істини унеможливлює обґрунтування людських прав на раціональних підвалинах і створює передумови до того, щоб у суспільстві запанувала безмежна сваволя чи жорстокий тоталітаризм(126).</div>
<div style="text-align: justify;">
</div>
<div style="text-align: justify;">
Обов'язково треба, щоб людина визнала свою первинну й незаперечну гідність - гідність створіння, котре отримує від Бога буття й життя як дар і завдання: тільки погодившися з цією природною залежністю, людина може жити і цілком здійснювати свою свободу, водночас глибоко шануючи свободу і життя кожної іншої особи. Тут насамперед з'ясовується, що «ядром кожної культури є постава людини щодо найбільшої таємниці - таїни Бога»(127). Якщо Бога заперечити, якщо жити так, ніби Його не існує, або не шанувати Його заповідей, можна також легко відкинути чи підважити людську гідність і недоторканність життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>97.</b> З формуванням сумління щільно пов'язана виховна робота, яка допомогає людині дедалі більше ставати людиною, дедалі ближче підводить її до істини, викликає в ній дедалі щиріше пошанування життя і справжніх людських стосунків. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливо необхідно прищеплювати повагу до вартості життя, і то від самого початку. Помиляється той, хто думає, нібито можна будувати справжню культуру людського життя, не допомагаючи молоді в розумінні й переживанні статевих почуттів, любові і життя в їх істинному значенні і тісному взаємопов'язанні. Статеві почуття - це багатство всієї особи, що «виражає своє глибинне значення тим, що приводить людину до принесення себе з любов'ю у дар»(128). Груба легковажність у статевому житті - один із головних чинників, що спричинюють зневагу до дітонароджування: тільки справжня любов здатна захищати життя. Тому не можна ухилятися від обов'язку статевого та чуттєвого виховання, передусім підлітків і молоді. Його складником має бути виховання чистоти як цноти, яка сприятиме осягненню зрілості особи і здатності пошанувати «подружнє» значення тіла. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виховна справа охоплює підготування подружжя до відповідального батьківства і згідно зі своїм істинним значенням вимагає бути вірними Божому закликові і задуму. Так справді стається, коли сім'я наважується великодушно відкритися новому життю і надалі служить йому навіть тоді, коли з поважних причин і згідно з моральним правом вирішує до певного часу уникати нових народин. У кожному разі моральне право зобов'язує їх гамувати інстинктивні нахили і пристрасті та поважати біологічні закони, записані в їхній особі. Саме така повага в дусі служіння відповідальному батьківству дозволяє використовувати природні методи регулювання плідності. Наука обґрунтовує їх щораз точніше, і це дає змогу приймати рішення, суголосні моральним вартостям. Ретельна оцінка здобутків у цій галузі, повинна здолати упередженість, яка все ще надто розповсюджена, й переконати подружжя, так само як і працівників медичних і суспільних служб, у потребі відповідного вишколу. Церква вдячна тим, хто ціною власних зречень і жертв, часто не оцінених, шукає і поширює методи такого штибу, дбаючи про моральні вартості. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У виховній праці не можна уникати роздумів про страждання і смерть, їх досвід має кожна людина, отож безглуздо та й хибно замовчувати їх або скидати з уваги. Радше слід допомогти кожному осягнути їхню глибоку таїну, що її приховує конкретна й важка дійсність. Біль і страждання мають також сенс і вартість, якщо їх переживати одночасно й у тісному зв'язку з любов'ю, отримуючи її та приносячи в жертву. Тому ми вирішили щороку відзначати Всесвітній День Хворого, підкреслюючи, що «спасительність жертви страждання, витриманої в єдності з Христом, належить до самої суті Відкуплення»(129). Зрештою, навіть смерть не цілковито позбавлена надії: вона є брамою, відкритою у вічність, а для тих, хто живе в Христі - причастям до таїни Його смерті й воскресіння. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>98.</b> Узагальнюючи, можна сказати, що голошене оновлення культури вимагає від усіх сміливо прийняти новий стиль життя, ознакою якого є обґрунтування конкретних рішень в особистій, родинній, суспільній і міжнародній царині за рівною шкалою вартостей з перевагою «бути» над «мати»(130) і людини над речами(131). Цей оновлений стиль життя вимагає зміни позиції: від байдужості до піклування про ближнього і від неприйняття до схвалення: інші люди не є конкурентами, від яких треба захищатися, а братами та сестрами, які заслуговують на солідарність і любов, збагачуючи нас своєю присутністю. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ніхто не повинен почуватися вилученим із цього походу на користь нової культури життя: всі мають відігравати важливу роль. Поряд із родиною особливо важливе завдання виконують учителі й вихователі. Від них великою мірою залежить, чи зможе молодь, вихована для істинної свободи, зберегти в собі справжні ідеали життя, виробити в собі повагу до кожної людини, служити їй у родині та суспільстві. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для розбудови нової культури людського життя чимало можуть зробити також інтелектуали. Особливе завдання повинні справити інтелектуали-католики в культурних колах, у школах і університетах, осередках наукових та технічних досліджень, у царині художньої творчості і гуманітарних рефлексій. Черпаючи енергію для думки і для чину з чистих джерел Євангелії, вони через свої довершення - поважні й задокументовані, гідні поваги і загальної зацікавленості - повинні ставати на службу новій культурі життя. Власне, задля того створено Папську Академію «Рrо Уіtа», завданням якої є «вивчення засадничих медичних і правних проблем, які мають значення для опіки й захисту життя, передовсім в їх безпосередньому зв'язку з християнською мораллю та наказами Церковної Магістерії»(132). Особливий внесок повинні вкласти університети, надто католицькі, а також осередки, інститути і комітети з питань біоетики. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Величезна й поважна відповідальність покладена на працівників засобів масової інформації, що мають подбати, аби їхні повідомлення успішно прислужилися культурі життя. Вони повинні давати високі й шляхетні приклади життя і звертати увагу на гідні похвали, часом навіть героїчні, свідчення людської любові; слід із великою повагою оповідати про вартості статевості і любові, не наголошуючи того, що спотворює і принижує людську гідність. Відтворюючи дійсність, не слід підкреслювати те, що може пробуджувати чи живити почуття байдужості і погорди до життя або схиляти до його заперечення. Працівники масової інформації покликані з сумлінною вірністю правді поєднувати свободу інформації, пошану до кожної особи і глибоку людяність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>99.</b> У витворенні нової культури життя виняткова й навіть вирішальна роль належатиме жінкам: вони мають започаткувати «новий фемінізм», відпорний щодо «маскулінізму». Він умітиме розпізнати й відобразити природний хист жінок в усіх галузях суспільної діяльності і змагатиме до подолання всіх видів примусу, визиску і порушення рівності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згадуючи прикінцеві слова послання II Ватиканського Собору, ми звертаємося до жінок із нагальним закликом: «Миріть людей із життям!»(133). Ви покликані засвідчувати любов істинну, - дарування себе і прийняття іншого, - яка здійснюється особливим чином у подружній єдності, але яка мусить бути сутністю кожного зв'язку між людьми. Досвід материнства загострює у вас чуйність до ближнього, та водночас обтяжує винятковим завданням: «Материнство є особливим спілкуванням із таїною життя, що дозріває в лоні жінки. [...] Стосунки з новою людиною, що тільки набуває свого виду, спричиняють таке ставлення до людини (не тільки до власної дитини, а до людини взагалі), яке глибоко розкриває особистість жінки»(134). Мати приймає і носить в собі іншу людину, дає їй змогу зростати в собі і виділяє для неї місце в своєму лоні, водночас шануючи її в її відмінності. Завдяки цьому жінка розуміє і навчає інших того, що справжні людські стосунки відкриваються для прийняття іншої людини, яку схвалюють і люблять за її гідність, що забезпечена самим фактом буття людської особи, а не іншими чинниками, як корисність, сила, інтелігентність, врода, здоров'я. Це найважливіший внесок, якого очікує Церква і людство від жінок. Він є необхідною передумовою справжнього оновлення культури.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливу увагу ми хотіли би присвятити вам - жінкам, які допустилися переривання вагітності. Церква знає, скільки чинників могло вплинути на таке рішення і впевнена, що у багатьох випадках це було болісне, а може, навіть, і драматичне рішення. Напевне, рана ще не загоїлась у ваших серцях. Але однаково те, що сталося, було і буде глибоко негідним. Та не журіться і не втрачайте надії. Навпаки, намагайтеся витлумачити це випробування. З покірністю та довірою покайтеся, якщо досі ще цього не зробили. Отець усього милосердя чекає на вас, щоб подарувати вам своє прощення і мир у таїнстві примирення. Ви зрозумієте, що нічого ще не втрачено, і зможете попросити пробачення у своєї дитини: вона тепер живе в Бога. Спираючись на допомогу та пораду прихильних до вас і досвідчених людей, ви зможете зробити свій болісний досвід чи не найпереконливішим аргументом в обороні вселюдського права на життя. Ваша самовідданість у служінні життю, яка, може, увінчається народженням нових людських істот, ваша готовність до прийняття й турботи про тих, хто найбільше потребує вашої близькості, спонукає по-новому побачити людське життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>100.</b> В цьому великому напруженні, якого потребує творення нової культури життя, нас підтримує і живить тривке переконання, що Євангелія життя, як і Царство Боже, росте і приносить багаті плоди (пор. Мр. 4,26-29). Звичайно, різниця між численними й потужними засобами, що ними наділено сили, які діють на користь «культури смерті», і тими, що їх мають у розпорядженні захисники «культури життя і любові», величезна. Проте ми знаємо, що можемо звіритися на допомогу Бога, для котрого немає нічого неможливого (пор. Мт. 19,26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цим переконанням у серці і спонуканий глибокою турботою про долю кожної людини, я повторюю нині для всіх те, що сказав до сімей(135), які серед загроз і небезпек виконують своє складне завдання: терміново потрібна велика молитва за життя, що охопила б увесь світ. У межах спеціальних починів або в щоденних молитвах нехай від кожної християнської спільноти, кожної групи чи об'єднання, від кожної родини і кожного віруючого підносяться благання до Бога, Творця і Друга життя. Ісус сам показав нам приклад того, що молитва і піст є найважливішою й найдієвішою зброєю проти сил зла (пор. Мт. 4,1-11) і навчав своїх учнів, що деяких злих духів можна вигнати лише таким чином (пор. Мр. 9,29). Віднайдімо ж покору та мужність до молитви й посту, щоб привести з Небес силу, яка зруйнує мури омани й брехні, яка приховує від очей наших братів і сестер негідність учинків і законів, ворожих життю, збудить в їхніх серцях рішення й наміри, надхненні цивілізацією життя й любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">«І ЦЕ МИ ВАМ ПИШЕМО, ЩОБ НАША РАДІСТЬ БУЛА ПОВНА»</span> (1Йо. 1,4):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ ПРИЗНАЧЕНА ДЛЯ ВСЬОГО ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>101.</b> «І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна» (1Йо. 1,4). Одкровення Євангелії життя дане нам як благодать, яку ми маємо передавати іншим: щоб усі люди єдналися з нами і зі Святою Трійцею (пор. 1Йо. 1,3). Навіть ми самі не змогли зазнати повної радості, коли б не сповістили цю Євангелію іншим, а заховали її лише для себе. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелія життя не призначена тільки для віруючих: вона - для всіх. Справа життя, а також його оборона і зміцнення не є привілеєм християн. Хоч ми й черпаємо надзвичайне світло й силу з віри, але вони належать кожному людському сумлінню, яке прагне істини і якому не байдужа доля людства. Життя безперечно містить у собі щось святе і релігійне, але ця його властивість стосується не лише до віруючих: йдеться бо про вартість, котру кожна людська істота може осягти у світлі розуму, і тому вона неминуче заторкує всіх. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому діяння, котре ми чинимо як «народ життя та для життя», вимагає відповідного розуміння і прихильного прийняття. Коли Церква стверджує, що безумовне шанування права кожної невинної людини на життя - від зачаття до природної смерті - є одним із стовпів, на який спирається кожне цивілізоване суспільство, вона «прагне лише спричинитися до побудови держави з людським обличчям. Держави, яка визнає своїм засадничим обов'язком захист підставових прав людини, особливо людини слабшої»(136). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелія життя призначена для всього людського суспільства. Виступати на користь життя означає сприяти оновленню суспільства, через будування суспільного блага. А його не можна будувати, не визнаючи і не обороняючи право на життя: всі інші невід'ємні людські права на нього спираються і з нього виникають. Також суспільство, котре навіть проголошує такі вартості, як гідність особи, справедливість і мир, рішуче заперечує саме себе і не може мати серйозних засад, якщо потурає різного штибу приниженням і порушенням людського життя (передовсім, коли йдеться про життя слабке або упосліджене). Тільки повага до життя може захищати й забезпечувати найцінніші й найпотрібніші для суспільства вартості - демократію та мир.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не може існувати істинної демократії, коли не визнається гідність кожної людини і не шануються її права. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не може існувати істинного миру, якщо не береться під захист і не підтримується життя, як нагадував нам Папа Павло VI: «Кожен злочин проти життя є замахом на мир, надто, коли при цьому вражено народну мораль; [...] натомість там, де людські права насправді шануються, публічно визнаються й оберігаються, суспільство живе й розвивається в радісній атмосфері миру»(137). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Народ життя» радіє з того, що може ділитися своєю місією з багатьма іншими, завдяки чому «народ для життя» стає щораз численнішим, а нова культура любові й солідарності може зростати і слугувати справжньому благу людського суспільства. </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span> </div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>102.</b> Наприкінці цієї Енцикліки погляд мимоволі звертається до Господа Ісуса, «хлоп'ятка», котре «нам народилось» (пор. Іс. 9,5), щоб у ньому споглядати «життя», яке «об'явилось» (пор. 1Йо. 1,2). В таїні цього народження Бог зустрічається з людиною і починається земний шлях Сина Божого, шлях, увінчанням якого буде дар життя, покладеного на Хресті: через свою смерть Він подолає смерть і стане для цілого людства початком нового життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія, Діва і Мати, була тією, яка сприйняла «Життя» в ім'я всіх і для зцілення всіх. Вона дуже тісно й особисто зв'язана з Євангелією життя. Згода Марії в мить Благовіщення і її материнство перебувають коло самого джерела таємниці життя, котре Христос приніс людям (пор. Йо. 10,10). Через її згоду на прийняття Слова, яке стало тілом, і піклування за Його життя, буття людини звільнилося від вироку остаточної й вічної смерті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Марія «є матір'ю всіх, хто відроджується до життя, як і Церква, взірцем якої Вона є. Матір'ю того життя, з якого всі живуть. Народжуючи життя, Вона певною мірою народила тих, хто мав жити цим життям»(138). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Споглядаючи материнство Марії, Церква відкриває сенс власного материнства і спосіб, яким вона має його виражати. Водночас материнський досвід Церкви відкриває найширшу перспективу, в якій можна осягнути досвід Марії як незрівнянний взірець прийняття життя й опіки над ним. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>«І ЗНАМЕННЯ ВЕЛИКЕ ВИДНО БУЛО НА НЕБІ — ЖІНКА, ОДЯГНЕНА В </b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">СОНЦЕ»</span> (Од. 12,1):</i> <span style="color: #cc0000;">МАТЕРИНСТВО МАРІЇ І ЦЕРКВИ</span></b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>103.</b> Взаємозв'язок між таїною Церкви та Марією ясно виражається у «великому знаменні», описаному в Апокаліпсисі: «І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець з дванадцяти зірок» (Од. 12,1). В цьому знаменні Церква розпізнає образ власної таємниці: Церква хоч і занурена в історію, однак усвідомлює, що перевищує її, бо є «зародок і початок» Царства Божого на землі(139). Повне і взірцеве здійснення цієї таїни Церква вбачає в Марії. Це Вона є тією уславленою жінкою, в якій задум Божий зміг здійснитися найдосконаліше. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Жінка, одягнена в сонце» - читаємо ми в Книзі Апокаліпсису - «була вагітна» (пор. 12,2). Церква усвідомлює, що носить у собі Спасителя світу, Господа Христа, і є покликана подарувати Його світу, народжуючи людей до життя Божого. Проте Церква не може забувати, що ця її місія стала можливою лише завдяки материнству Марії, яка зачала і народила на світ Того, хто є «Богом від Бога», «Богом істинним від Бога істинного». Марія є істинною Божою Матір'ю, Theotokos, материнство якої надає найвищої гідності покликанню до материнства, вписанному Богом в життя кожної жінки. Тим самим Марія стає взірцем для Церкви, покликана, щоб бути «новою Євою», матір'ю віруючих, матір'ю «живих» (пор. Бут. 3,20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це духовне материнство Церкви - і Церква свідома цього - здійснюється не інакше, як у муках та «болю народження» (Од. 12,2), а це значить, у безперервному змаганні з силами зла, які надалі просякають світ, позначаючи серця людей духом опору Христові: «У ньому було життя, і життя було - світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Йо. 1,4,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібно до Церкви, Марія також мусила переживати своє материнство під знаком страждань: «Ось Цей [...] буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу» (Лк. 2,34-35). Ці слова, які на самому початку земного існування Спасителя Симеон звертає до Марії, свідчать про неприйняття Ісуса, а разом із Ним також Марії, котре досягне свого піку на Ґолґоті. Стоячи «при Хресті Ісусовім» (Йо. 19,25), Марія бере участь у самопожертві Сина: Вона жертвує нам Ісуса, дає нам Його, Вона остаточно народжує Його для нас, її «так», сказане в день Благовіщення, досягає своєї повноти в день Хреста: для Марії надходить час, коли Вона має прийняти й породити як сина кожного, хто став учнем, переливаючи на нього спасительну любов Сина: «Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: "Жінко, ось син твій"» (Йо. 19,26). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">«І ДРАКОН СТОЇТЬ ПЕРЕД ЖІНКОЮ, ЯКА МАЄ РОДИТИ, ЩОБ, КОЛИ НАРОДИТЬ, ДИТЯ ЇЇ ПОЖЕРТИ»</span> (Од. 12,4):</i> <span style="color: #cc0000;">ЖИТТЯ ПЕРЕД ЗАГРОЗОЮ СИЛ ЗЛА</span></b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>104.</b> В Одкровенні поряд із «великим знаменням» жінки (пор. 12,1) з'являється «інше знамення на небі»: «великий дракон червоний» (12,3) символізує Сатану, уособлення могутності зла і всіх сил зла, які діють в історії і протистоять місії Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія тут осяює також Спільноту Віруючих: ворожість сил зла є тим таємним опором, який, перш ніж він торкнеться учнів Христа, спрямований проти Марії. Аби врятувати життя Сина від тих, хто Його боїться, вбачаючи в Ньому загрозу й небезпеку для себе, Марія мусить утікати з Йосифом і Дитям до Єгипту (пор. Мт. 2,13-15). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так Марія допомагає Церкві усвідомити, що життя завжди перебуває в центрі великого змагання між добром і злом, між світлом і темрявою. «Дитя», якого дракон хоче пожерти (пор. Од. 12,4), є образом Христа, народженого Марією, «коли сповнився час» (Гл. 4,4), котрого Церква повинна невтомно нести людям у різні епохи історії. Але Дитя є й образом кожної людини, кожної дитини, особливо кожної слабкої та загроженої істоти, тому що, як нагадує нам II Ватиканський Собор, «Син Божий через своє втілення певною мірою з'єднався з кожною людиною»(140). Саме в «тілі» кожної людини Христос невпинно являє себе, єднаючись із нами, так що будь-яке заперечення життя в людині є насправді запереченням Христа. Це є власне та чарівна й водночас вимоглива істина, що її об'являє нам Христос і невтомно проголошує Його Церква: «Хто приймає дитину в моє ім'я, той мене приймає» (Мт. 18,5). «Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з братів найменших - ви мені зробили» (Мт. 25,40). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><i><span style="color: purple;">«І СМЕРТІ НЕ БУДЕ БІЛЬШЕ»</span> (Од. 21,4):</i> </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>СЯЙВО ВОСКРЕСІННЯ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>105.</b> Благовіщення, що його ангел приніс Марії, розпочинається й закінчується заспокійливими словами: «Не бійсь, Маріє!» і «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1,30; 37). Справді, все існування Діви Матері сповнене певності, що Бог близько коло Неї і допомагає їй своєю клопітливою доброзичливістю. Те саме можна сказати про Церкву, - «місце, приготоване від Бога» в пустелі (пор. Од. 12,6), де Бог піддає свій народ випробуванням, але також являє йому свою любов (пор. Ос. 2,16). Марія для Церкви в її боротьбі зі смертю є живим словом розради. Вказуючи на Сина, Вона запевняє нас, що в Ньому сили смерті переможено: «Смерть змагається з життям в незбагненному двобої; Князь життя, хоч і померши, владарює над живими»(141). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Жертовний Агнець живе зі знаками страждань у сяйві воскресіння. Лише Він один панує над усіма подіями історії: Він розриває її «печаті» (пор. Од. 5,1-10) і утверджує - в часі і поза часом - владу життя над смертю. В «новому Єрусалимі», тобто в новому світі, до якого спрямована історія людства, смерті не буде більше. Ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Од. 21,4). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вирушаючи до «нового неба і нової землі» (пор. Од. 21,1), ми як народ паломницький, народ життя і для життя, звертаємо свій погляд до Тієї, котра є для нас знаком «певної надії і втіхи»(142). </div>
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>О Маріє, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>зоре нового світу, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Мати живих, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Тобі ввіряємо справу життя: </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Поглянь, о Мати, на незліченну юрбу </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>дітей, яких не пустили на світ, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>злидарів, що потерпають від нестатків, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>чоловіків і жінок - </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>жертв нелюдського насилля, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>старих і хворих, котрих забуто </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>через байдужість і нещире співчуття. </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Вчини, щоб усі, хто вірить у Твого Сина, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>змогли правдиво і з любов'ю звіщати </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>людям сьогодення </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Євангелію життя. </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Виблагай їм ласку приймання її </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>як завжди нового дару, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>Втіху прославляння її з вдячністю </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>у всьому житті </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>і мужність діяльного й невтомного </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>свідкування про неї, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>аби могли будувати, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>спільно з усіма людьми доброї волі, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>цивілізацію істини й любові </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>на честь і славу Бога Творця, </b></i></span><br />
<span style="color: purple;"><i><b>який любить життя. </b></i></span><br />
<br />
<br />
<i><b>У Римі, в Храмі Святого Петра, </b></i><br />
<i><b>25 березня, на свято Благовіщення Господнього, </b></i><br />
<i><b>на 17 рік нашого Понтифікату</b></i> <br />
<br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: right;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi16vO3IYZU-xCzzDolA5jDxddkF_SelPssai417nDTRYcZesmUFNw5Wya6vCiW1bH2XlvxefqmkgK9Oc2kovN0_UocCOdEXr0SaNhF88sxYl-y82DtH4cXRh3q8Z0Kiz1T2S6N-fTJius/s1600/pidpys_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="62" data-original-width="253" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi16vO3IYZU-xCzzDolA5jDxddkF_SelPssai417nDTRYcZesmUFNw5Wya6vCiW1bH2XlvxefqmkgK9Oc2kovN0_UocCOdEXr0SaNhF88sxYl-y82DtH4cXRh3q8Z0Kiz1T2S6N-fTJius/s1600/pidpys_01.jpg" /></a></div>
<br />
<br />
<br />
<br />
<br />
<i><b>ПРИМІТКИ</b></i><br />
<span style="font-size: x-small;">1). Точного виразу «Євангелія життя» у Святому Письмі немає, але він добре відповідає справжній суті біблійного послання. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">2). ІІ Ват. Соб., Душопаст. Конст. Про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 22. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">3). Пор. Іван Павло ІІ, Енц. Redemptor hominis (4 березня 1979), 10: ААС 71 (1979), 275. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">4). Там таки, 14, фр., 285. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">5). Душпаст. Конст. Про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">6). Пор. Лист до всіх Братів-Архиєреїв про «Євангелію життя» (19 травня 1991): Insegnamenti XIV, 1 (1991), 1293-1296. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">7). Там таки, фр., 1294. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">8). Лист до Сімей Gratissimam sane (2 лютого 1994), 4: ААС 86 (1994), 871. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">9). Іван Павло ІІ, Енц. Centesimus Annus (1 травня 1991), 39: ААС 83 (1991), 842. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">10). Див. № 2259. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">11). Див. Св. Амбросій, De Noe, 26, 94-96: CSEL 32, 480-481. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">12). Пор. Катехизм Католицької Церкви, №№ 1867 і 2268. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">13). Див. Св. Амбросій, De Cain et Abel, II, 10, 38: CSEL 32,408. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">14). Пор. Конґр. Науки Віри, настанова про пошану до людського життя, яке народжується і про гідність дітонародження Donum vitae (22 лютого 1987): ААС 80 (1988), 70-102. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">15). Промова в молитовне чатування з нагоди VІІІ Міжнародного Дня Молоді (14 серпня 1993), ІІ, 3: ААС 86 (1994), 419</span><br />
<span style="font-size: x-small;">16). Йоан Павло ІІ, Промова до учасників наукового симпозіуму «Право на життя та Європа» (18 грудня 1987): Insegnamenti X, 3 (1987), 1446-1447.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">17). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes,36. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">18). Там таки, 16 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">19). Пор. Св. Григорій Великий, Moralia in Job, 13, 23: CCL 143 А, 683 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">20). Пор. Іван Павло ІІ. Енц. Redemptor hominis (4 березня 1979), 10: ААС 71 (1979), 274 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">21). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 50 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">22). Догм. Конст. Про Одкровення Боже:Dei verbum, 4. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">23). «Gloria Dei vivens homo»: Adversus haereses, IV, 20, 7: SCh 100/2, 648-649. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">24). Душопаст. Конст. про церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 12. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">25). Св. Августин, Confessioness, I, 1: CCL 27, 1. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">26). Св. Амбросій, Exameron, VI, 75-76: CSEL 32, 260-261. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">27). «Vita autem hominis visio Dei»: Adversus haereses, IV, 20, 7: SCh 100/2, 648-649.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">28). Пор. Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 38: ААС 83 (1991), 840-841. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">29). Йоанн Павло ІІ, Enc. Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), 34: ААС 80 (1988), 560. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">30). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 50. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">31). Лист до Сімей Gratissimam sane (2 лютого 1994), 9: ААА 86 (1994), 878; пор. Пій ХІІ, Енц. Humani generis (12 серпня 1950): ААС42 (1950), 574. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">32). «Animas enim a Deo immediate creari catholica fides nos retinere iubet»: Пій ХІІ, Енц. Humani generis (12 серпня 1950): ААС 42 (1950), 575. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">33). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 50; пор. Йоанн Павло ІІ, Adhort </span><br />
<span style="font-size: x-small;">34). Єп. Амфілох, Homile, II, 1: CCSG 3, 39. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">35). Див. Напр. Пс. 22 [21], 10-11: 71 [70], 6; 139 [138], 13-14.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">36). Св. Амбросій, Expositio Evangelii secundum Lucam, ІІ, 22-23: ССL 14, 40-41. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">37). Св. Ігнатій Антіохійський, Ad Ephesios, 7, 2: Patres Apostolici, вид. Ф. К. Функом, ІІ, 82.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">38). Св. Григорій Нікійський, De hominis opifcio, 4: PG 44, 136. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">39). Пор. Св. Йоан Дамаскін, De fide orthodoxa, 2, 12: PG 94, 920, 922 (цит. за: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, І-ІІ, Prol.). </span><br />
<span style="font-size: x-small;">40). Павло VI, Енц. Humanae vitae (25 липня 1968), 13: AAS 60 (1968), 489.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">41). Конгр. Наук Віри, настанова про пошану до людського життя, яке народжується і про гідність дітонародження Donum vitae (22 лютого 1987): Вступ, 5: ААS 80 (1988), 76-77, пор: Катехизм Католицької Церкви, №2258 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">42). Didache, І, 1; ІІ, 1-2; V, 1, 3: Patres Apostolici, вид. Ф.К. Функа, І, 2-3, 6-9, 14-17; пор. Послання Псевдо-Барнаби, ХІХ, 5 фр. 90-93. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">43). Пор. Катехизм Католицької Церкви, №№ 2263-2269; пор. Катехизм ІІІ Трид. Соб., 327-332. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">44). Катехизм Католицької Церкви, № 2265. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">45). Пор. Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, ІІ-ІІ, q. 64, а. 7; Св. Альфонс, Theologia moralis, 1 ІІІ, tr. 4, с. 1, dub. 3. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">46). Катехизм Католицької Церкви, № 2266. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">47). Пор. там таки. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">48). Там таки, № 2267. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">49). Пор. ІІ Ват. Соб., догм. Конст. про Церкву, Lumen gentium, 12. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">50). Пор. душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 27. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">51). Пор. Догм. Конст. про Церкву, Lumen gentium, 25. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">52). Конгр. Науки Віри, декл. про евтаназію Iura et bona (5 травня 1980), ІІ: ААS 72 (1980), 546. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">53). Іван Павло ІІ, Енц. Veritatis splendor (6 серпня 1933), 96: ААS85 (1993), 1209. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">54). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 51: «Зігнання плоду, як і дітогубство – найжахливіші лиходійства». </span><br />
<span style="font-size: x-small;">55). Пор. Іван Павло ІІ, Апост. посл. Mulieris dignitatem (15 серпня 1988), 14: ААS 80 (1988), 1686. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">56). Лист до Сімей Gratissima sane (2 лютого 1994), 21: ААS 86 (1994), 920. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">57). Конгр. Науки Віри, декл. про переривання вагітності (18 листопада 1974), 12-13: ААS 66 (1974), 738. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">58). Пор. Конгр. Науки Віри, настанова про пошану до людського життя, яке народжується і про гідність дітонародження Donum vitae (22 лютого 1987): І,1: ААS 80 (1988), 78-79. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">59). Там таки, фр., 79. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">60). Пророк Єремія говорить: «І надійшло до мене таке слово Господнє: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе признвчив»» (1, 4-5). Псалмоспівець, своєю чергою, звертається дл Господа: «Вже від утроби матері моєї ти – мій покровитель: ти – моя хвала завжди!» (Пс. 71[70], 6; пор. Іс. 46, 3; Іов 10, 8-12; Пс. 22[21], 10-11). Також євангеліст Лука, описуючи надзвичайну зустріч матерів, Єлисавети і Марії, та двох синів, Йоана Христителя й Ісуса, що перебувають у материнім лоні (пор. Лк. 1, 39-45), підкреслює: дитина відчуає присутність Дитяти і радіє. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">61). Див. Конгр. Науки Віри, декл. про переривання вагітності (18 листопада 1974): ААS 66 (1974), 740-747. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">62). «Не знищуй дитини через переривання вагітності, і не вбивай її після народження»: V, 2: Patres Apostolici, вид. Ф. К. Функа, І, 17. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">63). Апологія на захист християн, №35: РG 6, 969. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">64). Apologeticum, IX, 8: CSEL 69, 24. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">65). Пор. Пій ХІ, Енц. Casti connubii (31 грудня 1930), ІІ: ААS 22 (1930), 562-592. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">66). Пій ХІІ, Промова до учасників Медико-біологічної Асоціації Св. Луки (12 листопада 1944): Промови та радіозвернення, VI, (1944-1945), 191; пор. Промова до Італійської Католицької Спілки Акушерок (29 жовтня 1959), ІІ: ААS 43 (1951), 838. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">67). Іван ХХІІІ, Енц. Mater et Magistra (15 травня 1961), 3: ААS 53 (1961), 447. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">68). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudium et spes, 51. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">69). Пор. Кодекс Канонічного Права, кан. 2350, §1. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">70). Кодекс Канонічного Права, кан. 1938; пор. Кодекс Канонів Східних Церков, кан. 1450, §2. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">71). Пор. там таки, кан. 1329; пор. у Кодексі Канонів Східних Церков, кан. 417. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">72). Пор. Павло VI, Звернення до Національного Конгресу Італійських Католицьких Правників (9 грудня 1972): ААS 64 (1972), 777; Енц Humanae vitae (25 липня 1968), 14: ААS 60 (1968), 490. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">73). Пор. Догм. Конст. про Церкву Lumen gentium, 25. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">74). Пор. Конгр. Науки і Віри, Настанова про пошану до людського життя, яке народжується і про гідність </span><br />
<span style="font-size: x-small;">дітонародження Donum vitae (22 лютого 1987): І,3: ААS 80 (1988), 80. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">75). Пор. Хартія Прав Сім'ї (22 жовтня 1983), аrt. 4b: Poliglotta Vaticana, 1983. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">76). Конгр. Науки і Віри, Декл. про евтаназію Iura et bona (5 травня1980), ІІ: ААS 72 (1980), 546. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">77). Там таки, фр., 551. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">78). Пор. там таки. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">79). Пій ХІІ, Промова до міжнародної групи лікарів (24 лютого 1957), ІІІ: ААS 49 (1957), 147; пор. Конгр. Науки і Віри, Декл. про евтаназію Iura et bona (5 травня 1980), ІІІ: ААS 72 (1980), 547-548. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">80). Промова до міжнародної групи лікарів (24 лютого 1957) </span><br />
<span style="font-size: x-small;">81). Пор. Пій ХІІ, Промова до міжнародної групи лікарів (24 лютого 1957), ІІІ: ААS 49 (1957), фр. 129147; Конгр. Св. Прест. Deceretum de directa insontium occisione (2 грудня 1940): ААS 32 (1940), 553-554; Павло ІV, Послання до </span><br />
<span style="font-size: x-small;">французького телебачення: «Кожне життя – святе» (27 січня 1971): Insegnamenti ІХ (1971), 57-58; Промова до міжнародної колегії хірургів (1 червня 1972): ААS 64 (1972),432-436; Душпаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudum et spes, 27. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">82). Пор. Догм. Конст. про Церкву Lumen gentium, 25. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">83). Пор. Бл. Августин, De Civitate Dei, I, 20: ССL 47, 22; Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, ІІ-ІІ, q. 6, 5. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">84). Див. Конгр. Науки і Віри, Декл. про евтаназію Iura et bona (5 травня1980), І: ААS 72 (1980), 545; Катехизм Католицької Церкви, №№ 2281-2283. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">85). Бл. Августин, Epistula 204, 5: CSEL 57,320. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">86). Душпаст. Конст. про Церкву в сучасному світі, Gaudum et spes, 18. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">87). Пор. Іван Павло ІІ, Апостол. Лист Salvifici Doloris (11 лютого 1984), 14-24: ААS 76 (1984), 214-223. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">88). Пор. Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 46: ААS 83 (1991), 850; Пій ХІІ, Радіопослання на Різдво Господнє (24 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">грудня 1994): ААS 37 (1945), 10-20. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">89). Пор. Іван Павло ІІ, Енц. Veritatis splendor (6 серпня 1993), 97 і 99: ААS 85 (1993), 1209-1211. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">90). Пор. Конгр. Науки Віри, Настанова про пошану до людського життя, яке народжуєтться і про гідність </span><br />
<span style="font-size: x-small;">дітонародження Donum vitae (22 лютого 1987): ІІІ: ААS 80 (1988), 98. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">91). Пор. ІІ ват. Соб., Декл. про рел. Свободу Dignitatis Humanae, 7. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">92). Пор. Св. Тома Аквінський, Summa </span><br />
<span style="font-size: x-small;">93). пор. Декл. про рел. свободу Dignitatis Humanae, 7. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">94). Іван ХХІІІ, Енц. Pacem in terris (11 квтня 1963), ІІ: ААS 55 (1963), 273-274; цит. за: Пій ХІІ, Радіозвернення з нагоди свята Сходження Св. Духа 1941 (1 червня 1941): ААS 33 (1941), 200. до цієї теми енцикліка звертається в коментарі: Пій ХІ, Енц. Mit brennender Sorge (14 березня 1937): ААS 29 (1937), 159; Енц. Divini Redemptoris (19 березня 1937), ІІІ: ААS 29 (1937), 79; Пій ХІІ, Радіозвернення на Різдво Господнє (24 грудня 1942): ААS 35 (1943), 9-24. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">95). Іван ХХІІІ, Енц. Pacem in terris (11 квітня 1963), фр. 271. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">96). Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, І-ІІ, q. 93, а. 3, аd. 2um. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">97). Там таки,І-ІІ, q. 95, а. 2. Аквінат цитує тут Бл. Августина: «Non videtur esse lex, quae iusta non fuerit» (De libero arbitrio, І, 5, 11: Pl 32, 1227). </span><br />
<span style="font-size: x-small;">98 Див. Конгр. Науки Віри, Декл. про переривання вагітності (18 листопада 1974): ААS 66 (1974), 744. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">99). Пор. Катехизм Католицької Церкви, №№ 1753-1759; Енц. Veritas splendor (6 серпня 1993), 81-82: ААS 85 (1993), 1198-1199. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">100). Бл. Августин, In Iohannis Evangelium Tractatus, 41, 10: ССL 36, 363; пор. Енц. Veritas splendor (6 серпня 1993), 13: ААS 85 (1993), 1144. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">101). Апост. напоум. Evangelii nuntiandi (8 грудня 1975), 14: AAS 68(1976), 13 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">102). Пор. Римська Меса, урочистий молебен з нагоди Причастя. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">103). Пор.: «Omnem novitatem attulit, semetipsum afferens, qui fuerat annuntiatus» (Св. Іриней, Advers haereses. IV, 34,1: SCh 100/2, 846-847). </span><br />
<span style="font-size: x-small;">104). Пор. Св. Тома Аквінський: «Peccator inveterascit, recedens a novitate Chriti» (In Psalmos Davidis lectura, 6,5) </span><br />
<span style="font-size: x-small;">105). Св. Григорій Ніський , De beatitudinibus, Oratio VII: PG 44, 1280. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">106). Пор. Енц. Veritatis splendor (6 серпня 1993), 116: ААS 85 (1993), 224. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">107). Пор. Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 37: ААS 83 (1991), 840. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">108). Пор. Павло VI, Послання на Різдво Господнє 1967: ААS (1968), 40. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">109). Псевдо-Діонісій Ареопагіт, Про Божествені імена, 6, 1-3: РG 3, 856-857. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">110). Павло VI, Pensiero alla morte (Думки про смерть), Intituto Paolo VI, Brescia 1988, S. 24. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">111). Іван Павло ІІ, Гомілія на беатифікацію Ісидора Баканьї, Елізабети Канорі Морі та Джоани Берета Молі (24 квітня 1994): L'Osservatore Romano, 25-26 avr. 1994, 5. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">112). Там таки. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">113). Св. Йоан Златоуст, Гомілія In Matthaeum, L, 3: PG 58, 508. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">114). Пор. Катехизм Католицької Церкви, №2372. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">115). Іван Павло ІІ, Промова на церемонії відкриття ІV Загальної Конференції Єпископів Латинської Америки в Сан-Домінго (12 жовтня 1992), №15: ААS 85 (1993), 819. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">116). Пор. Декр. Про екуменізм Unitatis redintegratio, 12; Душопаст. Конст. про Церкву в сучаному світі Gaudium et spes, 90. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">117). Апост. напоумл. Familiares consortio (22 листопада 1981) 17: ААS 74 (1982), 100. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">118). Пор. Душопаст. Конст. про Цкркву в сучасному світі Gaudium et spes, 50. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">119). Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 37: ААS 83 (1991), 842. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">120). Іван Павло ІІ, Промова до учачників VII Симпозіюму Європейських Єпископів «Скчані постави щодо народження й смерті: Заклик до Євангелізації» (17 жовтня 1989), № 5: Insegnamenti XII, 2 (1989), 945. біблійна традиція вбачає в </span><br />
<span style="font-size: x-small;">дітях нагороду від Бога (пор. пс. 127 [126], 3), і знак благословення для людини, котра ходить Божими дорогами (пор. пс. 128 [127], 3, 4). </span><br />
<span style="font-size: x-small;">121). Енц. Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), 38: ААS 80 (1988), 568-566. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">122). Апост. напоумл. Familiares consortio (22 листопада 1981), 85: ААS 74 (1982), 88. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">123). Апост. напоумл. Evangelii Nuntiandi (8 грудня 1975), 18: ААS 68 (1976), 17. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">124). Пор. там таки, 20, фр., 18. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">125). Пор. Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 24. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">126). Пор. Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 17: ААS 83 (1991), 814; Енц. Veritas splendor (6 серпня 1993), 95-101: ААS 85 (1993), 1208-1213 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">127). Енц. Centesimus annus (1 травня 1991), 24: ААS 83 (1991), 822. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">128). Апост. Напоумл. Familiares consortio (22 листопада 1981),37: ААS 74 (1982), 128. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">129). Iван Павло II, Лист про встановлення Мыжнародного Дня Хворого (13 травня 1992), 2: Insegnamenti XV,1 (1992), 1410. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">130). Пор. Душпаст. Конст про Церкву в сучасному свiтi Gaudium et spes 35, Павло VI, Енц. Populorum progresio (26 березня 1967), 15: ААS 56 (1967), 265. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">131). Лист до Сiмей Gratissiman sane (2 лютого 1994), 13: ААS 86 (1994), 892. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">132). Iван Павло II, Motu proprio vitae mysterium (11 лютого 1994), 4 ААS 86 (1994), 386 – 387. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">133). II Ват Соб., Послання Собору до людства (8 грудня 1965): До жiнок. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">134). Iван Павло II, Апост. Лист Mulieris dignitatem (15 серпня 1988), 18 ААS 80 (1988), 1696.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">135). Пор. Лист до Сiмей Gratissiman sane (2 лютого 1994), 13: ААS 86 (1994), 872. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">136). Iван Павло II, Промова до учасникiв наукового симпозiуму «Право на життя та Европа» (18 грудня 1987): Insegnamenti Х, 3 (1987), 1446. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">137). Павло VI, Послання з Приводу Мiжнародного Дня Миру 1977: ААS68 (1976), 711 – 712. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">138). Бл. Гверик Iгныйський , In Assumptione B. Mariae, Sermo I, 2: PL 185, 188. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">139). Догм. Конст. про Церкву, Lumen gentium, 5 </span><br />
<span style="font-size: x-small;">140). Душопаст. Конст. про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes ,22. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">141). Римська меса, Секвкнцiя до свята Воскресiння Господнього. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">142). Догм. Конст. про Церкву, Lumen gentium, 68. </span><br />
<span style="font-size: x-small;"><br /></span>
ЕНЦИКЛІКА <br />
EVANGELIUM VITAE <br />
ПЕРЕКЛАД З ПОЛЬСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ<br />
<br />
Над перекладом працювали: <br />
Катерина Демчук <br />
Валентина Паскевич <br />
Вадим Дивнич<br />
<br />
Редактор <br />
Доктор теології <br />
о. Софрон Мудрий ЧСВВ<br />
<br />
<span style="color: #6aa84f;"><span style="font-size: large;">***</span></span> <br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> <u>виправлений</u> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1rlSIdaBmkLJv-vPg5RJEKy6qCW72qt40" target="_blank">(pdf+ocr,75st.,ukr,0,45Mb)</a><br />
<br />
<b>а також <u>старий</u> в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2VDVaOVlVa1JzLVk" target="_blank">(pdf+ocr,67st.,ukr,1,25Mb)</a><br />
<br />
<span style="color: #6aa84f;"><span style="font-size: large;">***</span></span><br />
<div style="text-align: justify;">
<i>Дещо саме про цей текст перекладу: <span style="color: #999999;">здійснений, університетом УКУ, кількома перекладачами та редакторами і... з цілою купою всіляких помилок у тексті, як то граматичних, стилістичних, правописних тощо. В де-кількох місцях тексту цілком відсутні кілька речень, яких я, не маючи ні оригіналу, ні знання відповідної мови, не спромігся виправити, а просто або перефразував, або й видалив шматки недописаних речень. Отже, перебираючи його "в ручному режимі", довелося дещо потрудитися та згаяти свій дорогоцінний час (9днів, по 2-5 годин щодня) і... все ж таки <b>енцикліка святого Івана-Павла ІІ - «ЄВАНГЕЛІЯ ЖИТТЯ» - того варта, щоб український читач, спраглий правди та голодний духовної поживи, мав нагоду її прочитати, дослідити, проаналізувати, над нею роздумати, розважити і, врешті - виконати її, втілити у своє життя та життя своїх рідних, родичів, всієї української нації...</b> <span style="color: black;">(Всі випралення даного тексту здійснено на “правах” колишнього студента КПІ УКУ)</span></span></i></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-86419599982223601622018-01-16T02:10:00.002-08:002018-01-17T00:19:46.584-08:00Енцикліка VERITATIS SPLENDOR Св. Івана Павла ІІ (1993)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">VERITATIS SPLENDOR</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfRAlpnRlJ3juvLAJ41Kn9zjOonUIjBnSWc6fb1G92v4zIaSFz7JmOyGY8iFeXBOoqPWwGGuYI_0dmeyn_eUX_G6fRJVZXS71Cm9Pd4gRQkufqOhSp3SX0WNT1rXLx55CrQv-oMacThZs/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgfRAlpnRlJ3juvLAJ41Kn9zjOonUIjBnSWc6fb1G92v4zIaSFz7JmOyGY8iFeXBOoqPWwGGuYI_0dmeyn_eUX_G6fRJVZXS71Cm9Pd4gRQkufqOhSp3SX0WNT1rXLx55CrQv-oMacThZs/s640/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="443" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">«СЯЙВО ІСТИНИ»</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0Qqadb4Zjnx3oR-3AJ1dQpEeyoi9TgBYgOzBFp827xAJogF6BB19InLu6pAdY-dLpRhafvDMeUTe8LL3JfcnZkWEvFrFmr4lrriY_AftsD_IjPZM9ci-_dLrm1PEHqimh0XPmer2EebQ/s1600/VS_cover_04.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1003" data-original-width="636" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0Qqadb4Zjnx3oR-3AJ1dQpEeyoi9TgBYgOzBFp827xAJogF6BB19InLu6pAdY-dLpRhafvDMeUTe8LL3JfcnZkWEvFrFmr4lrriY_AftsD_IjPZM9ci-_dLrm1PEHqimh0XPmer2EebQ/s640/VS_cover_04.jpg" width="405" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЕНЦИКЛІКА ВЕРХОВНОГО АРХИЄРЕЯ ІВАНА ПАВЛА ІІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ДО ЄПИСКОПІВ, СВЯЩЕННИКІВ І ДИЯКОНІВ, </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ЧЕНЦІВ І ЧЕРНИЦЬ, </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>СВІТСЬКИХ КАТОЛИКІВ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ТА </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ДО ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ВІТАННЯ І АПОСТОЛЬСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ!</b></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
Сяйво Істини сяє в усіх ділах Творця, а особливо в людині, створеній на образ і подобу Божу (пор. Бут.1,26): правда просвітлює людський розум і формує свободу людини, провадячи її у пізнанні й любові до Господа. Тому Псалмопівець молиться: <i><b><span style="color: purple;">„Яви нам, Господи, світло лиця Твого!”</span></b> (Пс.4,7)</i>.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Ісус Христос – правдиве світло, що просвітлює кожну людину</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
1. Покликані до спасіння через віру в Ісуса Христа, „справжнє світло, що просвітлює кожну людину” (Йо.1,9), люди стають „світлом у Господі” та „дітьми Світла” (Еф.5,8) й освячуються через „послух правді” (1Пт.1,22).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей послух не завжди є легким. Внаслідок незбагненного первородного гріха, вчиненого за спонукою Сатани, який є „брехуном і батьком лжі” (Йо.8,44), людина постійно підлягає спокусі відвернути свій погляд від живого і правдивого Бога та спрямувати його до ідолів (пор. 1Сл.1,9), змінюючи „Божу Правду на неправду” (пор. Рм.1,25); таким чином затьмарюється здатність людини до пізнання правди та послаблюється воля підпорядкувати себе їй. Отже, піддаючись релятивізмові та скептицизмові (пор. Йо.18,38), людина починає шукати ілюзорної свободи поза самою правдою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте ні темрява помилок, ні гріх не можуть цілковито знищити в людині Світло Бога-Творця. У глибині людського серця завжди залишається туга за абсолютною істиною та бажанням повністю її пізнати. Це засвідчують невтомні пошуки, які людина веде в усіх галузях і сферах. Ще виразніше підтверджує це її пошук „сенсу життя”. Розвиток науки і техніки, хоч є чудовим свідченням розумності й наполегливості людини, не звільняє людство від обов’язку задуматися врешті над остаточними релігійними питаннями, а радше навпаки, спонукає до найболючішої та найвирішальнішої боротьби, що відбувається в нашому серці й моральній свідомості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Жодна людина не може уникнути фундаментальних запитань: „Що я повинен робити?”, „Як відрізнити добро від зла?” Відповідь можна знайти лише завдяки сяйву істини, що ясніє в глибині людського духа, як свідчить про це Псалмоспівець: „Багато кажуть: «Хто нам покаже блага?» Яви нам, Господи світло лиця Твого!” (Пс.4,7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Повноту краси і світла Божого лиця випромінює обличчя Христа – того, Хто є „образом невидимого Бога” (Кол.1,15), „відблиском його слави” (Євр.1,3), „благодаттю та істиною сповненим” (Йо.1,14): Він є „дорога, правда і життя” (Йо.14,6). Відповідно, остаточну відповідь на кожне з питань людини, а зокрема на релігійні та моральні питання, дає лише Ісус Христос. Більш того, сам Ісус Христос є відповіддю, як про це пригадує ІІ Ватиканський Собор: „Дійсно, таємниця людини знаходить справжнє вияснення тільки в таємниці Воплоченого Слова. Бо перший чоловік, Адам, був прообразом майбутнього, тобто Христа Господа. А Христос, новий Адам, повністю виявляє людині її суть і розкриває її високе покликання, об’являючи Таїнство Отця і його Батьківської любові”[1].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус Христос, „світло народів”, осяює обличчя своєї Церкви, яку Він посилає у світ проповідувати Євангелію кожному створінню (пор. Мк.16,15)[2]. Отже, Церква, як Божий Народ посеред народів,[3] будучи уважною до нових викликів історії та людських зусиль у пошуках сенсу життя, приносить усім відповідь, джерелом якої є правда Ісуса Христа і його Євангелія. Церква завжди глибоко усвідомлювала свій „обов’язок розпізнавати знаки часу й пояснювати їх у світлі Євангелії так, щоб у зрозумілий для кожного покоління спосіб відповідати на одвічні питання людини про сенс теперішнього і майбутнього життя, а також їхній взаємозв’язок”[4].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. Душпастирі Церкви, в єдності з Наступником св. Петра, об’єднані разом із вірними в цих зусиллях; вони супроводжують їх і провадять своїм ученням, завжди знаходячи нові способи промовити з любов’ю і милосердям не лише до віруючих, але й до всіх людей доброї волі. ІІ Ватиканський Собор є особливим свідком цієї позиції Церкви, яка, як „знавець людськості”[5], служить кожній окремій людині та цілому світові[6].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква знає, що моральні проблеми глибоко заторкують кожну людину й стосуються всіх, також тих, хто не знає Христа та його Євангелії або взагалі не знає Бога. Церква знає, що саме завдяки моральному життю відкривається перед усіма шлях спасіння, про що виразно пригадує ІІ Ватиканський Собор, коли стверджує, що „ті (...), котрі не з власної вини не знають Євангелія Христа і Його Церкви, однак шукають Бога щирим серцем і, під впливом благодаті, намагаються чинити Божу волю, пізнаючи її в голосі сумління, можуть осягнути вічне спасіння”. Собор додає: „Боже Провидіння не відмовляє в необхідних для спасіння засобах тим, які, без власної вини, взагалі ще не дійшли до виразного пізнання Бога, але намагаються, не без Божої благодаті, вести праведне життя. Те, що в них є доброго й правдивого, Церква вважає приготуванням до Євангелії, даним їм від Того, Хто освітлює кожну людину, щоб остаточно вона могла осягнути вічне життя”[7].</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ПРЕДМЕТ ЦІЄЇ ЕНЦИКЛІКИ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
4. У всі часи, а особливо в останні два століття, Вселенські Архиєреї індивідуально та разом із Колегією Єпископів розвивали та пропонували моральне вчення, яке стосується багатогранних і різноманітних сфер людського життя. В ім’я Ісуса Христа і силою Його авторитету вони навчали, давали вказівки та пояснення; будучи вірними своєму посланництву, вони боролися заради добра людини, зміцнювали її, підтримували та втішали. Маючи певність у допомозі й підтримці Духа Правди, вони спричинилися до глибшого розуміння моральних вимог у сфері людської статевості, у сім’ї, суспільному, економічному та політичному житті. Їхнє вчення, як у Церковній Традиції, так і в історії людства, сприяє постійному поглибленню моральних знань[8].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак сьогодні виникає необхідність задуматися над цілісним моральним ученням Церкви, особливо пригадуючи певні фундаментальні правди католицького вчення в контексті сучасних спроб їх заперечити та спотворити. Усередині самої християнської спільноти сформувалася нова ситуація, за якої стосовно моральної науки Церкви поширюється безліч сумнівів і застережень гуманітарного, психологічного, суспільного, культурного, а також релігійного чи навіть виразно богословського характеру. Це вже не просто часткова чи випадкова критика, а спроба глобального й систематичного поставлення під сумнів спадщини морального вчення, яке спирається на визначені антропологічні та етичні концепції. В основі цієї критики можна помітити більш або менш виразний вплив інтелектуальних течій, які ведуть до розриву суттєвого і засадничого зв’язку між людською свободою і правдою. Таким чином заперечується традиційне вчення про природний закон, універсальність та незмінну цінність його наказів; деякі з моральних настанов Церкви заперечуються взагалі і вважається, що Учительський Уряд Церкви уповноважений лише „заохотити сумління” і „запропонувати цінності”, на підставі яких кожна людина сама прийматиме автономні рішення та здійснюватиме життєвий вибір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливо треба звернути увагу на брак гармонії між традиційним ученням Церкви і певними, поширеними навіть у семінаріях та на богословських факультетах богословськими позиціями стосовно питань, найбільш вагомих для Церкви та для узгодженого з вірою життя християн, а також для міжлюдських відносин. Одне з таких найважливіших питань — чи справді Божі Заповіді, які записані в людському серці і є елементом Завіту, здатні бути орієнтиром для щоденних рішень конкретних людей і цілих суспільств? Чи можна зберігати заповідь любові до Бога і ближнього та послух Богові без конкретного пошанування Десяти Заповідей у кожних обставинах? Також поширеною є думка, яка ставить під сумнів внутрішній нерозривний зв’язок між вірою і моральністю, – так ніби належність до Церкви та її внутрішня єдність ґрунтуються лише на вірі, натомість у моральному плані був би прийнятним плюралізм думок і способів поведінки, що залежали б від індивідуального судження суб’єктивного сумління або від різноманіття соціально-культурних контекстів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. У такому, надалі актуальному контексті, визріло моє рішення – як я вже сповістив у Апостольському листі Spiritus Domini, виданому 1серпня 1987 р. з нагоди 200-ї річниці смерті св. Альфонса Марія де Лігуорі, написати енцикліку, присвячену повнішому й глибшому обговоренню питань, що стосуються основ морального богослов’я[9], які деякі течії сучасної думки тепер підривають.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звертаюся до вас, Шановні Браття в Єпископському Служінні, оскільки ви разом зі мною поділяєте відповідальність за оберігання „здорової науки” (2Тм.4,3), маючи намір чітко сформувати певні доктринальні аспекти, що мають вирішальне значення для подолання ситуації, яку безсумнівно можна назвати справжньою кризою, оскільки вона створює серйозні перешкоди як для морального життя вірних, так і для єдності Церкви, а також для справедливого та солідарного суспільного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однією з причин, з яких енцикліка, на котру так довго очікували, з’являється лише тепер, є те, що краще публікувати її після проголошення Катехизму Католицької Церкви, складовою частиною якого є цілісний систематичний виклад християнського морального вчення. Катехизм представляє моральне життя віруючих у його основних елементах та різноманітних аспектах, як життя „Божих дітей”: „Розпізнаючи у вірі свою нову гідність, християни покликані відтепер провадити життя, «достойне Євангелії» (Флп.1,27). У Святих Таїнствах та молитві вони отримують Христову благодать і дар Святого Духа, і це допомагає їм провадити таке нове життя”[10]. Отже, посилаючись на Катехизм „як на вірний і автентичний текст католицького вчення”[11], енцикліка обмежиться обговоренням деяких фундаментальних питань морального вчення Церкви, подаючи необхідне розуміння спірних питань, над якими дискутують спеціалісти в галузі етики та морального богослов’я. Саме це є особливим предметом цієї енцикліки, яка на тлі згаданих проблем прагне показати підстави морального вчення, основаного на Святому Письмі та живій Апостольській Традиції[12], показуючи водночас передумови та наслідки критики, спрямованої проти цього вчення.<br />
</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ ПЕРШИЙ</b></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>„УЧИТЕЛЮ, ЩО ДОБРОГО МАЮ ЧИНИТИ...?” (Мт.19,16)</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ХРИСТОС І ЙОГО ВІДПОВІДЬ НА МОРАЛЬНЕ ПИТАННЯ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Аж ось один приступив до Нього” (Мт.19,16)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Розмова Ісуса з багатим юнаком, що міститься в дев’ятнадцятому розділі Євангелії від святого Матея, може послужити корисною вказівкою, щоби ще раз прислухатися в безпосередній і живий спосіб до Христової моральної науки: „Аж ось один приступив до Нього й каже: «Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?» Ісус сказав до нього: «Чому мене питаєшся про те, що добре? Добрий є один тільки (Бог). Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей». «Яких?» – питає Його. А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, поважай батька-матір і люби ближнього твого, як себе самого». Каже юнак до Нього: «Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує?» «Якщо хочеш бути досконалим», – сказав Ісус до нього, – «піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною»” (Мт.19,16-21)[13].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. „Аж ось один приступив до Нього...”. У цьому юнакові, ім’я якого Євангелія від Матея не називає, можемо впізнати кожного, хто свідомо чи несвідомо приступає до Христа, Відкупителя людини, і ставить Йому запитання про мораль. Ця молода людина запитує не так про правила, які слід виконувати, – скоріше йдеться про те, як осягнути повний сенс життя. Це належне за своєю суттю устремління, присутнє в кожному людському рішенні чи вчинку, це таємний пошук і внутрішній імпульс, які спонукують свободу [волі]. Це питання є вирішальним зверненням до Абсолютного Добра, яке нас притягує і кличе; це відлуння поклику Того, Хто є джерелом і метою людського життя. ІІ Ватиканський Собор закликає до вдосконалення морального богослов’я саме в такій перспективі, щоб ця наука висвітлювала вірним високе покликання, яке вони отримали в Христі[14] – єдиній відповіді, яка здатна повністю задовольнити бажання людського серця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
„Щоб уможливити людям таку «зустріч» із Христом, Бог забажав [створити] свою Церкву”. І справді, „Церква тільки цьому бажає служити, щоб кожна особа змогла знайти Христа, щоб Христос міг іти поруч з кожним дорогою життя”[15].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” (Мт.19,16)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. Це запитання, яке багатий юнак ставить Ісусові з Назарету, виринає з глибини його серця. Це суттєве й неминуче в житті кожної людини питання стосується морального добра, яке ми повинні чинити, а також вічного життя. Співрозмовник Ісуса відчуває, що існує зв’язок між моральним добром і сповненням власного призначення. Він є благочестивим ізраїльтянином, вихованим у дусі Закону Господнього. І якщо юнак запитує Ісуса, то можемо припускати, що це робить не тому, що не знає відповіді Закону на це запитання. Ймовірніше, що притягальна сила особи Ісуса пробудила в ньому нові питання про моральне добро. Він просто відчуває потребу наблизитися до Того, Хто розпочав своє проповідництво словами: „Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію” (Мк.1,15)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сьогодні люди потребують ще раз звернутися до Ісуса, щоб почути Його відповідь на запитання, що є добром, а що – злом. Христос – Учитель, Воскреслий, Той, Хто має життя в Собі; Той, Хто завжди присутній у своїй Церкві та світі. Це Він відкриває вірним книгу Святого Письма і, вповні виявляючи волю Отця, проголошує нам правду про моральні вчинки. Як джерело і сповнення усієї справи Спасіння, як Альфа і Омега цілої людської історії (пор. Од.1,8; 21,6; 22,13), Христос проливає світло на стан людини та на її цілісне покликання. Тому „людина, яка бажає зрозуміти себе цілковито, – не лише згідно з випадковими, неповними, інколи поверховими а навіть ілюзорними стандартами та мірками своєї власної істоти, – повинна із своєю непевністю і неспокоєм, а навіть слабкістю і грішністю, зі своїм життям і смертю наблизитись до Христа. Тобто людина повинна ввійти в Христа з усім, чим вона є, повинна присвоїти, «вчинити своєю» всю реальність Воплочення та Відкуплення для того, щоб знайти себе. Коли цей глибинний процес дійсно відбудеться, то людина принесе плід не лише у вигляді прослави Бога, але також і глибокого подиву над самим собою”[16].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли ми, отже, бажаємо сягнути самої серцевини євангельського морального вчення і зрозуміти його глибокий та незмінний зміст, то мусимо уважно дослідити значення запитання багатого юнака, а ще більше значення відповіді Ісусової й дозволити, щоб Він провадив нас. Ісус, як терпеливий і делікатний вчитель, бере юнака неначе за руку й провадить його крок за кроком до повноти правди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Один тільки є Добрий” (Мт. 19,17)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. Ісус каже: „Чому мене питаєшся про те, що добре? Один тільки є Добрий. Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт.19,17). У версіях євангелистів Марка та Луки це питання звучить так: „Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог” (пор. Мк.10,18; Лк.18,19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перш ніж відповісти на це питання, Ісус хоче, щоб юнак зрозумів причину, з якої він поставив його. „Добрий Учитель” показує своєму співрозмовникові – і нам усім, – що відповідь на питання: „Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” –можемо знайти лише звернувши свої серця і помисли до „Того”, Хто є Добрим: „Ніхто не благий, окрім одного Бога” (Мк.10,18, пор. Лк.18,19). Тільки Бог може відповісти на питання про добро, тому що Він сам є Добром.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Запитати про добро по суті означає навернутися до Бога, повноти Добра. Ісус показує, що питання юнака є за своєю суттю релігійним питанням і що добро, яке так притягує і в той же час зобов’язує людину, має своє джерело в Бозі, воно є самим Богом: Тим, хто єдиний гідний того, щоб Його любити всім серцем своїм, всією душею і всією думкою (пор. Мт.22,37), Тим, хто є джерелом щастя людини. Питання про моральне добро Ісус спрямовує до його релігійних основ, до визнання Бога – єдиного, хто є добром і повнотою життя, хто є остаточною ціллю людського діяння і досконалим щастям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Церква, йдучи за словами Вчителя, вірить, що найвищою ціллю людини, створеної на подобу Творця, відкупленої Христовою кров’ю та освяченої присутністю Святого Духа, є жити „на хвалу Його величі” (Еф.1,12), прагнучи, щоб кожен людський вчинок відображав красу Божої слави. „Пізнай себе, о прекрасна душе, тому що ти є «образом Бога»” – пише св. Амвросій. „Пізнай, людино, що ти є славою Бога (1Кор.11,7). Слухай же, якою славою. Пророк говорить: «Що за предивне знання! Для мене занадто високе і недосяжне воно!» (Пс.139[138],6), інакше кажучи: у моїх ділах Твоя велич стала ще дивнішою, у людських задумах возвеличується Твоя мудрість. Коли вдивляюся в себе, такого, яким Ти мене бачиш, з моїми найсокровеннішими думками і найглибшими почуттями, пізнаю тоді таємницю Твого знання. Пізнай, людино, свою велич і будь пильною”[17].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Лише у світлі Божого Об’явлення можемо зрозуміти, ким є людина і ким вона повинна бути. В основі Декалогу лежать слова: „Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі” (Вих.20,2-3). У цих „десятьох словах”, як і в цілому Законі, Бог виявляє себе „Єдиним, хто є добрий”; Тим, хто, незважаючи на людські гріхи, залишається „зразком” для моральної поведінки, відповідно до слів: „Святими ви мусите бути, бо я – Святий, Господь, Бог ваш” (Лев.19,2), Єдиним, хто вірний у своїй любові до людини, дає їй Закон (пор. Вих.19,9-24 і 20,18-21), щоб відновити первинну гармонію між Творцем і всім створінням, а ще більше – щоб наблизити людину до своєї Божественної любові: „Я ходитиму поміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом” (Лев.26,12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, моральне життя є належною відповіддю на безкорисливі Божі діла, які Його любов постійно помножує для людини. Воно є відповіддю любові, згідно з найважливішою заповіддю, яка міститься в книзі Второзаконня: „Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю. Оці слова, що їх я заповідаю тобі сьогодні, мусять бути в твоєму серці. Ти накажеш про них твоїм синам і говоритимеш про них” (Втор.6,4-7). Таким чином, у світлі цієї Божої любові, моральне життя покликане відображати славу Божу: „Коли хтось любить Бога, йому достатньо подобатися Тому, кого він любить: бо нема більшої нагороди, ніж сама любов; любов – від Бога, тому що Він сам є Любов’ю”[18].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. Вислів „Один тільки є Добрий” повертає нас до „першої таблиці” Завіту, головною думкою якої є визнати Бога єдиним Господом і поклонятися Йому єдиному в Його безмежній святості (пор. Вих.20,2-11). „Тобі сказано, о чоловіче, що є добре і чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом” (Міх.6,8). Визнавати Господа як Бога – це найглибша суть, серце Закону: від неї походять і до неї спрямовані всі інші приписи. Завдяки моральності заповідей виявилася приналежність Ізраїля до Господа, тому що Він один тільки є Добрий. Про це свідчать сторінки Святого Письма, наповнені живим визнанням абсолютної Божої святості: „Свят, Свят, Свят Господь Саваот” (Іс.6,3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але якщо Бог єдиний є Добром, то жодне людське зусилля, навіть найпильніше дотримання заповідей, не означатиме „виконання” Закону, тобто визнання Господа Богом і поклоніння, яке Йому єдиному належиться (пор. Мт.4,10). Виконання Закону може здійснитися тільки як Божий дар: як дар участі в Божій Доброті, що об’являє і уділяє себе в Ісусі, якого багатий юнак зове: „Учителю Благий” (Мк.10,17; Лк.18,18). Цю думку, яку юнак, можливо, розуміє ще невиразно, Ісус висловить потім повніше в запрошенні: „Приходь і йди за мною” (Мт.19,21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт.19,17)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. Тільки Бог може відповісти на питання про добро, тому що Він є Добром. Однак Бог уже відповів на це питання, коли створив людину та у своїй мудрості й любові спрямував її до остаточної цілі через закон, вписаний у її серце (пор. Рм.2,15), – „природний закон”. Це „не що інше, як світло розуму, влите в нас від Бога, завдяки якому пізнаємо, що треба робити й чого слід уникати. Цей закон і це світло Бог дав людині у створенні”[19]. Він учинив це також в історії Ізраїля, особливо в „десятьох словах”, тобто заповідях, даних на горі Синай, якими Бог встановив існування Завіту з народом (пор. Вих.24), що його Він називає „особливою власністю з-поміж усіх народів” і „народом святим” (Вих.19,5-6), покликаним випромінювати Його святість усім народам землі (пор. Мудр.18,4; Єз.20,41). Дар Декалогу є обітницею і знаком Нового Завіту, у якому Закон буде наново й остаточно записаний на таблицях людського серця (пор. Єр.31,31-34), замінюючи попередній закон гріха, який це серце спотворив (пор. Єр.17,1). Тоді Бог дасть своєму народові „нове серце”, бо в ньому перебуватиме „новий дух”, Дух Божий (пор. Єз.36,24-28)[20].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому після важливого уточнення: „Один тільки є Добрий”, – Ісус каже юнакові: „Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт.19,17). У цей спосіб Він стверджує існування тісного зв’язку між вічним життям і виконанням Божих Заповідей, які показують людині дорогу життя і провадять до нього. Таким чином безпосередньо з уст Ісуса, нового Мойсея, людина ще раз отримує Десять Божих Заповідей. Ісус їх остаточно підтверджує і пропонує як шлях та умову спасіння. Заповіді пов’язуються з обітницею: у Старому Завіті це була обіцяна земля, де люди могли жити вільним і праведним життям (пор. Втор.6,20-25); у Новому Завіті цією обітницею є „Царство Боже”, яке Ісус проголошує на початку Нагірної проповіді, – тут знаходимо найповніший виклад нового Закону (пор. Мт.5-7), виразно пов’язаного з Мойсеєвим Декалогом на горі Синай. Про цю ж саму дійсність Царства говорить вислів „вічне життя”, що означає участь у Божественному житті: досконалість свою воно осягає лише після смерті, але для віруючої людини вже тепер може стати світлом правди, джерелом і сенсом життя, зерном участі в повноті наслідування Христа. Після розмови з юнаком Ісус звертається до учнів: „Кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля, в сто раз більше одержить і життя вічне матиме в спадщину” (Мт.19,29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. Відповіді Ісуса юнакові не вистачає, тому він продовжує запитувати Учителя, яких заповідей слід додержуватися: „«Яких?» – питає Його” (Мт.19,18). Йому треба знати, що він повинен робити у своєму житті, щоб воно стало визнанням Божої святості. Скерувавши погляд юнака до Бога, Ісус пригадує йому ті заповіді з Декалогу, що стосуються ближнього: „А Ісус до нього: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво, поважай батька-матір, і люби ближнього твого, як себе самого»” (Мт.19,18-19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З контексту цього діалогу, особливо при порівнянні тексту Матея з паралельними текстами в Марка та Луки, ми можемо зрозуміти, що Ісус не має наміру перечислювати кожну із заповідей як вимогу для того, щоб „осягнути життя”, а скоріше бажає зосередити увагу юнака на „центральності” Декалогу порівняно з усякою іншою заповіддю, тому що він є інтерпретацією того, що значать для людини слова: „Я – Господь Бог твій”. Однак ми не можемо не зауважити, які саме заповіді Господь пригадує юнакові. Це заповіді, що належать до так званої „другої таблиці” Завіту (пор. Рм.13,8-10), підсумуванням і основою яких є заповідь любові до ближнього: „Люби ближнього твого, як себе самого” (Мт.19,19; пор. Мк.12,31). Ця заповідь точно виражає виняткову гідність людської особи, „єдиного створіння, яке Бог створив задля нього самого”[21]. Окремі заповіді Декалогу насправді є лише відображенням однієї заповіді, яка стосується добра особи, на рівні багатьох різних благ, що характеризують її ідентичність, духовне та тілесне буття у взаємостосунках із Богом, ближнім і матеріальним світом. У Катехизмі Католицької Церкви читаємо: „Десять Заповідей належать до Божого Об’явлення. Водночас вони вчать людину правдивої людськості. Вони висвітлюють головні обов’язки, а отже, опосередковано, й основні права, притаманні природі людської особи”[22].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, заповіді, що їх Ісус нагадує юнакові, оберігають „добро” особи, образ Божий, захищаючи її блага. „Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи кривоприсяжно” – це моральні правила, сформовані у вигляді заборони. Негативний спосіб викладу з особливою силою наголошує на потребі оберігати людське життя, єдність подружжя, приватне майно, честь і добре ім’я людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, Заповіді представляють основні умови любові до ближнього й водночас є підтвердженням цієї любові. Вони є першим, необхідним етапом на шляху до свободи, її вихідною точкою. „Початок свободи, – пише св. Августин, – це свобода від злочинів ... таких, як убивство, перелюб, злодійство, обман, святотатство та ін. Коли хтось звільняється від такого зла (а кожен християнин повинен бути вільним від цього), тоді він починає підіймати голову до свободи. Але це лише початок свободи, а не досконала свобода...”[23].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Це не означає, що Ісус ставить на першому місці любов до ближнього чи навіть відділяє її від любові до Бога. Підтвердження цього можемо знайти в Його розмові із законовчителем, який задав Ісусові питання, дуже подібне до питання багатого юнака. Ісус вказує йому на дві основні заповіді: любові до Бога і любові до ближнього (пор. Лк.10,25-27) – і пригадує, що, лише зберігаючи їх, він осягне вічне життя: „Роби це і будеш жити” (Лк.10,28). Однак слід звернути увагу, що саме друга заповідь розбуджує цікавість у вчителя Закону, він питає: „А хто мій ближній?” (Лк.10,29). Учитель відповідає притчею про доброго самарянина, котра є визначальною для повного розуміння заповіді любові до ближнього (пор. Лк.10,30-37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці дві заповіді, на яких побудовані „весь Закон і пророки” (Мт.22,40), глибоко взаємопов’язані і взаємопроникні. Про їх нерозривну єдність Христос свідчить словами й усім своїм життям: кульмінацією його посланництва стає Хрест нашого Спасіння (пор. Йо.3,14-15), знак його безмежної любові до Отця і до цілого людства (пор. Йо.13,1).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як Старий, так і Новий Завіт виразно стверджує, що без любові до ближнього, яка виявляється у збереженні заповідей, неможлива справжня любов до Бога. Надзвичайно наголошує на цьому святий Йоан: „Коли хтось каже: «Я люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить”(1Йо.4,20). Слова євангелиста є відлунням Христового морального вчення, чудово та недвозначно вираженого в притчі про доброго самарянина (пор. Лк.10,30-37), а також у словах про остаточний суд (пор. Мт.25,31-46).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. У Нагірній проповіді, яка є “великою хартією” євангельської моральності[24], Ісус каже: „Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити” (Мт.5,17). Христос – це ключ до Святого Письма: „Простежте Писання..., – а й вони свідчать за мене!” (пор. Йо.5,39); Він є центром усієї ікономії Спасіння, підсумуванням Старого і Нового Завітів, обітниць Закону і їх сповненням у Євангелії; Він є живим і вічним зв’язком між Старим і Новим Завітом. Коментуючи твердження св. Павла: „Бо завершення закону – Христос” (Рм.10,4), св. Амвросій пише: „У Христі є не якась недостача, а повнота Закону, оскільки Він прийшов не для того, щоб ліквідувати Закон, а лише щоб сповнити його. Подібно, як існує Старий Завіт, але вся правда – в Новому Завіті, так даний Мойсеєм Закон є образом правдивого Закону. Отже, Закон Мойсея є відображенням правди”[25].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус веде до сповнення Божих Заповідей, особливо заповіді любові до ближнього, надаючи її вимогам внутрішнього і більш радикального характеру: любов до ближнього випливає з люблячого серця, яке саме тому, що любить, готове виконати найвищі вимоги. Ісус допомагає нам зрозуміти, що заповіді не мають бути мінімальною межею, котру не слід переступати, – вони радше мають бути відкритим шляхом моральної і духовної досконалості, душею якої є любов (пор. Кол.3,4). Заповідь „не вбий” є закликом до турботливої любові, яка оберігає життя ближнього і сприяє йому; заборона перелюбу стає запрошенням до чистого погляду, здатного вшанувати весільне значення тіла: „Ви чули, що було сказано давнім: Не вбивай; і коли хтось уб’є, той підпаде судові. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підпаде судові. Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу. А я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці” (Мт.5,21-22. 27-28). Ісус сам є живим сповненням Закону, тому що Він сам сповнює його справжнє значення цілковитим самовідданням: Він сам стає живим і особовим Законом, який запрошує до наслідування Його, дарує через Святого Духа благодать участі в Його власному житті й любові, а також дає силу свідчити про Нього своїми рішеннями та вчинками (пор. Йо.13,34-35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><span style="color: purple;"><b>„Якщо хочеш бути досконалим” (Мт.19,21)</b></span></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. Відповідь про додержання заповідей не задовольняє юнака, тому він продовжує питати Ісуса: „Все це я зберіг змалку. Чого мені ще бракує?” (Мт.19,20). Нелегко з чистим сумлінням сказати: „Все це я зберіг змалку”, якщо ми дійсно розуміємо правдиве значення вимог Божого Закону. Але навіть тоді, коли цей юнак здатний дати цю відповідь, серйозно і щиро йдучи за своїм моральним ідеалом ще з дитинства, він розуміє, що до мети ще далеко. Перед особою Христа він відчуває: ще чогось бракує. На це усвідомлення недостатності Ісус дає відповідь аж у кінці розмови. Відчуваючи тугу юнака до чогось більшого, що вийшло б за межі легалістської інтерпретації заповідей, „Добрий Учитель” запрошує його стати на шлях досконалості: „Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною” (Мт.19,21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як і попередній фрагмент Ісусової відповіді, цей також слід читати й інтерпретувати в контексті цілого євангельського морального вчення, у контексті Нагірної проповіді про Блаженства (пор. Мт.5,3-12), а особливо першого з них, яке є Блаженством убогих, „вбогих духом”, тобто – як уточнює св. Матей (Мт.5,3) – покірних. Можна сказати, що в цьому значенні Блаженства також належать до відповіді Ісуса на питання юнака: „Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Справді, кожне Блаженство обіцяє, у властивій для себе перспективі, саме те „добро”, яке відкриває людину до вічного житт, мало того – є самим вічним життям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Блаженства не пов’язані спеціально з якимись певними правилами поведінки. Вони, радше, стосуються внутрішньої настанови та засадничих життєвих почуттів і таким чином, не збігаються точно із заповідями. З іншого боку, не можемо сказати, що Блаженства і Заповіді цілковито розмежовані або протилежні одні одним, – тому що як Заповіді, так і Блаженства стосуються блага, вічного життя. Нагірна проповідь починається з проголошення Блаженств, але згадує також про Заповіді (пор. Мт.5,20-48). В той же час Нагірна проповідь розширює Заповіді та вказує, що вони спрямовані до досконалості Блаженств. Останні є, радше, обітницями, з яких непрямо випливають також нормативні вказівки стосовно морального життя. У своїй первинній глибині Блаженства є своєрідним автопортретом Христа, і саме тому вони є запрошенням до наслідування Його та до поєднання власного життя з Ним[26].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
17. Нам не відомо, наскільки юнак із Євангелії зрозумів глибину й виклик першої відповіді Ісуса: „Якщо хочеш увійти в життя, дотримуй Заповіді”. Однак можна з певністю сказати, що дотримання юнаком усіх моральних вимог, окреслених у заповідях, є необхідною основою, на якій прагнення бути досконалим може прорости й дозріти, щоб значення Заповідей цілковито сповнилося в наслідуванні Христа. Розмова Ісуса з юнаком допомагає нам зрозуміти умови морального зростання людини, яка покликана до досконалості: цей юнак, дотримавшись усіх заповідей, неспроможний зробити наступний крок власними силами. Для цього треба зрілої людської свободи: „якщо хочеш” – і Божественного дару благодаті: „приходь і йди за Мною!”.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Досконалість вимагає тієї зрілості в самовідданні, до якої покликана людська свобода. Ісус показує юнакові, що Заповіді – це перша необхідна умова досягнення вічного життя, натомість слова про те, щоб залишити своє майно і йти за Господом, мають характер пропозиції: „якщо хочеш...”. Ці слова виявляють особливу динамічність зростання людської свободи до повної досконалості й, водночас, засвідчують існування фундаментального зв’язку між свободою і Божественним Законом. Свобода людини і Божий Закон не протиставляються, а навпаки, потребують одне одного. Учень Христа знає, що він покликаний до свободи. „Ви бо, брати, покликані до свободи” (Гл.5,13), – з радістю і гордістю проголошує апостол Павло. Але відразу додає: „Аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть одне одному”. Тверде переконання, з яким апостол протистоїть тим, хто пов’язує своє виправдання із Законом, не має нічого спільного зі „звільненням” людини від заповідей, які – навпаки – служать практикуванню любові: „Бо той, хто любить ближнього, виконав Закон. Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться в цьому слові: «Люби Твого ближнього, як себе самого»” (Рм.13,8-9). Святий Августин, говорячи про дотримання Заповідей як початкову, недосконалу свободу, пише: „Хтось запитає: «Чому ще недосконалої?» Тому, що «бачу інший закон в моїх членах, який воює проти закону мого ума»... Частково свобода, а частково рабство, нема ще досконалої, чистої, цілковитої свободи, бо ми – ще не у вічності. Бо частково підлягаємо слабкості, а частково вже осягнули свободу. Тайна Хрещення знищила наші гріхи, але хіба не залишилася ще людська неміч? Коли б нічого не лишилося, тоді ми могли б жити в цім житті без гріха. Але хто б відважився сказати це, окрім пихатої людини, яка не гідна милосердя Визволителя? Отож, розуміючи, що деяка неміч наша зостається, відважуся сказати, що доти, доки служимо Богові, ми – вільні, а доки йдемо за законом гріха, перебуваємо в рабстві”[27].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18. Хто „підкорений тілу”, вбачає в Божому Законі ярмо, дійсне заперечення або принаймні обмеження своєї свободи. А для тих, якими керує любов, хто „ходить Духом” (пор. Гл.5,16), хто прагне служити іншим, Божий закон є основним і необхідним шляхом дієвого вияву любові, яку вони свобідно вибирають і практикують. До того ж, вони відчувають внутрішню нагальність – справжню „необхідність”, а не лише примус – не зупинятися на мінімальних вимогах Закону, а жити в його „повноті”. Поки живемо на землі, зазнаємо на цьому шляху непевності й слабкості, та все ж можемо ним іти завдяки благодаті, яка уможливлює нам осягнути повноту свободи Дітей Божих (пор. Рм.8,21) і вчинити наше моральне життя відповіддю на високе покликання „синів у Сині”.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це покликання до досконалої любові не повинно обмежуватися до певної групи осіб. Запрошення: „Піди, продай, що маєш, дай бідним” та обіцянка: „Будеш мати скарб на небі” стосується всіх, тому що нею радикальніше сповняється заповідь любові до ближнього, так само, як і наступне запрошення: „Тоді приходь і йди за мною”, є новою, конкретною формою заповіді любові до Бога. Заповіді, як і запрошення Ісуса, з якими Він звертається до багатого юнака, служать єдиній і нероздільній любові, що спонтанно прямує до досконалості, мірою якої є сам Бог: „Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий” (Мт.5,48). В Євангелії від Луки Ісус ще виразніше визначає цю досконалість: „Будьте милосердні, як Отець ваш небесний милосердний” (Лк.6,36).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Приходь і йди за мною” (Мт.19,21)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. Шлях, а водночас зміст цієї досконалості полягає в наслідуванні Христа, у тому, щоб іти за Ним, зрікшись власних благ і самого себе. Саме так закінчується розмова Ісуса з юнаком: „Потім приходь і йди за мною” (Мт.19,21). Це – запрошення, чудову глибину якого учні зрозуміють щойно після Христового Воскресіння, коли Святий Дух поведе їх до всієї правди (пор. Йо.16,13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус сам бере тут ініціативу й закликає йти за Ним. Він звертається насамперед до тих, кому довіряє особливу місію, починаючи з Дванадцятьох; але очевидно, що кожна віруюча людина покликана бути учнем Христа (пор. Ді.6,1). Тому наслідування Христа є засадничою і властивою основою всього християнського морального вчення: подібно, як Ізраїль ішов за Богом, який провадив його пустелею до Обіцяної землі (пор. Вих.13,21), учень повинен іти за Христом, до якого приводить його сам Отець (пор. Йо.6,44).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наслідування полягає не лише в слуханні науки та прийнятті заповідей у послусі, – це найповніше поєднання з особою Ісуса, участь у Його житті й призначенні, участь у Його добровільному та сповненому любові послусі волі Отця. Завдяки відповіді у вірі та слідуванню за Тим, хто є Воплоченою Мудрістю, учень Ісуса стає правдивим учнем Бога (пор. Йо.6,45). Ісус є світлом світу, світлом життя (пор. Йо.14,6); Він – пастир, який провадить і живить овець (пор. Йо.10,11-16); Він – путь, істина і життя (пор. Йо.14,6). Це Він провадить до Отця; бачити Його – означає бачити Отця (пор. Йо.14,6-10). Таким чином, наслідувати Сина, „образ невидимого Бога” (Кол.1,15), означає наслідувати Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. Ісус вимагає, щоб ми наслідували Його і йшли за Ним шляхом любові, яка задля любові до Бога цілковито віддає себе братам: „Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!” (Йо.15,12). Слово „як” вимагає від нас наслідування Ісуса та Його любові, знаком якої є вмивання ніг своїм учням: „Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному. Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив” (Йо.13,14-15). Поведінка Ісуса та Його слова, Його вчинки та накази є моральним правилом християнського життя. Його вчинки, а особливо його страждання і смерть на Хресті, – це справді живе одкровення любові до Отця і любові до людей. Ісус вимагає, щоб таку саму любов наслідували всі ті, хто йде за Ним. Це і є „нова” заповідь: „Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати” (Йо.13,34-35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слово „як” визначає також міру, якою Ісус любив і якою повинні любити один одного Його учні. Після слів: „Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!” (Йо.15,12), Ісус продовжує, вказуючи на жертовний дар свого життя на хресті, який є свідченням любові „до кінця” (Йо.13,1): „Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Йо.15,13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Запрошуючи юнака йти за Ним дорогою досконалості, Ісус вимагає від нього бути досконалим у заповіді любові, – „Його” заповіді, щоб той став учасником Його цілковитого самодарування, наслідуючи Його любов як „доброго” Вчителя, Того, хто полюбив „до кінця”. Ісус вимагає цього від кожного, хто хоче йти за Ним: „Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною” (Мт.16,24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
21. Йти слідом за Христом – це не просто зовнішнє наслідування, воно стосується глибин людського єства. Бути учнем Ісуса означає уподібнитися до Нього, котрий став слугою аж до віддання себе на хресті (пор. Флп.2,5-8). Завдяки вірі Христос живе в серці того, хто вірить (пор. Еф.3,17), завдяки чому учень уподібнюється до свого Господа і Його в собі відображає. Це є плодом благодаті, дієвої присутності Святого Духа в нас.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З’єднавшись з Христом, християнин стає членом його Тіла, яким є Церква (пор. 1Кор.12,13-27). Дією Святого Духа таїнство Хрещення уподібнює віруючого до Христа в Пасхальній містерії смерті і Воскресіння, „зодягає” його у Христа (пор. Гл.3,27): „Радіймо і дякуймо, – виголошує святий Августин, промовляючи до охрещених, – тому що ми стали не лише християнами, але Христом (...). Подивляйте і радійте – ми стали Христом!”[28] Померши для гріха, охрещений отримує нове життя (пор. Рм.6,3-11): живучи для Бога в Ісусі Христі, він покликаний „ходити Духом”, приносячи плоди Духа у своєму житті (пор. Гл.5,16-25). Участь у таїнстві Нового Завіту, Євхаристії (пор. 1Кор.11,23-29) – це кульмінація нашого уподібнення до Христа, джерела „вічного життя” (пор. Йо.6,51-58), це фундамент і сила для цілковитого самовіддання, що про нього, як свідчить Святий Павло, Ісус закликає нас пам’ятати в Літургії і житті: „Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде” (1Кор.11,26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Богові - все можливо” (Мт. 19, 26)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. Діалог Ісуса з багатим юнаком закінчується невтішно: „Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно” (Мт.19,22). Не тільки юнака, але й самих учнів вразив цей заклик Ісуса йти за Ним, вимоги якого перевищують усякі можливості та здібності людини: „Почувши це, учні здивувалися вельми і сказали: «Хто ж тоді може бути спасенний?» (Мт.19,25). Але Учитель нагадує їм про Божу всемогутність: „У людей це неможливо, Богові – все можливо” (Мт.19,26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому ж розділі Євангелії від Матея (19,3-10) Ісус пояснює закон Мойсея про подружжя і відкидає право на розлучення, вказуючи на „початок” фундаментальніший і вагоміший, ніж Закон Мойсея – на первинний Божий план для людини, якого, внаслідок гріха, людина не могла виконати: „Задля жорстокости сердець ваших Мойсей дозволив вам відпускати жінок ваших, спочатку ж не було так” (Мт.19,8). Заклик повернутися до „початку” бентежить учнів, які так коментують слова: „Коли така справа чоловіка з жінкою, то ліпше не женитись” (Мт.19,10). Ісус же, вказуючи зокрема на харизму целібату „задля Небесного Царства” (Мт.19,12), проголошує водночас загальне правило та звертає увагу на нову й несподівану можливість, яку відкриває людині Божа благодать: „Він же відповів їм: „Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано” (Мт.19,11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина неспроможна жити любов’ю Христа, наслідувати її лише власними силами. Вона стає здатною до такої любові тільки завдяки отриманому дару. Подібно, як Господь Ісус отримує любов від свого Отця, так Він, зі свого боку, уділяє її як дар своїм учням: „Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові!” (Йо.15,9). Даром Христа є Його Дух, першим „плодом” якого є любов (пор. Гл.5,22): „Бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний” (Рм.5,5). Святий Августин запитує: „Чи любов спричинює дотримання заповідей, чи дотримання заповідей – любов?” І відповідає: „Але хто може сумніватися в тім, що любов первинніша? Той, хто не любить, позбавлений мотивації дотримуватися заповідей”[29].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. „Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерті” (Рм.8,2). Цими словами апостол Павло запрошує нас поглянути на відношення між (Старим) Законом і Благодаттю (Новим Законом) з перспективи історії Спасіння, яка сповняється в Христі. Павло визнає педагогічну роль Закону, який дає грішній людині здатність усвідомити власну безсилість, позбутися претензії на самодостатність, і спонукує її просити й приймати „життя в Дусі”. Тільки в цьому новому житті людина може виконати Божі заповіді. Ми виправдовуємося лише вірою в Христа (пор. Рм.3,28): цієї „праведності” Закон вимагає, але нікому не може дати, – тільки віруючий її знаходить як виявлену йому й даровану від Господа Ісуса. Святий Августин вдало підсумовує цю Павлову діалектику Закону і Благодаті: „Закон даний для того, аби просити Благодаті; Благодать же дана для того, щоб сповнився Закон”[30].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любов та життя згідно з Євангелією немислимі у формі передовсім наказу, тому що вони вимагають того, що перевищує людські сили – вони можливі лише як плід дару Бога, який зціляє, відновляє та преображає людське серце своєю благодаттю: „Закон бо був даний від Мойсея, Благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа” (Йо.1,17). Таким чином, обітниця вічного життя пов’язана з даром благодаті, а дар Святого Духа, якого ми отримали, – це „запорука нашої спадщини” (Еф.1,14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
24. Таким чином відкривається істинна й первинна суть заповіді любові, а також досконалість, до якої ця заповідь спрямована: йдеться про можливості, які відкриває людині лише благодать, дар Бога, Його любов. А з іншого боку, саме це усвідомлення отриманого дару, посідання Божої любові у Христі породжує та підтримує нашу свобідну відповідь любові до Бога і до братів. У своєму Першому посланні апостол Йоан наполегливо пригадує нам про це: „Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить, той не спізнав Бога, бо Бог – любов... Любі, коли Бог так полюбив нас, то й ми повинні один одного любити... Ми любимо, бо Він перший полюбив нас” (1Йо.4,7-8. 11. 19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей нерозривний зв’язок між Господньою Благодаттю і людською свободою, між даром і завданням св. Августин висловлює такими простими й глибокими словами молитви: „Da quod iubes et iube quod vis” („Дай нам те, що наказуєш, і наказуй, що хочеш”)[31].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дар не применшує, а посилює моральну вимогу любові: „А ось його заповідь: Вірувати в ім’я його Сина Ісуса Христа й любити один одного, як він дав був нам заповідь” (1Йо.3,23). „Перебувати” в любові можна, лише виконуючи заповіді, як навчає Ісус: „А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в любові його перебуваю”(Йо.15,10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дивлячись у саму суть Христової моральної науки та апостольської проповіді, св. Тома Аквінський, пропонуючи чудовий синтез традиції великих Отців Сходу і Заходу, а зокрема св. Августина[32], пише, що новий Закон – це Благодать Святого Духа, яку отримуємо через віру в Христа[33]. Зовнішні приписи, згадані в Євангелії, чинять нас здатними до прийняття цієї ласки або породжують її наслідки в нашому житті. А Новий Закон не лише говорить, що треба робити, – він дає силу для того, щоб „чинити правду” (пор. Йо.3,21). Святий Іван Золотоустий зауважує також, що Новий Закон був проголошений під час зіслання Святого Духа, у день П’ятдесятниці; що апостоли „зійшли з гори, несучи – не так як Мойсей, кам’яні таблиці в руках, але – Святого Духа в серцях..., ставши завдяки благодаті живим Законом, одухотвореними книгами”[34].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт. 28, 20)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
25. Розмова Ісуса з багатим юнаком триває, у певному сенсі, в кожний період історії, також і тепер. Питання: „Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” – виникає в серці кожної особи, і лише Христос єдиний може дати на нього повну й остаточну відповідь. Учитель, який навчає Заповідей Божих, закликає йти за Ним і дарує благодать для нового життя, завжди перебуває та діє посеред нас, згідно з обіцянкою: „Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт.28,20). Постійна присутність Христа для людей усіх епох найповніше реалізується в Його тілі, яким є Церква. Тому Господь обіцяв учням Святого Духа, який „нагадає їм все” й навчить розуміти Його заповіді (пор. Йо.14,26); який стане принципом і постійним джерелом нового життя в цьому світі (пор. Йо.3,5-8; Рм.8,1-13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дані Богом моральні приписи Старого Завіту, які осягнули свою досконалість у Новому вічному Завіті через самого Божого Сина, що став людиною, повинні бути точно дотримані та постійно виконувані, незважаючи на різноманітність культур протягом історії людства. Ісус довірив апостолам та їхнім наступникам завдання пояснювати ці приписи, запевняючи їм допомогу Духа Правди: „Хто слухає вас, Мене слухає” (Лк.10,16). Саме завдяки просвітленню і зміцненню цим Духом апостоли сповнили місію голошення Євангелії та вказування „шляхів” Господніх (пор. Ді.18,25), навчаючи понад усе наслідувати Христа і йти за Ним: „Для мене бо життя – Христос” (Флп.1,21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. У цій „моральній катехизі” апостолів, поряд із заохоченнями та вказівками, пов’язаними з особливостями історичних і культурних умов, знаходимо етичне вчення з точними правилами поведінки. Це стосується також і Апостольських послань, які, проваджені Святим Духом, пояснюють застосування Господніх заповідей у різноманітних культурних обставинах (пор. Рм.12-15; 1Кор.11-14; Гл.5-6; Еф.4-6; Кол.3-4; 1Пт. і Як.). Послані проповідувати Євангелію, апостоли, ще від початків Церкви, на підставі своєї пастирської відповідальності дбали про добру поведінку християн[35] так само, як і про чистоту віри та передавання Божих дарів у таїнствах[36]. Перші християни, чи то з юдеїв, чи з інших народів, відрізнялися від поган не лише своєю вірою та літургією, але також свідченням своєї моральної поведінки, натхненої Новим Законом[37]. Церква ж є водночас спільнотою віри та життя; її нормою є „віра, чинна любов’ю” (Гл.5,6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Жоден розлам не повинен загрожувати гармонії між вірою і життям: єдності Церкви завдають рани не лише ті християни, які відкидають або спотворюють правди віри, але й ті, котрі нехтують моральними обов’язками, до яких їх кличе Євангелія (пор. 1Кор.5,9-13). Апостоли рішуче відкидають усілякі спроби розриву зв’язку між вибором серця і діями, які цей вибір виражають та підтверджують (пор. 1Йо.2,3-6). Ще з апостольських часів Пастирі Церкви виразно засуджували поведінку тих, що сіють розбрат своєю наукою або вчинками[38]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
27. Ісус довірив апостолам завдання розвивати й берегти віру та моральне вчення в єдності Церкви (пор. Мт.28,19-20), і це завдання продовжується в служінні їхніх наступників. Про це говорить жива Традиція, через яку, як навчає ІІ Ватиканський Собор, „Церква, своєю наукою, життям і богослужінням зберігає і передає наступним поколінням все, чим вона є і в що вірить. Ця Традиція, яка походить від апостолів, розвивається у Церкві за допомогою Святого Духа”[39]. У Святому Дусі Церква отримує і передає Писання як свідчення про „великі діла” Бога, які Він звершив в історії (пор. Лк.1,49); устами Отців та Вчителів Церква сповідує правду Втіленого Слова, практично здійснює Його накази і Його любов у житті святих і жертві мучеників, святкуючи своє уповання на Нього в Літургії. Завдяки цій Традиції християни чують „живий голос Євангелії”[40] як точне вираження Божої мудрості й Божої волі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всередині цієї Традиції під опікою Святого Духа розвивається автентична інтерпретація Божого Закону. Цей сам Дух, який є джерелом об’явлення заповідей і вчення Ісуса, є запорукою їх благоговійного збереження, точного пояснення й правильного застосування в різний час та в різноманітних обставинах. Це „застосування на практиці” заповідей є знаком і плодом глибшого вникнення в Об’явлення, а також розуміння нових історичних та культурних ситуацій у світлі віри. Однак це лише підтверджує постійну чинність Об’явлення й долучається до інтерпретації, що її подає велика Традиція вчення і життя Церкви, засвідченого навчанням Отців Церкви, життям Святих, Літургією Церкви і постановами Вчительського Уряду. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зокрема, як стверджує ІІ Ватиканський Собор, „завдання автентичного пояснення Божого Слова, чи в писаній формі, чи у формі Традиції, доручено живому Вчительському Урядові Церкви, авторитет якого здійснюється в ім’я Ісуса Христа”[41]. На цій підставі Церква своїм життям і навчанням виявляє себе „стовпом та основою правди” (1Тм.3,15), включно з правдою про моральну поведінку. Бо ж, „Церква уповноважена завжди й усюди проголошувати моральні принципи, також і стосовно соціального порядку; формувати й виявляти своє власне судження про будь-які людські справи, оскільки цього вимагають основні права людської особи та спасіння душ”[42]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Учительський Уряд, залишаючись вірним науці Христа і Традиції Церкви, нагальніше відчуває обов’язок висловити власне судження і вчення особливо щодо питань, які тепер часто дискутуються в моральному богослов’ї і стосовно яких розвинулися нові тенденції і теорії, щоб допомогти людині на її шляху до правди і свободи.<br />
</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ ДРУГИЙ</b> </div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>„НЕ ВПОДІБНЮЙТЕСЯ ДО ЦЬОГО СВІТУ” (Рм. 12, 2)</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ЦЕРКВА І РОЗПІЗНАВАННЯ ДЕЯКИХ ТЕНДЕНЦІЙ У СУЧАСНОМУ МОРАЛЬНОМУ БОГОСЛОВ’Ї </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Навчаючи того, що личить здоровому вченню” (пор. Тит. 2, 1)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
28. Розгляд діалогу Ісуса з багатим юнаком дозволяє нам поєднати суттєві елементи об’явлення Старого і Нового Завіту, які стосуються моральної поведінки. Ними є: підпорядкованість людини та її діяльності Богові, „єдиному Доброму”; зв’язок між моральним добром вчинків людини і вічним життям; наслідування Христа, яке відкриває перед людиною перспективу досконалої любові; і врешті дар Святого Духа як джерело й підстава морального життя „нового створіння” (пор. 2Кор.5,17). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Роздумуючи про мораль, Церква завжди пам’ятає про слова Ісуса з розмови з багатим юнаком, адже Святе Письмо завжди залишається живим і плідним джерелом морального вчення Церкви. Про це нагадує ІІ Ватиканський Собор: „Євангелія – це джерело всієї спасительної правди і моральної науки”[43]. Церква вірно зберігає не лише Божі слова про правди віри, але також і про правильну моральну поведінку, яка подобається Богові (пор. 1Сл.4,1); вона осягає при цьому такого ж розвитку доктрини, як той, що відбувається у сфері правд віри. Бережена Святим Духом, який провадить її до повноти правди (пор. Йо.16,13), Церква ніколи не переставала й не перестане поглиблювати пізнання „таїни Втіленого Слова”, яка „проливає світло на таємницю людини”[44]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
29. Моральні роздуми Церкви, просвітлювані світлом Христа, „Доброго Вчителя”, розвивалися також у специфічній формі богословської науки, що її називають „моральним богослов’ям” – наукою, яка приймає і вивчає Божественне Об’явлення і водночас відповідає вимогам людського розуму. Моральне богослов’я – це роздуми, які стосуються „моральності”, тобто теми добра і зла людських вчинків, а також особи, яка їх здійснює, і в такому значенні воно відкрите до всіх людей. Однак це також і „богослов’я”, бо воно визнає, що початком і метою моральної дії є Той, хто „єдиний Добрий”, Той хто, віддаючи себе в Христі людині, дарує їй щастя Божественного життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
ІІ Ватиканський Собор запрошує богословів присвятити особливу увагу вдосконаленню морального богослов’я, дбаючи, щоб його „науковий виклад, все більше живлений наукою Святого Письма, вияснював високе покликання вірних у Христі та їх обов’язок приносити плоди в любові, для життя світу”[45]. Собор також заохочує богословів, щоб вони, „шануючи методи і вимоги, властиві богословській науці, шукали доступніших шляхів передання цієї науки сучасним людям, бо що іншого є самий депозит, тобто правди віри, а що іншого – спосіб її голошення, хоч завжди з тим самим значенням і тим самим змістом”[46]. З цим пов’язане наступне запрошення Собору, яке стосується всіх вірних, а особливо богословів: „Отож віруючі нехай живуть в якнайтіснішій єдності з іншими людьми своєї епохи і нехай намагаються досконало зрозуміти їхні способи мислення і відчування, що проявляються в їхній культурі”[47]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор заохочує та підтримує працю багатьох богословів, які вже принесли плід шляхом цікавих і корисних роздумів над правдами віри та їх застосуванням у житті, тому що форма цих роздумів краще відповідає відчуттям, проблемам і запитам наших сучасників. Церква, а особливо єпископи, котрим Христос у першу чергу довіряє місію навчання, глибоко оцінюють таку працю та заохочують богословів до дальших зусиль, натхнених глибоким і правдивим острахом Господнім, який є початком мудрості (пор.: Прип.1,7). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, водночас у контексті післясоборових богословських дискусій розвинулися певні інтерпретації християнської моральності, які не узгоджуються зі „здоровою наукою” (2Тм.4,3). Звичайно, Учительський Уряд не має наміру нав’язувати вірним якусь особливу богословську, а тим більше філософську систему. Та все ж, для того щоб „шанобливо зберігати й вірно пояснювати Слово Боже”[48], Учительський Уряд зобов’язаний підтвердити, що деякі напрямки богословської думки та деякі філософські твердження несумісні з об’явленою правдою[49]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
30. Звертаючись цією енциклікою до вас, мої Брати в Єпископстві, маю намір ствердити принципи необхідні для розпізнання того, що суперечить „здоровій науці”, і звернути увагу на ті елементи морального вчення Церкви, які сьогодні особливо наражені на небезпеку помилки, двозначностей, чи взагалі забуття. Бо саме від цих елементів доктрини залежить „відповідь на глибокі, загадкові таємниці людського існування, які сьогодні, як і в минулому, глибоко тривожать серце людини: що таке людина, який є сенс і ціль її життя; що є добром, а що – гріхом, звідки страждання і яка їхня мета, який шлях веде до справжнього щастя: що таке смерть, суд і відплата по смерті; чим, урешті, є ота найглибша й невимовна таємниця, яка огортає наше існування, з якої ми вийшли і до якої прямуємо?”[50] </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такі й подібні до них запитання, як, наприклад: чим є свобода і як вона пов’язана з правдою Божого Закону? Яка роль сумління в моральній формації людини? Як відповідно з правдою про добро визначити конкретні права та обов’язки людини? – можна вмістити в основному запитанні, яке багатий юнак задав Ісусові: „Учителю! Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Саме тому, що Ісус посилає Церкву проповідувати євангельську благовість і „зробити учнями всі народи..., навчаючи їх берегти все”, що він заповідав (пор. Мт.28,19-20), Церква повторює сьогодні відповідь свого Учителя, яка має таке світло й таку силу, що здатна пояснити навіть найскладніші й найсуперечливіші питання. Це ж світло і сила спонукають Церкву невпинно поглиблювати не лише догматичне, але й моральне вчення, розглядаючи його в міждисциплінарному контексті, що особливо необхідно з огляду на нові сучасні проблеми[51]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки цьому світлу та цій силі Вчительський Уряд продовжує виконувати своє завдання розрізнення, діючи згідно з повчанням апостола Павла в Посланні до Тимотея: „Я заклинаю тебе перед Богом і Христом Ісусом, який має судити живих і мертвих, на його появу та його Царство: проповідуй Слово, наполягай вчасно і невчасно, картай, погрожуй, напоумлюй із усією терпеливістю та наукою. Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок. Ти ж будь тверезим у всьому, знось напасті, виконуй працю євангелиста, виконуй твою службу” (2Тм.4,1-5; пор. Тит.1,10,13-14). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„І пізнаєте правду, і правда визволить вас” (Йо. 8, 32) </b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
31. Усі людські проблеми, про які найчастіше дискутують і які по-різному розв’язують у сучасних моральних дослідженнях, тісно пов’язані, хоча й різними способами, з центральним питанням – свободою людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нема жодного сумніву, що в наш час люди мають особливо сильне відчуття свободи. Як уже зауважено в Декларації про релігійну свободу ІІ Ватиканського Собору Dignitatіs humanaе, „в наших часах люди щораз більше усвідомлюють гідність людської особи”[52]. Отже, це наполеглива вимога, „щоб люди у своїх ділах втішалися й користувалися своїм власним судженням і відповідальною свободою; не спонукувані примусом, але ведені свідомістю обов’язку”[53]. Зокрема, щораз то ширше визнається як фундамент прав особи у їхній сукупності право на релігійну свободу та пошанування сумління, яке прямує до правди[54]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Загострене почуття гідності та унікальності людської особи й повага до сумління на його шляху [до правди], безперечно, належать до позитивних досягнень сучасної культури. Цю думку висловлюють численними більш або менш адекватними способами, однак у деяких випадках ці вислови відхиляються від правди про людину як Боже створіння і образ Божий, тому потребують виправлення та очищення у світлі віри[55]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
32. Деякі течії сучасної думки настільки вивищують свободу, що роблять із неї абсолют, який мав би бути джерелом і принципом цінностей. У цьому напрямку йдуть течії, які втратили відчуття трансцендентності або є відкрито атеїстичними. Тоді індивідуальне сумління набирає статусу найвищої інстанції в моральних судженнях, яка категорично й непомильно вирішує, що є добре, а що зле. До твердження, що кожна людина повинна йти за голосом власного сумління, неправомірно додається інше, яке стверджує, що індивідуальне моральне судження правдиве лише тому, що походить від власного сумління людини. Але тоді усуваються необхідно істинні твердження про правду, поступаючись критеріям щирості, автентичності і „перебування в мирі зі собою”, що довело до (суб’єктивного) розуміння моральних суджень як таких, що ґрунтуються суто на власній думці. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Неважко зрозуміти, що існує зв’язок між цим процесом і кризою стосовно правди. Втрата ідеї універсальної правди про добро, яке людський розум може пізнати, неминуче веде також до зміни концепції сумління. Тоді сумління перестає сприйматись у своєму первинному значенні, тобто як акт розумового пізнання особи, що повинна застосовувати універсальні знання про добро в конкретній ситуації, і таким чином висловлювати судження про належну поведінку, яку слід вибрати тут і тепер. Замість цього з’являється тенденція надати індивідуальному сумлінню привілей незалежного визначення критеріїв добра і зла та відповідної до цього поведінки. Такий погляд відповідає індивідуалістичній етиці, згідно з якою кожен має справу зі своєю власною правдою, яка відрізняється від правди інших. Беручи до уваги екстремальні наслідки, такий індивідуалізм веде до заперечення самої ідеї людської природи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такі різноманітні концепції є основою моральних течій, які протиставляють моральний закон і сумління, природу і свободу людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
33. Парадоксальна суперечність полягає в тому, що сучасна культура хоч вона й вивищує надмірно значення свободи, водночас піддає цю свободу радикальному сумніву. Велика кількість дисциплін, що групуються під назвою „науки про людину”, справедливо звертають увагу на різні психологічні та соціальні обумовлення, які впливають на здійснення людської свободи. Вивчення та пізнання таких впливів – це дуже важливі наукові досягнення, які знайшли застосування в різних ділянках життя, наприклад у педагогіці чи судовій практиці. Але дехто, йдучи поза межі висновків, які слушно можуть бути виведені з цих міркувань, ставить під сумнів, а навіть заперечує саме існування людської свободи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут слід також згадати про певні зловживання в інтерпретації наукових досліджень з антропології. Вказуючи на велику різновидність традицій, звичаїв та інституцій, які має людство, такі теорії доходять якщо не до виразного заперечення універсальних людських цінностей, то принаймні до релятивістської концепції моральності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. „Учителю, що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Це питання стосовно моралі, на яке Ісус дає відповідь, не може оминути питання про свободу. Навпаки, воно чинить його центральним, тому що не може бути моральності без свободи: „Лише свобідна людина може звернутися до добра”[56]. Але про яку свободу йдеться? Маючи на увазі наших сучасників, які „високо шанують” свободу й „старанно домагаються” її, але часто „розуміють її як волю робити те, що їм подобається, навіть зло”, ІІ Ватиканський Собор говорить про „правдиву” свободу: „Правдива свобода – це найвидатніший знак Божого образу в людині. Бо Бог бажав залишити людину „в руці свого власного рішення” (пор. Сир.15,14) так, щоб вона шукала свого Творця добровільно і, належачи Йому, свобідно дійшла до повної і благословенної досконалості”[57]. Бо хоч кожен має право шукати правду власними шляхами, існує первинніший щодо цього права вагомий моральний обов’язок шукати правду і дотримуватися вже пізнаної правди[58]. Це мав на думці кард. Дж. Г. Ньюман, великий захисник прав совісті, коли виразно проголошував, що „сумління має свої права, бо має свої обов’язки”[59]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Певні тенденції сучасного морального богослов’я, перебуваючи під впливом згаданих суб’єктивістських та індивідуалістських тенденцій, по-новому інтерпретують взаємозв’язок між свободою і моральним законом, природою людини і її сумлінням, а також пропонують нові критерії для моральної оцінки вчинків. Незважаючи на різноманіття цих тенденцій, вони мають одну спільну рису: применшують, а то й заперечують залежність свободи від правди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо ми хочемо критично підійти до цих тенденцій, виявивши правильне, корисне й цінне в них, але водночас вказуючи на небезпеку двозначності та помилки, – маємо розглядати їх у світлі фундаментального принципу залежності свободи від правди, про який так ясно та авторитетно каже Христос: „Пізнаєте правду, і правда визволить вас” (Йо.8,32). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>І. СВОБОДА І ЗАКОН</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„З дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш” (Бут. 2, 17)</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
35. у книзі Буття читаємо: „Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш»” (Бут.2,16-17). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цим образом Об’явлення навчає нас, що людина не має влади вирішувати, що є добром, а що є злом. Ця влада належить лише Богові. Звичайно, людина є вільною, тому що вона може зрозуміти і сприйняти Божі заповіді. Вона має дуже широку свободу, оскільки може їсти „з усякого дерева в саду”. Проте ця свобода не є необмеженою. Вона повинна зупинитися перед „деревом пізнання добра і зла”, тому що її покликання – прийняти моральний закон, який Бог дає їй. Властиво, саме в прийнятті цього закону полягає правдиве й цілісне сповнення свободи. Бог – єдиний Добрий – знає досконало, що є добром для людини, і в своїй любові до неї представляє це добро в заповідях. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Божий закон не звужує, а тим більше не усуває людської свободи – він радше захищає свободу та сприяє її розвиткові. Однак, всупереч цьому, деякі сучасні культурні напрямки породили в етиці немало течій, центром яких стало твердження про конфлікт між свободою і законом. Такі доктрини приписують окремим індивідам чи соціальним групам здатність визначати, що є добром, а що є злом: вони вважають, що свобода людини може „створювати цінності” і має вищість над правдою – настільки, що сама правда вважається витвором свободи. Отже, свобода присуджувала би собі претензію на таку „моральну автономію”, яка за своєю суттю означала б її цілковиту суверенність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
36. Таке сучасне розуміння автономії у свободі має вплив також і на католицьке моральне богослов’я. І хоч католицька наука ніколи не протиставляла свободу людини Божественному законові й не ставила під сумнів остаточну релігійну основу моральних норм, усе ж таки це довело до спроби глибокого переосмислення ролі розуму та віри у визначенні зорієнтованих на звичаї „світу цього” моральних норм, стосовно себе, інших та світу речей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Необхідно визнати, що така праця з переосмислення має певні позитивні моменти, які значною мірою належать до найкращих традицій католицької думки. У відповідь на заохочення ІІ Ватиканського Собору[60] виникло бажання розвинути діалог із модерною культурою, висвітлюючи раціональний, тобто зрозумілий для всіх і який усім можна передати характер моральних норм, що належать до природного морального закону[61]. Також була спроба утвердити внутрішній характер етичних вимог цього закону, які накладають обов’язки на волю людини лише тому, що ці обов’язки попередньо визнані людським розумом, а конкретніше – особистим сумлінням. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, забуваючи про залежність людського розуму від Божої мудрості, а також необхідність Божого Об’явлення в теперішньому падшому стані людської природи для того, щоб ефективно пізнавати моральні правди, навіть ті, що підлягають природному законові,[62] дехто пропонує повну самоправність розуму стосовно моральних норм, які мають на меті належне спрямування життя в цьому світі. Такі норми мали би входити до обсягу виключно „людської” моральності, тобто виражати закон, створений людиною для себе, у незалежний спосіб, і джерелом цього закону був би тільки людський розум. У жодному випадку не слід було би вважати Бога Автором цього закону, хіба лише в тому значенні, що розум людини застосовує свою незалежність у творенні законів завдяки первинній і цілісній можливості, яку людині дав Бог. Отож, саме такі інтелектуальні напрямки довели до заперечення істини, висвітленої у Святому Письмі та незмінному вченні Церкви: правди про те, що Автором природного морального закону є Бог та що людина завдяки своєму розумові бере участь у вічному законі, який не вона встановила.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
37. Прагнучи утримувати моральне життя в християнських рамках, деякі богослови-моралісти ввели різке розмежування – воно суперечить католицькому вченню[63] – між етичним порядком, який походить від людини й стосується виключно світу, і порядком спасіння, для якого суттєві тільки певні внутрішні наміри та особисті настанови щодо Бога і ближнього. Насправді ж це привело до заперечення того, що в Божому Об’явленні існує особливий, визначений моральний зміст, постійний і цінний для всіх. Тоді Слово Боже обмежувалося б лише до пропозицій та заохочень, загальних порад, що їх незалежний розум сам повинен наповнити конкретним змістом, встановлюючи дійсно „об’єктивні”, тобто адаптовані до конкретної історичної ситуації, норми. Очевидно, що така автономія веде до заперечення особливого доктринального авторитету Церкви і Вчительського Уряду стосовно певних моральних норм, пов’язаних із „добром людини”, які нібито не належать до правдивої суті Об’явлення та не мають жодної ваги для спасіння. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Неможливо не побачити, що така інтерпретація незалежного людського розуму несумісна з католицькою наукою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому контексті конче треба пояснити у світлі Божого Слова і живої Традиції Церкви фундаментальні поняття людської свободи та морального закону, а також їхній глибинний внутрішній взаємозв’язок. Тільки тоді можна буде відповісти на справедливі домагання людського розуму, сприймаючи здорові елементи, запропоновані певними сучасними течіями морального богослов’я, не допускаючи при цьому, щоб тези, основані на хибному розумінні автономії, шкодили спадщині морального вчення Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>Бог лишив людину в „руці свого власного рішення” (Сир.15,14)</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
38. Наводячи слова Сираха, ІІ Ватиканський Собор пояснює значення „правдивої свободи”, яка є „визначним знаком Божого образу” в людині: „Бог бажав залишити людині владу добровільно шукати свого Творця і свобідно досягнути повної, благословенної досконалості, залишаючись вірною Богові”[64]. Ці слова передають прекрасну глибину участі в Божому пануванні, до якої покликана людина: вони вказують, що влада людини настільки сильна, що вона здатна панувати навіть над собою. Цей аспект невпинно підтверджується в богословських роздумах про людську свободу, яку пояснено як своєрідне царювання. Святий Григорій Нісський, наприклад, пише: „Душа виявляє своє високе, царське покликання (...) в тому, що вона вільна і здатна панувати над собою, незалежно керуючись власною волею. Про кого ще можна так сказати, окрім царя? (...) Таким чином, людина створена, щоб панувати над іншим створінням, вона цим подібна до Царя Вселенної, є Його живим образом, беручи участь у гідності й імені Архетипу”[65]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Панувати над світом – таке велике й відповідальне завдання Бог ставить перед людиною, щоб вона вживала свою свободу в послухові щодо заповіді Творця: „Наповняйте землю та підпорядковуйте її собі” (Бут.1,28). З цієї перспективи людині належить право слушної автономії, і це також стосується спільноти людей. Конституція ІІ Ватиканського Собору Gaudium et spes присвячує цьому особливу увагу. Автономія земних реалій означає, що „створені речі мають свої власні закони та цінності, які людина повинна поступово відкривати, вживати і підпорядковувати собі”[66]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
39. Та людина відповідає не лише за світ, а й за себе саму; це також належить до її піклування та відповідальності. Бог залишив людину „в руці свого власного рішення” (Сир.15,14), щоб вона могла шукати Творця і вільно осягнути досконалість. Слово „осягнути” означає, що кожен будує цю досконалість у собі. Бо так, як керуючи світом, людина формує його згідно з власним розумінням і волею, виконуючи морально добрі вчинки, людина підтверджує, розвиває і усталює в собі Божу подобу. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та все ж Собор застерігає проти фальшивої концепції автономії земних реалій, особливо коли наголошують, що „створені речі не залежать від Бога і що людина може використовувати їх, не звертаючись до Творця”[67]. А стосовно самої людини така концепція незалежності породжує часом шкідливі наслідки, провадячи до атеїзму: „Без свого Творця створіння заникає (...) Якщо створіння нехтує Богом, то воно затьмарюється й виснажується”[68].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
40. Вчення Собору, з одного боку, наголошує на активній участі людського розуму у відкритті та застосуванні моральних законів: моральне життя вимагає творчого мислення і розумності, притаманних особі, яка є джерелом і причиною власних свобідних вчинків. А, з другого боку, правда і влада розуму походять від вічного закону, який є нічим іншим, лише самою Божественною мудрістю[69]. Суттю морального життя є принцип „належної автономії”[70] людини, особового суб’єкта власних вчинків. Моральний закон походить від Бога і в Ньому знаходить своє джерело: силою природного розуму, який походить від Божественної мудрості, він є водночас власним людським законом. Ми справді бачимо, що природний закон „є нічим іншим, як світлом розуму, яке Бог вливає в нас, щоб ми розуміли, що потрібно робити і чого слід уникати. Бог дав це світло і цей закон людині при сотворенні”[71]. Значення правдивої автономії практичного розуму полягає в тому, що людина посідає в собі власний закон, який отримала від Творця. Проте автономія розуму не означає, що розум незалежно творить власні цінності та моральні норми[72]. Якщо б ця автономія вела до заперечення участі практичного розуму в мудрості Творця і Божественного Законодавця або мала б підтримувати свободу творення моральних норм залежно лише від історичних обставин чи потреб різноманітних суспільств або культур, то така автономія суперечила б правді про людину, якої навчає Церква[73]. Тоді настала б смерть правдивої свободи: „З дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш” (Бут.2,17). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
41. Правдива моральна автономія людини жодним чином не означає заперечення, а навпаки, це прийняття морального закону, тобто Божої заповіді: „Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь...” (Бут.2,16). Людська свобода і Божий закон зустрічаються, покликані взаємно доповнювати одне одного, що виражається в добровільному підкоренні людини Богові, а також у безкорисливій доброті Бога до людини. Отже, послух Богові не є, як дехто вірить, „гетерономією”, – так ніби моральне життя підкорене волі якогось всевладного абсолюту, стороннього для людини і нетерпимого до її свободи. Фактично, якщо значення гетерономії моральності полягає в запереченні самовизначення людини або в нав’язуванні норм, несумісних із добром людини, то це суперечило б Об’явленому Завітові та спасительній події Воплочення. Така гетерономія була б лише формою відчуження, протилежного Божественній мудрості й гідності людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дехто слушно говорить про „теономію” або „співучасну теономію”, оскільки ефективним наслідком вільного підкорення людини Божому законові є участь людського розуму і волі в Божому провидінні та в Божій мудрості. Забороняючи людині „їсти з дерева пізнання добра і зла”, Бог допомагає їй зрозуміти неможливість для людини володіти цим „знанням” як чимось виключно власним, – це можливо лише завдяки природному розумові у світлі Божого Об’явлення, яке ставить перед людиною вимоги і спонуки вічної мудрості. Таким чином, слід сприймати закон як вираження Божої мудрості: підкоряючись законові, свобода підкоряється правді про сотворення. Відповідно, можемо сказати, що у свободі людської особи пізнаємо образ Бога й через неї людина є близькою до Бога, який присутній у всьому (пор. Еф.4,6); тому треба визнавати велич Бога всесвіту та шанувати святість закону, встановленого безконечно трансцендентним Богом. Deus semper maior[74]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Блажен чоловік, що (...) в Господа законі замилування має” (Пс. 1, 1-2)</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
42. Послух Божому Законові не заперечує свободи людини, яка витворена на зразок Божої свободи, – навпаки, якраз через цей послух свобода розвивається у правді й повністю відповідає людській гідності. ІІ Ватиканський Собор виразно стверджує: „Гідність людини вимагає, щоб діяла вона за свідомим і свобідним вибором, тобто за особистим переконанням, а не за сліпим внутрішнім поштовхом чи просто за зовнішнім примусом. А такої гідності людина досягає, коли позбувається всякої залежності від пристрастей і йде до свого звершення, свобідно вибираючи добро, успішно вживаючи для цього відповідних засобів”[75]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У своїй подорожі до Бога, „єдиного, хто є Добрий”, людина повинна вільно чинити добро й уникати зла. Однак для цього їй слід уміти відрізняти добро від зла. Це відбувається завдяки світлу природного розуму, що є віддзеркаленням блиску Божого обличчя в людині. Коментуючи 4-й Псалом, св. Тома пише: „Після слів: «Жертвуйте жертви справедливі» (Пс.4,6), як хтось запитає, які це праведні діла, Псалмопівець додає: Багато кажуть: «Хто нам покаже блага?» – і, відповідаючи, додає: «Яви нам, Господи, світло лиця Твого». Цим автор підкреслює, що світло природного розуму, яким відрізняємо добро від зла, ця функція природного закону, є нічим іншим, як віддзеркаленням у нас Божественного світла”[76]. Зрозуміло також, чому цей закон називається природним: він називається так не тому, що стосується природи нерозумних істот, а тому, що розум, який його виголошує, належить до природи людини[77]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
43. ІІ Ватиканський Собор пригадує, що „Божий закон, вічний, об’єктивний і універсальний, є найвищою нормою життя людини, якою Бог впорядковує світ і шляхи людської спільноти, провадить і керує ними промислом своєї мудрості і любові. Тому Бог дав людині можливість брати участь у цьому законі і, під ласкавим проводом Божого провидіння, вона здатна щораз глибше пізнавати незмінну правду”[78]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор звертається і до класичного вчення про вічний Божий закон. Святий Августин визначає його як „розум чи волю Бога, які заповідають нам шанувати природний лад, заборонивши порушувати його”[79]. Святий Тома ототожнює його з „принципом Божої мудрості, що провадить все до властивої мети”[80]. А Божа мудрість – це провидіння, це сповнена турботи про нас любов. Бог є тим, хто перший любить і дбає про всі сотворіння (пор. Муд.7,22; 8,11). Про людей, однак, Бог дбає по-іншому, ніж про істот, які не є особами: не „ззовні”, через фізичні природні закони, а „зсередини”, через розум, що, завдяки природному знанню вічного Божого закону, здатний показати людині правильний напрямок її свобідних вчинків[81]. Бог закликає людину брати участь у Його Провидінні, оскільки бажає керувати світом – не лише природним, а й світом людей – через саму людину, вживаючи її розум і відповідальність. Отже, природний закон – це людське вираження вічного Божого закону. Святий Тома пише: „Посеред усіх інших розумне створіння досконалішим чином підлягає Божому провидінню, оскільки, беручи в ньому участь, стає провидінням для себе і для інших. Отже, бере участь у Вічному Розумові, завдяки якому людина має природну схильність до належних дій і цілі. Така участь розумного створіння у вічному законі називається природним законом”[82]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
44. Церква часто звертається до вчення св. Томи про природний закон, використовуючи його в ученні про моральність. Тому мій Шановний Попередник, Лев ХІІІ, наголосив на суттєвому підпорядкуванні розуму та людського закону Божій Премудрості та Божому Законові. Стверджуючи, що „природний закон написаний і викарбуваний у серці кожної людини, оскільки сам розум наказує нам робити добро й забороняє грішити”, Лев ХІІІ посилається на „вищий розум” Божественного Законодавця: „Приписи людського розуму не мали б сили закону, якби не був він голосом і поясненням вищого розуму, якому наш дух і наша свобода повинні підпорядковуваватися”. Справді, сила закону полягає в авторитеті накладати обов’язки, встановлювати права й санкціонувати певну поведінку: „Зрозуміло, що все це не може існувати в людині, якщо вона, будучи сама для себе найвищим законодавцем, не прийме правил для своїх власних дій (...). З цього випливає, що природний закон є самим вічним законом, який вписаний у природу обдарованих розумом істот і спрямовує їх до належної дії та цілі; це одвічний замисел самого Творця й Управителя всесвіту”[83]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина здатна розпізнавати добро і зло завдяки розумові, яким вона володіє, –розумові, що просвітлюється Божим Об’явленням і вірою, та завдяки законові, що Бог дав його вибраному народові, починаючи із заповідей на горі Синай. Покликанням Ізраїля є прийняти Божий закон і жити ним, прийняти як особливий дар і знак його вибрання Богом і Союзу з Ним, а також як обітницю Божого благословення. Тому Мойсей звертається до дітей Ізраїлю, питаючи їх: „Бо ж де на світі такий великий народ, що мав би таких близьких до себе богів, як Господь, Бог наш, коли тільки закликаємо його? Де на світі такий великий народ, що мав би такі справедливі установи й рішення, як увесь цей закон, що його я сьогодні даю?” (Втор.4,7-8). Читаючи Книгу Псалмів, бачимо, що Божий народ покликаний до прослави, вдячності і почитання Божого закону, заохочений пізнавати цей закон і втілювати в життя: „Блажен чоловік, що за порадою безбожників не ходить, і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає” (Пс.1,1-2). „Закон Господній досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє – вірне: воно навчає простих. Господні заповіді – праві: вони радують серце. Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі” (Пс.19[18],8-9). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
45. Церква вдячно приймає і старанно оберігає всю правду Об’явлення, трактуючи її з релігійною пошаною, виконуючи своє післанництво правдиво пояснювати Божий закон у світлі Євангелії. Окрім цього, Церква отримує дар Нового Закону, який є „сповненням” Божого закону в Ісусі Христі та в Його Дусі. Це „внутрішній” закон (Єр.31,31-33), написаний „не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця” (2 Кор.3,3); закон досконалості і свободи (пор. 2Кор.3,17); „закон Духа (що дає) життя в Христі Ісусі” (Рм.8,2). Святий Тома пише, що цей закон можна називати законом двояко: „По-перше, цей закон може означати самого Святого Духа, який живе в душі й не лише вчить людський розум, що необхідно робити, просвітлюючи його, але й пробуджує прихильність людини до праведних вчинків. (...) По-друге, закон Духа можна назвати властивим наслідком дії Святого Духа і віри, чинної любов’ю (Гл.5,6), який вчить нас у душі, що слід робити (...), спрямовуючи нас до дій”[84]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоч морально-богословські міркування зазвичай розрізняють позитивний, або об’явлений Божий закон і природий закон, а в руслі ікономії спасіння – „старий” закон і „новий”, та все ж слід розуміти, що ці та інші розрізнення стосуються закону, автором якого є один і той самий Бог, і що ці закони завжди призначені для людини. Різноманітні способи, якими Бог, діючи в історії, турбується про світ та про людство, не тільки не виключають один одного, а навпаки, взаємопов’язані та доповнюють один одного. Вони всі походять із мудрого й доброзичливого задуму, в якому Бог призначив людей „бути подібними до образу Сина його” (Рм.8,29), і до нього повертаються. Цей задум не загрожує правдивій свободі людини, – а навпаки, свобода утверджується його прийняттям. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Вони виявляють діло закону, написаного в їхніх серцях” (Рм. 2, 15)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
46. Сьогодні знову посилено говорять про уявний конфлікт між свободою і законом, особливо у його відношенні до природного закону, і, зокрема, до природи. Дебати про природу і свободу й справді завжди супроводжували історію моральної проблематики, приймаючи характер гострих суперечок в епоху Ренесансу та Реформації, що засвідчує вчення Тридентійського Собору[85]. Подібна напруга, хоч в іншому сенсі, характеризує також сучасну епоху. Нахил до емпіричних спостережень, процедури наукової об’єктивізації, технічний прогрес та певні форми лібералізму призвели до того, що ці два слова протиставляють, – так, начебто діалектичний, якщо не абсолютний конфлікт між свободою і природою був структурною рисою людської історії. В інших періодах здавалося, що природа цілковито підкорила людину своїм динамізмам, а навіть детермінізмам. Ще сьогодні багато хто вважає, що часові й просторові умови чуттєвого світу, фізико-хімічні константи, тілесні процеси, психічні імпульси та соціальні обумовлення є єдиними вирішальними чинниками, що визначають людську дійсність. У цьому контексті навіть моральні події, незважаючи на їхню особливість, часто трактують як зразки поведінки, яку слід розглядати чи пояснювати суто категоріями психологічно-соціальних процесів, – так, ніби це статистичні, піддані перевірці дані. В результаті для деяких спеціалістів із царини етики, професійно зайнятих вивченням людський ситуацій і поведінки, з’являється небезпека приймати за стандарти й навіть за оперативні норми для своїх дисциплін результати статистичного вивчення конкретних зразків людської поведінки, а також розуміння моральності, яку висловлює більшість людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Інші моралісти, натомість, переконані в необхідності виховання до цінностей, чутливі до гідності свободи, але часто сприймають її як несумісну з матеріальною і біологічною природою або протилежну їй, таку, над якою свобода нібито має поступово здобувати перевагу. Тут різноманітні позиції сходяться у одній точці: забувають про природу як створіння і не помічають її цілісності. Дехто зводить природу до рівня матерії, через яку проявляється влада і діяльність людини, тому свобода повинна глибоко трансформувати й перемогти природу, оскільки вона нібито обмежує і заперечує свободу. Для інших встановлення економічних, культурних, соціальних і навіть моральних цінностей є знаком непоміркованого розширення влади людини, тобто її свободи. Згідно з таким баченням, природа – це передовсім тіло, його зовнішній вигляд і процеси, що в ньому відбуваються. Цим фізичним даним протиставляються „напрацювання”, тобто „культура”, яку трактують як плід і результат свободи. Коли розуміти природу так, то їй загрожує звуження до рівня біологічного чи соціального матеріалу, яким завжди можна вільно розпоряджатися. Це остаточно веде до самовизначення свободи та до визнання її за інстанцію, здатну творити себе і свої цінності. Справді, коли все, що є, – це сказане і зроблене, тоді в людини немає природи, вона перетворюється на свій власний особистий життєвий проект. Тоді людина є нічим іншим, лише власною свободою! </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
47. У такому контексті супроти традиційної концепції природного закону висувають закиди щодо фізицизму та натуралізму. Цю концепцію звинувачують у тому, що вона підносить біологічні закони до рангу моральних. Відповідно, певним видам людської поведінки надто поверхово приписується постійний і незмінний характер, і на цій основі з’являється спроба сформувати універсально зобов’язуючі моральні норми. Як стверджують деякі богослови, „цього роду біологічну і натуралістичну аргументацію” можна віднайти також у певних документах Вчительського Уряду Церкви, особливо тих, які стосуються сексуальної і подружньої етики. На їхню думку, такі речі, як контрацепцію, пряму стерилізацію, автоеротизм, дошлюбні сексуальні стосунки, гомосексуальні відносини, а також штучне запліднення визнано за морально недопустимі саме на основі такої концепції статевого акту. На переконання згаданих богословів, морально негативна оцінка таких актів не бере до уваги належною мірою ні розумності і свободи людини, ні культурних зумовленостей кожної моральної норми. У їхньому баченні людина як розумна особа не лише може, але й повинна вільно визначати суть і сенс своєї поведінки. І такий процес „визначення” має обов’язково брати до уваги численні обмеження людської істоти, зумовлені тілесністю та історичністю людини. Що більше, – він повинен також брати до уваги прийняті зразки поведінки та значення, яке вони мають у визначеній культурі. А передовсім має узгоджуватися з найважливішою заповіддю любові до Бога і ближнього. Однак Бог – як стверджують ці ж богослови – створив людину розумною і вільною; Він залишив її „в руці власного рішення” й очікує, щоб вона сама формувала своє життя. Любити ближнього означало б, передовсім, а й навіть виключно, шанувати його свободу і давати йому можливість керуватися власними рішеннями. Механізми людської поведінки, а також так звані „природні схильності” показують – так кажуть вони – загальний напрямок правильної поведінки, та все ж не можуть дати моральну оцінку окремих вчинків людини, настільки ускладнених різними ситуаціями. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
48. Зустрівшись із таким тлумаченням, слід знову детально простежити взаємозв’язок між свободою і природою людини, а зокрема задуматися над тим, яке місце займає людське тіло в питаннях природного закону. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Свобода, яка претендує бути абсолютною, сприймає тіло людини як необроблену сировину, позбавлену всякого значення та моральної цінності доти, доки свобода не сформує її відповідно до свого наміру. Згідно з цим, людська природа і тіло сприймаються як передумови чи вихідні дані, матеріально необхідні, щоби свобода могла робити свій вибір, але зовнішні щодо особи – суб’єкта – та щодо людського вчинку. Динамізми людської природи нібито не можуть бути напрямними для морального вибору, оскільки їх цілями є тільки „фізичні” блага, котрі дехто називає „пре-моральними”. Спроби зсилання на них і пошуки в них раціональних вказівок для морального порядку слід, згідно з цим поглядом, трактувати як прояви фізицизму або біологізму. У цьому контексті напруга між свободою і так звуженим поняттям природи означає поділ у самій людині. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця моральна теорія не відповідає істині про людину та її свободу, а також суперечить ученню Церкви про єдність людської істоти, розумна душа якої per se et essentialiter (сама по собі та за своєю суттю) є формою тіла[86]. Духовна і безсмертна душа – це принцип єдності людини, її цілісності як особи – „corpore et anima unus”[87]. Вищенаведені визначення не лише вказують на те, що тіло, яке має взяти участь у воскресінні, також буде учасником слави, але й пригадують нам, що розум і свобідна воля пов’язані з усіма тілесними та чуттєвими властивостями. Особа, включаючи тіло, цілковито довірена сама собі, і саме в єдності тіла і душі є суб’єктом власних моральних вчинків. Особа, керуючись світлом розуму й завдяки чеснотам, відкриває у власному тілі знаки, що є висловом та обітницею дарування себе, згідно з мудрим планом Творця. Саме у світлі гідності людської особи, яку треба визнати задля неї самої, розум може визначити моральну цінність певних благ, до яких людина відчуває природну схильність. Оскільки людська особа не може бути зредукована тільки до свободи, завдяки якій себе визначає, а посідає певну духовну та тілесну структуру, одвічна моральна вимога любові і пошани до особи – як до мети, але ніколи як до засобу – також природно передбачає повагу до певних фундаментальних дібр, знехтувавши якими, можна впасти в релятивізм і свавілля. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
49. Доктрина, яка відокремлює моральну дію від тілесних вимірів, у яких вона виконується, суперечить навчанню Святого Письма і Традиції: така наука відновлює, в інакшій формі, давні помилки, яким Церква завжди протистояла, тому що вони звужували поняття людської особи до „духової” і суто фомальної свободи. Це звужене хибне розуміння не бере до уваги морального значення тіла та поведінки, пов’язаної з ним (пор. 1Кор.6,19). Святий Павло проголошує, що „ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують” (1Кор.6,9-10). Це підтверджує Тридентський Собор[88], зараховуючи до „смертних гріхів” або „неморальних практик” певні види поведінки, добровільне прийняття котрих позбавляє віруючих участі у вічній спадщині. Фактично, тіло і душа нероздільні: в особі – в суб’єкті, який діє добровільно, та у свідомо здійсненому вчинку вони разом спасаються або йдуть на погибель. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
50. Тепер можемо зрозуміти правдиве значення природного закону: він стосується первісної природи, властивої людині, природи людської особи[89], якою є сама особа як єдність душі і тіла, як єдність всіх її духовних і біологічних схильностей та всіх інших особливих характеристик, необхідних для того, щоб людина могла прямувати до своєї мети. „Природний моральний закон виражає і закладає цілі, права та обов'язки, які базуються на тілесній і духовній природі людської особи. Тому не можна розуміти цей закон просто як сукупність норм на біологічному рівні. Його слід визначити як розумний порядок, яким людина покликана Творцем спрямовувати і упорядковувати своє життя і вчинки та відповідно вживати своє тіло”[90]. Для прикладу, походження та основу обов’язку абсолютної пошани до людського життя знаходимо в гідності, яка властива особі, а не лише в природній схильності до збереження свого фізичного життя. Тому навіть людське життя, хоч воно є основним добром людини, набуває морального значення лише завдяки відношенню до добра особи, яку завжди потрібно потверджувати заради неї самої. Якщо вбивство невинної людської істоти залишається завжди морально недозволеним, то віддання власного життя (пор. Йо.15,13) з любові до ближнього або для того, щоб свідчити правду, може бути дозволеним і похвальним вчинком, а навіть обов’язком. Отже, насправді тільки через відношення до того, чим є людська особа як „інтегральна єдність”, тобто „душа, що висловлює себе в тілі, і тіло, формоване через безсмертного Духа”[91], можна зрозуміти особливий сенс людського тіла. Справді, природні схильності набувають морального значення остільки, оскільки стосуються людської особи та її правдивого сповнення, яке може відбуватися тільки в межах людської природи. Відкидаючи всі маніпуляції тілесністю, які спотворюють її людське значення, Церква служить людині й показує їй дорогу правдивої любові – єдину дорогу, на якій вона може зустріти істинного Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таке розуміння природного закону не залишає місця на протиріччя між свободою і природою, а радше показує їхню внутрішню гармонію і взаємопов’язаність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Спочатку ж не було так” (Мт. 19, 8) </b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
51. Гаданий конфлікт між свободою і природою знаходить відгомін також в інтерпретації деяких окремих аспектів природного закону, насамперед що стосується його універсальності й незмінності. „Де ж тоді написані ці правила, – дивується св. Августин, – якщо не в книзі того світла, яке називаємо правдою! Звідти походить кожен справедливий закон і звідти переноситься він до серця людини, яка чинить справедливість, не переходячи в неї, а тільки витискаючи в ній свій слід, неначе печать на перстені, яка витискається на воску, але не зникає з персня”[92]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме завдяки цій „правді” можна говорити про універсальність природного закону. Цей закон, вписаний у раціональну природу особи, зобов’язує кожну особу, обдаровану розумом, незалежно від того, в яку історичну епоху вона живе. Прямуючи до вдосконалення себе в належному для себе порядку, людина повинна чинити добро і відкидати зло, турбуватися про передання та збереження життя, помножувати й розвивати багатства чуттєвого світу, плекати суспільне життя, шукати правду, виконувати добрі вчинки, споглядати красу[93]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розділення свободи індивідуумів і природи, притаманної всім людям, яке вводять деякі філософські теорії, що мають великий вплив на сучасну культуру, ускладнює для розуму бачення універсальності морального закону. Та оскільки природний закон висловлює гідність людської особи й закладає основи для її фундаментальних прав і обов’язків, його накази мають універсальне значення, і тому вони зобов’язують усіх людей. Ця універсальність не нехтує індивідуальністю окремих людей і не суперечить унікальності й неповторності кожної особи – навпаки, вона докорінно охоплює кожен вільний вчинок особи, який повинен свідчити про універсальність правдивого добра. Підлягаючи спільному законові, наші вчинки будують правдиву спільноту осіб і з допомогою Божої благодаті поширюють любов, яка є „зв’язком досконалості” (Кол.3,14). Коли ж вчинками навпаки, легковажать закон, хоч би через його незнання, завинене чи ні, тоді порушують спільноту осіб зі шкодою для кожного. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
52. Служити Богові, належно поклонятися Йому та шанувати батьків справедливо і добре, завжди і для кожного. Цього роду позитивні норми, які наказують нам виконувати саме такі вчинки й розвивати такі нахили, є універсально зобов’язуючими і незмінними[94]. Вони поєднують одним спільним добром – у кожен період історії – усіх людей, створених „для однакового божественного покликання і призначення”[95]. Ці універсальні і вічні закони відповідають тим речам, які можемо пізнати практичним розумом і застосувати до особливих вчинків через судження сумління. Суб’єкт, діючи, особисто присвоює правду, яка міститься в законі, присвоює цю правду свого буття через вчинки й пов’язані з ними чесноти. Негативні норми природного закону мають універсальну силу. Вони зобов’язують всіх і кожного, завжди і за всіх обставин. Йдеться про заборони, які не дозволяють визначених дій semper et pro semper (завжди і назавжди), без винятку, тому що вибір такої поведінки в жодному випадку не сумісний з доброю волею особи, що діє, з її покликанням до життя з Богом та до спільноти з ближнім. Нікому і ніколи не годиться порушувати заповіді, які безоглядно зобов’язують усіх до того, щоб ніколи не зневажати в іншій людині, а насамперед у самому собі, гідності особи, притаманної кожній людині. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, той факт, що негативні заповіді зобов’язують завжди й у кожній ситуації, не означає, що в моральному житті заборони є важливіші від обов’язку чинити добро, на яке вказують позитивні заповіді. Цьому є таке обґрунтування: заповідь любові до Бога і до ближнього, з огляду на свою позитивну динаміку, не визначає жодної найвищої межі, але визначає натомість найнижчу, і якщо людина її переходить, то порушує заповідь. Далі, те, що ми повинні чинити в кожній конкретній ситуації, залежить від обставин, не всі з яких можна передбачити; а з іншого боку, існують види поведінки, які ніколи, у жодній ситуації не можуть бути правильною відповіддю, узгодженою з гідністю людини. Врешті, завжди можливим є те, що примус або інші обставини можуть перешкодити людині в доведенні до кінця визначених добрих вчинків; неможливо натомість відібрати їй можливість стриматися від зла, зокрема якщо вона сама готова швидше вмерти, ніж здійснити зло. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква завжди вчила, що ніхто не може вибирати поведінку, яка заборонена моральними заповідями, висловленими в негативній формі у Старому і Новому Завітах. Як бачимо, сам Ісус підтверджує незмінність цих заборон: „Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей (...) Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй криво” (Мт.19,17-18). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
53. Велика чутливість сучасної людини до історичного та культурного контексту схиляє декого сумніватися в незмінності природного закону, а через те й існуванні „об’єктивних норм моральності”[96], які, як і в минулому, зобов’язують усіх людей сучасних та майбутніх поколінь. Чи це завжди можливо, – питають вони, – сприймати за універсально чинні і зобов’язуючі певні раціональні норми, встановлені в минулому, коли ще не було передбачено прогресу, який мав відбутися в історії людства? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не можна заперечити те, що людина завжди пов’язана з певною культурою, але потрібно також сказати, що людина не виражає себе повністю в цій культурі. Більш того, великий культурний прогрес засвідчує, що людина володіє чимось, що перевищує всі культури. І це „щось”, властиво, є людська природа: якраз вона є мірою культури і це завдяки їй людина ніколи не стане в’язнем жодної з власних культур, але, живучи в глибокому погодженні з правдою про себе, утверджує свою особисту гідність. Тому ставити під сумнів незмінні структурні елементи людини означало б не лише заперечити загальний досвід, але й позбавити змісту Ісусове покликання на „початок”, зроблене тоді, коли соціальний та культурний часовий контекст деформував первинне значення і роль основних моральних норм (пор. Мт.19,1-9). З цієї причини Церква стверджує, що, незважаючи на різноманітні зміни, існують незмінні правила, – вони, зрештою, засновані на Христі, який є „тим самим учора, сьогодні і навіки”[97]. Христос є „Початком”, який, прийнявши людську природу, докорінно просвітлює її як у конститутивних елементах, так і в її динамізмі любові до Бога і ближнього[98]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, необхідно шукати й знаходити найбільш адекватні формулювання універсальних і вічних моральних норм, у світлі різноманітних культурних контекстів, щоб найзручніше висловити їх неперервний взаємозв’язок з історією, пояснити його та автентично інтерпретувати правду цих норм. Ця правда морального закону, подібно, як правда „депозиту віри”, розкривається протягом століть: норми, які висловлюють її, залишаються дійсними у своїй суті, але у світлі історичних обставин Учительський Уряд повинен їх визначити й уточнити „eodem sensu eademgue sententia”[99] (у тому самому значенні й у тому самому розумінні), а його рішенням має передувати й має супроводжувати їх процес читання та формулювання в умах віруючих та богословському дослідженні[100]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІ. СУМЛІННЯ І ПРАВДА</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Святилище людини</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
54. Взаємозв’язок між свободою особи і Божим Законом найглибше виявляється в „серці” людини, у її моральній свідомості – сумлінні. Згідно з ІІ Ватиканським Собором: „В глибинах своєї свідомості людина відкриває закон, який вона не дає сама собі, але якого повинна слухатися. Завжди закликаючи її робити добро і уникати зла, цей голос сумління може, якщо необхідно, промовляти до серця людини в особливіший спосіб: «це роби, а того – бережися». Тому що в людському серці живе закон, записаний Богом, і висока це гідність для людини - підчинятися йому, згідно з цим законом вона буде суджена” (пор. Рм.2,14-16)[101]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, спосіб сприйняття взаємозв’язку між свободою і законом є глибинно пов’язаний із тим, як особа розуміє моральне сумління. Такі, як згадані вище культурні тенденції, де свобода і закон відокремлені та суперечать одне одному, а свобода вивищена майже до рівня ідола, – ведуть до так званого „творчого” розуміння моральної свідомості, яке відхиляється від Традиції Церкви і учення Вчительського Уряду. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
55. Згідно з переконанням деяких богословів, функція совісті була завуженою, принаймні впродовж певного періоду в минулому, до звичайного застосування загальних моральних норм у конкретній ситуації людського життя. Однак ці норми, – продовжують вони, – не здатні передбачити й урахувати неповторну специфіку всіх конкретних людських вчинків. Ці норми можуть, щоправда, допомогти певною мірою в правильному „оцінюванні” ситуації, але все ж вони не можуть замінити людину в прийнятті особистих рішень про те, як вона повинна поводитися в конкретних випадках. Уже згадана критика традиційного розуміння людської природи та важливості цього розуміння для морального життя навіть привела певних авторів до твердження, що ці норми є не так зобов’язуючими об’єктивними критеріями для утворення моральних суджень, як „загальною перспективою”, яка приблизно допомагає людині впорядкувати своє особисте та суспільне життя. Ці автори також наголошують на комплексності явища сумління: воно глибоко пов’язується з усією сферою психіки та почуттів, а також підлягає різноманітним впливам суспільного й культурного середовища людини. З іншого боку, найбільше уваги вони присвячують цінності сумління, про яке ІІ Ватиканський Собор говорить, як про „святість людини, місце, де вона перебуває на самоті з Богом, чий голос відлунює в ній”[102]. Цей голос, як стверджують вони, спонукає людину не так точно дотримуватися універсальних норм, як творчо та відповідально приймати особисті завдання, довірені Богом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бажаючи підкреслити „творчий” характер сумління, певні автори називають його дії не „судженнями”, а „рішеннями”: лише здійснюючи ці рішення „незалежно”, людина могла б осягнути свою моральну зрілість. Дехто навіть каже, що надмірно категоричні позиції Вчительського Уряду в багатьох моральних питаннях загальмовують процес цієї зрілості. Для них втручання Церкви стає причиною непотрібних „конфліктів сумління”. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
56. Для того, щоб оправдати такі переконання, дехто з авторів пропонує свого роду подвійний статус моральної правди: поза доктринальним і абстрактним рівнями слід визнати споєрідність певних конкретніших екзистенціальних міркувань, які, беручи до уваги обставини та ситуацію, могли б цілком законно бути основою для певних винятків із загального правила – і, отож, практично дати дозвіл на виконання з чистою совістю вчинків, які моральний закон визначає як внутрішньо злі. Таким чином у деяких випадках встановлюється поділ, а то й протистояння між ученням загально чинних норм і нормою індивідуального сумління, яке практично мало би бути остаточною інстанцією у вирішенні, що є добром, а що – злом. На цій основі робиться спроба узаконити так звані „душпастирські” розв’язки моральних проблем, протилежні до навчання Вчительського Уряду, а також виправдати „творчу” герменевтику, згідно з якою окрема негативна норма не в усіх випадках зобов’язує моральну совість людини. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Очевидно, що такий підхід ставить під сумнів саму ідентичність совісті у відношенні до людської свободи і Божого Закону. Лише подані вище роз’яснення стосовно заснованого на правді взаємозв’язку між свободою і законом уможливлюють розрізнення у такому „творчому” розумінні совісті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Судження сумління</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
57. Той самий текст Павлового Послання до Римлян, допомагаючи нам осягнути суть природного закону, вказує також на біблійне розуміння совісті, зокрема у її своєрідному поєднанні із законом: „Бо коли погани, що не мають закону, з природи виконують те, що законне, вони, не мавши закону, самі собі закон; вони виявляють діло закону, написане в їхніх серцях, як свідчить їм їхнє сумління і думки, то засуджуючи їх, то оправдуючи” (Рм.2,14-15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згідно зі словами Святого Павла, сумління в певному сенсі ставить людину перед законом, воно стає для неї „свідком” закону: свідком її вірності або невірності що до закону, її моральної порядності або беззаконня. Сумління є єдиним свідком, оскільки те, що відбувається в серці особи, приховане від очей сторонніх, і лише ця особа знає про це свідчення. І, відповідно, лише вона знає, яку відповідь дає голосові власного сумління. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
58. Неможливо адекватно оцінити важливість цього внутрішнього діалогу людини із собою. В дійсності, однак, цей діалог є діалогом людини з Богом, Творцем закону, одвічним образом та остаточною Метою людини. Святий Бонавентура навчає: „Сумління подібне до Божого вісника і посланця; воно дає накази не від власного імені, але від імені Божого авторитету, подібно, як вісник проголошує едикт царя. Ось чому сумління володіє зобов’язуючою силою”[103]. Отже, можна сказати, що сумління свідчить людині про її власну порядність чи беззаконня, але, поряд із цим, і навіть ще скоріше, воно є свідченням самого Бога, чий голос і судження пронизує глибини людської душі, закликаючи її сильно й водночас лагідно до послуху. „Моральне сумління не закриває людину у внутрішній нездоланній та непроникній самотності, але відкриває її на поклик, на голос Бога. Саме в цьому, і ні в чому іншому, полягає глибока таємниця і гідність морального сумління: у тім, що воно є священним місцем, у якому Бог промовляє до людини”[104]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
59. Святий Павло не лише визнає, що сумління діє як „свідок”; він також виявляє спосіб, у який воно здійснює свою функцію. Він говорить про „думки”, які звинувачують або виправдовують поган залежно від їхньої поведінки (пор. Рм.2,15). Слово „думки” звертає увагу на дійсний характер сумління як інстанції морального судження про людину та її вчинки, що схвалює або засуджує, – відповідно до того, наскільки вчинки людини узгоджуються з Божим Законом, написаним у її серці. У цьому ж тексті апостол виразно говорить про вирок вчинкам, виконавцям, а також про момент, коли цей вирок буде дано остаточно: це станеться „в день, коли Бог, згідно з моєю Євангелією, судитиме тайні вчинки людини через Ісуса Христа” (Рм.2,16). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Судження сумління – це практичне судження, тобто судження, яке сповіщає людині, що треба робити, а що ні, або ж оцінює вчинок, уже здійснений нею. Це судження застосовує до конкретної ситуації розумове переконання, що слід любити й чинити добро, а зла уникати. Цей перший принцип практичного розуму є частиною природного закону, а навіть є його основою, оскільки висловлює первинне розуміння сутності добра і зла, яке віддзеркалює творчу мудрість Бога і, подібно до незгасної іскри (scintilla animae), просвітлює серце кожної людини. Але якщо природний закон містить об’єктивні та універсальні вимоги морального добра, то сумління застосовує цей закон у конкретному випадку, завдяки чому закон стає для людини внутрішнім правилом, закликає робити добро в цій конкретній ситуації. Таким чином, сумління формулює моральний обов’язок у світлі природного закону: це обов’язок робити те, що людина завдяки дії сумління розпізнає як добро, котре вона покликана робити тут і тепер. Універсальний характер закону та обов’язків при цьому не зникає, а швидше підтверджується через факт, що розум визначає їх застосування в конкретній ситуації. Судження сумління є „остаточною” інстанцією, яка говорить про узгодженість конкретної поведінки із законом; формулює воно також безпосередню норму моральності добровільного вчинку, а через це відбувається „застосування об’єктивного закону до конкретного випадку”[105]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
60. Як і природний закон та всі практичні знання, судження сумління також має імперативний характер: людина мусить діяти в згоді з ним. Якщо людина йде супроти цього судження або у випадку, коли вона тратить певність щодо правдивості й доброти визначеного вчинку, але далі здійснює його, її засуджує власне сумління, найближча норма особистої моральності. Гідність цієї раціональної інстанції та авторитет її голосу й суджень випливають із правди про моральне добро і зло, до якої сумління повинно прислуховуватися і яку має виражати. „Божественний закон”, універсальна і об’єктивна норма моральностіі, вказує на цю правду. Судження совісті не встановлює закону, але свідчить про авторитет природного права і про практичний розум у відношенні до найвищого добра, яке притягує людину так, що вона приймає його заповіді. „Сумління не є незалежним і виключним джерелом вирішення про те, що є добром, а що – злом; натомість є в ньому глибоко вписаний принцип послуху об’єктивній нормі, яка обґрунтовує і зумовлює правильність його рішень наказами і заборонами, що лежать в основі людської поведінки”[106]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
61. Правду про моральне добро, проголошену законом розуму, практично і конкретно пізнає сумління, що веде до прийняття відповідальності за зроблені добрі і злі вчинки. Коли людина чинить зло, справедливе судження її совісті залишається в ній як свідок універсальної правди про добро, а водночас зла вчиненого нею вибору. Проте вердикт сумління залишається в людині також джерелом надії та милосердя: стверджуючи, що людина вчинила зло, воно водночас пригадує їй, що вона повинна просити прощення, чинити добро і з допомогою Божої благодаті постійно розвивати чесноти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відповідно, у практичному судженні сумління, яке накладає на особу обов’язок здійснювати певний вчинок, виявляється зв’язок між свободою і правдою. Саме з цієї причини сумління висловлюється в актах „судження”, що відображає правду про добро, а не у свавільному „рішенні”. Мірою зрілості та відповідальності цих суджень – а остаточно самої людини як їх суб’єкта – є не визволення сумління від об’єктивної правди, яке нібито веде до автономії його рішень, а навпаки – ця зрілість виявляється в наполегливому пошуку правди та в бажанні, щоб ця правда керувала вчинками. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Пошук правди і добра</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
62. Сумління як судження про вчинок не позбавлене можливості помилки. Згідно з Собором, „не рідко стається, що з-за непоборного незнання совість помиляється, не втрачаючи, проте, своєї гідності, але цього не можна сказати тоді, коли людина виявляє мале зацікавлення в тім, щоб шукати правду і добро, – тоді її сумління поступово стає майже сліпим, призвичаївшись до грішних схильностей”[107]. Цими короткими словами Собор підсумовує доктрину про помилкове сумління, яку Церква розвинула протягом століть. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, для того, щоб мати „добре сумління” (1Тм.1,5), людина повинна шукати правди, узгоджуючи свої судження з цією правдою. Згідно з апостолом Павлом, сумління повинно бути „просвітлене Святим Духом” (пор. Рм.9,1); воно має бути „чистим” (2Тм.1,3); воно не може „поводитися лукаво, ані викривлювати слово Боже, лише явно проповідувати правду” (пор. 2Кор.4,2). З іншого боку, апостол також застерігає християн: „І не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале” (Рм.12,2). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Застереження Павла спонукає нас бути пильними, попереджуючи, що в судженнях сумління завжди приховується можливість помилки. Сумління не є непомильним суддею, воно може помилятися. Однак помилка сумління може бути результатом непоборного незнання, тобто такого, яке особа не усвідомлює і не здатна подолати самотужки. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор пригадує нам, що у випадках, коли таке непоборне незнання не є провиною, сумління не тратить своєї гідності, бо хоч воно й спрямовує особу діяти супроти об’єктивного морального ладу, усе ж продовжує промовляти в ім’я тієї правди про добро, яку людина покликана щиро шукати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
63. Однак джерелом гідності сумління є завжди правда. У випадку правильного сумління – маємо справу з об’єктивною правдою, яку людина приймає, у випадку ж помилкового сумління – з тим, що людина суб’єктивно вважає помилково за правду. Але в жодному разі не можна плутати помилкового „суб’єктивного” переконання про моральне добро з „об’єктивною” правдою, яку розум показує людині як шлях до її мети; або прирівнювати моральну цінність вчинку, здійсненого з правдивим і чистим сумлінням, до моральної цінності вчинку, що йде за судженням помилкового сумління[108]. Можливо, що зло вчинене, як результат непереборного незнання або незлочинної помилки судження, не ставиться виконавцеві в провину, та все ж, навіть у такому випадку, воно не перестає бути злом, безладом супроти правди про добро. Більш того, добрий вчинок, не визнаний особою як такий, не спричиняється до її морального зростання, не вдосконалює її і не може допомогти їй звернутися до найвищого добра. Отже, перш ніж шукати легке виправдання, прикриваючись своїм сумлінням, нам слід роздумати над словами Псалмопівця: „А свої хиби хто ж розпізнає? Від провин таємних очисть мене!” (Пс.19,13). Існують провини, яких ми не бачимо, та все ж вони не перестають бути провинами, тому що ми відмовилися йти в напрямку світла (пор. Йо.9,39-41). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сумління як остаточне конкретне судження компрометує свою гідність тоді, коли воно помилкове з вини людини, тобто „коли людина виявляє мале зацікавлення в тім, щоб шукати правду і добро, і її сумління поступово стає майже сліпим, призвичаївшись до грішних схильностей”[109]. Ісус натякає на небезпеку деформації сумління словами: „Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то темрява – якою ж великою буде!” (Мт.6,22-23). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
64. Ці слова Ісуса закликають нас формувати сумління, постійно спрямовувати його до правди і добра. У цьому ж річищі св. Павло заоохочує нас не вподібнюватися до світу, але перемінюватись обновленням нашого розуму (пор. Рм.12,2). „Серце”, звернене до Господа, що прагне любити й чинити добро дійсно, стає джерелом правдивих суджень сумління. Бо для того, щоб „переконатися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале” (Рм.12,2), загальне знання Божого закону необхідне, але не достатнє: суттєвою є спорідненість (connaturalitas) між людиною і правдивим добром[110]. Така спорідненість закорінюється в чеснотах самої людини: в розсудливості та інших кардинальних чеснотах, а передусім у богословських чеснотах віри, надії і любові – і завдяки їм розвивається. Таким є значення Ісусових слів: „А хто правду чинить – іде до світла” (Йо.3,21). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква і Вчительський Уряд можуть бути великою допомогою для християн у формуванні їхнього сумління, як стверджує Собор: „У формуванні свого сумління віруючі повинні приділяти найбільшу увагу непохитній і священній науці Церкви. Згідно з волею Христа, Католицький Церковний Уряд є Вчителем Правди. Тому Церква зобов’язана правдиво навчати і проголошувати Правду, якою є Христос, а рівночасно авторитетно вияснювати і скріплювати засади морального порядку, що походять із самої людської природи”[111]. Звідси випливає, що авторитет Церкви, коли вона проголошує моральні правди, у жодному разі не порушує свободи християнського сумління. І це не лише тому, що свобода сумління ніколи не може бути звільненням „від” правди, а тільки свободою „у” правді, але також тому, що Вчительський Уряд не нав’язує християнському сумлінню чогось зовнішнього, чужого йому, а радше висвітлює правди, якими воно вже повинно володіти та які має розвивати, починаючи з початкового акту віри. Церква завжди вважає себе лише слугою сумління, допомагаючи, щоб його не кидали хвилі й не зносив усякий вітер науки, зводячи на манівці людською хитрістю й обманом (пор. Еф.4,14), допомагаючи не відхилятися від правди про добро людини, а особливо у важчих питаннях, з певністю осягати правду й перебувати в ній. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІІ. Фундаментальний вибір та окремі види поведінки</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності” (Гл. 5,13)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
65. Багато тих, хто працює в галузі гуманітарних і богословських наук, розвинули детальніший та обширніший аналіз природи й динаміки свободи, з огляду на важливість цієї проблеми тепер. Було справедливо вказано, що свобода є не лише вибором такої чи іншої дії; коли людина вибирає, вона робить водночас рішення про саму себе, своїм життям висловлюється за Добро або супроти Нього, за або супроти Правди і, остаточно, за або проти Бога. Також правильно наголошували на тім, що певні вибори є настільки важливими, що „формують” ціле моральне життя особи, служачи основою, на якій здійснюються і розвиваються інші окремі щоденні вибори. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак дехто з авторів пропонує ще радикальніше бачення взаємозв’язку між особою і її діями. Вони говорять про „фундаментальну свободу”, глибшу та інакшу від свободи вибору, – свободу, яку потрібно розглянути, якщо хочемо правильно зрозуміти й оцінити людські вчинки. Згідно з переконанням цих авторів, ключову роль у моральному житті відіграє „фундаментальний вибір”, здійснений на основі фундаментальної свободи. Завдяки йому особа здійснює загальне самовизначення не шляхом змістовно визначеного, свідомого й обдумананого вибору, а в „трансцендентний” та „атематичний” спосіб. Конкретні вчинки, джерелом яких є оцей „фундаментальний вибір”, є, згідно з цією концепцією, лише складовою частиною, але ніколи не визначальною спробою висловити його, лише його знаками або симптомами. Безпосереднім об’єктом таких дій, кажуть вони, – не є абсолютне Добро (перед яким ця свобода особи могла б виявитися на трансцендентальному рівні), але часткові (інший термін „категоричні”) блага. На думку деяких богословів, жодне з цих благ, які є частковими за своєю природою, не могло б визначити свободу людини як особи в її цілісності, хоча, лише здійснивши їх або відкинувши, людина була б здатною висловити своє фундаментальне право вибору. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У такий спосіб уводиться відмінність між фундаментальним вибором і свідомими актами вибору, які стосуються конкретної поведінки. У деяких авторів таке розмежування веде до цілковитого розділення цих двох сфер людської свободи, оскільки вони виразно стверджують, що про моральне „добро” і „зло” можна говорити тільки в трансцендентному вимірі, який властивий фундаментальному виборові, натомість рішення про конретні дії, через які людина звертається до себе самої, до інших та до світу речей, називають „правильними” або „неправильними”. Таким чином, усередині людської діяльності встановлюється чіткий розрив між двома рівнями моральності: з одного боку – добро і зло, що залежать від волі людини, а з іншого – сфера конкретних вчинків, про які можна сказати, що вони правильні або неправильні, тільки на основі технічного обрахунку пропорцій між „пре-моральним” чи „фізичним” добром і злом, яке є дійсним результатом вчинку. Це заходить так далеко, що конкретна дія, яка є результатом добровільного рішення, розглядається як звичайний суто фізичний процес, а не в категоріях, відповідних для людського вчинку. Очевидно, це приводить до висновку, що властиво моральна оцінка особи зберігається за фундаментальним правом вибору, цілісно або частково абстрагованим від вибору окремих дій, конкретних видів поведінки. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
66. Без сумніву, християнське моральне вчення, у самих своїх біблійних основах, підтверджує особливу важливість фундаментального вибору, який визначає якість морального життя і спонукає свободу прийняти радикальні зобов’язання стосовно Бога. Це питання стосується рішення віри, „послуху віри” (пор. Рм.16,26), „яким людина цілісно і свобідно вручає себе об’явленому Богові, віддаючи йому повну повинніть ума і волі”[112]. Така віра, чинна любов’ю (пор. Гл. 5, 6), випливає із самої суті людини, з її „серця” (пор. Рм.10,10), вона покликана приносити плід праці (пор. Мт.12,33-35; Лк.6,43-45; Рм.8,5-8; Гл.5,22). У Декалозі знаходимо базову вимогу, що є введенням до різних заповідей: „Я є Господь Бог Твій...” (Вих.20,2). Вона надає моральності Заповіту повноту, єдність та глибину, будучи одвічною суттю численних і різноманітних приписів. Отже, фундаментальний вибір Ізраїля стосується цієї основної заповіді (пор. Ос.24,14-25; Вих.19,3-8; Міх.6,8). Також над моральністю Нового Союзу домінує фундаментальний заклик Христа „йти” за Ним, прикладом чого є Його слова: „Якщо хочеш бути досконалим... приходь і йди за мною” (Мт.19,21); на цей заклик учень Христа відповідає радикальним рішенням і вибором. Євангельські притчі про скарб і дорогоцінну перлину, задля здобуття яких варто все продати, – це відповідні та ефективні образи, які означають остаточну й абсолютну особливість вибору, що його вимагає Царство Боже. Христові слова: „Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе” (Мк.8,35) – чудово висловлюють суть рішення йти за Ним. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Поклик Ісуса „приходь і йди за мною” наголошує на найвищій можливості людської свободи та водночас, свідчить про правдивість та зобов’язуювальну силу актів віри та рішень, які можна назвати фундаментальним вибором. Подібне звеличення свободи людини знаходимо також у словах святого Павла: „Ви бо, брати покликані до свободи” (Гл.5,13). Але апостол відразу ж додає важливе застереження: „Аби тільки свобода ваша не стала приводом для тілесності”. Це застереження є відлунням його попередніх слів: „Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову” (Гл.5,1). Апостол Павло заохочує нас бути пильними, тому що свободі завжди загрожує рабство. Це стається саме в тому разі, якщо акт віри – у значенні фундаментального права вибору – відокремлюється від виборів окремих вчинків, як спостерігаємо це в тенденціях, згаданих вище. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
67. Отже, такі напрямки суперечать науці Святого Письма, згідно з яким фундаментальний вибір – це правдивий і автентичний вибір свободи, глибоко пов’язаний з окремими вчинками. Завдяки цьому фундаментальному виборові, людина може спрямувати своє життя й із допомогою Божої Благодаті прямувати до своєї мети, йдучи за Божим покликанням. Проте в дійсності ця здатність людини виявляється в певних виборах окремих вчинків, через які людина свідомо формує своє життя відповідно до Божої волі, мудрості та закону. Тому слід ствердити, що так званий „фундаментальний вибір”, тією мірою, якою він є чимось відмінним від нечіткого наміру і, отже, ще не визначений у формі, обов’язковій для свободи, здійснюється завжди шляхом свідомих і вільних рішень. Саме з цієї причини цей фундаментальний вибір анулюється тоді, коли людина свідомо робить якісь конкретні вибори, що суперечать йому і які стосуються серйозної моральної матерії. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відокремити фундаментальний вибір від конкретних видів поведінки означає перекреслити суттєву цілісність, тобто особову єдність морального суб’єкта, яка охоплює його тіло і душу. Фундаментальний вибір, якщо не брати до уваги потенційностей, які він реалізує, і визначень, що виражають його, не є правдивим, по відношенню до раціональній доцільності, притаманній кожній людській дії та кожному свідомому рішенню людини. Справді, моральність людських дій не походить лише з наміру, загальної настанови чи фундаментального вибору, сприйнятого як намір, що не має ясно визначеного й зобов’язуючого змісту і який не супроводжується реальним зусиллям виконування різних обов’язків морального життя. Щоб оцінити моральність вчинку, необхідно взяти до уваги, чи свідомий вибір окремого виду поведінки погоджується з гідністю цілісного покликання особи. Кожний вибір означає завжди, що свідома воля займає позицію щодо різних форм добра і зла, визначених природним законом як добро, якого слід шукати, чи як зло, якого слід уникати. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У разі позитивних моральних наказів треба насамперед розсудливо оцінити, чи їх можна застосувати в якійсь окремій ситуації, наприклад, з огляду на інші обов’язки, які можуть бути важливішими й необхіднішими. Але негативні моральні заповіді, що забороняють певні конкретні дії чи види поведінки, злі за своєю природою, не допускають жодних законних винятків; не залишають жодної прийнятної з морального погляду можливості для „створення” норм, протилежних їм. Як тільки конкретно розпізнано моральний тип вчинку, забороненого універсальним законом, то єдино добрим моральним вчинком є підкорення моральному законові й утримання від дії, забороненої законом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
68. Сюди слід додати одне важливе душпастирське міркування. Згідно з логікою вищезгаданих позицій, людина могла би, в силу фундаментального вибору, залишатися вірною Богові, незалежно від того, чи її певні вибори та дії узгоджуються з окремими моральними нормами та правилами. Тобто, з огляду на початковий вибір любові, людина залишалась би морально доброю, перебуваючи в Божій ласці й осягаючи своє спасіння, навіть коли б деякі її свідомі вчинки у важливій справі суперечили Божим заповідям, які подає Церква. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насправді, людина не йде на вічну погибель тільки через недотримання цього фундаментального вибору, яким вона „свобідно вручає себе Богові”[113]. Кожним добровільно вчиненим смертним гріхом вона ображає Бога, Творця цього закону, і, в результаті, несе провину за зневагу цілого закону (пор. Як.2,8-11), і навіть якщо особа перебуває у вірі, все ж вона втрачає „освячуючу ласку”, „любов” і „вічне щастя”[114]. Згідно з ученням Тридентійського Собору, „отримана благодать праведності втрачається не лише відреченням від Бога, а також через будь-який інший смертний гріх”[115]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Смертний і легкий гріхи</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
69. Як ми вже бачили, міркування деяких богословів про фундаментальний вибір призвело до зміни базового розуміння різниці між смертним гріхом і легким гріхом. Вони наполягають на тім, що заперечення Божого Закону, яке спричиняє втрату освячуючої ласки та вічне засудження, коли хтось помирає в такому стані, могло б бути лише результатом акту, що охоплює особу в усій її цілісності, іншими словами, актом фундаментального вибору. Згідно з твердженням цих богословів, смертним гріхом, який відвертає людину від Бога, може бути лише відкинення Бога, вчинене на такому рівні свободи, якого не можна ототожнювати з актом вибору, ані осягнути шляхом свідомого міркування. Відповідно, – продовжують вони, – дуже важко, принаймні психологічно, прийняти факт, що християнин, який бажає бути вірним Христові та своїй Церкві, міг би так легко й багаторазово здійснювати смертні гріхи, на що вказувала б сама „матерія” його вчинків. Подібно, важко було б прийняти, що людина здатна в короткому проміжку часу радикально розірвати зв’язок єдності з Богом, а потім навернутися до Нього в щирому покаянні. Це веде до висновку, що важкість гріха, – наголошують вони, – слід вимірювати радше ступенем задіяння свободи особи, яка цей вчинок робить, ніж самою матерією цього вчинку. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
70. Післяcинодальний апостольський заклик Reconciliatio et рaenіtentia підтверджує важливість і постійну чинність розмежування між смертним і легким гріхами, згідно з церковною Традицією. А Синод Єпископів 1983 року, завдяки якому вийшов цей заклик, „не лише підтверджує те, що ствердив і проголосив про існування та природу смертного і легкого гріхів Тридентський Собор, але також пригадує, що смертним гріхом є той, котрий стосується важкої матерії, а крім того – виконаний повністю свідомо та з цілковитою згодою”[116]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Твердження Тридентського Собору не тільки розглядає „важкий характер” смертного гріха, але також пригадує про те, що „повне усвідомлення й обміркована згода” є необхідною умовою для нього. У всякому разі, як у моральному богослов’ї, так і в душпастирській практиці трапляються випадки, коли вчинок, що є серйозним переступом з огляду на важкість матерії, не є смертним гріхом, тому що нема повного усвідомлення або згоди з боку того, хто діє. З другого боку, однак, „слід уважати, щоб не звужувати поняття смертного гріха до акту «фундаментального вибору» супроти Бога”, як про це говорять сьогодні, розглядаючи його як виразне та формальне заперечення Бога і ближнього або не виражене явно та несвідоме заперечення любові. „Бо смертний гріх виявляє себе також тоді, коли особа, з якоїсь причини, свідомо і добровільно вибирає те, що є серйозним безладом. По суті такий вибір уже містить у собі зневагу Божих заповідей, відкинення Божої любові до людства та всього створіння: людина відвертається від Бога і втрачає любов. Відповідно, окремі вчинки можуть радикально змінити фундаментальне спрямування до Бога. Зрозуміло, що з психологічного погляду можуть бути складні й заплутані ситуації, які впливають на суб’єктивну осудність грішника. Та все ж ніхто не може створювати, з огляду на психологічну сферу, такі богословські категорії як «фундаментальний вибір», що може суттєво змінювати або піддавати сумніву традиційне поняття смертного гріха”[117]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, відділення фундаментального вибору від свідомих виборів у конкретних вчинках, які начебто не зачіпають цього вибору, однак невпорядковані за своєю природою або з огляду на обставини, рівнозначне з відкиненням католицького вчення про смертний гріх: „Разом з усією традицією Церкви, ми називаємо смертним гріхом вчинок, яким людина добровільно і свідомо відкидає Бога, Його закон, Його заповідь любові, надаючи перевагу собі або якійсь створеній і обмеженій реальності, – вчинок, протилежний до Божої волі (conversіo ad creaturam). Це може статися як прямо і формально, у вигляді ідолопоклонства, відречення та атеїзму, так і в кожному вчинку важкого характеру, який є непослухом стосовно Божих Заповідей”[118]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>IV. Моральний акт</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Телеологія і телеологізм</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
71. Взаємозв’язок між свободою людини і Божим Законом, внутрішнім і живим центром якого є моральне сумління, проявляється та реалізується у вчинках людини. Саме через свої вчинки особа досягає досконалості як людина, що покликана шукати свого Творця й добровільно осягнути повну та благословенну досконалість, поєднавшись із Ним[119]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вчинки людини є моральними актами, тому що вони виражають і визначають, чи людина, яка їх виконує, є добра чи зла[120]. Вони не просто змінюють щось ззовні людини, але настільки, наскільки є свідомими, надають морального значення самій особі, яка їх здійснює, визначаючи її глибокі духовні особливості. Про це з розумінням зауважує св. Григорій Нісський: „Усе підлягає зміні й становленню, ніколи не залишається постійним, але продовжує переходити з одного стану в інший, кращий або гірший... Отже, змінюватися – означає народжуватися постійно заново (...) Тут, однак, народження не є результатом зовнішньої дії, як у випадку тілесних істот (...), воно – результат вільного вибору. Отже, ми, у певний спосіб, є батьками самі для себе, творячи себе, як бажаємо, своїми власними рішеннями”[121]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
72. Моральну якість вчинків визначає взаємозв’язок між людською свободою і правдивим добром. Це добро є встановлене як вічний закон Божественною Мудрістю, яка спрямовує кожне створіння до його звершення. Людина може пізнати вічний закон природним розумом (звідси назва „природний закон”), як і в цілісний і досконалий спосіб – завдяки Божому надприродному Об’явленню (звідси назва „божественний закон”). Дії є морально добрими, коли свобідний вибір погоджується з правдивим добром людини і таким чином висловлює добровільне спрямування особи до остаточної мети – самого Бога, найвищого добра, у кому людина знаходить своє повне й досконале щастя. У розмові Ісуса з багатим юнаком перше питання: „Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” (Мт.19,16) – безпосередньо висвітлює суттєвий зв’язок між моральною цінністю вчинку та остаточним кінцем людини. Ісус своєю відповіддю підтверджує переконання юнака: здійснення добрих вчинків, що їх наказав чинити Той, хто „один тільки добрий”, є необхідною умовою і дорогою до вічного блаженства: „Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт.19,17). Відповідь Ісуса та його звернення до заповідей з’ясовує, що, лише шануючи Божі закони, які охороняють добро людини, можна прийти до свого звершення. Тільки дія, погоджена з добром, може привести до життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розумне спрямування вчинку людини до добра в його правді та бажання йти за добром, яке пізнає розум, належать до складової частини моральності. Отже, діяльність людини не можна оцінювати як морально добру лише тому, що вона прагне осягнути ту чи іншу мету, або тому, що добрим є намір суб’єкта[122]. Діяльність є морально доброю, коли вона засвідчує та виражає добровільне спрямування особи до її остаточної мети й узгодженість конкретних вчинків з добром людини, яке людський розум визнав правдивим. Якщо об’єкт конкретних дій не гармоніює з добром особи, такий вибір спрямовує нашу волю і нас самих до морального зла, заходячи в протиріччя з нашою остаточною метою, найвищим добром, тобто самим Богом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
73. Християнин, завдяки Божому Об’явленню та вірі, усвідомлює „новизну”, яка характеризує моральність його вчинків: вони покликані показати узгодженість або неузгодженість його дій із гідністю та християнським покликанням, які дарує благодать. В Ісусі Христі, у його Дусі, християнин є „новим створінням”, дитиною Божою, його вчинки показують його подібність або неподібність до образу Сина, первородного серед своїх братів (пор. Рм.8,29): він живе у вірності або невірності дарові Святого Духа й або відкриває, або закриває себе для вічного життя, спільності розуміння, любові та щастя з Богом Отцем, Сином і Святим Духом[123]. Святий Кирило Александрійський пише: Христос „формує нас на свій образ, так, що риси його божественної природи променіють у нас через святість і справедливість, через добре й сповнене чеснот життя (...) Ми, перебуваючі в Христі, випромінюємо красу цього образу, коли через свої вчинки стаємо добрими людьми”[124]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому значенні моральне життя має глибинно „телеологічний” характер, оскільки полягає у свідомому підпорядкуванні людських дій Богові, найвищому добру і остаточній меті (telos) людини. Про це свідчить питання, яке юнак ставить Ісусові: „Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” Але це спрямування до остаточної мети не є чимось суб’єктивним, незалежним від наміру. Воно передбачає, що такі дії самі в собі спрямовані до цієї мети, тому що вони збігаються з правдивим моральним добром людини, яке охороняють заповіді. На це вказує Ісус, відповідаючи юнакові: „Як хочеш увійти в життя, додержуй заповідей” (Мт.19,17). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зрозуміло, таке спрямування має бути вільним і раціональним, свідомим та обміркованим, завдяки чому людина відповідає за свої вчинки й підпорядковує їх судженню Бога, справедливого і доброго Судді, який нагороджує добро, а зло карає, як нагадує нам апостол Павло: „Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле” (2Кор.5,10). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
74. Однак від чого залежить моральна якість свобідних актів людини? Що є критерієм цього підпорядкування людських дій Богові? Чи є ним намір суб’єкта, що діє, чи обставини, – чи, зокрема, наслідки його вчинків чи сам об’єкт його дії? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цю проблему традиційно називають „джерелами моральності”. Саме у зв’язку з цією проблемою в останніх десятиліттях появилися нові й оновлені богословські та культурні напрямки, які вимагають від Учительського Уряду Церкви ретельного їх розрізнення. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Певні етичні теорії, названі „телеологічними”, на перше місце ставлять узгодженість людської дії з цілями, до яких прямує діючий суб’єкт, і з цінностями, які свою дією бажає осягнути. Критерії для оцінювання моральності вчинку вони беруть з розгляду не-моральних чи пре-моральних благ, які осягаються вчинками, та беруться до уваги при його здійсненні. Для декого, правильність або неправильність конкретної поведінки мала б залежати від того, наскільки вона могла б покращити стан справ для всіх, кого це стосується. Правильна поведінка була б здатною збільшити до максимуму добро і зменшити до мінімуму зло. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Багато католицьких моралістів, дотримуючись цього напрямку, стараються при цьому чітко відмежувати себе від утилітаризму та прагматизму, які оцінюють моральність вчинків людини, не звертаючи уваги на правдиву остаточну мету людини. Вони правильно вважають, що слід шукати стійкіших раціональних аргументів для виправдання вимог та обґрунтування норм морального життя. Цей вид досліджень є законний і необхідний, оскільки моральний устрій, встановлений природним законом, у своїй суті доступний для людського розуму. Крім того, такі дослідження дуже потрібні для діалогу та співпраці з некатоликами і невіруючими, особливо в плюралістичних суспільствах. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
75. Проте спроби розпрацювання цього роду раціональної моральності, яку називають також „автономною моральністю”, ведуть інколи до фальшивих моральних розв’язок, які виникають зокрема з неадекватного розуміння об’єкта морального вчинку. Деякі автори не приділяють належної уваги фактові, що воля людини бере участь у конкретних виборах, які вона здійснює: ці вибори зумовлюють її моральне добро та підпорядкованість остаточній меті особи. Інших надихає концепція свободи, яка не приймає дійсних умов її функціонування, її об’єктивного зв’язку з правдою про добро, ані факту, що її визначають рішення, які стосуються конкретних вчинків. Згідно з цими теоріями, свобідна воля не була б морально підпорядкованою особливим обов’язкам, її не формували б вільні вибори людини, та все ж особа залишалася б відповідальною за власні дії та їх наслідки. Цей „телеологізм” як метод витворювання етичних норм, згідно з термінологією запозиченою з різних інтелектуальних течій, називають також „консеквенціалізмом” або „пропорціоналізмом”. Перша течія намагається формулювати критерії правильності якоїсь дії, аналізуючи передбачувані наслідки реалізації конкретного вибору. Друга, натомість, порівнюючи цінності та досягнені блага, зосереджується більше на пропорції між добрими і поганими наслідками вибору, беручи до уваги „більше добро” і „менше зло”, можливе в конкретній ситуації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці телеологічні етичні теорії (пропорціоналізм, консеквенціалізм), хоч вони й визнають, що моральні цінності є вказані розумом та Об’явленням, не вважають однак, що існують цілковито заборонені способи поведінки, тобто такі, які би в кожних обставинах і в кожній культурі суперечили цим цінностям. Діючий суб’єкт був би, звичайно, відповідальний за реалізацію бажаних цінностей, але був би ним у два способи: цінності або блага, що входять до складу людського вчинку, належали б до морального порядку (з огляду на відношення до суттєвих моральних цінностей, таких як любов до Бога, доброзичливість до ближнього, справедливість та ін.), а, згідно з іншою точкою зору, – до пре-морального порядку, який дехто називає поза-моральним, або фізичним чи онтичним (з огляду на відношення до користі і шкоди, яких зазнає як діюча особа, так і інші особи, які відчувають наслідки її вчинку, наприклад: здоров’я або окалічення, фізична цілісність, життя, смерть, втрата матеріальних благ ітд.). У світі, де добро завжди перемішане зі злом, а кожний добрий наслідок супроводжується поганими наслідками, судити про моральність конкретного вчинку треба було б по-різному: моральну „доброту” визначав би намір суб’єкта, який належить до моральних благ, а „правильність” вчинку залежала б від оцінки передбачуваних результатів і наслідків та співвідношення між ними. Внаслідок цього конкретні вчинки можна було б визначити як „правильні” або „неправильні” без оцінювання волі особи, що їх вибирає, як морально „доброї” чи „поганої”. Таким чином, дія, яка протилежна до універсальної негативної норми і прямо порушує так звані пре-моральні блага, могла б бути визнана за морально допустиму, якщо намір суб’єкта, сформований шляхом „відповідальних” міркувань над благами, що містяться в конкретному вчинку, належав би до моральної цінності, яка в цих обставинах вважається вирішальною. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оцінювання наслідків вчинку, основане на співвідношенні між вчинком і його наслідками, а також між самими наслідками, брало б до уваги тільки пре-моральний порядок. Моральну якість вчинків, тобто їхнє добро або зло, мала б визначити тільки вірність особи найвищим цінностям, таким, як любов і розсудливість, і при цьому така вірність не конче була б несумісна з вибороми, що суперечать певним моральним приписам. Навіть у випадку важкого порушення ці правила можна було б розглядати як оперативні норми, що завжди відносні й відкриті для винятків. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій перспективі свідома згода на певні вчинки, визнані негідними в традиційній моралі, не була б об’єктивним моральним злом. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Об’єкт свідомого акту </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
76. Ці теорії можуть здаватися переконливими з огляду на подібність до наукового способу мислення, що справедливо дбає про впорядкування технічної та економічної діяльності на основі підрахунку ресурсів і доходів, процесів та їх наслідків. Вони намагаються звільнити людину від етики обов’язку, який накладений волею і випливає зі свобідного рішення. Така етика здається їм негуманною. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак ці теорії не узгоджуються з наукою Церкви, коли вірять, що можна виправдати, тобто визнати як морально добрі, свідомі вибори поведінки, протилежні до заповідей Божого і природного законів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці теорії не можуть апелювати до традиції католицької моралі: це правда, що в цій традиції розвинулася казуїстика, яка аналізувала найкращі шляхи досягнення блага в якійсь конкретній ситуації, проте треба наголосити, що казуїстика стосувалася лише випадків, стосовно яких закон був нечіткий, а отже абсолютна чинність негативних моральних приписів, що зобов’язує всіх без винятку, тут не застосовується. Вірні зобов’язані визнавати й шанувати певні моральні приписи, що їх Церква проголошує і яких навчає в ім’я Бога, Творця і Господа[125]. Підсумовуючи, що заповідь любові до ближнього є сповненням закону (пор. Рм.13,8-10), апостол Павло не послаблює, а посилює заповіді, оскільки виявляє серйозність їх вимог. Любов до Бога і до ближнього не можна відокремлювати від дотримання заповідей Завіту, відновленого Христовою кров’ю і даром Святого Духа. Для християнина є честю більше слухатися Бога, ніж людей (пор. Ді.4,19; 5,29), і задля цього прийняти навіть мучеництво, як це робили святі у Старому та Новому Завітах, – вони тому й стали святими, бо більше бажали віддати своє життя, ніж здійснити щось, протилежне до віри або чеснот. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
77. Для того, щоб знайти раціональний критерій правильного морального рішення, згадані вище теорії беруть до уваги намір і наслідки людського вчинку. Без сумніву, велике значення має намір – чого виразно вимагає Ісус, протиставляючись відкрито книжникам та фарисеям, які вимагали детального виконання певних зовнішніх практик, не звертаючи уваги на те, що діється в серці людини (пор. Мк.7,20-21; Мт.15,19), – а також наслідок вчинку, тобто добро, яке зробила людина, чи зло, яке вона відкинула. Відповідальність цього вимагає. Та розгляд цих наслідків, а також намірів, не є достатнім для судження про моральну якість певного вчинку. Зважування передбачуваних добрих або злих наслідків дії не є належним методом, який дозволив би визначити, чи вибір тої чи іншої поведінки „за своїм видом”, або „сам у собі”, є морально добрий або поганий, дозволений чи недозволений. Передбачувані наслідки є частиною обставин дії, і хоч вони можуть зменшити серйозність злого вчинку, та не здатні змінити його суті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зрештою, кожен відчуває трудність, а навіть неможливість оцінити всі наслідки своїх дій, всі добрі і погані результати, звані пре-моральними: вичерпна розумова оцінка просто неможлива. Як тоді можна встановлювати пропорції, якщо вони базуються на оцінці, критерії якої залишаються неясними? Чи можна обґрунтувати якесь абсолютне зобов’язання на основі таких ненадійних розрахунків? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
78. Моральність людського акту залежить у першу чергу і фундаментально від об’єкту, що його свідомо і добровільно вибирає воля. Цей глибокий аналіз св. Томи дійсний донині[126]. Для того, щоб визначити об’єкт дії, який надає їй моральну якість, слід прийняти перспективу діючої особи. Об’єктом акту бажання є, фактично, вільно вибраний вид поведінки. Настільки, наскільки він не порушує розумового порядку, він спричиняє добрий розвиток волі: вдосконалює нас морально, допомагає пізнати нашу остаточну мету, якою є досконале добро, одвічна любов. Отже, не слід вважати об’єктом визначеного морального вчинку процес або подію лише фізичного порядку, що його оцінюють як спроможний породити певний стан речей у зовнішньому світі. Радше, об’єктом є найближча ціль обдуманого вибору, що спричиняє вольове рішення діючої особи. У цьому значенні Катехизм Католицької Церкви навчає: „Існують певні особливі види поведінки, вибір яких є завжди злим, тому що його наслідком є невпорядкованість волі, а це – моральне зло”[127]. Святий Тома зауважує: „Часто стається так, що людина діє з добрим наміром, але без духовної користі, бо бракує їй доброї волі. Наприклад, коли хтось грабує, щоб нагодувати бідного: хоча в цьому випадку намір добрий, але бракує праведності у волі. Відповідно, жодний добрий намір не виправдує злого вчинку. „Деякі говорять: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро. На таких суд справедливий»” (Рм.3,8)[128]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Доброго наміру самого по собі не достатньо, він також потребує правильного вибору вчинків, тому що акт людини залежить від об’єкта, тобто від того, чи цей об’єкт здатний скерувати до Бога, до Того, хто „єдиний є добрим”, і чи таким чином він веде особу до досконалості. Отже, акт є добрим, коли його об’єкт узгоджується з добром особи, коли шанує блага, морально пов’язані з нею. Християнська етика, присвячуючи особливу увагу моральному об’єктові, не відкидає розгляду внутрішньої „телеології” дій, тобто їхнього спрямування до правдивого добра особи, проте визнає, що реально його можна осягнути, лише шануючи суттєві елементи людської природи. Людський вчинок, що є добрим з огляду на свій об’єкт, є водночас підпорядкованим остаточній меті. Він осягає свою остаточну і вирішальну досконалість тоді, коли воля дійсно звертається до Бога в любові. Саме тому покровитель моралістів та сповідників навчає: „Не достатньо робити добрі вчинки, їх слід робити добре. Щоб наші вчинки були добрі й досконалі, вони повинні мати єдину мету – подобатися Богові”[129]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Внутрішнє зло”: не слід чинити зло, щоб із нього вийшло добро (пор. Рм. 3, 8)</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
79. Слід відкинути, характерну для телеологічних і пропорціоналістичних теорій тезу, яка стверджує, що не можна називати моральним злом з огляду на його вид – його „об’єкт” – свідомий вибір певних вчинків та поведінки, не розглядаючи наміру, задля якого цей вчинок здійснюється, або сукупності передбачуваних наслідків цього акту для всіх осіб, яких він стосується. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Першим і вирішальним елементом для моральної оцінки є об’єкт людського вчинку, який встановлює, чи можна його підпорядковувати добру й остаточній меті, якою є Бог. Це підпорядкування розум вбачає в самому факті буття людини, у світлі повної правди про неї, тобто правди про її природні схильності, прагнення та цілі, що завжди мають також духовний вимір: якраз вони і є змістом природного закону, а, отже, упорядкованим комплексом „благ для особи”, які служать „благу особи”, благу, яким є сама особа та її досконалість. Ці блага охороняються заповідями, які, за свідченням св. Томи, є змістом усього природного закону[130]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
80. Розум визнає, що існують об’єкти людських актів, які несумісні з Богом, оскільки вони радикально суперечать благу особи, створеної на Його образ. Це такі дії, які в церковній моральній традиції отримали назву „внутрішньо злих” (intrinsece malum): вони є таким завжди і скрізь, тобто з огляду на свій об’єкт, незалежно від можливих намірів діючої особи та обставин. Тому, не применшуючи зовсім впливу обставин, а зокрема наміру, на моральну якість вчинків, Церква навчає, що „існують акти, які самі в собі (per se), незалежно від обставин, завжди є серйозно злими з причини їх об’єкта”[131]. ІІ Ватиканський Собор, коли навчає про повагу до людської особи, подає декілька прикладів таких актів: „Усе те, що суперечить самому життю, як різнорідні вбивства, геноцид, аборти, евтаназія і добровільне самовбивство; все, що порушує цілісність людської особи, як, наприклад: каліцтва, тілесні й духовні тортури, психічний примус; все, що принижує людську гідність, як нелюдські умови життя, свавільне ув’язнення, депортацїї, рабство, проституція, торгівля жінками та дітьми; а також нелюдські умови праці, коли поводяться з робітниками як зі звичайним знаряддям для прибутку, а не як зі свобідними, відповідальними людьми; – усі ці і їм подібні справи є ганебні, вони плямують людську цивілізацію, більше знеславлюють тих, хто так поводиться, ніж тих, хто терпить несправедливість, а найбільше – є несумісні з честю, належною Творцеві”[132]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо внутрішньо злих актів, пов’язаних із використанням контрацептивних засобів, через які подружній акт намірено позбавлений плідності, папа Павло VI навчає: „Хоч це правда, що інколи законно толерувати менше моральне зло задля уникнення більшого або щоб розвинути більше добро, та все ж ніколи, навіть із найсерйозніших причин, не є законним чинити зло, щоби з нього вийшло добро (пор. Рм.3,8). Іншими словами, не можна об’єктом позитивного акту волі вчинити те, що по своїй суті порушує моральний порядок, а відтак це потрібно вважати за негідне для людини – навіть у випадку, якщо відбувається це з наміром збереження або помноження благ конкретних людей, сімей чи суспільства”[133].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
81. У вченні про існування внутрішньо злих актів Церква приймає науку Святого Письма. Апостол Павло виразно стверджує: „Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують” (1Кор.6,9-10). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо вчинки є внутрішньо злими добрий намір або особливі обставини можуть зменшити їхнє зло, але не можуть усунути його. Вони залишаються „незворотно” злими актами, самі з себе і самі в собі вони не здатні бути спрямованими до Бога і до блага особи. „Якщо вчинки є самі в собі гріхами (cum iam opera ipsa peccata sunt), – пише cв. Августин, – як, наприклад, крадіж, перелюб, святотатство, то хто б насмілився твердити, що коли їх чинять із добрих мотивів (causis bonis), то вони вже не є гріхами або – що ще більш абсурдно – що вони є оправданими гріхами?”[134]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, ні обставини, ні намір ніколи на перетворять внутрішньо злий за своїм об’єктом акт у „суб’єктивно” добрий та виправданий. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
82. Окрім цього, намір є добрим, коли його метою є правдиве благо людини, яке розглядається в перспективі її остаточної мети. Натомість дії, об’єкт яких не може бути скерований до Бога та є „негідний людської особи”, завжди й у кожному випадку суперечать цьому добру. Відповідно, пошана до норм, які забороняють такі акти і зобов’язують semper et pro semper, тобто не допускають жодних винятків, не тільки не обмежує доброго наміру, але становить його фундаментальне вираження. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Доктрина про об’єкт як джерело моральності правдиво висловлює біблійну моральність Завіту і заповідей, любові і чеснот. Моральна якість діяльності людини залежить від вірності цим заповідям, що є висловом послуху та любові. З цієї причини, – повторюємо ми, – слід відкинути як помилкову думку про те, що неможливо визначити як морально злий, відповідно до його виду, свідомий вибір певних видів поведінки або окремих актів, не беручи до уваги наміру, задля якого вчинено вибір, або всіх передбачуваних наслідків цього акту для всіх осіб, яких цей вчинок стосується. Без цього раціонального визначення моральності людських дій неможливо було б зберегти „об’єктивний моральний порядок”[135] і встановити моральну норму, зміст якої мав би примусову силу без жодного винятку. Це наносило би шкоду людському братерству та правді про благо й водночас ослабляло спільноту Церкви. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
83. Як бачимо, у питанні моральної якості людських дій, а особливо в питанні існування внутрішньо злих вчинків, міститься певним способом питання про людину як таку, правду про неї та моральні наслідки, що випливають з цієї правди. Визнаючи і навчаючи про існування внутрішнього зла в людських вчинках, Церква залишається вірною цілісній правді про людину, а через те виражає повагу до людини й допомагає їй зростати в її гідності та покликанні. Внаслідок цього Церква мусить відкинути теорії, які суперечать цій правді. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дорогі Браття в Єпископстві, ми повинні не лише застерегти вірних про небезпеку та помилки певних етичних теорій. Перш за все, слід показати захопливе сяйво цієї правди, якою є сам Ісус Христос. У Ньому, Хто є Правдою (пор. Йо.14,6), людина може вповні зрозуміти й досконало виконати, здійснюючи добрі вчинки, своє покликання до свободи в послусі Божому законові, який підсумовує заповідь любові до Бога і ближнього. Це стається завдяки дарові Святого Духа, Духа Правди, свободи і любові. Завдяки Йому цей закон є записаний в нашому нутрі, і тому можемо сприйняти його та жити ним як силою, що стимулює правдиву особисту свободу: „досконалий Закон, Закон свободи” (пор. Як.1,25).<br />
</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>РОЗДІЛ ТРЕТІЙ</b> </div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>„ЩОБ ХРЕСТ ХРИСТА НЕ СТАВ БЕЗУСПІШНИМ” (1 Кор. 1, 17)</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Моральне добро в житті Церкви і світу</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні” (Гл. 5, 1)</b></i></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
84. Фундаментальне питання, на якому згадані вище моральні теорії наголошують особливо сильно, стосується взаємозв’язку між людською свободою і Божим Законом, а остаточно – між свободою і правдою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згідно з християнською вірою та вченням Церкви, „лише свобода, яка підпорядковується Правді, приводить людську особу до її правдивого добра. Добром особи є перебувати в правді та чинити правду”[136].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Порівнюючи науку Церкви і сьогоднішню соціально-культурну ситуацію, ми виразно бачимо, що саме навколо цього головного питання повинна зосереджуватися інтенсивна пастирська праця Церкви: „Сучасна культура значною мірою втратила з поля зору цей суттєвий зв’язок між Правдою, Добром і Свободою. Тому допомогти людині віднайти цей зв’язок – це одне із завдань місії Церкви, яку вона виконує для спасіння світу. Питання Пилата: „Що таке істина?” – відображає виснажливу розгубленість людини, яка часто не знає, хто вона, звідки прийшла та куди прямує. Тому ми часто є свідками того, що людська особа жахливим чином впадає в дедалі більше самознищення. Деякі панівні течії пробують переконати, що немає вже такої моральної цінності, яка була б тривалою і абсолютною. Є такі, що привселюдно виражають презирство до людського життя, уже зачатого, але ще не народженого; безупинно порушують основні права особи; несправедливо нищать блага, необхідні для людського життя. Насправді відбувається щось значно серйозніше: людина втратила переконання, що лише в правді може віднайти спасіння. Людина сумнівається в спасительній силі правди, залишаючи повноваження вирішувати, що є добро, а що – зло, самій свободі, відірваній від об’єктивних умов. Такий релятивізм, перенесений на ґрунт богослов’я, спричиняє брак довіри до Божої мудрості, яка через моральний закон керує людиною. Людина протиставляє так звані конкретні ситуації наказам морального закону і тоді вже не зважає на те, що Божий закон є завжди єдиним правдивим благом людини”[137]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
85. Завдання Церкви – не лише оцінювати ці етичні теорії, виявляти й відкидати проголошувані ними помилки. Церква ставить перед собою також позитивну мету – хоче з великою любов’ю допомогти вірним формувати моральне сумління так, щоб, видаючи судження і формуючи рішення, воно керувалося правдою. До цього закликає апостол Павло: „Не вподібнюйтесь до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале” (Рм.12,2). Основою для цієї справи Церкви та „секретом” її формаційної ефективності є не настільки доктринальні чи пастирські заклики до пильності, наскільки невпинний погляд на Ісуса Христа. Кожного дня Церква дивиться на Христа з невтомною любов’ю, повністю усвідомлюючи, що тільки в Ньому може знайти правдиву й остаточну розв’язку моральної проблеми. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зокрема в розп’ятому Христі Церква знаходить відповідь на питання, що сьогодні турбують багатьох: як може послух універсальним і незмінним нормам пошанувати унікальність та індивідуальність особи, не загрожуючи її свободі і гідності? Церква так само свідома отриманої нею місії, як апостол Павло: „Христос послав мене (...) благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним (...) Ми проповідуємо Христа розп’ятого – ганьбу для юдеїв і глупоту для поган, а для тих, що покликані, – чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість” (1Кор.1,17.23-24). Розп’ятий Христос об’являє правдивий сенс свободи, Він повністю його реалізує, цілковито віддаючи себе, і закликає учнів до участі в цій свободі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
86. Раціональне міркування та щоденний досвід показують слабкість, притаманну свободі людини. Ця свобода реальна, але обмежена: її абсолютне й безумовне начало є не в ній самій, а в існуванні конкретної людини, частиною якого вона є, і це існування є для неї водночас і обмеженням, і можливістю. Людська свобода належить нам як створінням, це свобода, що є даром; ми отримали її, як зерно, щоб відповідально розвинути. Вона є суттєвою частиною гідності особи: у ній відлунює одвічне покликання, яким Творець закликає людину до правдивого Добра і, навіть більше, через об’явлення Христа прагне, щоб людина плекала дружбу з Ним і брала участь у Його Божественному житті. Свобода – це водночас невідчужуване самопосідання і універсальна відкритість до всього, що існує, завдяки трансцендуванню власного „я” для пізнання інших та любові до них[138]. Отже, свобода коріниться у правді людини й скерована на спільноту. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розум і досвід не лише підтверджують слабкість людської свободи, – вони також свідчать про її драматичні аспекти. Людина помічає, що її свобода в якийсь таємничий спосіб схильна зраджувати цій відкритості до Правди і Добра й вона часто справді вибирає радше те, що є скінченним, обмеженим та ефемерним благом. До того ж, у самих цих помилках і негативних рішеннях людина бачить витоки засадничого бунту, який спонукає її відкинути Правду і Добро, щоб вчинити себе абсолютним принципом для самої себе: „Ви станете, як Бог” (Бут.3,5). Таким чином, свобода сама потребує визволення. Це Христос визволив нас: Він „нас визволив на те, щоб ми були свобідні” (пор. Гл.5,1). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
87. Перш за все й понад усе, Христос об’явив, що умовою для автентичної свободи є щире та відкрите прийняття правди: „Пізнаєте правду і правда визволить вас” (Йо.8,32)[139]. Це правда дозволяє зберегти свободу перед лицем влади й дає силу для прийняття мучеництва. Підтверджує це Ісус перед Пилатом: „Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину” (Йо.18,37). Правдиві почитателі Бога повинні поклонятися Йому „у Дусі й правді” (Йо.4,23): у такому поклонінні вони стають вільними. Зв’язок з правдою та поклонінням Богові об’являється в Ісусі Христі як найглибше джерело свободи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, не лише словами, а всім своїм життям Ісус виявляє, що свобода здійснюється в любові, тобто в даруванні себе. Той, хто сказав: „Ніхто не спроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає” (Йо.15,13), добровільно приймає страждання (пор. Мт.26,46) і, послушний Отцю, на Хресті віддає своє життя за всіх людей (пор. Флп.2,6-11). Таким чином, споглядання Розп’ятого Христа є головним шляхом, яким Церква щодня повинна йти, якщо вона хоче зрозуміти повне значення свободи – дарувати себе в служінні Богові та братам. Єдність із Розп’ятим і Воскреслим Господом є невичерпним джерелом, яке неперестанно живить Церкву для того, щоб вона могла жити у свободі та служінні, віддаючи себе. Коментуючи рядки 100-го Псалма „Служіте Господеві з радістю”, св. Августин пише: „У домі Господа слуга є вільним. Вільним, тому що служить не з необхідності, а з любові... Любов нехай перетворить Тебе на слугу – так, як правда вчинила тебе вільним... Ти – слуга і вільний водночас: слуга – тому, що став ним; вільний – тому, що Твій Бог і Творець любить Тебе; більш того, Ти є вільний, бо можеш любити свого Творця (...). Ти – слуга Господній і Ти вільний у Господі. Не шукай визволення, яке завело б Тебе далеко від дому Твого Визволителя!”[140]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква та кожен, хто до неї належить, покликана брати участь у munus regalе (царському служінні) Розп’ятого Христа (пор. Йо.12,32), брати участь у Благодаті та відповідальності Сина Чоловічого, який прийшов „не для того, щоб йому служили, але – послужити й дати своє життя на викуп за багатьох” (Мт.20,28)[141]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, Ісус є живим та уособленим підсумком досконалої свободи в абсолютному послуху Божій волі. Його розп’яте тіло вповні виявляє нерозривний зв’язок між свободою і правдою, так само, як і Його Воскресіння з мертвих є найвищим свідченням плідності та спасительної сили свободи, яка перебуває в правді. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><i><b>„Ходити у світлі” (пор. 1 Йо. 1,7)</b></i></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
88. Спроба протиставити свободу і правду, а насправді радикально їх відокремити, має наслідок, вияв і сповнення в іншій, ще серйознішій та згубній дихотомії, яка відкремлює віру від моральності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це відокремлення є одним із найгостріших душпастирських занепокоєнь Церкви посеред сьогоднішнього зростання секуляризму, перебуваючи в якому, багато, навіть задуже багато людей мислить і живе „так, ніби Бога не існує”. Ми говоримо про ментальність, яка впливає, часто глибоко, далекосяжно та всеохопно, навіть на наставлення і поведінку християн, чия віра послаблюється і тратить свою властивість нового й первинного критерію для мислення та діяльності в особистому, родинному і суспільному житті. У широко здехристиянізованій культурі самі віруючі в здійсненні своїх суджень і рішень часто застосовують критерії, що виглядають сторонніми або навіть протилежними до Євангельських. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вкрай необхідно, щоб християни ще раз відкрили новизну віри і її влади судити панівну та насаджувану культуру. Апостол Павло застерігає нас: „Ви були колись темрявою, тепер же – світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла. Плід світла є в усьому, що добре, що справедливе, та правдиве. Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше їх картайте... Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі” (Еф.5,8-11, 15-16; пор. 1Тм.5,4-8). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Необхідно ще раз відкрити й утвердити правдиву дійсність християнської віри, яка не є просто низкою пропозицій, що їх слід прийняти за інтелектуальною згодою. Скоріше, віра є живим пізнанням Христа, живою пам’яттю його заповідей і правдою, якою слід жити. Слово ніколи не є правдиво прийнятим доти, доки не перейде в дію, доки не буде виконаним у практиці. Віра є рішенням цілого життя людини. Це зустріч, розмова, спільність любові і життя між віруючим та Ісусом Христом, який є Дорогою, Правдою і Життям (пор. Йо.14,6). Сюди входить акт глибокого довір’я до Христа, який допомагає нам жити так, як він жив (пор. Гл.2,20), – у глибокій любові до Бога та своїх сестер і братів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
89. Віра має також моральний вимір. Вона побуджує і кличе до стійкого життєвого зобов’язання, вона приводить до досконалості прийняття і дотримання Божих заповідей. Святий Йоан пише: „Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає. Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди... З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо. Хто каже: «Я його знаю», і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. А хто береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. З того й знаємо, що ми у ньому. Хто каже, що в ньому перебуває, повинен так поводитись, як він поводився” (1Йо.1,5-6; 2,3-6). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки моральному життю віра перетворюється на „визнання”, не лише перед Богом, але й перед людьми: вона стає свідченням. „Ви – світло світу, – каже Ісус, – не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі” (Мт.5,14-16). Це, понад усе, вчинки любові (пор. Мт.25,31-46) і правдивої свободи, яка реалізується в самодаруванні, аж до цілковитого самовіддання, подібно до Ісуса, який на хресті „полюбив Церкву і видав себе за неї” (Еф.5,25). Свідчення Христа є джерелом, зразком і засобом для свідчення учнів, які покликані йти тим самим шляхом: „Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною” (Лк.9,23). Любов, узгоджена з радикальними вимогами Євангелії, може привести віруючого до найвищого свідчення – мучеництва. Це ще раз означає наслідувати Ісуса, який помер на хресті: „Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху” (Еф.5,1-2). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Мучеництво – найвища і непорушна святість Божого Закону</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
90. Взаємозв’язок між вірою і моральністю сяє всім своїм блиском у безумовній пошані, яку слід віддавати незаперечним вимогам, що випливають з особової гідності кожної людини, вимогам, що їх захищають моральні норми, забороняючи всі без винятку вчинки, що є внутрішньо злими. Універсальність і непорушність моральної норми виявляє особисту гідність та недоторканість людини, обличчя якої відзеркалює Божу красу (пор. Бут.9,5-6), і водночас служить для того, щоб захистити їх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Неприйнятність „телеологічних”, „консеквенціалістських” і „пропорціоналістських” етичних теорій, які заперечують існування негативних моральних норм стосовно певних видів поведінки, – норм, що є чинними без винятку, – особливо виразно потверджує християнське мучеництво, яке завжди супроводжувало й супроводжує життя Церкви, навіть сьогодні. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
91. Уже в Старому Завіті ми знаходимо чудове свідчення вірності святому Божому законові, аж до добровільного прийняття смерті. Виразним прикладом може послужити історія Сусанни. Відповідаючи двом несправедливим суддям, що загрожували засудити її до смерті, якщо вона не погодиться на їхню грішну пристрасть, вона каже: „Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це – смерть мені, а як не зроблю – не втекти мені з рук ваших; але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом” (Дан.13,22-23). Сузанна, вибираючи „невинно потрапити” в руки цих суддів, свідчить не лише про свою віру та уповання на Бога, але також про свій послух правді й абсолютності морального порядку. Виявляючи готовність померти як мучениця, вона проповідує, що не належить робити ті вчинки, що їх Божий закон визначає як злі, з метою отримати від цього якесь добро. Сузанна вибирає собі „кращу частку”: вона досконало і виразно, без жодного компромісу, свідчить правду про добро і є свідком Бога Ізраїля. Своїми діями вона показує святість Бога. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На порозі Нового Завіту Йоан Хреститель, відмовляючись мовчати про Божий закон і відкидаючи всякий компроміс зі злом, „віддає своє життя, засвідчуючи правду і справедливість”[142], а отже, стає Предтечею Месії також у мучеництві (пор. Мк.6,17-29). „Того, хто прийшов свідчити про світло, хто заслужив бути покликаним Світлом, яким є Христос, того, хто сам був палаючим сяйвом, кинули в темряву в’язниці... Той, кому було подаровано охрестити Ізбавителя світу, був охрещений своєю власною кров’ю”[143]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У Новому Завіті знаходимо безліч свідчень послідовників Христа, починаючи з диякона Стефана (пор. Ді.6,8 – 7,60) та апостола Якова (пор. Ді.12,1-2), які померли як мученики, визнаючи віру та любов до Христа, не бажаючи зректися Його. У цьому вони стали послідовниками Господа Ісуса, який „склав добре визнання” (1Тм.6,13) перед Каяфою і Пилатом, стверджуючи правду Євангелії ціною власного життя. Безліч інших мучеників, що прийняли переслідування і смерть задля того, щоб не вчинити ідолопоклонства й не палити фіміам перед статуєю імператора (пор. Од.13,7-10). Вони навіть не хотіли вдавати, що поклоняються, даючи приклад обов’язку утримуватися навіть від поодинокого вчинку, суперечного Божій любові та свідченню віри. Подібно до самого Христа, вони покірно уповали на Отця й віддали своє життя Йому – єдиному, хто може звільнити їх від смерті (пор. Євр.5,7). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква має численні свідчення святих, які захищали моральну правду, аж до мучеництва, або віддали перевагу смерті, щоби лиш не скоїти жодного важкого гріха. Причислюючи їх до лику святих, Церква канонізує їх свідчення і проголошує правдивість їхніх суджень щодо Божої любові, яка містить у собі обов’язок шанувати заповіді, навіть у найважчих обставинах, і відмовлятися зректися їх, навіть заради збереження свого життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
92. Мучеництво, прийняте як підтвердження непорушності морального порядку, свідчить про красу і святість Божого Закону, а також про недоторканність особистої гідності людини, створеної на Божий образ і подобу. Цю гідність ніколи не слід недооцінювати або діяти всупереч їй, навіть маючи добрі наміри, хоч би які труднощі виникали у зв’язку з цим. Ісус суворо застерігає нас: „Яка бо користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?” (Мк.8,36). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мучеництво відкидає як фальшиве й ілюзорне всяке „людське значення”, яке хотіли б приписати вчинкові, що сам у собі є морально злий, навіть зробленому у виняткових обставинах. Справді, воно викриває правдиве обличчя таких дій: це порушення „людяності” людини і то навіть більше в тій особі, яка чинить це, ніж у тій, яка є жертвою[144]. Отже, мучеництво є також вивищенням досконалої „людяності” та правдивого „життя” людини. Про це свідчить св. Ігнатій Антіохійський, звертаючись до християн у Римі, місці його мучеництва: „Майте милосердя, брати: не стримуйте мене від життя, не бажайте, щоб я помер... Дозвольте мені прибути до чистого світла, туди, де буду правдивою людиною. Дозвольте мені наслідувати Страсті мого Бога”[145] </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
93. Мучеництво – це, врешті, чудовий знак святості Церкви. Вірність святому Божому законові, засвідчена смертю, є урочистим проголошенням і місійним зобов’язанням usque ad sanguinem [аж до крові], щоб не потьмяніло сяйво моральної правди в поведінці й ментальності окремих людей та суспільства. Це свідчення має особливу цінність, оскільки допомагає уникнути – і не лише в цивільному суспільстві, а й у лоні самих церковних спільнот – найбільшої небезпеки, яка загрожує людині, – небезпеки затерти межі між добром і злом, що не дає ні особам, ні спільнотам можливості розвивати і зберігати моральний порядок. Своїм виразним і притягальним прикладом життя, цілковито переображеного сяйвом моральної правди, мученики й загалом усі святі Церкви просвітлюють кожен період історії, пробуджуючи його моральне відчуття. Вповні засвідчуючи добро, вони є живим докором для тих, хто порушує закон (пор. Муд.2,12), стаючи свіжим відлунням слів пророка: „Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким!” (Іс.5,20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча мучеництво є найвищим рівнем свідчення моральної правди, до якого покликано порівняно небагато людей, існує також обов’язок свідчити, до якого християнин повинен бути готовий щоденно, навіть ціною страждання та важких жертв. Також, незважаючи на численні труднощі, з якими може бути пов’язана вірність моральному порядкові навіть у звичайних обставинах, вірний покликаний, з допомогою Благодаті і молитви, інколи до героїчних зусиль. У цьому його підтримує чеснота мужності, завдяки якій, за словами Григорія Великого, можна дійсно „любити труднощі цього світу задля вічної нагороди”[146]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
94. У цьому свідченні абсолютності морального добра християни не є самотніми: їх підтримує моральність, присутня в усіх народах, і великі релігійні традиції та мудрість Сходу і Заходу, не без внутрішньої і таїнственної дії Духа Божого. Тут можна застосувати слова латинського поета Ювенала: „Повір, що найбільшою нечестивістю є вибрати виживання замість честі та заради збереження життя втратити підстави жити”[147]. Рішучий голос сумління завжди виразно пригадує людині, що існують правди й моральні цінності, задля яких людина повинна бути готовою навіть віддати своє життя. У словах, а передусім у відданні життя задля моральних цінностей, Церква вбачає єдине свідчення цієї Правди, яка, будучи присутня вже в сотворенні, сяє у своїй повноті на обличчі Христа. „Бо ж, – пише св. Юстин, – знаємо, що послідовників учення стоїків зненавиділи й убили за те, що вони своєю поведінкою підтвердили своє моральне вчення, спонукані насінням логоса, засіяним у всьому людському роді”[148]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Універсальні та незмінні моральні норми служать особі та суспільству</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
95. Церковну науку, яка виявляє твердість у захисті універсальної і постійної чинності законів, що забороняють внутрішньо злі дії, часто розглядають як знак нетолерантної непохитності, особливо щодо незліченних складних і конфліктних ситуацій, присутніх сьогодні в моральному житті людини та суспільства. Кажуть навіть, що ця непримиренність контрастує з материнством Церкви, що Церкві бракує вирозуміння та співчуття. Однак ніколи не можна відокремлювати материнство Церкви від її виховної місії, що її вона повинна виконувати як вірна Наречена Христа, який є Правдою. „Подібно до Вчителя, вона ніколи не втомлюється проголошувати моральні норми. (...) Церква в жодному разі не є автором або верховним суддею цих норм. У послуху до Правди, якою є Христос, чий образ віддзеркалюється в природі й гідності людської особи, Церква інтерпретує моральні норми та пропонує їх усім людям доброї волі, не применшуючи їх вимог щодо досконалості і радикальності”[149]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В дійсності правдиве вирозуміння і щире співчуття мусять означати любов до особи, її правдивого добра та автентичної свободи. Звичайно, вони не можуть полягати в приховуванні або послабленні моральної правди, – потрібно радше показати, що по суті вона є промінням одвічної Божої Мудрості, об’явленої нам у Христі, і служінням людині, яка допомагає їй зростати у свободі й прямувати до щастя[150]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Водночас виразне й чітке представлення моральної правди ніколи не може бути відокремленим від глибокої і щирої пошани, що походить із терпеливої та уповаючої любові, якої людина завжди потребує на своєму моральному шляху, на якому часто натикається на труднощі, безсилля та болісні ситуації. Церква ніколи не зречеться „принципу правди і послідовності, отож вона ніколи не згодиться називати добро злом, а зло добром”[151], вона повинна завжди бути обережною, щоб не доламати надломленої очеретини або ґнота тліючого не погасити (пор. Іс.42,3). Павло VI писав: „Якщо неприховування нічого зі спасенного вчення Христа є визначною формою виразу любові до душ, воно повинно завжди супроводжуватись терпеливістю і любов’ю; Господь сам дав приклад спілкування з людьми. Прийшовши не судити світ, а спасти його, Він, щоправда, був непримиренним супроти зла, але милосердним до людей”[152]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
96. Рішучість, з якою Церква захищає універсальні та незмінні моральні норми, має на меті не поменшувати людину, а служити її правдивій свободі. Якщо свобода не може бути відоремлена від правди або протилежна їй, то треба визнати, що категоричний, тобто невідступний та безкомпромісний, захист абсолютно суттєвих вимог, які випливають з особової гідності людини, є шляхом та умовою самого існування свободи. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таке служіння належиться кожній особі, яку слід розглядати в унікальності та неповторності її буття та існування: лише в послуху універсальним моральним нормам людина знаходить повне підтвердження своєї особистої унікальності та можливість правдивого морального зростання. З цієї причини це служіння здійснюється для всіх людей: не лише для поодиноких осіб, а також для спільнот і суспільств. Фактично ці норми представляють непорушний фундамент і єдину гарантію справедливого і мирного людського співіснування, а отже, правдивої демократії, яка може існувати й розвиватися лише на базі рівності всіх членів, які мають однакові права та обов’язки. Що стосується моральних норм, які забороняють внутрішнє зло, то тут немає жодних привілеїв чи винятків ні для кого. Немає різниці, чи хтось є володарем світу, чи „найубогішим із бідних” на цій землі: перед вимогами моральності всі є абсолютно рівними. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
97. Таким чином, моральні норми, а в першу чергу негативні, які забороняють зло, виявляють своє значення і силу, як щодо особи, так і щодо суспільства. Захищаючи недоторканну особову гідність кожної людини, вони сприяють соціальному устрою людей та його належному й плідному розвитку. Заповіді з другої таблиці Декалогу, про які Ісус нагадує також багатому юнакові з Євангелії (пор. Мт.19,19), є первинними нормами всякого суспільного життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці заповіді сформульовано в загальних термінах. Але сам факт, що „джерелом, суб’єктом і метою всіх соціальних структур є і повинна бути особа людини”[153], дозволяє, щоб вони були уточнені і більш увиразнені в детальному кодексі поведінки. Таким чином ці фундаментальні моральні правила соціального життя є основою конкретних вимог, до яких повинні достосуватися і державна влада, і громадяни. Навіть добрі наміри й важкі інколи обставини не дають права ні державній владі, ні окремим особам порушувати фундаментальні і суттєві права людської особи. Зрештою, лише моральність, яка визнає певні норми, що є дійсними для кожного без винятку, може бути гарантією етичного фундаменту співіснування як на національному, так на міжнаціональному рівнях. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Моральність і віднова суспільного та політичного життя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
98. Коли поширюються небезпечні форми соціально-економічної несправедливості та політичної корупції, які впливають на людей та цілі народи, зростає обурення з боку великої кількості людей, чиї фундаментальні людські права потоптано й зневажено, а також поширюється і загострюється відчуття необхідності радикального особистого та соціального оновлення, яке б могло гарантувати справедливість, солідарність, чесність та відкритість. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, попереду довгий і важкий шлях, тому що таке оновлення вимагає численних зусиль, особливо з приводу великої кількості та серйозності випадків, які породжують і загострюють несправедливі ситуації у сьогоднішньому світі. Але, як показує історія та особистий досвід, не важко виявити, що в основі цих ситуацій лежать власне „культурні” причини, пов’язані з певними способами розуміння людини, суспільства і світу. Насправді, в центрі проблеми культури ми бачимо моральний зміст, який у свою чергу, полягає в релігійному значенні та ним наповнений[154]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
99. Лише Бог, Найвище Добро, є непорушним фундаментом і незамінною умовою моральності, тобто заповідей, особливо негативних, які завжди й у будь-якому випадку забороняють поведінку та вчинки, не узгоджені з особовою гідністю кожної людини. Отже, найвище Добро і моральне добро зустрічаються в правді: у правді Бога Творця та Відкупителя і в правді про людину, створену і спасенну Ним. Лише на основі цієї правди можемо будувати відновлене суспільство й розв’язувати складні та важкі проблеми, що перешкоджають цьому, – а понад усе проблему подолання різноманітних форм тоталітаризму, щоб дати вихід правдивій свободі особи. „Тоталітаризм походить від заперечення об’єктивної суті правди: якщо немає трансцендентної правди, скоряючись якій, людина осягає свою повну ідентичність, значить нема твердого принципу, який гарантував би справедливі стосунки між людьми. Тоді егоїстичні інтереси певної партії, групи або нації неминуче протиставляють їх одних одним. Якщо не визнавати трансцендентної правди, то перемагає сила влади, а кожна особа буде повністю використовувати засоби, якими вона володіє, для того, щоб нав’язати свої інтереси або власну думку, не беручи до уваги права інших людей. (...) Таким чином, в основі сучасного тоталітаризму лежить заперечення трансцендентної гідності людської особи, яка, будучи видимим образом невидимого Бога, сама по собі є суб’єктом прав, яких не може порушувати ні окрема особа, ні група, ні партія, ні народ, ні держава. Навіть більшості соціальної групи не дозволено порушувати ці права, йдучи проти меншості, ізолюючи, гноблячи та експлуатуючи її чи намагаючись знищити”[155]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відповідно, нерозривна єдність між правдою і свободою, що висловлює суттєвий зв’язок між мудрістю і волею Бога, – є надзвичайно важливою для життя особи в соціально-економічній та соціально-політичній сферах. Яскраво бачимо це в соціальній науці Церкви, яка „належить до (...) богослов’я, а особливо, до морального богослов’я”[156], а також у церковному прадставленні заповідей, що є вказівками для соціального, економічного та політичного життя, і не лише по стосовно загальних позиціях, але також і щодо певних окремих видів поведінки та конкретних вчинків. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
100. Отже, Катехизм Католицької Церкви спочатку стверджує, що „в економічній справі пошана до гідності людини вимагає практикувати чесноту поміркованості, щоб вгамовувати прив’язання до благ цього світу; чесноту справедливості, щоб охороняти права ближнього і дати йому те, що йому належить, і чесноту солідарності, відповідно до золотого правила та до щедрості Господа, який «задля вас став бідним, бувши багатим, щоб ми Його убожеством розбагатіли» (2Кор.8,9)”[157]. Далі Катехизм подає перелік видів поведінки і вчинків, суперечних людській гідності: грабунок, навмисне затримання позичених або знайдених речей, обман у торгівлі (пор. Втор.25,13-16), несправедлива заробітна плата (пор. Втор.24,14-15; Як.5,4), здобування користі, спекулюючи незнанням чи нуждою інших (пор. Ам.8,4-6), знецінення та приватне використання спільного майна підприємства, погано виконана праця, податкове шахрайство, підробка чеків та рахунків, завищення цін, марнотратство та ін.[158] Катехизм продовжує: „Сьома заповідь забороняє дії або справи, що з якихось причин: егоїстичних або ідеологічних, меркантильних чи тоталітарних – призводять до поневолення людини, до невизнання її особової гідності, до її купівлі, продажу й обміну як товару. Гріхом супроти гідності та основних прав людини є зведення її через через насильство до ужиткової вартості і джерела користі. Святий Павло наказує господареві-християнину обходитися зі своїм слугою-християнином «не як зі слугою, а як із братом любим у Господі» (Флм.16)”[159]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
101. У політичній сфері, слід зазначити такі речі, як правдивість у стосунках між тими, хто керує, і тими, ким керують; відкритість у державному управлінні; безсторонність у служінні суспільству; пошана до прав політичних суперників; захист прав обвинувачених, безвідносно до остаточних судових процесів та вироків; справедливе й чесне використання суспільних фондів; відкинення двозначних або незаконних засобів для отримання, збереження чи збільшення влади за всяку ціну, – усі ці принципи первинно ґрунтуються на трансцендентній цінності особи і виводять свою нагальність із неї та об’єктивних моральних вимог функціонування держав[160]. Якщо ці принципи не пошановані, то зникає сама основа політичного співіснування, а життя суспільства поступово наражається на ризик, небезпеку та занепад (пор. Пс.14,3-4; Од.18,2-3. 9-24). Сьогодні, коли багато країн є свідками падіння ідеологій, які пов’язували політику з тоталітарним баченням світу, насамперед марксизму, існує не менш серйозна небезпека заперечення фундаментальних прав людської особи та чергового захоплення політикою навіть релігійних потреб, укорінених у серці кожної людської істоти. Це загроза поєднання демократії з етичним релятивізмом, який позбавляє політичне та соціальне життя незмінної моральної основи, результатом чого є неможливість пізнати правду. Бо дійсно, „коли нема жодної визначальної правди, яка провадила б політичну діяльність і керувала нею, тоді ідеями та переконаннями можна легко маніпулювати задля цілей, які ставить собі влада. Як учить історія, демократія без цінностей легко перетворюється на відкритий або тонко прихований тоталітаризм”[161]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, у кожній сфері особистого, сімейного, соціального та політичного життя моральність, заснована на правді й відкрита в правді до автентичної свободи, здійснює первинне, необхідне й безмежно цінне служіння не лише окремій особі та її зростанню в добрі, але також і суспільству та його правдивому розвиткові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Благодать і послух Божому Законові</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
102. Також і в найважчих ситуаціях людина повинна шанувати моральні норми, щоб виявити свій послух святим Божим заповідям і поводитися відповідно до своєї особової гідності. Звичайно, збереження гармонії між свободою і правдою часом вимагає виняткових жертв, і треба за це платити високу ціну: це може вести навіть до мучеництва. Та все ж, як показує загальний і щоденний досвід, людина підлягає спокусі знищити цю гармонію: „...бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю... бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу” (Рм.7,15.19). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Що є остаточним джерелом внутрішнього розладу в людині? Історія її гріха починається тоді, коли вона перестає визнавати Бога своїм Творцем, а сама бажає з цілковитою незалежністю визначати, що є добром, а що є злом. „Ви станете, як Бог, що знає добро і зло” (Бут.3,5) – це перша спокуса; вона відлунює в інших спокусах, до яких людина легко схиляється внаслідок первородного гріха. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте спокусу можна подолати, гріха можна уникнути, оскільки разом із заповідями Господь дає можливість їх дотримання: „Його очі на тих, які його страхаються, і сам він відає кожне діло людське. Нікому не велів він бути нечестивим, нікому не давав він дозволу грішити” (Сир.15,19-20). Існують певні ситуації, у яких дотримуватися Божого закону може бути важко, надзвичайно важко, але завжди можливо. Це незмінне вчення Традиції Церкви підтверджує Тридентійський Собор: „Але ніхто, хоч чим би це оправдувалося, не може вважати себе звільненим від дотримання заповідей і не повинен уживати необдумане твердження, заборонене Отцями під загрозою анафеми, що тому, хто вже виправданий, неважливо дотримуватися Божих заповідей. Тому що Бог не заповів неможливого, але, застерігаючи, радить тобі робити все, що можеш, і молитися за те, чого не можеш, а Він дасть тобі допомогу, щоб підтримати тебе. Його заповіді не є тягарем (пор. 1Йо.5,3); його ярмо любе і тягар його легкий (пор. Мт.11,30)”[162]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
103. Людина завжди бачить перед собою духовний горизонт надії завдяки цій допомозі божественної Благодаті та її співпраці з людською свободою. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У спасительному Ісусовому Хресті, у дарі Святого Духа, у Тайнах, які випливають із проколеного боку Відкупителя (пор. Йо.19,34), віруючі завжди знаходять благодать і силу дотримування святого Божого Закону, навіть посеред найважчих труднощів. Святий Андрей Критський зауважує, що сам закон „був оживлений благодаттю, щоб служити їй гармонійно і плідно. Кожен його елемент зберігає свої властивості без зміни чи змішання. Однак Бог вчинив так, що закон, який перед тим був обтяжливим обов’язком і примусом, став легкою ношею та джерелом свободи”[163].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тільки в тайні Христового Відкуплення містяться „конкретні” можливості людини. „Було б дуже серйозною помилкою робити висновок (...), що норма, про яку вчить Церква, є лише «ідеалом», який слід адаптувати, зробити пропорційним до так званих конкретних можливостей людини, згідно з «балансу різних користей в цій сфері». Але якими є «конкретні можливості людини»? І про яку людину ми говоримо? Про людину, якою керує хіть, чи про людину, відкуплену Христом? Саме це лежить в основі – реальність Христового Відкуплення. Христос відкупив нас! Це означає, що Він дав нам можливість зреалізувати цілісну правду нашого буття; Він зробив нашу свободу вільною від пожадливості. Але якщо відкуплена людина продовжує грішити, то це не тому, що Христова спасительна дія недосконала, а тому, що людська воля не здатна прийняти її благодаті. Звичайно, Божа заповідь є пропорційною до спроможностей людини, однак до спроможностей людини, обдарованої Святим Духом; людини, яка навіть якщо й згрішила, завжди може отримати прощення і втішатися присутністю Святого Духа”[164]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
104. У цьому контексті відкривається відповідний простір для Божого милосердя щодо грішної людини, яка навертається, а також для розуміння людської слабкості. Таке розуміння в жодному разі не означає деформації або фальсифікації міри добра і зла для того, щоб достосовувати їх до певних обставин. Це цілковито людська річ для грішника визнати свою неміч і просити милосердя за гріхи, але неприйнятним є наставлення того, хто свою слабкість перетворює на критерій правди про добро, почуваючи себе самовиправданим, не визнаючи потреби звернутися до Бога та його милосердя. Настанова такого роду руйнує моральність цілого суспільства, оскільки заохочує до того, щоб ставити під сумнів об’єктивність морального закону загалом і відкидати абсолютність моральних заборон стосовно окремих дій людини, а це закінчується переплутуванням усіх суджень про цінності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навпаки, нам слід глибоко перейматися благовістю євангельської притчі про фарисея і митаря (пор. Лк.18,9-14). Митар, можливо, і міг мати певне виправдання за вчинені гріхи, які б зменшували його відповідальність. Але його молитва не шукає такого виправдання, а скоріше виявляє його недостойність перед безмежною Божою святістю: „Боже, милостивий будь мені, грішному!” (Лк.18,13). А фарисей виправдовує себе сам, шукає виправдання для кожної із своїх провин. Тут ми зустрічаємось з двома різними настановами сумління, характерними для людей усіх часів. Митар виявляє „покаянне” сумління, яке повністю усвідомлює безсилість власної природи й бачить у своїх провинах, незважаючи на суб’єктивні виправдання, підтвердження потреби у спасінні. Фарисей представляє „самовдоволене” сумління, маючи ілюзію, що він здатний дотримуватися закону без допомоги благодаті, з переконанням, що не потребує милосердя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
105. Кожна людина повинна присвячувати велику увагу тому, щоб не дозволити собі піддатися спокусі фарисея, яка намагається усунути із сумління людини усвідомлення її власного обмеження та гріхів. Проявами такої настанови сьогодні є спроби пристосувати моральні норми до власних можливостей і особистих інтересів, а то й відкинути саме поняття норми. З іншого боку, прийняття цієї „диспропорції” між законом і людськими можливостями, що є можливостями моральних сил людини, яка залишена на саму себе, розпалює спрагу людини за ласкою, підготовлюючи до її прийняття. „Хто мене визволить від тіла тієї смерті?” – питає апостол Павло. І в пориві радості та вдячності відповідає: „Дяка хай буде Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Рм.7,24-25). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таке саме розуміння ми знаходимо в молитві святого Амвросія Медіоланського: „Ким є людина, коли ти не відвідуєш її? Пам’ятай, Господи, що ти створив мене слабким, що Ти зліпив мене з пороху земного. Чи зможу я встояти, якщо Ти не будеш постійно дивитися на мене, зміцнюючи цю глину, щоб до мене прийшла сила від Твого обличчя? «Вони бентежаться, коли ховаєш вид Твій» (Пс.104[103],29): якщо поглянеш на мене, горе мені! Ти нічого не можеш побачити в мені, крім плям моїх злочинів. Нічого нам не допомагає, чи Ти полишаєш нас, чи дивишся на нас, бо коли дивишся на нас, ображаємо Тебе. Та все ж ми думаємо, що Бог не відкине того, кого бачить, тому що Він очищає своїм поглядом. Полум’я вогню перед Ним спалює наші провини (пор.Йоіл 2,3)”[165].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Моральність і нова євангелізація</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
106. Євангелізація – це наймогутніший, найбільш хвилюючий виклик, перед яким стоїть Церква від самого початку. Насправді цей виклик походить не лише від соціального та культурного контексту, в якому Церква перебуває в ході історії, а з наказу Воскреслого Христа, який визначив саму причину існування Церкви: „Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню” (Мк.16,15). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак історичний момент, у якому тепер живемо, є великим закликом до „нової євангелізації”, тобто проголошенням Євангелії, яка є завжди новою і завжди приносить новину; євангелізації, яку треба проводити з „новою ревністю, новими методами й зі застосуванням нових способів вираження”[166]. Наслідками дехристиянізації, яка важко відбивається на цілих народах і спільнотах, колись багатих на віру і християнське життя, є не лише втрата віри або відокремлення її від щоденного життя, але й занепад чи затьмарення морального відчуття. Це відбувається і через втрату розуміння оригінальності євангельської моралі, і внаслідок занепаду фундаментальних принципів та етичних цінностей загалом. Сьогоднішнє поширення тенденцій суб’єктивізму, утилітаризму та релятивізму виявляє себе не просто як прагматична постава або зразки поведінки, а скорше як підхід, що має теоретичну основу та претендує на повну культурну та соціальну легітимність. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
107. Євангелізація, а отже, й „нова євангелізація”, зобов’язує також до проголошення і представлення моральності. Сам Ісус, проголошуючи Боже Царство та його спасительну любов, закликає людей до віри та навернення (пор. Мк.1,15). А коли Петро, разом з іншими апостолами, проголошує воскресіння з мертвих Ісуса з Назарета, то говорить про необхідність жити новим життям, якщо хтось хоче бути учнем Воскреслого (пор. Ді.2,37-41; 3,17-20). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так, як це відбувається в проголошенні правд віри, і навіть ще більше – у представленні основ і змісту хритиянської моральності, нова євангелізація покаже свою автентичність і місійну силу тоді, коли реалізовуватиметься не лише дар проголошення Слова, але також життя у Слові. Особливо життя у святості, краса якого, покірно і часто непомітно, виявляється в багатьох, хто належить до Народу Божого. Ця святість – найпростіший і найпривабливіший шлях, яким можна безпосередньо осягнути красу правди, відчути визвольну силу Божої любові та цінність безумовної вірності всім вимогам Господнього закону, навіть у найважчих ситуаціях. З цієї причини Церква, як мудрий учитель моральності, завжди запрошувала віруючих шукати й знаходити у святих мужів і дів, а понад усе в Пречистій Богородиці, „повній ласки” і „Пресвятій”, зразок, силу та радість, що є необхідними для життя, узгодженого з Божими Заповідями та Євангельськими Блаженствами. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Життя святих як віддзеркалення доброти Бога – Того, хто „один тільки добрий”, – є не лише правдивим визнанням віри й заохоченням розділяти її з іншими, але також прославленням Бога та Його безмежної святості. Життя у святості приводить до повного вираження та реалізації потрійного і водночас єдиного munus propheticum, sacerdotale et regale (пророчого, священичого та царського уряду), котрий кожен християнин отримує як дар, народжуючись знову „з води і Духа” (Йо.3,5) у Хрещенні. Його моральне життя має цінність „духовного поклоніння” (Рм.12,1; пор. Флп.3,3), беручи початок у невичерпному джерелі святості та прослави Бога в Таїнствах, а особливо Євхаристії, та живлячись ним. Розділяючи жертву Хреста, християнин бере участь у Христовій самовідданій любові, наповнений та озброєний цією любов’ю у своєму житті, усіх думках і вчинках. Також очевидним та ефективним у моральному житті є царське служіння християнина: чим більше хтось, з допомогою благодаті, підкоряється новому законові Святого Духа, тим більше зростає у свободі, до якої покликаний, служачи в правді, любові та справедливості. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
108. Джерелом нової євангелізації та нового морального життя, яке вона пропонує і пробуджує, приносячи плоди святості й місійний ентузіазм, є Дух Христа– начало і міць плідного служіння Матері Церкви. Папа Павло VI нагадує нам: „Неможливо здійснювати євангелізацію без дії Святого Духа”[167]. Христовий Дух, сприйнятий покірним і слухняним серцем віруючого, приносить розквіт християнського морального життя та свідчення святості посеред великого розмаїття покликань, дарів, відповідальностей, умов та життєвих ситуацій. Висловлюючи правдиву віру Церкви, Новатіан показав, що Святий Дух є Тим, „хто скріплює серця та думки учнів, хто виявляє євангельські тайни, проливаючи світло на божественні речі. Скріплені цим даром, християни не боялися ні тюрем, ні кайданів задля імені Господнього; насправді вони навіть перемагали владу та страждання цього світу, озброєні й скріплені в Дусі, зберігаючи в собі дари, котрими цей Дух обдаровує Церкву й посилає, ніби діаманти, Христовій Нареченій. Бо це він кличе у Церкві пророків, навчає вчителів, скеровує мови, зцілює та здійснює чуда, сповнює великі діла, дарує вміння розрізняти духів, призначає владу, надихає радою, творить та уділяє дари благодаті. У такий спосіб Він усюди й у всьому чинить досконалою і сповненою Господню Церкву”[168]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У такому живому контексті нової євангелізації, спрямованої до пробудження та зміцнення „віри, чинної любов’ю” (пор. Гл.5,6), а також з огляду на дію Святого Духа, ми тепер можемо зрозуміти, яку роль у Церкві – спільноті віруючих – відіграють богословські роздуми на тему морального життя, а також можемо говорити про місію та відповідальність богословів-моралістів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Служіння богословів-моралістів</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
109. Ціла Церква покликана євангелізувати, і свідчити про життя віри покликана ціла Церква, яка стала учасницею munus propheticum, пророчого служіння Господа Ісуса, коли отримала дар Його Духа. Завдяки постійній присутності Духа Правди в Церкві (пор. Йо.14,16-17), „ціла спільнота вірних, що отримали помазання від Святого Духа (пор. 1Йо.2,20.27), не може помилятися у вірі, і цю свою особливу прикмету проявляє через надприроднє відчуття віри цілого народу, коли, «починаючи з Єпископів і до останнього з мирян», висловлює універсальну узгодженість у справах віри та моралі”[169]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб здійснювати провадити свою пророчу місію, Церкві слід постійно відновлювати або „оживлювати” власне життя у вірі (пор. 2Тм.1,6), передовсім через щораз глибші роздуми над змістом самої віри, ведені під впливом Святого Духа. Саме цій „вірі, яка шукає зрозуміння”, конкретно служить „покликання” богослова в Церкві: „Посеред покликань, які Дух розбуджує в Церкві, є покликання богослова. Його роллю є в особливий спосіб розвивати глибше розуміння Божого Слова, яке міститься в натхненному Святому Письмі та передане живою Традицією Церкви. Він здійснює це разом з Учительським Урядом Церкви, на який покладена відповідальність зберігати депозит віри. За своєю природою віра прагне до зрозуміння, бо вона об’являє людині правду про її призначення та шлях до його досягнення. Навіть якщо вираження словами Об’явленої правди словами перевищує наші можливості і якщо наші поняття безсилі перед її безмірною величчю (пор. Еф.3,19). Однак об’явлена правда живить розум, який є Божим даром, даним для пізнання правди, щоб він міг увійти в її світло і, завдяки цьому, певною мірою зрозуміти те, в що вірить. Богословська наука відповідає на запрошення правди, оскільки бажає зрозуміти віру. Цим вона допомагає Божому народові виконувати апостольську заповідь (пор. 1Пт.3,15), даючи відповідь кожному, хто вимагає звіту про вашу надію”[170]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Основним у визначенні самої суті богослов’я і, відповідно, у виконанні притаманної йому місії є розуміти своє глибоке й живе поєднання з Церквою, її таїнством, її життям та місією: „Богослов’я є церковною наукою, тому що зростає в Церкві та впливає на Церкву. (...) Служить Церкві і тому має почувати себе активно діяльним у її місії, особливо в місії пророчій”[171]. За своєю природою і динамікою правдиве богослов’я може дозрівати й розвиватися лише в повній та відповідальній участі в житті Церкви та в „приналежності” до Церкви як „спільноти віри”. У свою чергу, плоди богословських пошуків і глибшого розуміння перетворюються в джерело збагачення Церкви та її життя віри. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
110. Усе, що було сказано про богослов’я загалом, також слід обов’язково сказати і про „моральне богослов’я”, яке є окремою ділянкою наукових роздумів про Євангелію як дар та заповідь нового життя, про життя „по правді та в любові” (пор. Еф.4,15), про життя Церкви у святості, просвітлене правдою про добро, що приводить до досконалості. Учительський Уряд Церкви уповноважений не лише у сфері віри, але також, що невіддільно від неї, у сфері моралі. Його завданням є „за допомогою суджень, нормативних для сумління вірних, розрізняти вчинки, які самі в собі узгоджуються з вимогами віри, сприяючи їхньому прояву у житті, від тих, які, навпаки, через своє внутрішнє зло несумісні з цими вимогами”[172]. Проголошуючи Божі заповіді та Христову любов, Учительський Уряд також навчає вірних про певні особливі правила та вимоги, щоб вони приймали їх сумлінням як морально зобов’язуючі. Крім того, Учительський Уряд виконує важливе завдання виявляти пильність, застерігаючи вірних перед можливими помилками, навіть не явними, коли їхнє сумління не спроможне визнати правильності і правдивості моральних норм, яких навчає Учительський Уряд. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут слід розглянути особливе завдання тих, хто вповноважений своїми законними душпастирями навчати морального богослов’я у семінаріях та на богословських факультетах. Вони мають важливий обов’язок навчати вірних, особливо майбутніх душпастирів, про всі заповіді та практичні норми, що їх авторитетно проголошує Церква[173]. Бачачи можливі обмеження людських аргументів, які застосовує Вчительський Уряд, богослови-моралісти покликані розвивати глибше розуміння підстав, що лежать в основі приписів, яких він навчає, і пояснювати чинність та зобов’язуючу природу правил, які він пропонує, показуючи їх взаємозв’язок та поєднання з остаточною метою людини[174]. Богослови-моралісти підсилюють науку Церкви й дають у своєму служінні приклад лояльного підходу, як зовнішнього, так внутрішнього, до навчання Уряду у сферах догми та моральності[175]. Глибоким завданням богословів, які співпрацюють з єрархією Вчительського Уряду, є повніше вияснити біблійні основи, етичне значення та антропологічні мотиви, які становлять основу проголошуваного Церквою морального вчення та погляду на людину. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
111. Служіння, до якого покликані богослови-моралісти, сьогодні є надзвичайно важливим, і не лише в церковному житті та місії, але й для людського суспільства та культури. Працюючи в близькій та живій єдності з біблійним і догматичним богослов’ям, теологи-моралісти у своїх наукових роздумах мають наголошувати на „динамічному аспекті моральності, тобто присвятити особливу увагу відповіді, що її людина повинна дати на Божий заклик у процесі її зростання в любові, перебуваючи в спільноті спасіння. У цей спосіб моральне богослов’я здобуде внутрішній духовний вимір, відповідаючи на потребу повного розвитку „imago Dei”, присутнього в людині, відповідаючи на закони духовного розвитку, описані в християнському аскетичному та містичному богослов’ї[176]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно, моральне богослов’я та його навчання зустрічається сьогодні з особливими труднощами. Оскільки необхідним наслідком моральності Церкви є нормативний вимір, моральне богослов’я не може бути звужене лише до системи знань, що діють виключно в контексті гуманітарних наук. Останні розглядають явище моральності як історичний та соціальний факт. Моральне ж богослов’я, хоч і потребує використання гуманітарних та природничих наук, усе ж не спирається на результати формальних емпіричних досліджень чи лише феноменологічного сприйняття. Насправді відношення гуманітарних наук до морального богослов’я повинно завжди визначатися на основі первинних питань: Що є добром, а що злом? Що потрібно робити, щоб мати вічне життя? </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
112. Отже, богослов-мораліст повинен ретельно розрізняти контекст сьогоднішньої переважної наукової і технічної культури, яка наражена на небезпеки релятивізму, прагматизму та позитивізму. З богословського погляду моральні принципи не залежать від історичного моменту, в якому їх відкрили. Більш того, факт, що самі віруючі не йдуть за наукою Вчительського Уряду або помилково розуміють як морально правильну поведінку, котру їхні душпастирі визначають як протилежну до Божого Закону, не може бути правомірним аргументом, щоб заперечити правди моральних норм, яких навчає Церква. Формулювання моральних принципів не належить до компетенції формально емпіричних методів. Моральне богослов’я не заперечує чинності таких методів, але водночас не завужує свій світогляд до них; визнаючи вірність надприродній суті віри, воно передовсім і понад усе бере до уваги духовний вимір людського серця та його покликання до Божественної любові. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Фактично, коли гуманітарні науки, як усі експериментальні науки, розвивають емпіричну та статистичну концепцію „нормальності”, віра вчить, що цього роду нормальність містить у собі сліди первородного падіння людини, її відходу від первинного стану, тобто є вражена гріхом. Лише християнська віра вказує людині шлях, щоб повернутися „до початків” (пор. Мт.19,8), – шлях, який інколи дуже відрізняється від емпіричної нормальності. У цьому значенні гуманітарні науки, незважаючи на велику кількість накопичених знань, не можуть бути визнані найважливішими показниками для моральних норм. Повну правду про людину та її моральне життя виявляє Євангелія і таким чином просвітлює та застерігає грішників, проголошуючи їм милосердя Бога, який постійно діє, щоб захистити їх від втрати надії на те, що вони спроможні пізнати Божий Закон і жити ним, а також від неправдивого переконання, що вони без заслуги можуть спастися. Бог також нагадує грішникам про радість прощення, бо тільки воно може дати їм силу побачити в моральному законі визволяючу правду, благодать надії, дорогу життя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
113. Навчання моральної доктрини вимагає свідомого прийняття інтелектуальних, духовних і душпастирських обов’язків. Тому богослови-моралісти, які навчають доктрини Церкви, мають важливий обов’язок виховувати у вірних здатність до морального розпізнання, щоб вони прямували до правдивого добра та з довірою зверталися по допомогу до Божої благодаті. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо обмін думками і суперечність поглядів можуть бути нормальним виявом громадського життя в системі представницької демократії, то моральна наука, звісна річ, ніяк не може залежати лише від процесуальної етики, бо зміст морального вчення абсолютно не залежить від правил і форм демократичного розгляду. Офіційно виражена незгода [з Учительським Урядом Церкви] у формі ретельно заранжованих протестів та полемік у засобах масової інформації суперечить церковній єдності та правильному розумінню єрархічного устрою Божого народу. Опозиція до вчення душпастирів Церкви не може бути легальним висловом чи християнської свободи, чи різноманітності дарів Духа. Коли це відбувається, церковні душпастирі зобов’язані діяти відповідно до своєї апостольської місії, наполягаючи на тому, що слід пошанувати право вірних пізнавати католицьку доктрину в її чистоті й цілісності: „Ніколи не заперечуючи, що він також належить до Божого народу, богослов повинен бути повним поваги до них, подаючи науку, яка в жодний спосіб не шкодить доктрині віри”[177].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Наша відповідальність як душпастирів</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
114. ІІ Ватиканський Собор нагадує нам, що відповідальність за віру та життя віри Божого народу лежить особливо на душпастирях Церкви: „Серед принципових завдань єпископів найбільшу перевагу має проповідування Євангелії. Тому що єпископи є вісниками віри, які приводять до Христа нових учнів, вони є правдивими учителями, уповноваженими авторитетом Христа, які проповідують людям віру, доручену їм, щоб вони перебували в ній і втілювали її. Вони виявляють цю віру в світлі Святого Духа, приймаючи із скарбів Об’явлення «нове і старе» (пор. Мт.13,52); вони допомагають їм приносити плоди, застерігаючи від помилок, які загрожують їхній пастві (пор. 2Тм.4,1-4)”[178]. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наш спільний обов’язок і, понад те, наша спільна благодать як пастирів і єпископів Церкви, – навчати вірних того, що провадить їх до Бога, так, як колись Ісус навчав юнака в Євангелії. Відповідаючи на питання: „Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”, Ісус спрямовує його до Бога-Творця, Господа Завіту. Він нагадує йому моральні заповіді, вже об’явлені в Старому Завіті, і вказує на їхній дух та глибинне значення, запрошуючи юнака йти за Ним в убогості, покорі і любові: „Приходь і йди за мною!”. Ця правда Його науки підтверджена Хрестом та Христовою Кров’ю: у Святому Дусі вона стала новим законом Церкви та кожного християнина. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цю „відповідь” на питання про моральність Ісус доручив нам, Пастирям Церкви, в особливий спосіб: ми покликані зробити її предметом нашого навчання, сповнюючи свій munus propheticum. Водночас, наша відповідальність як душпастирів щодо християнської моральної науки повинна також бути частиною munus sacerdotale: це відбувається тоді, коли ми уділяємо вірним дари Благодаті й освячення, щоб вони були здатні коритися Божому святому законові, і коли наші постійні та повні довіри молитви підтримують віруючих у їхньому зусиллі бути вірними вимогам віри та жити згідно з Євангелією (пор. Кол.1,9-12). Християнське моральне вчення має бути, особливо сьогодні, однією з основних сфер душпастирської відповідальності, виконуючи наше munus regale. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
115. Це фактично вперше Вчительський Уряд Церкви детально викладає фундаментальні елементи вчення, представляючи принципи для душпастирського розпізнання, необхідні в складних і навіть критичних практичних ситуаціях та в умовах культурних змін. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі Об’явлення та постійного навчання Церкви, особливо ІІ Ватиканського Собору, я коротко пригадав суттєві характеристики свободи та основні цінності, пов’язані з гідністю особи і правдивістю її вчинків, щоб у послуху моральному законові можна було пізнати благодать і знак нашого усиновлення у Єдинородному Сині Ісусі Христі (пор. Еф.1,4-6). Власне, ця енцикліка оцінює певні напрямки сучасного морального богослов’я. Тепер передаю цю оцінку вам, бажаючи пояснити й допомогти в нашій спільній праці розпізнання, прислухаючись до слів Господа, який довірив Петрові завдання скріплювати своїх братів (пор. Лк.22,32). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кожен із нас знає, яким важливим є вчення, що представляє центральні теми цієї енцикліки, підтверджене сьогодні авторитетом Наслідника Петра. Кожен із нас бачить, яке велике значення – і не лише для окремих осіб, а й для цілого суспільства – має чергове підтвердження універсальності та незмінності моральних заповідей, особливо тих, які забороняють завжди й без винятку внутрішньо злі акти. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Визнаючи ці заповіді, серце християнина і наша душпастирська любов прислухаються до поклику Того, хто „перший полюбив нас” (1Йо.4,19). Бог вимагає від нас, щоб ми були святими, як Він святий (пор. Лев.19,2), щоб ми були в Христі досконалими, як Він досконалий (пор. Мт.5,48). В основі непохитних вимог цієї заповіді лежить безмежна й милосердна Божа любов (пор. Лк.6,36), а її метою є провадити нас у Христовій Благодаті на дорогу повноти життя, якою належить іти Дітям Божим. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
116. Як єпископи ми зобов’язані дбати про правдиве передання Божого Слова. Мої Співбрати в Єпископстві, слідкувати за тим, щоб це моральне вчення вірно передавалося, і вживати відповідних заходів, щоб охоронити вірних від кожної доктрини і теорії, протилежної до цієї, – це частина нашої душпастирської місії. У виконанні цього завдання нам допомагають богослови, однак богословські погляди не є ні правилом, ні нормою нашого вчення. Його авторитет, зміцнений допомогою Святого Духа та оснований на єдності cum Petro ed sub Petro, випливає з нашої вірності католицькій вірі, отриманій від апостолів. Як єпископи ми маємо важливий особистий обов’язок дбати про те, щоб у наших єпархіях проповідувалась „здорове навчання” (1Тм.1,10) віри і моралі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особлива відповідальність лежить на єпископах стосовно католицьких інституцій. Чи це організації для душпастирської опіки над сім’ями та соціальної праці, чи інституції, призначенням яких є освіта або піклування про здоров’я, єпископи можуть канонічно засновувати й визнавати такі структури, надаючи їм певні завдання. Однак єпископи ніколи не є звільненими від власних обов’язків. Їм належить, спільно з Апостольською Столицею, як надавати титул „католицький” церковним освітнім закладам[179], університетам[180], оздоровчим та юридичним службам, так і, у разі розбіжності їх діяльності з цим титулом, позбавляти його. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
117. У серці кожного християнина, у найдальших глибинах кожної особи завжди відлунює питання, яке задав Ісусові молодий юнак у Євангелії: „Учителю, що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?” (Мт.19,16). Однак кожен потребує звернутися з цим питанням до доброго Вчителя, тому що лише Він єдиний може дати відповідь у повноті правди, у всіх ситуаціях, у найрізноманітніших обставинах. А коли християни задають йому питання, що тривожить їхнє сумління, Господь відповідає словами Нового Завіту, які Він доручив своїй Церкві. Подібно, як говорить про себе апостол Павло, ми також послані „благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним” (1Кор.1,17). Тому відповідь Церкви на питання людини полягає в мудрості та владі Розп’ятого Христа – Правди, яка дарує себе. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли люди задають Церкві питання, що турбують їхнє сумління, коли вірні в Церкві звертаються до своїх єпископів і душпастирів, у відповіді Церкви звучить голос Ісуса Христа, голос правди про добро і зло. У словах, які промовляє Церква, в глибинах душі кожної людини відлунює голос Бога, який „один є Добрим” (пор. Мт.19,17), єдиний „є любов” (1Йо.4,8.16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через помазання Святим Духом ці лагідні, проте вимогливі слова стають світлом і життям для людини. Апостол Павло запрошує нас бути відважними, „здібність бо наша від Бога. Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, а з духу... Господь же – Дух, а де Господній Дух, там воля. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям відзеркалюємо Господню славу й преображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням господнього Духа” (2Кор.3,5-6. 17-18). </div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span> </div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Марія, Мати Милосердя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
118. Завершуючи ці роздуми, віддаємо Марії, Божій Матері та Матері Милосердя, себе самих разом зі стражданнями й радощами нашого життя, моральне життя вірних і людей доброї волі, а також дослідження богословів-моралістів. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія є Матір’ю Милосердя, тому що її Син Ісус Христос був посланий Отцем як об’явлення Божого милосердя (пор. Йо.3,16-18). Христос прийшов не засудити, а простити, виявити милосердя (пор. Мт.9,13). І найбільшим милосердям є те, що Він був посеред нас, закликаючи нас іти назустріч Йому та визнати, разом із Петром, що Він є „Сином живого Бога” (Мт.16,16). Жоден людський гріх не може стерти Божого милосердя або спинити його визвольну тріумфальну силу, – нам треба лише звернутися до Нього. Насправді гріх ще більше посилює світло любові Отця, який для того, щоб викупити раба, віддає в жертву свого Сина[181]: Відкуплення – це Його милосердя до нас. Це милосердя сягає своєї повноти в дарі Святого Духа, який порождує нове життя і вимагає його. Не має значення, як багато великих перешкод кладе на цьому шляху людська слабкість і гріх, – Дух, що відновлює лице землі (пор. Пс.104[103],30), уможливлює чудо досконалого сповнення добра. Ця віднова, що дає спроможність бути добрим, благородним, гарним, подобаючись Богові і скоряючись Його волі, є певним чином розквітом дару милосердя, який звільняє від служіння злу і дає силу не грішити більше. Цим даром нового життя Ісус робить нас учасниками своєї любові й провадить нас у Дусі до Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
119. Такою є втішаюча певність християнської віри, якій вона завдячує свій глибоко людський характер і свою надзвичайну простоту. Часом у дискусіях про нові складні моральні проблеми, здається, що християнська моральність надто вимоглива, важка для розуміння і майже неможлива до здійснення. Це неправда, оскільки християнська мораль, сприйнята в євангельській простоті, полягає в наслідуванні Ісуса Христа, у відданні себе Йому, щоб Він міг перетворити нас своєю ласкою, відновити нас своїм милосердям, дарами, які приходять до нас у живій єдності з Церквою. Святий Августин нагадує нам, що „той, хто хоче жити, має де жити, має все, необхідне для життя. Нехай лиш стане поруч, нехай вірить, хай належить до Христового Тіла, щоб мати життя в собі. Нехай не відходить від єдності з іншими”[182]. Таким чином, суттєвий зміст християнської моралі може зрозуміти – завдяки світлу Святого Духа – кожна людина, навіть найменш освічена, а передовсім та, яка здатна зберегти „простоту серця” (пор. Пс.86[85],11). З іншого боку, ця євангельська простота не відлучає нікого від бачення всієї складності реального життя, – скоріше вона може привести до правдивішого розуміння реальності, оскільки наслідування Христа допомагає поступово пізнати принципи автентичної християнської моралі й водночас додає життєву енергію, необхідну для її реалізації. Учительський Уряд Церква повинен піклуватися про те, щоб процес наслідування Христа органічно розвивався, щоб нічого не фальсифікувало й не прикривало пов’язаних із ним моральних вимог і всіх його наслідків. Той, хто любить Христа, дотримується заповідей (пор. Йо.14,15). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
120. Марія є Матір’ю Милосердя також тому, що їй Ісус довірив свою Церкву і все людство. Біля підніжжя хреста, приймаючи Йоана за свого сина й разом із Христом благаючи в Отця прощення для тих, які не знають, що чинять (пор. Лк.23,34), Марія, у досконалому послуху Духові, досвідчує багатство й універсальність Божої любові, яка розширює її серце, щоб прийняти в нього все людство. Таким чином, Марія стає Матір’ю нас усіх і кожного з нас, Матір’ю, що випрошує для нас Боже милосердя. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія є сяючим знаком і чудовим прикладом морального життя. „Її життя може служити зразком для кожного” – пише Св. Амвросій[183]. Звертаючись особливо до тих, які живуть у незайманості, але маючи на думці дійсність, доступну для кожного, він каже: „Першим стимулом для навчання є благородство вчителя. Хто благородніший від Божої Матері? Хто славніший від Тієї, яку вибрала сама Світлість?”[184] Марія плекає і вдосконалює свою свободу, віддаючи себе Богові й приймаючи в себе Божий дар. Вона береже у своєму незайманому лоні Воплоченого Божого Сина аж до Його народження, огортає Його турботою і виховує, супроводжує його в найвищому подвигу свободи, яким є певне пожертвування з власного життя. Віддаючи себе, Марія цілковито присвячується здійсненню задуму Бога, який віддає себе людям. Приймаючи події, які вона не завжди розуміла, і роздумуючи про них в своєму серці (пор. Лк.2,19), Вона стала зразком для тих, хто слухає слово Боже і зберігає його (пор. Лк.11,28), і заслужила титул „Престол Премудрості”. Цією Премудрістю є сам Ісус Христос, Одвічне Слово Боже, яке досконало виявляє і сповнює волю Отця (пор. Євр.10,5-10). Марія запрошує кожного прийняти цю Мудрість. Також і до нас Вона звертається зі словами, які промовила до слуг у Кані Галилейській під час весільного бенкету: „Що лиш скаже вам – робіть” (Йо.2,5). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія поділяє з нами нашу людську ситуацію, однак Вона цілковито відкрита дії Божої благодаті. Не знаючи гріха, Вона співчуває кожній немочі. Вона розуміє грішника й любить його материнською любов’ю. Саме з огляду на цю любов Вона завжди стоїть на боці правди й розділяє з Церквою турботу про невпинне нагадування моральних наказів, – завжди і всім. З цієї самої причини Вона не погоджується на те, щоб грішна людина була обманута тими, які стверджують, що з любові до неї виправдують її гріх, бо знає, що тоді жертва Христа, її Сина, може стати даремною. Жодне виправдання, яким ваблять філософські чи богословські доктрини, не може вчинити людину по-справжньому щасливою: лише Хрест і Слава Воскреслого Христа можуть дати мир її сумлінню та дарувати спасіння її життю. </div>
<br />
<i><b><span style="color: purple;">О Маріє,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">Мати Милосердя,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">споглянь на нас усіх,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">щоби Хрест Христовий</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">не став даремним,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">щоб людина не зійшла на манівці зі шляху добра,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">не втратила усвідомлення гріха,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">але зростала в надії до Бога,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">„багатого милосердям” (Еф.2,4),</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">щоби свобідно виконувала добрі вчинки,</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">які Бог заздалегідь приготував (пор. Еф.2,10),</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">і таким чином усім своїм життям була</span></b></i><br />
<i><b><span style="color: purple;">„на хвалу Його величі” (Еф.1,12). </span></b></i><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b><i>Дано в Римі, при соборі Святого Петра, 6 серпня 1993 р., у свято Преображення Господнього, на п’ятнадцятому році мого Понтифікату.</i></b></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">Іван Павло ІІ, Папа</span></b></span></div>
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>ПРИМІТКИ</b></i></span><br />
<span style="font-size: x-small;">[1][1] ІІ Ватиканський Собор, Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et Spes, 22.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[2][2] Пор. ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Церкву Lumen Gentium, 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[3][3] Пор.: Там само, 9.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[4][4] Gaudium et Spes, 4.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[5][5] Павло VI, Звернення до Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй (4 жовтня, 1965), 1//AAS 57 (1965) 878; пор.: Енцикліка Populorum Progressio (26 березня 1967), 13//AAS 59 (1967) 263-264.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[6][6] Пор.: Gaudium et Spes, 33.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[7][7] Lumen Gentium, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[8][8] Пій XII вказав на цей доктринальний розвиток; пор. „Radio Message” з нагоди П’ятдесятої річниці Енцикліки Rerum Novarum Лева XIII (1 червня 1941)//AAS 33 (1941) 195-205; також Іван XXIII, Енцикліка Mater et Magistra (15 травня 1961)//AAS 53 (1961) 410-413.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[9][9] Апостольський лист Spiritus Domini, (1 серпня 1987): AAS 79 (1987), 1374.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[10][10] Катехизм Католицької Церкви. – Вид. Синоду УГКЦ, 2002. – № 1692.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[11][11] Апостольська конституція Fidei Depositum (11 жовтня 1992), 4.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[12][12] Пор.: ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення Dei Verbum, 10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[13][13] Пор.: Апостольський лист Parati Semper до молоді світу з нагоди Міжнародного року молоді (31 травня 1985), 2-8//AAS 77 (1985) 581-600. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[14][14] ІІ Ватиканський Собор, Декрет про священичий вишкіл Optatam Totius, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[15][15] Енцикліка Redemptor Hominis (4 травня 1979), 13//AAS 71 (1979) 282.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[16][16] Там само, 10; loc. cit., 274.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[17][17] Hexameron, dies VI, sermo IX, 8, 50//CSEL 32, 241.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[18][18] Св. Лев Великий, Sermo XCII, розділ III//PL 54, 454.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[19][19] Св. Тома Аквінський, In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. Prologus: Opuscula Theologica, II, № 1129. – Ed. Taurinen. (1954) 245; пор.: Summa Theologiae, I-II, q. 91, a. 2; Катехизм Католицької Церкви, № 1955. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[20][20] Пор.: Св. Максим Ісповідник, Quaestiones ad Thalassium, Q. 64//PG 90, 723-728.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[21][21] Gaudium et Spes, 24.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[22][22] Катехизм Католицької Церкви, № 2070.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[23][23] In Johannis Evangelium Tractatus, 41, 10//CCL 36, 363.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[24][24] Пор. Св. Августин, De Sermone Domini in Monte, I, 1, 1//CCL 35, 1-2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[25][25] In Psalmum CXVIII Expositio, Sermo 18, 37//PL 15, 1541; пор.: St. Chromatius of Aquileia. Tractatus in Matthaeum, XX, I, 1-4//CCL 9/A, 291-292.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[26][26] Пор.: Kатехизм Католицької Церкви, № 1717.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[27][27] In Johannis Evangelium Tractatus, 41, 10//CCL 36, 363.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[28][28] Там само, 21, 8//CCL 36, 216.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[29][29] Там само, 82, 3//CCL 36, 533.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[30][30] De Spiritu et littera, 19, 34//CSEL 60, 187.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[31][31] Confessiones („Сповідь”), X, 29, 40//CCL 27, 176; пор.: De gratia el liberto arbitrio, XV//PL 44, 899.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[32][32] Пор.: De Spiritu et littera, 21, 36; 26, 46//CSEL 60, 189-190; 200-201.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[33][33] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Tteologiae, I-II, q. 106, a. 1, conclusio й ad 2-um.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[34][34] In Matthaeum, Hom. I, 1//PG 57, 15.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[35][35] Пор.: Св. Іриней, Adversus Haereses, IV, 26, 2-5//SCh 100/2, 718-729.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[36][36] Пор.: Св. Юстин, Apologia, I, 66//PG 6, 427-430.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[37][37] Пор.: 1 Пт. 2, 12 і далі; пор.: Didache, II, 2//Patres Apostolici. – ed. F. X. Funk, I, 6-9; Климент Олександрійський, Paedagogus, I, 10; II, 10//PG 8, 355-364; 497-536; Тертуліян, Apologeticum, IX, 8//CSEL, 69, 24.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[38][38] Пор.: Св. Ігнатій Антіохійський, Ad Magnesios, VI, 1-2//Patres Apostolici, – ed. F. X. Funk, I, 234-235; Св. Іриней, Adversus Haereses, IV, 33, 1. 6. 7//Sch 100/2, 802-805; 814-815; 816-819.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[39][39] Dei Verbum, 8.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[40][40] Пор.: Там само. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[41][41] Там само, 10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[42][42] CIC, кан. 747, 2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[43][43] Пор.: Dei Verbum, 7.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[44][44] Gaudim et Spes, 22.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[45][45] Optatam Totius, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[46][46] Gaudim et Spes, 62.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[47][47] Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[48][48] Пор.: Dei verbum, 10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[49][49] Пор.: І Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру Dei Filius, Розд. 4//DS, 3018.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[50][50] ІІ Ватиканський Собор, Декларація про відносини Церкви до нехристиянських релігій Nostra Aetate, 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[51][51] Пор. Gaudim et Spes, 43-44.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[52][52] ІІ Ватиканський Собор, Декларація про релігійну свободу Dignitatis Humanae, 1; пор.: Іван XXIII, Енцикліка Pacem in terris (11 квітня 1963)//ААS 55 (1963) 279; там само, 165; також Пій XII, „Radio Message” (24 грудня 1944)//AAS 37 (1945) 14.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[53][53] Dignitatis Humanae, 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[54][54] Пор.: Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979), 17//AAS 71 (1979) 295-300; Звернення до учасників п’ятого міжнародного колоквіуму юридичних студій (10 березня 1984), 4//Insegnamenti, VII 1 (1984), 656; Конгрегація у справах віровчення, Інструкція про християнську свободу і визволення Libertatis Conscientia (22 березня 1986), 19//AAS 79 (1987) 561.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[55][55] Пор.: Gaudim et Spes, 11.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[56][56] Там само, 17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[57][57] Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[58][58] Пор.: Dignitatis Humanae, 2; пор. також: Григорій XVI, Енцикліка Mirari Vos Arbitramur (15 квітня 1832)//Acta Gregorii Papae XVI, І, 169-174; Пій IX, Енцикліка Quanta Cura (8 грудня 1864)//Pius IX P.M. Acta, І, 3, 687-700; Лев ХIII, Енцикліка Libertas рraestantissimum (20 червня 1888)//Leonis XIII PM. Acta, VIII, Рим 1889, 212-246.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[59][59] A Letter Addressed to His Grace the Duke of Norfolk: Certain Difficulties Felt by Anglicans in Catholic Teaching (Uniform Edition: Longman, Green and Company, London, 1868-1881), vol. 2, p 250. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[60][60] Gaudim et Spes, 40 і 43.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[61][61] Пор.: Summa Theologiae, І-ІІ, q. 71, а. 6; див. також ad 5-um.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[62][62] Пор.: Пій ХІІ, Енцикліка Humani Generis (12 квітня 1950)//AAS 42 (1950) 561-562.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[63][63] Пор.: Тридентійський Собор, Сесія VI, Декрет про виправдання Cum hoc tempore, Канони 19-2//DS 1569-1571.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[64][64] Gaudim et Spes, 17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[65][65] De Hominis Opificio, Розд. 4//PG 44, 135-136.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[66][66] Gaudim et Spes, 36.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[67][67] Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[68][68] Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[69][69] Пор.: Summa Theologiae, І-ІІ, q. 93, а. 3, ad 2-um, цит.: Іван XXIII, Енцикліка Pacem in Terris (11 квітня 1963)//AAS 55 (1963) 271.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[70][70] Gaudim et Spes, 41.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[71][71] Св. Тома Аквінський, In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. Prologus: Opuscula Theologica, II, № 1129. – ed. Taurinen. (1954) 245.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[72][72] Пор.: Звернення до групи Єпископів зі Сполучених Штатів Америки з нагоди їх візиту „ad limina” (15 жовтня 1988), 6//Insegnamenti, XI, 3 (1988) 1228.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[73][73] Gaudim et Spes, 47.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[74][74] Лат.: „Бог завжди більший”. Пор.: Св. Августин, Enarratio in Psalmum LXII, 16//CCL 39, 804.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[75][75] Gaudim et Spes, 17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[76][76] Summa Theologiae, І-ІІ, q. 91, а. 2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[77][77] Пор.: Катехизм Католицької Церкви, № 1955.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[78][78] Dignitatis Humanae, 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[79][79] Contra Faustum, Кн. 22, Розд. 27//PL 42, 418.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[80][80] Summa Theologiae, I-II, q. 93, a.1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[81][81] Пор.: Там само, I-II, q. 90, a. 4, ad 1-um.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[82][82] Там само, I-II, q. 91, a. 2. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[83][83] Лев ХIII, Енцикліка Libertas рraestantissimum (20 червня 1888)//Leonis XIII P.M. Acta, VIII, Romae 1889, 219.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[84][84] Св. Тома Аквінський, Super Epistolam ad Romanos Lectura, розд. VIII, lect.1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[85][85] Пор.: Тридентійський собор, Сесія VІ, Декрет про виправдання Cum hoc tempore. Розд. 1//DS, 1521. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[86][86] Пор.: Вселенський Собор у Відні, Конституція Fidei catholicae//DS, 920; П’ятий Лятеранський Собор, булла Apostolici Regiminis//DS, 1440.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[87][87] Gaudium et Spes, 14.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[88][88] Пор.: Тридентійський собор, Сесія VІ, Декрет про виправдання Cum hoc tempore, Розд. 15//DS, 1544. Післясинодальне Апостольське повчання про примирення і покуту у місії Церкви цитує й інші тексти із Старого та Нового Завітів, що засуджують, як смертні гріхи певні способи поведінки, пов’язані з тілом. Пор.: Reconciliatio et Paenitentia (2 грудня 1984), 17//AAS 77 (1985) 218-223.[89][89] Gaudium et Spes, 51.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[90][90] Священна Конґреґація у справах віровчення. Інструкція про повагу до людського життя на його початку і гідність продовження людського роду Donum Vitae (22 лютого 1987), Вступ, 3//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 80 (1988) 74); пор.: Павло VI, Енцикліка Humanae vitae (25 липня 1968), 10//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю... (AAS 60 (1968) 487-488).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[91][91] Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris сonsortio (22 листопада 1981), 11// Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 74 (1982) 92).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[92][92] De Trinitate, XIV, 15, 21//CCL 50/A, 451.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[93][93] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, q. 94, a. 2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[94][94] Gaudim et Spes, 10; Священна Конґреґація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana (29 грудня 1975), 4//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 68 (1976) 80): „Але в дійсності Божественне Об’явлення і філософська мудрість у властивій ій сфері наголошують на автентичних вимогах людської природи. Таким чином, вони обов’язково виявляють існування незмінних законів, вписаних у конститутивні елементи людської природи, і які є ідентичними у всіх істотах, наділених розумом”. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[95][95] Gaudim et Spes, 29.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[96][96] Пор.: Там само, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[97][97] Там само, 10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[98][98] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, q. 108, a. 1. Факт, що моральні норми, навіть у контексті Нового Закону, не є просто формальними за характером, але мають визначений зміст, св. Тома базує на тому, що Слово прийняло на себе людську природу.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[99][99] Св. Вінкентій з Леріну, Commonitorium Primum, Розд. 23//PL 50, 668.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[100][100] Розвиток моральної доктрини Церкви відбувається подібно до доктрини віри (пор.: І Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру Dei Filius, Розд. 4//DS, 3020 і канон 4//DS, 3024). Слова, сказані Іваном XXIII на відкритті ІІ Ватиканського Собору, можна також застосувати до моральної доктрини: „Це тверде і незмінне вчення (мається на увазі християнська доктрина в її цілісності), якій належиться послух у вірі, потребує глибшого розуміння і застосування до потреб теперішнього часу. Бо, дійсно, одна річ це сам депозит віри, тобто істини, які містяться у нашій шанованій науці, а інша – це спосіб, що уможливлює викласти ці істини у тому самому змісті та значенні”//AAS 54 (1962) 792; пор.: „L’Osservatore Romano”, 12 жовтня 1962. – С. 2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[101][101] Gaudium et Spes, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[102][102] Там само.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[103][103] In II Librum Sentent, dist. 39, a. 1, q. 3, conclusio. – Ed. Ad Claras Aguas, II, 907 b.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[104][104] Промова (Загальна аудієнція, 17 серпня 1983), 2//„Insegnamenti”, VI, 2 (1983), 256.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[105][105] Найвища Священна Конґреґація Святого Офіціуму, Інструкція про ситуативну етику Contra doctrinam (2 лютого 1956)//AAS 48 (1956) 144.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[106][106] Іван Павло ІІ, Енцикліка Dominum et vivificantem (18 травня 1986), 43//AAS 78 (1986) 859; пор.: Gaudium et Spes, 16; Dignitatis humanae, 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[107][107] Gaudium et Spes, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[108][108] Пор.: Св. Тома Аквінський, De Veritate, q. 17, a. 4.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[109][109] Gaudium et Spes, 16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[110][110] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, II-II, q. 45, a.2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[111][111] Dignitatis humanae, 14.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[112][112] Dei Verbum, 5; пор.: І Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру Dei Filius, Розд. 3//DS, 3008.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[113][113] Dei Verbum, 5; пор.: Священна Конґреґація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana (29 грудня 1975), 10//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 68 (1976) 88-90).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[114][114] Пор.: Післясинодальне Апостольське повчання Reconciliatio et Paenitentia (2 грудня 1984), 17//AAS 77 (1985) 218-223.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[115][115] Тридентійський собор, Сесія VI, Декрет про виправдання Cum hoc tempore, Розд. 15//DS 1544; Канон 19//DS, 1569.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[116][116] Післясинодальне Апостольське повчання, Reconciliatio et Paenitentia (2 грудня 1984), 17//AAS 77 (1985) 221.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[117][117] Там само, 223.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[118][118] Там само, 222.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[119][119] Gaudium et Spes, 17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[120][120] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, q. 1, a. 3: „Idem sunt actus morales et actus humani”.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[121][121] De vita Moysis, II, 2-3//PG 44, 327-328. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[122][122] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, II-II, q. 148, a. 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[123][123] ІІ Ватиканський Собор у Душпастирській конституції про Церкву в сучасному світі роз’яснює: „Це стосується не лише християн, але й усіх людей доброї волі, в чиїх серцях утаєно діє Благодать; оскільки остаточне покликання людини походить від Бога і, таким чином, є універсальним, ми зобов’язані пам’ятати, що з допомогою Святого Духа всі мають можливість брати участь в Пасхальній Містерії у спосіб, відомий лише Богові”//, Gaudium et Spes 22.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[124][124] Tractatus ad Tiberium Diaconum sociosque, II. Responsiones ad Tiberium Diaconum sociosque//Св. Кирило Александрійський, In divi Johannis Evangelium, т. III. – ed. Philip Edward Pusey, Bruxelles, Culture et Civilisation (1965) 590.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[125][125] Пор.: Тридентійський Собор, Сесія VI, Декрет про виправдання Cum hoc tempore, Канон 19//DS, 1569. Див. також: Климент XI, Конституція Unigenitus Dei Filius (8 вересня 1713) проти помилок Пасхазія Квеснель (Paschasius Quesnel), № 53-56//DS, 2453-2456.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[126][126] Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, q. 18, a. 6.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[127][127] Катехизм Католицької Церкви, № 1761.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[128][128] Св. Тома Аквінський, In duo praecepta caritatis et in decem legis praecepta. De dilectione Dei: Opuscula Theologica, II, № 1168, Ed. Taurinen. (1954) 250.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[129][129] Св. Альфонс Марія де Ліґуорі, Pratica di amar Gesu Cristo, VII, 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[130][130] Пор.: Св. Тома Аквінський, Summa Theologiae, I-II, q. 100, a. 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[131][131] Післясинодальне Апостольське повчання Reconciliatio et Paenitentia (2 грудня 1984), 17 AAS 77 (1985) 221; пор. Павло VI, Звернення до членів Конґреґації Найсвятішого Ізбавителя [ЧНІ] (вересень 1967)//AAS 59 (1967) 962: „Треба бути обережними, щоб не поширювати серед вірних такої думки, наче б то після Собору в наш час дозволені певні вчинки, які раніше Церква визнавала злими за своєю природою. Хто ж не бачить, що так виникає моральний релятивізм, який може легко зруйнувати цілу доктринальну спадщину Церкви?”</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[132][132] Gaudium et Spes, 27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[133][133] Павло VI. Енцикліка Humanae vitae (25 липня 1968), 14//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 60 (1968) 490-491).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[134][134] Contra Mendacium, VII, 18//PL 40, 528; пор.: Св. Тома Аквінський, Quaestiones quodlibetales, IX, q. 7, a. 2; Катехизм Католицької Церкви, № 1753-1755.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[135][135] Dignitatis humanae, 7.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[136][136] Звернення до учасників Міжнародного конгресу морального богослов’я (10 Квітня 1986), 1//Insegnamenti, IX, 1 (1986) 970.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[137][137] Там само, 970-971.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[138][138] Пор.: Gaudium et Spes, 24.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[139][139] Пор.: Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979), 12//AAS 71 (1979), 280-281.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[140][140] Enarratio in Psalmum XCIX, 7//CCL 39, 1397.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[141][141] Пор.: Lumen gentium, 36; пор.: Енцикліка Redemptor hominis (4 березня 1979), 21//AAS 71 (1979) 316-317.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[142][142] Missale Romanum, In Passione S. Ioannis Baptistae, Collecta.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[143][143] S. Beda Ven., Homeliarum Evangelii Libri, II, 23//CCL 122, 556-557.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[144][144] Пор.: Gaudium et Spes, 27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[145][145] Ad Romanos, VI, 2-3//Patres Apostolici. – ed. F.X. Funk, I, 260-261.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[146][146] Moralia in Job, VII, 21, 24//PL 75, 778.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[147][147] „Summum crede nefas animam praeferre pudori et propter vitam vivendi perdere causas“: Satirae, VIII, 83-84.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[148][148] Apologia, II, 8//PG 6, 457-458.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[149][149] Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris сonsortio (22 листопада 1981) 33// Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (ААS 74 (1982) 120).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[150][150] Пор.: Там само, 34//Документи Католицької Церкви... (ААS 74 (1982) 123-125).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[151][151] Післясинодальне Апостольське повчання Reconciliatio et Paenitentia (2 грудня 1984), 34//ААS 77 (1985) 272.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[152][152] Павло VI. Енцикліка Humanae vitae (25 липня 1968), 29//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 60 (1968) 501).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[153][153] Gaudium et Spes, 25.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[154][154] Пор.: Енцикліка Centesimus аnnus (1 травня 1991), 24//Церква і соціальні проблеми. – Львів, 1993 (AAS 83 (1991) 821-822).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[155][155] Там само, 44//Церква і соціальні проблеми. – Львів, 1993 (AAS 83 (1991) 848-849); пор.: Лев XIII, Енцикліка Libertas Praestantissimum (20 червня 1888)//Leonis XIII P. M. Acta, VIII, Romae 1889, 224-226.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[156][156] Енцикліка Sollicitudo rei socialis (30 грудня 1987), 41//AAS 80 (1988), 571.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[157][157] Катехизм Католицької Церкви, № 2407.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[158][158] Пор.: Так само, № 2408-2413.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[159][159] Там само, № 2414.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[160][160] Пор.: Післясинодальне Апостольське повчання Christifideles laici (30 Грудня 1988), 42//AAS 81 (1989) 472-476.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[161][161] Енцикліка Centesimus аnnus (1 травня 1991), 46//Церква і соціальні проблеми. – Львів, 1993 (AAS 83 (1991) 850).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[162][162] Тридентійський собор, Сесія VI, Декрет про виправдання Cum hoc tempore, Розд. 11//DS, 1536; пор.: Канон 18//DS 1568: знані слова Св. Августина, які цитує Собор в наведеному тексті, взято з: De natura et gratia, 43, 40 (CSEL 60, 270).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[163][163] Oratio, I//PG 97, 805-806.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[164][164] Звернення до учасників курсу на тему відповідального батьківства (1 березня 1984), 4//Insegnamenti, VII, I (1984) 583. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">[165][165] De Interpellatione David, IV, 6, 22//CSEL 32/2, 283-284.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[166][166] Звернення до Єпископів CELAM (9 березня 1983), III//Insegnamenti, VI, 1 (1983) 698.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[167][167] Апостольське Повчання Evangelii Nuntiandi (8 грудня 1975), 75//AAS 68 (1976) 64.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[168][168] De Trinitate, XXIX, 9-10//CCL 4, 70.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[169][169] Lumen Gentium, 12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[170][170] Священна Конґреґація у справах віровчення. Інструкція про церковне покликання богословів Donum veritatis (24 травня 1990), 6//AAS 82 (1990) 1552.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[171][171] Звернення до професорів і студентів Папського Григоріанського Університету (15 грудня 1979), 6//Insegnamenti, II, 2 (1979) 1424.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[172][172] 172. Священна Конґреґація у справах віровчення. Інструкція про церковне покликання богословів Donum veritatis (24 травня 1990), 16//AAS 82 (1990) 1557.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[173][173] Пор.: CIC, кан. 252, 1; 659, 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[174][174] Пор.: І Ватиканський Собор, Догматична Конституція про Католицьку віру Dei Filius, Розд. 4//DS, 3016.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[175][175] Пор.: Павло VI, Енцикліка Humanae vitae (25 липня 1968), 28//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. – Інститут родини і подружнього життя УКУ/„Колесо”: Львів, 2008 (AAS 60 (1968) 501).</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[176][176] Священна Конґреґація католицького виховання, Formatio theologica futurorum sacerdotum („Богословська формація майбутніх священиків”) (22 лютого 1976), № 100. Пор. також: № 91-101, що представляє напрямки і умови для плідної віднови морального богослов’я.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[177][177] Священна Конґреґація у справах віровчення, Інструкція про Церковне покликaння богословів Donum veritatis (24 травня 1990), 11//AAS 82 (1990), 1554; пор. особливо № 32-39, присвячені проблемі розбіжностей.//Там само, loc. cit., 1562-1568.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[178] Lumen Gentium, 25.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[179] CIC, кан. 803, 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[180] Пор.: Там само, кан. 808.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[181] O inaestimabilis dilectio caritatis: ut servum redimeres, Filium tradidisti: Missale Romanum, In Resurrectione Domini, Praeconium pascale.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[182] In Johannis Evangelium Tractatus, 26, 13//CCL, 36, 266.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[183] De Virginibus, кн. II, розд. II, 15//PL 16, 222.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">[184] Там само, кн. II, розд. II, 7//PL 16, 220. </span><br />
<br />
<br />
Офіційний український текст енцикліки, затверджений Libreria Editrice Vaticana.<br />
<br />
З англійської переклала <b>Дзвінка Сов’як</b><br />
<br />
Наукова редакція за англійським, латинським, італійським та польським текстами: <b>Галина Кришталь, Петро Гусак</b><br />
<br />
Інститут родини та подружнього життя Українського Католицького Університету<br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1Joh5Z4ZxdKQH47ER2UNP4Fxr5b7_1Rhb" target="_blank">(pdf+ocr,91st.,ukr,3,53Mb)</a>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-55252849882153111382018-01-15T01:56:00.001-08:002018-01-15T02:34:09.535-08:00Енцикліка REDEMPTORIS MISSIO - «МІСІЯ ВІДКУПИТЕЛЯ» – Св. Івана Павла II (1990)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: x-large;">REDEMPTORIS MISSIO</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIrV2xh1c8dYOQGg2s60YNl39dC9Y5MQw_diEOlOZ7ad5L9L5VvFTqE2h9jrDgJTWXTZETafrm0zJwYovePa1dHsTG3XbkbxDgDBFiodL4uPoZ6o6g2zV9JFvu16jU5sTEh7652zntuGE/s1600/Sv_Ivan-Pavlo-II_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1196" data-original-width="709" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgIrV2xh1c8dYOQGg2s60YNl39dC9Y5MQw_diEOlOZ7ad5L9L5VvFTqE2h9jrDgJTWXTZETafrm0zJwYovePa1dHsTG3XbkbxDgDBFiodL4uPoZ6o6g2zV9JFvu16jU5sTEh7652zntuGE/s640/Sv_Ivan-Pavlo-II_sr.jpg" width="377" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">ЕНЦИКЛІКА</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="font-size: large;">ІВАНА ПАВЛА II</span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">МІСІЯ ВІДКУПИТЕЛЯ</span></b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmU9LXhbP9E4n2Oufwl-Tw493oq2StoRFUBYzGmrcewYdiOiNwrjQkQn0XHeco0XxH6_H4eqOIxXAVupsuif0Tojcu_DTvH9RNSbsUecsTyizsRMUoTJ2vLR7jsWc4QWsImsX8wW9JWQI/s1600/RM_cover_01_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1095" data-original-width="844" height="540" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjmU9LXhbP9E4n2Oufwl-Tw493oq2StoRFUBYzGmrcewYdiOiNwrjQkQn0XHeco0XxH6_H4eqOIxXAVupsuif0Tojcu_DTvH9RNSbsUecsTyizsRMUoTJ2vLR7jsWc4QWsImsX8wW9JWQI/s400/RM_cover_01_sr.jpg" width="377" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">Про постійну актуальність</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b><span style="font-size: large;">місійного послання</span></b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><br /></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: small;"><b>Преподобні Брати,</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: small;"><b>дорогі Сини й Дочки,</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: small;"><b>вітання Вам</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: small;"><b>і Апостольське Благословення!</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
1. МІСІЯ ХРИСТА ВІДКУПИТЕЛЯ, довірена Церкві, все ще далека від завершення. Наприкінці другого тисячоліття від Його приходу, окинувши поглядом людство, ми переконуємося, що ця місія перебуває все ще на початку і що ми повинні докласти усіх наших зусиль для служіння їй. Це Святий Дух підштовхує проповідувати великі Божі діла: «Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов’язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії» (1 Кр 9, 16). Від імені усієї Церкви я повинен повторити цей заклик святого Павла. Від самого початку мого понтифікату я вирішив подорожувати аж до кінців землі, щоб передати місійну турботу. І саме безпосередній контакт з народами, які не знають Христа, ще більше переконав мене в терміновості тієї діяльності, якій я присвячую цю енцикліку. Другий Ватиканський Собор мав намір відновити життя і діяльність Церкви згідно з потребами сучасного світу. Він наголосив на «місійності» Церкви, динамічно базуючи її та тій же троїстій місії. Місійний імпульс, отже, належить до внутрішньої природи християнського життя й також є натхненням для екуменізму – «щоб усі були одно..., щоб світ увірував, що Ти Мене послав» (Йо 17, 21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Собор приніс численні місійні плоди – повсюди зросла кількість місцевих Церков з власними єпископами, духовенством і людьми, що присвятили себе апостольству; християнські спільноти глибше проникають у життя народів; єднання між Церквами приводить до живого обміну духовними благами і дарами; євангельська діяльність мирян приводить до змін у церковному житті; Церкви власного права відкриваються для зустрічі, діалогу й співпраці з визнавцями інших християнських Церков та інших релігій. Насамперед утверджується нова свідомість того, що місія стосується усіх християн, усіх єпархій і парафій, церковних установ та організацій.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак у цій «новій весні» християнства не можна приховати негативної тенденції, перемогти яку покликаний цей документ. Ці особливі місії серед народів здаються сповільненими, що, безперечно, не відповідає вказівкам Собору і післясоборного навчання Церкви. Внутрішні й зовнішні труднощі послабили місійну діяльність Церкви щодо нехристиян, і це повинно турбувати віруючих у Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В історії ж Церкви місійний розмах завжди був ознакою життєвості, як і його послаблення є ознакою кризи віри1. Через 25 років після Собору і проголошення Декрету про місійну діяльність Церкви Ad gentes, через 15 років після Апостольського повчання Evangelii nuntiandi світлої пам’яті Папи Павла VI, продовжуючи специфічне навчання Церкви моїх попередників, я закликаю Церкву до відновлення місійної діяльності2.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Даний документ спрямований на внутрішні цілі – на відновлення віри і християнського життя, бо місії відновлюють Церкву; зміцнюють віру і християнську суть; дають християнському життю новий ентузіазм і нові тлумачення. Віра зміцнюється, коли вона передається! Нова євангелізація християнських народів знайде натхнення й підтримку у самовіддачі місійній діяльності. Щоб оголосити термінову потребу місійної євангелізації, ще більшою мірою мене схиляє те, що вона є першим служінням, яке Церква може виконати щодо кожної людини й усього людства в сучасному світі, котрому не чужі чудові досягнення, але який, як здається, втратив суть остаточних реалій та самого існування. «Христос Спаситель, – як я писав у першій Енцикліці, – вповні виявляє людину самій людині... Людина, яка хоче зрозуміти себе до кінця,... повинна наблизитись до Христа... Спасіння, яке прийшло через Хрест, надало людині остаточної гідності й суті існування у світі»3. Не бракує також інших причин і цілей – відповідь на численні прохання про документ такого роду, які до мене дійшли; зродження сумніву і нечіткості щодо місії серед народів; ствердження зусиль заслужених синів і дочок, що віддаються місійній праці, а також усіх тих, які їм допомагають; розбудження місійних покликань; заохочення богословів до поглиблення і систематичного вияснення різних аспектів місій; оживлення місій в особливому значенні, заохочуючи Церкви власного права, особливо молоді, до надсилання й приймання місіонерів; переконання нехристиян, а особливо влади країн, до яких спрямована місійна діяльність, що в неї одна мета – служіння людині, вказуючи їй Божу любов, яка виявилася в Ісусі Христі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. Усі народи, відкрийте двері Христові! Його Євангеліє нічого не відбирає у людської свободи, ні належної шани до культур, ані того, що є доброго в кожній релігії. Приймаючи Христа, відкрийтеся для остаточного Божого слова для того, в якому Бог дав Себе вповні пізнати і який вказав нам шлях, що веде до Нього. Кількість тих людей, які не знають Христа і не належать до Церкви, постійно зростає, а від закінчення Собору збільшилася майже вдвічі. Для цієї безмежної кількості людей, яких любить Отець, щодня них послав Свого Сина, очевидною є термінова потреба місії. Водночас наші часи дають Церкві у цій сфері нову можливість – занепад пригноблюючих ідеологій та політичних систем; відкриття кордонів і формування більш об’єднаного світу завдяки більшим можливостям взаємних контактів; зростаюче визнання серед народів тих євангельських цінностей, які Ісус втілив у Своєму житті (миру, справедливості, братерства, опіки над найменшими); бездушна форма економічного й технічного розвитку, яка схиляє до пошуку правди про Бога, про людину, про суть життя. Бог відкриває перед Церквою горизонти людства, більш готового для євангельського засіву. Здається, що надійшов час для використання усіх церковних сил у новій євангелізації та місії серед народів. Ніхто з віруючих в Христа, жодна церковна установа не може ухилитися від цього найважливішого обов’язку – проповідування Христа усім людям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. ІСУС ХРИСТОС – ЄДИНИЙ ВІДКУПИТЕЛЬ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
4. «Головним завданням Церкви усіх епох і особливо нашої, нагадував я в першій запланованій Енцикліці, є те, щоб вона спрямувала погляд людини, свідомість і досвід усього людства в бік Христової тайни»4.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Універсальна місія Церкви народжується з віри в Ісуса Христа, про що кожний вірний проголошує у визнанні тринітарної віри: «Вірую... в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками...</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Він задля нас, людей, і нашого ради спасення зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком»5. У події спасіння лежить спасіння всіх, «бо кожен охоплений Тайною спасіння, з кожним Христос у цій Тайні з’єднався раз і назавжди»6. Тільки у вірі місії знаходять зрозуміння й опору.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак з приводу сучасних змін і поширення нових богословських ідей дехто питає, чи місії серед нехристиян все ще актуальні? Чи не заступив їх міжрелігійний діалог? Чи їх достатньою метою не є людський розвиток? Чи повага до совісті й свободи людини не виключає будь-якої пропозиції навернення? Чи не можна осягнути спасіння у будь-якій релігії? Тоді для чого ж місії?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. Якщо ми повернемося до початків Церкви, то знайдемо чітке ствердження, що Христос є єдиним Спасителем (Йо 14, 6) усіх людей, Тим, хто може об’явити Бога що Нього привести. Юдейській релігійній владі, яка допитує Апостолів щодо зділення Петром кривого, він відповідає: «Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, Якого ви розіп’яли, а Якого Бог воскресив з мертвих, – ним цей стоїть здоровий перед вами... І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імени немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Ді 4, 10, 12). Це ствердження, спрямоване до синедріону, має універсальне значення, бо для всіх – юдеїв і поган – спасіння може прийти тільки від Ісуса Христа. Універсальність цього спасіння у Христі підтверджується всім Новим Завітом. Святий Павло визнає у воскреслому Христі «Господа»: «Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, – їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, – для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від Якого – все і для Якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через Якого усе, і ми через Нього» (1 Кр 8, 5). Єдиного Бога і єдиного Господа протиставлено численним «богам» та «панам», яких визнавав народ. Павло протистоїть політеїзмові релігійного середовища свого часу і виділяє вирішальну рису християнської віри – віру в єдиного Бога і в єдиного Господа, посланого Богом. У Євангелії від святого Йоана спасенний універсалізм містить в собі елементи Господнього посланництва ласки, правди, спасіння й об’явлення – Слово є справжнім світлом, «що просвітлює кожну людину» (Йо 1, 9); «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, – Той об’явив» (Йо 1,18; Мт 11, 27). Об’явлення Бога стає остаточним і повним через Його Єдинородного Сина: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через Пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, Якого зробив спадкоємцем усього і Яким створив віки» (Євр 1, 1; Йо 14, 6). У тому остаточному Слові Свого Об’явлення Бог дав Себе пізнати найповнішим чином. Він сказав людству, ким є. Це остаточне самооб’явлення Бога є основним мотивом, через який Церква є місійною по своїй природі. Вона не може не проповідувати Євангелія, тобто повноти правди, яку Бог дав нам пізнати про Самого Себе. Христос є єдиним посередником між Богом і людьми: «Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус, що дав Себе Самого як викуп за всіх: свідоцтво свого часу, на що я був поставлений проповідником та Апостолом, – правду кажу, не обманюю, – учителем поган у вірі й правді» (1 Тм 2, 5; Євр 4, 14). Тому люди можуть єднатися з Богом лише через посередництво Сина, під дією Духа. Це Його єдине й універсальне посередництво, далеке від того, щоб стати перешкодою у прагненні до Бога, є дорогою, встановленою Самим Богом, і Христос це повністю усвідомлює. Якщо і є різного роду й порядку посередництва, то однак, вони набирають свого значення і вартості лише з посередництва Христа, і не можна їх сприймати як рівнозначні та взаємодоповнюючі одне одного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Християнській вірі суперечить будь-який штучний поділ між Словом та Ісусом Христом. Святий Йоан виразно стверджує, що Слово, яке «споконвіку було Богом», є тим самим, яке «стало тілом» (Йо 1, 2). Ісус – це втілене Слово, єдина й неподільна Особа. Не можна також відділяти Ісуса від Христа, чи говорити про «історичного Ісуса», Який повинен би відрізнятися від «Христа віри». Церква знає і визнає Ісуса як «Христа, Бога живого Сина» (Мт 16, 16). Христос – це Ісус з Назарету. Він же є Божим Словом, яке стало людиною для спасіння усіх людей. У Христі «живе вся повнота Божества» (Кл 2, 9) і «від Його повноти прийняли всі ми» (Йо 1,16). «Єдинородний Син, що в Отцевому лоні», (Йо 1,18), є «улюбленим Сином, в Якому ми маємо відкуплення..., бо сподобалося Богові, щоб уся повнота перебувала в Ньому, і щоб через Нього примирити з Собою все чи то земне, а чи небесне, встановивши мир кров’ю Його хреста» (Кл 1, 13-14, 19-20). Саме та єдина в своєму роді винятковість Христа надає Йому абсолютного і універсального значення, і, будучи в історії, Він є осередком й метою історії7. «Я – Альфа і Омега, початок і кінець, перший і останній» (Одкр 22, 13). Отже, якщо слушно і корисно розважати над різними аспектами Христової тайни, то ніколи не можна губити з поля зору Його єдності. Відчуваючи потребу відкриття і оцінки різного роду дарів, насамперед духовних багатств, які Бог дав кожному народові, ми не можемо розглядати їх віддаленими від Ісуса Христа, Який стоїть у центрі Божого плану спасіння. Як «Божий Син через Своє втілення у певний спосіб з’єднався з кожною людиною», так «ми повинні визнати, що Святий Дух усім дає можливість дійти, Богу відомим способом, до участі у цій пасхальній тайні»8. Божим планом є «об’єднати все у Христі: небесне і земне» (Еф 1, 10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Віра в Христа – це пропозиція, спрямована до свободи людини</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. Термінова потреба місійної діяльності випливає також з корінної новизни життя, принесеної Христом, якою живуть Його учні. Це нове життя є Божим даром, людина ж повинна його прийняти і дозволити йому в собі зростати, якщо хоче реалізуватися до міри свого цілісного покликання на подобу Ісуса. Увесь Новий Завіт – це гімн на честь нового життя для того, хто вірить в Ісуса і живе в Його Церкві. Спасіння у Христі, про яке Церква свідчить і яке проповідує, є Божою само-комунікацією: «Любов не тільки творить добро, а й дає участь у самому житті Бога – Отця, Сина і Святого Духа. Бо той, хто любить, прагне дати самого себе»9. Бог дарує людині цю новизну життя. «Чи можна відкинути Христа і все те, що Він вніс в історію людини? Звичайно, що можна. Людина вільна. Людина може сказати Богові: «Ні». Але основне питання в тому, «чи можна»? І в ім’я чого «можна»?10</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. Сучасний світ схильний вести людину тільки до земних ідеалів. Чим, однак, стає людина без відкриття себе для Абсолюту? Відповідь – у досвіді кожної людини, але вписана також і в історію людства кров’ю, пролитою в ім’я ідеологій і через політичні режими, які хотіли будувати «нове людство» без Бога11. Зрештою, тим, хто турбується про збереження свободи совісті, Другий Ватиканський Собор відповідає: «Людська особа має право на релігійну свободу... Усі люди повинні бути вільні від примусу з боку як окремих людей, так і суспільних груп і будь-якої людської влади, щоб у релігійних справах нікого не примушувати до діяльності всупереч його совісті, ані не перешкоджати йому в індивідуальній, чи в поєднанні з іншими, приватній і громадській діяльності за власною совістю»12. Проповідування і свідчення про Христа, коли здійснюються у спосіб з повагою до совісті, не порушують свободи. Віра є пропозицією, даною вільному виборі людини, але її потрібно пропонувати, оскільки «маси мають право на пізнання багатств тайни Христа, в Якому, як ми вважаємо, все людство у несподіваній повноті може знайти все те, чого навпомацки шукає на тему Бога, людини та її призначення, життя і смерті, а також правди... Тому Церква зберігає свій місійний запал, а також прагне посилити його в цей історичний момент»13. Однак ще потрібно сказати словами Собору, що «через свою гідність усі люди, оскільки є особами, тобто істотами, обдарованими розумом і вільною волею, а тим самим особистою відповідальністю, зі своєї власної природи і з морального обов’язку змушені до пошуку правди, насамперед у сфері релігії. Вони також зобов’язані жити згідно з пізнаною правдою й усе своє життя звіряти з вимогами правди»14.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Церква – знак і знаряддя спасіння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. Першою, хто користає з благ спасіння, є Церква. Христос здобув її Своєю кров’ю (Ді 20, 28) і зробив Своєю співробітницею у справі універсального спасіння. Істинно, Христос живе у ній; є її Нареченим; ростить її; сповняє через неї Свою місію. Собор широко обсудив роль Церкви у спасінні людства. Приймаючи те, що Бог любить усіх людей і всім дає можливість спасіння (пop. 1 Тм 2,4)15, Церква визнає, що Бог встановив Христа єдиним Посередником, а вона сама була визначена універсальною тайною спасіння16: «Отже, до тієї католицької єдності Божого Народу... покликані всі люди і різним чином належать до неї чи їй підпорядковані як вірні католики, так і інші віруючі у Христа, як, зрештою, усі люди взагалі, з Божої ласки покликані до спасіння»17. Тому вкрай потрібно взаємно об’єднати ці дві правди, тобто реальну можливість спасіння у Христі для всіх людей і необхідність Церкви для реалізації цього спасіння. Вони обидві наближаються до зрозуміння єдиного таїнства спасіння, так що можемо засвідчувати Боже милосердя і нашу відповідальність. Спасіння, яке завжди є даром Духа, вимагає співпраці людини у спасінні як себе самої, так і інших. Так хотів Бог, і встановив Церкву й залучив її до плану спасіння: «Увесь народ Месії, – сказано на Соборі – поставлений Христом для спільноти життя, любові і правди, вживається Ним також як знаряддя спасіння усіх і посланий до усього світу як світло світу і сіль землі»18.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Спасіння дане усім людям</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Універсальність спасіння не означає, що його отримають тільки ті, які відкрито вірять в Ісуса й увійшли до Церкви. Якщо спасіння було призначене для усіх, то воно повинно бути конкретно дано всім. Однак очевидним є те, що сьогодні, як і раніше, багато людей не мають можливості пізнати чи прийняти Об’явлення Євангелія, і входу до Церкви. Вони живуть у суспільно-культурних умовах, які цього не дозволяють, а часто виховувалися в інших релігійних традиціях. Для них Христове спасіння є доступним силою благодаті, яка, хоч і має таїнственний зв’язок з Церквою, не впроваджує їх до неї формально, а освітлює їх, відповідно до їхнього внутрішнього і навколишнього становища. Ця ласка походить від Христа, є плодом Його жертви і уділяється Святим Духом; вона дозволяє, щоб кожен своєю добровільною співпрацею досягнув спасіння. Тому Собор, ствердивши центральне місце пасхальної тайни, говорить: «Це стосується не тільки вірних християн, а й усіх людей доброї волі, у серцях яких невидимим способом діє благодать. Оскільки Христос помер за всіх і остаточне покликання людини є одне, Боже, то ми повинні визнати, що Святий Дух жертвує усім можливість дійти, Богу відомим способом, до участі у цій пасхальній тайні»19.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Не можемо не говорити»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
(Ді 4, 20)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. Що ж іще сказати про вже згадані зауваження щодо місії серед народів? З повагою до всіх переконань і всякої думки ми насамперед з простотою повинні підтвердити нашу віру в Христа, Єдиного Спасителя людини, віру, яку ми отримали як дар з висоти без жодних наших заслуг. Ми промовляємо разом з Павлом: «Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує» (Рм 1, 16). Християнські мученики усіх часів, також і наших, віддали й віддають своє життя, щоб свідчити людям про ту віру, переконані, що кожна людина потребує Ісуса Христа, Який переміг гріх і смерть, поєднав людей з Богом. Христос проголосив Себе Божим Сином, тісно з’єднаним з Отцем, і був визнаний учнями, підтверджуючи Свої слова дивами і воскресінням. Церква доручає людям Євангеліє, пророчий документ, що відповідає вимогам і прагненням людського серця, який є завжди «Доброю Новиною». Церква не може не проповідувати, що Ісус прийшов, щоб об’явити обличчя Бога і заслужити, через хрест і воскресіння, спасіння для всіх людей. На запитання: «Чому місія?» ми відповідаємо вірою і досвідом Церкви, що відкритість людини для любові Христа є справжнім визволенням. У Ньому й тільки у Ньому ми визволяємося від всякого відчуження й загублення, від рабства гріха і смерті. Христос є справді «нашим миром» (Еф 2, 14) і «любов до Христа спонукує в нас цю думку» (2 Кр 5, 14), надаючи зміст і радість нашому життю. Місії є ділом віри, ознакою нашої віри у Христа і в Його любові до нас. Сьогоднішньою спокусою є приведення християнства до чисто людської мудрості, немовби до знання того, як добре жити. У значно секуляризованому світі наступила «поступова світськість спасіння», тому йде боротьба за людину, але за людину зменшену, зведену тільки до земного виміру. Ми ж знаємо, що Ісус прийшов, щоб принести повне спасіння, яке охоплює цілу людину і всіх людей, відкриваючи їх для чудових горизонтів Божого всиновлення. Чому місії? Тому, що нам, як святому Павлові, «була дана ця благодать: звістувати поганам незбагненне багатство Христа» (Еф 3, 8). Новизна життя у Ньому є «Доброю Новиною» для людини всіх часів, бо до неї покликані й призначені всі люди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усі її шукають, хоч часто з замішанням, тож мають право пізнати вартість цього дару і його прийняти. Церква, а в ній кожний християнин, не може приховувати, ані зберігати для себе цю новизну і це багатство, отримані від Божої доброти, щоб передавати їх усім людям. Ось чому місійна діяльність випливає не тільки з формального наказу Господа, а й з глибоких вимог Божого життя в нас. Ті, які належать до Католицької Церкви, повинні почувати себе привілейованими, а тому більш зобов’язаними давати свідчення віри і християнського життя як служби братам і належної відповіді Богу, пам’ятаючи, що «свій привілейований стан вони завдячують не власним заслугам, а особливій ласці Христа. Якщо ж цією ласкою не співдіяти думкою, словом і ділом, то вони не тільки не будуть спасенні, а будуть суджені ще суворіше»20.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. БОЖЕ ЦАРСТВО</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
12. «Багатий Своїм милосердям, Бог є Тим, Кого об’явив нам Ісус Христос як Отця. Він об’явив Його нам і вказав у Собі – Його Синові»21. Так я писав на початку своєї Енцикліки Dives in misericordia, вказуючи на те, яким чином Христос є об’явленням і втіленням милосердя Отця. Спасіння полягає у вірі й прийнятті таємниці Отця і Його любові, вказаної й дарованої в Ісусі за посередництвом Духа. Таким чином здійснюється Боже Царство, приготовлене уже Старим Завітом, звершене Христом і у Христі, що проповідується усім народом через Церкву, яка діє й молиться, щоб воно реалізувалося досконало й остаточно. Старий Завіт свідчить, що Бог вибрав Собі і сформував народ, щоб об’явити і втілити Свій намір любові. Однак водночасно Бог є Творцем і Отцем усіх людей, піклується про всіх, поширює на всіх Своє благословення (Бт 12,3) і з усіма укладає союз (Бт 9, 1). Ізраїль пізнає особистого Бога і Спасителя (Вт 4, 37; 7, 6; Іс 43, 1) і стає Його свідком і рупором серед народів. Протягом своєї історії Ізраїль усвідомлює собі, що його обрання носить універсальний характер (Іс 2, 2; 25, 6; 60, 1;Єрм 3, 17; 16, 19).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Христос уприсутнює Царство</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. Ісус з Назарету здійснює Божий план. Отримавши у Хрещенні Святого Духа, Він виявляє Своє покликання Месії: ходить по Галилеї й проповідує Боже Євангеліє, говорячи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр 1, 14; Мт 4, 17; Лк 4, 43). Проповідування й встановлення Божого Царства є предметом Його місії: «Я на це посланий» (Лк 4, 43). Що більше, Сам Ісус є «Доброю Новиною», як Він стверджує уже на початку посланництва у синагозі свого міста, відносячи до себе слова Ісаї про Помазаного, посланого Духом Господнім (Лк 4, 14-15). Оскільки Христос є «Доброю Новиною», у Ньому втілюється тотожність між посланням і посланим, між тим, що Він говорить, що робить і Ким є. Його сила, таємниця результативності Його діянь полягає у повному утотожненні з проголошеним Ним звіщенням: Він голосить «Добру Новину» не тільки через те, що говорить або що робить, а й через те, Ким є. Служіння Ісуса розкрите у контексті подорожі по Його землі. Обрій передпасхального посланництва концентрується на Ізраїлі; та все ж таки Ісус вносить новий елемент фундаментального означення. Есхатологічна реальність не відкладається до далекого приходу кінця світу, а стає близькою й починає здійснюватися. Боже Царство близько (Мр 1, 15), його прихід є предметом молитви (Мр 6, 10), віра уже зауважує його діяння у знаках, як ось, скажімо чудеса (Мт 11, 4), вигнання бісів (Мт 9, 32), проповідування Доброї Новини бідним (Лк 4, 18). У зустрічах Ісуса з поганами виразно видно, що доступ до Царства можна отримати за посередництвом віри й навернення (Мр 1, 15), а не просто через саму лише етнічну приналежність. Царство Ісуса є започаткуванням Божого Царства: Ісус Сам об’являє, хто є тим Богом, якого фамільярно називає «Авва», Отець (Мр 14, 36). Бог, насамперед об’явлений у притчах (Лк 15, 3; Мт 20, 1), є чутливим до потреб і страждань кожної людини: Він – Отець, переповнений любов’ю і співчуттям, Який вибачає і безкорисливо наділяє ласками, про які Його просять. Святий Йоан каже нам, що «Бог є любов» (1 Йо 4, 8). Тому кожна людина покликана «навернутися й повірити» у милосердну любов Бога до неї. Царство зростатиме тою мірою, в якій кожна людина навчиться звертатися до Бога у близькості молитви як до Отця (Лк 11, 2; Мт 23, 9) і буде прагнути виконати Його волю (Мт 7, 21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Ознаки й вимоги Царства</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Ісус поступово об’являє ознаки й вимоги Царства у Своїх словах, Своїх діях та Своїй особистості. Боже Царство призначене для всіх людей, бо всі покликані бути його членами. Для того, щоб наголосити на цьому, Ісус передусім наблизився до тих, які були на узбіччі суспільства. Їм першим проповідував Добру Новину. На початку свого служіння Він звіщає, що був посланий, щоб проповідувати Добру Новину (Лк 4, 18). Усім відкинутим й погордженим Ісус засвідчує: «Блаженні вбогі» (Лк 6, 20), а відсунутим на узбіччя дозволяє уже тепер зазнати визволення, коли «перебуває з ними», а навіть «їсть з ними» (Лк 5, 30; 15, 2), поводиться з ними, як із рівними Собі й приятелями (Лк 7, 34), дає їм відчути, що Бог їх любить, і таким чином об’являє Його безмежне милосердя до нужденних і грішників (Лк 15, 1).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Визволення і спасіння, яке приносить Боже Царство, доходить до людини як в її фізичному, так і в духовному вимірі. Для місійного служіння Ісуса важливими є два види дій – оздоровлення і відпущення гріхів. Численні оздоровлення характеризують Його величезне співчуття до людських нещасть, а водночас означають, що у Царстві більше не буде ані хвороб, ні страждань, і що Його посланництво від самого початку визволятиме від них людей. Для Ісуса оздоровлення є також знаком духовного спасіння, тобто визволенням від гріха. Оздоровляючи, Ісус закликає до віри, до навернення, до прощення (Лк 5, 24). Коли людина увірує, тоді оздоровлення підштовхує її іти далі, приводить до спасіння (Лк 18, 42). Звільнення від злого духа, що є найбільшим злом та символом гріха і бунту проти Бога, є знаком, що «прибуло до вас Царство Боже» (Мт 12, 28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. Мета Царства – змінити відносини між людьми, реалізується воно поступово, до міри того, як люди вчаться любити, прощати і взаємно служити один одному. Ісус звертається до всього Закону, зосереджуючи його на заповіді любові (Мт 22, 34; Лк 10, 25). Перед тим, як покинути своїх, Він дає їм «нову заповідь», «щоб ви любили один одного! Як Я був полюбив вас» (Йо 13,34; 15, 12). Любов, якою Ісус полюбив світ, знаходить свій найвищий вияв у жертві Його життя за людей (Йо 15,13), що виявляє любов Отця до світу (Йо 3, 16). Тому природа Царства – це єдність усіх людей між собою та Богом. Царство стосується усіх – людей, суспільства, цілого світу. Працювати для Царства значить визнавати і підтримувати Божий план, що присутній у людській історії і який перетворює її. Будувати Царство означає працювати на користь визволення людства від зла у всіх його формах. Коротко кажучи, Боже Царство – це вияв і втілення спасенного наміру у всій його повноті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Боже Царство втілюється і проголошується у воскреслому Христі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. Воскрешаючи Ісуса з мертвих, Бог переміг смерть і в Ньому започаткував Своє остаточне Царство. Під час Свого земного життя Ісус пророкує Царство, а після Своїх мук, воскресіння і вознесіння Він бере участь у владі Бога і в Його пануванні над світом (Мт 28, 18; Ді 2, 36; Еф 1, 18). Воскресіння надає універсального розмаху місії Христа, Його діяльності і усьому Його посланництву. Учні добре усвідомлюють собі, що Царство вже є присутнім в особі Ісуса й поступово будується в людині та у світі через таїнственний зв’язок з Його особою. Після воскресіння вони проповідують Царство, проголошуючи померлого і воскреслого Христа. Пилип в Самарії «звіщав їм Царство Боже й ім’я Ісуса Христа» (Ді 8, 12). Павло в Римі «проповідував Царство Боже й навчав про Господа Ісуса Христа» (Ді 28, 31). Перші християни також звіщали «Христове і Боже Царство» (Еф 5, 5; Одкр 11, 15; 12, 10), а також «вічне Царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа» (2 Пт 1, 11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме на звіщенні Ісуса Христа, з Яким утотожнюється Царство, концентрується навчання первісної Церкви. Як у ті часи, так і сьогодні потрібно поєднувати звіщення Божого Царства (зміст кериґми Ісуса) і проповідування події Ісуса Христа (яка є кериґмою Апостолів). Ці два звіщення взаємно доповнюють і пояснюють одне одного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Царство щодо Христа і Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
17. Сьогодні про Царство говориться багато, але не завжди згідно з sentire Ecclesiae. Існують концепції спасіння і місії, які можна назвати «антропоцентричними» у вузькому значенні цього слова, оскільки вони концентруються на земних потребах людини. У цій перспективі прагнуть, щоб Царство стало повністю людською й світською реальністю, у якій є програми і боротьба за суспільно-економічне, політичне, а також культурне визволення, але з обрієм, закритим на трансцендентому. Не можна заперечити, що також і в цьому напрямку є цінності, що заслуговують на підтримку, та все ж таки така концепція залишається обмеженою до царства людини, зменшеної на свій справжній глибокий вимір, і легко передається у якійсь ідеології земного поступу. А Боже Царство «не від цього світу..., не звідсіля» (Йо 18, 36). Існують також концепції, які зумисно наголошують на Царстві й охоче визначаються як такі, що ставлять Царство у центрі своїх ідей. Ці концепції змальовують образ Церкви, яка не думає про себе саму, а повністю займається наданням свідчення і служінням Царству. Говориться, що це «Церква для інших», так як і Христос є «людиною для інших». Завдання Церкви описується таким чином, немовби воно повинно іти у подвійному напрямку: з одного боку – поширення так званих «цінностей Царства», таких, як мир, справедливість, свобода, братство; з іншого – підтримка діалогу між народами, культурами, релігіями, щоб у взаємному збагаченні допомагати світові у віднові й більшому наближенні до Царства. Крім позитивних аспектів, ці концепції часто містять і негативні. Насамперед вони характеризують певним мовчанням щодо Христа. Царство, про яке вони говорять, опирається на «теоцентризм», оскільки, як вони трактують, Христа не може зрозуміти той, хто не сповідує християнської віри, тимчасом як різні народи, культури і релігії можуть знайтись в одній єдиній Божій реальності, незалежно від того, якою б не була назва. У зв’язку з цим вони надають першість таємниці сотворіння, яке віддзеркалюється у різнорідності культур і вірувань, але замовчують про таємницю відкуплення. Крім того, Царство, як вони його розуміють, призводить до спихання на узбіччя чи недооцінки Церкви. Це породжується реакцією на певний припустимий «еклезіоцентризм» майбутнього, а також тому, що вони уявляють Церкву звичайним знаком, не позбавленим, зрештою, багатозначності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18. Це не те Царство Боже, про яке ми знаємо з Об’явлення – Царство, яке не можна від’єднати ні від Христа, ні від Церкви. Як вже говорилося, Христос не тільки проповідував Царство. У Ньому самому це Царство втілилося і стало реальним. Так сталося не тільки через Його слова і Його діла, але «насамперед Царство виявляється в самій Особі Христа, Сина Божого і Сина Чоловічого, Який прийшов, «щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох» (Мр 10, 45)22. Боже Царство не є концепцією, доктриною, програмою, які можна довільно опрацьовувати, а насамперед Особою, яка має обличчя та ім’я Ісуса з Назарету, будучи образом невидимого Бога23. Якщо відірвати Царство від Ісуса, то немає більше Ним об’явленого Божого Царства і доходить до перекручення як суті Царства, якому загрожує перетворення у чисто людську чи ідеологічну мету, так і тотожності Христа, Який не постає більше, як Господь, Якому все повинно підкорятися (1 Кр 15, 27). Так само не можна відлучати Царства від Церкви. Безсумнівно, Церква не є метою сама по собі, будучи підпорядкованою Божому Царству, чиїм паростком, знаком і знаряддям вона є. Однак, відрізняючись від Христа і від Царства, Церква нерозривно з ними пов’язана. Христос обдарував Церкву, Своє тіло, повнотою благ і засобів спасіння. У ній живе Святий Дух, Який оживляє її своїми дарами і харизмами, освячує її, провадить і постійно відновлює24. Звідси особливий і єдиний зв’язок, який, справді не вилучаючи діянь Христа і Духа поза видимими межами Церкви, надає їй специфічної та остаточної ваги. Звідси також і особливий зв’язок Церкви з Божим і Христовим Царством, бо вона «отримує посланництво звіщення і прищеплення Царства... серед усіх народів»25.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. Реальність Царства розуміється саме в цьому повному сприйнятті. Без сумніву, воно потребує розвитку людських благ і цінностей, які можна слушно назвати «євангельськими», бо вони пов’язані з «Доброю Новиною». Однак підтримка їх, що також є завданням Церкви, не може бути відірвана, ані не може протиставлятися іншим її фундаментальним завданням, таким, як звіщення Христа і Його Євангелія, заснування і розвиток спільнот, які втілюють між людьми живий образ Царства. Не треба боятися потрапити через це у певну форму «еклезіоцентризму». Павло VI, який ствердив існування якнайтіснішого зв’язку «між Христом, Церквою і євангелізацією»26, сказав також, що Церква «не є метою самою по собі, а гаряче дбає, щоб бути повністю Христовою, у Христі і для Христа та повністю належати людям, бути серед людей і для людей»27.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Церква на служінні Царству</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. Церква по-справжньому і конкретно стоїть на службі Царству: насамперед звіщення, закликаюче до навернення, яке є першою й основною службою на користь приходу Царства до окремих людей і до людського суспільства. Есхатологічне спасіння розпочинається уже тепер в новизні життя у Христі: «Котрі ж прийняли Його – тим дано право дітьми Божими стати, які в ім’я Його вірують» (Йо 1, 12). Церква також служить Царству, закладаючи християнські спільноти та місцеві Церкви, ведучи їх до дозрівання віри і любові у відкритті до інших, у служінні людині і суспільству, у розумінні і повазі до людських установ. Крім того, Церква служить Царству, поширюючи у світі «євангельські цінності», які є виявом Царства і які допомагають людям у прийнятті Божого наміру І правдою є те, що реальність початку Царства може знаходитися також поза межами Церкви в усьому людстві, оскільки вона живе «євангельськими цінностями» і відкривається для діяльності Духа, який «віє, куди і як забажає» (Йо 3, 8). Потрібно, однак, відразу ж додати, що той дочасний вимір Царства є неповним, якщо його не пов’язати з Царством Христа, присутнім у Церкві і спрямованим до есхатологічної повноти28. Різноманітні перспективи Божого Царства29 не послаблюють основ і цілей місійної діяльності, а радше зміцнюють їх і розширюють. Церква є тайною спасіння для всього людства і її діяльність не обмежується тільки тими, які приймають її звернення. Вона є могутньою силою на дорозі людства до есхатологічного Царства, є знаком і ширителем євангельських цінностей між людьми30. До цього навернення, згідно з Божим замислом, Церква причиняється своїм свідченням і такою своєю діяльністю, як діалог, людський поступ, боротьба за справедливість і мир, виховання, піклування про хворих, допомога бідним і дітям, завжди маючи на увазі першість трансцендентних і духовних реалій, які лежать в основі есхатологічного спасіння. Церква служить Царству також завдяки своєму заступництву, бо воно за своєю природою є даром і ділом Божим, як пригадують нам євангельські притчі і сама молитва, якої навчав нас Ісус. Ми повинні просити про Царство, приймати його, дозволяти йому зростати у нас. Ми також повинні співпрацювати, щоб воно приймалося й зростало серед людей, аж поки Христос не «передасть царство Богові й Отцеві» і Бог не буде «усім в усьому» (1 Кр 15, 24; 28).</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ. СВЯТИЙ ДУХ – </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ГОЛОВНА ДІЙОВА ОСОБА МІСІЇ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
21. «На вершині месіянського посланництва Ісуса Святий Дух стає присутнім у пасхальній таємниці у повноті Своєї Божої підметовості, як Той, хто Сам повинен далі провадити діло спасення, вкорінене у жертві Христа. Без сумніву, це діло довірене Христом людям: Апостолам, Церкві. Незважаючи на це, у людях і через людей Святий Дух залишається першим і трансцендентним героєм його втілення в душі людини і в історії світу»31. Святий Дух є справді головним героєм усієї церковної місії. Його справа виразно відбивається у місії серед людей, як це виявляється у первісній Церкві у зв’язку з наверненням Корнилія (Ді 10, 1), з рішеннями щодо нових потреб (Ді 15, 1), з вибором терен і народів (Ді 16, 6). Дух діє за посередництвом Апостолів, але одночасно діє також у слухачах: «Через Його діяння Добра Новина одягається у тіло людських сердець і совісті й поширюється в історії. У всіх цих вимірах Святий Дух дає життя»32.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Послання «аж до краю землі»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. Усі євангелисти закінчують опис зустрічі Воскреслого зі своїми Апостолами місійним наказом: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи... (Ді 1, 8). Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 18; Мр 16, 15; Лк 24, 46; Йо 20, 21). Це послання є посланням у Дусі, яке виразно видно з Йоанового тексту: Христос посилає Своїх у світ, як Отець послав Його, і тому дає їм Духа. Зі свого боку, Лука приєднує своє близьке свідчення, яке Апостоли повинні будуть давати Христові за діянням Духа, котрий зробить їх здатними виконати отриманий наказ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. Різні форми «місійного мандату» містять у собі спільні пункти та певні типові наголоси; два елементи, проте знаходяться у всіх версіях. Насамперед це універсальний вимір завдання, довіреного Апостолам: «всі народи» (Мт 28, 19); «по всьому світу... всякому творінню» (Мр 16, 15); «усім народам» (Лк 24, 47); «аж до краю землі» (Ді 1, 8). На другому місці – запевнення, дане їм Господом, що у цьому завданні вони не будуть самотні, а отримають здатність і засоби, щоб провадити свою місію. Це – присутність і сила Духа та допомога Ісуса: «Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм» (Мр 16, 20). Якщо йдеться про розміщення наголосів в описах послання Апостолів, то Марко представляє місію як проповідування, або кериґму: «Проповідуйте Євангелію» (Мр 16, 15). Метою євангелиста є допровадження читачів до повторення визнання віри Петра: «Ти – Христос» (Мр 8, 29) і до того, щоб вони говорили, як свого часу римський сотник до Ісуса, померлого на хресті: «Чоловік цей справді був Син Божий» (Мр 15, 39). У Матея наголос лягає на заснуванні і навчанні Церкви (Мт 28, 19; 16, 18). Місійний наказ у його сприйнятті вказує на те, що проповідування Євангелія повинно доповнюватися відповідною церковною і сакраментальною катехизою. Лука представляє посланництво Апостолів як свідчення (Лк 24, 48; Ді 1, 8), що стосується насамперед воскресіння (Ді 1, 22). Місіонер покликаний вірити в євангельську силу зміни і до проповідування того, що Лука так добре розкриває у своєму Євангелії, а саме відкритості на любов і Боже милосердя, досвіду цілковитого визволення, сягаючого аж до коріння всякого зла, до гріха. Тільки Йоан виразно говорить про послання (цей вислів етимологічно значить те саме, що й місія) і безпосередньо поєднує місію, яку Ісус довірив Своїм учням, з посланництвом, яке Він Сам отримав від Отця: «Як Мене послав Отець, так Я посилаю вас» (Йо 20, 21). Ісус говорить до Отця: «Як послав єси мене у світ, так послав і Я їх у світ» (Йо 17, 18). Уся місійна суть Євангелія від Йоана знаходить свій вияв у «архиєрейській молитві»: «Щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і Тобою посланого – Ісуса Христа» (Йо 17, 3). Остаточною метою місії є надання участі в єдності, яка існує між Отцем і Сином. Учні повинні жити в єдності між собою, триваючи в Отці і Сині, «щоб світ увірував» (Йо 17, 21). Це дуже важливий місійний текст, який дозволяє зрозуміти, що, на подобу Церкви, яка живе єдністю у любові, про вартість місіонера свідчить насамперед те, ким він є, а тільки потім, що він говорить чи робить. Чотири Євангелії, за фундаментальної єдності самої місії, виявляють певний плюралізм, який віддзеркалює досвід і різні ситуації перших християнських спільнот. Він є плодом динамічного імпульсу самого Духа; він заохочує звернути увагу на різні місійні харизми та різноманітні умови як людські, так і оточуючого середовища. Усі євангелисти, однак, підкреслюють, що місія учнів є співпрацею з місією Христа: «Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28, 20). Тому місія не опирається на людські здібності, а на силу Воскреслого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Святий Дух керує місією</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
24. Місія Церкви, як і місія Ісуса, є ділом Бога, або, як часто зазначає святий Лука, – ділом Святого Духа. Після воскресіння і вознесіння Ісуса Апостоли переживають великий досвід, який їх змінює – П’ятдесятницю. Прихід Святого Духа робить з них свідків і пророків (Ді 1, 8; 2, 17), вливаючи в них спокійну відвагу, яка їх побуджує до передавання іншим свого досвіду Ісуса і оживляючої їхньої надії. Дух робить так, щоб вони стали здатними дати свідчення про Ісуса з «відкритістю»33. Коли проповідники Євангелія вирушають з Єрусалиму, Дух, як видається, ще більше набирає ролі «провідника» у виборі як осіб, так і доріг для місії. Його діяння особливо виявляється в імпульсі, даному місії, яка, згідно зі словами Христа, фактично поширюється з Єрусалиму на цілу Юдею і Самарію, аж до краю землі. Апостольські діяння приводять шість скорочень «місійних промов», звернених до юдеїв на початку Церкви (Ді 2, 22; 3, 12; 4, 9; 5, 29; 10, 34; 13, 16). Ці взірцеві промови, проголошені Петром і Павлом, звіщають Ісуса і закликають до «навернення», тобто до прийняття Ісуса з вірою, і до того, щоб дозволити Святому Духові перетворити нас у Нього. Павла і Варнаву Святий Дух підштовхує звернутися до поган (Ді 13, 46), що не проходить без напруження труднощів. Як повинні переживати свою віру і Ісуса навернені погани? Чи для них є зобов’язуючою традиція юдаїзму і закон обрізування? На першому Соборі, який об’єднує довкола Апостолів відповідальних за різні Церкви, приймається рішення, визнане, за своїм походженням, від Духа – для поганина не обов’язково підлягати Закону, щоб стати християнином (Ді 15, 5; 11, 28). Відтоді Церква широко відкриває свої двері і стає таким домом, до якого всі можуть увійти і почуватися, як у себе вдома, зберігаючи власну культуру і власні традиції, лиш би вони не суперечили Євангелії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
25. Місіонери йшли тією самою дорогою, беручи до уваги сподівання і надії, тривоги й страждання та культуру людей, щоб звіщати їм спасіння у Христі. Промови в Лістрі і в Атенах (Ді 14, 15; 17, 22) визнані зразковими для євангелізації поган, в яких Павло вступає в діалог з культурними і релігійними цінностями різних народів. Мешканцям Лікаонії, які визнавали космічну релігію, він пригадує релігійний досвід щодо космосу; з греками розмовляє про філософію і цитує їхніх поетів (Ді 17, 18). Бог, Якого він прагне об’явити, вже присутній в їхньому житті. Це Він створив їх і таємничим чином керує народами та історією. Та все ж таки, щоб визнати правдивого Бога, потрібно покинути несправжніх богів, яких вони самі собі вигадали, і відкритися для Того, Якого Бог послав, щоб вивести їх з незнання і відповісти на сподівання їхніх сердець. Ці промови є прикладом інкультурації Євангелія. Під впливом Святого Духа християнська віра рішуче відкривається для «народів» і свідчення про Христа поширюється на найважливіші осередки східної частини басейну Середземного моря, щоб згодом досягнути Риму і західних кордонів. Це Дух закликає іти щораз далі, і не тільки в географічному плані, а й закликає також переступати етнічні і релігійні бар’єри зі справді вселенською місією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Святий Дух вчиняє місійною всю Церкву</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. Святий Дух закликає групу вірних стати спільнотою, стати Церквою. Після першого виступу Петра в День П’ятдесятниці і навернень, які сталися після цього, утворюється перша спільнота (Ді 2, 42; 4, 32). Однією з головних цілей місії є збирання людей у слуханні Євангелія в братській спільноті, на молитву і Євхаристію. Стати «братською спільнотою» (koinonia) значить мати «одне серце й одну душу» (Ді 4, 32), утворюючи спільність під кожним кутом зору – людським, духовним і матеріальним, бо справжня християнська спільнота займається також і розподілом земних благ, щоб не було бідних і щоб усі могли мати доступ до цих благ, «кожному за його потребою» (Ді 2, 45; 4, 35). Перші спільноти, випромінюючі «радість і простоту серця» (Ді 2, 46), були відкритими й місійними, «втішалися любов’ю всього люду» (Ді 2, 47). Місія, перш ніж стати діяльністю, є свідченням і випромінюванням34.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
27. Діяння Апостолів виявляють, що місія, насамперед спрямована до Ізраїля, а потім до інших народів, розвивається на численних теренах. Передовсім є група дванадцяти Апостолів, яка, як єдине ціле, під керівництвом Петра проповідує Добру Новину. Далі йде ціла спільнота вірних, яка своїм способом життя і діяльності приносить свідоцтво Господеві та навертає поган (Ді 2, 46). Є також і особливі посланці, призначені звіщати Євангеліє. Таким чином християнська спільнота Антіохії послала своїх членів на місію. Після посту, молитви і святкування Євхаристії вона усвідомлює, що Дух вибрав Павла і Варнаву для того, щоб бути посланими (Ді 13, 1). На своїх початках, отже, місія розуміється як завдання спільноти й відповідальність місцевої Церкви, яка посилає «місіонерів», щоб звернутися до нових країв. Крім тих посланців були також й інші місіонери, що «спонтанно» давали свідчення цієї новини, яка змінила їхнє життя, і єднали ці згодом новоутворені спільноти з апостольською Церквою. Читання Діянь Апостолів дозволяє нам зрозуміти, що на початках Церкви місія серед народів, маючи також «довічних» місіонерів, які присвятили себе їй завдяки особливому покликанню, вважалася прородним плодом християнського життя, щоденним завданням для кожного віруючого через особисте свідчення і виразне звіщення, там, де це тільки було можливим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Святий Дух присутній та діє у кожному часі і в кожному місці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
28. Святий Дух об’являється особливим способом у Церкві та її членах, та все ж таки Його присутність і діяльність повсюдна, без просторових і часових обмежень35. Другий Ватиканський Собор пригадує діяння Духа у серці кожної людини через «насіння Слова», у релігійних ініціативах, в людських зусиллях, спрямованих до правди, до добра, до Бога36. Святий Дух вділяє людині «світла й сил, щоб вона була здатна відповісти своєму найвищому покликанню»; завдяки Духові, «людина через віру доходить до споглядання й розуміння таємниці Божого плану»; що більше, «ми повинні визнати що Святий Дух усім жертвує можливість Богу відомим способом прийти до участі у пасхальному таїнстві»37. Церква знає, що людина, «підштовхнута Духом, не може бути байдужою до релігійної проблеми» і «завжди буде прагнути пізнати, хоч і нечітко, якою є суть нашого життя, праці і смерті38. Дух, отже, знаходиться при самому джерелі існування та релігійних проблем людини, які випливають не тільки з дотикальних ситуацій, а зі самої структури її буття39. Присутність і діяльність Духа стосується не тільки одиниць, а й суспільства історії, народів, культур, релігії. Дух стоїть при джерелі благородних ідеалів і спрямованих на добро ініціатив людства: «З предивним провидінням він керує плином часу і відновлює обличчя землі»40. Воскреслий Христос «діє в серцях людей силою Свого Духа, не тільки розбуджуючи прагнення майбутнього віку, але, тим самим, оживляючи, очищаючи й зміцнюючи ті благородні прагнення, завдяки яким людська сім’я прагне зробити своє життя більш гуманним та підкорити цій меті всю землю»41. Завжди той же самий Дух засіює «насіння Слова», присутнє в обрядах та культурах, і готує їх для зрілості у Христі42.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
29. Отже, Дух, який «віє, куди забажає» (Йо 3, 8), і який «вже діяв у світі, раніше, ніж Христос був звеличений»43, Дух, який «наповнює всесвіт і – як Вседержитель – знає кожне слово» (Муд 1, 7), схиляє до широкого відкриття очей, щоб замислитись над Його діяльністю, присутньою у кожному часі і в кожному місці44. Це заклик, який я сам багаторазово повторював і який супроводжував мене у зустрічах з різними народами. Ставлення Церкви до інших релігій означено подвійною повагою, «повагою до людини в її пошуку відповіді на найглибші життєві питання і повагою до діяння Духа в людині»45. Міжрелігійна зустріч в Асижі, попри її неоднозначну інтерпретацію, була виявом мого переконання, що «всяку справжню молитву викликає Святий Дух, таємничо присутній у серці кожної людини»46. Це той самий Дух, який діяв у втіленні, житті, смерті і воскресінні Ісуса і діє у Церкві. Отже, Він не є альтернативним щодо Христа, ані не заповнює свого роду порожнечі, яка, за певними гіпотезами, повинна би існувати між Христом і Логосом. Коли Святий Дух діє у серцях людей і в історії народів, в культурах і релігіях, Він охоплює роль євангельського приготування47 і не може не мати відношення з Христом, Словом, яке стало тілом через Духа, щоб Він, «досконалий Чоловік, спас усіх і все у собі поєднав»48. Загальноприсутньої діяльності Духа не можна також відділяти від Його специфічної діяльності у тілі Христа, яким є Церква. Бо це завжди той самий Дух, який діє як тоді, коли дає життя Церкві і закликає її звіщати Христа, так і тоді, коли розсіює й розвиває Свої дари у всіх людях і народах, ведучи Церкву до відкриття, розвитку і прийняття їх через діалог. Будь-яку присутність Духа потрібно сприймати з повагою і вдячністю, але розпізнання її належить Церкві, якій Христос дав Свого Духа, щоб вести її до повної правди (Йо 16, 13).<br />
<br />
</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місійна діяльність знаходиться ще на самому початку</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
30. Наш час, коли людство перебуває в стані змін і пошуку, потребує оживлення місійної діяльності Церкви. Обрії та можливості місії розширюються і ми, християни, повинні сповнитись апостольською відвагою, опертою на довір’ї у Дусі. Він є головним героєм місії! В історії людства численними є переломи епох, які викликають місійний динамізм, а Церква, ведена й керована Духом, завжди відповідала на них щиро й далекоглядно. Тож і плодів не бракувало. Недавно святкували ми тисячоліття євангелізації Руси і слов’янських народів, а незадовго будемо святкувати п’ятисотліття євангелізації Америк. Так само під час мого понтифікату урочисто згадувалося перше століття місій в різних країнах Азії, Африки й Океанії. Сьогодні Церква повинна підставляти плече усім іншим викликам, орієнтуючись на нові горизонти як в першій місії серед народів, так і в новій євангелізації народів, яким Христа уже сповістили. Сьогодні від усіх християн, від усіх помісних Церков та від Вселенської Церкви вимагається та сама відвага, яка керувала місіонерами минулого, та сама готовність слухання голосу Святого Духа.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>IV. БЕЗМЕЖНІ ГОРИЗОНТИ МІСІЇ «ДО НАРОДІВ»</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
31. Господь Ісус розіслав усіх Своїх Апостолів до всіх людей, і до всіх місць землі. Через Апостолів Церква отримала вселенську місію, яка не має меж і стосується спасіння у всій його цілісності, згідно з повнотою життя, яку приніс Христос (Йо 10, 10). Він був післаний, «щоб виявити Божу любов та прищепити її усім людям і народам»49. Це одна, єдина місія, яка має те саме джерело і мету, але в її лоні існують різні завдання і діяння. Насамперед є діяльність місійна, яку ми називаємо місією до народів (ad gentes), згідно з соборним Декретом. Тут ідеться про головну діяльність Церкви, основну й ніколи незавершувану. Церква «не може ухилятися від постійної місії несення Євангелія людям – мільйонам чоловіків і жінок, які досі не знають Христа, Відкупителя людини. Саме це є особливим місійним завданням, яке Ісус довірив і щоденно знову довіряє Своїй Церкві»50.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Складна і змінна релігійна ситуація</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
32. Сьогодні ми стоїмо перед значно урізноманітненою і змінною релігійною ситуацією – народи перебувають у фазі змін; суспільні та релігійні реалії, які колись були зрозумілими й визначеними, сьогодні переживають труднощі. Досить пригадати деякі явища, як урбанізація, масові міграції, переміщення біженців, дехристиянізація історично-християнських країн, значний вплив Євангелія і євангельських цінностей в країнах з нехристиянською більшістю населення, але й водночас поширення месіянізмів та релігійних сект. Ця радикальна зміна релігійної та суспільної ситуації ускладнює конкретне застосування певних розрізнень і церковних категорій, до яких ми були призвичаєні. Вже перед Собором говорилося про деякі митрополії чи християнські землі, які стали «місійними країнами», а з плином часу ситуація, безсумнівно, не покращилася. Водночас місійна справа дала багаті плоди в усіх частинах світу, тож постали численні Церкви, часом настільки сильні й розвинуті, що з успіхом можуть дбати про потреби своїх власних спільнот, а також посилати людей, які присвятили себе євангелізації, до інших Церков та на інші території. Звідси зродився контраст з землями давнього християнства, які потребують нової євангелізації. Деякі у зв’язку з цим запитують, чи все ще потрібно говорити про специфічну місійну діяльність або про її визначені середовища, чи прийняти існування однієї, єдиної місійної ситуації, в результаті чого діятиме тільки одна, єдина, всюди однакова місія. Складність у розшифруванні цієї важкої й мінливої, стосовно наказу, євангелізації реальності виявляється вже у «місійному словниковому запасі». Наприклад, певну стурбованість викликає застосування термінів «місії» і «місіонери», які використовуються все менше і вважаються застарілими у зв’язку з негативним історичним резонансом; надається перевага іменникові «місія» в однині і прикметникові «місійний» для визначення усієї діяльності Церкви. Ці спроби вказують на реальну зміну, яка має позитивні риси. Так званий повторний прихід, або повернення місій до єдиної місії Церкви, залучення місіології до еклезіології і введення їх обидвох у тринітарний план спасіння дали нове дихання самій місійній діяльності, яка більше не розглядається як побічне завдання Церкви, а як центральне завдання її життя, як основний обов’язок усього Божого Народу. Потрібно, однак, стерегтися ризику вирівнювання дуже різних ситуацій та зменшення, якщо не самого зникнення, місій та послання місіонерів до народів. Та ідея, що вся Церква є місійною, не суперечить існуванню специфічної місії до народів, так як ідея, що всі католики повинні бути місіонерами, не суперечить тому, що є «місіонери до народів на все життя» з особливого покликання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місії до народів зберігають свою цінність</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
33. Різні форми діяльності всередині однієї єдиної місії Церкви випливають не з причин, що належать до самої її істоти, а з різних обставин, в яких вони реалізуються51. Зважаючи на сьогоднішній світ з точки зору євангелізації, можна виділити три ситуації. Насамперед це ситуація, до якої спрямована місійна діяльність Церкви: народи, групи людей, суспільно-культурні середовища, в яких Христос і Його Євангеліє невідомі або в яких не вистачає зрілих християнських спільнот, щоб втілювати віру у власне середовище і проповідувати її іншим групам людей. Саме такою є місія до народів52. Крім того, є християнські спільноти, які володіють відповідними й надійними церковними структурами, мають в собі полум’я віри і життя, променіють свідченням Євангелія у своєму середовищі й почуваються зобов’язаними до цієї вселенської місії. Через них здійснюється душпастирська діяльність Церкви. Існує, нарешті, середня ситуація, особливо в країнах християнської давнини, а часом і в нових Церквах, де цілі групи охрещених втратили живу віру або навіть не вважають себе більше членами Церкви, ведучи життя, далеке від Христа і від Його Євангелія. У цьому випадку з’являється потреба «нової євангелізації», або «повторної євангелізації».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. Адресатами специфічної місійної діяльності, або місії до народів, є «народи і суспільні групи, ще не віруючі у Христа», «ті, які є далеко від Христа», в яких Церква «ще не пустила коріння»53, культура яких ще на зазнала впливу Євангелія54. Вона відрізняється від інших форм церковної діяльності, бо спрямована до нехристиянських груп і середовищ через відсутність чи нестачу звіщення Євангелії і присутності Церкви. Тому вона визначається як справа проповідування Христа і Його Євангелія, будування місцевої Церкви, поширення цінностей Царства. Особливість цієї місії до народів випливає з того, що вона спрямована до нехристиян. Тому потрібно дбати про те, щоб це «специфічне місійне завдання, яке Ісус довірив і щоденно доручає своїй Церкві»55, не стало спрощеним у глобальній місії всього Божого Народу, а згодом занедбаним чи забутим. Водночас межі між душпастирською опікою над вірними, новою євангелізацією і специфічною місійною діяльністю не можуть бути виразно визначеними, тож неможливо утворити між ними бар’єри чи замкнуті простори. Та все ж таки не можна втрачати прагнення до звіщення і заснування нових Церков серед народів і груп людей, в яких їх ще немає, оскільки це перше завдання Церкви, яка була послана до всіх народів, аж до краю землі. Без місії до народів сам місійний вимір Церкви був би позбавлений свого основного значення і свого взірцевого виконання. Потрібно також відзначити реальну й зростаючу взаємозалежність між різними формами спасенної діяльності Церкви, кожна з яких має вплив на інші, стимулює їх та допомагає. Місійний динамізм створює обмін між Церквами і веде до внутрішнього світу, викликаючи позитивний вплив під кожним оглядом. Наприклад, християнські Церкви, що мають давнє коріння, змагаючись з драматичним завданням нової євангелізації, щораз краще розуміють, що не можуть бути місійними щодо нехристиян інших країн і континентів, якщо не будуть направду турбуватися про нехристиян у власному домі: місійність внутрішня (ad intra) є вірогідним знаком і стимулом для місійності зовнішньої (ad extra), і навпаки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>До усіх народів, незважаючи на труднощі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
35. Місія до людей має перед собою величезне завдання, яке ніколи цілковито не вичерпається. Навпаки, як з огляду на кількість, на демографічний приріст, так і з суспільно-культурної точки зору, з огляду на появу нових відносин, контактів, ситуацій, які змінюються, виглядає, що її горизонти будуть розширюватися. Завдання звіщення Ісуса Христа усім народам постає як величезне й непропорційне до людських сил Церкви. Труднощі здаються непереможними й могли б призвести до знеохочення, якби йшлося тільки про людське діло. До деяких країн місіонерам вхід заборонений, в інших заборонена не тільки євангелізація, а й навернення, і навіть християнський культ. Подекуди існують проблеми культурного походження. Передавання євангельського послання виглядає малозначущим або незрозумілим, а навернення трактується як покидання власного народу і власної культури.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
36. Не бракує також і внутрішніх труднощів серед Божого народу, більше того, вони є дуже болісними. Вже мій попередник Павло VI ставив на першому місці «нестачу запалу, випливаючого з середини; який насамперед виявляється через втому, розчарування, пристосування, байдужість, відсутність радості і надії»56. Величезними перешкодами для місійності Церкви є також минулі і сучасні поділи між християнами57, дехристиянізація колишніх християнських країн, спад кількості покликань до апостольства, антисвідчення, дані вірними та християнськими спільнотами, які у своєму житті не ідуть за прикладом Христа. Однак однією з найважливіших причин слабкої участі у справах місії є позиція байдужості, на жаль, широко поширена також і серед християн, часто вкорінена у помилкових богословських поглядах і охарактеризована релігійним релятивізмом, який веде до переконання, що «одна релігія має таку ж саму вартість, як і інша». Ми можемо додати, як говорив той самий Папа, що існує також і «алібі, яке можуть відхилити від євангелізації. Найпідступнішими, без сумніву, є всі ті, за допомогою яких намагаються знайти підтримку у тій чи тій доктрині, поданій Собором»58. У зв’язку з цим я гаряче заохочую богословів та всіх фахівців християнського книговидання, щораз більше служити місіям і таким чином знаходити глибоку суть своєї важливої праці на правильному шляху, як визначає sentire сит Ecclesia. Внутрішні й зовнішні труднощі не повинні схиляти нас до песимізму чи бездіяльності. Те, що важливо, як тут, так і в кожній іншій ділянці християнського життя, це довір’я, яке випливає з віри, а значить з упевненості, що не ми є головними героями місії, а Ісус Христос і Його Дух. Ми є тільки співпрацівниками і коли робимо все те, що є в наших силах, ми повинні говорити: «Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Лк 17, 10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Сфери місії до народів</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
37. Місія до народів силою вселенського мандату Христа не має меж. Можна, однак, виділити деякі сфери, в яких вона здійснюється, щоб бачити реальну картину ситуації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>а). Територіальні сфери</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Місійна діяльність була нормально встановлена відносно визначених територій. Другий Ватиканський Собор визнав цей територіальний вимір до народів59, також і сьогодні важливий для визначення відповідальності, компетенції і географічних меж діяльності. Це правда, що універсальній місії повинна відповідати універсальна перспектива. Церква не може погодитися на те, щоб географічні межі і політичні перешкоди ускладнювали її місійну присутність. Однак також є правдою і те, що місійна діяльність до народів, відрізняючись від душпастирської турботи про вірних і від нової євангелізації непрактикуючих, ведеться щодо тісно визначених територій і груп людей. Збільшення молодих Церков останнього часу не повинно вводити в оману. На землях, доручених тим Церквам, особливо в Азії, а часом навіть і в Африці, Латинській Америці та Океанії існують безмежні простори, на яких не велася євангелізація. Цілі народи і багато націй ще не були охоплені звіщенням Євангелія і не мають місцевої Церкви60. Також і в традиційно християнських країнах є регіони, які перебувають під особливим режимом місії до народів з неєвангелізованими групами та зонами. Тому також і в цих країнах обов’язковою є не тільки нова євангелізація, а в деяких випадках і перша євангелізація61. Однак ситуації не є однорідними. Навіть визнаючи те, що ствердження, які стосуються місійної відповідальності Церкви, не є вірогідними, якщо не підтверджені зусиллям нової євангелізації у країнах християнської давнини, не видається правильним порівнювати нарівні ситуацію народу, який ніколи не пізнав Ісуса Христа, з ситуацією такого, який Його пізнав, прийняв, а потім відкинув, живучи в культурі, яка поглинула значну частину євангельських основ і цінностей. Це дві ситуації, які глибоко відрізняються між собою щодо віри. Тому географічний критерій, хоча й не дуже точний і завжди тимчасовий, все ще служить для визначення обріїв, до яких повинна прямувати місійна діяльність. Є країни, географічні і культурні широти, в яких помітна відсутність християнських рідних спільнот. Подекуди вони настільки малі, що нема там знаку християнського духу, або ж не вистачає тим спільнотам динамізму, необхідного для євангелізації власних суспільств, або ж вони належать до народних меншинств, що не належать до домінуючої народної культури. Особливо на азіатському континенті, до якого повинна бути спрямована головна течія місії серед народів, християни є меншістю, хоч часом там помітний значний процес навернень і взірцеві приклади християнської присутності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>б). Нові світи і суспільні явища</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Швидкі і глибокі зміни, які характеризують сучасний світ, особливо Південь, мають сильний вплив на образ місії. Там, де раніше були стабільні людські та суспільні відносини, сьогодні все в русі. Достатньо, наприклад, подумати про урбанізацію та безмежний ріст міст, особливо там, де є сильний демографічний тиск. Вже тепер у багатьох країнах більшість населення живе у мегалополісах, де проблеми людини часто і складніші з огляду на анонімність, в якій почуваються безпомічно людські маси. Тепер місійна діяльність насамперед ведеться у відокремлених регіонах, далеких від осередків цивілізації, недоступних через комунікаційні, мовні, кліматичні труднощі. Сьогодні образ місії до народів, можливо, підлягає зміні. Привілейованими місцями повинні бути великі міста, де постають нові звичаї і форми життя, нові форми культури і взаємовідносин, які впливають на населення. Правда, що «піклування про останніх» повинно мати на увазі групи людей, найбільш ізольовані і відкинуті на узбіччя, але правдою є також те, що не можна євангелізувати окремих людей і малі групи, занедбуючи осередки, в яких, можна сказати, народжується нове людство і нові моделі розвитку. Майбутнє молодих народів формується в містах. Говорячи про майбутнє, не можна забувати про молодь, яка в багатьох країнах становить більшість населення. Що робити, щоб Христове звернення долинуло до молодих нехристиян, які є майбуттям цілих континентів? Очевидним є те, що звичайних душпастирських засобів більше не вистачає. Потрібні товариства та установи, групи й особливі осередки, культурні та суспільні ініціативи для молоді. Ось поле, на якому сучасні церковні рухи мають широкий простір для діяльності. До великих змін сучасного світу належать міграції. Нехристияни у великих кількостях прибувають до країн християнської давнини, створюючи нові нагоди для контактів і культурного обміну, підштовхуючи Церкву до їхнього прийняття, до діалогу, допомоги, до братерства. Серед переїжджаючих людей біженці займають особливе місце й заслуговують на найвищу увагу. У світі їх – багато мільйонів і кількість їхня постійно зростає. Вони вийшли з умов політичного тиску і нелюдських злиднів, голоду й спраги в катастрофічних вимірах. Церква повинна їх внести в коло своєї апостольської турботи. Нарешті можна згадати злидні, які часто неможливо знести, що виникають в багатьох країнах і часто стають джерелом масових міграційних явищ. Для спільноти віруючих ці нелюдські ситуації є викликом. Проповідування Христа і Божого Царства повинно стати знаряддям людського визволення для цих народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>в). Культурні простори або сучасні аеропаги</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Павло, який уже проповідував у різних місцях, прибувши до Атен, вдається до Аеропагу, де проповідує Євангеліє, вживаючи відповідну і зрозумілу цьому середовищу мову (Ді 17, 22). Аеропаг у той час був осередком культури освічених атенян, тож сьогодні його можна визнати символом нових місць, де потрібно проповідувати Євангеліє. Першим сучасним аеропагом є світ засобів інформації, який об’єднує людство й робить з нього немов одне «всесвітнє село». Засоби масової інформації досягли такого значення, що для багатьох людей стали головним інформаційним і формаційним знаряддям, провідником і натхненням в індивідуальній, сімейній та суспільній поведінці. Насамперед нові покоління виростають у світі, обумовленому мас-медія. Той аеропаг став, може, дещо занедбаним. Взагалі привілейованими бувають інші знаряддя Євангельського звіщення і формування, тимчасом як засоби суспільної комунікації залишаються для ініціативи одиниць чи малих груп, а до душпастирської програми вони входять другорядно. Діяльність у сфері засобів суспільної комунікації, однак, не має на меті помножити звіщення. Йдеться про глибший зміст, бо сама євангелізація сучасної культури здебільшого залежить від їхнього впливу. Тому недостатньо використовувати їх для поширення християнського звіщення та навчання Церкви, а потрібно залучити саме звіщення в ту «нову культуру», створену сучасними засобами інформації. Це складна проблема, оскільки подібна культура зароджується більш, ніж зі змісту, з самого факту, що існують нові способи передачі з новими мовами, нові технічні засоби й нові психологічні позиції. Мій попередник Павло VI говорив, що «розрив між Євангелієм та культурою, без сумніву, є драмою нашої епохи»62, і сфера засобів сучасної комунікації повністю підтверджує цю думку. Є багато інших аеропагів сучасного світу, до яких повинна звертатися місійна діяльність Церкви. Наприклад, боротьба за мир, розвиток і визволення народів, захист прав людини і націй, насамперед меншинств, оборона жінок і дітей, охорона створеного світу – все це ті сфери людської діяльності, які потрібно трактувати у світлі Євангелія. Крім того, потрібно пригадати дуже широкий аеропаг культури, дослідницьких праць, міжнародних відносин, які полегшують діалог і сприяють появі нових життєвих планів. Потрібно уважно слідкувати і відповідати сучасним вимогам. Люди усвідомлюють собі, що є немов гребцями на морі життя та покликані до щораз більшої єдності і солідарності. Над вирішенням життєвих труднощів потрібно замислитись, дискутувати, експериментувати з участю всіх. Ось чому міжнародні організації і конгреси виявляються все важливішими у різних сферах людського життя – від культури до політики, від економіки до наукових досліджень. Християни, життя і праця яких проходить у цьому міжнародному вимірі, повинні завжди пам’ятати про обов’язок свідчення Євангелія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
38. Наш час є драматичним й водночас привабливим. Якщо, з одного боку, видається, що люди турбуються про матеріальний добробут і щораз більше занурюються в споживчому матеріалізмі, то, з іншого, виявляється повний неспокою пошук суті існування, потреба внутрішнього життя, прагнення навчитися концентрації і молитви. Не тільки в культурах, пройнятих релігійністю, а й у секуляризованих суспільствах люди шукають духовного виміру життя як ліку від негуманності. Це явище, зване «наверненням до релігії», не позбавлене багатозначності, але містить у собі також і певний заклик. Церква має безмежний духовний спадок для пожертви людству в Христі, Який говорить про Себе, що Він «путь, істина і життя» (Йо 14, 6). Він є християнською дорогою, яка веде до зустрічі з Богом, до молитви, піднесення, до відкриття суті життя. Цей ареопаг також повинен бути євангелізований.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вірність Христові і діяльність на користь свободи людини</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
39. Усі форми місійної діяльності відзначаються тим, що служать для розвитку свободи людини, проповідуючи їй Ісуса Христа. Церква повинна бути вірною Христові, тілом Якого вона є і місію Якого продовжує розвивати. Потрібно, щоб вона «йшла тією самою дорогою, якою крокував Христос, тобто дорогою убозтва, покірності, служіння і жертви Самого Себе аж до смерті, з якої через Своє воскресіння Христос вийшов переможцем»63. Тому Церква повинна всіма силами намагатися ширити свою місію у світі і дійти з нею до всіх народів, маючи на це право, дане їй Богом, для реалізації Його наміру. Релігійна свобода, часто все ще обмежувана чи змушувана, є основою і гарантією усіх свобод, які гарантують спільне добро людей і народів. Потрібно прагнути до того, щоб справжня релігійна свобода була визнана за всіма і всюди. Церква працює над цим у різних країнах, особливо в тих, де католики є більшістю і де більшим є обсяг її впливу. Не йдеться, однак, про проблему релігії більшості чи меншості, а про невідзивне право усіх і кожної людської істоти зокрема. Водночас Церква звертається до людини з повною повагою до її свободи64. Місія не обмежує свободи, а діє на її користь. Церква пропонує і нічого не нав’язує, поважає людей і культури, шанує святиню совісті. Тим, які опираються місійній діяльності Церкви під найрізноманітнішими приводами, вона закликає: «Відкрийте двері Христові!» Я звертаюся також до всіх помісних Церков, молодих і старих. Світ щораз більше об’єднується, євангельський дух повинен перемагати культурні і національні бар’єри, уникаючи всякої замкнутості у самих собі. Венедикт XV застерігав місіонерів свого часу від того, «щоб, забувши про власну гідність, вони не думали про свою земну батьківщину більше, ніж про небесну»65. Та ж сама порада є важливою і сьогодні. Доля помісних Церков – відкрити двері місіонерам, бо «кожна помісна Церква, яка добровільно відлучиться від всесвітньої Церкви, втратить свій зв’язок з Божим наміром і стане біднішою у своєму церковному характері»66.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Звернути увагу християн на Південь і Схід</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
40. Місійна діяльність ще й сьогодні є найбільшим викликом для Церкви. Наприкінці другого тисячоліття Спасіння щораз очевиднішим стає те, що народи, які отримали звіщення про Христа, становлять більшість людства. Баланс місійної діяльності новітніх часів є, безсумнівно, позитивним. Церква була заснована на всіх континентах, і більшість вірних і помісних Церков сьогодні є не в старій Європі, а на континентах, які місіонери відкрили для віри. Очевидним, однак, є той факт, що «край землі», на який потрібно занести Євангеліє, віддаляється щораз більше, і вислів Тертуліана, що Євангеліє було звіщене на всій землі усім людям67, є дуже далеким від конкретної реальності, бо місія до народів лише починається. Нові народи появляються на світовій сцені, які також мають право отримати спасенне звіщення. Демографічний приріст на Півдні і на Сході, в нехристиянських країнах, приводить до того, що постійно зростає кількість людей, які не знають про Христове відкуплення. Отже, потрібно звернути місіонерську увагу на ті географічні зони і культурні середовища, які залишилися поза впливом Євангелія. Усі віруючі в Христа повинні відчувати, як невід’ємну частину своєї віри, апостольську турботу і передачу іншим радість і світло віри. Ця турбота повинна стати немов голодом і спрагою, щоб дати змогу пізнати Бога усім людям на безмежних просторах нехристиянського світу.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>V. МІСІЙНІ ШЛЯХИ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
41. «Місійна діяльність єдино і винятково полягає у вияві, чи Богоявленні, і здійсненні Божого плану у світі та в історії, в якій Бог саме через місію реалізує історію спасіння»68. Якими дорогами іде Церква для досягнення цієї мети? Місії є цілісною, але складною реальністю, і звершуються різними способами, деякі з них мають величезне значення для сучасного розвитку Церкви та світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Першою формою євангелізації є свідчення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
42. Сучасна людина більше вірить свідкам, ніж учителям69; досвіду, ніж доктрині; життю і фактам, ніж теоріям. Свідчення християнського життя є першою й незамінною формою місії. Христос, місію Якого ми продовжуємо в часі, є «Свідком» у повному значення цього слова (Одкр 1, 5; 3, 14) і взірцем християнського свідчення. Святий Дух супроводжує шлях Церкви і залучає Його у свідчення, яке Він сам дає Христові (Йо 15, 26). Першою формою свідчення є саме життя місіонера, християнської сім’ї і церковної спільноти, які виявляють новий спосіб поведінки. Місіонер, який, незважаючи на всі людські обмеження і недоліки, живе у простоті на зразок Христа, є знаком Бога й трансцендентних реалій. Але всі люди в Церкві, намагаючись наслідувати Божого Учителя, можуть і повинні давати таке свідчення70, яке в багатьох випадках є єдиним можливим способом бути місіонером. Євангельське свідчення, на яке світ є вразливий, це посвята людям і любов, що дарується бідним і малим, тим, які страждають. Безкорисливість цієї позиції і тих діянь, що перебуває у великому контрасті з егоїзмом, присутнім у кожній людині, породжує конкретні запитання, які направляють до Бога і до Євангелія. Турбота про мир, про справедливість, права людини, людський розвиток також є тим свідченням, яке дається Євангелії, оскільки є ознакою уваги до людей і є призначена для цілісного розвитку людини71.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
43. Християнин і християнські спільноти живуть глибоко вкоріненими у життя окремих народів і є знаком Євангелія також у вірності своїй батьківщині, своєму народові, народній культурі, завжди, однак, перебуваючи у свободі, яку приніс нам Христос. Християнство є відкритим для вселенського братерства, бо всі люди є дітьми одного Отця і братами у Христі. Церква покликана свідчити Христа, займаючи відважну й пророчу позицію щодо корупції політичного чи економічного світу, не шукаючи для себе слави й матеріальних благ, використовуючи власні блага на службу найбіднішим, наслідуючи простоту життя Христа. Церква і місіонери повинні також свідчити покірність, насамперед щодо самих себе, що виявляється в іспиті совісті на особистому рівні та рівні спільноти, виправляючи таким чином у власній поведінці все те, що є антиєвангельським і що деформує обличчя Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Перше звіщення Христа Спасителя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
44. Звіщення є першим завданням місії. Церква не може ухилятися від виразного наказу Христа, не може позбавляти Доброї Новини людей, яких любить і яких спасає Христос. «Євангелізація завжди буде містити в собі як основу, центр та вершину всього свого розвитку також і це виразне ствердження – в Ісусі Христі кожній людині жертвується спасіння як дар ласки і милосердя»72. Усі форми місійної діяльності схиляються до цього звіщення, яке виявляє і впроваджує в таїнство, сховане протягом століть і виявлене в Христі (Еф 3, 3; Кл 1, 25), який стоїть в центрі місії і життя Церкви як основа всієї євангелізації. У складній реальності місії перше звіщення сповняє центральну й незамінну роль, бо впроваджує «в таємницю любові Бога, який закликає до особистого зв’язку з Собою у Христі»73 і відкриває дорогу до навернення. Віра породжується зі звіщення, а кожна церковна спільнота бере початок і життя з особистої відповіді кожного вірного на це звіщення74. Як уся суть спасіння концентрується на Христі, так уся місійна діяльність спрямована на проголошення Його таїнства. Предметом звіщення є Христос, який був розіп’ятий, помер і воскрес. У Ньому звершується повне і справжнє визволення від зла, від гріха і від смерті; у Ньому Бог дає «нове життя», Боже й вічне. Це і є саме та Божа Новина, яка змінює людину й історію людства, і яку усі народи мають право пізнати. Ця наука повинна звіщатися у контексті життя людини і народів, які її отримують. Крім того, вона мусить також звіщатися у дусі любові і поваги до слухачів, за допомогою конкретної мови, пристосованої до обставин. У ній діє Святий Дух, запроваджуючи зв’язок між місіонером і слухачами, можливою тоді, якщо обидві сторони вступають в зв’язок, через Христа, з Отцем75.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
45. Звіщення ведеться в єдності з усією церковною спільнотою. Місіонер присутній і діє силою отриманого посланництва, і навіть якщо сам, він невидимими, але глибокими вузами з’єднаний з євангельською діяльністю усієї Церкви76. Слухачі, рано чи пізно, побачать за ним спільноту, яка вислала його і підтримує. Звіщення, оживлене вірою, будить в місіонерові ентузіазм та запал. Діяння Апостолів, як було сказано вище, визначають таку позицію словом parresia, що означає звіщення з відкритістю та відвагою. Цей термін є також і в святого Павла: «Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю» (1 Сл 2, 2). «Моліться... і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить» (Еф 6, 18). Звіщаючи, діянням Святого Духа, Христа нехристиянам, місіонер переконаний, що в поодиноких людях та народах існує сподівання, навіть якщо й несвідоме, пізнати правду про Бога, про людину, про дорогу до визволення від гріха і від смерті. Ентузіазм звіщення Христа випливає з переконання на це сподівання, тому місіонер не знеохочується, а дає свідчення також і тоді, коли виявляє свою віру у ворожому чи байдужому середовищі. Він знає, що через нього промовляє Дух Отця (Мт 10, 17; Лк 12, 11), і може повторювати з Апостолами: «І ми свідки цих подій, і Дух Святий» (Ді 5, 32). Він знає, що не звіщає правду людську, а «Боже Слово», яке має свою внутрішню і таїнственну силу (Рм 1, 16). Найвищим доказом є складення дару життя аж до прийняття смерті, щоб дати свідчення віри в Ісуса Христа. Як завжди, в історії християнства є багато мучеників (тобто свідків), і вони є необхідними для справи євангелізації. Також і сьогодні є багато єпископів, священиків, ченців, черниць та мирян, часто невідомих героїв, які віддають своє життя, щоб скласти свідоцтво віри. Вони є проповідниками і свідками Христа у повному значенні цього слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Навернення і Хрищення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
46. Звіщення Божого Слова має на меті християнське навернення, що означає повне і щире приєднання до Христа та до Його Євангелія через віру. Навернення є Божим даром, ділом Трійці. Це Дух відкриває двері сердець, щоб люди могли повірити у Господа і «визнати Його» (1 Кр 12, 3). Про тих, які приступають до Нього через віру, Ісус каже: «Ніхто не спроможен прийти до Мене, коли Отець, Який послав Мене, не приведе його» (Йо 6, 44). Навернення від початку виявляється у цілковитій і корінній вірі, яка не ставить меж, ані перешкод Божому дарові. Одночасно воно вирішує про динамічний і постійний процес, який триває протягом усього життя, вимагаючи безперервного переходу від «життя за тілом» до «життя за Духом» (Рм 8, 3). Навернення означає прийняття, особистим рішенням, спасенного панування Христа і вхід до грона Його учнів. До цього навернення Церква закликає усіх людей за прикладом Йоана Христителя, який готував дорогу Христові, звіщаючи «хрищення покаяння на прощення гріхів» (Мр 1, 4), і за прикладом самого Христа, Який, «коли видано Йоана..., прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: “Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію”» (Мр 1, 14). Сьогодні заклик до навернення, спрямований місіонерами до нехристиян, піддається дискусії або замовчується. У цьому видно дію «прозелітизму». Вважається, що досить допомагати людям бути більш людьми і більш вірними власній релігії, що вистачальним є будувати людські спільноти, здатні діяти на користь справедливості, свободи, миру, солідарності. Проте забувається, що кожна людина, щоб повністю реалізувати своє покликання, має право почути Добру Новину Бога, Який об’являється і дає Себе знати у Христі. Велич цієї події лунає у словах Ісуса до самарянки: «Була б ти відала про дар Божий» і в несвідомому, але гарячому бажанні тієї жінки: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги» (Йо 4, 10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
47. Апостоли, діючи під впливом Святого Духа, закликали усіх людей до зміни життя, до навернення і до прийняття Хрищення. Відразу ж після П’ятдесятниці Петро промовляє до мас переконливими словами і «почувши це, вони розжалобилися серцем і сказали до Петра й до інших Апостолів: “Що нам робити, мужі і брати?” Петро ж до них: “Покайтесь”, – каже, “і нехай кожний з вас охриститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа”» (Ді 2, 37). І охристилося в той день близько трьох тисяч осіб. Той же самий Петро, після оздоровлення кривого, промовляє до людей, повторюючи: «Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті» (Ді 3, 19). Навернення до Христа пов’язане з Хрищенням, і не тільки тому, що такою є практика Церкви, а за бажанням Христа, Який послав учнів, щоб вони навчали всі народи і христили їх (Мт 28, 19), а також з випливаючої з самої суті речей потреби отримання повноти нового життя у Ньому: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже» (Йо 3, 5). Хрищення відроджує нас до життя Божих дітей; єднає нас з Ісусом Христом; помазує у Святому Дусі. Воно не є простою печаттю навернення, немов зовнішнім знаком, який його розкриває і підтверджує, а тайною, яка зазначає та втілює нове народження з Духа; встановлює реальний і нерозривний зв’язок з Пресвятою Трійцею; робить членами Христового тіла, яким є Церква. Все це потрібно пригадати, бо немало є таких, які саме там, де здійснюється місія до народів, прагнуть відділити навернення до Христа від Хрищення, вважаючи його необов’язковим. Це правда, що в деяких середовищах існують соціологічні аспекти, що стосуються Хрищення, які затемнюють його власну роль у вірі. Причиною цього є численні історичні та культурні фактори, які потрібно усунути там, де вони ще існують, щоб тайна духовного відродження виявилася у повній своїй цінності. Цьому завданню повинні присвятити себе місцеві церковні спільноти. Правдою є також і те, що немало людей стверджує, що вони внутрішньо зв’язані з Христом та Його зверненням, але не хочуть, щоб цей зв’язок був втілений у таїнстві, бо, внаслідок власних застережень та провин християн, вони не в стані зрозуміти справжньої природи Церкви, тайни віри й любові77. Я прагну заохотити цих людей повністю відкритися для Христа, одночасно пригадуючи тим, які захоплюються Христом, що це Він Сам забажав, щоб Церква була тим «місцем», де Його можна по-справжньому зустріти. Я також закликаю вірних та християнські спільноти, щоб вони своїм новим життям приносили справжнє свідчення Христові. Безсумнівно, кожен навернений є даром для Церкви, яка щодо нього має серйозні зобов’язання не тільки тому, що повинна приготувати його до Хрищення через катехуменат, а потім через навчання релігії, а ще й тому, що, особливо коли він дорослий, він приносить до спільноти нову енергію, ентузіазм віри, прагнення знайти у Церкві життя Євангелія. Він зазнав би розчарування, якби, увійшовши до церковної спільноти, знайшов там життя, позбавлене запалу і знаків відновлення. Ми не можемо звіщати навернення, якщо самі не навертаємося щоденно.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Формування місцевих Церков</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
48. Навернення і Хрищення впроваджують у Церкву там, де вона вже існує або вимагають заснування нових спільнот, що визнають Ісуса як Спасителя і Господа. Це входить до наміру Бога, Якому сподобалося «закликати людей до участі у Своєму власному житті не так поодинці, як об’єднати їх в один народ, у якому Його розкидані діти зібралися би в одне»78. Метою місії серед народів є заснування християнських спільнот, розвиток Церков аж до цілковитої зрілості. Це є головним, суттєвим завданням місійної діяльності, але її не можна визнати виконаною повністю, аж поки вона не приведе до будівництва партикулярної Церкви, здатної до нормальної діяльності в місцевому середовищі. Про те широко говорить Декрет До народів79, а після Собору розвинувся богословський напрямок, який підкреслив, що все таїнство Церкви перебуває у кожній партикулярній Церкві, тільки щоб вона не була відокремленою, а залишалася у єдності з Вселенською Церквою і була місійною. Тут ідеться про величезну та довготривалу працю, і важко вказати конкретні етапи, коли відступає діяльність місійна та переходить до душпастирської діяльності. Однак деякі пункти повинні бути висвітлені.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
49. Насамперед потрібно дбати про заснування у кожному місці християнських спільнот, які були б «знаком Божої присутності у світі»80 і зростали аж до самого рівня Церкви. Крім великої кількості єпархій, є ще безмежні території, де немає місцевих Церков або їх є недостатньо щодо широти територій чи густоти населення. Ось де простір для величезної праці заснування і розвитку Церков. Період церковної історії, званий plantatio ecclesiae, не закінчився, що більше, у багатьох людських згромадженнях він повинен всього лиш розпочатися. Відповідальність за це завдання лежить на Вселенській Церкві та на партикулярних Церквах, на всьому Божому народові, на різних місійних силах. Кожна Церква, також і та, яка складається з новонавернених, є місійною за своєю природою, є євангелізованою і євангелізуючою. А віру потрібно представляти як Божий дар, яким повинні жити спільноти (сім’ї, парафії, товариства) і випромінювати назовні як свідченням життя, так і словом. Євангельська діяльність християнської спільноти насамперед на своїй території, а згодом на інших, як участь у вселенській місії, є найкращою ознакою зрілості віри. Потреба радикального навернення, щоб стати місіонером, стосується як окремих людей так і спільнот. Господь завжди закликає нас до виходу з самих себе, до розділу благ, які ми маємо, починаючи від найдорожчого добра, яким є віра. У світлі цього місійного наказу повинні оцінюватися вартість установ, рухів, парафій та апостольських дій Церкви. Тільки стаючи місійною, християнська спільнота зможе перемогти розділи і внутрішні напруження та знайти свою єдність і життєдайність віри. Місійні сили, які походять з інших Церков та країн, повинні діяти разом з місцевими на користь розвитку християнської спільноти. Особливо ж їм належить, завжди згідно з вказівками єпископів і в співпраці з відповідальними особами на конкретній території, підтримувати ширення віри і розширення Церкви в нехристиянських групах та середовищах, оживляти місійний дух місцевих Церков, щоб душпастирське піклування завжди супроводжувала турбота про місію до народів. Таким чином кожна Церква зробить по-справжньому своєю турботу Христа, Доброго Пастиря, Який присвячується Своїй кошарі, а одночасно турбується про «інших овець, що не з цієї кошари» (Йо 10,16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
50. Ця турбота буде причиною та стимулом для відновленого екуменічного руху. Вузи, що існують між екуменічною діяльністю та діяльністю місійною, приводять до необхідності враховувати два взаємопов’язані фактори. З одного боку, потрібно визнати, що «розділ між християнами шкодить святій справі проповідування Євангелія всякому сотворінню і для багатьох закриває дорогу до віри»81. Той факт, що Добра Новина примирення звіщається християнами, поділеними між собою, послаблює силу її свідчення і тому нагальною стає діяльність за єдність християн, щоб місійна активність могла стати результативнішою. Одночасно ми не можемо забувати, що ці зусилля в напрямку єдності самі по собі є знаком єднання, яке Бог здійснює між нами. З іншого боку, правдою є те, що всі ті, які сподобилися Хрищення у Христі, об’єдналися між собою, навіть якщо й недосконало. Саме на цю основу опираються вказівки Собору, щоб «католики по-братерськи співпрацювали з відлученими братами, згідно з нормами Декрету про екуменізм через спільне, наскільки це можливо, визнання народами віри в Бога і в Ісуса Христа та через співпрацю як в суспільній, так і в культурній та релігійній сфері, вилучивши, однак, усяку форму байдужості та змішення понять, як і нездорового змагання»82. Екуменічна діяльність і згідне свідчення, дане Христові християнами з різних Церков та церковних спільнот, уже принесли багаті плоди. Проте залишається щораз терміновішим питання, щоб вони співпрацювали, особливо тепер, коли християнські і подібні до християнських секти сіють замішання своєю діяльністю, давали своє спільне свідчення. Поширення таких сект є загрозою для Католицької Церкви та усіх церковних спільнот, з якими вона веде діалог. Всюди там, де це можливо і згідно з місцевими умовами, відповідь християн повинна мати екуменічний характер.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Первинні церковні громади» – сила євангелізації</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
51. Швидко зростаючим явищем у молодих Церквах, яке неодноразово підтримується єпископами і Конференцією єпископів як першорядне душпастирське завдання, є первинні церковні громади (відомі також під іншими назвами), котрі добре складають іспит як осередки християнського виховання та місійного впливу. Йдеться про групи християн на сімейному рівні чи рівні вузького кола людей, які зустрічаються на молитву, читання Святого Письма, катехизу, щоб поділитися людськими й церковними проблемами в перспективі спільної діяльності. Вони є знаком життєдайності Церкви, знаряддям формування і євангелізації, важливим пунктом виходу до нового суспільства, збудованого на основі «цивілізації любові». Ці спільноти поділяють на менші групи парафію і оживляють її, завжди залишаючись з нею в єдності. Вони вкорінюються в міські і сільські середовища простих людей, стають зачином християнського життя, присвячують увагу тим, хто займає останнє місце, працюють для зміни суспільства. У них кожний християнин переживає досвід спільноти, завдяки чому він також почувається активним учасником, щоб внести свою частку в спільні зусилля. Таким чином ці спільноти є знаряддям євангелізації і першої проповіді та джерелом нових форм служіння і, оживлені Христовою любов’ю, дають також вказівки, як пережити розділи, родові упередження та расизми. Кожна спільнота, щоб бути християнською, повинна мати свої основи і жити у Христі через слухання Божого Слова, молитву, сконцентровану на Євхаристії, єднання, виявлене у єдності серця і духа та поділ благами згідно з потребами своїх членів (Ді 2, 42). Кожна спільнота, пригадував Павло VI, повинна жити в єдності з партикулярною і Вселенською Церквою, у сопричасті з пастирями та Учительським Урядом, турбуючись про місійний вплив та уникаючи всякого замикання в ідеологічній маніпуляції83. Синод єпископів ствердив: «Оскільки Церква є спільнотою, нові, так звані первинні громади, якщо вони справді живуть у єдності з Церквою, є живим виявом спільноти і знаряддям для будівництва її глибшої форми. З цього приводу вони є великою надією для життя Церкви»84.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Втілювати Євангеліє в культури народів</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
52. Ведучи місійну діяльність серед народів, Церква зустрічає різні культури і вступає в процес окультурення. Це – потреба, яка визначає весь її шлях діяльності, але сьогодні є особливо живою і гарячою. Процес залучення Церкви до вивчення, знання культури народів вимагає довшого часу. Тут не йдеться лише про зовнішнє пристосування, бо окультурення «означає внутрішню зміну справжніх культурних цінностей через їх інтеграцію в християнстві та вкорінення християнства в різних культурах»85. Тому це глибокий і цілісний процес, який стосується як християнського послання, так і роздумів та конкретної діяльності Церкви. Це також складний процес, оскільки за жодних обставин він не може порушити специфіку й інтегральність християнської віри. Через окультурення Церква втілює Євангеліє в різні культури і одночасно впроваджує народи з їхніми культурами до своєї власної спільноти86; передає їм власні цінності, приймаючи все те, що є в них доброго, і відновлюючи їх з середини87. Водночас через окультурення Церква стає зрозумілішою, і щораз відповідальнішою у своїх місіях. Сама Вселенська Церква через окультурення місцевих Церков збагачується певними формами вияву й цінностей в різних сферах християнського життя, як ось, скажімо, євангелізація, культ, богослов’я, справи милосердя. Церква пізнає і ще краще виявляє таїнство Христа, і водночас постійно відновлюючись. Ці теми, присутні у висловленнях Церкви, я постійно піднімав під час моїх душпастирських відвідин молодих Церков88. Окультурення є повільним процесом, який супроводжує усе місійне життя і стосується усіх тих, хто різними способами виконує місію до народів, християнських спільнот, до міри того, як вони розвиваються, і пастирів, відповідальних за розпізнання й підтримку її реалізації89.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
53. Місіонери, які походять з інших Церков та країн, повинні влитися у суспільно-культурний світ тих, до кого вони були послані, перемагаючи обумовленість середовища свого походження. Вони повинні вивчити мову регіону, де працюють, пізнати найвиразніші вияви місцевої культури, відкриваючи її цінності в безпосередньому досвіді. Тільки з таким знанням вони з вірогідністю та результативністю можуть нести тим людям пізнання прихованого таїнства (Рм 16, 25; Еф 3, 5). Не йдеться, звичайно про відмову від власної культурної свідомості, а про те, щоб зрозуміти, визнати, підтримати і євангелізувати культуру середовища, в якому вони діють, і вступити з ним у справжній контакт, приймаючи той стиль життя, який є знаком євангельського свідчення й солідарності з місцевим населенням. Церковні спільноти, які перебувають у стані розвитку, натхненні Євангелієм, зможуть поступово розкрити власний християнський досвід оригінальними способами і формами, узгодженими з власними культурними традиціями, проте завжди перебуваючими у згоді з об’єктивними вимогами самої віри. Задля цього, особливо щодо найделікатніших сфер окультурення, партикулярні Церкви тієї самої території повинні діяти в єдності між собою90 і з усією Церквою, бо тільки увага до Вселенської Церкви та до партикулярних Церков дасть їм можливість представити скарби віри у притаманному їм багатстві форм вияву91. Тому євангелізовані групи постачають елементи для «перекладу» євангельського послання92, маючи на увазі позитивний внесок протягом століть, завдяки контактові християнства з різними культурами, не забуваючи, однак, про небезпеку деформації, яка часом мала місце93.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
54. У зв’язку з цим залишаються фундаментальними деякі вказівки. Окультурення у своєму безпосередньому процесі повинно керуватися двома принципами: «узгодженням з Євангелієм та єдністю з Вселенською Церквою»94. Єпископи, на сторожі «депозиту віри», будуть піклуватися про вірність і насамперед розпізнання95, для якого потрібна глибока рівновага. Тут існує небезпека некритичного переходу від певної форми культурного відчуження до переоцінки культури, яка є витвором людини, а тому, означена гріхом. Тому вона повинна «покращуватися, зростати до вищого рівня й повного вдосконалення»96. Цей процес потребує поступовості, щоб бути справжнім виявом християнського досвіду спільноти. «Потрібним є дозрівання християнської тайни в душі вашого народу, – говорив Павло VI в Кампалі, – щоб його рідний голос, чіткіший і сміливіший, гармонійно піднявся в хорі голосів Вселенської Церкви»97. Нарешті, окультурення повинно охопити весь Божий народ, а не тільки невелике гроно експертів, бо відомо, що народ віддзеркалює справжню суть віри, яку ніколи не можна втрачати з очей. Необхідно керувати процесом окультурення і підштовхувати його, але не підганяти, щоб не викликати у християн негативної реакції. Він повинен бути виявом життя у спільноті, тобто дозрівати в лоні спільноти, а не бути лише плодом вчених досліджень. Охорона традиційних цінностей є наслідком зрілої віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діалог з братами інших релігійних переконань</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
55. Міжрелігійний діалог належить до євангелізаційної місії Церкви. Розглядуваний як метод і засіб взаємного пізнання і збагачення, діалог не протиставляється місії до народів, а навпаки, пов’язаний з нею особливим способом і є її виявом. Адресатами цієї місії є людські групи що, не знають ще Христа та Його Євангелія, величезна кількість яких належить до інших релігій. Бог кличе до Себе у Христі всі народи, прагнучи передати їм повноту Свого об’явлення і Своєї любові. Він робить все для того, щоб у різних формах бути присутнім не тільки для окремих людей, а й для цілих народів через їхні духовні багатства, головним і фундаментальним виявом яких є релігії, хоч вони і мають «порожнечі, недоліки й помилки»98. Все це глибоко підкреслював Собор та післясоборні висловлення Учительського Уряду, завжди наголошуючи, що спасіння походить від Христа, а діалог не звільняє від євангелізації99.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі економії спасіння Церква не бачить суперечностей між звіщенням Христа і міжрелігійним діалогом, однак відчуває потребу звіщення у лоні місії до людей. Необхідно, щоб ці два елементи зберігали свій тісний зв’язок і, одночасно, свою відмінність, тому не можна їх змішувати, ані ними маніпулювати чи вважати їх за тотожні, немовби вони були взаємозамінними. Недавно я написав до єпископів Азії: «Хоча Церква охоче визнає все те, що є правдивим і святим у релігійних традиціях буддизму, індуїзму та ісламу як відблиск тієї правди, яка освітлює усіх людей, це не зменшує її обов’язку і рішення без вагань звіщати Ісуса Христа, Який є «дорога, правда і життя...». Той факт, що визнавці інших релігій можуть отримати Божу ласку і бути спасенними Христом незалежно від звичайних засобів, які Він встановив, зовсім не наголошує заклику до віри і Хрищення, яких Бог прагне для усіх людей»100. Бо Сам Христос, «виразно підкреслюючи необхідність віри і Хрищення..., одночасно підтвердив необхідність Церкви, до якої люди дістаються через Хрищення, як через ворота»101. Діалог повинен вестися і бути реалізованим, бо Церква є звичайною дорогою спасіння, і тільки вона володіє повнотою засобів спасіння102.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
56. Діалог не породжується тактикою чи інтересом, а є діяльністю зі своїми підставами, вимогами, гідністю. Це випливає з глибокої поваги до всього того, що в кожній людині «зробив той Дух, який «віє туди, куди забажає»103. Церква має на меті відкривати через неї «зерна Слова»104, «промінь тієї Правди, яка освічує усіх людей»105, зерна і проміння, які знаходяться в окремих людях та релігійних традиціях людства. Діалог опирається на надію і любов, і принесе плоди у Святому Дусі. Інші релігії є позитивним викликом для Церкви. Вони підштовхують її як до відкриття і розпізнання знаків присутності Христа та діяння Духа, так і до поглиблення власного усвідомлення і принесення свідчення інтегральності Об’явлення, сторожем якого вона є для добра всіх людей. Звідси випливає Дух, який повинен оживити цей діалог у контексті місії. Розмовець повинен бути послідовним щодо власних традицій і релігійних переконань та відкритим для зрозуміння їх в інших, без облуди чи замикання у собі, а з відчуттям правди, покірності, ввічливості, усвідомлюючи те, що діалог може збагатити кожного. Тут не може бути жодного відречення, ані іренізму, лиш взаємне свідчення для спільного поступу на шляху пошуків і релігійного досвіду, а одночасно для подолання упереджень, нетолерантності та непорозумінь. Діалог спрямований на те очищення і внутрішнє навернення, яке, якщо виконується у покірності Святому Духові, принесе духовні плоди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
57. Перед діалогом відкривається широке поле діяльності, бо воно може набирати різноманітних форм і способів вияву – від обміну між знавцями релігійних традицій чи їхніми офіційними представниками до співпраці з метою інтегрального розвитку і охорони релігійних цінностей; від взаємної передачі власного духовного досвіду до так званого «діалогу у щоденному житті», через який визнавці різних релігій взаємно приносять безперервне свідчення про людські й духовні цінності і допомагають один одному жити ними задля будівництва більш справедливого і братерського суспільства. Усі вірні й християнські спільноти покликані до діалогу, хоча й не в тій самій мірі чи формі. Необхідним є внесок мирян, які «особистим прикладом і власною діяльністю можуть додатково вплинути на покращення стосунків між визнавцями різних релігій»106, а деякі з них зможуть також зробити свій внесок у сферу наукових досліджень107. Усвідомлюючи собі, те що багато місіонерів та християнських спільнот знаходять, на важкому і часто незрозумілому шляху діалогу, єдиний спосіб принесення щирого свідоцтва Христа і безкорисливого служіння людині, я хочу закликати їх до тривання з вірою і любов’ю там, де їхні зусилля зустрічаються з належним прийняттям і відповіддю. Діалог є однією з доріг Царства і, безсумнівно, принесе плоди, хоча час і миті Отець встановив Своєю владою (Ді 1,7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Підтримувати розвиток, виховуючи совість</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
58. Місія до народів значною мірою розвивається сьогодні також у південних регіонах світу, де терміновою є потреба діяльності для цілісного розвитку і визволення від всякого натиску. Церква завжди породжувала в народах, яких євангелізувала, прагнення до розвитку. Сьогодні місіонери, більш ніж у минулому, визнаються ініціаторами розвитку з боку влади та міжнародних експертів, які часом здивовані тим, що значні результати досягаються за допомогою незначних засобів. У Енцикліці Sollicitudo rei socialis я ствердив, що «Церква не може запропонувати технічних вирішень проблем недорозвинутості», але робить свій перший внесок для розв’язання термінової проблеми розвитку, проповідуючи правду про Христа і про Його Церкву, про людину, застосовуючи це до конкретної ситуації»108. Конференція латиноамериканських єпископів в Пуебло зазначила, що «найкращим служінням братові є євангелізація, яка закликає, його до реалізування себе як Божої дитини, звільняє від несправедливості і всебічно розвиває»109. Місією Церкви не є безпосередня діяльність в економічній, технічній, політичній сфері чи надання матеріальної допомоги у розвиток суспільства, а головно вказування народам не як «більше мати», а як «більше бути», розбуджуючи совість з допомогою Євангелія. «Справжній людський розвиток повинен вкорінюватися у щораз глибшу євангелізацію»110. Церква і місіонери є ініціаторами розвитку також і через очолювані ними школи, лікарні, друкарні, університети, дослідницькі аграрні господарства. Однак на розвиток будь-якого народу впливають насамперед не гроші, не матеріальна допомога, не технічні структури, а формування совісті, дозрівання свідомості та звичаїв. Головною дієвою особою розвитку є людина, а не гроші чи техніка. Церква виховує совість, об’являючи народам того Бога, Якого вони шукають, але не знають; велич людини, створеної на образ Бога і Ним облюбленої; рівність усіх людей як Божих дітей; панування над природою, створеною і відданою на службу людині; обов’язок діяльності для розвитку людини та всіх людей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
59. У євангельському зверненні Церква дає силу, яка викликала поступ і надалі причиняється до нього саме тому, що веде до навернення серця й розуму, до визнання гідності кожної людини, робить здатними до солідарності, діяльності у служінні братам, залучає людину до Божого плану, яким є будівництво Царства миру і справедливості уже у цьому житті. Це біблійна перспектива «нового неба й нової землі» (Іс 65, 17; 2 Пт 3, 13; Одкр 21, 1), яка долучила до історії стимул і мету для розвитку людства. Розвиток людини походить від Бога, від прикладу, яким є Ісус Богочоловік, і Він повинен вести до Бога111. Ось чому між євангельським звіщенням та розвитком людини є тісний зв’язок. Внесок Церкви та євангелізації у розвиток народів стосується не тільки південної частини світу, щоб долати там матеріальну бідність та недорозвиненість, але й Півночі, яка стикається з моральними і духовними злиднями, викликаними «надмірним розвитком»112. Певний різновид безрелігійної сучасності, домінуючий у деяких частинах світу, опирається на переконання, щоб зробити людину людянішою, досить збагатити її і дбати про технічно-економічний розвиток. Однак «бездушний» розвиток не може бути достатнім для людини, і надлишок майна також шкідливий, як і крайнє убозтво. Північна частина світу збудувала саме таку «модель розвитку» і поширює її на Півдні, де релігійна суть та людські цінності ще наявні, але перебувають під загрозою хвилі консумізму. «Щоб боротися з голодом – зміни життя». Це гасло, що народилося в церковному середовищі, вказує багатим народам той спосіб, завдяки якому вони можуть стати братами бідних. Потрібно повернутися до більш суворого життя, яке вело б до нової моделі розвитку, чутливої до етичних та релігійних цінностей. Місійна діяльність несе бідним світло і стимул до справжнього розвитку, тимчасом як нова євангелізація повинна розбуджувати серед багатих усвідомлення того, що прийшов час стати справді братами бідних у спільному зверненні до інтегрального розвитку, відкритому для Абсолюту113.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Любов – джерело і критерій місії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
60. «Церква в усьому світі, – сказав я під час мого візиту до Бразилії, – прагне бути Церквою бідних. Вона прагне здобути всю правду, що міститься у блаженствах, а насамперед у першому з них: «Блаженні вбогі духом». ...Я хочу навчати цієї правди і прагну впроваджувати її у життя, як Ісус, Який прийшов, щоб діяти та навчати»114. Молоді Церкви, особливо ті, які живуть серед народів, уражених тотальною бідністю, часто виявляють цю турботу, яка є невід’ємною частиною їхнього посланництва. Пленарна Конференція Єпископів Латинської Америки в Пуебло, пригадавши приклад Ісуса, пише, що «бідні заслуговують особливої уваги, незалежно від моральної чи особистої ситуації, в якій знаходяться. Вони були створені на образ і подобу Бога, щоб бути Його дітьми, але той образ в них затерся, і навіть зневажився. Тому Бог стає на їхній захист і любить їх. Звідси випливає, що першими адресатами місії є бідні, а їхня євангелізація є в повному значенні цього слова знаком і підтвердженням місії Ісуса»115. Церква, вірна духові блаженств, покликана поділитися своїми благами з усіма бідними і знедоленими. Тож я заохочую усіх учнів Христа й усі християнські спільноти – від сімей до єпархій, від парафій до чернечих спільнот до щирого перегляду власного життя під кутом солідарності з бідними. Одночасно дякую місіонерам, які в повноті любові покірним служінням сприяють інтегральному розвиткові особистості та суспільства через школи, осередки захисту здоров’я, лепрозорії, опікунські доми для недорозвинутих та старих людей, через ініціативи, які служать розвиткові покликання жінки та інші діла милосердя. Дякую священикам, ченцям, черницям і мирянам за їхню посвяту та заохочую усіх бажаючих з приватних організацій, таких численних сьогодні, присвятити себе справам милосердя й людського розвитку. Ці справи засвідчують про дух усієї місійної діяльності; про любов, яка є рушійною силою місії, і є «єдиним критерієм, згідно якого все повинно бути виконане чи занедбане, змінене чи незмінне. Любов є основою діяльності та метою, до якої потрібно прагнути. Що б не робилося щиро задля неї та згідно з нею, - ніколи не буде помилковим»116.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>VI. ВІДПОВІДАЛЬНІ ТА ДІЯЛЬНІ ОСОБИ МІСІЙНОГО ДУШПАСТИРСТВА</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
61. Немає свідчення без свідків, як немає місії без місіонерів. Ісус вибирає і посилає людей як Своїх свідків і Апостолів, щоб вони співпрацювали в Його місії та продовжували в часі Його спасенне діло: «Будьте Моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі» (Ді 1, 8). Першими працівниками вселенської місії є Апостоли – група дванадцятьох. Вони є «колегіальним органом» місії. Ісус вибрав їх, щоб вони перебували з Ним і були послані «до загиблих овець дому Ізраїля» (Мт 10, 6). Ця колегіальність не заперечує того факту, що у групі виділялися окремі постаті – Яків, Йоан, і, найбільше з усіх, Петро, особистість якого має настільки велике значення, що виправданим є вислів: «Петро... з одинацятьма» (Ді 2, 14). Завдяки йому відкриваються горизонти вселенської місії, в якій згодом виділяється Павло, з Божої волі покликаний та посланий до поган (Гал 1, 15). У місійному посланництві на початках Церкви поряд з Апостолами зустрічаються також і інші, менш відомі працівники, яких не можна забувати. Це поодинокі особи, групи, спільноти. Виразним прикладом місцевої Церкви є, антиохійська спільнота, яка з євангелізованої стає євангелізуючою та посилає своїх місіонерів до народів (Ді 13, 2). Первісна Церква розглядає місію як завдання спільноти, визнаючи, однак, у своєму лоні «особливих посланців», чи «місіонерів, що віддаються місії серед поган», як Павло і Варнава.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
62. Те, що було зроблено на зародженні християнства для вселенської місії, залишається актуальним та необхідним також і сьогодні. Церква є місійною за своєю природою, бо наказ Христа не є чимсь випадковим чи зовнішнім, а сягає самого серця Церкви. Звідси випливає, що вся Церква, та й кожна Церква є посланою до народів. «Щоб цей місійний запал міг розцвісти серед місцевого населення певної країни», молоді Церкви повинні «якомога швидше й діяльно брати участь у вселенському місійному ділі Церкви, посилаючи від себе місіонерів для проповідування Євангелія в усьому світі, навіть якби самим бракувало священиків»117. Багато Церков вже це робить; я гаряче закликаю робити це й надалі. У цьому істотному спільнотному зв’язку між Вселенською Церквою та партикулярними Церквами реалізується справжня і повна місійність: «У світі, який завдяки перемозі над відстанню стає все меншим, церковні спільноти повинні підтримувати зв’язок між собою, взаємно опиратися своїми силами одна на одну й ділитися засобами, разом вливаючись в одну спільну місію проповідування Євангелія і життя за її вказівками. Так звані молоді Церкви... потребують сили, характерної для старих Церков, а ті, своєю чергою потребують свідчення й запалу Церков молодих. Таким чином окремі Церкви взаємно черпають з багатства своїх засобів»118.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Перші відповідальні за місійну діяльність</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
63. Як апостольській колегії на чолі з Петром Воскреслий Господь дав наказ вселенської місії, подібним чином ця відповідальність лежить насамперед на Колегії єпископів, очоленій наступником Петра119. Свідомий цієї відповідальності за нову євангелізацію і за вселенську місію, відчуваю потребу поділитися цим з єпископами під час зустрічей. Я сам багато подорожую по світі, «щоб звіщати Євангеліє, «стверджувати братів» у вірі, зміцнювати Церкву і зустрічати людину. Це прощі віри... Це й одночасно можливості для мандрівки катехизації, для євангельського проповідування як донесення до всіх географічних широт Євангелія та апостольського навчання, поширеного на сьогоднішній планетний обшир»120. Брати-єпископи разом зі мною безпосередньо відповідальні за євангелізацію світу, і як члени Єпископської Колегії, і як пастирі партикулярних Церков. На цю тему Собор заявляє: «Турбота про голошення Євангелія у всьому світі належить групі пастирів, яким усім разом Христос дав наказ»121. Він стверджує, що єпископи «були висвячені не лише для однієї єпархії, але для спасіння усього світу»122. Ця колегіальна відповідальність дає практичні результати. Також «Синод Єпископів... повинен слідкувати серед справ загального значення особливим чином за справою місійної діяльності як найважливішого і найсвятішого завдання Церкви»123. За це відповідальні різною мірою також Конференції єпископів та підлеглі їм структури на континентальному рівні, які повинні зробити свій власний внесок у місійне діло124. Широким є також обсяг місійних обов’язків кожного єпископа як пастиря партикулярної Церкви. Йому «як провідникові і осередкові єдності в єпархіальній апостольській праці належить підтримка, управління і узгодження місійної діяльності... Тому він повинен старатися, щоб апостольська праця не обмежувалася лишень уже наверненими, а щоб відповідна кількість як працівників, так і засобів призначалася для євангелізації нехристиян»125.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
64. Кожна партикулярна Церква повинна щиро відкритися для потреб інших Церков. Співпраця між Церквами у справжній взаємності, яка є здатною давати і отримувати, є також джерелом збагачення для усіх них і стосується різних сфер церковного життя. Під цим оглядом прикладом залишається декларація Єпископів в Пуебло: «Нарешті для Латинської Америки прийшов час виходу поза власні межі, до народів. Не підлягає сумніву, що ми й самі потребуємо ще місіонерів, але ми повинні дати нашій бідності»126. У цьому дусі я заохочую єпископів та Конференції єпископств великодушно реалізувати вказівки, видані Конгрегацією з питань духовенства, які стосуються співпраці між партикулярними Церквами, а особливо кращого розміщення духовенства в світі127. Посланництво Церкви є ширшим, ніж «сопричастя між Церквами». Воно повинно стреміти не тільки до повторної євангелізації, а й насамперед до суто місійної діяльності. Я звертаюся з закликом до всіх Церков, молодих і старих, розділити зі мною цю турботу, дбати про ріст місійних покликань і намагатися перемогти різні труднощі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місіонери та інституції «Ad gentes»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
65. Серед тих, що діють на полі місійного душпастирства, основне місце тепер, як і в минулому, займають особи та інституції, яким Декрет Ad gentes присвячує особливий розділ під назвою «Місіонери»128. У зв’язку з цим необхідними є поглиблені роздуми, насамперед для самих місіонерів, які через зміни, що відбуваються в місійній діяльності, можуть втратити відчуття суті свого покликання і не розуміти, чого саме чекає сьогодні від них Церква. Точкою відліку є такі слова Собору: «Хоча обов’язок поширення віри лежить на кожному Христовому учневі, відповідно до його можливостей, однак Христос Господь завжди кличе з числа учнів тих, яких Сам хоче, щоб вони були з Ним і щоб Він міг їх послати на проповідування науки народам. Тому через Святого Духа, який, як завжди, вділяє харизми для власного добра, Він запалює в серцях поодиноких людей місійні покликання, і одночасно з цим викликає в лоні Церкви до життя інституції, які б взяли на себе обов’язок євангелізації, що належить усій Церкві, як своє власне завдання»129. Йдеться, отже, про «особливе покликання», за прикладом покликання Апостолів. Воно виявляється у повній віддачі самих себе на служіння євангелізації. Це діяльність, яка охоплює всю людину та все життя місіонера, потребуючи від нього необмеженої посвяти сил і часу. Ті, хто отримав таке покликання, «послані законною владою, ідуть з вірою і покірністю до тих, що перебувають далеко від Христа, будучи призначеними для справи, до якої були покликані як слуги Євангелія»130. Місіонери повинні завжди думати про те, якої відповіді вимагає від них той дар, якого вони сподобилися, і відновлювати свою доктринну та апостольську посвяту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
66. Місійні інституції повинні вживати всіх необхідних засобів, використовуючи свій досвід і творчий розум у вірності первісній харизмі, щоб відповідно підготувати кандидатів та гарантувати обмін духовних, моральних й фізичних сил своїх членів131. Нехай вони почувають себе живою частиною церковної спільноти та діють в єднанні з нею. Адже «кожний Інститут вийшов з Церкви і повинен її збагачувати тим, що для неї є характерним, згідним з особливим духом і спеціальною місією», а на варті вірності первісній харизмі стоять самі єпископи132. Місійні інститути зародилися з давніх Церков християнського світу та історично були знаряддями Конгрегації поширення віри у справі поширення віри та заснування нових Церков. Сьогодні щораз більше вони приймають кандидатів з молодих, заснованих ними Церков, тимчасом як нові місійні Інститути виникли саме в країнах, які раніше тільки приймали місіонерів, а сьогодні уже їх посилають до інших країв. Гідною похвали є ця подвійна тенденція, яка свідчить про силу та актуальність специфічного місійного покликання тих Інститутів, котрі «й надалі є дуже потрібними»133, не тільки для місійної діяльності до народів, згідно з їхньою традицією, а й для місійного оживлення як у Церквах християнства давньої дати, так і молодих. Особливе покликання місіонерів на все життя повністю зберігає свою силу. Воно є прикладом місійної діяльності Церкви, яка завжди потребує радикальних і цілісних присвячень, нових та сміливих імпульсів. Нехай не побоюються місіонери і місіонерки, які присвятили все своє життя, щоб свідчити серед народів про Воскреслого, сумніву, незрозумілості, відштовхування, переслідування. Нехай розбудять ласку своєї особливої харизми і знову сміливо долають свій шлях, вибираючи, у дусі віри, послуху та єднання зі своїми пастирями, найубогіші і найважчі місця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Єпархіальні священики для вселенської місії</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
67. Співпрацівники єпископа, священики силою Тайни священства покликані до турботи за вселенську місію: «Духовний дар, отриманий пресвітерами у свяченнях, готує їх не до якоїсь обмеженої і стислої місії, а до найширшої та вселенської місії спасіння «аж до кінця землі», бо кожна священича послуга бере участь у цьому універсальному обсягу місії, дорученої Христом Апостолам»134. Тому саме готування кандидатів до священства повинно вести до того, щоб вони були «просякнуті справді католицьким духом, завдяки якому звикнуть виходити поза межі власної єпархії, народу чи обряду та іти назустріч потребам вселенської місії, з серцем, готовим звіщати повсюди Євангеліє»135. Усі священики повинні мати місійне серце і розум, повинні бути відкритими для потреб Церкви і світу, дбайливими щодо тих, які перебувають найдальше, а особливо до нехристиянських груп у власному середовищі. Нехай турбота Церкви про все людство товаришує їм під час молитви, а насамперед під час Євхаристійної Жертви. Священики, які перебувають на землях, де християни є меншістю населення, мусять бути оживлені особливою турботою і місійним запалом. Господь довіряє їм не тільки душпастирську турботу про християнську спільноту, а також, і насамперед, євангелізацію їхніх земляків, які не належать до Його кошари. «Хай не вагаються (вони) віддатися проводу Святого Духа і єпископа, щоб проповідувати Євангеліє поза межами свого краю. Це потребуватиме в них не тільки зрілості покликання, але й також надзвичайної здатності до розлуки з власною батьківщиною, народом і сім’єю та особливої здібності влитися в інші культури зі зрозумінням та повагою»136.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
68. У Енцикліці Fidei donum Папа Пій XII з пророчою інтуїцією заохочував єпископів послати деяких зі своїх священиків на тимчасове служіння Церквам Африки, затверджуючи уже існуючі у цій сфері ініціативи. Через 25 років від її проголошення я відкрив велику новизну цього документу, «який дозволив переступити територіальний вимір служіння священика, щоб призначити його для усієї Церкви»137. Сьогодні справджується цінність та плідність цього досвіду. Священики, покликані Fidei donum, особливим чином виявляють зв’язок єднання між Церквами, роблять цінний внесок у ріст потребуючих церковних спільнот, одночасно черпаючи з них свіжість і живучість віри. Очевидно потрібно, щоб місійне служіння єпархіального священика відповідало певним критеріям та умовам. Потрібно посилати священиків, вибраних з-посеред найкращих, здібних і відповідно підготовлених до особливої праці, яка на них чекає138. Вони повинні будуть з відкритим та братерським серцем влитися в нове середовище Церкви, яка їх приймає, і становитимуть одне священство з місцевими священиками під проводом єпископа139. Я хотів би, щоб дух місійного служіння зростав серед священиків давніх Церков і розвивався в Церквах молодих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Місійна плідність богопосвяченого життя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
69. До невичерпного і різнорідного багатства Духа належить покликання до Інститутів богопосвяченого життя, члени яких відтоді, коли «силою самого посвячення віддають себе служінню Церкві, повинні у формі, властивій їхньому Інститутові, брати особливу участь в місійній діяльності»140. Історія зазначає великі заслуги чернечих сімей у поширенні віри та формуванні нових Церков віддавніх монаших Інституцій, через середньовічні Чини, аж до сучасних Згромаджень.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
а). Вслід за Собором, я заохочую Інститути контемплятивного життя засновувати спільноти у нових Церквах, щоб «серед нехристиян... давати спільне свідчення величі і любові Бога та єдності у Христі»141. Такі спільноти корисні у всьому нехристиянському світі, особливо у тих регіонах, де релігії у великій пошані мають контемплятивний спосіб життя з огляду на аскетизм і пошук Абсолюту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
б). Перед Інститутами діяльного життя відкриваються безмежні простори для свідчення милосердя, євангельської проповіді, християнського виховання, поширення культури і солідарності з бідними, дискримінованими, відсунутими на узбіччя та знедоленими. Ці Інститути, незалежно від того, чи мають суто місійну мету чи ні, повинні вивчити свої можливості і готовність посвяти своєї діяльності для розширення Божого Царства. Ця потреба знайшла в найновіші часи відповідь численних Інститутів. Я, однак, хотів би, щоб вона була більш оціненою і впроваджувалася у життя в дусі справжнього служіння. Необхідно, щоб Церква навчала великих євангельських цінностей, які вона поширює. А ніхто не дасть такого глибокого свідчення, як ті, що посвятилися життю у чистоті, убогості і послуху, у повній відданості Богові та в повній готовності служіння людині і суспільству на зразок Христа142.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
70. Особливі слова вдячності я спрямовую до сестер місіонерок, чистота яких для Божого Царства виявляється у різноманітних плодах духовного материнства. Саме місія до народів дає їм широке поле для того, щоб «цілковито і неподільно віддати себе з любові»143. Приклад та діяльність жінки у постаті дівиці, посвяченої любові до Бога та ближнього, особливо найбіднішого, є необхідними як євангельський знак серед тих народів та культур, де жінка ще повинна пройти довгу дорогу для досягнення людського розвитку і визволення. Я бажаю, щоб численні молоді християнки відчули прагнення великодушно віддатися Христові, черпаючи зі свого посвячення силу і радість давати про Нього свідчення серед народів, які Його не знають.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Усі миряни є місіонерами силою святого Хрищення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
71. Папи останніх часів особливо наголошували на значенні мирян для місійної діяльності144. В Апостольському повчанні Cristifideles laici також і я безпосередньо зайнявся «постійною місією несення Євангелія людям, мільйонам чоловіків та жінок, які до цього часу не знають Христа Спасителя людини»145, і відповідною діяльністю вірних мирян. Місії – це справа всього Божого народу, хоч для заснування нової Церкви необхідна Євхаристія, а згодом – священиче служіння, однак місії, у різних своїх формах, є завданням усіх вірних. Участь мирян у поширенні віри чітко рясніє від самих початків християнства як з боку окремих вірних та сімей, так і з боку всієї спільноти. Вже Папа Пій XII представив у своїй першій місійній енцикліці історію місій мирян146. Не забракло також активної участі світських місіонерів та місіонерок і сьогодні. Як же тут не згадати про їхній важливий внесок у працю в сім’ях, школах, у політичне, суспільне й культурне життя, а особливо у переданні християнської науки. Більше того, потрібно наголосити на тому, що деякі Церкви появилися завдяки діяльності світських місіонерів та місіонерок. Другий Ватиканський Собор потвердив традицію, вказуючи на місійний характер усього Божого народу, особливо апостольства мирян147, та наголошуючи на їхньому специфічному внескові, який силою свого покликання вони повинні вносити у місійну діяльність148. Необхідність розділення цієї відповідальності з боку всіх вірних є не тільки питанням апостольської результативності, а обов’язком і правом, що опирається на гідність, випливаючу зі святого Хрищення, через яке «миряни, у притаманному їм вимірі, отримують участь у потрійному служінні Христа – священичому, пророчому і царському»149. Тому вони також мають «загальний обов’язок й одночасно право співпрацювати чи індивідуально, чи об’єднаними у товариства задля того, щоб Боже звіщення спасіння пізнали всі люди цілого світу і прийняли його. Цей обов’язок лежить на них головно тоді, коли тільки через них люди можуть почути Євангеліє і пізнати Христа»150. Крім того, через притаманний їм світський характер вони мають особливе покликання «шукати Боже Царство, займаючись світськими справами і управляючи ними за Божою волею»151.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
72. Сфери місійної діяльності мирян дуже широкі. «Першим полем... є велика і дуже складна сфера політики, суспільного життя та економіки»152 на місцевому, національному і міжнародному рівні. Всередині Церкви їх чекають різні види служб, функцій, служінь та форм оживлення християнського життя. Я хочу згадати великий розвій останнім часом «церковних рухів» у численних Церквах. Ці рухи, якщо покірно вливаються у життя місцевих Церков і сердечно приймаються єпископами та священиками у єпархіальних та парафіяльних структурах, є істинним Божим даром для нової євангелізації та для місійної діяльності в справжньому значенні цього слова. Я гаряче заохочую їх поширювати і використовувати особливо серед молоді життєдайність християнського життя та євангелізації в плюралістичному баченні форм об’єднання і діяльності. У місійній діяльності потрібно оцінити різні форми присутності мирян, враховуючи їхню природу й мету. Товариства місійних мирян, міжнародні християнські організації добровольців, церковні рухи, групи і об’єднання хай залучаються в місію до народів та у співпрацю з місцевими Церквами. Все це буде сприяти росту «зрілих і відповідальних мирян», формування яких є «істотною і невід’ємною вимогою plantatio ecclesiale, який... появляється у нових Церквах»153.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діяльність катехитів та різнорідність служінь</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
73. Серед мирян, які стають євангелізаторами, у першому ряді знаходяться катехити. Декрет про місії визначає їх, як «гідною похвали, дуже заслуженою у місійному ділі спільнотою... катехитів як чоловіків, так і жінок, які переповнені апостольським духом, завдяки своїй визначній праці є особливою й незамінною допомогою для поширення віри і Церкви»154. Не без причини Церкви, що мають давнє коріння, докладаючи зусиль до нової євангелізації збільшили кількість катехитів та оживили катехизацію. «Катехити, що діють на місійних теренах, особливо заслуговують на це звання «катехитів». Без них, без сумніву, не виникли б процвітаючі сьогодні Церкви»155. Так і тоді, коли зростають різні форми церковного та позацерковного служіння, праця катехитів є завжди необхідною і має свої особливі риси. Катехити – це спеціалізовані працівники, безпосередні свідки, незамінні євангелізатори, які є основою християнських спільнот, особливо в молодих Церквах, що я часто мав можливість особисто ствердити під час моїх місійних подорожей. Новий Кодекс Канонічного Права визначає їхнє завдання, функції та обов’язки156. Однак, не можна забувати, з огляду на сучасні зміни, що відбуваються у Церкві та культурі, праця катехитів, стає все важчою та відповідальнішою. Сьогодні ще актуальнішим є те, на що свого часу вказував Собор – старанне у сфері доктрини і педагогіки приготування, постійне духовне і апостольське відновлення, необхідність забезпечення катехитам «відповідних умов життя та соціального забезпечення»157. Важливою є також турбота про появу та розвиток шкіл для катехитів, які, затверджені Єпископськими конференціями, видаватимуть офіційні дипломи, визнані тими Конференціями158.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
74. Поряд з катехизацією потрібно згадати інші форми служіння життю Церкви і місіям, як також інших працівників – провідників молитви, співу та Літургії; керівників основних церковних спільнот та біблійних груп; тих, які займаються справами милосердя; адміністраторів церковного майна; лідерів різних форм апостольства; учителів релігії у школах. Усі віруючі миряни, живучи згідно з власною вірою, повинні посвятити Церкві частину свого часу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Конгрегація з питань євангелізації народів та інші установи, які займаються місійною діяльністю</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
75. Відповідальні особи та працівники місійного душпастирства повинні почуватися об’єднаними в спільноту, притаманну Містичному Тілу. Про це Христос молився під час Своєї останньої вечері: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, щоб і вони були в Нас об’єднані; щоб світ увірував, що Ти Мене послав» (Йо 17, 21). Саме у цій спільності полягає фундамент плідності місії. Церква, однак, є також спільнотою видимою і органічною, тому місія потребує одночасно єдності внутрішньої та впорядкованої між різними сферами відповідальності і завданнями, так щоб усі її члени «у згоді докладали своїх зусиль для будівництва Церкви»159. До місійної Конгрегації «входить управління і координація у цілому світі самої справи євангелізації народів та місійної співпраці, за збереження компетенції Конгрегації Східних Церков»160. Тому «вона повинна турбуватися про місіонерів та розподіляти їх за терміновими потребами регіонів. Вона... повинна складати відповідний органічний план діяльності, видавати директиви, відповідні підґрунтя у справі євангелізації та побуджувати до ініціативи»161. Я можу тільки підтвердити ці розважливі постанови. Для надання нового розмаху місіям потрібний осередок, який підштовхує, керує і координує, яким є Конгрегація з питань євангелізації. Я закликаю Конференції єпископів і підлеглі їм управління, Вищих настоятелів Чинів, Згромаджень та Інститутів, організації мирян, зайняті місійною діяльністю, до вірної співпраці з тією Конгрегацією, яка має необхідну владу, щоб могти планувати і керувати місійною діяльністю та співпрацею на вселенському рівні. Ця Конгрегація, маючи довгий і славний досвід, покликана відігравати першорядну роль у сфері роздумів, у визначенні програм, потрібних Церкві, щоб більш конкретним чином бути спрямованою до місій у їхніх різних формах. Для цього Конгрегація повинна перебувати у тісному контакті з іншими Дикастеріями Святого Престолу, з партикулярними Церквами і різними місійними силами. Згідно з еклезіологією сопричастя, вся Церква є місійною, але одночасно виникають нові необхідні покликання та інституції, притаманні місійній праці серед народів. Дуже важливою є керівна та координаційна роль з боку місійної Конгрегації, щоб разом вирішувати великі справи, які є предметом спільного зацікавлення, за збереження компетенції кожної влади і структури.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
76. Для спрямування та місійної координації на національному та регіональному рівні велике значення мають Конференції єпископів та різні підпорядковані їм управління. Собор вимагає від них займатися «на спільних нарадах важливими питаннями і терміновими справами, не занедбуючи, однак місцевих питань»162, і ця вказівка стосується також і проблеми окультурення. Очевидно, що вже існує широка і впорядкована діяльність у цій сфері, а її плоди є наочними. Це – діяльність, яка вимагає інтенсивності та кращого узгодження з діяльністю інших управлінь тих же самих Конгрегацій, так щоб місійна турбота не була довірена одній визначеній секції чи інституції, а щоб була розділена між усіма ними. Управління та інституція, які займаються місійною діяльність, повинні відповідним чином об’єднати зусилля та ініціативи. Конференції Вищих чернечих настоятелів також повинні взяти на себе це завдання у власному середовищі, у згоді з Конференціями єпископів, за встановленими вказівками та нормами163, використовуючи також і змішані комісії164. Також потрібні зустрічі та форми співпраці з різними місійними установами, коли йдеться як про формування чи навчання165, так і апостольську діяльність.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>VII. СПІВПРАЦЯ У МІСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
77. Усі християни, члени Церкви, силою святого Хрищення є співвідповідальними за місійну діяльність. Участь спільнот та окремих вірних у цьому праві і обов’язку називається «місійною столицею». Ця співпраця вкорінена і переживається насамперед через особисту єдність з Христом. Тільки у єдності з Ним, як галузка на виноградині (Йо 15, 5), можна принести добрі плоди. Ефективність діяльності на місійному полі Церкви залежить від святості життя кожного християнина. «Собор закликає усіх людей до глибокого внутрішнього відновлення, щоб, живо усвідомлюючи власну відповідальність за поширення Євангелія, вони взяли на себе свою частку місійної справи серед народів»166. Участь у вселенській місії не обмежується лише деякими окремими видами діяльності, а є ознакою зрілості віри та християнського життя, яке приносить плоди. Отже, віруючий розширює межі своєї любові, виявляючи турботу як про тих, які зараз далеко, так і про тих, які близько; молиться про місії і місійні покликання, допомагає місіонерам, з зацікавленням слідкує за їхньою діяльністю, а коли ті повертаються, приймає їх з такою ж радістю, з якою перші християнські спільноти слухали Апостолів, які розповідали, як багато Бог зробив через їхню проповідь (Ді 14, 27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Молитви і жертви за місіонерів</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
78. Серед різних форм участі перше місце займає духовна співпраця – молитва, пожертва, свідчення християнського життя. Молитва повинна товаришувати місіонерам на їхньому шляху, щоб проповідування Слова принесло плоди завдяки Божій ласці. Святий Павло у своїх Посланнях часто просить вірних про молитву, щоб переконливо і сміливо звіщати Євангеліє. З молитвою потрібно поєднувати жертву. Спасенна цінність кожного страждання, прийнятого і принесеного Богові з любов’ю, випливає з Жертви Христа, Який закликає членів Свого Містичного Тіла до співучасті у Своїх муках, до доповнення на тілі того, чого ще бракує (Кл 1, 24). Місіонерові у його жертві повинні товаришувати вірні і підтримувати власною жертвою. Тому я також прошу всіх тих, які несуть душпастирське служіння серед хворих, навчати їх спасенної цінності страждання і заохочувати до пожертви його Богові за місіонерів. Через таку жертву хворі самі стають місіонерами, як наголошують деякі товариства, що виникли серед них та для них. Урочистість Зіслання Святого Духа, початок місії Церкви, святкується у деяких спільнотах як «день страждання за місії».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Ось я, Господи, пошли мене!»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
(пор. Іс 6,8)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
79. Співпраця виявляється також у турботі про місійні покликання. Потрібно визнати цінність різних форм місійної діяльності, але одночасно треба надати першості цілковитій та вічній місійній справі, особливо в чоловічих та жіночих Інститутах і Згромадженнях. Турбота про місійні покликання є серцем співпраці. Звіщення Євангелія вимагає проповідників, жатва потребує працівників, а місію насамперед виконують чоловіки та жінки, посвячені на все життя ділу Євангелія, готові йти на край світу та нести спасіння. Тому я хочу ще раз пригадати також про потребу турботи про місійні покликання. Усвідомлюючи вселенську відповідальність християн за внесок у місійну справу та розвиток бідних людей, ми всі повинні ставити перед собою питання, чому серед різних народів, коли росте потреба пожертви, місійні покликання перебувають під загрозою зникнення, які є справжньою міркою відданості братам. Священичі та чернечі покликання є непомильним знаком живучості тої чи іншої Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
80. Замислюючись над цією серйозною проблемою, я з особливим довір’ям і любов’ю звертаюся до сімей та молоді. Необхідно, щоб кожна родина, а насамперед батьки усвідомлювали те, що повинні робити «особливий внесок у місійну справу Церкви, плекаючи місійні покликання серед своїх синів та дочок»167. Життя істинної молитви, справжній дух служіння ближньому і великодушна участь у діяльності Церкви створюють у сім’ях сприятливі умови для розбудження покликань у молоді. Якщо батьки готові погодитись на те, щоб їхня дитина подалася на місії, якщо просять Бога про цю ласку, вони будуть Ним винагороджені, зазнаючи радості в той день, коли їхні сини чи дочки підуть за голосом покликання. А молодих я прошу прислухатися до слів Христа, Який кличе їх, як колись Симона Петра та Андрія над озером: «Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей» (Мт 4, 19). Нехай вам не бракує сміливості відповісти Господеві, вслід за Ісаєю: «Ось я, пошли мене!» (Іс 6, 8). На вас чекає захопливе життя, ви пізнаєте справжню радість проповідування Доброї Новини тим братам та сестрам, яких ви поведете шляхами спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«Більше щастя – давати, ніж брати»</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
(Ді 20, 35)</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
81. Численними є матеріальні та економічні потреби місії. Йдеться не тільки про заснування Церкви з такими найнеобхіднішими структурами, як каплиці, школи для катехитів та семінаристів, помешкання, а й також про підтримку справ милосердя, виховання та розвитку людини, що є широким полем діяльності, особливо у бідних країнах. Місійна Церква віддає те, що отримує; роздає бідним те, що її багатші члени великодушно дають їй у розпорядження. Тут я хочу подякувати всім тим, які з посвятою складають дари для місійної справи. Їхнє відречення та співучасть є необхідними для того, щоб будувати Церкву та свідчити про любов. Коли йдеться про матеріальну допомогу, важливо звернути увагу на дух, у якому вона надається. Тому потрібно переглянути власний стиль життя. Місії вимагають не тільки допомоги, а й співучасті у звіщенні і любові до бідних. Усе те, що ми отримали від Бога, як життя і матеріальні блага, не є нашим, а лиш було нам дано для вжитку. Великодушність у даванні повинна бути завжди освітленою і натхненною вірою. Лиш тоді справжнім буде «більше щастя – давати, ніж брати». Всесвітній день місій, метою якого є викликати зацікавлення місійною тематикою, а також збір матеріальних засобів, є важливим моментом у житті Церкви, бо вчить, яким чином потрібно давати: під час служіння Євхаристії, а значить як дар, принесений Богові і призначений для усіх місій на світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Нові форми місійної співпраці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
82. Співпраця поширюється сьогодні через свої нові форми, охоплюючи не тільки економічну допомогу, а й також безпосередню участь. Нові ситуації, пов’язані з явищем переміщення людей, потребують від християн справжнього місійного духу. Міжнародний туризм вже сьогодні є масовим явищем. Він є позитивним, якщо здійснюється з повагою для взаємного культурного збагачення, уникаючи афішування та розкидання у пошуку людських контактів. Від християн, однак, насамперед вимагається усвідомлення того, що вони завжди повинні бути свідками віри і Христової любові. Також і безпосереднє знайомство з місійним життям та новими християнськими спільнотами може збагатити та оживити віру. На похвалу заслуговують відвідини місійних місцевостей, особливо серед молоді, яка прямує туди, щоб служити і навчитися справжнього християнського життя. Пошук праці змушує сьогодні багатьох християн з молодих спільнот іти на землі, де християнство невідоме, а часом відкинуте або переслідуване. Те ж саме стосується вірних з країн, що мають давню християнську традицію, які тимчасово працюють у нехристиянських країнах. Ці обставини, безсумнівно, є доброю можливістю для життя вірою і свідчення її. У перші століття християнство поширилося насамперед тому, що християни, подорожуючи або осідаючи у регіонах, де ще не було звіщено Христа, відважно свідчили свою віру та засновували там перші спільноти. Настільки, однак, численнішими є жителі місійних країн і визнавці нехристиянських релігій, які осідають серед християнських народів у зв’язку з навчанням або працею, або ж будучи змушеними до цього через політичні чи економічні обставини у країнах їхнього походження. Присутність тих братів у країнах, що мають давнє християнське коріння, є викликом для церковних спільнот, підштовхуючи ці спільноти до відповідного прийняття їх, діалогу, служіння, розділу благами, свідчення Христа і безпосереднього проголошення Доброї Новини. Також і в християнських країнах появляються суспільні та культурні групи, які потребують місії до народів, а місцеві Церкви повинні великодушно працювати з ними, користуючись також і допомогою людей, що походять з країн, з котрих прибули ті імігранти чи місіонери, які повернулися на батьківщину. До цієї співпраці можуть бути залучені також і люди, відповідальні за політику, економіку, культуру, журналістику, а також спеціалісти різних міжнародних організацій. У сучасному світі щораз важче визначити лінії географічного чи культурного поділу. Зростає співзалежність між народами, що є стимулом для християнського свідчення та євангелізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Оживлення місійного духу серед Божого народу та його місійне формування</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
83. Місійне формування є справою місцевої Церкви, що здійснюється за допомогою місіонерів та їхніх Інститутів, а також людей, які походять з молодих Церков. Цю працю не можна вважати як другорядну, а потрібно ставити її в центрі християнського життя. Місійна тематика може стати величезною допомогою для нової євангелізації християнських народів. Свідчення місіонерів є привабливим також і для тих, які далеко, і для невіруючих, передаючи їм християнські цінності. Тому місцеві Церкви повинні оживляти свою діяльність за допомогою місійного духу як основного елементу їхнього звичайного душпастирства у парафіях, товариствах, групах, особливо ж молодіжних. Цій меті служить насамперед інформація через місійні журнали та інші аудіовізійні засоби. Вони відіграють велику роль, бо завдяки їм можна пізнати життя Вселенської Церкви, висловлювання та досвід місіонерів і місцевих Церков, у яких вони працюють. Потрібно, щоб до молодих Церков, які ще не мають своєї преси та інших засобів, місійні Інститути спрямовували людей і призначали відповідні засоби, потрібні для цієї діяльності. До цього формування покликані священики та їхні співпрацівники, вихователі й учителі, богослови, а особливо викладачі у семінаріях та осередках для мирян. Навчання богослов’я не може і не повинно оминати вселенської місії Церкви, екуменізму, вивчення великих релігій та місіології. Необхідно, щоб насамперед у семінаріях і домах формування для ченців та черниць навчали вселенської місії Церкви, турбуючись також про те, щоб деякі священики чи студентська молодь спеціалізувалися у різних ділянках місіології. Ця діяльність повинна бути спрямована на конкретну ціль. Інформація та формування Божого народу до вселенської місії Церкви – у розбудженні місійних покликань місії до народів, оживленні духу співпраці у справі євангелізації. Не можна уявляти собі місійної діяльності завужено, немовби вона була головно допомогою бідним, внеском у визволення пригноблених, підтримкою розвитку, охороною прав людини. Місійна Церква займається також і цими питаннями, але її основне завдання інше. Бідні відчувають голод за Богом, а не тільки з хлібом і свободою, а місійна діяльність насамперед повинна давати свідчення і звіщати спасіння у Христі, засновуючи місцеві Церкви, які стають згодом знаряддями визволення під кожним кутом зору.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Головна відповідальність папських місійних діл</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
84. У цій справі оживлення місійного духу головне завдання лежить на папських місійних ділах, як я неодноразово на цьому наголошував у зверненнях з нагоди Всесвітнього дня місій. Чотири папські діла – діло поширення віри, діло святого апостола Петра, місійне дитинство та місійне єднання – мають одну спільну мету: викликати у Божому народі відчуття відповідальності за вселенську місію Церкви. Безпосередньою і особливою метою місійного єднання є виховання чуйності та місійне формування священиків, ченців та черниць, які зі свого боку повинні піклуватися про них у християнських спільнотах. Крім того, місійне єднання спрямоване на поширення інших папських діл, яких є душею»168. «Гаслом повинні стати слова: Усі Церкви за навернення цілого світу»169. Оскільки ці діла залежать від Папи і всієї Колегії єпископів, також і в обсязі партикулярних Церков, їм слушно належить «першість, бо вони є засобом як для прищеплення католикам з самого дитинства справді вселенського і місійного духу, так і до поштовху до результативного збирання добровільних пожертв для усіх місій, залежно від їхніх потреб»170. Іншою метою місійних діл є розбудження місійних покликань до народів і життя як у давніх Церквах, так і в молодих. Я хочу висловити побажання, щоб це служіння оживлення місійного духу щораз більше спрямовувалось до цієї мети. У своїй діяльності місійні діла залежать у вселенському масштабі від Конгрегації з питань Євангелізації Народів, а на місцевому рівні – від Конференції єпископств та від єпископів окремих Церков, у співпраці з діючими осередками, які займаються розбудженням місійного духу. Вони вносять у католицький світ дух універсалізму і служіння місіям, без якого немає справжньої співпраці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вміти не тільки давати, а й приймати</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
85. Співпрацювати у місійному ділі значить не тільки давати, а й уміти приймати. Усі партикулярні Церкви, молоді і старі, покликані до того, щоб вміти давати й приймати на користь вселенської місії. Жодна з них не може замикатися сама в собі. «Завдяки цьому католицькому духові, – зазначає Собор, – окремі частини приносять іншим частинам й усій Церкві притаманні їм дари, так що цілість і окремі частини зазнають росту для цього взаємного єднання та прагнення до повноти у єдності... Звідси... між окремими частинами Церкви існує зв’язок глибокої спільноти духовних багатств, апостольських працівників та матеріальної допомоги»171. Я заохочую усі Церкви і всіх пастирів, священиків, ченців, вірних відкритися для вселенства Церкви, уникаючи всякого роду партикуляризму, ексклюзивізму і почуття самостійності. Місцеві Церкви, хоч і є вкоріненими у власному народі та його культурі, повинні, однак, конкретним способом зберігати універсальну суть віри, а значить давати і приймати від інших Церков духовні дари, душпастирський досвід, пов’язаний з першим звіщенням та євангелізацією, а також апостольських працівників та матеріальні засоби. Спокуса замикання у собі може бути сильною. Старі Церкви, зайняті новою євангелізацією, вважають, що місійну діяльність вони повинні вести у себе й таким чином наражаються на небезпеку гальмування місійного запалу, зверненого до нехристиянського світу; неохоче спрямовують покликання до місійних Інститутів, чернечих Згромаджень та інших Церков. Але ж даючи зі свого, ми отримуємо, й уже сьогодні молоді Церкви, багато з яких зазнають надзвичайного розквіту покликань, є в стані посилати священиків, ченців та черниць до старших Церков. Водночас молоді Церкви відчувають проблему власної тотожності, окультурення, свободи росту без зовнішніх впливів, що може призвести навіть до закриття дверей перед місіонерами. Тим Церквам я говорю: Не закривайтеся, охоче приймайте місіонерів і необхідні засоби від інших Церков, та й самі також посилайте місіонерів у світ! Саме через труднощі, які вас хвилюють, ви потребуєте постійних контактів з братами і сестрами у вірі. Використовуючи різні легальні засоби, старайтеся, щоб була визнана ваша повна свобода, на яку ви маєте право. Пам’ятайте, що учні Христа повинні «слухатися... більше Бога, ніж людей!» (Ді 5, 29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Бог готує нову весну Євангелія</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
86. Коли ми дивимося на сьогоднішній світ поверхово, нас вражають численні негативні факти і ми можемо піддаватися спокусі песимізму. Це враження, однак, безпідставне, бо ми віримо в Бога, Отця і Господа, у Його доброту і милосердя. На порозі третього тисячоліття Відкуплення Бог готує велику весну християнства, початок якої можна вже зауважити. І справді, яку нехристиянському світі, так і там, де християнство існує віддавна, здійснюється поступове наближення народів до євангельських ідеалів та цінностей, якому Церква прагне служити. Сьогодні відзначається нова одностайність людей щодо цих цінностей – заперечення насилля і війни, повага до людської істоти та її прав, прагнення свободи, справедливості та братерства, бажання перемогти расизм та націоналізм, ріст почуття гідності та цінування жінки. Християнська надія підтримує нас у нашій глибокій діяльності нової євангелізації та вселенської місії і схиляє до молитви, якої навчив нас Ісус Христос: «Хай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт 6, 10). Величезною є кількість людей, які все ще чекають Христа. Багато людей різних культур, до яких ще не дійшло звіщення Євангелія і широкі території, на яких Церква ледве присутня, вимагають об’єднання усіх її сил. Готуючись до святкування ювілею двохтисячного року, вся Церква ще більше вкладає свої сили у місійні діяння нового тисячоліття. Ми повинні підтримувати в собі апостольську турботу про передачу іншим народам світла і радості віри та до цього ідеалу виховувати весь Божий народ. Ми не можемо бути спокійні, коли думаємо про мільйони наших братів та сестер, що, як і ми, відкуплені кров’ю Ісуса, але живуть, несвідомі Божої любові. Для кожного віруючого, як і для всієї Церкви, справа місії повинна стояти на першому місці, бо вона стосується вічного призначення людей і відповідає таїнственному і милосердному планові Бога.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>VIII. МІСІЙНА ДУХОВНІСТЬ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Дозволити Духові вести себе</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
87. Місійна духовність – це специфічна духовність, яка особливим чином стосується тих, кого послав Бог, щоб бути місіонерами. Ця духовність насамперед виявляється у житті, повністю підпорядкованому Святому Духові. Ми повинні дозволити Йому, щоб Він нас формував внутрішньо і таким чином більше уподібнюватися до Христа. Ми не можемо давати свідчення про Христа, не будучи Його образом, оживленому в нас через ласку і діяння Духа. Підпорядкованість Святому Духові – це прийняття дарів мужності і здатності розпізнання, які є властивими рисами цієї духовності. Багатозначним є приклад Апостолів, які під час прилюдного життя Учителя, незважаючи на свою любов до Нього і великодушну відповідь на Його заклик, виявляються нездатними зрозуміти Його слова і не спішать іти за Ним дорогою страждань та покори. Святий Дух робить їх відважними свідками Христа та світлими звіщателями Його Слова. Це Дух вестиме їх важкими новими дорогами місії. Також і сьогодні місійна праця – важка і складна, і, як і в минулому, також вимагає відваги і світла Святого Духа. Ми часто переживаємо трагедію першої християнської спільноти, яка бачила, як сили, повні недовір’я і ворожості «зійшлися докупи на Господа і на помазаника його» (Ді 4, 26). Тоді, як і сьогодні, потрібно молитися, щоб Бог дав нам відвагу для звіщення Євангелія. Нам треба вникати у таємничі дороги Святого Духа і дозволити, щоб Він вів нас до повної правди (Йо 16, 13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Жити таїнством «посланого» Христа</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
88. Істотною рисою місійної духовності є внутрішнє єднання з Христом. Не можна розуміти місії і жити нею без співвідносин з Христом, Який був посланий євангелізувати. Святий Павло пише про це так: «Плекайте ті самі думки у собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич Свою рівність із Богом, а применшив Себе Самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив Себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної» (Флп 2, 5-8). Так було розкрите таїнство Втілення і Викуплення як повна відмова від Себе Самого, яка приводить до того, що Христос повністю розділяє людське життя і сповняє до кінця спасенний план Отця. Ця відмова, однак, просякнута любов’ю та виявляє любов. Місії проходять той сам шлях і приводять до підніжжя Хреста. Від місіонера потребується, щоб він був готовий «зректися себе самого й усього того, що досі вважав своїм, і стати усім для усіх»:172 в бідності, яка робить його вільним для Євангелія, в відірваності від осіб та благ власного середовища, щоб стати братом для тих, до яких він посланий нести Христа Спасителя. Саме такою є мета духовності місіонера: «Для слабких я став як слабкий... Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. Усе я роблю заради Євангелії» (1 Кр 9, 22-23). Саме тому, що він є «посланий», місіонер все міцніше прив’язується до Христа, Який йому товаришує у кожну мить його життя: «Не бійся,... бо Я з тобою» (Ді 18, 9-10), і очікує його у серці кожної людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Любити Церкву і людей так, як їх любив Ісус</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
89. Місійною духовністю характеризується також апостольська любов Христа, Який прийшов, «щоб зібрати в одне розкидані діти Божі» (Йо 11, 52), як добрий Пастир, Який знає свої вівці, шукає їх і віддає за них Своє життя (Йо 10). Хто має у собі місійний дух, той відчуває Христовий запал до спасіння душі і любить Церкву, як Христос. Місіонера оживляє «запал про спасіння душі», що черпає натхнення з самої Христової любові, яка виявляється в турботі, лагідності, співчутті, відкритості для інших, зацікавленні людськими проблемами. Любов Ісуса – дуже глибока. Він, що «відав Сам, що міститься в людині» (Йо 2, 25), любив усіх, жертвуючи їм відкуплення і страждав, коли воно відштовхувалося. Місіонер є людиною любові. Щоб він міг звіщати кожному братові, що його любить Бог і він сам може любити, місіонер повинен давати свідчення любові усім, присвячуючи життя для ближнього. Місіонер є братом для всіх людей, несе у собі дух Церкви, її відкритість і зацікавлення усіма народами та людьми, особливо найменшими та найбіднішими. Таким чином він переступає усі кордони та расові, кастові чи ідеологічні поділи. Він є знаком Божої любові у світі, яка не відштовхує, ані не вирізняє нікого. Так, як Ісус, місіонер повинен любити Церкву: «Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї» (Еф 5, 25). Ця любов, аж до пожертви життя, є для нього точкою відліку. Тільки глибока любов до Церкви може підтримати запал місіонера. Його щоденна турбота, – як пише святий Павло, – випливає з «журби про всі Церкви» (2 Кр 11, 28). У житті кожного місіонера вірність Христові не може бути відділена від вірності Церкві173.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Справжній місіонер – це святий</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
90. Місійне покликання, за своєю природою, випливає з покликання до святості. Кожен місіонер є справжнім місіонером тільки тоді, коли вступає на шлях святості: «Святість є основною та необхідною передумовою для того, щоб Церква могла здійснити свою спасенну місію»174. Вселенське покликання до святості тісно пов’язане зі вселенським покликанням до місійної діяльності. Кожний вірний покликаний до святості та до місійної діяльності. Таким є побажання Собору, який «гаряче прагне освітити усіх людей блиском Христа, ясніючим на обличчі Церкви, звіщаючи Євангеліє всякому сотворінню»175. Місійна духовність Церкви веде до святості. Новий поштовх розвитку місії до народів вимагає святих місіонерів. Не досить лише відновлювати душпастирські методи, ані краще організовувати та координувати церковні установи, ані з глибокою проникливістю вивчати біблійні та богословські основи віри. Потрібно викликати новий «запал святості» серед місіонерів та й у всій християнській спільноті, особливо серед тих, які є найближчими співпрацівниками місіонерів176. Подумаймо, дорогі Браття і Сестри, про місійний запал перших християнських спільнот. Незважаючи на тодішнє убозтво транспортних засобів та інформації, звіщення Євангелія за короткий час досягло кінця землі. А йшлося про релігію, засновану Чоловічим Сином, який помер на Хресті, «ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган» (1 Кр 1, 23). В основі такого місійного динамізму була святість перших християн і перших спільнот.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
91. Тому я звертаюся до охрищених молодих спільнот та молодих Церков. Ви сьогодні є надією нашої Церкви, яка має дві тисячі років. Як молоді у вірі, ви, як і перші християни, повинні випромінювати ентузіазм, відвагу у великодушній відданості Богові та ближньому. Одне слово, ви повинні крокувати дорогою святості. Тільки таким чином ви зможете звіщати Бога у світі і знову переживати у ваших країнах місійну епопею первісної Церкви. Так ви станете зачином місійного духу для старших Церков. Місіонери повинні замислюватися про потребу святості для дару свого покликання, і день у день відновлюватися духом у своїх думках, а також постійно вдосконалювати своє доктринне і душпастирське формування. Місіонер повинен бути людиною споглядальної молитви у діянні. Труднощі він долає у світлі слова Божого, особистою та спільною молитвою. Контакт з представниками нехристиянських духовних традицій, головно Азії, підтверджує те, що майбутнє місії великою мірою залежить від споглядання. Місіонер, який не віддається спогляданню, не може звіщати Христа вірогідним чином. Він є свідком живого досвіду Бога і повинен могти сказати, як Апостоли: «Що ми чули про Слово життя... і що ми бачили, звістуємо й вам» (1 Йо 1, 1-3).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Місіонер є людиною блаженств. Ісус, перш ніж вислати Дванадцятьох звіщати Євангеліє, повчає їх, вказуючи їм місійні дороги – убогість, лагідність, готовність прийняти страждання і переслідування, прагнення справедливості й миру, милосердя, тобто ті ж блаженства, реалізовані в апостольському житті (Мт 5, 1-12). Живучи блаженствами, місіонер переконується і конкретним способом вказує, що Боже Царство вже надійшло і було ним прийняте. Відмінною рисою життя істинного місіонера є внутрішня радість, що випливає з віри. У світі, стривоженому і пригніченому багатьма труднощами, що схиляється до песимізму, вісник Доброї Новини повинен бути людиною, яка у Христі віднайшла справжню надію.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
92. Як ніколи досі, Церква сьогодні має можливість нести Євангеліє, свідченням і словом, до всіх людей і до всіх народів. Я бачу зародження нової місійної епохи, яка стане променистим і багатим на плоди періодом, якщо всі християни, а особливо місіонери та молоді Церкви з великодушністю і святістю будуть відповідати на заклики і виклики наших часів. Як Апостоли після вознесіння Христа, так і Церква повинна зібратися в світлиці «з Марією, Матір’ю Ісуса» (Ді 1, 14), щоб благати про Святого Духа та отримати силу і відвагу для сповнення місійного наказу. Ми також потребуємо, навіть більше, ніж Апостоли, щоб Дух змінив нас і провадив. На порозі третього тисячоліття вся Церква покликана до глибокого переживання таїнства Христа і повної вдячності співпраці в ділі спасіння. Вона робить це разом з Марією, і як Марія, яка є для Нього Матір’ю і прикладом. Вона є зразком материнської любові, яка повинна оживляти усіх тих, хто у справі місійного апостольства Церкви співпрацює над відродженням людини. Тому також «Церква, зміцнена Христом... вирушає на прошу до кінця віків, ідучи назустріч Господеві, Який гряде, але на цьому шляху вона також крокує слідами Діви Марії»177. Посередництву Марії, «яке спрямоване до Христа, а одночасно виявляє Його спасенну силу»178, я довіряю Церкву, а особливо тих, які приймають на себе труд реалізації місійного послання в сьогоднішньому світі. Як Христос послав Своїх Апостолів в ім’я Отця, і Сина, і Духа Святого, так і я, поновлюючи той самий наказ, обіймаю усіх Вас Апостольським Благословенням в ім’я тієї ж самої Пресвятої Тройці. Амінь.</div>
<br />
<i><b>Дано в Римі, в Соборі св. Петра, 7 грудня 1990 року – </b></i><br />
<i><b>в XXV річницю соборного Декрету Ad gentes,</b></i><br />
<i><b>на тринадцятому році мого Понтифікату.</b></i><br />
<br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="font-size: large;">Іван Павло II, Папа</span></b></div>
<br />
<br />
<br />
Переклад з італійської <b>о.Романа Безпалька</b> («Місіонер» 2011)<br />
<br />
<br />
<i><span style="color: red;"><b>УВАГА!</b></span> <span style="color: purple;">Числові посилання на ПРИМІТКИ, що містяться в тексті, надані в колонтитулах pdf-документу.</span></i><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=1nnxoqgfLz1KzAmLgxOSwXk1vY6VFi-t5" target="_blank">(pdf+ocr,52st.,ukr,0,83Mb)</a>Unknownnoreply@blogger.com1tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-80672690107091234672018-01-11T07:04:00.001-08:002018-01-12T10:53:39.930-08:00FAMILIARIS CONSORTIO - Апостольське повчання Св. Івана Павла ІІ (1981)<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;">FAMILIARIS CONSORTIO</span></span></b><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<b><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj0s8fScXLhw64pFe1YQ9dfSpgqBTX01ThML8Q9k_4MJHsBPj0otoHWT6MzBM-zM7vswqIOeo2ulG6xJrrcXhzumw5aXV2xxOKpxHQVXCWCcmac6J8V5dQ0GRpB_hS5pl71AFuSfbxZVz4/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj0s8fScXLhw64pFe1YQ9dfSpgqBTX01ThML8Q9k_4MJHsBPj0otoHWT6MzBM-zM7vswqIOeo2ulG6xJrrcXhzumw5aXV2xxOKpxHQVXCWCcmac6J8V5dQ0GRpB_hS5pl71AFuSfbxZVz4/s400/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="277" /></a></b></div>
<b>АПОСТОЛЬСЬКЕ ПОВЧАННЯ<br />СВЯТІШОГО ОТЦЯ ПАПИ ІВАНА ПАВЛА ІІ<br /><span style="font-size: large;"><span style="color: #cc0000;">«СІМЕЙНА СПІЛЬНОТА»</span></span></b><br />
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<b><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6uACnf8cRz_uHEbr0U_nMp4deY-UidwZ6trZPuwFhPsIIRjrPqnFJGvB0co4UZ0WSpwqBCig-AI3bwhVHTNxEGLhwP_tOdqmJfVXXF_qXH51mjNi-52ojmBVyBPpa8eD_XQwUpwWbSpw/s1600/FC_cover_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="766" data-original-width="470" height="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEj6uACnf8cRz_uHEbr0U_nMp4deY-UidwZ6trZPuwFhPsIIRjrPqnFJGvB0co4UZ0WSpwqBCig-AI3bwhVHTNxEGLhwP_tOdqmJfVXXF_qXH51mjNi-52ojmBVyBPpa8eD_XQwUpwWbSpw/s400/FC_cover_02.jpg" width="245" /></a></b></div>
<b>
ДО ЕПИСКОПІВ, ДУХОВЕНСТВА ТА ВІРНИХ<br />УСІЄЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ<br /><span style="color: magenta;">ПРО ЗАВДАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СІМ’Ї В СУЧАСНОМУ СВІТІ</span></b></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Церква в служінні сім’ї</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
1. Сім’я в сучасному світі, подібно до інших інституцій, а можливо, ще й більше, зазнає впливу численних і глибоких перемін у суспільстві та культурі. Численні сім’ї живуть у цій ситуаціїї, залишаючись вірними тим цінностям, які становлять основу інституції сім’ї. Інших же охопили непевність і збентеження стосовно їхніх завдань, а навіть сумнів і незнання щодо глибинного значення та цінності подружнього та сімейного життя. Є, врешті, й такі сім’ї, яким численні ситуації несправедливості стають на перешкоді здійсненню їхніх фундаментальних прав.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаючи, що подружжя і сім’я є одними з найцінніших людських благ, Церква бажає піднести свій голос і запропонувати допомогу тим, хто вже усвідомив цінність подружжя і сім’ї та бажає бути їм вірними, тим, хто невпевнений, стривожений, хто шукає істину, а також тим, кому несправедливо перешкоджають свобідно жити власним сімейним життям. Підтримуючи перших, просвітлюючи других і допомагаючи третім, Церква пропонує своє служіння кожному, хто стурбований долею подружжя і сім’ї.[1]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква особливим чином звертається до молоді, яка перебуває щойно на початку свого шляху до подружжя і сімейного життя, щоби представити їй нові горизонти, допомогти відкрити красу й велич покликання до любові та до служіння життю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: #cc0000;">Синод 1980 року як продовження попередніх Синодів</span></b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Знаком цього глибокого зацікавлення Церкви сім’єю став останній Синод епископів, який відбувся в Римі 26 вересня – 25 жовтня 1980 р. Він був природним продовженням двох попередніх Синодів[2]: християнська сім’я дійсно є першою спільнотою, покликаною проголошувати Євангелію людській особі впродовж її зростання та за допомогою поступового виховання і катехизації довести її до повної людської та християнської зрілості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Окрім того, останній Синод певним чином пов’язаний зі Синодом, присвяченим рукоположеному священству та справедливості в сучасному світі. Справді, сім’я як виховна спільнота повинна допомогти людині розпізнати своє покликання та взяти на себе відповідальність у стремлінні до все більшої справедливості, формуючи її від самого початку до міжособових стосунків, сповнених справедливістю і любов’ю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отці Синоду під кінець своєї асамблеї подали мені довгий список пропозицій, у яких вони зосередили плоди свої роздумів, що дозріли протягом інтенсивних днів їхньої праці; вони однодушно просили мене виразити всьому людству живе зацікавлення Церкви справами сім’ї та подати відповідні вказівки для оновлених душпастирських зусиль у цьому засадничому секторі людського і церковного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виконуючи це завдання отим Апостольським повчанням, яке є особливим виразом довіреного мені апостольського служіння, я хочу подякувати всім учасникам Синоду за цінний внесок учення та досвіду, наданий у моє розпорядження, особливо за «Пропозиції», що їх я передаю Папській раді в справах сім’ї з дорученням ґрунтовного вивчення, щоб належно оцінити кожен аспект їхнього багатого змісту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Дорогоцінне благо подружжя і сім’ї</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. Церква, просвітлена вірою, яка дає їй зрозуміти всю правду про велику цінність подружжя і сім’ї та їхнє глибинне значення, наново відчуває нагальну потребу проголошувати Євангелію, тобто «добру новину», уісм людям без винятку, а особливо всім тим, хто покликаний до подружжя й до нього готується, усім супругам та всім батькам цілого світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква глибоко переконана, що сповнити ті надії, які люди слушно покладають на подружжя і сім’ю, можливо лише через прийняття Євангелії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бажані Богом уже в акті створення[3], подружжя і сім’я внутрішньо спрямовані до сповнення во Христі[4] й потребують Його благодаті для зцілення від ран гріха[5] та відновлення до свого «початку»[6], тобто до повного розуміння та цілісного здійснення Божого плану.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В історичний момент, коли сім’я стає об’єктом дії численних сил, які намагаються її зруйнувати або принаймні спотворити, Церква, знаючи, що благо суспільства та її власне благо глибинно пов’язані з благом сім’ї[7], живо усвідомлює нагальність своєї місії проголошувати всім людям Божий план стосовно подружжя і сім’ї, який запевняє їх повну життєздатність та людський і християнський розвиток, роблячи таким чином свій внесок в оновлення суспільства і Божого Народу.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Частина 1</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>СВІТЛО І ТІНІ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Потреба розуміння ситуації</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
4. Божий план щодо подружжя і сім’ї стосується чоловіків і жінок у конкретній дійсності їхнього щоденного існування в різних соціальних та культурних обставинах. Ось чому Церква заради сповнення свого служіння повинна докласти зусиль для розпізнання умов, у яких подружжя і сім’ї живуть сьогодні.[8]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таке розпізнання є, отже, необхідною вимогою для євангелізаційної праці. Церква повинна нести незмінну й завжди нову Євангелію Ісуса Христа сім’ям наших днів, тому що саме сім’ї, які перебувають в умовах сучасного світу, покликані жити згідно з Божим планом щодо них. Більше того, вимоги і поклик Духа присутні в історичних подіях, і тому Церква може все глибше пізнавати невичерпну тайну подружжя і сім’ї через обставини, запитання, тривоги й надії сучасної молоді, супругів та батьків.[9]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До цього слід додати ще одне, особливо важливе для нашого часу міркування. Сучасним чоловікам і жінкам, які щиро й серйозно шукають відповіді на вагомі щоденні проблеми свого подружнього й сімейного життя, нерідко пропонують звабливі погляди й рішення, які в різний спосіб спотворюють істину й гідність людської особи. Такі пропозиції часто підтримує потужна й розгалужена система засобів масової інформації, яка витончено ставить під загрозу свободу та здатність до об’єктивних суджень.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Багато хто вже усвідомлює цю загрозу людській особі й працює заради тріумфу правди. Церква з притаманним їй євангельським даром розрізнення долучається до них, пропонуючи власну допомогу в служінні істині, свободі й гідності кожного чоловіка та кожної жінки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Євангельський дар розрізнення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. Завдяки дарові розрізнення Церква пропонує орієнтири для збереження й реалізації цілісної правди та повної гідності подружжя і сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розрізнення здійснюється за допомогою розуміння віри[10], яке є даром, що його Дух дарує всім вірним.[11] Воно є завданням цілої Церкви, відповідно до розмаїття дарів та харизм, які з властивою їм відповідальністю діють разом задля глибшого розуміння й здійснення на практиці Божого Слова. Таким чином, Церква виконує свій дар розрізнення не лише через пастирів, які навчають в ім’я та владою Христа, але також і через мирян: Христос бо вчинив їх «свідками і дав їм розуміння віри та благодать слова (пор.: Ді 17-18; Одкр 19,10), так, щоб сила Євангелії сяяла в їхньому щоденному суспільному й сімейному житті»[12]. Більше того, миряни на підставі властивого їм служіння мають особливе завдання інтерпретувати історію світу в Христовому світлі, бо вони покликані просвітлювати та впорядковувати часову дійсність згідно з планом Бога – Творця і Відкупителя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак «надприродне розуміння віри»[13] не полягає виключно та необхідно в однозгідності вірних (consensus fidelium). Йдучи за Христом, Церква шукає істину, яка не завжди збігається з думкою більшості. Вона слухає голосу совісті, а не сили, і таким чином захищає вбогих і зневажених. Церква цінує соціологічні та статистичні дослідження, оскільки вони корисні для розуміння історичного контексту, у якому вона розвиває душпастирську діяльність, та для кращого пізнання істини; однак вона не можев важати самі лише ці дослідження виразом розуміння віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завданням апостольского служіння є ствердження того, що Церква непорушно перебуває в істині Христовій, та дедалі глибше впровадження її в цю істину. Тому душпастирі повинні плекати у вірних розуміння віри, критично перевіряти та авторитетно оцінювати автентичність його виявів та виховувати у вірних щораз зрілішу здатність до євангельського розрізнення.[14]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнські супруги та батьки можуть і повинні робити свій властивий та незамінний внесок у випрацювання автентичного євангельського розрізнення в різних обставинах та культурах, у яких чоловіки й жінки живуть своїм подружнім та сімейним життям. Їх чинить здатними до цього їхня харизма, тобто притаманний їм дар Таїнства подружжя.[15]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Становище сім’ї в сучасному світі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Становище, у якому перебуває сім’я, виявляє позитивні та негативні аспекти: одні є знаком спасительної дії Христа у світі; інші – знаком відкинення людиною Божої любові: з одного боку, є живіше усвідомлення особистої свободи та більша увага до якості міжособових стосунків у подружжі, до сприяння гідності жінки, до відповідальної прокреації, до виховання дітей. Окрім того, присутнє усвідомлення потреби розвитку міжсімейних зв’язків задля духовної та матеріальної взаємодопомоги та відкривання наново притаманного сім’ї еклезіяльного післанництва та її відповідальності за побудову справедливішого суспільства. Однак, з іншого боку, не бракує тривожних ознак деградації деяких засадничих цінностей: хибне теоретичне й практичне розуміння незалежності супругів у їхніх взаємовідносинах; серйозні непорозуміння щодо здійснення авторитету батьків у стосунках з дітьми; контретні труднощі, що їх зазнає сім’я в передаванні цінностей [наступним поколінням]; зростання кількості розлучень; нещастя абортів; щораз частіше практикування стерилізації; утвердження контрацептивної ментальності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У корені цих негативних явищ часто лежить спотворене поняття свободи та її досвідчування, коли свободу розуміють не як здатність здійснювати істинність Божого плану щодо подружжя і сім’ї, а як автономну силу для самоутвердження, часто проти інших, заради власного егоїстичного «добра».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вартує уваги також той факт, що в країнах так званого Третього світу сім’ї часто не мають необхідних засобів до життя: їжі, праці, житла, медикаментів та найосновніших свобод. Натомість у багатших країнах надмірний добробут та споживацька ментальність, парадоксально поєднані з деяким страхом та непевністю щодо майбутнього, позбавляють подружні пари великодушності та відваги, потрібних для передавання нового людського життя, отож життя часто сприймають не як благословення, а як загрозу, від якої вважають за потрібне захищатися.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Історична ситуація, в якій живе сім’я, виявляється, отже, мішаниною світла і тіней.</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це доводить, що історія – це не просто прогрес, який неминуче провадить до кращого, а результат свободи, точніше, боротьби між двома протилежними свободами: згідно з відомим висловом св. Августина, вона є конфліктом між двома типами любові – любов’ю до Бога аж до знехтування собою та любов’ю себе аж до знехтування Богом.[16]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звідси випливає, що лише виховання до любові, закоріненої у вірі, може вести до набуття здатності розпізнавати «знаки часу», які є історичним вираженням цих двох типів любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Вплив ситуації на сумління вірних</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. Живучи в такому світі, під тиском, що походить передовсім від засобів масової інформації, вірні не завжди могли й можуть уберегтися від спотворення засадничих цінностей, чи стати критичним сумлінням такої [викривленої] сімейної культури та активними суб’єктами побудови справжнього сімейного гуманізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Серед найзагрозливіших знаків цього явища Отці Синоду, зокрема, виділили поширення розлучень та укладання нових зв’язків серед самих вірних; прийняття суто цивільних шлюбів наперекір покликанню охрещених до «одруження у Христі»; служіння Таїнства подружжя без живої віри, а з інших мотивів; відкидання моральних норм, які регулюють статеве співжиття в подружжі та надають йому людського й християнського виміру.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Наша епоха потребує мудрості</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. Ціла Церква зобов’язана до дієвості та глибших роздумів над тим, щоби нова культура, яка тепер формується, стала глибинно євангелізованою, щоби були визнані правдиві цінності, захищені права чоловіків і жінок та щоби справедливість ширилася в самих структурах суспільства. У цей спосіб «новий гуманізм» не відводитиме людей від Бога, а навпаки, повніше до Нього вестиме.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наука та її практичне застосування пропонує нові, незмірні можливості для побудови такого гуманізму. Однак через політичні рішення, які визначають напрям досліджень та їх практичне застосування, науку часто використовують проти її первісного призначення, яким є розвиток людської особи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому необхідно, щоби всі наново усвідомили першість моральних цінностей, які є цінностями людської особи як такої. Великим завданням сьогодення, що його слід взяти на себе задля оновлення суспільства, є зрозуміння остаточної цілі життя та його засадничих цінностей. Лише усвідомлення першості цих цінностей дозволить використовувати ті величезні можливості, які наука вклала в руки людини, для правдивого розвитку людини в її цілій внутрішній правді, у її свободі та гідності. Наука покликана об’єднатися з мудрістю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До проблематики сім’ї можна застосувати слова ІІ Ватиканського Собору: «Наша епоха, більше, ніж будь-яка інша, потребує такої мудрості, яка б гуманізувала свої власні відкриття, хоч якими би вони були. Майбутнє світу буде в небезпеці, якщо вона не породить мудреців»[17].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виховання морального сумління, яке чинить кожну людину здатною оцінювати та розрізняти властиві засоби самореалізації згідно зі своєю первісною правдою, стає таким чином нагальною та необхідною вимогою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сучасну культуру слід вести до глибшої віднови завіту з Божою Мудрістю. Кожній людині завдяки самому творчому акту Бога дарована участь у цій Мудрості, і сучасні сім’ї могтимуть позитивно впливати на побудову справедливішого та братерськішого світу тільки завдяки вірності цьому завітові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Поступовість і навернення</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. Несправедливості, яка походить від гріха, що глибоко проник у структури сучасного світу й часто перешкоджає сім’ям правдиво самореалізуватися й здійснювати свої основні права, ми повинні протиставити навернення духа й серця, наслідуючи розіп’ятого Христа та зрікаючись власного егоїзму: таке навернення не може не мати благотворного й оновлюючого впливу також і на суспільні структури.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Треба неперервного, постійного навернення, що вимагає внутрішнього відвернення від усякого зла та устремління до добра в його повноті, конкретно здійснюваного кроками, які щоденно просувають нас уперед. Таким чином розвивається динамічний процес, який поступово просувається завдяки дедалі повнішому залученню Божих дарів та вимог Його цілковитої й абсолютної Любові в усе особисте й суспільне життя людини. Саме тому необхідний педагогічний процес зростання, щоби терпеливо провадити вірних, сім’ї, народи, а навіть самі цивілізації, починаючи від того, що вони вже отримали з тайни Христа, до багатшого розуміння та глибшого інтегрування цієї тайни в їхнє життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Інкультурація</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Церква, згідно зі своєю постійною традицією, приймає від культур різних народів усе те, що здатне краще виражати незглибимі багатства Христа.[18] Тільки завдяки спвідії всіх культур ті багатства можуть щораз ясніше виражатися, а Церква могтиме щоденно доходити до повнішого й глибшого пізнання тої правди, яка вже в цілості була дарована їй від Господа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Непохитне дотримання подвійного принципу сумісності з Євангелією тих культур, які Церква бажає прийняти, та єдності зі Вселенською Церквою повинно лежати в основі подальшого вивчення, котре повинні провадити, зокрема, Епископські Конференції та компетентні дикастерії Римської Курії, а також в основі душпастирських зусиль, щоб така інкультурація християнської віри ставала щораз ширшою, особливо у сфері подружжя і сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За допомогою інкультурації доходимо до повнішої віднови завіту з Божою Премудрістю, якою є сам Христос. Церква збагатиться також і тими культурами, які хоча й позбавлені технологій, однак багаті людською мудрістю й оживлені глибокими моральними цінностями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоби ясно вказати ціль такого шляху, і, як наслідок, указати правильну дорогу до неї, Синод слушно розпочав із глибинного розгляду первісного задуму Бога стосовно подружжя і сім’ї; згідно з ученням Христа, він звернувся до «початку»[19].</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Частина 2</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>БОЖИЙ ЗАДУМ ЩОДО ПОДРУЖЖЯ І СІМ’Ї</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Людина як образ Бога – Любові</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
11. Бог створив людину на свій образ і подобу[20], покликавши її до існування з любові, разом із тим покликав її до любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бог є Любов[21] і в Самому Собі переживає таємницю особової спільноти любові. Створюючи людину на Свій образ і постійно підтримуючи її в існуванні, Бог вписує в людськість чоловіка і жінки покликання до любові, а отже здатність до неї і відповідальність за любов і [їхню] спільноту[22]. Тому любов є основним і вродженим покликанням кожної людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина як втілений дух, тобто душа, яка виражається через тіло, і тіло, що його [той] безсмертний дух формує, покликана до любові саме в цій своїй єдності. Любов охоплює також людське тіло, а тіло бере участь у духовній любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнське Об’явлення визнає два належних способи здійснення покликання людської особи – у її внутрішній єдності – до любові: подружжя і незайманість. Як одне, так і друге, у властивій їм формі, є конкретним сповненням найглибшої правди про людину, про її «створеність на образ Божий».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому сексуальність, завдяки якій чоловік і жінка взаємно віддають себе одне одному в належних та виключних подружніх актах, не є явищем суто біологічним, а торкається самої внутрішньої суті людської особи як такої. Вона здійснюється в справді людський спосіб тільки тоді, коли становить інтегральну частину любові, якою чоловік і жінка взаємно пов’язують себе аж до смерті. Повне дарування тіла було би обманом, якщо б воно не було знаком і плодом повного особового самовідання, у якому присутня вся особа, також у своєму дочасному вимірі. Якщо людина залишає щось для себе або забезпечує собі можливість зміни рішення в майбутньому, то вже через це вона не віддає себе повністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та цілісність, що її вимагає подружня любов, відповідає також вимогам відповідального батьківства, яке, будучи дійсно спрямованим до зродження людської істоти, перевищує за своєю природою суто біологічний порядок та включає в себе цілу низку особових цінностей. Для гармонійного розвитку дітей необхідний тривалий та одностайний внесок обох батьків.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Єдиним «місцем», яке уможливлює таке самовіддання в його повній правдивості, є подружжя, тобто завіт подружньої любові – свідомий і вільний вибір, завдяки якому чоловік і жінка приймають внутрішню спільноту життя і любові, яка задумана самим Богом[23] та яка тільки в такому світлі виявляє своє правдиве значення. Інституція подружжя не є наслідком якогось неналежного втручання суспільства чи влади, ані зовнішнім накиданням якоїсь форми, а є внутрішньою вимогою завіту подружньої любові, який публічно підтверджується як єдиний та виключний, щоби в такий спосіб жити в повній вірності замислові Бога Творця. Ця вірність, далека від обмеження свободи особи, захищає її від усякого суб’єктивізму та релятивізму й дарує їй участь у творчій Мудрості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Подружжя – спільнота Бога і людей</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. Спільнота любові між Богом і людьми, яка становить основний зміст Об’явлення та досвід віри Ізраїля, знаходить своє яскраве вираження в завіті любові, укладеному між чоловіком і жінкою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цій підставі головний зміст Об’явлення: «Бог любить свій народ» – рівно ж проголошується живими й конкретними словами, якими чоловік і жінка виражають свою подружню любов. Їхній зв’язок любові стає образом і знаком Завіту, який єднає Бога з його народом[24]. І той самий гріх, який може зранити подружній завіт, стає образом невірності народу своєму Богові; ідолопоклонство є проституцією[25], невірність є перелюбом, непослух Законові є відкиненням подружньої любові Господа. Однак невірність Ізраїля не руйнує споконвічної вірності Господа, а тому завжди вірна Божа любов стає зразком вірної любові, яка повинна єднати супругів[26].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Ісус Христос, Наречений Церкви, і Таїнство подружжя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. Спільнота Бога і людей знаходить своє остаточне сповнення в Ісусі Христі, Нареченім, який любить людей і віддається їм як Спаситель та об’єднує їх зі Собою як своє Тіло.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Він об’являє первісну правду подружжя, правду про «початок»[27], і, визволяючи людину від затверділості серця, чинить її здатною до здійснення цієї правди в повноті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це Об’явлення осягає свою остаточну повноту в дарі любові, що його Боже Слово дає людству, приймаючи людську природу, та в жертві, у яку Ісус Христос приносить Себе Самого на Хресті для своєї Нареченої, Церкви. У цій жертві повністю відкривається той задум, який Бог вписав у людськість чоловіка і жінки від моменту сотворення[28]; таким чином подружжя охрещених стає дійсним знаком Нового і Вічного Завіту, укладеного Кров’ю Христа. Дух, якого дарує Господь, дає нове серце та чинить чоловіка і жінку здатними любити одне одного так, як Христос полюбив нас. Подружня любов осягає ту повноту, якій внутрішньо підпорядкована подружня caritas [лат.: надприродна любов, милосердя, «агапе» – прим. ред.], що є належним та особливим способом, у який супруги беруть участь у самій любові Христа, який жертвує Себе на хресті, та покликані до її переживання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тертуліан в одному зі своїх заслужено славних творів добре виразив велич і красу подружнього життя у Христі: «Як же ж зумію висловити щастя того подружжя, яке пов’язує Церква, зміцнює Євхаристійна жертва, а благословення скріплює печаттю, ангели проголошують, а Отець потверджує. Що ж за чудовий зв’язок двох вірних, поєднаних одною надією, одним прагненням, одним дотриманням вірності, одним служінням! Обоє є дітьми одного Отця й обоє – співслужителями: нема між ними поділу ні щодо духа, ні щодо тіла. Дійсно, вони направду двоє в одному тілі, а де є одне тіло, один теж є дух»[29].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Приймаючи Слово Боже та вірно роздумуючи над ним, Церква урочисто навчала і навчає, що подружжя охрещених є одним із семи Таїнств Нового Завіту.[30]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бо завдяки Хрещенню чоловік і жінка стають повністю залученими в Новий і Вічний Завіт, у подружній Завіт Христа з Церквою. Сaме на підставі цього незнищимого залучення ця установлена Творцем[31] глибока спільнота життя та подружньої любові стає вивищеною та прийнятою у весільну любов Христа, підтримується та збагачується Його спасенною силою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки Таїнственному характерові подружжя взаємний зв’язок супругів стає тим більше нерозривним. Завдяки Таїнственному знакові їхня взаємна приналежність є дійсним образом стосунку Христа до Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому супруги є постійним нагадуванням Церкві того, що звершилося на хресті: вони є одне для одного та для дітей свідками спасіння, учасниками якого стали завдяки Таїнству. Подружжя, як і кожне Таїнство, є пам’яткою, актуалізацією та пророцтвом того діла спасіння: «Як пам’ятка, Таїнство дає їм благодать і завдання усвідомлення великих Божих діл та свідчення про них своїм дітям; як актуалізація – дає їм благодать та завдання застосовувати на практиці вимоги любові, як одне щодо одного, так і щодо дітей, – любові, яка прощає та обдаровує спасінням; як пророцтво – дає їм благодать і завдання жити та свідчити про надію на майбутню зустріч із Христом»[32].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібно, як і кожне зі семи Таїнств, Подружжя притаманним йому чином є дійсним знаком діла спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Одружені беруть у ньому участь як супруги, разом, як пара, до тої міри, що першим і безпосереднім наслідком Подружжя (res et sacramentum) є не сама надприродна благодать, а християнський подружній зв’язок, типово християнська єдність двох, оскільки представляє тайну Втілення Христа і тайну Його Завіту. Особливим також є і зміст участі в житті Христа; подружня любов становить цілість, до якої входять всі елементи особи : імпульси тіла й інстинкту, сила почуттів і прив’язань, стремління духа і волі. Любов прямує до глибоко особової єдності, яка не тільки єднає в одне тіло, але веде до того, щоб було одне серце й одна душа. Вона вимагає нерозривності та вірності в цілковитому взаємному обдаровуванні й відкривається до плідності (пор. Humanae vitae, 9). Одним словом, йдеться про нормальні характерні риси кожної природної подружньої любові, але в новому значенні, тому що Таїнство не тільки їх очищує і зміцнює, але й вивищує так, що вони стають виразом справді християнських цінностей»[33].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Діти – найцінніший дар подружжя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Згідно з Божим замислом, подружжя є підвалиною ширшої родинної спільноти, оскільки сама інституція подружжя та подружня любов спрямовані до народження і виховання потомства, якими вони увінчуються[34].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У своїй найглибшій дійсності любов у своїй суті є даром, а подружня любов, ведучи наречених до взаємного «пізнання», яке творить із них «одне тіло»[35], не вичерпується для них двох, тому що чинить їх здатними до найбільшого самовіддання, завдяки якому вони стають співпрацівниками Бога, уділяючи дар життя новій людській особі. У цей спосіб супруги, взаємно віддаючись одне одному, видають із себе нову дійсність – дитину, живе відображення їхньої любові, тривкий знак подружньої єдності та живий і нерозривний синтез батьківства і материнства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ставши батьками, подружжя отримує від Бога дар нової відповідальності. Їхня батьківська любов має стати для дітей видимим знаком тої самої любові Бога, «від якої бере ім’я все отцівство на небі й на землі»[36].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак не треба забувати, що також і тоді, коли народження потомства є неможливим, подружнє життя не втрачає через те своєї цінності, бо фізична неплідність може дати супругам нагоду до іншого, важливого служіння у справі життя людської особи, як, наприклад, усиновлення, різні форми виховної праці, допомога іншим сім’ям чи вбогим або упослідженим дітям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Сім’я – спільнота осіб</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. У подружжі та сім’ї витворюється цілий комплекс міжособових відносин: подружні стосунки, батьківство/материнство, синівство, братерство, через які кожна особа входить до «людської сім’ї» і «сім’ї Божої», якою є Церква.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подружжя і християнська сім’я будують Церкву. Оскільки в сім’ї людська особа не тільки народжується та поступово, завдяки вихованню, впроваджується до людської спільноти, але також через відродження Хрещенням і виховання у вірі впроваджується в Божу сім’ю, що нею є Церква.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людська сім’я, роз’єднана гріхом, знову об’єднана спасенною силою смерті і воскресіння Христа.[37] Християнське подружжя, беручи участь у спасенних наслідках цієї тайни, є природним середовищем, у якому здійснюється залучення людської особи у велику сім’ю – Церкву.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Заповідь бути плідними й множитися, дана чоловікові і жінці на початку, осягає в такий спосіб свою цілковиту правду та повне здійснення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином у народженій із Таїнства сім’ї Церква знаходить свою колиску та місце, у якому [вона] входить у людські покоління, а вони – у Церкву.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Подружжя і незайманість</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. Незайманість і целібат заради Божого Царства не тільки не суперечать гідності подружжя, а й передбачають та підтверджують її. Подружжя і незайманість – це два способи вираження і пережиття єдиної Тайни Завіту Бога зі своїм народом. Без пошанування подружжя не може існувати також і богопосвячена незайманість; якщо людська сексуальність не трактується як велика цінність, дана Творцем, то відмова від неї заради Небесного Царства втрачає сенс.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дуже слушно стверджує св. Іван Золотоустий: «Хто зневажає подружжя, позбавляє також незайманість її слави; хто ж його хвалить, чинить незайманість більш гідною подиву та величною. Те, що видається добром тільки в порівнянні зі злом, не може бути великим добром; але те, що є кращим від того, що всі вважають добром, з певністю є добром у найвищому ступені»[38].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Живучи в незайманості чи целібаті, людина також і тілесно перебуває в очікуванні на есхатологічне вінчання Христа з Церквою, віддаючись цілковито Церкві, з надією, що Христос віддасть Себе Церкві в повній правді вічного життя. Неодружена [з таких мотивів – прим. ред.] людина передчуває таким чином у своєму тілі новий світ «майбутнього воскресіння»[39].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки цьому свідченню незайманість підтримує в Церкві живе усвідомлення тайни подружжя й береже її від усякого пониження та зубожіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливим способом чинячи вільним серце людини[40], так, щоби більше запалити його любов’ю до Бога і до всіх людей[41], незайманість свідчить про те, що Царство Боже і його справедливість є тою цінною перлиною, бажаною понад усякі навіть найбільші цінності, яку людина повинна шукати як єдиної остаточної цінності. Тому Церква протягом своєї історії завжди обстоювала вищість цієї харизми порівняно з харизмою подружжя з огляду на її особливий зв’язок із Царством Божим.[42]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Неодружена людина, хоча зрікається фізичної плідності, стає духовно плідною, стає батьком і матір’ю багатьох, співпрацюючи в справі формування сім’ї згідно з Божим задумом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому християнські супруги мають право сподіватися від неодружених осіб доброго прикладу та свідчення досмертної вірності своєму покликанню. Як для супругів дотримання вірності буває деколи важким і вимагає жертви, умертвлення й самовідречення, так само воно може бути важким для неодружених осіб. Їхня вірність, також і в час можливих випробувань, повинна бути прикладом для вірності супругів[43].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вищенаведені роздуми на тему незайманості можуть бути світлом і допомогою для тих, хто з причин, не залежних від своєї волі, не зміг одружитися і прийняв своє становище в дусі служіння.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Частина третя</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАВДАННЯ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СІМ’Ї</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Сім’я повинна стати тим, чим вона є по своїй природі</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
17. У зaдумі Бога Творця і Відкупителя сім’я не тільки відкриває свою ідентичність – те, чим вона «є», але також і своє «післанництво» – те, що може і повинна «чинити». Завдання, які сім’я покликана Богом сповнити в історії, випливають зі самої її суті й виражають її динамічний та екзистенційний розвиток. Кожна сім’я відкриває і знаходить у собі самій поклик, який неможливо проігнорувати та який водночас окреслює її гідність і відповідальність: сім’є, «стань» тим, чим ти «є»!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звернення до «початку» Божого акту сотворення є для сім’ї необхідністю, якщо вона прагне пізнати й реалізувати себе згідно з внутрішньою правдою не тільки свого існування, але також і свого діяння в історії. А оскільки згідно з Божим задумом сім’я встановлена як «глибока спільнота життя і любові»[44], то на підставі свого післанництва вона повинна щораз більше ставати тим, чим є, тобто спільнотою життя і любові «у стремлінні», яке – як і кожна сотворена та відкуплена дійсність – знайде своє остаточне сповнення в Царстві Божому. У перспективі, яка сягає самих коренів подружньої і сімейної реальності, треба сказати, що в остаточному рахунку суть і завдання сім’ї визначені любов’ю. Тому сім’я отримує місію збереження, об’явлення і передавання любові, яка є живим відображенням [Божої любові] і дійсною участю в Божій любові до людства та в любові Господа Христа до Церкви, Його Нареченої.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кожне окреме завдання сім’ї є виразом і конкретним виконанням цього основного післанництва. Через те потрібно більше вникати в це особливе багатство післанництва сім’ї та досліджувати його багатоманітні й водночас поєднані між собою елементи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому значенні, починаючи від любові та постійно покликаючись на неї, останній Синод висвітлив чотири основні завдання сім’ї:</div>
<b> творення спільноти осіб,</b><br />
<b> служіння життю,</b><br />
<b> участь у розвитку суспільства,</b><br />
<b> участь у житті й післанництві Церкви.</b><br />
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>І – ТВОРЕННЯ СПІЛЬНОТИ ОСІБ</b></span></div>
<br />
<span style="color: purple;"><b>Любов – основа і сила спільноти</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
18. Заснована з любові й оживлювана нею, сім’я є спільнотою осіб: чоловіка і жінки – як супругів, батьків, дітей і родичів. Її першим завданням є вірне переживання дійсності спільноти в неперервній праці на благо розвитку істинної спільноти осіб.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Внутрішньою основою, тривкою силою і остаточною ціллю цього завдання є любов: без любові сім’я не може не те що жити, зростати й удосконалюватися як спільнота осіб – без любові вона взагалі не є спільнотою осіб. Те, що я написав в Енцикліці Redemptor hominis, передовсім і зокрема стосується сім’ї як такої: «Людина не може жити без любові. Людина залишається для себе незрозумілою істотою, її життя позбавлене сенсу, якщо їй не відкриється любов, якщо вона не зустрінеться з любов’ю, якщо не досвідчить її і не вчинить її у якийсь спосіб своєю, якщо не матиме в ній живої участі».[45]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любов між чоловіком і жінкою в подружжі і похідна від неї, розширена форма їхньої любові – любов між членами цієї сім’ї: між батьками і дітьми, між братами і сестрами, між рідними і домашніми – оживляються і підтримуються внутрішнім невпинним динамізмом, що веде сім’ю до щораз глибшої і міцнішої єдності, яка є фундаментом і основою подружньої і сімейної спільноти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Неподільна єдність подружньої спільноти</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. Першою постає і розвивається спільнота між супругами; на підставі завіту подружньої любові чоловік і жінка «вже не двоє, а одне тіло»[46] і покликані до постійного зростання в цій єдності через щоденну вірність подружній обітниці взаємного цілковитого самовіддання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця подружня спільнота має своє коріння в природному взаємодоповнюванні чоловіка і жінки й зміцнюється особистою волею супругів розділити цілу програму життя – те, що мають, і те, чим вони є. Тому така спільнота є плодом і знаком глибоко людської потреби. Однак у Господі Христі Бог приймає цю людську потребу, потверджує її, очищує та підносить до досконалості в Таїнстві подружжя. Святий Дух, уділений під час служіння Таїнства, дає християнським супругам дар нової спільноти любові, яка є живим і дійсним образом тої унікальної єдності, яка чинить Церкву неподільним Містичним Тілом Господа Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дар Духа є життєвою заповіддю для християнських супругів, а одночасно спонукою, щоб вони з кожним днем прямували до все глибшої взаємної єдності на всіх рівнях: на рівні єдності тіл, характерів, сердець, думок і стремлінь, єдності душ,[47] показуючи таким чином Церкві і світові нову спільноту любові як дар Христової благодаті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Полігамія радикально суперечить такій спільноті; вона прямо перекреслює Божий задум, який був об’явлений нам на початку, бо суперечить однаковій особовій гідності чоловіка і жінки, які віддаються собі в цілковитій любові, а отже – єдиній і виключній. Як навчає ІІ Ватиканський Собор, «однакова особова гідність чоловіка і жінки, яку слід визнати у взаємній і повній любові супругів, у повному світлі виявляє потверджену Господом єдність подружжя»[48]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Нерозривна спільнота</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. Подружня спільнота характеризується не тільки єдністю, але також і нерозривністю: «Це найглибше єднання – взаємне самовіддання двох осіб, як також і добро дітей, зобов’язує супругів до повної вірності й вимагає нерозривної єдності їхнього співжиття».[49]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Засадничим обов’язком Церкви є виразно потвердити – як це зробили Отці Синоду – вчення про нерозривність подружжя. Тим, хто в наш час уважає важким або неможливим зв’язок з однією особою на ціле життя, і тим, хто має погляди, викривлені культурою, яка відкидає нерозривність подружжя та прямо висміює зобов’язання супругів до вірності, треба знову пригадати радісну вістку про безумовно єднаючу силу тієї подружньої любові, яка знаходить свій фундамент і свою силу в Ісусі Христі.[50]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Закорінена в особовому й цілковитому самовідданні супругів та необхідна для добра дітей нерозривність подружжя знаходить свою остаточну правду у вираженому в Об’явленні Божому задумі: Бог хоче нерозривності подружжя і дає її як плід, як знак і вимогу абсолютно вірної любові, якою Він обдаровує людину і яку Христос Господь виявляє до своєї Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Христос відновлює первісний задум, який Творець вписав у серця чоловіка і жінки, а в Таїнстві подружжя дає «нове серце», так що супруги не тільки можуть подолати «затверділість сердець»[51], але одночасно та понад усе розділяти повну й остаточну любов Христа, Новий і Вічний Завіт, який став тілом. Так, як Христос є «вірним свідком»[52], є отим «так» Божої обітниці[53] і через це – найвищим здійсненням безумовної вірності, з якою Бог любить свій народ, так само й християнські супруги покликані до реальної участі в невідкличній нерозривності, яка єднає Христа з Церквою, Його нареченою, що її Він полюбив аж до кінця[54].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дар Таїнства є одночасно покликанням і заповіддю для християнських супругів залишитися вірними одне одному назавжди, не зважаючи на різні випробування та труднощі, у великодушному послусі святій волі Господа: «Що, отже, Бог получив, людина хай не розлучає»[55].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Свідчення безмірної цінності нерозривності подружжя та подружньої вірності є одним із найцінніших і найневідкладніших завдань християнських супругів нашого часу. Тому разом з усіми Братами, які брали участь у Синоді Епископів, хвалю та заохочую ті численні подружні пари, які, хоч і зустрічаются з немалими труднощами, усе ж зберігають і розвивають благо нерозривності, покірно й відважно виконуючи таким чином доручене їм завдання; заохочую їх, щоб вони були у світі «знаком» – маленьким і цінним «знаком», який деколи піддається випробуванню, але завжди оновлююється, – тої невтомної вірності, з якою Бог та Ісус Христос люблять усіх людей і кожну людину. Необхідно теж визнати цінність свідчення тих супругів, які, полишені партнером, завдяки силі віри та християнської надії не вступили у новий зв’язок.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вони теж дають автентичне свідчення вірності, якої так потребує сьогоднішній світ. Тому пастирі та вірні Церкви повинні їх заохочувати й допомагати їм.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Ширша спільнота сім’ї</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
21. Подружня спільнота становить фундамент, на якому постає ширша спільнота сім’ї: батьків і дітей, братів і сестер, домашніх та інших родичів. Ця спільнота, закорінена в природних зв’язках тіла і крові, розвивається та вдосконалюється істинно людським способом завдяки встановленню та розвиткові ще глибших та багатших зв’язків духа. Любов, що оживляє міжособові стосунки окремих членів сім’ї, становить внутрішню силу, яка формує і зміцнює сімейну єдність і спільноту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнська сім’я покликана також до того, щоб досвідчити нову та особливу єдність, яка зміцнює і вдосконалює природну та людську єдність. Справді, благодать Ісуса Христа, «первородного між багатьма братами»,[56] за своєю природою та внутрішнім динамізмом є «благодаттю братерства», як її називає св. Тома Аквінський.[57] Святий Дух, уділюваний через служіння Таїнств, є живим джерелом і невичерпною поживою надприродної єдності, яка згромаджує віруючих і пов’язує їх із Христом та поміж собою в єдності Божої Церкви. Християнська сім’я є специфічним об’явленням та здійсненням Церковної єдності, тому теж і з цієї причини може й повинна зватися «домашньою Церквою».[58]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Усі члени сім’ї, кожен відповідно до власного дару, мають благодать і відповідальний обов’язок будувати день за днем спільноту осіб, творячи із сім’ї «школу багатшої людяності»[59]. Це досягається турботою про дітей, хворих і старших та любов’ю до них; взаємним щоденним служінням усіх; поділянням благ, радощів і терпінь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Основним чинником у будуванні такої спільноти є виховний взаємообмін між батьками і дітьми,[60] у якому кожен дає та отримує. Любов’ю, повагою, послухом до батьків діти вносять свій особливий і незамінний внесок у побудову справді людської та християнської сім’ї.[61] Це завдання полегшиться, якщо батьки реалізовуватимуть свою незаперечну владу як правдиве й належне «служіння», тобто як служіння людському і християнському добру дітей, а особливо як служіння, що має на меті уможливити їм осягнення справді відповідальної свободи, та якщо батьки збережуть живе усвідомлення «дару», який вони постійно отримують від своїх дітей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сімейна спільнота може бути збережена й удосконалена тільки в дусі великої жертви, оскільки вимагає шляхетної готовності кожного й усіх до розуміння, толерантності, прощення та примирення. Кожна сім’я усвідомлює, що напруження й конфлікти, егоїзм, незгода завдають сильного удару їй як спільноті, а деколи й смертельно її ранять: звідси виникають численні та різноманітні форми руйнування сімейного життя. Але водночас кожна сім’я завжди покликана Богом миру до радісного та оновлюючого досвідчування «примирення», тобто до відбудови спільноти та відновлення єдності. Участь у Таїнстві покаяння та в Тайній Вечері єдиного Христового Тіла особливо обдаровує християнську сім’ю благодаттю та відповідальним завданням долати різні поділи й стреміти до повної правди спільноти, задуманої Богом, відповідаючи таким чином на гаряче бажання Господа, щоб «усі були одно»[62].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Права та обов’язки жінки</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. Сім’я, яка у своїй суті є спільнотою і повинна ставати єдністю та спільнотою осіб, знаходить у любові живе джерело та постійну спонуку до прийняття і пошанування кожного зі своїх членів у його найвищій гідності як особи, тобто живого образу Бога, та сприяння його розвиткові. Як слушно підтвердили Отці Синоду, моральний критерій автентичності подружніх та сімейних зв’язків полягає в плеканні гідності та покликання окремих осіб, які осягають своє особове сповнення в безкорисливому самовідданні.[63]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій перспективі Синод прагнув звернути особливу увагу на жінку, на її права та обов’язки в сім’ї та суспільстві. З цієї ж перспективи треба розглядати також чоловіка як супруга і батька, а також і дітей та старших.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перш за все слід наголосити на гідності й відповідальності жінки, рівних із гідністю та відповідальністю чоловіка. Ця рівність здійснюється особливо в притаманному подружжю і сім’ї самовідданні співсупругові та в самовідданні їх обох дітям. Те, що людський розум сам відчуває та пізнає, у повноті було об’явлене Божим Словом: історія спасіння є в дійсності неперервним і славним свідченням гідності жінки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Творячи людину «чоловіком і жінкою»[64], Бог обдаровує особовою гідністю однаково і чоловіка, і жінку, наділяючи їх невідчужуваними правами та відповідальними завданнями, властивими людській особі. Далі, Бог виявляє гідність жінки в якнайвищий спосіб, коли Він сам приймає людське тіло з Діви Марії, що її Церква вшановує як Матір Божу, називаючи її новою Євою та представляючи її як зразок відкупленої жінки. Чутлива увага Христа до жінок, яких Він покликав іти вслід за Собою та до Своєї приязні, Його з’явлення після Воскресіння перше жінці, ніж іншим учням, доручене жінкам післанництво звістити Апостолам добру новину про Воскресіння – це знаки, що підтверджують особливу повагу Господа Христа до жінок. Апостол Павло скаже: «Бо всі ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Нема юдея ані грека, нема невільника ні вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно в Христі Ісусі».[65]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Жінка і суспільство</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. Не заглиблюючись зараз у різні особливі аспекти обширної та складної теми стосунку жінка – суспільство, а обмежуючись тільки суттєвими спостереженнями, неможливо не зауважити, що в специфічній сфері сімейного життя поширена суспільна й культурна традиція, яка приписує жінці роль тільки супруги і матері, не уможливлюючи їй належного доступу до суспільних завдань, які, як правило, застережені для чоловіка.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не підлягає сумніву, що однакові гідність і відповідальність чоловіка і жінки вповні виправдовують доступ жінки до суспільних завдань. З іншого боку, справжнє вивищення жінки вимагає, щоби було чітко визнано цінність її материнського та сімейного завдання порівняно з усіма іншими суспільними завданнями та всіма іншими професіями. Ці завдання та професії повинні, зрештою, взаємно доповнюватися, якщо хочемо, щоб суспільний і культурний розвиток був справді та вповні людським.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цього буде легше досягти, якщо, згідно з бажанням Синоду, відновлене «богослов’я праці» висвітлить і поглибить значення праці в християнському житті та визначить засадничий зв’язок, який існує між працею і сім’єю, а отже й первинне та незамінне значення праці вдома та виховання дітей.[66]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Церква може й повинна допомогти сучасному суспільству, невтомно закликаючи до визнання й поважання всіма незамінної цінності жіночої праці вдома. Це має особливе значення у виховній праці: тільки тоді бо усунеться саме джерело можливої дискримінації між різними видами праці та професіями, коли стане очевидним, що в кожній сфері всі працюють з рівними правами та рівною відповідальністю. Таким чином образ Бога в чоловікові і жінці заясніє ще більше.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо слід визнати однакове право доступу як жінок, так і чоловіків до різних суспільних завдань, то разом із тим суспільство повинно створити такі структури, щоб заміжні жінки й матері не були на практиці змушені до праці поза домом і щоб їхні сім’ї могли достойно жити й успішно розвиватися навіть тоді, коли жінка цілковито присвячує себе власній сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому необхідно подолати ментальність, згідно з якою більшу славу приносить жінці праця поза домом, аніж праця в сім’ї. Однак це вимагає, щоб чоловіки поважали й любили жінок з усією пошаною до їхньої гідності та щоб суспільство створювало та розвивало умови, які сприяли би домашній праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква повинна, з належною повагою до відмінних покликань чоловіка і жінки, у своєму власному житті в міру можливості підтримувати рівність їхніх прав і гідності для добра всіх: сім’ї, суспільства і Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак очевидно, що це все не означає відмови жінки від своєї жіночості, ані наслідування ролі чоловіка, а власне повноту жіночої людськості, яка повинна знайти своє вираження в діяльності жінки чи то в сім’ї, чи поза нею; при цьому не можна забувати про різноманітність звичаїв і культур у цій сфері.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Образа гідності жінки </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
24. Християнське послання про гідність жінки, на жаль, заперечується впертою настановою, яка трактує людську істоту не як особу, а як річ, як предмет купівлі-продажу, поставлений на службу егоїстичному інтересові та самозадоволенню. Першою жертвою такої ментальності є жінка.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця настанова породжує дуже гіркі плоди, такі, як зневагу чоловіка і жінки, рабство, утиск слабших, порнографію, проституцію, особливо в організованій формі, та найрізноманітнішу дискримінацію, що зустрічається на виховному, професійному рівнях, в оплаті праці тощо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, ще до сьогодні велика частина нашого суспільства зберегла багато форм принизливої дискримінації, які серйозно ображають деякі категорії жінок, як, наприклад, заміжні бездітні [матері], вдови, жінки, що живуть у сепарації, розлучені й самотні матері, та уражають їх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отці Синоду висловили глибоке занепокоєння з приводу цих та інших виявів дискримінації. Отож, дуже прошу про розвиток посиленого та ефективнішого спеціалізованого душпастирства, щоб остаточно подолати ці дискримінації та щоби вповні шанувати образ Бога, який ясніє в кожній без винятку людині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Мужчина як чоловік і батько </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
25. У подружній і сімейній єдності-спільноті мужчина покликаний жити, усвідомлюючи свій дар та роль чоловіка і батька. У дружині чоловік бачить сповнення Божого задуму: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього»[67] – та чинить своїм вигук Адама, першого супруга: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла».[68]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Правдива подружня любов ставить за передумову та вимагає, щоб мужчина відчував глибоку повагу до рівної [його власній] гідності жінки: «Ти не є її паном, – пише св. Амвросій, – а чоловіком, ти отримав не служницю, а жінку… Відплати доброзичливістю за доброзичливість, любов винагороди любов’ю»[69].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чоловік повинен жити зі своєю жінкою в особливій формі особистої приязні.[70] А християнин покликаний розвивати нову настанову любові, виражаючи в цей спосіб дружині таку ніжну й водночас сильну любов, якою Христос любить Церкву.[71]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любов до дружини, яка стала матір’ю, і любов до дітей є для чоловіка природним шляхом до зрозуміння та здійснення свого батьківства. Зокрема там, де суспільні й культурні умови легко схиляють батька до деякого звільнення себе від сімейних обов’язків і до меншої участі у вихованні дітей, необхідно відновити суспільне переконання, що місце й завдання батька в сім’ї та для сім’ї мають унікальну і незамінну важливість.[72]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як навчає досвід, відсутність батька спричиняє втрату психічної та моральної рівноваги, а також значні труднощі в сімейних стосунках; до подібних наслідків веде й протилежна ситуація – гнітюча присутність батька, особливо там, де вже відчутне явище так званого «мачизму» [від іспанського macho – самець – прим. ред.], тобто надуживання вищістю прав чоловіка, яке принижує жінку й не дозволяє розвиватися здоровим сімейним стосункам.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мужчина, який об’являє і відтворює на землі батьківство самого Бога[73], покликаний забезпечити всім членам сім’ї однаковий розвиток. Він сповнить це завдання через великодушну відповідальнысть за життя, зачате під серцем матері, старанне виконання обов’язку виховання – завдання, яке він поділяє з дружиною,[74] працею, яка ніколи не розбиває сім’ю, а утверджує її в єдності й стабільності, даючи свідчення зрілого християнського життя, яке дієво впроваджує дітей у живе досвідчування Христа і Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Права дитини </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. У сім’ї, спільноті осіб, дитина має бути оточена особливою опікою; треба розвивати глибоку повагу до її особової гідності, а також велику пошану до її прав та великодушну турботу про них. Це стосується кожної дитини, але стає тим нагальнішим, чим меншою є дитина, чим більше вона вимагає цілковитої опіки, хвора, стражденна або неповносправна.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Турбуючись про кожну дитину, яка приходить на світ, та оточуючи її ніжною та старанною опікою, Церква здійснює своє засадниче послаництво, бо вона покликана по-новому об’явити і представити на ділі приклад і заповідь Господа нашого Ісуса Христа, який поставив дитину в центр Царства Божого, кажучи: «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже».[75]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще раз повторюю те, що я сказав на Генеральній Асамблеї Об’єднаних Націй 2 жовтня 1979 р.:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хочу… висловити ту радість, якою для кожного з нас є діти, весна життя, запорука майбутнього кожної теперішньої вітчизни. Жодна країна у світі, жодна політична ситема не може думати про своє майбутнє інакше, як тільки через бачення тих нових поколінь, які приймуть від своїх батьків різноманітний спадок цінностей, завдань і устремлінь як власного народу, так і цілого людського роду. Турбота про дитину ще перед її народженням, від першої хвилини зачаття, а потім у дитинстві та юності є першою й засадничою перевіркою ставлення людини до людини. Тому чого можна найбільше побажати кожному народові і цілому людству, усім дітям світу, якщо не цього кращого майбутнього, в якому пошанування прав людини стане повною дійсністю у третьому тисячолітті, що надходить? [76]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Прийняття, любов, повага, багатогранна й об’єднана турбота: матеріальна, емоційна, виховна, духовна – щодо кожної дитини, яка приходить у цей світ, повинні завжди бути характерною та суттєвою ознакою християн, а особливо християнських сімей, так, щоб діти, маючи можливість зростати «мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей»[77], зробили свій цінний внесок у побудову сімейної спільноти і навіть в освячення своїх батьків.[78]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Літні особи в сім’ї </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
27. Існують культури, які виявляють до літніх осіб особливу шану та велику любов. Там старша людина ніколи не буває виключена з сім’ї чи трактована як непотрібний тягар; вона залишається в сім’ї і, хоча зобов’язана поважати автономію нової сім’ї, далі бере активну й відповідальну участь у її житті, а передовсім здійснює цінне післанництво свідка минувшини та натхненника мудрості для молоді та для майбутнього.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Натомість інші культури, особливо внаслідок невпорядкованого промислового та урбаністичного розвитку, довели й далі ведуть до недопустимого усування старших на маргінес життя, що для є них джерелом великого терпіння, а водночас і духовного зубожіння багатьох сімей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирська діяльність Церкви повинна заохочувати всіх до відкриття та поцінування завдання літніх осіб у світській і Церковній спільноті, а особливо в сім’ї. Насправді</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
життя літніх осіб полегшує нам усвідомлення єрархії людських цінностей; виявляє нерозривність поколінь і прекрасно представляє взаємозалежність Божого Люду. Літні особи мають харизму долання бар’єрів між поколіннями, перш ніж вони з’являться. Скільки дітей знайшли зрозуміння і любов в очах, словах і пестощах літніх людей! Скільки ж літніх осіб охоче підписується під натхненними біблійними словами, що «вінець старих людей – сини синів»! (Прип. 17:6).[79]</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІ. СЛУЖІННЯ ЖИТТЮ</b></span> </div>
<br />
<b>1) Передавання життя</b><br />
<br />
<b><span style="color: purple;">Співпрацівники любові Бога Творця</span></b><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
28. Бог, створюючи чоловіка і жінку на свій образ і подобу, завершує й доводить до досконалості діло своїх рук; Він покликує їх до особливої участі у своїй любові та у своїй силі Творця й Отця через їхню вільну й відповідальну співпрацю в передаванні дару людського життя: «І благословив їх Бог і сказав їм: “Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі”».[80]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, засадничим завданням сім’ї є служити життю, здійснювати в історії перше благословення Творця – передавати Божий образ від людини до людини шляхом народження.[81]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плідність є плодом і знаком подружньої любові, живим свідченням повного взаємного самовіддання супругів: «…правдива повага до подружньої любові й увесь сенс подружнього життя прямують до того, щоби супруги, не нехтуючи іншими цілями подружжя, були схильні мужньо співпрацювати з любов’ю Творця і Спасителя, який через них постійно збільшує і збагачує свою сім’ю»[82].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плідність подружньої любові не обмежується тільки до фізичного зродження дітей, навіть якщо її розуміти в її специфічно людському вимірі: вона поширюється і збагачується різними плодами морального, духовного і надприродного життя, що його батько і мати покликані передавати в дар дітям, а через дітей – Церкві і світові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Прадавнє і постійно нове вчення та законодавство Церкви </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
29. Саме тому, що подружня любов є особливою участю в тайні життя і любові самого Бога, Церква усвідомлює, що отримала спеціальне післанництво берегти й захищати таку велику гідність подружжя, й [отримала] велику відповідальність за передавання людського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, у згідності з неперервною впродовж історії та живою традицією еклезіяльної спільноти, ІІ Ватиканський Собор і вчення мого попередника папи Павла ІV, виражене перш за все в Енцикліці Humanae vitae, передали нашим часам справді пророчі висловлювання, які підтверджують і ясно представляють прадавнє і постійно нове вчення Церкви та приписи, які стосуються подружжя і передавання людського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому на останній сесії Отці Синоду виразно засвідчили: «Цей святий Синод, з’єднаний в єдності віри з Наступником св. Петра, залишає в силі те, що міститься в документах ІІ Ватиканського Собору (пор. Gaudium et spes, 50), і пізніше в Енцикліці Humanae vitae, а особливо те, що подружня любов повинна бути у повноті людською, виключною та відкритою на нове життя (Humanae vitae, 11; пор.: 9 та12)»[83].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Церква стає на захист життя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
30. Навчання Церкви здійснюється сьогодні в такій суспільній і культурній ситуації, яка утруднює його розуміння, але разом із тим зумовлює його нагальність та незамінність для сприяння істинному добру чоловіка і жінки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Науково-технічний прогрес, який сучасна людина постійно розвиває завдяки своєму пануванню над природою, вселяє не тільки надію на витворення нового і кращого людства, але й щораз глибше занепокоєння майбутнім. Дехто питає, чи варто жити, чи, може, краще було би взагалі не народитися; сумнівається, чи варто приводити в життя інших, якщо вони, можливо, проклинатимуть своє існування в жорстокому світі, страхіть якого навіть не можна передбачити. Інші вважають, що тільки їм належать усі вигоди, які випливають із технологій, позбавляючи цього решту людей, яким нав’язують контрацептивні засоби або й іще гірші методи. Ще інші, поневолені споживацькою ментальністю й цілковито поглинуті турботами про постійне примноження матеріальних благ, урешті доходять до того, що вже не розуміють духовного багатства нового людського життя й відкидають його. Остаточна підстава такої ментальності – це брак Бога в людських серцях, Бога, любов якого сильніша від усіх можливих загроз світу, і тільки вона може їх перемогти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як випливає з багатьох актуальних проблем, у цей спосіб народжується ментальність, що противиться життю (anti-life mentality): наприклад, достатньо згадати про якийсь панічний страх, що бере початок з демографічних досліджень екологів і футорологів, які часто перебільшують небезпеку демографічного приросту для якості життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак Церква твердо вірить, що людське життя, навіть коли воно слабке й стражденне, завжди є величним даром Божої доброти. Усупереч песимізмові та егоїзмові, які затемнюють світ, Церква стає на захист життя: у кожному людському житті вміє відкрити велич того «Так», того «Амінь», яким є сам Христос.[84] Тoму «ні», яке заливає і пригноблює світ, протистоїть живе «Так», захищаючи таким чином людину і світ від тих, хто зазіхає на життя й несе смерть.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква покликана зі щораз то живішим і міцнішим переконанням наново показати всім свою волю сприяти всіма засобами людському життю та захищати його від будь-яких зазіхань, незалежно від стану і стадії розвитку, у яких воно перебуває.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Церква засуджує як важку провину проти людської гідності та справедливості всі ті починання урядів чи інших органів влади, які мають на меті обмежити в будь-який спосіб свободу супругів у прийнятті рішення щодо потомства. Відповідно, усякий тиск, що його чинить така влада з метою нав’язування контрацепції або, ще гірше, стерилізації та спричинених абортів, повинен бути безумовно засуджений та рішуче відкинутий. Так само треба затаврувати як велику несправедливість той факт, що в міжнародних стосунках економічну допомогу, яку надають для розвитку народів, ставлять у залежність від програм контрацепції, стерилізації чи абортів.[85]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Щоби Божий задум щораз повніше здійснювався</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
31. Церква з певністю усвідомлює теж різноманітні та складні проблеми, які сьогодні в багатьох країнах впливають на виконання подружжями їхніх завдань, пов’язаних із відповідальним передаванням життя. Церква знає також про серйозну проблему демографічного приросту в тих формах, у яких він проявляється в різних частинах світу, включно з моральними імплікаціями, що його супроводжують.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, однак, уважає, що поглиблений розгляд всіх аспектів цієї проблеми дасть нове й сильніше підтвердження важливості автентичного вчення про регулювання народжуваності, наново представленого на ІІ Ватиканському Соборі та в Енцикліці Humanae vitae.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому, разом з Отцями Синоду, вважаю своїм обов’язком звернутися до богословів із настійливим закликом, щоб вони, об’єднуючи свої зусилля в співпраці з притаманним єрархії Церкви Учительським Урядом, старалися щораз краще висвітлювати біблійні підстави цієї науки, її етичні мотивації та персоналістичні підстави. Завдяки цьому буде можливим, у контексті органічного викладу, представити вчення Церкви стосовно цієї важливої теми в спосіб, справді доступний усім людям доброї волі, полегшуючи [їм] щораз ясніше та глибше його розуміння. Так Божий задум зможе щораз повніше здійснюватися для спасіння людини і на славу Творця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через те спільні зусилля богословів, натхнені переконаною вірністю Учительському Урядові Церкви, який є єдиним автентичним провідником Божого Люду, є особливо необхідними також з огляду на внутрішній зв’язок між католицьким ученням на цю тему і баченням людини, яке подає Церква: сумніви або помилки стосовно сфери подружжя чи сім’ї спричиняють серйозне затьмарення всієї правди про людину в культурній ситуації, яка вже й так часто неясна та повна суперечностей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Роз’яснення та поглиблення [цього] вчення, що є покликанням і властивим завданням богословів, має велику цінність і становить особливо цінне служіння для сім’ї та людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Інтегральне бачення людини та її покликання</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
32. У контексті культури, яка серйозно деформує або цілковито втрачає правдиве значення людської сексуальності, оскільки позбавляє її засадничої віднесеності до особи, Церква вважає своєю нагальною та незамінною місією представлення сексуальності як цінності та завдання цілої людської особи – чоловіка чи жінки, створених на образ Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій перспективі ІІ Ватиканський Собор чітко стверджує, що коли… йдеться про узгодження подружньої любові з відповідальним передаванням життя, тоді моральний характер способу поведінки не залежить виключно від самого щирого наміру й оцінки мотивів, а мусить бути визначений у світлі об’єктивних критеріїв, що беруть до уваги суть людської особи та її вчинків. Ці критерії зберігають повноту сенсу взаємного самовідання та людського передавання життя в контексті істинної любові; а це неможливо без щиросердого плекання чесноти подружньої чистоти.[86]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Саме розглядаючи «людину в цілому, завдання, до якого вона покликана, не лише її природне й земне існування, але й надприродне і вічне»[87], Павло ІV стверджував, що вчення Церкви «ґрунтується на встановленому Богом нерозривному зв’язку між об’єднавчим і прокреативним значеннями, притаманними подружньому акту. Цього зв’язку людина не має права самовільно розривати».[88] На завершення він знову підтвердив, що слід відкинути як внутрішньо морально злу «будь-яку дію чи то до подружнього акту, чи під час нього, чи в процесі розвитку його природних наслідків, що була би спрямована на запобігання дітородженню – як ціль чи як засіб»[89].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли супруги, вдаючись до контрацептивних засобів, розділяють ці два значення, які Бог-Творець вклав у буття чоловіка і жінки та в динамізм їхнього статевого єднання, то вони ведуть себе, наче «судді» Божого задуму, і «маніпулюють» людською сексуальністю та принижують її, а разом із нею – власну особу та співсупруга, фальсифікуючи цінність «цілковитого» самовіддання. Таким чином, природній «мові», яка виражає взаємний, цілковитий дар супругів одне одному, контрацепція нав’язує «мову» об’єктивно протилежну, тобто таку, яка не виражає цілковитого самовіддання іншому; звідси походить не тільки практичне відкинення відкритості до життя, але також і фальсифікація внутрішньої правди подружньої любові, покликаної до самовіддання особи в її цілості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Натомість якщо супруги, дотримуючись неплідних періодів, шанують нерозривний зв’язок між об’єднавчим і прокреативним значеннями людської сексуальності, то вони ведуть себе як «служителі» Божого задуму й «користають» із сексуальності згідно з первісним динамізмом «цілковитого» самовіддання, без маніпуляцій і спотворень[90].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі досвіду багатьох подружніх пар, а також даних, що їх подають різні галузі людських знань, богословська рефлексія спроможна збагнути, а разом із тим, відповідно до свого покликання, наголосити на як антропологічній, так і моральній відмінності, яка існує між контрацептивними засобами і використанням ритмів [жіночого] циклу: відмінність тут значно більша й глибша, ніж зазвичай думають; це відмінність, яка в кінцевому результаті стосується двох несумісних концепцій людської особи та людської сексуальності. Вибір природних ритмів тягне за собою прийняття циклу особи, тобто жінки, а отже й прийняття діалогу, взаємної пошани, спільної відповідальності та самоопанування. Прийняття циклу та діалогу означає визнання духовного й водночас тілесного характеру подружньої спільноти, як і переживання особової любові у вірності, якої вона вимагає. У цьому контексті подружня пара досвідчує, що їх подружня спільнота збагачується такими цінностями, як чуйність і сердечність, – чинниками, які є душею людської сексуальності, також і в її фізичному вимірі. Таким чином, сексуальність шанують і розвивають в її справді повному людському вимірі; її не «використовують» як «предмет», що руйнує особову єдність душі і тіла та вдаряє в саме творче діло Бога на рівні найглибшого пов’язання природи і особи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Церква – учителька та матір для супругів у труднощах</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
33. Церква присутня також у сфері подружньої моральності й діє як учителька та матір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як учителька Церква невтомно проголошує моральну норму, що повинна керувати відповідальним передаванням життя. Церква не є ані автором цієї норми, ні її суддею. Церква, послушна правді, якою є Христос, образ Якого відзеркалюється в природі і гідності людської особи, пояснює моральну норму та представляє її всім людям доброї волі, не замовчуючи, що вона вимагає радикалізму й досконалості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як матір Церква хоче бути близькою всім подружжям, які стикаються з труднощами в цьому важливому аспекті морального життя: вона добре знає їхнє часто прикре становище, яке є деколи просто мукою через різного роду труднощі, не лише індивідуальні, але також і суспільні; знає, що багато подружжів стикаються з труднощами не тільки в конкретному здійсненні, але й у самому розумінні цінностей, які містить моральна норма.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак та сама Церква є одночасно й учителькою, і матір’ю. І тому вона не перестає закликати та заохочувати всіх до розв’язання можливих подружніх труднощів без будь-якої фальсифікації та шкоди для правди, бо переконана, що не може бути дійсної суперечності між Божим законом щодо передавання життя і законом, який вимагає плекати автентичну подружню любов.[91] Відповідно, конкретна педагогіка Церкви завжди повинна поєднуватися з її наукою і ніколи не може бути від неї відірвана. Отже, з тим самим переконанням, що й мій попередник, повторюю: «Неприховування нічого зі спасенного вчення Христа є визначною формою виразу любові до душ»[92].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, автентична педагогіка Церкви виявляє свій реалізм і свою мудрість тільки тоді, коли наполегливо й відважно помножує зусилля з метою створювати й підтримувати всі ті умови людського життя: психологічні, моральні та духовні, які необхідні для розуміння моральної цінності й норми та життя ними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Без сумніву, до цих умов треба віднести постійність і терпеливість, покору і силу духа, дитячу довіру до Бога і Його благодаті, часте звертання до молитви і до Таїнств євхаристії та сповіді.[93] Так зміцнені християнські супруги зуміють зберегти живе усвідомлення особливого впливу, який має благодать Таїнства подружжя на всі аспекти подружнього життя, а отже й на сексуальну сферу: дар Духа, що його супруги прийняли та на нього відповіли, допоможе їм переживати людську сексуальність згідно з Божим задумом та як знак єднаючої і плідної любові Христа до Його Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак до необхідних умов належить також знання тіла та його ритмів плідності. Тому слід докласти всіх зусиль, щоби зробити такі знання доступними як для всіх одружених, так і для молодих дорослих людей перед одруженням через ясне, своєчасне та серйозне навчання й виховання, що його повинні забезпечити подружні пари [які його практикують – прим. ред.], лікарі та експерти. Такі знання повинні бути включені у виховання самоконтролю: звідси випливає абсолютна необхідність чесноти чистоти та постійного виховання її в собі. З християнського погляду, чистота в жодному разі не означає відкидання людської сексуальності чи погорди до неї: вона радше означає духовну енергію, здатну захищати любов від небезпек егоїзму й агресивності та спрямовувати любов до її повного здійсненя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Павло VI, керуючись глибокою інтуїцією мудрості та любові, лише озвучив досвід багатьох подруж, написавши у своїй Енцикліці:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цілком певно, що таке панування розуму і волі над інстинктом вимагає аскези. Лише так можна належно впорядкувати притаманні подружньому життю форми вираження любові, а також досягти періодичної стриманості. Така самодисципліна, вираз подружньої чистоти, не шкодить подружній любові; вона, радше, наділяє її вищими людськими цінностями. Хоча така самодисципліна вимагає постійних зусиль, однак її цілюща сила веде супругів до повнішого розкриття їх самих та збагачує їх духовними цінностями. Вона дарує сім’ї справжній мир та допомагає справитися й з іншими труднощами. Вона сприяє кращій повазі до іншого супруга, допомагає подружжю знищити егоїзм, який є ворогом справжньої любові, допомагає поглибити почуття відповідальності. Вона, нарешті, наділяє батьків глибиннішим і ефективнішим впливом на виховання та освіту їхніх дітей.[94]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Моральний шлях супругів</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. Мати правильне поняття про моральний порядок, про його норми й цінності завжди надзвичайно важливо; тим більше коли зростають і помножуються труднощі щодо їх дотримання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Моральний порядок, саме тому, що виявляє і представляє Божий задум, не може бути чимось, що утруднює людині життя, та чимось, що невідповідне особі; якраз навпаки, будучи відповідним до найглибших потреб людини, яку створив Бог, моральний порядок слугує її повній людськості з тією самою делікатною та єднаючою любов’ю, якою сам Бог надихає, підтримує та веде кожне створіння до властивого йому щастя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак людина, покликана до свідомого виконання мудрого й повного любові Божого задуму, є історичною істотою, яка формується день за днем, приймаючи численні свобідні рішення: через те вона пізнає, любить і чинить моральне добро відповідно до етапів свого розвитку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так само й супруги у сфері свого морального життя покликані до неперервного поступу, спонукані щирим і дієвим прагненням щораз кращого пізнавання цінностей, що їх Божий закон зберігає і плекає, а також чесною і шляхетною волею здійснювати ті цінності у своїх конкретних рішеннях. Однак вони не можуть дивитися на цей закон лише як на ідеал, який можна осягнути в майбутньому, а повинні трактувати його як наказ Христа для витривалого долання труднощів. А отже,</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
те, що зветься «законом ступеневості», тобто, поступовим просуванням у розумінні, не можна ототожнювати зі «ступеневістю закону», так ніби в Божому праві могли б існувати різні ступені й форми заповідей для різних осіб і ситуацій. Усі супруги покликані до святості в подружжі згідно з Божою волею, а це покликання здійснюється в міру того, як людська особа зуміє відповісти на Божу заповідь, оживлена спокійною довірою до Божої ласки та до власної волі.[95]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так само є частиною Церковної педагогіки, щоби супруги перш за все чітко знали вчення, котре містить Енцикліка Humanae vitae, як нормативне для їхньої сексуальності та щиро старалися створити умови, необхідні для дотримання цих засад.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця педагогіка, як зауважив Синод, охоплює все подружнє життя. Тому завдання передавання життя повинно бути інтегроване в загальне післанництво «всього християнського життя», яке без хреста не може осягнути воскресіння. У цьому контексті зрозуміло, що зі сімейного життя неможливо усунути жертву; до того ж, її слід приймати цілим серцем, так, щоб подружня любов поглиблювалася й ставала джерелом внутрішної радості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей спільний поступ вимагає рефлексії, навчання та належної підготовки священиків, монахів та мирян, які працююють у душпастирстві сімей. Усі вони могтимуть допомагати супругам на шляху їхнього людського й духовного поступу, який передбачає усвідомлення гріха, щиру волю дотримуватися морального закону та Таїнство покаяння. Треба усвідомлювати, що подружня інтимність включає в себе волю двох осіб, які покликані також до згоди в думках і вчинках, що вимагає чимало терпеливості, вирозумілості й часу. Надзвичайно важливою в тій царині є єдність священиків у їхніх моральних та душпастирських судженнях. Такої єдності слід старанно шукати та забезпечувати її, щоб вірні не зазнавали болісного неспокою сумління.[96]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Прогрес у подружньому житті буде полегшено, якщо супруги, котрі шанують науку Церкви й довіряють Христовій благодаті, підтримувані та зміцнювані душпастирями й цілою церковною спільнотою, зуміють відкрити та пережити визволяючу й надихаючу цінність автентичної любові, яку представляє Євангелія і якої вимагає заповідь Господня.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Формування переконань і надання конкретної допомоги</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
35. Що стосується проблеми належного регулювання народжуваності, Церковна спільнота мусить в наш час формувати переконання і надавати конкретну допомогу тим, хто прагне переживати батьківство і материнство справді відповідальним чином.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Церква, радіючи науковими досягненнями в цій галузі, які дозволяють чіткіше визначити ритм плідності жінки і підтримуючи ще інтенсивніший та ширший засяг таких досліджень, не може не будити з новою силою почуття відповідальності тих, хто – лікарі, експерти, порадники подруж, вихователі і самі подружжя – може плідно допомогти подружжям в переживанні їх любові так, щоб були пошановані структура і доцільність подружнього акту, який її виражає. Це означає ширше, рішучіше та систематичніше зусилля щодо пізнання, оцінки і застосування природних методів регулювання плідності.[97]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Важливе свідчення цього можуть і повинні дати ті супруги, які шляхом спільної періодичної стриманості дійшли до більш зрілої особистої відповідальності за любов і за життя: «Господь довірив їм це завдання, – писав Павло VI – щоби вони відкрили людям той святий і водночас лагідний закон, який глибинно поєднує їхню взаємну любов та співділання з любов’ю Бога, Подателя людського життя».[98]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2) Виховання</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Право та обов’язок батьків щодо виховання</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
36. Завдання виховання випливає з первісного покликання супругів до участі в творчому ділі Бога: зроджуючи в любові і для любові нову особу, яка сама в собі має покликання до зростання та розвитку, батьки тим самим беруть на себе завдання забезпечити їй у повноті людське життя. Про це нагадує ІІ Ватиканський Собор:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Батьки, оскільки дали дітям життя, то мають якнайсерйозніший обов’язок виховувати своїх нащадків, і тому їх слід визнати першими й головними вихователями. Це виховне завдання настільки вагоме, що якщо його не виконують, то заледве вдалося б замінити його іншим [вихованням]. Тому що саме батьки повинні створити таку сімейну атмосферу, сповнену любов’ю і повагою до Бога і людей, яка б сприяла цілісному особистому і суспільному вихованню дітей. Тому сім’я є першою школою суспільних чеснот, які потрібні всім суспільствам.[99]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Право й обов’язок батьків щодо виховання є невід’ємними, оскільки вони пов’язані зі самим передаванням людського життя; вони є первісними та мають першість щодо виховних завдань інших осіб, оскільки випливають із виняткових стосунків любові, яка об’єднує батьків і дітей; вони незамінні та невідчужувані, не можуть бути цілковито передані іншим чи привласнені іншими.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не слід забувати, що, окрім цих рис, які характеризують виховне завдання батьків, найзасадничішим елементом, що визначає це завдання, є батьківська і материнська любов, яка знаходить своє сповнення у справі виховання, здійснюючи та вдосконалюючи своє служіння життю: будучи його джерелом, любов батьків стає душею, а через це й нормою, яка надихає та спрямовує всю конкретну виховну діяльність, збагачуючи її такими цінностями, як ніжність, постійність, доброта, служіння, безкорисливість та жертовність, которі є найкоштовнішими плодами любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Виховання до суттєвих цінностей людського життя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
37. Не зважаючи на труднощі в справі виховання, часто такі вагомі в наш час, батьки повинні з довірою та відвагою формувати в дітях суттєві цінності людського життя. Діти мають зростати в належній свободі супроти матеріальних благ, приймаючи простий і суворий стиль життя в глибокому переконанні, що «людина цінніша з огляду на те, чим вона є, аніж з огляду на те, що вона має».[100]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У суспільстві, розхитаному й розколеному напругою та конфліктами, що виникають внаслідок шалених зіткнень різних індивідуалізмів та егоїзмів, діти повинні здобути не тільки почуття істинної справедливості, яка єдина веде до пошанування особової гідності кожної людини, але також, і тим більше, почуття правдивої любові як настанови щирої турботи про інших і безкорисливого служіння їм, а особливо найбіднішим і потребуючим. Сім’я є першою й основною школою суспільного життя: у ній, як у спільноті любові, самовіддання є законом, що дає напрямок і зумовлює зростання. Самовіддання, яке оживляє взаємну любов супругів, стає зразком і нормою для самовіддання в стосунках між братами і сестрами, а також між різними поколіннями, які живуть у сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Спільнота й участь, які є частиною щоденного життя вдома, у хвилини радощів і в труднощах, є найконкретнішою та найефективнішою педагогікою для дієвого, відповідального та плідного залучення дітей до суспільного життя в ширшому масштабі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виховання до любові, зрозумілої як самовіддання, є необхідною передумовою для батьків, покликаних подати дітям ясне й тактовне статеве виховання. Стикаючись із культурою, яка на загал «баналізує» людську сексуальність, інтерпретуючи й переживаючи її в обмежений і зубожілий спосіб, пов’язуючи її виключно з тілом та егоїстичною приємністю, виховне служіння батьків повинно непохитно стреміти до прищеплення культури статевого життя, щоб вона була справді та вповні особовою, бо сексуальність є багатством цілої особи: тіла, почуттів і душі; вона виявляє своє глибинне значення, ведучи особу до самовіддання в любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Статеве виховання, як основне право та обов’язок батьків, повинно також здійснюватися під їхнім уважним наглядом чи то вдома, чи у вибраних та контрольованих ними освітніх центрах. Стосовно цього Церква знову підтверджує закон субсидіарності*, що його школа повинна дотримуватися, діючи в тому самому дусі, яким натхнені батьки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому контексті абсолютно необхідне виховання до чистоти, тому що вона є чеснотою, яка розвиває справжню зрілість особи та чинить її здатною шанувати й плекати «весільне значення» тіла. Ба більше, християнські батьки, розрізняючи знаки Божого покликання, присвячуватимуть особливу увагу й турботу вихованню до незайманості чи целібату як найвищої форми того самовіддання, яке становить справжнє значення людської статевості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на тісні взаємозв’язки між статевим виміром особи та її етичними цінностями, виховання повинно довести дітей до знання та пошанування моральних норм як необхідної і надзвичайно цінної запоруки відповідального особового зростання в людській сексуальності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Церква непохитно протистоїть часто поширюваній формі подання сексуальної інформації у відриві від моральних принципів. Це було би лише вступом до досвідчування задоволення і стимулом, який веде до втрати спокою ще в роках невинності та відкриває двері порокові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Виховне післанництво і Таїнство подружжя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
38. Виховне післанництво християнських батьків, що випливає з участі в Божому ділі творення, знаходить своє нове та специфічне джерело в Таїнстві подружжя, яке освячує їх для істинно християнського виховання дітей, тобто закликає їх до участі у владі й любові самого Бога Отця і Христа Пастиря, а також у материнській любові Церкви, збагачує їх дарами мудрості, ради, мужності та всіма іншими дарами Святого Духа, щоб допомагали дітям у їх людському та християнському зростанні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки Таїнству подружжя виховне завдання батьків підноситься до гідності й характеру покликання, стаючи дійсним та істинним «служінням» Церкви у справі будування її членів. Виховне служіння батьків настільки вагоме й величне, що св. Тома не вагається порівняти його зі священичим служінням: «Дехто поширює і підтримує духовне життя виключно духовним служінням. Це стосується Таїнства священства; інші ж роблять це стосовно як фізичного, так і духовного життя, і це здійснюється в Таїнстві подружжя, у якому чоловік і жінка єднаються, щоби зродити нащадків та виховати їх для прослави Бога»[101].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Живе й чуйне усвідомлення післанництва, отриманого разом із Таїнством подружжя, допоможе християнським батькам присвятити себе виховному служінню для дітей з великим спокоєм духа та довірою, а разом із тим – з почуттям відповідальності перед Богом, який їх покликує і посилає, щоб вони будували Церкву в дітях. Так сім’я охрещених, зібрана воєдино Словом і Таїнством як домашня Церква, є, так само, як і Вселенська Церква, вчителькою і матір’ю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Перший досвід Церкви</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
39. Виховне післанництво вимагає, щоби християнські батьки представили дітям усі ті змісти, які необхідні для поступового формування їхньої особовості з християнського та церковного погляду. Тому нехай вони приймуть вищезгаданий напрям виховання, турбуючись про те, щоб показати дітям, до яких глибин значущості веде віра і любов Ісуса Христа. Крім того, християнських батьків у їхньому завданні зміцнення дару Божої благодаті в душах дітей підтримуватиме усвідомлення того, що Господь довіряє їм турботу про зростання Божої дитини, Христового брата чи сестри, храму Святого Духа, члена Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Другий Ватиканський Собор представляє зміст християнського виховання так:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Воно стремить не тільки до повної зрілості людської особи…, а передусім має на меті, щоб охрещені поступово впроваджувалися в таємницю спасіння, щоб вони з кожним днем щораз більше усвідомлювали дар віри, який вони отримали. Хай вчаться славити Бога Отця в дусі й правді (пор.: Йо 4,23), особливо літургійним поклонінням; нехай вправляються у веденні свого особистого життя у справедливості й у святості правди відповідно до нової людини (Еф 4,22-24); стаючи у цей спосіб досконалими людьми в міру зросту Христової повноти (пор.: Еф 4,13) і присвячуючи себе будуванню Містичного Тіла. Більше того, усвідомлюючи своє покликання, хай привчаються давати свідчення надії, яка є в них (пор.: 1 Пт 3,15), а також сприяють християнському преображенню світу.[102]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Синод також, приймаючи та розвиваючи дороговкази Собору, представив виховне післанництво християнської сім’ї як правдиве служіння, через яке передається та променює Євангелія так, що життя сім’ї стає дорогою віри й у певному сенсі християнською ініціацією та школою наслідування Христа. У сім’ї, яка усвідомлює такий свій дар, як писав Павло VІ, «усі члени… євангелізують та підлягають євангелізації».[103]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки виховному служінню батьки через приклад власного життя є для своїх дітей першими проповідниками Євангелії. Більше того, молячись із дітьми й читаючи з ними Боже Слово, залучаючи дітей шляхом поступової християнської ініціації до Тіла Христового – євхаристійного і Церковного, вони стають батьками вповні: не тільки дателями життя фізичного, але й того життя, яке через оновлення у Святому Дусі пливе з хреста і Христового воскресіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Аби батьки могли достойно здійснювати своє виховне служіння, Отці Синоду виразили побажання, щоби був приготований відповідний текст катехизму для сімей, ясний, зв’язний, доступний для всіх. Гаряче заохочуємо Епископські Конференції [та постійно діючі Синоди Помісних Церков] до видання такого катехизму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Співпраця з іншими виховними інстанціями</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
40. Сім’я є першою, однак не єдиною і не виключною виховною спільнотою: уже сам спільнотний, громадянський і церковний вимір людини вимагає ширшої та складнішої [виховної] активності, яка є плодом впорядкованої співпраці різних виховних інстанцій, і веде до неї. Усі ці інстанції необхідні, навіть якщо кожна може й повинна відігравати свою роль відповідно до своєї компетенції та робити властивий їй внесок.[104]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виховне завдання християнської сім’ї займає, таким чином, дуже важливе місце в цілісному душпастирстві: це передбачає нову форму співпраці батьків із християнськими спільнотами, а також [співпрацю] різноманітних виховних груп із душпастирями. У цьому значенні відновлення католицького шкільництва мусить звернути особливу увагу як на батьків учнів, так і на формування досконалої виховної спільноти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Повинно бути безумовно забезпечене право батьків вибирати виховання, згідне з їхньою вірою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Держава і Церква мають обов’язок надавати сім’ям усіляку можливу допомогу, щоб сім’ї могли правильно виконувати свої виховні завдання. З тією метою як Церква, так і держава повинні створювати й підтримувати такі інституції і таку діяльність, яких слушно домагаються сім’ї: допомога повинна бути пропорційною до невистачальності сім’ї [для виконання виховних завдань]. Отож усі ті, хто в суспільстві керує шкільництвом, ніколи не повинні забувати, що сам Бог настановив батьків першими й головними вихователями дітей та що їхнє право цілковито невідчужуване.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, відповідно до своїх прав, батьки мають важливий обов’язок встановити сердечні та конструктивні стосунки з учителями і керівництвом школи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо в школах навчають ідеологій, які суперечать християнській вірі, то сім’ї повинні об’єднатися з іншими сім’ями, якщо можливо – за посередництвом сімейних асоціацій, та всіма силами й зі всією мудрістю допомагати молодим, щоб вони не віддалилися від віри. У таких умовах сім’я потребує особливої допомоги душпастирів, а ті не повинні забувати, що батьки мають непорушне право довірити [своїх] дітей церковній спільноті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Багатоманітне служіння життю </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
41. Плідна подружня любов виражається в різноманітних формах служіння життю. Найбезпосереднішими, специфічними та незамінними серед них є зродження і виховання дітей. Кожен акт справжньої любові до людини засвідчує та вдосконалює духовну плідність сім’ї, тому що він є актом покори глибокому внутрішньому динамізмові любові, котру розуміють як самовіддання іншим.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цієї перспективи, сповненої цінностей і завдань для всіх, повинні, зокрема, черпати заохочення супруги, які страждають від фізичної неплідності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнські сім’ї, які завдяки вірі визнають усіх людей дітьми спільного Небесного Отця, великодушно йтимуть назустріч дітям з інших сімей, надаючи їм підтримку й виявляючи любов – не як чужим, а як членам єдиної сім’ї Божих дітей. Таким чином християнські батьки зможуть розширити засяг своєї любові поза межі зв’язку тіла і крові, поглиблюючи зв’язки, що походять із духа, розвиваючи їх шляхом конкретного служіння дітям з інших сімей, які часто позбавлені найнеобхіднішого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнські сім’ї повинні виявляти більшу готовність до адопції (усиновлення/удочеріння) та догляду дітей, що позбавлені батьків, а також покинутих: ці діти, віднаходячи родинне тепло, відчуватимуть повне любові та провидіння батьківство Бога, яке засвідчують християнські батьки, та зможуть зростати в спокої і довірі до життя. Водночас уся сім’я збагачуватиметься духовними цінностями ширшого братерства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плідність сім’ї повинна відзначатися неустанною «творчістю» – чудовим плодом Божого Духа, який відчиняє очі серця, щоб відкривати нові потреби й страждання нашого суспільства, і дає відвагу їх прийняти та дати на них належну відповідь. Тут сім’ям відкривається широке поле для дії. Мабуть, ще більше, ніж покинуті діти, непокоїть сьогодні явище суспільної і культурної маргіналізації, що болісно заторкує старших, хворих, неповносправних, наркоманів, колишніх в’язнів і т. д.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином надзвичайно розширюється горизонт батьківства і материнства християнських сімей: їхня духовно плідна любов приймає виклик цих та інших нагальних потреб наших часів. Христос Господь разом із сім’ями та через них і надалі відчуває «співчуття» до мас (пор.: Мт 9,36).</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІІ. УЧАСТЬ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА</b></span> </div>
<br />
<span style="color: purple;"><b>Сім’я – перша і життєдайна клітина суспільства </b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
42. «Тому що Творець усього встановив началом і основою людського суспільства подружню спільноту», сім’я стала «першою і життєдайною клітиною суспільства».[105]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’ю єднають із суспільством живі й органічні зв’язки, оскільки вона становить його фундамент і постійно підтримує його шляхом свого служіння життю: бо в сім’ї народжуються громадяни і в ній знаходять першу школу тих суспільних чеснот, які є «душею» для життя й розвитку самого суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, завдяки своїй суті й покликанню, сім’я, далека від того, щоби бути закритою сама в собі, відкривається до інших сімей та суспільства, виконуючи своє суспільне завдання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Сімейне життя: досвід спільноти й участі</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
43. Досвід спільноти й участі, яким повинно відзначатися щоденне життя сім’ї, становить її перший і фундаментальний внесок для суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У взаємних стосунках члени сімейної спільноти надихаються і керуються «законом безкорисливості». Шануючи та плекаючи в усіх і в кожному особову гідність як унікальне джерело цінності, безкорисливість набирає форм сердечної прихильності, кроку назустріч і діалогу, неупередженої доступності, великодушного служіння та глибокої солідарності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так плекання автентичної і зрілої спільноти осіб у сім’ї стає першою й незамінною школою суспільного життя, прикладом і водночас стимулом для ширших суспільних відносин у дусі поваги, справедливості, діалогу та любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я, таким чином, становить, як нагадали Отці Синоду, колиску й найефективніше знаряддя гуманізації і персоналізації суспільства: вона притаманним їй глибинним способом працює для побудови світу, чинячи життя справді людським, особливо через те, що стереже, дотримує і передає чесноти та «цінності». У сім’ї, стверджує ІІ Ватиканський Собор, «зустрічаються різні покоління і взаємно допомагають собі в осягненні повнішої життєвої мудрості, а також в узгодженні прав окремих осіб із вимогами суспільного життя».[106]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ось чому, перед лицем суспільства, яке все більше ризикує стати деперсоналізованим і зведеним до маси, а отже – дегуманізованим та дегуманізуючим, що в результаті веде до негативних наслідків у таких поширених формах «втечі від дійсності», якими, наприклад, є алкоголізм, наркоманія і навіть тероризм, сім’я ще сьогодні посідає і випромінює могутню енергію, здатну вирвати людину з анонімності, підтримати в ній усвідомлення власної особової гідності, збагатити глибокою людяністю та, зберігаючи її унікальність і неповторність, активно залучити в тканину суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Суспільне і політичне завдання</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
44. Суспільне завдання сім’ї не може обмежуватися тільки до прокреації і виховання, навіть якщо воно знаходить у цьому своє первинне й незамінне вираження.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому сім’ї – окремо чи об’єднані в спілки – можуть і повинні присвятити себе різноманітній діяльності суспільного служіння, особливо для вбогих, і в усякому разі – для блага всіх тих осіб і ситуацій, яких не можуть охопити організовані цивільною владою доброчинні та опікунчі організації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Суспільний внесок сім’ї має свій оригінальний характер, який слід ширше визнавати й рішучіше заохочувати, особливо в міру зростання дітей, залучаючи до співпраці, наскільки це можливо, усіх членів сім’ї.[107]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливо слід наголосити на зростаючому в нашому суспільстві значенні гостинності в усіх її проявах: від відкривання дверей власного дому, а ще більше – серця до потреб братів і сестер аж до конкретних зусиль, щоб кожна сім’я мала власне житло як природне середовище, що оберігає її та дає можливість зростати. Понад усе християнська сім’я повинна прислухатися до поручення апостола: «У потребах спомагайте і дбайте про гостинність»[108], щоб, наслідуючи приклад Христа й поділяючи Його любов, вона вміла прийняти кожного брата чи сестру в потребі: «Хто напоїть, як учня, одного з цих малих тільки кухликом холодної водиці, істинно кажу вам, той не втратить своєї нагороди»[109].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Суспільна роль сім’ї покликана також до вираження [суспільної позиції] у формі політичного втручання: сім’ї перші мають робити кроки для того, щоб закони та інституції держави не тільки не порушували прав та обов’язків сім’ї, а їх підтримували та позитивно захищали. Під тим оглядом сім’ї повинні щораз краще усвідомлювати власну роль «протагоністів» так званої «сімейної політики», а також брати на себе відповідальність за переміну суспільства; інакше вони перші стануть жертвою того зла, на яке дивилися з байдужістю. Заклик ІІ Ватиканського Собору вийти поза межі індивідуалістичної етики стосується і сім’ї як такої.[110]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Служіння суспільства для сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
45. Якщо внутрішній зв’язок сім’ї із суспільством вимагає від неї відкритості та участі в житті й розвитку суспільства, то й від суспільства це вимагає не занедбувати свого фундаментального обов’язку пошанування та сприяння сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я і суспільство мають взаємодоповнюючі (комплементарні) функції захисту та розвитку спільного добра всіх людей і кожного зокрема. Однак суспільство, а конкретніше – держава, повинно визнати, що сім’я – це «спільнота, яка втішається власним і первинним правом»[111], а отже, держава строго зобов’язана у своїх стосунках із сім’ями дотримуватися принципу субсидіарності*.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на цей принцип держава не має права й не повинна позбавляти сім’ї таких функцій, які вони так само добре можуть виконувати самі або об’єднані в спілки, – натомість держава повинна позитивно їм сприяти та якомога більше заохочувати їх відповідальну ініціативу. У переконанні, що благо сім’ї є безумовною та суттєвою цінністю громадянського суспільства, влада повинна робити все можливе, щоб забезпечити сім’ям будь-яку допомогу: економічну, соціальну, освітньо-виховну, політичну, культурну, якої вони потребують, щоб могти гідним людини чином справлятися зі своїми відповідальними завданнями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Хартія прав сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
46. Ідеал співпраці сім’ї і суспільства щодо взаємопідтримки й розвитку часто, і то в дуже серйозних масштабах, наражається на небезпеку роз’єднання чи навіть їх взаємного протистояння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як наслідок, на що постійно вказував Синод, становище великої кількості сімей у різних країнах надзвичайно проблематичне, а то й узагалі критичне: інституції та закони несправедливо ігнорують непорушні права сім’ї та людської особи, а суспільство, далеке від того, щоби служити сім’ї, шалено атакує її цінності й фундаментальні вимоги. Таким чином сім’я, яка, згідно з Божим задумом, є фундаментальною ланкою суспільства, первиннішим за державу й усі інші спільноти суб’єктом прав та обов’язків, стає жертвою суспільства, жертвою його зволікань та занадто повільних дій, а ще більше – жертвою явних несправедливостей з його боку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ось чому Церква енергійно й відкрито захищає права сім’ї від недопустимої узурпації з боку суспільства та держави. Зокрема, Отці Синоду ствердили такі права сім’ї:</div>
<div style="text-align: justify;">
<blockquote class="tr_bq">
<ul>
<li> <b>її право на існування й розвиток як сім’ї, тобто право кожного, а особливо бідних, засновувати сім’ю та мати відповідні засоби для її утримання;</b></li>
<li><b> право здійснювати своє післанництво стосовно передавання життя та виховання дітей;</b></li>
<li><b> право на інтимність подружнього й сімейного життя;</b></li>
<li><b> право на постійність подружнього зв’язку та інституції подружжя;</b></li>
<li><b> право вірити, визнавати та пропагувати свою віру;</b></li>
<li><b> право виховувати дітей відповідно до своїх традицій, релігійних і культурних цінностей за допомогою необхідних засобів, чинників та інституцій;</b></li>
<li><b> право на фізичну, суспільну, політичну та економічну безпеку, особливо для бідних і хворих;</b></li>
<li><b> право на житло, придатне для гідного життя сім’ї;</b></li>
<li><b> право на вираження [власної думки] та на представництво, пряме чи за посередництвом спілок, перед економічною, суспільною і культурною державною владою, а також перед владою нижчих рівнів;</b></li>
<li><b> право об’єднуватися в спілки з іншими сім’ями та інституціями з метою належного й ретельного виконання своїх завдань;</b></li>
<li><b> право оберігати малолітніх, за допомогою відповідних інституцій і законодавства, від наркотиків, порнографії, алкоголізму й подібного;</b></li>
<li><b> право на гідний відпочинок, який водночас сприяв би сімейним цінностям;</b></li>
<li><b> право старших осіб на гідне життя та гідну смерть;</b></li>
<li><b> право емігрувати всією сім’єю в пошуках кращих умов для життя.[112]</b></li>
</ul>
</blockquote>
</div>
<div style="text-align: justify;">
Апостольський Престол, зважаючи на виразне побажання Синоду, займеться поглибленим вивченням цих пропозицій та опрацює «Хартію прав сім’ї», щоби представити її зацікавленим колам і владним структурам.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Благодать і відповідальність християнської сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
47. Суспільне завдання, притаманне кожній сім’ї, з новим і особливим правом стосується християнської сім’ї, збудованої на фундаменті Таїнства подружжя. Охоплюючи людську реальність подружньої любові з усіма її аспектами, Таїнство чинить християнських супругів і батьків здатними до життя, яке відповідає покликанню мирян [а в Східних Церквах – також і покликанню одружених священиків – прим. ред.], та зобов’язує їх до нього, а отже до того, щоб вони «шукали Божого Царства, займаючись світськими справами й спрямовуючи їх згідно з Божим задумом».[113]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Суспільне й політичне завдання належить до того царського післанництва служіння, у якому християнські супруги беруть участь завдяки Таїнству подружжя, отримуючи заповідь, якої не можуть ігнорувати, і водночас благодать, яка їх підримує і провадить.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином християнська сім’я покликана свідчити перед усіма про великодушну та безкорисливу посвяту себе суспільним проблемам, «ставлячи на перше місце» бідних і маргіналізованих. Отож, наслідуючи Христа в особливій любові до всіх убогих, вона мусить виявляти особливу турботу до долі голодних, бідних, старих, жертв наркоманії та позбавлених сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>За новий міжнародний лад</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
48. Беручи до уваги світовий вимір, якого сьогодні набувають різні суспільні проблеми, сім’я постає перед цілковито новим розширенням обсягу завдань, які вона повинна виконати для розвитку суспільства: тут йдеться також про співпрацю у витворенні нового міжнародного ладу, оскільки тільки завдяки всесвітній солідарності можна розглядати та розв’язувати великі й драматичні проблеми справедливості у світі, свободи народів і миру для людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Духовна єдність християнських сімей, закорінених у спільній вірі й надії, оживлених любов’ю, становить внутрішню енергію, яка породжує і розповсюджує справедливість, примирення, братерство та мир між людьми. Християнська сім’я як «мала Церква», так само, як і «велика Церква», покликана бути знаком єдності для світу й таким чином виконувати свою пророчу роль, даючи свідчення про Царство і мир Христовий, до яких прямує цілий світ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнські сім’ї зможуть здійснити це своєю виховною діяльністю, даючи дітям приклад життя, що основується на таких цінностях, як правда, свобода, справедливість і любов, а також шляхом дієвого та відповідального заангажування в справді людське зростання суспільства та його інституцій, чи, врешті, підтримуючи різними способами товариства, які спеціально присвятили себе проблемам міжнародного ладу.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>IV. УЧАСТЬ У ЖИТТІ Й ПІСЛАННИЦТВІ ЦЕРКВИ</b></span></div>
<br />
<span style="color: purple;"><b>Сім’я в тайні Церкви</b></span> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
49. До фундаментальних завдань сім’ї належить також Церковне завдання: вона покликана до будівництва Божого Царства в історії через участь у житті й післанництві Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоби краще зрозуміти підстави, зміст і характерні ознаки цієї участі, треба дослідити багатоманітні й глибокі взаємні зв’язки, які поєднують Церкву і християнську сім’ю, роблячи останню «Церквою в мініатюрі» (Ecclesia domestica)[114], так що сім’я у свій спосіб стає живим відображенням та історичним виявом тайни Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це передусім Мати-Церква, яка народжує, виховує, будує християнську сім’ю, виконуючи щодо неї своє спасительне післанництво, отримане від Господа. Проповідуючи Боже Слово, Церква відкриває християнській сім’ї її справжню ідентичність, те, чим вона є і чим повинна бути згідно з Господнім задумом; служачи Святі Таїнства, Церква збагачує і зміцнює християнську сім’ю Христовою благодаттю для її освячення на славу Отця; проголошуючи з новою силою нову Заповідь любові, Церква заохочує і провадить християнську сім’ю до служіння любові, аби вона наслідувала й переживала ту саму любов самовіддання і жертви, яку Христос живить до всього людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зі свого боку, християнська сім’я до такого ступеня вписана в тайну Церкви, що у свій спосіб бере участь у спасенному післанництві самої Церкви: завдяки Таїнству подружжя християнські супруги та батьки «у своєму властивому стані й порядку життя мають свій особливий дар серед Народу Божого».[115] Тому вони не тільки «отримують» любов Христа, стаючи «спасенною» спільнотою, а й покликані «передавати» цю любов Христа своїм братам, стаючи таким чином «спасаючою» спільнотою. Отже, християнська сім’я, будучи плодом і знаком надприродної плідності Церкви, є символом, свідченням та учасником материнства Церкви.[116]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Особливе й специфічне завдання сім’ї в Церкві </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
50. Християнська сім’я покликана до живої і відповідальної участі в післанництві Церкви у специфічний і притаманний їй спосіб, тобто віддаючи себе в тому, чим вона є, і в тому, що вона чинить як глибока спільнота життя і любові, на служіння Церкві та суспільству.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки християнська сім’я – це спільнота, у якій Христос оновив зв’язки вірою і Таїнствами, то її участь у післанництві Церкви має здійснюватися спільнотно: супруги разом – як пара, батьки і діти – як сім’я повинні жити своїм служінням для Церкви і світу. Вони повинні тривати у вірі як «одне серце й одна душа»[117] завдяки апостольському духові, який їх оживляє, і завдяки співпраці, яка задіює їх у служіння церковній і громадянській спільноті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнська сім’я так само будує і в історії Царство Боже через саму щоденну дійсність, окреслену й визначену її життєвими умовами, а отже – в подружній і сімейній любові, яку вона переживає в надзвичайному багатстві її цінностей та вимогах повноти, виключності, вірності і плідності[118], у якій виражається і реалізується участь християнської сім’ї у пророчій, священичій і царській місії Ісуса Христа і Його Церкви. Тому любов і життя становлять серцевину спасаючого післанництва християнської сім’ї в Церкві і для Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Про це нагадує ІІ Ватиканський Собор, кажучи:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я повинна великодушно ділитися своїм духовним багатством з іншими сім’ями. Християнська сім’я також, оскільки вона виникає з подружжя, яке є відображенням та участю в сповненому любові союзі Христа і Церкви, через любов супругів, жертвенну плідність, єдність і вірність, як і через люблячу співпрацю всіх членів, виявлятиме всім живу присутність Спасителя у світі та правдиву природу Церкви.[119]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виклавши таким чином підставу участі християнської сім’ї в післанництві Церкви, треба тепер показати суть цього післанництва в потрійному і водночас єдиному відношенні до Ісуса Христа – Пророка, Священика і Царя, представляючи християнську сім’ю як: 1) віруючу і євангелізуючу спільноту; 2) спільноту в діалозі з Богом; 3) спільноту в служінні людині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Християнська сім’я як віруюча і євангелізуюча спільнота</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Віра – відкриття й возвеличення Божого замислу щодо сім’ї </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
51. Беручи участь у житті й післанництві Церкви, яка шанобливо слухає Боже Слово й проповідує його з повною довірою[120], християнська сім’я виконує своє пророче завдання, приймаючи та проповідуючи Слово Боже: таким чином, вона стає з кожним днем щораз більш віруючою та євангелізуючою спільнотою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від супругів, як і від християнських батьків, вимагається послух віри[121]: вони покликані прийняти Господнє Слово, яке об’являє їм вражаючу звістку – Добру Новину – про їхнє подружнє і сімейне життя, яке Христос зробив святим та освячуючим. Насправді, тільки у світлі віри вони реально можуть відкрити й подивляти в радісній вдячності ту гідність, до якої Бог забажав піднести подружжя і сім’ю, чинячи їх знаком і місцем завіту любові між Богом і людьми, між Ісусом Христом і Церквою – Його Нареченою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уже саме приготування до християнського подружжя є дорогою віри: тут з’являється для наречених привілейована нагода відкрити наново й поглибити віру, отриману у святому Хрещенні й утверджену християнським вихованням. Таким чином наречені пізнають і добровільно приймають покликання йти за Христом і служити Царству Божому в подружньому стані.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Засадничим моментом для віри молодят є обряд Таїнства подружжя, найглибшою суттю якого є проповідування в Церкві Доброї Новини про подружню любов, тобто Божого Слова, що «об’являє» і «сповняє» мудрий і повний любові задум Бога щодо супругів, яких впроваджують у таємничу й реальну участь у любові самого Бога до людей. Якщо обряд Таїнства подружжя за своєю суттю є проповідуванням Божого Слова, то для тих, хто різними способами бере участь у церемонії шлюбу, він повинен бути «визнанням віри», здійсненим у Церкві і з Церквою, спільнотою віруючих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це визнання віри вимагає продовження в усьому житті супругів і сім’ї: Бог, який покликав наречених «до» подружжя, надалі кличе їх «у» подружжі.[122] Бог приходить до них у подіях, проблемах, труднощах, щоденних життєвих справах і через це все об’являючи й представляючи конкретні «вимоги», які стосуються їхньої участі в любові Христа до Церкви в кожній конкретній ситуації: сімейній, суспільній і церковній, у якій вони перебувають.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відкриття Божого задуму й слухняність йому повинна здійснюватися «разом», «у» подружній і сімейній спільноті, через сам людський досвід любові між супругами, між батьками і дітьми, – любові, яку вони переживають у Дусі Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, мала «домашня Церква», як і велика Церква, потребує постійної та інтенсивної євангелізації: звідси її обов’язок постійного виховання у вірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Євангелізаційне служіння в християнській сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
52. Тією мірою, якою християнська сім’я приймає Євангелію та зріє у вірі, вона стає євангелізуючою спільнотою. Послухаймо ще раз Павла VI:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я, подібно, як Церква, повинна бути місцем, у якому передають Євангелію і з якого вона променіє. Тому в сім’ї, яка усвідомлює це завдання, усі її члени євангелізують і підлягають євангелізації. Батьки не тільки звіщають Євангелію дітям, а можуть й від них приймати цю саму Євангелію, глибоко виражену їхнім життям. Таким чином сім’я стає проповідницею Євангелії для багатьох сімей і для оточення, у якому вона живе.[123]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як повторив Синод, приймаючи мій заклик, виголошений в Пуебла, майбутнє євангелізації великою мірою залежить від «домашньої Церкви».[124]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це апостольське післанництво сім’ї закорінене у святому Хрещенні, а від благодаті Таїнства подружжя сім’я отримує нову силу для передавання віри, для освячення та преображення сучасного суспільства згідно з Божим задумом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнська сім’я, особливо сьогодні, покликана свідчити про пасхальний завіт Христа, неустанно випромінюючи радість любові та певність надії, за які вона має скласти звіт: «Християнська сім’я на повний голос проголошує як теперішні чесноти Божого Царства, так і надію на блаженне життя».[125]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безумовна необхідність сімейної катехизації виявляється з особливою силою в окремих ситуаціях, що їх Церква, на жаль, зауважує в різних місцях: «Там, де антирелігійне законодавство намагається перешкодити вихованню у вірі, де через розповсюджене невірство або агресивний секуляризм практично неможливий повний релігійний розвиток, там ця “домашня Церква” залишається єдиним місцем, де діти й молодь можуть отримувати правдиву катехизацію»[126].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Церковне служіння сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
53. Євангелізаційне служіння християнських батьків своєрідне й незамінне: воно набуває типових для сімейного життя рис, котрі повинні переплітатися з любов’ю, простотою, конкретною задіяністю та щоденним свідченням.[127]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я повинна так приготувати дітей до життя, щоб кожне могло вповні виконувати своє завдання згідно з отриманим від Бога покликанням. Справді, сім’я, яка відкрита на трасцендентні цінності, яка служить братам і сестрам в радості, яка виконує свої завдання з великодушною вірністю й усвідомлює свою щоденну участь в таємниці славного Хреста Христового, стає першою і найкращою нивою покликань до життя, посвяченого Божому Царству.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангелізаційне та катехитичне служіння батьків повинно супроводжувати дітей і в час їх дозрівання й молодості, коли діти, як це часто трапляється, кидають виклик християнській вірі, отриманій у перші роки життя, або й узагалі відкидають її. Подібно, як у Церкві справа євангелізації завжди пов’язана з терпіннями апостола, так і в християнській сім’ї батьки повинні відважно та з великим внутрішнім спокоєм сприймати труднощі, з якими часто стикається їхнє євангелізаційне служіння власним дітям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не треба забувати, що служіння, яке супруги та християнські батьки виконують заради Євангелії, є засадничим Церковним служінням, що входить у контекст цілої Церкви як євангелізованої і євангелізуючої спільноти. Оскільки євангелізаційне та катехитичне служіння «домашньої Церкви» закорінене в єдиному післанництві Церкви, походить від нього та підпорядковане будуванню єдиного Христового Тіла[128], воно має залишатися у внутрішньому зв’язку та відповідальній гармонії з усіма іншими служіннями євангелізації і катехизації, які існують і діють в еклезіяльній спільноті на епархіяльному та парохіяльному рівнях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Проповідування Євангелії всьому створінню</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
54. Властивим полем для євангелізації, внутрішньо оживленої місійним духом, є вселенськість, яка не знає меж. Саме такою за своєю суттю є відповідь на виразний і недвозначний наказ Христа: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню»[129].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра та євангелізаційне післанництво християнської сім’ї так само натхненні католицькою місійністю. Таїнство подружжя, яке наново бере на себе обов’язок захисту й поширення віри, закорінений у святому Хрещенні й Миропомазанні[130], чинить християнських супругів і батьків свідками Христа «аж до краю землі»[131], справжніми «місіонерами» любові та життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Певну форму місійної діяльності можна практикувати вже в сім’ї. Це стається тоді, коли хтось із її членів не вірить або не практикує [своєї релігійності] послідовно. У такому випадку інші члени сім’ї повинні дати йому живе свідчення своєї віри, яке б його спонукало й підтримало на шляху до повної приналежності до Христа Спасителя.[132]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
«Домашня Церква», внутрішньо оживлена місійним духом, покликана бути яскравим знаком присутності Христа і Його любові також для «всіх тих, що далеко», для сімей, які ще не вірять, і для тих християнських сімей, які вже не живуть згідно з отриманою вірою. «Домашня Церква» покликана освітлювати «своїм прикладом і свідченням» тих, «що шукають правди».[133]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як на зорі християнства Акила та Прискилла були місійною подружньою парою,[134] так і сьогодні Церква засвідчує свої незмінну новизну та розквіт завдяки присутності християнських супругів і сімей, які принаймні на деякий час вирушають на місійні території, щоб проповідувати Євангелію, служачи людині з любов’ю Ісуса Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плеканням місійних покликань своїх синів і дочок[135] і, загальніше, усією виховною працею, яка готує дітей «з дитинства до щораз повнішого відкриття любові Бога до всіх людей»[136], християнські сім’ї роблять особливий внесок у місійну справу Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>Християнська сім’я – спільнота в діалозі з Богом</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Домашнє святилище Церкви</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
55. Проповідування Євангелії та прийняття її з вірою осягає свою повноту в служінні Таїнств. Церква, віруюча і євангелізуюча спільнота, є одночасно священичим народом, зодягненим гідністю Христа, Найвищого Священика Нового і Вічного Завіту, учасниками Його влади.[137]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християнська сім’я також є частиною Церкви, священичого народу. Завдяки Таїнству подружжя, у якому вона закорінена та з якого живиться, Господь Ісус Христос постійно оживлює її, кличе й залучає до діалогу з Богом через Таїнства, жертвування свого життя та молитву.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такою є священича роль, яку сім’я може й повинна виконувати у внутрішній єдності з цілою Церквою через щоденну реальність подружнього і сімейного життя: таким чином християнська сім’я покликана освячувати себе та освячувати Церковну спільноту і світ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Подружжя як Таїнство взаємного освячення і як акт богопочитання</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
56. Таїнство подружжя є особливим джерелом і первинним чинником освячення християнського подружжя і сім’ї, яке приймає та розвиває освячуючу ласку хрещення. Силою тайни смерті і воскресіння Христа, у яку наново впроваджується християнське подружжя, подружня любов очищується та освячується: «Цю любов наш Господь особливим даром своєї ласки та любові забажав оздоровити, вдосконалити й вивищити»[138].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дар Ісуса Христа не вичерпується самим лише служінням Таїнства подружжя, а супроводжує супругів упродовж усього їхнього життя. Про це виразно нагадує ІІ Ватиканський Собор, кажучи, що Ісус Христос залишається з ними надалі, щоб так, як Він полюбив Церкву і видав Себе за неї, так само й супруги через взаємне самовіддання любили одне одного в тривалій вірності… Тому окреме Таїнство зміцнює й неначе висвячує християнських супругів до обов’язків і гідності їхнього стану. Силою цього Таїнства, виконуючи свої подружні та сімейні завдання, супруги проникаються Духом Христа, який наповнює все їхнє життя вірою, надією і любов’ю. Таким чином, вони щораз більше наближаються до осягнення власної досконалості й обопільного освячення, а тим самим – до спільного возвеличення Бога.[139]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Універсальне покликання до святості скероване також до християнських супругів і батьків: визначене служінням Таїнства, воно перекладається на конкретну мову дійсності подружнього та сімейного життя.[140] Це дає поштовх до зростання в благодаті; звідси народжується вимога автентичної і глибокої подружньої та сімейної духовності, яка черпає натхнення з тем сотворення, завіту, хреста, воскресіння і печаті Таїнства, у які неодноразово заглиблювався Синод. Християнське Подружжя, як і всі Таїнства, «ціллю яких є освячення людини, будування містичного Тіла Христового і віддавання честі Богові»[141], саме в собі є літургійним дійством возвеличення Бога в Ісусі Христі та в Церкві. Служачи це Таїнство, християнські супруги виражають Богові свою вдячність за уділений їм величний дар можливості переживати у своєму подружньому і сімейному житті любов самого Бога до людей і любов Господа Ісуса до Церкви, Його Нареченої.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оскільки дар та обов’язок супругів жити щодня згідно з отриманим освяченням випливає з Таїнства подружжя, то з того ж Таїнства походить благодать і моральний обов’язок преображення цілого їхнього життя в невпинну «духовну жертву».[142] Слова Собору про мирян, зокрема щодо земних і дочасних справ, характерних для їхнього життя, стосуються також християнських супругів і батьків: «Таким чином і миряни посвячують Богові світ як богомольці, що повсюдно славлять Бога святістю свого життя».[143]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Подружжя і Євхаристія</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
57. Завдання освячення християнської сім’ї закорінене у святому Хрещенні, а своє найповніше вираження воно знаходить у Євхаристії, з якою християнське подружжя глибинно пов’язане. Другий Ватиканський Собор прагнув звернути увагу на особливий зв’язок, що існує між Євхаристією і подружжям, постановляючи, що «подружжя на загал слід укладати під час Святої Літургії»[144]: конче необхідно відкривати по-новому й поглиблювати цей зв’язок, якщо хочемо зрозуміти й інтенсивніше переживати ласки та відповідальності християнського подружжя і сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євхаристія є справжнім джерелом християнського подружжя. Бо ж Євхаристійна жертва уприсутнює завіт Христової любові з Церквою, запечатаний Його кров’ю на хресті.[145] Власне в цій жертві Нового і Вічного Завіту християнські супруги знаходять джерело, з якого струменить, внутрішньо формується й неперервно оживляється їхній подружній завіт. Як уприсутнення жертви любові Христа до Церкви, Євхаристія є джерелом любові. У євхаристійному дарі любові християнська сім’я знаходить основу й душу своєї «спільнотності» та «післанництва»: євхаристійний Хліб творить із різних членів сімейної спільноти одне тіло, вияв ширшої єдності Церкви й участь у ній; участь у «ламаному» Тілі і «пролитій» Крові Христа стає невичерпним джерелом місійного й апостольського динамізму християнської сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Таїнство навернення і примирення</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
58. Суттєвим і постійним елементом обов’язку освячення християнської сім’ї є прийняття заклику до навернення, що його Євангелія скеровує до всіх християн, котрі не завжди залишаються вірними «новизні» Хрещення, яке вчинило їх «святими». Також і християнська сім’я не завжди послідовно узгоджується із законом благодаті й святості Хрещення, наново проголошеним у Таїнстві подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Каяття і взаємне прощення в лоні християнської сім’ї, так важливе в щоденному житті, знаходить особливе Таїнственне вираження в Таїнстві християнського покаяння. В Енцикліці Humanae vitae папа Павло VI так пише до супругів: «Якщо ж гріхи гальмуватимуть їхній шлях, нехай вони не занепадають духом, а смиренно й витривало шукають прихистку в милосерді Божому, яке щедро дарується їм у Таїнстві покаяння»[146].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Служіння цього Таїнства отримує особливе значення для сімейного життя: відкриття в дусі віри, що гріх суперечить не тільки завітові з Богом, а й подружньому завітові та сімейній єдності, веде супругів і всіх членів сім’ї до зустрічі з Богом, Який «багатий милосердям»[147], Який, даруючи свою любов, потужнішу від гріха[148], відбудовує та вдосконалює подружній завіт і сімейну єдність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Сімейна молитва</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
59. Церква молиться за християнську сім’ю та виховує її до життя у великодушній згідності зі священичим даром і завданням, отриманим від Христа, Найвищого Священика. Священство вірних, отримане в Таїнстві хрещення й здійснюване в подружжі-Таїнстві, дійсно становить для супругів і сім’ї основу священичого покликання та післанництва, яке преображає їхнє щоденне життя в «духовну жертву, приємну Богові, через Ісуса Христа»[149]: це стається не тільки через служіння Євхаристії та інших Таїнств і жертвування себе на Божу славу, а й через молитовне життя, через молитовний діалог з Отцем через Ісуса Христа у Святому Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сімейна молитва має свої характерні риси. Вона є спільною молитвою чоловіка і жінки, батьків і дітей. Єдність у молитві є одночасно плодом і вимогою єдності, отриманої в Таїнствах хрещення і подружжя. До членів християнської сім’ї можна в особливий спосіб стосувати слова, якими Христос пообіцяв свою присутність: «…істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там Я серед них»[150].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сімейна молитва черпає свій первинний зміст зі самого сімейного життя, яке в усіх мінливих обставинах сприймається як Боже покликання й здійснюється як синівська відповідь на Його заклик: радощі і болі, надії і смуток, народини та святкування днів народження, роковини шлюбу батьків, від’їзди, розлука і повернення, важливі й далекосяжні рішення, смерть дорогих осіб і т. д. – усе це є знаком входження Божої любові в історію сім’ї. Вони повинні стати сприятливим моментом для подяки, благання й довірливого віддання сім’ї в руки спільному Небесному Отцеві. Крім того, гідність і відповідальність християнської сім’ї як «домашньої Церкви» можна осягнути тільки завдяки неустанній Божій допомозі, яку Він завжди подасть, якщо її випрошуватимуть покірною та сповненою довіри молитвою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Вчителі молитви</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
60. На підставі своєї гідності й післанництва християнські батьки мають особливий обов’язок виховання дітей до молитви, впровадження їх у поступове відкривання Божих таїн і навчання особистої розмови з Ним: «Зокрема в збагаченій ласками й вимогами Таїнства подружжя християнській сім’ї слід навчати дітей від найменшого віку пізнання Бога та поклоніння Богові, а також любові до ближнього, згідно з вірою, отриманою в Хрещенні»[151].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Основним і незамінним елементом виховання до молитви є конкретний приклад та живе свідчення батьків: тільки молячись спільно з дітьми, виконуючи своє царське священство, батько і мати можуть досягти глибини дитячих сердець, залишаючи слід, якого не зможуть стерти майбутні життєві події. Послухаймо заклик, з яким Павло VI звернувся до батьків:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Матері, чи навчаєте ви своїх дітей християнської молитви? Чи готуєте їх, співпрацюючи зі священиками, до Таїнств дитячого віку: Сповіді і Святого Причастя, Миропомазання*? Чи привчаєте їх думати у хворобі про страждаючого Христа? Призивати на допомогу Божу Матір і святих? Чи молитеся з ними в сім’ї на вервиці? А ви, батьки, чи вмієте молитися з вашими дітьми, з усією домашньою спільнотою, принаймі час від часу? Ваш приклад, зміцнений правотою думок і вчинків, підсилений спільною молитвою, є уроком життя, актом богопочитання, що має унікальну цінність; таким чином ви приносите мир у свої домівки: Pax huic domui! [лат.: Мир домові цьому! – прим. ред.]. Пам’ятайте: таким чином ви будуєте Церкву.[152]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Літургійна і приватна молитва</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
61. Існує глибокий та життєвий зв’язок між молитвою Церкви і молитвою кожного віруючого, що виразно підтверджує ІІ Ватиканський Собор.[153] Таким чином, важливою ціллю молитви домашньої Церкви є створення дітям умов для природного впровадження в літургійну молитву цілої Церкви, як через приготування до неї, так і через охоплення нею особистого, сімейного та суспільного життя. Звідси випливає необхідність поступової участі всіх членів сім’ї в Євхаристії, особливо недільній і святковій, а також в інших Таїнствах, особливо ж у Таїнствах християнської ініціації дітей**. Директиви Собору відкрили нову можливість для християнської сім’ї, зачислюючи її до груп, яким радять спільно молитися Правило Часослова.[154] Християнській сім’ї належить подбати, щоби навіть удома, у пристосованій для її членів формі, святкувати періоди і свята літургійного року.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для того, щоб приготувати і продовжувати вдома Церковні богослужіння, християнська сім’я вдається до приватної молитви, яка виявляє велике розмаїття форм. Це розмаїття свідчить про надзвичайне багатство, яким Дух оживляє християнську молитву, допомагає в різних життєвих ситуаціях і потребах, у яких людина звертається до Господа. Окрім ранішньої і вечірньої молитви, згідно з вказівками Отців Синоду, виразно заохочуються певні форми молитви, такі, як читання Божого Слова й роздумування над ним, приготування до участі в Таїнствах, молебні та присвячення себе Серцю Ісусовому, різні форми почитання Божої Матері, молитви подяки до і після трапези та виконання побожних народних практик [які узгоджуються з ученням Церкви – прим. ред.].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Шануючи свободу Божих дітей, Церква пропонувала й надалі пропонує вірним деякі побожні практики з особливою турботою та наполегливістю. Серед них слід згадати молитву на вервиці:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
…продовжуючи наміри наших Попередників, гаряче рекомендуємо молитву Богородичної вервиці в сім’ях… Не підлягає…сумніву, що …вервицю до Пресвятої Діви Марії треба розглядати як одну з найкращих і найефективніших «спільних молитв», до моління яких запрошуємо християнську сім’ю. Ми справді хотіли б думати й щиро надіятися, що в той час, коли члени сім’ї збираються на спільну молитву, вони часто й охоче вдавалися б до вервиці.[155]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, істинне почитання Богородиці, яке проявляється в щирих стосунках із Пречистою Дівою та в наслідуванні Її внутрішньої духовної постави, є привілейованим знаряддям для живлення в сім’ї спільноти любові та для розвитку подружньої і сімейної духовності. Вона, Мати Христа і Церкви, є також особливим чином Матір’ю християнських сімей – «домашніх Церков».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Молитва і життя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
62. Ніколи не слід забувати, що молитва становить суттєву частину християнського життя, зрозумілого в його цілісності, і в тому, що є його центром; що більше, вона є частиною нашої людськості: «вона є першим виразом внутрішної правди людини, першою умовою автентичної свободи людського духа».[156]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому молитва зовсім не є втечею від щоденних обов’язків, а ще більшою спонукою для християнської сім’ї брати на себе й виконувати всі свої відповідальні завдання першої й основної клітини людського суспільства. У цьому сенсі ефективна участь у житті й післанництві Церкви у світі є пропорційною до вірності та інтенсивності молитви, якою християнська сім’я єднається з плідною Виноградиною, що нею є Господь Христос.[157]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плідність християнської сім’ї в її особливому служінні людському поступові, яке само по собі не може не вести до преображення світу, випливає також із життєдайного зв’язку з Христом, що його [зв’язок] живить Літургія, самопожертва та молитва.[158]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3) Християнська сім’я – спільнота служіння людині</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Нова заповідь любові</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
63. Церква – народ пророчий, священичий і царський – має післанництво скеровувати всіх людей до прийняття у вірі Божого Слова, щоби служити й проголошувати його в Таїнствах і молитві й, урешті, виражати його в конкретній дійсності життя згідно з даром і новою Заповіддю любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Закон християнського життя полягає не в якомусь написаному кодексі, а в особовій дії Святого Духа, який надихає та веде християнина, тобто в законі «Духа, що дає життя в Христі Ісусі»[159]: «бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний»[160].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це має значення також і для християнського подружжя та християнської сім’ї: їхнім провідником і правилом є Дух Ісуса, влитий в їхні серця через Таїнство подружжя. У тяглості з Хрещенням водою і Духом, Подружжя наново пропонує християнським супругам євангельський закон любові й через дар Духа глибоко вкарбовує його в їхні серця: їхня очищена й ізбавлена любов є плодом Духа, який діє в серцях вірних і водночас становить основну заповідь морального життя, яка вимагає відповідальної свободи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином, християнську сім’ю надихає і провадить новий закон Духа; вона покликана здійснювати своє «служіння» любові Бога і ближнього в глибинній єдності з Церквою – царським народом. Як Христос виконує свою царську владу, віддаючи Себе на служіння людям,[161] так і християнин знаходить справжній сенс своєї участі в царственності свого Господа, беручи участь у Його дусі й поставі служіння людині:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цю владу Христос уділив учням, щоб і вони були утверджені в царській свободі та щоб через самовідречення і святе життя перемагали в собі панування гріха (пор. Рм 6,12); більше того, щоб вони, служачи Христові у ближніх, могли в покорі й терпеливості приводити також і своїх братів до Царя, служити якому – значить панувати. Бо Господь також із допомогою вірних мирян бажає розширювати своє царство, тобто царство правди і життя, царство святості і ласки, царство справедливості, любові і миру; у цьому царстві кожне створіння буде визволене з рабства зіпсуття на свободу слави дітей Божих (пор.: Рим 8,21).[162]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Відкрити образ Бога в кожній людині</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
64. Натхнена й підтримана новою заповіддю любові, християнська сім’я живе гостинністю, повагою і служінням кожній людині, у якій завжди зауважує гідність особи й Божої дитини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це повинно статися передовсім усередині подружжя і сім’ї та для їхнього добра, завдяки щоденним зусиллям творення справжньої спільноти осіб, фундаментом і внутрішнім живленням якої є єдність любові. Згодом такий стиль життя має розвиватися в ширшому колі еклезіяльної спільноти, частиною якої є християнська сім’я: завдяки любові в сім’ї Церква може й повинна осягнути більш домашнього виміру, стаючи у своїх стосунках людянішою та братерськішою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любов виходить за межі самих лише братів у вірі, тому що «кожна людина є моїм братом»; у кожній людині, зокрема в убогій, хворій, стражденній, до якої несправедливо ставляться, любов уміє відкрити обличчя Христа і брата, щоби його любити та служити йому.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоби сім’я могла служити людині справді євангельським чином, треба старанно втілювати в життя те, чого навчає ІІ Ватиканський Собор: «Аби такий практичний чин любові був бездоганним на ділі та у своїх проявах, треба бачити в ближньому образ Бога, згідно з яким його створено, а також Господа Христа, жертвою Якому стає все те, що подаємо нужденним».[163]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Будуючи Церкву в любові, християнська сім’я віддає себе на служіння людині і світові, здійснюючи той «прогрес людства», зміст якого був стисло виражений у посланні Синоду до сімей: «Іншим завданням сім’ї є формувати людей у любові та жити любов’ю в усіх стосунках до ближніх, так, щоб сім’я не замикалася сама в собі, а залишалася відкритою до спільноти, сповнюючись почуттям справедливості до інших і турботи про них, усвідомлюючи свою відповідальність за все супільство»[164].</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>Частина четверта </b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>Душпастирство сімей: етапи, структури, відповідальні особи та ситуації</b></span> </div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>І. – ЕТАПИ ДУШПАСТИРСТВА СІМЕЙ</b></span> <br />
<br />
<span style="color: purple;"><b>Церква супроводить християнську сім’ю на її шляху</b></span> <br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
65. Сім’я, як кожна жива дійсність, також покликана до розвитку й зростання. Після приготування наречених та укладення Таїнства подружжя супруги розпочинають свою щоденну мандрівку на шляху до поступового здійснення цінностей і обов’язків подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі віри та завдяки чесноті надії християнська сім’я, в єдності з Церквою, бере також участь у досвіді земної мандрівки до повноти об’явлення і здійснення Божого Царства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому ще раз слід наголосити на нагальності потреби душпастирської присутності Церкви для підтримки сім’ї. Треба докладати всіх можливих зусиль, щоб організовувати й розвивати душпастирство сімей, яке слід уважати пріоритетною сферою, у переконанні, що майбутнє євангелізації великою мірою залежить від «домашньої Церкви».[165]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пастирська турбота Церкви не може обмежуватися тільки найближчими їй християнськими сім’ями, а, розширюючи власні горизонти на зразок Серця Христового, повинна ще живіше виявлятися щодо всіх сімей, особливо ж тих, які перебувають у важкому або неналежному становищі. Для них усіх Церква матиме слово правди, доброти, розуміння, надії, глибинної участі в їхніх часом драматичних труднощах. Церква подаватиме всім свою безкорисливу допомогу, щоб вони могли наближатися до того ідеалу сім’ї, якого Творець прагнув від «початку», і що його Христос відродив своєю спасенною благодаттю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирська діяльність Церкви повинна бути поступовою також і в тому сенсі, щоб іти з сім’єю та супроводжувати її крок у крок на різних етапах її формації та розвитку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Приготування</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
66. У наш час приготування молоді до подружжя та сімейного життя необхідніше ніж будь-коли. У деяких країнах ще є сім’ї, які, згідно з давніми звичаями, через поступове виховання або посвячення в ці питання самі піклуються про те, щоб передати молоді цінності, які стосуються подружнього та сімейного життя. Однак зміни, які сталися практично в усіх суспільствах, вимагають, щоб не тільки сім’я, але й суспільство та Церква докладали зусиль до належного приготування молоді до відповідальності за своє майбутнє. Багато негативних явищ, які, на жаль, можна помітити сьогодні в сімейному житті, випливають із факту, що в нових ситуаціях молодь утратила зі свого поля зору правдиву єрархію цінностей і, не маючи непорушних критеріїв поведінки, не вміє справлятися з новими труднощами та протистояти їм. Досвід, однак, показує, що молоді люди, добре підготовані до сімейного життя, можуть, на загал, справлятися з ними краще, ніж інші.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це ще більше стосується християнського подружжя, яке має вплив на святість багатьох чоловіків і жінок. Тому Церква повинна сприяти кращим та інтенсивнішим програмам приготування до подружжя, щоб усунути, наскільки це можливо, труднощі, з якими бореться стільки подруж, а ще більше – щоби створити позитивні умови для утворення вдалих подруж і досягнення ними зрілості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Приготування до подружжя слід розглядати й здійснювати як поступовий і послідовний процес. Воно складається з трьох фундаментальних етапів, якими є віддалене, ближче та безпосереднє приготування.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віддалене приготування розпочинається ще в дитинстві, у тій мудрій сімейній педагогіці, що має на меті вести дітей до відкриття, що вони обдаровані складною і багатою психікою та власною особистістю з її сильними й слабкими сторонами. Це час, коли треба прищепити повагу до кожної справжньої людської цінності, як у міжособових, так і в суспільних відносинах, з тим усім, що має значення для формування характеру, для опанування та належного використання власних схильностей, для розуміння осіб протилежної статі та належного ставлення до них і т.д. Крім того, необхідна, особливо для християн, ґрунтовна духовна та катехитична формація, яка представила б подружжя як правдиве покликання й місію, не виключаючи цілковитого самовіддання Богові у священичому чи монашому покликанні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цю основу в подальшому спиратиметься ближче приготування, яке, починаючи з відповідного віку й відповідної катехизації, неначе в катехуменаті, становить специфічніше приготування до Таїнств, немовби до повторного їх відкриття. Ця оновлена катехизація всіх тих, хто готується до християнського подружжя, цілковито необхідна для того, щоб служити це Таїнство та жити ним у належній духовній і моральній настанові. Релігійна формація молоді має бути доповнена у відповідний час, залежно від конкретних потреб, приготуванням до життя удвох. Таке приготування, представляючи подружжя як міжособові стосунки чоловіка і жінки, – стосунки, які повинні постійно розвиватися, має заохочувати до поглибленого вичення питань подружньої статевості та відповідального батьківства й пов’язаних із ними фундаментальних медично-біологічних знань. Воно знайомитиме з добрими методами виховання дітей, сприяючи також у набутті засадничих елементів, потрібних для впорядкованого ведення сімейного життя (постійна праця, достатні фінансові засоби, вміле керування ними, ведення домашньої економіки тощо).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Урешті, не можна знехтувати приготуванням до сімейного апостольства, до братерства й співпраці з іншими сім’ями, до активної участі в групах, товариствах, рухах та ініціативах, що мають на меті людське і християнське благо сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безпосереднє приготування до служіння Таїнства подружжя повинно відбуватися в останніх місяцях, а особливо в останніх тижнях перед весіллям, щоб таким чином надати нового значення, нового змісту й нової форми тому, що називається передподружнім іспитом, якого вимагає Канонічне право. Необхідність такого приготування, яка існувала завжди й у кожному випадку, стає тим нагальнішою у випадку наречених, у яких ще виявляються недоліки й труднощі в плані віровчення та практики християнського життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Серед елементів віровчення, яке потрібно передати на цьому шляху віри, аналогічному до катехуменату, має бути також поглиблене пізнання тайни Христа і Церкви, значення благодаті та відповідальності християнського подружжя, а також приготування до активної і свідомої участі в літургійному Чині Вінчання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’я і ціла еклезіяльна спільнота повинні почувати себе задіяними на різних етапах приготування до подружжя, яке ми змалювали тут лише в загальних рисах. Бажано, щоб Епископські Конференції, зацікавлені відповідними ініціативами, які мали б полегшити майбутнім супругам повне усвідомлення серйозності їхнього вибору, а душпастирям – упевненість у належності настанови майбутніх пар, постаралися видати Правильник душпастирства сімей. Цей Правильник повинен насамперед встановити обсяг тем, час тривання й методи «підготовчих курсів», зі збереженням рівноваги між різними аспектами: доктринальним, педагогічним, юридичним і медичним, які стосуються подружжя, і надати їм таку структуру, щоб ті, хто готується до подружжя, отримали не лише інтелектуальний вишкіл, а й почувалися заохоченими до активного включення в еклезіяльну спільноту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча не слід недооцінювати необхідність та обов’язок безпосереднього приготування до подружжя – що може статися, коли молодих людей легко від нього звільняти [надавати диспензу – прим. ред.], однак приготування треба проводити таким чином, щоби можлива його відсутність не створювала перешкоди до укладення подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Служіння Таїнства подружжя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
67. Християнське подружжя, як правило, вимагає літургійного обряду, що в суспільній та спільнотній формі виражає сутнісно еклезіяльну й Таїнственну природу подружнього завіту між охрещеними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як Таїнственний акт освячення, служіння Таїнства подружжя, включене в Літургію – вершину всієї діяльності Церкви та джерело її освячуючої сили[166], повинно бути саме в собі правосильне, достойне та плідне.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут пастирі знайдуть широке поле для діяльності, дбаючи про те, щоб були повністю виконані вимоги, які випливають із природи подружнього завіту, вивищеного до рівня Таїнства, та щоб водночас вірно збереглися принципи Церковної науки стосовно добровільної згоди, перешкод, канонічної форми та самого обряду служіння. Цей обряд повинен бути простий і достойний, виконаний згідно з принципами, установленими компетентною Церковною владою; ця влада – залежно від конкретних обставин часу та місця й відповідно до норм Апостольського Престолу[167] – може в разі необхідності прийняти до літургійного обряду власні культурні елементи, здатні краще виразити глибинне людське та релігійне значення подружнього завіту, якщо, звичайно, ці елементи не розходяться з вірою та християнською мораллю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як знак, літургійне служіння повинно проходити таким чином, щоб навіть у своїй зовнішній формі бути проповідуванням Божого Слова й визнанням віри спільноти віруючих. Пастирські зусилля повинні бути скеровані в напрямі розумного й старанного приготування «Літургії Слова» та виховання у вірі учасників цього служіння, насамперед – наречених.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як Таїнственний акт Церкви літургійне служіння Таїнства подружжя повинно задіяти християнську спільноту завдяки повній, активній та відповідальній участі всіх присутніх, залежно від місця та ролі кожного: супругів, священиків, свідків, батьків, друзів, інших вірних, тобто всіх членів зібрання, які спільно об’являють і живуть тайною Христа і Його Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У разі служіння християнського шлюбу в середовищах культур і традицій предків треба дотримуватися вищезгаданих принципів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Служіння Таїнства подружжя і євангелізація охрещених невіруючих</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
68. З огляду на те, що в служінні Таїнства подружжя спеціальна увага приділяється моральній і духовній поставі наречених, особливо їхній вірі, необхідно тут згадати про певну трудність, з якою досить часто можуть зустрітися служителі Церкви в контексті нашого секуляризованого суспільства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Віра осіб, які просять Церкву поблагословити їхнє подружжя, може бути різного рівня, тому перший обов’язок душпастирів – це допомогти її відкрити, зміцнити й довести до зрілості. Вони також повинні розуміти причини, які схиляють Церкву допускати до служіння Таїнства навіть тих, які недостатньо до цього приготовані.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Серед усіх Таїнств Таїнство подружжя вирізняється тим, що воно є Таїнством уже наявної в ікономії сотворення дійсності, що воно – той самий завіт любові, встановлений Творцем «на початку». Відповідно, прийняте чоловіком і жінкою рішення одружитися згідно з цим Божим замислом, тобто спільна незмінна згода на те, щоб реалізувати своє життя на шляху нерозривної любові й беззастережної вірності, в дійсності означає, навіть якщо це не до кінця усвідомлено, настанову глибокого послуху Божій волі, а така настанова не може існувати без Його благодаті. Таким чином, вони вже розпочали справжню подорож до спасіння, яка – за наявності в них щирого наміру служіння Таїнства подружжя та безпосереднього приготування до нього – може бути доповненою і дійти до звершення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З іншого боку, це правда, що в деяких місцевостях наречених спонукають укладати Церковний шлюб радше суспільні, аніж суто релігійні мотиви. У цьому немає нічого дивного, адже укладення подружжя – це подія, яка стосується не лише того, хто одружується. Воно за своєю природою є суспільною подією, через яку супруги залучаються в суспільство. Весілля завжди було святом, яке збирало сім’ю та друзів. Тому само собою зрозуміло, що в разі прохання про Церковне одруження разом з особистими з’являються й суспільні мотиви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не можна, однак, забувати, що ці наречені на підставі Хрещення вже реально залучені у весільний завіт Христа і Церкви, що вони завдяки доброму намірові прийняли Божий задум щодо подружжя і через те, принаймні імпліцитно, прагнуть того, чого прагне Церква, коли служить Таїнственний обряд Подружжя. Отож, той факт, що їхнє прохання зумовлене також і суспільними мотивами, не може виправдати можливої відмови з боку душпастирів. Зрештою, як навчає ІІ Ватиканський Собор, Таїнства, завдяки словам та елементам обряду, живлять і зміцнюють віру,[168] – цю віру, до якої наречені прямують на основі доброго наміру, якій, очевидно, сприяє та яку підтримує благодать Христова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бажання встановити остаточні критерії допуску до служіння Таїнства подружжя, які стосувались би ступеня віри наречених, попри все, несе в собі немалу небезпеку. Передовсім, йдеться про ризик безпідставних та дискримінаційних суджень; наступний ризик – виникання сумнівів щодо правосильності вже укладених подруж, що могло б зашкодити християнським спільнотам, а також нових безпідставних переживань у сумлінні супругів. Так можна втрапити в небезпеку заперечення або ставлення під сумнів Таїнственної правосильності багатьох подруж братів і сестер, які не перебувають у повній єдності з Католицькою Церквою, а це суперечить Церковній традиції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак у випадку, коли було зроблено всі можливі кроки, але наречені виражають свою виразну і формальну відмову від того, що хоче виконати Церква, коли служить обряд Подружжя охрещених, душпастир не може допустити їх до обряду шлюбу. Навіть якщо він відчуває при цьому внутрішній біль, він повинен взяти цю ситуацію до уваги та допомогти нареченим зрозуміти, що за такого стану речей не Церква, а вони самі є перешкодою до служіння Таїнства, про яке просять.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще раз виявляється нагальна необхідність євангелізації та катехизації до і після одруження, здійснювана цілою християнською спільнотою для того, щоб кожен чоловік і кожна жінка, які одружуються, могли служити Таїнство подружжя не лише правосильно, але й плідно.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Духовна опіка над подружжями</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
69. Пастирська турбота про належно укладену сім’ю означає на практиці задіяння всіх інстанцій місцевої еклезіяльної спільноти, щоб допомагати подружній парі відкривати своє нове покликання й післанництво та жити ним. Щоби сім’я ставала дедалі більше справжньою спільнотою любові, необхідно допомогти всім її членам і приготувати їх до відповідальності перед лицем нових проблем, що виникають, до взаємного служіння та активної участі в житті сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це стосується передовсім молодих сімей, які в контексті нових цінностей та нової відповідальності, зокрема в перші роки після одруження, більше за інших наражені на можливі труднощі, як, наприклад, ті, що пов’язані зі взаємним пристосуванням до спільного життя чи народженням дитини. Треба, щоб молоді супруги вміли сердечно прийняти й розумно використати дискретну, тактовну та великодушну допомогу інших подруж, які вже мають певний подружній і сімейний досвід. Таким чином, у лоні еклезіяльної спільноти – великої сім’ї християнських сімей – здійснюватиметься взаємний обмін присутності й допомоги між усіма сім’ями, у якому кожна сім’я служитиме іншим своїм людським досвідом і ділитиметься дарами віри й благодаті. Оживлена справжнім апостольським духом, ця взаємна допомога сімей становитиме один з найпростіших, найбільш ефективний і, до того ж, усім доступний засіб передавання тих християнських цінностей, які є вихідною точкою і кінцевою метою всього пастирського служіння. У такий спосіб молоді сім’ї не обмежаться лише прийняттям допомоги, але, у свою чергу, завдяки цій допомозі, через своє святе життя та активне залучення стануть джерелом збагачення для інших сімей, утворених раніше. Ведучи пасторальну діяльність серед молодих сімей, Церква повинна звернути особливу увагу на виховання їх до життя в подружній любові з великим почуттям відповідальності щодо її вимог єдності та служіння життю, а також навчити поєднувати інтимність сімейного життя зі спільною та великодушною працею для побудови Церкви та людського суспільства. Коли через народження дітей подружня пара стане сім’єю в повному й особливому значенні цього слова, Церква буде близькою до батьків, щоб вони прийняли своїх дітей і любили їх як дар, отриманий від Володаря життя, беручи на себе з радістю труд служіння їм у їхньому людському та християнському зростанні.</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІ. – СТРУКТУРИ ДУШПАСТИРСТВА СІМЕЙ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пастирська діяльність завжди є динамічним виявом реальності Церкви, задіяної у свою місію спасіння. Рушієм і відповідальним ініціатором цієї специфічної й особливої форми душпастирства – пастирської опіки над сім’ями – є Церква, яка діє через свої структури та своїх працівників. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Церковна спільнота, зокрема парохія</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
70. Церкву, яка водночас є спасенною і спасаючою спільнотою, слід розглядати тут у її подвійному вимірі – універсальному і партикулярному. Цей останній виражається та здійснюється в епархіяльній спільноті*, яка з пасторальних причин ділиться на менші спільноти, знаменне місце серед яких займає парохія з огляду на її особливу важливість.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Єдність зі Вселенською Церквою не нищить цінності й окремішності різних партикулярних Церков, а навпаки, гарантує та розвиває; партикулярні Церкви є безпосереднішими й ефективнішими суб’єктами здійснення на практиці сімейного душпастирства. У цьому значенні кожна локальна Церква, а ще дрібніше – кожна парохіяльна спільнота повинна краще усвідомити собі благодать і відповідальність, які вона отримує від Господа для розвитку душпастирства сімей. Кожна органічна душпастирська програма, незалежно від рівня, повинна завжди враховувати духовний супровід сімей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У світлі такої відповідальності треба також розуміти важливість належного приготування тих, хто буде особливо задіяний у цього типу апостолят. Священики, монахи й монахині вже від початку своєї формації повинні бути спрямовані до своїх майбутніх завдань та поступово й відповідно приготовані до них. Серед різних ініціатив прагну із задоволенням згадати заснований нещодавно в Римі, при Папському університеті Лятеранум, Інститут із вивчення питань сім’ї. Подібні інститути були засновані також у деяких інших епархіях. Нехай епископи докладуть усіх зусиль, щоб якнайбільша кількість священиків відвідувала спеціальні курси, перш ніж почати виконувати свої парохіяльні обов’язки. Подекуди такі формаційні курси періодично організовуються при Вищих Інститутах богословських і пасторальних студій. Нехай такі ініціативи зустрічають заохочення та підтримку, нехай їх буде щораз то більше і, звичайно, нехай вони будуть також відкриті для мирян, які надаватимуть їм свою професійну підтримку (у медичному, юридичному, психологічному, суспільному та виховному плані) з метою допомоги сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Християнська сім’я</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
71. Та передовсім необхідно визнати особливе місце, яке, завдяки благодаті, отриманій у Таїнстві, займає в цій ділянці післанництво супругів та християнських сімей. Таке післанництво повинно служити будуванню Церкви й становленню Божого Царства в історії. Воно вимагається як акт покірного послуху Господові Христу. Це Він, в дійсності, через подружжя охрещених, піднесене до рангу Таїнства, доручає християнським супругам особливу апостольську місію, посилаючи їх як робітників у свій виноградник, зокрема на полі сімейного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цій сфері християнські супруги діють у єдності й співпраці з іншими членами Церкви, яких хвилюють справи сім’ї і які присвячують їм свої дари та служіння. Вони реалізуватимуть таке апостольство передовсім у лоні своїх власних сімей через свідчення життям, усі ділянки якого узгоджуватимуться з Божим законом, через християнське виховання дітей та допомогу в їхньому дозріванні у вірі, через виховання їх у чистоті, через приготування їх до життя, через піклування про те, щоб захистити дітей від ідеологічних і моральних небезпек, які часто їм загрожують, через їхнє поступове й відповідальне введення в еклезіяльну та цивільну спільноти, через супровід і поради при виборі покликання, через взаємодопомогу серед членів сім’ї у їхньому спільному людському та християнському зростанні і т. д. Водночас апостольство сім’ї поширюватиметься у формі вчинків духовної та матеріальної любові-милосердя щодо інших сімей, зокрема тих, які найбільше потребують допомоги й підтримки: бідних, хворих, старших осіб, неповносправних, сиріт, вдів(-ців), покинутих супругів, матерів-одиначок і вагітних, які, перебуваючи в складних ситуаціях, зазнають спокуси вчинити аборт, і т. п.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Товариства сімей для служіння сім’ям</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
72. У межах Церкви, яка несе відповідальність за душпастирську опіку над сім’ями, слід згадати й про різні угруповання вірних, у яких виявляється і живе певною мірою тайна Христової Церкви. Отож, необхідно визнати й оцінити Церковні спільноти, групи та численні рухи, які в різний спосіб, під різними назвами та на різних рівнях задіяні в душпастирство сімей, враховуючи особливості, цілі, впливи й методи кожної з них.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через те Синод однозначно наголосив на важливості внеску таких товариств християнського вдосконалення, формації та апостольства. Їхнім завданням буде пробуджувати у вірних живе відчуття солідарності, сприяти веденню життя, натхненого Євангелією та вірою Церкви, формувати сумління згідно з християнськими цінностями, а не згідно з критеріями громадської думки, заохочувати до діл любові, зорієнтованих на взаємодопомогу та на інших людей, з відкритістю, завдяки якій християнські сім’ї стають справжнім джерелом світла і здоровою закваскою для інших сімей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бажано також, щоб, у живому усвідомленні спільного добра, християнські сім’ї брали активну участь на всіх рівнях і в інших, нецерковних товариствах. Деякі з цих товариств займаються захистом, передаванням і збереженням справжніх етичних та культурних цінностей народу, частиною якого є; вони дбають про розвиток людської особи, про медичну, юридичну та соціальну підтримку матері і дитини, про справедливе сприяння жінкам і ведуть боротьбу проти всього, що принижує їхню гідність, про зростання взаємної солідарності, про пізнання проблем, пов’язаних із відповідальним плануванням сім’ї згідно з природними методами, що шанують людську гідність та узгоджуються з ученням Церкви. Інші мають на меті будувати справедливіший і людяніший світ, відстоювати і впроваджувати справедливі закони, що сприяють соціальному порядкові, у якому буде повна пошана гідності й кожної правомірної свободи індивідуума та сім’ї, як на національному, так і на міжнародному рівнях, співпрацювати зі школами та іншими інституціями, які допомагають у вихованні дітей, тощо.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>ІІІ. – ПРАЦІВНИКИ ДУШПАСТИРСТВА СІМЕЙ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім сім’ї, яка є об’єктом, та передовсім суб’єктом душпастирства сімей, треба також згадати про інших основних відповідальних осіб цього особливого сектора. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Епископи та священики</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
73. Першою відповідальною за душпастирство сімей особою в епархії є епископ. Як батько і пастир він повинен особливо піклуватися про цю однозначно пріоритетну ділянку душпастирства. Він повинен цікавитися нею й піклуватися про неї, присвячувати їй свій час, знаходити людей і відповідні засоби, та над усе він повинен надавати особисту підтримку сім’ям і всім тим, хто допомагає йому в духовній опіці над сім’ями в різних епархіяльних структурах. Нехай його серце переповнює бажання робити все можливе для того, щоб його епархія ставала щораз то більше справжньою «епархіяльною сім’єю», взірцем і джерелом надії для тих сімей, які до неї належать. У цьому контексті треба розглядати створення Папської Ради у справах сім’ї: вона заснована як вияв того, наскільки важливою я вважаю справу душпастирства сімей у світі, а також щоб бути ефективним знаряддям у підтримці цього душпастирства та його розвитку на всіх рівнях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Епископам особливим чином допомагають священики, праця яких, як на цьому виразно наголосив Синод, є суттєвою частиною служіння Церкви подружжю та сім’ї. Те ж саме слід сказати й про дияконів, яким може бути доручена відповідальність за цей пасторальний сектор.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Їхня відповідальність охоплює не лише моральні та літургійні питання, а й проблеми особистого та суспільного характеру. Вони повинні підтримувати сім’ю в її труднощах і стражданнях, супроводжувати її членів, допомагаючи їм бачити своє життя у світлі Євангелії. Не буде зайвим нагадати, що у виконанні такого післанництва – якщо воно здійснюється з належним розумінням і в апостольському дусі – церковнослужителі знаходитимуть нові стимули та духовну енергію також і для власного покликання та для виконання власної місії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після відповідного ґрунтовного приготування до такого апостольства священик або диякон повинен ставитися до сімей як батько, брат, пастир і вчитель, допомагаючи їм засобами благодаті й освітлюючи їх світлом правди. Отож, учення та поради священика й диякона повинні завжди залишатися повністю співзвучними з автентичним ученням Церкви, щоб таким чином вони допомагали Божому Народові формувати правильне чуття віри, яке пізніше має бути застосоване в конкретному житті. Ця вірність Учительському Урядові Церкви також дозволить священикам із великою чуйністю виявляти турботу про єдність своїх суджень, щоб запобігти неспокою сумління вірних.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирі та миряни беруть у Церкві участь у пророчій місії Христа: миряни – даючи свідчення віри словами та християнським життям; душпастирі – розпізнаючи, що в цьому свідченні є виявом правдивої віри, а що менше відповідає світлу віри; сім’я як християнська спільнота присутня в цій місії завдяки своїй специфічній участі та свідченню віри. Таким чином налагоджується діалог між душпастирями і сім’ями. Богослови та знавці сімейних проблем можуть великою мірою допомогти в цьому діалозі, чітко пояснюючи зміст учення Учительського Уряду Церкви та зміст досвіду сімейного життя. Так учення Церкви буде краще зрозумілим і легшим стане шлях до його поступового розвитку. Корисно нагадати, що ближча й зобов’язуюча норма доктрини віри – це стосується і сімейних питань – належить до компетенції Вчительського Уряду єрархії. Чітко визначені стосунки між богословами, експертами в ділянці сімейних проблем і Вчительським Урядом значно допоможуть у правильному розумінні віри та розвиткові правомірного в межах цієї віри плюралізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Монахи й монахині</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
74. Внесок, який можуть зробити в апостольство сімей монахи, монахині й загалом богопосвячені особи, знаходить своє перше, основне та специфічне вираження в їхній присвяті себе Богові: завдяки ній «вони пригадують усім вірним про цей чудовий зв’язок любові, встановлений Богом, який має об’явитися в усій повноті в майбутньому віці та завдяки якому Церква має Христа як єдиного свого Нареченого»[169]. Вони – свідки універсальної любові, яка, завдяки обраній заради Небесного Царства незайманості, чинить їх завжди готовими до великодушного служіння Богові та апостольській справі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звідси випливає можливість окремо або разом розвивати своє служіння сім’ям, яку мають монахи й монахині, члени мирянських Інститутів або інших Інститутів удосконалення. Вони роблять це, коли опікуються дітьми, зокрема покинутими, небажаними, сиротами, бідними й неповносправними; коли відвідують сім’ї та опікуються хворими; коли підтримують засновані на повазі й любові стосунки з неповними сім’ями, із сім’ями, що переживають різні труднощі, та розбитими сім’ями; коли пропонують свою виховну роботу й поради для приготування молоді до подружжя та допомагають супругам підготуватися до відповідального батьківства; коли зі щирою та сердечною гостинністю відчиняють двері своїх домівок, щоби сім’ї, як члени більшої Божої родини, могли там віднайти відчуття Бога, смак молитви й зосередження, конкретний приклад життя в любові та братерській радості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я хотів би також звернутися до осіб, відповідальних за Інститути богопосвяченого життя, щоб вони – завжди належно вшановуючи власну, первинну харизму – бажали визнати апостольство служіння сім’ям одним із першорядних завдань, яке стало нагальною справою в теперішній ситуації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Миряни-фахівці</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
75. Особливу допомогу сім’ям можуть нести миряни-фахівці (лікарі, юристи, психологи, соціальні працівники, дорадники тощо), які або індивідуально, або через різні товариства чи акції служать їм (сім’ям) роз’ясненнями, порадами, спрямуванням та підтримкою. Можна віднести до них слова з мого звернення до Конфедерації Сімейного Порадництва християнського спрямування:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це ваше завдання заслуговує на те, щоб назвати його «післанництвом», бо цілі, яким воно служить, благородні, а плоди, що з нього випливають, вирішальні для суспільного блага та для самої християнської спільноти... Усе, що зможете зробити для підтримки сім’ї, є, по суті, спрямоване на ефективність, яка, переходячи власні межі, матиме вплив також на інших осіб та на суспільство. Майбутнє світу і Церкви приходить через сім’ю.[170]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Споживачі та працівники засобів масової інформації </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
76. Кілька слів треба присвятити ділянці, яка є важливою для сучасного світу. Відомо, що засоби масової інформації «діють, іноді дуже сильно, на психіку споживачів, як в емоційному та інтелектуальному, так і моральному, а навіть релігійному плані», зокрема на молодь[171]. Отож, вони можуть мати добрий вплив на життя та звичаї сімей і виховання дітей, та водночас вони приховують «пастки й небезпеки, якими не можна легковажити»[172], і можуть стати носіями – іноді вміло й систематично керованими, що, на жаль, трапляється в різних країнах світу – деструктивних ідеологій та здеформованих поглядів на життя, сім’ю, релігію, мораль, не вшановуючи правдивої гідності й призначення людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця небезпека є тим реальнішою, чим більше сьогоднішній «спосіб життя, зокрема в промислово розвинених країнах, призводить до того, що сім’я знімає зі себе відповідальність за виховання дітей. Ухиляння від цього обов’язку, полегшене вдома, зокрема, наявністю телебачення й деяких видань, дозволяє зайняти вільний час та активність дітей і молоді»[173]. Звідси випливає «обов’язок особливого захисту дітей від “агресії” з боку засобів масової інформації» та турботи про те, щоб їх використання в сім’ї було мудро регульоване. Так само сім’я повинна піклуватися про те, щоб шукати для власних дітей також інші, здоровіші розваги, які були б корисніші й формували фізично, морально та психологічно «для сприяння вільному часові молоді й надання йому цінності, та для правильного спрямування її енергії»[174].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З огляду на те, що засоби масової інформації – так само, як і школа та середовище – часто впливають, і то значною мірою, на формацію дітей, батьки як споживачі самі повинні використовувати ці засоби помірковано, критично, чуйно та розважливо. Усвідомлюючи, який вплив мають ці засоби на дітей, батьки повинні навчати їх принципів, що дозволяють так виховати «сумління, щоб воно спокійно й об’єктивно вказувало, яку серед запропонованих програм треба прийняти, а яку відкинути»[175].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З такою самою турботою батьки намагатимуться вплинути на вибір і приготування програм, підтримуючи – шляхом відповідних ініціатив – стосунки з відповідальними на різних етапах творення й показу особами, щоби переконатися, що не легковажитимуться чи не принижуватимуться зумисне фундаментальні людські цінності, які входять в обсяг правдивого спільного блага суспільства, а що навпаки, розповсюджуватимуться програми, здатні представити в правдивому світлі проблеми сім’ї та їх належне вирішення. На цю тему мій попередник, Павло VI, писав:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Виробники повинні знати потреби сім’ї і їх шанувати. Не раз це вимагає від них великої відваги й завжди великого почуття відповідальності. Справді, вони повинні уникати всього того, що може зашкодити існуванню сім’ї, її тривкості, рівновазі та щастю; бо все те, що зазіхає на фундаментальні цінності сім’ї: еротизм, насильство, апологія розлучень чи антисуспільна позиція молоді, – це замах на правдиве добро людини.[176]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І я сам наголошував, з подібної нагоди, що сім’ї «повинні мати можливість значною мірою розраховувати на добру волю, чесність і почуття відповідальності з боку осіб, які професійно займаються засобами масової інформації: видавців, письменників, виробників, директорів, драматургів, ведучих програм, коментаторів та артистів»[177]. Тому Церква виконує свій обов’язок, коли постійно присвячує увагу працівникам цієї ділянки, заохочуючи й підтримуючи водночас католиків, які відчувають покликання до того, щоби долучатися до цієї делікатної справи, і мають для цього відповідні дані.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>IV. – ДУШПАСТИРСТВО СІМЕЙ У СКЛАДНИХ ВИПАДКАХ</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Особливі обставини </b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
77. Душпастирська діяльність, ще великодушніша, сповнена мудрості й розважливості, на зразок Доброго Пастиря, потрібна щодо тих сімей, які – часто незалежно від власної волі чи під тиском різних вимог – змушені протистояти об’єктивно складним ситуаціям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У цьому плані треба звернути особливу увагу на деякі категорії людей, які більше потребують не лише опіки, а й рішучішого впливу на громадську думку, зокрема на культурні, економічні та юридичні структури, щоб максимально усунути глибинні причини їхніх труднощів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До таких, наприклад, належать: сім’ї, які емігрували в пошуках праці; сім’ї тих, які вимушені довго перебувати поза домом, як це є у випадку військових, моряків, подорожуючих; сім’ї в’язнів, біженців та сім’ї, які у великих містах живуть практично на маргінесі суспільства; сім’ї без житла; неповні сім’ї, у яких бракує батька або матері; сім’ї з неповносправними дітьми або наркоманами; сім’ї алкоголіків; сім’ї, вирвані зі свого культурного чи соціального середовища або яким загрожує така втрата; сім’ї, дискриміновані з політичних або інших причин; сім’ї, поділені в ідеологічному плані; сім’ї, які не вміють легко нав’язувати контакти з парохією; сім’ї, у яких присутнє насильство або несправедливе ставлення з огляду на віру; сім’ї неповнолітніх супругів; старші особи, які часто вимушені жити в самотності й без достатніх засобів для прожиття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сім’ї мігрантів, зокрема робітників і селян, повинні мати можливість усюди знайти в Церкві свою батьківщину. Це завдання випливає зі самої природи Церкви, яка є знаком єдності в різноманітності. Якщо це можливо, нехай їх духовно супроводжує священик їхнього обряду, культури і мови. Церква має обов’язок апелювати до свідомості громадян та до всіх тих, хто є авторитетом у суспільному, економічному й політичному житті, щоб робітники знаходили роботу у своїх регіонах і на своїй батьківщині, щоб вони отримували справедливі зарплати, щоб якнайшвидше їхні сім’ї єдналися, щоби враховувалася їхня культурна ідентичність та щоб до неї ставилися нарівні з іншими, і щоб їхні діти мали можливість здобувати професійні навички й працювати за професією, а також володіти землею, необхідною для праці та життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Складна проблема виникає у випадку сімей, поділених в ідеологічному плані. Ці сім’ї вимагають особливої душпастирської турботи. Передовсім треба підтримувати особисті розсудливі стосунки з такими сім’ями. Віруючих треба зміцнювати у вірі та підтримувати в християнському житті. Хоча католицька сторона не може поступитися, потрібно завжди підтримувати живий діалог з другою стороною. Важливо помножувати вияви любові і поваги, маючи міцну надію на збереження сильної єдності. Це великою мірою залежить також від відносин між батьками і дітьми. Ідеології, суперечні з вірою, можуть, зрештою, бути для віруючих членів сім’ї стимулом до зростання у вірі та свідчення любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Є й інші складні періоди, у яких сім’я потребує допомоги еклезіяльної спільноти та її душпастирів. Таким періодом може бути: дозрівання дітей – неспокійне, сповнене заперечень та іноді безладне; одруження дітей, що відділяє їх від сімей, у яких вони зростали; брак розуміння і любові з боку рідних; полишення одним зі супругів сім’ї або його смерть, яка веде до болісного пережиття вдівства; смерть одного з членів сім’ї, яка ранить і глибоко змінює первинне ядро сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква не може забувати про значення етапу старості, з усім тим позитивним і негативним, що вона зі собою несе, а це: можливість поглиблення подружньої любові, все більше очищеної і збагаченої довголітньою неперервною вірністю; готовність служіння іншим у новій формі, доброта, здобута тривала мудрість і енергія; але також і тягар самотності, частіше психологічної та емоційної, ніж фізичної, спричиненої можливим покиданням [особи в літах] дітьми та рідними або недостатнім зацікавленням з їхнього боку; страждання, пов’язане з хворобою, поступовою втратою сил; почуття приниження з приводу залежності від інших, гіркота через можливе відчуття себе тягарем для близьких, наближення до кінця життя. Ось ситуації, у яких, як наголошували Отці Синоду, можна легше зрозуміти й пережити величні аспекти подружньої і сімейної духовності, які черпають натхнення з цінності хреста і воскресіння Христового – джерела освячення та глибокої радості в щоденному житті, в перспективі великих есхатологічних дійсностей вічного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В усіх цих ситуаціях ніколи не можна занедбувати молитви: вона є джерелом світла і сили, а також поживою для християнської надії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Мішані подружжя</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
78. У світлі вказівок і норм, що містяться в найновіших документах Апостольського Престолу і в розпорядженнях, опрацьованих Епископськими Конференціями, які достосовують ці вказівки до різних конкретних ситуацій, особливої душпастирської уваги вимагає зростаюче число мішаних подруж, укладених між католиками і охрещеними некатоликами, а також між католиками і неохрещеними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До мішаних подруж ставляться особливі вимоги, які можна звести до трьох основних пунктів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Передовсім, треба пам’ятати про обов’язки католицької сторони (вони випливають із віри), які стосуються свобідного практикування віри і, як наслідку, турботи, відповідно до своїх сил, про те, щоб діти були охрещені й виховані в католицькій вірі[178].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Треба враховувати також особливі труднощі щодо пошанування релігійної свободи, які можуть виникнути в разі укладення мішаного подружжя: що вона може бути порушена як через тиск з метою зміни релігійних переконань партнера, так і через перешкоди для свобідного їх вираження в релігійних практиках.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Що стосується літургійної і канонічної форми укладення подружжя, то з огляду на різні потреби Правлячі Архиєреї можуть широко застосовувати свої повноваження.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У ставленні до цих особливих вимог треба пам’ятати таке:</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
– проводячи приготування, яке відповідає подружжю цього типу, потрібно докласти всіх можливих зусиль, щоб наречені добре зрозуміли християнське вчення про те, чим є подружжя і які вимоги воно ставить, а також щоби впевнилися, що в майбутньому не виникнуть тиск і перешкоди, про які йшлося вище;</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
– найважливішим є те, щоб підтримана спільнотою католицька сторона знаходила зміцнення у вірі й позитивну допомогу в щораз то зрілішому розумінні та практикуванні віри, щоб могла в лоні своєї сім’ї бути правдивим, достовірним свідком через приклад життя та любов, виявлену супругові й дітям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подружжя між католиками й іншими охрещеними, уже завдяки своїй особливій природі, мають багато елементів, які потрібно оцінити й розвивати, з огляду як на їхню внутрішню цінність, так і на можливий внесок в екуменічний рух. Справджується це, зокрема, тоді, коли обоє супругів залишаються вірними своїм релігійним обов’язкам. Спільне хрещення та динамізм благодаті додає супругам у таких подружжях основу й мотив для вираження їхньої єдності у сфері моральних і духовних цінностей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цією метою, а також з метою наголосити на екуменічному значенні мішаного подружжя, яке обоє християнських супругів приймають у повноті віри, треба старатися, навіть якщо це не завжди буде легко, вести сердечну співпрацю між католицьким і некатолицьким духовенством, починаючи від приготування до подружжя та шлюбу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щодо участі некатолицького супруга в Євхаристії треба притримуватися норм, встановлених Секретаріатом у справах християнської єдності[179].</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У різних частинах світу сьогодні видно зростання числа подруж, укладених між католиками і неохрещеними. У багатьох із них неохрещений супруг визнає іншу релігію, і його переконання слід поважати, згідно з принципами Декларації ІІ Ватиканського Собору Nostra aetate, яка говорить про стосунки з нехристиянськими релігіями. Однак у багатьох інших випадках, зокрема в секуляризованому середовищі, неохрещена особа не визнає жодної іншої релігії. Необхідно, щоб Єпископські Конференції та окремі епископи запевнили таким подружжям відповідні пасторальні засоби, які б гарантували захист віри католицького супруга й забезпечували свободу її здійснення, зокрема в тому, що стосується обов’язку докладання всіх можливих зусиль для хрещення дітей і надання їм християнського виховання. Крім того, потрібно в різний спосіб підтримувати католицького супруга в його завданні свідчити правдиву віру та християнське життя в лоні своєї сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b><span style="color: purple;">Душпастирська діяльність</span>,</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>спрямована на виправлення деяких неналежних ситуацій</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
79. Турбуючись про те, щоб запевнити сім’ям опіку в усіх, а не лише релігійних вимірах, Синод Епископів не обминув ретельного розгляду деяких неналежних не лише з релігійного погляду, але часто й у цивільному плані ситуацій, які – при швидких культурних змінах сьогодення – поширюються, на жаль, також і серед католиків, з немалою шкодою для самої інституції подружжя та суспільства, основною клітиною якого воно є.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>а) Пробне подружжя</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
80. Першим прикладом неналежної ситуації є так зване «пробне подружжя», яке в наш час багато хто хотів би виправдати, приписуючи йому деяку цінність. Однак уже сам людський розум виявляє його неприйнятність, вказуючи на недопустимість «експериментування» з людськими особами, чия гідність вимагає, щоб вони були завжди й виключно ціллю самовіддання в любові без будь-яких часових чи інших обмежень.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, зі свого боку, виходячи з первинних, остаточних підстав, що випливають із віри, не може допускати таких зв’язків. Бо, по-перше, дарування тіла в статевому співжитті є реальним символом самовіддання цілої особи; до того ж, це самовіддання, яким воно повинно бути згідно з дійсним Божим планом, не може здійснитися без допомоги любові-caritas, дарованої Христом. А по-друге, подружжя між двома охрещеними особами є реальним символом єдності Христа з Церквою, яка не є часовим чи «пробним» зв’язком, а є вічно вірною. Таким чином, між двома охрещеними особами може існувати тільки нерозривне подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таку ситуацію [тобто «пробне подружжя» – прим. ред.] зазвичай неможливо змінити, якщо в особи не було від дитинства виховано здатності за допомогою Христової благодаті та без страху опановувати хтивість від її початків та встановлювати з іншими стосунки правдивої любові. Цього неможливо досягти без справжньої формації до правдивої любові та належного використання статевості, тобто формації, здатної впровадити особу в [пізнання] всіх її вимірів, а отже – тілесного також, у повноті тайни Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Було б дуже корисно дослідити причини цього явища, включно з його психологічним та соціологічним аспектами, щоби знайти відповідні ліки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>б) Фактичні вільні зв’язки («життя на віру», конкубінат)</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
81. Йдеться про про зв’язки без жодного публічно визнаного інституціонального союзу, ні цивільного, ні релігійного. Це явище, яке стає дедалі частішим, не може не привертати уваги душпастирів, також і тому, що в його основі може лежати багато різних факторів. Впливаючи на них відповідним чином, можна, мабуть, зменшити наслідки таких зв’язків.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дехто вважає себе майже змушеним до такого співжиття через складні економічні, культурні та релігійні ситуації – на тій підставі, що якщо вони укладуть належне подружжя, то наразяться на шкоду, втратять економічні переваги, зазнають дискримінації тощо. Однак в інших випадках зустрічаємо настанову зневаги, спротиву та відкинення суспільства, інституції сім’ї, соціально-політичного ладу або ж бачимо людей, які просто шукають насолоди. Є й такі, яких підштовхує до цього крайнє незнання та бідність, часто спричинені ситуаціями дійсної несправедливості, або ж деякою психологічною незрілістю, яка спонукає їх вагатися й побоюватися укласти стабільний та остаточний зв’язок. У деяких країнах традиційні звичаї передбачають укладення подружжя у властивому значенні цього слова тільки після певного періоду співжиття та народження першої дитини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кожен із цих елементів накладає на Церкву складні душпастирські завдання з огляду на вагомі наслідки, які з них випливають, як релігійні, так і моральні (втрачання релігійного значення подружжя, яке розуміють у світлі Завіту Бога зі своїм народом; втрата благодаті Таїнства; важке порушення пристойності), а також соціальні (зруйнування поняття сім’ї; послаблення почуття вірності, також і щодо суспільства; можливі психологічні травми дітей; утвердження егоїзму).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирі та еклезіяльна спільнота повинні подбати, щоб розпізнати кожну таку ситуацію та її причини зокрема, випадок за випадком. Вони повинні тактовно й з повагою нав’язувати контакти з такими парами, терпеливо їх просвічувати та з любов’ю напоминати, показуючи їм свідчення християнських сімей, полегшуючи їм таким чином шлях до врегулювання їхньої ситуації. Передусім, однак, слід уживати превентивних заходів, плекаючи почуття вірності впродовж усього морального й релігійного виховання молоді, навчаючи її про умови та структури, які сприяють вірності й без яких нема справжньої свободи. Молоді слід допомагати в осягненні духовної зрілості й здатності розуміти багату людську й надприродну дійсність Таїнства подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Божий Народ повинен також звертатися до суспільної влади, щоб вона чинила опір таким тенденціям, які розкладають саме суспільство й шкодять гідності, безпеці та благу громадян як індивідуумів. Влада повинна дбати, щоби громадську думку не привчали недооцінювати інституційну важливість подружжя та сім’ї. А оскільки в багатьох регіонах через крайню бідність, яка є наслідком несправедливих та неадекватних соціальних та економічних структур, молоді люди не в змозі належним чином одружитися, суспільство і влада повинні підтримувати законні подружжя за допомогою ряду соціальних і політичних дій, які б гарантували сім’ї заробітну плату й житло, відповідні для сімейного життя, та створювали адекватні можливості для праці й життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>в) Католики, що живуть тільки в цивільному шлюбі</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
82. Щораз частішими стають випадки, коли католики з ідеологічних чи практичних підстав воліють укладати тільки цивільні подружжя, відмовляючись від релігійного шлюбу чи, принаймні, відкладаючи його на пізніше. Їхню ситуацію не можна ставити на один рівень із ситуацєю тих, які співживуть без жодного [офіційного] зв’язку, тому що тут є принаймні певне зобов’язання до визначеного й імовірно стабільного життєвого стану, навіть якщо такому рішенню не чужа перспектива можливого розлучення. Бажаючи публічного визнання свого зв’язку з боку держави, такі пари показують, що вони готові прийняти не лише переваги, а й зобов’язання. Усе ж, і ця ситуація не є прийнятною для Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирська діяльність повинна допомогти цим людям зрозуміти необхідність узгодженості між їхнім життєвим вибором і вірою, яку вони сповідують, і намагатися робити все можливе, щоб допровадити цих осіб до врегулювання їхньої ситуації згідно з християнськими принципами. І хоча до таких осіб слід ставитися з великою любов’ю та заохочувати до участі в житті різних спільнот, пастирі Церкви, на жаль, не можуть допускати їх до Таїнств.*</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>г) Особи, що живуть в сепарації, та розлучені, які не вступили в новий зв’язок</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
83. Різні мотиви, такі, як взаємне нерозуміння, нездатність відкритися до міжособових стосунків і подібне можуть вести до болючого, часто незворотного розриву чинно укладеного подружжя. Очевидно, що сепарацію слід розглядати як крайній засіб, коли всі інші розсудливі намагання її уникнути зазнали невдачі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Самотність та інші труднощі стають часто долею супруга(и), який/яка живе в сепарації, особливо якщо не з власної вини. У такому випадку завданням еклезіяльної спільноти є підтримати його/її більше, ніж будь-коли, виявляти йому/їй повагу, солідарність, розуміння та надавати конкретну допомогу, щоби він (вона) міг (могла) зберегти вірність також і в цій важкій ситуації; спільнота повинна допомогти йому/їй плекати потребу прощення, якого вимагає християнська любов, та готовність до можливого відновлення подружнього життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібною є ситуація супруга(и), що розлучений(а) проти власної волі, однак усвідомлює нерозривність чинного подружнього союзу й не укладає нових зв’язків, а цілковито присвячується виконанню своїх сімейних обов’язків та відповідальних завдань християнського життя. У цьому випадку його/її свідчення вірності та християнської послідовності має особливу цінність для Церкви та світу. Тут Церква ще більше, ніж будь-коли, повинна надавати йому/їй сповнену чуйної турботи допомогу, не чинячи жодних перешкод у допусканні його/її до Таїнств.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>г) Розлучені, які вступили в новий зв’язок</b> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
84. Щоденний досвід, на жаль, показує, що люди, які отримали розлучення, майже завжди мають на меті вступити в новий зв’язок, очевидно, без католицького Чину Вінчання. Беручи до уваги, що це зло, нарівні з іншими, уражає все більше самих католиків, треба невідкладно та з більшою турботою братися за цю проблему. Отці Синоду уважно її розглядали. Бо Церква, заснована для того, щоб вести всіх людей, а особливо охрещених, до спасіння, не може покинути напризволяще тих, хто був з’єднаний Таїнственним шлюбом, але забажав укласти новий зв’язок. Тому Церква чинитиме невтомні спроби, щоб відкрити їм шляхи спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Душпастирі повинні знати, що заради любові до істини вони зобов’язані ретельно розрізняти ситуації. Бо ж справді є різниця між тими, хто щиро намагався зберегти попереднє подружжя й несправедливо покинутий, і тими, хто своєю важкою провиною зруйнував канонічно правосильне подружжя. Є, врешті, й такі, хто уклав другий союз заради виховання своїх дітей та хто часом суб’єктивно переконаний у своєму сумлінні, що їхнє попереднє, незворотно зруйноване подружжя ніколи не було правосильним.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Разом із Синодом я гаряче заохочую душпастирів та спільноту вірних допомагати розлученим, які вступили в новий зв’язок, і з турболивою любов’ю докладати зусиль, щоби вони не почували себе відлученими від Церкви, бо вони можуть, і – як охрещені – повинні брати участь у її житті. Їх слід заохочувати слухати Боже Слово, брати участь у жертві Святої Літургії, тривати в молитві, робити свій внесок у діла милосердя та в ініціативах спільноти щодо справедливості, виховувати дітей у християнській вірі, плекати дух та діла покаяння, щоденно благаючи таким чином у Бога Його благодаті. Нехай Церква молиться за них, підбадьорює та буде для них милосердною матір’ю, підтримуючи їх у вірі й надії!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, однак, наново підтверджує свою практику, основану на Святому Письмі, згідно з якою вона не може допускати до Євхаристії розлучених, що повторно одружилися: це тому, що вони самі неспроможні до участі в Євхаристії, оскільки їхній стан і спосіб життя об’єктивно суперечить союзові любові між Христом і Церквою, вираженому й уприсутненому в Євхаристії. Окрім того, є ще й специфічна пасторальна підстава: допускання цих людей до Євхаристії вело би вірних до помилки та спантеличувало їх стосовно вчення Церкви про нерозривність подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Примирення з Богом у Таїнстві покаяння, яке відкрило б шлях до Євхаристії, можливе для тих, хто розкаявся в тому, що зламав знак завіту і вірність Христові, і щиро готовий до такого способу життя, який більше не суперечить нерозривності подружжя. Конкретно це означає, що якщо мужчина і жінка з поважних причин, таких, як, наприклад, виховання дітей, не можуть виконати вимогу розстатися, то «повинні взяти на себе обов’язок жити в повній стриманості, тобто стримуватися від актів, властивих супругам».[180]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібно до цього, пошана, яка належиться Таїнству подружжя, самим супругам та їхнім родинам, а також спільноті вірних, забороняє всім душпастирям – з хоч би яких мотивів чи під хоч би яким претекстом, навіть пасторальним, – здійснювати будь-які церемонії для розлучених, які повторно одружуються. Такі церемонії створювали би враження Таїнственного служіння нового правосильного шлюбу та вводили б людей в оману стосовно нерозривності правосильно укладеного подружжя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Діючи таким чином, Церква проголошує свою вірність Христові і Його правді. Водночас вона виявляє материнську турботу своїм дітям, особливо тим, кого без їхньої власної вини покинув законний супруг.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З великим упованням Церква вірить, що ті, хто віддалився від Божої заповіді й продовжує жити в такому стані, можуть отримати від Бога благодать навернення й спасіння, якщо триватимуть в молитві, покаянні та ділах милосердя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Люди, позбавлені сім’ї</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
85. Хочу сказати ще декілька слів тим людям, яких я, з огляду на конкретні умови, у яких їм – часто не з власної волі – доводиться жити, вважаю особливо близькими Христовому Серцю, гідними любові й дієвої турботи Церкви, а особливо душпастирів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На світі живе дуже багато людей, які, на жаль, ніяк не можуть претендувати на те, що може бути назване сім’єю у властивому значенні цього слова. Значна частина людства живе в умовах крайньої бідності, у яких проміскуїтет [невпорядковані статеві стосунки з багатьма партнерами – прим. ред.], брак житла, нестабільні й неналежні відносини та повна відсутність культури практично не дозволяють говорити про сім’ю. Інші ж із різних причин залишилися самотніми у світі. Однак також і для всіх цих людей існує «добра новина про сім’ю».</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Стосовно тих, які живуть у крайній бідності, я вже говорив про нагальну потребу відважно працювати, щоби знайти рішення, також і на політичному рівні, які б уможливили допомогу цим людям та дозволили б подолати ці нелюдські умови деградації. Це обов’язок солідарності, який стосується всього суспільства, а особливо влади з огляду на її служіння та відповідальність, а також сімей, які повинні виявити велике розуміння та готовність допомогти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для тих, які не мають природної сім’ї, слід ще ширше відкрити двері великої сім’ї – Церкви, що конкретизується в епархіяльній та парохіяльній сім’ї – засадничих еклезіяльних спільнотах – та рухах апостоляту. Ніхто не є в цьому світі без сім’ї: Церква є домівкою та сім’єю для всіх, а особливо для «втомлених й обтяжених».[181]</div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАВЕРШАЛЬНЕ ЗВЕРНЕННЯ</b></span> </div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
86. <b>До вас, супруги, до вас, батьки й матері сімей; </b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>до вас, хлопці та дівчата – майбутнє й надія Церкви і світу, що покликані стати дієвим і життєздатним ядром сім’ї в грядущому третьому тисячолітті;</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>до вас, високодостойні й дорогі Браття в епископстві та священстві, дорогі сини й дочки в монашому покликанні – душі, посвячені Господеві, що свідчите перед одруженими найвищу реальність любові до Бога;</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>до вас усіх, люди правого серця, хто з тих чи інших спонук турбується долею сім’ї, на завершення цього Апостольського Повчання звертаюся з гарячою турботою:</b></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Майбутнє людства приходить через сім’ю!</b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому необхідно й нагально, щоб кожна людина доброї волі докладала всіх своїх сил для збереження й підтримки цінностей і вимог сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я почуваю себе зобов’язаним вимагати від синів і дочок Церкви особливих зусиль у цій сфері. Віра дає їм повне пізнання чудового Божого задуму: через те вони мають додаткові підстави брати близько до серця дійсність сім’ї в цей наш час випробування і благодаті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;"><b>Вони повинні виявляти сім’ї особливу любов! <span style="color: black;">Це конкретний і вимогливий наказ.</span></b></span> </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Любити сім’ю означає знати й шанувати її цінності та можливості й завжди її підтримувати. Любити сім’ю означає розпізнавати небезпеки та лиха, які їй загрожують, щоб могти їх здолати. Любити сім’ю означає докладати зусиль до створення середовища, сприятливого для її розвитку. Сучасна християнська сім’я часто переживає спокуси знеохоти й страху через нагромадження труднощів; тому визначною формою любові до неї буде повернути їй підстави для віри в себе, у ті багатства, які вона має за своєю природою та завдяки благодаті, у те післанництво, яке Бог довірив їй. «Так! Потрібно, щоби сім’ї наших часів піднялися! Треба, щоб вони йшли за Христом!».[182]</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Християни мають також обов’язок із радістю та переконано проголошувати «добру новину» про сім’ю, бо абсолютно необхідно, аби вона знову й знову чула та щораз глибше розуміла автентичні слова, які розкривають її ідентичність, її внутрішні ресурси та важливість її післанництва в граді людському і Граді Божому.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква знає шлях, яким сім’я може дійти до серцевини глибинної правди про себе. Церква навчилася цього шляху в школі Христа та в школі історії, інтерпретованої у світлі Святого Духа. Вона не нав’язує його, однак відчуває нагальну потребу представляти його всім, безстрашно, з великим упованням і надією, хоча знає, що «добра новина» містить у собі слово про хрест. Однак тільки через хрест сім’я може осягти повноту свого буття й досконалість своєї любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Врешті, я хочу закликати всіх християн до сердечної та відважної співпраці з усіма людьми доброї волі, які відповідно до своїх обов’язків здійснюють служіння сім’ї. Особи і групи, церковні рухи й товариства, що присвятили себе праці на благо сім’ї та діють від імені та під натхненням Церкви, часто опиняються пліч-о-пліч з іншими особами чи інституціями, які працюють заради того самого ідеалу. Вірна цінностям Євангелії та людської особи та здійснювана в пошані до легітимного плюралізму ініціатив, така співпраця може бути сприятлива для швидшого та ціліснішого розвитку сім’ї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На завершення цього пастирського Послання, яке має на меті привернути увагу всіх до важких, однак захоплюючих завдань християнської сім’ї, хочу тепер прикликати заступництво Святої Сім’ї з Назарету.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У ній, завдяки тайному Божому задумові, Син Божий провів довгі літа прихованого життя. Тому вона є прототипом і зразком для всіх християнських сімей. Ця Сім’я, унікальна в цілому світі, життя якої пройшло в безіменності й тиші в маленькому палестинському містечку; Сім’я, що зазнала бідності, переслідувань і вигнання; Сім’я, яка прославляла Бога незрівнянно величним та чистим чином, – вона не забариться допомогти всім християнським сім’ям, більше того – усім сім’ям світу бути вірними своїм щоденним обов’язкам, зносити життєві клопоти та лиха, великодушно відкриватися до потреб інших та радісно здійснювати Божий план щодо себе самих.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай святий Йосиф, «праведний муж», невтомний трудівник, бездоганний покровитель усіх, хто довірився його опіці, завжди береже, захищає та просвічує сім’ї!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай Діва Марія, Матір Церкви, буде також «Матір’ю домашньої Церкви»! Нехай завдяки Її материнській допомозі кожна християнська сім’я справді стане «малою Церквою», у якій відображається й оживає тайна Христової Церкви! Нехай Вона, Господня слугиня, буде прикладом покірного й великодушного прийняття Божої волі! Нехай Вона, Страждальна Мати біля підніжжя хреста, полегшує страждання та осушує сльози всім стражденним через сімейні труднощі!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Нехай Христос Господь, Володар всесвіту, Володар сімей, буде присутній у кожному християнському домі, так, як Він був присутній у Кані, даруючи світло, радість, спокій і силу! У цей урочистий день, присвячений Його Царськості, я благаю Його, щоб кожна сім’я зуміла великодушно зробити свій внесок у прихід Його Царства у світ, «Царства життя й істини, благодаті та святості, справедливості, любові і миру»[183], до якого прямує історія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Йому, Марії та Йосифові поручаю кожну сім’ю. У Їхні руки й серця віддаю це Повчання: нехай Вони представлять його вам, високодостойні Браття та улюблені сини й дочки; нехай Вони розкриють ваші серця для світла, яке Євангелія випромінює в кожну сім’ю!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Запевняючи в моїй постійній молитві, з цілого серця уділяю всім і кожному моє Апостольське Благословення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Римі, при Соборі святого Петра, дня двадцять другого листопада 1981 року, у Свято Христа, Царя всесвіту, четвертого року мого понтифікату. </b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="font-size: large;">Іван Павло ІІ</span></b></div>
<br />
<br />
<span style="color: purple;"><i><b>Примітки:</b></i></span><br />
<span style="font-size: x-small;">[1] Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Пастирська конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, 52.<br />[2] Пор.: Іван Павло ІІ. Проповідь на Св. Літургії на відкриття VI Синоду Епископів (26 вересня 1980 р.): AAS 72 (1980), 1008.<br />[3] Пор.: Бут 1-2.<br />[4] Пор.: Еф 5.<br />[5] Пор.: Gaudium et spes, 47; Іван Павло ІІ. Лист Appropinquat iam, 1 (15 серпня 1980 р.): AAS 72 (1980), 791.<br />[6] Пор.: Мт 19,4.<br />[7] Пор.: Gaudium et spes, 47.<br />[8] Пор.: Іван Павло ІІ. Промова до Ради Генерального секретаріату Синоду Епископів (23 лютого 1980 р.): Insegnamenti di Giovanni Paolo II III/1 (1980), 472-476.<br />[9] Пор.: Gaudium et spes, 4.<br />[10] Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Догматична конституція про Церкву Lumen gentium, 12.<br />[11] Пор.: 1 Ів 2,20.<br />[12] Пор.: Lumen gentium, 35.<br />[13] Пор.: Lumen gentium, 12; Конґреґація доктрини віри. Декларація Mysterium Ecclesiae, 2: AAS 65 (1973), 398-400.<br />[14] Пор.: ІІ Ват. Собор, Доґм. Конст. про Церкву, Lumen gentium, 12; Доґм. Конст. Про Боже одкровення Dei verbum, 10.<br />[15] Пор.: Іван Павло ІІ. Проповідь на Св. Літургії на відкриття VI Синоду Епископів (26 вересня 1980 р.): AAS 72 (1980), 1008.<br />[16] Пор.: Св. Августин. Про Божий Град (De Civitate Dei), XIV, 28: CSEL 40, II, 56-57.<br />[17] Gaudium et spes, 15.<br />[18] Пор.: Еф 3,8; Gaudium et spes, 44; ІІ Ватиканський Собор. Декрет про місійну діяльність Церкви Ad gentes, 15 та 22.<br />[19] Пор.: Мт 19,4 і далі.<br />[20] Пор.: Бут 1,26.<br />[21] 1 Ів 4,8.<br />[22] Пор.: Gaudium et spes, 12.<br />[23] Пор.: Там само, 48.<br />[24] Пор.: напр. Ос 2,21; Єр 3,6-13; Іс 54.<br />[25] Пор.: Єз 16,25.<br />[26] Пор.: Ос 3.<br />[27] Пор.: Бут 2,24; Мт 19,5.<br />[28] Пор.: Еф 5,32.<br />[29] Тертуліан. Ad uxorem, II, VIII, 6-8: CCL I, 393.<br />[30] Пор.: Тридентійський Собор, ХХІV сесія, кан. 1. – І. D. Mansi. Sacrorum Conciliorum Nova et Amplissima Collectio, 33, 149 і далі.<br />[31] Пор.: Gaudium et spes, 48.<br />[32] Іван Павло ІІ. Промова до делегатів «Centre de Liaison des Equipes de Recherche» [«Центру зв’язку дослідницьких груп»] (3 листопада 1979 р.), 3: Insegnamenti di Giovanni Paolo II II/2 (1979), 1032.<br />[33] Там само, 4.<br />[34] Пор.: Gaudium et spes, 50.<br />[35] Пор.: Бут 2,24.<br />[36] Пор.: Еф 3,15.<br />[37] Пор.: Gaudium et spes, 78.<br />[38] Св. Іван Золотоустий. Про дівицтво, Х: PG 48, 540.<br />[39] Пор.: Мт 22,30.<br />[40] Пор.: 1 Кор 7, 32-35.<br />[41] ІІ Ватиканський Собор. Декрет про монаше життя Perfectae caritatis, 12.<br />[42] Пор.: Пій ХІІ. Енцикліка «Священне дівицтво» (Sacra Virginitas), II: AAS 46 (1954) 174; див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю (від Лева XIII до Івана Павла II), т. 2. В-во ЛБА: Львів, 2002, с. 11.<br />[43] Пор.: Іван Павло ІІ. Лист Novo incipiente (8 квітня 1979 p.), 9: AAS 71 (1979) 410 і далі.<br />[44] Gaudium et spes, 48.<br />[45] Іван Павло ІІ. Енцикліка Redemptor hominis, 10: AAS 71 (1979), 274.<br />[46] Мт 19,6; пор.: Бут 2,24.<br />[47]Пор.: Іван Павло ІІ. Промова до супругів (Кіншаса, 3 травня 1980 р.), 4: ААS 72 (1980), 426 і далі.<br />[48] Gaudium et spes, 49; пор.: Іван Павло ІІ. Промова до супругів, 4.<br />[49] Gaudium et spes, 48.<br />[50] Пор.: Еф 5,25.<br />[51] Мт 19,8.<br />[52] Одкр 3,14.<br />[53] Пор.: 2 Кор 1,20.<br />[54] Пор.: Ів 13,1.<br />[55] Пор.: Мт 19,6.<br />[56] Рим 8,29.<br />[57] Св. Тома Аквінський. Summa theologiae, II, II, 14,2 ad 4.<br />[58] Lumen gentium, 11; пор.: ІІ Ватиканський Собор. Декрет про апостольство мирян Apostolicam actuositatem,11.<br />[59] Gaudium et spes, 52.<br />[60] Пор.: Еф 6,1-4; Кол. 3,20 і далі.<br />[61] Пор.: Gaudium et spes, 48.<br />[62] Ів 17,21.<br />[63] Пор.: Gaudium et spes, 24.<br />[64] Бут 1,27.<br />[65] Гал 3,26; 28.<br />[66] Пор.: Іван Павло ІІ. Енцикліка Laborem exercens, 19: AAS 73 (1981), 625.<br />[67] Бут 2, 18.<br />[68] Бут 2, 23.<br />[69] Св. Амвросій. Hexameron. V, 7, 19: CSEL 32, I, 154.<br />[70] Павло VI. Енцикліка Humanae vitae, 9: AAS 60 (1968) 486 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 52).<br />[71] Пор.: Еф 5,25.<br />[72] Пор.: Іван Павло ІІ. Проповідь до вірних у Терні (19 березня 1981р.), 3-5: AAS 73 (1981) 268-271.<br />[73] Пор.: Еф 3,15.<br />[74] Пор.: Gaudium et spes, 52.<br />[75] Лк 18,16; пор.: Мт 19,14; Мк. 10,14.<br />[76] Іван Павло ІІ. Промова на Генеральній Асамблеї Об’єднаних Націй (2 жовтня 1979 р.), 21: AAS 71 (1979), 1159.<br />[77] Лк 2, 52.<br />[78] Пор.: Gaudium et spes, 48.<br />[79] Іван Павло ІІ. Промова до учасників «Міжнародного форуму з активної старості» [«International Forum on Active Aging»] (5 вересня 1980 р.), 5: Insegnamenti di Giovanni Paolo II III/2 (1980), 539.<br />[80] Бут 1,28.<br />[81] Пор.: Бут 5, 1-3.<br />[82] Gaudium et spes, 50.<br />[83] Propositio 21. На закінчення п. 11 в Енцикліці Humanae vitae сказано: «Церква, спонукаючи людей дотримуватися природного закону, який Церква пояснює у своєму постійному вченні, навчає, що “кожен подружній акт” повинен бути відкритим до передавання життя (ut quilibet matrimonii usus ad vitam humanam procreandam per se destinatus permaneat)» (AAS 60 (1968) 488; див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 54).<br />[84] Пор.: 2 Кор 1,19; Одкр 3, 14.<br />[85] Пор.: Послання VI Синоду Епископів до християнських сімей у сучасному світі (24 жовтня 1980 р.), 5.<br />[86] Gaudium et spes, 51. [Подружня чистота означає не відмову від статевих стосунків, а навпаки – плекання таких статевих актів, які були б найвищим виразом любові, «мовою любові», свобідні від пожадання та використання іншої особи як засобу для власного задоволення – прим. ред.].<br />[87] Павло VI. Humanae vitae, 7: AAS 60 (1968), 485 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 50-51).<br />[88] Там само, 12: AAS 60 (1968), 488 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 54).<br />[89] Там само, 14: AAS 60 (1968), 490 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 55-56).<br />[90] Там само, 13: AAS 60 (1968), 489 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 55).<br />[91] Пор.: Gaudium et spes, 51.<br />[92] Павло IV. Humanae vitae, 29: AAS 60 (1968), 501 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т 2, с. 66).<br />[93] Там само, 25: ААS 60 (1968), 498 і далі (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с 64).<br />[94] Там само, 21: AAS 60 (1968), 496 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 61).<br />[95] Іван Павло ІІ. Проповідь на завершення VI Синоду Епископів (25 жовтня 1980р.), 8: AAS 72 (1980), 1083.<br />[96]Пор.: Павло VI. Енц. Humanae vitae, 28: AAS 60 (1968), 501. (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 65-66).<br />[97] Пор.: Іван Павло ІІ. Промова до делегатів «Centre de Liaison des Equipes de Recherche» («Центр зв’язку дослідницьких груп»), 3 (3 листопада 1979 р.). Insegnamenti di Giovanni Paolo II, II, 2 (1979), 1035. Пор.: також: Промова до учасників першого Конгресу сімей Африки та Европи (15 січня 1981 р.): «L’Osservatore Romano» (16 січня 1981 р.).<br />[98] Павло VI. Енц. Humanae vitae, 25: AAS 60 (1968), 499. (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 64).<br />[99] ІІ Ватиканський Собор. Декларація про християнське виховання, Gravissimum educationis, 3.<br />[100] Gaudium et spes, 35.<br />* Принцип субсидіарності (від лат. subsidium – допомога) полягає в тому, що повнота прав і повноважень належить не центральній (верховній) владі, а особі та спільнотам, що їх особа безпосередньо творить, – сім’ї, місцевим (сільським, міським, регіональним) общинам. Структури вищого порядку не повинні втручатись у сферу їхніх повноважень, а мають лише приходити на допомогу в тих випадках, коли цим безпосереднім спільнотам не вистачає сил, щоби справитися з конкретною ситуацією (прим. ред.).<br />[101] Св. Тома Аквінський. Summa contra Gentiles, IV, 58.<br />[102] Gravissimum educationis, 2.<br />[103] ПавлоVІ. Апостольське повчання Evangelii nuntiandi, 71: AAS 68 (1976), 60 і далі.<br />[104] Пор.: Gravissimum educationis, 3.<br />[105] Apostolicam actuositatem, 11.<br />[106] Gaudium et spes, 52.<br />[107] Пор.: Apostolicam actuositatem,11.<br />[108] Рим 12,13.<br />[109] Мт 10,42.<br />[110] Пор.: Gaudium et spes, 30.<br />[111] ІІ Ватиканський Собор. Декларація про релігійну свободу, Dignitatis humanae, 5.<br />* Див. Сімейна спільнота, 37 і примітку *.<br />[112] Пор.: Propositio 42.<br />[113] Lumen gentium, 31.<br />[114] Пор.: Lumen gentium, 11; Apostolicam actuositatem, 11; Іван Павло ІІ. Проповідь на св. Літургії на відкриття VI Синоду Епископів, 3 (26 вересня 1980 р.): AAS 72 (1980), 1008.<br />[115] Lumen gentium, 11.<br />[116] Пор.: Там само, 41.<br />[117] Ді 4,32.<br />[118] Пор.: Павло VI. Humanae vitae, 9: AAS 60 (1968), 486 і далі (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 52).<br />[119] Gaudium et spes, 48.<br />[120] Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Догматична конституція про Боже Одкровення Dei verbum,1.<br />[121] Пор.: Рим 16,26.<br />[122] Пор.: Павло VI. Humanae vitae, 25: AAS 60 (1968), 498 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 63 і далі).<br />[123] ПавлоVI. Апостольське повчання Evangelii nuntiandi, 71: AAS 68 (1976), 60 і далі.<br />[124] Пор.: Іван Павло ІІ. Слово до ІІІ Генеральної асамблеї епископатів Латинської Америки (28 січня 1979 р.), IV, а: AAS 71 (1979), 204.<br />[125] Lumen gentium, 35.<br />[126] Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Catеchesi tradendae, 68: AAS 71 (1979),1334.<br />[127] Пор.: Там само, 36: ААS 71 (1979), 1308.<br />[128] Пор.: 1 Кор 12,4 і далі; Еф 4,12 і далі.<br />[129] Мк 16, 15.<br />[130] Пор.: Lumen gentium, 11.<br />[131] Ді 1,8.<br />[132] Пор.: 1 Пт 3,1 і далі.<br />[133] Пор: Lumen gentium, 35; Apostolicam actuositatem, 11.<br />[134] Пор.: Ді 18,1 і далі; Рим 16,3 і далі.<br />[135] Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Декрет про місійну діяльність Церкви Ad gentes,39.<br />[136] Apostolicam actuositatem,30.<br />[137] Lumen gentium, 10.<br />[138] Gaudium et spes, 49.<br />[139] Там само, 48.<br />[140] Пор.: Lumen gentium, 41.<br />[141] ІІ Ватиканський Собор. Конституція про Святу Літургію Sacrosanctum concilium, 59.<br />[142] Пор.: 1 Пт 2,5; Lumen gentium, 34.<br />[143] Lumen gentium, 34.<br />[144] Sacrosanctum concilium, 78.<br />[145] Пор.: Ів 19,34.<br />[146] Павло VI. Humanae vitae, 25: AAS 60 (1968), 499 (див.: Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю, т. 2, с. 63 і далі).<br />[147] Еф 2,4.<br />[148] Пор.: Іван Павло ІІ. Енцикліка Dives in misericordia, 13: AAS 72 (1980), 1218 і далі.<br />[149] Пор.: 1 Пт 2,5.<br />[150] Мт 18,19-20.<br />[151] Gravissimum educationis, 3; пор.: Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Cateсhesi tradendae, 36: AAS 71 (1979), 1308.<br />* Тут ідеться про практику Латинської Церкви уділяти Таїнство миропомазання під час епископської візитації парохій. Оскільки епископ зобов’язаний відвідати кожну парохію своєї дієцезії раз на сім років, то Таїнство миропомазання уділяється дітям віком від 7 до 14 років. В Церквах Візантійської традиції Таїнство миропомазання уділяється разом з Хрещенням (прим. ред.).<br />[152] Павло VI. Промова на загальній аудієнції (11серпня 1976 р.): Insegnamenti di PaoloVI XIV (1976), 640.<br />[153] Пор: Sacrosanctum concilium, 12.<br />** Ініціація (лат.) – впровадження, утаємничення. Тут мається на увазі перша св. Сповідь та урочисте Святе Причастя, а в Латинській Церкві також і Таїнство миропомазання (прим. ред.).<br />[154] Пор.: Institutio generalis de Liturgia Horarum, 27.<br />[155] Павло VI. Апостольське повчання Marialis cultus, 52-54: AAS 66 (1974), 160 і далі.<br />[156] Іван Павло ІІ. Промова у святині на Ментореллі (29 жовтня 1978 р.): Insegnamenti di Giovanni Paolo ІІ І (1978), 78 і далі.<br />[157] Пор.: Apostolicam actuositatem, 4.<br />[158] Пор.: Іван Павло ІІ. Слово до епископів ХІІ душпастирського округу Сполучених Штатів Америки (21 вересня 1978 р.): AAS 70 (1978), 767.<br />[159] Рим 8,2.<br />[160] Рим 5,5.<br />[161] Пор.: Мк 10,45.<br />[162] Lumen gentium, 36.<br />[163] Apostolicam actuositatem, 8.<br />[164] Послання VI Синоду Епископів до християнських сімей у сучасному світі (24 жовтня 1980 р.), 12.<br />[165] Пор.: Іван Павло ІІ. Слово до ІІІ Генеральної асамблеї епископатів Латинської Америки (28 січня 1979 р.), IV: AAS 71 (1979), 204.<br />[166] Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Конституція про Святу Літургію Sacrosanctum Concilium, 10.<br />[167] Пор.: Ordo celebrandi matrimonium [«Порядок служіння Таїнства подружжя»], 17.<br />[168] Пор.: Sacrosanctum Conсilium, 59.<br />* У латинській еклезіології нема поняття помісної Церкви – патріаршої чи архиепископської структури. Тому поняття «партикулярна» чи «локальна» Церква означає епархію (дієцезію), яка напряму підпорядкована Римському Архиєреєві (прим. ред).<br />[169] ІІ Ватиканський Собор. Декрет про пристосоване оновлення монаршого життя Perfectae caritatis, 12.<br />[170] Іван Павло ІІ. Промова до Християнської Конфедерації Сімейного Порадництва, 3-4 (29 листопада 1980 р.): Insegnamenti di Giovanni Paolo II, III, 2 (1980), 1453 і далі.<br />[171] Павло VI. Послання з нагоди ІІІ Світового дня засобів масової інформації (7 квітня 1969 р.): AAS 61 (1969), 455.<br />[172] Іван Павло ІІ. Послання з нагоди Світового дня засобів масової інформації 1980 р. (1 травня 1980 р.): Insegnamenti di Giovanni Paolo II, ІІІ, 1 (1980), 1042.<br />[173] Іван Павло ІІ. Послання з нагоди Світового дня засобів масової інформації 1981 р. (10 травня 1981 р.): L’Osservatore Romano (22 травня 1981 р.).<br />[174] Там само.<br />[175] Павло VI. Послання з нагоди ІІІ Світового дня засобів масової інформації (7 квітня 1969 р.): AAS 61 (1969), 456.<br />[176] Там само.<br />[177] Іван Павло ІІ. Послання з нагоди Світового дня засобів масової інформації 1980 р. (1 травня 1980 р.): Insegnamenti di Giovanni Paolo II, ІІІ, 1 (1980), 1044.<br />[178] Пор. Павло VI. Motu Proprio Matrimonia mixta, 4-5: AAS 62 (1970), 257 і далі; пор.: Іван Павло ІІ. Промова до учасників пленарної сесії Секретаріату у справах християнської єдності (13 листопада 1981 р.): L’Osservatore Romano (14 листопада 1981 р.).<br />[179] Інструкція In quibus rerum circumstantiis (15 червня 1972 р.): AAS 64 (1972), 518-525; Nota від 17 жовтня 1973 р.: AAS 65 (1973), 616-619.<br />* На відміну від конкубінату, такі люди не возводять гріх у ранг регулярного принципу свого життя: якщо вони при укладенні цивільного шлюбу не передбачали можливості розлучення, то їхній шлюб є природним подружжям, а статеві акти – виразом взаємної любові, а не гріхом. Таким чином, їхня проблема полягає не в тому, що вони чинять важкий гріх щоразу, коли подружньо спілкуються, бо це не так, а в тому, що вони, будучи християнами, нехтують одним зі семи Святих Таїнств – Таїнством подружжя. Якщо люди нехтують одним Святим Таїнством, то автоматично вилучають себе з участі в інших Святих Таїнствах: відкидаючи благодать Таїнства подружжя, вони автоматично відкидають благодать інших Таїнств. І саме на цій підставі Церковна єрархія не може допустити їх до участі в інших Таїнствах, зокрема в Євхаристії. Допущення їх до Таїнства покаяння можливе тільки в тому випадку, коли вони мають намір змінити свою ситуацію та укласти Таїнственний шлюб (прим. ред).<br />[180] Іван Павло ІІ. Проповідь на закінчення VI Синоду Епископів, 7 (25 жовтня 1980 р.): AAS 72 (1980), 1082.<br />[181] Пор. Мт 11,28.<br />[182] Іван Павло ІІ. Лист Appropinquat iam, 1 (15 серпня 1980 р.): AAS 72 (1980), 791.<br />[183] Анафора латинської Святої Літургії на свято Христа Царя. </span><br />
<br />
Переклад: Лілія Костюк, Галина Кришталь, Петро Гусак<br />
Наукова редакція: Петро Гусак, Галина Кришталь<br />
Літературна редакція: Рената Кивелюк<br />
<br />
Переклад Інституту родини і подружнього життя УКУ УГКЦ 2006 р. Б.<br />
<br />
Джерело: <a href="http://www.christusimperat.org/uk/node/37425" target="_blank">Воїни Христа Царя</a><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАНТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2eU1wVXcyTXU1dXc" target="_blank">(pdf+ocr,107st.,ukr,1,03Mb)</a>Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-84011521122216140522018-01-09T11:32:00.001-08:002018-01-12T10:50:51.488-08:00Енцикліка REDEMPTORIS MATER, св. Івана-Павла ІІ, Папи Римського (1987)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><b>REDEMPTORIS MATER</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJMiIlzNF11_qaUztO6XVkV_hU8iKCeODudvvM4oXPQUQY-39ttEr0WKF_8AlBHiRlTby0vstsHFAoYc-bcX8TpapTbJVM_L7llBEPl81QuX7UJ0bx-KyeyE1Cf4zY6cCVQ1Cm3iMNV3w/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhJMiIlzNF11_qaUztO6XVkV_hU8iKCeODudvvM4oXPQUQY-39ttEr0WKF_8AlBHiRlTby0vstsHFAoYc-bcX8TpapTbJVM_L7llBEPl81QuX7UJ0bx-KyeyE1Cf4zY6cCVQ1Cm3iMNV3w/s640/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="444" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ЕНЦИКЛІКА ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ </b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ІВАНА ПАВЛА ІІ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: large;"><b>«МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ»</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4eOVaY8WHEkHJQ8YPB5ZiNOktSPwg8oPW37g-5gP5g4FJ1U_1NnmYE_Kfg4MI1AnMko8BE0m94MoecnDLSJ2g5UKWtKnrPy6IL7eYq3im0kXEdmlzwsAtCg719nXSUsFLqDEuUn4NwOI/s1600/MATER-REDEMPTORIS_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="577" data-original-width="400" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEi4eOVaY8WHEkHJQ8YPB5ZiNOktSPwg8oPW37g-5gP5g4FJ1U_1NnmYE_Kfg4MI1AnMko8BE0m94MoecnDLSJ2g5UKWtKnrPy6IL7eYq3im0kXEdmlzwsAtCg719nXSUsFLqDEuUn4NwOI/s1600/MATER-REDEMPTORIS_01.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #38761d;"><span style="font-size: large;"><b>про Пресвяту Діву Марію </b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #38761d;"><span style="font-size: large;"><b>в житті мандрівної Церкви</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEib6IEXJFPOu4k_6DEbNp2ZqZQDwoFGe4e-e2_Tb17LhtQPPkk64RjIIsnzZPHMYU6fB6B62zUd_7MmJ-_N5EePU_Ih9HGf5hrSJ0CM5MsrMohaFr3AqDQSu_ieu45ypCNXHnUrJMMY9dk/s1600/MATER-REDEMPTORIS_02_sr.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="633" data-original-width="381" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEib6IEXJFPOu4k_6DEbNp2ZqZQDwoFGe4e-e2_Tb17LhtQPPkk64RjIIsnzZPHMYU6fB6B62zUd_7MmJ-_N5EePU_Ih9HGf5hrSJ0CM5MsrMohaFr3AqDQSu_ieu45ypCNXHnUrJMMY9dk/s1600/MATER-REDEMPTORIS_02_sr.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Всечесні Брати</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Дорогі Сини і Дочки</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Привіт Вам й Апостольсъке Благословення!</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><span style="color: red;">ВСТУП</span> </b></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
1. Мати Відкупителя займає точно визначене місце в ділі спасіння, бо „коли сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває ,,Авва, Отче!“ (Гал. 4,4-6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цими словами апостола Павла, що їх Собор Ватиканський ІІ наводить на початку свого викладу про Пресвяту Діву Марію(1), бажаю також і я розпочати мої роздумування про значення Марії в таїнстві Христа і про Її діяльну й зразкову присутність в житті Церкви. Це бо слова, які одночасно прославляють любов Отця, посланництво Сина і дар Святого Духа, Жінку, від якої народився Відкупитель, а також наше Боже усиновлення, в таїнстві „повноти часу“(2).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оця ,,повнота“ вказує на той від віків визначений момент, в якому Отець послав свого Сина, „щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним“ (Ів. 3,16). Вона означає ту благословенну хвилину, в якій ,,Слово, що було з Богом... стало тілом, і оселилось між нами“ (Ів. 1,1.14), стаючи нашим братом. Оця повнота визначає момент, в якому Святий Дух, що вже був вилив повноту ласки на Марію з Назарету, сформував у Її дівочому лоні людську природу Христа. Вона визначає хвилину, в якій через вступ вічності в час, сам час став відкупленим і, сповняючись таїнством Христа, остаточно стає „часом спасіння“. Повнота оця визначає, нарешті, таїнственний початок шляху Церкви. Церква бо в літургії вітає Марію з Назарету, як свій початок(3), тому що в Непорочному Зачатті бачить провіщення спасенної пасхальної ласки, передбаченої для найблагороднішого з її членів, а понад усе тому, що в таїнстві Воплочення знаходить нерозлучно з'єднаних Христа і Марію: Того, що є її Господом і Головою, і Ту, яка вимовивши перше „нехай станеться“ Нового Завіту, є її прообразом як нареченої й матері.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. Церква, скріплена присутністю Христа (пор. Мт. 28,20), паломничає в часі до кінця віків, ідучи назустріч Господеві, який приходить; але на цьому шляху – хочу це виразно підкреслити – ступає слідами Пречистої Діви Марії, яка „йшла вперед у мандрівці віри та вірно зберегла своє з'єднання з Сином аж до Хреста“(4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Беру ці слова такі змістовні й знаменні з Конституції „Світло народів“ (Lumen gentium), яка в своїй заключній частині подає ясний синтез науки Церкви про Христову Матір, яку почитає як найлюбішу Матір і як зразок віри, надії й любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Незабаром після Собору, мій великий попередник Павло VІ знову заговорив про Найсвятішу Діву, пояснюючи в Енцикліці ,,Христовій Матері“ (Christi Mater), а згодом в Апостольському Напоумленні „Знак Великий“ і „Марійський культ“(4) (,,Signum magnum” et „Marialiѕ cultuѕ”) основи і критерії цієї особливої набожності, яку Христова Мати одержує в Церкві, як також різні форми марійського культу – літургічного, народного, приватного – що відповідають духові віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
3. Нова обставина, яка мене спонукує зайняти слово в цій справі, – це близька перспектива Двохтисячного року, що як Ювілей двох тисяч років від народження Ісуса Христа, одночасно скеровує погляд нашої віри на Його земну Матір. Останніми роками не забракло голосів з різних боків, які пропонували, що таку річницю годилося випередити подібним Ювілеєм, присвяченим вшануванню народження Пречистої Діви Марії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоч у цій справі важко встановити хронологічний момент для визначення дати народження Марії, проте думці Церкви повністю відповідає усвідомлення того, що Марія появилась на обрії історії спасіння ще перед Христом(6). В той час, коли остаточно наближалась „повнота часу“, коли наближався спасенний прихід Еммануїла, та, що споконвіку була призначена стати Його Матір'ю, вже була на землі. Оте ,,випередження“ приходу Христа щорічно знаходить віддзеркалення у передріздвяній літургії. Коли, отже, роки, які наближають нас до кінця цього й початку третього Тисячоріччя після Христа, порівняємо до древнього історичного очікування Спасителя, стане цілком зрозумілим, що в цьому періоді бажаємо звернутися особливим способом до Тієї, яка серед ,,ночі“ очікування Спасителя почала сяяти як справжня ,,Ранішня Зоря“. Справді, як та зоря „світанкова“ випереджує схід сонця, так Марія, від свого Непорочного зачаття, випередила прихід Спасителя, схід „Сонця справедливості“ в історії людства(7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Її присутність посеред Ізраїльського народу – така скромна, що Її ледь чи помітили сучасники – одночасно залишалась прозорою й ясною перед Предвічним, який з цією прихованою ,,Дочкою Сіону“ (пор. Соф. 3,14; Зах. 2,14) зв'язав свій спасенний задум, що охоплює всю історію людства. Слушно, отже, ми, християни, наприкінці цього Тисячоріччя, усвідомлюючи, як дуже той провидінний задум Пресвятої Тройці є центральною дійсністю Об'явлення і віри, відчуваємо проблему підкреслити особливу присутність Христової Матері в історії, особливо протягом цих останніх років перед Двохтисячним Роком.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
4. Собор Ватиканський ІІ підготовляє нас до цього, представляючи своїм учительським управлінням Матір Божу в таїнстві Христа й Церкви. Якщо ж є правдою, що „таїнство людини знаходить справжнє вияснення тільки в таїнстві воплоченого Слова“ - як проголошує той же Собор(8) – то цю саму засаду найвищим ступенем слід віднести до цієї вийняткової „дочки роду людського“, до цієї надзвичайної ,,жінки“, що стала Матір'ю Христа. Тільки в таїнстві Христа повністю вияснюється власне таїнство. Так, зрештою, від самого початку Церква намагалася пояснити це таїнство: таїнство Воплочення дозволяло Церкві дедалі краще поглиблювати й пояснювати таїнство Матері Воплоченого Слова. В цьому поглибленні переломне значення має Ефеський Собор (431 р.), на якому, для великої радості хрнстиян, правда про Боже материнство Марії була урочисто потверджена, як правда віри Церкви. Марія є Матір'ю Божою (Theotokos), бо Вона дією Духа Святого почала в своєму Дівочому лоні й породила Ісуса Христа, Сина Божого, рівноістотного з Отцем(9). „Син Божий..., народжуючись з Діви Марії, справді став одним із нас“(10), став людиною. Так ото, через таїнство Христа, на обрії віри Церкви, у повноті ясніє таїнство Його Матері. Догма про Боже материнство Марії в свою чергу, була для Ефеського Собору й є в теперішній момент Церкви неначе печаттю потвердження догми Воплочення, в якому Слово по-справжньому приймає в єдності своєї особи людську природу, не знищивши її.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. Представляючи Марію в таїнстві Христа, Собор Ватиканський ІІ знайшов таким чином також і шлях, щоб поглибити таїнство Церкви. Як Христова Матір Марія особливим способом зв'язана з Церквою, ,,що Ії Господь заснував як своє тіло“(11). Текст Собору знаменним способом наближує істину про Церкву, як тіло Христове (згідно з наукою Послань ап. Павла) до істини про Сина Божого, що „від Духа Святого народився з Діви Марії“. Дійсність Воплочення знаходить неначе своє продовження в таїнстві Церкви - Христового Тіла. Бо не можливо думати про дійсність Воплочення не звертаючись до Марії – Матері Воплоченого Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В нинішніх роздумуваннях бажаю, однак, послатись понад усе на оте ,,паломництво віри“, в якому „Пречиста Діва йшла попереду, вірно зберігаючи своє з'єднання з Христом“(12). Таким способом цей подвійний зв'язок, що єднає Богородицю з Христом і Церквою, набирає історичного значення. Не йдеться тільки про історію Діви-Марії, про Її особливий шлях віри і про „кращу частину“, що Вона має в таїнстві спасіння, але також одночасно про історію всього народу Божого, про всіх тих, що беруть участь в цьому самому паломництві віри.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це висловлює Собор, стверджуючи на іншім місці, що Марія „вела перед“, стаючи ,,первообразом Церкви... в порядку віри й любови та досконалого з'єднання з Христом“(13). Оте Її зразкове ,,передування“ стосується до цього самого внутрішнього таїнства Церкви, яка бачить виконання свого спасенного завдання, поєднуючи в собі – подібно як Марія – властивості матері й діви. Вона є Дівою, що „бездоганно та чисто зберігає вірність, приречену Женихові“, та яка „сама стає матір'ю, бо... родить до нового й вічного життя людей, початих з Святого Духа та зроджених від Бога“(14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. Те все звершується у великім історичнім процесі, так би мовити, „в мандрівці“. Паломництво віри вказує на внутрішню історію, можна сказати: на історію душ. Але, одночасно, це також історія людей, що на цій землі підлягають недовговічності, охоплених виміром історії. В дальших роздумуваннях бажаємо зосередити свою увагу насамперед на сучасному етапі, який не належить ще до історії, але, однак, постійно її творить, також у значенні історії спасіння. Тут відкривається широкий простір, всередині якого Пречиста Діва Марія далі веде перед Божому Народові. Її виняткове ,,паломництво віри“ постійно представляє постійну точку порівняння для Церкви, для окремих одиниць і для спільнот, для народів і націй, а до певної міри, для цілого людства. Тому то важко поправді охопити й змірити його обсяг.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор підкреслює, що Богородиця вже є есхатологічним здійсненням Церкви: „Церква в Пресвятій Діві вже дійшла до досконалости, з-за якої Вона є без плями й зморшки“ (Еф. 5,27) – а водночас „християни ще й досі наполегливо стараються, щоб, перемігши гріх, зростати в досконалості; тому й підносять вони свої очі до Марії, що для всієї громади вірних світить прикладом чеснот“(15). Паломництво віри не належить уже до Пресвятої Богородиці: прославлена поруч Сина в небі, Марія вже переступила поріг між вірою і видінням „лицем в лице“ (1Кор. 13,12). Одночасно, однак, в цьому есхатологічному звершенні, Марія не перестає бути „Провідною Зорею“ (Maris Stella)(16) для всіх тих, які ще паломничають шляхом віри(17). Коли вони підносять очі до Неї з різних місць земного існування, роблять це тому, бо Вона „породила Сина, що Його Бог поставив первородним між багатьма братами“ (Рим. 8,29), а також тому, бо Вона ,,причиняється своєю матерньою любов'ю до їх відродження та виховання“(18).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. МАРІЯ В ТАЇНСТВІ ХРИСТА</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Благодаті повна</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
7. „Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі“ (Еф. 1,3). Ці слова Послання до Ефесян відкривають споконвічний задум Бога Отця, споконвічний задум спасіння людини в Христі. Цей задум загальний, що відноситься до всіх людей, сотворених „на образ і подобу Божу“ (пор. Б. 2,26). Як усі „на початку“ були охоплені Божим ділом сотворення, споконвічно також охоплені Божим задумом спасіння, який до кінця сповниться в ,,повноті часу“ разом з приходом Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей бо Бог, що є „Отцем Господа нашого Ісуса Христа“, як далі читаємо в цьому ж Посланні, – „в ньому нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині, в якому маємо відкуплення його кров'ю, відпущення гріхів, згідно з багатством його благодаті“ (Еф. 1,4-7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Божий задум спасіння, який повністю був нам об'явлений з приходом Христа, є споконвічним. Він також – згідно з наукою, що міститься в Посланні до Ефесян та в інших Посланнях Павла (пор. Кол. 1,12-14; Рим. 3,24; Гал. 3,13; 2 Кор. 5,18-29) – є споконвічно зв'язаний з Христом. В цілості того задуму, що охоплює всіх людей, особливе місце займає ,,жінка“, яка є Матір'ю Того, якому Отець доручив діло спасіння(19). Як навчає Собор Ватиканський ІІ, „вона вирисовується пророче вже в обітниці, що була дана прародичам, які згрішили“ – як читаємо в книзі Буття (пор. 3,15). „Так само вона - це та Діва, що зачне та породить Сина, якого ім'я буде Емануїл“ – згідно з словом Ісаї (пор. 7,14)(20). Таким чином, Старий Завіт підготовляє оту „повноту часу“, в якому „Бог послав свого Сина, що народився від жінки..., щоб прийняли усиновлення“ (Гал. 4,4-5). Про прихід Сина Божого на світ розповідається в перших розділах Євангелій від Луки й Матея.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
8. Марія була остаточно введена в таїнство Христа через ось яку подію: через благовіщення ангела. Це сталося в Назареті, в конкретних обставинах історії Ізраїля – народу, покликаного до збереження Божих обітниць. Божий посланець мовив до Діви: ,,Радуйся, благодатна, Господь з тобою“ (Лк. 1,28). Марія ,,стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання" (Лк. 1,29): що могли означати ті надзвичайні слова, а особливо привітання ,,благодатна“ (,,Kecharitomene“)(21).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Роздумуючи разом з Марією ці слова, а особливо вислів „повна ласки“, можемо знайти для них особливо знаменний відповідник саме у наведеному тексті Послання до Ефесян. Коли ж після благовіщення небесного посланця Діва з Назарету була названа ,,благословенна між жінками“ (див. Лк. 1,42), то це пояснюється отим благословенням, яким „Бог Отець“ нас „благословив з неба в Христі“. Це є духовне благословення і відноситься воно до всіх людей, вміщує в собі повноту й загальність (,,всяке благословення“), яке випливає з любови, що в Святому Дусі, об'єднує Отця з одноістотним Сином. Водночас це благословення звернене через Ісуса Христа в бік історії людства аж до кінця віків: в бік усіх людей. До Марії, однак, це благословенство стосується особливою й винятковою мірою. Єлисавета вітає Її, як ,,благословенну між жінками“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обгрунтуванням подвійного привітання є те, що в душі цієї ,,Дочки Сіону“ об'являється немов би вся „слава благодаті“, тієї благодаті, якою ,,Отець... обдарував нас у своїм любім Сині“. Адже Посланець вітає Марію, як ,,повну благодаті“: але він це каже так, неначеб то було Її власне ім'я. Не називає своєї співрозмовниці Її власним ім'ям ,,Міріям (Марія)“, але власне отим новим ім'ям: „повна благодаті“. Що означає те ім'я? Чому архангел так називає Діву з Назарету?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В мові Біблії ,,благодать“ означає особливий дар, який, згідно з Новим Завітом, має своє джерело в тринітарному житті самого Бога – Бога, що є любов'ю (пор. Ів. 4,8). А плід цієї любови – це вибрання, про яке говорить Послання до Ефесян. З боку Бога оте вибрання є відвічною постановою спасти людину через її участь у Божому житті (пор. 2 Пт. 1,4) в Христі: це спасіння через участь у надприродному житті. Спадщиною цього відвічного дару, цієї ласки вибрання людини Богом є неначе зародок святости, або як джерело, що струмує в душі, як дар самого Бога, який через ласку оживляє й освячує вибраних. Таким чином сповняється – тобто стає дійсністю – благословення людини „всяким духовним благословенням“, і щоб „ми стали Його синами через Ісуса Христа“ – в Тому, що є відвічним „любим Сином“ Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли читаємо, що посланець мовив до Марії „повна ласки“ то євангельський текст, в якому збігаються давні об'явлення й обітниці, дозволяє нам зрозуміти, що тут ідеться про окреме благословення між усіма „духовними благословенствами в Христі“. В таїнстві Христовому Вона присутня вже „перед сотворенням світу“, як Та, що Її Отець „вибрав на Матір свого Сина у Воплоченні – а разом з Отцем Її вибрав Син, і споконвічно доручив Духові святости. Марія зовсім особливим і винятковим способом зв'язана з Христом, і, водночас, люблена в Тім предвічно любім Сині, одноістотним з Отцем, в якому зібрана вся ,,хвала слави благодаті“. Одночасно Вона залишається досконало відкритою до того ,,дару з висот“ (пор. Як.1,17). Як навчає Собор, Марія „займає перше місце між смиренними й вбогими Господа, що з довір'ям очікують від Нього спасіння та Його приймають(22).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. Коли ж привітання та ім'я „повна ласки“ говорить про те все, то в контексті благовіщення ангела вони стосуються насамперед вибрання Марії на Матір Божого Сина. Але й водночас повнота ласки вказує на ціле надприродне обдарування Марії, яке зобов'язується з тим, що Вона стала вибрана і призначена на Матір Христа. Якщо те вибрання має основне значення в здійсненні спасенних Божих задумів стосовно людства; якщо предвічний вибір у Христі і призначення до гідності усиновлення дітей стосується всіх людей, тоді вибір Марії є зовсім винятковий та єдиний. Звідти також Її єдине й виняткове місце в таїнстві Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Божий посланець мовив до Неї: „Не бійся, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось Ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім'я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься“ (Лк. 1,30-32). Коли ж Діва, збентежена таким надзвичайним привітом, запитала: ,,Якже воно станеться, коли я не знаю мужа?“, почула від ангела підтвердження попередніх слів, а одночасно їх пояснення. Гавриїл мовив до Неї: „Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий“ (Лк. 1,35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, ангельське благовіщення є об'явленням таїнства Воплочення на самому початку його здійснення на землі. Спасенне дарування самого Бога, Божого життя, певним способом усьому створінню, а безпосередньо людині, в таїнстві Воплочення досягає своїх кульмінаційних пунктів. Справді, це заразом вершина всіх дарувань благодати в історії людини й всесвіту. Марія – „повна ласки“, бо Воплочення Слова, тобто суттєва злука Божого Сина з людською природою, з людством, у Ній саме здійснюється і довершується. Як навчає Собор, Марія є ,,Матір'ю Божого Сина, а тому й улюбленою дочкою Отця та храмом Святого Духа; а цим визначним даруванням ласки перевищує всі інші сотворіння, небесні й земні“(23).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. Послання до Ефесян, говорячи про „багатство благодаті“, якою „Бог Отець обдарував нас у своїм любім Сині“, додає: ,,В Ньому маємо відкуплення його кров'ю“ (Еф. 1,7). Згідно з вірою, висловленою в урочистім навчанні Церкви, ота „повнота благодаті“ виявилась у Пресвятій Богородиці тому, що Вона була „відкуплена найпіднесенішим способом“(24). Задля багатства ласки улюбленого Сина, з уваги на спасенні заслуги Того, що мав стати Її Сином, Марія була збережена від спадкоємства первородного гріха(25). Таким чином, від першої хвилини свого зачаття, тобто свого існування на землі, Вона належить до Христа, бере участь у спасенній освятній благодаті та в тій любові, що знаходить свій початок в ,,Улюбленому“ – в Сині Отця Предвічного, який через Воплочення став Її рідним Сином. Тому, за дією Святого Духа, у вимірі благодаті, тобто через участь у Божій природі, Марія отримала життя від Того, якому Вона, в порядку земного родження, сама дала життя як Мати. Літургія не вагається називати Її „Матір'ю свого Творця“(26), і вітати Її словами, які Данте Аліґ'єрі кладе в уста св. Вернарда: ,,Дочко твого Сина“(27). Коли ж це „нове життя“ Марія одержує в такій повноті, яка відповідає любові Сина до Матері, тобто гідності Божого Материнства, то ангел при Благовіщенні називає Її „повною благодаті“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. В спасенному замірі Пресвятої Тройці таїнство Воплочення становить надмірне сповнення обітниці, яку Бог дав людині після первородного гріха: після того першого гріха, наслідки якого обтяжують всю історію людини на землі (див. В. 3,15). Ось приходить на світ Син, ,,потомок жінки“, що подолає зло гріха в самих його основах: „розчавить голову змія“. Як випливає з слів первоєвангелії, перемога Сина жінки не довершиться без важкої боротьби, яка має пройти через усю історію людства. ,,Ворожнеча“, сповіщена на початку, стає потверджена Одкровенням, що є книгою остаточних подій Церкви й світу, де знову повертається знамення ,,жінки“, цим разом „одягненої в сонце“ (пор. Одкр. 12,1).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія, Мати Воплоченого Слова, поставлена в самому центрі тієї ворожнечі , тієї боротьби, яка супроводить історію людства на землі, а заразом історію спасіння. Марія належить до ,,убогих і покірних Господніх“, тому Вона, як ніхто інший з людей, обдарована „повнотою благодаті“ якою Отець ,,обдарував нас у своїм любім Сині“, і ця благодать становить надзвичайну велич і красу усієї Її людської істоти. Таким чином Марія стає перед Богом, а також перед усім людством, як незмінний і непорушний знак того Божого вибрання, про яке говорить Павлове Послання: „в Христі... нас вибрав перед заснуванням світу... і призначив... щоб ми стали його синами“ (Еф. 1,4.5). Вибрання оте є потужніше від усякого вибрання й гріха, від усієї тієї ,,ворожнечі“, якою позначена земна історія людства. В цій історії Марія залишається знаком певної надії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. Щаслива Та, що повірила</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. Євангелист Лука, відразу після розповіді про благовіщення, веде нас вслід за Дівою з Назарету до „міста Юди“ (Лк. 1,39). На думку вчених, цим містом мало б бути сьогоднішнє Айн-Карім, розташоване між горами, недалеко від Єрусалиму. Марія ,,пустилася швидко“, щоб відвідати Єлисавету, свою родичку. Причиною відвідин могло бути також те, що під час благовіщення Гавриїл знаменним способом вказав на Єлисавету, яка в похилому віку, Божою силою зачала сина від свого чоловіка Захарії: „Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості, зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога“ (Лк. 1,36-37). Посланець покликався на приклад Єлисавети, щоб відповісти на запит Марії: „Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?“ (Лк. 1,34). Отож станеться воно власне ,,потугою Всевишнього“, подібно, а навіть ще більше, як у випадку Єлисавети.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія, отже, ведена любов'ю, вирушила до дому своєї родички. Ввійшовши в дім, у відповідь на привіт Марії, Єлисавета ,,сповнилася Святим Духом“, чуючи як здригнулася дитина в її лоні, сильним голосом привітала Марію: ,,Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого“ (Лк. 1,40-42). Цей вигук чи радісне привітання Єлисавети пізніше ввійшло до молитви ,,Богородице Діво“, як продовження ангельського привіту, стаючи таким чином однією з молитов, яку Церква найчастіше повторює. Ще більше говорять наступні слова Єлисавети, вміщені в питанні: „Звідкіля мені це, що прийшла до мене Мати Господа мого?“ (Лк. 1,43). Єлисавета дає свідчення Марії: пізнає і проголошує, що перед нею стоїть Мати Господа, Мати Месії. В цьому свідченні бере участь також син, що його Єлисавета має в своєму лоні: „дитина з радости здригнулася в моїм лоні“ (Лк. 1,44). Ця дитина – це майбутній Іван Христитель, що над Йорданом вкаже на Ісуса, як Месію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всі слова привіту Єлисавети мають важливе значення, однак, найважливіше значення має те, що вона сказала наприкінці: „Щаслива та, що повірили, бо здійсниться сказане їй від Господа“ (Лк. 1,45). Ці слова можна поставити поруч вислову „повна благодаті“ з ангельського привіту. В обидвох текстах виявляється основний маріологічний зміст, тобто основна істина про Марію, яка насправді присутня в таїнстві Христа саме тому, що ,,повірила“. Повнота благодаті, при Благовіщенні ангела, означає дар самого Бога; віра Марії, яку звіщає Єлисавета при відвідинах, вказує на те, як Діва з Назарету, відповіла на цей дар.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. ,,Богові, який об'являє, належить виявити ,,послух віри“ (Рим. 16,26; див. Рим. 1,5; 2 Кор. 10,5-6), через яку людина добровільно цілковито довіряється Богові“, – як навчає Собор(29). Таке охоплення віри знайшло досконале здійснення в Марії. ,,Переломним“ моментом було благовіщення. Слова Єлисавети: ,,Благословенна та, що повірила“ в першу чергу стосуються власне цієї хвилини”(30).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під час благовіщення Марія, виявляючи ,,послух віри“ Тому, хто до Неї говорив словами свого послання, повністю довірилась Богові через „повну слухняність ума й волі“(31). Вона, отже, відповіла усім своїм людським і жіночим ,,я“. В цій відповіді віри вміщувалось досконале співдіяння з „випереджуючою й допоміжною ласкою Божою“, воднораз же досконала чутливість на діяння Святого Духа, який „своїми дарами віри постійно вдосконалює“(32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слово Бога живого, звіщене Марії через ангела, стосувалось до неї самої: „Ось Ти зачнеш у лоні й вродиш Сина“ (Лк. 1,31). Марія, приймаючи це благовіщення, мала стати ,,Матір'ю Господа“. В Ній мало звершитися Боже таїнство Воплочення: „Хотів бо Отець милосердя, щоб Воплочення було випереджене згодою Тієї, яка була призначена на матір“(33). І Марія висловлює цю згоду, вислухавши всі слова послання. Вона каже: „Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову“ (Лк. 1,38). Оце Маріїне „fiat“ – „нехай зо мною станеться“ – вирішило з людського боку здійснення Божого таїнства. Виникає повна збіжність зі словами Сина, що їх, як читаємо в Посланні до Євреїв, Він сказав до Отця, приходячи на світ: „Ти не хотів ні жертв, ні приносу, але приготував єси мені тіло... Ось іду... щоб учинити твою волю, Боже“ (Євр. 10,5.7). Таїнство Воплочення здійснилося тоді, коли Марія дала свою згоду – „fiat“, кажучи: „Нехай зо мною станеться по твоєму слову“, вчиняючи можливим, наскільки, згідно з Божим задумом, залежало від неї, сповнення волі Сина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія висловила свою згоду „fiat“ через віру. Через віру Вона безумовно довірилась Богові та „повністю посвятила саму себе, як слугиня Господня, особі й ділу свого Сина“(34). Цього Сина, – як навчають Святі Отці, - Вона зачала спершу духом, ніж тілом: якраз через віру(35). Слушно, отже, прославляє Марію Єлисавета: „Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа“. Ці слова вже здійснилися: Марія з Назарету стає на порозі дому Єлисавети й Захарії, як Мати Сина Божого. Отож, Єлисавета робить радісне відкриття: „Мати Господа мого приходить до мене“!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. Тому також віра Марії може бути прирівняна до віри Авраама, якого Апостол називає „батьком нашої віри“ (Рим. 4,12). В спасенному задумі Божого Об'явлення віра Авраама становить початок Старого Завіту; віра Марії під час благовіщення дає початок Новому Завіту. Подібно також як Авраам „проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів“ (Рим. 4,18), так Марія, під час благовіщення, визнає своє дівицтво (,,Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?“), повірила, що з сили Всевишнього, за дією Святого Духа, стане Матір'ю Божого Сина, згідно з об'явленням ангела: ,,святе, що народиться назветься Син Божий“ (Лк. 1,35).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова Єлисавети: „Щаслива та, що повірила“ стосуються не тільки до цього особливого моменту, яким було благовіщення. Якщо йдеться про віру Марії, яка очікувала Христа, без сумніву благовіщення становить переломний момент, але також становить вихідний пункт, від якого починається уся ,,мандрівка до Бога“, ввесь Її шлях віри. І на цьому шляху незвичайним способом, а то й героїчним - а радше з дедалі більшим героїзмом віри – звершуватиметься отой ,,послух“, який Вона визнала щодо слова Божого об'явлення. А той ,,послух віри“ з боку Марії протягом усієї Її мандрівки матиме гідну подиву схожість до віри Авраама. Подібно як отой патріярх усього Божого народу, так і Марія протягом усього шляху свого покірного й материнського „нехай зо мною станеться“ – ,,fiat”, буде підтверджувати, що „проти надії надіялась“. А на деяких етапах цього шляху набуває особливої вимови благословення ,,тій, що повірила“. Повірити означає ,,довірити себе“ самій істотній правді слів Бога живого, знаючи й покірно визнаючи „які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги" (Рим. 11,33). Марія, яка із споконвічної волі Всевишнього опинилась, можна сказати, в центрі цих ,,незбагненних постанов“ і цих ,,недослідимих доріг“ Божих, довірила себе у півтіні віри, приймаючи повністю й з відкритим серцем все, що було передбачене в Божих постановах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
15. Коли Марія під час Благовіщення почула про Сина, що Його Матір'ю має стати, і якому має „дати ім'я Ісус“ (Спаситель), Вона також почула, що „Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька", і що „Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця“ (Лк. 1,32-33). В тому напрямку була звернена надія усього Ізраїля. Обіцяний Месія має бути ,,великий“, – небесний посланець саме й каже, що „Він буде великий" – чи то задля імени „Сина Всевишнього“, чи тому, що Він прийме спадкоємство Давида. Він, отже, має бути царем, Він має панувати „над домом Якова“. Марія виросла серед тих очікувань свого народу. Чи ж могла Вона, в хвилині Благовіщення, передчувати, яке істотне значення мають ті слова ангела? Як слід розуміти оте ,,панування“, якому ,,не буде кінця“'?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоч – через віру – Вона почувала себе тієї миті Матір'ю „Месії-Царя“, то, однак, відповіла: „Ось я Господня слугиня, нехай зо мною станеться по твоєму слову“ (Лк. 1,38). Від першої хвилини Вона передусім визнала ,,послух віри“, покладаючись на таке значення вищезгаданих слів Благовіщення, яке подав їм Той, від кого вони походили: яке надав їм сам Бог.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. На цьому самому шляху ,,послуху віри“ незабаром Марія почула інші слова, які походили від Симеона в Єрусалимському храмі. Було це вже сорокового дня після народження Ісуса, коли то за законом Мойсея, Марія разом з Йосифом „принесли Дитятко в Єрусалим, щоб поставити Його перед Господом“ (Лк. 2,22). Саме народження відбулося в обставинах крайнього вбозтва. Дізнаємось від св. Луки, що у зв'язку з переписом населення, за розпорядженням римської влади, Марія разом з Йосифом пішла до Вифлеєму, а не знайшовши там жодного „місця в заїзді“, породила свого Сина в стайні і „поклала в ясла“ (Лк. 2,7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Праведний та побожний чоловік на ім'я Снмеон, появляється на початку ,,мандрівки“ віри Марії. Його слова, натхнені Святим Духом (Лк. 2,25-27), підтверджують істину благовіщення. Читаємо бо, що він „узяв на свої руки Дитятко“, якому, згідно із дорученням ангела „було дано ім'я Ісус“ (пор. Лк. 2,21). Слова Симеона є згідні із значенням цього імені (Ісус), що означає Спаситель – „Бог є спасителем“. Звертаючись до Господа, він мовив: „Мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу Твого люду Ізраїля“ (Лк. 2,30-32). Одночасно, однак, Симеон звертається до Марії з наступними словами: „Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, щоб відкрились думки багатьох сердець“, і додає прямо до Марії: „та й Тобі самій меч прошиє душу“ (Лк. 2,34-35). Слова Симеона ставлять у новому світлі провіщення, яке Марія почула від ангела: Ісус є Спасителем, Він є „світлом на просвіту“ людей. Чи ж не виявилось це якоюсь мірою в Різдвяну ніч, коли до вертепу прийшли пастирі? (пор. Лк. 2,8-20). Чи ж не мало виявитися ще ясніше, коли прибудуть Мудреці зі Сходу? (пор. Мт. 2,1-2). Одночасно, однак, вже на початку свого життя, Син Марії, а з Ним Його Мати, зазнають на собі дійсності наступних слів Симеона: „знак протиріччя“ (Лк. 2,34). Слова Симеона є неначе другим звістуванням для Маріі, бо вони вказують на конкретний історичний вимір, в якому Син має виконати своє посланництво, тобто серед незрозуміння і у стражданні. Якщо таке сповіщення з одного боку підтверджує Її віру в здійснення Божих обітниць спасіння, то з другого боку так само відкриває, що своє посланництво вона буде змушена переживати серед страждань поруч страждаючого Спасителя, і що Її материнство залишиться у тіні та буде болісне. Отож, після відвідин Мудреців зі Сходу, після їх поклоніння (,,впавши ниць, поклонились Йому“) та принесення дарів (пор. Мт. 2,11), Марія з Дитятком мусить утікати до Єгипту під дбайливою охороною Йосифа, бо ,,Ірод розшукуватиме Дитя, щоб Його вбити“ (пор. Мт. 2,23). І аж до смерті Ірода довелось їм залишитись у Єгипті (пор. Мт. 2,15).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
17. Після смерті Ірода, коли Свята Родина повернулась до Назарету, розпочинається довгий період прихованого життя. Та, що ,,повірила, що здійсниться сказане Їй від Господа“ (пор. Лк. 1,45), живе щодня суттю цих слів. Щодня з Нею є Син, якому дала ім`я Ісус; отож, напевно у спілкуванні з Ним користувалась цим іменем, яке зрештою нікого не дивувало, бо здавна було прийняте в Ізраїлі. Однак Марія знає, що Той, хто носить ім'я Ісус, був названий ангелом ,,Сином Всевишнього" (див. Лк. 1,32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія знає, що Вона Його зачала і породила, „не знавши мужа“, дією Духа Святого, силою Всевишнього, яка Її отінила (пор. Лк. 1,35), подібно, як тінь закривала Божу присутність за часів Мойсея і патріярхів (пор. Вих. 24,16; 40,34-35; І Цар. 8,10-12). Отож Марія знає, що Син якого Вона породила непорочним способом, це власне той ,,Святий“ і „Син Божий“, про якого Їй говорив ангел.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Протягом років прихованого життя Ісуса в Назаретському домі, також життя Марії „було поховане з Христом у Бозі“ (пор. Кол. 3,3) через віру. Бо віра – це спілкування з Божою таємницею. Марія постійно, щоденно, спілкувалась з невимовним таїнством Бога, що став людиною, з таїнством, яке перевищує все, що було „об'явлене в Старому Завіті. Від хвилини благовіщення Діва-Мати була введена в цілковиту „новину“ самооб'явлення Бога і була свідома таїнства. Вона є першою з тих ,,немовлят“, що про них одного дня скаже Ісус: ,,Отче... Ти затаїв це від мудрих та розумних, і відкрив немовлятам“ (Мт. 11,25). Бо „ніхто не знає Сина, крім Отця" (Мт. 11,27). Як, отже, Марія може „знати Сина“? Напевно, Його не знає так, як Отець; проте Вона перша з-поміж тих, яким Отець ,,схотів відкрити“ (пор. Мт. 11,26-27; І Кор. 2,11). Коли ж з хвилиною благовіщення Їй був відкритий Син, якого знає повністю тільки Отець, бо Його родить відвічним ,,сьогодні“ (пор. Пс. 2,7), то Марія Мати спілкується з істиною свого Сина тільки у вірі й через віру! Вона, отже, благословенна, бо ,,увірувала“, - і вірить кожного дня, серед всіх випробувань і суперечностей часу Ісусового дитинства, а потім протягом років прихованого життя в Назареті, де Ісус „був їм послушний“ (Лк. 2,51): послушний Марії, а також Йосифові, бо він перед людьми заступав Йому батька; тому й самого Сина Марії люди звали ,,Сином теслі“ (Мт. 1З,55).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мати того Сина, отже, пам'ятаючи всі слова благовіщення і наступних подій, носить у собі оту цілковиту ,,новину“ віри: початок Нового Завіту. Це початок Євангелії, тобто доброї, радісної новини. Не важко, однак, спостерегти в цьому початку також своєрідне зусилля серця, зв'язане з ,,темною ніччю віри“ – вживаючи слова св. Івана від Хреста – немов „заслона“, крізь яку треба наблизитись до Невидимого і спілкуватись із таїнством(36). Таким власне чином Марія протягом багатьох років спілкується з таїнством свого Сина та йде попереду в своїй мандрівці віри, відповідно до того, як Ісус ,,зростав мудрістю, ласкою в Бога та людей“ (Лк. 2,52). Дедалі краще виявилось людським очам уподобання, яке Бог мав у Ньому. Першою серед людей, яким було дано відкрити Христа, була Марія, що з Йосифом проживала в тому самому домі в Назареті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак, коли, після знайдення в святині, на запитання Марії: „Чому Ти це так зробив нам?“, дванадцятилітній Ісус відповів: „Хіба не знали, що Я маю бути „при справах Отця мого?“, євангелист додає: „Але вони (Йосиф і Марія) не зрозуміли слова, що Він сказав їм“ (Лк. 2,48-50). Бо Ісус усвідомлював, що „тільки Отець знає Сина“ (див. Мт. 11,27), так, що навіть Та, якій найповніше було об'явлене таїнство Його Божого синівства, Мати, з цим таїнством спілкувалась тільки через віру! Живучи поруч Сина, під дахом того самого дому, і „вірно зберігаючи єдність з Сином“, Вона „йшла попереду в мандрівці віри“, як підкреслює Собор(37). І так було також протягом прилюдного життя Христа (пор. Мр. 3,21-35), коли день за днем сповнялося на Ній благословення Єлисавети, сказане під час відвідин: „Щаслива та, що повірила“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18. Те благословення осягає повноту свого значення тоді, коли Марія стояла під Хрестом свого Сина (пор. Ів. 19,25). Собор стверджує, що сталося це ,,не без Божого плану“: „тяжко співстраждала Вона з Єдинородним та з'єдналась материним серцем з Його жертвою, з любові погоджуючись на приношення жертви, що її породила“, таким чином Марія „свою єдність з Сином вірно зберегла аж до Хреста“(38): єдність через віру. Через ту саму віру, з якою прийняла об'явлення від ангела під час благовіщення. Тоді Вона також почула, що „Він буде великий... і Господь Бог дасть Йому престол Давида, Його батька... і царствуватиме над домом Якова повіки і царюванню Його не буде кінця“ (Лк. 1,32-33).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А ось, стоячи біля Хреста, Марія є свідком повного, по-людськи кажучи, заперечення тих слів. Її Син умирає на хреснім дереві, як осуджений. ,,Зневажений, останній між людьми, чоловік болів... зневажений, так що ми Його нізащо мали“ (пор. Іс. 53,3-5). Яким же великим, яким героїчним є, отже, послух віри, що його показала Марія супроти ,,незбагненних судів“ Божих! Вона беззастережно „віддає себе Богові“, виявляючи повну покору ума і волі(39). Тому, якого „дороги недослідимі“ (Рим. 11,33)! Воднораз же, якою потужною є дія благодаті в Її душі, яким проникливим вплив Святого Духа, Його світла й сили!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через цю віру Марія досконало з'єднана з Христом в Його приниженні. Справді, „Ісус Христос, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність з Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина“: власне на Голготі Він „понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж хресної“ (Фил. 2,5-8). У підніжжі Хреста, Марія, через віру бере участь в потрясаючому таїнстві того приниження. Це, мабуть, найглибша в історії людства ,,кеноза“ віри. Через віру Марія бере участь у смерті Сина, а це смерть відкупительна: Її віра, в протилежності до віри учнів, які втекли, була вірою, повною світла. На Голготі, своєю смертю на Хресті, Ісус з Назарету остаточно підтвердив, що Він є „знаком протиріччя“, згідно із словами Симеона. Водночас же там здійснилися слова, сказані до Марії: „А тобі самій меч прошиє душу“(40).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. Справді, „щаслива та, що повірила“! Ці слова, сказані Єлисаветою після благовіщення, тут, у підніжжі Хреста, осягають своєї остаточної переконливості. Сила, яку вміщують у собі ті слова, стає проникливою. З Хреста, немов з самого нутра таїнства Відкуплення, поширюється обсяг і перспектива того благословення віри. Воно сягає ,,початку“, і, як участь у жертві Христа, нового Адама, стає, певною мірою, противагою непослуху і невірства, що міститься в грісі прародичів. Так навчають Отці Церкви, а особливо св. Іриней, цитований у Конституції „Світло світу“ (,,Lumen gentium”): Вузол, сплетений неслухняністю Єви став розв'язаний послухом Марії; що зав'язала через невірність діва Єва, те Діва Марія розв'язала через віру(41). В світлі цього порівняння з Євою, Отці – як згадує цей же Собор – називають Марію ,,Матір'ю живих“ та неодноразово стверджують: „смерть через Єву, життя через Марію“(42).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слушно, отже, у вислові „Щаслива та, що повірила“ можемо вбачати немов ключ, який відкриває нам внутрішню дійсність Марії: Тієї, яку ангел при благовіщенні назвав „повною ласки“. Коли ж, як „повна ласки“, Вона споконвічно була присутня в таїнстві Христа, то через віру Вона стала в Ньому присутня у всьому вимірі свого земного маршруту: „йшла попереду в мандрівці віри“. Водночас, Вона, непомітним, але безпосереднім та успішним способом унаявнювала людям те таїнство Христа. І надалі не перестає його унаявнювати. Через таїнство Христа також Вона присутня серед людей. Через Сина стає яснішим також таїнство Матері.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Ось Мати Твоя</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. В Євангелії від Луки записано той момент, коли „жінка якась, піднісши голос з-між народу“, звертаючись до Ісуса, мовила „Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили“ (Лк. 11,27). Ці слова становлять похвалу Марії, як рідної Матері Ісуса. Може ота жінка особисто не знала Матері Ісуса. Бо коли Ісус розпочав свою месіянську діяльність, Марія Його не супроводила. Залишалась надалі в Назареті. Можна, отже, сказати, що вищезгадані слова невідомої жінки неначе викликали Її із приховання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цими словами, хоч на хвилину, стало, до певної міри, явним серед натовпу євангеліє дитинства Ісуса. Там власне Марія присутня як Мати, яка зачинає в своєму лоні Ісуса, народжує Його і по-материнському годує його своїми грудьми: Мати-годувальниця, яку має на думці „жінка з-між народу“. Через оте материнство, Ісус – Син Всевишнього (див. Лк. 1,32) – є справжнім Сином Чоловічим є ,,тілом“, як кожна людина: є ,,Словом, що стало тілом“ (див. Ів.1,14). Він є тілом і кров'ю Марії!(43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На це благовіщення, що його невідома жінка висловлює на адресу Його матері й Родительки, Ісус відповідає знаменним способом: „Справді ж благословенні ті, що слухають Боже слово і його зберігають“ (Лк. 11,28). Він хоче відвернути увагу від материнства, наскільки воно означає тільки зв'язок тіла, щоб скерувати її до тих таємничих зв'язків духа, які виникають через слухання і зберігання слова Божого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ще виразніше те перенесення в сферу духовних вартостей зарисовується в іншій відповіді Ісуса, яку записали всі Синоптики. А саме, коли повідомлено Ісуса, що Його „Мати й брати стоять надворі, і хочуть побачитися з Тобою“, тоді Він відповів: „Мати моя і брати мої це ті, що слухають слово Боже й його виконують“ (Лк. 8,20-21). Це Він сказав, ,,поглянувши навкруги на тих, які сиділи навколо Нього“, як читаємо у записі Марка (3,34), або також Матея (12,49), „вказавши рукою на своїх учнів“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наведені вислови, здається, лежать немов на продовження того, що дванадцятирічний Ісус відповів Марії і Йосифові, коли знайшли Його після трьох днів в Єрусалимському храмі. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тепер же, коли Ісус відійшов з Назарету, коли розпочав свою прилюдну діяльність в усій Палестині, Він вже цілковито й виключно „зайнятий справами Отця“ (Лк, 2,49). Він проповідує Його царство: ,,Царство Боже“ і „справи Отця“, які дають новий вимір і нове значення всьому тому, що людське, а також, отже, і кожному людському зв'язкові в стосунку до мети й завдань кожної людини. В цьому новому вимірі такий зв'язок, як „братерство , означає щось іншого від ,,братерства по крові – що є наслідком походження від тих самих батьків. І навіть „материнство“ у вимірі Божого Царства, та в обсягу самого Божого батьківства, набирає іншого значення (сенсу). Ісус, в словах наведених Лукою, навчає власне про те нове значення материнства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чи може цим віддаляється від Тієї, що була Його родителькою, Його рідною Матір'ю? Чи бажає залишити Її в тіні приховання, яке Вона сама вибрала? Якщо так могло б здаватись на основі звучання самих слів, то одночасно треба ствердити, що те нове й інакше материнство, про яке Ісус говорить до своїх учнів, найособливішим способом стосується саме до Марії. Чи ж Марія не є першою серед тих, „що слухають слово Боже й його виконують“? Чи ж не до Неї відноситься особливо те благословення, яке висловив Ісус, відповідаючи на слова невідомої жінки? Немає сумніву, що Марія заслуговує на благословення через те, що стала Матір'ю Ісуса по тілу (,,Щасливе лоно, що Тебе носило, і груди, що Тебе кормили“), але й також і над усе через те, що вже під час благовіщення прийняла слово Боже, що слову тому повірила, що була послушна Богові, бо ,,зберігала“ слово і „над ним роздумувала в своєму серці“ (пор. Лк. 1,38.45; 2,19.51) та усім своїм життям виконувала. Отож, можемо твердити, що благословення, яке висловив Ісус, не протиставляється, хоч так виглядає, тому, що його висловила невідома жінка, але з ним зустрічається в особі Тієї Матері-Діви, яка сама себе назвала тільки ,,слугинею Господньою“ (Лк. 1,38). Якщо „всі роди будуть Їі ублажати“ (Лк. 1,48), то можна сказати, що ота анонімна жінка була першою, яка несвідомо потверджує той пророчий вірш з ,,Величання“ („Magnificat”) Марії і починає ,,Величання“ („Magnificat”) віків.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли ж через віру Марія стала Матір'ю Сина, якого дав Їй Отець силою Святого Духа, зберігаючи неторкнутим Її дівицтво, то в тій самій вірі Вона знайшла і прийняла той інший вимір материнства, що його об'явив Ісус під час свого месіянського посланництва. Можна сказати, що той вимір материнства належав до Марії від самого початку, тобто від моменту зачаття і народження Сина. Від того Вона була ,,тою, що повірила“. Однак, мірою того, як відкривалося перед Її очима й духом посланництво Сина, Вона сама як Матір дедалі більше відкривалися цій ,,новині“ материнства, що мала становити Її частку поруч Сина. Чи ж не сказала на початку: „Ось я Господня слугиня, нехай зо мною станеться по твоєму слову“? (Лк. 1,38). Через віру Марія далі слухала й роздумувала над тим словом, в якому ставало дедалі ясніше та способом, що ,,перевищує всяке уявлення“ (Еф. 3,19) – самооб'явлення Бога живого. Марія Мати стала таким чином, в певному значенні, першою ,,ученицею“ свого Сина, до якої Він, здавалось, казав: „Іди за мною“, раніше, ніж вимовив цей заклик до апостолів чи до будь-кого іншого (пор. Ів. 1,43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
21. З цієї точки зору особливо переконливим є текст Євангелії від Івана, який показує нам Марію, присутньою на весіллі в Кані. Марія з'являється там як Ісусова Матір на початку Його прилюдного життя: ,,Відбувалося в Кані Галилейській, і була там Мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та Його учнів“ (Ів. 2,1-2). З тексту виходило б, що Ісус і Його учні були запрошені разом з Марією, а може з тієї причини, що Вона була там присутня. Здається, що Син був запрошений задля Матері. Відомий дальший розвиток подій, зв'язаних з цим запрошенням: той „початок знаків“, довершених Ісусом – вода перетворена на вино – так, що Євангелист додає: „велич тим свою об'явив, тож і учні Його увірували в Нього“ (Ів. 2,11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія присутня в Кані Галилейській як Мати Ісусова і знаменним способом спричиняється до того „початку знаків“, які виявляють месіянську силу Її Сина. Отак, ,,коли не вистачило вина, Мати Ісусова й каже до Нього: „Вина в них нема“. А Ісус відповідає: „Що мені, жінко, а й Тобі? Таж не прийшла година моя“ (Ів. 2,3-4). В Євангелії від Івана ота ,,година“ означає момент, призначений Отцем, в якому Син виконає своє діло та має бути прославлений (пор. Ів. 7,30; 8,20; 12,23.27; 13,1; 17,1; 19.27). Хоча те, що Ісус відповів своїй Матері, здається вказує на відмову (що ще більше виявляється тоді, коли думка має стверджувальний характер: ,,Ще не прийшла моя година“), все ж таки Марія звертається до слуг словами: „Що лиш скаже вам – робіть“ (Ів. 2,5). Тоді Ісус наказав слугам наповнити водою посудини, і вода стала вином, кращим від того, яке перед тим подавали весільним гостям.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Яке глибоке зрозуміння існувало між Ісусом і Його Матір'ю. Як проникнути в таємницю їхньої внутрішньої духовної єдності? Однак, сам факт красномовний. Напевно, в цій події вже досить виразно зарисовується новий вимір, нове значення материнства Христової Матері. Воно має таке значення, яке не міститься виключно в словах Ісуса та в подіях, наведених Синоптиками (Лк. 11,27-28; Лк. 8,19-21; Мт. 12,46-50; Мр. 3,31-35). В цих текстах Ісус передусім бажає протиставити материнство, що виникає з самого факту народження, тому, чим те ,,матсринство“ (подібно як і ,,братерство“) повинно бути у вимірі Царства Божого, в спасеннім обсягу батьківства самого Бога. В тексті Іванового опису події в Кані зарисовується те, що конкретно виявляється нове материнство - за духом, а не тільки за тілом. Виявляється, отже, в піклуванні Марії про людей, в тому, що Вона йде їм назустріч у широкому масштабі їхніх потреб і нестач. В Кані Галилейській був показаний тільки один конкретний аспект людської нестачі, на вигляд дрібної і малої ваги (,,вина в них нема“). Але вона має символічне значення: оцей вихід назустріч людським потребам означає водночас введення їх в обшир месіянської місії і спасенної сили Христа. Це є, отже, посередництво: Марія стає поміж своїм Сином і людьми в ситуації їхніх недостатків, злиднів і страждань. Вона стає поміж, тобто є посередницею не як чужа, але у своєму становищі Матері, усвідомлюючи, що як Мати – може, або навіть більше – ,,має право“ сказати Синові про людські потреби. Її посередництво, отже, має характер заступництва: Марія ,,заступається“ за людей. Але не лише те: як Мати, Вона одночасно бажає, щоб виявилась месіянська сила Її Сина, тобто спасенна міць, скерована на допомогу людській недолі, на визволення від зла, яке в різному виді й в різній мірі тяжить над людським життям. Так ото говорив про Месію пророк Ісая у відомому тексті, на який посилався Ісус перед своїми земляками з Назарету: ,,Нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння...“ (Лк. 4,18).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Інший істотний елемент того материнського завдання Марії висловлюють слова, звернені до слуг: „Що лиш скаже вам – робіть“. Мати Христова стає перед людьми як представник волі Сина, вказуючи на ті вимоги, які треба виконати, щоб могла об'явитись спасенна міць Месії. В Кані, завдяки заступництву Марії і слухняності слуг, Ісус почав „свою годину“. В Кані Марія виявляється як віруюча в Ісуса: Її віра викликає перший ,,знак“ і спричинюється до викликання віри в учнях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. Отож, можемо сказати, що у вищезгаданому записі Євангелії від Івана знаходимо неначе перший прояв істини про материнську дбайливість Марії. Істина ця знайшла свій вислів також у навчанні останнього Собору. Варто завважити, як материнське завдання Марії представлено стосовно посередництва Христа. Отак читаємо: „Материнська роль Марії для людей ніяким чином не притемнює та не зменшує цього єдиного посередництва Христового, але показує його силу“, бо „один тільки посередник між Богом і людьми – чоловік Христос Ісус“ (1 Тим. 2,5). Ця материнська роль випливає з Божого блавовоління та ,,з надміру заслуг Христових, ґрунтується на Його посередництві, від Нього повністю залежить та з Нього черпає всю свою силу“(44). Власне в такому значенні подія в Кані Галилейській є неначе провіщенням посередництва Марії, яка скерована до Христа, а заразом прямує до об'єднання Його спасенної сили.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З Іванового тексту виходить, що тут ідеться про материнське посередництво. Як навчає Собор: Марія ,,є нашою матір'ю в порядку благодаті“. Оце Марієне материнство ,,в порядку благодаті“ випливає з Її Божого материнства: бо, будучи, за постановою Божого провидіння, Матір'ю – Годувальницею Відкупителя, стала „понад усіх визначнішою Його товаришкою та смиренною слугинею Господа“, яка „співпрацювала в ділі Спасителя послухом, вірою, надією та палкою любов'ю, щоб відновити надприродне життя душ“(45). „І це материнство Марії в благоустрою блаґодаті триває безперервно... аж до вічного вдосконалення всіх вибраних“(46). </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. Коли ж розповідь Євангелія від Івана про подію в Кані представляє материнську дбайливість Марії на початку месіянської діяльности Христа, то існує ще й інша розповідь цього Євангелія, яка потверджує це материнство Марії в спасительнім благоустрою благодаті в його кульмінаційному пункті, тобто тоді, коли сповнилася жертва на Хресті Христа, Його пасхальне таїнство. Опис Івана стислий: ,,А при хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, а його ж любив Він, мовить до Марії: ,,Жінко, ось син твій“. А тоді й до учня мовить: „Ось Мати твоя“. І від тієї хвилі узяв Її до себе“ (Ів. 19,25-27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Безсумнівно, в цій події треба добачувати вияв особливої турботи Сина про Матір, яку Він залишав в такому великому стражданні. Все ж таки про значення цього піклування Христа „заповіт з Хреста“ говорить набагато більше. Ісус відрізняє новий зв'язок між ,,Матір'ю“ і ,,Сином“. Цей зв'язок стає урочисто підтверджений в усій своїй правді та дійсності. Можна сказати, що – коли раніше материнство Марії щодо людей було вже накреслене – тепер стає воно виразно визначене й установлене: воно виринає з усієї зрілості пасхального таїнства Відкупителя. Мати Христова, перебуваючи в безпосередньому обширі цього таїнства, що огортає людину – кожну й всіх – була дана людині – кожній і всім – як Мати. Цією людиною в підніжжі Хреста є Іван, ,,учень, що його любив Ісус“(47). Однак, не тільки він один. Згідно з Традицією, Собор не вагається називати Марію ,,Матір'ю Христа і Матір'ю людей“, бо Вона ,,з'єднана в одне з усіма людьми, з роду Адама... що більше, Вона повністю Мати членів (Христових)... тому, що своєю любов'ю співдіяла при народженні вірних у Церкві(48).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, це „нове материнство Марії“ зроджене через віру, є плодом ,,нової“ любови, яка остаточно дозріла в Ній під Хрестом, через участь у спасенній любові Сина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
24. Отак, знаходимось заразом у самому центрі здійснення обітниці, вміщеної в протоєвангелії: ,,Потомство жінки розчавить голову змія“ (Б. 3,15). Ісус Христос бо, своєю відкупительною смертю перемагає зло гріха і смерті в самому корінні. Знаменно, що звертаючись з висоти Хреста до Марії, Ісус Її називає ,,жінкою“, і каже до Неї: ,,Жінко, ось син твій“. Подібно, зрештою, Ісус звернувся до Неї також у Кані (пор. Ів. 2,4). Якже ж сумніватися, що саме тепер, на Голготі, цей вислів досягає глибин таїнства Марії та заторкує Її особливе ,,місце“ в усьому благоустрою спасіння? Як навчає Собор, з Марією, ,,визначною дочкою Сіону, після довгого очікування сповнення обітниці, приходить повнота часу та настає новий благоустрій спасіння, коли Син Божий прийняв від неї людську природу, щоб таїнством свого тіла звільнити людину від гріха“(49).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова, які вимовляє Ісус з висоти Хреста, кажуть про те, що материнство Христової Матері, знаходить своє ,,нове“ продовження в Церкві і через Церкву, немов би символічно присутню й представлену Іваном. Таким способом Та, що як ,,повна ласки“, була введена в таїнство Христа, щоб бути Його Матір'ю, тобто Святою Божою Родителькою, через Церкву залишилась у таїнстві, як та „жінка“, на яку вказує книга Буття (3,15), на початку, і Одкровення (12,1) на кінці історії спасіння. Згідно з відвічним задумом Провидіння, Боже материнство Марії має передатись Церкві, як на те вказують вислови Традиції, для яких материнство Марії стосовно Церкви є відображенням і продовженням Її материнства у стосунку до Божого Сина(50).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вже сам момент народження Церкви та її повне об'явлення в світі, згідно з Собором, дозволяє спостерегти оте тривання материнства Марії; „А коли ж подобалося Богові урочисто об'явити таїнство людського спасіння не раніше зіслання обіцяного Христом Духа, бачимо Апостолів перед днем П'ятидесятниці, що „перебували пильно й однодушно на молитві разом з жінками і Марією, Матір'ю Ісуса, та з Його братами“ (Ді. 1,14); бачимо також і Марію, яка благає молитвами про дарування Духа, який під час Благовіщення вже був Її отінив(51).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, у благоустрою благодаті, звершуваної діянням Святого Духа, існує особлива відповідальність між моментом воплочення Слова і моментом народження Церкви. Особою, що єднає ці два моменти є Марія: Марія в Назареті і Марія в Єрусалимській світлиці П'ятидесятниці. В обидвох випадках Її присутність непомітним, а водночас дуже промовистим способом, вказує на шлях „народження від Духа“. Таким чином Марія, присутня в таїнстві Христа як Мати, стає - з волі Сина і за діянням Святого Духа – присутньою в таїнстві Церкви. Це надалі материнська присутність в Церкві, як підтверджують слова, вимовлені на Хресті: ,,Жінко, ось син твій , „Ось Мати твоя“.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. БОГОРОДИЦЯ ПОСЕРЕД МАНДРІВНОЇ ЦЕРКВИ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Церква, Божий Народ – закорінений між усіма народами</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
25 . ,,Церква, “прямує вперед у паломництві серед переслідувань світу й Божої розради(52), звіщаючи хрест і смерть Господню, аж поки Він не прийде“ (пор. І Кор. 11,26)(53). “Як Ізраїль за тілом, мандруючий у пустині, вже названий Божою Церквою (пор. Неємія 15,1; Чис. 20,4; Втор. 23,1 нн.), так новий Ізраїль... називається Христовою Церквою (пор. Мат. 16,18), бо ж Христос здобув Її ціною своєї крови (пор. Ді. 20,28); сповнив Її своїм Духом і наділив відповідними засобами видимого й суспільного з'єднання. Усіх бо тих, що з вірою дивляться на Ісуса – як виконавця спасіння і джерело миру та єдности – Бог згуртував і установив Церкву, щоб вона була для всіх разом і для кожного зокрема видимою тайною тієї спасенної єдности(54).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Другий Ватиканський Собор, говорячи про мандрівну Церкву, порівнює її з Ізраїлем Старого Завіту, що мандрував через пустиню. Ця мандрівка має також зовнішній характер: видимий у часі й просторі, в яких вона історично здійснюється. Бо Церква має ,,поширитись у всіх країнах“ і тому „виходить в людську історію, одночасно переступаючи час і кордони народів“(55).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Все ж таки, справжній характер паломництва Церкви є внутрішній. Це паломництво за посередництвом віри, „силою воскреслого Господа“(56), паломництво у Святому Дусі – даному Церкві, як невидимий Утішитель (Parakletos) (пор. Ів. 14,26; 15,26; 16,7). Так, отже, мандруючи вперед крізь випробування й утиски, Церква укріплюється силою Божої ласки, обіцяної Господом, щоб... під діянням Святого Духа невпинно відновляла себе саму, аж поки через Хрест не дійде до світлості, яка не знає присмерку“(57).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якраз, на цьому паломницькому шляху Церкви через простір і час, а ще через історію людських душ, Марія присутня як Та ,,благословенна, що увірила“, як Та, що „йшла вперед в паломництві віри“, беручи участь, як жодне інше сотворіння, в Христовій тайні. Собор далі навчає: ,,П.Д. Марія, глибоко вступивши в історію спасіння, з'єднує в собі і віддзеркалює найважливішу суть віри“(58). Вона є – серед усіх віруючих – „наче дзеркалом“, в якому відбиваються в найглибший і найпростіший спосіб „великі діла Божі“ (Ді. 2,11).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. Церква, збудована Хрестом на Апостолах, повністю усвідомила ті „великі Божі діла“ в День П'ятидесятниці, коли всі зібрані в світлиці ,,сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти“ (Ді. 2,4). Від цього моменту розпочинається оте мандрівництво віри: паломництво Церкви протягом історії людей і народів. Відомо ж, на початку тієї мандрівки Марія є присутня. У світлиці разом з Апостолами Вона благає „в молитвах про дар Духа“(59).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Її шлях подекуди є довший. Дух Святий зійшов до Неї раніше. Вона стала Його досконалою Нареченою при Благовіщенні, приймаючи слово Бога живого, і ,,виявляючи повну податливість розуму й волі супроти об'являючого Бога“ й добровільно визнаючи дане Ним об'явлення“, а що більше: довіряючись в усій повноті Богові через ,,слухняність віри“(60), яка веліла Їй відповісти ангелові: „Ось я слугиня Господня, нехай мені станеться по Твоєму слову!“ Шлях віри Марії, що молилась у світлиці Тайної Вечері, „довший від шляху інших, там зібраних. Марія ,,випереджує“ їх на цьому шляху, подекуди їм „веде перед“(61); момент П'ятидесятниці в Єрусалимі був приготований не тільки через Хрест, але також через момент Благовіщення в Назареті. ,,Маршрут“ Марії зустрічається у світлиці із шляхом віри Церкви. Яким чином?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Серед тих, що наполегливо молились у світлиці, приготовляючись вирушати „на ввесь світ“, після того як отримають Святого Духа, Ісус кликав деяких поступово, від початку посланництва в Ізраїлі. Одинадцятьох з них Він вчинив Апостолами й переказав їм посланництво, яке сам отримав від Отця. „Як мене послав Отець, так я посилаю вас“ (Ів. 20,21) - сказав Він апостолам після Воскресіння. Сорок же днів пізніше, підходячи до Отця, сказав їм ще: „Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками... аж до краю землі“ (Ді. 1,8). Від моменту виходу з єрусалимської світлиці, оте посланництво починає здійснюватись. Церква народжується й росте за посередництвом свідчення, яке св. Петро й Апостоли дають розп'ятому й воскреслому Христові (пор. Ді. 2,31-34; 3,15-18; 4,10-12; 5,30-32).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марія безпосередньо не отримала того апостольського посланництва. Вона не знаходилась серед тих, яких Ісус послав „зробити учнями всі народи“ (пор. Мт. 28,19), довір'яючи їм це посланництво. Натомість у світлиці, де Апостоли приготовлялись до початку свого посланництва з приходом Духа Правди – Марія була з ними. Вона, „перебувала на молитві“, як „Мати Ісуса“ (Ді. 1,13-14), тобто, розп'ятого й воскреслого Христа. Ота перша громада тих, що в світлі віри побачили ,,Ісуса, творця спасіння“(62) усвідомлювала, що Він був Сином Марії, а Вона Його Матір'ю. А як така, Вона була особливим свідком Ісусового таїнства від хвилини зачаття й народження: того таїнства, що на їхніх очах висловилось і було підтверджене Хрестом і Воскресінням. Церква, отже, від першої хвилини „дивилась“ на Марію через Ісуса, так як ,,дивилась“ на Ісуса через Марію. Для тодішньої Церкви, Вона була й назавжди залишається особливим свідком дитячих літ Ісуса, Його прихованого життя в Назареті, коли „пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці“ (Лк. 2,19; пор. Лк. 2,51).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Для тодішньої Церкви і для Церкви всіх часів Марія була й залишається над усе Тією ,,благословенною, яка увірувала“: Вона перша повірила. Від хвилини благовіщення й зачаття та народження у Вифлеємській стайні, Марія крок за кроком йшла за Ісусом у своєму материнському паломництві віри. Йшла протягом Його прихованого життя в Назареті, йшла в періоді зовнішньої віддалі, коли Він розпочав „робити та навчати“ (пор. Ді. 1,1) серед Ізраїля; йшла, передусім, крізь жахливе випробування Голготи. Тепер, коли Марія перебуває разом з Апостолами в Єрусалимській світлиці, на світанку народження Церкви, віра, зроджена із слів Благовіщення, знаходить підтвердження. Ангел тоді промовив до Неї: „Ось ти зачнеш у лоні й зродиш Сина й даси Йому ім'я Ісус. Він буде великий... і Він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню Його не буде кінця“. Недавні події Голготи оточили оцю обітницю темрявою, однак, навіть під хрестом „віра Марії не слабшає“. Вона завжди залишається Тією, яка подібно як Авраам, який „повірив, надіявшись проти надії“ (пор. Рм. 4,18). І ось, після Воскресіння, надія відслонила своє справжнє бажання, а обітниця почала одягатись у дійсність. Бо ж Ісус, перед відходом до Отця, сказав Апостолам: ,,Ідіть, отже, і навчайте всі народи... Отож я з вами по всі дні аж до кінця світу“ (Мт. 28,19.20). Так говорив Той, що через воскресіння об'явився як Переможець смерті, як Той, царюванню Якого „не буде кінця“, згідно із провіщенням ангела.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
27. На світанку народження Церкви, на початку того довгого паломництва через віру, що розпочинається із П'ятидесятницею в Єрусалимі, Марія була з усіма тими, що становили зародок „нового Ізраїля“. Була присутня, як винятковий свідок Христового таїнства. Церква триває на молитві разом з Нею, а водночас „дивиться на неї в світлі Слова, що стало Чоловіком“. І так було завжди. Бо коли Церква щораз глибше вникає в найвище таїнство Воплоченого, роздумує також з глибокою пошаною і набожністю про Христову Матір(63). Марія нероздільним способом належить до Христового таїнства – і належить також до таїнства Церкви від початку - від Її народження. На основі того, чим Церква постійно має ставати з покоління в покоління серед усіх народів землі – перебуває Та, „Яка повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа“ (пор. Лк. 1,45).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ота власне віра Марії, що позначає початок Нового і Вічного Союзу Бога з людством в Ісусі Христі, та героїчна віра Марії ,,випереджуе“ апостольське свідчення Церкви, і постійно триває в її серці, затаєна як особлива спадщина Божого об'явлення. Усі, що з покоління в покоління, приймаючи апостольське свідчення Церкви, беруть участь в таїнственній спадщині, беруть участь, якоюсь мірою, теж у вірі Марії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова Єлисавети: „Щаслива та, що повірила“ товаришать Марії також під час П'ятидесятниці; ідуть за Нею з покоління в покоління, усюди там, де розповсюджується, за посередництвом апостольського свідчення і служіння Церкви, пізнання спасенного Христового Таїнства. Таким чином сповняються пророчі слова Величання (Magnificat): „ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я“ (пор. Лк. 1,48-49). Вслід за пізнанням Христового Таїнства йде благословенство Його Матері як особливе почитання для ,,Теотокос“ (Тhеоtокоѕ). Однак, в тому почитанні завжди вміщене благословенство Її віри. Бо Діва з Назарету стала благословенною понад усе через оту віру, згідно із словами Єлисавети. Отож, ті, що з покоління в покоління, в різних народах і націях землі, з вірою приймають таїнство Христа, Втіленого Слова й Відкупителя світу, горнуться не тільки з набожністю й довір'ям до Марії, як Його Матері, але водночас шукають в Її вірі опори для своєї віри. І власне ця жива участь у вірі Марії вирішує Її особливу присутність в земному паломництві Церкви, як нового Божого Народу на усій землі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
28. Як каже Собор, ,,Марія... глибоко ввійшла в історію спасіння... коли Її славиться й величається, тоді Вона й закликає вірних до свого Сина і до Його жертви, а також до любові Отця“(64). Таким чином, віра Марії – на основі апостольського свідчення Церкви – безупинно стає вірою Божого народу, що перебуває в дорозі: осіб і спільнот, середовищ і згуртувань та, врешті, різних груп, що існують у Церкві. Та віра Марії передається одночасно шляхом пізнання і шляхом серця. Її постійно здобувається або відзискується за посередництвом молитви. Тому то й у своїй апостольській діяльності Церква слушно оглядається на Ту, яка породила Христа, що зачався з Духа Святого і народився з Діви для того, щоб через Церкву Він також народжувався і зростав у серцях вірних(65).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Сьогодні, коли в цьому паломництві через віру наближаємось до кінця другого тисячоріччя християнства, Церква – через повчання Другого Ватиканського Собору прагне звернути увагу на те, що вона бачить себе як „один Божий Народ, закорінений серед народів землі“, і на правді, згідно з якою усі вірні, хоч ,,розпорошені по всій землі, спілкуються з іншими в Святому Дусі“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Можна сказати, що в тій єдності постійно здійснюється тайна П'ятидесятниці. Одночасно також Апостоли й учні Господа серед усіх народів землі „перебувають на молитві разом з Марією, Матір'ю Ісуса (пор. Ді. 1,14). З покоління в покоління, являючи собою „знак царства“, яке не з цього світу, вони, водночас, усвідомлюють, що серед цього світу вони „повинні збиратись навколо Царя, якому народи були передані в спадщину“ (пор. Пс. 2,8)(67). Йому бо Отець дав „трон Давида, Його отця“. Він також: ,,царствує в домі Якова, а Його царству не буде кінця“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому очікуванні, через цю саму віру, яка вчинила Її благословенною, П.Д. Марія постійно залишається присутньою в ділі Церкви, яка вводить у світ царство Її Сина(68). Оця присутність Марії знаходить також в наших часах, як в усій історії Церкви, різноманітні засоби вислову. Має також вона різноманітний обсяг дії: через особисту віру й побожність вірних, через традиції християнських сімей, тобто „домашніх церков“, парафіяльних або місійних громад, чернечих згуртувань, дієцезій, через притягаючу і сяючу силу великих святилищ, в яких не тільки місцеві одиниці або середовища, але подекуди цілі народи й континенти шукають зустрічі з Матір'ю Господа, що є благословенна, бо повірила, є першою серед віруючих – і через те стала Матір'ю Еммануїла. Такою є вимова Святої Землі, духовної батьківщини усіх християн, як рідної землі Спасителя світу та Його Матері. Такою також є вимова стількох храмів, яких протягом віків християнська віра збудувала в Римі і по всьому світі, і таких місць, як Ґвадалупе, Лурд або Фатіма та інших в різних країнах, серед яких якже не згадати Ясної Гори в моїй рідній землі? Можна б говорити про своєрідну ,,географію“ віри й марійської набожності, що охоплює всі місця особливого паломництва Божого Народу, що шукає зустрічі з Богородицею, щоб в обширі материнської присутності Тієї, „яка повірила“, знайти зміцнення своєї власної віри. Справді, у вірі Марії, вже при Благовіщенні, а остаточно в підніжжі Христа на Голготі, наново відкрився з боку людини отой внутрішній простір, в якому Споконвічний Отець може „наповнити нас усяким духовним благословенством“: простір „Нового і Вічного Союзу“(69). Цей простір і надалі триває в Церкві, яка в Христі є ,,тайною... внутрішнього з'єднання з Богом і єдності всього людського роду“(70).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В отій-то вірі, яку П.Д. Марія визнала при Благовіщенні як ,,слугиня Господня“, і в якій постійно „веде перед“ Божому Народові по всій землі, який перебуває в мандрівці, Церква „безупинно прямує до поновного поєднання всього людства... з Христом – Главою в єдності Його Духа“(71).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. Паломництво Церкви і єдність усіх християн</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
29. „В усіх учнях Христових Дух збуджує тугу і дію, щоб усі, в спосіб установлений Христом, в одному стаді і під одним Пастирем з'єдналися в мирі“(72). Паломництво Церкви, а зокрема в нашій епосі, є позначене знаменням екуменізму: християни шукають шляхів до відбудови тієї єдності, про яку Христос молився для своїх учнів і визнавців напередодні страждань – Він же молився до Отця: ,,молю... щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в Тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що Ти мене послав“ (Ів. 17,21). Єдність учнів Христових є, отже, великим знаком, даним для оживлення віри у світі, в той час, як їхній поділ є згіршенням(73).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей екуменічний рух спираючись на виразнішій і загальній свідомості наполегливої потреби з'єднання всіх християн, знайшов з боку католицької Церкви свій переломний вираз в ділі Другого Ватиканського Собору: треба, щоб вони поглибили в собі самих і в кожній громаді оцю ,,слухняність віри“, першим і найсвітлішим зразком якого є П.Д. Марія. А тому, що Вона ,,присвічує Божому Народові в його паломництві як знак певної надії і розради“ – тому ,,Соборові справляє велику радість і втіху те, що також серед відокремлених братів не бракує таких, що віддають належну честь Матері Господа і Спасителя, а зокрема серед східних християн“(74).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
30. Християни знають, що єдність між ними буде привернена тільки тоді, коли вона буде ґрунтуватись на єдності віри. Вони мусять розв'язати немалі розбіжності у доктрині, які стосуються тайни й послання Церкви, а іноді ролі П.Д. Марії в ділі спасіння(75). Діалоги, які католицька Церква розпочала з іншими Церквами й церковними спільнотами Заходу(76) дедалі більше зосереджуються навколо цих двох нероздільних аспектів тієї самої тайни спасіння. Якщо тайна Воплоченого Слова дозволяє нам спостерегти тайну Божого материнства, в свою чергу, роздумування про Божу Матір уводить в глибше зрозуміння тайни Воплочення, то треба сказати те саме про тайну Церкви і про роль П.Д. Марії в ділі спасіння. Поглиблюючи одне й друге, вияснюючи одне за допомогою другого, християни, що прагнуть – згідно з порадою своєї Матері – робити те, що їм скаже Ісус (пор. Ів. 2,5), зможуть спільно йти вперед в цьому ,,паломництві віри“, зразком якого є також П.Д. Марія, яка повинна довести християн до єдності, якої прагнув їхній єдиний Господь, і так побажаної тими, що уважно слухають те, що сьогодні „Дух говорить Церквам“ (Одкр. 2,7.11.17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, вельми побажане, щоб Церкви й церковні Спільноти зустрінулись із католицькою Церквою в основних пунктах християнської віри, а також в тому, що стосується Діви Марії. Бо вони Її визнають як Матір Господню, і приймають, що це належить до нашої віри в Христа, справжнього Бога й справжнього чоловіка. Дивляться на Ту, що в підніжжі Хреста приймає за сина улюбленого учня і він, зі свого боку, приймає Її за матір.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чому ж тоді ми не мали б усі разом дивитись на Неї, як на нашу спільну Матір, що молиться за єдність Божої сім'ї і яка „веде перед“ на чолі довгого походу свідків віри в єдиного Господа, Сина Божого, зачатого в Її непорочному лоні за діянням Святого Духа?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
31. Крім того, бажаю підкреслити, як дуже Католицька Церква, православна Церква й стародавні Східні Церкви „почувають себе глибоко з'єднаними через любов і набожність до Тhеоtоkоѕ. Не тільки „основні догми християнської віри про Святу Тройцю й Слово Боже, що прийняло тіло з Діви Марії, визначено на вселенських Соборах, які відбулись на Сході“(77), але також з точки зору літургічного культу „східні християни прегарними гимнами прославляють Марію повсякчас Діву... Найсвятішу Богородицю(78).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Брати тих Церков пройшли складні переміни долі, але їхня історія завжди була пройнята живим прагненням діяння в дусі християнського й апостольського поширення, хоч часто позначеного навіть кривавими переслідуваннями. Це ж бо історія вірності супроти Господа, це справжнє ,,паломництво віри“ крізь простір і час, в яких східні християни з безмежним довір'ям звертали свої очі до Божої Матері, прославляючи Її й удавались до Неї в невпинній молитві. А у важких моментах свого християнського життя ,,віддавалися під Її захист”(79), знаючи, що в Неї знайдуть могутню допомогу. Церкви, які визнають навчання Ефеського Собору, проголошують Діву „справжньою Божою Матір'ю“, бо „Господь наш Ісус Христос... перед віками від Отця народжений як Бог, в останніх... часах для нас і нашого спасіння ради народився як чоловік з Діви Марії, Богородиці“(80). Грецькі Отці і візантійська традиція, споглядаючи на Діву в світлі Слова, що стало тілом, намагалися збагнути глибокий зв'язок, що з'єднує П.Д. Марію, як Божу Матір, з Христом і Церквою: Пречиста Діва є постійною присутністю в усім обширі спасенної тайни.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коптська й етіопська традиції були введені у таке споглядання тайни П.Д. Марії святим Кирилом Олександрійським і згодом складали Їй поклоніння пишно розквітлою поезією(81). Поетичний геній св. Єфрема Сирійського, названого ,,цитрою Святого Духа“, невтомно оспівував П.Д. Марію, витискаючи живу ще й до сьогодні печать на усій традиції сирійської Церкви(82).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У своїм похвальнім гимні на честь Тeotokоѕ св. Григорій з Нареку, одна із найславніших фігур Вірменії, в поетичнім піднесенні поглиблює різні аспекти тайни Воплочення, а кожний з них допомагає йому оспівувати і виславляти надзвичайну гідність і величну красу Діви Марії, Матері Воплоченого Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, нас не дивує, що П.Д. Марія займає упривілейоване місце в культі стародавніх східніх Церков, що висловлюється в незрівняно великій рясності свят і гимнів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
32. В візантійській Літургії, у всіх годинах відправи молитвослова прослава Матері завжди з'єднана з прославою Сина і з тією прославою, що через Сина підіймається до Отця у Святому Дусі. В анафорі, тобто в євхаристійній молитві св. Івана Золотоустого, спільнота об'єднана зараз після епіклези ось так оспівує Божу Матір: „Достойно є воістину величати блаженною Тебе, Богородицю, всеблаженну і пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від Херувимів і незрівнянно славнішу від Серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Похвали, що підіймаються до П.Д. Марії під час відправи євхаристійної Літургії, формували віру, набожність і молитву вірних. Протягом віків проникнули у все їхнє духовне наставлення, оживляючи глибоку набожність до ,,Найсвятішої Божої Матері“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
33. Цього року припадає 1200-річчя ІІ Вселенського Нікейського Собору (787 р.), який на закінчення відомої суперечки щодо культу святих ікон, ухвалив, що згідно з навчанням Отців і загальної Традиції Церкви, вірні можуть прославляти разом з Хрестом також і зображення Божої Матері, Ангелів і Святих, в Церквах, по домах і при дорогах(84). Цей звичай зберігся по всьому Сході, а також на Заході: зображення П.Д. Марії мають почесне місце в храмах і домах. П.Д. Марія буває в них зображена як Божий трон, що несе Господа й подає Його людям (Тheotokоѕ), або як шлях, що веде до Христа і вказує на Нього (Odigitria), або як Заступниця, що молиться, і є знаком Божої присутності на шляху вірних аж до Дня Господнього (Dеіѕіѕ), або як Покровителька, що вкриває народи своїм омофором (Покров), або як милосердна й найчутливіша Діва (Eleouѕа).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Звичайно Вона представлена разом з Сином, з Дитятком Ісусом на руках: власне оце ставлення до Сина прославляє Матір. Іноді Вона з ніжністю обіймає Його (Glykofilouѕ), іншим разом, здається заглиблена в огляданні Того, який є Господом історії (пор. Одкр. 5,9-14)(85).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Годиться також пригадати ікону Володимирської Богоматері, яка постійно споруджувала паломництво віри народу Русі-України. Наближається перше Тисячоріччя навернення до християнства тих шляхетних земель: земель людей простих, мислителів і святих. Образи ще й тепер почитані під різними найменнями на землях України й Білорусі: свідчать вони про віру і молитовний дух цього народу, що добре пам'ятає присутність і захисти Богоматері. Найсвятіша Діва ясніє на тих образах, як дзеркало Божої краси, місце побуту споконвічної Мудрості, особа, що молиться, зразок споглядання, ікона прослави: Та, яка від світанку свого земного життя, маючи духовне знання, недоступне для людського розуму, через віру осягнула найвищий ступінь пізнання. Згадую також зображення Діви у світлиці Тайної Вечері, що молиться з Апостолами очікуючи на Святого Духа: чи не могло б це стати знаком надії для всіх, що у братерському діялозі бажають поглибити свою слухняність віри?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. Таке велике багатство прослави, зібране з різних форм великої традиції Церкви, могло б нам допомогти до того, щоб Церква знову почала повністю дихати „обома легенями“: ідеться про Схід і Захід. Як я вже неодноразово підкреслив, це сьогодні більш потрібне, ніж будь-коли. Це стало б великою допомогою в розвитку діялогу, що ведеться між католицькою Церквою й іншими Церквами, а також із церковними громадами Заходу(86). Завдяки цьому мандрівна Церква могла б також співати й переживати досконалішим способом Величання (Magnificat).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Величання (Magnificat) мандрівної Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
35. На сучасному етапі своєї мандрівки Церква намагається віднайти втрачену протягом історії єдність тих, що сповідують віру у Христа, щоб виявити послух своєму Господеві, який за ту єдність молився напередодні своїх страждань. ,,Церква, у своєму паломництві, серед переслідувань світу та Божих розрад, прямує вперед, проповідуючи хрест і смерть Господа, доки Він не прийде“(87). „А прямуючи вперед через випробування й утиски, Церква міцнішає силою Божої благодаті, обіцяної їй Господом, щоб у людській немочі, не відступила від досконалої вірності, але залишилась гідною обручницею свого Господа, і під діянням Святого Духа безупинно себе саму обновлювала, доки через хрест не дійде до світла, що не знає присмерку“(88).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Богородиця постійно присутня в цій мандрівці Божого Народу до світла. Про це свідчить особливим чином гимн Величання (Magnificat), який виринув з глибин віри П.Д. Марії при відвідинах св. Єлисавети, і не перестає лунати в серці Церкви протягом віків. Свідчить про це щоденне проказування його під час відправи Вечірні (у латинському обряді) та в стількох інших моментах особистої чи спільної набожності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм, бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я. Милосердя його з роду в рід на тих, які страхаються його. Він виявив потугу рамени свого, розвіяв гордих у задумах їхніх сердець. Скинув могутніх з престолів, підняв у гору смиренних; наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками. Він пригорнув Ізраїля, слугу свого, згадавши своє милосердя, як обіцяв був батькам нашим – Авраамові і його потомству повіки.“ (Лк. 1,46-55).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
36. Коли Єлисавета привітала молоду родичку, що прибула до неї з Назарету, тоді Марія відповіла словами Величання (Magnificat). Єлисавета в своєму привітанні двічі назвала П.Д. Марію благословенною: насамперед, маючи на увазі „плід Її лона“, а згодом – маючи на увазі Її віру (пор. Лк. 1,42.45). Ці обидва благословення безпосередньо стосувалися до Благовіщення. І ось тепер, при відвідинах, коли привітання Єлисавети дає свідчення переломного моменту, віра П.Д. Марії наново відкривається – і наново висловлюється. Те, що – в хвилині Благовіщення – залишалось приховане в глибині ,,послуху віри“, то тепер неначе вибухає ясним, оживляючим полум'ям духа. Слова, які Марія промовляє на порозі Єлисаветиного дому, становлять натхнення визнання тієї віри, в якій відповідь на слово об'явлення висловлюється духовним і поетичним піднесенням усієї Її людської істоти до Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через піднесеність, а водночас велику простоту слів, що випливають із святих текстів ізраїльського народу(89), пробивається особистий досвід П.Д. Марії, екстаз Її серця. Ясніє у них промінь Божої тайни, прослава невимовної Його святості, споконвічна любов, яка входить в історію людини як безповоротний дар.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
П.Д. Марія є першою, що бере участь в тому новому об'явленні Бога, а в Ньому ,,саможертвенність“ Бога. І тому мовить: „Велике бо вчинив мені... і святе Його ім'я“ – а слова Її виявляють радість духа, іноді важку до висловлення: „Дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм“, тому, що – ,,Найглибша правда, і про Бога і про спасіння людей, цим об'явленням нам стає ясною у Христі, який є разом і посередником, і повнота усього об'явлення“(90). П.Д. Марія в захопленні визнає, що знайшлась наче в самому серці тієї повноти Христа. Вона усвідомлює, що в Ній здійснюється обітниця, дана батькам, насамперед же ,,Авраамові... і його потомству повіки“: отож, в Ній, як Христовій Матері, зосереджується увесь спасенний задум спасіння, в якому об'явлення „з роду в рід“ отой, що як Бог Завіту, „зберігає своє милосердя“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
37. Церква, яка від початку уподібнює свою земну мандрівку до паломництва Богородиці, постійно повторює за Нею слова Величання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З глибини віри П. Діви при Благовіщенні, під час відвідин, черпає правду про Бога Завіту: про того Бога, що є всемогутнім, і чинить „великі речі“ людині. „Святе Його ім'я“. Слова Величання (Magnificat) висловлюють перемогу в самому корені над гріхом, покладеним на початку земної історії людини: чоловіка й жінки, а був це гріх невірства, недовір'я до Бога. Всупереч ,,підозрінню“, яке тоді з боку „батька брехні“ вторгнулось до серця Єви, першої жінки, П.Д. Марія, яку традиція звикла називати „новою Євою“(91) і справжньою „Матір'ю живучих“(92), звіщає з непохитною силою правду про Бога: про Бога святого і всемогутнього,</div>
<div style="text-align: justify;">
який – від початку – є джерелом усякого обдарування. Він є Той, хто „вчинив великі речі“. Створюючи, Він обдаровує існуванням все, що існує. Створюючи людину, обдаровує її особливою, стосовно інших створінь, гідністю Божого образу і подоби, не зупиняється, однак, не зважаючи на гріх людини, у своїй спасенній волі обдаровування, дає себе в Сині: ,,так... полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав“ (Ів. 3,16). П.Д. Марія є першим свідком цієї гідної подиву правди, яка повністю розгорнеться через „дії і слова“ (пор. Ді. 1,1) Її Сина, а остаточно через Його Хрест і Воскресіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, серед „випробувань й утисків“ не перестає повторювати за П.Д. Марією слів Величання (Magnificat), ,,міцнішає“ силою тієї правди про Бога, яка тоді була висловлена з такою незвичайною простотою, а водночас тією правдою про Бога прагне роз'яснювати важкі, а іноді заплутані дороги земного буття людей. Мандрівка Церкви, що наближається до кінця другого тисячоріччя, вимагає оживлення в здійсненні Її посланництва. Церква йде за Тим, що сказав про себе: ,,Послав мене нести Добру Новину бідним“ (пор. Лк. 4,18) – і намагається з роду в рід здійснювати те саме посланництво.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отой „вибір на користь вбогих – з боку Церкви, є вписаний у Величанні ПД. Марії в гідний подиву спосіб.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Господь Завіту, що Його в піднесенні серця визнає П. Діва з Назарету, є одночасно Тим, що „скинув могутніх з престолів, підняв у гору смиренних... наситив благами голодних, багатих же відіслав з порожніми руками... розвіяв гордих... а милосердя своє зберігає для тих, які страхаються Його“. П.Д. Марія – глибоко пройнята духом ,,убогих Ягве“, які в молитвах Псалмів очікували свого спасіння від Бога, покладаючи на Нього все довір'я (пор. Псалми: 25, 31, 35, 55). Вона воістину проголошує прихід тайни спасіння, як прихід ,,Месії убогих“ (пор. Іс. 11,4; 61,1). Черпаючи з серця П.Д. Марії, з глибини Її віри, яка висловилась у словах Величання (Magnificat), Церква щораз більше відновлює в собі усвідомлення, що істину про Бога, який спасає, про Бога, що є джерелом усього дарування, не можна відокремлювати від його особливої любови на користь убогих і покірних. Та любов – оспівана в Величанні (Magnificat) – згодом виявилась у словах і ділах Ісуса.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, отже, усвідомляє – а в нашій епосі та свідомість зокрема підсилюється – що не можна відокремити цих двох елементів оповіщення сказаного в Величанні (Magnificat), але що треба дуже дбайливо оте значення, яке „Убогі“ і „вибір на користь убогих“ мають у слові Живого Бога. Та справа органічно пов'язується з християнським значенням свободи і визволення. ,,П.Д. Марія, повністю віддана Богові й цілком до Нього звернена, поруч свого Сина, є найдосконалішою Іконою свободи і визволення людства і всесвіту. Це до Неї Церква, якої Вона є Матір'ю і зразком, повинна звертати свій погляд, щоб повністю зрозуміти сенс свого завдання“(93).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ. МАТЕРИНСЬКЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. П.Д. Марія – Господня Слугиня</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
38. Церква усвідомляє й навчає разом із святим Павлом, що одного маємо Посередника: „Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус, що дав себе самого як викуп за всіх“ (1 Тм. 2,5-6). „Материнська роль П.Д. Марії щодо людей жодною мірою не притемнює та не зменшує цього єдиного посередництва Христового, але показує Його силу“(94): це є посередництво в Христі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква усвідомлює й навчає, що „Увесь... спасенний вплив Пресвятої Діви на людей походить... з Божого благовоління, і випливає з надмірних заслуг Христових, ґрунтується на Його посередництві, від цього посередництва повністю залежить та з нього черпає всю свою силу; та й ніяким чином не заважає безпосередній єдності вірних з Христом, навпаки, їм допомагає(95). Цей спасенний вплив підтримуваний Святим Духом, що, як отінив П. Діву Марію, даючи початок Її Божому Материнству, так і далі супроводить Її в піклуванні про братів Її Божественного Сина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насправді, посередництво П.Д. Марії тісно пов'язується з Її Материнством і має специфічний материнський характер, що відрізняє його від посередництва інших сотворених істот, що на різний лад, але завжди підпорядковані, беруть участь в єдиному посередництві Христа. Посередництво П.Д. Марії є також посередництвом через участь(96). Бо якщо жодне ,,сотворіння не може бути ніколи поставлене нарівні з Воплоченим Словом та Спасителем“, це водночас „єдине посередництво Спасителя не виключає, але збуджує в сотворіннях різнорідні співдії, які походять з одного джерела“. І так „єдина Божа доброта різними способами дійсно надається сотворінням“(97).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навчання Другого Ватиканського Собору вказує правду про посередництво П.Д. Марії, як на участь в цьому єдиному джерелі, яким є посередництво самого Христа. Бо читаємо: „Церква не вагається явно признати таке підрядне завдання П.Д. Марії; його постійно зазнає та доручає серцям вірних, щоб інші, спираючись на цю материнську опіку, ще сильніше прихилялись до Посередника й Спасителя“(98). Таке завдання Марії є воднораз особливим й винятковим. Випливає з Її Божого материнства і тільки на основі повної правди про те материнство може бути зрозумілим і пережитим у вірі. Будучи в силі Божого вибрання Матір'ю Сина співістотного з Отцем і ,,визначнішою товаришкою" в ділі Відкуплення, П.Д. Марія „стала нашою Матір'ю в порядку благодаті“(99). Її посередництво становить дійсний вимір тієї присутності в спасенному таїнстві Христа й Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
39. З цієї точки зору належить ще раз розглянути оцю основну подію Божественного задуму спасіння, тобто Воплочення Слова в моменті Благовіщення. Це знаменна річ, що П.Д. Марія, визнаючи в слові Божого посланця волю Найвищого і піддаючись Його могутності, каже: „Ось я слугиня Господня, нехай зо мною станеться по твоєму слову!“ (Лк. 1,37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Першим підпорядкуванням себе тому єдиному посередництву „між Богом і людьми“, яким є посередництво Ісуса Христа, є прийняття материнства П. Дівою з Назарету. П.Д. Марія погоджується на Божий вибір, щоб за дією Святого Духа стати Матір'ю Божого Сина. Можна сказати, що оця згода на материнство є понад усе плодом цілковитого віддання себе Богові в дівоцтві. П.Д. Марія прийняла вибір на Матір Божого Сина, керуючись подружньою любов'ю, яка цілковито ,,посвячує“ людську особу Богові. Силою тієї любови П.Д. Марія бажала завжди і в усьому бути відданою Богові, живучи в дівицтві. Слова: „Ось я Слугиня Господня“ дають вираз тому, що своє материнство Вона прийняла й збагнула від початку як повне віддання себе, своєї особи, спасенним замірам Найвищого. Усю, отже, свою материнську участь в житті Ісуса Христа, свого Сина, Марія здійснювала аж до кінця в спосіб, що відповідав покликанню до дівицтва.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Материнство П.Д. Марії, до глибини пройняте подружнім підходом „Господньої слугині“, становить перший й основний вимір оцього посередництва, яке у стосунку до Неї Церква визнає й проголошує(100) та „постійно доручає серцю вірних“ в особливий та винятковий спосіб, бо покладає на нього велику надію. Треба, однак, признати, що передусім сам Бог, Споконвічний Отець, довірив П. Діві з Назарету, віддаючи Їй свого Сина в тайні Воплочення. Те Її піднесення до найвищого служіння й гідності Матері Сина Божого – в онтологічному значенні - стосується до самої дійсності з'єднання обох природ в особі Слова (гіпостатична єдність). Той основний факт буття Матері Сина Божого є від початку повністю відкритий на особу Христа і на Його діло, на все Його посланництво. Слова: „ось я слугиня Господня“ свідчать про це відкриття духа П.Д. Марії, яка в досконалий спосіб здійснює в собі любов властиву для дівоцтва і любов материнську, сполучені і наче стоплені в одне.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
П.Д. Марія тому-то стала не лише ,,Матір'ю-Годувальницею“ Чоловічого Сина, але також у винятковий спосіб „знаменною товаришкою“(101) Месії й Відкупителя. „Ішла попереду в паломництві віри“ – як це вже було вказано попередньому – а в тому паломництві аж до підніжжя Хреста водночас довершилось Її „материнське співдіяння з усім посланництвом Спасителя, з Його ділом і з Його стражданням. На шляху такої співпраці з ділом Сина-Відкупителя, саме материнство П.Д. Марії підкорюється своєрідному переображенню, дедалі більше сповнюючись ,,палкою любов'ю“ до всіх, до яких було звернене Христове посланництво. Через таку „палку любов“, скеровану в єдності з Христом до ,,надприродного відновлення життя людських душ“(102), П.Д. Марія входила лише властивим собі способом в оте єдине посередництво „між Богом і людьми“, яким є посередництво Чоловіка-Ісуса Христа. Якщо Вона сама першою зазнала на собі надприродних наслідків цього єдиного посередництва – вже при Благовіщенні була привітана як ,,благодатна“ – то з черги треба сказати, що власне завдяки тій повноті благодаті й надприродного життя була вона особливо приготована до ,,співдіяння“ з Христом, єдиним посередником людського насіння. А таке співдіяння – то властиво оте посередництво підпорядковане посередництву Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У випадку П.Д. Марії це посередництво особливе й виняткове; воно ґрунтоване на „повноті ласки“ і висловлене в повній готовості ,,слугині Господньої“. Відповідаючи на цю внутрішню готовість своєї Матері, Ісус Христос приготовляв її дедалі більше до того, щоб „стала матір'ю людей в порядку ласки“. На це вказують – хоч посереднім способом – подробиці, записані Синоптиками (пор. Лк. 11,28; 8,20-21; Мк. 3,32-35; Мт. 12,47-50), а ще виразніше в Євангелії Івана (пор. 2, 1-12; 19,25-27), як про це вже попередньо говорено. Слова, висловлені Христом на Хресті до П.Д. Марії й Івана, з цієї точки погляду особливо промовисті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
40. Так, отже, П.Д. Марія, після подій воскресіння й вознесіння, увійшовши разом з Апостолами до світлиці в очікуванні П'ятидесятниці, перебувала там, як Мати прославленого Господа. Не тільки була Тією, ,,що йшла в паломництві віри й вірно зберігала своє з'єднання з Сином аж до Хреста“, але була водночас тією ,,слугинею Господньою“, яку Син залишив як Матір у Церкві, що народжувалась: „Ось Мати твоя“. Почала, отже, формуватись особлива єдність між тією Матір'ю й Церквою. Адже ж ця Церква, що народжувалась, була плодом Хреста й Воскресіння Її Сина. П.Д. Марія, що від початку, не ставлячи обмежень, віддалась особі й ділу Сина, не могла не передати того материнського віддання на Церкву. Її Материнство – після відходу Сина – залишається в Церкві як материнське посередництво: вставляючись за всіма своїми дітьми, Мати співдіє в спасенному ділі Сина, Відкупителя світу. Навчає бо Собор: ,,Материнство П.Д. Марії в благоустрою благодаті триває безперервно... аж до вічного здійснення спасіння всіх вибраних“(103). Такий універсальний вимір здобуло материнське посередництво Слугині Господньої разом із відкупительною смертю Її Сина, бо діло Відкуплення охоплює всіх людей. Так, отже, таким особливим чином об'явилась успішність того єдиного й універсального посередництва Христа „між Богом і людьми“. Співдіяння П.Д. Марії у своїм ,,підпорядкованім“ характері бере участь у загальності посередництва Відкупителя – єдиного посередника. Вищезгадані слова Собору Ватиканського ІІ виразно на це вказують.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
„Тому що – читаємо далі – взята на небо, Вона не принижила цього спасительного завдання, але його продовжує різнорідним своїм заступництвом, здобуває нам дари вічного спасіння“(104). В цьому „характері заступництва“, що вперше виявилось в Кані Галилейській, посередництво П.Д. Марії далі триває в історії Церкви і світу. Читаємо, що П.Д. Марія „Своєю материнською любов'ю дбає про братів Сина свого, які перебувають ще на шляху та в різних небезпеках і журбах, доки не дійдуть до щасливої батьківщини“(105). Таким чином материнство П.Д. Марії триває далі в Церкві як посередництво, що заступається. Церква висловлює свою віру в цю правду, називаючи П.Д. Марію ,,Заступницею, Помічницею, Допоміжницею, Посередницею“(106).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
41. Через своє посередництво ,,підпорядковане“ посередництву самого Відкупителя, П.Д. Марія особливим чином спричиняється до поєднання Церкви – паломниці на землі, з есхатологічною дійсністю спілкування Святих, бо Вона сама вже ,,взята до неба“(107). Правда про Успіння, визначена Пієм ХІІ, була потверджена Другим Ватиканським Собором, який наступними словами висловлює віру Церкви: ,,Нарешті, Непорочна Діва, збережена від усякої плями первородного гріха, здійснивши своє земне життя, з тілом і душею була взята до небесної слави та прославлена Господом, як Цариця вселенної, щоб повніше уподібнилась Вона до свого Сина, Володаря володарів (пор. Ап. 19,16) та переможця над гріхом і смертю“(108). В цьому навчанні Пій ХІІ вказав на Традицію, яка знайшла різноманітний вираз в історії Церкви однаково як на Сході, так на Заході.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через тайну Успення, П.Д. Марія сама зазнала остаточним способом наслідків цього єдиного посередництва, яким є посередництво Христа Відкупителя світу й воскреслого Господа: „У Христі й оживуть усі. І кожний у своїм порядку: первісток – Христос, потім Христові під час Його приходу (І Кор. 15,22-23). В тайні Успення висловлюється ота віра Церкви, що П.Д. Марія є з'єднана з Христом ,,нерозривним і тісним способом“, бо, як Діва Мати була особливо з Ним з'єднана в Його першому приході, то через постійне свідчення з Ним буде так само з'єднана в очікуванні другого приходу: „А спасенна в визначніший спосіб, зважаючи на заслуги свого Сина“(109), має також оте завдання, якраз Матері, Посередниці ласки, в цьому остаточному приході, коли будуть оживлені всі, що належать до Христа, коли „знищений буде останній ворог – смерть (І Кор. 15,26)(110).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З таким, отже, особливим і винятковим підвищенням ,,визначної Дочки Сіону“(111) через Успіння, поєднується тайна Її споконвічної прослави. Мати Христа зазнає прослави „як Цариця вселенної“(112). Ота, що при Благовіщенні назвала себе ,,Слугинею Господньою“, до кінця залишилась вірною тому, що оця назва висловлює. Цим Вона підтвердила, що є справжньою ,,ученицею“ Христа, який так дуже підкреслював, що Його посланництво має характер служіння: Син Чоловічий „прийшов не для того, щоб Йому служили, але – послужити й дати життя своє на викуп за багатьох“ (Мт. 20,28). Таким чином також П.Д. Марія стала першою серед тих, що ,,служачи Христові в ближніх, ведуть братів своїх смиренням та терпеливістю до Царя, якому служити, означає – панувати“(113), і повністю осягнула цей „стан царської свободи", властивий Христовим учням: служити – означає царювати!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Христос, ставши слухняним аж до смерти, і тому від Отця прославлений“ (пор. Фил. 2,8-9), увійшов у славу свого царства; Йому все підчинене, аж доки Він сам себе та все сотворене не підкорить Отцеві, щоб Бог був усім в усьому“ (пор. І Кор. 15,27-28)(114). П.Д. Марія - Слугиня Господня, бере участь в цьому царюванні Сина(115). Її царським піднесенням не перестає бути хвала служіння: взята до неба, не покидає оцієї спасенної ,,служби“, в якій висловлюється материнське посередництво „аж до споконвічноґо сповнення спасіння усіх вибраних“(116). Таким чином Та, що на землі „вірно зберігала своє з'єднання з Сином аж” до Хреста, і далі залишається з Ним з'єднана, аж доки ,,Йому все буде підчинене, доки він сам себе та все не підкорить Отцеві“. Так, отже, П.Д. Марія залишається в своїм Успінні огорнена усією дійсністю спілкування Святих, а Її з'єднання з Сином є постійно звернене до тієї остаточної повноти Царства, коли ,,Бог буде усім в усіх".</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також і на сучасному етапі материнське посередництво П.Д. Марії не перестає бути ,,підпорядковане“ Тому, Хто сам є єдиним посередником аж до остаточного здійснення „повноти часів", тобто, аж до ,,об'єднання всього в Христі“ (пор. Еф. 1,10).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. П.Д. Марія в житті Церкви й кожного християвина</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
42. Другий Ватиканський Собор, посилаючись до Традиції, вказав у новому світлі місце Богородиці в житті Церкви. ,,Пресвята Діва даруванням... Божого материнства, завдяки якому з'єднується з Сином – Спасителем, та своїми особливими ласками й даруваннями тісно також об'єднується з Церквою; Богородиця є первовзором Церкви, в порядку віри, любови та досконалої єдності з Христом“(117). Вже попередньо вказано, як П.Д. Марія від початку залишається з Апостолами, очікуючи П'ятидесятниці, і як Та ,,благословенна, що повірила“, серед Церкви – прочанки з роду в рід присутня через віру як зразок надії, яка не може засоромити (Рим. 5,5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
П.Д. Марія повірила, що станеться те, що було Їй сказане Господом. Як Діва, повірила, що зачне і породить Сина: ,,Святе“, якому відповідає ім'я „Син Божий“, ім'я ,,Ісус“ (= Бог, що спасає). Як ,,Слугиня Господня“ залишилась вірна особі й посланництву того Сина. Як Мати „З вірою... і в послусі породила вона на землі самого Сина Бога Отця, і то не знаючи мужа, отінена Святим Духом“(118).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цієї точки зору П.Д. Марія „зазнає від Церкви особливого почитання... почитається під почесним іменем „Богородиця“ і під покров якої прибігають в молитвах вірні в усіх небезпеках та своїх потребах“(119) - а є то цілком винятковий культ. Він містить в собі й висловлює отой глибокий зв'язок, який існує між Матір'ю Христа і Церквою(120). Для Церкви П.Д. Марія залишається ,,вічним зразком“ як Діва і заразом Мати. Можна, отже, сказати, що передусім на цій основі – як зразок, а радше ,,первовзір“ – П.Д. Марія присутня в таїнстві Христа, залишається постійно присутньою також в таїнстві Церкви. Бо ж сама Церква також ,,є названа Матір'ю і Дівою“, а ця назва має своє глибоке біблійне й теологічне обгрунтування(121).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
43. Церква „сама стає матір'ю... через Слово Боже, прийняте з вірою“(122), подібно як П.Д. Марія, що перша ,,повірила“, приймаючи слово Боже, об'явлене Їй при Благовіщенні, й зберігаючи вірність цьому слову, через усі випробування аж до Хреста. А Церква „стає матір'ю“, коли приймає Боже Слово з вірою „через хрищення та проповідь, родить до вічного й нового життя дітей, початих з Духа Святого та з Бога народжених“(123). Ота ,,материнська“ риса Церкви висловилась в особливий спосіб в навчанні Апостола народів, коли він писав: „О мої дітоньки, яких я знову народжую в муках, доки Христос вообразиться у вас!“ (Гал. 4,19). В тих словах Павла міститься знаменний слід материнської свідомості Церкви, пов'язаної з його апостольським служінням серед людей. Ота свідомість дозволяла й постійно дозволяє Церкві бачити таїнство свого життя і посланництва на зразок самої Богородиці Божого Сина, який є „первородним між багатьма братами“ (Рим. 8,29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Можна сказати, що Церква також вчиться від П.Д. Марії свого власного материнства. ,,Роздумуючи Її таїнственну святість та наслідуючи Її любов, вірно виконуючи волю Отця“(124), Церква впізнає той материнський вимір свого покликання, який є істотно зв'язаний з Її сакраментальною природою. Якщо Церква є „знаком і знаряддям з'єднання з Богом“, то власне на основі свого материнства: бо, оживлена Духом, ,,родить“ синів і дочок людського роду до нового життя в Христі, бо – як П.Д. Марія на служінні тайни воплочення – так Церква через ласку залишається на службі тайни „усиновлення“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Воднораз же, Церква – за зразком П.Д. Марії – теж залишається вірною дівою своєму Нареченому: „І Вона також є дівою, бо повністю та чисто зберігає вірність, приречену Нареченому“(125). Бо ж Церква є Нареченою Христа, вираз чого знаходимо в Листах Павла (пор. Еф. 5,21-33, також 2 Кор. 11,2), як також в вислові Івана про „Наречену Агнця" (пор. Одкр. 2,19). Коли Церква, як Наречена „зберігає вірність, приреченому Христові“, тоді вірність ота – хоч у повчанні Апостола стала образом подружжя (пор. Еф. 5,23-33) – має воднораз значення зразку цілковитого віддання себе в неодруженості „для Небесного Царства“, тобто Богу посвяченого дівицтва (Пор. Мт. 19,11-12; 2 Кор. 11,2). Таке якраз дівицтво – на зразок П. Діви з Назарету – є джерелом особливої духовної плодовитості: джерелом материнства в Святім Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, однак, береже також віру, отриману від Христа; за зразком П.Д. Марії, яка зберігала й роздумувала в своїм серці (пор. Лк. 2,19.51) все те, що стосувалось Божого Сина, Церква зобов'язується берегти Боже Слово, досліджуючи його багатство з мудрістю і розсудливістю, щоб в кожній епосі давати вірне свідчення усім людям(126).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
44. В цьому зразку Церква зустрічається з П.Д. Марією, і намагається стати подібною до Неї: „наслідуючи Матір Господа свого, силою Святого Духа, дівственно зберігає повну віру, сильну надію та щиру любов“(127). Таким чином, отже, П.Д. Марія присутня в тайні Церкви як взірець. Бо тайною Церкви є „народжувати до нового безсмертного життя“, тобто, материнство в Святому Дусі. П.Д. Марія не тільки є тут зразком – первовзором – для Церкви, але чимсь набагато вищим. Одночасно ж „вона співдіє своєю материнською любов'ю в родженні й вихованні“ синів і дочок Церкви-Матері. Материнство Церкви здійснюється не тільки згідно із взірцем і первовзором Богородиці – здійснюється також через Її ,,співдіяння“. Церква щедро черпає з цього ,,співдіяння“ П.Д. Марії, тобто, з Її материнського посередництва, що властиве П.Д. Марії, бо вже на землі Вона співдіяла в зродженні й вихованні синів і дочок Церкви, завжди як Мати того Сина, „якого Бог поставив первородним між багатьма братами“(128).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А Вона співдіяла – як навчає Другий Ватиканський Собор – „своєю материнською любов'ю“(129). В тому ж місці набирають повної вимовності слова, висказані Христом до Матері в годині Хреста: ,,Жінко, ось син твій“, і до учня: „Ось мати твоя" (Ів. 19,26-27). Ті слова, певною мірою установлюють місце П.Д. Марії в житті Христових учнів. Говорять вони, як вже попередньо вказано, про нове материнство Матері Відкупителя. Є воно, власне, духовним материнством, що зродилось в глибині пасхального Таїнства Відкупителя світу. Є материнством в порядку ласки, бо випрошує дару Святого Духа, що породжує нових синів Божих, відкуплених Христовою жертвою: того Духа, що Його П.Д. Марія також одержала разом з Церквою в день П'ятидесятниці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оте Її материнство є особливо видиме й переживане християнським народом у Святій Трапезі – літургічному служінні Таїнства Відкуплення – в якій стає присутній Христос, Його справжнє Тіло, народжене з Марії Діви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слушно набожність християнського народу завжди спостерігала глибокий зв'язок між набожністю до Божої Матері і Євхаристійним культом: це гідне підкреслення так у західній літургії, як і в східній, у традиції чернечих згуртувань, в духовості суспільних рухів, також молодіжних, в душпастирстві Марійських храмів. П.Д. Марія веде вірних до Євхаристії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
45. Належить до суті материнства, що воно стосується до особи, Вона становить той завжди єдиний і неповторний зв'язок осіб: матері з дитиною й дитини з матір'ю. Також, коли та сама жінка є матір'ю багатьох людей, її особисті стосунки з кожним з них характеризують материнство в самій його суті. Бо кожне з дітей народжене в єдиний і неповторний спосіб, має однакову вартість, як для матері, так і для дітей. Також кожна дитина єдиним і неповторним способом огорнена тією материнською любов'ю, на якій спирається її виховання і дозрівання в людській природі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Можна сказати, що ,,материнство в порядку ласки“ зберігає аналогію того, що „в порядку природи“ характеризує зв'язок матері з дитиною. В цьому світлі стає краще зрозумілим факт, що в заповіті Христа на Голготі оте нове материнство Його Матері було звернене в однині до однієї людини: „ось син твій“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того, можна з черги сказати, що тими самими словами до того ж було повністю вказане те, що становить Марійський вимір життя учнів Христових, не лише Івана, що в цю пору стояв під Хрестом разом з Матір'ю свого Вчителя, але кожного Христового учня, кожного християнина. Відкупитель довіряє свою Матір учневі, а водночас дає йому Її за Матір. Оте материнство П.Д. Марії, що стає наслідством людини, є даром: найособистішим даром самого Христа для кожної людини. Оскільки Відкупитель довіряє П.Д. Марію Іванові, остільки водночас довіряє Івана П.Д. Марії. У підніжжі Хреста починається оте особливе довірення людини Пресвятій Богородиці, що протягом історії Церкви на різний лад багато порушуване й висловлюване. Коли той Апостол і Євангелист, після слів Ісуса, вимовлених на Хресті до Матері і до нього самого, додає: „І від тієї хвилі учень узяв Її до себе“ (Ів. 19,27) – то оте речення, напевно, означає, що учневі була визначена роль сина та, що він перейняв опіку над Матір'ю свого улюбленого Вчителя. Якщо, однак, П.Д. Марія була віддана йому самому за Матір, тоді вищезгадані слова говорять – хоч би посередньо – про все те, в чому висловлюється внутрішнє ставлення сина до матері. Але все те можна вмістити в слові ,,довірення“. Довірення є відповіддю на любов особи, а зокрема на любов матері.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Марійський вимір життя Христового учня висловлюється в особливий спосіб за посередництвом власне такого синівського довірення до Богородиці, що має свій початок в завіті Відкупителя на Голготі. Довіряючи себе по-синівському П.Д. Марії, християнин – подібно як Апостол Іван – „приймає“(130) Матір Христа і вводить Її в усе те, що становить його власне внутрішнє життя, тобто, його людське й християнське ,,я“: „узяв Її до себе“. Таким чином, він намагається увійти в спасенний обсяг тієї „материнської любови“, з якою Мати Відкупителя „піклується братами Сина своґо“(131) і ,,причиняється до їх зродження та виховання“(132), згідно з тією мірою дару, яка кожному притаманна за силою Христового Духа. Так також здійснюється оте материнство з Духа, яке стало участю П.Д. Марії під Хрестом і в Світлиці тайної Вечері.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
46. Оце синівське ставлення – довірення себе Матері – не тільки має свій початок в Христі, але також – можна сказати – до Нього остаточно скероване. Можна сказати, що П.Д. Марія постійно повторює всім ті самі слова, які вимовила в Кані Галилейській: „Зробіть все, що тільки вам скаже“. Бо Він – Христос – є єдиним посередником між Богом та людьми; Він є ,,путь, істина і житгя“ (Ів. 14,6). Його – Споконвічного Сина – Отець дав світові, щоб людина ,,не загинула, а жила життям вічним“ (Ів. 3,16). Діва з Назарету стала першим ,,свідком“ тієї спасенної любови Отця, і бажає також завжди і всюди залишитись її покірною слугинею. В стосунку до кожного християнина, до кожної людини, П.Д. Марія є Тією, що перша ,,повірила“ – і тією власне вірою Нареченої та Матері прагне впливати на всіх, хто по-синівському Їй довіриться. А чим більше триватимуть у цьому довіренні й робитимуть у ньому поступ, тим більше П.Д. Марія наблизить їх до не вимовних „Христових багатств“ (пор. Еф. 3,82). Тим краще теж пізнають в усій повноті гідність людини и остаточний сенс її покликання: ,,Бо Христос появляє людині саму ж таки людину“(133).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Той марійський вимір християнського життя знаходить особливий вираз у стосунку до жінки і її суспільного становища. Жіночість, насправді, становить особливий зв'язок з матір'ю Відкупителя. До тієї теми, може, треба буде повернутись при іншій нагоді. Тут бажаю тільки підкреслити, що постать П.Д. Марії з Назарету кидає світло на жінку, як таку, через сам факт, що Бог у цій піднеслій події Воплочення Сина довірився вільній і діяльній послузі жінки. Отже, можна ствердити, що жінка, дивлячись на П.Д. Марію, відкриває в Ній таємницю гідного пережиття своєї жіночості й свого справжнього здійснення. У світлі П.Д. Марії Церква бачить у жінці відблиски краси, яка віддзеркалює найвищі почуття, на які здатне людське серце: цілковита жертвенність любови, сили, яка буде спроможна перенести найбільші страждання, безмежна вірність, невтомна діяльність, уміння поєднати проникливу інтуїцію із словом розради й заохоти.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
47. Під час Собору Папа Павло VІ урочисто проголосив, що П.Д. Марія є Матір'ю Церкви, ,,тобто, Матір'ю усіх християн, так віруючого люду, як і Пастирів“(134). З черги, у Визнанні віри, що відоме під назвою Credo Populi Dei, в 1968 році, дав цьому ще більш зобов'язуючий вислів у словах: ,,Віримо, що Найсвятіша Богородиця, нова Єва, Мати Церкви, продовжує з неба своє материнське завдання стосовно членів Христових, щоб зроджувати й помножувати Боже життя в душах відкуплених людей“(135).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Навчання Собору підкреслило, що правда про Найсвятішу Діву, Христову Матір, становить своєрідний ключ до поглиблення правди про Церкву. Той же Павло VІ, промовляючи в контексті щойно ухваленої Собором Конституції Світло Народів (Lumen Gentium), заявив: пізнання справжньої католицької науки про благословенну Марію Діву буде завжди ключем до належного зрозуміння тайни Христа й Церкви“(136). П.Д. Марія є в Церкві, як Мати Христа, воднораз же, як Мати, яку Христос в таїнстві Відкуплення дав людині в особі апостола Івана. Тому П.Д. Марія своїм новим материнством в Дусі охоплює кожного й всіх у Церкві, охоплює також кожного і всіх через Церкву. В цьому значенні П.Д. Марія, Мати Церкви, є також Її зразком. Бо Церква – як вказав Павло VІ – „повинна брати з Богородиці Діви найсправжніший взір досконалого наслідування Христа“(137).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завдяки цьому особливому зв'язку, що сполучує Богородицю з Церквою, роз'яснюється заразом тайна тієї ,,Жінки“, що від перших розділів Книги Буття аж до Одкровення супроводить об'явлення спасенних Божих задумів стосовно людства. Бо П.Д. Марія, присутня в Церкві як Мати Відкупителя, по-материнському бере участь в оцьому ,,зусильному змаганні з силами темряви“(138), що розгортається протягом усієї історії людства. Одночасно, через Її утотожнення, яке дає Їй Церква, з тією ,,Жінкою, одягненою в сонце“ (пор. Одкр. 12,1)(139), можна сказати, що Церква в Її особі вже дійшла до тієї досконалости, завдяки якій вона являється „без плями й зморшки“; тому-то християни з довір'ям підносять очі до П.Д. Марії під час усього свого земного паломництва, „наполегливо намагаються зростати в святості“(140). П.Д. Марія, найвища Дочка Сіону, допомагає усім своїм дітям, будь-де і в будь-яких життєвих обставинах, щоб у Христі знаходили шлях до дому Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому Церква в усім своїм житті зберігає з Богородицею зв'язок, що включає у своїй спасенній тайні минуле, теперішнє й майбутнє, і прославляє Її як духовну Матір людства й Заступницю ласк.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Значення Марійського Року</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
48. Якраз оцей особливий зв'язок людства з тією Матір'ю спонукав мене до того, щоб в періоді, який випереджує друге тисячоріччя від народження Христа, оголосити в Церкві Марійський Рік. Така ініціятива відбулась вже попередньо, коли Папа Пій ХІІ оголосив 1954 рік Марійським Роком, щоб підкреслити виняткову святість Христової Матері, яка висловлюється в таїнстві Її Непорочного Зачаття, визначеному, власне, сто років тому, і також в тайні Її Успіння(141).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цим разом, – ідучи за голосом Другого Ватиканського Собору – бажаю підкреслити особливу присутність Богородиці в таїнстві Христа та Його Церкви. Бо це ж основний вимір, який випливає з маріології Собору, від закінчення якого нас вже відділяє понад двадцять років. Надзвичайний Єпископський Синод, що відбувся 1985 року, закликав усіх до того, щоб вірно слідкувати за навчанням і вказівками Собору. Можна сказати, що в них – в Соборі і Синоді – міститься те, що сам Святий Дух прагне ,,сказати Церкві“ на сучасному етапі історії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В такім ото контексті, Марійський Рік повинен би послужити до повторного і поглибленого прочитання також того, що Собор сказав про Богородицю Діву, присутню в таїнстві Христа й Церкви, до пригадання чого мали б служити роздумування, вміщені в нинішній Енцикліці. А йдеться тут не тільки про саму науку віри, але також про життя з віри – в цьому випадку, отже, про справжню „Марійську духовість", в світлі своєї Традиції, а зокрема про таку духовість, до якої нас закликає Собор(142). Марійська духовість, як і набожність, що їй відповідає, знаходять пребагаті джерела в досвіді осіб і християнських спільнот, що живуть серед різних народів і націй по всій земній кулі. З цієї точки зору, мені приємно пригадати – серед численних визнавців й учителів тієї духовості – постать святого Людвика Марії Ґріньон де Монтфорт(143), який заохочує християн посвятитись Христові через П.Д. Марію, вбачаючи в цьому успішний засіб для вірного здійснення в житті зобов'язань святого Хрищення. Треба з радістю підкреслити, що також у сучасну пору не бракує нових проявів тієї духовності й набожності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Маємо, отже, на що покликуватись і на що посилатись у контексті цього Марійського Року.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
49. Оголошений Марійський Рік розпочався в свято П'ятидесятниці, 2-го червня поточного року. Йдеться бо не тільки про те, щоб пригадати, що П.Д. Марія випередила народження Христа Господа в історії людства. Йдеться одночасно про те, щоб у світлі П.Д. Марії підкреслити, що від коли довершилось таїнство Воплочення, людська історія ввійшла в „повноту часу“, а знаком тієї повноти є Церква, та Церква, як Божий Народ, довершує паломництво до вічності за посередництвом віри серед усіх народів і націй, почавши від Дня П'ятидесятниці. Богородиця, що була присутня на початку „часу Церкви“, коли, очікуючи на Святого Духа, перебувала на молитві спільно з Апостолами й учнями свого Сина, постійно „веде перед“ у цьому паломництві Церкви через людську історію. Вона також, особливим способом, як ,,Слугиня Господня“, невпинно співпрацює з ділом спасіння, яке довершив Христос – Її Син.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так, отже, через нинішній Марійський Рік вся Церква покликана не тільки до того, щоб пригадати все, що в Її минулому свідчить про цю особливу материнську співпрацю Богородиці з ділом спасіння в Христі Господі – але також, щоб приготувати зі свого боку майбутні шляхи цієї спасенної співпраці, бо кінець другого тисячоріччя християнства відкриває неначе нову перспективу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
50. Як уже було сказано, також серед відокремлених братів не бракує таких, що виявляють належну честь Господній Матері, а зокрема серед східних християн. Це є марійське світло, скероване в напрямі екуменізму. Я, зокрема, бажаю пригадати ще, що під час Марійського Року припадає ТИСЯЧОРІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА, Великого Князя Київського (988 року), який дав початок християнству на території тодішньої Русі, а з черги, також в інших просторах східної Европи; цим шляхом за посередництвом діла євангелізації, християнство поширилось також поза Европу, аж до північних просторів азіятського континенту. Бажаємо, отже, особливо під час Марійського Року, з'єднатись в молитві з усіма, що відзначають те Тисячоріччя Хрищення, православними й католиками, відновлюючи і підтверджуючи враз із Собором почуття радості й втіхи, що „східні християни з палким запалом беруть побожну участь в культі Пресвятої Богородиці, Вседіви“(144). Та хоч ще відчуваємо наслідки того розподілу, який наступив кількадесят літ перегодом (1054 року), то все ж таки можемо сказати, що перед Христовою Матір'ю почуваємось справжніми братами й сестрами в крузі того Месіянського Народу, що покликаний, щоб бути однією Божою Родиною на землі, як я це вже сказав на початку нового року: „бажаємо потвердити оцю універсальну спадщину усіх синів і дочок цієї землі“(145).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оголошуючи Марійський Рік, я теж повідомив, що його закінчення відбудеться наступного року, в празник Успіння Пресвятої Богородиці, щоб підкреслити той ,,великий знак на небі", про який говорить Одкровення. Таким чином бажаємо також виконати звернення Собору, який дивиться на П.Д. Марію, як на „вірний знак надії й розради для Божого Люду, що бере участь у паломництві“. Своє ж звернення Собор висловлює наступними словами: „Усі християни нехай настійливо благають Матір Божу й Матір людей, щоб Вона, яка в початках Церкви спомагала Її своїми молитвами, тепер також, прославлена в небі понад усіх Святих і ангелів, щоб заступалися в спільноті всіх Святих перед своїм Сином, щоб всі народи, чи то ті, що відзначені почесним іменням християнським, чи ті, що ще не знають свого Спасителя, зібрались в мирі та згоді в одному Божому Народі, на славу Пресвятої й Нероздільної Тройці“(146).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
51. На закінчення щоденної Вечірні (у латинській Церкві) підноситься серед інших, оцей заклик Церкви, спрямований до П.Д. Марії:</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„Свята Мати Відкупителя,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Небесна Брамо завжди відкрита, морська Зірко!</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Допоможи упалому народові, коли намагається піднестись.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Ти ж бо зродила Творця свого</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">на здивування всієї природи“!</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
„На здивування всієї природи“! Ті слова антифону висловлюють здивування віри, яке супроводить таїнство Божого материнства П.Д. Марії. А, певною мірою, супроводить в серці всього сотворіння, безпосередньо ж – в серці всього Божого Люду, в серці Церкви. Якже нечувано далеко пішов Бог, Творець і Господь всього, в об'явленні себе самого людині!(147) Якже виразно переступив усі межі тієї нескінченої ,,віддалі“, яка розділяє Творця від сотворіння! Якщо залишається Він сам в собі невимовний і незбагненний, то тим більше невимовним і незбагненним є в дійсності воплочення Слова, що стало чоловіком за посередництвом Діви з Назарету.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо Він споконвіку задумував покликати людину до участі в ,,Божій природі“ (пор. 2 П. 1,4) – тоді можна сказати, що задумав подекуди її ,,обожествити“, згідно з її історичними умовами, так, що також після гріху Він готовий ,,відкупити“ цей споконвічний задум своєї любови ,,олюднення“ Сина, співістотного з Отцем. Все сотворіння, а безпосередньо людина, не може вийти із здивування стосовно цього дару, що став її участю у Святому Дусі: „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав“ (Ів. 3,16).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В центрі цього таїнства, в осередку того здивування віри стоїть П.Д. Марія. Вона, Пресвята Мати Відкупителя, перша його зазнала: „Ти зродила Творця свого, на здивування всієї природи“!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
51. Слова цього літургічного антифону висловлюють правду „великого перелому“, який для людини вчинило таїнство Воплочення. ,,Перелом“ цей належить до всієї її історії - від того початку, який відкривається в перших розділах Книги Буття, аж до остаточної межі в перспективі кінця світу, про що Ісус не виявив нам ,,дня й години“ (пор. Мт. 25,13). Це невпинний і постійний перелом між падінням і підняттям, між людиною гріху і людиною ласки та справедливості. Літургія, зокрема напередодні Різдва, стає в життєво важливому пункті цього перелому, а заразом доторкається його невпинного „сьогодні і тепер“, коли кличе: ,,допоможи народу, що впав, коли намагається піднятись!“</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ті слова стосуються до кожної людини, до громад, до народів і націй, до поколінь й епох людської історії, до нашої епохи, до Тисячоріччя, що закінчується: ,,допоможи, допоможи народу, що впав!“</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це слова, спрямовані до П.Д. Марії, „Пресвятої Матері Відкупителя“, це слова, скеровані до Христа, що через неї увійшов в історію людства. Антифон щорічно піднімається до П.Д. Марії, пригадуючи момент, коли довершився цей основний історичний перелом, що необоротно триває; перелом між ,,падінням“ і ,,підведенням“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людство довершило надзвичайні відкриття й осягнуло гідні подиву результати в ділянці науки й техніки, довершило великі діла на шляху поступу й цивілізації, і, можна сказати, останніми часами прискорило перебіг історії – а цей ґрунтовний, сказати б ,,первісний“ перелом, завжди і через все супроводить історію людини: усіх і кожної. Перелом між „упадком“ і ,,підведенням“, між смертю і життям. Є він теж невпинним закликом людських совістей, закликом усієї історичної свідомості людини: закликом прямувати давнім, а завжди новим способом, шляхом ,,неупадіння“ і шляхом ,,підведення“, якщо ми упали.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли Церква враз з усім людством, наближається до межі двох тисячоліть, вона, зі свого боку, з усією спільнотою віруючих – а воднораз з кожною людиною доброї волі – ставить оцей споконвічний виклик, висловлений словами антифона про народ, що падає, але бажає підвестись, і звертається одночасно до Відкупителя і Його Матері з закликом: ,,Допоможи!“ Бо Церква бачить – про це свідчить вищеназвана молитва – Благословенну Богородицю в спасенному таїнстві Христа й у своїй власній тайні; бачить Її глибоко вкоріненою в історію людства, в споконвічному покликанні людини, згідно з тими провидінними призначеннями, які Бог споконвіку з людиною зв'язав; бачить Її, що по-материнському присутня і бере участь в численних справах, якими сповнене сьогодні життя одиниць, сімей і народів; бачить Її як Помічницю християнського люду в невпинній боротьбі із злом, щоб не ,,впасти“, а у випадку падіння, щоб ,,підвестись“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Я палко бажаю, щоб до віднови цього бачення в серцях усіх віруючих послужили також роздумування, вміщені в цій Енцикліці!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Як Єпископ Риму, пересилаю усім, до кого призначені ці роздумування, поцілунок миру та привіт і благословення в Господі нашім Ісусі Христі. Амінь.</div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="font-size: large;">Іван Павло ІІ, Папа</span></b></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: purple;"><b><i>ПРИМІТКИ</i></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1). Пор. душп. конст. про Церкву „Світло народів“, 52 й увесь VІІІ розділ під заголовком: „Благословенна Марія Діва Богородиця в Тайні Христа й Церкви".</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2). Вислів „повнота часу“ є паралельним до споріднених висловів з Юдаїзму чи то біблійного (пор. Бт. 29,21; І Сам. 7,12; Тов. 14,5), чи позабіблійного, а зокрема з Нового Завіту (пор. Мр. 1,15; Лк. 21,24; Ів. 7,8; Еф. 1,10). З формальної точки зору, він вказує не тільки на завершення якогось хронологічного процесу, але, передусім, на момент дозрілости або сповнення якогось зокрема важливого періоду, спрямованого до здійснення якогось очікування, що через те набирає есхатологічного виміру. Спираючись на Гал. 4,4 і його змісті, ним є прихід Божого Сина, що виявляє, так би мовити, що час сповнив свою міру; це означає, що період, визначений в обітниці даній Авраамові, а також через Закон переказаний Мойсеєм, осягнув своєї вершини в тому сенсі, що Христос сповнює Божу обітницю і перевищує стародавній закон.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3). Пор. „Римський Служебник“, вступ з 8-го грудня на свято Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії; Св. Амвросій „Про Настанову Дівиці“, ХV, 9394; ПЛ 16,342; Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 68.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 58.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5). Павло VІ, Енц. „Матері Христовій“ (15 вересня 1966 р.); ААС (1966) 745-749; Апост. Напоум. „Знак Великий“ (13 травня 1967 р.): ААС 59 (1967) 465-475; Апост. Напоум. ,,Марійський культ“ (2 лютого 1974 р.): ААС/66 (1974) 113-168.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6). Старий Завіт численними способами сповіщав Тайну П. Д. Марії: пор. Св. Іван Дамаскин, Гом. на Успіння, І, 8-9: С. 103-107.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7). Пор. „Повчання Івана Павла ІІ“, VІ/2 (1983) 225 н.; Пій ІХ, Ап. Лист „Невимовний Бог“ (8 грудня 1854 р.): Пій ІХ, Всел. Архиєр., Акти, част. І, 597-599.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“ 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9). Собор Всел. Ефеський: „Декрети Вселенських Соборів“, Болонія 1973, 41-44; 59-62 (Д.С. 250-264); пор. Всел. Халдейський Собор: ц. твір 84-87 (ДС 300-303).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Світло народів“. </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">12). Пор. там же, 58.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">13). Там же, 63; пор. Св. Амвросій, Викл. Єванг. від Луки, ІІ,7: ЦСЕЛ 32/4,45; „Про настанову Діви“, ХІV, 88-89: ПЛ 16,341.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">14). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">15). Там же, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">16). ,,Відкинь світло сонця, що освічує світ: що станеться з днем? Відкинь П.Д. Марію, оту ранню морську зірку, моря такого великого і незмірного, то що залишиться, крім густого туману й тіні смерті і непроглядної темряви?“ Св. Бернард, ,,На Різдво П.Д. Марії – Проповідь про водопровід“, 6: Твори св. Вернарда, 8, 1968, 279; див. „На похвалу П.Д. Марії“, Гомілія ІІ, 17: цит. див., ІV, 1966, ч. 34.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">17). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">18). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">19). Про призначення П.Д. Марії: пор. Св. Івана Дамаскина, Гом. на Різдво, 7;10: С.Х. 80,65; Гом. на Успіння І,3: С.Х: 80,85: „Бо це Вона є Тією, що вибрана від прадавніх поколінь, силою призначення доброти Бога й Отця, який тебе (Боже Слово) зродив поза часом, не переставши бути собою і без змін, це Вона, що Тебе зродила, і кормила своїм тілом, в останніх часах...“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">20). Душп. конст. про Церкву „Світло народів“, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">21). Цей вислів має в традиції Отців Церкви обширну й різнородну інтерпретацію: пор. Оріген, Гом. на Луку, VІ,7: С.Х. 87,148; Северіян Ґабальський, „Про сотворення світу“, Бесіда VІ,10: ПГ 56,497 сл.; св. Іван Золотоустий (псевдо), „На Благовіщення Богородиці і проти безбожного Арія“: ПГ 62,765 сл.; Василій Селевкії. Бесіда 39, На Благовіщення Святішої Богородиці, 5: ПГ 85,441-446; Антіпатр з Бостри, Гом. ІІ, На Благовіщення Святішої Богородиці, 3-11: ПГ 85,1777-1783; св. Софрон Єрусалимський, Бесіда ІІ, на Благовіщення Святішої Богородиці, 17-19: ПГ 87/3,3235-3240; св. Іван Дамаскин, Гом. на Успіння, І,7: С.Х. 80,96-101; св. Єронім, Лист 65,9: ПЛ 22,628; св. Амвросій, Виклад Єванг. від Луки, ІІ,9: ЦСЕЛ 32/4,45 сл.; св. Августин, Проповідь 291,4-6: ПЛ 38,1318; Енхірідіон, 36,11: ПЛ 4О,25О; св. Петро Хризолог, Проповідь 142: ПЛ 52,579 сл.; Проповідь 143: ПЛ 52,583; св. Фульгенцій з Русп, Лист 17,VІ,12: ПЛ 65,458; св. Бернард, На Похвалу Діви Матері, Гом. ІІІ,2-3: Твори св. Вернарда, ІV, 1966, 36-38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">22). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">23). Там же, 53.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">24). Пор. Пій ІХ, Ап. Лист ,,Невимовний Бог“ (8 грудня 1854 р.): Пій ІХ Всел. Арх. Акти, частина І, 616; Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 58.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">25). Пор. Св. Герман Конт. Гом. на Благовіщення Святішої Богородиці: ПГ 98,327 сл.; св. Андрій Критський, Канон на Різдво П.Д. Марії, 4:ПГ 97,1321 сл.; На Різдво П.Д. Марії, І: ПГ 97,811 сл.; Гом. на Успіння Діви Марії 1: ПГ 97, 1067 сл.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">26). Молитвослов лат. Церкви, з 15 серпня, на свято Успіння П.Д. Марії, Гімн з І і ІІ Вечірні; Св. Петро Дам'ян, Вірші й мол. ХІ-VІІ: ПЛ 145,934.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">27). „Божественна Комедія“, Рай“, ХХХІІІ, І; пор. Молитвослов (Лат. Церкви), Субота на честь П.Д. Марії, Гімн ІІ з Молитви читань.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">28). Пор. Св. Августин, Про Святе Дівицтво, ІІ, 3: ПЛ 4О,398; Проповідь 25,7: Пл 46,937.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">29). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">30). Це класична тема, яку вже виклав св. Іреней: „І так, як через неслухняну діву людина була вражена й скинута, та померла, так само через Діву, слухняну Божому Слову, людина, відроджена за посередництвом життя, отримала життя... Тому, що було це річчю гідною і справедливою... щоб Єва „наново була піднесена“ в П.Д. Марії, щоб Діва, яка стала покровителькою дівиць, розсіяла й знищила дівочий непослух через дівочий послух“: Виклад апост. науки, 33: С.Х. 62,83-86; пор. також Проти єретиків, V,19,І; С.Х. 153,248-250.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">31). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">32). Там же, 5; пор. душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 56.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">33). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву „Світло народів“, 56.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">34). Там же, 56.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">35). Пор. там же, 53; Св. Августин, Про Святе Дівицтво, ІІІ,3: ПЛ 40,398; Проповідь 196, І: ПЛ 38,1О19; Про відпущення гріхів, І, 29,57: ПЛ 44,142; Проповідь 25,7: ПЛ 46, ч. 937; св. Лев Великий, Трактат 21, Про Різдво Господнє, І: ССЛ 138,86.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">36). Пор. „Дорога на Гору Кармель“, ІІ, розд. 3,4-6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">37). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву „Світло народів“, 58.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">38). Там же, 58.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">39). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">40). Про участь, чи „співстраждання“ П.Д. Марії в смерті Христовій: пор. Св. Вернард, „Проповідь на Неділю попразд. Успіння, 14: Твори св. Вернарда, V, 1968,273.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">41). Св. Іреней „Проти єретиків“, ІІІ, 22,4: СХ. 211,438-444; пор. Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 56, примітка 6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">42). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 56 і Отці там цитовані в примітках 8 і 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">43). „Христос є правдою, Христос є тілом: Христос в умі П.Д. Марії, Христос тілом в лоні П.Д. Марії“: Св. Августин, проповідь 25, (Невидані проп.), 7: ПЛ 46,938.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">44). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 60.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">45). Там же, 61.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">46). Там же, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">47). Відомими є слова Орігена, який пише ось так про присутність П.Д. Марії і Йоана на Голготі: „Євангелії є первоцвітом всього Святого Письма, а Євангелія Івана є першим серед Євангелій: ніхто не міг би пізнати його значення, коли б не поклав голови на грудях Ісуса і не отримав від Нього П.Д. Марію як Матір“. Коментар на Івана, І,6: ПГ 14,31; пор. св. Амвросій, Виклад Єванг. від Луки, Х, 129-131: ЦСЕЛ 32/4, ч. 504.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">48). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 54 й 53; цей останній соборовий текст цитує св. Августина „Про Святе Дівицтво“, VІ, ПЛ 40,399.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">49). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">50). Пор. св. Лев Великий, Трактат, 26 „Про Різдво Господнє“, 2: ССЛ 138,126.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">51). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">52). Св. Августин, „Про місто Боже“, ХVІІІ, 51: ССЛ 48,650.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">53). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">54). Там же 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">55). Там же 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">56). Там же 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">57). Там же 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">58). Там же 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">59). Там же 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">60). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, дущп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">61). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">62). Пор. там же, 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">63). Там же, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">64). Там же, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">65). Там же, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">66). Там же, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">67). Там же, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">68). Там же, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">69). Пор. „Римський Служебник“, слова посвячення чаші в Євхаристійних молитвах.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">70). Собор Всел. Ват. ІІ, конст. про Церкву, „Світло народів“, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">71). Там же, 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">72). Там же, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">73). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, Декрет про екуменізм, „Відновлення єдності“, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">74). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 68,69. Про Найсвятішу Діву Марію, яка підтримує єдність християн і про культ П.Д. Марії на Сході, пор. Лев ХІІІ, Енц. „Помічниця народу“ (5 вересня 1895 р.): Акти Лева, ХV,300-312.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">75). Пор. Собор всел. Ват. ІІ, Декрет про екуменізм, „Відновлення єдності“, 20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">76). Пор. там же, 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">77). Там же, 14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">78). Там же, 15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">79). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 66.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">80). Собор Всел. Халдейський, ,,Окреслення віри: Декрет Вселенських Соборів, Болонія, 19733, 86 (ДС 301).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">81). Пор. Weddаѕе Маrуаm., (Прослава Марії), яка становить продовження Ефіопського Псалтиря і вміщує гімн й молитви до П.Д. Марії на кожний день тижня. Пор. також Маtѕhаfа Кіdanа Меhrat (Книга Союзу Милосердя); належиться підкреслити, як вельми складають честь П.Д. Марії в етіопській Літургії.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">82). Пор. св. Єфрем, Гімн про Різдво: Сирійські Письменники, 82, ЦСЦО 186.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">83). Пор. св. Григорій з Нарек, Книжка молитов; СХ. 78,160-163; 428-432.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">84). Пор. Собор Всел. Нікейський, ІІ: Декрети Вселенських Соборів, Болонія 19733 135-138 (ДС 600-609).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">85). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">86). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, Декрет про екуменізм, Відновлення єдності, 19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">87). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">88). Там же, 9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">89). Слова ,,Величання“, як відомо, включають різні цитати із Старого Завіту або до них нав'язують.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">90). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">91). Пор. наприклад св. Юстина, „Діялог з Трофином юдеєм“, 100: Отто ІІ, 358; св. Іреней, „Проти Єретиків“, ІІІ,22,4:СХ. 211, 439-445; Тертульян, „Про Тіло Христове“, 17,4-6: ССЛ 2, ч. 904.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">92). Пор. св. Епіфаній, Панаріон, ІІІ,2, Єрет.78,18: ПГ 42, 727-730.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">93). Конґреґація Науки Віри, „Інструкція про християнську свободу й визволення" (22 березня 1986 р.), 97.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">94). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 60.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">95). Там же, 60.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">96). Пор. слова про посередництво „До Посередника" св. Вернарда, „Проповідь на неділю попразденства Успіння", 2: Твори св. Вернарда, V, 1968, 263. П.Д. Марія, як чисте дзеркало переказує Синові всю хвалу і честь, якої зазнає: Той же, „На Різдво П.Д. Марії Проповідь“ – про водопровід, 12: цит. вид., 283.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">97). Пор. Всел. Соб. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">98). Там же, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">99). Там же, 61.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">100). Там же, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">101). Там же, 61.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">102). Там же, 61.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">103). Там же, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">104). Там же, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">105). Там же, 62. Також у своїй молитві Церкву визнає і славить „материнське завдання” П.Д. Марії: завдання ,,заступництва й пробачення, покровительства й ласкавості, єднання і спокою“ (див. вступ до Літургії П.Д. Марії, Матері й Посередниці ласк, в „Збірнику Служб Божих до П.Д. Марії“, вид. 1987 р., І, 120).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">106). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">107). Там же, 62; пор. св. Іван Дамаскин, гом. на Успіння, І,11; ІІ,2,14; ІІІ,2,: СХ. 8О,111; 127-131; 157-161; 181-185; св. Вернард, „Проповідь на Успіння П.Д. Марії“, 1-2: Твори св. Вернарда, 8,1968,228-238.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">108). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 59; пор. Пій ХІІ, Ап. Конст. ,,Найщедріший Бог“, (1 листопада, 1950 р.): ААС 42 (1950) 769-771; св. Вернард представляє П.Д. Марію заглиблену в сяєві слави Сина: ,,Проповідь на Неділю Попразд. Успіння“, 3; Твори св. Вернарда, 8,1968,263.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">109). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 53.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">110). Відносно до цього особливого аспекту посередництва П.Д. Марії, як Тієї, Яка випрошує милосердя в „Сина Судді“, пор. св. Вернард, „Проповідь на Неділю Попразд. Успіння“, 1-2: Твори св. Вернарда, 8, 1968,262; Лев ХІІІ, Енц. „В Місяці</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">жовтні“ (22 вересня 1891 р.): Акти Лева, ХІ, 299-315.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">111). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">112). Там же, 59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">113). Там же, 36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">114). Там же, 36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">115). На тему П.Д. Марії Цариці, пор. св. Іван Дамаскин: Гом. на Різдво, 6; 12; Гом. на Успіння, 1,2, 12,14; ІІ, 11; ІІІ, 4: СХ.80, ч. 59; ч. 77; ч. 83; ч. 113;117; ч. 151; 189-193.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">116). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">117). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">118). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">119). Там же, 66.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">120). Пор. св. Амвросій, „Про Настанову Дівиці“, ХІV, 88-89: ПЛ 16, 341; св. Августин, Проповідь 215,4: ПЛ 38,1074; „Про Святе Дівицтво“, ІІ,2; V,5; VІ,6: ПЛ 40, 398-399; ,,Проповідь“ 191, ІІ,3: ПЛ 38, ч. 1010-1011.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">121). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, ,,Світло народів“, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">122). Там же, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">123). Там же, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">124). Там же, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">125). Там же, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">126). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 8; св. Бонавентура, Коментар на Євангеліє від Луки, До ясних вод, VІІ,53; ч. 40, 68, ч. 109.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">127). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">128). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">129). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">130). Як відомо, в грецькому тексті вислів ,,Еіс та ідіа“ має ширше значення, ніж прийняття учнем П.Д. Марії тільки в значенні приміщення й гостинності в його домі; визначає радше ,,спільноту життя“, що установлюється між тими двома особами, силою слів вмираючого Христа: пор. св. Августин, Трактат на Євангеліє від Івана, 119,3: ССЛ 36,659: „Взяв Її з собою, не до свого майна, бо нічого власного він не мав, але під свою опіку, яку виконував з повною відданістю“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">131). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 62.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">132). Там же, 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">133). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“, 22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">134). Пор. Павло VІ, проповідь дня 21 листопада 1964 р.: ААС 56 (1964) 1015.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">135). Павло VІ, Урочисте Визнання Віри, (30 червня 1968 р.), 15: ААС 60 (1968) ч. 438.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">136). Павло VІ, Проповідь 21 листопада 1964 р.: ААС 56 (1964) 1015.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">137). Там же, 1016.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">138). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“, 37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">139). Пор. св. Вернард, Проповідь на Неділю Попразд. Успіння, твори св. Вернарда, V, 1968, 262-274.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">140). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 65.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">141). Пор. Енц. „Блискучий вінець“ (8 вересня, 1953 р.;: ААС 45(1953) 577-592. Пій Х Енциклікою „До того дня“ (2 лютого 1904 р.), з нагоди 50-річчя догми про Непорочне Зачаття П.Д. Марії, оголосив кількамісячний Надзвичайний Ювілей: Пій Х Всел. Архиєр. Акти І,147-166.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">142). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 66-67.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">143). Пор. св. Людвик Марія Ґріньон де Монфорт, „Трактат про справжню набожність до Найсвятішої Діви Марії“, ІІ вид. Роста (Турин), ч. 120,91. Слушно можна поставити поруч цього святого постать св. Альфонса Марії де Ліґорі, якого двохсотні роковини смерті припадають цього року; пор. серед його творів „Прославлення П.Д. Марії“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">144). Собор всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 69.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">145). Проповідь дня 1 січня 1987 р.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">146). Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву, „Світло народів“, 69.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">147). Пор. Собор Всел. Ват. ІІ, душп. конст. про Боже Об'явлення, „Слово Господнє“, 2: „Через те, отже, об'явлення невидимий Бог в надмірі своєї любові звертається до людей, як до приятелів, і спілкується з ними, щоб запросити їх до спільності з собою і прийняти їх до неї“.</span></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
УКРАЇНСЬКА ДУХОВНА БІБЛІОТЕКА </div>
<div style="text-align: center;">
ОО. ВАСИЛІЯН</div>
<div style="text-align: center;">
Рим - Нью Йорк - Торонто - Прудентопіль - Апостолес</div>
<br />
ВИДАВНИЦТВО: ОО Василіян – Торонто – 1989 – Рим<br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2aHRpYXdILVZEaDg" target="_blank">(pdf+ocr,346st.,ukr,42,4Mb)</a><br />
<br />
<b>a також в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2RThCdER1cVI2Q1k" target="_blank">(djvu+ocr,348st.,ukr,2,83Mb)</a><br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЧИТАТИ On-Line:</span></span> Збірку енциклік Св. Івана Павла ІІ, 1979-1987: </b><br />
<br />
<span style="color: #cc0000;">1. <a href="http://katekhytyka-6.blogspot.com/2017/12/redemptor-gominis-1979.html" target="_blank">REDEMPTOR GOMINIS</a> - ВІДКУПИТЕЛЬ ЛЮДИНИ (1979)<br />2. <a href="http://katekhytyka-6.blogspot.com/2017/12/dives-in-misericordia-1980.html" target="_blank">DIVES IN MISERICORDIA</a> - БОГ БАГАТИЙ МИЛОСЕРДЯМ (1980)<br />3. <a href="https://katekhytyka-6.blogspot.com/2017/12/laborem-exercens-1981.html" target="_blank">LABOREM EXERCENS</a> - З ПРАЦІ СВОЄЇ (1981)<br />4. <a href="http://katekhytyka-6.blogspot.com/2018/01/apostoli-slavorum-1985.html" target="_blank">APOSTOLI SLAVORUM</a> - АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН (1985)<br />5. <a href="http://katekhytyka-6.blogspot.com/2018/01/dominum-vivificantem-1986.html" target="_blank">DOMINUS VIVIFICANS</a> - ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО (1986)<br />6. MATER REDEMPTORIS - МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ (1987)</span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>REDEMPTORIS </b><b><b>MATER</b> - «МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ» (1987). </b></div>
<div style="text-align: justify;">
ШОСТА, остання з черги, від збірки шести енциклік, набрана з потреби дещо раніше за попередні, для перегляду On-line... </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i>(У цих українських перекладах енциклік зроблено незначне редагування тексту з метою осучаснення правопису української мови, усунено технічні й граматичні помилки, збільшено відступ між абзацами, а також, для зручності читання та цитування, "підсвічено" кольорами назви, заголовки й розділи...)</i></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-85159578380060888622018-01-09T02:12:00.001-08:002018-01-09T02:50:26.210-08:00Енцикліка DOMINUM VIVIFICANTEM, св. Івана-Павла ІІ, Папи Римського (1986)<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><span style="font-size: x-large;"><b>DOMINUM VIVIFICANTEM</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0XtUi5X704WxqjYYIJSFueCFxhSpQN3TIMRaHFwc0pU6bovbOdP59fEbtJdjKdLvV7OwriHvnySivi10kGZGkli_tD1narcPQ4DD8nSbisH4V1BZtVtzW3c7EnnGIe598gR4HQoOiwEg/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh0XtUi5X704WxqjYYIJSFueCFxhSpQN3TIMRaHFwc0pU6bovbOdP59fEbtJdjKdLvV7OwriHvnySivi10kGZGkli_tD1narcPQ4DD8nSbisH4V1BZtVtzW3c7EnnGIe598gR4HQoOiwEg/s640/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="444" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ЕНЦИКЛІКА ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><b>ІВАНА ПАВЛА ІІ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: large;"><span style="color: red;"><b>«ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО»</b></span></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYQNH0gaI0DiIwjwI1cQDMez8rboWXCwvY12EvX6egPg_KWkXlp2tpy331eObzeylGW4EcUBIEuOpbLFoGunwUhRI5a4K_Lwlz2_y5nDZErQzhN3dmhfqALj5ihb6ARPqT-jixlxJ6MEE/s1600/DOMINUM-VIVIFICANTEM_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1221" data-original-width="827" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEhYQNH0gaI0DiIwjwI1cQDMez8rboWXCwvY12EvX6egPg_KWkXlp2tpy331eObzeylGW4EcUBIEuOpbLFoGunwUhRI5a4K_Lwlz2_y5nDZErQzhN3dmhfqALj5ihb6ARPqT-jixlxJ6MEE/s640/DOMINUM-VIVIFICANTEM_02.jpg" width="432" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #38761d;"><b>про Святого Духа в житті Церкви й світу</b></span></div>
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrKWTT7JxVY9oyXUBWqoa5Jbz9UZ6HzvSHDwW0vubAuirEID7MRHlNOzXJLMHwf120wQono6LYAhN9bQmcPWeBRXHGy-y4eURdxF7WwLL2MErIaa1FzQ1jYNhyphenhyphenJCkShUkVb_GOqvWpgqo/s1600/DOMINUM-VIVIFICANTEM_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="633" data-original-width="392" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgrKWTT7JxVY9oyXUBWqoa5Jbz9UZ6HzvSHDwW0vubAuirEID7MRHlNOzXJLMHwf120wQono6LYAhN9bQmcPWeBRXHGy-y4eURdxF7WwLL2MErIaa1FzQ1jYNhyphenhyphenJCkShUkVb_GOqvWpgqo/s1600/DOMINUM-VIVIFICANTEM_01.jpg" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>Преподобні Брати, дорогі Сини й Дочки,</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>привіт Вам і Апостольсъке Благословення</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ВСТУП</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
1. – Церква ісповідує свою віру в Святого Духа, як Того, що є „Господом Животворящим“. Вона це вчиняє словами Символу Віри, званого Нікейсько-констянтинопільським від імені двох Соборів – Нікейського (325 р.) і Константинопільського (381 р.), – на яких він був укладений і проголошений. Там же додається, що Святий Дух „говорив через пророків“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це ті слова, що їх Церква прийняла із самого джерела своєї віри – Ісуса Христа. Справді бо, згідно з Євангелією святого Івана, Святий Дух був нам даний з новим життям, як сповістив і обіцяв Ісус урочистого свята Кучок: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! Хто вірує в мене, як каже Писання, то ріки води живої з нутра його потечуть“(1). Євангелист подає: „Так Він про Духа казав, що Його мали прийняти ті, які увірували в Нього“(2). Символ води, схожість води знайшла свій вираз також у розмові з Самарянкою, коли Христос говорить про „джерело такої води, яка струмує в життя вічне“(3), і в розмові з Никодимом, в якій заявляє необхідність нового народження „з води та Духа”, щоб увійти у Царство Боже“(4).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, Церква, навчена словом Христа, черпаючи з досвіду П'ятидесятниці та з власного апостольського досвіду, від самих початків проголошує свою віру в Святого Духа, як у Того, що подає життя, через Якого незбагненний Триєдиний Бог уділяється людям, прищеплюючи їм запоруку вічного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
2. – Цю віру, постійно ісповідувану Церквою, треба завжди оживлювати й поглиблювати в свідомості Народу Божого. В останньому сторіччі це зроблено багато разів: від Льва ХІІІ, що видав Енцикліку „Божого 3авдання“ (1897 р.), повністю присвячену Святому Духові, до Пія ХІІ, який в Енцикліці ,,Таїнственного Тіла" (1943 р.) звернувся до Святого Духа, як до життєдайного джерела Церкви, в якій Він діє в єдності з Головою Таїнственного Тіла, Христом(5); до Вселенського Собору Ватиканського ІІ, який заторкує потребу оживлення вчення про Святого Духа, як це підкреслив Павло VІ: „Після христології, а особливо еклезіології Собору, повинні наступати нові дослідження й новий культ про Святого Духа, власне як необхідне доповнення вчення Собору“(6).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак в нашій добі ми знову покликані відвічною і завжди новою вірою Церкви, щоб наблизитися до Святого Духа як Того, що подає життя. З допомогою і заохоченням приходить нам також спільна спадщина з Східними Церквами, які вірно зберегли надзвичайні багатства вчення Отців про Святого Духа. З тієї причини можемо також сказати, що однією з найважливіших церковних подій останніх років була 1600 річниця І Вселенського Константинопільського Собору, одночасно відзначена в Константинополі й у Римі під час П'ятидесятниці 1981 року. Тоді, під час роздумування про таїнство Церкви, ми краще пізнали Святого Духа, як Того, що вказує шляхи, які ведуть до єдності християн; що більше, як найголовніше джерело тієї єдності, що походить від самого Бога, і яку святий Павло висловив особливими словами, якими дуже часто розпочинається євхаристійна літургія: „Благодать Господа нашого Ісуса Христа й любов Отця та причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами“(7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від цього заклику, якоюсь мірою, взяли початок і натхнення попередні Енцикліки ,,Відкупитель Людини“ і „Багатий Милосердям“, в яких прославляється діло нашого спасіння, що його довершив Син, посланий Отцем у світ, ,,щоб ним світ спасти“(8), і ,,щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця“(9). З цього самого заклику зроджується оця Енцикліка про Святого Духа, Який походить від Отця і Сина, Який з Отцем і Сином приймає поклін і прославлення: як Божа особа, Він перебуває в осередку християнської віри і є джерелом та динамічною силою обновлення Церкви(10). Вона походить з глибини спадщини Собору. Справді бо, соборні тексти, задля їхнього вчення про Церкву саму в собі й про Церкву в світі, заохочують нас дедалі більше проникнути в таїнство Триєдиного Бога, йдучи шляхом Євангелія, Писань Святих Отців, Літургії: до Отця – через Сина – в Святому Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином Церква відповідає також на деякі глибокі прагнення, які читає в серцях сучасних людей: як потребу повного відкритгя Бога в Його надприродній дійсності безмежного Духа, як Його Христос представляє Самарянці; потреба поклонятися Йому „в дусі й правді“(11); надія знайти в Ньому таємницю любові й сили „нового сотворіння“(12): так, власне Він є Той, що дає життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква відчуває покликання до посланництва звіщати Святого Духа, коли вона разом з сім'єю всіх людей наближається до кінця другого тисячоріччя після Христа. На тлі неба й землі, які ,,проминають“, вона добре знає, що ,,слова, які не проминають(13), набувають особливої вимовності. Це Христові слова про Святого Духа, невичерпне джерело ,,води, яка струмує в життя вічне“(14), як правда і як спасенна благодать. Церква бажає роздумувати над цими словами, бажає проголосити ці слова для віруючих і для всіх людей під час приготувань до урочистих святкувань великого Ювілею – який своєчасно буде оголошений – щоб відзначити перехід від другого до третього Тисячоріччя християнства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Очевидно, ці міркування не наміряють повністю вичерпати таку пребагату доктрину про Святого Духа, ані подавати конкретні розв'язки якогось дотепер відкритого питання: вони мають на головній меті спричинитися до зросту усвідомлення в Церкві, що „Дух Святий покваплює її до співпраці, щоб успішно сповнився Божий замисел, який вчинив Христа джерелом спасіння для всього світу“(15).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ПЕРША</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДУХ ОТЦЯ І СИНА, ДАНИЙ ЦЕРКВІ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Обітниця й об'явлення Ісуса на Тайній Вечері</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
3. – Коли для Ісуса наближався час покинути цей світ, Він оповістив Апостолам „іншого Утішителя“(16). Євангелист Іван, що був там присутній, пише, що під час пасхальної Вечері, напередодні Своїх страждань і смерті, Ісус звернувся до них такими словами: ,,Все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився... І проситиму я Отця, і дасть Він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки“(17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Власне цього Духа Істини Ісус називає ,,Параклітос“, а ,,Параклітос“ означає ,,Утішитель“, а також „Заступник“, або ,,Оборонець“. Він каже, що це ,,інший“ Утішитель, тобто другий, бо Він сам, Ісус Христос, є першим Утішителем”, носієм і давцем Доброї Новини. Святий Дух приходить після Нього і задля Нього, щоб продовжувати в світі, через Церкву, діло Доброї Новини спасіння. Про те продовження свого діла Святого Духа Ісус кількаразово згадує в тій самій своїй прощальній промові, підготовляючи Апостолів, зібраних на Тайній Вечері, до свого відходу через страждання й смерть на Хресті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова, до яких будемо тут відкликатися, містяться в Євангелії Івана. Кожне з цих слів додає якогось нового змісту до цього оповідання й обітниці. Водночас вони внутрішньо пов'язані між собою не тільки в перспективі таїнства Отця, Сина й Святого Духа, яке, мабуть, в ніякому іншому місці Святих Писань не знаходить такого особливого вислову, як саме тут.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
4. – Зараз після вищезгаданого оповідання Ісус додає: „А Утішитель, Святий Дух, якого Отець зішле в моє ім'я, Той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам“(19). Святий Дух, отже, буде Утішителем апостолів і Церкви, як завжди присутній посеред них – хоч і невидимий – як учитель тієї ж Доброї Новини, що її звістив Христос. Оте ,,навчить“ і ,,нагадає“ означає не тільки, що Він, властивим собі способом, буде спонукувати до поширення Євангелія спасіння, але також буде допомагати, щоб правильно зрозуміти значення змісту Христової благодаті; Він буде запевняти тривалість та ідентичність розуміння серед змінливих умов і обставин. Святий Дух, отже, вчинить, що в Церкві буде перебувати та сама Істина, яку Апостоли прийняли від свого Вчителя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
5. – В проповідуванні Доброї Новини Апостоли будуть особливим способом з'єднані з Святим Духом. Ось що далі мовить Ісус: „Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух Істини, який від Отця походить, то Він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку“(20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Апостоли були безпосередніми наочними свідками. Вони ,,чули“ і „бачили власними очима“, вони ,,оглядали“, а навіть ,,доторкалися власними руками“ Христа, як про те висловлюється в іншому місці той же євангелист Іван(21). Оте їхнє людське, наочне та ,,історичне“ свідчення про Христа відноситься до свідчення Святого Духа: „Він і свідчитиме за мене“. У свідченні Святого Духа Істини людське свідчення Апостолів знайде свою найвищу підтримку. А згодом в Ньому також знайде внутрішню основу свого продовжування серед наступаючих після них протягом віків поколінь учнів та ісповідників Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли ж сам Ісус Христос є найвищим і найповнішим об'явленням Бога людству, то свідчення Святого Духа вчиняє точним переказ об'явлення в повчанні й творах Апостолів(22), і є для цього переказу натхненням та забезпечує його, тоді як свідчення Апостолів запевнює йому людський вислів у Церкві і в історії людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
6. – Це виявляється також із дальшого Іванового тексту, що є у тісному зв'язку із змістом і наміром вищезгаданого оповіщення й обітниці: „Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. Тож коли зійде той, Дух Істини, Він і наведе вас на всю правду, – Він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане“(23).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В попередніх словах Ісус представляє Утішителя, Духа Істини, як Того, що ,,навчить“ і ,,нагадає“ і як Того, що ,,свідчитиме за Нього”. Тепер же каже про Нього: „Він наведе вас на всю правду“ тому, що Апостоли ,,не перенесли б нині“, а воно відноситься до приниження Христа в стражданнях і смерті на хресті, яка тоді, коли Він промовляв, була вже дуже близько.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Однак потім стає ясним, що те ,,наведе на всю правду“ відноситься, не тільки до „спокуси Хреста", але до всього того, що Христос „робив і навчав“(24). Справді бо, таїнство Христа в своїй суцільності вимагає віри, бо це власне вона впроваджує людину в дійсність об'явленого Таїнства. Оте „навести на всю правду“ здійснюється, отже, у вірі й через віру, а це є діло Духа Істини та плід Його дії в людині. Дух Святий повинен бути в тому найвищим провідником людини, світлом людського духа. Це відноситься до Апостолів, що з початку були наочними свідками, а потім мали нести всім людям звістування того, – що Христос „робив і навчав“, а особливо Його Хреста й Його Воскресіння. В далекосяглій перспективі це відноситься також до всіх поколінь учнів та ісповідників Учителя, які мають прийняти з вірою та плідно ісповідувати таїнство Божої дії в історії людства, таїнство об'явлення, яке пояснює остаточний сенс цієї історії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
7. – Отак то між Святим Духом і Христом існує найтісніша єдність у ділі спасіння, згідно з яким Дух діє в історії людини як „інший Утішитель“, забезпечуючи тривале передання і поширення Доброї Новини, яку об'явив Ісус з Назарету. Завдяки тому, у Святому Дусі Утішителеві, який в таїнстві та діяльності Церкви постійно продовжує історичну присутність Відкупителя на землі і Його спасенне діло, ясніє слава Христа, як про це свідчать наступні слова Іванового запису: „Він (тобто Дух) мене прославить, бо з мого візьме і звістить вам“(25). Ці слова ще раз підтверджують те все, що було сказано попередньо ,,навчить... нагадає,.. свідчитиме...“. Найвище й найповніше самооб'явлення Бога, довершене в Христі, засвідчене проповіддю Апостолів, буде далі об'являтись у Церкві посланництвом невидимого Утішителя: Духа Істини. Як тісно це посланництво буде пов'язане з посланництвом Христа, якою повнотою воно звершуватиме посланництво Христа, зміцнюючи й розвиваючи в історії свої спасенні плоди, це визначується словом ,,взяти“: ,,з мого візьме і звістить вам“, щоб таким чином пояснити слово ,,взяти“, унаявнюючи Божу й триєдину єдність джерела, Ісус додає: ,,Усе, що Отець має – моє. Тим-то й сказав я вам, що Він з мого візьме і звістить вам“(26). Беручи з ,,мого“, тим самим ,,бере“ з того, що має Отець.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В світлі того ,,візьме“, отже, можна пояснити також інші слова про Святого Духа, які сказав Ісус на Тайній Вечері перед Пасхою, як от: „Ліпше для вас, щоб я відійшов, бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас. І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді“(27). Але до цих слів нам доведеться ще окремо повернутись.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. Отець, Син і Святий Дух</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Особливістю Іванового тексту є те, що Отець, Син і Святий Дух виразно названі як Особи, перша відмінна від другої й третьої, а ті одна від одної. Ісус говорить про Духа Утішителя, часто вживаючи особового займенника ,,Він“, а водночас, в прощальній промові, виявляє зв'язки, що взаємно єднають Отця і Сина й Утішителя. Так ото, ,,Дух... який від Отця походить“(28), і Отець, що ,,дає“ Духа(29). Отець ,,посилає“ Духа в ім'я Сина(30), і Дух ,,свідчить“ про Сина(31). Син просить Отця, щоб послав Духа Утішителя(32), – але також, у зв'язку із своїм відходом через Хрест, заявляє і обіцяє: ,,Якщо ж відійду – пришлю його до вас“(33). Отож, Отець посилає Святого Духа владою Свого батьківства, як послав Сина(34). Одночасно посилає Його завдяки відкупленню, що його довершив Христос – і в цьому значенні Святий Дух посланий також Сином: ,,Пришлю його до вас“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тут слід відмітити, що, коли всі інші обітниці, зроблені під час Тайної Вечері, що звіщали прихід Святого Духа після відходу Христа, то передвіщення, що міститься в тексті св. Івана, виразно також підкреслює зв'язок і залежність, сказати б, причинного характеру між першою і другою появою: „Якщо ж відійду – пришлю його до вас“. Святий Дух прийде, коли Христос відійде через Хрест: прийде не тільки в послідовності, але з причини відкуплення, довершеного Христом, з волі й силою Отця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
9. – Отак у пасхальній прощальній промові знаходимось на вершині об'явлення Триєдиного Бога. Водночас же знаходимось на початку остаточних подій і найпіднесеніших слів, які остаточно висловлюють місійне посланництво, скероване до Апостолів, а через них до Церкви: ,,Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи“, посланництво, яке вміщає в собі триєдину формулу хрищення: ,,Христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа“(35). Ця формула виявляє внутрішнє таїнство Бога, Божого життя. Це життя – це Отець, Син і Святий Дух – Божа єдність Пресвятої Тройці. Останню промову Ісуса можна вважати особливою підготовкою до цієї тринітарної формули, в якій висловлюється силу Тайни, яка вчиняє учасниками життя Триєдиного Бога, бо подає освятну ласку, як надприродний дар людині. За допомогою цієї ласки людина покликана і стає ,,здатною“ брати участь в невимовному Божому житті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
10. – В своєму внутрішньому житті Бог, це ,,любов“(36), любов істотна, спільна трьом Божим Особам: особова любов – Дух Святий, як Дух Отця і Сина, тому Він ,,досліджує глибини Божі“(37), як Любов – дар несотворений. Можна сказати, що в Святому Дусі внутрішнє життя Триєдиного Бога стає повним даром, обміном взаємної любові між трьома Божими Особами, і що в Святому Дусі Бог ,,існує“ у виді дару. Дух Святий є особовим виразом такого давання самого себе того буття-Любові(38). Він є ОсобоюЛюбов'ю. Він є Особою-Даром. Маємо тут незглибиме багатство дійсності й невимовне поглиблення поняття Особи в Бозі, що його можемо пізнати тільки завдяки Об'явленню.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Водночас Святий Дух, як співістотний Отцеві й Синові в Божестві, є Любов'ю і Даром (несотвореним), з якого, як з джерела (Fonѕ vivuѕ) випливає кожне дарування для сотворінь (дар сотворений): обдарування існуванням всіх речей через сотворення; дарування людини ласкою в усьому спасенному Божому замислі. Як пише Апостол Павло: „Любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний“(39).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Бог дається на спасіння в Святому Дусі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
11. – Остання промова Христа під час Тайної Вечері особливим способом відноситься до того ,,дарування“ і ,,віддання“ Святого Духа. В Євангелії Івана виявляється найглибша ,,логіка“ таїнства Спасіння, відвічних задумів Бога, що є невимовною Єдністю спілкування Отця, Сина і Святого Духа. Це Божа ,,логіка“, яка від Таїнства Пресвятої Тройці веде до таїнства Відкуплення світу в Ісусі Христі. Відкуплення, здійснене Сином у вимірах земної історії людини – здійснене Його ,,відходом“ через Хрест і Воскресіння – було одночасно в усій своїй спасенній силі передане Святому Духові, як Тому, що ,,з мого прийме“(40). Слова Іванового тексту вказують, що згідно з Божим задумом, ,,відхід“ Христа становить необхідну умову ,,послання“ і приходу Святого Духа, але вони також одночасно вказують на новий початок спасенного спілкування Бога в Святому Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
12. – Це новий початок у відношенні до першого, й одночасно первісного початку спасенного Божого дарування Себе самого, що сполучається із самим таїнством Сотворення. Ось що читаємо вже в перших словах Книги Буття: ,,На початку сотворив Бог небо й землю... і Дух Божий (ruah Elohim) ширяв над водами“(41). Це біблійне поняття сотворення означає не лише покликання до існування самого буття всесвіту, тобто обдарування існуванням, але це також означає присутність Божого Духа при сотворенні, тобто початок спасенного Божого дарування Себе самого тому, що Він сотворив. А це передусім відноситься до людини, яку Він сотворив на Свій образ і подібність: ,,Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу“(42). ,,Сотворімо“: чи можна отже думати, що множина, яку тут уживає Творець, говорячи про Себе, до якоїсь міри вже піддає думку про Таїнство Пресвятої Тройці, присутність Тройці в ділі сотворення людини? Читач християнин, який уже знає про об'явлення цього таїнства, може знайти його відгук також у тих словах. В кожному випадку, контекст Книги Буття дозволяє нам спостерегти в сотворенні людини сам початок спасенного Божого дарування Себе самого мірою „образу і подібності“ до Себе, що Він подав людині.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
13. – Здається, отже, що слова Ісуса, які Він сказав в Своїй останній промові, треба розуміти у відношенні до того так далекого, але одночасно первісного й основного ,,початку“, про який знаємо з Книги Буття. „Коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю Його до вас“. Подаючи Свій ,,відхід“, як умову ,,приходу“ Утішителя, Христос з'єднує новий початок спасенного Божого дарування Себе самого людям в Святому Дусі з таїнством Відкуплення. Це, отже, новий початок, передусім тому, що між першим початком і всією історією людини – починаючи від первородного упадку – вмішався гріх, що ставить опір присутності Божого Духа в сотворіннях, а особливо є ставленням опору спасенному Божому даруванню Себе самого. Пише св. Павло, що власне через гріх ,,сотворіння було підпорядковане суєті... понині стогне і страждає у тяжких муках... та нетерпляче очікує виявлення синів Божих“(43).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
14. – Тому Ісус Христос на Тайній Вечері мовив: ,,Ліпше для вас, щоб я відійшов. Коли ж відійду – пришлю його до вас“(44). ,,Відхід“ Ісуса через Хрест, – має силу Відкуплення, а це також означає нову присутність Духа Божого в сотворінні: новий початок Божого дарування Себе самого людині в Святому Дусі – „А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває Авва, Отче!" – напише Ап. Павло в Листі до Галатів“(45). Дух Святий ,,це Дух Отця“, як свідчать слова прощальної промови Ісуса на Тайній Вечері. Він водночас є Духом Сина: є Духом Ісуса Христа, як свідчили апостоли, зокрема Павло з Тарсу(46). Посилаючи цього Духа ,,в серця наші“, починається здійснювати оте, що ,,сотворіння нетерпляче очікує“, як читаємо в Листі до Римлян.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дух Святий приходить ціною ,,відходу“ Христа. Якщо ж цей ,,відхід“ викликає смуток Апостолам(47), а той смуток мав досягти своєї вершини під час страждань і смерті у Велику П ятницю, то в свою чергу ,,журба ваша в радощі обернеться“(48). Справді бо, Христос включає в свій спасенний ,,відхід“ славу воскресіння і вознесіння до Отця. Тим-то смуток, просвічений радістю, припадає Апостолам в рамках ,,відходу“ їхнього Вчителя, отже ,,потрібний“ відхід, бо завдяки йому, мав прийти інший ,,Утішитель“(49). Ціною Хреста, яким довершується відкуплення, силою всього пасхального таїнства Ісуса Христа, Святий Дух приходить, щоб від дня П'ятидесятниці перебувати з Апостолами, залишатися з Церквою і в Церкві, а через Неї – у світі. Таким чином остаточно здійснюється цей новий початок дарування самого Триєдиного Бога в Святому Дусі через Ісуса Христа, Спасителя людини й світу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>4. Месія, помазаний Духом Святим</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак до кінця здійснюється посланництво Месії, тобто Того, який отримав повноту Святого Духа для вибраного Божого Народу і для всього людства. ,,Месія“ означає ,,Христос“, тобто ,,Помазаний“, а в історії спасіння ,,помазаний Духом Святим“. Такою була пророча традиція Старого Завіту. Ідучи за тією традицією, Симон Петро мовив у домі Корнилія: „Ви знаєте, що сталося в Юдеї... після хрищення, що проповідував Іван: про Ісуса з Назарету, якого Бог помазав Святим Духом і силою“(50).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Від цих слів Петра – та багатьох інших подібних – треба передусім звернутися до пророцтва Ісаї, іноді званого ,,п'ятим Євангелієм" або ,,Євангелієм Старого Завіту“. Звіщаючи прихід таємничої особи, яку новозавітнє об'явлення утотожнює з Ісусом, Ісая сполучає Його Особу і Його посланництво з окремим діянням Божого Духа – Духа Господнього. А ось слова Пророка: </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„І вийде паросток із пня Єссея, </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">і вітка виросте з його коріння.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Дух Господній спочине на ньому,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">дух знання й страху Господнього.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Він дихатиме страхом Господнім“(52).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей текст важливий в усій пневматології Старого Завіту, бо він становить неначе поміст між давнім біблійним поняттям ,,духа“ в розумінні передусім як ,,харизматичного подиву“, і ,,Духом“, як Особою і як даром, даром для особи. Месія з роду Давида (,,із пня Єссея“), це власне та Особа, на якій ,,спочине“ Дух Господній. Очевидно, в цьому випадку ще не можна говорити про об'явлення Утішителя, все ж таки цей неясний натяк на постать майбутнього Месії відкриває, так би мовити, шлях для повного об'явлення Святого Духа в єдності Тринітарного Таїнства, яке об'явиться в Новому Завіті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
16. – „Месія“ – це власне та дорога. В Старому Завіті помазання було зовнішним символом дару Духа. Месія, понад усіх інших, що були помазані в Старому Завіті, є тим єдиним великим Помазаним самим Богом. Він є помазаним у значенні, що посідає повноту Божого Духа. Він же буде посередником в подаванні цього Духа всьому людству. А ось інші слова Пророка: </div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„Дух Господа Бога на мені,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">бо Господь мене помазав.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Він послав мене, щоб принести благу вість убогим,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">лікувати скрушених серцем,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">проголосити невольникам свободу,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">ув'язненим відкрити очі,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">проголосити рік Господнього благовоління“(53).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Помазаний був посланий також „з Духом Господнім“:</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„Тепер же Господь Бог і Його Дух мене посилає“(54).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згідно з Книгою Ісаї Помазаний і Посланий з Духом Господнім, це одночасно вибраний Слуга Господній, на якому спочиває Дух Божий:</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„Ось мій Слуга, якого я підтримую,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">мій вибраний, якого вподобало моє серце.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Я поклав на нього дух мій“(55).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відомо, що Слуга Господній представлений в Книзі Ісаї, як справжній чоловік болів: Месія страждаючий за гріхи світу“(56). Він же й є якраз Той, чиє посланництво принесе всьому людству справжні плоди спасіння:</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">„Він сповістить народам правду“(57); </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Він буде ,,поставлений, як завіт людові, світло народам“(58); </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">,,щоб моє спасіння дійшло до кінців світу"(59). </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">Бо „Дух мій, що на тобі,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">і слова мої, що я вклав тобі в уста,</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">не відступлять від моїх уст</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">і від уст твоїх потомків</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">і від уст потомків твоїх потомків, – </span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: purple;">слово Господнє, – віднині й повіки“(60).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наведені пророчі тексти треба читати в світлі Євангелія, як у свою чергу Новий Завіт набирає особливої ясності завдяки предивному світлу, яке вміщується в старозавітніх текстах. Пророк представляє Месію, як Того, що приходить в Святому Дусі; як Того, що має повноту цього Духа в собі, а водночас для інших, для всіх народів, для всього людства. Повнота Духа Божого приходить з різноманітними дарами, блага спасіння, особливо призначені для бідних і страждаючих, для всіх тих, що відкривають свої серця для тих дарів – дуже часто через болючий досвід власного існування, але передусім через ту внутрішню готовість, яку зроджує віра. Це передчув старець Симеон, „чоловік праведний і побожний“, на якому „був Дух Святий“, коли Ісуса жертвувано в храмі, в якому спостеріг „спасіння приготоване перед усіма народами“ ціною великого страждання – на Хресті – що його мав прийняти разом з своєю Матір'ю(61). Ще краще це передчула Пречиста Діва Марія, яка „почала від Духа Святого“(62), коли роздумувала в своєму серці ,,таїнства“ Месії, з яким була з'єднана(63).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
17. – Тут слід підкреслити, що „Дух Господній“, який ,,спочив“ на Месії, який має прийти, є виразним даром Божим, насамперед, особи Слуги Господнього. Але він не є окремою Особою, бо діє з волі Бога, силою Його рішення чи вибору. Хоч у світлі текстів Ісаї, спасенне діяння Месії, Слуги Господнього, включає діяння Духа, яке Він виконує через Нього, то, однак, старозавітний контекст не дозволяє відрізняти підмети, а чи Божі Особи, які перебувають у тринітарному таїнстві, і які були потім об'явлені в Новому Завіті. Як в Ісаї, так і в усьому Старому Завіті Особа Духа Святого залишається зовсім затаєна: прихована в об'явленні єдиного Бога, як також в передсказанні майбутнього Месії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
18. – До цього передсказання Ісус Христос відкликається на початку своєї месіянської діяльності. Станеться це в тім самім Назареті, в якому Він провів тридцять років життя в домі Йосифа, теслі, разом з Марією, своєю дівственною Матір'ю. Того дня, коли Він міг уже промовляти в синагозі, розгорнувши Книгу Ісаї, натрапив на місце, де було написано: ,,Господній Дух на мені, бо він мене помазав“, а прочитавши цей уривок, мовив до присутніх: ,,Сьогодні збулось це писання у вухах ваших“(64). Таким способом Він визнав й одночасно оповістив, що Він є Тим, що „був помазаний“ Отцем, щоб бути Месією, тобто Христом, в якому перебував Святий Дух, як дар самого Бога, який має повноту того ж Духа; який призначує „новий початок“ дарування Бога людству в Святому Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>5. Ісус з Назарету ,,піднесений“ в Святому Дусі</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
19. – Хоч у рідному Назареті Ісуса не прийняли як Месію, то, однак, на початку прилюдної діяльності, Його месіянське посланництво в Святому Дусі було об'явлене всьому народові Іваном Христителем. Іван – син Захарія і Єлисавети, над Йорданом звіщав прихід Месії та уділяв хрищення покаяння. Він мовив: „Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем“(65).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Іван Христитель звіщає Месію-Христа, що не тільки ,,приходить“ у Святому Дусі, але також ,,приносить“ Святого Духа, як це ще повніше об'явить Ісус під час Тайної Вечері. Тут Іван є тільки вірною луною слів Ісаї, однак, з тим, що слова Пророка відносились до майбутності, а вчення Івана над Йорданом становить безпосереднє введення до нової месіянської дійсності. Іван є не тільки пророком, але також посланцем: він є Предтечею Христа. Те, що він звіщає здійснюється на очах усіх. Ісус з Назарету приходить над Йордан, щоб також прийняти хрищення покаяння. Побачивши Ісуса, що наближався, Іван мовив: „Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає“(66). Так він сказав під натхненням Святого Духа(67), щоб засвідчити здійснення пророцтва Ісаї. Одночасно він визнає віру в відкупительне посланництво Ісуса з Назарету. ,,Агнець Божий“ на устах Івана Христителя є не менш радикальним визнанням істини про Спасителя як „Слуга Господній“, що його вживає Ісая.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак за свідченням Івана над Йорданом, Ісус з Назарету, Якого не прийняли Його земляки, був піднесений в очах Ізраїля, як Месія, тобто ,,Помазаний“ Духом Святим. Свідчення Івана Христителя було підтверджене ще іншим, багато вищим свідченням, про яке говорять всі три Синоптики. Справді бо, коли ввесь люд христився, і коли Ісус охристившись, молився, ,,відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього“(68), та одночасно залунав голос з неба: „Ти – мій Син любий, Тебе я вподобав“(69).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Про піднесення Христа, при хрищенні Ісуса в Йордані свідчить також Богоявлення триєдиного Бога, яке не тільки підтверджує свідчення Івана Христителя, але відкриває ще глибший вимір істини про Ісуса з Назарету, як Месії. Цей бо Месія є улюбленим Сином Отця. Його урочисте піднесення не обмежується тільки месіянським посланництвом „Слуги Господнього“. В світлі Богоявлення над Йорданом, те підняття досягає самої особи Месії. Він піднесений, бо є Сином Божого уподобання. Голос з висот каже: „Ти – Син мій“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
20. – Богоявлення над Иорданом тільки мимохідь відкриває таїнство Ісуса з Назарету, уся діяльність Якого відбудеться в активній присутності Святого Духа(70). Таїнство оте Ісус мав поступово об'являти і потверджувати тим усім, що Він „робив і навчав“(71). Йдучи шляхом цього навчання і месіянських знаків, що їх робив Ісус, дійдемо до прощальної промови під час Тайної Вечері, знаходимо події і слова, які становлять особливо важливі моменти цього поступового об'явлення. Отак євангелист Лука, який уже представив Ісуса „повного Святого Духа“, Якого „Дух повів в пустиню“(72), розповідає нам, що після повороту сімдесятидвох учнів з місії дорученої їхнім Учителем(73), коли вони повні радості розповідали про плоди їхньої праці, „того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив: „Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так Тобі одобалося“(74). Ісус радіє Божим батьківством. Він радіє, що Йому дано об'явити це батьківство. Він радіє нарешті тим, що це Боже батьківство розтягається на ,,немовляток“. А все євангелист окреслює тим ,,зрадів Святим Духом“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Така радість, до певної міри, покваплює Ісуса, щоб сказати дещо більше. Отож чуємо: „Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити“(75).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
21. – Те, що під час Богоявлення над Йорданом прийшло, так би мовити, ,,із-зовні“, з висот, тут приходить „із нутра“, тобто з глибин Того, Ким є Ісус. Це нове об'явлення Отця і Сина, з'єднаних у Святому Дусі. Ісус говорить тільки про Боже батьківство і про Своє синівство; не говорить прямо про Духа, що є любов'ю, і тому спільністю Отця і Сина. А проте, що Він каже про Отця і про Себе – Сина, випливає з тої повноти Духа, яка є в Ньому і яка проникає на Його серце. Звідти ота „радість у Святому Дусі“. З'єднання Христа з Святим Духом, яке Він повністю усвідомлює, висловлюється цією ,,радістю“ і, таким чином, Його приховане джерело стає ,,відчутним“. Це становить особливе об'явлення і піднесення, яке властиве Синові Чоловічому, Христові-Месії, людська природа Якого належить до Особи Божого Сина, що перебував в істотній єдності Божества з Святим Духом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В тому величному визнанні Божого батьківства, Ісус з Назарету одночасно об'являє Себе самого, Своє Боже ,,Я“: Він бо є Сином ,,співістотним“, і тому „ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, ані хто є Отець, крім Сина“. Той власне Син „задля нас людей і нашого ради спасіння“ став чоловіком з Духа Святого – і народився з Діви, ім'я якій Марія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>6. Воскреслий Христос каже: „Прийміть Духа Святого“</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
22. – Євангелист Лука своєю розповіддю, можливо, найбільше наближає нас до всього того, що стане головним предметом прощальної мови Христа під час Тайної Вечері. Ісус з Назарету, ,,піднесений“ у Святому Дусі, під час своєї промови, що є одночасно й розмовою, виявляє себе як Того, що ,,приносить“ Духа. Як Того, що має Його принести і ,,дати“ Апостолам і Церкві ціною свого „відходу“ через Хрест.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слово ,,принести“ тут означає передусім ,,об'явити“. В Старому Завіті, починаючи від Книги Буття, Божий Дух був представлений насамперед, як Божий ,,подих“, що дає життя, як надприродний ,,життєдайний подих“. В Книзі Ісаї він представлений, як ,,дар“ для особи Месії, як Той, що на Нього сходить, щоб із нутра керувати всією спасительною діяльністю ,,Помазаного“. Передвіщення Ісаї над Йорданом прибрало конкретної форми: „Ісус з Назарету це Той, що приходить у Святому Дусі, і Його приносить як дар Своєї власної Особи, щоб уділити Його через Свою людську природу: „Він вас христитиме Духом Святим“(76).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В Євангелії св. Луки це об'явлення Святого Духа, як внутрішнього джерела життя і месіянської дії Ісуса Христа, стає підтвердженням і збагаченням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В світлі того, що Ісус говорить про Святого Духа в своїй прощальній промові під час Тайної Вечері, Він був об'явлений новим і повнішим способом. Дух Святий є не тільки даром для Особи (для Особи Месії), але Особою-Даром. Ісус оповіщає Його прихід як „іншого Утішителя“, який, будучи Духом Істини, наведе Апостолів і Церкву „на всю правду“(77). Це здійсниться силою особливої злуки між Святим Духом і Христом: „бо з мого візьме і звістить вам“(78). Оця злука має своє остаточне джерело в Отцеві: ,,Усе, що Отець має – моє. Тим-то й сказав я вам, що Він з мого візьме і звістить вам“(79). Походячи від Отця, Дух Святий є посланий Отцем(80). Святий Дух насамперед був посланий як дар Синові, який став чоловіком, щоб виконати Своє месіянське посланництво. Після ,,відходу“ Христа-Сина, згідно з текстом св. Івана, Дух Святий безпосередньо ,,прийде“ з новим завданням, щоб доповнити діло Сина. Таким чином Він доведе до завершення нової ери історії спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
23. – Знаходимось на порозі пасхальних подій. Нове й остаточне об'явлення Святого Духа, як Особи, що є даром, завершується власне в цьому моменті. Пасхальні події – страждання, смерть і воскресіння Христа – становлять водночас час нового приходу Святого Духа, як Утішителя та Духа Істини. Це час „нового початку“, в якому Триєдиний Бог уділяється людству в Святому Дусі, за діянням Христа Спасителя. Цей новий початок становить відкуплення світу: „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав“(81). Вже в ,,поданні“ Сина, в дарі з Сина виявляється найглибша істота Бога, що, як Любов, є невичерпним джерелом щедрого обдарування. В дарі Сина доповнюється об'явлення відвічної Любові: Святий Дух, що в непроникних глибинах Божества є Особою-Даром, за діянням Сина, тобто через пасхальне таїнство, новим способом був даний Апостолам і Церкві, а через них, людству й усьому світові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
24. – Це знаходить свій остаточний вислів у день Воскресіння. Того дня Ісус з Назарету, що „народився тілом із сімені Давида, – як пише Апостол Павло – був установлений Сином Божим у силі, Духом святості, через воскресіння мертвих“(82). Можна, отже, сказати, що месіянське ,,піднесення“ Христа в Святому Дусі осягає свою найвищу точку у Воскресінні. Одночасно Він також об'являється як Божий Син, „повний сили“. А ця сила, джерело якої випливає з незбагненного тринітарного спілкування, передусім об'являється в тому, що воскреслий Христос, з одного боку сповнює Божу обітницю, вже висловлену Пророком: „Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро... дух мій“(83), з другого боку сповнює свою власну обітницю, дану Апостолам словами: „Якщо ж відійду, – пришлю його до вас“(84). Це Він – Дух Істини, Утішитель, посланий воскреслим Христом, щоб перемінити нас на Свою подібність(85).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А ось: „Як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: 'Мир вам!' Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувалися учні, побачивши Господа. І ще раз Ісус їм каже: “Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас”. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: 'Прийміть Духа Святого'“(86).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Всі особливості цього ключового тексту Євангелії св. Івана є дуже промовисті, особливо, коли їх читається у стосунку до слів, які були сказані під час Тайної Вечері на початку пасхальних подій. Ці пасхальні події: Свята Триднівка (Triduum Ѕасrum) Ісуса, Якого Отець освятив помазанням і послав у світ, добігають кінця. Христос, що на Хресті „віддав духа“(87), як Син Чоловічий і Агнець Божий, після Воскресіння приходить до Апостолів, щоб ,,дихнути на них" силою, про яку читаємо в Листі до Римлян(88). Прихід Господа сповняє присутніх радістю: „їхня журба в радощі обернулася“(89), як Він сам їм обіцяв перед Своїми Стражданнями. Але передусім здійснюється головна обітниця, дана в прощальній промові: воскреслий Христос „приносить” апостолам Святого Духа, починаючи нове сотворення. Приносить його ціною свого ,,відходу“: подає їм Духа неначе в ранах Свого розп'яття: ,,Показав їм руки й бік“. І силою цього розп'яття Воскреслий мовив до них: „Прийміть Духа Святого“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отак встановляється тісний зв'язок між посланням Сина і посланням Святого Духа. Тому немає послання Святого Духа (після упадку в первородний гріх) без Хреста й Воскресіння: „Коли не відійду, то Утішитель до вас не прийде“(90). Встановляється також тісне з'єднання між посланництвом Святого Духа і посланництвом Сина в ділі Відкуплення. Посланництво Сина якоюсь мірою звершується у Відкупленні. Посланництво Духа Святого ,,черпає“ з Відкуплення: „з мого візьме і звістить вам“(91). Відкуплення було повністю довершене Сином, як Помазаним, який прийшов і діяв силою Святого Духа, жертвуючи вкінці Себе самого на Хресному дереві. Одночасно ж Відкуплення постійно звершується в подіях світу – Святим Духом, що є „іншим Утішителем“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>7. Дух Святий і Час Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
25. – „Після того, як звершилось діло, що його Отець доручив Синові звершити на землі (пор. Ів. 17,4), в дні П'ятидесятниці був посланий Святий Дух, щоб постійно освячував Церкву та щоб таким чином віруючі мали через Христа в одному Дусі доступ до Отця (пор. Еф. 2,18). Він є Духом життя, тобто джерелом води, що струмує в життя вічне (пор. Ів. 4,14; 7,38-39); через нього Отець оживляє людей, умерлих гріхом, аж поки їхні смертні тіла не воскресить у Христі“ (пор. Рим. 8,10-11)(92).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином ІІ Ватиканський Собор говорить про народження Церкви в дні П'ятидесятниці. Ця подія становить остаточне об'явлення того, що довершилося в тій самій Світлиці в неділю Пасхи. Воскреслий Христос прийшов і ,,приніс“ Апостолам Святого Духа. Він Його їм дав, мовлячи: „Прийміть Духа Святого“. Те, що сталося тоді в утаєнні Світлиці Тайної Вечері „при замкнених дверях“, пізніше, в дні П'ятидесятниці, об'являється також назовні, перед людьми. Відкриваються двері Світлиці і Апостоли виходять до мешканців і прочан, зібраних в Єрусалимі з нагоди празника, щоб свідчити про Христа силою Духа Святого. Таким способом звершується заповіт: „Він свідчитиме за мене; та й ви свідчитиме, бо ви зо мною від початку“(93).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Читаємо в іншому документі Ватиканського ІІ: „Без сумніву, що Дух Святий діяв вже у світі ще й перед прославленням Христа. Але в день П'ятидесятниці Він зійшов на учнів, щоб перебувати з ними повіки; тоді Церква об'явила себе привселюдно серед народу і, через проповідь Божого слова почалось поширення Євангелія між народами“(94).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Час Церкви почався з ,,приходом“, тобто зісланням Святого Духа на Апостолів, зібраних в Єрусалимській Світлиці разом з Марією, Матір'ю Господа(95). Час Церкви розпочався тоді, коли обітниці й передвіщення, які так виразно відносилися до Утішителя, Духа Істини, розпочали здійснюватися в усій повноті й очевидності на Апостолах, визначуючи народження Церкви. Про це обширно читаємо в багатьох місцях Діянь Апостолів. З них виникає, що, згідно з свідомістю першої спільноти, віру якої висловлює св. Лука, Дух Святий взяв невидимий, але до певної міри ,,відчутний“ провід тих, які після відходу Господа глибоко переживали сирітство. З приходом Святого Духа вони відчули себе здатними виконати доручене їм посланництво. Відчули себе мужніми. Це власне вчинив у них Святий Дух і це Він постійно вчиняє в Церкві за посередництвом їхніх наступників. Благодать Святого Духа бо, яку Апостоли уділили своїм помічникам покладенням рук, постійно передається в єпископській хіротонії. Пізніше єпископи, уділяючи тайну Священства, вчиняють учасниками цього духовного дару священиків і дбають, щоб через тайну Миропомазання були скріплені всі, що відродились з води і Святого Духа; таким чином, можна сказати, в Церкві постійно триває благодать П'ятидесятниці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Каже Собор: ,Дух мешкає в Церкві і в серцях вірних немов у храмі (пор. І Кор. 3,16; 6,19), в них Він молиться і дає свідчення усиновлення дітей (пор. Гал. 4,6; Рим. 8,15-16.26). Він наводить Церкву на всю правду (пор. Ів. 16,13), та в спілкуванні (in communione) й взаємопослузі, наділяє її різними ієрархічними й харизматичними даруваннями та за їх допомогою Нею керує, прикрашаючи своїми плодами (пор. Еф. 4,11-12; І Кор. 12,4; Гал. 5,22). Силою Євангелія втримує Церкву в постійній молодості та безупинно Її оновлює та веде до повного з'єднання з Обручником“(96).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
26. – Наведені цитати з соборної Конституції „Світло Народів“ говорять нам, що з приходом Святого Духа розпочався час Церкви. Водночас вони нам кажуть, що цей час, час Церкви, триває. Він триває протягом сторіч і поколінь. В нашому сторіччі, в якому людство наблизилося до кінця другого тисячоріччя після Христа, цей час Церкви знайшов свій вислів в особливий спосіб через Собор Ватиканський ІІ, як собор нашого сторіччя. Відомо, що він особливим ладом був собором ,,еклезіологічним“; собором на тему Церкви. Одночасно вчення цього собору є в своїй основі ,,пневматологічним“: пройнятим правдою про Святого Духа, як душі Церкви. Можна сказати, що в своїм багатім навчанні Собор Ватиканський ІІ вміщає власне все, ,,що Дух говорить Церквам“(97) на сучасному етапі історії спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ідучи за проводом Духа Істини і даючи разом з Ним свідчення, Собор став особливим підтвердженням присутности Святого Духа Утішителя. Він став у нашій важкій епосі подекуди Його новим ,,уприсутненням“. В світлі цього переконання краще розуміємо велике значення усіх починань, що прямують до здійснення Ватикану ІІ, його повчань та його пастирських й екуменічних вказівок. В цьому значенні також заслуговують на особливе підкреслення наступні Збори Синоду Єпископів, що прямують до того, щоб плоди правди й любові – справжні плоди Святого Духа – стали тривалим добром Народу Божого в його земній мандрівці протягом віків. Ця праця Церкви є доконечна, бо вона прямує до здійснення й утривалення спасенних плодів Духа, які стали часткою Собору. З цією метою треба докладно їх ,,відрізняти“ від того всього, що може походити насамперед від „князя цього світу“(98). Ця відмінність головно потрібна у здійсненні справи Собору, який так широко відкрився для сучасного світу, як про це свідчать основні Конституції Собору „Радість і Надія“ та „Світло Народів“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Читаємо в душпастирській Конституції: ,,Їхня спільнота (тобто учнів Христових) складається з людей, з'єднаних у Христі, які в своїй мандрівці до Царства Отця керуються Святим Духом, і які прийняли благовість спасіння, щоб її усім передати. Тому Вона відчуває себе насправді тісно з'єднаною усім людським родом та його історією“(99). „Церква добре знає, що тільки єдиний Бог, якому Вона служить, відповідає найглибшим прагненням людського серця, яке ніколи повністю не насичується земними благами“(100). „Дух Божий, дивним провидінням керує бігом часу й оновлює обличчя землі“(101).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ДРУГА</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДУХ, ЩО ПЕРЕКОНУЄ СВІТ У ГРІСІ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Гріх, справедливість і суд</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
27. – Коли Христос, у своїй прощальній промові під час Тайної Вечері обіцяв прихід Святого Духа ,,ціною“ Свого відходу, тоді ж обіцяв: „Якщо ж відійду – пришлю його“, – і зараз, у тому ж контексті додає: „І коли прийде Він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді“(102). Той же Утішитель і Дух Істини, що був обіцяний, як Той, що ,,навчить“ і що ,,нагадає“, як Той, що ,,свідчитиме“ і що ,,наведе на всю правду“, – у вищенаведених словах – був обіцяний, як Той, що ,,переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаменним є також контекст. Христос поєднує обітницю Святого Духа з словами в яких вказує на Свій ,,відхід“ через Хрест, що більше, підкреслюють потребу такого ,,відходу“: „Ліпше для вас, щоб я відійшов, бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде“(103).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найзнаменішим однак, є пояснення, яке сам Христос додає до цих трьох слів: гріх, справедливість, засуд. Він бо мовить: ,,Він переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: щодо гріха – бо не вірують у мене; щодо справедливості – бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; щодо засуду – бо князь цього світу засуджений“(104). В розумінні Христа гріх, справедливість і засуд мають точно визначене значення, відмінне від того, що його ми були б схильні приписати цим словам, незалежно від пояснення того, хто їх вимовив. Це пояснення вказує, крім того, як треба розуміти оте ,,переконає світ“, що належить до посланництва Святого Духа. Тут треба брати під увагу так значення поодиноких слів, як рівно ж ту обставину, що Ісус їх злучив в одному реченні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Гріх“, на цьому світі, означає невірство, що його зустрінув Ісус серед ,,своїх“, починаючи від рідного міста Назарету. Означає відкинення Його посланництва, яке доводить людей до видачі на Нього засуду смерті. Коли ж говорить про ,,справедливість“, виглядає, що Ісус має на думці оту остаточну справедливість, яку виявить Йому Отець, оточуючи свого Сина славою воскресіння і вознесіння на небо: „Іду до Отця“. В такрму розумінні ,,гріха“ і ,,справедливості“, з черги ,,засуд“ означає, що Дух Істини буде виявляти провину ,,світу“ в засуді Ісуса на смерть на Хресті. Христос, однак, не приишов на світ, щоб цей світ тільки осудити й засудити: Він прийшов, щоб світ спасти(105). Переконання про гріх і про справедливість має на меті спасіння світу, спасіння людей. Власне ця істина підкреслює ствердження, що ,,засуд“ відноситься тільки до „княдзя світу цього“, тобто до Сатани, який від самого початку використовує діло сотворення проти спасіння, проти примирення і з'єднання людини з Богом: він „уже засуджений“ від самого початку. Коли ж Дух-Утішитель має переконати світ в засуді, то власне з тією метою, щоб у ньому продовжувати Христове діло спасіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
28. – Далі зосередимось передусім над цим посланництвом Святого Духа, що полягає на ,,переконуванні світу в грісі“, мусимо, однак, зберегти новий контекст цього вислову під час Тайної Вечері. Святий Дух, приймаючи від Сина діло відкуплення світу, тим самим приймає завдання спасенного ,,переконування про гріх“. Оте переконування залишається в постійному відношенні до ,,справедливості“, тобто остаточного спасіння в Бозі, до сповнення задуму, остаточним і сталим центром якого є Христос розп'ятий й прославлений. Цей спасенний Божий задум, до певної міри відокремлює людину від ,,засуду“, тобто від прокляття, яким був уражений гріх Сатани, „князя цього світу“, який своїм гріхом став ,,правителем цього світу темряви“(106). Одночасно ж через таке відношення до ,,засуду“, відкриваються широкі горизонти для зрозуміння ,,гріха“, як також ,,справедливості“. Дух Святий, вказуючи на основі Христового Хреста на гріх в спасенному Божому замислі (можна б сказати: ,,спасенний гріх“), дозволяє зрозуміти як Його посланництво стосується також того гріха, який вже був остаточно засуджений (,,гріх засуджений“).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
29. – Всі слова, які Спаситель сказав під час Тайної Вечері напередодні своїх страстей, вписуються в час Церкви: передусім слова про Духа Святого як Утішителя й Духа Істини. Вони вписуються в час Церкви завжди наново, в кожнім поколінні, в кожній епосі. Підтвердження цього – коли йдеться про наше сторіччя – знаходимо в сукупності повчання Собору Ватиканського ІІ, особливо в пастирській Конституції „Радість і Надія“. В багатьох місцях цього документу виразно вказано, що Собор, піддаючись світлу Духа Істини, висловлюється як справжній зберігач звістувань і обітниць, які Христос дав Апостолам і Церкві в своїй прощальній промові. Особливо оповіщення, згідно з яким Дух Святий має „переконати світ у грісі, у справедливості, і в засуді“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На це вказує вже той текст, в якому Собор пояснює, як він розуміє ,,світ“: „Собор має перед очима світ людей, тобто всю людську сім'ю, в сукупності всіх речей, серед яких живе; світ, як арена історії людського роду, позначений пам'ятниками його зусилля, поразками й перемогами; світ, який – як вірять християни – виник та існує з любові Творця; і хоча він потрапив у неволю гріха, проте Христос, зламавши владу Лихого, визволив його своїм розп'яттям і воскресінням, щоб, по волі Божій, зазнав переміни й осягнув повноту досконалості“(107). У стосунку до цього, дуже синтетичного тексту, слід прочитувати в душпастирській Конституції багато інших місць, які намагаються з усім реалізмом віри вказати ситуацію гріха в сучасному світі, а також пояснити його істоту, виходячи з різних точок зору(108).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли Христос, напередодні Пасхи, говорить про Святого Духа, як Того, що ,,переконає світ у грісі“, то, з одного боку Його словам треба надати можливо найширший обсяг, вказуючи на сукупність гріхів в історії людства. З другого ж боку, коли Ісус пояснює, що той гріх полягає в тому, що „не вірують в Нього“, отже відноситься до тих, які відкинули месіянське посланництво Сина Чоловічого, засуджуючи Його на смерть на Хресті. Важко однак не завважити, що отой ,,вузький“ та історично окреслений обсяг значення гріха поширюється аж до всесвітнього обширу з причини загальності Відкуплення, яке було довершене через Хрест. Об'явлення таїнства Відкуплення відкриває шлях до такого розуміння, в якому кожний гріх, будь-де й будь-коли вчинений, має відношення до Хреста Христового, отже й посередньо також до гріха тих, що „не повірили в Нього“, засуджуючи Ісуса з Назарету на смерть на Хресті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому то потрібно спочатку повернутися до подій П'ятидесятниці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. Свідчення дня П'ятидесятниці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
30. – В день П'ятидесятниці знайшли своє найближче й безпосереднє підтвердження оповіщення Христа, які Він зробив в своїй прощальній промові, а зокрема заява, про яку тут говорили: ,,Утішитель... переконає світ у грісі“. Того дня, на Апостолів зібраних на молитві разом з Марією, Матір'ю Ісуса, в тій самій Світлиці, зійшов обіцяний Святий Дух, як читаємо в Діяннях Апостолів: „Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти“(109), ,,доводячи таким чином до єдності розсіяні народи і жертвуючи Отцеві первістки всіх народів“(110).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зв'язок між оповіщенням і обітницею Христа, а цією подією виразний. Попросту ми є свідками першого і основного звершення обітниці Утішителя. Він сходить – післаний Отцем – ,,після“ відходу Христа, та ,,ціною“ того відходу. Це здійснилося насамперед відходом через смерть на Хресті, згодом же, сорокового дня після воскресіння, через Христове вознесіння на небо. Ще в моменті вознесіння Христос наказав Апостолам: „Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця“, бо „будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом“, „коли ж Дух Святий зійде на вас, ви приймете Його силу, і будете моїми свідками в Єрусалимі, в усій Юдеї та Самарії й аж до краю землі“(111).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці останні слова є тільки відлунням або пригадуванням передвіщення, зробленого під час Тайної Вечері. В день П'ятидесятниці ця Обітниця здійснюється з усією точністю. Отож, діючи під впливом Святого Духа, що Його Апостоли отримали під час молитви в Світлиці, Петро виступає перед зібраним на свято різномовним народом, і промовляє. Він проповідує те, чого напевно раніше не наважився б сказати: ,,Мужі ізраїльські!... Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через Нього, як ви самі знаєте, Того (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали й вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; Бог Його воскресив, порвавши окови смерті, бо неможливо було, щоб вона держала Його в своїй владі“(112).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус провістив і обіцяв: ,,Він свідчитиме за мене; та й ви свідчитимете“. В першій проповіді Петра в Єрусалимі оте ,,свідчення“ має свій виразний початок: воно є свідченням про Христа розп'ятого й воскреслого. Свідченням Духа-Утішителя і Апостолів. Одночасно ж, змістом цього першого свідчення, Дух Істини устами Петра „переконує світ у грісі“: насамперед у тому грісі, яким є відкинення Христа аж до засуду на смерть, аж до Хреста на Голготі. Проголошення аналогічного змісту повторюється, згідно з Діянням Апостолів, при інших нагодах і в різних місцях(113).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
31. – Починаючи, отже, від свідчення в Єрусалимі в день П'ятидесятниці, діяння Духа Істини, який „переконує світ у грісі“ відкинення Христа, органічно пов'язане зі свідченням про пасхальне таїнство: таїнство Розп'ятого і Воскреслого. В цьому зв'язку саме оте ,,переконування у грісі“ виявляє свій спасенний вимір. Бо ,,переконування“ оте має на меті не саме оскарження світу, ані, тим менше, його засудження. Ісус Христос не прийшов у світ, щоб його судити й засудити, але щоб його спасти(114). Це стає наявним вже в тій першій проповіді, коли Петро піднесеним голосом заявляє: ,,Нехай, отже, ввесь дім Ізраїля напевно знає, що Бог зробив Господом і Христом оцього Ісуса, якого ви розіп'яли“(115). З черги, коли присутні запитали Петра й Апостолів: „Що ж нам робити, мужі брати?“, чують відповідь: ,,Покайтеся, і нехай кожний з вас охриститься в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа“(116).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким чином „переконання у грісі“ стає, водночас, переконуванням про відпущення гріхів силою Святого Духа. Ап. Петро в своїй проповіді в Єрусалимі закликає до навернення так, як Ісус закликав своїх слухачів на початку своєї месіянської діяльності(117). Навернення вимагає переконання у грісі. Воно містить у собі внутрішній суд совісті, а суд цей, будучи здійсненням діяння Духа Істини внутрі людини, одночасно стає новим початком обдарування людини ласкою і любов'ю: ,,Прийміте Духа Святого“(118). Отак то в цьому ,,переконуванні у грісі“, відкриваємо подвійне обдарування: дар правди сумління і дар впевненості Відкуплення. Дух Істини є Утішителем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Переконування у грісі, за посередництвом апостольської проповіді на початку існування Церкви, стосується – під натхненням духа, даного в день П'ятидесятниці – до відкупительної сили Христа розп'ятого й воскреслого. Таким чином звершуються слова висловлення про Святого Духа перед Пасхою: ,,з мого візьме і звістить вам“. Коли, отже, під час подій П'ятидесятниці Петро говорить про гріх тих, які ,,не увірували“(119), та які видали на ганебну смерть Ісуса з Назарету, то його слова є одночасно свідченням перемоги над гріхом. Перемоги, яка довершилась, до певної міри, за посередництвом власне того найбільшого гріха, що його вчинила людина: вбивство Ісуса, Сина Божого, співістотного з Отцем! Однак, як смерть Сина Божого перемагає смерть людини: “Ero mors tua, o mors“(120), так гріх за розп'яття Сина Божого ,,перемагає“ гріх людини! Гріх, який стався в Єрусалимі у Велику П'ятницю – а також кожний людський гріх. Справді бо тому, що з боку людини було найбільшим гріхом, в серці Спасителя відповідає жертва найвищої любові, яка перевищає злобу всіх людських гріхів. На цій власне основі Церква не вагається, в римській літургії, в навечір'я Пасхи повторити: “О felix culpa!”, коли диякон звіщає воскресіння, співаючи: “Exѕultet”.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
32. – Про ту невимовну правду, однак, ніхто не може „переконати світ“: людину, людське сумління, ніхто інший, як тільки Він сам, Дух Істини. Він є Дух, що „досліджує глибини Божі“(121). Перед таємницею, якою є гріх, потрібно досліджувати „глибини Божі“ аж до кінця. Не вистачить досліджувати людське сумління, як внутрішню таємницю людини, але внутрішню Таємницю Бога, ,,глибини Божі“, що можна коротко охопити: до Отця – в Сині – через Святого Духа. Власне цей Святий Дух „досліджує“ їх і з них виводить Божу відповідь на людські гріхи. Цією відповіддю замикається процес ,,переконування у грісі“, як про те свідчить подія П'ятидесятниці. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Переконуючи ,,світ“ у грісі Голготи, у смерті невинного Агнця, як це збулося в день П'ятидесятниці, Святий Дух переконує заразом у кожному грісі, будь-де й будь-коли вчиненому в історії людини: Він бо вказує його зв'язок з Христовим Хрестом. ,,Переконування“ є доказом злоби гріха, кожного гріха, у стосунку до Христового Хреста. Гріх, представлений у такому стосунку, буде пізнаний в повному вимірі злоби, яка є йому притаманна, буде утотожнений в повному вимірі ,,тайни беззаконня“ (mysterium iniquitatis)(122), яку в собі містить і таїть. Людина не знає цього виміру – абсолютно не знає – поза Христовим Хрестом. Тому й не може бути у ньому ,,переконання“, як тільки Святим Духом: Духом Істини, заразом же й Утішителем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одночасно ж гріх, вказаний у стосунку до Христового Хреста буде утотожнений в повному вимірі ,,тайни побожності“ “mysterium pietatis”(123), як це вказано після Синоду в Апостольському повчанні ,,Примирення і Покаяння“ (“Reconciliatio et Paenitentia”)(124). Також і цього виміру гріха людина не знає – абсолютно не знає – поза Христовим Хрестом. Тому й у ньому вона не може бути ,,переконана“, як тільки Святим Духом: Тим, що „досліджує глибини Божі“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Свідчення початку: Первородний вимір гріха</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
33. – Первородний вимір гріха знаходимо в свідченні початку, записаному в Книзі Буття(125). Йдеться про гріх, який згідно з об'явленим Словом Божим, становить початок і корінь усіх інших. Йдеться про вимір первородного гріха в історії людини, а водночас про цілість задуму спасіння. Можна сказати, що в цьому грісі має свій початок „тайна беззаконня“ (“mysterium iniquitatis“), але заразом, що це гріх, стосовно до якого спасительна сила ,,тайни побожності“ (“mysterium pietatis”) стає особливо ясною і успішною. Це висловлює св. Павло, коли ,,непослухові“ першого Адама протиставить ,,послух“ Христа, другого Адама: ,,Послух аж до смерті“(126).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За свідченням початку, гріх у своїм первороднім вимірі, формується у волі – водночас же й у совісті – людини передусім, як ,,непослух“, тобто як опір волі людини Божій волі. Цей первородний непослух закладає відкинення, а що найменш відсунення від правди, що міститься в Слові Божім, яке сотворило світ. Це є заразом Слово, що „споконвіку було з Богом“, і яке „було Бог“, без якого ,,ніщо, що постало, не постало без нього“, бо „світ ним виник“(127). Це є Слово, що є також споконвічним Законом, джерелом усякого закону, який править світом, а особливо людськими вчинками. Коли ж Христос, напередодні Своїх страждань, говорить про гріх тих, котрі ,,не увірували в Нього“, то в цих словах, повних болю, міститься немов далеке відлуння того гріха, який своєю первородною формою понуро вписується в таємницю сотворення. Бо так мовить не тільки Син Чоловічий, але одночасно Той, що є ,,первородним усякого сотворіння“, „бо в Ньому все було сотворене... все було Ним і для Нього сотворене“(128). В світлі цієї правди зрозуміємо, що ,,непослух“ закладає в таємницю початку декуди ту саму ,,невіру“, те саме „не увірували", що повториться у стосунку до пасхальної таємниці. Бо воно означає відкинення, а принаймні відсунення правди, яка вміщається в Слові Отця. Це відкинення виражається у вчинках ,,непослухом“, довершеним внаслідок спокуси, що походить від „батька брехні“(129). Отож, в корені людського гріха лежить брехня як радикальне відкинення істини, яка міститься в Слові Отця, через яке висловлюється ласкава всемогутність Творця. Це всемогутність і заразом любов „Бога Отця, Творця неба й землі“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
34. – ,,Дух Божий“, що, згідно з біблійною розповіддю про сотворення ,,ширяв над водами“(130), вказує того самого ,,Духа, що досліджує глибини Божі“: досліджує глибини Отця і Слова-Сина в таємниці сотворення. Він не тільки є безпосереднім свідком їхньої взаємної любові, з якої бере початок сотворення, але Він сам є тією Любов'ю. Він сам, як Любов, є вічним і нествореним Даром. В Ньому міститься джерело і початок усякого обдарування сотворінь. Свідчення початку, яке знаходимо в усьому Об'явленні, а насамперед в Книзі Буття, в цьому однозначне. Сотворити – означає покликати з нічого до існування; отже, сотворити означає обдарувати існуванням. Коли ж видимий світ був сотворений для людини, то це означає, що світ був даний для людини(131). Одночасно ж та сама людина, в своїй людській природі, одержує в дарі особливий „образ і подібність" до Бога. Це означає не тільки розум і свободу, як складові властивості людської природи, але також, від самого початку, здатність спілкування з Богом, як ,,я“ і ,,ти“ означає також здатність вступати в союз, який повинен сформуватись разом із спасительним передаванням Бога людині. На основі „образу і подібності“ до Бога, „дар Духа“ означає, нарешті, покликання до приязні, в якій надприродні „глибини Божі“ до певної міри стають гостинно відкритими для людини. Собор Ватиканський ІІ навчає: „Цим об'явленням невидимий Бог (пор. Кол. 1,15; І Тим. 1,17) з повноти своєї любові звертається до людей як до приятелів (пор. Вих. 33,11; Ів. 15,14-15), і з ними перебуває (пор. Вар. 3,28), щоб їх запросити й прийняти до спільності з собою“(132).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
35. – Отож, Дух, який „досліджує все, навіть глибини самого Бога“, знає від початку „таємниці людини“(133). І також тому тільки Він єдиний може повністю „переконати у грісі“ людського початку, в тому грісі, який є коренем усіх інших і водночас невгасаючим вогнищем гріховності людини на землі. Дух Істини знає первородний вимір гріха, спричинений у волі людини діянням „батька брехні“, того, що „вже засуджений“(134). Дух Святий, отже, переконує світ у грісі у зв'язку з цим ,,засудом“, але також постійно ведучи до ,,справедливості“, що була об'явлена людині разом з Христовим Хрестом: вона була об'явлена ,,послухом аж до смерті“(135).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тільки Дух Святий може переконати в грісі людського початку, бо власне Він є Любов'ю Отця і Сина, бо Він є даром, а гріх людського початку полягає в брехні й відкиненні Дару й Любові, які вирішують про початок світу й людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
36. – Згідно зі свідченням початку, про яке дізнаємось з усього св. Письма і св. Традиції, знаходячи його перший (й одночасно найдокладніший) опис у Книзі Буття, гріх у своєму первородному значенні треба розуміти як ,,непослух“, який означає прямо й безпосередньо переступлення Божої заборони(136). Але одночасно в світлі усього контексту стає наявним, що коріння цього непослуху глибоко сягають в усі дійсні обставини людини. Покликання до існування людини – чоловіка і жінки – є сотворінням. „Образ Божий“, що полягає на розумності й свободі, вказує на велич і гідність людського підмета, яка є особою. Але цей особовий підмет є тільки сотворінням: в своєму існуванні й у своїй істоті залежить від Творця. Згідно з Книгою Буття „дерево пізнання добра й зла“ мало на меті вказувати й постійно пригадувати людині на „межу“, якої сотворена істота не може переступити. В такому значенні треба розуміти Божу заборону: Творець забороняє чоловікові й жінці їсти плоди з дерева пізнання добра й зла. Слова намови, тобто спокуси, як вони записані в біблійному тексті, схиляють переступити цю заборону – тобто переступити цю ,,межу“: „Коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог (,,як боґи“), знаючи добро й зло“(137).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Непослух“, отже, означає переступлення цієї межі, якої людина, як істота сотворена, своєю волею і свободою не може переступати. Бо тільки Бог-Творець є єдиним і остаточним джерелом морального ладу в світі, що його Він сотворив. Людина не може сама від себе вирішувати, що є добре й зле – не може „пізнати добра й зла, як Бог“. У сотворенім світі Бог залишається першим і найвищим джерелом вирішення про добро й зло через внутрішню істину буття, що є відбитком Слова, що є співістотним і вічним Сином Отця. Людину, сотворену на образ Божий, Святий Дух обдаровує совістю, щоб образ вірно віддзеркалював свій Первообраз, який є заразом Мудрістю і відвічним Законом, джерелом морального ладу в людині й у світі. ,,Непослух“, як вимір первородного гріха, означає, отже, відштовхування цього джерела, щоб людина сама стала незалежним і виключним джерелом рішення про те, що є добре, а що зле. Дух, який „досліджує глибини Божі“, Він, що одночасно є світлом для людського сумління і джерелом морального ладу, – найглибше пізнає цей вимір гріха, що записаний в таємниці людського початку. Він також не перестає про нього „переконувати світ“ у відношенні до Христового Хреста на Голготі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
37. – Згідно зі свідченням початку, в таємниці сотворення Бог об'явив себе самого, як Всемогутність, яка є Любов'ю. Одночасно Він об'явив людині, що вона як „образ і подібність“ свого Творця, покликана до участі в правді й любові. Ця участь означає життя в з'єднанні з Богом, який є „життям вічним“(138). Людина, однак, під впливом „батька брехні“, відірвалась від цієї участі. До якої міри? З певністю не є це міра гріха чистого духа, міра гріха Сатани. Людський дух не спроможний досягги такої міри(139). З розповіді Книги Буття легко спостерегти різницю масштабу між ,,подувом зла“ з боку того, що ,,грішить (тобто перебуває в грісі) від початку“(140), і який вже „був засуджений“(141) та злом непослуху з боку людини. Проте, оцей ,,непослух“, означає, однак, відвернення від Бога, а до певної міри означає замкнення в собі людської свободи відносно до Нього. Водночас він означає певне відкриття цієї свободи – людського пізнання і волі – супроти того, що є „батьком брехні“. Цей акт свідомого вибору є не тільки ,,непослухом“, але несе з собою також певну податливість до тієї спонуки, яка вміщається в першій намові до гріха й спонуки, яка беззупинно відновлюється протягом історії людини на землі: „Бог бо знає, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, знаючи добро й зло“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перебуваємо тут в самім осередку того, що можна назвати „анти-Словом“, тобто ,,проти-Правдою“, Бо, таким чином, фальсифікується правду про те, ким є людина, якими є нездоланні межі її буття і її свободи. Ота ,,проти-Правда“ стає можлива тому, що заразом глибоко фальсифікується правду про те, ким є Бог. Бога-Творця ставиться в стан підозріння, що більше в стан оскарження в свідомості сотворінь. Перший раз в історії людства здобуває голос дволичний „геній підозріння“. Він намагається ,,сфальсифікувати“ саме Добро, абсолютне Добро, в той час, як в ділі сотворення воно об'явилося, як невимовно обдаровуюче: як добро, що поширюється зі своєї природи (bonum diffusivum sui) як творча Любов. Хто ж може вповноті „переконати в грісі“, тобто в цій спонуці до первісного непослуху людини, як не Той, що сам є Даром і джерелом усякого обдарування? Як не Дух, що ,,досліджує глибини Божі“, і який є любов'ю Отця і Сина?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
38. – Отак то, не зважаючи на всі свідоцтва сотворіння і спасительного задуму, що його стосується, дух темноти(142) здатний представити Бога як ворога власного сотворіння, а передусім, як ворога людини, як джерело небезпеки й загрози для людини. Таким чином Сатана прищеплює у психіку людини бацилу опору супроти Того, який „від початку“ мав би бути ворогом людини, – а не Батьком. Людині ставиться виклик бути супротивником Бога!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Аналіз гріха в його первородному вимірі вказує на те, що за діянням „батька брехні“, протягом історії людства існуватиме постійний тиск в напрямі відкинення Бога людиною, аж до ненависті. „Любов себе аж до погорди Бога“, як висловився св. Августин(143). Людина буде схильна бачити для себе в Бозі, передусім, обмеження, а не джерело власного визволення і повноту добра. Це підтверджується в нашій сучасній епосі, в якій атеїстичні ідеології намагаються викорінити релігію, стверджуючи, що вона становить основне ,,запаморочення“ людини. Людина стала немов би відчужена й позбавлена своєї власної людськості, коли, ідучи за ідеєю Бога, приписує Йому те, що належить до людини, і то виключно до людини! В цьому процесі мислення і діяння історично-соціологічного відкинення Бога дійшло аж до того, що проголошено Його ,,смерть“. Це ж ідейна й словесна нісенітниця! Але ідеологія „смерті Бога“ загрожує людині, як на це вказує Собор Ватиканський ІІ, коли аналізує питання „автономії земних справ“, пише: ,,Сотворіння без Творця втрачає свою суть... і навіть ще більше, забувши про Бога, саме сотворіння відходить у тінь“(144). Ідеологія „смерті Бога“, в своїх наслідках, може легко виявитись на теоретичній і практичній площині ідеологією „смерті людини“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>4. Дух, що перетворює терпіння на спасенну любов</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
39. – Духа, який проникає Божі глибини, в своїй прощальній промові в Світлиці Ісус називає Утішителем. Його від самого початку ,,закликається“(145), щоб Він ,,переконав світ у грісі“. Остаточним закликом до того є Христовий Хрест. Переконуватися в грісі означає виявити зло, яке в ньому вміщається. Це означає виявити тайну беззаконня (“mysterium iniquitatis“). Злоби гріха в усій його болючій дійсності не можна зрозуміти без ,,досліджування глибин Божих“. Від самого початку понура тайна гріха виникла у світі на ґрунті ставлення сотвореної свободи до Творця. Вона виникла, як акт волі сотворіння-людини протилежний Божій волі, спасенній волі Божій. Що більше, вона виникла всупереч правді, на ґрунті брехні, остаточно ,,засудженої“; брехні, яка виставила на оскарження і на постійне підозріння саму творчу й спасенну Любов. Людина послухала „батька брехні“, виступаючи проти Батька життя і Духа істини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, чи ,,переконування в грісі“ не повинно заразом означати: об'являти терпіння? Об'являти біль, незбагненний і невимовний, який з причини гріха, в його людиноподібнім видінні свята Книга неначе б спостерігає в ,,глибинах Божих“, а до певної міри в самім серці неосяжної Тройці? Церква, черпаючи натхнення з Об'явлення, вірить і визнає, що гріх є образою Бога. Що ж відповідає цій „образі“ в незбагненнім житті Отця, Сина і Святого Духа, цьому відкиненню Духа, що є Любов'ю, а також Даром? Поняття Бога, як абсолютно найдосконалішого Буття, з певністю виключає будь-який біль, що походить з браку чи поранення; але в ,,глибинах Божих“ є батьківська любов, яка біблійною мовою, у стосунку до гріха людини, доходить аж до слів: ,,каюсь, що сотворив людину“(146). „Коли ж побачив Господь, що людська злоба на землі велика... жалував, що сотворив людину на землі, тож на серці Йому стало важко; і сказав Господь: ,,...каюсь, що сотворив їх“(147). Найчастіше, однак, Святе Письмо говорить нам про Батька, який співчуває з людиною, неначе б поділяючи з нею біль. Нарешті, цей незбагненний і невимовний „біль“ Батька зродить передусім предивні задуми спасенної любові в Ісусі Христі, щоб – через тайну побожності (“mysterium pietatis”) – Любов могла виявлятись в історії людства потужнішою від гріха. Щоб переміг ,,Дар“!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Дух, що згідно з словами Христа „переконує в грісі“, є Любов'ю Отця і Сина, і як Любов є тринітарним даром і одночасно відвічним джерелом всякого обдарування сотворінь Богом. В Ньому, власне, можемо зрозуміти уособлення і здійснення в трансцендентний спосіб цю чесноту милосердя, що його патристична й теологічна традиція, ідучи слідами Старого й Нового Завітів, приписує Богові. В людині милосердя виражається болем і співчуттям з нуждою ближнього. В Бозі, Дух-Любові перетворює людський гріх на поновне обдарування спасенною любов'ю. Від Нього, в єдності з Отцем і Сином, родиться спасительний задум, який наповняє історію людини дарами Відкуплення. Коли ж гріх, відкидаючи Любов, зродив ,,страждання“ людини, що якоюсь мірою передалось усім сотворінням(148), то Святий Дух входить у людське й космічне страждання з новим обдаруванням Любов'ю, яка спасе світ. На устах Христа Спасителя, в людській природі Якого довершується ,,страждання“ Бога, прозвучить слово, яке висловлює вічну Любов, сповнену милосердям: „Жаль мені“(149). Отак то з боку Святого Духа ,,переконування в грісі“ означає заразом виявити усьому сотворінню ,,підпорядкованому суєті“, а передусім в глибині людського сумління, як гріх стає переможений жертвою Агнця Божого, який став слухняним Слугою „аж до смерті“, що надоложуючи за непослух людини, довершує відкуплення світу. Таким чином Дух Істини, Утішитель, „переконує в грісі“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
40. – Відкупительну вартість жертви Христа знаменними словами висловив автор Послання до Євреїв, який, згадавши жертви Старого Завіту, в яких „кров волів і козлів... освячує, даючи чистоту тіла“, додає: „то скільки більше кров Христа, який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, – очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому?“(150). Хоч ми усвідомлюємо, що можливі інші роз'яснення, то, однак, наші роздумування про присутність Святого Духа в усьому житті Христа дозволяють нам спостерегти в цьому тексті неначе заохочення, щоб роздумати про присутність цього Духа також у відкупительній жертві Воплоченого Слова.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найперше роздумаймо над початковими словами, які говорять про цю жертву, а тоді окремо про „очищення сумління“, яке вона довершує. Це бо жертва принесена „Духом вічним (через Нього)“, який з неї ,,черпає“ силу спасенного „переконання в грісі“. Це той самий Дух Святий, який згідно з обітницею, даною під час Тайної Вечері, Ісус Христос в день Свого Воскресіння ,,принесе“ Апостолам у ранах розп'яття, і ,,дасть“ їм Його „щоб відпускати гріхи“: „Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм“(151).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаємо, що „Бог помазав Святим Духом та силою Ісуса з Назарету“, як говорив Симон Петро в домі сотника Корнилія(152). Визнаємо пасхальне таїнство Його ,,відходу“, згідно з Євангелією св. Івана. Слова Послання до Євреїв пояснюють тепер, яким способом Христос ,,пожертвував себе самого без плями Богові“, коли вчинив це ,,з Духом вічним“. В жертві Сина Чоловічого Святий Дух є присутній і діє так, як діяв у Його зачатгі, в приході на світ, в Його укритому житті, в Його прилюдному житті. Згідно з Посланням до Євреїв, на шляху свого ,,відходу“ через Оливний город і Голготу, сам Христос у своїй людській природі був цілковито відкритий на дію Духа-Утішителя, який із страждання виводить спасенну любов. Тим-то „Він був вислуханий за богобоязність; і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів“(153). Таким чином це Послання виявляє, що людство, підкорене гріхові в потомках першого Адама, в Ісусі Христі стало досконало піддане Богові та з Ним з'єднане, а водночас повне безмежного милосердя до людей; це нове людство, що в Христі Ісусі через страждання на Хресті, повернулось до любові, втраченої Адамом через гріх. Знайшлося в самому Божому джерелі первородного обдарування: в Дусі, який „досліджує глибини Божі“, сам же є Любов'ю і Даром.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ісус Христос, Син Божий, як Чоловік, в палкій молитві своїх страждань, дозволив Святому Духові, який проникнув Його людську природу до самих глибин, перетворити її на досконалу жертву через Його смерть, як жертву любові на хресті. Цю жертву приніс Він сам, як єдиний священик „приніс себе самого Богові непорочним“(154). В своїй людській природі Він був гідний стати такою жертвою, бо сам один був ,,непорочним“. Одночасно Він її приніс „через Духа вічного“, а це означає, що Дух Святий особливим способом діяв у тім абсолютнім самовідданні Сина Чоловічого, щоб перетворити страждання на спасенну любов.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
41. – В Старому Завіті кількаразово говориться про „вогонь з неба“, який спалював жертви, що їх приносили люди“(155). Через аналогію можна сказати, що Святий Дух є „вогнем з неба“, який діє в глибинах таїнства Хреста. Походячи від Отця, Він скеровує до Отця жертву Сина, вводячи її у Божий вимір тринітарного спілкування. Коли ж гріх зродив страждання, то тепер біль Бога через Святого Духа набуває в розп'ятому Христі свого остаточного людського виразу. Ось парадоксальна таємниця любові: в Христі страждає Бог, відкинений Його сотворінням: ,,не вірують у Мене!“; але водночас з глибин цього страждання, а посередньо з глибин гріха, ,,що не увірували“, Святий Дух вводить новий вимір обдарування людини й сотворіння від початку. В глибині таємниці Хреста діє Любов, яка наново приводить людину до участи в житті, що є в самому Бозі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Дух, як Любов і Дар, сходить, до певноїміри, в саме серце жертви, яка приноситься на Хресті. Посилаючись на біблійну традицію, можемо сказати: Він спалює цю жертву вогнем Любови, яка єднає Сина з Отцем у тринітарному спілкуванні. Тому що, одночасно, Хресна жертва є, в повному значенні того слова, власним вчинком Христа, тому також у цій жертві Він ,,приймає“ Святого Духа. Приймає Його таким способом, що пізніше” Він, і тільки Він разом з Богом Отцем, зможе „дати” Його Апостолам, Церкві й людству. Тільки Він Його ,,посилає“ від Отця“(156). Тільки Він з'явиться Апостолам, зібраним у Світлиці, ,,дихне на них“ і скаже: „Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм“(157), згідно з провіщенням Івана Христителя: „Він вас христитиме Духом Святим і вогнем“(158). В словах Ісуса Святий Дух був об'явлений і водночас став присутнім як Любов, що діє в глибинах пасхального таїнства: як джерело спасенної сили Христового Хреста, як дар нового й вічного життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Оця істина про Святого Духа знаходить свій щоденний вислів у римській літургії, коли священик, перед святим Причастям, виголошує ці знаменні слова: „Господи Ісусе Христе, Сину Бога живого, що з волі Отця, за співдіянням Святого Духа, Своєю смертю дав життя світові...“. А в ІІІ Євхаристійній Молитві, посилаючись на той самий спасительний задум, священик просить, щоб Святий Дух ,,вчинив нас вічним даром для Бога“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>5. Кров, яка очищує сумління</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
42. – Ми сказали, що як вершина пасхального таїнства, Святий Дух був остаточно об'явлений і заразом став присутній новим способом. Воскреслий Христос мовив до Апостолів: ,,Приймітъ Духа Святого“. Таким чином був об'явлений Святий Дух, бо Христові слова становлять потвердження обітниці й оповіщення під час Тайної Вечері. Об'явлення те є водночас новим способом присутності Утішителя. Святий Дух від самого початку діяв у таїнстві сотворення в історії Старого Завіту Бога з людиною. Та дія повністю потверджена посланництвом Сина Чоловічого, як Месії, який прийшов силою Святого Духа. На вершині месіянського посланництва Ісуса Святий Дух стає присутній в пасхальнім таїнстві в повноті своєї Божої об'єктивності. Як Той, що сам має далі продовжувати спасенне діло, вкорінене в Хресній Жертві. Без сумніву, що це діло Ісус доручив людям: Апостолам, Церкві. Проте – в людях і через них – Святий Дух є першим і головним підметом здійснення цього діла в душі людини й у світі: невидимим і водночас всюдиприсутнім Утішителем! Дух „віє куди забажає“(159).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слова, сказані, воскреслим Христом „першого дня після суботи“, особливим способом підкреслюють присутність Утішителя, як того, що „переконує світ у грісі, у справедливості, і у засуді“. Тільки бо у цьому ставленні можна пояснити слова, які Христос безпосередньо застосовує до ,,дару“ Святого Духа для Апостолів. Він каже: „Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться, кому ж затримаєте – затримаються“(160). Ісус дав Апостолам владу відпускати гріхи, щоб вони її передали своїм наступникам у Церкві. Але ця влада, дана людям, припускає і включає спасенну дію Святого Духа. Стаючи „світлом сердець“(161), тобто сумління, Святий Дух ,,переконує у грісі“, що означає дає людині пізнання його зла, а водночас скеровує його до добра. Завдяки великій кількості своїх дарів, задля яких Його взивають, як Того, що „сім разів дає ласку“, кожний людський гріх може бути прощений спасенною Божою силою. Справді, як каже св. Бонавентура – „силою сімох дарів Святого Духа знищений усякий рід зла й зроджується всяке добро“(162).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під впливом Утішителя, отже, довершується навернення людського серця, яке є неодмінною умовою прощення гріхів. Без справжнього навернення, яке охоплює внутрішній жаль, і без щирої і твердої постанови поправи, гріхи будуть ,,затримані“, як каже Ісус, а з Ним Традиція Старого й Нового Завіту. Перші слова, які висловлює Ісус на початку своєї діяльності, згідно з Євангелієм Марка, це ось ті: „Покайтеся і вірте в Євангелію“(163). Підтвердженням власне цього заклику є „переконування у грісі“, що його Святий Дух ставить у новий спосіб в силі Відкуплення, довершеного Кров'ю Сина Чоловічого. Тому Послання до Євреїв каже, що ця „кров очищує сумління“(164). Вона бо відкриває Святому Духові шлях до душі людини, тобто до святилища людського сумління.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
43. – Другий Ватиканський Собор пригадав католицьке вчення про сумління, говорячи про покликання людини, а зокрема про гідність людської особи. Сумління на особливий лад вирішує про цю гідність. Справді бо, „сумління є найпотаємнішим осередком і святилищем людини, в якому вона перебуває сама з Богом, що промовляє в глибинах її душі... наказуючи: це роби, а того уникай. Така здатність наказувати добро й забороняти зло, яку Творець дав людині, є головною властивістю особового підмета. Водночас же в глибині сумління людина відкриває закон, який вона не дає сама собі, але якого повинна слухатися“(165). Совість, отже, не є автономним і виключним джерелом встановлення того, що є добре, а що зле; проте в ньому глибоко записана засада послуху об'єктивній нормі, яка обґрунтовує й зумовлює слушність своїх рішень наказами й заборонами, які є основою людської поведінки, як виявилось, про що вже було згадано, на перших сторінках Книги Буття(166). В цьому власне значенні совість є „внутрішнім святилищем“, в якому „промовляє Бог". Це „Божий голос“ навіть тоді, коли людина визнає в ньому тільки засаду морального ладу, по-людському безсумнівного, без безпосереднього стосунку до Творця: власне в цьому стосунку сумління завжди знаходить свою основу й своє оправдання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангельське ,,переконування в грісі“ під впливом Духа Істини не може здійснитись в людині іншим шляхом, як тільки шляхом сумління. Якщо сумління праве, тоді воно служить, щоб ,,розв'язувати в правді багато моральних питань, що нав'язуються як в житті одиниць, так і в громадському співжитті“; тоді „одиниці й громади остерігаються сліпої самоволі, а намагаються достосовуватись до об'єктивних норм моралі“(167).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Плодом правого сумління є передусім називати справжніми іменами добро й зло, як це робить, наприклад, пастирська Конституція, в якій читаємо: ,,Усе, що скероване проти самого таки життя, як усього роду вбивства, народовбивства, аборти, евтанасія і добровільне самовбивство; все, що порушує цілість людської особи, як покалічення, тілесні й душевні тортури, зусилля в напрямі психічного примусу; все, що ображає людську гідність, як нелюдські життєві умови, свавільне ув'язнення, заслання, неволя, проституція, торгівля жінками й дітьми; а також надлюдські умови праці, коли з робітниками поводяться як із звичайним знаряддям зиску, а не як з вільними й відповідальними особами“. Назвавши, таким чином, поіменно різноманітні гріхи нашої суспільності, Собор додає: „Всі ці і тим подібні справи й діла є ганебними; і коли вони заплямовують людську цивілізацію, то вони таки більше обезславлюють тих, хто так поводиться, ніж тих, хто зазнає такої несправедливости, а найбільше таки – супротивляються належній пошані Творця“(168).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Називаючи справжніми іменами гріхи, які найбільше обезславлюють людину, і, вказуючи, що вони є моральним злом, яке обтяжує усякі підсумки поступу людства, Собор заразом визначає те все, як етап „драматичної боротьби між добром і злом, між світлом і темрявою“, що проникає „усе життя людей, як одиниць, так і громад“(169). Синод Єпископів (1983 року) про поєднання і покаяння, докладніше визначив особисте й суспільне значення гріха людини(170).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
44. – Під час Тайної Вечері, напередодні своїх страждань, а згодом ввечері на Пасху, Ісус Христос звернувся до Святого Духа, як до Того, Який свідчить, що в історії людства триває гріх. Однак, гріх є підкорений спасенній силі Відкуплення. ,,Переконування світу в грісі“ не закінчується на тому, що його називається справжнім іменем та розпізнається в усьому масштабі того зла, що йому властивий. Переконуючи світ у грісі, Дух Істини зустрічається з голосом людського сумління.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цим шляхом доходимо до виявлення коріння гріха, яке знаходиться в нутрі людини, як це виявляє пастирська Конституція, кажучи: ,,Справді, та незрівноваженість, яку виявляє сьогоднішній світ, пов'язується з тим основнішим браком рівноваги, що має своє коріння в людському серці. Бо й у самій таки людині багато елементів перебуває в боротьбі між собою. Бо вона, як сотворіння, з одного боку, зазнає з власного досвіду свою обмеженість, то з другого – почуває себе необмеженою у своїх бажаннях і покликаною до вищого життя. Їй, звабленій багатьма принадами, постійно доводиться між ними вибирати, а деяких – зрікатися. Більше того: слабка вона й грішна, нерідко чинить те, чого не бажає, а те, що бажала б чинити – не чинить".</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Переконування у грісі“, яке супроводить кожне поглиблене роздумування людського сумління, веде водночас до виявлення його коріння в душі людини, так як його зумовлень протягом історії. Сходимо отак до того первісного виміру гріха, про що вже була мова. Святий Дух „переконує в грісі“ у зв'язку з таємницею початку, вказуючи, що людина є істотою сотвореною, а, отже, в цілковитій залежності, і онтологічній, і етичній, від Творця, і одночасно пригадуючи спадкову грішність людської природи. Але той самий Святий Дух-Утішитель „переконує у грісі“ завжди у стосунку до Христового Хреста. У цьому відношенні християнство відкидає всякий ,,фаталізм“ гріха. „Вся історія людей пройнята важким змаганням з силами темряви, що – розпочате від самого виникнення світу – триватиме, за словом Господа, аж до останнього дня“ – навчає Собор(173). „Та сам Господь прийшов, щоб людину визволити й скріпити“(174). Людина, отже, ,,вплутана“ в цю боротьбу з гріхом, опираючись на голос власного сумління, „мусить постійно змагатися, щоб витримати в доброму та доходити до згідности з самим собою, хоч і не без великих зусиль і Божої допомоги“(175). Собор слушно спостерігає гріх, як чинник розбиття, який тяжить над життям людини, як особистим, так і громадським. Одночасно же постійно пригадує можливість перемоги.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
45. – Дух Істини, який „переконує світ у грісі“, зустрічається з тим зусиллям людської совісти, про яке так вимовно говорять соборові тексти. Таке зусилля сумління визначує заразом шляхи навернення людей: відвернення від гріха, щоб відбудувати правду й любов у самому серці людини. Відомо, що визнання зла в собі самому дуже часто буває тяжким. Відомо, що совість не тільки наказує і забороняє, але також судить у світлі своїх наказів і заборон. Воно є також джерелом докорів: людина внутрішньо страждає з приводу сподіяного зла. Чи те страждання-біль не є якби далеким відлунням того ,,жалю“ з причини сотворення людини, що його в своїй антропоморфічній мові свята Книга приписує Богові? Того ,,осудження“, що записуючись у ,,серці“ Пресвятої Трійці, силою вічної любові, висловлюємо болем на Хресті, у послусі Христа аж до смерті? Коли Дух Істини дозволяє людській совісті брати участь у тому болю, тоді те терпіння сумління стає особливо глибоке, але також особливо спасенне. Також тоді, через такий акт досконалого жалю, довершується справжнє навернення серця: це євангельська ,,метаноя“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зусилля людського серця, зусилля сумління, в якому довершується оця ,,метаноя“, тобто навернення, є заразом віддзеркаленням того процесу, в якому докір перетворюється в спасенну любов, яка вміє страждати. Утаєним розподільником цієї спасенної сили є Святий Дух: Він, якого Церква називає „Світлом сумлінь“, проникає і заразом наповняє „глибини людських сердець“(176). Через таке навернення в Святому Дусі людина відкривається на прийняття прощення та відпущення гріхів. В усій тій чудовій динаміці навернення-відкуплення, підтверджується те, що св. Августин писав про таємницю людини, пояснюючи слова Псалма: „Безодня кличе безодню“ (“Abyssus abyssum invocat”)(177). У стосунку до цієї ,,бездонної глибини“ людини, людської совісті, здійснюється посланництво Сина і Святого Духа. Святий Дух ,,приходить“ у зв'язку з ,,відходом“ Христа в пасхальнім таїнстві: приходить у кожному конкретному факті навернення-відпущення завдяки силі Жертви на Хресті, в якій „кров Христа... очищує наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому“(178). Таким чином постійно здійснюються слова про Святого Духа, як „іншого Утішителя“, слова, сказані під час Тайної Вечері до Апостолів, а посередньо до всіх: ,,Ви ж Його знаєте, бо перебуває Він з вами, і буде у вас“(179).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>6. Гріх проти Духа Святого</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
46. – На тлі того, що досі було сказано, стають зрозумілішими деякі інші слова, ще більше потрясаючі слова, сказані Христом. Їх можемо назвати словами про ,,непрощення“. Їх записали всі Синоптики, у зв'язку з особливим гріхом, що його євангелисти називають ,,хула проти Святого Духа“. Ось їхній запис у потрійній вимові: </div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Матей:</b> ,,Усякий гріх, усяка хула проститься людям; але хула на Духа не проститься. І коли хтось скаже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому“(180).</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Марко:</b> „Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний“(181).</div>
<div style="text-align: justify;">
<b>Лука:</b> „І всякому, хто скаже слово проти Сина Чоловічого, воно проститься йому, а тому, хто хулитиме Святого Духа, не проститься“(182).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чому хула проти Святого Духа не буде прощена? Як розуміти цю хулу? Відповідає св. Тома з Аквіно, що тут ідеться про гріх ,,непрощений з самої його природи, бо виключає те, чим довершується відпущення гріхів“(183).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згідно з такою екзеґезою, ,,хула“ не полягає у словесній образі Святого Духа; але зате полягає у відкиненні спасіння, яке Бог подає людині через Святого Духа, що діє силою Жертви на Хресті. Коли людина не приймає того ,,переконування у грісі“, яке походить від Святого Духа і яке має спасенний характер, то тим самим вона відкидає ,,прихід“ Утішителя, той ,,прихід“, що здійснився в пасхальному таїнстві, яке поєднане з відкупительною силою Христової Крові: крові, що ,,очищує сумління від смертних діл“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаємо, що плоди цього власне очищення є відпущення гріхів. Хто, отже, відкидає Духа і Кров, залишається в „мертвих ділах“, тобто в грісі. Хула проти Святого Духа полягає, послідовно, у радикальній відмові прийняти це відпущення, внутрішнім роздавачем якого є Святий Дух, і яке припускає всю правду навернення, довершеного в совісті. Коли Христос каже, що хула проти Святого Духа не може бути відпущена ні в цьому, ні в майбутньому житті, то тільки тому, що це „не-відпущення“ стоїть у причинному зв'язку. З ,,не-покутою“, тобто з радикальною відмовою від навернення. А це означає відмову зачерпнути з джерел Відкуплення, які ,,завжди“ залишаються відкритими в задумі спасіння, в якому звершується посланництво Святого Духа. Утішитель має безмірну силу черпати з тих джерел: ,,з мого візьме“, – заявив Ісус. Таким чином Він доповнює в людських душах діло Відкуплення, довершене Христом, розподілюючи його плоди. ,,Хула“ проти Святого Духа, це гріх сподіяний людиною, яка обороняє позірне ,,право“ тривати в злому – в усіх інших гріхах – і, таким чином, відкидає Відкуплення. Людина залишається замкненою в грісі, з свого боку вчиняючи неможливим навернення, а тим самим відпущення гріхів, що його вважає немов неістотне й неважливе в своєму житті. Це стан духовного занепаду, бо хула проти Святого Духа не дозволяє людині вийти з свого замкнення і відкритись в напрямі Божих джерел очищення сумління і відпущення гріхів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
47. – Діяльність Духа Істини, яка прямує до спасенного ,,переконування в грісі“, таким чином зустрічається з внутрішнім опором людини, наче з непроникливістю сумління, зі станом душі, яка немов укріпилась у своєму вільному виборі: св. Письмо звикло називати цей стан ,,запеклістю серця“(184). В нашій епосі такому наставленню розуму й серця відповідає втрата відчуття гріха, якому посвячує багато сторінок Апостольське напоумлення Примирення і Покаяння (Recociliatіо еt Раеnіtentіа)(185). Вже Папа Пій ХІІ заявив, що ,,гріхом цього сторіччя є втрата почуття гріха“(186). Йде вона в парі „із втратою почуття Бога“. Читаємо в згаданому Напоумленні: „В дійсності Бог є початком і остаточною метою людини, яка носить у собі Божий зародок. Власне тому дійсність Бога відслонює і роз'яснює таємницю людини. Тим-то не можна сподіватися, що укріпиться почуття гріха у відношенні до людини й до людських вартостей, якщо бракує почуття образи Бога, тобто правдивого сенсу гріха“(187).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отож, Церква не перестає благати в Бога ласки, щоб не зникнула правість людських сумлінь, щоб не притишувалась вразливість на добро і зло. Правість ота і вразливість глибоко зв'язані з внутрішньою діяльністю Духа Істини. В цьому світлі набирають особливої вимовності заклики Апостола: „Духа не гасіте“; ,,Не засмучуйте Святого Духа Божого“(188). Однак, понад усе Церква не перестає благати з найбільшим запалом, щоб не зростав у світі той гріх, який Євангелія називає ,,хулою проти Святого Духа“; а щоб, навпаки, гріх той відступив від людських душ – а посередньо з усіх середовищ і з різних суспільств – поступаючись місцем відвертості сумлінь, необхідній для спасенної дії Святого Духа. Церква благає, щоб цей небезпечний гріх проти Святого Духа поступився місцем святій готовості прийняти посланництво Утішителя, коли Він приходить, щоб „переконати світ у грісі, в справедливості, і в засуді“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
48. – У своїй прощальній промові Христос сполучив ці три сфери ,,переконування“, що належать до посланництва Утішителя: гріх, справедливість і засуд. Вони заразом визначають простір тайни побожності, яка в історії людства протиставиться гріхові, тайні безбожності(189). З одного боку, як говорить св. Августин, ,,самолюбство, доведене до погорди Бога“; з другого – „любов до Бога, доведена аж до погорди себе“(190). Церква не припиняє своєї молитви і послуги, щоб історія сумлінь та історія суспільства великої сім'ї людства не спускались аж до полюса гріха, в бік відкинення Божих заповідей „аж до погорди Бога“, але щоб підіймались до любові, в якій об'являється Дух, що подає життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ті, що Духові Святому дозволяють себе „переконати в грісі“, дозволяють рівно ж „переконати себе в справедливості й засуді“. Дух Істини, який допомагає людям – людському сумлінню – пізнати правду гріха, водночас також вчиняє, що вони пізнають правду про ту справедливість, яка вступила в історію людини з Ісусом Христом. Таким чином ті, що „переконані в грісі“, навертаються під впливом Утішителя, через Нього якоюсь мірою стають виведені з орбіти ,,засуду“, з того ,,засуду“, яким „князь цього світу засуджений“(191). Навернення, в глибині своєї Бого-людської таємниці, означає зрив усіх вузлів, якими гріх пов'язаний з людиною в сукупності тайни безбожності (mysterium iniquitatis). Ті, що навертаються, отже, стають виведені Святим Духом з орбіти ,,засуду“ і введені в справедливість, що в Христі Ісусі, який приймає від Отця(192), як віддзеркалення тринітарної святості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Це ота справедливість Євангелії і Відкуплення, справедливість Нагірної проповіді і Хреста, що довершує очищення сумління за посередництвом Крові Агнця. Це та з черги справедливість, яку Отець віддає Синові й всім тим, що з Ним з'єднані в правді й любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цій справедливості Святий Дух, який є Духом Отця і Сина, що „переконує світ у грісі“, об'являється і стає присутнім у людині, як Дух життя вічного.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<b>ЧАСТИНА ТРЕТЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ДУХ, ЩО ДАЄ ЖИТТЯ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Мотив Ювілею Двотисячоліття: </b></span><br />
<span style="color: #cc0000;"><b>Христос, що „зачався від Святого Духа“</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
49. – До Духа Святого звертається серце й думка Церкви при кінці двадцятого сторіччя і в перспективі Третього Тисячоріччя від приходу на світ Ісуса Христа, коли стаємо перед лицем великого Ювілею, яким Церква бажає відзначити цю подію. Цей прихід міряється масштабом часу, як подія, що належить до історії людини на землі. Лічба часу, що її в загальному вживається, визначає окремі роки, сторіччя і тисячоріччя, згідно з тим, як вони минають перед чи після народження Христа. Одночасно ж, ця подія означає для нас, християн, за словами Апостола, „повноту часу“(193), бо в ньому історія людини стала глибоко пройнята ,,мірою“ самого Бога: трансцендентна присутність вічного ,,тепер“. Того, „Хто є і Хто був і Хто приходить“; Того, що є „Альфа й Омега, початок і кінець, перший й останній“(194). „Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним“(195). ,,Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки..., щоб ми прийняли усиновлення“(196). А це Воплочення Сина-Слова звершилося через Духа Святого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обидва євангелисти, яким завдячуємо опис народження і дитинства Ісуса з Назарету, висловлюються в цій справі таким самим способом. Згідно з Лукою, під час благовіщення про народження Ісуса, Марія запитує: „Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?“, на що одержує відповідь: „Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий“(197).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В Матея читаємо: „Народження Ісуса Христа відбулося так: Марія, Його Мати, була заручена з Йосифом; але, перед тим, як вони зійшлися, виявилось, що вона була вагітна від Святого Духа“(198). Занепокоєний таким станом справ, Йосиф одержує під час сну наступне послання: „Не бійся узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх“(199).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тим-то Церква від самого початку визнає таїнство Воплочення, що є основною правдою віри, посилаючись на Святого Духа. В Апостольському Символі проказуємо: „Який був зачатий від Святого Духа, народився від Марії Діви“. Так само визнаємо в Нікейсько-Констянтинопільському Символі: ,,Воплотився з Духа Святого і Марії, і став чоловіком“. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
„Від Духа Святого" став чоловіком Той, що Його Церква, словами цього ж Символу, визнає Сином, єдиносущним з Отцем: „Бога істинного від Бога істинного, несотвореного“. Він ,,воплотився в лоні Марії Діви“. Ось що звершилося, коли „прийшла повнота часу“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
50. – Великий Ювілей закінчення Другого Тисячоріччя, до якого Церква вже підготовляється, має безпосередній профіль христологічний: йдеться бо про вшанування народження Ісуса Христа. Одночасно він має пневматологічний профіль, бо таїнство Воплочення здійснилося ,,через Духа Святого“. Його ,,здійснив“ Святий Дух – єдиносущний з Отцем і Сином – що перебуває в найбільшім таїнстві Триєдиного Бога, як Особа-Любов, несотворений Дар, а заразом безпосереднє джерело всякого обдарування, яке походить від Бога через сотворення; як також є безпосереднім принципом й неначе підметом самоспілкування Бога через ласку. Таїнство Воплочення становить найвищу точку Божого обдарування, становить вершину Божого самоспілкування через ласку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Зачатгя і народження Ісуса Христа становлять найбільше діло, довершене Святим Духом в історії сотворення і в історії спасіння: вершину ласки „ласку злуки“ (“gratia unionis”), що є джерелом усіх ласк, як пояснює св. Тома(200). Великий Ювілей відноситься до цього діла і відноситься також – коли проникнемо до його глибини – Виконавця цього діла: до Особи Святого Духа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Повноті часу“ відповідає особлива повнота самоспілкування Триєдиного Бога в Святому Дусі. „Через Духа Святого“ здійснюється таїнство ,,гіпостатичного з'єднання“, тобто з'єднання Божої і людської природи: Божества і людськості в одній Особі Слова-Сина. Коли Марія, під час благовіщення, сказала: „Нехай зо мною станеться по твоєму слову“(201), тоді Вона дівственним способом зачала людину, Сина Чоловічого, що є Сином Божим. Через це ,,очоловічення“ Слова-Сина самопередавання Бога досягає своєї остаточної повноти в історії сотворення і спасіння. Ця повнота набуває особливого напруження й вимовності в тексті Євангелії Івана: „Слово стало тілом“(202). Воплочення Бога Сина означає прийняття до спільності з Богом не тільки людської природи, але, в цій природі, в певному сенсі, всього того, що є ,,тілом“: всього людства, всього видимого, матеріяльного світу. Воплочення, отже, має також свій космічний сенс, свій космічний вимір. ,,Первородний усякого сотворіння“(203), воплочуючись в конкретну людську природу Христа, поєднується певним способом з усією дійсністю людини, яка також є ,,тілом“(204) – а в ній з усяким ,,тілом“, з усім сотворінням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
51. – Те все звершується через Святого Духа, тому й належить до змісту майбутнього Великого Ювілею. Церква не може приготуватись до нього іншим способом, як тільки в Святому Дусі. Те, що „в повноті часу“ звершилося діянням Святого Духа, тільки за Його діянням може виникнути в пам'яті Церкви. За Його діянням може стати наявним на новому етапі історії людини на землі в Двохтисячному Році від народження Христа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Дух, що своєю силою отінив дівственне тіло Марії, започатковуючи в Ній Боже материнство, водночас вчинив Її серце досконало слухняним до того самоспілкування Бога, що перевищує всяке людське поняття й людські можливості. „Щаслива та, що повірила!“(205) – так привітала Марію Її родичка Єлисавета, також ,,сповнена Святим Духом“(206). В словах привітання Тієї, „що повірила", є неначе віддалена (але в дійсності близька) протилежність в стосунку до всіх тих, що про них Христос скаже, що „не вірують у нього“(207). Марія ввійшла в історію спасіння світу через послух віри. Віра, отже, в своїй найглибшій сутності, є відкриттям людського серця для Дару: для самоспілкування Бога в Святому Дусі. Пише св. Павло: „Господь же – дух, а де Господній дух, там воля“(208). Коли Триєдиний Бог відкривається людині в Святому Дусі, це Його ,,відкриття“ відкриває і водночас подає сотворінню-людині повноту свободи. Ця повнота висловилась так піднесено через віру Марії, через Її ,,послух віри“(209). Справді „щаслива та, що повірила!“</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. Мотив Ювілею: Об'явилася благодать</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
52. – В таїнстві Воплочення діло Духа, „що дає життя“, досягає вершини. Неможливо було більше дати того життя, яке є в Бозі, як вчинюючи його життям Чоловіка, що ним є Христос у своїй людській природі, прийнятій Словом у гіпостатичній злуці. Одночасно ж, разом із таїнством Воплочення відкривається на новий лад джерело цього Божого життя в історії людства: Дух Святий. Слово ,,первородний усякого сотворіння“ стає ,,первородним між багатьма братами“(210), і таким чином стає Головою Тіла, яким є Церква, зроджений на Хресті та об'явлений у день П'ятидесятниці – а в Церкві Головою людства: людей усіх народів і рас, всіх країн й культур, всіх мов і континентів, всіх покликаних до спасіння. „І Слово стало тілом... В Ньому було життя, і життя було світло людей... Всім тим, які прийняли Його, дало право дітьми Божими стати“(211). А все це довершилося і постійно довершується ,,через Духа Святого“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
„Діти Божі“ – як навчає Апостол – ,,є усі ті, що їх водить Дух Божий“(212). Синівство Божого усиновлення родиться в людей на фундаменті таїнства Воплочення, отже завдяки Христові, який є Предвічним Сином. Але те народження, чи відродження, здійснюється тоді, коли Бог Отець „посилає в наші серця Духа свого Сина“(213). Тоді бо ,,приймаємо духа усиновлення, яким кличемо: ,,Авва! – Отче!“(214). Отак-то те Боже синівство, прищеплене в людській душі через освятну ласку, є ділом Святого Духа. „Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми діти Божі; а коли діти, то й спадкоємці ж Божі, співспадкоємці Христа“(215). Освятна ласка в людині є основою і джерелом нового життя: життя Божого, надприродного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обдарування цим новим життям є неначе остаточною відповіддю Бога на слова автора Псалмів, в яких лунає подекуди голос усіх сотворінь: ,,Зішлеш твій Дух – вони оживають, і Ти відновлюєш лице землі“(216). Той, що в таємниці сотворення обдаровує людину й всесвіт життям у його різноманітних видах, видимим і невидимим, – Він також відновлює його через таїнство Воплочення. Таким чином сотворення доповнюється Воплоченням і проникає від тієї миті силою Відкуплення, що огортає людство і всі сотворіння. Св. Павло, космічно-богословське бачення якого, здається, підхоплює голос Псалмопівця: ,,Сотворіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих“(217), тобто тих, яких Бог „від віків передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина Його“(218). Таким чином надприродне ,,усиновлення“ людини є ділом Святого Духа, що є Любов'ю і Даром, і як такий Він є даний людям, а в надмірі несотвореного Дару має свій початок в серці людини той найособливіший сотворений дар, через який люди „стають учасниками Божої природи“(219). Таким чином також людське життя проникає участю Божого життя і так набуває Божий, надприродний вимір. Це нове життя, в якому люди, як учасники таїнства Воплочення, „мають доступ до Отця в однім Дусі“(220). Виникає, отже, тісний причинний зв'язок між Духом, що дає життя, і освятною ласкою та всією різноманітною надприродною життєвістю людини: між несотвореним Духом і людським сотвореним духом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
53. – Можна, отже сказати, що все це належить також до згаданого вже Великого Ювілею. Тому треба нам вникати не тільки в історичний вимір цього Ювілею, не тільки затримуватись на самій поверхні факту, через христологічний зміст цієї події потрібно сягати до пневматологічного виміру, охоплюючи поглядом віри ті два тисячоріччя дії Духа Істини, який протягом століть черпав зі скарбу Христового Відкуплення даючи людям нове життя, довершуючи в них усиновлення в Єдинороднім Сині, освячуючи їх так, щоб вони могли повторювати з св. Павлом: „Ми прийняли Духа, що від Бога“(221).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Беручи цей мотив Ювілею, не можна, однак, затримуватись тільки у рамках двох тисяч років від народження Христа. Але треба повернутися назад, охопити всю дію Святого Духа також перед Христом – від початку, в усьому світі, а особливо в Божому промислі Старого Завіту. Бо ця дія в цілості звершується всюди й завжди, в кожній людині, згідно з відвічним задумом спасіння, через який воно тісно зв'язане з таїнством Воплочення і Відкуплення, яке, в свою чергу, охоплювало своєю дією тих, що вірили в прихід Христа. Про це свідчить особливим способом Послання св. Павла до Ефесян(222). Ласка, отже, криє в собі христологічну рису, і, водночас, пневматологічну, яка позначає передусім тих, що у виразний спосіб належать до Христа: „У Ньому (Христі)... ви були запечатані обіцяним Святим Духом, що є завдатком нашої спадщини для повного визволення викуплених“(223).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Йдучи за тим же мотивом Великого Ювілею, треба дивитися розлого ,,вшир“, знаючи, що „вітер віє, куди хоче“, згідно з образним висловом, вжитим Ісусом у розмові з Никодимом(224). Собор Ватиканський ІІ, зосереджуючись на темі Церкви, пригадує нам дію Святого Духа також ,,поза“ видимим тілом Церкви. Він, власне, говорить про „всіх людей доброї волі, в серцях яких діє невидима Божа благодать. Бо якщо Христос помер за всіх, і якщо остаточна мета людини є справді одна, тобто Божа, то ми повинні визнати, що Дух Святий усім дає можливість об'єднатись із цим пасхальним таїнством“(225).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
54. – „Бог-Дух, і ті, що Йому поклоняються, повинні в дусі й правді Йому поклонятися“(226). Ці слова Христос висловив у розмові з Самарянкою. Великий Ювілей, який будемо відзначувати при кінці цього Тисячоріччя, і, заразом, на початку наступного, повинен бути потужним закликом, зверненим до всіх тих, що ,,поклоняються Богові в дусі й правді“. Він повинен стати для всіх особливою нагодою, щоб роздумати таїнство Триєдиного Бога, який сам у собі є цілком трансцендентним щодо світу, зокрема видимого світу: Він бо є абсолютним Духом – „Бог-Дух“(227); водночас же, таким предивним способом, Він не тільки наближається до цього світу, але й є присутній, а до певної міри, ,,іманентний“, його проникає й оживляє з нутра. Це стосується в особливості людини: Бог перебуває в її нутрі, як думка, совість, серце, є психологічною і онтологічною присутністю, роздумуючи над якою св. Августин мовив: „Ти був глибше всередині в мені, ніж те, що в мені було найособистішого“(228). Ці слова полегшують нам краще зрозуміння Ісусових слів, сказаних до Самарянки: ,,Бог-Дух“. Тільки Дух може бути „глибше всередині в мені, ніж те, що в мені найособистіше“, чи то в бутті, чи то в духовнім досвіді; тільки Дух може бути таким іманентним, стосовно людини й світу, залишаючись недоторкнутим і незмінним у своїй абсолютній трансценденції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ота присутність Бога в світі й людині знайшла, однак, свій новий вислів і видиму постать в Ісусі Христі. В Ньому воістину „з'явилась благодать“(229). Любов Бога Отця, Дар, благодать безмежна, джерело життя – з'явились в Христі та в Його людській природі, і стала ,,часткою“ всесвіту, людства, історії. Оте ,,унаявлення“ благодаті в історії людства через Ісуса Христа, бо всяке спасенне діяння Бога у світі довершується завжди і всюди у Святому Дусі. Він – „Бог тайний“(230), як Любов і Дар „наповнює всесвіт“(231). Усе життя Церкви, яке знайде свій вираз у Великому Ювілеї, означає вийти назустріч Богові таємничому: назустріч Духові, що подає життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Дух Святий у внутрішній боротьбі людини:</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>тіло пожадає проти духа, дух пожадає проти тіла</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
55. – Історія спасіння говорить нам, на жаль, що те наближення і присутність Бога в людині й у світі, предивна вибачливість Духа, натрапляє в нашій людській дійсності на опір і протиставлення. Якже промовисті стосовно цього пророчі слова праведного Симеона, що за натхненням Духа прийшов до Єрусалимського храму, щоб у присутності Вифлеємського Дитятка передвістити, що „Він поставлений для падіння багатьох в Ізраїлі, знак протиріччя”(232). Опір Богові, що є невидимим Духом, зроджується певною мірою, вже на ґрунті радикальної іншості світу, тобто на його ,,видимості“ і ,,матеріяльності“, у відмінності до ,,невидимості“ і „абсолютного Духа“; на ґрунті його істотної і неминучої недосконалості у стосунку до Тото, що є найдосконалішою Істотою. Опір стає конфліктом, бунтом на етичному ґрунті, через той гріх, який опановує серце людини, в якій „тіло пожадає проти духа, а дух пожадає проти тіла“(233). Як було сказано, Дух Святий має „переконати світ“ про цей гріх.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Св. Павло стає особливим виразником того напруження й боротьби, що пригнічують людське серце. „Кажу вам, – читаємо в Посланні до Галатів – Духом ходіте, і тіла пожадливостей не будете чинити; бо тіло пожадає проти духа, а дух пожадає проти тіла. Вони суперечать одне одному, так що ви не можете робити того, що хотіли б“(234). В людині, що є істотою двоїстою, духовно-тілесною, існує певне напруження і ведеться боротьба між прагненнями ,,духа“ і ,,тіла“. Ця боротьба належить до спадщини гріха, є його наслідком, і водночас потвердженням. Апостол пише: „Вчинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість... пияцтво, гульня і таке інше“. Називає, однак, не тільки гріхи, які можна б визначити як ,,тілесні“, але також інші, як наприклад: Ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, зависті“(235). Все це становить „Вчинки тіла“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цим безсумніву лихим вчинкам ап. Павло протиставляє „плоди Духа“, як от: ,,любов, радість, мир, довтотерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість“(236). На підставі контексту стає ясно, що Апостолові не йдеться про скривдження й засудження тіла, яке разом з духовною душею творить природу людини й її особову суб'єктивність. Йдеться, проте, про вчинки, чи скоріше про сталу схильність – чесноти й хиби – морально добрі або лихі, які є плодом послуху (в першому випадку) або непослуху (в другому випадку) спасительній дії Святого Духа. Отож, Апостол пише: „Коли ми живемо Духом, то Духом і ходімо“(237). А в іншому місці: ,,Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за Духом – про духовне“; „Коли ж Дух Божий живе у нас, то й ми жиймо як духовні“(238). Протиставлення, яке робить св. Павло між життям „за духом“ і життям „за тілом“ веде до іншого протиставлення: між ,,життям“ і ,,смертю“, „бо прагнення тіла веде до смерті, а прагнення духа – до життя і миру“. Звідти й напоумлення: „Коли живете за тілом, то помрете; якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити“(239).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В наведених словах міститься заклик до життя в правді, тобто за наказом правого сумління, і одночасно є теж визнанням віри в Духа Істини, як Того, що дає життя. „Тіло бо мертве через гріх, але дух живий через праведність“; ,,тим-то ми боржники не тіла, щоб за тілом жити“(240), але ми боржники Христа, який довершив наше відкуплення у пасхальному таїнстві, даючи нам Святого Духа: „ми справді стали викуплені високою ціною“(241).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У словах св. Павла накладаються один на одного, – а водночас себе взаємно проникають – онтологічний вимір (тіло і дух), етичний (добро і моральне зло) і пневматологічний (дія Святого Духа: дар ласки). Його слова (особливо з Послання до Римлян і до Галатів) дозволяють нам пізнати і живо відчути велич того напруження і боротьби, яка ведеться в людині між відвертістю на діяння Святого Духа й опором та непослухом щодо Нього, щодо Його спасенного дару. Ті діаметрально суперечні чинники чи полюси – це з боку людини її обмеженість і грішність, які є життєвоважливим пунктом її психологічної та етичної дійсності; а з боку Бога – таїнство Дару, тобто невпинне передавання Божого життя в Святому Дусі. Хто переможе? Той, що вмітиме прийняти Дар.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
56. – Опір Святому Духові, що його св. Павло вказує у внутрішньому і підметовому вимірі, як напруження, боротьба, бунт у людському серці, в різних епохах історії, а особливо в сучасній епосі, знаходить свій зовнішній вимір, виявляючись як зміст культури й цивілізації, як і філософська система, як ідеологія, як програма подій та формування людської поведінки. Свій найвищий вислів він знаходить у матеріалізмі, чи то в його теоретичному вигляді, як система мислення, чи то в його практичному вигляді, як метод пізнавання і розцінювання фактів і як відповідна до того програма поведінки. Системою, що найбільше розвинула і довела до остаточних практичних наслідків цю форму мислення, ідеології та діяння, є діалектичний й історичний матеріалізм, визнаний завжди як життєва суть марксизму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В теорії і практиці матеріалізм радикально виключає присутність і дію Бога, що ,,є Духом“, в світі, а понад усе в людині, з тієї основної причини, що не приймає існування Бога, будучи істотною і програмово атеїстичною системою. Пронизливим явищем нашого часу, якому Собор Ватиканський ІІ присвятив декілька параграфів, є атеїзм(242). І хоч не можна говорити про атеїзм однозначним способом, ані не можна його звести виключно до матеріалістичної філософії, бо ж існують різні види атеїзму і тому дуже часто вживається цього слова в нерівнозначному сенсі, очевидно, що справжній і дійсний матеріалізм, в розумінні теорії, яка пояснює дійсність і прийнятий як основна засада особистої і соціальної дії, має атеїстичний характер.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Горизонт вартостей і цілей, що їх він визначає, тісно зв'язаний з інтерпретацією всієї дійсності, як ,,матерії“. Коли ж він деколи говорить про ,,духа“ і „духовні справи“, наприклад в ділянці культури чи моральності, то робить те тільки тому, що вважає деякі події, як похідні (еріfеnоmеnасh) матерії, яка, згідно з цією системою, – це єдина й виключна форма буття. З цього виходить, що згідно з таким тлумаченням, релігію треба вважати тільки якоюсь різновидністю ,,ідеалістичного обману“, яку й треба поборювати методами, що найкраще відповідають місцям та історичним обставинам, щоб її усунути із суспільства й людського серця.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Можна, отже, сказати, що матеріалізм є систематичним і послідовним розвитком того опору і заперечення, що на нього звернув увагу св. Павло, кажучи: „тіло пожадає проти Духа“. Цей опір є однак взаємний, як те підкреслює Апостол в другій частині того самого вислову: „дух пожадає проти тіла“. Отож, хто хоче жити за Духом, приймаючи й узгоджуючись з Його спасенною дією, мусить відкинути прагнення і внутрішні й зовнішні вимоги ,,тіла“, і то також в ідеологічному та історичному виразі антирелігійного ,,матеріалізму“. На цьому тлі, так характерному для наших часів, слід підкреслити в рамках підготовки до Великого Ювілею ,,пожадання духа“, як заклик, який озивається в ночі сучасного приходу, вслід за яким, як дві тисячі років тому, „кожна людина побачить спасіння Господнє“(243). Цю можливість і надію Церква доручає сучасним людям. Вона усвідомлює, що зустріч і зіткнення між ,,прагненнями проти духа“, які знаменують багато аспектів сучасної цивілізації, особливо в деяких її колах, і „прагнення проти тіла“ у зв'язку з наближенням Бога, Його воплоченням, Його завжди новим спілкуванням у Святому Дусі, в багатьох випадках може набирати драматичних рис, а навіть довести до нових поразок людини. Церква, однак, твердо вірить, що з боку Бога, воно завжди є спасенним відданням, спасенним приходом, і, водночас, спасенним ,,переконуванням у грісі“ через Духа Святого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
57. – В Павловім протиставленні ,,духа“ і ,,тіла“ включені також протиставлення ,,життя“ і ,,смерті“. Це поважна проблема, про яку належить відразу ствердити, що матеріалізм, як ідеологічна система, в усіх своїх видах, означає приймання смерті, як остаточного кінця людського існування. Все бо, що матеріяльне є знищиме, і тому людське тіло, подібно як і тваринне, є смертним. Якщо ж людина в своїй сутності є тільки ,,тілом“, тоді смерть для неї буде межею і кінцем, якого не можна переступити. В такому значенні можна б говорити, що життя людини є виключно „існуванням для смерті“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слід додати, що на горизонті сучасної цивілізації – особливо тієї найбільше розвиненої під науково-технічним оглядом – знаки й сигнали смерті стали особливо часті й наглядні. Вистачить подумати про гонку озброєнь і, в зв'язку з нею, про небезпеку ядерного самознищення. З другого боку щораз більше відкривається для всіх поважна ситуація значних територій нужди й смертоносного голоду на нашій планеті. Йдеться про питання, які є не тільки економічними, але водночас, і передусім, етичними. Крім того, на горизонті нашої епохи помножуються „знаки смерті“: поширилася практика, – яка подекуди набирає характеру майже установчого – відбирати життя людським істотам ще перед їх народженням, або раніше, ніж вони дійшли до природної смерті. Що більше, не зважаючи на стільки шляхетних зусиль в справі миру, постійно спалахують і ведуться війни, які позбавляють життя чи здоров'я сотні тисяч людей. Як же не згадати замахів на людське життя з боку тероризму, зорганізованого навіть в міжнародному масштабі?</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На жаль, це тільки частинний і неповний нарис образу смерті, який виникає в нашій епосі, коли дедалі ближче наближаємося до кінця другого Тисячоріччя християнства. Чи ж оті темні сторони матеріалістичної цивілізації, а особливо оті знаки смерті, які помножуються в суспільно-історичних рамках, в яких вона виникла, не підноситься нове, більш-менш свідоме благання до Духа, який подає життя? В усякому разі, навіть не дивлячись на величину людських надій або зневір, як також фальшу або оман, викликаних розвитком матеріалістичних систем в теорії та практиці, залишається християнська впевненість, що Дух дише, куди хоче. Ми, однак, маємо „зачатки Духа“, і тому, отже, хоч підлягаємо стражданням часу, що проминає, „цілою істотою своєю стогнемо, очікуємо... визволення нашого тіла“(244), тобто усієї нашої людської істоти, заразом тілесної і духовної. Так, стогнемо, але в очікуванні, повному незламної надії, бо до такої власне людської істоти наблизився Бог, що є Духом. Бог Отець послав ,,власного Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі“(245). На вершині своєї пасхальної таємниці, той же Син Божий, ставши Людиною, був розп'ятий за гріхи світу, з'явився посеред своїх Апостолів після Воскресіння, дихнувши на них, мовив: „Прийміть Духа Святого“. Цей подих триває, і „Дух допомагає у немочі нашій“(246).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>4. Дух Святий, що зміцнює „внутрішню людину“.</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
58. – Церква, що успадкувала й продовжує апостольське свідчення про воскресіння Ісуса Христа, звіщає і водночас переживає таїнство Воскресіння і П'ятидесятниці. Вона є вічним свідком цієї перемоги над смертю, що виявила силу Святого Духа, і водночас спричинила Його новий прихід, Його нову присутність в людях і в світі. Бо в Христовому воскресінні, Святий Дух-Утішитель явився над усе як Той, що дає життя: ,,Той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас“(247). В ім'я воскресіння Христового Церква звіщає життя, яке об'явилось поза межею смерті; життя, що є міцніше від смерті. Вона звіщає водночас Того, що дає життя: Духа животворящого. Вона звіщає Його і над усе з Ним співпрацює в даванні того життя. Бо коли „тіло мертве через гріх, то Дух живий через праведність“(248), довершену Христом розп'ятим і воскреслим. В ім'я Христового Воскресіння, Церква, в тілесній єдності й в покірному служінні Святому Духові, служить тому життю, але походить від самого Бога.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Через оте служіння людина стає завжди наново „дорогою Церкви“, як це було сказано в моїй Енцикліці про Христа Відкупителя(249), і що тепер повторюю в цій енцикліці про Святого Духа. З'єднана із Святим Духом, Церква, як ніхто інший усвідомлює те, що є внутрішнього в людині, те, що найглибше та найістотніше, бо воно духовне і незнищувальне. Там власне Дух прищеплює ,,корінь безсмертя“(250), з якого зростає нове життя, тобто життя людини в Бозі. Те життя, як слід спасенного передавання Бога в Святому Дусі, може розвиватися і зміцнюватися тільки під Його діянням. Тому також Апостол молився за своїх вірних і писав до них: ,,Згинаю свої коліна перед Отцем..., щоб Він дав вам за багатством своєї слави скріпитись у силі через Його Духа, на зростання внутрішньої людини“(251).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під впливом Святого Духа дозріває і зміцнюється ця внутрішня людина, тобто „духовна“. Завдяки передаванню Бога, людський дух, що „досліджує таємниці людини“, зустрічається з ,,Духом, який досліджує глибини Божі“(252). В цьому Святому Дусі, що є предвічним даром, Триєдиний Бог відкривається для людини, для людського духа. Таємний подув Божого Духа спричинює, що й людський дух також відкривається на спасенну й освятну дію Божу. Завдяки дарові ласки, яка є даром Святого Духа, людина входить в „нове життя“, вводиться в надприродний вимір самого Божого життя. Одночасно ж, сама людина стає „житлом Святого Духа" та „храмом живого Бога“(253). Бо через Святого Духа Отець і Син приходять до неї і в ній закладають своє житло(254). В причасті благодаті з Пресвятою Тройцею розширюється, до певної міри, внутрішній „життєвий простір" людини, піднесеної до надприродного Божого життя. Людина живе в Бозі й від Бога: живе „за Духом“ і „думає про духовні справи“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
59. – Так внутрішнє спілкування з Богом в Святому Дусі вчиняє, що людина новим способом розуміє також себе, свою людську природу. Таким чином повністю здійснюється отой образ і подібність Божі, яким є людина від початку(255). Оця внутрішня істина людського буття повинна постійно наново виявлюватися в Христовому світлі, який є первообразом спілкування з Богом і в Ньому повинен бути наново виявлений сенс того, що людина ,,не може цілком віднайти себе, як тільки в безкорисливій самопосвяті“ іншим людям, як пише Собор Ватиканський ІІ: власне ,,ботоподібність виявляє, що людина, яка є єдиним сотворінням на землі, яке Бог сотворив задля нього самого“ в гідності її особи, але відкритій на поєднання і громадський зв'язок(256). Успішне пізнання і повне здійснення цієї істини про буття звершується тільки дією Святого Духа. Цієї істини людина навчається від Ісуса Христа і здійснює у власному житті за дією Святого Духа, Якого Він сам нам дав.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цьому шляху – на шляху такого внутрішнього дозрівання, яке включає одночасно повне відкриття сенсу людськості – Бог наближається до людини та дедалі глибше проникає в увесь людський світ. Триєдиний Бог, що сам у собі ,,існує“, як найглибша й трансцендентна дійсність міжособового Дару, передається людині в Святому Дусі як Дар, перетворює людський світ з середини, з нутра сердець і сумлінь. На цьому шляху ввесь отой світ, що став учасником Божого дару, як навчає Собор, „стає заразом дедалі більше людським, щораз гуманнішим“(257), а водночас в ньому дозріває – через людські серця і сумління – те Царство, в якому остаточно Бог буде „всім у всіх“(258): як Дар і Любов. Дар і Любов – це та відвічна сила самовиявлення Триєдиного Бога людині й світові в Святому Дусі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В перспективі Двохтисячного року від народження Христа йдеться про те, щоб дедалі більше людей „могли повністю віднайти себе в щирій самопосвяті“, згідно з висловом Собору. Йдеться про те, щоб, під дією Духа-Утішителя, звершувався в нашому людському світі процес справжнього дозрівання людства, в особистому й громадському житті, щодо якого сам Ісус, коли ,,молив Отця, щоб – усі були одно, як і ми одно” (Ів. 17,21-22),... вказав на деяку подібність між єдністю Божих Осіб і єдністю синів Божих, об'єднаних у правді й любові“(259). Таку істину про людину звіщає Собор, а Церква вбачає в ній особливо міцну й рішучу вказівку, стосовно своїх апостольських завдань. Якщо ж людина, як сказано, є дорогою Церкви, то ця дорога веде через усе таїнство Христа, як Божественного Первовзору людини. На цій, власне, дорозі Святий Дух, скріплюючи в кожному з нас „внутрішню людину“, вчиняє, що людина щораз краще ,,віднаходить себе в щирій самопосвяті“. Можна сказати, що в цих словах душпастирської Конституції Собору коротко з'ясований зміст усієї християнської антропології: та теорія і практика оперта на Євангелії, в якій людина, відкриваючи свою приналежність до Христа, і в Ньому своє підвищення до гідности Божого синівства, краще розуміє також власну людську гідність якраз тому, що становить суб'єкт наближення і присутності Бога до світу і Його присутності в ньому, суб'єкт Божої вибачливості, в якій одночасно вміщається перспектива, а навіть сам корінь остаточного прославлення людини. Отож, можна по-справжньому повторити, що ,,славою Божою є жива людина, але життям людини є оглядання Бога“(260): людина живучи Божим життям, є Божою славою, а утаєним подателем цього життя і цієї слави є Святий Дух. ,,Він, – як каже св. Василій Великий, – нескладний в своїй істоті, різноманітний у своїй силі... уділяється, не зазнаючи втрати, буває присутній у кожному, хто здатний Його прийняти, так неначе би був тільки Він сам; і всім подає повну й достатню благодать“(261).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
60. – Коли під впливом Утішителя люди, чи як окремі особи, чи як спільноти, відкриють цей Божий вимір свого існування і життя, тоді вони стають здатні визволитися від різнорідних детермінізмів, зроджених передусім з матеріалістичних підстав мислення, з практики й з відповідної методології. В нашій епосі ці елементи здолали проникнути до нутра людини, до тієї святині сумління, де Святий Дух постійно посилає світло й силу до нового життя, згідно із „свободою дітей Божих“. Дозрівання людини в цьому житті зазнає перешкод через зумовлення і натиски, що їх роблять структури й механізми, що панують у різних суспільних структурах. Можна сказати, що в багатьох випадках суспільні чинники, замість пособляти розвиток і поширювання людського духа, остаточно відривають його від усієї первісної правди його буття і життя – над якими чуває Святий Дух, – щоб підкорити його ,,князеві світу цього“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Великий Ювілей Двотисячоріччя містить в собі заклик до визволення за діянням Святого Духа, єдино який може допомогти особам і спільноті визволитися від старих і нових детермінізмів, ведучи їх „законом Духа, що дає життя в Христі Ісусі“(262), відкриваючи таким чином повну міру справжньої свободи людини. Там, як пише св. Павло, „де Господній Дух, там воля“(263). Таке виявлення свободи, а водночас справжньої гідності людини, набуває особливої вимовності для християн і для Церкви в обставинах переслідувань – чи то тих давніх, чи сучасних: бо свідки Божої Правди стають заразом особливим живим здійсненням діяння Духа Істини, присутнього в серці й у совісті людини, що нерідко засвідчують мучеництвом піднесення їх людської гідності до найвищої прослави.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також у звичайних суспільних обставинах християни, як свідки справжньої гідності людини, слухняні Святому Духові, причиняються до багатогранного „оновлення лиця землі“, співдіючи з іншими братами в здійсненні й наданні вартості всьому тому, що в сучасному поступові цивілізації, культури, науки, техніки та інших ділянках людської думки і діяльности є благородним, чесним і гарним(264). Вони роблять це як учні Христа, який – як навчає Собор – ,,через своє Воскресіння став Господом... силою Свого Духа діє в серцях людей, не тільки розбуджуючи прагнення майбутнього віку, але тим самим теж оживляючи, очищуючи й укріплюючи ті шляхетні бажання, завдяки яким людство старається вчинити своє життя гуманнішим та підкорити для цієї мети ввесь світ“(265). Таким чином вони ще краще підтверджують велич людини, сотвореної на образ і подобу Божу, велич, яка стає яснішою у таїнстві Воплочення Сина Божого, що „коли прийшла повнота часу“, за діянням Святого Духа, ввійшов в історію, як справжній Чоловік, Він, що був Первородним усякого сотворіння, „від якого все і для якого ми існуємо“(266).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>5. Церква – тайна внутрішнього з'єднання з Богом</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
61. – Коли наближається закінчення Другого Тисячоріччя, яке має пригадати всім та, неначе наново, вчинити присутнім прихід Слова в ,,повноті часу“, Церква знову намагається ввійти в саму істоту своєї Боголюдської конституції і також того посланництва, яке дозволяє Їй брати участь у месіянському посланництві самого Христа, згідно із завжди актуальним навчанням Собору Ватиканскього ІІ. Посилаючись на це навчання, ми знаходимося неначе б наново на Тайній Вечері, на якій Ісус Христос об'явив Святого Духа, як Утішителя, Духа Істини, і мовив про свій власний ,,відхід“ через Хрест, як необхідну умову Його ,,приходу“: „Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду – пришлю Його до вас“(267). Ми бачимо, що це передвіщення мало своє перше здійснення вже ввечері першого дня Пасхи, а пізніше на П'ятидесятницю. Відтоді воно здійснюється в історії людства за посередництвом Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В світлі вищезгаданих слів, також набирає повного значення те, що Христос – під час Тайної Вечері – сказав про свій новий ,,прихід“. Знаменна це річ, що в тій самій прощальній бесіді не лише передвіщає Свій ,,відхід“, але також і новий ,,прихід“. Каже бо: „Не полишу вас сиротами; я повернуся до вас“(268). А в моменті остаточного розставання, перед вознесінням на небо, Він повторить ще чіткіше: „Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку“(269). Цей новий прихід Христа, оце Його постійне приходження, щоб бути з Апостолами, з Церквою, оце ,,я з вами аж до кінця віку“, не змінює дійсності Його ,,відходу“. Воно наступає після закінчення месіянської діяльності Христа на землі та завершується в сфері предвіщеного послання Святого Духа, і вписується в якійсь мірі всередину Його месіянського посланництва. Довершується за діянням Святого Духа, який вчиняє, що Христос, який відійшов, приходить – тепер і завжди – новим способом. Цей новий прихід Христа за діянням Святого Духа і Його постійна присутність і діяння в духовному житті, звершується через дійсність святих тайн. Через них Христос, який відійшов у Своїй видимій людській природі, приходить, є присутній і діє в Церкві таким внутрішним і з'єднаним способом, що вчиняє Церкву Своїм Тілом. Як Тіло Христове, Церква живе, діє і зростає „аж до кінця віку“. Та все довершується за дією Святого Духа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
62. – Найповніший сакраментальний вираз отого „відходу“ Христа через таїнство Хреста і Воскресіння – це Євхаристія. В ній бо звершується кожного разу в сакраментальний спосіб Його прихід. Його спасенна присутність: в Жертві й Причасті. Цей прихід і ця присутність звершується за дією Святого Духа, всередині Його посланництва(270). За посередництвом Євхаристії Святий Дух здійснює оте „зростання внутрішньої людини“, – про що мовиться в Посланні до Ефесян(271). За посередництвом Євхаристії, особи й спільноти, під впливом Утішителя, навчаються віднаходити Божий сенс свого людського життя, що про нього говорить Собор. Це отой сенс, через який Христос „відкриває людину для людини“, „вказуючи на деяку подібність між єдністю Божих осіб і єдністю синів Божих, об'єднаних в правді й любові“(272). Така єдність висловлюється і звершується особливим способом за посередництвом Євхаристії, в якій людина, беручи участь у Христовій Жертві, кожного разу, коли вона звершується, навчається також „віднайти себе самопосвятою“(273), в злуці з Богом та з іншими людьми, своїми братами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тим-то перші християни, від перших днів після Зіслання Святого Духа, ,,перебували... на ламанні хліба й молитвах“, творячи таким способом спільноту, оперту на вченні Апостолів(274). Так вони ,,пізнавали“, що їхній воскреслий Господь, що вознісся на небо, наново приходив до них в євхаристійній спільності Церкви і через неї Церква, керована Святим Духом, від самого початку, виражалася і утверджувалася за посередництвом Євхаристії. Так було завжди, протягом усіх християнських поколінь, аж до наших часів, в яких наближаємося до кінця Другого Тисячоріччя. З упевненістю, однак, мусимо ствердити, що Тисячоріччя, яке добігає кінця, було свідком великих поділів серед християн. Всі віруючі в Христа, за прикладом Апостолів, повинні докласти всіх старань, щоб підпорядкувати всі свої думки й вчинки волі Святого Духа, що є ,,Началом Церковної єдності“(275), щоб усі охрищені в одному Святому Дусі, становили одне тіло й почувалися братами, з'єднаними в жертвуванні тієї самої Євхаристії, що є ,,таїнством побожності, знаком єдності і зв'язком любові“(276).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
63. – Євхаристійна присутність Христа, Його сакраментальне „Я з вами“, дозволяє також Церкві відкривати щораз досконаліше своє власне таїнство, про те свідчить вся еклезіологія Собору Ватиканського ІІ, згідно з якою „Церква в Христі є немов таїнством, тобто знаком і знаряддям внутрішнього з'єднання з Богом і єдності всього людського роду“(277). Як таїнство, Церква постійно зростає з пасхального таїнства ,,відходу“ Христа, а водночас живе завжди новим ,,приходом“ за дією Святого Духа, внутрі посланництва Утішителя – Духа Істини. Це власне визнає Собор, як оте істотне таїнство Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо силою сотворення Бог є тим, в якому ми всі ,,живемо, рухаємося та існуємо“(278), то, в свою чергу, сила Відкуплення триває і розвивається в історії людини й світу, немов у подвійному ,,ритмі“, джерело якого міститься в Предвічному Отцеві. Це, з одного боку, ритм посланництва Сина, що прийшов у світ, народжуючись з Марії Діви за Дією Святого Духа; а з другого боку, це ритм посланництва Святого Духа, що Його остаточно об'явив Христос. Задля ,,відходу“ Сина, прийшов Святий Дух і постійно приходить як Утішитель і Дух Істини. У сфері свого посланництва, неначе внутрі невидимої присутності Духа, Син, що ,,відійшов“ в пасхальному таїнстві, ,,приходить“ і є постійно присутній в таїнстві Церкви. В її історії Він деколи менше, деколи більше видимий, але завжди нею керує. А те все довершується таїнственним способом за дією Святого Духа, який, ,,черпаючи із засобів Христового Відкуплення, постійно дає життя. Поглиблюючи усвідомлення цього таїнства, Церква краще бачить себе саму, особливо як таїнство.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Діється це також тому, що з призначення Господа свого, за посередництвом різних святих Тайн, Церква звершує служіння на користь людини. Сакраментальне служіння, кожного разу, як воно звершується, носить у собі таїнство ,,відходу“ Христа через Хрест і Воскресіння, завдяки якому приходить святий Дух. Він приходить і діє: „дає життя“. Святі Тайни бо означають ласку і подають ласку: означають життя і дають життя. Церква є видимою розподільницею святих знаків, тоді як Святий Дух діє в них, як невидимий податель того життя, яке вони означають. Разом з тим діянням Духа, є і діє також Ісус Христос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
64. – Коли Церква є таїнством внутрішнього з'єднання з Богом, то це стається завдяки Ісусові Христові, в якому це з'єднання звершується, як спасенна дійсність. Вона є в Христі Ісусі за дією Святого Духа. Повнота отієї спасенної дійсності, якою є Христос в історії людства, поширюється таїнственним способом силою Духа Утішителя. Таким чином Святий Дух є „іншим Утішителем“, новим Утішителем, бо через Його діяння Добра Новина воплочується в людському сумлінні й серці та поширюється в історії. В тих усіх вимірах Святий Дух дає життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли вживаємо слово ,,таїнство“ у відношенні до Церкви, ми повинні пам'ятати, що соборовий текст відрізняє таїнственність Церкви від тієї, яка властива святим Тайнам у точному значенні, бо каже: „Церква є немов таїнством, тобто знаком і знаряддям внутрішнього з'єднання з Богом“. Але те, що заслуговує на увагу і що випливає з аналогічного сенсу, в якому те слово вжите в обох випадках, – це зв'язок Церкви з силою Святого Духа, що єдиний дає життя: Церква є знаком і знаряддям присутності й дії Духа животворящого.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Собор Ватиканський ІІ додає, що Церква є ,,таїнством єдності всього людського роду“. Йдеться про ту єдність, яку людський рід – хоч сам у собі різноманітно відмінний – має від Бога і в Бозі. Вона вкорінюється передусім на таїнстві сотворіння і набуває нових вимірів у таїнстві Відкуплення та у ставленні до загального спасіння. А тому, що Бог ,,хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розпізнавання правди“(279), то відкуплення охоплює всіх людей, а до певної міри, всі сотворіння. В тому самому загальному вимірі Відкуплення діє, силою ,,відходу“ Христа, Святий Дух. Тому Церква, вкорінена через своє власне таїнство в Триєдиному задумі спасіння, має право вважати себе ,,таїнством єдності всього людського роду“. Церква знає, що вона є цим таїнством завдяки силі Святого Духа, якої вона є знаком і знаряддям в здійсненні спасенного Божого задуму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким способом здійснюється ота ,,вибачливість“ безмежної Любові Триєдиного Бога: наближення Бога, що є невидимим Духом, до видимого світу. Триєдиний Бог передається людині в Святому Дусі від самого початку за посередництвом свого „образу і подоби“. Під впливом цього самого Духа, людина, а через неї сотворений світ, відкуплений Христом, наближається до своїх остаточних призначень у Бозі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якраз Церква є ,,таїнством, тобто знаком і знаряддям“ цього наближення двох полюсів сотворіння і відкуплення – Бога і людини. Церква намагається відновити й скріпити єдність в самому корені людського роду: в єдності, яку людина має з Богом, своїм Творцем, Господом і Відкупителем. Цю правду, оперту на вченні Собору, можемо роздумувати, пояснювати й застосовувати в усій розлогості на переломі другого й третього тисячоріччя християнства. Таким чином з радістю усвідомлюємо дедалі краще, що діяльність, яку розвиває Церква в історії спасення, вписаній в історію людства, присутній і діє Святий Дух, що Своїм подихом вічного Божого життя проникає „земну мандрівку людини та скеровує всі сотворіння – всю історію – до остаточної мети в Божій безмежності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>6. Дух і Наречена мовлять: ,,Прийди!“</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
65. – Оцей подих Божого життя, Дух Святий, найпростішим і найзагальнішим способом виявляється і дає про себе знати – в молитві. Гарною і спасенною є думка, що де-небудь на світі хтось молиться, там є Дух Святий – життєдайний подих молитви. Гарною і спасенною є думка, що як широко в минулому, тепер і в майбутньому поширюється в усьому світі молитва, так широко простягається присутність і дія Святого Духа, який ,,дихає“ молитвою в людських серцях в усій незмірній гамі найрізнорідніших ситуацій й умов, чи то сприятливих, чи супротивних для духовного і релігійного життя. Дуже часто, під впливом Святого Духа, молитва випливає з людського серця не зважаючи на заборони й переслідування, а навіть всупереч офіційним заявам нерелігійного, чи то прямо атеїстичного характеру суспільного життя. Молитва завжди залишається голосом тих усіх, які, як здається, не мають голосу, і в тому голосі завжди лунає оте „велике голосіння“ Христа, що про Нього говорить Послання до Євреїв“(280). Молитва є також виявленням тієї глибини, якою є серце людини: глибини, яка є від Бога, і тільки Бог може її заповнити, саме Святим Духом. Читаємо в св. Луки: „Отак коли ви, злими бувши, умієте давати дітям вашим дари добрі, оскільки більш Отець небесний дасть Святого Духа тим, що в нього просять“(281).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дух Святий є даром, який приходить до людського серця разом з молитвою. В молитві Він об'являється насамперед і понад усе, як Дар, що „допомагає нам у немочі нашій“. Св. Павло прекрасно передає цю думку в своєму Посланні до Римлян, коли пише: „Ми навіть як слід не знаємо про що нам молитися, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними“(282). Отож Дух Святий не тільки вчиняє, що ми молимося, але Він внутрішньо веде нас під час молитви, доповняючи наше невміння молитись. Він присутній у нашій молитві, і надає цій людській діяльності Божого виміру(283). Таким чином, ,,Той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею“(284). Молитва під впливом Святого Духа стає дедалі дозрілішим висловом нової людини, через яку вона стає учасницею Божого життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Наша важка епоха особливо потребує молитви. Якщо протягом історії – в минулому й тепер – багато людей, чоловіків і жінок, дали свідчення важливостs молитви, посвячуючись на хвалу Божу й віддаючись життю молитви передусім у монастирях, з великою користю для Церкви, то в цих останніх роках також зростає кількість осіб, які, в колі постійно зростаючих рухів і груп, на першому місці ставлять молитву і в ній шукають оновлення духовного життя. Така ознака знаменна й відрадна, бо такий досвід успішно впливає на оживлення молитви серед віруючих, що допомагає їм краще спостерегти в Святому Дусі Того, що розбуджує в серцях глибоке бажання святості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В багатьох людях і в багатьох спільнотах визріває переконання, що, з усім запаморочливим поступом науково-технічної цивілізації, незалежно від дійсних здобутків й досягнень, людина стоїть під загрозою, людство стоїть під загрозою. Перед такою загрозою, ба навіть зазнаючи вже грізного духовного занепаду людини, окремі особи й суспільство, неначе керовані внутрішнім почуттям віри, шукають сили, здатної підняти людину, визволити її від себе самої, від власних хиб і помилок, які вчиняють шкідливими самі здобутки. І так вони відкривають молитву, а в ній об'являється „Дух, що допомагає нам у немочі нашій“. Таким чином, часи, в яких живемо, наближають багато людей до Святого Духа через поворот до молитви. Маю надію, що у навчаннях цієї Енцикліки всі вони знайдуть поживу для їхнього внутрішнього життя, і, під впливом Святого Духа скріплюючись в ревній молитві, в тісному зв'язку з Церквою та її Навчальним Управлінням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
66. – Серед труднощів, розчарувань, надій, відходів і повернень наших часів, Церква залишається вірною таїнству свого виникнення. Хоч це історична подія, що Церква вийшла з Світлиці в день П'ятидесятниці, водночас можна сказати, що вона її не залишила. В духовному сенсі подія П'ятидесятниці належить не тільки до минулого: Церква завжди перебуває в Світлиці, і носить її в своєму серці. Церква перебуває на молитві, як Апостоли разом з Марією, Матір'ю Христа, і з тими, що в Єрусалимі становили перший зародок християнської спільноти і, молячись, очікували приходу Святого Духа.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква перебуває в молитві разом з Марією. Оте з'єднання Церкви, яка молиться, з Матір'ю Христа, від самого початку, належить до таїнства Церкви. Богородиця присутня в цьому таїнстві так, як у таїнстві свого Сина. Вираз цього знаходимо в повчанні Собору „Пресвята Діва... осінена Святим Духом... породила Сина, що Його Бог поставив первородним між багатьма братами (пор. Рим. 8,29), тобто між вірними, що до їх зродження та виховання Вона причиняється своєю матірною любов'ю; Вона „своїми особливими ласками й даруваннями також тісно об'єднується з Церквою; Богородиця є первообразом Церкви”(285). ,,Церква, роздумуючи Її таїнственну святість та наслідуючи любов... і сама стає матір'ю... а наслідуючи Матір Господа свого, силою Святого Духа, дівственно зберігає недоторканну віру, сильну надію та щиру любов“. І також вона (тобто Церква) є Дівою, що... зберігає віру, дану Нареченому“(286).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Таким способом стає зрозумілою головна спонука, задля якої Церква, з'єднана з Матір'ю Дівою, постійно звертається як Наречена до свого Божественного Нареченого, як свідчать слова з Одкровення, наведені Собором: „Дух і Наречена кличуть до Господа Ісуса: ,,Прийди!(287). Молитва Церкви є власне таким невпинним закликом, в якому „сам Дух заступається за нас“: до певної міри Він сам його висловлює разом з Церквою і в Церкві. Дух бо був даний Церкві, щоб Його силою вся спільнота Народу Божого, хоч широко розгалужена й різноманітна, була витривалою в надії, в якій „ми спаслися“(288). Це ота есхатологічна надія, надія остаточного завершення в Бозі, надія вічного Царства, що здійснюється участю в тринітарному житті. Дух Святий, даний Апостолам як Утішитель, є Сторожем і Натхненником цієї надії в серці Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В перспективі другого тисячоріччя після Христа, коли „Дух і Наречена кличуть до Господа Ісуса: ,,Прийди!“, ота їхня молитва, як завжди сповнена есхатологічною далекосяжністю, має надати повного значення також святкуванню Великого Ювілею. Це молитва, яка звертається в напрямі тих спасенних призначень, до яких Святий Дух своїм діянням відкриває людські серця протягом всієї історії людини на землі. Одночасно, однак, ця молитва затримується над визначеним моментом історії, якому виявляється „повнота часу“, якраз Двохтисячного року. До цього Ювілею Церква бажає підготуватися в Святому Дусі, так як була приготована Святим Духом Діва з Назарету, в якій Слово стало тілом.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
67. – Бажаємо закінчити ці наші роздумування в серці Церкви, і заразом у серці людини. Дорога Церкви проходить через серце людини, бо в ньому міститься таємне місце спасенної зустрічі з Святим Духом: з прихованим Богом. Там власне Святий Дух стає „джерелом такої води, яка струмує в життя вічне“(289). Там Він приходить як Дух Істини, а одночасно як Утішитель, що Його обіцяв Христос. Звідти Він діє як Утішитель, як Представник і Заступник – особливо коли людина чи людство стає перед засуджуючим вироком того ,,обвинувача“, що про нього каже Одкровення, що ,,обмовляв братів наших перед нашим Богом день і ніч“(290). Святий Дух не перестає бути Сторожем Надії в серці людини: всіх людей, а особливо тих, які „маючи зачаток Духа... очікують визволення свого тіла“(291).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святий Дух, з'єднаний таємними вузлами Божого спілкування з Відкупителем людини, продовжує здійснювання Його діла: Він від Нього бере і передає всім, безупинно входячи в історію світу почерез серце людини. Тут Він стає – як проголошує літургічна Секвенція (тобто літургічний гімн, що його співають в Службі Божій латинського обряду в особливо урочисті свята перед Євангелієм) празника П'ятидесятниці – справжнім ,,Батьком убогих, Подателем дарів і Світлом сердець“. Він стає „милим Гостем душ", якого безнастанно Церква вітає на порозі внутрішньої таємниці кожної людини. Він бо приносить ,,відпочинок і захист“ серед зусиль, під час праці людських рук і розуму. Він приносить ,,відпочинок“ і ,,полегшення“ під час денної спеки, під час неспокоїв, боротьби й загроз кожної епохи; Він приносить, нарешті, ,,розраду“, тоді, коли людське серце плаче і зазнає спокус розпачу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому літургічна Секвенція також закликає: „Без Твого подиху, що ж є серед сотворіння? Тільки хіба колючки й нужда“. Бо тільки Дух Святий „переконує у грісі“, у злі, але з тим наміром, щоб відбудувати добро в людині й в людському світі: щоб „обновити лице землі“. Він довершує діло очищення з усього того, що ,,спотворює“ людину, що є ,,нечистим“; Він лічить навіть найглибші рани людського існування. Він перемінює внутрішній неврожай душ на урожайні поля благодаті й святості; ,,уперте – нагинає“, ,,охололе – розгріває“, ,,заблукане – приводить“ на шляхи до спасіння(292).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так молячись, Церква безустанно визнає: є в нашому сотвореному світі Дух, що є несотвореним Даром. Це Дух Отця і Сина: як Отець і Син це несотворений, безмежний, предвічний, всемогутній Бог, Господь(293). Цей Божий Дух ,,сповняє всесвіт“ і все, що сотворене, в Ньому визнає джерело своєї ідентичности, в Ньому находить свій властивий, трансцедентний вираз. Все, – що сотворене, звертається до Нього, Його очікує: Його закликає своєю власною істотою. До Нього, як Утішителя, Духа Істини й Любові, звертається людина, яка живе Істиною і Любов'ю, і яка без цього джерела істини й любові не може жити. До Нього звертається Церква, що є в серці людства, щоб випрошувати для всіх і всіх обдаровувати дарами тієї Любові, яка була ,,влита в серця наші“(294). До Нього звертається Церква на заплутаних шляхах земної людської мандрівки: і вона просить, безупинно просить правоти людських вчинків, за Його дією. Просить радості й розради, що її тільки Він – справжній Утішитель – може принести, приходячи до глибин людських сердець(295); вона просить ласки чеснот, які заслуговують небесну славу; просить вічного спасіння в повноті участі в Божому житті, до якого Отець від віків ,,призначив“ людей, сотворених з любові на образ і подобу Пресвятої Тройці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, охоплюючи своїм серцем всі людські серця, просить у Святого Духа щастя, яке тільки в Бозі може знайти повне здійснення: радощів, „яких ніхто не може відібрати“(296), радості, яка є плодом любові, а отже Бога, що є Любов'ю; вона просить ,,праведності, миру і радості в Святому Дусі“(297), на яких, згідно з св. Павлом, полягає Царство Боже.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Мир також є плодом любові. Той внутрішній мир, що його шукає втомлена людина в глибині своєї істоти; і той мир, якого прагне людство, людська сім'я, народи, нації і континенти в тихій надії отримати його в перспективі перелому Другого й Третього Тисячоріччя християнства. Але тому, що шлях до миру остаточно веде крізь любов, і прямує до створення цивілізації любові, Церква пильно дивиться на Того, що є Любов'ю Отця і Сина, і, незважаючи на зростаючі загрози, не перестає з довір'ям благати миру й служити мирові людини на землі. Її довір'я основується на Тому, який будучи Духом Любові, є також Духом Миру та не перестає бути присутнім в нашому людському світі: на горизонті сумлінь і сердець, щоб ,,сповнити всесвіт“ любов'ю і миром.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Перед Ним падаю на коліна при кінці цих роздумувань, благаючи, щоб Він, як Дух Отця і Сина, обдарував нас усіх благословенням і ласкою, які бажаю передати, в ім'я Пресвясвятої Тройці, синам і дочкам Церкви та всій родині людській.</div>
<br />
<i><b>Дано в Римі, при св. Петрі, дня 18 травня 1986 р., </b></i><br />
<i><b>на празник Зіслання Святого Духа, </b></i><br />
<i><b>восьмого року мого Понтифікату.</b></i><br />
<b><br /></b>
<div style="text-align: right;">
<span style="font-size: large;"><b>Іван Павло ІІ, Папа</b></span></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<i><span style="color: purple;"><b>ПРИМІТКИ</b></span></i></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1). Ів. 7,37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2). Ів. 7,39.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3). Ів. 4,14; див. Всел. Соб. Ват. ІІ, догм. конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4). Див. Ів. 3,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5). Див. Лев ХІІІ, Енц. ,,Божественне оте Завдання“ 9 травня 1897: Акти Льва, 17 (1898), ст. 125-148; Пій ХХІ, Енц. ,,Таїнственного Тіла“, 29 червня 1943: ААС 35 (1943), ст. 193-248.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6). Загальна авдієнція 6 червня 1973: „Повчання Павла VІ“, ХІ (1973), ст. 47.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7). Місале Романум; див. 2 Кор. 13,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8). Ів. 3,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9). Фил. 2,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10). Див. Всел. Соб. Ват. ІІ, догм. конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 4; Іван Павло ІІ, промова до учасників Міжнародного Конгресу Пневматології (26 березня 1982), 1: Повчання V/1 (1982), ст. 1004.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11). Див. Ів. 4,24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">12). Див. Рим. 8,22; Гал. 6,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">13). Див. Мт. 24,35.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">14). Ів. 4,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">15). Всел. Соб. Ват. ІІ, догм. конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">16). Ів. 14,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">17). Ів. 14,13.16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">18). Див. 1 Ів. 2,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">19). Ів. 14,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">20). Ів. 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">21). 1 Ів. 1,1-3; 4,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">22). ,,Те, що в Святому Писанні божественно об'явлене міститься і предкладається, було записане письмом під натхненням Святого Духа“, тим-то „Святе Письмо тим Духом, яким було написане, треба щоб було й читане та пояснюване“: Всел. Соб. Ват. ІІ, догм. конст. про Боже Об'явлення „Боже Слово“, ч. 11.12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">23). Ів. 16,12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">24). Діян. 1,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">25). Ів. 16,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">26). Ів. 16,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">27). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">28). Ів. 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">29). Ів. 14,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">30). Ів. 14,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">31). Ів. 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">32). Ів. 14,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">33). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">34). Див. Ів. 3,16; 34; 6,57; 17,3.18.23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">35). Мт. 28,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">36). Див. 1 Ів. 4,8.16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">37). Див. 1 Кор. 2,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">38). Див. св. Тома з Аквіно, „Сумма Теол.“ І, кв. 37-38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">39). Рим. 5,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">40). Ів. 16,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">41). Бут. 1,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">42). Бут. 1,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">43). Рим. 8,19-22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">44). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">45). Гал. 4,6; див. Рим. 8,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">46). Див. Гал. 4,6; Фил. 1,19; Рим. 8,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">47). Див. Ів. 16,6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">48). Див. Ів. 16,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">49). Див. Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">50). Діян. 10,37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">51). Див. Лк. 4,16-21; 3,16; 4,14; Мр. 1,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">52). Іс. 11,1-3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">53). Іс. 61,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">54). Іс. 48,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">55). Іс. 42,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">56). Див. Іс. 53,5-6.8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">57). Іс. 42,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">58). Іс. 42,6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">59). Іс. 49,6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">60). Іс. 59,21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">61). Див. Лк. 2,25-35.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">62). Див. Лк. 1,35.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">63). Див. Лк. 2,19.51.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">64). Див. Лк. 4,16-21; Іс. 61,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">65). Лк. 3,16; див. Мт. 3,11; Мр. 1,7; Ів. 1,33.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">66). Ів. 1,29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">67). Див. Ів. 1,33.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">68). Лк. 3,21; див. Мт. 3,16; Мр. 1,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">69). Мт. 3,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">70). Див. св. Василій, „Про Святого Духа“, ХVІ, 39: ПГ 32,139</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">71). Діян. 1,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">72). Див. Лк. 4,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">73). Див. Лк. 1О,17-20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">74). Лк. 10,21; див. Мт. 11,25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">75). Лк. 10,22; див. Мт. 11,27.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">76). Мт. 3,11; Лк. 3,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">77). Ів. 16,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">78). Ів. 16,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">79). Ів. 16,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">80). Див. Ів. 14,26; 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">81). Ів. 3,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">82). Рим. 1,3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">83). Єзек. 36,26; див. Ів. 7,37-39; 19,34.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">84). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">85). Див. св. Кирило Олекс., „На Іванове Євангеліє“, кн. V, гол. ІІ:ПГ 73,75.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">86). Ів. 20,19-22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">87). Див. Ів. 19,30.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">88). Див. Рим. 1,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">89). Див. Ів. 16,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">90). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">91). Ів. 16,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">92). Всел. Соб. Ват. ІІ, догм. конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">93). Ів. 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">94). Декрет про місійну діяльність Церкви „До народів“, ч. 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">95). Див. Діян. 1,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">96). Догм. конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 4. В ній включена вся патристична й богословська традиція про внутрішню єдність між Святим Духом і Церквою, єдність, яку дуже часто представляється аналогічно до стосунків між душею і тілом людини: див. св. Іриней „Проти єретиків“, ІІІ, 24,1; СК 211, ст. 470-474; св. Августин, ,,Слово“ 267,4,4: ПЛ 38,1231; ,,Слово“ 268,2: ПЛ 38,1232; Трактат про Іванове Євангеліє, ХХV, 13; ХХVІІ, 6: ККЛ 36,266, 272; св. Григорій Вел., „Виклад сімох покаянних псалмів“, Пс. V,1: ПЛ 79,602; Дидим Олекс., „Про Пресв. Трійцю“, ІІ,1: ПГ 39,449; св. Атанасій, „Бесіда ІІІ проти аріан“, 22, 23,24: ПГ 26,368,372; св. Іван Золотоустий, ,,На Послання до Ефесян“, Гом. ІХ,3; ПГ 62,72; св. Тома з Аквіно коротко зібрав попередню патристичну і богословську традицію, представляючи Святого Духа, як ,,серце“ і ,,душу“ Церкви: див. Сумма Теол. ІІІ, кв. 8, а. 1 до 3; „Виклад Апостольського Символу“, а. ІХ; „На Третю Книгу Сентенцій", Дист. ХІІІ, кв. 2, а. 2, питання 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">97). Див. Одкр. 2,29; 3,6.13.22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">98). Див. Ів. 12,31; 14,30; 16,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">99). Радість і Надія, ч. 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">100). Там же, ч. 41.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">101). Там же, ч. 26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">102). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">103). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">104). Ів. 16,8-11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">105). Див. Ів. 3,17; 12,47.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">106). Див. Еф. 6,12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">107). Паст. конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">108). Див. там же, ч. 10,13,27,37,63,73,79,80.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">109). Діян. 2,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">110). Див. св. Іриней „Проти єретиків“, ІІІ, 17,2: СК</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">111). Діян. 1,4.5.8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">112). Діян. 2,22-24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">113). Див. Діян. 3,14; 4,10.27; 7,52; 10,39; 13,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">114). Див. Ів. 3,17; 12,47.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">115). Діян. 2,36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">116). Діян. 2,37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">117). Див. Мр. 1,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">118). Ів. 20,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">119). Див. Ів. 16,9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">120). Ос. 13,14 Вулґ.; див 1 Кор. 15,55.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">121). Див. 1 Кор. 2,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">122). Див. 2 Сол. 2,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">123). Див. 1 Тим. 3,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">124). Див. „Примирення і Покаяння“ (2 грудня 1984), 19-22: ААС 77 (1985) ст. 229-233.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">125). Див. Бут. 1-3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">126). Див. Рим. 5,19; Фил. 2,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">127). Див. Ів. 1,1.2.3.10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">128). Див. Кол. 1,15-18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">129). Див. Ів. 8,44.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">130). Див. Бут. 1,2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">131). Див. Бут. 1,26.28-29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">132). Догм. конст. про Боже Об'явлення „Боже Слово“, ч. 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">133). Див. 1 Кор. 2,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">134). Див. Ів. 16,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">135). Див. Фил. 2,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">136). Див. Бут. 2,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">137). Бут. 3,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">138). Див. Бут. 3,22 про ,,дерево життя“; див. також Ів. 3,36; 4, 14; 5,24; 6,40.47; 10,28; 12,50; 14,6; Діян. 13,48; Рим. 6,23; Гал. 6,8; 1Тим. І,16; Тит. 1,2; 3,7; 1 Петр. 3,22; 1 Ів. 1,2; 2,25; 5,11.13; Одкр. 2,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">139). Див. св. Тома з Аквіно, Сумма Теол., І-ІІ, кв. 80, а. 4 на 3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">140). 1 Ів. 3,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">141). Ів. 16,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">142). Див. Еф. 6,12; Лк. 22,53.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">143). Див. „Про Город Божий“, ХІV, 28: ККЛ 48,451.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">144). Паст. конст. про Церкву в сучасному світі ,,Радістъ і Надія“, ч. 36.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">145). Грецьке дієслово це ,,параклеїн“ = закликати, кликати до себе.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">146). Див. Бут. 6,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">147). Див. Бут. 6,5-7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">148). Див. Рим. 8,20-22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">149). Див. Мт. 15,32; Мр. 8,2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">150). Євр. 9,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">151). Ів. 20,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">152). Діян. 10,38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">153). Євр. 5,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">154). Євр. 9,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">155). Див. Лев. 9,24; 1 Цар. 18,38; 2 Кор. 7,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">156). Див. Ів. 15,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">157). Ів. 20,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">158). Мт. 3,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">159). Див. Ів. 3,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">160). Ів. 20,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">161). Див. ,,Прийди, Душе Святий“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">162). Св. Бонавентура, „Про сім дарів Святого Духа“, Колл. ІІ,3: До чистих вод, V,463.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">163). Мр. 1,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">164). Див. Євр. 9,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">165). Див. Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">166). Див. Бут. 2,9.17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">167). Всел. Соб. Ват. ІІ, Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">168). Там же, ч. 27.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">169). Див. там же, ч. 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">170). Див. Іван Павло ІІ, Апост. посинодальне напоумл. ,,Примирення і Покаяння“ (2.ХІІ.1984), 16; ААС 77 (1985), ст. 213-217.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">171). Паст. Конст. „Радість і Надія“, ч. 10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">172). Див. Рим. 7,14-15.19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">173). Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">174). Там же, ч. 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">175). Там же, ч. 37.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">176). Мол. П'ятидесятниці: ,,Сповни нутро серця“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">177). Св. Августин, „Розповідь на Пс. ХІ І,13: ККЛ, 38,470: „Яка це безодня і яку безодню взиває? Коли безодня означає глибину, то хіба думаємо, що людське серце не є безоднею? Що, властиво, є глибше від цієї безодні? Люди можуть говорити, можна їх бачити, коли вони виконують якість чинності своїми членами; їх можна почути, коли вони говорять; але чиї думки можна відгадати, чиє серце можна відчитати?“</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">178). Див. Євр. 9,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">179). Ів. 14,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">180). Мт. 12,31.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">181). Мр. 3,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">182). Лк. 12,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">183). Св. Тома з Аквіно, „Сумма Теол.“ ІІ-ІІ, кв. 14, а. 3; див. св. Августин, Лист 185, 11,48-49: ПЛ 33,814; св. Бонавентура, „Коментар Єв. св. Луки“ гл. ХІV, 15-16: „До чистих вод“, VІІ, 314.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">184). Див. Пс. 81 (80), 13; Єрем. 7,24; Мр. 3,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">185). Іван Павло ІІ, Ап. Посинодальне напоумл. ,,Примирення і Покаяння“ (2.ХІІ.1984), 18: ААС 77 (1985), ст. 224-228.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">186). Пій ХІІ, Радіопромова до Крайового Катехитичного Конгресу США в Бостоні (26.Х.1946): Промови й Радіопромови, VІІІ (1946), 288.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">187). Іван Павло ІІ, Ап. Посинодальне напоумл. ,,Примирення і Покаяння“ (2.ХІІ.1984), 18: ААС 77 (1985), ст. 225.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">188). 1 Сол. 5,19; Еф. 4,30.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">189). Див. Іван Павло ІІ, Ап. Посинодальне напоумл. ,,Примирення і Покаяння“ (2.ХІІ.1984), 14-22: ААС 77 (1985) ст. 211-233.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">190). Див. св. Августин „Про народ Божий“, ХІУ, 28: ККС 48,451.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">191). Див. Ів. 16,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">192). Див. Ів. 16,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">193). Див. Гал. 4,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">194). Одкр. 1,8; 22,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">195). Ів. 3,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">196). Гал. 4,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">197). Лк 1,34.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">198). Мт. 1,18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">199). Мт. 1,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">200). Див. св. Тома з Аквіно, „Сумма Теол.“ ІІІ,кв. 2,аа. 10-12; кв. 6,а. 6; кв. 7,а. 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">201). Лк. 1,38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">202). Ів. 1,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">203). Кол. 1,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">204). Див. напр. Бут. 9,11; стор. 5,26; Йов. 34,15; Іс. 40,6; 52,10; Пс. 145(144), 21; Лк. 3,6; І Пт. 1,24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">205). Лк. 1,45.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">206). Див. Лк. 1,41.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">207). Див. Ів. 16,9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">208). 2 Кор. 3,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">209). Див. Рим. 1,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">210). Рим. 8,29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">211). Див. Ів. 1,14.4.12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">212). Див. Рим. 8,14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">213). Див. Гал. 4,6; Рим. 5,5; 2 Кор. 1,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">214). Рим. 8,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">215). Рим. 8,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">216). Див. Пс. 104(103),30.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">217). Рим. 8,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">218). Рим. 8,29.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">219). Див. 2 Пт. 1,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">220). Див. Еф. 2,18; Догм. Конст. про Боже Об'явлення „Слово Боже“, ч. 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">221). Див. 1 Кор. 2,12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">222). Див. Еф. 1,3-14.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">223). Еф. 1,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">224). Див. Ів. 3,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">225). Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 22; див. Догм. Конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">226). Ів. 4,24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">227). Там же.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">228). Див. св. Августин, ,,Визнавання“ ІІІ, 6,11: ККЛ 27,33.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">229). Див. Тит. 2,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">230). Див. Іс. 45,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">231). Див. Мудр. 1,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">232). Лк. 2,27.34.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">233). Гал. 5,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">234). Гал. 5,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">235). Див. Гал. 5,19-21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">236). Гал. 5,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">237). Гал. 5,25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">238). Див. Рим. 8,5.9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">239). Рим. 8,6.13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">240). Рим. 8,10.12.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">241). Див. 1 Кор. 6,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">242). Див. Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 19.20.21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">243). Лк. 3,6; див. Іс. 40,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">244). Див. Рим. 8,23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">245). Рим. 8,3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">246). Рим. 8,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">247). Рим. 8,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">248). Рим. 8,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">249). Див. Енц. ,,Відкуплення Людини“ (4.ІІІ.1979), 14:ААС 71 (1979), ст. 284.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">250). Див. Мудр. 15,3.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">251). Див. Еф. 3,14-16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">252). Див. 1 Кор. 2,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">253). Див. Рим. 8,9; 1 Кор. 6,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">254). Див. Ів. 14,23; св. Іриней, „Проти єретиків“, V,6,1: СК 153, сг. 72-80; св. Ілярій, „Про Пресв. Трійцю“, VІІІ,19.21: ПЛ 10 250.252; св. Амвросій, „Про Святого Духа“, І,6,8: ПЛ 16 752; св. Августин, ,,Розпов. на Пс. ХLIХ“, 2: ККЛ 38 575; св. Кирило Олекс., „На Іванове Євангеліє“ кн. І; ІІ: ПГ 73 154-158; 246; кн. ІХ: ПГ 74 262; св. Атанасій, Проп. ІІІ проти аріaн, 24: ПГ 26 374; Лист ІІ до Серапіона, 24: ПГ 26,586; Дидим Олекс., „Про Пресв. Трійцю“, ІІ, 6-7: ПГ 39 523-530; св. Іван Золотоустий, „Проповідь на Послання до Римлян“ ХІІІ, 8: ПГ 60,519; св. Тома з Аквіно, „Сумма Теол.“ І, кв. 43, аа. 1,3-6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">255). Див. Бут. 1,26; св. Тома з Аквіно, „Сумма Теол.“ І, кв. 93,аа. 4.5.8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">256). Див. Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 24; див. також ч. 25.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">257). Див. там же, ч. 38,40.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">258). Див. 1 Кор. 15,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">259). Див. Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі ,,Радість і Надія“ ч. 24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">260). Див. св. Іриней, „Проти єретиків“, ІV,20,7: СК 100/2, ст. 648.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">261). Св. Василій В., „Про Святого Духа“, ІХ,22: ПГ 32,110.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">262). Рим. 8,2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">263). 2 Кор. 3,17.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">264). Див. Всел. Собор Ват. ІІ, Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 53-59.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">265). Там же, ч. 38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">266). 1 Кор. 8,6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">267). Ів. 16,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">268). Ів. 14,18.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">269). Мт. 28,20.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">270). Про це є мова в ,,епіклезі“ перед освяченням: „Освяти ці дари вилиттям Святого Духа, щоб вони стали Тілом і Кров'ю Ісуса Христа, Господа нашого“ (ІІ Мол. Євхар.).</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">271). Див. Еф. 3,16.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">272). Паст. Конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і Надія“, ч. 24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">273). Там же.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">274). Див. Діян. 2,42.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">275). Всел. Собор Ват. ІІ, Декрет про Екуменізм ,,Возстановлення одності“, ч. 2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">276). Св. Августин, „Трактат про Єванг. Івана ХХVІ“, 13: ККЛ 36, 266. див. Всел. Собор Ват. ІІ, Конст. про св. Літургію „Священний Собор“, ч. 47.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">277). Догм. Конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">278). Діян. 17,28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">279). 1 Тим. 2,8.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">280). Див. Євр. 5,7.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">281). Лк. 11,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">282). Рим. 8,26.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">283). Див. Оріген, „Про молитву“, 2: ПГ 11,419-423.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">284). Рим. 8,27.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">285). Догм. Конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 63.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">286). Там же, ч. 64.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">287). Там же, ч. 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">288). Див. Рим. 8,24.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">289). Див. Ів. 4,14; Догм. Конст. про Церкву „Світло Народів“, ч. 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">290). Див. Одкр. 12,10.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">291). Див. Рим. 8,23.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">292). Див. мол. ,,Прийди, Душе Святий“.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">293). Див. Символ ,,Хтонебудь“: ДС 75.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">294). Див. Рим. 5,5.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">295). Тут слід згадати важливе Ап. напоумлення ,,Радійте в Господі“ Вселенського Архиєрея Павла VІ з 9.V.1975: завжди актуальним є висловлений там заклик, щоб ,,благати в Святого Духа цього дару радості“ як також ,,закуштувати правдивої духовної радості, яка є плодом Святого Духа“: ААС 67 (1975), ст. 289; 302.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">296). Ів. 16,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">297). Див. Рим. 14,17; Гал. 5,22.</span></div>
<br />
<br />
ВИДАВНИЦТВО: ОО Василіян – Торонто – 1989 – Рим<br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2aHRpYXdILVZEaDg" target="_blank">(pdf+ocr,346st.,ukr,42,4Mb)</a><br />
<br />
<b>a також в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2RThCdER1cVI2Q1k" target="_blank">(djvu+ocr,348st.,ukr,2,83Mb)</a><br />
<br />
<b>Збірка енциклік Св. Папи Івана Павла ІІ, написані від 1979 до 1987:</b> <br />
<span style="color: #cc0000;">1. REDEMPTOR GOMINIS - ВІДКУПИТЕЛЬ ЛЮДИНИ (1979)<br />2. DIVES IN MISERICORDIA - БОГ БАГАТИЙ МИЛОСЕРДЯМ (1980)<br />3. LABOREM EXERCENS - З ПРАЦІ СВОЄЇ (1981)<br />4. APOSTOLI SLAVORUM - АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН (1985)<br />5. DOMINUM VIVIFICANTEM - ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО (1986)<br />6. MATER REDEMPTORIS - МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ (1987)</span><br />
<br />
<i><b>DOMINUM VIVIFICANTEM - «ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО» (1986).</b></i> <br />
<div style="text-align: justify;">
<i>Це П'ЯТА, з черги, від збірки шести енциклік, набрана вручну для перегляду On-line, а шоста - трохи згодом... (Намагався не спокушатися бажанням робити редакцію тексту з метою осучаснення правопису української мови, але... мабуть, не зміг...)</i></div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-58225892288978367192018-01-02T03:56:00.001-08:002018-01-03T02:17:56.200-08:00Енцикліка APOSTOLI SLAVORUM, св. Івана-Павла ІІ, Папи Римського (1985)<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiY1Xv5imaMDhmRBASxZWHsoAdpeIL5SxmwDUKTGgwPPcpnLQTZBUPQF8WmFos7NH9LXtRVAT3n9vxSa4g7pui9BIRNuctZ2MOaSLRwZv8kt_laqdU8N-jh0KcMSjz6lYAoAFCdsPwFOX8/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiY1Xv5imaMDhmRBASxZWHsoAdpeIL5SxmwDUKTGgwPPcpnLQTZBUPQF8WmFos7NH9LXtRVAT3n9vxSa4g7pui9BIRNuctZ2MOaSLRwZv8kt_laqdU8N-jh0KcMSjz6lYAoAFCdsPwFOX8/s640/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="444" /></a></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red; font-size: x-large;"><span style="font-size: medium;"><b>APOSTOLI SLAVORUM</b></span></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjS1Hf87Z_Usy0voogKFrZ1aVmlv57bP7SS5yNKyhNI7rCXoqUUEmxUvGXWF4hkgm7sofF-M7kl4PQ4wTIoFQMbDFFebwpYBSJKvZ7kBYpU-iXMDLZckVH5E1qaspWWgpHZ58KPQm2PZE0/s1600/APOSTOLI-SLAVORUM_01.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1221" data-original-width="827" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjS1Hf87Z_Usy0voogKFrZ1aVmlv57bP7SS5yNKyhNI7rCXoqUUEmxUvGXWF4hkgm7sofF-M7kl4PQ4wTIoFQMbDFFebwpYBSJKvZ7kBYpU-iXMDLZckVH5E1qaspWWgpHZ58KPQm2PZE0/s640/APOSTOLI-SLAVORUM_01.jpg" width="432" /></a></div>
<b>ЕНЦИКЛІКА ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ІВАНА ПАВЛА ІІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН»</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNX7yaIi-sMTER3IkH_ffawLfHfV2zGhxkZjr0t-JQwvKDDMnXhCN9Ox3S9NHrhbhinEzOWxn4brAH5yRrvRaxohWchIEoL2JQ0DNT6RX3pKGmrnT030EDGk3wc6mWNOMQvLEjygCFXFU/s1600/APOSTOLI-SLAVORUM_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="650" data-original-width="391" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEjNX7yaIi-sMTER3IkH_ffawLfHfV2zGhxkZjr0t-JQwvKDDMnXhCN9Ox3S9NHrhbhinEzOWxn4brAH5yRrvRaxohWchIEoL2JQ0DNT6RX3pKGmrnT030EDGk3wc6mWNOMQvLEjygCFXFU/s1600/APOSTOLI-SLAVORUM_02.jpg" /></a></div>
<b>до єпископів, священиків, до чернецтва й усіх християн</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>на спогад євангельської діяльності святих Кирила</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>і Методія після одинадцяти сторіч</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b><br /></b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. ВВЕДЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>1.</b> – Апостоли слов'ян, святі Кирило і Методій, залишаються в пам'яті Церкви разом з тією великою євангельською діяльністю, яку вони здійснили. І навіть можнасказати, що спогад про них у наші дні став особливо живим й актуальним.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Маючи на увазі ту повну вдячності пошану, якою Брати з Солуня (давня Тесалоніка) втішаються від сторіч, зокрема між слов'янськими народами, і пам'ятаючи той неоціненний внесок, який вони зробили у діло голошення Євангелія між цими народами, одночасно ж і в справу примирення, дружнього співжиття, у розвиток людини й пошану до істотної гідності кожного народу, моїм апостольським листом ,,Визначної Чесноти“ від 31-го грудня 1980 року(1), я проголосив святих Кирила і Методія співпокровителями Європи. Так ото я пішов по тій лінії, яку накреслили мої Попередники, зокрема ж Лев ХІІІ, який, понад стороків тому, 30-го вересня 1880, своєю енциклікою „Великий Обов'язок“(2), на всю Церкву поширив почитання цих двох святих; і Павло VІ, який своїм апостольським листом „Вістун Миру“(3), від 24-го жовтня 1964, проголосив св. Венедикта покровителем Європи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>2.</b> – Документ з-перед п'яти років мав на меті розбудити свідомість про ті врочисті акти Церкви і наміряв привернути увагу християн та всіх людей доброї волі, яким на серці лежить добро, згода і єдність Європи, на повсякчасно живу актуальність визначних постатей Венедикта, Кирила і Методія як конкретних зразків і духовної підтримки для християн нашого сторіччя і, насамперед, для народів Європейського континенту, які, вже здавна, головно завдяки молитві й діяльності цих святих, свідомо і з самого ж початку закоренились у Церкву та в християнські традиції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Опублікування мого вищеназваного апостольського листа у 1980 р. підказувала несхитна надія на те, що в Європі й у світі подолається все те, що ділить Церкви, держави і народи. А воно в'язалося з тими трьома обставинами, які представляли предмет моєї молитви і роздумів. Перша – це 11-те сторіччя папського листа „Твого Старання“(4), яким Іван VІІІ 880 року потвердив вживання слов'янської мови в Літургії, перекладеній святими Братами. Друга – це відзначення першого сторіччя згаданої енцикліки „Великий Обов'язок“. Третя, саме в 1980 році стала початком щасливого й надійного теологічного діалогу між Католицькою і Православною Церквами на острові Патмос.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>3.</b> – В цьому документі бажаю посилатись зокрема на той лист, яким Папа Лев ХІІІ хотів пригадати Церкві й світові апостольські заслуги обох Братів: не тільки Методія, що, згідно з традицією, закінчив своє життя у 885 році в Велеграді на Великій Моравії, але також і Кирила, якого смерть розлучила з братом уже в 869-му в Римі, в тому місті, яке його прийняло та зберігає його мощі в давній базиліці св. Климента.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Папа Лев ХІІІ, спогадуючи життя й апостольські заслуги обох Братів з Солуня, визначив його літургічне свято на 7-го липня. Після Собору Ватиканського ІІ, внаслідок літургічної реформи, це свято перенесено на 14-го лютого, на той день, що, під історичним кутом бачення, є народженням св. Кирила для неба(5).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Більш як сто років від публікації листа Льва ХІІІ, нові обставини, в яких випала річниця 1100-ліття блаженної смерті св. Методія, кажуть надати нового вислову тій пам'яті, яку Церква зберігає про цю важливу подію. І до цього почувається особливо зобов'язаним насамперед папа, покликаний на Петрів престол з Польщі, а отже з-поміж слов'янських народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Події останнього сторіччя і, головно, останніх десятиріч, спричинились до того, що в Церкві релігійні спогади розбудили історично-культурне зацікавлення обома святими Братами, яких особливі харизми стали ще більше зрозумілими у світлі ситуацій і переживань, притаманних нашій епосі. До цього спричинилось багато подій, що, як автентичні знаки часів, належать до історії ХХ сторіччя і, насамперед, до тієї великої події, що сталася в житті Церкви за посередництвом Собору Ватиканського ІІ. У світлі Навчального Управління Церкви і душпастирських урочистих звернень цього Собору можемо по-новому – зрілішеі глибше – приглядатися цим двом святим Постатям, від яких зараз відділяє нас одинадцять сторіч; можемо також у їхньому житті й апостольській діяльності відчитати той зміст, який у них записала мудрість Божого провидіння, щоб вони у новій повноті розбудилися за нашої епохи та принесли нові плоди.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>4.</b> – Ідучи за прикладом листа „Великий Обов'язок“, бажаю пригадати життя св. Методія, не злегковаживши однак тих подій, які дуже тісно в'яжуть його з братом св. Кирилом. Зроблю це в загальних зарисах, залишаючи історичним дослідам уточнення і дискусії щодо окремих пунктів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те місто, яке побачило народження двох Братів – це нинішні Салоніки, що в ІХ сторіччі представляли важливий центр торговельного і політичного обсягу Візантійської імперії, і займало визначне місце в суспільному й інтелектуальному житті цієї околиці Балканів. Зваживши, що воно лежало на пограниччі слов'янських територій, то й назва його була напевно слов`янська: Солунь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Методій був старшим братом; Михаїл – таке було ймовірно його хресне ім'я. Він народився між 815 і 820 роками. Молодший від нього Константин, якого згодом краще знаємо з імені Кирило, прийшов на світ у 827 або 828 році. Їхній батько був високим урядовцем в імперській адміністрації. Соціальні умови їхньої сім'ї відкривали перед обома Братами подібну кар'єру. В усякому разі, Методій її прийнявся, досягнувши становище архонта, тобто начальника однієї з прикордонних провінцій, в якій жило багато слов'ян. Однак, уже коло 840 року Методій перервав цю діяльність, щоб піти в один з монастирів у підніжжі гори Олімп в Бітинії, знаної тоді під назвою Свята Гора.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Брат Кирило з особливо гарними осягами проходив студії в Візантії, де прийняв свячення, рішуче відмовившись від політичної кар'єри. Уже в молодому віці, з огляду на виняткове знання культури і релігії, доручалися йому делікатні церковні завдання, наприклад, бібліотекаря архіву при великій церкві св. Софії в Константинополі, одночасно ж і впливового становища патріаршого секретаря в тому ж місті. Але незабаром Кирило виявив бажання, щоб звільнити його з цих обов'язків, щоб міг віддатися студіям і контемплятивному життю, без будь-яких амбітних намірів. Так ото він потай знайшов затишок в одному монастирі над Чорним Морем. Після шістьох місяців його віднайшли та й переконали, щоб він прийняв обов'язки викладача філософії у вищій Константинопольській школі. Там він, за своє визначне знання, придбав собі названня філософ, з якого він і досі знаний. Згодом імператор і патріарх вислали Кирила з місією до Сарацинів. Виконавши це завдання, він усунувся з публічного життя, щоб зустрінутись із своїм старшим братом Методієм та з ним поділяти чернече життя. Але знову, разом з ним, його включили в візантийську делегацію, яку вислано до хозар як знавців релігії й культури. Під час побуту у Криму в Херсонесі вони віднайшли ту церкву, в якій у давнину поховано св. Климента, римського папу й мученика, засланого власне в ті далекі околиці. Обидва святі Брати добули ці мощі(6) і взяли їх з собою, і вони супроводили Братів в наступній місійній подорожі на Захід аж до того часу, коли вони могли їх урочисто скласти у Римі, вручаючи ці мощі папі Адріанові ІІ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>5.</b> – А тією подією, яка вирішила дальший хід їхнього життя, була просьба князя Ростислава з Великої Моравії, яку він звернув до імператора Михаїла ІІІ, щоб він до його народу вислав „такого Єпископа й учителя... який умів би вияснити їм правди християнської віри їхньою мовою“(7).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вибрано святих Кирила і Методія, і вони відразу прийняли. Потім вони вибрались у дорогу та прибули до Великої Моравії – до тієї держави, яка тоді охоплюваларізні слов'янські народи середньої Європи, на роздоріжжі взаємних впливів між Сходом і Заходом – мабуть, уже в 863 році, розгортаючи між цими народами ту місію, якій обидва вони посвятили все своє дальше життя, проведене серед подорожей, недостач, страждань, ворожнеч і переслідувань, які в Методія закінчились навіть жорстоким ув'язненням. Все це вони переносили з міцною вірою і несхитною надією на Бога. Бо ж вони добре приготувалися до того завдання, яке їм доручено: принесли з собою тексти Святого Писання, необхідного для служіння святої Літургії. Вони приготували їх і переклали на старослов'янську мову, написавши новим альфавітом, який уклав Константин філософ, досконало пристосувавши його до звуків цієї мови. Місійна діяльність обох Братів супроводилася помітним успіхом, але й самозрозумілими труднощами, які новим місіонерам ставили суміжні латинські Церкви, що їх випередили початковою християнізацією.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Приблизно три роки перегодом, під час подорожі до Риму, вони затрималися в Панонії, де слов'янський князь Коцель – який утік був з важливого культурно-релігійного центру в Нітрі – їх гостинно прийняв. Звідсіль, після кількох місяців, вони знову пустилися в дорогу до Риму, разом із своїми учнями, які мали прийняти свячення. Їх шлях ішов через Венецію, де вони мусили відбути прилюдну дискусію на тему новостей тієї місії, яку вони розгортали. В Римі дуже ласкаво прийняв їх папа Адріян ІІ, що в міжчасі став наступником Миколи І. Він потвердив слов'янські літургічні книги і доручив, щоб їх урочисто покласти на престол у церкві Святої Марії при Яслах, що сьогодні називається Свята Марія Більша, і доручив, щоб їхні учні прийняли священиче рукоположення. Ця фаза їхніх трудів мала надзвичайно сприятливе закінчення. Але дальший етап Методій мусів відбути сам, бо його молодший брат, важко захворівши, мав час скласти чернечі обіти та прийняти чернечу рясу, бо ж він незабаром помер, 14 лютого 869, в Римі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>6.</b> – Святий Методій залишився вірним тим словам, які Кирило вирік був на смертній постелі: ,,Ось, брате, ми поділяли ту саму долю, ведучи плуг тією самою борозною. А під кінець моєї днини я паду на полі. Ти дуже любив свою Гору – я знаю, але задля тієї Гори не залишай своєї навчальної діяльності. Де ж, насправді, ти можеш краще спастися?“(8).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після того як його висвячено на єпископа на територію давньої Паннонської єпархії і назначення папським легатом „асі §епІеѕ“ (для слов'янських народів), Методій прийняв церковний титул поновно встановленого єпископського осідку в Сірмії. Але його апостольська діяльність перервалася внаслідок тих політично-релігійних ускладнень, які закінчилися його дволітнім ув'язненням, звинувативши його в тому, ніби він порушив іншу єпископську юрисдикцію. Методія звільнили щойно за особистою інтервенцією папи Івана VІІІ. Також новий володар Великої Моравії, князь Святополк, на кінець виявився супротивником діяльності Методія, протиставляючись слов'янській літургії та підказуючи Римові сумніви щодо правовірності нового архиєпископа. У 880 році Методія покликано „ad limina Apostolorum“, щоб усю цю справу ще раз особисто представив Іванові VІІІ. В Римі звільнили його з усіх обвинувачень, тож від папи одержав Методій опубліковану буллу „Завдяки твоїм старанням“(9), якою, бодай у суттєвих речах, привертались йому прерогативи щодо літургії слов'янською мовою, признані його попередником Олександром ІІ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібне признання досконалої законності і правовірності Методія склав також візантійський імператор і патріарх Фотій, що тоді був у повній єдності з Римом, коли, в 881 або 882 році, він подався до Константинополя. Останні роки свого життя Методій присвятив головно дальшому перекладові Святого Писання та літургічних книг, творів Отців Церкви і також збірки церковних і цивільних візантійських законів, званих Номоканоном. Клопотавшись, щоб збереглось розпочате ним діло, він назначив своїм наступником свого учня Горазда. Помер 6 квітня 885 року на служінні Церкві, яку заснував між слов'янськими народами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>7.</b> – Далекосяглою дією, глибоким правовірним навчанням, зрівноваженістю, чесністю, апостольською ревністю, безстрашною великодушністю Методій здобув собі довір'я Римських Архиєреїв, Константинопольських Патріархів, візантійських імператорів та різних князів нових слов'янських народів. Тому Методій став провідником і законним пастирем Церкви, що за тієї епохи пускала коріння посеред тих народів. Однодушно вшановується його, разом з братом Константином, як проповідника Євангелія й учителя „від Бога й святого апостола Петра“(10) і як підвалину повної єдності між недавно заснованими Церквами і давнішими Церквами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому „чоловіки й жінки, посполиті й володарі, багаті й убогі, вільні й раби, вдови й сироти, чужинці й тубільці, здорові й хворі“(11) становили той натовп, що із сльозами й піснями супроводив на місце поховання доброго вчителя і пастиря, що „для всіх став усім, щоб усіх спасти“(12).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Діло святих Братів після смерті Методія, щоправда, зазнало великої кризи, і переслідування проти їхніх учнів так дуже загострилися, що вони були приневолені залишити своє місіонерське поле. Не зважаючи на це, їхній євангельський посів не перестав приносити плоди. Їхня душпастирська діяльність мала на увазі те, щоб новим народам нести об'явлені правди – шануючи їх первісну культуру – тож вона стала зразком для Церкви і для місіонерів усіх часів.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ. ОПОВІСНИКИ ЄВАНГЕЛІЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>8.</b> – Брати Кирило і Методій, візантійці по культурі, вміли стати апостолами слов'ян з повним значенням цього слова. Якщо розлуку з батьківщиною, якої Бог деколи вимагає від своїх вибранців, прийняти з вірою в Його обітницю, то вона завжди стає таїнственною і плідною умовою розвитку і росту Божого народу на землі. Господь сказав до Авраама: ,,Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні й з домубатька твого в край, що його я тобі покажу. А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенним“(13).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Під час нічного видіння, яке св. Павло мав у Троаді в Малій Азії, один македонець, а отже один житель Європейського континенту, прийшов до нього і просив, щоб він вибрався в дорогу до його країни, щоб там голосити слово Боже: ,,Перейди в Македонію і допоможи нам“(14).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Боже провидіння, яке до обох святих Братів промовило голосом й авторитетом візантійського імператора і Патріарха Константинопольської Церкви, звернуло до них подібний заклик, вимагаючи, щоб вони вибрались на місію між слов'ян. Таке доручення означало для них не тільки залишити почесне становище, але також і контемплятивне життя; означало: вийти з середовища Візантійської імперії й розпочати довгу мандрівку для служіння Євангелію між тими народами, що, під багатьма аспектами, були далекими від того цивілізованого співжиття, яке грунтувалося на високій організованості держави й витонченій візантійській культурі, проникнутій християнськими засадами. Подібні вимоги Римський Архиєрей три рази звернув до Методія, коли вислав його, як єпископа, між слов'ян Великої Моравії, в церковні області давньої Паннонської єпархії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>9.</b> – Слов'янське Житіє Методія ось якими словами представляє просьбу, яку князь Ростислав звернув за посередництвом своїх посланців до імператора Михаїла ІІІ: „Прибули до нас численні християнські вчителі з Італії, з Греції й Німеччини, які навчають нас на різні лади. Але ми слов'яни не маємо нікого, хто направляв би нас до правди й навчав нас зрозумілим способом“(15). І тоді Константин і Методій були запрошені вирушити. Їхня глибоко християнська відповідь на цей заклик, в цих обставинах та в усіх подібних нагодах, чудово виражається тими словами, які Константин звернув до імператора: „Я з радістю піду в ті країни, хоч який я втомленний та фізично слабкий“(16); „з радістю від'їжджаю задля християнської віри“(17).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Правда і сила їхнього місіонерського доручення народжувалась з глибин таїнства Відкуплення, тож їх євангельська діяльність між слов'янськими народами мала становити собою важливу ланку в тій місії, яку Спаситель доручає аж до кінця віків вселенської Церкви. Це було сповненням – в конкретному часі й обставинах – слів Христа, який, могутністю свого Хреста і Воскресіння, звелів своїм учням: ,,Проповідуйте Євангеліє всякому створінню“(18), ,,ідіть і зробіть учнями всі народи“(19). Це вчинивши, євангелисти й учителі слов'янських народів дали себе вести апостольським ідеалом св. Павла: „Всі бо ви сини Божі через віру в Христа Ісуса. Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися. Нема юдея ані грека, нема невільника ані вільного, немає ні чоловіка ані жінки, бо всі ви одно в Христі Ісусі“(20).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обидва святі Брати, разом з великою пошаною до осіб та безкорисливим дбанням про їхнє правдиве добро, мали подостатком запасів сил, розсудливості, ревності і любові, потрібних для того, щоб принести світло майбутнім віруючим, одночасно ж показати їм добро, подаючи їм конкретну допомогу, щоб його осягнути. З цією метою вони бажали стати подібними в усьому до тих, яким вони приносили Євангеліє. Вони бажали стати частиною тих народів та поділяти з ними всю їхню долю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>10.</b> – Власне з цієї причини вони цілком природно займали ясне становище в усіх конфліктах, які тоді вносили заколот у слов'янське суспільство, що перебувало на шляху до організованого життя. Їхні труднощі та проблеми приймали як свої, бо ж вони були неуникненними для тих народів, які захищали свою тотожність перед мілітарним і культурним натиском греко-римської імперії, намагаючись відкинути ті форми життя, які були для них чужі. Це був також початок дуже великих розбіжностей, які, на нещастя, почали загострюватись між східним і західним християнством, тож обидва святі місіонери знайшлися в це особисто втягнені. Але вони завжди вміли зберігати бездоганну правовірність, послідовно ж і пошану чи то до надбань традиції, а чи й до новостей життя, властивих тим народам, яким проповідувалось Євангеліє. Часто суперечні ситуації накидались з усією своєю двозначністю і болючою складністю. Однак, Константин і Методій не ухилялись від випробування: незрозуміння, явна зла воля і навіть, для св. Методія, кайдани, які він прийняв з любові до Христа, не змогли відвести ані одного, ані другого від несхитного рішення допомагати і служити для добра слов'янських народів і єдності вселенської Церкви. Вони мусили заплатити таку ціну, щоб голосити Євангеліє, за місіонерську діяльність, за відважне шукання нових форм життя й успішних шляхів, щоб до слов'янських народів, які щойно формувалися, могла дійти благовість.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обидва Брати – у перспективі голошення Євангелія – взялись за трудне завдання перекладу текстів Святого Писання, знаного їм у грецькій мові, на мову того слов'янського племені, яке поселилося на границях їхньої околиці та їх рідного міста. Використовуючи знання грецької мови й особистої культури для цього трудного й виняткового діла, вони заздалегідь уже устійнили, що треба зрозуміти та поглибити мову, звичаї і традиції, властиві слов'янським народам, та що треба вірно пояснювати їхні прагнення та людські цінності, які в них були і які вони висловлювали.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>11.</b> – Щоб євангельські правди перекласти на нову мову, вони мусили подбати про те, щоб добре пізнати внутрішній світ тих, яким вони намірялись голосити слово Боже тими образами і поняттями, що були для них звичними. Їм виглядало, що необхідною умовою успішної місійної діяльності є те, щоб біблійні знання і поняття грецької теології правильно прищепити в контексті історичного досвіду й дуже відмінного мислення. Ішлося про нову методу катехизи. Щоб захищати законність і виявити доброту, св. Методій – спочатку разом з братом, а згодом сам – не вагався слухняно прийняти запрошення до Риму, яке в 867 році отримав від папи Миколи І, а в 879-му від папи Івана VІІІ, які бажали порівняти голошене ними навчання у Великій Моравії з тим, яке залишили святі апостоли Петро і Павло першому єпископському Престолові Церкви, разом із славним трофеєм їхніх мощей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Константин і його співробітники, вже раніш, подбали про те, щоб укласти новий алфавіт, щоб слов'янською мовою можна було голосити і вияснювати ті правди, та щоб таким чином вони стали цілком зрозумілими та сприйнятливими для тих, які їх приймають. Завчити мову і спосіб мислення нових народів, яким вони несли віру – це було дійсно подивугідне зусилля місіонерського духа, як прикладною була їхня готовість засвоювати та приймати, як рідне, всі вимоги й сподівання слов'янських народів. Оте шляхетне рішення, щоб ототожнювати себе з їхнім життям і традиціями, очистивши їх й опромінивши Об'явленням, учиняє Кирила і Методія справжніми зразками для всіх тих місіонерів, які в різних епохах прийняли заклик св. Павла, щоб стати усім для всіх, аби лиш усіх спасти, зокрема ж для тих місіонерів, які, з давнини до наших часів – від Європи до Азії, і нині на всіх континентах – трудилися, щоб на живі мови різних народів перекласти Біблію та літургічні тексти з тією метою, щоб вони стали відгомоном єдиного Божого слова, що таким чином стало для них доступним своєю формою вислову, притаманного кожній цивілізації.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Досконале спілкування в любові охороняє Церкву перед будь-яким етнічним партикуляризмом чи виключністю, чи расовими пересудами, а чи перед будь-якою шовіністичною нетерпимістю. Таке спілкування повинно піднести і витончити кожне законне, чисто природне почуття людського серця.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>IV. ВПРОВАДИЛИ БОЖУ ЦЕРКВУ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>12.</b> – Але характерна риса, яку я бажаю зокрема підкреслити в поведінці Апостолів слов'ян, Кирила і Методія, так це їхній тихомирний спосіб будування Церкви, в якому вони керувалися поглядами на одну, святу і вселенську Церкву.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча слов'янські християни, більш від інших, радо слухають святих Братів як ,,слов'ян по серці“, проте вони так і залишаються людьми грецької культури та візантійського виховання, тобто людьми, які повністю належать до традицій християнського Сходу – і цивільного, і церковного.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уже в їхні часи почали зарисовуватися різниці між Константинополем і Римом, як привід для роз'єднання, хоча жалюгідний розкол між двома сторонами того ж християнства був ще далекий. Євангелисти й учителі слов'ян вибрались в околиці Великої Моравії, збагнувши все багатство традиції й того релігійного досвіду, що характеризував східне християнство і став особливим рефлексом теологічного навчання та служіння святої Літургії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоч уже здавна в усіх тих Церквах, що були в границях Візантійської імперії, всі богослуження правилися грецькою, однак чимало національних Церков Сходу – як ось Грузинська й Сирійська – зберегли власні традиції, і в богослуженнях уживали мови свого народу. Це добре знали вищі сфери Константинополя, зокрема ж Константин Філософ, завдяки студіям і повторним взаєминам, які він мав з тими Церквами, чи то в столиці, а чи під час своїх подорожей.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, обидва Брати, свідомі давності й законності тих священних традицій, не боялися вживати в літургії слов'янської мови, вчиняючи з неї успішне знаряддя, щоб ним передавати Божі правди тим, які розмовляли цією мовою. Це робили вони з тим сумлінням, яке не знало будь-якого духа вищості й володіння, з любові до справедливості і з наочною апостольською ревністю до тих народів, які щойно розвивалися.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
А після того як прийшли нові народи і як прибулі етнічні групи змішалися з тубільним латинським населенням, західне християнство поширилось на всіх, намагаючись об'єднати їх тією мовою, літургією і латинською культурою, яку передала Римська Церква. Так здійснена одновидність давала суспільству відносно молодому й у повноті поширювання, почуття сили й спаяності, що спричинялось чи то до скріплення єдності, а чи до міцнішого закріплення в Європі. Це дозволяє нам зрозуміти, чому в такій ситуації будь-яка відмінність іноді вважалася загрозою для єдності, яка щойно творилася, і якою великою могла стати спокуса, щоб усунути ці відмінності – навіть за допомогою насильства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>13.</b> – Тут цілком особливим і подивугідним виявляється те, що святі Брати, розгортаючи свою діяльність в такій складній і несприятливій ситуації, тим народам, які доручено їхній проповіді, аж ніяк не намагалися накидати бездискусійної вищості грецької мови та візантійської культури, ані звичаїв чи поведінки більш поступового суспільства, в якому зростали і перебували у зв'язку із своїми рідними й дорогими. Святі Брати, спонукані ідеалом об'єднування у Христі нових віруючих, до слов'янської мови достосували ті тексти, які збагатила й прикрасила візантійська літургія, і пристосували відповідно до способу мислення та до звичаїв нових народів витончені й складні праці греко-римського права. Здійснюючи ту саму програму згоди і миру, вони завжди шанували зобов'язання своєї місії, беручи до уваги традиційні прерогативи й церковні права, установлені канонами Соборів, бо ж вони – підвладні східної Імперії та вірні піддані Константинопольському патріархату – вважали своїм обов'язком здати звіт Римському Архиєреєві зі своєї місійної діяльності та й піддати його осудові, щоб одержати його схвалення, те навчання, яке вони визнавали й навчали, ті книги, які вони написали слов'янською мовою, та й ті методи, які вони прийняли в голошенні Євангелія тим народам.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Хоча святі Брати розпочали свою місію з доручення Константинополя, проте згодом, певною мірою, вони намагалися дістати потвердження, звертаючись до Апостольського Престолу в Римі, до видимого осередку єдності Церкви(21). Вони, спонукані почуттям універсальності Церкви, будували її як одну, святу, католицьку й апостольську Церкву. Це виявляється у проглядній і ясній формі всієї їхньої поведінки. Можна сказати, що заклик Ісуса в Його священичій молитві – ,,щоб усі були одно“(22) – представляє їхню місіонерську відзнаку, згідно із словами псалмописця: ,,Хваліте Господа всі народи, славте його всі люди!”(23). Для нас, сучасних людей, їхнє апостольство має також вимовність екуменічного заклику: Це заклик, щоб відбудувати в мирній злагоді єдність, яка зазнала великої шкоди в часи після святих Кирила і Методія, і, насамперед, єдність між Сходом і Заходом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Святі Брати з Солуня були переконані в тому, що кожну помісну Церкву покликається до того, щоб вона своїми дарами збагачувала католицьку ,,повноту“. І таке переконання було у досконалій співзвучності з їхнім розумінням Євангелія, що відмінністю умов життя окремих християнських Церков ніколи не можна виправдувати розходжень, незгод чи розколів у визнаванні єдиної віри та у сповнюванні милосердя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>14.</b> – Відомо, що, згідно з навчанням Собору Ватиканського ІІ, „під екуменічним рухом розуміємо ту діяльність й ті починання, що зродилися і направляються до пожвавлення єдності християн, згідно з різними потребами Церкви і вимог часу“(24). Тому аж ніяк не виглядає анахронізмом те, щоб на святих Кирила і Методія дивитись як на дійсних предтеч екуменізму, адже ж вони бажали успішно усувати чи зменшувати будь-який дійсний чи тільки мнимий поділ між окремими спільнотами, які належать до Церкви. Бо той поділ, який, на жаль, виник в історії Церкви і, на нещастя, далі триває, ,,не тільки явно суперечить волі Христа, але є також і спокусою для світу, тож наносить шкоду найсвятішій справі голошення Євангелія всьому створінню“(25).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обидва Брати, зокрема ж Методій, з огляду на свою єпископську відповідальність, виявили палке прагнення зберегти єдність віри між тими Церквами, членами яких вони були, а саме: Константинопольської Церкви й Римської Церкви, з одного боку, і тими Церквами, які народжувалися на слов'янських землях – з другого, що було й незмінно залишиться їхньою великою заслугою. І це тим більше, коли мати на увазі те, що їхня місія розгорталася між роками 863-885, а отже, в ті критичні роки, в які виникла і почала поглиблюватись фата.льна незгода й різка суперечка між Східною і Західною Церквами. Цей поділ ще й збільшився через питання канонічної належності Болгарії, що власне тоді офіційно прийняла християнство.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цей бурхливий період, що позначався навіть збройними конфліктами між суміжними християнськими народами, святі Брати з Солуня зберегли несхитну і повну чуйності вірність правдивому навчанню і традиції Церкви в досконалій єдності, зокрема ж „установам Божим“ й „установам церковним“(26), на яких, згідно з канонами давніх Соборів, основувалася їхня побудова та їхня організація. Така вірність дозволила їм звершити великі місійні завдання і перебувати у повній духовній і канонічній єдності з Римською Церквою, з Константинопольською Церквою і з новими Церквами, які вони заснували між слов'янськими народами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>15.</b> – Зокрема ж Методій не вагався подолувати незрозуміння, спротив, навіть знеславлення і фізичні переслідування, аби лиш не провинитись проти своєї зразкової церковної вірності, аби лиш виконати свої обов'язки християнина, єпископа й ті обов'язки яких він прийнявся відносно Візантійської Церкви, яка його породила і, разом з Кирилом, вислала як місіонера; в відношенні до Римської Церкви, завдяки якій він виконував свої архиєпископські доручення „pro fide” на „території св. Петра“(27); як теж у відношенні до тієї Церкви, що народжувалась на слов'янських землях, яку він прийняв за свою й яку – завжди переконаний у слушності права – обороняв перед церковною і цивільною владою, захищаючи зокрема літургію у старослов'янській мові й основні права, властиві Церкві в різних народах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Здійснюючи це, він, як і Константин Філософ, незмінно вдався до діалогу з тими, які спротивлялися його ідеям чи його душпастирським ініціативам, ставивши під сумнів їхню законність. Тож він так і залишиться учителем для всіх тих, що, в будь-якому часі, намагаються злагіднювати розбрат, шануючи багатогранну повноту Церкви, яка, згідно з волею свого засновника Ісуса Христа, повинна бути одна, свята, католицька й апостольська. Таке ставлення знайшло повний відгомін у Символі 150 отців Вселенського Собору Константинопольського, що становить неторканну ісповідь віри всіх християн.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>V. КАТОЛИЦЬКЕ ВІДЧУТТЯ ЦЕРКВИ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>16.</b> – На особливіше підкреслення заслуговує не лише євангельський зміст науки, яку проповідували святі Кирило і Методій. Для нинішньої Церкви дуже вимовною і повчальною є катехитична й пастирська метода, яку вони застосували в своїй апостольській діяльності серед народів, які до того часу ще не чули, щоб Божественні Таїнства відправлялися їхньою рідною мовою, ані ще не чули Божого слова, проповідуваного способом цілком згідним з їхнім напрямом думок, шануючи властиві їм, конкретні умови життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Знаємо, що Собор Ватиканський ІІ, двадцять років тому поставив своїм найголовнішим завданням розбудити свідомість Церкви, і за посередництвом її внутрішнього відновлення, надати нового місійного поштовху для голошення відвічної благовісті спасіння, миру і взаємної згоди між народами й державами, понад усіма кордонами, які ще розділюють нашу планету, з волі Бога, Творця і Відкупителя, призначену на спільне житло всього людства. Небезпеки, що в наші часи нависли над нею, не дозволяють забути пророчу інтуїцію Папи Івана ХХІІІ, який скликав Собор з тим наміром і переконанням, що він зможе підготувати й започаткувати в житті Церкви період весни й відродження.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В справі вселенськості той же Собор, між іншим, висловився отак: „Всі люди покликані утворити новий Божий Народ. Тому цей народ, хоча й залишається одним і єдиним, мусить поширитись на ввесь світ і на всі віки, щоб сповнилась постанова Божої волі, що на початку сотворив одну людську природу, і постановив зібрати в одне своїх дітей, які були розсіяні (пор. Ів 11,52)... Церква, тобто Божий Народ, встановлюючи це Царство, нічого не віднімає від земних благ будь-якого народу, але навпаки, підтримує й приймає снаги й багатства та звичаї народів, якщо вони добрі, а приймаючи їх за свої, очищує, скріпляє та підносить... Оцей вселенський характер, що прикрашає й відзначає Божий Народ, є даром самого Господа... Силою цього католицтва, поодинокі частини приносять свої дариіншим частинам і всій Церкві, і таким чином і цілість і поодинокі частини зростають, спілкуючись одна з одною та узгоджено змагаючи до повноти єдності(28).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>17.</b> – Можемо сміливо твердити, що таке бачення католицтва Церкви, традиційне і воднораз надзвичайно актуальне, що відчувається немов симфонія різних літургій усіма мовами світу, з'єднаними в одну єдину літургію, або як гармонійний хор, підтриманий голосами незліченного багатолюддя, згідно з безліччю модуляцій, тембрів і сплетень, підноситься на Божу хвалу з кожного місця нашої земної кулі, в кожній хвилині історії, окремим способом відповідає богословському й пастирському поглядові, який натхнув апостольське й місійне діло Константина Філософа і Методія та підтримав їхне посланництво серед слов'янських народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У Венеції, в присутності представників церковної культури, що були прив'язані до радше вузького поняття церковної дійсності і супротивлялись цьому поглядові, що його святий Кирило відважно оборонив, вказуючи на те, що багато інших народів в минулому вже впровадили й мали в своєму розпорядженні літургію, написану й відправлювану рідною мовою, як-от: ,,вірмени, перси, абаски, грузини, суґди, готи, авари, тирси, хозари, араби, копти, сірійці і багато інших“(29).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Пригадуючи, що Бог велить сходити своєму сонцю і посилає дощ на всіх без винятку людей(30), він говорив: „Чи ми всі не вдихаємо повітря однаковим способом? А ви не соромитесь встановлювати тільки три мови (єврейську, грецьку і латинську), вирішуючи, щоб усі інші народи й племена залишились сліпими й глухими! Скажіть-но мені: підтримуєте це, бо вважаєте Бога настільки немічним, що не в силі до цього допустити, або настільки заздрісним, щоб цього не хотіти?“(31). На історичні й діалектичні докази, які йому протиставлено, Святий відповідав, вживаючи натхненого доказу Св. Писання: „Нехай усякий язик визнає, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця“(32); „уся земля нехай поклониться Тобі, псалми нехай Тобі співає, оспівує, Всевишній, Твоє ім'я“(33); ,,хваліте Господа, всі народи! Славте Його усі люди!“(34).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>18.</b> – Церква є католицька також тому, що в кожному людському контексті вміє представляти об'явлені правди, які вона зберігає непорушними в своєму божому змісті, в такий спосіб, щоб вони зустрінулися з піднесеними думками і справедливими сподіваннями кожної людини й кожного народу. Крім того, ввесь спадок благ, що їх кожне покоління передає своїм нащадкам разом з неоцінним даром життя, становить немов би безмежну кількість різнокольорових шматочків, з яких складається жива мозаїка Пантократора, що виявиться в повноті свого сяйва щойно останнього дня.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Євангеліє не веде до зубожіння чи до погашення того, що кожна людина, народ і нація, кожна культура протягом історії визнають і здійснюють як добро, правду й красу. Воно радше спонукує, щоб присвоювати й розвивати всі оті вартості: ними великодушно й радісно жити та доповнювати їх таїнственним і славетним світлом Об'явлення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Конкретний вимір католицтва, вкладений Христом Господом в будівлю самої ж Церкви, не є чимось нерухомим, позаісторичним, одноманітним, але виникає й розвивається, до певної міри, щоденно як новина однодушної віри всіх тих, що вірують в Бога, одного і триєдиного, об'явленого Ісусом Христом, що Його Церква проповідує силою Святого Духа. Цей вимір цілком спонтанно випливає із взаємної пошани – властивої братній любові – до кожної людини й кожної нації, великої чи малої, та з щирого визнання прикмет і прав братів по вірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>19.</b> – Католицтво Церкви крім того виявляється в діяльній співвідповідальності й у великодушній співпраці всіх на користь загального добра. Церква повсюдно здійснює свою вселенськість, приймаючи, з'єднуючи й підносячи притаманним собі способом, з материнською дбайливістю, кожну людську вартість. Одночасно вона в усіх географічних широтах і довготах та в кожній історичній ситуації старається придбати для Бога кожну людину зокрема і всіх людей, щоб з'єднати їх між собою і з Богом, в Його правді й любові.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Кожна людина, кожен народ, кожна культура і цивілізація мають виконати своє власне завдання і зайняти власне місце в таїнственному Божому задумі та у всесвітній історії спасіння. Таким був задум двох святих Братів: „Добрий і Милосердний“ Бог(35), бажаючи, щоб усі люди покаялися, щоб всі спаслися та дійшли до зрозуміння правди(36), ...не дозволяє, щоб людський рід піддавався немочі й загинув, впадаючи в спокусу ворога, але в усі роки й часи не перестає щедро подавати численні благодаті, в такий самий спосіб від початку аж до нинішнього дня: спочатку за посередництвом патріархів і отців, а після них через пророків; і знову за посередництвом апостолів і мучеників, людей праведних і вчених, яких Він вибирає серед цього бурхливого життя“(37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>20.</b> – Євангельська благовість, яку святі Кирило і Методій переклали слов'янським народам, мудро видобуваючи із скарбниці Церкви „Речі старі й нові“(38), була передана через проповідування й катехизу, згідно в вічними правдами, а одночасно вона була пристосована до конкретної історичної ситуації. Завдяки місіонерським зусиллям обох Святих, слов'янські народи змогли вперше усвідомити собі власне покликання до участі у відвічному задумі Пресвятої Тройці, в загальному плані спасіння світу. Таким чином вони пізнали також свій внесок на користь усієї історії людства, сотвореного Богом Отцем, відкупленого Сином Спасителем і просвіченого Святим Духом. Завдяки цьому проповідуванню, затвердженому свого часу авторитетом Церкви, тобто Єпископами Риму і Патріархами Константинополя, слов'яни змогли вважати себе, разом з іншими народами землі, нащадками і спадкоємцями обітниці, яку Бог зробив Авраамові(39). Таким чином, завдяки церковній організації, що її створив св. Методій, і завдяки свідомості власної християнської тотожності, вони зайняли призначене їм місце в Церкві, яка вже виникла в тій частині Європи. Тому їхні сучасні потомки зберегли вдячну й тривалу пам'ять того, хто став ланкою, що приєднала їх до ланцюга великих вістунів Божого об'явлення Старого і Нового Завітів: „Після них же всіх милосердний Бог підніс до високої гідності за наших днів і для нашого народу, яким ніхто ніколи не клопотався, задля доброго успіху нашого вчителя, блаженного Методія, святі чесноти й подвиги якого не посоромимося порівняти з тими, якими відзначались Богові милі мужі“(40).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>VІ. ЄВАНГЕЛІЄ І КУЛЬТУРА</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>21.</b> – Брати з Солуня були спадкоємцями не лише віри, але й культури давньої Греції, яку продовжувала Візантія. А відомо, яке значення мала та спадщина для усієї європейської культури і, безпосередньо або посередньо, для отої всесвітньої. У ділі голошення Євангелія, яке вони звершили, – як піонери на землях, заселених слов'янськими народами, – одночасно міститься зразок того, що сьогодні має назву ,,інкультурації“, тобто втілення Євангелія в культуру місцевого походження, а також впровадження тих же культур у життя Церкви.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Втілюючи Євангеліє в місцеву культуру тих народів, що їх вони навчали Божого слова, святі Кирило і Методій мали особливі заслуги у формуванні й розвитку тієї ж культури, чи радше багатьох культур. В дійсності, всі культури слов'янських народів завдячують свій ,,початок“ або й власний розвиток діяльності солунських братів. Бо й справді, створюючи в оригінальний і геніяльний спосіб алфавіт слов'янської мови, вони внесли основний вклад у культуру та в літературу всіх слов'янських народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згодом же переклад священних книг, що його довершили Кирило і Методій спільно з їхніми учнями, надав сили й культурної гідності старослов'янській літургічній мові, що на довгі сторіччя стала не лише церковною мовою, але й урядовою та літературною, а навіть поточною мовою освіченіших верств більшості слов'янських народів, – зокрема всіх слов'ян східного обряду. Цю мову також вживали в церкві Святого Хреста у Кракові, де поселилися слов'янські Венедиктинці. Тут появилися друком перші літургічні книги тією ж мовою. До сьогодні саме цієї мови вживають у візантійській літургії Східні Слов'янські Церкви константинопольського обряду, чи католицькі чи православні, у східній і південно-східній Європі, а також у багатьох країнах західної Європи; нею теж користуються в римській літургії католики Хорватії.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>22.</b> – В історичному розвитку слов'ян східного обряду ця мова відіграла подібну роль, як латинська мова на Заході. Що більше, вона збереглася довше – частинно аж до ХІХ сторіччя – і мала безпосередніший вплив на формування місцевих літературних мов, завдяки тісним зв'язкам споріднення з ними.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ті заслуги для культури всіх слов'янських народів і націй вчиняють діло голошення Євангелія святими Кирилом і Методієм до певної міри постійно присутнім в історії та в житті тих держав і народів.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>VII. ЗНАЧЕННЯ І ПОШИРЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ НА СЛОВ'ЯНСЬКИЙ СВІТ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>23.</b> – Апостольсько-місіонерську діяльність святих Кирила й Методія, що припала на другу половину 9-го сторіччя, можна вважати першою успішною євангелізацією слов'ян. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В різній мірі вона охопила поодинокі простори, зосереджуючись зокрема на тих землях, що належали тодішній державі Великої Моравії. Перш за все, це голошення Євангелія обняло області митрополії, пастирем якої був Методій, а саме Моравії, Словаччини й Панонії, тобто частину сьогоднішньої Угорщини. У колі найширшого впливу тієї апостольської діяльності, особливо місіонерами, приготованими Методієм, знаходяться інші групи західних слов'ян, головно ті з Богемії. Перший історичний чеський князь з династії Перемишлідів – Боживой, був охрищений, імовірно, у слов'янському обряді. Згодом той вплив засягнув сербо-лужицькі племена, як також південні землі Польщі. Однак, зараз же після упадку Велико-Моравської держави (коло 905-906 р.), на місце того обряду прийшов латинський і Чехію церковно підпорядкували Ратисбонському Єпископові і Зальцбургській митрополії. Однак, гідний уваги факт, що ще в половині Х-го сторіччя, за часів св. Вацлава, існувало сильне проникнення елементів обох обрядів і далекосяжний симбіоз обох мов, вживаних у літургії: слов'янської і латинської. Зрештою, християнізація народу не була б можливою без вживання рідної мови. І тільки на такій підставі в Богемії могла розвинутися рідна християнська термінологія, з якої згодом розвинулася й закріпилася церковна термінологія в Польщі. Відомість про князя Віслян у ,,Житті Методія“ – це найдавніша історична згадка стосовно одного з польських племен(41). Не маємо достатніх даних, щоб могти злучити з тією згадкою встановлення церковної організації слов'янського обряду на польських землях.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>24.</b> – Хрищення Польщі 966 року, прийняте першим історичним володарем Мешком, що одружився з чеською княжною Дубравкою, сталося, головним чином, за посередництвом чеської Церкви і цією дорогою до Польщі з Риму дійшло християнство в латинській формі. Проте залишається фактом, що початки християнства в Польщі злучені в якийсь спосіб з діяльністю Братів, що вийшли з далекого Солуня.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слов'янам Балканського півострова діяльність святих Братів принесла ще помітніші плоди. Завдяки їх апостольській проповіді утвердилося християнство в Хорватії, де воно вже раніше було закорінене.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Головно за посередництвом учнів, вигнаних з первісного поля діяння, кирило-методіївська місія прекрасно вкоренилася й розвинулася в Болгарії. Тут, завдяки св. Климентові з Охриди, виникли динамічні осередки чернечого життя, і тут знайшов особливий розвиток алфавіт, званий кирилицею. Також звідси християнство перейшло на дальші простори й, через поблизьку Румунію, досягнуло давню Київську Русь, поширюючись потім з Києва на Схід.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За декілька років, точніше 1988 року, припаде тисячоріччя одержавлення християнства св. Володимиром Великим, Київським князем.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>25.</b> – Слушно, отже, що святі Кирило і Методій незабаром були визнані родиною слов'янських народів отцями їхнього християнства. В багатьох вищезгаданих землях, хоч і появлялися різні місіонери, більшість слов'янського населення ще в ІХ сторіччі зберігала поганські звичаї й вірування. Щойно на терені, обробленому нашими Святими або принаймні ними підготовленім для обробки, протягом наступного сторіччя християнство ввійшло в історію слов'ян.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Їхня діяльність становить визначний внесок у формування спільного християнського коріння Європи, яке своєю тривалістю і життєвістю представляє один з найміцніших пунктів порівняння, якого не може не брати до уваги жодна поважна спроба, що в наших часах прагне завести єдність континенту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після одинадцятьох сторіч християнства серед слов'ян ясно бачимо, що для них спадщина Солунських Братів є і залишиться глибшою і сильнішою від будь-якого поділу. Обидві християнські традиції – східна, що походить з Константинополя, і західна, що походить з Риму – виникли у лоні одної Церкви, хоч на канві різних культур і відмінного підходу до тих самих проблем. Така різнорідність, коли добре зрозуміється її початок і спостережеться її вартість і значення, може лише збагатити чи то культуру Європи, чи її релігійну традицію, і може теж стати відповідною підставою для побажаного духовного оновлення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>26.</b> – Починаючи від ІХ сторіччя, коли в християнській Європі зарисовувався новий лад, святі Кирило і Методій пропонують нам дуже актуальне послання для нашої епохи, яка власне в обличчі численних і складних проблем релігійного чи культурного, державного чи міжнародного порядку, шукає життєвої єдності в дійсній спільності різноманітних складових частин. Про цих двох вістунів Євангелія можна сказати, що їх характеризувала любов до спільності вселенської Церкви, як на Сході, так і на Заході, а в ній – до помісної Церкви, яка починала народжуватися серед слов'янських народів. Від них також виходить запрошення для християн і людей наших часів, щоб разом будувати єдність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Проте приклад Кирила і Методія має особливе значення на специфічнім полі місіонерської діяльності. Бо й справді, ця діяльність – це основне завдання Церкви, і сьогодні воно невідкладне у вищезгаданій формі ,,інкультурації“. Обидва Брати не тільки виконували свою місію в повній пошані до культури, яка вже раніш існувала в слов'янських народів, але разом з релігією надзвичайно й безупинно її розвивали та збільшували. Аналогічно, і сьогодні, віддавна християнські Церкви, можуть і повинні допомагати молодшим Церквам і народам дозрівати у власній тотожності й далі її розвивати(42).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>27.</b> - Кирило і Методій – це неначе ланки єднання, наче духовний міст між східною і західною традиціями, що з'єднуються разом в єдину велику традицію вселенської Церкви. Вони є для нас зразками і покровителями в екуменічному зусиллі Церков-сестер – Східної і Західної, щоб за посередництвом діалогу й молитви віднайти видиму єдність у досконалій і цілковитій спільноті, – „в єдності, яка, – як сказав я з нагоди моїх відвідин у Барі, – не є ані поглинанням, ані злиттям“(43). Єдність – це зустріч у правді й любові, що були дані нам Святим Духом. Кирило і Методій своєю індивідуальністю і діяльністю, – це постаті, що наново збуджують в усіх християн велику ,,тугу за з'єднанням і за єдністю між двома Церквами-сестрами – Східною і Західною(44). Для осягнення повної вселенськості кожний народ і кожна культура повинні здійснити власне завдання в загальному плані спасіння. Кожна окрема традиція, кожна помісна Церква повинна бути завжди відкрита й уважна до інших Церков і традицій та одночасно, до вселенської і католицької спільності; якщо б вона замкнулась у собі, то наражувалася б на небезпеку зубожіння.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Здійснюючи власну харизму, Кирило і Методій вклали вирішальний внесок у будову Європи не лише в спільності християнської релігії, але й для державної та культурної єдності. Навіть і сьогодні не існує іншої дороги, щоб перемагати напруження й полагоджувати розбрати чи усувати антагонізми, чи то в Європі, чи в світі, що загрожують викликати жахливе знищення життя і вартостей. Бути християнами в наших часах означає бути творцями спілкування в Церкві та в суспільстві. До тієї мети послужать: відвертість духа до братів, взаємне зрозуміння, готовість у співпраці за посередництвом щедрого обміну культурних і духовних дібр.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В дійсності, одне з основних прагнень сьогоднішнього людства – це знайти єдність і спільність так, щоб людське життя на всій земній кулі було справді гідним людини. Церква, усвідомлюючи те, що вона є знаком і загальним таїнством спасіння та єдності людського роду, проголошує, що вона готова виконати цей свій обов'язок, який „обставини нашого часу ще й збільшують... щоб усі люди, що сьогодні тісніше злучені між собою соціальними, технічними і культурними вузлами, досягли також повної єдності в Христі“(45).</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ЗАКІНЧЕННЯ</b></span></div>
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>28.</b> – Отож годиться, щоб уся Церква врочисто і радісно святкувала одинадцять сторіч, що минули від закінчення апостольської діяльності першого архиєпископа, висвяченого в Римі для слов'янських народів – святого Методія, і його брата, св. Кирила, пригадуючи вхід цих народів на сцену історії спасіння і зарахування їх до гуртка європейських народів, що вже протягом попередніх сторіч прийняли євангельське послання. Всі можуть зрозуміти, з якою великою радістю приєднується до цього святкування перший син слов'янського роду, покликаний зайняти, після майже двох тисячоріч, єпископський Престол, що належав святому Петрові, в цьому місті Римі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>29.</b> – ,,В твої руки віддаю духа мого“! Вітаємо тисяча соту річницю смерті святого Методія тими самими словами, що їх він висловив, згідно з текстом його Життя, написаного в старослов'янській мові – перед смертю, коли мав з'єднатися зі своїми Отцями по вірі, надії й любові: з патріархами, пророками, апостолами, учителями, мучениками. Свідоцтвом свого слова і життя, що були підтримані харизмою Духа, він дав приклад плідного покликання, як для того сторіччя, в якому жив, так і для наступних сторіч, а зокрема для наших часів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Його блаженний ,,перехід“ весною 885 року від Втілення Христа (згідно з візантійським літочисленням в 6393-ім році від сотворення світу) відбувся в такому періоді, коли над Константинополем збиралися неспокійні хмари й ворожі напруження щораз то більше загрожували спокою і життю народів, і навіть святим вузлам християнського братерства і з'єднання між Східною і Західною Церквами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В його соборі, переповненому вірними різних племен, учні святого Методія віддали померлому пастиреві врочисту шану за благовість спасіння, миру й поєднання, яку він приніс і для якої посвятив своє життя. ,,Відправили богослуження латинською, грецькою й слов'янською“(47), прославляючи Бога і почитаючи першого архиєпископа Церкви, що її він заснував серед слов'ян, для яких разом з братом проповідував Євангеліє їхньою рідною мовою. Ця Церква ще більше зміцнилася, коли за виразною згодою Папи одержала єрархію місцевого походження, закорінену в апостольському наступництві й злучену в єдності віри й любові як з Церквою Риму, так і Константинополя, з якої ця слов'янська місія взяла свій початок.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли закінчуються одинадцять сторіч від його смерті, бажаю, принаймні духовно, бути присутнім у Велеграді, де, як здається, Провидіння дозволило Методієві завершити своє апостольське життя:</div>
<div style="text-align: justify;">
– бажаю також затриматися в базиліці святого Климентія в Римі, на місці, де був похований святий Кирило;</div>
<div style="text-align: justify;">
– і, при гробі цих обох Братів, Апостолів слов'ян, особливою молитвою бажаю доручити Пресвятій Тройці їх духовну спадщину.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>30.</b> – ,,В руки Твої віддаю ...“ </div>
<div style="text-align: justify;">
О Боже великий, єдиний у Тройці, я Тобі доручаю спадщину віри слов'янських народів: Збережи й благослови це Твоє діло!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Згадай, о всемогутній Отче, ту хвилину коли, згідно з Твоєю волею, прийшла для тих людей і народів „повнота часів“ і святі місіонери із Солуня вірно сповнили наказ Твого Сина Ісуса Христа, скерований до Твоїх апостолів; ідучи їхніми слідами, і слідами їхніх наступників, вони принесли на землі, заселені слов'янами, світло Євангелія, Доброї Новини спасіння і, перед ними, засвідчили:</div>
<div style="text-align: justify;">
– що Ти Творець людини, наш Отець, і в Тобі всі ми, люди, брати;</div>
<div style="text-align: justify;">
– що через Сина, Твоє відвічне Слово, Ти дав існування всім речам і покликав людей до участі в Твоєму вічному житті;</div>
<div style="text-align: justify;">
– що Ти полюбив світ, що дав йому в дарі Свого єдинородного Сина, який, за нас людей і задля нашого спасіння, зійшов з неба і, діянням Святого Духа, воплотився в лоні Марії Діви, ставши чоловіком;</div>
<div style="text-align: justify;">
– і що, врешті, Ти послав Духа сили й розради, щоб кожна людина, відкуплена Христом, могла в Ньому одержати гідність Божої дитини і стати спадкоємцем Твоїх безнастанних обіцянок, даних людству!</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Твій творчий план, Отче, завершений у Відкупленні, заторкує живу людину і обіймає все її життя та історію всіх народів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вислухай, Отче, молитву всієї Церкви, що сьогодні Тебе благає, і вчини, щоб люди й народи, які завдяки апостольській місії святих Братів із Солуня пізнали й прийняли Тебе, правдивого Бога, і через хрищення ввійшли у святу спільноту Твоїх синів, могли далі, без перешкод, приймати з ентузіазмом і довір'ям цю євангельську програму та здійснити свої людські можливості на основі їхніх навчань!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Щоб вони могли, згідно з власною совістю, іти за голосом Твого поклику дорогами, що вперше були їм вказані тому одинадцять сторіч!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Нехай їхня приналежність до Царства Твого Сина не вважається як протиставлення до добра земної батьківщини!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Щоб могли вони віддавати Тобі належну хвалу в приватному і публічному житті!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Щоб могли вони жити у правді, любові й справедливості, втішаючись месіянським миром, що обіймає людські серця, спільноти, землю й увесь всесвіт!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Щоб могли вони, усвідомлюючи свою людську гідність і гідності синів Божих, перемогти всяку ненависть і зло подолати добром!</div>
<div style="text-align: justify;">
– Дозволь також, Боже в Тройці єдиний, щоб через заступництво святих Братів з Солуня вся Європа щораз то більше відчувала потребу єдності у християнській вірі і в братній спільноті всіх своїх народів, щоб так, перемігши непорозуміння, взаємне недовір'я, ідеологічні конфлікти, у спільнім визнанні правди могла вона бути для всього світу прикладом справедливого й мирного співжиття, спертого на взаємній пошані та непорушній свободі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>31.</b> – Отож Тобі, Боже Отче всемогутній, Боже Сину, що відкупив світ, Боже Душе Святий, що єси джерелом і учителем усякої святості, бажаю доручити всю Церкву – вчорашню, сьогоднішню й майбутню – ту Церкву, що в Європі і розсіяна по всій землі. У Твої руки віддаю те особливе багатство, складене з багатьох різнорідних дарів, давніх і нових, вкладених у спільний скарб стількома різними синами.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Уся Церква дякує Тобі за покликання слов'янських народів до спільності віри, за спадок і внесок, що його вони вклали до всесвітньої спадщини. За те все дякує Тобі в особливий спосіб Папа слов'янського походження. Нехай той внесок ніколи не перестане збагачувати Церкви, європейський континент й увесь світ! Нехай його ніколи не забракне в свідомості наших сучасників! Ми бажаємо в цілості прийняти всі ті оригінальні й цінні вартості, що їх слов'янські народи внесли і вносять у духовну спадщину Церкви й людства. Усвідомлюючи те спільне багатство, уся Церква виявляє свою духовну солідарність з ними, і стверджує власну відповідальність за Євангеліє, за діло спасіння, яке Вона сьогодні покликана здійснювати в усьому світі аж до кінців землі. Необхідно повернутися до минулого, щоб у його світлі зрозуміти теперішню дійсність і передбачити майбутність. Бо справді, місія Церкви завжди з непохитною надією напрямленна й скерована у майбутнє.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<b>32.</b> – Майбутність! Хоч по-людському вона може виглядати повна загроз і непевностей, з довір'ям складаємо її у Твої руки, Отче небесний, призиваючи заступництва Матері Твого Сина і Матері Церкви, а також Твоїх Апостолів Петра і Павла, святих Венедикта, Кирила і Методія, Августина і Боніфатія та всіх інших вістунів Євангелія в Європі, які, міцні у вірі, надії й любові, звістили нашим батькам Твоє спасіння і Твій мир, а трудами Твого духовного посіву дали почин будівлі цивілізації любові, нового ладу, опертого на Твоїм святім законі й на допомозі Твоєї ласки, яка при кінці віків оживить все і всіх у небесному Єрусалимі. Амінь.</div>
<br />
<b>Вам, найдорожчі Брати і Сестри, моє Апостольсъке Благословення.</b><br />
<br />
<i><b>Дано в Римі, при святому Петрі, у празник Пресвятої Тройці, </b></i><br />
<i><b>2 червня 1985 року, на сьомому році мого Понтифікату.</b></i><br />
<br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="font-size: large;">Іван Павло ІІ, Папа</span></b></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="font-size: x-small;"><b>ПРИМІТКИ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">1). ІВАН ПАВЛО ІІ. апост. лист ,,Визначної Чесноти“ (31.12.1980): ААС 73 (1981), стор. 258-262.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">2). ЛЕВ ХІІІ, енцикліка „Великий Обов'язок“ (30.9.1880): Акти Всел. Арх. Льва ХІІІ, ІІ, стор. 125-137; див. також ПІЙ ХІ, лист ,,Що св. Кирила“ (13.2.1927) до Архиєпископів і Єпископів Королівства Сербів-Хорватів-Словінців і до Чехо-Словацької Республіки: ААС 19(1927), стор. 93-96; ІВАН ХХІІІ, апост. лист ,,Величаві Події“ (11.5.1963) до Владик Слов'янських Народів: ААС 55(1963), стор. 434-439; ПАВЛО V, апост. лист „Давньої Знаті“ (2.2.1969) на 11-те сторіччя смерті св. Кирила: ААС 61(1969), стор. 137-149.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">3). ПАВЛО VІ, апост. лист „Вістун Миру“ (24.10.1964): ААС 56 (1964), стор. 965-967.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">4). Див. „Історичні джерела Великої Моравії", т. ІІІ, Брно 1969, стор. 197-208.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">5). Лиш у деяких слов'янських народів це свято святкується ще 7-го липня.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">6). Див. „Життя Константина“, VІІІ, 16-18: Соnѕtаntіnuѕ еt Меthоdіuѕ Теѕѕаlоnісеnѕеѕ, Fоntеѕ, rесеnѕuеrunt еt іlluѕtrаvеrunt Fr. Grіvес еt Fr. Тоmѕіс (Radovi Ѕtаrоѕlаvеnѕkog Іnstitutа, Кuјіgа 4, Zagreb 1960). р. 184.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">7). Див. Vitа Соnѕtапtіnі, ХІV, 2-4, еd. сіt. рр. 199 ѕ.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">8). Життя Методія, V, 2-3: вид. цит. стор. 255.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">9). Див. Історичні джерела Великої Моравії, т. ІІІ, Брно 1969, стор. 197-208.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">10). Див. Життя Методія, УІІІ, 1-2: цит. вид., стор. 225.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">11). Див. Життя Методія, УІІІ, 13: цит. вид., стор. 237.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">12). Див. там же і 1 Кор. 9,22.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">13). Бут. 12,1-2.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">14). Ді. 16,9.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">15). Життя Методія, V, 2: цит. вид., стор. 223.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">16). Життя Методія, ХІV, 9: цит. вид., стор. 200.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">17). Життя Методія, VІ, 7: цит. вид., стор. 176.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">18). Мр. 16,15.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">19). Мт. 28,19.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">20). Гал. 3,26-28.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">21). Хоч наступники Папи Миколи І турбувалися суперечними інформаціями, які надходили про навчання та діяльність Кирила і Методія, однак під час безпосередньої зустрічі з ними признали обом Братам повну слушність. Заборони й обмеження нової слов`янської літургії слід радше приписати натискові обставин, політичним взаємовідносинам і потребі втримати згоду.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">22). Ів. 17,21 і наступні.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">23). Пс. 117/116,1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">24). Декр. про екуменізм „Встановлення Єдности“, 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">25). Декр. про екуменізм „Встановлення Єдности“, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">26). Див. Життя Методія, ІХ, 3; VІІІ, 16: цит. вид., стор. 229; 228.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">27). Див. Життя Методія, ІХ, 2: цит. вид., стор. 229.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">28). Всел. Собор Ват. ІІ, Конст. дог. про Церкву „Світлом світу“ ч. 13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">29). Див. Життя Константина, ХVІ, 8; цит. вид., стор. 205.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">30). Пор. Мт. 5,45.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">31). Життя Константина, ХVІ, цит. вид., стор. 205.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">32). Там же, ХVІ, стор. 58; цит. вид., стор. 208; Флп. 2,11.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">33). Там же, ХVІ, 12: цит. вид., стор. 206; Пс. 66(65), 4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">34). Там же, ХVІ, 13; цит. вид., стор. 206; Пс. 117(116), 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">35). Пор. Пс. 112(111), 4; Гл. 2,13.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">36). Пор. І Тм. 2,4.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">37). Житгя Константина І, 1: цит. вид., стор. 169.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">38). Пор. Мт. 13,52.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">39). Пор. Вих. 15,1-21.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">40). Життя Константина ІІ, 1; цит. вид., стор. 220 і наст.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">41). Там же ХІ, 2-3; цит. вид., стор. 231.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">42). Всел. Собор Ват. ІІ, Декр. „Про Місійну діяльність“, ч. 38.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">43). Іван Павло ІІ, Промова на екуменічній зустрічі в базиліці св. Миколи у Барі (26.2.1984), 2; НАВЧАННЯ VІІ, 1(1984), стор. 532.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">44). Там же, 1; цит. твір, 531.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">45). Всел. Собор Ват. ІІ, Догм. Конст. про Церкву, 1.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">46). Пор. Життя св. Методія ХVІІ, 9-10; цит. вид., стор. 237; Лк.23,46; Пс.31(30),6.</span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="font-size: x-small;">47). Там же, ХVІІ, 11, цит. вид., стор. 237.</span></div>
<br />
ВИДАВНИЦТВО: ОО Василіян – Торонто – 1989 – Рим<br />
<br />
<br />
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></span> текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2aHRpYXdILVZEaDg" target="_blank">(pdf+ocr,346st.,ukr,42,4Mb)</a><br />
<br />
<b>a також в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2RThCdER1cVI2Q1k" target="_blank">(djvu+ocr,348st.,ukr,2,83Mb)</a><br />
<br />
<b>Збірка енциклік Св. Папи Івана Павла ІІ, написані від 1979 до 1987: </b><br />
<span style="color: #cc0000;">1. REDEMPTOR GOMINIS - ВІДКУПИТЕЛЬ ЛЮДИНИ (1979)<br />2. DIVES IN MISERICORDIA - БОГ БАГАТИЙ МИЛОСЕРДЯМ (1980)<br />3. LABOREM EXERCENS - З ПРАЦІ СВОЄЇ (1981)<br />4. APOSTOLI SLAVORUM - АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН (1985)<br />5. DOMINUS VIVIFICANS - ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО (1986)<br />6. MATER REDEMPTORIS - МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ (1987)</span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
<b>APOSTOLI SLAVORUM - <span style="color: purple;">«АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН» </span>(1985). </b></div>
<div style="text-align: justify;">
Це ЧЕТВЕРТА, з черги, від збірки шести енциклік, набрана вручну для перегляду On-line, а решта - трохи згодом... (Намагався не піддаватися спокусі робити редакцію тексту з метою осучаснення правопису української мови, але... мабуть, не зміг...)</div>
Unknownnoreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-8837235640832469117.post-91555068737456957342017-12-30T02:01:00.000-08:002017-12-31T01:24:33.581-08:00Енцикліка LABOREM EXERCENS, св. Івана-Павла ІІ, Папи Римського (1981)<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgehWrobLLcYuLqGUBSqZNeSajpHV_EDLG1Vx5210WhMcdlIZW6abTayzmArzOKbMceVH1OdS3-6segPcpLijDyPhDZKgwsDNirdZm-iGIGimKWwSB5K5M38OCZGsWsa9Q-6H20eww5BgE/s1600/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="971" data-original-width="675" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgehWrobLLcYuLqGUBSqZNeSajpHV_EDLG1Vx5210WhMcdlIZW6abTayzmArzOKbMceVH1OdS3-6segPcpLijDyPhDZKgwsDNirdZm-iGIGimKWwSB5K5M38OCZGsWsa9Q-6H20eww5BgE/s640/Sv_Joan-Pavlo-II_001.jpg" width="444" /></a></div>
<b><span style="color: red;"><span style="font-size: large;">LABOREM EXERCENS</span></span></b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDX29X3LtGAv9XKhmpen2OzW4VA8dQ3MiROH-1tDN_Lv0tYW5pHdBhll82a5eOhbzOYnIemtMVvOrdhMLpM4FaT9QfDFijkQKTBy8_Nzq_utwiNomj2Bjp9RRBRzyfq6o-em3q-AGcWSU/s1600/LABOREM-EXERCENS_02.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="670" data-original-width="1103" height="282" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEgDX29X3LtGAv9XKhmpen2OzW4VA8dQ3MiROH-1tDN_Lv0tYW5pHdBhll82a5eOhbzOYnIemtMVvOrdhMLpM4FaT9QfDFijkQKTBy8_Nzq_utwiNomj2Bjp9RRBRzyfq6o-em3q-AGcWSU/s400/LABOREM-EXERCENS_02.jpg" width="460" /></a></div>
<b>ЕНЦИКЛІКА ВСЕЛЕНСЬКОГО АРХИЄРЕЯ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>ІВАНА ПАВЛА ІІ</b></div>
<div style="text-align: center;">
<span style="color: #cc0000;"><b>«З ПРАЦІ СВОЄЇ»</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<div class="separator" style="clear: both; text-align: center;">
<a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_D58Tid76k1kM1g0m4MKD_JoNijul2pQz_KW8KdFEhvk5zqt3LUsV7jNMPhluTWzxj56ghscHO2F0jJ9Xml3MXNvgoOhjgIK4zEmhyphenhyphenHMR-OKQvtnbbR7MF7g0wySR3cf1Fbt-TJkoyiw/s1600/LABOREM-EXERCENS_03.jpg" imageanchor="1" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img border="0" data-original-height="1257" data-original-width="894" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEh_D58Tid76k1kM1g0m4MKD_JoNijul2pQz_KW8KdFEhvk5zqt3LUsV7jNMPhluTWzxj56ghscHO2F0jJ9Xml3MXNvgoOhjgIK4zEmhyphenhyphenHMR-OKQvtnbbR7MF7g0wySR3cf1Fbt-TJkoyiw/s640/LABOREM-EXERCENS_03.jpg" width="454" /></a></div>
<br /></div>
<div style="text-align: center;">
<b>До достойних в Єпископстві братів і священиків, до чер-</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>нечих чинів і дорогих синів і дочок Церкви, і до всіх людей</b></div>
<div style="text-align: center;">
<b>доброї волі з нагоди 90-річчя енцикліки ,,Рерум Новарум“.</b></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
Достойні Брати,<br />
Достойні Сини й Дочки,<br />
Привітання Вам й Апостольсъке Благословення!<br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
З ПРАЦІ СВОЄЇ* споживатиме людина свій хліб щоденний(1), тож за посередництвом праці має спричинитися вона до розвитку науки й техніки, зокрема ж до того, щоб раз у раз підносити культурний і моральний рівень суспільства, в якому вона живе як член братерського спілкування. Праця означає всю оту діяльність, яку людина виконує без огляду на її характер й обставини, а саме: всю оту людську діяльність, яку можна і треба вважати за працю посеред безлічі тих чинностей, до яких людина здібна і має готовість із своєї природи, із своєї ж таки людської природи. Бо людину створено, на образ і подобу самого ж Бога(2) посеред видимого всесвіту на те, щоб вона підпорядковувала собі землю(3); тим-то, з самого ж початку вона покликана до праці. Праця вирізняє її з-поміж решти створінь, бо їхню діяльність, що в'яжеться з утриманням життя, не можна назвати працею. Тільки людина є до цього здібна і тільки людина її виконує, виповнюючи працею одночасно й своє буття на землі. Так ото праця має на собі особливе знамення людини і її природи, знамено тієї особи, яка діє в гурті осіб. А знамення те становить собою її внутрішню якість, створюючи начебто її природу.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>І. ВВЕДЕННЯ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>1. Про людську працю в 90-річчя енцикліки „Рерум Новарум“ (= „Нових справ“)</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Дня 15 травня ц.р. минуло 90 років з того часу як великий Папа „суспільних питань“, Лев ХІІІ, проголосив переломову енцикліку, яка розпочинається словами „Нових справ“. Тому власне документ отой бажаю присвятити людській праці, і ще більше бажаю присвятити його людині в розлогому контексті тієї дійсності, якою є праця. Бо якщо людина – як це я висловився в енцикліці ,,Відкупитель людини“, виданій на початку мого служіння на престолі св. Петра – ,,є першою й основною дорогою Церкви“(4), спираючись, власне кажучи, на незглибне таїнство Відкуплення в Христі, то нам необхідно раз у раз повертатися на ту дорогу і знову крокувати нею, згідно з багатогранністю тих аспектів, в яких вона відкриває нам усе багатство, воднораз же й усі труди людського буття на землі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Одним з тих відвічних і першочергових, тих повсякчасно актуальних аспектів, є праця, яка домагається, щоб над нею знову замислитися та про неї свідчити. Бо ж виникають щораз то нові питання і проблеми, щораз то нові зроджуються надії, але такої турботи й загрози, що в'яжеться з тим основним виміром людського буття, згідно з яким щодня будується людське життя, і з якого життя людини бере свою гідність, але в якому вміщується одночасно й міра безустанних людських трудів, терпіння, а й тієї кривди та несправедливості, що сягає аж до глибини суспільного життя в межах окремих народів та в міжнародному обсязі. Якщо, отже, правдою є те, що з праці своїх рук людина споживатиме свій хліб(5) – і то не тільки той щоденний хліб, який при житті втримує наше тіло, але також хліб знання і поступу, цивілізації й культури – то правдою воднораз є і те, що той хліб є поживою ,,в поті лиця“(6), тобто не тільки з особистим зусиллям і трудом, але також з великим напруженням, посеред багатьох конфліктів та криз, які, у зв'язку з дійсністю праці, стрясають життям окремих суспільств і навіть усього людства.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Відзначаємо 90-річчя енцикліки ,,Рерум Новарум“ – „Нових справ“ – напередодні нових перемін у технологічній економічній і політичній системах, що, згідно з думкою багатьох спеціалістів, матимуть на світ праці й продукції не менший вплив від того, який мала промислова революція в минулому сторіччі. Чинники загального обсягу є різноманітні: загальне впровадження автоматів у різні ділянки продукції, зріст ціни енергії й основних сировин, дедалі більше усвідомлення обмеженості природного середовища і недопустимого занечищення того ж середовища. Разом з цим іде й те, що на політичну арену виступають народи, які, після років залежності, вимагають для себе належного собі місця серед народів й участі в міжнародних рішеннях. Оті нові умови і домагання вимагатимуть перетворення і перевіряння систем сучасної економії й розподілу праці. Не виключене й те, що такі зміни для мільйонів кваліфікованих працівників будуть, на жаль, означати брак праці або безробіття, бодай, тимчасове, або ж необхідність набування нової кваліфікації, а й те, що такі зміни принесуть з собою, за великою імовірністю, зменшення чи сповільнення зросту матеріального добробуту в краще розвинених країнах. Але можуть вони також принести поліпшення долі та збільшення надій мільйонів людей, які нині живуть в умовах злиднів, що понижують гідність людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Завданням Церкви не є переводити наукові аналізи всіх отих змін та їх можливих наслідків у співжитті людей і народів. Навпаки, Церква вважає, що її завданням є раз у раз нагадувати про гідність і права людини праці й нап'ятновувати такі ситуації, в яких вони порушуються, намагаючись так впливати на хід тих перемін, щоб разом з ними здійснювався також і правдивий поступ людини й суспільства. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>2. В органічному розвитку діяльності й суспільного навчання Церкви</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Праця, оскільки питання людини, напевно перебуває в самому серці того „суспільного питання“, до якого на протязі майже ста останніх років від видання енцикліки „Нових справ“ навчання Церкви зокрема звертається, і чимало тих починань, які в'яжуться з її апостольським посланництвом. Якщо на ній бажаю зосередити нинішнє роздумування, то не інакше як лише в органічнім зв'язку з усією традицією того навчання і тих починів. Одночасно ж роблю це згідно з євангельськими словами, щоб із скарбу Євангелія добувати „нове і старе“(7). Праця напевно „річ стара“ – стара як людина та її життя на землі. Воднораз же й загальна ситуація людини в сучасному світі – якщо її розглядати й аналізувати в різних географічних, культурних і цивілізаційних аспектах – того вимагає, щоб відкрити нове значення людської праці, а й те, щоб окреслити нові завдання, що в цій ділянці стоять перед кожною людиною, перед родиною, перед окремими народами й усім людством і врешті-решт, перед самою ж таки Церквою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На протязі тих років, що відділяють нас від енцикліки „Нових справ“, суспільне питання не переставало виходити з уваги Церкви. Свідчать про це численні документи Навчального Управління Церкви, як теж повчання Папів й Собору Ватиканського ІІ; свідчать і послання окремих Єпископів; свідчить діяльність різних інтелектуальних осередків та практичних апостольських починань чи то в міжнароднім обсягу, а чи в окремих помісних Церквах. Не легко тут подрібно перелічити всі оті прояви живого зацікавлення Церкви і християн в суспільному питанні, бо їх дуже багато. Внаслідок діянь Собору центральним координаційним пунктом в цій ділянці стала Папська Комісія „Справедливість і Мир", яка відповідники свої має в окремих Єпископських Конференціях. Назва цієї інституції є дуже промовиста і на те вона вказує, що суспільне питання слід розглядати в його суцільності й сукупності. Зацікавлення ж на користь справедливості мусить тісно в'язатися з зацікавленістю на користь миру в сучасному світі. Промовив тут напевно болючий досвід двох великих світових воєн, які протягом минулих 90 років потрясли багатьма країнами європейського континенту, і також – бодай частково – іншими континентами. Промовила тут, головно після другої світової війни, повсякчас триваюча загроза атомної війни і можливість жахливого самознищення, що звідси береться.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо йдемо по головній лінії розвитку документів Навчального Управління Церкви, то знаходимо в них потвердження власне такого ставлення справи. Коли мова про мир у світі, то ключове місце займає тут енцикліка „Мир на землі“ Івана ХХІІІ. Коли ж мова про розвиток самого питання соціальної справедливості, то слід завважити оце: оскільки в проміжку (енциклік) від „Нових справ“ до „Сорокового року“ Пія ХІ навчання Церкви зосереджується перш за все на справедливій розв'язці так званої робітничої справи в границях окремих народів, настільки, то в дальшому етапі, те навчання поширює свій виднокруг на цілий глоб. Непропорційний розклад багатств і злиднів у розвинених і недорозвинених країнах і континентах домагаються вирівняння і шукання доріг справедливого розвитку для всіх. У цьому напрямі йде навчання, що вміщається в енцикліці „Мати й Учителька“ Івана ХХІІІ, в душпастирській конституції „Радість і Надія“ Собору Ватиканського ІІ й енцикліці „Поступ Народів“' Павла VІ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Напрям розвитку цього навчання та, слідом за цим, також зацікавлення Церкви суспільними питаннями цілком відповідає об'єктивному розпізнаванню стану речей. Якщо в минулому в осередку цього питання появлялась головно ,,класова“ проблема, то в останньому періоді на перше місце висунулася „світова” проблема. Отже не тільки класовий, але й світовий розмір нерівності й несправедливості; послідовно ж не тільки класовий, але й світовий розмір завдань на шляху здійснення справедливості в сучасному світі. Всебічний же аналіз ситуації сучасного світу виявив ще глибше і ще повніше значення, що його слід надати тим зусиллям, які спрямовують більше до будування справедливості на землі, аніж колишній аналіз систем суспільної несправедливості, не закриваючи тих нових систем, але домагаючись, щоб їх розглянути й перетворити в більш універсальному розмірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>3. Питання праці – ключ до суспільного питання</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Посеред усіх тих процесів – чи то об'єктивного розпізнавання суспільної дійсності, а чи навчання Церкви в обсязі складного й багатогранного суспільного питання – очевидно, багаторазово виникає питання людської праці. Є воно подекуди сталим складовим елементом і суспільного життя, і навчання Церкви. Крім того це те питання, що в цьому навчанні є значно старше від останнього дев'ятидесятиріччя. Суспільне навчання Церкви має своє джерело в Святому Писанні, розпочинаючи з книги Буття, зокрема ж – у Євангелію й Апостольських діяннях. Питання праці з самого ж початку належало до навчання Церкви, до її науки про людину, про суспільне життя, зокрема ж до її науки про моральність суспільства, яку Церква опрацьовувала згідно з потребами різних епох. Той спадок традиції прийняли Папи й розвинули у своєму навчанні, зв'язуючи його з сучасним „суспільним питанням“, головно в енцикліці „Нових справ“. В речовому змісті того ,,питання“ і поглиблення проблеми людської праці раз у раз підпадало ,,осучасненню“, зберігаючи незмінно ту підвалину християнської правди, яку можна назвати споконвічною.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо ми в теперішньому документі знову торкаємося цього питання – розуміється, без намагань сказати все на цю тему, – то не з тією метою, щоб лише повторяти й зіставляти те, що досі було змістом навчання Церкви. Йдеться тут радше про те, щоб – може ще більше як досі – унаочнити, що людська праця становить ключ, і то таки найсуттєвіший ключ до всього суспільного питання, якщо намагаємося розглядати його під кутом бачення добра людини. Якщо однак розв'язка – чи вірніш поступове розв'язування – того суспільного питання, що раз у раз наново формується і наново ускладнюється, має іти в тому напрямі, щоб „людське життя вчинити людянішим“(8), то саме тоді отой ключ – людська праця – набуває суттєвішого й більш вирішальнішого значення.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІ. ПРАЦЯ ЛЮДИНИ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>4. В книзі Буття</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Церква в тому переконана, що праця становить собою основний вимір буття людини на землі. В цьому переконанні вона ще й утверджується, коли бере до уваги всі здобутки різнорідних наук, присвячених людині: антропологія, палеонтологія, історія, соціологія, психологія й інші. Виглядає, що всі вони засвідчують це незаперечно. Однак це своє переконання бере Церква головно з об'явленого Божого слова. Тому те, що є переконанням розуму, набуває також і характеру переконання віри. Бо Церква – і це варто зазначити – вірить в людину: не тільки в світлі досвіду історичного, не тільки за допомогою різнорідних методів наукового пізнання думки про людину й відношення до неї, але й думки про неї насамперед у світлі об'явлення живого Божого слова. Коли Церква відноситься до людини, то намагається бути речником тих споконвічних задумів і того позазмислового призначення, що його зв'язав з людиною Живий Бог: Творець та Відкупитель.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Джерело того переконання, що праця становить собою основний вимір буття людини на землі, знаходить Церква уже на перших сторінках Книги Буття. Аналіз тих текстів допомагає нам усвідомити, що в них – незважаючи на ввесь той іноді архаїчний вислів думки – висловлюються основні правди про людину, які висловлено уже в речовому змісті таїнства Сотворення. Це ті правди, що вже на початку вирішують долю людини й, одночасно, визначають головні лінії її буття на землі чи то в стані первісної праведності, а чи й тоді, як гріх зірвав первісний союз Творця із своїм створінням в людині. Коли людина, створена „на образ Божий... чоловіком і жінкою“(9), чує слова „будьте плідні й розмножуйтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі“(10) – і хоч ті слова не говорять прямо й виразно про працю, то немає будь-якого сумніву, що говорять про неї посередньо, як про ту діяльність, яку людина має виконати на землі. Авже ж, людина має виявити її сутність. Людина є образом Божим, між іншим, завдяки тому велінню, яке дістала від Творця, щоб підпорядковувати собі землю і панувати над нею. Людина, кожна людська істота, виконуючи це доручення, віддзеркалює в собі діяльність самого ж Творця всесвіту.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли працю розуміти як ,,перехідну“ діяльність, тобто таку, що бере свій початок з людини-суб'єкта, то вона, скеровуючись до зовнішнього предмета, встановлює своєрідне панування людини над ,,землею“ й панування оте вона далі закріпляє і розвиває. Очевидно, що під тією ,,землею“, про яку мова в біблійному тексті, треба розуміти насамперед той фрагмент видимого всесвіту, якого людина є жителем; однак посередньо можна розуміти ввесь видимий світ, оскільки він може перебувати в обсязі впливів людини та її розшуків з метою задоволення своїх потреб. Крім того слова „підпорядковувати собі землю“ мають величезний засяг: вказують на ті всі засоби, які приховує в собі земля (посередньо ж і видимий світ); за допомогою свідомої діяльності може людина відкривати ті засоби й доцільно їх використовувати. Так ото слова, записані на самому початку Біблії, ніколи не перестають бути актуальними. Вони охоплюють всі минулі епохи цивілізації й економії однаково як усю сучасність і майбутні фази розвитку, які, мабуть, вже зарисувалися, однак здебільша все ще людині незнані й перед нею закриті.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо іноді говориться про періоди ,,пришвидшення“ в економічно-цивілізаційному житті людства чи окремих народів, зв'язуючи ті ,,пришвидшення“ з поступом науки й техніки, головно ж у зв'язку з переломовими для суспільно-господарського життя відкриттями, то можна і те сказати, що жодне з отих ,,пришвидшень“ не випереджує речового змісту того, що було сказане в тому прадавньому біблійному тексті. Людина – завдяки своїй праці – стаючи володільцем землі, потверджує – знову ж таки працею – своє володіння над видимим світом. Вона, в кожному випадку й на кожному етапі того процесу, перебуває на лінії тієї первісної постанови Творця, що так і залишається в доконечному і нерозривному зв'язку з фактом сотворення людини – чоловіка й жінки – ,,на образ Божий“. А той процес є одночасно універсальний: охоплює всіх людей, кожне покоління, кожний етап економічного й культурного розвитку; це одночасно той процес, який відбувається в кожній людині, в кожному свідомому людському суб'єкті. Той процес охоплює всіх і кожного зокрема. Всі і кожний зокрема, певною мірою і майже на безконечні лади, беруть участь в тому гігантському процесі, завдяки якому людина ,,підпорядковує собі землю“ – в процесі праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>5. Праця з об'єктивним значенням: техніка</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та універсальність, воднораз же й багатогранність процесу ,,підпорядковування землі“, кидає світло на людську працю, скоро володіння людини над землею звершується в ній через неї. Так ото стає явним розуміння праці в об'єктивному значенні, що знаходить свій вислів у наступних епохах культури й цивілізації. Людина вже й тим панує над землею, що приручає й годує тварини, постачаючи собі з цього потрібну поживу й одежу, різні природні багатства з землі та з моря. Тому людина ще більше ,,підпорядковує собі землю“, коли оту землю починає порати; а тоді ще й плоди її перетворює вона, пристосовуючи їх до свого вжитку. Тим-то хліборобство незмінно становить собою основну ділянку господарського життя і, завдяки людській праці, невід'ємний складник продукції. А промисел, у свою чергу, також буде полягати в відповідному нагромадженні багатств землі – чи то живих засобів природи, чи то сільськогосподарських продуктів, а чи й мінерально-хімічних багатств – людською працею однаково фізичною як інтелектуальною. Те саме відноситься, певною мірою, також до ділянки так званих послуг, тим-то й до теоретичних чи прикладних наукових дослідів.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Діяльність людини в промислі та хліборобстві перестала бути сьогодні, в багатьох випадках, головним заняттям, бо зусилля людських рук і м'язів бере допомогу від щораз то досконаліших машин і механізмів. Ми є свідками перемін не лиш у промислі та хліборобстві, що мали змогу настати завдяки поступовому й невпинному розвиткові науки й техніки. Все це в суцільному стало історичною причиною великого цивілізаційного перелому: від настання ,,промислової ери“ до чергових фаз поступу в цій ділянці, завдяки новій техніці, як ось електроніка чи, в останніх роках, мікропроцесори.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо виглядає, ніби в промисловій продукції „працює“ машина, а людина її тільки обслуговує, на різні лади вможливлюючи й підтримуючи її функціонування, то розвиток промислу створив одночасно й основу для того, щоб по новому поставити питання людської праці. Й ота перша індустріалізація, спричинена так званим робітничим питанням, і наступні промислові переміни, вимовно унаочнюють, що також в епоху дедалі краще механізованої ,,праці“ справжнім суб'єктом праці так і залишається людина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розвиток промислу і зв'язаних з ним різноманітних ділянок – аж до найновітніших технологій електроніки, головно на полі мініатюризації, інформатики, телематики й інших – вказує на те, яку величезну роль відіграє між тим підметом і предметом праці (з нашим цього слова значенням) народжений з людської думки союзник людської праці: техніка. В цьому випадку розуміється працю не як суб'єктивну вмілість чи здатність до праці, але як сукупність знаряддя, яким людина послуговується у праці, й воно, без сумніву, є союзником людини. Працю воно влегшує, підвищує видатність, пришвидшує та збільшує, зростаючим темпом помножує кількість продуктів праці й також, під якісним оглядом, значно їх удосконалює. Але, в деяких випадках, може перетворити із союзника начебто в противника людини, а саме в тім випадку, коли механізація праці ,,випирає“ людину, забираючи в неї велике особисте задоволення і заохоту до творчої діяльності й до відповідальності; або коли позбавляє заняття багатьох досі затруднених працівників, або ж учиняє людину невільником машини, надмірно її причаровуючи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо біблійне слово ,,підпорядковуйте собі землю“ звертається на початку до людини і розуміємо його в речевому змісті новітньої епохи, промислової й післяпромислової епохи, то вони, без сумніву, скривають в собі також відношення до техніки, до того світу механізмів і машин, що, й собі, є плодом праці людського ума і є історичним потвердженням володіння людини над природою.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Остання епоха діяльності людства, чи деяких суспільств, приносить з собою слушне закріплення техніки як основного коефіцієнта економічного поступу. Проте, одночасно з цим закріпленням, виникали й раз у раз виникають і суттєві питання, а саме ті, що торкаються людської праці з боку її суб'єкта, тобто з боку самої ж таки людини. Це питання має в собі особливу наснагу змісту й напруження етичного й етично-суспільного характеру. Тим-то й становлять вони собою постійний виклик різнорідним інституціям й урядам, устроям та міжнародним організаціям; – становлять вони собою також виклик Церкві.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>6. Праця з суб'єктивним значенням: людина суб'єкт праці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб далі вести наш аналіз праці, що в'яжеться з тим словом Біблії, силою якого людина має підпорядкувати собі землю, нам потрібно зосередити нашу увагу на праці з суб'єктивним значенням, і то куди більше, як ми це зробили у відношенні до об'єктивного значення праці, ледве торкнувшись розлогої проблематики, яку досконало й детально знають спеціалісти багатьох ділянок, а сама ж таки людина праці, згідно зі своєю спеціалізацією. Слова книги Буття, до яких ми нав'язали в нашому аналізі – оскільки вони посередньо говорять про працю з об'єктивним значенням – то так само вони говорять і про суб'єкт праці. В усякому разі, те що вони говорять є дуже вимовне і є дуже вагоме своїм значенням.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Людина тому має підпорядковувати собі землю, має над нею панувати, бо вона, оскільки „образ Божий“, є особою, тобто суб'єктивним буттям, в якого є здібність діяти планово й доцільно, в якого є здібність виносити рішення про себе й змагатися за самоздійснення. Так тоді людина, оскільки особа, є суб'єктом праці. Вона, оскільки особа, працює, виконує різні чинності, що належать до процесу праці, й усі вони, без огляду на їхній характер, мають послужити для самоздійснення її людської природи, до виконання особистого звання, що їй притаманне з огляду на саму ж людську природу. Основні правди на цю тему нещодавно нагадав Собор Ватиканський ІІ в конституції ,,Радість і надія“, головно в І-му розділі, присвяченому праці людини. Так ото те ,,підпорядкування“, про яке говорить біблійний текст, над яким ми роздумуємо, відноситься не тільки до об'єктивних вимірів праці, але одночасно впроваджує нас у розуміння її суб'єктивного виміру. Праця, оскільки процес, завдяки якому людина й людство ,,підпорядковують собі землю“, лише тоді відповідає тому основному поняттю Біблії, коли разом з усім тим процесом людина виявляє себе як таку, що ,,панує“. Те панування відноситься подекуди радше до суб'єктивного виміру, аніж до об'єктивного: той вимір зумовлює саму ж таки етичну сутність праці. Бо нема сумніву в тому, що людська праця має свою етичну вартість, яка прямо й безпосередньо в'яжеться з тим фактом, що хто її виконує, є особою, є свідомий і вільний, тобто є тим суб'єктом, який вирішує сам за себе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та правда, яка становить собою неначе сам же основний і споконвічний стрижень християнського вчення про людську працю, мала і має принципове значення для формування важливих суспільних проблем у розмірі цілих епох.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Стародавня доба вносила притаманний собі поділ людей на класи з огляду на характер виконуваної праці. Працю, яка з боку робітника вимагала фізичної сили, праці м'язів і рук, уважалося за негідну вільних людей; для її виконання приділялось невільників. Християнство, розвиваючи деякі притаманні Старому Завітові думки, звершило тут основну переміну понять, виходячи з суцільності змісту Євангельської Благовісті, найперше ж із цього факту: Той, хто був Богом, став подібним до нас в усьому(11); більшість років свого життя на землі присвятив праці при столярськім станку – фізичній праці. Обставина ця вже сама з себе становить найвимовнішу ,,благовість праці“, яка унаочнює, що основою визнання вартості людської праці не є перш усього рід виконуваного завдання, але факт, що той, хто його виконує – це особа. Джерела гідності праці треба шукати перш за все не в її об'єктивному, але в суб'єктивному вимірі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В такому понятті сама по собі зникає основа стародавнього розподілу людей на класи, згідно з родом виконуваної праці. Це не означає, що людська праця, з об'єктивного кута бачення, взагалі не може й не повинна бути вартісна й кваліфікована. Воно лиш те означає, що найпершою основою вартості праці є сама ж людина – її суб'єкт. З цим відразу в'яжеться дуже важливий висновок етичної природи: хоча правдою є те, що людина призначена й покликана до праці, проте й над усе праця є „для людини“, а не людина „для праці“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому висновку цілком правильно приходить до голосу першість суб'єктивного значення праці перед об'єктивним. В цьому способі мислення, приймаючи, що різні виконувані людьми праці, можуть мати більшу чи меншу об'єктивну вартість, треба однак підкреслити, що кожну з них міряється насамперед мірою гідності самого ж суб'єкта праці або особи: людини, яка її виконує. Далі, кожна людина, без огляду на виконувану працю, приймаючи те, що вона представляє собою іноді навіть дуже важливу мету діяльності, мета ота не має сама в собі остаточного значення. Бо ж остаточною метою праці завжди залишається людина, яку б то працю вона не виконувала, хоча б та праця була найбільш ,,служебна“, монотонна, просто таки кривдна у шкалі поточної вартості.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>7. Загроза для властивого ладу вартостей</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Власне оті основні ствердження про працю раз у раз виходили на яв з джерел християнської істини, головно з самого ж таки послання про ,,благовість праці“, створюючи підвалини нового мислення, розцінювання і поведінки людей. В нашій епосі, з самого початку творення промислової ери, християнська правда про працю мусила протиставлятися різним напрямкам матеріального й економічного мислення. Деякі прихильники таких ідей розуміли і розглядали працю як своєрідний ,,товар“, що його працівник – зокрема ж робітник у промислі – ,,продає“ працедавцеві, воднораз же власникові капіталу, тобто сукупності знаряддя і засобів зумовлення продукції. Такий спосіб розуміння праці проголошувалося давніше, головно ж у першій половині ХІХ сторіччя. Потім цього роду формулювання втрачали значення, поступаючись перед гуманнішим способом мислення і розцінювання праці. Взаємовідношення, яке виникає між людиною праці й суцільністю знаряддя і засобів продукції дало місце розвиткові різних форм капіталізму, рівнобіжно до різних форм колективізму. До цього долучилися й інші суспільно-політичні елементи внаслідок нових конкретних обставин, як ось діяльність робітничих спілок і публічної влади, і поява великих понаднаціональних підприємств. Не зважаючи на це, загроза розглядання людської праці як своєрідного ,,товару“ чи якоїсь безіменної ,,сили“ (мова тут якраз про „Робочу силу“), потрібної для продукції, існує повсякчасно, існує зокрема тоді, коли суспільний погляд на економічне питання визначається передумовами економічного матеріалізму.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Систематичну нагоду, подекуди ж навіть і спонукання для цього роду мислення і розцінювання, дав увесь розвиток, пришвидшений поступ однобічно матеріальної цивілізації, в якій увагу прикладається головно об'єктивному вимірові праці, тимчасом як суб'єктивний вимір – усе те, що перебуває в безпосереднім чи посереднім зв'язку з самим же суб'єктом праці – залишається на дальшому плані. В кожному з цих випадків, в усіх цього роду суспільних ситуаціях виникає заколот, внаслідок якого цілком відвертається лад, установлений перший раз уже словами книги Буття: людину трактується наче знаряддя продукції(12), тимчасом як її – єдино її, без огляду на те, яку працю виконує – слід трактувати як діючий суб'єкт праці, а отже як справжнього діяча і творця. Якраз таке відвернення ладу – без огляду на те, в ім'я якої програми та під якою назвою здійснюється – заслуговувало б назви „капіталізму“ з тим значенням, про яке нижче мова. Відомо, що ,,капіталізм“ має історією устійнене значення економічно-суспільної системи й устрою, протилежного ,,соціалізмові“ або ,,комунізмові“. Тим часом у світлі аналізу тієї основної дійсності цілого господарського процесу, перш за все системи продукції, якою є якраз праця, годиться прийняти, що помилка первісного капіталізму може повторитися всюди там, де людину трактується іноді, нарівні з сукупністю матеріальних засобів продукції, як знаряддя, а не – як це відповідає справжній гідності її праці – як суб'єкт і виконавця, і тим самим також як властиву мету всього процесу продукції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього видно, що аналіз людської праці, зроблений у світлі тих слів, які говорять про ,,панування“ людини над землею, ввіходить у сам осередок суспільно-етичного питання. Вона повинна знайти собі також центральне місце в усій суспільно-господарській сфері політики: однаково в вимірах окремих країн як і в вимірах розлогих міжнародних та міжконтинентальних взаємин, коли йдеться про напруження, що зарисовується у світі не лише на осі Схід-Захід, але також на осі Північ-Південь. Саме на ті виміри сучасного етично-суспільного питання пильну увагу звернув Іван ХХІІІ в енцикліці „Мати й Учителька“, і Павло VІ в енцикліці „Поступ народів“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>8. Солідарність людей праці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо мова йде про людську працю в основному для неї вимірі суб'єкта, тобто людини-особи, яка виконує працю, то слід з цього пункту бачення здійснити бодай побіжну розцінку процесів, які на протязі тих 90-ти років, що відділяють нас від (енцикліки) „Нових справ“, здійснилися в відношенні до об'єктивного розцінювання праці. Зваживши, що суб'єкт праці є завжди той самий – тобто людина – то під об'єктивним оглядом виникає далекойдуча диференціація. Якщо, з огляду на суб'єкт, можна сказати, що праця є одна (одна й щоразу неповторна), то, навпаки, з огляду на її об'єктивну спрямованість треба ствердити, що є немало праць: багато різних праць. Розвиток людської цивілізації приносить з собою в цій ділянці постійне збагачення. Проте, одночасно, не можна не спостерегти, що в процесі того розвитку не тільки добавляються нові різновиди людської праці, але також деякі зникають. Прийнявши, що засадничо таке явище є правильне, треба власне простежити, чи і якою мірою закрадаються в нього теж і деякі неправильності, що можуть стати загрозою під етично-суспільним оглядом.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Бо саме з огляду на таку неправильність в великому обсязі минулого сторіччя зродилося так зване робітниче питання, яке іноді називається також ,,пролетарське питання“. Це питання – разом з тими питаннями, з якими воно в'яжеться – стало джерелом слушних суспільних реакцій: вивільнило великий спалах солідарності між людьми праці, перш усього ж між трудівниками промислу. Заклик до солідарності та спільного діяння, звернений до людей праці – головно тієї виснажливої, монотонної праці в промислових заводах, яка обмежує особистість людини на користь машини, що над нею панує – мав помітне значення і знайшов свій вислів з пункту бачення суспільної етики. Це була реакція проти пониження людини як суб'єкта праці; єдналась вона з нечуваним визиском в середовищі заробітків, умов праці й журби за особу працівника. І це вона злучила світ робітництва у спілкуванні великої солідарності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слідом за енциклікою „Нових справ“ і багатьох чергових документів Навчального Управління Церкви треба висловити переконання, що це, з суспільного кута бачення, була реакція на цілу систему несправедливості й кривди, яка „кричить до неба про помсту“(13). Вона тяжіла над людиною праці в епоху бурхливої індустріалізації. Такому станові речей сприяв ліберальний суспільно-політичний устрій, що, згідно із своїми економічними засадами, попирав і забезпечував господарську ініціативу власників та підприємців, однак не дбав як слід про забезпечення прав людини праці, обстоюючи, ніби людська праця є тільки знаряддям продукції, якої основою, керівним чинником і метою є сам капітал.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З того часу солідарність робітництва і також повніше й відповідальніше усвідомлення прав робітників збоку інших, в багатьох випадках спричинило великі переміни. Винайдено всілякі нові системи, розвинулися різні форми неокапіталізму чи колективізму. Іноді робітники могли брати участь і дійсно брали участь у керівництві й контролі продукції підприємства. За посередництвом відповідних товариств мають вони вплив на умови праці й зарплату, і теж на суспільне законодавство. Воднораз же окремі ідеологічні системи або системи влади й нові домовлення, що відбувалися на різних площинах людського співжиття дозволили разючим несправедливостям далі тривати, або ж витворили нові форми. А розвиток цивілізації й комунікації у світових розмірах уможливив повніше дослідження умов життя і праці людини на всьому глобі. Вони виявили ще й інші прояви несправедливості, більші від тієї, яка вже в минулому сторіччі стала побудником для того, щоб робітники єдналися в особливій солідарності робітничого світу не лише в тих країнах, які пройшли уже процес своєрідної промислової революції, але також у тих країнах, в яких основним завданням праці людини так і залишається хліборобство чи якісь інші близькі йому заняття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ті фронти солідарності в ділянці людської праці – солідарності, яка не може замикатися для діалогу і для співпраці з іншими – можуть стати потрібними також у таких умовах і серед таких нашарувань суспільства, яких вони в давнину не охоплювали, а в зміненім суспільнім укладі й умовах життя зазнають дійсної ,,пролетаризації“ або навіть уже перебувають у стані ,,пролетаріату“ – може ще пойменно не названого – але в дійсності вже заслуговують такої назви. В такому стані можуть перебувати також певні категорії або й групи трудової інтелігенції головно тоді, коли, із щораз то більшим доступом до освіти, в суспільстві дедалі більш зростає число осіб з високошкільними дипломами і настає зменшення потреби такої праці. Цього роду безробіття інтелігенції настає або зростає тоді, коли доступ до освіти не скеровується до такого роду занять чи послуг, яких вимагає дійсна потреба суспільства, а чи й тоді, коли праця, що вимагає освіти (принаймні фахової), має менший попит і є гірше оплачувана, ніж звичайна фізична праця. Розуміється, що вартість освіти сама по собі завжди становить помітне збагачення людської особи; все ж таки, незалежно від цього, можливими є певні процеси ,,пролетаризації“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Тому треба ставити собі й дальше запитання, що в'яжеться з суб'єктом праці та з умовами його існування. Щоб суспільну справедливість здійснити в різних частинах світу, в різних країнах та в їхніх взаємовідносинах, потрібно щораз то нових форм солідарності людської праці та солідарності з робітництвом. Така солідарність повинна незмінно виступати там, де цього вимагає суспільний занепад суб'єкта праці, визиск трудящих та зріст злиднів чи просто таки голоду. Церква має в цьому живе зацікавлення, бо вважає за своє посланництво, за своє служіння, за вияв вірності Христові – бути „Церквою вбогих“. А ,,вбогі“ появляються під різним виглядом, появляються в різних місцях та в різних моментах, в багатьох випадках появляються вони як наслідок порушення гідності людської праці, і тому, що обмежуються можливості людської праці, а отже внаслідок загрози безробіття, а чи й тому, що знижується вартість праці й права, яке з неї береться, зокрема ж права на справедливу заробітну платню, на забезпечення працівника й родини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b><br /></b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>9. Праця й гідність особи</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Далі, залишаючись у перспективі людини як суб'єкта праці, годиться торкнутися принаймні кількох справ, які ближче визначають гідність людської праці, бо дозволяють повніше характеризувати властиву їй моральну вартість. Годиться це зробити, маючи ввесь час перед очима отой біблійний заклик до підпорядковування землі(14) – вислів волі Творця, щоби праця вможливила людині осягнути справжнє ,,панування“ у видимому світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Той основний, первісний задум Бога в відношенні до людини, яку Він створив на свій образ і подобу(15), не був відкликаний ані уневажнений навіть тоді, коли людина – зірвавши первісний союз з Богом – почула слова: ,,в поті лиця твого їстимеш хліб твій“(16). Слова ці говорять про труд, іноді про дуже важкий труд, що відтоді супроводить людську працю, однак вони не зміняють того факту, що праця – це дорога, на якій людина здійснює властиве собі ,,панування“ у видимому світі, ,,підпорядковуючи собі землю“. А труд отой є загальновідомим фактом, бо загал його на собі зазнає. Знають про нього фізичні працівники, що трудяться часом у винятково тяжких умовах. Знають про нього не тільки селяни, що довгі дні порають землю, яка іноді родить „терня і будяки“(17), але також гірники в копальнях чи каменеломах, металурги при своїх високих печах; люди працюють при спорудах і конструкціях іноді в загрозі каліцтва чи втрати життя. Знають про нього також ті, що їх в'яже обов'язок умової праці; знають про нього вчені, знають особи, на яких спочиває важка відповідальність за вирішування справ великого суспільного значення. Знають лікарі й медсестри, що день і ніч піклуються хворими. Знають жінки, що іноді без належного признання з боку суспільства чи навіть власної родини щодня несуть труди й відповідальність за дім і за виховання дітей. Знають усі робітники; а що праця є загальним званням, то знають її усі люди.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Не зважаючи ж на ввесь отой труд – і може часом навіть з його причини – праця є добром людини. Якщо те добро має в собі ознаки ,,трудного добра“ за висловом св. Томи(18), то саме тому є воно, як таке, добром людини. І то не тільки ,,корисним“ чи ,,користувальним“, але ,,гідним“ добром, тобто таким, що відповідає гідності людини, її висловлює та їй пособляє. Коли бажаємо краще висловити етичне значення праці, то слід мати перед очима найперше оцю правду: праця є добром людини, добром її людської природи, бо завдяки праці людина не тільки перетворює природу, достосовуючи її до своїх потреб, але також здійснює себе як людина, стаючи деколи „ще більше людиною“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Без цього не можна зрозуміти значення чесноти працелюбності, зокрема ж неможливо зрозуміти, чому працелюбність мала б бути чеснотою, бо чеснотою (моральною схильністю) називаємо те, завдяки чому людина стає доброю оскільки людина(19). Цей факт ні в чому не зміняє виправданих побоювань за те, щоби з причини праці, завдяки якій матерія набуває ушляхетнення, сама ж таки людина не зазнала зменшення своєї гідності(20). Відомо ж бо, що працю на всі лади можна використати проти людини, що можна її карати табірною системою праці, що з праці можна зробити засіб угнітання людини, що, врешті, на всі лади можна піддавати визискові людську працю, тобто людину праці. Все це говорить на користь морального обов'язку єднати працелюбність, як чесноту, з суспільним ладом праці, який дозволяє людині ще більше „ставати людиною“ в праці, не занепадати в праці, втрачаючи не тільки фізичні сили (що певною мірою є неуникненне), але насамперед властиву собі гідність і суб'єктивність.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>10. Праця і суспільство: родина, народ</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після того як ми ствердили особливий вимір людської праці, треба перейти з черги до другого круга вартостей, які з нею невід'ємно єднаються. Праця становить основу формування сімейного життя, що є природного права і є покликанням людини. Ці два круги вартостей – один пов'язаний з працею, другий же походить з сімейного характеру життя людини – мусять правильно з собою єднатися і правильно та взаємно себе проникати. Праця є іноді умовою заснування родини, бо родина вимагає засобів утримання, яке людина набуває звичайним шляхом, за посередництвом праці. Праця і трудящість зумовлюють також увесь процес виховання в сім'ї саме тому, що кожний „стає людиною“, між іншим, завдяки праці. А те ставання людиною означає власне суттєву мету всього процесу виховання. Розуміється, що грає тут роль деколи подвійне значення праці: те, що зумовлює життя й утримання родини, і те, завдяки чому здійснюється завдання сім'ї, головно виховання; тим-то й два оті значення праці з собою лучаться й доповнюють себе в різних пунктах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В загальному ж слід нагадати й ствердити, що сім'я представляє собою один з найважливіших пунктів відношення, згідно з яким треба укладати суспільно-етичний лад людської праці. В навчанні Церкви завжди прикладалося цій справі особливу увагу, а в цьому документі треба буде нам ще до неї повернутися. Бо сім'я є воднораз тією спільнотою, яка може існувати завдяки праці й одночасно є вона першою внутрішньою школою праці кожної людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Третій круг вартостей, що показується в цій перспективі – в перспективі суб'єкта праці – відноситься до того великого суспільства, до якого людина належить на основі особливих зв'язків культури й історії. Таке суспільство – хоча б воно ще не осягнуло зрілої форми народу – є не тільки великим, хоч посереднім ,,вихователем“ кожної людини (адже ж усі виховуються в родині на основі тих змістів і вартостей, що складаються на цілість культури даного народу); є воно також великим історичним і суспільним втіленням праці цілих поколінь. Це все вчиняє, що людина лучить свою найглибшу людську тотожність з належністю до народу, розуміючи свою працю як помноження загального добра, над яким трудилися її земляки, притому ж усвідомлюючи, що на цьому шляху праця для того служить, щоб помножувати доробок усієї людської сім'ї – усіх людей, які живуть на світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ці три обсяги завжди мають своє значення для людської праці в суб'єктивному вимірі. А той вимір, тобто конкретна дійсність людини праці, має першість перед об'єктивним виміром. В суб'єктивному вимірі здійснюється насамперед оте ,,панування“ над світом природи, до чого людину покликано з самого ж початку, згідно з відомими словами книги Буття. Якщо сам процес ,,підпорядкування землі“, тобто праця в технічному значенні, протягом історії, головно ж протягом останніх сторіч, позначається великим розвитком засобів, то таке явище є корисне і позитивне за тією умовою, що об'єктивний вимір праці не матиме переваги над суб'єктивним виміром, відбираючи в людини її гідність або знищуючи її невід'ємні права.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІІІ. КОНФЛІКТ МІЖ ПРАЦЕЮ І КАПІТАЛОМ НА ТЕПЕРІШНЬОМУ ЕТАПІ ПРАЦІ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>11. Розміри конфлікту</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Вищезгаданий нарис основної проблематики праці, що в'яжеться з найпершими біблійними текстами, представляє собою начебто підвалини навчання Церкви, яка незмінною зберігається протягом сторіч у контексті випробувань історії. Проте на тлі отих випробувань, що випередили проголошення енцикліки „Нових справ“ і згодом наступили, нарис той набуває особливої виразності та дійсно сучасної вимовності. В цьому аналізі праця появляється як та велика дійсність, що має вирішальний вплив на формування світу, даного Творцем людині, на людський лад. При тому ця дійсність в'яжеться тісно з людиною – з дійсним суб'єктом та з її доцільною діяльністю. Ця дійсність, у звичайному ході речей, виповнює людське житгя, вирішуючи його вартість і сенс. Хоч праця в'яжеться з трудом і зусиллям, то не перестає вона бути добром; тим-то людина розвивається завдяки замилуванню до праці. Той наскрізь позитивний, творчий, виховний і цінний характер людської праці мусить становити собою також основу сучасного мислення, розцінювання та вирішування на основі суб'єктивних прав людини, як про це свідчать міжнародні декларації й також сільськогосподарський кодекс праці, укладений чи то відповідними інституціями окремих держав, а чи також тими організаціями, що свою суспільну чи науково-суспільну діяльність присвячують питанням праці. Тією інституцією, що разом збирає всі оті починання, є Міжнародна Організація Праці, найстарша спеціалізована інституція Організації Об'єднаних Націй.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В дальшій частині цього роздумування наміряємо вернутися до цих ваговитих проблем, щоб їх детальніше розглянути і нагадати бодай важливіші елементи навчання Церкви на цю тему. Найперше однак випаде торкнутися надзвичайно важливого круга питань, серед яких оформлялася ця наука на своєму останньому етапі, тобто в тому періоді, якого, сказати б, символічною датою є рік появи енцикліки „Нових справ“. Відомо, що в усьому тому періоді, який однак ще не закінчився, питання праці розглядалося на основі того великого конфлікту, що, разом з розвитком промислу, виник був між „світом капіталу" й ,,світом праці“, тобто між невеликим, але дуже впливовим гуртом власників і володільців засобів продукції та широким загалом тих, яким тих засобів бракувало, тимчасом як вони були учасниками продукції єдино за посередництвом праці. Конфлікт, про який мова, виріс з таких ситуацій, в яких робітництво, „світ праці“, віддавало свої сили для розпорядження гурта підприємців, тимчасом як інші, що керувалися засадою найвищого зиску, намагалися встановити можливо найнижчу платню за виконану робітниками працю. Слід до цього додати ще й інші елементи визиску, які поставали з браку безпеки праці й забезпечення, санітарних умов чи життя робітників та їхніх родин.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Той конфлікт дехто вважав за суспільно-економічний конфлікт класового характеру, що свій вислів знайшов в ідеологічній боротьбі між лібералізмом, із значенням капіталістичної ідеології, і марксизмом в понятті ідеології наукового соціалізму й комунізму, який намагається виступати в характері речника робітничого класу всього пролетарського світу. Так отой дійсний конфлікт між світом праці й світом капіталу перетворився в систематичну класову боротьбу, яку ведеться не тільки ідеологічними, але насамперед політичними методами. Історія того конфлікту відома як відомі є також претензії одної і другої сторони. Марксистська програма, сперта на філософію Маркса й Енґельса, бачить у класовій боротьбі єдино засіб, що веде до усунення класової несправедливості, яка існує в суспільстві, а теж до усунення самих же класів. Здійснення цієї програми приймає за основу усуспільнення засобів продукції, щоб забезпечити працю робітника перед визиском, перенісши посідання з приватних власників на колектив.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
До цього зміряє боротьба, яку ведеться не лише ідеологічними, але й політичними методами. Угрупування, що керуються марксистською ідеологією як політичні партії, в ім'я засади „диктатури пролетаріату“, за посередництвом різнорідних впливів. Вони, через революційний натиск, змагаються за здобуття повної влади в окремих суспільствах, щоб запровадити в них колективний устрій, зліквідувавши приватну власність засобів продукції. Згідно з головними ідеологами й провідниками цього великого міжнародного руху, метою цієї програми діяльності є здійснення суспільної революції та встановлення соціалізму і, врешті-решт, комуністичного устрою в цілому світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли торкаємося цього надзвичайно важливого круга питань, що становлять собою не тільки теорію, але й саме ж таке суспільно-економічне і політично-міжнародне життя нашої епохи, то не можна і навіть не треба ввіходити в деталі, вони ж бо знані з величезної літератури і з практичного досвіду. Але в їхньому контексті потрібно вернутися до основних питань людської праці, бо насамперед їй присвячується те роздумування, що вміщається в цьому документі. Це ж бо, воднораз, ясна річ, що цього капітального, з кута бачення самої людини, питання – питання, що ставить собою основні виміри туземного буття і покликання людини – можна хіба лише так насвітлювати, що береться до уваги повний контекст сучасності.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>12. Першість праці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
За наявності тієї сучасної дійсності, в побудову якої глибоко записалось чимало конфліктів, спричинених людиною, і в якій технічні засоби – плід людської праці – відіграють першорядну роль (ввіходить тут в гру також можливість катаклізму світових розмірів на випадок війни з застосуванням технічно-нуклеарних засобів просто неймовірної можливості нищення), треба перш усього нагадати ту засаду, якої Церква незмінно навчала: це засада першості ,,праці“ перед ,,капіталом“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Засада ця торкається безпосередньо самого ж процесу продукції. В відношенні до неї праця є завжди головною діючою причиною, тимчасом як ,,капітал“, оскільки сукупність засобів продукції, так і залишається інструментом: орудною причиною. Ця засада є наочною правдою всього історичного досвіду людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли в першій главі Біблії чуємо, що людина має підпорядковувати собі землю, то ці слова говорять про всі ті засоби, які приховує в собі видимий світ; і їх віддано до розпорядження людини. Однак ті засоби не можуть служити людині інакше, як за посередництвом праці. З працею, з самого ж початку, в'яжеться також питання власності: якщо ті засоби, які приховує в собі природа, за посередництвом праці мають стати власністю людини й інших, то єдиний засіб її – це власне праця. Щоб ці засоби могли дати плоди за посередництвом праці, то людина мусить привласнити собі частину різних багатств природи: в надрах землі, на землі та в просторі. А коли людина їх собі привласнює, то вчиняє з них станок праці. Привласнює ж завдяки праці – і для праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Те саме відноситься до дальших етапів того процесу, в якому першим етапом так і залишається відношення людини до засобів і багатств природи. Все її зусилля, щоб пізнавати, скеровується до відкриття отих багатств, до визначення різних можливостей, щоб людина могла їх використати теж і для людини, дає нам змогу усвідомити, що все те, в цілій економічній ділянці продукції, походить від людини – чи то праця, а чи сукупність засобів продукції, та зв'язана з нею техніка (тобто умілість застосування цих засобів у праці) – нагромаджує ті багатства і засоби видимого світу, які людина застає, але їх самих не створює. Іноді застає їх уже готовими, приготованими до пізнавання і відкриття, до властивого використання в процесі продукції. На будь-якому етапі розвитку людської праці людина зустрічається з фактом основної обдарованості ,,природою“, тобто, врешті-решт, Творцем. На початку людської праці є таємниця сотворення. Таке ствердження, прийняте як вихідний пункт, становить собою провідну думку цього документу, тож необхідно буде її ще розвинути в іншій частині цієї доповіді.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Дальше роздумування над цим же питанням утвердить нас у переконанні щодо першості людської праці в відношенні до того, що з ходом часу ми звикли називати ,,капіталом“. Бо якщо в обсяг цього останнього поняття, крім засобів природи, що є до розпорядження людини, ввіходить також і та сукупність засобів, за допомогою яких людина привласнює собі природні засоби, перетворюючи їх мірою своїх потреб (і цим їх, сказати б, ,,очоловічують“), то вже тут потрібно ствердити, що та сукупність засобів є плодом історичного доробку праці людини. Усі засоби продукції, розпочинаючи з найпримітивніших і закінчуючи на наймодерніших, створила людина поступово своєю працею: людським досвідом і розумом. Так ото постало не тільки найпростіше знаряддя, що служить у хліборобстві, але також – при відповідній підготовці науки й техніки – наймодерніші і дуже скомпліковані машини, фабрики, лабораторії та комп'ютери. Отже, плодом праці є все те, що має послужити праці, що – за сучасного стану техніки – становить собою розбудову ,,знаряддя“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Велетенське оте й могутнє знаряддя – сукупність засобів продукції – що іноді вважається за синонім ,,капіталу“, постало з праці і має на собі знак праці. За сучасного ступеня розвитку техніки людина, яка є суб'єктом праці, бажаючи послуговуватися тією сукупністю знаряддя, засобів продукції, мусить найперше привласнити собі, на пізнавальний лад, плід праці тих людей, які те знаряддя винайшли, запланували, побудували та покращили, і далі це роблять. Умілість праці – це дедалі краще приготування. Безумовно, це річ ясна, що кожна людина, яка бере участь у процесі продукції – хоча б вона виконувала лиш такі роди праці, для яких не потрібно якогось особливого вишколу й окремих класифікацій – є все ж таки в тому процесі продукції суб'єктом діяльності, тимчасом як сукупність знаряддя, хоч само по собі воно найдосконаліше, це тільки й виключно знаряддя, підпорядковане праці людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ту правду, яка належить до сталого спадку науки Церкви, треба раз у раз підкреслювати у зв'язку з питанням устрою праці й також усього суспільно-економічного устрою. Треба підкреслити й унаочнити першість людини в процесі продукції – першість людини в відношенні до речі. Все те, що вміщається в понятті ,,капітал“ – з вужчим значенням – є лише сукупністю речей. Людина, оскільки суб'єкт праці – без огляду на те, яку працю виконує – єдино людина є особою. Ця істина має основне значення і дає ваговиті наслідки.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>13. Економізм і матеріалізм</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Насамперед, у світлі тієї істини бачимо ясно, що не можна відділяти ,,капіталу“ від праці, ані будь-яким чином не слід протиставляти працю капіталові, ані капіталу праці, ані, тим більше – як про це буде мова нижче – протиставляти собі конкретних людей, які криються за цими поняттями. Правильним, тобто згідним з самою ж сутністю справи, правильним, тобто внутрішньо правдивим і воднораз морально гідним буде лиш такий устрій праці, який у своїх же основах пересилює протиставність праці й капіталу, намагаючись оформлятися згідно з вище представленою засадою істотної та дійсної першості праці, суб'єктивності людської праці, воднораз же її активної участі в усьому процесі продукції, і то без огляду на характер виконаних робітником завдань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Протиставність праці й капіталу має своє джерело не в побудові самого процесу продукції, ані навіть самого економічного процесу взагалі, бо той процес виявляє взаємопроникнення праці й того, що ми звичайно називаємо капіталом – їх нерозривний зв'язок. Людина, яка працює при будь-якому станку – чи то відносно примітивнім, а чи цілком модернім – легко може усвідомити, що своєю працею ввіходить вона в подвійну спадщину, а саме: у спадщину того, що всім людям дається в природних засобах, і того, що інші раніш уже внесли на основі тих засобів, розвиваючи перш усього техніку, чи пак, оформлюючи сукупність дедалі досконалішого знаряддя праці. Людина, працюючи, ввіходить одночасно в їхню працю(21). Таке уявлення станка і процесу людської праці приймаємо без труднощів, керуючись однаково і розумом, і вірою, яка приймає світло від слова живого Бога. Таке уявлення є суцільне, теологічне, воднораз же й гуманне. В ньому людина є ,,паном“ сотворінь, які дано їй до розпорядження у видимому світі. Якщо в процесі праці відкривається якусь залежність – тобто залежність від Давальника усіх сотворених засобів, а отже й залежність від інших людей – від тих, яких праці й починанням ми завдячуємо поширені та поліпшені можливості нашої праці. І навпаки, про все те, що в процесі продукції представляє собою ,,речі“, знаряддя, капітал, можемо тільки ствердити, що вони зумовлюють працю людини, однак не можемо сказати, начебто вони становили якийсь безіменний ,,суб'єкт“, який учиняє людину залежною від її праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розбиття того суцільного уявлення, в якому стисло зберігається засада першості особи перед річчю, збулося в думці людини після довгого періоду скритого розвитку в практичному житті. А збулося воно так, що працю відокремлено від капіталу, протиставивши її капіталові, і капітал праці, начебто дві безіменні сили, два чинники продукції, зведені з собою в тій самій економічній перспективі. В такому ставленні справи крилась та основна помилка, яку можна назвати помилкою економізму, якщо мати на увазі працю в категоріях виключно економічної доцільності. Цю основну помилку можна і треба назвати також помилкою матеріалізму, зваживши, що економізм є, безпосередньо чи посередньо, переконаний у першості й надрядності того, що є матеріальне, тимчасом як духовне й особисте (діяльність людини, моральна вартість тощо) ставить безпосередньо чи посередньо на підрядній позиції – у відношенні до матеріальної дійсності. Це ще не є теоретичний матеріалізм у повному розумінні цього слова, є однак напевно практичним матеріалізмом, який не так силою передумов, які походять з теорії матеріалізму, як силою означеного способу розцінки, а отже й певної ієрархії дібр, спертої на безпосередньо більшу атракцію того, що наскільки матеріальне, розцінюється як здатний для задоволення потреб людини.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Помилка мислення категоріями економізму ішла разом з появою матеріалістичної філософії та з її розвитком від найпростішої і поточної форми (званої також вульгарним матеріалізмом, бо духовну дійсність намагається звести до непотрібного явища) аж до фази, званої діалектичним матеріалізмом. Однак виглядає, що економізм мав вирішальне значення для основного питання людської праці, в рамках цього роздумування, головно ж для того відокремлення і протиставлення ,,праці“ – ,,капіталові“ як двох чинників продукції, що розглядаються в тій самій перспективі економізму, що вже раніш заважив був на негуманному ставленні цього питання, і то більше як філософська система матеріалізму. Не менш ясною є річ, що матеріалізм – навіть у своїй діалектичній формі – нездібний подати людському мисленню про працю задовільних й остаточних основ для того, щоб першість людини перед знаряддям-капіталом, особи перед річчю, могла знайти в ньому належне підтвердження й опору. Також у матеріалістичному діалектизмі людина не є насамперед суб'єктом праці і діючою причиною процесу продукції, але розглядається її й трактується в залежності від того, що є матеріальне як своєрідний ,,наслідок“ панівних у даній епосі економічних взаємин, взаємин продукції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ясно, що протиставність праці й капіталу, яку ми тут розглядаємо – протиставність, в якої рамках працю відокремлено від капіталу, протиставляючи їх собі, начебто рівнорядні під оглядом буття елементи економічного процесу – бере свій почин не тільки з самої лише філософії й економічних теорій ХVІІІ сторіччя, але ще значно більше з усієї економічно-суспільної практики минулих часів, коли індустрія народжувалась і бурхливо розвивалась. В ній спостерігалося найперше можливості інтенсивного помноження матеріальних багатств, тобто засобів, але переглядалося мету, а саме: людину, якій мають служити засоби. Якраз ота помилка практичного порядку влучила найперше людську працю, людину праці, тож викликала етично виправдану суспільну реакцію, про яку раніш уже була мова. Та сама помилка, що має вже свою чітку історичну форму, пов'язану з періодом первісного капіталізму й лібералізму, може, як-не-як, повторитися в інших обставинах часу й місця, якщо виходити з тих самих засад мислення однаково теоретичних як і практичних. Не видно якоїсь іншої можливості радикальної перемоги над цією помилкою як лише за посередництвом відповідних</div>
<div style="text-align: justify;">
змін чи то в ділянці теорії, а чи й практики – зміни, яка іде по лінії рішучого переконання в першості особи перед річчю, праці людини перед капіталом, як сукупність засобів продукції.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>14. Праця і власність</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ми з'ясували тут коротко історичний процес. Він, щоправда, вийшов із своєї попередньої фази, проте й далі триває, і навіть – поширився між народами на континентах – вимагає насвітлення ще й з іншого боку. Ясно, що коли мова йде про антиномію праця-капітал, то не йдеться тут лише про абстрактні поняття, а чи про якісь ,,безіменні сили“, що діють в економічній продукції. За тим і цим поняттям є люди, живі, конкретні люди: з одного боку ті, що виконують працю і не є власниками засобів продукції, з другого ж ті, що є підприємцями і посідачами тих засобів або є представниками власників. Так ото в сукупність того трудного історичного процесу з самого ж початку ввіходить справа власності. Енцикліка „Нових справ“ розглядає суспільне питання власне під кутом тієї справи, нагадуючи й потверджуючи навчання Церкви про приватну власність також тоді, коли йдеться про засоби продукції. Те саме робить енцикліка „Мати й Учителька“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Вищезгадана засада – як тоді її нагадувалося і як цього навчала Церква – суттєво відрізняється від програми колективізму, проголошеної марксизмом, і теж протягом тих десятиріч, які проминули від енцикліки Льва ХІІІ, яку впроваджено в життя в різних країнах світу. Той колективізм відрізняється одночасно й від програми капіталізму, що її застосував у практиці лібералізм, розбудовуючи на цьому політичні устрої. В цім другім випадку різниця береться із способу розуміння самого ж таки права власності. Християнська традиція ніколи не дотримувалася того права як абсолютної і непорушної засади. Навпаки, вона завжди розуміла в найширшому речевому змісті загального права усіх на користування з дібр усього створеного: особисте право посідання оскільки підпорядковане загальному праву користування й універсальному призначенню дібр.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім того власність, у навчанні Церкви, ніколи не розумілося так, начебто вона могла становити суспільну протиставність праці. Як уже раніш згадувалося в цьому ж тексті, власність набувається головно за посередництвом праці на те, щоб вона служила праці. Це відноситься головно до власності засобів продукції. Вирізняти їх як окрему цілість власності на те, щоб у формі ,,капіталу“ протиставляти ,,праці“, тим більше ж піддавати працю визискові – суперечить самій природі тих засобів та їхньому посіданню. Не можна їх посідати всупереч праці, ані не можна їх посідати для посідання, бо єдиним законним титулом їхнього посідання – і то однаково у формі приватної як теж публічної чи колективної власності – є те, щоб вони служили праці. Далі й оце: щоб вони, служивши праці, вможливили здійснення найпершої засади в тому ладі, яким є універсальне призначення дібр і право на їх загальне користування. З цього пункту бачення, а отже з огляду на людську працю і загальний доступ до тих дібр, які призначуються людині, не виключається також – за відповідними умовами – усуспільнення деяких засобів продукції. Протягом тих десятиріч, що відділяють нас від появи енцикліки „Нових справ“, в навчанні Церкви постійно нагадувалися всі ті принципи, вдаючись до аргументів, які сформульовано у значно давнішій традиції, а отже, напр., до відомих аргументів Сумми св. Томи(22).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Головною темою цієї доповіді є людська праця, тому годиться ствердити все оте зусилля, з яким навчання Церкви про власність намагалося і завжди намагається забезпечити першість праці, а отже й притаманну людині суб'єктивність в суспільному житті, зокрема ж у динамічній побудові всього економічного процесу. З цього пункту бачення несприймальним так і залишається становище ,,штивного“ капіталізму, що захищає своє право на приватну власність засобів продукції як непорушну ,,доґму“ в економічному житті. Засада пошани праці того вимагає, щоб те право знову піддати творчому перевірянню: і в теорії, і в практиці. Бо якщо правдою є те, що капітал, оскільки сукупність засобів продукції, є воднораз ділом праці поколінь, то правдою є також і те, що капітал створюється постійно завдяки праці, яку виконується за допомогою тієї сукупності засобів продукції, начебто при якомусь великому верстаті, біля якого працює день у день теперішнє покоління робітництва. Ідеться тут, безумовно, про різновиди тієї праці, не тільки про так звану фізичну працю, але також про багатогранну розумову працю: від концепційної до керівної.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому світлі особливо вимовної слушності набуває чимало тих пропозицій, які подають представники католицької суспільної науки і саме ж таки Навчальне Управління Церкви(23). Ці пропозиції говорять про співвласність засобів праці, про участь робітників в управлінні або в зисках підприємства, про так звану акціонерність праці тощо. Незалежно від конкретної застосованості цих різновидів продукції, ясним так і залишається те, що признання належної позиції праці й робітника в процесі продукції вимагає різного застосування в обсягу самого ж права власності засобів продукції – і то, як брати до уваги не тільки давнішню ситуацію, але насамперед ту дійсність і проблематику, що створилася в другій половині цього сторіччя у зв'язку з так званим Третім Світом і також із створенням нових самостійних держав, зокрема, хоч не єдино, в Африці, на колишніх колоніяльних просторах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо, отже, становище ,,штивного“ капіталізму й далі вимагає перевіряння, щоби здійснити реформу під кутом якнайширшого розуміння прав людини, що в'яжуться з її працею, то з того ж пункту бачення слід ствердити, що тих так дуже бажаних й різноманітних реформ не можна здійснити за допомогою апріорно зрозумілої ліквідації приватної власності засобів продукції. Бо треба завважити, що не вистачає просто лише забрати з рук приватних власників оті засоби продукції (капітал), щоб їх задовільно усуспільнити. Ті засоби перестають бути приватною власністю якоїсь суспільної групи – власне отих приватних посідачів, щоби стати власністю зорганізованого суспільства і підлягати безпосередній управі та впливові певної групи осіб – якраз тих, які розпоряджаються ними у шкалі господарки всього суспільства чи в більшій локальній шкалі, дарма що вони не є їхньою власністю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та група, яка управляє й розпоряджається, може вив'язатися із своїх завдань задовільно з пункту бачення першості праці, але може ті завдання погано виконати, застерігаючи для себе монополію управління і розпорядження засобами продукції, не сахаючись навіть порушувати основні права людини. Так тоді, саме лише приймання на власність засобів продукції з боку держави з колективним устроєм ще не є рівнозначне з ,,усуспільненням“ тієї ж власності. Про усуспільнення лише тоді можна говорити, коли буде забезпечена суб'єктивність суспільства, а саме, коли кожний, на основі своєї праці, могтиме вважати себе одночасно й спільником великого станка праці, при якому працює він разом з усіма. Шляхом для осягнення такої мети міг би стати шлях злуки, оскільки воно можливе, праці з власністю капіталу, покликуючи до життя широко закроєні посередні організації з такими господарськими, суспільними й культурними завданнями, які втішалися б дійсною автономією в відношенні до політичної влади. Властивої собі мети досягали б вони за посередництвом щирої взаємоспівпраці, підпорядковуючи вимогам спільного добра та зберігаючи форму й сутність живої спільноти, тобто таких організацій, в яких окремі члени вважалися б і трактувалися б як особи, що їх спонукується до активної участі в тих організаціях(24).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>15. Персональний аргумент</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Так ото засада першості праці перед капіталом – це та вимога, що належить до суспільно-морального ладу. А та вимога має своє ключове значення однаково в устрою побудованому на засаді приватної власності засобів продукції, або і в тім устрою, в якому приватну власність тих засобів обмежено навіть у радикальний спосіб. Праця, певною мірою, є невідлучна від капіталу і не приймає під жодним виглядом тієї антиномії, тобто відокремлення і протиставлення в відношенні до засобів продукції, що над життям людини тяжіють в останніх сторіччях внаслідок чисто економічних засад. Якщо людина працює за допомогою сукупності засобів продукції, то бажає вона одночасно, щоб плоди тієї праці служили їй та іншим, щоб у самому ж процесі праці могла вона виступити як співвідповідальний співтворець станка, біля якого працює.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
З цього народжуються особливі права робітників, що відповідають обов'язкові праці. Мова про це буде нижче. Але вже тут слід у загальному підкреслити, що працівник бажає не тільки належної за свою працю заплати, але також те, щоби в самому ж процесі продукції брати до уваги такі можливості, в яких можна було мати почуття, хто працює, навіть на спільному, працює воднораз і ,,на своєму“. Таке почуття пригашується теж в ньому системою надмірної бюрократичної централізації, в якій працівник почуває себе радше коліщатком великого механізму, що порушується згори, радше на правах звичайного знаряддя продукції, аніж правдивого суб'єкта праці, обдарованого власною ініціативою. В навчанні Церкви завжди висловлювалося те найглибше переконання, що людська праця відноситься не тільки до економії, але має також, і то насамперед, особові вартості. Користає на цьому сам же економічний процес продукції, коли саме ті особові вартості повністю шануються. На думку св. Томи(25), власне ця рація промовляє за приватне посідання також отих засобів продукції. Якщо приймаємо, що з різних умотивованих причин, можуть існувати винятки від засади приватної власності – і навіть ще більше, якщо за нашої епохи ми є свідками запровадження в життя устрою ,,усуспільненої“ власності – то все ж таки персональний аргумент не втрачає своєї сили ані тієї основної, ані практичної. Цей аргумент мусить брати до уваги всяке доцільне й корисне усуспільнення засобів продукції. Потрібно зробити все, аби лиш людина, також і в цій системі, могла відчувати, що трудиться „на своїм“. В інакшому разі поставатимуть в цілому економічному процесі непередбачені втрати, і то не тільки економічні втрати, але насамперед – втрати в людині.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>ІV. ПРАВА РОБІТНИЦТВА</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>16. В розлогому контексті прав людини</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Якщо праця – з багатогранним значенням цього слова є повинністю, тобто обов'язком, то є вона теж і джерелом прав того, хто працює. Ті права слід розглядати в розлогому контексті суцільности належних людині прав. Багато їх відповідні міжнародні органи уже проголосили, і мають щораз більшу гарантію з боку окремих держав у відношенні до своїх громадян. Пошанування тієї широкої суцільності прав людини становить собою основну передумову миру в сучасному світі: і внутрішнього миру в окремих державах та суспільствах, і в обсягу міжнародних взаємин, як на це вже багаторазово звертало увагу Навчальне Управління Церкви, головно з часів енцикліки „Мир на землі“. Права людини беруться з праці, поміщаючись в ширшому контексті якраз отих основних прав особи. І все ж таки, в обсягу того ж контексту, мають вони своєрідний характер, який відповідає вищез'ясованій особливості природи людської праці, і власне в тому характері треба їх розглядати. Праця, як було сказано, є повинністю тобто обов'язком людини, і то з різноманітним цього слова значенням. Людина повинна працювати чи то з огляду на веління Творця, чи то з огляду на свою ж людську природу, якої збереження і розвиток вимагає праці. Людина повинна працювати з огляду на ближніх, головно з огляду на свою родину, але також з огляду на суспільство, до якого належить, на нарід, якого є сином чи дочкою, з огляду на всю людську сім'ю, якої є членом, будучи спадкоємцем праці поколінь, одночасно ж і співтворцем майбутності тих, що після неї вступлять у чергу подій. Все це складається на моральний обов'язок праці з широким значенням. Коли доведеться розглядати моральні права кожної людини, що відповідають тому обов'язкові з огляду на працю, то треба буде раз у раз мати перед очима той широкий обсяг відношень, в яких показується праця кожного суб'єкта, що працює.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Але якщо говоримо про обов'язок праці, воднораз же й про права людини праці, що відповідають тому ж обов'язкові, тоді маємо на думці насамперед те відношення, що створюється між працедавцем – безпосереднім чи посереднім – і робітником.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розрізнення між безпосереднім і посереднім працедавцем виглядає дуже важливим з огляду на дійсну організацію праці та з огляду на можливість виникання справедливих і несправедливих взаємин в ділянці праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо безпосереднім працедавцем є та особа, чи й інституція, з якою робітник безпосередньо робить домовлення про працю на означених умовах, то, навпаки, за посереднього працедавця треба вважати багато різнорідних чинників, які є поза безпосереднім працедавцем, і мають вони означений вплив на те, як оформляється умову про працю і, послідовно, на менше чи більше справедливі взаємини в ділянці людської праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>17. Працедавець: ,,посередній“ і ,,безпосередній“</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Поняття ,,посереднього працедавця“ охоплює і особи, і всякого типу інституції, охоплює також збірні домовлення про працю – начало поведінки, що їх укладають особи й інституції. Вони визначають цілий суспільно-економічний устрій і ті принципи, які з нього походять. Поняття посереднього працедавця відноситься, отже, до багатьох різних елементів. Його відповідальність не є схожа на відповідальність безпосереднього працедавця – як на це вказує сама ж назва; відповідальність є лише безпосередня – але вона так і залишається істотною відповідальністю: посередній працедавець в основному визначає такі чи інші аспекти відносин праці й цим зумовлює поведінку безпосереднього працедавця, коли він укладає контракт і взаємини праці. Таке ствердження не має на меті звільняти того останнього від властивої йому відповідальності, а лиш те, щоб звернути його увагу на ввесь той збіг зумовлень, які мають вплив на його поведінку. Якщо мова про правильне, з етичного кута бачення, встановлення політики праці, то треба мати перед очима всі ті зумовлення. Правильною ж є вона тоді, коли в ній повністю шануються об'єктивні права людини праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Поняття посереднього працедавця можна прикласти до виміру кожного зокрема суспільства, найперше ж до держави. Це ж бо вона повинна вести властиву політику праці. Проте нам відомо, що в сучаснім укладі господарських взаємин у світі між окремими державами бувають різноманітні пов'язаності, що мають свій вислів хоча б у процесі імпорту й експорту, тобто взаємообміну економічними добрами чи то сировини, чи напівфабрикатів, чи врешті повних промислових виробів. Процеси оті створюють також взаємозалежність, внаслідок чого важко говорити про повну самодостатність, тобто автономію.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такий уклад взаємозалежності є в основному нормальний, але він з легкістю може стати приводом для різних форм визиску чи несправедливості і, в свою чергу, відбитися на політиці праці, яка є справжнім суб'єктом. Так ото, напр., високопромислові держави та ще більше міжнародні організації, які на велику міру керують засобами промислової продукції (так звані мультинаціональні або транснаціональні), диктують можливо найвищі ціни за сировину чи напівфабрикати, що, крім інших причин, дає в наслідку дедалі більшу непропорційність у мірі державних прибутків у відносних суспільствах. Відстань між багатими й убогими країнами не зменшується і не вирівнюється, але дедалі збільшується в некористь тих останніх. Ясно, що не може воно залишитися без наслідків для місцевої політики праці й для ситуації людини праці в господарсько упосліджених суспільствах. Безпосередній працедавець, який перебуває в системі таких зумовлень, визначає умови праці нижче об'єктивних вимог робітників, головно ж тоді, коли він сам бажає зачерпнути можливо якнайбільші користі з підприємства, яким він керує (або з підприємств, якими він керує, якщо йдеться про ситуацію ,,усуспільнення“ власності засобів продукції).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей образ залежності, який в'яжеться з поняттям посереднього працедавця – як легко можна прийти до висновку – є страшенно розбудований і скомплікований. Накреслюючи його, треба мати на увазі часом і сукупність тих елементів, які вирішують економічне життя в аспекті даного суспільства і держави, але одночасно треба мати на увазі значно ширшу пов'язаність і взаємозалежність. Здійснення прав людини праці не може однак бути приречене на те, щоб стати тільки наслідком тих економічних систем, які на більшу чи меншу міру керуються перш за все критеріями максимальної користі. Навпаки, власне отой погляд на об'єктивне узаконення людини праці – будь-якого роду працівника: фізичного, інтелектуального, у промислі, в хліборобстві тощо – повинен представляти собою належний та основний критерій формування цілої економії чи то в розмірі будь-якого суспільства й держави, а чи в сукупності економічної політики, тих міжнародних угод і взаємин, які з цього беруться.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому напрямі повинні розгортати свою діяльність різні, покликані до цього, міжнародні організації, розпочинаючи від Організації Об'єднаних Націй. Виглядає, що Міжнародна Організація Праці (ОІТ), також Організація Об'єднаних Націй для Харчування і Землеробства (ФАО) й інші, мають тут багато чого до сказання. В обсязі окремих держав існують покликані до цього міністерства, відомства публічної влади, також відповідні суспільні організації. Все це промовисто каже, яке величезне значення у здійсненні повної пошани до узаконення людини праці, що представляє собою ключовий елемент цілого суспільного ладу, має отой – як вище сказано – ,,посередній працедавець“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>18. Питання праці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розглядаючи узаконення людини праці, власне у відношенні до того ,,посереднього працедавця“, тобто до сукупності крайових і міжнародних відомств, що відповідають за суцільність напряму політики праці, треба найперше звернути увагу на основну справу, а саме: мати працю, або інакшими словами: це справа відповідного заняття всіх здатних до цього суб'єктів. Цій властивій і правильній ситуації протиставляються в цій ділянці безробіття, тобто брак праці для здатних до цього суб'єктів праці. Може тут трактуватися взагалі про брак праці чи в якихось означених секторах праці. Завдання тих відомств, які тут охоплюємо назвою посереднього працедавця, є протиставитися безробіттю, що, в усякому разі, є лихом, а в певних розмірах може стати дійсним суспільним лихоліттям. Питання безробіття стає особливо болючим питанням тоді, коли воно спадає здебільша на молодь, як вона не може знайти праці, здобувши приготування за допомогою відповідної культурної, технічної і фахової освіти. Їхнє щире бажання праці, їхня готовість прийнятися відповідальності за економічний і соціальний розвиток суспільства зроджує в них прикре почуття нездарності. Обов'язок повинностей на користь безробітних, а саме: обов'язок платити відповідні допомоги, потрібні для того, щоб утримувати безробітних працівників та їхні родини – це той обов'язок, який береться з найосновнішого принципу морального ладу в цій ділянці, тобто з принципу загального вживання дібр, або ще інакше і простіше: з права на життя й утримання.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Щоб протиставлятися загрозі безробіття, щоб усім забезпечити працю, то ті відомства, які ми тут назвали посередніми працедавцями, повинні чувати над суцільністю планування в відношенні до того диференційованого верстату праці, при якому формується не тільки економічне, але й культурне життя даного суспільства, і чувати також над правильністю і доцільністю організування праці при цьому верстаті. Це повинна бути журба про цілість, бо ж вона остаточно спочиває на плечах держави, хоча не може означати однонапрямної централізації з боку державної влади. Навпаки, мова тут про властиву й доцільну координацію, в рамках якої повинна гарантуватися ініціатива окремих осіб, самостійних гуртів, осередків та місцевих верстатів праці – згідно з тим, що вже було сказано про суб'єктивний характер людської праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Факт взаємозалежності окремих суспільств і держав, і необхідність співпраці в різних ділянках промовляють за те, щоб при зберіганні повних прав кожного з них в ділянці планування й організування праці в обсязі власного суспільства, розгортали діяльність одночасно в тій визначній ділянці, в розмірах міжнародної співпраці за посередництвом різнорідних умов і порозуміння. Потрібно також, щоб і тут критерієм тих домовлень і порозуміння дедалі більше ставала праця, із значенням основного права всіх людей, яка всім робітникам дає аналогічні узаконення такою мірою, щоб рівень життя робітників в окремих суспільствах виявляв щораз то менше разючих різниць, які є несправедливі й можуть викликати нагальні виступи. Міжнародні організації мають в цій ділянці виконати велике завдання. Треба, щоб вони керувалися влучним розпізнаванням складних ситуацій та природних, історичних, цивілізаційних й інших зумовлень; треба також, щоб вони, в відношенні до спільно устійнених планів діяльності, мали більшу оперативність, тобто успішність здійснення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цьому шляху можна здійснювати той план загального і пропорційного поступу всіх, що було провідною думкою енцикліки Павла VІ „Поступ народів“. Годиться підкреслити, що складовим елементом, одночасно ж і найвідповіднішим показником того поступу в дусі тієї справедливості і миру, який проголошує Церква і за який вона безнастанно молиться до Отця всіх людей і народів, є власне оте постійне надавання вартості людській праці чи то під кутом її об'єктивної доцільності, а чи також під кутом гідності суб'єкта кожної праці, яким є людина. Поступ, про який тут мова, має здійснювати людина, і то для людини, і видавати плоди в людині. Показником поступу буде щораз то дозріліше признання доцільности праці та щораз загальніша пошана до прав, які з ними єднаються стосовно гідності людини – суб'єкта праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Розсудливе планування і застосування до нього організації людської праці у світі поодиноких суспільств і держав повинно також полегшувати знаходження властивих пропорцій між різнорідними заняттями: праця на полі, в промислі, в різнорідних послугах, розумова праця, також наукова й мистецька, згідно із здібностями окремих людей – і для спільного добра сучасників та всього людства. Організуванню людського життя, згідно з багатогранними можливостями праці, повинна відповідати властива система освіти й виховання, що має на меті найперше розвиток зрілого людства, і теж відповідне приготування, щоб із користю зайняти відповідне місце при великому й суспільно диференційованому верстаті праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли дивимось на людську сім'ю, розсіяну по всій землі, то не може нас не вдаряти величезних розмірів факт: з одного боку чимало засобів природи залишаються не використані, з другого ж – існують цілі загони безробітних або тих, які не є повністю зайняті, і великі маси голодуючих. Цей факт є безсумнівним доводом, що і всередині окремих політичних спільнот, теж у взаємовідносинах між ними на континентальній та світовій площинах – якщо мова про організування праці й заняття – щось не діється правильно саме в найбільш критичних пунктах і то великого суспільного значення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>19. Платня й інші суспільні повинності</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Після з'ясування тієї визначної ролі, яку для забезпечення необхідних прав людини з огляду на її працю відіграє журба про заняття всіх робітників, слід ближче торкнутися тих прав, які своє остаточне оформлення мають у відношенні між робітником і безпосереднім працедавцем. Усе, що було досі сказано на тему посереднього працедавця, має на меті ближче визначити якраз ті відношення за допомогою виявлення тих різнорідних зумовлень, в яких вони оформлюються посередньо. Однак цей розгляд не має самого лише описового значення, не є скороченим трактатом економії чи політики. Мова тут про те, щоб унаочнити деонтологічний і етичний аспект. Ключовим питанням суспільної етики, в цім випадку, є справа справедливої платні за виконану працю. В теперішньому контексті немає іншого, важливішого способу здійснення справедливості в відношенні робітник – працедавець як саме оцей: платня за працю. Без огляду на те чи ту працю виконується в устрою приватної власності засобів продукції, а чи в тім устрою, де та власність підпадає ,,усуспільненню“, відношення між працедавцем (головно безпосереднім) і робітником розв`язується на основі саляріату, тобто за посередництвом відповідної винагороди за працю.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Годиться також ствердити, що справедливість суспільно-економічного устрою, в усякому разі, його справедливе діяння заслуговує остаточної розцінки згідно з тим, чи людську працю в тім устрою правильно винагороджується. В цьому пункті ми знову приходимо до першого принципу всього суспільно-етичного ладу, а саме: до засади загального користування добрами. В кожнім устрою, без огляду на те, які є в ньому панівні основи домовлень між капіталом і працею, заплата, тобто винагорода за працю, залишається тим конкретним засобом, завдяки якому величезна більшість людей може користати з тих дібр, які призначується для загального користування: це однаково природні добра, як і ті добра, що є плодом продукції. І це, і те стає доступним для людини праці на основі тієї заплати, яку вона дістає як винагороду за свою працю. Так ото справедлива платня в кожному випадку стає конкретним показником справедливості цілого суспільно-економічного устрою, в усякому разі – справедливого діяння того устрою. Це не єдиний показник, але він особливо важливий, іноді ж – ключовий.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Ця засада відноситься головно до сім'ї. Якщо мова про повнолітнього робітника, на якому тяжить відповідальність за сім'ю, то за справедливу заплату приймається ту, яка вистачає на заснування й гідне утримання сім'ї і на забезпечення її майбутності. Таку винагороду можна здійснити чи то через так звану сімейну платню, яка означає винагороду, дану голові родини за працю, що вистачає на задоволення потреб родини такою мірою, що подруга не потребує шукати заробіткової праці поза хатою; чи то через якісь інші суспільні повинності як ось: допомога сім'ям або ж додаток на материнство жінці, яка віддається виключно родині. Додаток такий повинен відповідати дійсним потребам, тобто брати до уваги кількість осіб, які є на утриманні протягом того часу, коли вони ще не можуть прийнятися відповідальності за власне життя.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Досвід повчає, що треба подбати про додаткові суспільні вартості завдань материнства, про ті труди, що з ним в'яжуться, про турботи й почуття любові, яких незмінно потребують діти, щоб могли розвинутися як відповідальні морально й релігійно дозрілі й психічно зрівноважені особи. Якщо в жінки-матері буде змога віддатися піклуванню і вихованню дітей, відповідно до різноманітності потреб віку – не обмежуючи свободи мами, не дискримінуючи її психологічно чи практично, не погіршуючи її ситуації в відношенні до інших жінок – то це стане гордощами суспільства. Занехаяння цих обов'язків з причини потреби шукання заробіткової праці поза хатою – це річ невластива з пункту бачення добра суспільства і родини, якщо це внеможливлює чи утруднює виконування першорядних завдань звання материнства(26).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цьому речовому змісті треба особливо підкреслити, що всю систему праці слід так організувати й достосовувати, щоб шанувалися вимоги особи й форми життя, найперше ж домашнього життя, беручи до уваги вік і стать. Це факт, що в багатьох суспільствах жінки працюють майже в усіх ділянках життя. Однак у них повинна бути змога повністю виконувати свої завдання, згідно з відповідною собі природою, без дискримінації і без втрачання можливості прийматися такої праці, до якої вони є здатні, не зменшувати пошани до їхніх сімейних прагнень чи до їх особливого вкладу, який вони, разом з чоловіками, вносять в суспільство. Дійсне підвищення жінки в суспільстві вимагає такого укладу праці, в якому жінка не мусила б за нього платити зреченням із притаманної собі відмінності зі шкодою для сім'ї, в якій вона, як мама, виконує незаступну роль.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Крім праці ввіходять тут в гру також різні суспільні повинності, які мають на меті забезпечити життя і здоров'я робітників та їхніх сімей. Витрати, які в'яжуться з необхідністю лікування, головно в нещасних випадках у праці, того вимагають, щоб робітникові полегшити зв'язок з осередками лікарської допомоги – і то, по змозі, дешевий і навіть безплатний зв'язок. Ще іншою ділянкою таких повинностей є та, що в'яжеться з правом на відпочинок. Мова тут головно про регулярний щотижневий відпочинок, який охоплює принаймні неділю; крім того ж і про довший відпочинок, тобто на відпустку раз на рік або кілька разів у році протягом коротшого часу. Ідеться, врешті, також про право на пенсію, забезпечення на старість і в тих випадках, які в'яжуться з родом виконуваної праці. В обсягу цих головних прав розбудовується цілу систему детальних прав, які, разом з винагородою за працю, вирішують правильність укладу взаємин між робітником і працедавцем. Слід пам'ятати, що до тих прав належить і те, щоб місце праці й процеси продукції не шкодили фізичному здоров'ю робітників ані не порушували їх морального здоров'я.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>20. Значення профспілок</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На основі тих прав разом з потребою, щоб мали вони забезпечення, з боку самого ж таки робітництва зроджується потреба ще одного права, а саме права на об'єднання, чи пак, організування товариств, тобто таких спілок, які мають на меті захист життєвих потреб людей, зайнятих в різних професіях. Тим-то й спілки такі називаються профспілками або синдикатами. Життєві потреби робітництва є, певною мірою, спільні всім, одночасно ж кожний рід праці, кожний фах має свою особливість, яка в тих організаціях повинна віддзеркалюватися на особливий лад.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Іноді професійні зв'язки мають свої відповідники вже в середньовічних ремісничих цехах, оскільки ті організації об'єднували тих, які належали до того самого звання, а отже на основі виконуваної праці. Одночасно ж виникає різниця між цехами і професійними спілками в тому істотному пункті, що новітні професійні зв'язки виростали на основі боротьби робітників, світу праці, головно ж промислових робітників за належні їм права в відношенні до власників засобів продукції. У зв'язку з цим їхнім завданням є захищати життєві інтереси робітництва в усіх тих ділянках, в яких приходить до голосу право цих останніх. Досвід історії повчає, що цього роду організації є невід'ємним складником суспільного життя, головно в новітніх індустріалізованих суспільствах. Розуміється, що це не означає, що тільки промислові робітники створюють цього роду спілки. Служать вони на те, щоб аналогічні права забезпечити представникам кожного фаху. Отже існують спілки селян й інтелектуалістів. Існують також спілки працедавців. Усі вони, як ми згадали, розподіляються на групи й підгрупи, згідно з особливостями фахової спеціялізації. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Католицьке суспільне вчення не вважає, що профспілки становлять собою єдино віддзеркалення ,,класової“ побудови суспільства і є показником боротьби класів, які незмінно керують життям суспільства. Авжеж, є вони показником боротьби за суспільну справедливість, за незалежні права робітництва, згідно з окремими професіями. Проте до тієї ,,боротьби“ треба ставитися як до звичайного дбання про справжнє добро, в цьому ж випадку про те добро, яке відповідає потребам і заслугам робітників, які об'єднуються згідно з професією – і це не є боротьба ,,проти“ інших. Якже в спірних справах набуває вона й такого характеру, то це діється з огляду на добро суспільної справедливості, а не „задля боротьби“, ані тому, щоб усунути противника. Праця має в собі те насамперед, що єднає людей, і в цьому полягає її суспільна сила: сила будування спільноти. Врешті-решт, у спільноті мусять якось об'єднуватися і ті, що працюють, і ті, що розпоряджаються засобами продукції або є їхніми власниками. У світлі цієї основної побудови будь-якої праці – у світлі того факту, що, як-не-як, в кожнім суспільнім устрою ,,праця“ і ,,капітал“ є невід'ємними складниками процесу продукції – народжене з праці спілкування людей, щоб забезпечити належні їм права, залишається конструктивним чинником суспільного ладу й необхідної для цього солідарності. </div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Слушні заходи, щоб забезпечити права робітництву, об'єднаному тим самим фахом, мусять завжди рахуватися з тим обмеженням, яке накладає загальна економічна ситуація країни. Домагання синдикату не можуть перемінитися у своєрідний груповий чи класовий ,,егоїзм“, хоча можуть і повинні теж і за те змагатися, щоби, з огляду на спільне добро цілого суспільства, направити те все, що хибує в системі посідання засобів продукції та в способі управління і розпоряджування ними. Суспільне й суспільно-економічне життя є своєрідною ,,сполученою посудиною“, тож до цього мусить достосуватися також та велика суспільна діяльність, яка має на меті забезпечення прав кожної групи.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Діяльність профспілок з цим значенням увіходить, безумовно, в ділянку ,,політики“ у значенні розсудливого дбання про спільне добро. Воднораз же завданням спілок не є робити ,,політику“ з тим значенням, яке в загальному надається нині цьому слову. Спілки не мають характеру політичної партії, яка бореться за владу, і не повинні підлягати рішенням політичних партій, ані мати з ними надто тісних зв'язків. Бо в такій ситуації вони з легкістю втрачають зв'язок з тим, що є їх дійсним завданням, а саме: забезпечити робітництву належні їм права в рамках спільного добра цілого суспільства, ставши натомість знаряддям для інших завдань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Коли мова про забезпечення належних прав робітництва згідно з окремими професіями, то слід, розуміється, мати раз у раз перед очима те, що рішає про об'єктивний характер праці в будь-якому званні, одночасно, і навіть насамперед те, що зумовлює дійсну гідність суб'єкта праці. Відкриваються тут різнорідні можливості в діяльності профспілкових організацій, і то також в діяльності освітнього, виховного й самовиховного характеру. Заслуженою є праця таких учбових установ, як робітничий або народний університет, таких виховних програм і курсів, які розгортали і далі розгортають свою діяльність саме в цьому напрямі. Треба постійно за те змагатися, щоб робітник, завдяки діяльності своїх спілок, міг не тільки більше „мати“, але насамперед більшим ,,бути“; в усю повноту й під кожним оглядом здійсняти свою людську природу.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Профспілки, клопотавшись про слушні права своїх членів, послуговуються також методою страйку – відмовлення від праці. Це своєрідний ультиматум, звернений до відповідальних чинників передусім же до працедавців. Це та метода, яку католицьке суспільне вчення вважає за виправдану під певними умовами і у властивих межах. Робітники, у зв'язку з цим, повинні мати забезпечене право на страйк, без особистих каральних санкцій за участь в ньому. Коли признається, що це законний засіб, то слід одночасно зазначити, що страйк подекуди залишається крайнім засобом. Не можна ним зловживати. Не можна ним зловживати головно в ,,політичних“ розіграх. Крім того ніколи не слід забувати про те, що невідкладні послуги для суспільного життя завжди повинні бути забезпечені, в разі ж необхідності – навіть за допомогою відповідних правових заходів. Зловжиття страйком спроможне довести до паралізування всього суспільно-економічного життя, що суперечить вимогам спільного добра суспільства, що відповідає також правильному розумінню природи самої ж праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>21. Гідність землеробства</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Все те, що вище було сказано про гідність праці, про об'єктивну й суб'єктивну розцінку людської праці, має безпосереднє застосування в відношенні до питання землеробства. Бо йдеться тут про дуже розлогу ділянку праці на нашій планеті, про середовище, що не звужується до того чи іншого континенту, ані не обмежується до тих суспільств, які вже осягнули певний ступінь розвитку й поступу. Землеробство, постачаючи суспільству блага, необхідні для повсякденного утримання, має суттєве значення. Умови, що існують на селі, й умови праці на землі не всюди є однакові; різнорідне є також суспільне становище селян в окремих країнах. Не залежить воно тільки від ступеня розвитку техніки в землеробстві, але також, і може навіть головно, від признання прав селянам й від ступеня свідомості, яка відноситься до цілості суспільної етики праці.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Праця на полі несе з собою чимало труднощів як стале, іноді ж і виснажливе фізичне зусилля, непомітне признання з боку суспільства, що в селян розбуджує навіть почуття суспільного скривдження та спонукує їх до того, що вони масово покидають село й переселяються до міст, а отже, на жаль, до тих умов життя, які ще більше можуть спричинитися до викорінення людини. Долучається до цього ще й брак потрібної фахової освіти й відповідних устаткувань, певною мірою поширений індивідуалізм й об'єктивно несправедливі угоди. В багатьох країнах на дорозі до розвитку мільйони людей приневолені оброблювати чужу землю, при тому ж визискують їх власники латифундій, без надії на те, щоб будь-коли придбати собі на власність клаптик землі. Бракує правного забезпечення селян та їхніх родин на старість, на випадок захворювання чи безробіття. Нужденна платня за довгі дні важкої фізичної праці. Буває, що власники покидають управні землі; буває й таке, що легковажиться правний титул посідання клаптика землі, яку довгі літа управляли як власність, тож залишається вона беззахисною супроти „голоду землі“ з боку могутніх одиниць чи груп. Але також в економічно розвинених країнах, де наукові досліди, технологічні й політичні здобутки держави поставили хліборобство на високий рівень, право на працю може бути тоді порушене, коли селянина позбавляється права на участь у тому, щоб виносити рішення щодо його повинностей на підставі праці, або ж коли відбирається йому право на свободу творення спілки, що має спричинитися до належного суспільного, культурного й економічного розвитку.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Отже, в багатьох випадках є потрібні основні й дбайливі зміни, щоби хліборобству і селянам привернути належне їм значення – основу здорової економії в сукупності розвитку суспільних взаємин. Тим-то й слід проголошувати й поширювати гідність праці, зокрема ж на землі, бо в ній людина дуже промовисто ,,підпорядковує собі“ ту землю, яку дістала від Бога в дарі, проявляючи своє ,,панування“ у видимому світі.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>22. Каліки і праця</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Останніми часами народні спільноти й міжнародні організації звернули увагу ще й на широко розгалужені питання, шо в'яжуться з працею: на питання тих, що стали каліками. Теж і вони є повними людськими суб'єктами з належними їм уродженими, священними й непорушними правами, що – незважаючи на те обмеження і терпіння, що записалися в їхньому тілі й володінні – все ж таки вирішують про суттєве значення гідності й великості людини. Тому така особа, певною мірою ,,скривджена“, будучи суб'єктом з усіма своїми правами, повинна мати доступ до участі в суспільному житті в усіх розмірах і на всіх площинах, відповідно до своїх спроможностей. Особа, що стала калікою, є одною з нас і повністю бере участь в людській природі. Було б найвищою мірою негідне людини і було б запереченням спільної нам людської природи, якби до суспільного життя, а отже й до праці, допускалося тільки повносильних, бо тоді ми попали б у небезпечну форму дискримінації слабих і хворих з боку міцних і здорових. В таких обставинах також працю, з об'єктивним значенням, треба підпорядковувати гідності людини – суб'єктові праці, а не користі економічній.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Обов'язком відомств, які розгортають діяльність на терені світу праці, також безпосереднього й посереднього працедавця є – за допомогою успішних й підхожих засобів – підтримувати права такої скривдженої особи на підготовку до фахової праці такою мірою, щоб могла вона включитися у продуктивну діяльність, згідно із своїми кваліфікаціями. Ввіходить тут в гру чимало практичного, юридичного й економічного характеру, проте суспільство – тобто відповідна публічна влада, спілки й згуртування, підприємства й самі ж таки каліки – повинні збирати разом ідеї й засоби, щоб осягнути цю преважливу мету, а саме: щоб особи, які стали каліками, мали доступ до праці, згідно із своїми спроможностями, бо цього вимагає і їхня людська гідність, і вони самі як суб'єкти праці. Місце праці для таких осіб може знайти чи створити кожна спільнота, в рамках відповідних побудов, чи то в публічних чи в приватних підприємствах, даючи їм звичайне або якесь спеціальне заняття, а чи в так званих ,,охоронюваних“ підприємствах і середовищах.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Подібно як у випадку інших робітників, потрібно багато уваги прикладати до фізичних і психологічних умов праці осіб, що стали каліками, на справедливу винагороду, на можливість підвищення та усування всіляких перешкод. Все ж таки не закриваючи, що йдеться тут про складне й трудне завдання, слід собі того бажати, щоб властиве розуміння праці з суб'єктивним значенням привело до такої ситуації, в якій особа, що стала калікою, не почувалася залишеною на маргінесі світу праці чи залежності від суспільства, але щоб могла існувати як повноправний суб'єкт праці: корисний і шанований з огляду на свою людську гідність, покликаний до загального вкладу в розвиток і добро власної родини й суспільства, згідно із своїми спроможностями.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>23. Праця і питання еміграції</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Годиться, на кінець, принаймі стислими словами висловитися на тему так званої еміграції задля праці. Це те давнє явище, яке однак раз у раз відновлюється. Також і тепер набуває воно великих розмірів з причини скомплікованості сучасного життя. Людина має право залишити країну свого походження з різних спонукань, щоби шукати умов життя в іншій країні, але вона має теж право повернутись до тієї країни. Такий факт напевно не є без усіляких труднощів, але насамперед становить він загалом втрату для тієї країни, з якої емігрується. Відходить людина, воднораз же й член спільноти, об'єднаної історією, традицією, культурою, щоби розпочинати життя посеред іншого суспільства, зв'язаного з іншою культурою і здебільшого іншою мовою. При тому ж вибуває суб'єкт праці, що зусиллям своєї думки чи своїх рук міг би спричинитися до помноження спільних дібр власної країни. А те зусилля і той вклад віддається іншому суспільству, що іноді має на це менше право ніж власна батьківщина.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
І все ж таки, еміграція є навіть деяким злом, а в певних обставинах є воно т. зв. необхідним злом. Треба зробити все, – і напевно багато робиться з цією метою – щоб те зло, з матеріяльним значенням, не потягало за собою великих шкід у моральному значенні, щоб воно – авжеж, по змозі – приносило добро навіть в особистому, родинному й суспільному житті емігранта чи то йдеться про країну, до якої він прибуває, а чи про батьківщину, яку покидає. В цій ділянці дуже багато залежить від властивого законодавства, зокрема, коли мова про права людини праці. Справа ота, головно під цим кутом бачення, ввіходить в обсяг цих міркувань.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Найважливішим виглядає те, щоб людина праці поза своєю рідною країною – чи то як сталий емігрант, а чи як сезонний робітник – в обсязі тих справ, що в'яжуться з працею, не був покривджений у відношенні до робітництва даного суспільства. Еміграція задля праці аж ніяк не може ставати нагодою для фінансового або суспільного визиску. В відношенні до працівника-емігранта слід застосовувати ті самі критерії, що й до інших працівників того суспільства. Вартість праці треба міряти тією самою мірою, а не з огляду на відмінність народу, релігії чи раси. Тим більше не можна використовувати примусової ситуації, в якій емігрант перебуває. Всі ці обставини мусять рішуче уступати – розуміється, враховуючи особливі кваліфікації – перед основною вартістю праці, що в'яжеться з гідністю людської особи. Тут ще раз потрібно нагадати цю основну засаду: ієрархія вартостей та глибоке значення самої ж праці того вимагають, щоб капітал служив праці, а не праця капіталові.</div>
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: red;"><b>V. ЕЛЕМЕНТИ ДУХОВНОСТІ ПРАЦІ</b></span></div>
<br />
<span style="color: #cc0000;"><b>24. Особливе завдання Церкви</b></span><br />
<br />
<div style="text-align: justify;">
Останню частину роздумувань на тему людської праці, що в'яжеться з 90-ою річницею енцикліки „Нових справ“, годиться присвятити духовості праці з християнським значенням цього слова. Зваживши, що праця в своєму суб'єктивному вимірі є незмінно діяльністю особи, ,,актус персоне“, то участь в ній бере ціла людина, бере участь тіло і дух, без огляду на те, чи це фізична чи розумова праця. До цілої людини звертається також слово Бога Живого – євангельський орудник спасіння – в якому знаходимо багато змісту, наче особливе світло, яке звертається до людської праці. Треба відповідно присвоїти собі той зміст: потрібно внутрішнього зусилля людського духу під проводом віри, надії і любові, щоб, за допомогою тих змістів, праці конкретної людини надати того значення, яке вона має в Божих очах, і завдяки якому ввіходить вона в діло спасіння – його звичайна, одночасно ж і незвичайно піднесла думка й складник.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Якщо Церква вважає за свій обов'язок висловлюватися в питаннях праці з пункту бачення її людської вартості і зв'язаного з нею суспільного морального ладу – добачуючи в цьому її визначне завдання в служінні всієї Євангельської благовісті – то свій особливий обов'язок добачає вона у формуванні такої духовності праці, яка допоможе всім людям наблизитись до Бога – Творця й Відкупителя і стати учасником Його спасенних задумів у відношенні до людини й світу та щоб вони у своєму житті поглибили приязнь з Христом, беручи, через віру, живу участь в Його потрійному посланництві: Священика, Пророка і Царя, як цього знаменито навчає Собор Ватиканський ІІ.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>25. Праця як учасництво в ділі Творця</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
,,Для віруючих безспірним є, що людська діяльність, одиниць і громади, тобто велике оте зусилля, яким люди – з бігом сторіч – силкуються поліпшити умови свого життя, само по собі відповідає Божому задумові. Бо людина, створена на Божий образ, одержала доручення, щоб – підпорядковуючи собі землю з усім, що на ній – управляти світом з праведністю і святістю та щоб, признаючи Бога Творцем усього, підносила до Нього себе саму і вселенну такою мірою, щоб, підкоривши людині все, чудним стало Боже ім'я по всій землі“(27).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У слово Божого Об'явлення дуже глибоко записалася та основна правда, що людина створена на образ Божий, завдяки своїй праці стає учасником діла свого Творця і – мірою своїх людських спроможностей – подекуди далі його розвиває і доповнює, невпинно поступаючи вперед, відкриваючи заховані в цьому створінні засоби й вартості. Цю правду знаходимо вже на початку Святого Письма, в книзі Буття, де діло самого ж творення представляється на зразок ,,праці“, яку Бог виконує протягом „шести днів“(28), щоб ,,відпочити“ сьомого дня(29). А втім, ще й остання книга Святого Письма того самого звучання набуває, поставивши наголос на пізнання для того діла, яке звершив Бог своєю творчою ,,працею“, виголошучи: „Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю“(30) – подібно як книга Буття, в якій опис кожного дня творення кінчиться ствердженням „побачив Бог, що воно добре“(31).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Опис творення, який знаходимо вже в першому розділі книги Буття, є одночасно начебто першим ,,євангелієм праці“, бо він показує, в чому полягає гідність праці: навчає, що людина, працюючи, повинна наслідувати Бога, свого Творця, має ж бо в собі вона – єдина – особливе начало подібності до Нього. Людина повинна наслідувати Бога тоді, коли працює і коли відпочиває, зваживши, що сам Бог появив їй своє створення у вигляді праці й відпочинку. Ота Божа діяльність триває невпинно, як про це свідчать Христові слова: „Отець мій творить аж по сю пору...“(32); діє Він творчою могутністю, підтримуючи в існуванні світ, який Він покликав до буття з нічого і творить могутністю Спасителя в людських серцях, яких від початку призначив для ,,відпочинку“(33) у з'єднанні з Собою в „домі Отця“(34). Тим-то і людська праця не тільки домагається відпочинку ,,що сім днів“(35), але навіть ще більше: не може полягати у визискові людських сил у зовнішній діяльності – мусить залишити внутрішній простір, в якому людина, стаючи дедалі більше тим, чим з волі Бога повинна бути – приготовляється до того ,,відпочинку“, який Господь приготовляє своїм слугам і приятелям(36).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Свідомість того, що людська праця є учасництвом в ділі Бога, повинна – як цього навчає Собор – проникнути також і „звичайні повсякденні заняття. Бо чоловіки й жінки, здобуваючи прожиток для себе та сім'ї, так виконують свою діяльність, що стають корисними й для всієї громади; слушно тоді можуть в тому переконатися, що своїм трудом розвивають діло Творця, дбаючи про своїх братів та спричинюючись особистим трудом до здійснення Божих задумів в історії“(37).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Треба, отже, щоб та християнська духовність праці стала загальною участю всіх. Треба, щоб, зокрема для сучасної духовности праці, виявилася зрілість, якої домагається напруження і неспокій людської думки і сердець: ,,...християни не вважають, начебто діяльність, яку люди виконують своїм хистом і силою, суперечила Божій всемогутності, начебто розумне створіння суперничало з Творцем. Навпаки, вони радше в тому переконані, що здобутки людства є повтореним виявом Божої величі та плодом Його невимовного задуму. А чим більше зростає могутність людей, тим ширше сягає їхня відповідальність: і одиниць, і суспільства... християнська благовість не відводить людей від розбудови світу, ані не є спонукою для занедбування добра ближніх, але радше вона ще більше та ще стисліше їх до цього зобов'язує”(38).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Свідомість, що людина за посередництвом праці стає учасником діла творення, становить собою найглибшу спонуку для того, щоб братися до діла в різних секторах: ,,Отже вірні повинні признавати внутрішню природу сотворіння, його вартість та призначення на славу Божу, своїми ж, навіть земними ділами, повинні допомагати собі взаємно у святості життя так, щоби Христовий дух проникнув світ і досяг своєї мети у справедливості, любові й мирі. У виконані цього загального завдання займають миряни окреме й визначне місце. Завдяки... своїй компетентності у світських науках і своїй діяльності, зсередини освячуючи Христовою благодаттю, нехай дають свій приватний вклад у те, щоб сотворені речі вдосконалювати людською технічною та цивілізаційною-суспільною працею, згідно з тим призначенням, яке їм визначив Творець і з тим світлом, яке принесло Його Слово”(39).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>26. Христос: Людина праці</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Та правда, що за посередництвом праці людина стає учасником діла самого ж Бога, свого Творця, на особливий лад унаочнює Ісус Христос, той Ісус, про Якого чимало Його перших слухачів з Назарету питали і ,,дивувалися, кажучи: "Звідкіль оце в нього? Що то за мудрість, що йому дана... Хіба ж він не тесля"”(40). Бо ж доручене собі ,,євангеліє“ – слово споконвічної мудрості – Ісус не тільки голосив, але насамперед потверджував чином. Тому це було також євангеліє праці, бо Той, хто його проповідував, сам був людиною праці – ремісничої праці, як Йосиф з Назарету“(41). Хоч у Його словах не знаходимо спеціяльного наказу щодо праці – в одному випадку радше заборону надмірного клопотання про працю й існування(42) – проте однозначною є водночас мова Христового життя. Він належить до „світу праці“, виявляє признання і пошану до людської праці. Можна сказати ще більше: Він з любов'ю дивиться на працю, на різні роди праці, добачуючи в кожній з них якусь особливу рису подібности людини до Бога – Творця й Отця. Хіба ж Він не каже: Отець мій рільник(43)? Прикладаючи до різних осіб у своєму навчанні ту основну правду про працю, яка знаходить свій вислів уже в Старому Завіті, розпочинаючи з книги Буття.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
У книгах Старого Завіту не бракувало різнорідних відкликів до людської праці, до окремих фахів, які виконує людина: напр., до лікаря(44), до аптекаря(45), до ремісника-мистця(46), до коваля(47) і можна б ці слова віднести до праці сучасного металурга – до гончаря(48), до селянин(49), до вченого(50), до моряка(51), до будівельника(52), до музики(53), до пастуха(54), до рибалки(55). Знані нам чудові слова, присвячені праці жінки(56). Ісус Христос у своїх притчах про Боже Царство раз у раз відкликається до людської праці: до праці пастуха(57), селянина(58), лікаря(59), сіяча(60), господаря(61), слуги(62), завідателя(63), рибалки(64), купця(65), найманого робітника(66). Говорить також про різноманітну працю жінок(67). Апостольство представляє на зразок фізичної праці женців(68), або рибалок(69). Згадує теж і працю вчених.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Христове навчання про працю, що спирається на приклад Його власного життя з назаретських літ, має особливо живий відголос у навчанні св. апостола Павла. Св. Павло хвалився тим, що працював за своїм званням (імовірно робив намети)(71) та що завдяки цьому міг також, як апостол, заробляти на свій прожиток(72) „вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не утруднювати з вас нікого“(73). Звідси й беруться його повчання на тему праці, які мають характер напоумлення і веління: „Таким то наказуємо і велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і споживати хліб, що самі заробили“ – так пише в листі до Солунян(74). Бо дехто „живе у ледарстві... тільки байдикують“(75) – й Апостол, у тому ж речевому змісті, не вагається казати: „Як хтось не схоче працювати, хай не їсть“(76). І, навпаки, в іншому місці заохочує: ,,Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей, знаючи, що приймете від Господа нагороду-спадщину(77).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Повчання Апостола народів, як бачимо, мають ключове значення для моральності й духовості людської праці. Є вони важливим доповненням до того великого, хоча непомітного євангелія праці, яке знаходимо в житті Христа і Його притчах – в тому, ,,що Ісус робив та що навчав“(78).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Церква, спираючись на ті світла, які б'ють з самого джерела, стало проповідує те, що має свій сучасний вислів у навчаннях Собору Ватиканського ІІ: ,,Людська діяльність – як походить вона від людини, так і до людини скеровується. Бо людина своєю діяльністю не тільки змінює речі й суспільства, але й саму себе вдосконалює: багато вчиться, вироблює свої здібності, виходить поза і понад себе. А якщо той ріст правильно розуміти, то має він більшу вартість від накопичення самих лише зовнішніх багатств... Тим-то й нормою людської діяльності є те, щоб – згідно з Божим задумом і волею – узгоджувалась вона з правдивим добром людського роду, дозволяючи, щоб людина, індивідуально й суспільно, здійснювала й виконувала своє завдання”(79).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В речевому змісті такого бачення вартостей людської праці _ такої духовності праці – повністю вияснюється те, що в тому самому місці душпастирської конституції Собору читаємо на тему правильного розуміння поступу: „Більшу вартість має людина задля того чим вона є, аніж задля того, що вона робить. А також усе те, що люди роблять, щоб осягнути більшу справедливість, ширше братерство й гуманний лад у соціяльних відносинах, має більше значення як сам лише технічний прогрес. Бо той прогрес може дати, сказати б, матерію на вдосконалення людини, але сам він не здійснює того вдосконалення“(80).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Такий погляд на справу прогресу й розвитку – а тема ця значно домінує в умах сучасників – можна приймати лише як плід дійсної духовності людської праці, і лише тоді, коли спирається на таку духовність, може стати дійсним і можна його ввести в життя. Цей погляд і ця програма своє коріння має в ,,євангелії праці“.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<span style="color: #cc0000;"><b>27. Людська праця у світлі Христового Хреста і Воскресіння</b></span></div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Є ще один аспект людської праці, той її суттєвий вимір, в який глибоко проникає духовність, і є побудований на Євангелії. Кожна праця – і фізична й розумова – незмінно лучиться з трудом. Книга Буття дає цьому дуже промовистий вислів: первісне благословення праці, що вміщається в самому ж таїнстві сотворення і лучиться з піднесенням людини, як образу Божого, протиставляється тому прокляттю, яке приніс з собою гріх – ,,проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого“. Отой злучений з працею труд позначає шлях людського життя на землі й установлює заповідь смерті: „В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято...“(82). Начебто відголосом цих слів є слова автора одної з книг ,,Мудрості“: „Тоді я глянув на всі діла, що руки мої вчинили, і на той труд, що ним я трудився...“(83). Немає людини на землі, яка не могла б цих слів прикласти до себе.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Також Євангеліє вирікає щодо цього, сказати б, своє останнє слово про пасхальне таїнство Ісуса Христа. Тому там слід шукати відповіді на те питання, що має таке величезне значення для духовності людської праці. Пасхальне таїнство вміщає в собі Хрест Христа – Його послух аж до смерті, що його Апостол протиставляє тому непослухові, який затяжив на історії людини від самого початку(84). Вміщається в ньому теж і звеличення Христа, який за посередництвом смерті на хресті повертається до своїх учнів з могутністю Святого Духа у Воскресінні.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Піт і труд, що в сучасних умовах життя людства незмінно єднається з працею, дає змогу християнинові й кожній людині, покликаній до наслідування Христа, брати з любов'ю участь в тому ділі, яке Христос прийшов виконати(85). А діло спасіння звершилося в терпіннях і смерті на хресті. Коли людина зносить труди праці у злуці з Христом, який за нас розп'явся, вона, певною мірою, співпрацює з Сином Божим у відкупленні людства: стає дійсним учнем Ісуса, коли щодня бере хресті(86) своєї діяльности, до якої вона покликана.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Христос, ,,постраждавши смерть за всіх нас грішних, навчає нас прикладом своїм, що й нам необхідно нести свій хрест, який тіло і світ накладає на плечі тих, які здійснюють мир і справедливість“; одночасно ж ,,Христос, завдяки воскресінню ставши Господом, якому дана всяка влада на небі і на землі, вже діє в людських серцях силою свого Духа... очищуючи й укріпляючи ті шляхетні бажання, якими людство намагається вчинити своє життя гуманнішим та щоб увесь світ підкорявся цій меті“(87).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В людській праці людина віднаходить частину Христового Хреста, приймаючи її в тому самому дусі відкуплення, в якому Христос прийняв свій Хрест. І тій же праці – завдяки тому світлу, що вливається в нас із Христового Воскресіння – завжди знаходимо відблиск нового життя, нового добра, наче оповіщення нового неба і нової землі(88), що, власне за посередництвом трудів праці, стає учасництвом людини і світу. За посередництвом трудів праці, але ніколи без них. Це, з одного боку, потверджує необхідність хреста в духовності людської праці, з другого ж боку, в отому хресті-труді відкривається нове добро, що бере почин з тієї ж праці: з тієї праці, яку аж до глибин і всебічно збагнулося – однак ніколи без неї.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Чи оте нове добро – плід людської праці – є вже частинкою тієї нової землі, де перебуває справедливість?(89). Яке відношення має воно до Христового Воскресіння, якщо це правда, що багатогранний труд праці людини є часткою Христового Хреста? На ці запитання намагається дати відповідь Собор, зачерпнувши світло з самих джерел об'явленого слова: ,,Чуємо, що ніякої користі нема для людини, яка ввесь світ здобуває, себе ж саму погубить“ (див. Л. 9,25). Проте дожидання нової землі не повинно послаблюватися, але радше збільшувати дбайливість за вдосконалення тієї землі, на якій зростає спільнота нової людської сім'ї, що вже може дати певне уявлення того нового віку. Тому, хоч треба докладно розрізняти між Христовим Царством і туземним прогресом, однак має він велике значення для Божого Царства, зваживши, що він спричиняється до кращого наладнання людської спільноти“(90).</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
В цих роздумуваннях, присвячених людській праці, ми намагалися унаочнити все те, що виглядає необхідним, якщо за її допомогою мають зростати на землі не лише „плоди нашої дбайливості“, але також людська гідність, братерське спілкування і свобода“(91). Нехай знає християнин, який вслухується в слово Живого Бога і лучить молитву з працею, яке місце займає ота його праця не тільки в туземному поступі, але також у зрості Божого Царства, до якого всі ми покликані силою Святого Духа і словом Євангелія.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
На цьому кінчу моє роздумування, вділяючи всім апостольське благословення.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
Цей документ, який я приготував до публікації на 15 травня ц. р. в дев'ятдесяту річницю енцикліки „Нових Справ", міг я остаточно переглянути щойно після того як залишив шпиталь.</div>
<div style="text-align: justify;">
<br /></div>
<div style="text-align: justify;">
<i><b>Дано в Кастель Ґандольфо, дня 14 вересня, у свято Воздвиження Святого Хреста, в третьому році мого понтифікату.</b></i></div>
<br />
<div style="text-align: right;">
<b><span style="font-size: large;">Іван Павло ІІ, Папа</span></b></div>
<br />
<br />
<div style="text-align: center;">
<span style="color: purple;"><b>ПРИМІТКИ</b></span></div>
<div style="text-align: center;">
<br /></div>
<span style="font-size: x-small;">1). Пс. 128 (127),2; див. теж Бут. 3,17 і наст.; Прп. 10,22; Вих. 1,8-14; єр. 22, із.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">2). Див. Бут. 1,26.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">3). Див. там же 1,28.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">4). Енц. ,,Відкупитель людини“ 14: ААС 71 (1979), 284. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">5). Див. Пс. 128 (127),2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">6). Див. Бут. 3,19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">7). Див. Мт. 13,52.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">8). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“, 38: ААС 58 (1966) 1055.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">9). Див. Бут. 1,27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">10). Див. Бут. 1,28.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">11). Див. Євр. 2,17; Флп. 2,5-8.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">12). Див. Пій ХІ, енц. ,,Сорокового року“: ААС 23 (1931) 221.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">13). Див. Втор. 24,15; Як. 5,4; див. теж Бут. 4,10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">14). Див. Бут. 1,28.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">15). Див. Бут. 1,26 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">16). Бут. 3,19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">17). Євр. 6,8; Бут. 3,18.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">18). Див. Сумма Теол. І-ІІ, кв. 40,а. 1,с; І-ІІ,кв. 34,А. 2 під 1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">19). Там же.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">20). Див. Пій ХІ, енц. ,,Сорокового року“: ААС 23 (1931) 221-222.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">21). Див. Ів. 4,38.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">22). Якщо мова про право на власність, див. Сумма Теол. ІІ-ІІ, кв. 66, аа. 2,6; „Про владу князів“, кн. 1, глл. 15,17. Якщо йдеться про суспільне завдання власності, див. Сумма Теол. ІІ-І, кв. 134,а. 1, під 3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">23). Див. Пій ХІ, енц. ,,Сорокового року“: ААС 23 (1931) 199; Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі. ,,Радість і надія“, 68: ААС 58 (1966) 1089 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">24). Див. Іван ХХІІІ, енц. „Мати й Учителька“: ААС 53 (1961) 419.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">25). Див. Сумма Теол. ІІ-ІІ, кв. 65, а. 2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">26). Див. Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, „Радість і надія“, 67: ААС 58 (1966) 1089.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">27). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі ,,Радість і надія“, 34: ААС 58 (1966) 1052 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">28). Бут. 2,2; Вих. 20,8.11; Втор. 5,12 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">29). Див. Бут. 2,3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">30). Од 15,3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">31). Див. Бут. 1,4. 10,12. 18. 21. 25. 31.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">32). Ів. 5,17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">33). Див. Євр. 4,1.9 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">34). Див. Ів. 14,2.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">35). Див. Втор. 5,12 і наст; Вих. 20, 8-12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">36). Див. Мт. 25,21.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">37). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі, ,Радість і надія“, 34: ААС 58 (1966) 1052.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">38). Там же.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">39). Собор Ват. ІІ, догм. конст. про Церкву, „Світло народів“, 36 ААС 57 (1965) 41.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">40). Див. Мр. 6,2 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">41). Див. Мт. 13,55.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">42). Див. Мт. 6, 25-34.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">43). Див. Ів. 15,1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">44). Див. Сир. 38, 1 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">45). Див. Сир. 38, 4-8.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">46). Див. Вих. 31, 1-5; Сир. 38,27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">47). Див. Бут. 4, 22; Іс. 44,12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">48). Див. Єр. 18,3 і наст; Сир. 38,29 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">49). Див. Бут. 9,20; Іс. 5,1 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">50). Див. Проп. 12,9-12; Сир. 39,1-8.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">51). Див. Пс. 107 (106) 23-30; Муд. 14,2-3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">52). Див. Бут. 11,3; 2 Цар. 12,12 і наст. 22,5 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">53). Див. Бут. 4,21.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">54). Див. Бут. 4,2; 37,3; Вих. 3,1; 1 Сам. 16,11 і далі</span><br />
<span style="font-size: x-small;">55). Див. Ез. 47,10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">56). Див. Прип. 31, 15-27.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">57). Див. напр., Ів. 10, 1-16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">58). Див. Мр. 12,1-12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">59). Див. Лк. 4,23.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">60). Див. Мр. 4,1-9.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">61). Див. Мт. 13,52. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">62). Див. Мт. 24,45; Лк. 12,42-48.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">63). Див. Лк. 16,1-8.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">64). Див. Мт. 13,47-50.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">65). Див. Мт. 13,45 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">66). Див. Мт. 20,1-16.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">67). Див. Мт. 13,33; Лк. 15,8 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">68). Див. Мт. 9,37; Ів. 4,35-38. </span><br />
<span style="font-size: x-small;">69). Див. Мт. 4,19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">70). Див. Мт. 13,52.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">71). Див. Ді. 18,3.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">72). Див. Ді. 20,34 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">73). Див. 2 Сол. 3,8. Св. Павло визнає за місіонерами право на утримання: 1 Кор. 9,6-14; Гал. 6,6; 2 Сол. 3,9; Лк. 10,7.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">74). 2 Сол. 3,12.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">75). 2 Сол. 3,11.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">76). 2 Сол. 3,10.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">77). Кол. 3,23 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">78). Ді. 1,1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">79). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі „Радість і надія“, 35: ААС 58 (1966) 1053.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">80). Там же.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">81). Бут. 3,17.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">82). Бут. 3,19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">83). Проп. 2,11.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">84). Див. Рим. 5,19.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">85). Див. Ів. 17,4.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">86). Див. Лк. 9,23.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">87). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі ,,Радість і Надія“ 38: ААС 58 (1966) 1055 і наст.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">88). Див. 2 Птр. 3,13; Од. 21,1.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">89). Див. 2 Птр. 3,13.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">90). Собор Ват. ІІ, душп. конст. про Церкву в сучасному світі. ,,Радість і надія“, 39: ААС 58 (1966) 1057.</span><br />
<span style="font-size: x-small;">91). Там же.</span><br />
<br />
<br />
ВИДАВНИЦТВО: ОО Василіян – Торонто – 1989 – Рим<br />
<br />
<br />
<span style="color: red;"><b><span style="font-size: large;">ЗАВАТАЖИТИ</span></b></span> <b>текст в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2aHRpYXdILVZEaDg" target="_blank">(pdf+ocr,346st.,ukr,42,4Mb)</a><br />
<br />
<b>aбо в</b> <a href="https://drive.google.com/open?id=0B36OXJPMqAw2RThCdER1cVI2Q1k" target="_blank">(djvu+ocr,348st.,ukr,2,83Mb)</a><br />
<br />
<b>Збірка енциклік Св. Папи Івана Павла ІІ, написані від 1979 до 1987: </b><br />
<span style="color: #cc0000;">1. REDEMPTOR GOMINIS - ВІДКУПИТЕЛЬ ЛЮДИНИ (1979)<br />2. DIVES IN MISERICORDIA - БОГ БАГАТИЙ МИЛОСЕРДЯМ (1980)<br />3. LABOREM EXERCENS - З ПРАЦІ СВОЄЇ (1981)<br />4. APOSTOLI SLAVORUM - АПОСТОЛИ СЛОВ'ЯН (1985)<br />5. DOMINUS VIVIFICANS - ГОСПОДА ЖИВОТВОРЯЩОГО (1986)<br />6. MATER REDEMPTORIS - МАТИ ВІДКУПИТЕЛЯ (1987)</span><br />
<br />
<b>LABOREM EXERCENS - «З ПРАЦІ СВОЄЇ» (1981).</b> <br />
Це ТРЕТЯ, з черги, від збірки шести енциклік, набрана вручну для перегляду On-line, а решта - трохи згодом... (Намагався не спокушатися бажанням робити редакцію тексту з метою осучаснення правопису української мови, але... мабуть, не зміг...)Unknownnoreply@blogger.com0